ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медично= го застосування лікарського засобу

АЗИДЖУБ

(AZIJUB)

Склад:

дiюча речовина: азитроміцин;

1 таблетка містить азитроміцину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, гіпромелоза (E 464), вода очищена, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат (E 572), барвник Opadry white 31K58902.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонк= ою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Азиджуб по 250 мг: білі або майже білі капсулоподібні таблетки, вкриті плівковою оболон= кою, з тисненням «AZ» і «250» з одного боку і пласкі з іншого;=

Азиджуб по 500 мг: білі або майже білі капсулоподібні таблетки, вкриті плівковою оболон= кою, з тисненням «AZ», «500» і лінією розламу з одного боку і пласкі з іншого.

Фармакотера= певтична група. Антибактер= іальні засоби для системного застосування. Азитроміцин. Код АТХ. J01F A10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Азитроміцин – це макролідний антибіотик, що належить до групи азалідів. Молекула утворена шляхом додаван= ня атому азоту до лактонного кільця еритроміцину A.

Тип дії

Механізм дії азитроміцину базує= ться на пригніченні синтезу бактеріальних протеїнів шляхом зв’язування з рибосом= ною 50S субодиницею та інгібування транслокації пептидів.

Співвідношення фармакокінетики/фармакодинаміки=

Для азитроміцину основним фармакологічним параметром є AUC/MIC, що найкраще корелюється з його ефективністю.

Механізм резистентності

Відомо, що резистентність різних штамів бактерій до макролідів виникає за трьома механізмами, пов’язаними зі зміною цільової ділянки, модифікацією антибіотика або зміною транспортування антибіотика (відтік). Відтік у стрептококів підтверджу= ється генами і результатом макроліднообмеженої резистентності (M фенотип). Цільова модифікація контролюється закодованими метилазами.

Повна перехресна резистентність існує між штамами еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів щодо Streptococcus pneumoniae, бета-гемолітичних стрептококів групи A, Enterococcus spp. і = Staphylococcus aureus, включаючи метицилінрезистентні Staphylococcus aureus (MR= SA). Чутливі до пеніциліну Streptococcus pneumoniae, імовірно, біл= ьш чутливі до азитроміцину, ніж пеніцилінрезистентні штами Streptococcus pneumoniae. Метицилінрезистентні Staphyloc= occus aureus (MRSA) менш імовірно можуть бути чутливими до азитроміцину, ніж метицилінчутливі Staphylococcus aureus (MSSA).

Індукція значної резистентності= як in vitro, так і in vivo відбувається при зростанні дилюції MIC <= 1 для Strepto= coccus pyogenes, Haemophilus influenzae і Enterobacterciae після= дев’яти сублетальних проходжень діючої речовини і трьох розведень; вона зростає для= Staphylococcus aureus, а розвиток резистентності in vitro внаслідок мутацій відбувається рідко.=

Контрольна точка

Контрольні точки для типових бактеріальних патогенів, чутливих до азитроміцину за даними EU= CAST:

-&nb= sp;    Staphylococcus spp<= /i>.: чутливі ≤ 1 мг/л; резистен= тні > 2 мг/л;

-     Haemophilus spp<= /i>.: чутливі ≤ 0,12 мг/л; резистентні > 4 мг/л;

-&nb= sp;    Streptococcus pneumoniae і Streptococcus A, B, C, G: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'>чутливі ≤ 0,25 мг/л; резистентні ≥ 0,5 мг/л;

-&nb= sp;    Moraxella catarrhalis: ≤ 0,5 мг/л; резистентні > 0,5 мг/л;

-&nb= sp;    Neisseria gonorrhoeae: ≤ 0,25 мг/л; резистентні &g= t; 0,5 мг/л.

Резистентність для окремих штамів може варіювати зале= жно від географічного положення і часу, тому бажано отримати місцеву інформацію щодо резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. Далі наведені = лише приблизні рекомендації щодо можливої чутливості організмів до азитроміцину.=

Зазви= чай чутливі організми

Аеробні грамнегативні=

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria gonorrhoeae

Інші мікроорганізми=

Chlamydophila pneumoniae

Chlamydia trachomatis

Legionella spp.

Mycobacterium avium,

Mycoplasma pneumoniae*

Штами, для яких можлива поява проблеми вторинної резистентності

Аеробні грампозитивні

Staphylococcus aureus (метициліно чутливі),

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes <= /i>(помірно чутл= иві до еритроміцину)=

Інші<= /span>

Ureaplasma urealyticum

Природно резистентні органі= зми

Аеробні грампозитивні

Staphylococci MRSA, MRSE

Аеробні грамнегативні=

Escherichia coli

Klebsiella spp.

Pseudomonas aeruginosa

Анаер= оби

Bacteroides fragilis group

* На момент публікації даних не було. У літературі, стандартних роботах і настановах з лікування передбачає= ться чутливість.=

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після прийому внутрішньо біодоступність азитроміцину становить приблизно 37 %. Пікові рівні у плазмі крові досягаються через 2–3 години. Серед= ня максимальна концентрація (C_max) після одноразового прийому дози<= /span> 500 мг становить приблизно 0,4 μг/мл.

Розподіл

Після прийому внутрішньо азитроміцин широко розподіля= ється по всьому організму.

Фармакокінетичні дослідження виявили значно вищі концентрації азитроміцину у тканинах = (до 50 разів), ніж у плазмі крові. Це означає, що речовина екстенсивно зв’язується= з тканинами (рівноважний об’єм розподілу становить приблизно 31 л/кг).=

У рекомендованих дозах кумуляці= ї у сироватці/плазмі не відбувається. Натомість кумуляція відбувається у тканин= ах, де рівні значно вищі за сироваткові/плазмові рівні. Концентрація у цільових тканинах, таких як легені, мигдалини і простата, після прийому одноразової дози 500 мг перевищує MIC₉₀ для імовірних патогенів.<= /p>
У ході експериментальних дослід= жень in vitro та in vivo азитроміцин кумулювався у фагоцитах, а вивільнення забезпечувалось активними фагоцитами. Дослідженнях на тваринах довели, = що цей процес сприяє кумуляції азитроміцину у тканинах. Зв’язування азитроміцину з протеїнами плазми варіюється від 52 % при 0,05 μг/мл до 18 % при 0,5 μг/мл, залежно від сироваткової концентрації.

Метаболізм і виведення

Кінцевий час напіввиведення з плазми крові після виведення з тканин становить від 2 до 4 днів. Приблизно 12 % від внутрішньовенної дози виводиться у незміненій формі з сечею за 3 д= ні; значна частка – у першу добу. Концентрації азитроміцину до 237 μ= ;г/мл були знайдені у людській жовчі через 2 дні після закінчення п’ятиденного ку= рсу лікування. Було визначено десять метаболітів (утворених шляхом N- і O-деметилювання, гідроксилювання десосамінового та агліконового кілець і розщеплення кладинозного кон’югату). Результати досліджень дають можливість припускати, що метаболіти не відігра= ють значної ролі у мікробіологічній активності азитроміцину.<= /span>

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів

Ниркова недостатність

Після внутрішнього прийому одноразової дози азитроміцину 1 г середні значення C_max і AUC_{0-120
в осіб з легкою та помірною нирковою недостатністю}(швидкість гломерулярної фільтрації 10–80 мл/хв) зростали на 5,1 % і 4,2 % відповідно порівняно з нормальною нирковою функцією (ШГФ > 80 мл/= хв). В осіб із тяжкою нирковою недостатністю середні значення C_max і AUC_0-120 зроста= ли на 61 % і 35 % відповідно.

Печінкова недостатність

У пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю не було знайдено доказів значних змін сироваткової фармакокінетики азитроміцину порівняно з нормальною функцією печінки. У цих пацієнтів зростає виведення азитроміцину з сечею, можливо, для компенсації зниженого печінкового кліренсу.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика азитроміцину у чоловіків літнього віку була подібною до такої у молодих; однак у жінок літнього віку відзначалися вищі пікові концентрації (на 30–50 %), але не відбувалося значної кумуляції.<= /span>

У добровольців літнього віку (> 65 років) завжди відзначалися вищі (29 %) значення AUC після п’ятиденного курсу, ніж у молод= их добровольців (< 45 років). Однак ц= я різниця не є клінічно значущою, тому корекція дози не рекомендована.

Діти

Фармакокінетику досліджували у дітей віком від 4 місяців до 15 років, які приймали капсули, гранули або суспензію. При прийомі доз 10 мг/кг у перший день і 5 мг/кг у 2–5-й дні C_max було дещо нижчим, ніж у дорослих – 224 µг/л у дітей вік= ом 0,6–5 років і 383 µг/л у дітей= віком 6–15 років. Період напіввиведе= ння у старших дітей був у межах, очікуваних для дорослих (36 годин).<= /o:p>

Клінічні характеристики.

Показання.

= Лікування бактеріальних інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину, у таких як:

-     інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий перебіг хронічного бронхіту (діагностованого) і негоспітальної пневмонії легкого та середнього ступеня тяжкості;

-     інфекції верхніх дихальних шляхів: синусит і фарингіт/тонзиліт;

-     гострий отит середнього вуха;

-     інфекції шкіри та м’яких тканин (хронічна мігруюча еритема (І стадія хвороби Лайма)), бешиха, імпетиго і вторинна піодермія;

-     неускладнений уретрит і цервіцит, спричинений Chla= mydia trachomatis.

Протипоказання.=

= Підвищена чутливість до азитроміцину або до інших макролідних і кетолідних антибіотиків та допоміжних речовин препарату. Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин не слід призна= чати одночасно з похідними ріжків.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

= Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими ліками, які можуть подовжувати інтервал QT.

= Антациди: пацієнтам, які застосовують азитром= іцин та антациди, не слід приймати ці препарати одночасно. Одночасне застосування азитроміцину, гранул пролонгованої дії для оральної суспензії, з разовою до= зою 20 мл Маалоксу (гідроксид алюмінію та гідроксид магнію) не впливало на част= оту та ступінь всмоктування азитроміцину.

Цетиризин:<= /span> у здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину упродовж 5 днів із цетиризином 20 мг у рівноважному стані не спостерігалися явища фармакокінетичної взаємодії або суттєві зміни інтервалу QT.

Диданозин: при одночасному застосуванні добових доз азитроміцину= 1200 мг з диданозином 400 мг у шести суб’єктів не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.=

= Дигоксин і колхіци= н: повідомляли= , що супутнє застосування макролідних антибіотиків, включаючи азитроміцин з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин і колхіцин, призводить до підвищеного рівня субстрату Р-глікопротеїну у сироватці крові. Отже, при одночасному застосуванні азитроміцину та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин, слід враховувати можливість підвищення концентрацій дигоксину в сироватці крові.

= Зидовудин: 1000 мг одноразові дози та 1200 мг = або 600 мг багаторазові дози азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінети= ку і виділення із сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак при= йом азитроміцину підвищував концентрацію фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту у мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних не з’ясована, але може бути корисною для пацієнтів.

Ріжки: з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується (див. розділ «П= ротипоказання»).

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміцином та іншими макролід= ами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або інактивацію печінкового цитохрому Р450 через цитохромметаболітний комплекс.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосува= ння азитроміцину і нижчезазначених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р450.

Аторвастатин: одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину (500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрацій аторвастатин= у у плазмі крові (на основі аналізу інгібування HMG CoA-редуктази). Проте були зареєстровані постреєстраційні випадки виникнення рабдоміолізу у пацієнтів,= які отримували азитроміцин разом зі статинами.

= Карбамазепін: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на його активні метаболіти.

Циметидин: у фармакокінетичному дослідженні впливу однократної дози циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалося.

= Кумаринові антикоагулянти: <= /i>у досліджен= ні фармакокінетичної взаємодії азитроміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової дози 15 мг варфарину, призначеного здоровим добровольцям, однак= у постмаркетинговий період повідомляли про підвищену тенденцію до кровотеч у зв’язку з одночасним застосуванням азитроміцину та варфарину або кумариноподібних пероральних антикоагулянтів. Необхідно приділяти увагу час= тоті моніторингу протромбінового часу.

= Циклоспорин: у фармакокінетичному дослідженні з участю здорових добровольців, які протягом трьох днів приймали азитроміцин у дозі 500 мг/добу перорально, а потім прийняли разову дозу 10 мг/кг циклоспорину, було виявлено значне підвищення значень С_maxі AUC= _0-5циклоспорину. Тому слід дотримуватися обережності, розглядаючи можлив= ість одночасного застосування цих лікарських засобів. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.

Ефавіренц: одночасне застосування одноразової дози азитроміцину 600 мг і 400 мг ефавіренцу щоденно протягом 7 днів не спричиняло будь-якої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії.

Флуконазол:= одночасне застосування одноразової = дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 800 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцин= у не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження C_mах(18 %) азитроміцину.<= /span>

= Індинавір: одночасне застосування одноразової д= ози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі 800 мг 3 рази на добу протягом 5 днів.=

= Метилпреднізолон: у дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив значного впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам: у здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на добу протягом 3 днів не спричиняло клін= ічно значущих змін фармакокінетики і фармакодинаміки мідазоламу.

Нелфінавір: одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру у рівноважних концентраціях (750 мг 3 рази на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних = явищ не спостерігалося, відповідно, немає потреби у регулюванні дози.=

= Рифабутин: одночасне застосування азитроміцину= і рифабутину не впливало на плазмові концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалася у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і рифабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосуванням рифабутину, причинний зв’язок з одночасним прийомом азитроміцину не був встановлений.

Силденафіл:= у здорових добровольців чоловічої статі не було отримано доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом= 3 днів) на значення AUC і C_max силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

= Терфенадин: у фармакокінетичних дослідженнях не повідомляли про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. Як і у випадку з іншими макролідними антибіотиками, азитроміцин необхідно з обережністю призначати в комбінації з терфенадином.

= Теофілін: азитроміцин не впливав на фармакокінетику теофіліну при одночасному прийомі азитроміцину і теофіліну здоровими добровольцями. Комбіноване застосування теофіліну та інших макролідних антибіотиків іноді призводило до підвищення рівня теофіліну в сироватці крові.

Тріазолам:<= /span> одночасне застосування азитроміцину 500 мг у перший день і 250 мг другого дня з 0,125= мг тріазоламу суттєво не впливало на всі фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно з тріазоламом і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол: одночасне застосування триметоприм= у/сульфаметоксазолу подвійної концентрації (160 мг/800 мг) упродовж 7 днів з азитроміцином 1200= мг на 7-му добу не проявляло суттєвого впливу на максимальну концентрацію, загальну експозицію або екскрецію із сечею триметоприму або сульфаметоксазо= лу. Значення концентрацій азитроміцину у сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

= Субстрати CYP3A4.

= Хоча вважається, що азитроміцин не інгібує фермент CYP3A4, слід з обережністю призначати даний лікарський засіб сумісно з такими препаратами як хінідин, циклоспорин, цизаприд, астемізол, терфенадин, алкалоїди ріжків, пімозид та іншими лікарськими засобами, що ма= ють вузький терапевтичний індекс та переважно метаболізуються CYP3A4.

= Цизаприд.

= Цизаприд метаболізується у печінці ферментом CYP3A4. Оскільки макроліти інгібують даний фермент, сумісне застосування з цизапридом може призвести до змін інтервалу QT, шлуночкової аритмії або тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes).

=

Особливості застосування.

При виборі азитроміцину для лікування окремого пацієн= та слід враховувати доцільність застосування макролідного антибіотика згідно з поставленим діагнозом, а також встановити належність бактеріальної етіології інфекції до затверджених показань і поширеність резистентності до азитроміц= ину або інших макролідів.

У районах з високою частотою резистентності до еритроміцину A особливо важливо враховувати еволюцію схеми чутливості до азитроміцину та інших антибіотиків.

Як і для інших макролідів, у деяких європейських краї= нах відома висока резистентність Streptococcus pneumoniae до азитроміцин= у. Це слід враховувати при лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae.

При бактеріальному фарингіті застосування азитроміцину рекомендується лише у випадку, коли бета-лактамна терапія першої лінії неможлива.

Алергічні реакції=

Як і у разі застосування еритроміцину та інших макролідів, були зареєстровані рідкісні серйозні алергічні реакції, у тому числі ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко – з летальним наслідком= ), DRESS-синдром, дерматологічні реакції, у тому числі гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса–Джонсона, токсич= ний епідермальний некроліз (рідко – з летальним наслідком) та медикаментозні висипання із симптомами еозинофілії та системними симптомами (див. розділ «Побічні реакції»). Деякі з цих реакцій при застосуванні азитроміцину призв= ели до повторних проявів симптомів і вимагали більш тривалого періоду спостереж= ення та лікування.

= При виникненні алергічної реакції застосування препарату слід припинити та розпочати відповідну терапію. Лікар повинен знати, що симптоми алергії можуть виникнути повторно після припинен= ня симптоматичного лікування.

Ниркова недостатність

Пацієнтам з нирковою недостатністю легко= го або середнього ступеня (швидкість гломерулярної фільтрації 10–80 мл/хв= ) корекція дози не потрібна. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (швидкість гломерулярної фільтрації <10 мл/хв) відзначалося зростання системної концентрації азитроміцину на 33 %.

Печінкова недостатність

Оскільки печінка є основним шляхом вивед= ення азитроміцину, його слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки. Повідомляли про випадки блискавичного гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності і загрози життю. У випадках виявлення симптомів і ознак печінкової дисфункції, таких як швидка астенія, пов’язана з жовтянице= ю, темний колір сечі, схильність до кровотеч або гепатична енцефалопатія, слід провести дослідження функції печінки. При розвитку тяжкого ушкодження печін= ки азитроміцин слід відмінити.

Алкалоїди ріжків і азитроміцин<= /p>
Деякі макролідні антибіоти= ки спричиняли отруєння у пацієнтів, які приймали похідні ріжків. Даних щодо можливої взаємодії між ріжками і азитроміцином немає. Через теоретичну можливість отруєння не слід одночасно приймати азитроміцин і похідні ріжків= .

Подовження інтервалу QT

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-style:italic'>Подовжена серцева реполяризація та інтервал QT, які підвищували ризик розвитку серц= евої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостеріга= лися при лікуванні іншими макролідними антибіотиками. Тому, оскільки нижчезазнач= ені ситуації можуть підвищити ризик виникнення шлуночкової аритмії (у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует»), яка може бути леталь= ною, азитроміцин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з поточними станами,= які сприяють виникненню аритмії (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку), а саме пацієнтам:

– з вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;=

-&nb= sp; які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які, як відомо, подовжують інтервал QT, таких як антиаритмічні препарати класів IA (хінідин= та прокаїнамід) і III (дофетилід, аміодарон та соталол), цизаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти, такі як циталопрам; а також фторхінолони, такі як моксифлоксацин та левофлоксацин;

-&nb= sp; з порушен= ням електролітного обміну, особливо у разі гіпокаліємії і гіпомагніємії;

-&nb= sp; з клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатніс= тю.

Пневмококові інфекції

Як і для інших макролідів, повідомляли про високу резистентність Streptococcus pneumoni= ae (> 30 %) до азитроміцину у деяких європейських країнах. Це слід враховув= ати при лікуванні інфекцій, спричинених Streptococcus pneumoniae.

Через перехресну резистентність серед макролідів особливо важливо враховувати еволюцію схеми чутливості до азитроміцину та до інших антибіотиків у районах з високою частотою резистентності до еритроміцину.

Суперінфекції

Слід звернути уваг= у на можливі симптоми суперінфекції, спричиненої нечутливими організмами, такими= як гриби. Суперінфекція може потребувати відміни лікування і вжиття відповідних заходів.

Неврологічні або психіатрич= ні розлади

Азитроміцин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з неврологічними або психіатричними розладами.

Псевдомембранозний коліт

Після застосування макролідних антибіотиків повідомляли про псевдомембранозний коліт. Цей діаг= ноз слід брати до уваги пацієнтам, які страждають від діареї після початку лікування азитроміцином. Якщо псевдомембранозний коліт був індукований азитроміцином, антиперистальтичні засобі протипоказані.
Діарея, пов’язана з Clostri= dium difficile

При застосуванні м= айже усіх антимікробних засобів, включаючи азитроміцин, повідомляли про діарею, пов’язану з Clostridium difficile, що за ступенем тяжкості може варіювати від легкої діареї до летального коліту. Лікування антимікробними засобами змінює нормальну флору товстого кишечнику і призводить до надмірно= го росту C. difficile. C. difficile продукує токсини A і B, що сприяють розвитку діареї. Штами C. difficile, що продукують гіперток= син, призводять до підвищеної частоти ускладнень і летальності, оскільки ці інфе= кції можуть не відповідати на антимікробну терапію і потребувати колектомії. Це = слід брати до уваги всім пацієнтам з діареєю після застосування антибіотиків. Не= обхідно уважно вести історію хвороби, оскільки про виникнення діареї повідомляли че= рез 2 місяці після застосування антибактеріальних засобів.

Довготривале застосування

Досвіду щодо ефективності довготривалого застосування азитроміцину за рекомендованими по= казаннями немає. У випадку швидкого рецидиву інфекції слід розглянути доцільність лікування іншими антибіотиками.

Азитроміцин не призначений для лікування інфікованих опікових ран.

У випадку захворюв= ань, що передаються статевим шляхом, слід виключити супутнє зараження T. pallidіum.

У пацієнтів, які отримували лікування азитроміцином, повідомляли про погіршання симптомів міастенії гравіс і появу синдрому міастенії.

Цей препарат не призначений для лікування тяжких інфекцій, коли необхідна висока концентрац= ія антибіотиків у крові.

Ефективність для попередження або лікування MAC у дітей не встановлені.

Цей препарат не мо= жна приймати пацієнтам з рідкісними спадковими розладами переносимості галактоз= и, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози.=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Дослідження впливу на репродуктивну функцію тварин були виконані при введенні доз, що відповідали помірним токсичним дозам для материнського організму. У цих дослідженнях не було отр= имано доказів токсичного впливу азитроміцину на плід. Однак відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок. Оскільки дослідження впли= ву на репродуктивну функцію тварин не завжди відповідають ефекту у людини, азитроміцин слід призначати у період вагітності лише за життєвими показання= ми.

годування груддю.

Повідомляли, що азитроміцин проникає у грудне молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які б да= вали можливість охарактеризувати фармакокінетику екскреції азитроміцину у грудне молоко людини, не проводили. Застосування азитроміцину у період годування груддю можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Фертильність.=

Дослідження фертильності проводили на щурах; показник вагітності знижув= ався після введення азитроміцину. Релевантність цих даних стосовно людини невідо= ма.

Здатність впливати на швидк= ість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Оскільки азитроміцин може спричинити певні порушення з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»), не рекомендується застосовувати препарат при необхідності керування транспортними засобами та роботи з інши= ми механізмами.

=

Спосіб застосування та дози.

Препарат приймати 1 раз на добу. Таблетку ковтати цілою за 1 годину до прийому їжі або через 2 години після прийому їжі. Тривалість лікування різних інфекційних захворювань наведена нижче.

Дорослі і діти з масою тіла понад 45 кг

Азитроміцин слід застосовувати 1 раз на добу, щонайме= нше за 1 годину до прийому їжі або через 2 години після прийому їжі.=

При інфекці= йних захворюваннях дихальних шляхів та інфекційних захворюваннях шкіри і м’яких тканин (за винятк= ом хронічної мігруючої еритеми) доза становить 500 мг 1 раз на добу протягом 3 діб.

Хронічна мігруюча еритема: у 1-й день 1 г (4 таблетки по 250 мг або 2 таблетки по 500 мг за 1 раз), з 2-го по 5-й ден= ь по 500 мг на добу (2 таблетки по 250 мг або 1 таблетка по 500 мг).<= /span>

Неускладнений та ускладнений уретрит/цервіцит: одноразово 1 г (4 таблетки по 250 мг або 2 таблетки по 500 мг). Курсова доза – 1 г.<= /p>
Порядок дій у випадку пропу= ску прийому дози

= Пропущену дозу необхідно прийняти якомога швидше, а наступні дози с= лід приймати з проміжком у 24 години.

= Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку немає необхідності змінювати дозування.

Оскільки пацієнти літнього віку можуть входити до груп ризику щодо порушень електрич= ної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв'язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії torsade de pointes.

= Пацієнти= з порушеннями функції нирок.

Для пацієнт= ів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації 10–80 мл/хв) можна використовувати те ж саме дозування, = що і для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережн= істю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації <10 м= л/хв).

= Пацієнти= з порушеннями функції печінки.

= Оскільки азитроміцин метаболізуєтьс= я у печінці та виводиться з жовчу, препарат не слід застосовувати пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Досліджень, пов’язаних із лікуванням таких пацієнтів із застосуванням азитроміцину, не проводили.

Діти.

= Таблетки не призначені для застосув= ання дітям з масою тіла менше 45 кг. Їм можна призначати азитроміцин в інших формах випуску, таких як суспензія.=

Передозування.

= Типові симптоми передозування: оборотне порушення слуху, виражені нудота, блювання, діарея. У випадку передозування необхідно прийняти активоване вугілля та проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життєвих функцій організму.=

Побічні реакції.

= Азитроміцин добре переноситься і має низьку частоту побічних дій.

= Оцінка побічних явищ ґрунтується на класифікації з урахуванням частоти реакцій: дуже часто (≥ 10 %); часто (≥ 1 %, < 10 %); нечасто (≥ 0,1 %, < 1 %); рідко (≥ 0,01 %, < 0,1 %); дуже рідко (< 0,01 %), у тому числі поодинокі випад= ки.

= Інфекції та інвазії: нечасто – кандидоз, оральний канди= доз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт; невідомо – псевдомембранозний коліт.

= З боку системи крові та лімфатичної системи: нейтропенія; невідомо – гемолітична анемія; рідко – тромбоцитопенія; нечасто – еозинофілія, лейкопенія.

= У клінічних дослідженнях були зафіксовані поодинокі повідомлення про періоди транзиторної, слабко виражен= ої нейтропенії. Однак причинний зв’язок з лікуванням азитроміцином не був підтверджений.

= З боку імунної системи: невідомо – анафілактична реакція; нечасто – ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості.

= З боку обміну речовин: нечасто – анорексія.

= Психічні розлади: збудженн= я, шум у вухах; невідомо – неспокій, делірій, галюцинації; рідко – агресивність, гіперактивність, тривожність та нервозність; нечасто – безсоння.=

= З боку нервової системи: нечасто – запаморочення/вертиго, сонливість, синкопе, головний біль, судоми (було виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками), спотворення смаку та відч= уття запахів; рідко – парестезія, астенія, безсоння; невідомо – психомоторна гіперактивність, погіршання перебігу міастенії гравіс.

= З боку органів зору: часто – зорові розлади.<= /span>

= З боку органів слуху: рідко – повідомляли, що макролідні антибіотики спричиняють порушення слуху. У деяких пацієнтів, які приймали азитроміцин, зафіксовано порушення слуху, виникнення глухоти та дзвін у вух= ах. Більшість із цих випадків пов’язані з експериментальними дослідженнями, в я= ких азитроміцин застосовували у великих дозах протягом тривалого часу. Відповід= но до доступних звітів про подальше медичне спостереження більшість із цих про= блем мали оборотний характер.

= З боку серця: шлуночкова тахікардія типу «пірует= »; рідко – сильне серцебиття, аритмія, пов’язана зі шлуночковою тахікардією (б= уло виявлено, що вони також спричиняються іншими макролідними антибіотиками). Б= ули рідкісні повідомлення про подовження QT і тріпотіння-мерехтіння шлуночків, артеріальну гіпотензію.

= З боку судин: невідомо – артеріальна гіпотензія; нечасто – припливи= .

= З боку респіраторної системи: нечасто – диспное, носова кровотеча= .

= З боку шлунково-кишкового тракту: <= /span>здуття живота; часто – нуд= ота, блювання, діарея, неприємні відчуття у животі (біль/спазми); нечасто – рідкі випорожнення, метеоризм, порушення травлення, анорексія, гастрит, дисфагія, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини; рідко – запор, зміна кольору язика. Повідомляли про псевдомембранозний колі= т, панкреатит.

= З боку гепатобіліарної системи: рідко – гепатит та холестатична жо= втяниця, включаючи патологічні показники функціональної проби печінки; некротичний гепатит і дисфункція печінки, що в рідкісних випадках призводить до летальн= ого наслідку.

= З боку шкіри та підшкірної кліткови= ни: нечасто – алергічні реакції, включ= аючи свербіж і висипання, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз; рідко – алергічні реакції, включаючи ангіоневротичний набряк, кропив’янку і фоточутливість; <= /span>гострий генералізований екзантематозний пустульоз; частота невідома – серйозні шкірні реакції, а саме: поліморфна еритема, синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами.

= З боку скелетно-м’язової системи: нечасто – артралгія, остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї.

= З боку сечовидільної системи: рідко – інтерстиціальний нефрит і гостра ниркова недостатність; нечасто – дизурія, біль у нирках.<= /span>

= З боку репродуктивної системи та молочних залоз: нечасто – вагініт, маткова кровотеча, тестикулярні порушення.

= Системні порушення: рідко – анафілаксія, включаючи наб= ряк (у рідкісних випадках призводить до летального наслідку), кандидоз.

Загальні порушення: нечасто – втома, біль у грудях, нездужання, астенія, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк= .

Дослідження: часто – лімфоцитопенія, зменшення кількості бікарбон= атів крові; нечасто – підвищення аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ) , підвищення білірубіну крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення креатиніну крові, зміни вмісту калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення рів= ня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищен= ня рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію.

= Травми та отруєння: нечасто – післяопераційні ускладнення.

Інформація про небажані реакції, як= і, можливо, пов’язані з профілактикою та лікуванням. Mycobacterium Avium Complex, базується на даних клінічних досліджень та спостережень у постмаркетинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом від тих, про які повідомляли при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії.

З боку об= міну речовин: анорексія.

Психічні розлади: запаморочення, головний біль, парестезія, дисгевзія, гіпестезія.

= З боку органів зору: погіршення зору.<= /p>
= З боку органів слуху: глухота, погіршення слуху, дзвін у вухах.

= З боку серця: пальпітація.

= З боку шлунково-кишкового тракту: <= /span>діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення.

= З боку гепатобіліарної системи: гепатит.

= З боку шкіри: висипання, свербіж, синдром Стівенса–Джонсона, фоточутливість.

= З боку кістково-м’язової системи: <= /span>артралгія.

= Загальні порушення: підвищена втомлюваність, астенія, нездужання.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка.

По 6 таблеток по 250 мг або по 3 таблетки по = 500 мг в алюмінієвих блістерах. 1 блістер у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Джубілант Дженерікс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Село Сікандарпур, Бхаінс= вал, Шоссе Руркі-Дехрадун, Бхагванпур, Район Руркі <= span class=3DSpellE>Харідвар, Уттаракханд, ІН= -247661, Індія.