ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЖАЙВ^®

(DJAIV)

Склад:<= /b>

діючі речовини: glucosamine, sodium chloride<= /span>;

1 мл розчину для ін’єкцій (ампула А) містить 251,25 мг глюкозаміну<= /span> сульфату натрію хлориду, що еквівалентно глюкозаміну сульфату 200 мг та натрію хлориду 51,25 мг;

допоміжні речовини:

ампула А: <= /span>лідокаїну гідрохлорид, кисло= та хлористоводнева розведена або концентрована, вода для ін’єкцій;<= /span>

ампула В (розчинник): діетано= ламін, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:=

ампула А – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин;

ампула В (розчинник) – прозорий безбарвний розчин;

ампула А+В (розчин для ін’єкцій) – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин.<= /span>

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Глюкозамін. Код АТX М01А Х05.

=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє = собою сіль аміномоносахариду глю= козаміну, який у фізіологічних умовах присутній в організмі людини і використовується разом із сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульф= ату полягає у стимуляції синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім тог= о, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує проц= ес руйнування суглобового хряща, головним чином завдяки можливим проявам власн= их метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що, з одного боку, впливає на = симптоми остеоартриту, а з іншого боку ‒ потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгостроков= их клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулю= є біосинтез протеогліканів, який є недостатнім при остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі= глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хр= яща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатн= их руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагена= зи та фосфоліпази А2. Також глюкозаміну сульфат має помірний протизапальний ефект, який спостерігається у моделях на тваринах in vivo, у тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без пригнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболіч= них і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених= до патогенезу остеоартриту, з подальшим пригніченн= ям генної транскрипції, індукованої цитокіном. Глюкозамін= у сульфат, при концентраціях у плазмі крові та в синовіальній рідині, описани= х у пацієнтів з остеоартритом, може фактично інгібу= вати індуковану             IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративн= их ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Потенційний вплив іонів = сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі зазначені вище властивості сприятливо впливають на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остео= артриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкоза= міну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявл= яється вже через 2–3 тижні після початку його застосування.=

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну<= /span> сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними аналгетиками і нестероїдними протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервного застосування протягом 6 місяців або після курсу застосування протягом 3 міс= яців з очевидним ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.=

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.<= /span>

Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або центральну нервову систему виявлено не було.=

Фармакокіне= тика.

Дослідження, проведені за участю людей та на тваринах, показали, що піс= ля перорального прийому ¹⁴С-глюкозаміну радіоактивні мічені елемент= и швидко і майже повністю всмоктуються на системному рівні. У людини всмоктується близько 90 % радіоактивно міченої дози лікарського засобу. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально становила 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 = до 30 %.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату у дозі 1500 мг на добу максималь= на рівноважна концентрація у плазмі крові (C_max,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 години (медіана – 3 години) після введе= ння (t_max). У рівноважному стані показни= к AUC плазмових концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нг · год/мл. Такі параметри були отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування лікарського засобу.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюк= озамін в основному розподіляється у позасудинному сере= довищі (у тому числі в синовіальній рідині), об’єм розподілу приблизно у 37 разів вищий від загальної кількості води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено.

Метаболічний профіль глюкозаміну не дослідж= ували, оскільки цей лікарський засіб, який є натуральною речовиною, що присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результата= ми дослідження рівнів глюкозаміну у плазмі крові, = які були вимірюваними протягом 48 годин після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 годин.<= /p>
Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини становило 10 ± 9 % від введе= ної дози, тоді як екскреція з фекаліями була 11,3 ± 0,1 %. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування у середньому був низьким (приблизно 1 % від введе= ної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/або його метаболітів, = та/або продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні у дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді= як при застосуванні у дозі 3000 мг рівні глюкозаміну у плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакок= інетика глюкозаміну в рівноважному стані не залежала від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження бі= одоступності препарату порівняно з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і ж= інок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієн= тів з остеоартритом колінного суглоба не встановлен= о. В останніх середня концентрація у плазмі крові через 3 години після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні 1 раз на добу станов= ила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як серед= ня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25 % нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетику глюкозаміну не досліджували, оскільки, зважаючи на профіль безпеки препарату і у зв’язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози для цих груп пацієнтів не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну у плазм= і крові та в синовіальній рідині після багаторазового застосування 1 раз на добу у = дозі 1500 мг знаходяться у межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверд= жує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>=

Полегшення симптомів при легкому та помірному <= span class=3DSpellE>остеоартриті коліна.

=

Протипоказа= ння.=

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат ДЖАЙВ^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панци= рів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання:<= /span> кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; го= стра серцева недостатність; тяжкі форми хронічної серцевої недостатності; знижена функція лівого шлуночка; захворювання провідності серця; атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня; тяжка брадикардія; розлади згортання крові; синдром Вольфа–Паркінсона–Уайта; синдром Адамса–Стокса; судоми в анамнезі, спричине= ні застосуванням лідокаїну; синдром слабкості синусового вузла; тяжкі порушення функції печінки; гіповолемія; міастенія; інфекц= ії у місці ін’єкції; гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвитку перехресних реакцій гіперчутливос= ті).=

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Слід уникати використання сумішей вмісту ампул лікарського засобу з іншими ін’єкційними = препаратами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводили. Однак, з огля= ду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивос= ті глюкозаміну сульфату, можна припустити низький потенц= іал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основн= их ферментів CYP450 людини.=

Фактично лікарський засіб не конкурує за механізми абсорбції, після абсорбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболізується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікан= и або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкоза= міном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічне значення цієї взаємодії, імовірно, обмежене= .

Лікарський засіб сумісний з НПЗЗ і глюкокортикостероїдами.=

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, = хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін проявляє синергічний е= фект при взаємодії з лідокаїном.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгуєтьс= я місцевоанестезуюча дія останнього.<= /p>
При одночасному застосуванні = з антиаритмічними препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом,= дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже пооди= ноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.<= /span>

Послаблюється кардіотонічн= ий ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з седативними засо= бами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-мʼязової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

=

Особливості застосування.

Введення лі= карського засобу можуть здійснювати тільки медичні працівники.

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін= , у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія<= /span>.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня ц= укру в крові.

Відомі випа= дки загострення симптомів астми після початку прийому глюк= озаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потрібно з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів,= які страждають на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін= із можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю не проводили. Однак застосування глюкозаміну пацієнтам із тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.<= /p>
Одна доза лікарського засобу містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового і= нтравазального введення лікарського засобу, рекомендується проводити = аспіраційну пробу.

Безпека застосування анест= етиків групи лідокаїну сумнівна для пацієн= тів, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.<= o:p>

Перед застосуванням лідокаїну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в кро= ві та проводити контроль ЕКГ.

Активність креатинфосфокін= ази в сироватці крові може зрости після внутрішньомʼя= зової ін’єкції лікарського засобу, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення чи загострен= ня аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити лікарський засіб.

Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують груддю, відсут= ні, тому застосування лікарського засобу цій категорії пацієнтів протипоказано.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження впливу лі= карського засобу на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами= не проводили. Під час застосування глюкозаміну мож= уть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, цефалгія або порушення зору, = тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.=

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для внутрішньом’язового застосування!<= /p>
Лікарський засіб не призначен= ий для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку=

Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин лікарського засобу 2 мл) в одному шприці.

Приготовлений розчин для інʼєкцій (розчин А+В) вводити внутрішньомʼязово по 3 мл або   6 мл 3 рази на тиждень протягом 4–6 тиж= нів.

Наявність жовтуватого забарвл= ення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та переносимість лікарського засобу.

Лікарський засіб можна поєдну= вати з пероральними формами глюкозаміну.<= /span>

Глюкозамін<= /span> не показан= ий для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки пі= сля декількох тижнів лікування, а в деяких випадках ‒ навіть після більш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2‒3 місяці застосування, необхідно переглянути лікування.<= /span>

Застосування у пацієнтів літн= ього віку

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну за участю пацієнтів літнього віку не проводили.

Застосування у пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю<= o:p>

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну для даної популяції не проводили (див. розділ «Особливості застосування»).=

Діти.

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки бе= зпека та ефективність глюкозаміну для таких пацієнтів= не встановлені.

=

Передозування.= =

Випадків передозування (випадкові чи навмисні) = не відзначали. У разі передозування слід припинити прийом лікарського засобу т= а, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозува= ння лідокаїну гідрохлориду з боку центральної нервової системи можуть бути онім= іння язика та губ, збуджений стан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запамороче= ння, нечіткість зору, ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як відомо з публікацій, симптомами передозування, пов’язаними з лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дихальної функц= ії можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необх= ідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування лікарського засобу, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптоматичного лікування.

=

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часто                    (>= 1/10), час= то (від >= 1/100 до < 1/10), нечасто (від >= 1/1000 до < 1/100), рідко (від                         > 1/100= 00 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), = частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).=

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції (гіперчутливість).

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – негативний вплив на моніторинг цукру в крові, гіперглікемія у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози.=

З боку психіки: частота неві= дома – безсоння.
З боку нервової системи: часто – цефалгія = (головний біль), сонливість; частота невідома – запаморочення.

З боку органів зору: частота неві= дома – порушення зору.

З боку серця: частота невідома – аритмія сер= ця, наприклад тахікардія.

З боку судин: нечасто – почервоніння.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шл= унку та біль, диспепсія.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – еритема, висип, свербіж; частота невідома – = випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння= : частота невідома – астма, загострення астми.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – жовтяниця.

Загальні розлади = та реакція у місці введення= : часто – втомлюваність; частота невідома – набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення.

Дослідження: частота невідома – підвищення рівня печін= кових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ.

= Повідомляли про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Лікарський засіб містить лідокаїн. У виняткових випадках = можливі нижченаведені побічні реакції, характерні для цього компонента= .

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота; дуже рідко – блювання.

З боку нервової системи: оніміння яз= ика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутаність свідомості, м’язо= ві сіпання, при застосуванні у високих дозах – шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парес= тезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія.

З боку органів зору: порушення зо= ру, кон’юнктивіт, при застосуванні у високих дозах – ністагм.=

З боку психіки: частота невідома – порушення= сну.

З боку серц= ево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, поперечна блокада сер= ця; частота невідома – підвищення артеріального тиску, при застосуванні у високих дозах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зупинка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль у ділянці сердця.

З боку імун= ної системи: пригнічення імунної системи, = алергічні реакції, включаючи набряк, шкірні реакції, свербіж; дуже рідко – кропив’янка, реакції гіперчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (зокрема анафілактичний шок), генералізований ексфоліати= вний дерматит.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення дихання або зупинка дихання, задишка.

Інше: відчуття жа= ру, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, при застосуванні у вис= оких дозах – риніт.

Загальні розлади та реакція у місці введення: поколювання шкіри у місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини), тромбофлебіт.=

=

Термін придатності.

2 роки.

=

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 2 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула А) у блістері в комплекті з розчинником по 1 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула В) у блістері у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ»=

(відповідальний за випуск сер= ії, не включаючи контроль/випробування серії)

АТ «Галичфарм»

(відповідальний за виробництв= о та контроль/випробування серії, не включаючи випуск серії)

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/= 8

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЖАЙВ^®

(DJAIV)

Склад:<= /b>

діючі речовини: glucosamine, sodium chloride<= /span>;

1 мл розчину для ін’єкцій (ампула А) містить 251,25 мг глюкозаміну<= /span> сульфату натрію хлориду, що еквівалентно глюкозаміну сульфату 200 мг та натрію хлориду 51,25 мг;

допоміжні речовини:

ампула А: лідокаїну гідрохлорид, кислота хлористоводнева розведена або концентрована, вода для ін’єкцій;

ампула В (розчинник): діетано= ламін, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:=

ампула А – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин;

ампула В (розчинник) – прозорий безбарвний розчин;

ампула А+В (розчин для ін’єкцій) – прозорий безбарвний або світлий жовто-коричневий розчин.<= /span>

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Інші нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Глюкозамін. Код АТX М01А Х05.

=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діюча речовина, глюкозаміну сульфат, являє = собою сіль аміномоносахариду глю= козаміну, який у фізіологічних умовах присутній в організмі людини і використовується разом із сульфатами для біосинтезу гіалуронової кислоти синовіальної рідини та глікозаміногліканів основної субстанції суглобового хряща.

Таким чином, механізм дії глюкозаміну сульф= ату полягає у стимуляції синтезу глікозаміногліканів і, відповідно, суглобових протеогліканів. Крім тог= о, глюкозамін чинить протизапальну дію та пригнічує проц= ес руйнування суглобового хряща, головним чином завдяки можливим проявам власн= их метаболічних властивостей, здатності до пригнічення активності інтерлейкіну 1 (IL-1), що, з одного боку, впливає на симптоми остеоартриту, а з іншого боку ‒ потенційно затримує структурні пошкодження суглобів, про що свідчать дані довгострокових клінічних досліджень.

За даними початкових досліджень in vitro та in vivo, екзогенне введення глюкозаміну сульфату стимулює біосинтез протеогліканів, який є недостатнім пр= и остеоартриті, сприяє фіксації іонів сірки при синтезі= глікозаміногліканів і покращує трофіку суглобового хр= яща.

Наступні дослідження показали, що глюкозаміну сульфат пригнічує синтез речовин, які руйнують тканини, таких як супероксидні радикали, а також активність лізосомальних ферментів на додачу до ферментів, здатн= их руйнувати тканину суглобового хряща, таких як колагена= зи та фосфоліпази А2. Також глюкозаміну сульфат має помірний протизапальний ефект, який спостерігається у моделях на тваринах in vivo, у тому числі в деяких випадках при експериментальному остеоартриті, навіть без при= гнічення циклооксигеназ, на відміну від нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Більш пізні дослідження показали, що більшість наведених вище метаболіч= них і протизапальних ефектів можуть бути пов’язані з пригніченням трансдукції внутрішньоклітинного сигналу стимуляції IL-1, одного з цитокінів, залучених до патогенезу остеоартриту, з подальш= им пригніченням генної транскрипції, індукованої цитокіно= м. Глюкозаміну сульфат, при концентраціях у плазмі= крові та в синовіальній рідині, описаних у пацієнтів з остео= артритом, може фактично інгібувати індуковану       =        IL-1 генну експресію серії прозапальних ферментів у тканинах суглобів, а також продегенеративн= их ферментів у хрящі, таких як деякі металопротеази, включаючи аггреканази. Потенційний вплив іонів = сірки на згадані фармакодинамічні властивості глюкозаміну остаточно не з’ясований.

Усі зазначені вище властивості сприятливо впливають на дегенеративні процеси в хрящах, які лежать в основі патогенезу остео= артриту, а також на клінічну картину захворювання.

Короткострокові дослідження та дослідження середньої тривалості показали, що ефективність глюкоза= міну сульфату відносно симптомів остеоартриту проявл= яється вже через 2–3 тижні після початку його застосування.=

З іншого боку, ефективність лікування глюкозаміну<= /span> сульфатом щодо симптоматики, порівняно зі звичайними а= налгетиками і нестероїдними протизапальними засобами, оптимальна після курсу безперервн= ого застосування протягом 6 місяців або після курсу застосування протягом 3 міс= яців з очевидним ефектом післядії протягом 2 місяців після відміни.=

Результати клінічних досліджень щоденного безперервного лікування протягом 3 років свідчать про прогресивне підвищення його ефективності, зважаючи на симптоми та уповільнення структурного пошкодження суглобів, що підтверджується за допомогою рентгену.<= /span>

Глюкозаміну сульфат продемонстрував хорошу переносимість. Будь-якого істотного впливу глюкозаміну сульфату на серцево-судинну, дихальну, вегетативну або центральну нервову систему виявл= ено не було.

Фармакокіне= тика.

Дослідження, проведені за участю людей та на тваринах, показали, що піс= ля перорального прийому ¹⁴С-глюкозаміну радіоактивні мічені елементи швидко і майже повністю всмоктуються на системному рівні. У людини всмоктує= ться близько 90 % радіоактивно міченої дози лікарського засобу. Абсолютна біодоступність глюкозаміну у щурів після введення глюкозаміну сульфату перорально становила 26 % внаслідок ефекту першого проходження через печінку. Абсолютна біодоступність у людини невідома, але, відповідно до алометричних розрахунків, вона аналогічна тій, що спостерігається у щурів, тобто від 20 = до 30 %.

У здорових добровольців після багаторазового прийому всередину глюкозаміну сульфату у дозі 1500 мг на добу максималь= на рівноважна концентрація у плазмі крові (C_max,ss) становила 1602 ± 425 нг/мл (8,9 µM). Дана концентрація досягалася через 1,5–4 години (медіана – 3 години) після введе= ння (t_max). У рівноважному стані показни= к AUC плазмових концентрацій відносно часу становив 14564 ± 4138 нг · год/мл. Такі параметри були отримані при застосуванні лікарського засобу натще, тому невідомо, чи здатний прийом їжі значною мірою вплинути на всмоктування лікарського засобу.

При пероральному застосуванні після абсорбції глюк= озамін в основному розподіляється у позасудинному сере= довищі (у тому числі в синовіальній рідині), об’єм розподілу приблизно у 37 разів вищий від загальної кількості води в тілі людини. Зв’язування з білками глюкозаміну не виявлено.

Метаболічний профіль глюкозаміну не дослідж= ували, оскільки цей лікарський засіб, який є натуральною речовиною, що присутня в організмі людини, використовується для біосинтезу деяких компонентів суглобового хряща.

Було встановлено лише кінцевий елімінаційний період напіввиведення глюкозаміну з плазми крові людини за результата= ми дослідження рівнів глюкозаміну у плазмі крові, = які були вимірюваними протягом 48 годин після перорального прийому лікарського засобу. Розраховане значення становило близько 15 годин.<= /p>
Після перорального застосування ¹⁴С-глюкозаміну виділення з сечею радіоактивних мічених елементів у людини становило 10 ± 9 % від введе= ної дози, тоді як екскреція з фекаліями була 11,3 ± 0,1 %. Рівень екскреції незміненого глюкозаміну з сечею у людини після перорального застосування у середньому був низьким (приблизно 1 % від введе= ної дози). Дані результати вказують, що нирки не відіграють істотної ролі у виведенні глюкозаміну та/або його метаболітів, = та/або продуктів його розпаду.

При багаторазовому застосуванні у дозі 750–1500 мг 1 раз на добу фармакокінетика глюкозаміну була лінійною, тоді= як при застосуванні у дозі 3000 мг рівні глюкозаміну у плазмі крові були нижчими, ніж очікувалося відповідно до підвищення дози. Фармакокінетика глюкозаміну в рівноважному стан= і не залежала від часу, не свідчила про кумуляцію або зниження біодоступності препарату порівняно з профілем фармакокінетики, що спостерігався після одноразового введення.

Фармакокінетика глюкозаміну у чоловіків і ж= інок аналогічна, відмінностей фармакокінетики у здорових добровольців і у пацієн= тів з остеоартритом колінного суглоба не встановлен= о. В останніх середня концентрація у плазмі крові через 3 години після прийому останньої дози 1500 мг при багаторазовому застосуванні 1 раз на добу станов= ила 7,2 µM та була подібною до виявленої у здорових добровольців, тоді як серед= ня концентрація в синовіальній рідині була тільки на 25 % нижчою і, отже, також знаходилася в діапазоні 10 µM. У пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю фармакокінетику глюкозаміну не досліджували, оскільки, зважаючи на профіль безпеки препарату і у зв’язку з незначною участю нирок у елімінації глюкозаміну, зниження дози для цих груп пацієнтів не передбачено.

Рівноважні концентрації глюкозаміну у плазмі крові та в синовіальній рідині після багаторазового застосування 1 раз на д= обу у дозі 1500 мг знаходяться у межах 10 mM і, отже, відповідають тим, для яких було показано фармакологічну активність при дослідженнях в експериментальних моделях in vitro, що підтверд= жує механізм дії і клінічний ефект лікарського засобу.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /span>=

Полегшення симптомів при легкому та помірному <= span class=3DSpellE>остеоартриті коліна.

=

Протипоказа= ння.=

Індивідуальна підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, схильність до кровотеч.

Препарат ДЖАЙВ^® не слід застосовувати пацієнтам з алергією на молюсків, тому що діючу речовину одержують із панци= рів молюсків, такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін із можливим загостренням симптомів захворювання.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн, яка має такі протипоказання:<= /span> кардіогенний шок; виражена артеріальна гіпотензія; гостра серцева недостатність; тяжкі форми хронічної серцевої недостатності; знижена функція лівого шлуночка; захворювання провідності серця; атріовентрикулярна блокада ІІ–ІІІ ступеня; тяжка брадикардія; розлади згортання крові; синдром Вольфа–Паркінсона–Уайта; синдром Адамса–Стокса; судоми в анамнезі, спри= чинені застосуванням лідокаїну; синдром слабкості синусового вузла; тяжкі порушення функції печінки; гіповолемія; міастенія; інфекції у місці ін’єкції; гіперчутливість до лідокаїну та підвищена чутливість до інших анестетиків амідного типу (оскільки існує підвищений ризик розвит= ку перехресних реакцій гіперчутливості).=

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Слід уникати використання сумішей вмісту ампул лікарського засобу з іншими ін’єкційними препаратами.

Специфічних досліджень лікарської взаємодії не проводили. Однак, з огля= ду на фізико-хімічні та фармакокінетичні властивос= ті глюкозаміну сульфату, можна припустити низький потенц= іал взаємодій. Крім того, встановлено, що глюкозаміну сульфат не призводить ні до пригнічення, ні до підвищення активності основн= их ферментів CYP450 людини.=

Фактично лікарський засіб не конкурує за механізми абсорбції, після абс= орбції він не зв’язується з білками плазми крові, а метаболіз= ується шляхом включення як ендогенної речовини в протеоглікан= и або розщеплюється без участі ферментів системи цитохрому, внаслідок чого малоймовірною є його взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Існують обмежені дані про можливу взаємодію лікарських засобів з глюкозаміном, однак спостерігалося збільшення показника МНВ (міжнародне нормалізоване відношення) при застосуванні антагоністів перорального вітаміну К. Тому за пацієнтами, які отримують антагоністи перорального вітаміну К, слід уважно стежити під час початку або припинення терапії глюкоза= міном. Супровідне лікування глюкозаміном може посилити абсорбцію і, отже, концентрацію тетрациклінів у сироватці крові. Проте клінічне значення цієї взаємодії, імовірно, обмежене= .

Лікарський засіб сумісний з НПЗЗ і глюкокортикостероїдами.=

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Циметидин, пептидин, бупівакаїн, пропранолол, = хінідин, дизопірамід, амітриптилін, нортриптилін, хлорпромазин, іміпрамін підвищують рівень лідокаїну в сироватці крові, зменшуючи його печінковий метаболізм. Норадреналін проявляє синергічний ефект при взаємодії з лідокаїном<= /span>.

Слід з обережністю застосовувати інгібітори моноаміноксидази (МАО), оскільки вони підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і пролонгуєтьс= я місцевоанестезуюча дія останнього.<= /p>
При одночасному застосуванні = з антиаритмічними препаратами ІА класу (у т. ч. з хінідином, прокаїнамідом,= дизопірамідом) подовжується інтервал QT, у дуже пооди= ноких випадках можливий розвиток AV-блокади або фібриляції шлуночків.<= /span>

Послаблюється кардіотонічн= ий ефект застосування серцевих глікозидів.

При одночасному застосуванні з седативними засо= бами заспокійливі ефекти посилюються.

Фенітоїн посилює кардіодепресивну дію лідокаїну.

При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливі марення, галюцинації.

Лідокаїн може посилювати дію препаратів, що зумовлюють блокаду нервово-мʼязової передачі, оскільки останні зменшують провідність нервових імпульсів. Етанол посилює пригнічувальну дію лідокаїну на дихання.

<= /b>

Особливості застосування.

Введення лікарського засобу можуть здійснювати тільки медичні працівники.=

У пацієнтів з відомим фактором ризику серцево-судинних захворювань рекомендується моніторинг рівня ліпідів крові, оскільки у пацієнтів, які отримували глюкозамін= , у декількох випадках спостерігалася гіперхолестеринемія<= /span>.

Слід з обережністю призначати пацієнтам з непереносимістю глюкози. На початку лікування пацієнтам з цукровим діабетом доцільно проводити контроль рівня ц= укру в крові.

Відомі випа= дки загострення симптомів астми після початку прийому глюк= озаміну (симптоми загострення зникали після припинення застосування глюкозаміну). Тому потрібно з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів,= які страждають на бронхіальну астму, оскільки такі пацієнти можуть бути більш схильними до розвитку алергічних реакцій на глюкозамін= із можливим загостренням симптомів захворювання. Спеціальних досліджень у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю не проводили. Однак застосування глюкозаміну пацієнтам із тяжкою печінковою або нирковою недостатністю слід контролювати.<= /p>
Одна доза лікарського засобу містить 40,3 мг натрію. Це варто враховувати при призначенні пацієнтам, яким показана сувора безсольова дієта.

Щоб уникнути випадкового і= нтравазального введення лікарського засобу, рекомендується проводити = аспіраційну пробу.

Безпека застосування анест= етиків групи лідокаїну сумнівна для пацієн= тів, схильних до злоякісної гіпертермії, тому такого застосування слід уникати.<= o:p>

Перед застосуванням лідока= їну при захворюваннях серця (гіпокаліємія знижує ефективність лідокаїну) необхідно нормалізувати рівень калію в крові та проводити контроль ЕКГ.

Активність креатинфосфокін= ази в сироватці крові може зрости після внутрішньомʼя= зової ін’єкції лікарського засобу, що може призвести до помилки при встановленні діагнозу гострого інфаркту міокарда.

У разі порушень діяльності синусового вузла, подовження інтервалу Р-Q, розширення QRS або у разі виникнення чи загострення аритмії дозу потрібно зменшити або відмінити лікарський засіб.<= o:p>

Слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні лікарського засобу пацієнтам з недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, аритміями в анамнезі, порушеннями функції печінки та/або нирок помірного ступеня. З огляду на наявність у складі лідокаїну також необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату пацієнтам літнього віку, хворим на епілепсію, при порушенні провідності серця, при дихальній недостатності.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо застосування препарату вагітним або жінкам, які годують груддю, відсут= ні, тому застосування лікарського засобу цій категорії пацієнтів протипоказано.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Дослідження впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та користування іншими механізмами не проводили. Під час застосування глюкоза= міну можуть розвиватися запаморочення, сонливість, втома, ц= ефалгія або порушення зору, тому слід уникати керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Для внут= рішньом’язового застосування!<= /span>

Лікарський засіб не призначен= ий для внутрішньовенного введення.

Дорослі пацієнти та пацієнти літнього віку=

Перед застосуванням змішати розчин В (розчинник 1 мл) із розчином А (розчин лікарського засобу 2 мл) в одному шприці.

Приготовлений розчин для інʼєкцій (розчин А+В) вводити внутрішньомʼязово по 3 мл або   6 мл 3 рази на тиждень протягом 4–6 ти= жнів.

Наявність жовтуватого забарвл= ення розчину в ампулі А не впливає на ефективність та перен= осимість лікарського засобу.

Лікарський засіб можна поєдну= вати з пероральними формами глюкозаміну.<= /span>

Глюкозамін<= /span> не показан= ий для лікування гострого больового синдрому.

Полегшення симптомів (особливо зменшення больових відчуттів) можливе тільки пі= сля декількох тижнів лікування, а в деяких випадках ‒ навіть після більш тривалого часу.

Якщо ніякого полегшення симптомів не відбулося через 2‒3 місяці застосування, необхідно переглянути лікування.<= /span>

Застосування у пацієнтів літн= ього віку

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну за участю пацієнтів літнього віку не проводили.

Застосування у пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю<= o:p>

Жодних досліджень щодо кінетики глюкозаміну для даної популяції не проводили (див. розділ «Особливості застосування»).=

Діти.

Не застосовувати дітям і підліткам, оскільки безпека та ефективність глюкозаміну для таких пацієнтів не встановлені.

=

Передозування.= =

Випадків передозування (випадкові чи навмисні) = не відзначали. У разі передозування слід припинити прийом лікарського засобу т= а, якщо необхідно, провести симптоматичне лікування, спрямоване на відновлення водно-електролітного балансу.

До складу лікарського засобу входить допоміжна речовина лідокаїн. Першими симптомами передозува= ння лідокаїну гідрохлориду з = боку центральної нервової системи можуть бути оніміння язика та губ, збуджений с= тан, ейфорія, тривожність, шум у вухах, запаморочення, нечіткість зору, <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK;mso-no-proof: yes'>ністагм, тремор, депресія, сонливість, втрата свідомості, аж до коми, тоніко-клонічні судоми. Як відомо з публікацій, симптомами передозування, пов’язаними з лідокаїну гідрохлоридом, з боку серцево-судинної системи та дих= альної функції можуть бути зниження артеріального тиску, колапс, AV-блокада та пригнічення дихальної діяльності. Необх= ідно контролювати серцево-судину та дихальну функції пацієнта. Зміна цих параметрів може вказувати на передозування лікарського засобу, тому пацієнту слід негайно забезпечити доступ кисню. Усі ускладнення потребують симптомат= ичного лікування.

=

Побічні реакції.

Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакц= ій лікарського засобу: дуже часто                    (= >= 1/10), час= то (від >= 1/100 до < 1/10), нечасто (від >= 1/1000 до < 1/100), рідко (від                         > 1/10= 000 до < 1/1000), дуже рідко (= <= 1/10000), частота невідома (не може бути визначена за наявною інформацією).=

З боку імунної системи: частота невідома – алергічні реакції (гіперчутливість).

З боку обміну речовин та харчування: частота невідома – негативний вплив на моніторинг цукру в крові, гіперглікемія у пацієнтів із порушеною толерантністю до глюкози.=

З боку психіки: частота неві= дома – безсоння.
З боку нервової системи: часто – цефалгія (головний б= іль), сонливість; частота невідома – запаморочення.

З боку органів зору: частота неві= дома – порушення зору.

З боку серця: частота невідома – аритмія сер= ця, наприклад тахікардія.

З боку судин: нечасто – почервоніння.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, біль у животі, порушення травлення, діарея, запор, метеоризм, важкість у шл= унку та біль, диспепсія.

З боку шкіри та підшкірної тканини: нечасто – еритема, висип, свербіж; частота невідома – випадання волосся, ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння= : частота невідома – астма, загострення астми.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – жовтяниця.

Загальні розлади = та реакція у місці введення= : часто – втомлюваність; частота невідома – набряк, периферичний набряк, реакція у місці введення.

Дослідження: частота невідома – підвищення рівня печін= кових ферментів, підвищення рівня глюкози в крові, підвищення артеріального тиску, коливання показника МНВ.

= Повідомляли про поодинокі спонтанні випадки гіперхолестеринемії, однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлено.

Лікарський засіб містить лідокаїн. У виняткових випадках = можливі нижченаведені побічні реакції, характерні для цього компонента= .

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота; дуже рідко – блювання.

З боку нервової системи: оніміння яз= ика і губ, світлобоязнь, диплопія, головний біль, сплутаність свідомості, м’язо= ві сіпання, при застосуванні у високих дозах – шум у вухах, збуджений стан, занепокоєння, парес= тезії, судоми, втрата свідомості, кома, гіперакузія.

З боку органів зору: порушення зо= ру, кон’юнктивіт, при застосуванні у високих дозах – ністагм.=

З боку психіки: частота невідома – порушення сну.

З боку серцево-судинної системи: арт= еріальна гіпотензія, поперечна блокада серця; частота не= відома – підвищення артеріального тиску, при застосув= анні у високих дозах – аритмія, брадикардія, уповільнення провідності серця, зуп= инка серцевої діяльності, периферична вазодилатація, колапс, тахікардія, біль у ділянці сердця.=

З боку імун= ної системи: пригнічення імунної системи, = алергічні реакції, включаючи набряк, шкірні реакції, свербіж; дуже рідко – кропив’янка, реакції гі= перчутливості, включаючи анафілактоїдні реакції (зокрема анафілактичний шок), генералізований ексфоліати= вний дерматит.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: пригнічення дихання або зупинка дихання, задишка.

Інше: відчуття жа= ру, холоду або оніміння кінцівок, злоякісна гіпертермія, при застосуванні у вис= оких дозах – риніт.

Загальні розлади та реакція у місці введення: поколювання шкіри у місці ін’єкції, абсцес, відчуття легкого печіння (зникає з розвитком анестезуючого ефекту протягом 1 хвилини), тромбофлебіт.=

=

Термін придатності.

2 роки.

=

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати при температурі не = вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

=

Упаковка.

По 2 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула А) у блістері в комплекті з розчинником по 1 мл в ампулах, по 5 ампул (ампула В) у блістері у пачці з картону.

=

Категорія відпуску.

За рецептом.

=

Виробник.

ТОВ НВФ «МІКРОХІМ» (виробнича дільниця (всі стадії виробничого процесу))=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонець= к, вул. Промислова, буд. 24-в