ІНСТРУКЦІЯ=

для медичн�= �го застосування лікарського засобу

<= /a><= /a><= /a><= /a><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK25'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK27'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK29'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK31'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK33'><= span style=3D'mso-bookmark:OLE_LINK35'>= АМІЦИТРОН^® П= ЛЮС

�= �клад:

ді= ючі речовини: парацетамол, гвайфенезин, фенілефрину= гідрохлорид;

1 са�= �е містить парацетамолу 500 мг, гвайфенезину 200 мг, фе�= �ілефрину гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: сахароза, кислоти лимон�= �ої моногідрат, натрію цитрат, калію ацесульфам, аспартам (Е 951), �= �роматизатор лимонний натуральний.

Лікарська форма. Порошок для орального р�= �зчину.

Основні фізико-хімічні в= ластивості: порошок білого аб�= � майже білого кольору.

Фа= рмакотерапевтична група.

Ана�= �гетики та антипіретики. Аніліди. Парацетамол, комб�= �нації без психолептиків.

Код = АТХ N02B E51.

&n= bsp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Парац= етамол чинить аналгетичну дію переважно через інгібув�= �ння синтезу простагландинів у центральній нервовій системі та мен�= �ою мірою шляхом периферичної дії, блокуючи проведення больових імпульсів. = Механізм жарознижувальної дії полягає у впливі на= центр терморегуляції у гіпоталамусі.

Гвайф= енезин є відхаркувальним з�= �собом. Діє за рахунок збільшення об’єму та зниження в’язкост�= � секрету у трахеї і бронхах, що полегшує виділення мокротиння при кашлі.

Феніл= ефрин – симпатоміметик, який здебільшого стимул�= �є α-адренорецепт�= �ри, що приводить до звуження судин та змен= шення набряку слизової оболонки носа і придаткових пазух.

Діючі= речовини не виявляють седативного ефекту.

Фармакокі= нетика.

Парац= етамол швидко і майже повні= стю всмоктується у шлунково-кишковому тракті. При пероральному застосуванні максимальна концентрація у= плазмі крові досягається через 10–60 хвил= ин після прийому. 95 % парацетамолу мет= аболізується у печінці трьома шляхами: шляхом сульфатування, глюкуронування, а �= �акож окиснення системою цитохромів Р450. Виводиться нирками, здебільшого у ви�= �ляді метаболітів, 3 % парацетамолу виводиться у незміненому с�= �ані. Середній період напіввиведення становить близ�= �ко 2,3 години. Парацетамо= л проходить через плацентарний бар’єр, незначна частина п�= �оникає в грудне молоко.

Гвайфенезин шв�=
�дко всмоктується у шлунково-кишковому т�=
�акті. При п�=
�роральному застосуванні максимальна ко�=
�центрація у плазмі крові досягається че�=
�ез 15 хвилин після прийому. Гвайфенезин м�=
�таболізується шляхом окиснення до β-=
(2-метокси-фенокси)молочної кислоти – неак�=
�ивного метаболіту, який виводиться з сеч=
ею. Період напіввиведення становить 1 год=
ину.

Феніл= ефрин всмоктується у шлунково-кишковому тракт�= � нерівномірно і підлягає пресистемному метаболізму за = участю моноаміноксидази в кишечнику та печінці. Таким чином, введений пероральн�= � фенілефрин має знижену біодоступність. Максимальний рівень у пл= азмі крові досягається протягом 1–2 годи�= �. Період напіввиведення становить 2–3 годи= ни. Виводиться з сечею майже повністю у вигляді сульфатного кон’югату.

Кл= інічні характеристики.

По= казання.

Лікув= ання симптомів застуди та грипу: головного бо�= �ю, болю та ломоти у тілі, болю у горлі, закладеності носа, підвищеної тем�= �ератури тіла, продуктивного кашлю з утрудненим відходженням мокротиння.

= ;

Пр= отипоказання.

Підви= щена чутливість до діючих речовин або до будь-= якого з компонентів лікарського засобу. Тяжкі серцево-судинні захворювання, арте= ріальна гіпертензія, захворювання крові (у т. ч. виражена анемія, лейкопенія),= закритокутова глаукома, цукровий діабет, гіпертиреоз, гіперплазі= я передміхурової залози з затримкою сечовипускання, феохромоцитома, порушен�= �я функції печінки, гострий гепатит, панкреатит, тяжкі порушення функції ниро= к, алкоголізм, порфірія, вроджена гіпербілірубінемія (у т. ч. синдром �= �ильбера), дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідр�= �генази, фенілкетонурія, рідкісна спадкова непереносим= ість фруктози, синдром мальабсорбції глюкози-галактози, де= фіцит сахарази-ізомальтази. Періо�= � вагітності або годування груддю. Дитячий вік до 1= 2 років.<= /span>

Не застосовувати одночасно з п�= �рацетамолвмісними л�= �карськими засобами, іншими симпатоміметиками [такими як= судинозвужувальні препарати (при будь-якому шляху <= /span>введення останніх), лікарськ�= � засоби, що пригнічують апетит, амфетаміноподібні психостимулят= ори], β-адреноблокаторами, трициклічними антидепресантами; не заст�= �совувати супутньо з інгібіторами мон= оаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення їх зас= тосування.

= ;

Вз= аємодія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодій.

Вза�= �модії, пов’язані з парацетамолом

Повідомляли про фармакологі�= �ні взаємодії, що відбуваються між парацетамолом та іншими лікарськими = засобами. Вважається малоймовірним, що ці= взаємодії можуть бути клінічно значущими при застосуванні лікарського засобу відпові= дно до рекомендованого режиму дозування.=

Швидк= ість всмоктування парацетамолу може збільшув= атися при застосуванні з метоклопрамідом або домперидоном, що призводить до підвищення �= �аксимальної концентрації парацетамолу в плазмі крові. Абсорбція парацетамол�= � може зменшуватися при одночасному застосуванні з холестираміном, але зменшення абсорбції є незначним, �= �кщо холестирамін застосовувати через 1 годину після прийому парацетам= олу. Антациди та їжа зме= ншують абсорбцію парацетамолу. Пробенецид інгібує зв’язування парацетамолу з глюк= уроновою кислотою, що призводить до зм= еншення кліренсу парацетамолу майже вдвічі, тому при одночасн�= �му застосуванні дозу парацетамолу слід знизити. Саліцилати / ацетилсаліцилова кислота можуть подовжувати пер�= �од напіввиведення парацетамолу. Лікарські засоби, які стимулюють акт�= �вність мікросомальних ферментів печінки, такі як протисудомні препарати (= у т. ч. фенітоїн, барбітурати, карбамазепін) та протитуберкульозн�= � засоби (у т. ч. рифампіцин), можуть посилювати токсичний вплив па�= �ацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня його перетворення на = гепатотоксичні метаболіти. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект параце= тамолу �= �а можуть посилити його нефротоксичність. Тетрациклін підвищує ризик р= озвитку анемії та метгемоглобінемії, спричиненої парацета= молом. При одночасному застосу= ванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив п�= �епаратів на печінку, а також збільшується ймовірність кум�= �ляції парацетамолу та передозування= . Одночасне застос�= �вання високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує р= изик розвитку гепатотоксичного синдрому. Супутнє застосування парацета�= �олу та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) підвищує ризик ниркової ди= сфункції. Гепато- та нефротоксичність парацетамолу може посилюватися при трив�= �лому або надмірному вживанні алкоголю. Парацетамол може знижувати біодоступн= ість ламотриджину зі зменшенням його ефективності через індукцію його ме= таболізму в печінці. Парацетамол може подовжувати період напіввиведення антиб= іотиків, зокрема хлорамфеніколу. Регулярне застосу�= �ання парацетамолу може знижувати метаболізм зидовудину та підв�= �щувати ризик розвитку нейтропенії. Антикоагулянт�= �ий ефект варфарину та інших кумаринів може посилитися з підвищенням ризику кровотечі при довготривалому рег�= �лярному щоденному застосуванні з па�= �ацетамолом; періодичний прийом не виявляє значного е= фекту. <= /span>Парацетамол знижу�= � ефективність діуретиків. Рекомендується з обережніст�= � застосовувати парацетамол у комбінації з флуклоксациліном, оскільки такий прий�= �м асоціюється з метаболічним ацидозом із високою аніонною різницею, особливо у = пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Вза�= �модії, пов’язані з гвайфенезином

Гвайф= енезин посилює дію седативних засобів та міорел= аксантів.

Гвайф= енезин протягом 24 годин після прийому може впли�= �ати на результати лабораторних досліджень сечі (визначення 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдальної кислоти).<= o:p>

Вза�= �модії, пов’язані з фенілефрином

Засто= сування лікарського засобу протипоказане пацієн= там під час терапії інгібіторами моноаміноксидази (MAO) (у т. ч. моклобе= мідом) і пацієнтам, які застосовували інгібітори МАО протягом о�= �танніх 2 тижнів. Ф= енілефрин може потенціювати дію інгібіторів MAO та п= ровокувати гіпертензивний криз. Фенілефрин не слід= застосовувати з теофіліном, глюкокортикостероїдами, фен�= �тіазиновими похідними (наприклад, прометазином), лікарськими засобами, що при�= �нічують апетит, амфетаміноподібними психостимуляторами= , іншими препаратами, що стимулюють цент= ральну нервову систему, α-адреноблокатор= ами та іншими антигіпертензивними засобами, = трициклічними антидепресантами, алкалоїдами ріжків. Фенілефрин може зниж= увати ефективність β-адреноблокаторів та інших антигіпертензивних лікарських �= �асобів (у т. ч. дебризохіну, гуанетидину, резерпіну, метилдопи) з підв= ищенням ризику артеріальної гіпертензії та інших побічних ефектів з �= �оку серцево-судинної системи. Зокрема одночасне засто�= �ування фенілефрину з β-адреноблокаторами мож�= � спричинити артеріальну гіпертензію та надмірну брадикардію з мо= жливою серцевою блокадою. Одночасне застосування фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції = центральної нервової системи до надзвичайно високого рівня, що супроводж= ується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імов= ірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатомі= метиків разом із фенілефрином може спричинити посилення дії на серцево= -судинну систему (зокрема судинозвужувальної дії) будь-якого з цих = двох лікарських засобів; можливий розвиток гіпертонічного кризу або аритм�= �ї. Лікарський засіб Аміцитрон® плюс не слід застосовувати разом з іншими судинозвужувальними засобами (при будь-я= кому шляху введення останніх). Можливе посилення судинозву�= �увальної дії фенілефрину при одночасному його застосуванні зі стимул�= �торами пологової діяльності. Одночасне застосування з галогенізованими анестет= иками, такими як хлороформ, циклопропан, галотан, енфлуран або ізофлуран, може спр= ичинити або погіршити шлуночкову аритмію. = Ф= енілефрин може спричинити тяжку артеріальну гіпер�= �ензію при поєднанні з індометацином та бромокриптином. Одночасне застосування фенілефрину з �= �рициклічними антидепресантами (наприклад, амітриптиліном) збільшує риз�= �к розвитку побічних ефектів з боку серцево-судинної системи. Антид�= �пресанти, протипаркінсонічні та антипсихотичні лі= карські засоби, похідні фенотіазину підвищують ризик затримки сечовипусканн= я, сухості у роті, запорів. При сумісному заст= осуванні фенілефрину та алкалоїдів ріжків (ерготаміну і метисергіду) підвищується ризик розвитку = ерготизму. Можливе значне під= вищення артеріального тиску при одночасному внутрішньовенному= введенні алкалоїдів ріжків. Фенілефрин слід з обережністю застосовувати з гормонами щитоподібної �= �алози. При одночасному застосуванні фенілефрину з лі�= �арськими засобами, що впливають на серцеву провідність [сер�= �еві глікозиди (у т. ч. дигоксин), антиаритмічні препарати], підви�= �ується ризик порушення серцебиття або розвитку = серцевого нападу. = Є ймовірність того, що препарати наперстян= ки можуть сенсибілізувати міокард до дії симпатоміметичних препаратів. Стани,= коли призначають ці препарати, є протипоказанням для застосування лікарс= ького засобу Аміцитрон= ^® плюс. При одно= часному застосуванні з лікарськими засобами, що �= �умовлюють виведення калію, наприклад з деякими діуретиками типу фуросеміду, мож= ливе посилення гіпокаліємії та зменшення артеріальної чутливості до ва�= �опресорних препаратів, таких як фенілефрин. Атропіну сульфат блокує рефлекторну бра�= �икардію, спричинену фенілефрином, та збільшує вазопресорну відповідь на фені�= �ефрин. Алкалоїди раувольфії зменшують терапевтичний ефект фенілефрину. Не рекомендується = одночасне застосування фенілефрину з лінезолідом.<= /span>

Ос= обливості застосування.

Перед застосуванням лікарського засоб= у Аміцитрон^® плюс необхідн= о проконсультуватися з лікарем, якщо симптоми застуди та грипу супроводжуються пропасницею, висипом або тривалим головним боле= м. Лікарський засіб рекомендується застосо= вувати за наявності усіх симптомів (біль та/або підвищена температура, закладеніс= ть носа та грудний кашель).

У зв’язку з ризиком передозу= вання лікарський засіб не слід застосовувати одночасно з іншими протипростудними, протинабряковими та п�= �рацетамолвмісними препаратами. Перед початком лікування слід пересвідчитись, що лікарс= ькі засоби, до складу яких входять симпатоміметики, не застосовуються одно�= �асно кількома шляхами, тобто всередину і місцево (препарати для носа, вух та очей). = Не слід застосовувати з іншими проти�= �ашльовими лікарськими засобами, зокрема з лікарськ= ими засобами, які пригнічують кашель.=

Слід порадитися з лікарем перед застосуванням лікарсько�= �о засобу пацієнтам з артритами легкої форми, які приймають аналгетики кожен де�= �ь, та пацієнтам, які застосовують варфарин або подібні препарати, які мают�= � антикоагулянтний ефект. Одночасне застосування парацетамолу і зидовудину �= �еобхідно здійснювати під наглядом лікаря. Лікарський засіб слід з обережні�= �тю застосовувати пацієнтам, які приймають гепатотоксичні лікарські засо= би, серцеві гл�= �козиди (у т. ч. препарати наперстянки) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засо�= �ами та інші види взаємодій»).

Необх= ідно проконсультуватися з лікарем щодо можли�= �ості застосування лікарського засобу пацієнтам із захворюваннями печінки, зокр= ема з нециротичними алкогольними ураженнями печінки, та паці= єнтам, які зловживають алкоголем, через підвищений ризик гепатотоксичності пара= цетамолу. Слід порадитися з ліка�= �ем перед застосуванням лікарського засобу пацієнтам із = серцево-судинними захворюваннями, оклюзійними ураженнями �= �удин (у т. ч. з феноменом Рейно), захв= орюваннями нирок (див. розділ «Протипоказання»), гіпертрофією передміхурової залоз�= � (через можливість затримки сечі), персис= туючим або хронічним кашлем (який обумовлений т�= �тюнопалінням, астмою, хронічним бронхітом або емфіземою), пацієнтам з бронхіальною астмою, хронічними хвороб= ами легень, міастенією гравіс, тяжкими шлунково-кишковими розладами, недос�= �атністю глутатіонової системи через порушення м�= �таболізму. Випадки печінкової ди�= �функції/недостатності було зареєстровано у пацієнтів зі знижен= им рівнем глутатіону, наприклад у пацієнтів, які се= рйозно страждають від недоїдання, анорексії, мають низький індекс маси тіл�= � або страждають від алкогольної залежності чи сепсису. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, т�= �кими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі �= �арацетамолу підвищується ризик виникнення метабо�= �ічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискор= ене або утруднен= е дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід не�= �айно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів. Рекомендується з о�= �ережністю застосовувати парацетамол одночасно з ф�= �уклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу із високою аніонн�= �ю різницею, особливо пацієнтам із сепсисом, при недостатності харчування та при інших станах, асоці= йованих із дефіцитом глутатіону, а також у разі застосування м= аксимальної добової дози парацетамолу. Слід проводити ретел= ьний моніторинг стану пацієнтів, включаючи контроль рівня 5-окс= опроліну у сечі.

Лікар= ські засоби, які містять симпатоміметик, слід застосо= вувати з особливою обережністю пацієнтам, які страждають на стенокардію= . Ці лікарські засоби можуть стимулювати центральну нервову систему, спричи�= �яючи безсоння, нервозність, гіперпірексію, тремор та епілептиформні судоми.

Парац= етамол може впливати на результати лабораторних дос�= �іджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.

Не приймати лікарський засіб= разом з алкоголем.

Не ре�= �омендується тривале застосування лікарського засобу= .

Якщо �= �оловний біль стає постійним, слід звернутися до лікар�= �.

У раз�= � передозування слід негайно звернутися до лікаря через �= �изик ураження печінки, навіть якщо пацієнт почуває себе добре.

Лікарський засіб Аміцитрон^® плюс= містить сахарозу. При встановленій непереносимості деяких цук= рів слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. Л= ікарський засіб не слід застосовувати па= цієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фру= ктози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізо�= �альтази (див. розділ «Протипоказання»).

1 саше= лікарського засобу Аміцитрон® плюс містить 5,1 ммоль (або 117 мг) натрію, тому па= цієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію, слід з об�= �режністю застосовувати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить аспартам (Е 951= ) – джерело фенілаланіну, що являє небезпеку для хворих на фенілкетонурію (див. розділ «Протипоказання»)<= /span>.

Застосування у період вагітності або годування г�= �уддю.

У період вагітності аб�= � годування груддю не застосовувати, оскільки недостатньо дан�= �х щодо безпеки застосування лікарського засобу.

Під час застосування л�= �карського засобу жінкам слід припинити годування груддю.

За деякими даними= , можливе порушення фертильності у жінок через вплив на овул�= �цію лікарських засобів, які інгібують активн= ість циклооксигенази / синтез простагландинів, що має оборотний характ= ер і зникає після відміни лікування. Оскільки парацетамол інгібує синтез про�= �тагландинів, він може негативно впливати на фертильність, хоча такі випа�= �ки не зареєстровано. Дані щодо впливу г�= �айфенезину та фенілефрину на фертильність відсутні аб�= � обмежені.

= ;

Здатність впливати на швидкість реак�= �ії при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікар= ський засіб може викликати запаморочення та незначно вплива= ти на швидкість реакції, що = слід враховувати при керуванні автотранспортом або іншим�= � механізмами.

= ;

�= �посіб застосування та дози.

= Лікарський засіб застосовувати всередину у вигляді = розчину.

Розчинити вміст 1 саше в 250 мл = гарячої води, але не окропу. Приготований розчин вживати у те�= �лому вигляді.

Дорослі, пацієнти літнього віку, діти віком від 12 �= �оків

1 саше кожні 4–6 годин у разі н= еобхідності. Мінімальни�= � інтервал між прийомами – 4 години. Не застосовувати більше 4 саше протягом 24 го= дин.

Не перевищувати рекомендова�= �і дози.

Тривалість лікування визнач�= �є лікар. Максимальний терм�= �н застосування без консультації лікаря – 3 дні. Якщо симптом= и захворювання не зникають, необхідно звернутися до лікаря.

Діти.

Застосування ліка�= �ського засобу дітям віком до 12 років протипоказане.=

�= �ередозування.

У разі передоз= ування лікарського засобу симптоми, спричинені = парацетамолом, будуть найбільш вираженими. Ризик передозування вищий у �= �ацієнтів літнього віку, дітей, пацієнтів із захворюваннями печі= нки; при алкоголізмі, хронічному недоїданні.

Передозування пар�= �цетамолу

Передозування парацет�= �молу може спричинити ураження печінки, що може призвести до необхідності пересадки печінки або до летального = наслідку.

Якщ�= � пацієнт прийняв лікарський засіб у дозі, яка пере= вищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураженн= я печінки. Вважають, що надлишкова к�= �лькість токсич�= �ого метаболіту= парацетамолу (який зазвичай нейтралізується дією глут= атіону при застосуванні звичайних доз парацет= амолу) необоротно зв’язується з тканинами печінки. Ураження печінки можливе у доросли�= �, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли па�= �ацетамол у дозі більше 150 мг/кг маси тіла. Прийом 5 г або більше парацетамолу м= оже призвести до ураження печінки у пацієнтів з такими факторами ризику: три�= �але застосування карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, риф�= �мпіцину, звіробою або інших лікарських засобів, які індукують печінкові фермент= и; регулярне вживання надмірної кількості алкоголю; недостатність глутатіонової системи, наприклад роз= лади харчової поведінки, ВІЛ-інфекція, голо= дування, муковісцидоз, кахексія.

Симптоми передозу�= �ання у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетит= у та абдомінальний біль. Клінічні ознаки передозування можуть не проявлятися. Ура= ження печінки може стати явним через 12–48 годин після прийому надмірної дози. �= �ожуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. Одночасно спостерігаєтьс= я підвищення рівнів печінкових трансаміназ (аспартатамінотр= ансферази, аланінамінотрансферази), лактатдегідрогенази та білірубіну у поє�= �нанні зі зниженням рівня протромбіну. Пе= редозування парацетамолу може викликати некроз кліт�= �н печінки. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресува= ти до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, набряку головного мозку та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозо�= � канальців може розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки і проявлятися сильним болем у попереку, гематурією, протеїнурією. Повідомляли пр= о випадки виникнення серцевої аритмії та панкреатиту.

При прийомі велики= х доз з боку центральної не= рвової системи можливі запаморочення, психомоторне збудження, п= орушення орієнтації, порушення сну; з боку сечовидільної системи ‒ нефротокси= чність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз); з боку шлунково-кишкового тракту ‒ гепа= тонекроз. При тривалому застосуванні парацетамолу= у великих дозах з боку органів кровотвор�= �ння може розвинутися апластична анемія, п�= �нцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, �= �ромбоцитопенія. Передозування парацетамолу, у т. �= �. високою загальною дозою, яка була отримана протягом довготривалої те�= �апії, може спричинити індуковану аналгетиками нефропатію з необоротним п�= �рушенням функції печінки.

Лікування. Негайне лікування передо�= �ування парацетамолу є життєво необхідним, навіть якщо симптоми= передозування відсутні. Незважаючи на відсутність тяжких ранн�= �х симптомів передозування, пацієнта слід негайно госпіталізувати для надання нев�= �дкладної медичної допомоги. Симптоми можуть бути обмежені нудотою або блюванн= ям та можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження орган�= �в. Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години= після прийому надмірної дози парацетамолу. Концентрацію парацетамолу= в плазмі крові слід вимірювати через 4 го= дини або пізніше після прийому надмірної дози= (більш ранні концентрації є недостовірними). Рекомендується введенн�= � донаторів SH-групи та попередників синтезу глутатіону (таких як метіонін, N-а= цетилцистеїн) внутрішньовенно в дозах, що визначаються залежно від конце�= �трації парацетамолу в крові, а також від часу, який пройшов після його прийому= . Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано �= �ротягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний = ефект настає при його введенні протягом 8 годин після прийому. Ефективність а�= �тидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту сл�= �д вводити N-ацетилцистеїн внутрішньовен�= �о згідно з чинними р= екомендаціями. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін всередину як від�= �овідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею. Також необхідно здійснювати= симптоматичне лікування.

Передозування гва�= �фенезину

Незначне або помірне передозування мо�= �е спричинити запаморочення, шлунково-ки�= �кові розлади (у т. ч. нудоту, блювання), зн�= �ження м’язового тонусу. Дуже високі дози можуть спричинити такі симпт= оми, як збудження, сплутаність свідомості та пригнічення дихання.=

Лікування: симптоматичні зах= оди, зокрема промивання шлунка, та загальні підтримувальні заход= и.

Передозування фен�= �лефрину

Доза лікарського засобу, що може спри= чинити розвиток серйозних токсичних ефектів фенілефрину, є більшою, ніж доза, = яка спричиняє розвиток токсичного впливу парацетамолу.

При передозуванні можливе посилення = проявів побічних реакцій, особливо при тривалому застосуванні. Можуть спост= ерігатися підвищення артеріального тиску й асоційована рефлекторна брадика�= �дія та аритмія; артеріальна гіпотензі�= �, біль і дискомфорт у ділянці серця, ві�= �чуття серцебиття, задишка, некардіогенний набряк легень; сонливість, яка суп= роводжується наступним збудженням (особливо = у дітей), порушення сну (у т.&nbs= p;ч. безсоння), судоми,= головний біль, тремор, порушення зору, запаморочення, слабкість, занепокоєн= ня, почуття тривоги, нервозність, дратівливість, неадекватна поведінка, пс= ихози з галюцинаціями, сплутаність свідомості, анорексія, нудота, блювання, �= �лігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, гіперпірексія, почервоніння �= �бличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість = шкіри, в= исип на шкірі, пілоерекція, підвищена = пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, панцитопенія, тромбоцитопенія, агранулоци�= �оз, лейкопенія, звуження периферичних судин, зменшен= ня притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення = кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на серце= внаслідок збільшення загального опору периферичних судин; можлива кома. Симптоми тяжкого передозування включа= ють тяжку периферичну та вісцеральну вазоконстрикцію з кардіоваскулярним кол= апсом. Тяжкі наслідки звуження судин частіш= е можливі у пацієнтів із гіповолемією та тяжкою брадикардією.

Лікування: раннє промивання �= �лунка, а також симптоматичні та підтримувальні заходи, = застосування α-адреноблокаторів, таких як фентоламін, при тяжкій артеріальній г�= �пертензії; застосування атропіну у разі брадикардії (бажано лише після конт�= �олю артеріального тиску); застосування діазепаму у разі судом.

�= �обічні реакції.

= З боку нервової системи (з= азвичай розвиваються при прийомі високих доз): головний біль, тремор, безсоння, запаморо= чення, порушення орієнтації, порушення свідомості, психомоторне збудження, знер= вованість, дратівливість, почуття тривоги, занепокоєння.

= З боку органу зору: світлобоя= знь, мідріаз, гостра закритокутова глаукома (найчастіше виникає у пацієнтів із закритокуто�= �ою глаукомою).

= З боку серцево-судинної системи:<= /span> т�= �хікардія, брадикардія, біль у ділянці серця, задишка, аритмія, п�= �двищений артеріальний тиск, відчуття серцебиття.

= З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: анемія, гемолітична анемія, сульфгем= оглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця). При тривалом= у застосуванні у дозах, що перевищують терапевтичні, ‒ ап�= �астична анемія, панцитопенія, лейкопенія, нейт�= �опенія, агранулоцитоз; тромбоцитопенія, яка може= спричинити носові кровотечі та/або кровоточивість ясен, синці або кровотечі.

= З боку шлунково-кишкового тракту: в�= �дчуття дискомфорту у шлунково-кишковому тракті,= втрата апетиту, біль в епігастрії, нудота, блювання, діарея, гострий панкреа= тит.

= З боку гепат= обіліарної системи: порушення функці�= � печінки, підвищення активност= і печінкових ферментів у сироватці крові, як правило, без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).

= З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, можливий розвиток гіпо= глікемічної коми.

З боку сечовидільної сис�= �еми: дизурія, затримка с�= �човипускання або утруднення сечовиділення (найчастіш�= � у пацієнтів з обструкцією вихідного отвору сечового міхура, зокрема з гіперт�= �офією простати), ниркові коліки, асептична піурія. Є рідкісні повідомлення �= �ро камені в сечовому міхурі або нирках у пацієнтів, які протяг= ом тривалого часу приймали великі дози гвайфенезину. Повід= омляли про окремі випадки інтерстиціального не�= �риту в результаті тривалого застосування високих доз парацетамолу.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм. Повідомляли про випадки бронхоспазм= у при застосуванні парацетамолу, які частіше реєстрували у пацієнтів з бронхі= альною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НП= ЗЗ.

З боку шкіри та пі= дшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, у т. ч. шкірни�= � свербіж, висип на шкірі та с= лизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематоз�= �ий висип, кропив’янка, алергічний дерматит), ангіон= евротичний набряк, мультиформна ексудативна еритем�= � (включаючи синдром Стівенса – Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдр�= �м Лаєлла); можливі перехресні реакції гіперчутливості на інші симпатоміметики= .

= З боку імунної системи: анафіл�= �ксія.

<= /span>

Термін придатності. 2 роки.

Ум= ови зберігання.

Збе�= �ігати в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 °С.

Збе�= �ігати у недоступному для дітей місці.

Уп= аковка.

Порошок по 5 г у саш= е; по 10 саше у пачці.

Ка= тегорія відпуску.= Без рецепта.

Ви= робник.

Тов�= �риство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».=

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження йо= го діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.