ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

= =

Газалія<= /p>

(G= azalia)

Склад:

діюча речовина: разагілін;=

= 1 таблетка містить разагіліну 1 мг (у вигляді разагіліну <= span class=3DSpellE>мезилату);

= допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кукурудзяний крохмаль, кремнію діоксид колої= дний безводний, лимонна кислота безводна, крохмаль прежелат= инізований, тальк, стеаринова кислота.

= =

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки в= ід білого до кремового кольору, круглі, з плоскими скошеними краями, з тисненн= ям «C13» на одному боці та гладенькі з іншого боку.

Фармакотера= певтична група. Протипар= кінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу B. Код АТХ N04В D02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють д= ва основні типи МАО — А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.

У дослідженнях ex vivo = на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що ра= загілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази типу В (МАО= -В).

Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгі= біторною активністю відносно МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень <= span class=3DSpellE>дофаміну в стріатумі. Під= вищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях <= span class=3DSpellE>дофамінергічної моторної дисфунк= ції.

1-аміноіндан являє собою акти= вний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.

Фармакокіне= тика.

Всмоктуванн= я. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові = (С_max) досягається приблизно через 0,5 годи= ни. Абсолютна біодоступність препарату після однокр= атного прийому становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Т_max) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою «концентрація — час» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відпові= дно. Разагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 2= 43 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної д= ози ¹⁴C-міченого разагіліну коливається від 60 до 70 %.

Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації= в печінці. Метаболізм відбувається 2 головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилюв= ання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноінда= ну та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну відбуваються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виводить= ся разагілін у вигляді глюкуронідни= х кон’югатів та його метаболітів.

Виведення. Після перорального прийому ^{14C-міченого разагіліну його виведення відбувається переважно із сечею (6=
2,6
%) та меншою мірою — з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози
становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому виг=
ляді.=}

Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5–2&nb= sp;мг. Період напіввиведення становить 0,6–2 години.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

У пацієнтів з легкою печінков= ою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_=
max і АUC на 80 % і 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_=
max і АUC на 568 % і 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих з легким та середнім ступенем ниркової недостатності.

Клінічні характеристики.

Показання. Застосовувати лікарський засіб для:=

– монотерапії при ідіопатичному паркінсонізмі;

– ад’ювантної терапії із застосуванням агоністів дофаміну;

– ад’ювантної терапії із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.

=

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.

Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що міст= ять звіробій продірявлений) або петидином (перерва = між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити = не менше 14 днів).

Тяжка печінкова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви= ди взаємодій.

Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.<= /span>

Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськи= ми засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одноч= асне застосування разагіліну і = петидину протипоказано.

Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО і симпатоміметиків при їх одноч= асному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активні= сть разагіліну, не рекомендується його одночасне застосув= ання з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або <= span class=3DSpellE>псевдоефедрин.

Повідомлялося про взаємодію <= span class=3DSpellE>декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при= їх одночасному застосуванні. Тому, зважаючи на МАО-інгібу= ючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з = флуоксетином та флувоксаміном.

Перерва між відміною флуок= сетину і початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва= між відміною разагіліну і початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14= днів.

Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотн= ого захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами = та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід= з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.
Леводопа при одноча= сному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.

У ході досліджень метаболізму= іn vitro= було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну і ципрофлоксацину (інгібітор ізоферменту CYP1А2) підвищує AUC разагіліну на 83 %. Одноча= сне застосування разагіліну і теофіліну (субстрат CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, сильні інгібі= тори CYP1A2 можуть змінити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.

Існує ризик того, що у зв’язк= у з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі.

Дослідження = іn vitro= показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквіва= лентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню C_ma=
x (5,9–8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1= мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це = може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливат= и на метаболізм цих ізоферментів та виявляти клінічно значущі ефекти.=

При одночасн= ому пероральному застосуванні разагіліну і ентакапону збільшується кліренс разаг= іліну на 28 %.

5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона і результати контролю артеріального тиску п= ісля їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 м= ісяців без обмеження прийому тираміну) показали, що ві= дсутня будь-яка взаємодія разагіліну і тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти= без обмеження прийому тираміну.

Особливості застосування.

Слід уникати супутнього застосування разагіліну і флуоксетину = або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iнш= ими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину і початком тер= апії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну і початком терапії флуоксетином або = флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.

Розлади контролю над спонуканням можуть виникат= и у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані при застосуванні разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал потрібно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії, нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, <= span class=3DSpellE>гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічний потяг до витрачання грошей або придбання речей.

Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення наявної дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можна шляхом зменшення дози леводопи.

Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалася під час одночасного пр= ийому разагіліну і леводопи. Пацієнти із хвор= обою Паркінсона є особливо вразливими до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через наявні у них проблеми із ходою. При одночасному застосуванні з агоністами дофаміну ортостатична гіпотензія= відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.

У ході дослідження застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюци= націй у 1,3 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо. У дослідженні одночасного застосування разагіліну й агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % паці= єнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг/добу і <= span class=3DSpellE>агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припини= ли участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату і не припинив участі= у дослідженні через галюцинації.

Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну і декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних препаратів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iнш= ими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Під час клінічних досліджень повідомлялося про випадки розвитку меланоми, виникнення якої може бути пов’язане із застосуванням разагіліну. Отримані дані дають з= могу припустити, що хвороба Паркінсона та застосування певних лікарських засобів можуть обумовлювати високий ризик виникнення раку шкіри (не лише меланоми).= При появі будь-якого порушення з боку шкіри необхідно звернутися за консультаці= єю до дерматолога.

Слід з обережністю розпочинати терапію разагілі= ном у пацієнтів з легким ступенем ураж= ення печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам з середнім ступенем тяжкості ураження печінки. У разі прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід припинити.

Разагілін може спричиняти сонливість в денний ч= ас, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами, — засинання під час повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами»).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає клінічних даних щодо застосування разагіл= іну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого чи непрямого шкідливо= го впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слі= д з обережністю призначати лікарський засіб вагітним.

Є дані, що разагілін інгібує секрецію пролактин= у і, як наслідок, — пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Разагілін м= оже впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

= Пацієнтам с= лід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами доти, доки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідлив= ого впливу.

Пацієнти з наявністю сонливості і/або раптових епізодів засинання в анамнезі повинні утримуватися від керування транспортними засобами або від іншої діяльності, під час якої вони можу= ть наражати себе чи інших на небезпеку (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), доти, доки вони не зможуть оцінити, чи впливає лікування разагіліном та іншими дофамінерг= ічними засобами на їхню розумову і рухову активність.

Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються п= ід час повсякденної діяльності (наприклад під час перегляду телевізора, поїздк= и в автомобілі як пасажира і т. д.) будь-коли протягом лікування, то пацієнти не повинні керувати автотранспортом та займатися потенційно небезпечними видами діяльності.

Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю а= бо інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застос= ування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшу= ють плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосуванн= я»).

Спосiб= застосування та дози.

Режим дозування<= /o:p>

Монотерапія=

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням агоністів дофаміну

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням леводопи

Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.

Лікарський засіб можна застосовувати незалежно = від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам = із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати тер= апію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У разі прогресування печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікуван= ня разагіліном слід припинити.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Діти. =

Через недос= татність даних щодо застосування разагіліну дітям не рекомендують застосовувати ліка= рський засіб цій категорії пацієнтів.

=

Передозування.

= Симптоми передозування разагіліну при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензив= ний криз та серотоніновий синдром.

= Передозування може бути пов’язане зі значним інг= ібуванням МАО-А та МАО-В.

= Проводили дослідження одноразового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 ра= з на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або середнього ступеня тяжк= ості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути під час лікування разагіліном.

Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою і разагіліном у дозі 10 мг/добу, спостерігалися побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), які минали після відміни лікування.

Ці симптоми схожі з тими, що спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримувальна.

=

Побiчнi реакцiї.

Монотерапія= =

Нижче наведено побічні реакції, які спостерігал= ися з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін — 149, плацебо-група — 151).

У дужках відповідно зазначено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (³<= /span> 1/10), час= то (= ³ 1/100 — = < 1/10), неч= асто (³ 1/1000 — <= /span>= < 1/100), рі= дко (= ³ 1/10000 — = = < 1/1000), д= уже рідко (< 1/100= 00).

Інфекції та інвазії

Часто: грип (4,7 % / 0,7 %).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Часто: карцинома шк= іри (1,3 % / 0,7 %).

З боку системи крові та лімфатичної системи<= /o:p>

Часто: лейкопенія = (1,3 % / 0 = %).

З боку імун= ної системи =

Часто: алергія (1,3 % / 0,7 %).

Порушення обміну речовин та харчування

Нечасто: зниження апе= титу (0,7 % / 0 %).

Психічні розлади

Часто: депресія (5,= 4 % / 2 %), галюцинації (1,3 % / 0,7 %).

З боку нерв= ової системи<= /p>
Дуже часто: головний біль (14,1 % / 11,9 %).

Нечасто: цереброваскулярні порушення = (0,7 % / 0 %).

З боку орга= нів зору

Часто: кон’юнктив= іт (2,7 % / 0,7 %).

З боку орга= нів слуху та лабіринту

Часто: запаморочення (2,7 % / 1,3 %).

З боку серц= я

Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %).

Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).

З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння

Часто: риніт (3,4= % / 0,7 %).

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: метеоризм = (1,3 % / 0 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Часто: дерматити = (2 % / 0 %).<= /p>
Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тка= нини

Часто: біль у кіс= тках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), артрити (1,3 % / 0,7 %).

З боку нирок та сечовидільної системи

Часто: позиви до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).

Загальні порушення

Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність(2 % / 0 %).

=

= ;

= ;

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням леводопи

Нижче наведено побічні реакції, які спостерігал= ися з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін — 380, плацебо-група — 388).

Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: : дуже часто (³<= /span> 1/10), час= то (= ³ 1/100 — = < 1/10), неч= асто (³ 1/1000 — <= /span>= < 1/100), рі= дко (³ 1/10000 — = = < 1/1000), д= уже рідко (< 1/100= 00).

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)

Нечасто: меланома ш= кіри (0,5 % / 0,3 %).

Порушення обміну речовин та харчування

Часто: зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).

Психічні розлади

Часто: галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %).<= /p>
Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).

З боку нерв= ової системи

Дуже часто: дискінезія (10,5 % / 6,2 %).

Часто:<= /span> дистонія (= 2,4 % / 0,8 %), синдром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушення рівноваги (= 1,6 % / 0,3 %).

Нечасто:<= /span> гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).

З боку серц= я

Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).

З боку судинної системи

Часто: ортостатич= на гіпотензія (3,9 % / 0,8 %).

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: біль у жив= оті (4,2 % / 1,3 %), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блювання (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті (3,4 % / 1,8 %).

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Часто: висип (1,1= % / 0,3 %).<= /p>
З боку опорно-рухової системи та сполучної тка= нини

Часто: артралгія = (2,4 % / 2,1 %), біль у шиї (1,3 % / 0,5 %).

Дослідження=

Часто: зниження м= аси тіла (4,5 % / 1,5 %).

Пошкодження= та інші ускладнення

Часто: випадкові падіння(4,7 % / 3,4 %).

=

Ад’ювантна<= /span> терапія із застосуванням агоністів до= фаміну

До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались разаг= іліном, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.

Нижче наведено побічні реакці= ї, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну= терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієн= тів, які отримували разагілін — 162, плацебо-група — 164).

У дужках відповідно зазначено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.

Інфекції та інвазії

Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).<= o:p>

Психічні розлади

Безсоння (4 % / 1 %).

З боку нерв= ової системи

Головний біль (6 % / 4 %).

З боку орга= нів слуху та лабіринту

Запаморочення (7 % / 6 %).

З боку серцево-судинної системи

Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=

Кашель (4 % / 1 %).

З боку шлунково-кишкового тракту

Нудота (6 % / 4 %).

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Артралгія (5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %)= .

Загальні розлади

Периферичні набряки (7 % / 4 %).

Пошкодження= та інші ускладнення

Випадкові падіння (6 % / 1 %).

=

До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 = ;% пацієнтів, які отримували разагілін (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали: сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівнова= ги, запор, імперативний позив до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, б= іль у ділянці ротоглотки, біль, = переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість= зору.

Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відмічені.

=

Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень ці симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримув= али разагілін.

Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО. В ході постмаркетингових дослі= джень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та міоклонічних = судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗСН одночасно з разагіліно= м.

Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на д= обу, циталопрам ≤ 20 мг на д= обу, сертралін ≤ 100 мг на д= обу та пароксетин ≤ 30 мг на до= бу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового = синдрому під час проведення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін і трициклічні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагілін і СІЗЗС/СІЗЗСН.

5 клінічних досліджень за уча= стю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводоп= и протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну і тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.

У постма= ркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’яз= аного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів= , які застосовували разагілін.

Повідомлялося про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО і симпатоміметиків.

У постмаркетинговий період повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням: у пацієнтів, які застосовують дофамінов= і агоністи та/чи інші дофамінергічні препарати, можуть спостерігатис= ь патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати по= купки, переїдання, компульсивне вживання їжі.

Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговий період при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.

Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання

Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість,= седація, напади сну, сонливість та раптові засинання)= може виникати у пацієнтів, що застосовують агоністи = дофаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомляло= ся в постмаркетинговий період застосування разагіліну.

Повідомляло= ся про випадки засинання під час повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість в той час, як приймали разагілін з і= ншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що= у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше ніж через рік після початку лікуванн= я.

Термін придатност= і. 4 роки.

=

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температур= і не вище 30 °С в оригінальній упаковці. = Зберігати в недоступному для дітей місці.

=

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонн= ій упаковці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

<= /p>
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Віледж Т= хеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, І= ндія.