ІН=
СТРУКЦІЯ
для
медичного застосування лікарського засобу
ЗО=
ІЛЕВ
Склад:
діюча речови=
на: levofloxacin;
100 мл розчину містить левофлоксацину 500 мг (у вигляді левофлоксацину
гемігідрату);
допоміжні
речовини: глюк=
оза
безводна, динатрію едетат<=
/span>, кислота
хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма. Розчин для =
інфузій.
Основні фізико-хімічні властивос=
ті: прозорий розчин від
жовтого до зеленувато-жовтого кольору, вільний від сторонніх часток.=
=
Фармакот=
ерапевтична група.
Антибактеріальні засоби групи
Код АТХ J01М А12.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний
засіб із групи фторхінолонів, S‑енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.
Механі=
зм
дії. Як
антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази
та топоізомеразу ІV.
Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка=
. Ступінь
бактеріальної активності левофлоксацину залежит=
ь від
співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax)
або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та
мінімальною інгібуючою (пр=
игнічувальною)
концентрацією (МІК (МПК)).
Механізм резистентності. Основний механізм резистентності=
є
наслідком мутації у генах
gyr-A. I=
n
vitro існує перехресна резистентність між <=
span
class=3DSpellE>левофлоксацином та іншими фторхі=
нолонами.
Завдяки механізму дії зазвичай не
існує перехресної резистентності між левофлоксацином
та іншими класами антибактеріальних засобів.
Контрольні точки
Рекомендовані Європейським комітетом з тестування
антимікробної чутливості (EUCAST) граничні значення МІК левофлоксацину,
що відділяють чутливі мікроорганізми від організмів пр=
оміжно
чутливих (помірно резистентних) та проміжно чутливі від резистентних організмів, зазначе=
ні у
таблиці 1 тестування МІК (мг/л).
Клінічні граничні значення МІК левофлоксацину.
=
Таблиця 1
|
Патоге=
н |
Чутливі |
Резистентні |
|
Enterobacteriacae |
≤ 0,5 мг/л |
> 1
мг/л |
|
Pseudomonas spp. |
≤ 0,001 мг/л |
> 1
мг/л |
|
Acinetobacter spp. |
≤ 0,5
мг/л |
> 1
мг/л |
|
Staphylococcus spp. Coagul=
ase-negative staphylococci |
≤ 0,001
мг/л |
> 1
мг/л |
|
Enterococcus spp1 |
≤ 4 мг/л |
> 4
мг/л |
|
Streptococcus pneumoniae |
≤ 0,001
мг/л |
> 2
мг/л |
|
Streptococcus A, B, C, G |
≤ 0,001
мг/л |
> 2
мг/л |
|
Haemophilus influenzae |
≤ 0,06 мг/л |
>
0,06 мг/л |
|
Moraxella catarrhalis |
≤ 0,125 мг/л |
> 0=
,125
мг/л |
|
Helicobacter pylori<=
/span> |
≤ 1 мг/л |
≤=
; 1
мг/л |
|
Aerococcus sanguinicola and urina=
e2 |
≤ 2 мг/л |
≤=
; 2
мг/л |
|
Aeromonas spp. |
≤ 0,5 мг/л |
> 1
мг/л |
|
Фармакокінетичні-фармакодинамічні граничні значення (не пов’яза=
ні з
видами) |
≤ 0,5
мг/л |
> 1
мг/л |
1 тільки неускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= o:p>
2 Сприйнятливість можна визначити на основі чутливо=
сті
до ципрофлоксацину
Поширеність резистентності може
варіювати географічно та з часом для вибраних видів. Бажано отримати локаль=
ну
інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. При =
необхідності
слід звернутися за порадою до спеціаліста, коли місцева поширеність
резистентності є такою, що корисність препарату, щонайменше при деяких типах
інфекцій, є сумнівною.
|
Заз=
вичай
чутливі види Аер=
обні
грампозитивні бактерії: Bacillus Staphylococcus aureus <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-style:italic'>=
метицилінчутливий Staphylococcus saprophyticus Streptococci, група С і G Streptococcus agalactiae Streptococcus pneumoniae Streptococcus pyogenes Аер=
обні
грамнегативні бактерії: Eikenella corrodens Haemophilus influenzae Haemophilus para-influenzae Klebsiella oxytoca Moraxella catarrhalis Pasteurella multocida Proteus vulgaris Providencia rettgeri Ана=
еробні
бактерії: Peptostreptococcus Інш=
і: Chlamydophila pneumoniae Chlamydophila psittaci Chlamidia trachomatis Legionella pneumophila Mycoplasma pneumoniae Mycoplasma hominis Ureaplasma urealyticum |
|
Вид=
и,
для яких набута (вторинна) резистентність може бути проблематичною Аер=
обні
грампозитивні бактерії: Enterococcus faecalis Staphylococcus aureus <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-style:italic'>=
метицилін=
-резистентний*
Coagulase-negative Staphylococcus spp<=
/span> Аер=
обні
грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii Citrobacter=
freundii Enterobacter aerogenes Enterobacter cloacae Escherichia=
coli Klebsiella<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang=
uage:
RU'> pneumoniae Morganella<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;
mso-fareast-font-family:"MS Mincho";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang=
uage:
RU'> morganii Proteus mirabilis Providencia=
stuartii Pseudomonas=
aeruginosa Serratia marcescens Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis Природно резистентні штами Аеробні грампозитивні бактерії: Enterococcus<=
/span> faecium |
*Метицилінрезистентний S. aureus, з великою вірогідністю, =
може
мати спільну резистентність до фторхінолонів,
включаючи левофлоксацин.
Фармакок=
інетика.
Рівнов=
ажний
стан досягається протягом 48 годин при режимі дозування 500 мг один або два
рази на добу.
Середн=
ій
об’єм розподілу левофлоксацину становить близьк=
о 100
л після одноразового і повторного введення дози 500 мг, що вказує на його
широке поширення у тканинах організму. Проникнення у тканини та рідини
організму.
Левофлоксацин має здатність проникати=
у
слизову оболонку бронхів, рідину альвеолярного епітелію, альвеолярні макроф=
аги,
тканини легенів, шкіри (вміст пухирів), тканину передміхурової залози та се=
чу.
Однак у спинномозкову рідину левофлоксацин прон=
икає
погано.
Біотрансформація. Левофлок=
сацин метаболізу=
ється
дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил‑ле=
вофлоксацин
та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становл=
ять
менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин
є стереохімічно стабільним та не підлягає інвер=
сії
хоральної структури.
Виведе=
ння. Після перорального та
внутрішньовенного введення левофлоксацин виводи=
ться з
плазми крові відносно повільно (період напіввиведення<=
/span>
становить 6–8 годин), виводиться зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози=
).
Середній виражений загальний
кліренс левофлоксацину після введення однієї до=
зи 500
мг становив 175 ± 29,2 мл/хв.
Немає суттєвої різниці щодо
фармакокінетики левофлоксацину після
внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що ці шляхи
(пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.
Лінійн=
ість
Для левофло=
ксацину
характерна лінійна фармакокінетика у діапазоні 50–1000 мг.
Пацієн=
ти з
нирковою недостатністю
На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зни=
женні
функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з таблиці 1.
Таблиця 1.
|
Кліренс креатиніну (мл/хв) |
< 20 |
20–40 |
50–80 |
|
Нирковий кліренс (мл/хв) |
13 |
26 |
57 |
|
Період напіввиведення
(години) |
35 |
27 |
9 |
Пацієн=
ти
літнього віку
Немає значних відмінностей у
фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієн=
тів та
пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатин=
іну.
Гендер=
ні
відмінності
Окремий аналіз щодо пацієнтів
жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у
фармакокінетиці левофлоксацину залежно від стат=
і. Не
існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Зоілев, розчин для інфузій,
призначений для лікування таких інфекційних захворювань у дорослих: =
1) негоспітальна пневмонія*;
2) гострий
пієлонефрит та ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;
3) ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин*;
4) хронічний бактеріальний простатит;
5) легенева форма сибірської виразки: постконтактн=
а
профілактика та радикальне лікування.
*стосовн=
о вищевказаних
інфекційних захворювань левофлоксацин слід приз=
начати
лише у випадках недостатньої ефективності інших антибактеріальних лікарських
засобів, які переважно застосовують для початкового лікування даних інфекці=
й.
Слід
враховувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактерійн=
их
засобів.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до левоф=
локсацину,
інших фторхінолонів або до будь-якого
Особливі заходи безпеки.
Препарат слід використовувати негайно (протягом 3
годин) після перфорації гумової пробки, щоб запобігти бактеріальному зараже=
нню.
Під час проведення інфузії захист від світла не
потрібен. Лікарський засіб призначений тільки для одноразового використання=
.
Перед використанням розчин необхідно оглянути.
Використовувати слід тільки прозорий розчин, вільний від часток.
Як і всі інші препарати, будь-який невикористаний
лікарський засіб слід утилізувати відповідно до місцевих правил.
Змішування з іншими розчинами дл=
я інфузії
Препарат сумісний з такими розчинами для інфузій:
- 0,9 % розчином хлориду натрію;
- 5 % розчином глюкози для ін’єкцій;
- 2,5 % розчином глюкози у розчині Рінгера;
- комбінованими розчинами для парентерального
харчування (амінокислоти, глюкоза, електроліти).
Питання щодо несумісності розглянуті в розділі
«Несумісність».
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій.
Вплив інших лікарських засобів н=
а левофлоксацин.
Теофілін=
, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препар=
ати
(НПЗП).
Не виявлено фармакокінетичної=
взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте мо=
жливе
суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном і нестероїдними протизапальними
препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний поріг. Концентрація =
левофлоксацину у присутності фен=
буфену
була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише лев=
офлоксацину.
Пробенецид і циметидин.
Пробенец=
ид та циметидин статистично достовірно впливають на виведен=
ня левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину
знижується у присутності циметидину на 24 % та =
пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати зда=
тні
блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину.
Однак при дозах, які випробовувалися у ході дослідження, малоймовірно, щоб
статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значущість. Слід з
обережністю ставитися до одночасного прийому левофлокс=
ацину
з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву
секрецію, такими як пробенецид та циметидин,
особливо пацієнтам із нирковою недостатністю.
Інша
інформація.
На фармакокінетику левофлокса=
цину
при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого
впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигокс=
ин,
глібенкламід, ранітидин.
Вплив левоф=
локсацину
на інші лікарські засоби.
Циклоспорин.
Період напіввиведення =
циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному при=
йомі з
левофлоксацином.
Антагоні=
сти
вітаміну К.
При одночасному застосуванні з антагоністами вітам=
іну
К (наприклад варфарином) повідомлялося про підв=
ищення
коагуляційних тестів (прот=
ромбіновий
час/міжнародне нормалізаційне співвідношення) т=
а/або
кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які
отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показни=
ки
коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).
Лікарські
засоби, що подовжують інтервал QТ.
Левофлок=
сацин, як і і=
нші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієн=
там,
які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал=
QТ
(наприклад протиаритмічні засоби класу ІА та II=
I,
трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні лікарські засоби) (див. розділ «Особли=
вості
застосування» (Подовження інтервалу QТ)).
Теофілін.
Левофлоксацин не
впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метабо=
лізується
за допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин
не є інгібітором CYP1A2.
Глюкокортикоїди.
При одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами
підвищується ризик розвитку розриву сухожилля.
Інше.
Не спостерігалося ніякого клінічно значущого вп=
ливу
на фармакокінетику левофлоксацину при його
застосуванні разом з такими лікарськими засобами: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, <=
span
class=3DSpellE>ранітидин. Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.
Особливості застосування.
Слід уникати
застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минул=
ому
при застосуванні хінолонів або фторхінолонів
(див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином
слід починати тільки при відсутності альтернативних варіантів лікування і п=
ісля
ретельної оцінки користі/ризику (див. також розділ «Протипоказання»).
Тривалі, інвалідизуючі
та потенційно незворотні серйозні побічні реакції.
У дуже рідкісних
випадках у пацієнтів, які отримували хінолони т=
а фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів =
ризику
повідомляли про тривалі (протягом місяців або років), =
інвалідизуючі
та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні
системи організму, а іноді на декілька систем відразу (опорно-рухову, нерво=
ву,
психічну та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити пі=
сля
появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та
звернутися за консультацією до лікаря.
Метицилінрезистентний S. Aureus<=
/span>.
Для метицилінрезистентного S. Aureus<=
/i>
(MRSA) існує дуже висока імовірність
корезист=
ентності до фторхінолонів, у тому числі до л=
евофлоксацину.
У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований=
для
лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA, за виня=
тком
випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудни=
ка
до левофлоксацину.
Резистентність до фторхінолон=
ів
у E. coli
(найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країна=
х.
При призначенні фторхінолонів слід враховувати
місцеву поширеність резистентності =
E. сoli до фторхінолонів=
.
Тривалість =
інфузії
Рекомендована тривалість інфу=
зії
повинна становити принаймні 30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг
розчину левофлоксацину для інфузій.
Відомо, що під час інфузії офлоксацину
може розвинутися тахікардія та тимчасове знижен=
ня
артеріального тиску. Рідко у результаті сильного зниження артеріального тис=
ку
може розвинутися серцево-судинна недостатність.=
Якщо
помітне зниження артеріального тиску відбувається під час інфузії
левофлоксацину (L-ізомер о=
флоксацину),
введення препарату потрібно негайно припинити.
Тендиніт=
і розрив сухожиль
Розвиток=
тендиніту та розрив сухожиль
(зокрема, але не обмежуючись ахілловим сухожилл=
ям),
іноді з обох сторін, можуть спостерігатися вже впродовж перших 48 годин піс=
ля
початку лікування хінолонами або фторхінолонами,
причому про такі випадки повідомляли також через кілька місяців після завер=
шення
застосування препарату. Ризик розвитку тендиніту та
розриву сухожиль підвищений у пацієнтів літнього
віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів, які перенесли
трансплантацію паренхіматозних органів, у пацієнтів, які отримують добову д=
озу
1000 мг левофлоксацину, а також у пацієнтів, які
одночасно проходять лікування кортикостероїдами. Відповідно, слід уникати
одночасного застосування кортикостероїдів.
При перш=
их
ознаках тендиніту (наприклад, болісне набряканн=
я,
запалення) потрібно терміново припинити лікування лево=
флоксацином
та розглянути альтернативні варіанти лікування. Уражені кінцівки необхідно
лікувати відповідним чином (наприклад, іммобілізація). При наявності ознак =
тендинопатії не рекомендується застосовувати
кортикостероїди.
Захворювання, спричинені Clostridium difficile.
Діарея, особливо тяжкого ступеня, стійка та/або з домішками крові, яка
виникає під час або після лікування левофлоксацином
(у тому числі протягом кількох тижнів після лікування), може бути симптомам
захворювання, зумовленого Clostridium difficile. Найтяжчою формою даного захворювання є=
псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакці=
ї»). Ступі=
нь
тяжкості захворювань, асоційованих з Clostridium
difficile, варіює
від легкого стану до стану, що загрожує життю, найтяжчою формою є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакці=
ї»).
Тому важливо розглянути цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається тяжка
форма діареї під час або після лікування левофлоксацин=
ом. При підозрі на захворювання,
зумовлене Clos=
tridium difficile=
, левофлоксацин слід негайно відмінити та у невідкладно=
му
порядку розпочати належне лікування. Лікарські засоби, що пригнічують
перистальтику кишечнику, у цьому випадку протипоказані. Пацієнти зі схильністю до судом<=
/span>. Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати
розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний
пацієнтам з епілепсією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»). Як і інші=
хінолони, його слід застосовувати з надзвичайною
обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному лікуванні діюч=
ими
речовинами, що знижують судомний поріг, наприклад теофіліном (див. розділ
«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі
виникнення судомного нападу (див. розділ «Побічні реакції») левофлоксацин
слід відмінити. Пацієнти з недостатністю
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Пацієнти з прихованими або явними порушеннями активності
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій
при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв’=
язку з
цим у разі необхідності застосування левофлоксацину
за цими пацієнтами слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолі=
зу. Пацієнти з нирковою недостатніст=
ю. Оскільки левофлоксацин виводиться в основно=
му
нирками, потрібна корекція дози для пацієнтів із порушеною функцією нирок
(нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Реакції підвищеної чутливості (<=
span
class=3DSpellE>гіперчутливості).
Левофлоксацин може призвести до серйозних,
потенційно летальних реакцій підвищеної чутливості (наприклад від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку), в
окремих випадках після застосування першої ж дози препарату. При виникненні
реакцій гіперчутливості необхідно відмінити при=
йом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відп=
овідне
лікування.
Тяжкі бульо=
зні
реакції.
При застосуванні левофлоксацину повідомля=
ли про
тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синдром Лайєлла),
синдром Стівенса-Джонсона та реакції лікарського
засобу з еозинофілією і системними симптомами
(DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або летальними (див. розділ
«Побічні реакції»).
На час призначення препарату пацієнтів слід попередити про ознаки та
симптоми тяжких шкірних реакцій, які можуть виникнути після застосування лі=
карського
засобу, та ретельно стежити. Якщо
з’являються ознаки і симптоми, які свідчать про ці реакції, левофлоксацин
слід негайно припинити і розглянути альтернативне лікування.
Якщо у пацієнта розвинулася серйозна реак=
ція,
така як токсичний епідермальний некроліз, синдр=
ом Стівенса-Джонсона або DRESS із застосуванням левофлоксацину, лікування левофл=
оксацином
не слід відновлювати у цього пацієнта у будь-який час.
Зміна рівня глюкози в крові.
Як і при застосуванні усіх хінолонів, повід=
омляли
про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були випадки як
гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнт=
ів
із цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним
цукрознижувальним препаратом (наприклад глібенкламідом=
)
або інсуліном. Повідомляли про випадки гіпоглікемічної=
коми. У пацієнтів із цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати
рівень глюкози цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).
Профілактика фотосенсибілізації.
Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації на
тлі застосування левофлоксацину (див. розділ «П=
обічні
реакції»). Для запобігання фотосенсибілізації
рекомендовано, щоб пацієнти не зазнавали без потреби впливу сильного сонячн=
ого
випромінювання або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад
УФ-лампою «штучне сонце», лампами солярію), під час лікування та протягом 48
годин після припинення прийому левофлоксацину. =
Пацієнти, які отримують антагоні=
сти
вітаміну K.
Через можливе підвищення рівнів показників згортання крові (протромбіновий час/ міжнародне н=
ормалізаційне
співвідношення) та/або збільшення частоти геморагічних ускладнень у пацієнт=
ів,
які отримують левофлоксацин у комбінації з анта=
гоністом
вітаміну К (наприклад варфарином), при одночасн=
ому
застосуванні цих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові (д=
ив.
розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Психотич=
ні реакції.
Повідомляли про психотичні реакції у пацієн=
тів,
які приймають хінолони, включаючи левофлоксацин.
Дуже рідко вони прогресували до суїцидальних ду=
мок та
самодеструктивної поведінки, іноді лише після п=
рийому
єдиної дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні
реакції»). Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину
слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю
застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними
захворюваннями в анамнезі.
Подовження інтервалу QT.
Слід з обережністю відноситися до застосування фто=
рхінолонів,
включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими
факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:
- вроджений або набутий синдром подовження інтервалу QT;
- одночасне застосування лікарських засобів, що мають здатність подовжу=
вати
інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби кла=
су ІА
і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, <=
span
class=3DSpellE>антипсихотичні лікарські засоби);
- порушення балансу електролітів (наприклад гіпока=
ліємія,
гіпомагніємія);
-захворювання серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда,
брадикардія) (див. розділи «Спосіб застосування та дози (Пацієнти літнього
віку)», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»,
«Побічні реакції», «Передозування»).
Пацієнти літнього віку та жінки можуть бути більш чутливими до лікарськ=
их
засобів, що подовжують інтервал QT. У зв’язку з цим необхідно з обережністю
застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам цих груп.
Аневри=
зма
і розшарування аорти та регургітація/недостатні=
сть
клапана серця.
Епідеміологічні дослідження
повідомляють про підвищений ризик аневризми та дисекці=
ї
аорти, особливо у пацієнтів літнь=
ого
віку, та регургітації
аортального та мітрального клапанів після
застосування фторхінолонів. Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції<=
/span>
аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серц=
я у
пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. ро=
зділ
«Побічні реакції»).
Отже, фт=
орхінолони
слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик=
та
після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитив=
ним сімейним
анамнезом аневризми чи вродженою =
вадою
серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та=
/або
дисекції аорти, або захворюванням серцевого клапану, або за наявності інших фактор=
ів
ризику або сприятливих умов
У разі появи раптового болю у
животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у
відділення невідкладної допомоги.
Пац=
ієнтам
слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої
задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота або нижніх
кінцівок.
Перифе=
рична
нейропатія.
У
пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної аб=
о сенсомоторної полінейропатії, що
призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів=
нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, онім=
іння
або слабкість, пацієнтам, які застосовують препарат, необхідно проінформува=
ти
свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану
Гепатобі=
ліарні порушення.
При застосуванні левофлоксацину (переважно у
пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом) повідомл=
яли
про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним
наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати
припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та
симптоми хвороби печінки як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж =
або
болі у ділянці живота.
Загострення myasthenia
gravis.
Фторхінолони, включаючи левофлоксацин,
мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкіс=
ть у
пацієнтів з my=
asthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із
застосуванням фторхінолонів були асоційовані се=
рйозні
побічні реакції, =
включаючи летальні випадки та ст=
ани,
що потребували заходів з підтримки дихання. Левофлокса=
цин
не рекомендовано застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.
Порушення зору.
Якщо при прийомі левофлоксацину виникають
будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негай=
но
звернутися до офтальмолога (див. розділи «Побічні реакції» та «Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами»).
Суперінф=
екція.
Застосування левофлоксацину, особливо трива=
ле,
може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату
мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається супе=
рінфекція,
необхідно застосувати належні заходи.
Допоміжні речовини.
Препарат містить 5 г глюкози на дозу (флакон 100 мл). Тому препарат
необхідно з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.
Цей лікарський засіб містить менш=
е 1
ммоль (23 мг)/дозу (флакон 100 мл) натрію, тобто практично вільний від натр=
ію.
Вплив на результати лабораторних
досліджень.
У пацієнтів, які отримували левофлоксацин,
визначення опіатів у сечі може дати хибно-позит=
ивний
результат. Може виникнути необхідність підтвердження позитивних результатів=
на опіати, отримані при скринінгово=
му
тесті, за допомогою більш специфічних методів.
Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis
і у зв’язку з цим призводити до хибно-негативних результатів при
бактеріологічній діагностиці туберкульозу.
Застосування у період вагітності=
або
годування груддю.
Вагітність. Обсяг даних щодо застосування левофлоксацину
вагітним жінкам обмежений. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або
непряму репродуктивну токсичність. Однак за відсутності даних щодо застосув=
ання
левофлоксацину людям і за наявності експеримент=
альних
даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслід=
ок
дії фторхінолонів, препарат протипоказаний вагі=
тним (див. ро=
зділ
«Протипоказання»).
Період годування груддю.<=
/u> Левофлоксацин протипоказаний жінкам, які годують груд=
дю.
Існує недостатньо інформації про потрапляння левофлокс=
ацину
у грудне молоко. Однак інші фторхінолони потрап=
ляють
до материнського молока. За відсутності даних щодо застосування левофлоксацину людям і за наявності експериментальних
даних, що вказують на ризик пошкодження хрящів організму, що росте, внаслід=
ок
дії фторхінолонів, левофло=
ксацин
протипоказаний жінкам, які годують груддю (див. розділ «Протипоказання»).
Фертильність. Левофлоксацин не викликає порушення фертильності або
репродуктивної функції у тварин.
Здатність впливати на швидкість
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Деякі побічні реакції (наприклад запаморочення/вер= тиго, сонливість, порушення зору) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції і, таким чином, зумовлювати підвищений ризик у ситуаціях, коли ці якості мають особливо велике значення (наприклад при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами).<= o:p>
Спосіб застосування та дози.
Розчин левофлоксацину необхідно вводити шляхом повіль=
ної
внутрішньовенної інфузії 1-2 рази на добу. Доза
залежить від виду і тяжкості інфекції та від чутливості збудника. Зазвичай
після кількох днів лікування, якщо стан пацієнта дозволяє, можна перевести =
його
з початкового внутрішньовенного введення на пероральний прийом (таблетки
Для введення левофлоксацину
рекомендовані наступні дозування:
Таблиця =
3
Дозування для хвор=
их
із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 50 мл/хв)
|
Показання |
Добова дозова с=
хема,
тривалість лікування* |
|
Негоспітальна пневмонія |
500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів |
|
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів |
500 мг 1 раз на добу, 7-14 днів |
|
Гострий пієлонефрит |
500 мг 1 раз на добу, 7-10 днів |
|
Хронічний бактеріальний простатит |
500 мг 1 раз на добу, 28 днів |
|
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин |
500 мг 1-2 рази на добу, 7-14 днів |
|
Легене=
ва
форма сибірської виразки |
500 мг=
1 раз
на добу, 8 тижнів |
* Відповідно до клінічного стану
пацієнта через кілька днів (зазвичай через 2–4 дні) можливий перехід від
початкового внутрішньовенного до перорального прийому з тим самим дозування=
м.
Таблиця 4
Дозування для дорослих пацієнтів із порушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну < 50 мл/хв
|
Режим дозування<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman=
",serif;
mso-fareast-language:DE;mso-bidi-language:DE'> |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
250 мг/24 години=
500 мг/24 години=
500 мг/12 годин<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman=
",serif;
mso-fareast-language:DE;mso-bidi-language:DE'> |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Кліренс креатиніну |
перша доза: перша доза: перша доза: потім: потім: потім: 250 мг/12 годин |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
потім: потім: потім: <10 мл/хв потім: потім: потім: 1 Після
гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД)
додаткові дози не потрібні. Дозування для пацієнтів із порушеною функцією печі=
нки.
Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин<=
/span>
незначною мірою метаболізується у печінці та
виводиться переважно нирками. Дозування для пацієнтів літнього віку Якщо ниркова функція не порушена, немає потреби в корекції дози (див.
розділ «Особливості застосування»: тендиніт і розрив с=
ухожиль;
подовження інтервалу QT)). Левофло=
ксацин вводиться внутрішньовенно =
повільно
шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення
повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для =
дози
500 мг. Відповідно до стану пацієнта чер=
ез
кілька днів можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального
прийому левофлоксацину у тому ж дозуванні. Тривалість лікування залежить від
перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших протибактеріальних засобів,
рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48–72 г=
один
після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними
тестами знищення збудників. Змішування з іншими розчинами дл=
я інфузій Левофло=
ксацин сумісний з такими розчинами для =
інфузій: 0,9 % розчин хлориду натрію, 5 %
моногідрат глюкози, 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера,
багатокомпонентні розчини для парентерального
харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Для отримання інформації про несумісність препарату левофлоксацину
з іншими інфузійними розчинами див. розділ
«Несумісність», а щодо сумісності див. розділ «Особливі заходи безпеки». Діти. Лікарський
засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкоджен=
ня
суглобового хряща. Передозування. Симптоми. Найважливіші передбачувані симп=
томи
передозування левофлоксацином стосуються центра=
льної
нервової системи: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомос=
ті
та судомні напади, тремор, подовження QT-інтервалу. У постмарке=
тинговий
період застосування левофлоксацину спостерігали=
ся
ефекти з боку центральної нервової системи (ЦНС), у тому числі сплутаність
свідомості, судоми, галюцинації і тремор. Лікування. Симптоматичне і підтримуюче. В=
арто
передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтерва=
лу
QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом
гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу або неп=
реривного
амбулаторного перитонеального діалізу (НАПД); специфічного антидоту не існу=
є. Побічні реакції. Нижче вказані побічні реакції за системами органів та частотою: дуже ча=
сто
(≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <=
1/100),
рідко (≥1/10000, <1/1000), невідомо (частоту не можна оцінити на
підставі наявних даних). У межах кожної групи за частотою проявів небажані
явища зазначені у порядку зменшення їхньої тяжкості.
1Анафілактичні та анафілактоїд= ні реакції можуть іноді виникати навіть після введення першої дози препарату.<= o:p> 2Реакції слизових оболонок можуть іноді виникати на=
віть
після введення першої дози препарату. *Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих
та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпаю=
ть
кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи та=
кі
реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралг=
ія,
біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про
невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті,
порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов’язані =
із
застосуванням хінолонів та фторхінолонів,
незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «особливості зас=
тосування»). ** У пацієнтів, які отримували фторхінолони,
повідомлялося про випадки аневризми та дисекції
аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця
(див. розділ «Особливості застосування»). До інших побічних ефектів, пов’язаних із застосуванням фторхінолонів,
належать напади порфірії у хворих на порфірію. Повідомлення про підозрю=
вані
побічні реакції Повідомлення про
підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою
процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/риз=
ик»
для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідом=
ляти
про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомл=
ень. Термін придатності. 2 роки. Несумісність. Препарат не слід змішувати з інфузійними
розчинами та ін’єкціями, що мають фізичну та хімічну нестабільність при Не слід змішувати препарат з іншими лікарськими засобами в одній ємност=
і,
окрім зазначених у розділі «Особливі заходи безпеки». Умови зберігання. Зберігати при температурі не ви=
ще
25 ºС в оригінальній упаковці. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для ді=
тей
місці. Упаковка.
По 100 мл у контейнері з
полівінілхлориду, по 1 контейнеру в поліетиленовому пакеті в ка=
ртонній
упаковці. Категорія відпуску. Виробник. Дочірнє підприємство «Фарматрейд». Місцезнаходження виробника та ад=
реса
місця провадження його діяльності. Львівська область, м. Дрогобич, вул. Самбірська, 8=
5,
Україна. |