ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу=

БІЛАГІС

(BILAGIS)

Склад:

діюча речовина: біластин;

1 таблетка містить біластину 20 = мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, нат= рію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеар= ат.

Лікарська форма. Таблетк= и.

Основні фізико-хімічні властивості: табл= етки білого або майже білого кольору, двоопуклі, продовгуватої форми, з тисненням В20, з рискою з одного боку.

&nb= sp;

Фармакотерапевтична група.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Інші антигістамінні засоби для системного застосування. Біластин. Код АТХ R06A X29.

&nb= sp;

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Біластин — це неседативний антагоніст гіста= міну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H₁-рецепто= рів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами.

Після одноразового застосування біластин протягом = 24 годин пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням.

У клініч= них дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 р= аз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним у полегшенні таких симптомі= в, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж оче= й, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластин= ом протягом 24 годин.

У двох клінічних дослідженнях, в яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя.

У клініч= них дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу QTс або яког= ось іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг на добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження QT за участю 30 добровольців.

У контрольованих клінічних дослідженнях застосування в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину та плацебо відносно цент= ральної нервової системи (ЦНС) були схожими, а частота появи сонливості на тлі прий= ому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не впливав на психомоторні показники= у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння.

У пацієн= тів літнього віку (≥ 65 років), які брали участь у дослідженнях II і= III фази, ефективність і безпека препарату не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку.

У післяреєстраційному дослідженні, проведеному за участю 146 пацієнтів літнього віку, в порівнянні з іншими дорослими учасник= ами відмінностей в профілі безпеки виявлено не було.

Діти. Підлітки (віком 12–= 17 років) були включені в програму клінічної розробки. З них 128 осіб отримували біла= стин під час клінічних досліджень (81 — в подвійно сліпих дослідженнях алергічного ринокон’= юнктивіту), решта= 116 учасників були рандомізовані в групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей в ефективності та безпеці між дорослим= и і підлітками не спостерігалося.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1,3 години. Накопичення не спостерігалося. Сере= дній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61 %.

Розподіл. Дослідження in vitro та in vivo показали, = що біластин є субстратом Pgp (див. розділ «Взаєм= одія з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом»= ) та OATP (див. роз= діл «Взаємодія з грейпфрутовим соком»= ). Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Д= ані досліджень in vitro не дають пі= дстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна і характеризується показником IC₅₀ X= 05; 300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник максимальної концентрац= ії в плазмі (C_max) у разі клінічного застосування біластину. Таким чи= ном, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте результати аналогі= чних досліджень вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться в слизовій оболонці кишечнику (наприклад P-gp), виключити не мо= жна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90 % біластину зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічува= ти активність ізоферментів CYP450.

Виведення. У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових добровольців, після одноразового застосування ¹⁴C-білас= тину в дозі 20 мг майже 95 % прийнятої дози виявлялися в сечі (28,3 %) та к= алі (66,5 %) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висново= к, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому період напіввиведення біластину у здорових добровольців становить 14,5 год.=

Лінійніс= ть. = У досліджуваному діапазоні доз (= від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжсуб’єктною варіабельністю.

Порушення функції нирок. Дослідження за участю пацієнтів= з різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (ш= видкість клубочкової фільтрації (ШКФ) > 80 мл/хв/1,73 м²) середня AUC_0–_¥ (± стандартне відхилення) становить 737,4 (±260,8) нг×год/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ =3D 50–80 мл/хв/1,73 м²⁼) цей показник становить 967,4 (± 140,2) нг×год/мл, у разі порушень середнь= ого ступеня тяжкості (ШКФ =3D 30–<50 мл/хв/1,73 м²) — 1384,2 (±263,23) нг×год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв/ 1,73 м²) — 1708,5 (± 699,0) нг×год/мл.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (± ст. відх.) період напіввиведення біластину становив 9,3 (± 2,8) год, у пацієнтів з порушеннями легкого ступеня тяжкості — 15,1 (± 7,7) год, у пацієнтів з порушеннями середнього ступеня тяжко= сті — 10,5 (± 2,3) год, а у пацієнтів з порушеннями тяжкого ступеня — 18,4 (± 11,= 4) год. Практично у всіх пацієнтів через 48–72 години після прийому біластин в сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації в плазмі у пацієнтів з порушеннями функції нирок залишаються в безпечних межах.

Порушення функції печінки. Фармакокінетичні дані щодо пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. В організмі людини біласти= н не метаболізується. Результати дослідження, в якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функц= ії печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину.

Пацієнти літнього віку. Дані про фармакокінетику препар= ату у пацієнтів віком понад 65 років обмежені. Фармакокінетичні параметри білас= тину у пацієнтів віком понад 65 років і у пацієнтів 18–= 35 років статистично значуще не відрізняються.

Діти. = Дані з фармакокінетики у підлітк= ів (12–17 років) відсутні, оскільки для цього лікарського засобу вважається до= речною екстраполяція даних, отриманих у дорослих.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Для симптоматичного лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного та цілорічного) і кропив’янки.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої= з допоміжних речовин.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30 % біодоступніс= ть біластину, прийнятого всередину.

Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому білас= тину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалас= я на 30 %. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування і= нших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір або рифампіцин, також можуть зменшувати концентр= ацію біластину в плазмі.<= /span>

Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому біластину і кетоконазолу або еритроміцину AUC біластину збільшувалася вдвіч= і, а C_max— у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рі= вні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клі= тин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-глікопро= теїну і не метаболізується (див. розділ «Фармакокінетика»). На профіль безпеки біласти= ну, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовір= но, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp, такі як циклоспорин, також можуть збільшувати концентрацію біластину в плаз= мі.

Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину і 60 мг дилтіазему C_max біластину збільшувалася на 50 %. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рів= ні білків-переносників (див. розділ «Фармакокінетика»), що відповідають за виведення лікарських препаратів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, ймовірно, не впливає.

Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного застосування алкоголю і біластину в дозі 20 мг психомоторні функції знаходилися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю і плацебо. <= /span>

Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було. <= /p>

Діти. Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися тільки у дорослих. Очікується, що ступінь взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії будуть подібними у дітей віком від 12 = до 17 років.

Особливості застосування.=

У пацієнтів з помірним або тяжким порушенням функції нирок одночасне застосування біластину з інгібіторами P-глікопротеїну (кетоконазол, еритроміцин, циклоспорин, ритонавір, дилтіазем тощо) може призводити до підвищення рівня біластину в плазмі крові, збільшуючи ризик його побічних реакцій. Тому пацієнтам із середнім або тяжким порушенням функції нирок слід уникати одночасного застосування біластину та інгібіторів P-глікопротеїну.<= o:p>

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю. =

Вагітність. Дані щодо застосування біластину вагітним жінкам відсутні або обмежені.

Дослідження на тваринах не виявили прямого або непрямого шкідливого впл= иву на репродуктивну функцію, пологи або постнатальний розвиток. З міркувань безпеки бажано уникати прийому лікарського засобу Білагіс під час вагітност= і.

Годування груддю. Дослідження щодо виділення білас= тину в грудне молоко людини не проводилися. Наявні фармакокінетичні дані показал= и, що у тварин біластин проникає в грудне молоко. Рішення про продовження/припинення годування груддю або припинення/утримання від терапії лікарським засобом Білагіс необхідно приймати, беручи до уваги користь груд= ного вигодовування для дитини і користь терапії біластином для матері.

Фертильність. Клінічні дані обмежені або відсу= тні. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність.=

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження впливу біластину на здатність керувати автотранспортом продемонструвало, що у дорослих лікування біластином у дозі 20 мг не впливало на здатність керувати транспортними засобами. Однак пацієнтів слід інформувати про те, що в окремих випадках препарат може викликати сонливість і, таким чином, впливати на здатність керувати = автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози. =

Дозування.=

Дорослі та діти (віком від 12 років). 20 мг біластину (1 таблетка) 1 раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічно= го) та кропив’янки.

Таблетку слід приймати за 1 годину до або через 2 години після прийому їжі або фруктового соку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. <= /i>Пацієнтам літнього віку коригувати дозу не потрібно (див. розділ «Фармакодинаміка» т= а «Фармакокінетика»).

При порушенні функції нирок. Пацієнта= м з порушеннями функції нирок коригувати дозу не потрібно (див. розділ «Фармакокінетика»).

При порушеннях функції печінки. Досвід клінічного застосування препарату пацієнтам з порушеннями функції печінки відсутній. Оскільки біластин не піддається метаболізму та виводиться головним чином нирками, порушення функ= ції печінки не повинно призводити до збільшення його системної дії до небезпечн= ого рівня. Тому пацієнтам з порушеннями функції печінки коригувати дозу не потр= ібно (див. розділ «Фармакокінетика»).

Діти. Застосовув= ати біластин при алергічному ринокон’юнктивіті та кропив’ян= ці дітям віком від 0 до 2 років недоціль= но. Безпека і ефективність застосування дітям віком до 12 років на сього= дні не встановлені.

Тривалість лікування. Пацієнтам з алергічним ринітом лікарський засіб сл= ід застосовувати тільки в період контакту з алергенами. Пацієнтам із сезонним алергічним ринітом лікування можна припинити після пом’якшення симптомів та поновити після їх повернення. Пацієнтам з цілорічним алергічним ринітом препарат можна безперервно застосовувати впродовж періоду контакту з алергенами. У пацієнтів з кропив’янкою тривалість лікування залежить від ха= рактеру та тривалості симптомів, а також від їх динаміки.

Спосіб застосування.

Для перорального застосування.

Таблетки слід запивати водою. До= бову дозу рекомендується приймати за один прийом.

=

Діти.

Безпека та ефективність біластину для дітей віком = до 12 років не підтверджені.

Передозування.

Інформація стосовно гострого передозування біластином була отримана в х= оді клінічних випробувань, проведених під час розробки та постмаркетингового спостереження. У клінічних дослідженнях після призначення дорослим здоровим добровольцям біластину в дозах, що перевищували терапевтичну в 10–11 разів = (220 мг у вигляді одноразової дози або 200 мг на добу протягом 7 днів), час= тота виникнення побічних реакцій була вдвічі вищою, ніж на тлі застосування плац= ебо. До побічних реакцій, про які найчастіше повідомлялося, належали запаморочен= ня, головний біль і нудота. Повідомлень про серйозні побічні реакції та значне подовження інтервалу QTc не було. Інформація, зібрана під час постмаркетингового спостереження, відповідає даним, отриманим упродовж клінічних випробувань.

У ретельному перехресному дослідженні інтервалів QT/QTc за участю 30 здорових дорослих добровольців критична оцінка впливу багаторазової дози біластину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуно= чків не виявила значного подовження інтервалу QTc.

У разі передозування рекомендується симптоматичне та підтримувальне лік= ування.

Специфічний антидот біластину невідомий.

=

Побічні реакції.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold'> =

У ході клінічних досліджень у пацієнтів, які страждали від алергічного ринокон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки, побічні реакції п= ри застосуванні біластину в дозі 20 мг виникали приблизно з тією ж частот= ою, що й при застосуванні плацебо (12,7 % і 2,8 %). Клінічні випробування II і III ф= ази, проведені під час клінічної розробки, охоплювали 2525 пацієнтів, яких лікув= али різними дозами біластину, з них 1697 отримували біластин у дозі 20 мг.= У цих дослідженнях 1362 пацієнти отримували плацебо. Пацієнти, які отримували біластин у дозі 20 мг за показанням алергічний ринокон’юнктивіт чи хронічна ідіопатична кропив’янка, найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: головний біль, сонливість, запаморочення та втомлюваність. Ці побі= чні реакції виникали з частотою, порівнянною з частотою розвитку побічних реакц= ій у пацієнтів, які отримували плацебо.

Нижче в таблиці наведено побічні реакції, що, ймовірно, були пов’язані з біластином і відзначалися більш ніж у 0,1 % пацієнтів, які отримували біластин у дозі 20 мг під час клінічної розробки (N =3D 1697).=

Частота виникнення побічних реакцій визначена таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 – < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 – < 1/100); рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцін= ити за доступними даними).

Реакції, що виникають рідко і дуже рідко, а також ті, частота яких невідома, не були внесені в таблицю.

Органи і системи органів

Біластин,

20 мг

N =3D 1697

Всі дози біластину

N =3D 2525

Частота

Побічна реакція

Інфекц= ії та паразитарні захворювання

Нечасто

Герпес ротової порожнини

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Розлади з боку обміну речовин та харчування

Нечасто

Підвищений апети= т

10 (0,59 %)

11 (0,44 %)

Розлади з боку психіки=

Нечасто

Тривожність=

6 (0,35 %)

8 (0,32 %)

Безсоння

2 (0,12 %)

4 (0,16 %)

Розла= ди з боку нервової системи

Часто=

Сонливість<= /o:p>

52 (3,06 %)

82 (3,25 %)

Головний біль

68 (4,01 %)

90 (3,56 %)

Нечасто

Запаморочення

14 (0,83 %)

23 (0,91 %)

Розлади з боку органів слуху та лабіринту

Нечасто

Тинітус

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Вертиго

3 (0,18 %)

3 (0,12 %)

Розлади з боку серця

Нечасто

Блокада правої ніжки пучка Гіса

4 (0,24 %)

5 (0,20 %)

Синусова аритмія

5 (0,30 %)

5 (0,20 %)

Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі

9 (0,53 %)

10 (0,40 %)

Інші відхилення показників ЕКГ від нормального рівня

7 (0,41 %)

11 (0,44 %)

Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Нечасто

Задишка

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Неприємні відчут= тя у носі

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Сухість у носі

3 (0,18 %)

6 (0,24 %)

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто

Біль у верхньому відділі живота

11 (0,65 %)

14 (0,55 %)

Біль у животі

5 (0.30 %)

5 (0,20 %)

Нудота

7 (0,41 %)

10 (0,40 %)

Дискомфорт у животі

3 (0,18 %)

4 (0,16 %)

Діарея

4 (0,24 %)

6 (0,24 %)

Сухість у роті

2 (0,12 %)

6 (0,24 %)

Диспепсія

2 (0,12 %)

4 (0,16 %)

Гастрит

4 (0,24 %)

4 (0,16 %)

Розлад= и з боку шкіри та підшкірно-жирової тканини

Нечасто

Свербіж

2 (0,12 %)

4 (0,16 %)

Загальні роз= лади та реакції в місці введення=

Нечасто

Втомлюваність

14 (0,83 %)

19 (0,75 %)

Спрага

3 (0,18 %)

4 (0,16 %)

Загострення вже наявних захворювань=

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Гарячка

2 (0,12 %)

3 (0,12 %)

Астенія

3 (0,18 %)

4 (0,16 %)

Додатк= ові методи дослідження

Нечасто

Підвищення рівня гамма-глутамілтрансфера= зи

7 (0,41 %)

8 (0,32 %)

Підвищення рівня аланінамінотрансферази<= o:p>

5 (0,30 %)

5 (0,20 %)

Підвищення рівня аспартатамінотрансфераз= и

3 (0,18 %)

3 (0,12 %)

Підвищення рівня креатиніну у крові=

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Підвищення рівня тригліцеридів у крові

2 (0,12 %)

2 (0,08 %)

Збільшення маси тіла

8 (0,47 %)

12 (0,48 %)

Частота невідома (неможливо оцінити на підс= таві наявних даних): у постмаркетинговий період спостерігалися посилене серцебит= тя, тахікардія, реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія, ангіонабряк, зади= шка, висип, локалізований/місцевий набряк, еритема) та блювання.

Опис окремих побічних реакцій. <= /span>Найбільш часто повідомлялося про= дві побічні реакції, що виникали часто (сонливість і головний біль), та дві реакції, що виникали нечасто (запаморочення та стомлюваність). Вони спостерігались як у пацієнтів, які отримували біластин, так і в пацієнтів, = які отримували плацебо. Частота сонливості становила відповідно 3,06 % про= ти 2,86 %; головного болю — 4,01 % і 3,38 %; запаморочення — 0,= 83 % і 0,59 %; стомлюваності — 0,83 % і 1,32 %.=

Майже всі побічні реакції, описані вище, з однаковою частотою спостерігалися у пацієнтів, які приймали біластин в дозі 20 мг, і в пацієнтів, які отримували плацебо.

Інформація, зібрана впродовж постмаркетингового спостереження, підтверд= ила профіль безпеки, що спостерігався під час клінічної розробки.

Діти. Під ч= ас клінічної розробки частота, тип і тяжкість побічних реакцій у підлітків (12= –17 років) були такими ж, як і у дорослих. Інформація, зібрана в цій групі (підлітки) під час постмаркетингового спостереження, була підтверджена результатами клінічних випробувань.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про підозрювані поб= ічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі і ризику застосування лікарськ= ого засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Термін придатності. 3 роки з дати виготовлення in bulk.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначе= ного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці. Спеціальні умови зберігання не потрі= бні. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері. По 1= або 3 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

&nb= sp;

Виробник= .

АТ «Фармак», Україна =

(виробництво з продукції in bulk фірми-виробника <= span class=3DSpellE>Лабораторіос Нормон, С.А., Іспанія).

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадж= ення його діяльності.

Україна, 04080,= м. Київ, вул. Кирилівська, 74.

Органи і системи органів	Біластин, 20 мг N =3D 1697	Всі дози біластину N =3D 2525
Частота	Побічна реакція
Інфекц= ії та паразитарні захворювання
Нечасто	Герпес ротової порожнини	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Розлади з боку обміну речовин та харчування
Нечасто	Підвищений апети= т	10 (0,59 %)	11 (0,44 %)
Розлади з боку психіки=
Нечасто	Тривожність=	6 (0,35 %)	8 (0,32 %)
Безсоння	2 (0,12 %)	4 (0,16 %)
Розла= ди з боку нервової системи
Часто=	Сонливість<= /o:p>	52 (3,06 %)	82 (3,25 %)
Головний біль	68 (4,01 %)	90 (3,56 %)
Нечасто	Запаморочення	14 (0,83 %)	23 (0,91 %)
Розлади з боку органів слуху та лабіринту
Нечасто	Тинітус	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Вертиго	3 (0,18 %)	3 (0,12 %)
Розлади з боку серця
Нечасто	Блокада правої ніжки пучка Гіса	4 (0,24 %)	5 (0,20 %)
Синусова аритмія	5 (0,30 %)	5 (0,20 %)
Подовження інтервалу QT на електрокардіограмі	9 (0,53 %)	10 (0,40 %)
Інші відхилення показників ЕКГ від нормального рівня	7 (0,41 %)	11 (0,44 %)
Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння
Нечасто	Задишка	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Неприємні відчут= тя у носі	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Сухість у носі	3 (0,18 %)	6 (0,24 %)
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту
Нечасто	Біль у верхньому відділі живота	11 (0,65 %)	14 (0,55 %)
Біль у животі	5 (0.30 %)	5 (0,20 %)
Нудота	7 (0,41 %)	10 (0,40 %)
Дискомфорт у животі	3 (0,18 %)	4 (0,16 %)
Діарея	4 (0,24 %)	6 (0,24 %)
Сухість у роті	2 (0,12 %)	6 (0,24 %)
Диспепсія	2 (0,12 %)	4 (0,16 %)
Гастрит	4 (0,24 %)	4 (0,16 %)
Розлад= и з боку шкіри та підшкірно-жирової тканини
Нечасто	Свербіж	2 (0,12 %)	4 (0,16 %)
Загальні роз= лади та реакції в місці введення=
Нечасто	Втомлюваність	14 (0,83 %)	19 (0,75 %)
Спрага	3 (0,18 %)	4 (0,16 %)
Загострення вже наявних захворювань=	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Гарячка	2 (0,12 %)	3 (0,12 %)
Астенія	3 (0,18 %)	4 (0,16 %)
Додатк= ові методи дослідження
Нечасто	Підвищення рівня гамма-глутамілтрансфера= зи	7 (0,41 %)	8 (0,32 %)
Підвищення рівня аланінамінотрансферази<= o:p>	5 (0,30 %)	5 (0,20 %)
Підвищення рівня аспартатамінотрансфераз= и	3 (0,18 %)	3 (0,12 %)
Підвищення рівня креатиніну у крові=	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Підвищення рівня тригліцеридів у крові	2 (0,12 %)	2 (0,08 %)
Збільшення маси тіла	8 (0,47 %)	12 (0,48 %)