ІНСТРУ = 50;ЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЕФАВІРЕНЗ

(Efavi= renz)

Склад:

діюча речовина: efavirenz;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 200 мг або 600 мг ефавірензу;

допоміжні речовини: целюлозk= 2; мікрокристk= 2;лічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелl= 6;за, натрію лаурилсульm= 2;ат, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, магнію стеарат; суміш для плівкового покриття Opadry Brown (гіпро= ;мелоза, макрогол, титану діоксид (Е 171), з= 072;ліза оксид жовти = 81; (Е 172), заліза оксид черво = 85;ий (Е 172), заліза оксид чорни = 81; (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.=

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

для дозування 200 мг: та= 073;летки круглої форми з двоопуклою поверхнею, з двома рисками на одній із сторін, вкри= 090;і плівковою оболонкою від майже білого до білого зі світлим коричнюватl= 0;м відтінком кольору;

для дозування 600 мг: та= 073;летки капсулоподo= 0;бної форми з двоопуклою поверхнею, в= 082;риті плівковою оболонкою від майже бі= 083;ого до білого зі світлим коричнюватl= 0;м відтінком кольору.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

Притивірус&= #1085;і засоби прямої дії. Нуклеозиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи. Ефавіренз. = 050;од АТХ J05А G03.

Фармак = 86;логічні властивостo= 0;.

Фармако = 76;инаміка.

Е= 092;авіренз – противірусl= 5;ий засіб, нуклеозиднl= 0;й інгібітор зворотної транскриптk= 2;зи, активний щодо вірусу імунодефіцl= 0;ту людини типу 1 (ВІЛ). Дія препарату пов’язана з конкурентнl= 0;м впливом щодо нуклеозидo= 0;в та трифосфатіk= 4; нуклеозидіk= 4;.

Противірус&= #1085;а дія. Вільна концентрацo= 0;я ефавірензу, необхідна для 90-95 % інгібуваннn= 3; дикого типу або стійких до зидовудину лабораторнl= 0;х і клінічних ізолятів in vitro, &= #1087;еребуває у межах діапазону від 0,46 до 6,8 нм на лімфобластl= 6;їдних клітинних лініях, моно= 085;уклеарах периферичнl= 6;ї крові і культурах макрофагів/ = 84;оноцитів.

Стійкість.= Ефективнісm= 0;ь ефавірензу = 74; клітинній культурі проти різновидів вірусу із заміщенням амінокислоm= 0; у зворотній транскриптk= 2;зі на позиціях 48, 108, 179, 181 або 236, а також проти різновидів із заміщенням амінокислоm= 0; у протеазі була аналогічна тій, що спостерігаl= 3;ася проти вірусних штамів дикого типу. Єдиними зам= 10;щеннями, які призвели до появи найви = 97;ої стійкості д = 86; ефавірензу = 91; клітинній культурі, є заміна лейцину на і= 079;олейцин на позиції 100 (L100I, з 17 до 22-кратно= 11; стійкості) і лізину на аспарагін н = 72; позиції 103 (К103N, з= 18 до 33-кратної стійкості). Втрата сприйнятлиk= 4;ості, що перевищу= 08; 100-кратну, спостерігаl= 3;ася проти різновидів ВІЛ, що експресуютn= 0; К103N у доповненн= 03; до інших заміщень ам= 10;нокислот у зворотній транскриптk= 2;зі.

К103N являє собою найча = 89;тіше спостережуk= 4;ане заміщення у зворотній т = 88;анскриптаз&#= 1110; у вірусних ізолятах, отриманих від пацієнтів, у яких відзначалаl= 9;я істотна зміна вірусного навантаженl= 5;я під час клін= 110;чного дослідженнn= 3; ефавірензу = 74; комбінації = 79; індинавіроl= 4; або комбіна = 94;ією зидовудин + ламівудин. Ц= 103; мутація спостерігаl= 3;ася у 90 % пацієнтів= ;, які отримують ефавіренз без виражен = 86;ї вірусологіm= 5;ної відповіді. Також спостерігаl= 3;ися заміщення у зворотній т = 88;анскриптаз&#= 1110; на позиціях 98,= 100, 101, 108, 138, 188, 190 або 225, але з більш низькою частотою і часто тільк = 80; в комбінаці= 11; з K103N. Модель заміщення амінокислоm= 0; у зворотній транскриптk= 2;зі, пов'язана зі стійкістю д = 86; ефавірензу, = 085;е залежала ві = 76; інших противірусl= 5;их препаратів, що застосов = 91;вали у комбінаці= 11; з ефавірензоl= 4;.

Перехр= 077;сна резистентнo= 0;сть. Профілі перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті ефавірензу, невірапіну та делавірдинm= 1; на клітинни = 93; культурах показали, що заміщення К103N призводить до втрати сприйнятлиk= 4;ості до всіх трьо= 093; ненуклеозиk= 6;них інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи. Два із трьох досліджуваl= 5;их делавірдинl= 6;стійких клінічних ізолятів мали перехресну резистентнo= 0;сть з ефавірензоl= 4; та містили заміщення К103N. Третій ізолят, що має заміщення у = 079;воротній транскриптk= 2;зі на позиції 236, не мав перехре = 89;ної резистентнl= 6;сті з ефавірензоl= 4;.

Вірусні ізоляти, виділені з мононуклеаl= 8;ів периферичнl= 6;ї крові пацієнтів, включених у клінічне дослідженнn= 3; ефавірензу, = 074; яких спостерігаl= 3;ися ознаки неефективнl= 6;сті терапії (стрибок вірусного навантаженl= 5;я), були досліджені щодо чутливості до ненуклеозиk= 6;них інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи. Тринадцять ізолятів, як= 110; попередньо характеризm= 1;валися стійкістю д = 86; ефавірензу, виявилися також стійкими до невірапіну та делавірд = 80;ну. Виявилося, щ= 086; п'ять із цих стійких до ненуклеозиk= 6;них інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи ізолятів містили заміщення K103N або заміщен = 85;я валіну на ізолейцин у позиції 108 (V108I) у зворотній транскриптk= 2;зі. Серед протестоваl= 5;их ізолятів після неефективнl= 6;ї терапії ефа = 74;ірензом три ізоляти залишилися чутливими д = 86; ефавірензу на клітинни = 93; культурах, а також мали чутливість до невірапіну = 10; делавірдинm= 1;.

Перехресна = резистентнo= 0;сть між ефавірензоl= 4; та інгібіто = 88;ами протеази ма= 08; низьку імов= 10;рність через різні ферменти-мі = 96;ені. Перехресна резистентнo= 0;сть між ефавірензоl= 4; і NRTIs має також низьку імов= 10;рність через різні ділянки зв'язування на мішені та різний механізм ді= 11;.

Фармак= 086;динамічні ефекти

Контрольов&= #1072;них досліджень застосуванl= 5;я ефавірензу хворим на вираженій стадії ВІЛ-і= 085;фекції, а саме – паці&#= 1108;нтам із кількіст= 02; CD4-клітин < 50 в 1 м= 084;³, а також пацієнтам, які отримували терапію інг= 10;біторами протеази аб = 86; раніше приймали ненуклеозиk= 6;ні інгібітори зворотної т = 88;анскриптаз&#= 1080;, не проводилосn= 3;.

Досвід клінічного застосуванl= 5;я в ході контр= 086;льованих досліджень комбінацій, що включают= 00; диданозин або зальцитабіl= 5;, обмежений.=

Два контрольовk= 2;ні дослідженнn= 3; (006 і ACTG 364) тривалі= 089;тю приблизно в 1 рік, під час яких ефавіренз застосовувk= 2;ли у комбінаці= 11; з нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи та/або інгібітораl= 4;и протеази, продемонстl= 8;ували зниження вірусного навантаженl= 5;я нижче межі кількісногl= 6; аналізу та збільшення кількості CD4 лімфоцитів після початкової антиретровo= 0;русної терапії й у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, які раніше приймали нуклеозиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи. Дослідженнn= 3; 020 виявило аналогічниl= 1; ефект у пацієнтів, які раніше приймали ну = 82;леозидні інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи, через 24 тижні. У цих дослідженнn= 3;х доза ефавір = 77;нзу становила 600 мг 1 раз на добу; доза індинавіру становила 1000 мг кожні 8 годин при застосуванl= 5;і у комбінаці= 11; з ефавірензоl= 4; і 800 мг кожні 8 годин при застосуванl= 5;і без ефавірензу. Доза нелфін = 72;віру становила 750 мг 3 рази на добу. У кожно&#= 1084;у із цих досліджень застосовувk= 2;ли стандартні дози нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи кожні 12 годин.=

Діти= ;. На даний чаl= 9; проводитьсn= 3; неконтрольl= 6;ване дослідженнn= 3; ACTG 382, в якому беруть участь 57 дітей у віці 3-= 16 років, які раніше приймали нуклеозиднo= 0; інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи. Це дослідже = 85;ня визначає фармакокінk= 7;тику, противірусl= 5;у активність = 10; безпеку ефавірензу = 91; комбінації = 79; нелфінавірl= 6;м (20-30 мг/кг 3 рази на добу) та одним або більше нуклеозиднl= 0;м інгібітороl= 4; зворотної транскриптk= 2;зи. Стартова доза ефавірензу була еквівалентl= 5;а 600 мг (розрахов= ;ана відповідно до віку і маси тіла). Показник відповіді н = 72; терапію, визначений на підставі NC =3D F аналізу відсотка па = 94;ієнтів з концентрацo= 0;єю ВІЛ-РНК < 400 копій/мл у плазмі кров= 10; після 48 тижнів, стон= 086;вив 60 % (95 %, Д.І. 47, 72) і 53 % (Д.І. 40, 66) на підставі відсотка пацієнтів з концентрацo= 0;єю ВІЛ-РНК < 50 коп&#= 1110;й/мл у плазмі крові. Середня кількість CD 4-клітин збільшилосn= 3; порівняно з початковим рівнем. Тривалість відповіді н = 72; терапію у дітей була аналогічноn= 2; відповіді у дорослих пацієнтів.=

Фармако = 82;інетика.

Абсорб= 094;ія. У неінфіков= ;аних добровольцo= 0;в пікова конц = 77;нтрація ефавірензу = 91; плазмі крові = l,6-9,1 мкМ досяг= 072;лася через 5 годин після одноразовоk= 5;о пероральноk= 5;о прийому препарату в дозі від 100 мг до 1600 мг. Пов'язане із прийомом препарату з = 73;ільшення С_mах і площo= 0; під кривою «концентраm= 4;ія – час» відзначалоl= 9;я при дозуванні д = 86; 1600 мг; пропорційнl= 6;ї залежності ступеня збільшення від дози не спостерігаl= 3;ося: результат виявився меншим, тому можна припустити, що при вищих дозах всмок = 90;ування зменшуєтьсn= 3;. Час досягнення пікових кон = 94;ентрацій у плазмі (3-5 гоk= 6;) не змінився після багат = 86;разового прийому пре = 87;арату, і стійкі концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і досягалися через 6-7 днів.<= /o:p>

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів у період стій = 82;ого стану фармакокінk= 7;тики середні пок = 72;зники C_max, C_min і площі під кривою «концентраm= 4;ія – час» мали лінійну зал = 77;жність від добових = 076;оз 200 мг, 400 мг і 600 мг. У = 35 пацієнтів, які отримували ефавіренз у = 076;озі 600 мг 1 раз на добу, стійка C<= sub>max становила 12,9 &plusm= n; 3,7 мкМ (29 %) [середн= ;є ± стандартн= 077; відхилення (% коефіцієнт мінливості (C.V.))], стійка C_min становила 5,6 ± 3,2 мкМ (57 %), а площk= 2; під кривою «концентраm= 4;ія-час» становила= ; 184 ± 73 мкМ/годину (40 %).

Вплив продуктів харчування. Площа під кривою «концентраm= 4;ія – час» і C_max після однократноk= 5;о прийому ефавірензу = 74; дозі 600 мг у таблетках, покритих оболонкою, збільшилисn= 3; в неінфіковаl= 5;их добровольцo= 0;в на 28 % (90 % ДІ: 22 - 33 %) і 79 % (90 % ДІ: 58-102 %) відпові= дно, коли таблетки приймали разом з їжею з високим вмістом жирів порівняно з прийомом таблеток натще.

Розподіл.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'> Ефавіренз має високу здатність зв'язуватис= 03; з білками плазми, особливо з альбуміном (= 087;риблизно 99,5-99,75 %). У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів (N=3D9), які одержували ефавіренз у дозі від 200 до 600 мг 1 раз на добу протягом щонайменше одного міся = 94;я, показники концентрацo= 0;ї у спинномозкl= 6;вій рідині мали значення ві = 76; 0,26 % до 1,19 % (у середньому 0,69= %) відповідноo= 1; концентрацo= 0;ї у плазмі крові. Цей показник приблизно в 3 рази перевищує концентрацo= 0;ю не зв'язаних &#= 1079; білками (вільних) фракцій ефавірензу = 91; плазмі кров= 10;.

Біотрансфо= ;рмація. У дослідженнn= 3;х з участю пацієнтів т = 72; дослідженнn= 3;х in vitro з використанl= 5;ям мікросом печінки людини спос = 90;ерігалося, що ефавірен = 79; перетворюєm= 0;ься у гідроксильl= 6;вані похідні, що утворилися = 79; гідроксильl= 6;ваних метаболітіk= 4; переважно з участю системи цитохрому Р450 з наступною глюкуронізk= 2;цією. Ці метаболіти = 08; неактивнимl= 0; відносно ВІЛ-1. На підставі досліджень in vitro було зроблено припущення про те, що CYP3А4 і CYP2В6 є основниl= 4;и ізоферментk= 2;ми, відповідалn= 0;ними за метаболізм ефавірензу, = 110; що він інгібує ізоферментl= 0; 2С9, 2С19 і 3А4 системи цитохрому Р450.= У ход= 110; досліджень in vitro ефавіренз не інгібува = 74; CYP2Е1 та інгібував СYР206 і CYP1А2 тільки при концентрацo= 0;ях, що набагато = 087;еревищувал&= #1080; концентрацo= 0;ї, які досягаютьсn= 3; у клінічних умовах.

Метаболізм ефавірензу = 91; плазмі кров= 10; може зрости = 091; пацієнтів, гомозиготнl= 0;х за G516Т варіантом ізоферментm= 1; CYP2В6. Клін&= #1110;чне значення цього ефект = 91; невідоме; пр= 080;наймні не виключен = 77; збільшення частоти і тяжкості небажаних явищ, пов'язаних і= 079; прийомом ефавірензу.

Було виявлено, що ефавіренз індукує ферменти системи цитохрому Р450, а отже, призводить = 76;о індукції його власного метаболізмm= 1;. У неінфіков = 72;них добровольцo= 0;в при багатор = 72;зовому прийомі 200-400 мг на добу протягом 10 днів спосте = 88;ігався менший ступінь кумуляції препарату, чим передбачалl= 6;ся (на 22-42 % нижче), і k= 3;ільш короткий граничний період напіввиведk= 7;ння – 40-55 годин (період напіввиведk= 7;ння одноразовоo= 1; дози становить 52-76 годин).

Виведення. Ефавіренз має відносн = 86; великий граничний період напіввиведk= 7;ння, що становит= 00; від 52 до 76 годи = 85; після одноразовоo= 1; дози й 40-55 годин після багаторазоk= 4;их доз. У сечі виявляєтьсn= 3; приблизно 14-34 % міченої ізотопом дози ефавірензу, = 110; менше 1 % дози ефавірензу виділяєтьсn= 3; із сечею в не&#= 1079;міненому стані.

Тільки в одного пацієнта із тяжким порушенням функції печінки (ста= 076;ія C за шкалою Чайлда-П'ю) відзначавсn= 3; більший у 2 рази період напіввиведk= 7;ння, що свідчить про можливість набагато більшого ст = 91;пеня кумуляції.=

Фармакокін= ;етика у дітей. У 49 дітей, які одержували дозу, еквівалентl= 5;у 600 мг ефавірензу (доза розрахованk= 2; відповідно до віку та маси тіла), стійка C_max становила 14,1 мкМ, стійка C_min= становила 5,6 мкМ, &#= 1110; площа під кривою «концентраm= 4;ія – час» стано= 074;ила 216 мкМ/год. Фармакокінk= 7;тика ефавірензу = 74; дітей була такою ж, як у д= орослих.

Ст= 072;ть, расова приналежніl= 9;ть та вік. У чоловіків і жінок, а також у пацієнтів р= 10;зної расової приналежноl= 9;ті спостерігаl= 3;ась подібна фармакокінk= 7;тика ефавірензу. = 028; обмежені да = 85;і про те, що уродженці Азії і тихоокеансn= 0;ких островів можуть мати підвищену с = 87;рийнятливі&#= 1089;ть до ефавірензу, однак будь-я= 082;ої зниженої переносимоl= 9;ті ефавірензу = 91; таких пацієнтів н = 77; спостерігаl= 3;ося. У пацієнтів літнього віку фармакокінk= 7;тичні дослідженнn= 3; не проводилисn= 3;.

Клініч = 85;і характерисm= 0;ики.

Показання.

У складі комбінованl= 6;ї противірусl= 5;ої терапії для лікування захворюванn= 0;, спричинени&= #1093; вірусом імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ-1), m= 1; дорослих та дітей віком від 3 років.

Протипоказ&= #1072;ння.

Підвище = 85;а чутливість до активної речовини аб = 86; інших компонентіk= 4;, які входять до складу препарату.=

Тяжкі порушення функції печінки (стадія C за шкалою Чайл = 76;а-П’= 102;).

Одночас = 85;ий прийом з терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, триазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом або алкалоїдамl= 0; ріжків (наприклад ерготаміноl= 4;, дигідроергl= 6;таміном, ергоновіноl= 4; і метилергонl= 6;віном), оскільки конкуруванl= 5;я ефавірензу за CYP3A4 може призвести д = 86; пригніченнn= 3; метаболізмm= 1; цих препаратів = 10; появи перед = 91;мов для виникнення серйозних т = 72;/або загрозливиm= 3; для життя небажаних явищ (наприк= 083;ад серцевої аритмії, тривалого с = 77;дативного ефекту або п= 088;игнічення дихання).

Одночас = 85;ий прийом з препаратамl= 0; рослинного походження, що містять звіробій (Hypericum perforatum), через можливе зниження концентрацo= 0;й у плазмі крові і зменшення клінічної ефективносm= 0;і ефавірензу.

Взає = 84;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Ефавіренз in vivo є індуктором CYP3= A4, CYP2B6 та UGT1A1. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і ефавірензу = 79; іншими препаратамl= 0;, які є субстратамl= 0; для цих ензимів, мож= 077; спостерігаm= 0;ися зниження їхніх концентрацo= 0;й у плазмі крові. Ефаві= 088;енз in vitro є ін= гібітором CYP3A4. Теоретичн = 86;, ефавіренз м = 86;же початково підвищити в = 87;лив на субстрат = 80; цитохрому CYP3A4 = 10; тому слід контролюваm= 0;и субстрати з = 074;узьким терапевтичl= 5;им індексом (ди= 074;. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Ефавіренз може бути індуктором CYP2С19 та CYP2С9; одна = 82; інгібуваннn= 3; спостерігаl= 3;ося in vitro, загальний ефект сумісного застосуванl= 5;я із субстратамl= 0; цих ензимів не визначений.

Дія ефавірензу може посилитися = 91; разі одноча = 89;ного застосуванl= 5;я медичних препаратів (наприклад р= 080;тонавіру) або вживанн= 03; їжі (наприкл= 072;д грейпфрутоk= 4;ого соку, який інгібує активність CYP3= A4 та CYP2B6). Складові аб = 86; рослинні продукти (наприклад екстракти Гінкг= 086; білоби та звіробій звичайний), що індукуют= 00; ці ензими, можуть призвести д = 86; зменшення концентрацo= 0;ї ефавірензу = 91; плазмі кров= 10;. Одночасне застосуванl= 5;я ефавірензу = 79; екстрактамl= 0; Гінкг= 086; білоби не рекомендуєm= 0;ься (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Пе= 076;іатрична популяція<= /span>

Дослідженн&= #1103; взаємодії проводили тільки у дорослих.=

Пр= 086;типоказанн&= #1103; до одночасн = 86;го застосуванl= 5;я

Ефавіренз не слід застосовувk= 2;ти одночасно з терфенадинl= 6;м, астемізолоl= 4;, цизапридом, мідазоламоl= 4;, триазоламоl= 4;, пімозидом, бепридилом або алкалої = 76;ами ріжків (наприклад ерготаміноl= 4;, дигідроергl= 6;таміном, ергоновіноl= 4; та метилерг = 86;новіном), тому що інгібуваннn= 3; їх метаболі = 79;му може призве = 89;ти до серйозни = 93;, небезпечниm= 3; для життя наслідків.=

Звіробій (Hypericum perforatum)

Cупутнє застосуванl= 5;я ефавірензу та звіробою або препаратів, які містять звіробій, пр= 086;типоказане. Можливе зменшення концентрацo= 0;ї ефавірензу = 91; плазмі кров= 10; при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і зі звіробоє = 84;, що пов'язано з індукцією метаболічнl= 0;х ензимів препарату та/або транспортуk= 4;анню протеїнів звіробоєм. Якщо пацієн = 90; уже приймає звіробій, застосуванl= 5;я його слід пр= 080;пинити, перевірити рівень вірусу та, у разі можливості, рівень ефав= 10;рензу. Рівень ефавірензу може збільшитисn= 3; після припинення застосуванl= 5;я звіробою, і, можливо, знадобитьсn= 3; корекція дози ефавір = 77;нзу.

Індукц= 110;йний ефект звіробою може продовжуваm= 0;ися щонайменше 2 тижні після припинення його застос = 91;вання.

Інші взаємодії<= /span>

Взаємод= 10;ї ефавo= 0;рензу з інгібітораl= 4;и протеази, з іншими антиретровo= 0;русними агентами, відмінними від інгібіт = 86;рів протеази, та іншими неантиретрl= 6;вірусними медичними препаратамl= 0; наведено в таблиці (посилення позначено я = 82; «= », зменшення як «= ¯», без змін я = 82; «= «»). У круглих дужках наводяться 90-відсоткові або 95-відсоткові довірчі інтервали, якщо вони були визначені. Якщо не вказано інакше, дослідженнn= 3; проводили з участю здорових добровольцo= 0;в.

Взаєм= одія між ефавірензоl= 4; та іншими лікарськимl= 0; засобами у дорослих людей

Лікарський препарат у межах кожної терапевтич= 085;ої групи (доза)	Вплив на концентрац= 110;ю препарату Середня відносна зміна AUC, C_maх, C_min= з довірчими інтервалам= 080; у разі їх наявності^k= 2; (механізм)	Рекомендац= ;ія стосовно сумісного введення з ефавірензо= 084;
*ПРОТ= ;ИІНФЕКЦІЙН = 30; ЗАСОБИ*
= Антиретровo= 0;русні засоби
= Інгібітори протеази<= /p>
Атаз= ;анавір/рито= 085;авір/ ефавіренз (400 мг один раз на добу/100 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу, усі препарати вводили під час їди)	Атазан= 072;вір (після їжі): AUC: « (від ¯9 до = 10) C_maх: = 17 %* (від= ; = 8 до = 27) C_min: ¯42 %* (від= ; ¯31 до ¯51)	Ефав= ;іренз не рекомендує= 090;ься застосовув= 072;ти разом з атазанавір= 086;м/ритонавір= ом. Якщо атазанавір потрібно застосовув= 072;ти разом із ненуклеози= 076;ним інгібіторо= 084; зворотної транскрипт= 072;зи, то в комбінації з ефавіренз&#= 1086;м рекомендує= 090;ься збільшити дозу як атаз&= #1072;навіру, так і ритонавіру відповідно до 400 м&= #1075; і 200 мг, і при цьому потрібно забезпечит= 080; ретельний клінічний контроль.
Атаз= ;анавір/рито= 085;авір/ефавір= енз (400 мг один раз на добу/200 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу, всі препарати вводили під час їди)	Атазан= 072;вір (після їжі): AUC: « /* (від= ; ¯10 до = 26) C_maх: « /* (від= ; ¯5 до = 26) C_min: = 12 %/* (ві= 076; ¯16 до ¯49) (індm= 1;кція CYP3A4). * При порівнянні з атазанавір= 086;м &nbs= p; 300 мг/ритонаві&#= 1088;ом 100 мг один раз на добу ввечері без ефавірензу. Це зменшенн&#= 1103; C_min атазанавір= 091; може негативно впливати на ефективніс= 090;ь атазанавір= 091;. ** На підставі результаті= 074; попередньо= 075;о порівняння.<= /p>
Дарунавір/l= 8;итонавір/ ефавіренз (300 мг двічі на добу/100 мг двічі на добу/600 мг оди = 85; раз на добу) Нижm= 5;е, ніж рекомендов= 072;ні дози, схожі результати очікуються при рекомендов= 072;них дозах.	Дару= ;навір: AUC: ¯13 % C_maх: ¯31 % C_min: ¯15 % (індm= 1;кція CYP3A4) Ефав= ;іренз: AUC: = 21 % C_maх: = 17 % C_min: = 15 % (гальму&#= 1074;ання CYP3A4)	Ефав= ;іренз у комбінації з дарунавіро= 084;/ритонавіро= м 800/100 мг 1 раз на добу може призводити до субоптимал= 100;ної C_minдарунаві&= #1088;у. Якщо ефавіренз потрібно застосовув= 072;ти в комбінації з дарунавіро= 084;/ритонавіро= м, то потрібно використов= 091;вати схему дарунавір/р&#= 1080;тонавір 600/100 мг двічі на добу щодня. Таку комбінацію потрібно застосовув= 072;ти з обережніст= 102;.
Фосамп= 088;енавір/рито= навір/ ефавіренз (700 мг двічі на добу/100 мг двічі на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Клініч= 085;о незначуща фармакокін= 077;тична взаємодія.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Фоса= ;мпренавір/н= 077;лфіна-вір/еф= ;авіренз	Взаємо= 076;ію не вивчали.	Корекц= 110;я дози не потрібна.
Фоса= ;мпренавір/с= 072;квінавір/еф= авіренз	Взаємо= 076;ію не вивчали.	Не рекомендує= 090;ься, оскільки системна дія обох інгібіторі= 074; протеази значно зменшуєтьс= 103;.
Інди= ;навір/ефаві= 088;енз (800 мг через кожні <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> &nbs= p;8 годин/200 мг один раз на добу)	Інди= ;навір: AUC: ¯31 % (від= ¯8 до = 47) C_min: ¯40 % Схож= ;е зменшення системної дії індинавіру спостеріга= 083;ось при введенні індинавіру у дозі 1000 мг через кожні 8 годин разом з ефавіренз&#= 1086;м по 600 мг щодня (індукція CYP3A4). Ефав= ;іренз: Відсут= 085;ість клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Клін= ;ічно значуще зниження концентрац= 110;ї індинавіру не спостеріга= 083;ося, проте потрібно враховуват= 080; ступінь спостережу= 074;аної фармакокін= 077;тичної взаємодії, обираючи сх&#= 1077;му, до складу якої входить як ефавіренз, так і індинавір. При введенні ефавірензу разом із індинавіро= 084; або індинавіро= 084;/ритонавіро= м корекція дози не потрібна.
Інди= ;навір/ритон= 072;вір/ ефав= ;іренз (800 мг двічі на добу/100 мг двічі на доб&= #1091;/600 мг один раз на добу)	Інди= ;навір: AUC: ¯25 % (від= ¯16 до = 32)^b<= /span> C_maх: ¯17 % (від= ¯6 до = 26)^b<= /span> C_min: ¯50 % (від= ¯40 до ¯59)^b<= /span> Ефав= ;іренз: Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії. Середн= 100;огеометрич&= #1085;а величина C_min для індинавіру (0= ,33 мг/л) при введенні разом з рито&= #1085;авіром та ефавірензо= 084; була вища, ніж середня попередня величина C_min (0,15 мг/л) при введенні тільки індинавіру у дозі 800 мг через кожні 8 годин. У пацієнтів з інфекцією ВІЛ-1 (n =3D 6) фармакокін= 077;тика індинавіру та ефавірен&#= 1079;у загалом не відрізняла= 089;ь від такої у неінфікова= 085;их добровольц= 110;в.
Лопінавір/l= 8;итонавір у вигляді желатинови= 093; капсул або перорально= 075;о розчину /ефавіренз Лопінавір/l= 8;итонавір у вигляді таблеток/ еф&= #1072;віренз (400/100 мг двічі на добу/600 мг один раз на добу) (500/125 мг двічі на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Знач= ;не зниження системної дії лопінавіру. Конц= ;ентрація лопінавіру: ¯30-40 % Концен= 090;рація лопінавіру: подібна до концентрац= 110;ї лопінавіру/&#= 1088;итона- віру у дозі 400/100 мг двічі на добу без ефавірензу	При сумісному застосуван= 085;і ефавірензу потрібно збільшуват= 080; дози лопіна&#= 1074;іру/ритонав= ;іру у вигляді желатинови= 093; капсул або перорально= 075;о розчину на 33 % (4 капсули /~6,5 мл двічі на добу замість &nbs= p; 3 капсул/5 мл двічі на добу). Таке лікування потрібно проводити з обережніст= 102;, оскільки така корекція дози може бути недостатнь= 086;ю для деяких пацієнтів. При введенні разом з ефавірензо= 084; у дозі 600 мг один раз на добу дозу лопінавіру/&#= 1088;итонавіру у вигляді таблеток потрібно збільшити до 500/125 мг двічі на добу.
Нелф= ;інавір/ефав= 110;ренз (750 мг через кожні &nbs= p;8 годин/600 мг один раз на добу)	Нелф= ;інавір: AUC: = 20 % (від= = 8 до = 34) C_maх: = 21 % (від= = 10 до = 33) Така комбінація загалом добре переносила= 089;ь.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Ритонавір/k= 7;фавіренз (500 мг двічі на добу/ 600 мг один раз на добу)	Рито= ;навір: AUC вранці: = 18 % (від= = 6 до = 33) AUC ввечері: « C_maх вранці: = 24 % (від= = 12 до = 38) C_maх ввечері: « C_min вранці: = 42 % (від= = 9 до = 86)^b = C_min ввечері: = 24 % (від= = 3 до = 50)^b = Ефав= ;іренз: AUC: = 21 % (від= = 10 до = 34) C_maх: = 14 % (від= = 4 до = 26) C_min: = 25 % (від= ¯7 до ¯46)^b = (галn= 0;мування CYP-опосередко= ;ваного окислюваль= 085;ого метаболізм= 091;) При введенні ефавірензу разом з ритонавіро= 084; у дозі 500 мг або 600 мг двічі на добу ця комбінація погано переносила= 089;ь (наприклад, виникали запамороче= 085;ня, нудота, парестезія та збільшення &#= 1088;івня ферментів печінки). Достат= 085;і дані про переносимі= 089;ть ефавірензу у комбінації з ритонавіро= 084; у низькій до&= #1079;і (100 мг один або два рази на добу) відсутні.	При застосуван= 085;і ефавірензу разом з рито&= #1085;авіром у низькій дозі потрібно враховуват= 080; можливість збільшення частоти побічних явищ, пов'язаних з ефавірензо= 084;, через можливу фармакодин= 072;мічну взаємодію.
Саквін= 072;вір/ритонав= ір /ефавіренз	Взаємо= 076;ію не вивчали.	Отрима= 085;о недостатнь= 086; даних, щоб можна було дати рекомендац= 110;ї щодо дози. Застосовув= 072;ти ефавіренз у комбінації з саквінавір= 086;м як єдиним інгібіторо= 084; протеази не рекомендує= 090;ься.
Анта= ;гоніст хемокіново= 075;о рецептора CCR5
Мараві= 088;ок/ефавірен= з (100 мг двічі на добу/ 600 м= 075; один раз на добу)	Мара= ;вірок: AUC₁₂: ¯45 % (від= ¯38 до ¯51) = C_maх: ¯51 % (від= ¯37 до ¯62) Концен= 090;рацію ефавірензу не визначали, жодних ефектів не очікується.	Інформ= 072;ція стосовно лікарських засобів, у яких міститься маравірок.
Інгі= ;бітор перенесенн= 103; ланцюга інтегразою
Ралтег= 088;авір/ефавір= енз (400 мг один раз на добу / - )	Ралт= ;егравір: AUC: ¯36 % C₁₂: ¯21 % C_max: ¯36 % (індукція UGT1A1)	Корекц= 110;я дози ралтеграві= 088;у не потрібна.
Нукл= ;еозидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи та ненуклеози= 076;ні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи
Нуклео= 079;идні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи/ ефавір= 077;нз	Спец= ;іальних досліджень ефавірензу у комбінації з нуклеозидн= 080;ми інгібітора= 084;и зворотної транскрипт= 072;зи не проводили, за винятком ламівудину, зидовудину та тенофові&#= 1088;у, дизопрокси= 083;у фумарату. Клінічно зн&#= 1072;чуща взаємодія не очікується, оскільки нуклеозидн= 110; інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи метаболізу= 102;ться іншим шляхом, ніж ефавіренз, і навряд чи будуть конкуруват= 080; за однакові метаболічн= 110; ферменти та шляхи виведення з організму.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Ненукл= 077;озидні інгібітори зворотної транскрипт= 072;зи/ ефавіренз	Взає= ;модію не вивчали.	Оскіль= 082;и застосуван= 085;я двох ненуклеози= 076;них інгібіторі= 074; зворотної транскрипт= 072;зи виявилося некорисним стосовно ефективнос= 090;і та безпеки, то не рекомендує= 090;ься ефавіренз вводити разом з іншим ненуклеози= 076;ним інгібіторо= 084; зворотної транскрипт= 072;зи.
Прот= ;ивірусні препарати для лікування гепатиту С
Боцепр= 077;вір/ефавіре= нз (800 мг 3 рази на добу/= 600 мг 1 раз на добу)	Боце= ;превір: AUC: « 19 %* = C_maх: « 8 % C_min: ¯44 % Ефав= ;іренз: AUC: « 20 % = C_maх: « 11 % (індm= 1;кція CYP3A – ефект щодо боцепревір= 091;) * 0-8 годин. Відс= ;утність ефекту («) дорівнює зменшенню середньої оцінки відн&#= 1086;шення приблизно на ≤ 20 % або збільшенню середньої оцінки відн&#= 1086;шення приблизно на ≤ 25 %.	Конц= ;ентрація боцепревір= 091; у плазмі крові зменшилася після застосуван= 085;я з ефавірензо= 084;. Спосте= 088;еження зниження концентрац= 110;ї боцепревір= 091; у плазмі крові, що є клінічним наслідком цього, не було оцінен&#= 1086; безпосеред= 085;ьо.
Телапр= 077;вір/ефавіре= нз (1,125 мг через кожні 8 годин/600 мг один раз на добу)	Тела= ;превір (у відношенн&= #1110; до 750 мг через кожні 8 годин= ): AUC: ¯18 % (¯8 - ¯27) = C_maх: ¯14 % (¯3 - ¯24) C_min: ¯25 % (¯14 - ¯34) % Ефав= ;іренз: AUC: ¯18 % (¯10 - ¯26) = C_maх: ¯24 % (¯15 - ¯32) C_min: ¯10 % (¯1 - ¯19) % (CYP3A індукція ефавірензо= 084;)	Якщо ефавіренз та телапревір застосовув= 072;ти разом, телапревір застосовув= 072;ти по 1,125 мг через кожні 8 годин= .
Сімепр= 077;вір/ефавіре= нз (150 мг оди = 85; раз на добу /600 мг один раз на добу)	Сіме= ;превір: AUC: ¯71 % (¯67 - ¯74) = C_maх: ¯51 % (¯46 - ¯56) C_min: ¯91 % (¯88 - ¯92) % Ефав= ;іренз: AUC: « = C_maх: « C_min: « Відс= ;утність ефекту («) дорівнює зменшенню середньої оцінки відн&#= 1086;шення приблизно на ≤ 20 % або збільшенню середньої оцінки відношення приблизно на ≤ 25 %. (індm= 1;кція ензиму CYP3A4)	Одноча= 089;не введення сімепревір= 091; з ефавіренз&#= 1086;м призводить до значного підвищення концентрац= 110;ї сімепревір= 091; в плазмі крові у зв’язку з чим відбува&#= 1108;ться CYP3A індукція ефавірензо= 084;, яка може призвести до втрати терапевтич= 085;ого ефекту сіме&#= 1087;ревіру. Одночасне введення сімепревір= 091; з ефавірензо= 084; не рекомендує= 090;ься.
Анти= ;біотики
Азитро= 084;іцин/ефавір= енз (600 один раз на добу/ 400 мг одиl= 5; раз на добу)	Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Кларит= 088;оміцин/ефав= іренз (500 мг через кожні 12 годин= ;/400 мг один раз на добу)	Клар= ;итроміцин: AUC: ¯39 % (від= ¯30 до ¯46) = C_maх: ¯26 % (від= ¯15 до ¯35) 14-гід= 088;оксиметабо&= #1083;іт кларитромі= 094;ину: AUC: = 34 % (від= = 18 до = 53) = C_maх: = 49 % (від= = 32 до = 69) Ефав= ;іренз: AUC: « = C_maх: = 11 % (від= = 3 до = 19) (індm= 1;кція CYP3A4) Виси= ;п виникав у 46 % неінфікова= 085;их добровольц= 110;в, які отримували ефавіренз і кларитромі= 094;ин.	Клін= ;ічне значення цих змін концентрац= 110;ї кларитромі= 094;ину у плазмі крові є невідомим. Замість кларитромі= 094;ину можна застосовув= 072;ти інший препарат (наприклад, азитроміци= 085;). Корегувати дозу ефавірензу не потрібно.<= o:p>
Інші макролідні антибіотик= 080; (наприклад еритроміци= 085;)/ефавіренз<= /o:p>	Взає= ;модію не вивчали.	Чере= ;з відсутніст= 100; даних неможливо дати рекоме&#= 1085;дації щодо дози.
Антимікоба= ;ктеріальні засоби
Рифабу= 090;ин/ефавірен= з (300 мг оди = 85; раз на добу/600 мг один раз на добу)	Рифа= ;бутин: AUC: ¯38 % (від= ¯28 до ¯47) = C_maх: ¯32 % (від= ¯15 до ¯46) = C_min: ¯45 % (від= ¯31 до ¯56) Ефав= ;іренз: AUC: « = C_maх: « = C_min: ¯12 % (від= ¯24 до ¯1) (індm= 1;кція CYP3A4)	Добо= ;ву дозу рифабутину при введенні разом з ефавірензо= 084; потрібно збільшити на 50 %. При введенні рифабутину 2 або 3 рази на тиждень у комбінації з ефавіренз&#= 1086;м можна подвоїти дозу рифабутину у схемі лікування. К&= #1083;інічний ефект коригуванн= 103; цієї дози на&= #1083;ежним чином н&= #1077; досліджува= 074;ся. Під час коригуванн= 103; дози слід враховуват= 080; індивідуал= 100;ну переносимі= 089;ть і вірусологі= 095;ну відповідь.
Рифамп= 110;цин/ефавіре= нз (600 мг один раз на добу/ 600 мг один раз на добу)	Ефав= ;іренз: AUC: ¯26 % (від= ¯15 до ¯36) C_max: ¯20 % (від= ¯11 до ¯28) C_min: ¯32 % (від= ¯15 до ¯46) (індm= 1;кція CYP3A4 і CYP2B6)	У пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше збільшення добової дози ефавірензу до 800 мг при його застосуван= 085;і разом з рифа&= #1084;піцином може забезпечув= 072;ти таку саму си&= #1089;темну дію, як і добова доза 6= 00 мг без супут&= #1085;ього введення рифампіцин= 091;. Клінічний ефект такої корекції до&#= 1079;и детально не оцінювали. При корекції до&#= 1079;и потрібно враховуват= 080; індивідуал= 100;ну переносимі= 089;ть та вірусологі= 095;ну реакцію. Корегувати дозу рифампіцин= 091; не потрібно.<= o:p>
Протигрибк= ;ові засоби
Ітрако= 085;азол/ефавір= енз (200 через кожн= 10; &nbs= p; 12 годин/600 мг один раз на добу)	Ітрако= 085;азол: AUC: ¯39 % (від= ¯21 до ¯53) C_max: ¯37 % (від= ¯20 до ¯51) C_min: ¯44 % (від= ¯27 до ¯58) (змеl= 5;шення концентрац= 110;ї ітраконазо= 083;у: індукція CYP3A4) Гідр= ;оксиітрако = 85;азол: AUC: ¯37 % (від= ¯14 до ¯55) C_max: ¯35 % (від= ¯12 до ¯52) C_min: ¯43 % (від= ¯18 до ¯60) Ефав= ;іренз: відсутніст= 100; клінічно значущої фармакокін= 077;тичної зміни.	Оскі= ;льки не можна дати рекомендац= 110;й стосовно дози ітраконазо= 083;у, то потрібно розглянути можливість застосуван= 085;я іншого прот&#= 1080;грибкового засобу.
Посако= 085;азол/ефавір= енз (-/400 мг один раз на добу)	Посако= 085;азол: AUC: ¯50 % C_max: ¯45 % (індm= 1;кція UDP-g)<= /p>	Потр= ;ібно уникати супутнього застосуван= 085;я посаконазо= 083;у та ефавірензу, якщо тільки переваги для пацієнта не переважуют= 100; ризик.
Ворико= 085;азол/ефавір= енз (200 мг двічі на добу/400 мг оди = 85; раз на добу) Ворико= 085;азол/ефавір= енз (400 мг двічі на добу/ 300 мг одиl= 5; раз на добу)	Ворико= 085;азол: AUC: ¯77 % C_max: ¯61 % Ефавір= 077;нз: AUC: 44 % C_max: = 38 % Ворико= 085;азол: AUC: ¯7 % (від ¯23 до = 13)* C_max: = 23 % (від= ¯1 до = 53)* Ефавір= 077;нз: AUC: 17 % (від = 6 до = 29) C_max: « * порівняно із застосуван= 085;ям тільки ефавірензу у дозі 200 мг двічі на добу ** порівняно із застосуван= 085;ям одного ефавірензу у дозі 600 мг двічі на добу	Коли ефавіренз застосовув= 072;ти разом з вориконазо= 083;ом, підтримува= 083;ьну дозу вориконазо= 083;у потрібно збільшити до 400 мг двічі на добу, а дозу ефавірензу потрібно зменшити на 5= 0 %, тобто до 300 мг один раз на добу. Після припинення лікування вориконазо= 083;ом потрібно відновити початкову дозу ефавірензу.
Флукон= 072;зол/ефавіре= нз (200 мг оди = 85; раз на добу/ 400 мг один раз на добу)	Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Кетоко= 085;азол та інший імідазолов= 080;й протигрибк= 086;вий засіб	Взає= ;модію не вивчали.	Чере= ;з відсутніст= 100; даних не можна дати рекомендац= 110;ї щодо дози.
*&#= 1055;ротималярі= йні засоби*
Артеме= 090;ер/ лумефантрі= 085;/ефавіренз (таблет&#= 1082;и по 20/120 мг, 6 разіk= 4; по 4 таблетки кожні 3 дні/ 600 мг один раз на добу)	Артеметер<= /o:p> AUC: ¯51 % C_max: ¯ 21% Дигідроар = 90;емізінін AUC: ¯46 % C_max: ¯ 38% Лумефантрі= ;н AUC: ¯21 % C_max: « Ефавіренз:= AUC: 17 % C_max: « (індукція CYP3A4)	Зниження концентрац= 110;ї артеметеру, <= /span>д&= #1080;гідроартем= ;ізініну, лумефа= 085;тріну може призвести до зменшенн&#= 1103; антималярі= 081;ної ефективнос= 090;і, рекомендує= 090;ься контролюва= 090;и одночасне застосуван= 085;я ефавірензу та аl= 8;теметеру/лу&#= 1084;ефантріну в таблетках.<= /span>
Атовак= 074;он і прогуанілу гідрохлори= 076;/ефавіренз= (250/100 мг одноразово/ 6= 00 мг один раз на добу)	Атов= ;аквон: AUC: ¯75 % (від= ¯62 до ¯84) С_max: ¯44 % (від= ¯20 до ¯61) Прог= ;уаніл: AUC: ¯43 % (від= ¯7 до ¯65) С_max: «	У разі можливості потрібно уникати супутнього застосуван= 085;я атоваквону та прогуанілу разом з ефавірензо= 084;.
*&#= 1040;нтацидні засоби*
Антаци= 076; гідроокис алюмінію – гідроокис магнію – симетикон/ ефавір= 077;нз (30 мл одноразово/ 400 мг одноразово) Фамоти= 076;ин/ефавірен= з (40 мг одноразово/ <= o:p> 400 мг одноразово)	Ні гідроокис алюмінію/гі&#= 1076;роокис магнію, ні фамотидин не змінює аб&= #1089;орбцію ефавірензу.	Супу= ;тнє введення ефавірензу з лікарськи&#= 1084;и препаратам= 080;, які змінюють рН у шлунку, не повинно впливати на абсорбцію ефавірензу.
*&#= 1047;аспокійлив= і засоби*
Лоразе= 087;ам/ефавірен= з (2 мг одноразово/ <= o:p> 600 мг одиl= 5; раз на добу)	Лора= ;зепам: AUC: = 7 % (від = = 1 до = 14) C_max: = 16 % (від= = 2 до = 32) Ці зміни не вважаються клінічно значущими.	Для будь-якого лікарськог= 086; засобу корекція дози не потрібна.
*АНТИКОАГУЛ= ;ЯНТИ*
Варфар= 080;н/ефавіренз= Аценок= 091;марол/ефаві= ренз	Взає= ;модію не вивчали. Ефавіренз може збільш&#= 1091;вати або зменшувати концентрац= 110;ю у плазмі та ефекти варфарину або аценокоума= 088;олу.	Може знадобитис= 103; корекція дози варфарину або аценокоума= 088;олу.
*Протис= 091;домні засоби*
Карбам= 072;зепін/ефаві= ренз (400 мг оди = 85; раз на добу/600 мг один раз на добу)	Карб= ;амазепін: AUC: ¯27 % (від= ¯20 до ¯33) С_max: ¯20 % (від= ¯15 до ¯24) C_min: ¯35 % (від= ¯24 до ¯44) Ефав= ;іренз: AUC: ¯36 % (від= ¯32 до ¯40) С_max: ¯21 % (від= ¯15 до ¯26) C_min: ¯47 % (від= ¯41 до ¯53) (змеl= 5;шення концентрац= 110;ї карбамазеп= 110;ну: індукція CYP3A4; зменшення концентрац= 110;ї ефавірензу: індукція CYP3A4 і CYP2B6). Вели= ;чини AUC, C_max і C_min для активного епоксидног= 086; метаболіту карбамазеп= 110;ну при рівноважно= 084;у стані залиш&#= 1072;лись незмінними. Ефекти при супутньому &#= 1074;веденні вищих доз ефавірензу або карбамазеп= 110;ну не вивчали.	Немо= ;жливо дати рекомендац= 110;ї щодо дози. Потрібно розглянути можливість застосуван= 085;я іншого протисудом= 085;ого засобу. Потр= ;ібно періодично визначати концентрац= 110;ю карбамазеп= 110;ну у плазмі.
Феніто= 111;н, фенобарбіт= 072;л та інші протисудом= 085;і засоби, які є субстратам= 080; для ізофермент= 110;в системи CYP450	Взає= ;модію не вивчали. При супутньому застосуван= 085;і ефавірензу може зменшувати= 089;ь або збільшуват= 080;сь концентрац= 110;я у плазмі фенітоїну, фенобарбіт= 072;лу та інших про&= #1090;исудомних засобів, які є субстратам= 080; для ізофермент= 110;в системи CYP450.	При супутньому введенні ефавірензу з протисудо&#= 1084;ним засобом, який є субстратом для ізоферм&#= 1077;нтів системи CYP450, потрібно періодично визначати концентрац= 110;ю протисудом= 085;ого засобу.
Вальпр= 086;єва кислота/ефа&#= 1074;іренз (250 мг двічі на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Відс= ;утність клінічно значущого впливу на фармакокін= 077;тику ефавірензу. Обмежені да&#= 1085;і свідчать про відсутніст= 100; клінічно зн&#= 1072;чущого впливу на фармакокін= 077;тику вальпроєво= 111; кислоти.	Коре= ;кція дози ефавірензу не потрібна. За пацієнтами потрібно вести спост&#= 1077;реження для контролю нападів.
Вігаба= 090;рин/ефавіре= нз Габапентин/&#= 1077;фавіренз	Взає= ;модію не вивчали. Клінічно значуща вза&#= 1108;модія є малоймовір= 085;ою, оскільки вігабатрин і габапентин виводяться із сечею вин&= #1103;тково у незмінені&#= 1081; формі, і навряд чи вони будуть конкуруват= 080; з ефавірензо= 084; за метаболічн= 110; ферменти і ш&= #1083;яхи виведення.	Коре= ;кція дози не потрібна.
*АНТИДЕПРЕС= ;АНТИ*
Селект= ивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Сертра= 083;ін/ефавірен= з (50 м = 75; один раз на добу/ 600 мг один раз на добу)	Серт= ;ралін: AUC: ¯39 % (від= ¯27 до ¯50) С_max: ¯29 % (від= ¯15 до ¯40) C_min: ¯46 % (від= ¯31 до ¯58) Ефав= ;іренз: AUC: « С_max: = 11 % (від= ¯6 до ¯16) C_min: « (індm= 1;кція CYP3A4)	Збіл= ;ьшувати дозу сертраліну потрібно залежно від клінічної реакції. Для ефавірензу корекція дози не потрібна.
Парокс= 077;тин/ефавіре= нз (20 мг один раз на добу/600 мг один раз на добу)	Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Флуокс= 077;тин/ефавіре= нз	Взає= ;модію не вивчали. Оскільки фл&#= 1091;оксетин має такий самий метаболічн= 080;й профіль, як і пароксетин, тобто чинить сильний інгібіторн= 080;й вплив на CYP2D6, то для флуоксетин= 091; можна очікувати таку саму відсутніст= 100; взаємодії.	Коре= ;кція дози не потрібна.
Норепінефр= ;ин та інгібітори зворо&= #1090;ного захо&#= 1087;лення дофаміну
Бупроп= 110;он/ефавірен= з [150 мг одноразово (затримане вивільненн= 103;)/600 мг один раз на добу]	Бупр= ;опіон: AUC: ¯55 % (від= ¯48 до ¯62) С_max: ¯34 % (від= ¯21 до ¯47) Гідр= ;оксибупроп= 10;он: AUC: « С_max: = 50 % (від= = 20 до= 80) (індm= 1;кція CYP2B6)	Збіл= ;ьшувати дози бупропіону потрібно залежно від клінічної реакції, але не потрібно перевищува= 090;и максимальн= 091; рекомендов= 072;ну дозу бупропіону. Корекція дози ефавірензу не потрібна.<= o:p>
*АНТИГІСТАМ= ;ІННІ ЗАСОБИ*
Цетири= 079;ин/ефавірен= з (10 мг одноразово/ 600 мг один раз на добу)	Цети= ;ризин: AUC: « C_max: ¯24 % (від= ¯18 до ¯30) Ці зміни не вважаються клінічно значущими. Ефав= ;іренз: Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Коре= ;кція дози не потрібна.
*СЕРЦЕВО-СУh= 4;ИННІ ЗАСОБИ*
Блокат= ори кальцієвих каналів
Ділт= ;іазем/ефаві= 088;енз (240 мг один раз на добу/ 600 мг один раз на добу)	Ділт= ;іазем: AUC: ¯69 % (від= ¯55 до ¯79) С_max: ¯60 % (від= ¯50 до ¯68) C_min: ¯63 % (від= ¯44 до ¯75) Деса= ;цетилділті = 72;зем: AUC: ¯75 % (від= ¯59 до ¯84) С_max: ¯64 % (від= ¯57 до ¯69) C_min: ¯62 % (від= ¯44 до ¯75) N-мон = 86;десметилди&#= 1083;тіазем: AUC: ¯ 37 % (від= ; ¯17 до ¯52) С_max: ¯ 28 % (від= ; ¯7 до ¯44) C_min: ¯ 37 % (від= ; ¯17 до ¯52) Ефав= ;іренз: AUC: = 11 % (від= ; = 5 до = 18) С_max: = 16 % (від= ; = 6 до = 26) C_min: = 13 % (від= ; = 1 до = 26) (індm= 1;кція CYP3A4) Збіл= ;ьшення фармакокін= 077;тичних параметрів ефавірензу не вважаєть&#= 1089;я клінічно значущим.	Коре= ;кцію дози дилтіазему потрібно проводити залежно від клінічної реакції. Коре= ;кція дози &#= 1077;фавірензу не потрібна.
Верапа= 084;іл, фелодипін, ніфедипін і нікардипін	Взає= ;модію не вивчали. При супутнь&#= 1086;му введенні ефавірензу з блокатором кальцієвих каналів, який є субстратом для фермент&#= 1091; CYP3A4, може зменшувати= 089;я концентрац= 110;я блокатора кальцієвих каналів у плазмі крові.	Коре= ;кцію дози блокатора кальцієвих каналів потрібно проводити на підставі клінічної реакції.
*ЛІКАРСЬКІ ПРЕПАРАТИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ РІВЕНЬ ЛІПІ&#= 1044;ІВ*
Інгібі= тори гідроксиме= 090;илглутарил-= кофермент А-редуктази
Атор= ;вастатин/еф= 072;віренз (10 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Атор= ;вастатин: AUC: ¯43 % (від= ¯34 до ¯50) С_max: ¯12 % (від= ¯1 до ¯26) 2-гід = 88;оксіаторва&#= 1089;татин: AUC: ¯35 % (від= ¯13 до ¯40) С_max: ¯13 % (від= ¯0 до ¯23) 4-гід = 88;оксіаторва&#= 1089;татин: AUC: ¯4 % (від = ¯0 до ¯31) С_max: ¯47 % (від= ¯9 до ¯51) Ін = 75;ібітори гідроксиме= 090;илглутарил-= кофермент А-редуктази з повною активністю: AUC: ¯34 % (від= ¯21 до ¯41) С_max: ¯20 % (від= ¯2 до ¯26)	Потр= ;ібно періодично контролюва= 090;и рівень холестерин= 091;. Може знадобитис= 103; корекція дози. Коре= ;кція дози ефавірензу не потрібна.<= o:p>
Прав= ;астатин/ефа= 074;іренз (40 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Прав= ;астатин: AUC: ¯40 % (від= ¯26 до ¯57) С_max: ¯18 % (від= ¯59 до ¯ 12)	Потр= ;ібно періодично контролюва= 090;и рівень холестерин= 091;. Може знадобитис= 103; корекція дози правастати= 085;у. Корекція дози ефавірензу не потрібна.<= o:p>
Симв= ;астатин/ефа= 074;іренз (40 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Симв= ;астатин: AUC: ¯69 % (від= ¯62 до ¯73) С_max: ¯76 % (від= ¯63 до ¯79) Симв= ;астатинова кислота: AUC: ¯58 % (від= ¯39 до ¯68) С_max: ¯51 % (від= ¯32 до ¯58) Ін = 75;ібітори гідроксиме= 090;илглутарил-= кофермент А-редуктази з повною активністю: AUC: ¯60 % (від= ¯52 до ¯68) С_max: ¯62 % (від= ¯55 до ¯78) (індm= 1;кція CYP3A4) Сумі= ;сне введення ефавірензу та аторваст&#= 1072;тину, правастати= 085;у або симвастати= 085;у не впливає на величини A= UC або С_max&nb= sp;для ефавірензу	Потр= ;ібно періодично контролюва= 090;и рівень холестерин= 091;. Може знадобитис= 103; корекція до&#= 1079;и симвастати= 085;у. Коре= ;кція дози ефавірензу не потрібна.<= o:p>
Росу= ;вастатин/еф= 072;віренз	Взає= ;модію не вивчали. Росувастат= 080;н значною мір&#= 1086;ю виділяєтьс= 103; з калом у незміненій формі, тому взаємодія з ефавірензо= 084; є малоймовір= 085;ою.	Коре= ;кція дози не потрібна.
*ГОРМОНАЛЬН= ;І КОНТРАЦЕПТ= 048;ВИ*
Для перорально= 075;о введення: Етин= ;ілестрадіо = 83; + норгестима= 090;/ ефавіренз (0,035 мг + 0,25 мг один раз на добу/600 мг один раз на добу)	Етин= ;ілестрадіо = 83;: AUC: « С_max: « С_min:¯8 % (від = = 14 до ¯25) Норе= ;лгестромін (активний метаболіт): AUC: ¯64 % (від= ¯62 до ¯67) С_max: ¯46 % (від= ¯39 до ¯52) С_min: ¯82 % (від= ¯79 до ¯85) Лево= ;норгестрел (активний метаболіт): AUC: ¯83 % (від= ¯79 до ¯87) С_max: ¯ 80 % (від= ; ¯77 до ¯83) С_min: ¯86 % (від= ¯80 до ¯90) (індm= 1;кція метаболізм= 091;) Ефав= ;іренз: відсутніст= 100; клінічно значущої взаємодії. Клін= ;ічне значення цих ефектів є невідомим.<= o:p>	На додаток до гормональн= 080;х контрацепт= 080;вів потрібно застосовув= 072;ти надійний бар’єрний протизаплі= 076;ний засіб.
Ін'єl= 2;ція: депо- медроксипр= 086;гестерон-ац= етат (DMPA)/ ефавіренз <= o:p> (DMPA у дозі 150 мг одноразово внутрішньо= 084;’язово)	У 3-місячному дослідженн= 110; для оцінки лікарської взаємодії не відзнача&#= 1083;ися значні розбіжност= 110; фармакокін= 077;тичних параметрів медроксипр= 086;гестеронац&= #1077;тату між пацієнткам= 080;, яким проводили антиретров= 110;русну терапію, до складу якої входив ефав&#= 1110;ренз, та пацієнткам= 080;, яким не проводили антиретров= 110;русну терапію. Схожі результати були отримані іншими дослідника= 084;и, хоча у другому дослідженн= 110; відзначали= 089;я більш варіабельн= 110; величини концентрац= 110;ї медроксипр= 086;гестеронац&= #1077;тату у плазмі кро&= #1074;і. В обох дослідженн= 103;х концентрац= 110;я прогестеро= 085;у у плазмі крові у пацієнток, які застосовув= 072;ли ефавіренз та DMPA, залишалась низькою, що вказує на пригніченн= 103; овуляції.	Чере= ;з обмеженіст= 100; інформації потрібно на додаток до гормональн= 080;х контрацепт= 080;вів застосовув= 072;ти надійний ба&#= 1088;’єрний протизаплі= 076;ний засіб.
Імпл= ;антат: етон= ;огестрел/еф= 072;віренз	Взає= ;модію не вивчали. Може зменшувати= 089;я системна дія етоногестр= 077;лу (індукція CYP3A4). Були отримані поодинокі постмаркет= 080;нгові повідомлен= 085;я про неефективн= 110;сть контрацепц= 110;ї при застосу&#= 1074;анні етоногестр= 077;лу пацієнткам, яким проводили лікування ефавірензо= 084;.	На додаток до гормональн= 080;х контрацепт= 080;вів потрібно застосовув= 072;ти надійний бар’єрний протизаплі= 076;ний засіб.
*ІМУНОДЕПРЕ= ;САНТИ*
Імун= ;одепресант = 80;, метаболічн= 080;й розпад яких здійснюєть= 089;я за допомогою CYP3A4 (наприклад, ц= иклоспорин, такролімус, сиролімус) /ефавіренз	Взає= ;модію не вивчали. Може зменшувати= 089;я системна ді&#= 1103; імунодепре= 089;анта (індукція CYP3A4). Такі імунодепре= 089;анти не повинні впливати на системну дію ефавірензу.	Може знадобитис= 103; корекція дози імунодепре= 089;анта. На початку або після припинення лікування ефавірензо= 084; рекомендує= 090;ься ретельно ко&#= 1085;тролювати концентрац= 110;ї імунодепре= 089;анта протягом мінімум 2 тижнів (до досягнення стабілізац= 110;ї концентрац= 110;ї).
*ОПІОЇДНІ ЗАСОБИ*
Мета= ;дон/ефавіре= 085;з (стаk= 3;ільна підтримува= 083;ьна доза 35-100 мг один раз на добу/600 мг оди = 85; раз на добу)	Мета= ;дон: AUC: ¯52 % (від= ¯33 до ¯66) С_max: ¯45 % (від= ¯25 до ¯59) (індm= 1;кція CYP3A4) У дослідженн= 110; з участю пацієнтів з ВІЛ-інфекці&#= 1108;ю, яким проводили внутрішньо= 074;енне введення препаратів, сумісне введення ефавірензу разом з метадоном призводило до зниження концентрац= 110;ї метадону у плазмі крові та появи ознак синдрому відміни опіатів. Для зменшення виразності ознак синдр&#= 1086;му відміни дозу метадону збільшувал= 080; у середньом&#= 1091; на 22 %.	Потр= ;ібно спостеріга= 090;и за пацієнтами для виявлен&#= 1085;я ознак синдрому відміни та, у разі потреби, збільшення дози метадону для зменшен&#= 1085;я виразності ознак синдрому відміни.
Бупр= ;енорфін/нал= 086;ксон/ефавір= енз	Бупр= ;енорфін: AUC: ¯50 % Норб= ;упренорфін: AUC: ¯71 % Ефав= ;іренз: Відс= ;утність клінічно значущої фармакокін= 077;тичної взаємодії.	Незв= ;ажаючи на зменшення системної дії бупрено&#= 1088;фіну, у пацієнтів не відзначали= 089;я ознаки синдрому відміни. При сумісному введенні корекція до&#= 1079;и бупренорфі= 085;у або ефавірензу не потрібна.<= o:p>

^аЯкщо не зазначен = 86; інше, то наводяться 90 %-ні довірчі інтервали.

^b95 %-ні довірчі інтервали.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Немає достатніх клінічних даних про застосуванl= 5;я Ефавірензу хворим на вираженій с = 90;адії ВІЛ-інфекці= 11;, а саме: пацієнтам і = 79; кількістю CD 4-клітин < 50 в 1 мl= 4;³, а також при неефективнl= 6;сті терапії інгібітороl= 4; протеази. Перехресна резистентнo= 0;сть між ефавірензоl= 4; та інгібітораl= 4;и протеази не відзначалаl= 9;я, однак на дан= 080;й час немає достатніх даних про ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я комбінованl= 6;ї терапії на основі інгібітору протеази за умови відсутностo= 0; клінічного ефекту від застосуванl= 5;я комбінованl= 6;ї терапії, до складу якої входить Ефавіренз.=

Ефавіре = 85;з не можна використовm= 1;вати як єдиний засіб для лікування ВІЛ-інфекці= 11;, а також не потрібно додавати як єдиний засі = 73; при неефективнo= 0;й терапії. Як і у випадку інших ненуклеозиk= 6;них інгібіторіk= 4; зворотної транскриптk= 2;зи, резистентнl= 0;й вірус проявляєтьl= 9;я дуже швидко, коли ефавіренз застосовувk= 2;ти як монотерапіn= 2;. При виборі нового антиретровo= 0;русного засобу для використанl= 5;я в комбінаці= 11; з ефавіренз = 86;м необхідно враховуватl= 0; можливість перехресноo= 1; резистентнl= 6;сті вірусу.

При призначеннo= 0; препаратів одночасно з Ефавірензоl= 4; лікарю слід звернутися до інструкції для застосуванl= 5;я цих препаратів.

Одночасне застосуванl= 5;я ефавірензу = 79; фіксованою комбінацієn= 2; ефавірензу, емтрицитабo= 0;ну та тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумарату не рекомендовk= 2;не, окрім випадків не = 86;бхідності коригуваннn= 3; дози (наприклад, з рифампіцинl= 6;м)

Одночасне застосуванl= 5;я екстрактів Гінкг= 086; білоба не рекомендовk= 2;не (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнт= 10;в необхідно попередити про те, що отр&= #1080;мувана ними антиретровo= 0;русна терапія, що включає ефавіренз, н= 077; запобігає ризику передачі ВІ = 51; через статеві контакти аб = 86; кров. Пацієнти по = 74;инні продовжуваm= 0;и вживати відповідниm= 3; запобіжних заходів.

У випадку, кол= 080; прийом будь-= 103;кого антиретровo= 0;русного препарату у складі комбінованl= 6;ї терапії відміняєтьl= 9;я у зв’язку з підозрою на непереносиl= 4;ість, необхідно серйозно розглянути можливість одночасної відміни всі = 93; антиретровo= 0;русних препаратів. Прийом всіх відмінених антиретровo= 0;русних препаратів = 89;лід відновити о = 76;разу після зникнення симптомів непереносиl= 4;ості. Імунотерапo= 0;я з частими перервами та наступнимl= 0; повторними прийомами антиретровo= 0;русних препаратів не рекоменд = 91;ється через підвищену і = 84;овірність виникнення мутантних вірусів, стійких до терапії.

Висипання<= /u>. Пові= ;домлялося про випадки легкого або помірного висипання, яке зазвича = 81; минає у міру продовженнn= 3; терапії. Відповідні антигістамo= 0;нні засоби та/аб= 086; кортикостеl= 8;оїди можуть покращити переносиміl= 9;ть і прискорит = 80; лікування висипання. У менше ніж 1 % пацієнтів, які отримували = 77;фавіренз, повідомлялl= 6;ся про випадки тяжкого висипання з утворенням пухирів, вол= 086;гим лущенням шкіри або появою виразок. Випадки пол= 10;морфної еритеми або синдрому Стівенса-Джонс = 86;на спостерігаl= 3;ися приблизно у 0,1= % пацієнтів. Ефавіренз слід відмінити при виникне = 85;ні тяжкого висипання з утворенням пухирів, лущенням шкіри, ураженням слизової оболонки аб = 86; з появою гарячки. Якщ= 086; лікування ефавірензоl= 4; припинено, також слід прийняти рі = 96;ення щодо припинення лікування іншими ант = 80;ретровірус&#= 1085;ими препаратамl= 0; для запобіг = 72;ння виникненню вірусів, стійких до т= 077;рапії.

Досвід застосуванl= 5;я ефавірензу пацієнтам, які припини = 83;и лікуk= 4;ання іншими нен = 91;клеозидним&#= 1080; інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи, обмежений. Прийом ефавірензу не рекомендуєm= 0;ься для пацієнтів, які раніше мали шкірну реакцію, що становила з = 72;грозу для життя (наприклад синдром Стівенса-Дж = 86;нсона), під час ліку= 074;ання іншими ненуклеозиk= 6;ними інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи.

Психіатрич&= #1085;і симптоми.=

Психіа= 090;ричні побічні ефекти спостерігаl= 3;и у хворих, які отримували ефавіренз. Пацієнти із психіатричl= 5;ими розладами в анамнезі, скоріше за все, мають більший ризик розви = 90;ку цих серйозних психіатричl= 5;их побічних явищ.

Зокрем= 072;, тяжка депресія виникала частіше у пацієнтів з депресією в анамнезі.

Також є окремі повідомленl= 5;я про тяжку депресію, су= 111;цид, марення і психозоподo= 0;бну поведінку. Пацієнтів необхідно попереджатl= 0; про те, що при виникненні тяжкої депресії, психозу або суїцидальнl= 0;х думок необхідно негайно зве = 88;нутися до лікаря дл= 103; оцінки імов= 10;рного зв’язку цих симптомів і = 79; застосуванl= 5;ям ефавірензу = 10;, якщо цей зв'язок буде &#= 1074;становлени= й, для визначення, або переважаютn= 0; ризики продовженнn= 3; терапії її користь.

Симптоми з боку нервової системи.

Повідо= 084;лялося про побічні реакції, що включали, проте не обмежувалиl= 9;я такими симптомами як запаморочеl= 5;ня, безсоння, сонливість, порушення концентрацo= 0;ї та атипові сновидіння, що виникали = 091; пацієнтів, які отримують 600 мг ефавірензу = 85;а добу. Симптоми з боку нервової системи заз = 74;ичай починають проявлятисn= 3; у перші 1-2 дні лікування і, як правило, минають після перши = 93; 2-4 тижнів. Пацієнтів слід поінформувk= 2;ти про те, що симптоми з боку нервової си = 89;теми, скоріше за все, зникатимутn= 0; у міру продо= 074;ження терапії і не є передвісниl= 2;ами розвитку будь-яких менш поширених психіатричl= 5;их симптомів.=

Судоми. У пацієнтів= ;, які одержують ефавіренз, судоми спос = 90;ерігалися вкрай рідко, причому у більшості випадків пр = 80; наявності судом в анамнезі. У пацієнтів, я= 082;і одержують супутні протисудомl= 5;і препарати з переважним метаболізмl= 6;м у печінці, та&#= 1082;і як фенітоїн, карбамазепo= 0;н і фенобарбі = 90;ал, необхідно здійснюватl= 0; періодичниl= 1; контроль концентрацo= 0;й у плазмі крові. У ході дослідженнn= 3; лікарської взаємодії концентрацo= 0;ї карбамазепo= 0;ну у плазмі кро= 074;і знижувалисn= 3; при одночасномm= 1; призначеннo= 0; з ефавірензоl= 4;. Слід з обережністn= 2; призначати препарат пацієнтам, я= 082;і мають судом = 80; в анамнезі.

Прийом їжі. Призначеннn= 3; Ефавірензу під час прийому їжі може призвести д = 86; збільшення часу виведення препарату, що, у свою чергу, може призвести д = 86; збільшення частоти виникнення небажаних ефектів. Рекомендуєm= 0;ься приймати Ефавіренз натще, переважно перед сном.

Захворюван&= #1085;я печінки. Існу= ;є невелика кількість п = 86;відомлень про випадки печінкової недостатноl= 9;ті у пацієнтів без захворю = 74;ання печінки в анамнезі аб = 86; інших ідентифікоk= 4;аних факторів ризику. Конт= 088;оль ферментів печінки також може бути доцільним у пацієнтів без порушен = 85;я функції печінки в анамнезі аб = 86; інших факто = 88;ів ризику.

Оскільк = 80; метаболізм ефавірензу відбуваєтьl= 9;я переважно з участю системи цитохрому P450, k= 2; також у зв’язку з тим, що є тільки обмежений клінічний досвід заст = 86;сування препарату пацієнтам і = 79; хронічним захворюванl= 5;ям печінки, слі= 076; з обережніс = 90;ю призначати ефавіренз пацієнтам і = 79; захворюван&= #1085;ями печінки легкого і середнього ступеня тяжкості. Пацієнти по = 74;инні перебувати під пильним наглядом дл= 03; виявлення небажаних явищ, пов’язаних із препарат = 86;м, особливо симптомів з боку нервов = 86;ї системи. Необхідно періодично проводити лабораторнo= 0; дослідженнn= 3; для оцінки стану печінки.

Безпека = 090;а ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я ефавірензу = 87;ацієнтам із серйозними порушеннямl= 0; функції печінки не встановленo= 0;. Ефавіренз протипоказk= 2;ний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки. Пац= 110;єнти із хронічни = 84; гепатитом B або C, які отри= мують комбінованm= 1; антиретровo= 0;русну терапію, мають підвищений ризик розвитку се = 88;йозних і потенційн = 86; небезпечниm= 3; для життя небажаних явищ із боку печінки. У пацієнтів, які мають в анамнезі порушення функції печ= 10;нки, у тому числі хронічний активний ге = 87;атит, частота виникнення порушень фу = 85;кції печінки під час отримання комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії істотно підвищуєтьl= 9;я, за чим потрібно спостерігаm= 0;и відповідно до існуючої практики. Як= 097;о з’являютьсn= 3; ознаки погіршення стану печінки або активність сироватковl= 0;х трансамінаk= 9; постійно пе = 88;евищує верхню межу норми більш = 77; ніж у 5 разів, то необхідн = 86; зважити можливу користь від продовженнn= 3; терапії ефавірензоl= 4; та потенційниl= 1; ризик серйозного токсичного ураження печінки. Необхідно розглянути питання про перериваннn= 3; або припинення лікування для таких пацієнтів.

У пацієнтів, які одержують інші препарати, щ= 086; мають токси = 95;ну дію на печінку, також рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и рівень активності печінкових ферментів. У випадку супутньої антивіруснl= 6;ї терапії з приводу гепатиту В або С необхідно звернутися до відповід = 85;ої інформації про ці препарати.=

Синдро= 084; відновленнn= 3; імунітету.

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжкою імун = 85;ою недостатніl= 9;тю на момент призначеннn= 3; комбінован&#= 1086;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може виникати за = 87;альна реакція на хронічні аб = 86; залишкові опортуністl= 0;чні патогени та серйозні клінічні стани або за= 075;острення симптомів. Зазвичай такі реакці= 11; спостерігаn= 2;ться протягом пе = 88;ших декількох тижнів або місяців ініціації К = 40;РТ. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний ретиніт, генералізоk= 4;ані та/або вогни= 097;еві мікобактерo= 0;альні інфекції та = 087;невмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (зазвичай відома як Pneumocystis carinii). Будь-які запальні симптоми вимагають о = 94;інки; у разі потреби призначати лікування. Т= 072;кож повідомлялl= 6;сь про автоіму = 85;ні розлади (так= 110; як хвороба Грейвса), які траплялись = 74; умовах імунної реактиваціo= 1;; однак, час появи даног = 86; захворюванl= 5;я нестабільнl= 0;й і такі розлади можуть відбутися через багат = 86; місяців піс = 83;я початку лікування.=

Ліподи= 089;торофії та порушенн= 03; метаболізмm= 1;.

КАРТ асоційованk= 2; з перерозподo= 0;лом жирової тканини (ліподістро = 92;ією) у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів. Довгострокl= 6;ві наслідки ци = 93; явищ невідомі. Механізм повністю не визначений.

Зв'язок з виникненняl= 4; вісцеральнl= 6;го ліпоматозу та ліпоатрофіo= 1; гіпотетичн&#= 1080;й.

Підвищ= 077;ний ризик виникнення ліподистроm= 2;ії асоційованl= 0;й з індивідуалn= 0;ними факторами, такими як старший вік, а також з факторами, пов’язанимl= 0; із застосуванl= 5;ям препарату, такими як збільшена тривалість антиретровo= 0;русної терапії та асоційованo= 0; метаболічнo= 0; порушення.

Клінічний огляд повинен включати оцінку фізи = 95;них ознак перерозподo= 0;лу жирової тка = 85;ини.

Під час антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; збільшуватl= 0;ся вага та підв= 080;щуватись рівень ліпідів та глюкози у крові. Такі зміни частково можуть бути пов’язані з контролем захворюванl= 5;я та способом життя. У деяких випадках ст = 86;совно рівня ліпідів бул = 80; дані про ефективнісm= 0;ь лікув= ання, у той час сто&#= 1089;овно збільшення ваги не було інформації, пов’язаної = 79; будь-яким особливим режимом лікування.

Рішення потрібно приймати на основі вимірюваннn= 3; ліпідів у сироватці к = 88;ові та рівня глюкози в крові. Ліпідні порушення необхідно усунути відповідниl= 4; клінічним способом.=

Остеонекро&= #1079;.

Незважаючи на те, що етіологію слід вважат = 80; мультифактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, вживання алкоголю, тяжку імуносупреl= 9;ію, вищий індек = 89; маси тіла), випадки ост = 77;онекрозу спостерігаl= 3;ися переважно у пацієнтів з давньою ВІЛ-інфекці= 08;ю та/або довго= 090;ривалим застосуванl= 5;ям КАРТ. Пацієнтів слід поінфо = 88;мувати про необхіднісm= 0;ь звернення з = 72; медичною допомогою, якщо в них скарги на су= 075;лобовий біль, скутість у суглобах аб = 86; складнощі при ходьбі.

Ниркова недостатніl= 9;ть. фар&= #1084;акокінетик= ;а ефавірензу = 91; пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю не вивчалас= 03;, однак у зв'яз&#= 1082;у з тим, що у незміненомm= 1; стані в сечу виділяєтьсn= 3; менше 1 % препарату, порушення функції нирок не пов= 080;нно істотно впливати на процес елім= 10;нації ефавірензу. Досвід застосуванl= 5;я препарату пацієнтам і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю відсутній, тому у таких пацієнтів рекомендуєm= 0;ься проводити ретельну оцінку безпеки.

Уроліті = 72;з/нефроліті&= #1072;з. Повідомленl= 5;я про серйозн= 10; і несерйозн= 10; реакції утворення каменів у нирках були зареєстровk= 2;ні у пацієнтів, які отримували = 77;фавіренз; у більшості випадків дані реакці= 11; спостерігаl= 3;ися у пацієнтів, в анамнезі яких були се= 095;окам'яна хвороба та / або супутнє застосуванl= 5;я препаратів, що мають літогенний потенціал. З= 072; даними літератури були виявле = 85;і ниркові камені, що у своєму складі міст= 03;ть метаболіти ефавірензу.

Повідом = 83;ення про летальн= 10; випадки – відсутні.=

Випадки сечокам'яно= 11; хвороби бул = 80; зареєстровk= 2;ні під час постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, які отримую = 90;ь терапію ефавірензоl= 4;. Оскільки да = 85;і випадки бул = 80; зареєстровk= 2;ні в клінічній практиці, оцінити їх частоту неможливо.=

Злоякіс = 85;і новоутвореl= 5;ня. Потенційниl= 1; ризик розвитку злоякісних = 85;овоутворен&#= 1100;, пов'язаний з використанl= 5;ям ефавірензу, не є вищим ніж у інших АРВ-препара = 90;ів. Додатково встановленl= 6;, що сигналів відносно підвищення ризику виникнення = 79;лоякісних новоутвореl= 5;ь у пацієнтів, що використовm= 1;ють ефавіренз, н= 077; виявлено. У пацієнтів, щ= 086; використовm= 1;ють дані лікарські засоби, відс= 091;тній підвищений ризик розвитку злоякісних новоутвореl= 5;ь.

Загостр = 77;ння побічних реакцій, опосередкоk= 4;аних ефавірензоl= 4; при переход= 10; із перораль = 85;ого розчину на тверді лікарські ф = 86;рми ефавірензу (таблетки аб= 086; капсули). Тверда лікарська форма забез = 87;ечує більш стабі = 83;ьну біодоступнo= 0;сть у всіх вікових групах, у тому числі дітей. Проте, через збільшену б= 10;одоступніс&#= 1090;ь і варіабель = 85;ість між пацієнт = 72;ми, може спостерігаm= 0;ися підвищення впливу ліка = 88;ського засобу при переході ві = 76; пероральноk= 5;о розчину до твердої лікарської форми.

Таким чином, потрі= 073;но ретельно контролюваm= 0;и пацієнтів н = 72; предмет ознак токсичного впливу ефавірензу протягом перехідногl= 6; періоду з пероральноk= 5;о розчину на т= 074;ерду лікарську форму. Хоча ж&#= 1086;дних нових прояв= 10; токсичного впливу препарату н = 77; було виявлено у пацієнтів, щ= 086; приймають т = 74;ерду лікарську форму, існує потенційна можливість підвищення частоти відомих поб= 10;чних реакцій, особливо пр = 86;тягом перших кількох тижнів терапії. Оск= 110;льки маленькі діти не можуть повідомити про дану токсичністn= 0;, клінічний моніторинг = 08; виправданиl= 4;.

Розвито = 82; нейрокогніm= 0;ивних змін у ВІЛ-інфіков = 72;них дітей. У більшості досліджень нейрокогніm= 0;ивний дефіцит частіше зус = 90;річається у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, н= 110;ж у ВІЛ-неінфік = 86;ваних пацієнтів, незалежно від статусу АРТ або захворюванl= 5;я. ВІЛ-пов'язан= 110; нейрокогніm= 0;івні порушення (ВПНП) в першу чергу характеризm= 1;ються підкорковоn= 2; дисфункцієn= 2; разом з розладами пам'яті і пси&#= 1093;омоторними порушеннямl= 0; з депресивниl= 4;и симптомами = 10; руховими розладами; у відповідноl= 9;ті до патологі= 11; захворюванl= 5;я, вважається, що ВІЛ вража= 108; переважно підкіркові = 10; глибокі структури сірої речовини. Нейрокогніm= 0;ивний дефіцит, пов'язаний з ВПНП, може зменшуватиl= 9;я з плином час= 091; на відміну від прогресуючl= 0;х неврологічl= 5;их порушень, як при інших нейродегенk= 7;ративних захворюванl= 5;ях, наприклад хвороба Альцгеймерk= 2;. Підбір схем = 80; АРТ для хворих із підозрою на ВПНП необхідно оптимізуваm= 0;и з профілем резистентнl= 6;сті вірусу в пла= 079;мі і звести до мінімуму токсичністn= 0; або неперен = 86;симість терапії; додаткова користь мож = 77; бути отримана пр = 80; виборі схем = 80; лікування, яка оптимізоваl= 5;а для проникненнn= 3; в ЦНС.

Наявно недостатньl= 6; інформації відносно по = 90;енційного спостережеl= 5;ня у дітей симптомів В = 55;НП, які були хар= 072;ктерними виключно у дорослих. У дітей, які отримували ефавіренз н = 77; було зафікс = 86;вано сигналів щодо пов'язаних з ВПНП нейрок = 86;гнітивних побічних реакцій, та підвищеногl= 6; ризику розвитку потенційно = 85;езворотних змін центральноo= 1; нервової системи. Ефа= 074;іренз можна безпечно використовm= 1;вати у дітей при д&#= 1086;триманні всіх психоневроl= 3;огічних застереженn= 0; вказаних в інструкції.

Поліморфіз&= #1084; ізоферментm= 1; CYP2В6. Метаболізм ефавірензу = 91; плазмі кров= 10; може зрости = 091; пацієнтів, гомозиготнl= 0;х за G516Т варіант= ;ом ізоферментm= 1; CYP2В6. Результати пост-маркет = 80;нгових спостережеl= 5;ь вказують на те, що у паціє&= #1085;тів з генетични = 84; поліморфізl= 4;ом ізоферментm= 1; CYP2В6 спостеріг= ;ається знижений кліренс ефавірензу. Клінічне значення цього ефект = 91; невідоме; принаймні н = 77; виключене збільшення = 95;астоти і тяжкості небажаних явищ, пов'язаних і= 079; прийомом ефавірензу.

Пацієнт = 80; літнього віку. Сказати про те, чи відрізняєтn= 0;ся реакція пац= 10;єнтів літнього віку на препарат ві = 76; реакції молодих пацієнтів, н= 077;можливо, оскільки досліджень = 79; участю достатньої кількості пацієнтів в= 10;дповідного віку не проводили.

Ефавіре = 85;з у таблетках, вкритих плі = 74;ковою оболонкою, н= 077; застосовувk= 2;ти пацієнтам з рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями: галактоземo= 0;єю або синдромом м = 72;льабсорбці&#= 1111; глюкози/гал = 72;ктози (хвороба Лап= 087;а). Пацієнти з такими захворюванl= 5;ями можуть приймати ро = 79;чин ефавірензу для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я, що не містит= 100; лактози.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

За= 089;тосування у період вагітності=

Жінки репродуктиk= 4;ного віку повинн= 10; пройти тест на вагітніс = 90;ь перед початком прийому ефавірензу. = 045;фавіренз не можна призначати = 91; період вагі = 90;ності, за винятком випадків, коли немає і= 085;ших методів лікування.

Жінкам, які приймають ефавіренз, потрібно за = 87;обігати вагітності. Завжди слід використовm= 1;вати бар'єрну кон= 090;рацепцію разом з іншими методами контрацепцo= 0;ї (наприклад пероральниl= 4;и або гормона = 83;ьними контрацептl= 0;вами, див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). &#= 1063;ерез тривалий період напіввиведk= 7;ння ефавірензу рекомендуєm= 0;ься використовm= 1;вати ефективні засоби контрацепцo= 0;ї протягом 12 тижнів післ= 03; припинення прийому ефа = 74;ірензу.

Надійшло сім ретроспектl= 0;вних звітів про результати щодо дефектів нервової трубки, в тому числі менінгоміеl= 3;оцеле, у матерів, для лікування яких застосовувk= 2;ли режими лікування, д= 086; яких входит= 00; ефавіренз (за винятком будь-яких комбінованl= 0;х таблеток, що містять фіксовану дозу ефавірензу) = 074; першому триместрі. Також повідомлялl= 6;сь про два випадки (1 перспективl= 5;ий і 1 ретроспек&#= 1090;ивний), включаючи події пов’язані з дефектами нервової трубки, при застосуванl= 5;і комбінованl= 0;х таблеток з фіксованою дозою, що міс&#= 1090;ять ефавіренз, емтрицитабo= 0;н і тенофовір = 076;ізопроксіл&= #1092;умарат. Причинний зв'язок цих подій із використанl= 5;ям ефавірензу не встановл = 77;ний, а домінуюча діюча речовина невідома. Ос= 082;ільки дефекти нервової трубки відбуваютьl= 9;я протягом перших 4 тижнів розвитку пл = 86;да (в цей період нервові трубки закриті), такий потенційниl= 1; ризик буде стосуватисn= 0; жінок, що застосовуюm= 0;ь ефавіренз протягом першого триместру вагітності.

Станом на липень 2013 року у Реєстр щод= 086; застосуванl= 5;я антиретровo= 0;русних препаратів під час вагітності (APR) були надані перспективl= 5;і звіти про 904 вагітностеl= 1; із застосуваl= 5;ням курсів лікування, д= 086; яких входит= 00; ефавіренз з першого триместру вагітності, = 074; результаті чого 766 дітей народилися живими. Повідомлялl= 6;сь, що в однієї дитини був дефект нервової трубки, а частота і характер інших вроджених дефектів були подібн= 10; до тих, які спостерігаn= 2;ться у дітей, які зазнали впливу від р= 077;жимів лікування, д= 086; яких не входить ефа = 74;іренз, такі як при ВІЛ-негатив = 85;их контролях. Частота виникнення дефектів нервової тр = 91;бки у загальній сукупності населення к = 86;ливається від 0,5-1 випадків на 1000 народжених.

Застос= 091;вання у період годування груддю

Ефавіренз п= отрапляє в молоко матері. Прот= 077; немає доста = 90;ньої інформації про вплив ефавіренза = 85;а новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090;. Не можна виключати ризик вплив = 91; на немовлят. Жінкам, які приймають ефавіренз у період лакт = 72;ції, рекомендуєm= 0;ься припинити годування груддю. Деяк= 110; експерти вважають, що ВІЛ-інфіков = 72;ні матері в жодному раз= 10; не повинні годувати груддю, щоб уникнути передачі ВІ = 51;.

Фе= 088;тильність

Вплив ефавірензу на фертильн= 10;сть щурів чоловічої т = 72; жіночої ста = 90;і оцінювали п = 88;и дозах, які досягли системної експозиції препарату, е= 082;вівалентно&= #1111; або нижче ві= 076; тієї, що була &= #1076;осягнута в організмі людини при рекомендовk= 2;них дозах ефавірензу. = 042; цих дослідженнn= 3;х ефавіренз н = 77; погіршує спаровуванl= 5;я або плодючість = 89;амців або самок щурів (дози до 100 мг/кг/двічі на день), та не впливає на сперматозоo= 1;ди або потомст = 74;о щурів чоловічої статі (дози до 200 мг/двічі на день). Репр&= #1086;дуктивний потенціал потомства народжених самок щурів, які отримували ефавіренз н = 77; був порушений.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Спеціал= 00;них досліджень = 79; оцінки можливого впливу ефавірензу на здатніст= 00; керувати автомобілеl= 4; та складним = 80; механізмамl= 0; не проводил = 80;. Ефавіренз може спричиняти запаморочеl= 5;ня, зниження концентрацo= 0;ї та/або сонливість. Пацієнти повинні знати, якщо в них з’являютьсn= 3; подібні сим = 87;томи, їм слід уникати потенційно небезпечниm= 3; видів діяльності, таких як керування автомобілеl= 4; і складними механізмамl= 0;.

С= 087;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Лікуван = 85;я повинен проводити лікар, який м&#= 1072;є досвід терапії ВІЛ-інфекці= 11;.

Супутня антиретровo= 0;русна терапія. Ефавіренз застосовувk= 2;ти у комбінаці= 11; з іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0;.

Рекомен = 76;овано приймати Ефавіренз натще. Встан= 086;влено зростання концентрацo= 0;ї Ефавірензу = 91; плазмі крові при призначеннo= 0; Ефавірензу = 79; їжею, що може збільшити частоту виникнення побічних ефектів.

Для поліпшення переносимоl= 9;ті небажаних я = 74;ищ з боку нервової системи рекомендуєm= 0;ься приймати препарат перед сном.

Дорослі. рек&= #1086;мендована доза Ефавірензу = 74; комбінації = 79; нуклеозидаl= 4;и, інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи та інгібітороl= 4; протеази аб = 86; без нього становить 600 мг перорально 1 раз на добу.

Діти (вік&#= 1086;м від 3 до 17 рокіk= 4;). Рекомендовk= 2;ні дози Ефавірензу = 74; комбінації = 79; інгібітороl= 4; протеази та/= 072;бо нуклеозидаl= 4;и, інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи, для пацієнтів у віцo= 0; від 3 до 17 рокіk= 4; зазначені у таблиці. Ефавіренз у таблетках потрібно пр = 80;значати тільки тим дітям, які можуть прок = 86;втнути таблетку. Ефавіренз н = 77; рекомендуєm= 0;ься для застосуванl= 5;я дітям віком до 3 років або масою тіла менше 13 кг, оскільки недостатньl= 6; даних щодо безпеки та ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я препарату пацієнтам цієї віково= 11; групи.

Дозування для застосуванl= 5;я у педіатрії (1 раз на добу)

Маса тіла, кг	Доза Ефавірензу, мг
Від 13 до15	200
Від 15 до 20	250
Від 20 до 25	300
Від 25 до 32,5	350
Від 32,5 до 40	400
Біль= ;ше 40	600

Для досягнення необхідногl= 6; дозування дітям застосовувk= 2;ти таблетки з відповідниl= 4; вмістом діючої речо = 74;ини.

Корекці= 03; дозування<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>. якщ= о Ефавіренз призначати разом з вориконазоl= 3;ом, підтримуючm= 1; дозу останн= 00;ого потрібно збільшити д = 86; 400 мг кожні 12 годин; дозу Ефавірензу потрібно зменшити на 50 %, наприклад д = 86; 300 мг 1 раз на добу. При при&#= 1087;иненні терапії вориконазоl= 3;ом початкове дозування Ефавірензу потрібно відновити.=

Рифампі = 94;ин. При супутньому введенні Ефавірензу з рифампіцинl= 6;м пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше рекомендуєm= 0;ься підвищення дози ефавірензу до 800 мг 1 раз на добу.

Ниркова недостатніl= 9;ть. Фармакокінk= 7;тика ефавірензу = 91; пацієнтів з нирковою недостатніl= 9;тю не вивчалас= 03;, однак у зв'язку з тим, що у незміненомm= 1; стані з сече= 102; виділяєтьсn= 3; менше 1 % препарату, порушення функції нирок не пов= 080;нно істотно впливати на процес елімінації ефавірензу.

Захворю = 74;ання печінки. Пацієнти із= ; захворюван= 085;ями печінки легкого і середнього ступеня тяжкості можуть одер = 78;увати стандартну рекомендовk= 2;ну дозу ефавір = 77;нзу. Пацієнти повинні пройти ретельне обстеження на предмет виявлення небажаних явищ, пов'яза&#= 1085;их із препаратом, особливо симптомів з боку нервової системи.

Діти.

Застосу = 74;ання ефавірензу дітям віком до 3 років або = масою тіла менше 13 кг не досліджуваl= 3;ося. Тому ефавір = 77;нз не треба призначати дітям віком до 3 років.

Передозува&= #1085;ня.

У деяких пацієнтів, які випадково прийняли 600 мг= 2 рази на добу, відзначалоl= 9;я посилення симптоматиl= 2;и з боку нерво= 074;ої системи. В одного пацієнта спостерігаl= 3;ися мимовільні м’язові скорочення.

У випадк= 091; передозуваl= 5;ня ефавірензу лікування складаєтьсn= 3; із загальни = 93; підтримуючl= 0;х заходів, що включають контроль основних показників життєдіяльl= 5;ості організму т = 72; спостережеl= 5;ня за клінічни = 84; станом паці= 08;нта. Для виведення неабсорбовk= 2;ного препарату можна застосовувk= 2;ти активоване вугілля. Спе= 094;ифічного антидоту немає. Оскільки ефавіренз активно зв’язуєтьсn= 3; з білками, малоймовірl= 5;о, що діаліз може видалити із крові істот = 85;у кількість препарату.=

Побічн= 10; реакції.

Рез= ;юме досліджень безпеки

h= 1;ули проведені дослідженнn= 3; серед 9000 пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренз. У підгрупі з 1008 дорослих пацієнтів, які отримув = 72;ли 600 мг ефавірензу = 85;а добу у комбінації = 79; інгібітораl= 4;и протеази та/= 072;бо нуклеозиднl= 0;ми інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи в контрольовk= 2;них клінічних дослідженнn= 3;х найбільш часто повідомлялl= 6;ся про побічні реакції, принаймні середнього ступеня тяжкості, що= 085;айменше у 5 % пацієнтів, а саме висип= 072;ння (11,6 % ), запаморочеl= 5;ня (8,5 %), нудота (8,0 %), головний біль (5,7 %) і втом&#= 1072; (5,5 %). Найбільш помітними побічними реакціями, пов’язанимl= 0; із застосуванl= 5;ям Ефавірензу являються висипання т = 72; симптоми з боку ЦНС. Сим&#= 1087;томи з боку ЦНС за&#= 1079;вичай починаютьсn= 3; незабаром після почат = 82;у терапії і в цілому зник = 72;ють після перши = 93; 2-4 тижнів. Під час застосуванl= 5;я ефавірензу = 91; пацієнтів також повідомлялl= 6;сь про серйозн= 10; побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Дж = 86;нсона та мультифо = 88;мна еритема, поб= 110;чні реакції з боку психік = 80;, включаючи важку депресію, самогубствl= 6;, психоз та су= 076;оми. Прийом ефав= 10;рензу з їжею може збільшити е = 82;спозицію препарату і призвести д = 86; підвищення частоти виникнення = 87;обічних реакцій (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Ефектив = 85;ість при тривалому застосуванl= 5;і препаратів, що містять ефавіренз о = 94;інювали в контрольовk= 2;ному дослідженнo= 0; (006), де пацієнт = 80; отримували ефавіренз + зидовудин + ламівудин (n =3D 412, середня тривалість 180 тижнів), ефавіренз + індинавір (n =3D 415, середня тривалість 102 тижня) або індинавір + зидовудин + ламівудин (n =3D 401,= середня тривалість 76 тижнів). Тривале зас = 90;осування ефавірензу = 74; даному дослідженнo= 0; не було пов’язано з будь-якими новими загр = 86;зами безпеки.

Перелік побічних реакцій

В клінічних випробуванl= 5;ях побічні реакції середньої тяжкості аб = 86; тяжкі, що пов’язані з = 079;астосуванн&= #1103;м ефавірензу = 74; рекомендовk= 2;ній дозі в комбі= 085;ованій терапії (n =3D 1008), перераховаl= 5;і нижче. Також курсивом вк = 72;зані побічні реакції, що б&#= 1091;ли у постмаркетl= 0;нговому спостережеl= 5;ні в поєднанні = 087;репаратів, що містять ефавіренз т = 72; препаратів для антирет = 88;овірусної терапії. Частота виз = 85;ачається наступним чином: дуже часто (> 1/10); часm= 0;о (> 1/100 до < 1/10); нечас&= #1090;о (> 1/1000 до < 1/100); рідко (> 1/10 000 до < 1/1000); або дуже рідко (< 1/10= 000).

З боку імунно= 11; системи

не= 095;асто: алергія.
Метабо = 83;ічні порушення:

часто: гіпертригл&= #1110;церидемія*;

нечасто: гі= 087;ерхолестер&= #1080;немія *.

З боку психік = 80;

ча= 089;то: порушен = 85;я сну, з&= #1072;непокоєння= ;, депресія, безсоння*;

не= 095;асто: схильні = 89;ть до стану афекту, агресія, збентеженіl= 9;ть, ейфоричний настрій, галюцинаціo= 1;, манія, параноя, психоз⁺, спроби самогубствk= 2;, суїцидальнk= 7; мислення*;

рі= 076;ко: марення±, неврози^±, завершене самогубствl= 6;^±*.

З боку нервової системи

ча= 089;то: порушен = 85;я координаціo= 1; та сплутаністn= 0; свідомості^=
+, патологічнo= 0; сновидіння, розлад уваг = 80; (3,6%), запаморочеl= 5;ня (8,5%), головний біль (5,7%), безсоння, сонливість (2,0= %)*;

не= 095;асто: відчуття занепокоєнl= 5;я, амнезія, атаксія, судоми, патологічнk= 7; мислення, тремор^±. <= /span>

З боку органі = 74; зору

не= 095;асто: розплив = 95;асте бачення.=

З боку органі = 74; слуху і лабіринту

не= 095;асто: шум у вухах^=
+, запаморочеl= 5;ня.

З боку судин=

не= 095;асто: припливи⁺.<= o:p>

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту

ча= 089;то: біль у живоm= 0;і, діарея, нудота, блювання;=

не= 095;асто: гострий панкреатит.

Ге= 087;атобіліарн&= #1110; порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

ча= 089;то: підвище = 85;ня аспартатамo= 0;нотрансфер= 072;зи (ACT)*, підвищенн= 03; аланінамінl= 6;трансфераз= 080; (ALT)*, підвищенн= 03; гаммаглутаl= 4;інтрансфер= 072;зи (GGT)*;

не= 095;асто: гострий гепатит;

рі= 076;ко: п= 077;чінкова недостатніl= 9;ть^±,+.

З боку шкіри і підшкірно-ж = 80;рової клітковини

ду= 078;е часто: в&#= 1080;сипання (11,6%)*;

ча= 089;то: свербіж; <= /p>
не= 095;асто: ексудат = 80;вна мультиформl= 5;а еритема, синдром Стівенса-Дж = 86;нсона*;

рі= 076;ко: фотоале = 88;гічний дерматит⁺.<= /o:p>

З боку репродуктиk= 4;ної системи і молочних за = 83;оз

не= 095;асто: гінекомастo= 0;я.

За= 075;альні порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>

ча= 089;то: підвище = 85;а втомлюваніl= 9;ть.

*, ±, + для детальної інформації = 76;ив. нижче.

Опис окремl= 0;х побічних реакцій

Інформація= ;, що стосується постмаркетl= 0;нгових спостережеl= 5;ь

+ побічн&= #1110; реакції бул = 80; визначені шляхом пост = 84;аркетингов&#= 1086;го спостережеl= 5;ня; однак, дані про частоту були використанo= 0; з 16 клінічних досліджень (n = =3D 3,969).

± побіч&= #1085;і реакції бул = 80; визначені шляхом постмаркетl= 0;нгового спостережеl= 5;ня, але не повідомлялl= 0;сь як випадки, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям ефавірензу = 91; 16 клінічних дослідженнn= 3;х. Категорія частоти «рідко» бул = 72; визначена з = 72; допомогою керівництвk= 2; А короткої характерисm= 0;ики лікарськогl= 6; засобу (переглянен = 86; 2 вересня 2009 року) базуюч= 080;сь на визначеній верхній меж= 10; 95 % довірчого інтервалу при 0 випадків у кількості п = 72;цієнтів, що проходил = 80; лікування ефавірензоl= 4; у цих клінічних дослідженнn= 3;х (n =3D 3,969).

Висипання<= /o:p>

У клінічних дослідженнn= 3;х у 26 % пацієнтів= ;, які отримували 600 мг ефавірензу спостерігаl= 3;ося висипання н = 72; шкірі в порі= 074;нянні з 17 % пацієнтів= ;, які отримували лікування в контрольниm= 3; групах. Вваж= 072;ється, що у 18 % пацієнтів, які отримували ефавіренз в = 80;сип пов’язаний = 79; лікуванням. Важкі випад = 82;и висипання с = 87;остерігали&#= 1089;ь менш ніж у 1 % пацієнтів, які отримували ефавіренз, і 1,= 7 % пацієнтів припинили лікування через висип = 72;ння. Випадки мультиформl= 5;ої еритеми або синдрому Стівенса-Дж = 86;нсона становили приблизно 0,1 %.=

Зазвичай спостерігаn= 2;ться макулопапуl= 3;ьозні шкірні висипання легкого і середнього ступеня тяжкості, що виникають п = 88;отягом перших двох тижнів післ= 03; початку тер = 72;пії ефавірензоl= 4;. У більшості пацієнтів висипання зникає при продовженнo= 0; прийому ефавірензу протягом одного місяця. Можл= 080;ве повторне призначеннn= 3; ефавірензу пацієнтам, які припинили його прийом через появу висипання. При повторному призначеннo= 0; ефавірензу рекомендуєm= 0;ься також призначати = 10; відповідні антигістамo= 0;нні та/або корти= 082;остероїдні препарати.

Досвід роботи з ефа= 074;ірензом у пацієнтів, які припинили приймати інші антиретровo= 0;русні препарати класу NNRTI обмежений.=

Зафікс= 086;вані показники повторних висипань пі = 89;ля переходу з невірапіну до ефавірен = 79;у в першу черг= 091; на основі ретроспектl= 0;вних даних з опубліковаl= 5;ої літератури, = 097;о становлять від 13 до 18 %, порі&= #1074;няно з показникамl= 0;, що спостерігаl= 3;ись у пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренз в клінічних дослідженнn= 3;х (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Симптоми з боку психік = 80;

Серйоз= 085;і психічні побічні реакції спостерігаl= 3;ись у пацієнтів, які отримували ефавіренз. У контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х частота конкретних серйозних психічних р = 86;зладів становила:=

<= /p>

Кур = 89; лікування ефавірензо= 084;

(n =3D 1,008)<= /span>

Кон = 90;рольний курс лікування (n =3D 63= 5)

Важ = 82;а депресія

1,6 %

0,6 %

Дум = 82;и про самогубств= 086;

0,6 %

0,3 %

Нел = 77;тальні спроби суїциду

0,4 %

0 %

Агр = 77;сивна поведінка

0,4 %

0,3 %

Пар = 72;ноїдальні реакції

0,4 %

0,3 %

Ман= 10;акальні реакції

0,1 %

0 %

Пацієнти, які мають в анамнезі психіатричl= 5;і розлади, перебуваютn= 0; у групі підвищеногl= 6; ризику розвитку таких серйозних небажаних явищ з боку психіки із частотою виникнення від 0,3 % для маніакальнl= 0;х реакцій до 2 % для тяжкої депресії і суїцидальнl= 6;го мислення. Також є постмаркетl= 0;нгові дані про самогубствk= 2;, маячні ідеї та психозоподo= 0;бну поведінку.

З боку нервової системи

Симпто= 084;и з боку нерво= 074;ої системи від помірних до = 090;яжких спостерігаl= 3;ись у 19 % пацієнтів= ; (тяжкі випадки 2 %) у порівнянні = 79; 9 % пацієнтів (тяжкі випадки 1 %), якo= 0; отримували контрольниl= 1; курс лікування. У клінічних дослідженнn= 3;х 2 % пацієнтів, які отримували ефавіренз припинили терапію у зв'язку з поя&#= 1074;ою таких симптомів.

Симптоми з боку нервової системи зазвичай спостерігаn= 2;ться протягом першого або другого дня терапії та у більшості випадків зникають після перши = 93; 2-4 тижнів. У дослідженнn= 3;х неінфіковаl= 5;их добровольцo= 0;в типові ознаки симптомів з боку нервов = 86;ї системи в середньому з’являютьсn= 3; за 1 годину після введення дози і тривають близько 3 годин. Симп= 090;оми з боку нервової системи можуть вини = 82;ати частіше, кол= 080; ефавіренз приймати ра = 79;ом з їжею, можливо, внаслідок підвищених концентрацo= 0;й ефавірензу = 91; плазмі кров= 10;. Для того щоб поліпшити переносиміl= 9;ть цих симптомів, протягом перших тижн= 10;в терапії рекомендуєm= 0;ься приймати препарат перед сном. Цей режим прийому рекомендуєm= 0;ься і тим пацієнтам, у яких продовжуютn= 0; спостеріга&#= 1090;ися ці симптоми. Зниження до = 79;и або дробний прийом добової доз = 80; зазвичай не дають сприятливоk= 5;о ефекту.

Аналіз багаторічнl= 0;х даних показав, що за 24 тижні терапії, випадки вперше виявлених симптомів з боку нервов = 86;ї системи серед пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренз, з= 072;галом були подібн= 10; до тих, які спостерігаl= 3;ися в контрольніl= 1; групі пацієнтів.=

Печінкова недостатніl= 9;ть

Деякі з постмаркетl= 0;нгових повідомленn= 0; про печінкову недостатніl= 9;ть, в тому числі випадків у пацієнтів, які раніше н= 077; мали печінкових захворюванn= 0; або інших ви= 079;начених факторів ризику були = 086;характериз&= #1086;вані як раптова хвороба та хвороба, що швидко розвиваєтьl= 9;я, яка прогрес = 91;є і в деяких випадках пр = 80;зводить до необхідн = 86;сті трансплантk= 2;ції або смерті.

Си= 085;дром реактиваціo= 1; імунної системи

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжким імун = 86;дефіцитом під час призначеннn= 3; комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) запальні реакції на безсимптомl= 5;і і залишкові опортуністl= 0;чні патогени можуть почастішатl= 0;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжким імун = 86;дефіцитом під час початку комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (CART) можуть вини = 82;нути запальні реакції на б= 077;зсимптомні або залишкові опортуністl= 0;чні інфекції. Та= 082;ож повідомлялl= 6;ся про автоімунні захворюванl= 5;я (такі як хвороба Грейвса), однак, час появи даног = 86; захворюванl= 5;я нестабільнl= 0;й і такі розлади можуть відбутися через багат = 86; місяців після початку лікування (д= 080;в. розділ «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я»).

Ос= 090;еонекроз: є повідомленl= 5;я про випадки остеонекроk= 9;у, особливо у пацієнтів і = 79; загальновіk= 6;омими факторами ризику, СНІДом або у тих, хто тривалий ча = 89; проходить КАРТ. Частот= 072; виникнення цих випадкі = 74; невідома.=

Відхилення лабораторнl= 0;х показників.

Пе= 095;інкові ферменти: під = 74;ищення активності АСТ і АЛТ, підвищення гамма-глюта = 84;ілтрансфер&#= 1072;зи (ГГТ).

Підвищення рівня АСТ і АЛТ більш ні= 078; у п’ять разі= 074; вище верхнь = 86;ї межі нормальногl= 6; діапазону (ULN) спостерігаl= 3;ись у 3 % з 1008 пацієнт&= #1110;в, які отримували 600 мг ефавірензу (5-8= % після тривалого лікування в дослідженнo= 0; 006). Аналогічні підвищення спостерігаl= 3;ись у пацієнтів, які отримували контр = 86;льний курс лікування (5 % після тривалого лікування). Підвищення ГГТ більш ні= 078; у п’ять разі= 074; вище верхнь = 86;ї межі нормальногl= 6; діапазону спостерігаl= 3;ись у 4 % усіх пацієнтів, які отримували 600 мг ефавірен = 79;у та = 1,5-2 % пацієнтів, я&= #1082;і отримували контр = 86;льний курс лікування (7% пацієнтів, які отримували ефавіренз т = 72; 3 % пацієнтів, які = отримували контl= 8;ольний курс після тривалого лікування). &#= 1030;зольоване підвищення ГГТ у пацієнтів, я= 082;і приймають ефавіренз, може бути ознакою інд = 91;кції ферментів. Підчас довготриваl= 3;ого дослідженнn= 3; (006) в 1 % пацієнтів у кожній груп= 10; лікування припиняли терапію через розла = 76;и печінки або = 078;овчовиділь&= #1085;ої системи.

Ам= 110;лаза: у підгрупі = 79; 1008 пацієнтів клінічного дослідженнn= 3; безсимптом&#= 1085;е підвищення концентрацo= 0;ї амілази у си= 088;оватці крові більш = 77; ніж у 1,5 рази вище верхньої нормальної межі спосте = 88;ігалось у 10% пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренз т = 72; у 6 % пацієнтів= , які отри= ;мували контl= 8;ольний курс лікування. = 050;лінічне значення асимптоматl= 0;чного підвищення концентрацo= 0;ї амілази у сироватці крові невідоме.=

Ліподистро= ;фія та метаболічнo= 0; порушення<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>: вважається= ;, що комбінованk= 2; антиретровo= 0;русна терапія спричиняє перерозподo= 0;л жирових від = 82;ладень (ліподистро = 92;ію) у ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів, щ= 086; включає втрату периферичнl= 6;ї та лицьової підшкірно-ж = 80;рової клітковини, збільшення інтраабдомo= 0;нального і вісцераль = 85;ого жирового шару, гіпертрофіn= 2; молочних залоз і накопиченнn= 3; жиру у спинно-шийн = 86;му відділі (буйволовий горб).

Комбінован&= #1091; антиретровo= 0;русну терапію пов'= 103;зують із такими метаболічнl= 0;ми порушеннямl= 0; як гіпертриглo= 0;церидемія, гіперхолесm= 0;еринемія, інсулінореk= 9;истентніст= 100;, гіперглікеl= 4;ія та гіперлактаm= 0;емія.

Лі= 087;іди: підвищення рівнів загального холестеринm= 1;, холестеринm= 1; ЛПВЩ і тригліцериk= 6;ів. Зміни рівня ліпідів можуть зале = 78;ати від впливу таких факторів як тривалість лікування, а також від інших компо = 85;ентів антиретровo= 0;русних схем лікува = 85;ня.

Те= 089;т на канабіноїдl= 0;: ефавіренз не зв'язується = 079; канабіноїдl= 5;ими рецепторамl= 0;, однак є повідомленl= 5;я про хибно по= 079;итивні результати аналізу сеч= 10; на канабіно= 11;ди у неінфіковаl= 5;их добровольцo= 0;в, які одержували ефавіренз. Хибно позит = 80;вні результати тестування спостерігаl= 3;ися тільки при проведенні аналізу CEDIA DAU Multi-Level THC, що використовm= 1;ється для скринінгу, і не спостерігаl= 3;ися при проведе = 85;ні інших аналізів на канабіноїдl= 0;, включаючи тести, що застосовуюm= 0;ься для підтвер = 76;ження позитивних результатіk= 4;.

Діти. Небажані явища у діте= 081; у більшості випадків аналогічні таким у дорослих. У дітей висипання зустрічаєтn= 0;ся частіше (59 пацієнтів з 182= (32 %), які проходили лікування ефавірензоl= 4;), ніж у дорослих, і частіше буває вищог = 86; ступеня тяжкості (тяжкі випадки висипу спостерігаl= 3;ись у 6 дітей з 182 (3,3 %)). Призначеннn= 3; дітям до початку терапії ефа = 74;ірензом відповідниm= 3; антигістамo= 0;нних препаратів = 79; метою профілактиl= 2;и висипань мо = 78;е бути доцільним. Незважаючи на те, що мале&= #1085;ьким дітям важко описувати симптоми з б= 086;ку нервової системи, так= 110; симптоми зустрічаютn= 0;ся в дітей рідше, у більшост= 10; випадків – помірного ступеня. Спостерігаl= 3;ися симптоми з боку нервової системи пом= 10;рної інтенсивноl= 9;ті, головним чином запаморочеl= 5;ня. Виражені симптоми не були відзна = 95;ені в жодної дитини, і жодному пац= 10;єнту не було прип= 080;нено застосуванl= 5;я препарату через розви = 90;ок симптоматиl= 2;и з боку нервової системи.

Інші спеціальні групи

Фе= 088;менти печінки при гепатиті В або С коінфі= 082;ованих пацієнтів: в даних, взяm= 0;их з довготрив = 72;лого дослідженнn= 3; 006, 137 пацієнтів, &= #1076;ля лікування яких застос = 86;вували режими лікування, д= 086; яких входит= 00; ефавіренз (середня тривалість терапії 68 тижнів) і 84 пац= ;ієнти, які отримув = 72;ли контl= 8;ольний курс лікування (= 089;ередня тривалість 56 тижнів) були серопозитиk= 4;ними на скринінг на гепатит В (поверхневи = 81; антиген позитивний) = 090;а/або гепатит C (ант&= #1080;тіла гепатиту С позитивні). Серед коінф= 10;кованих паціn= 8;нтів в дослідженнo= 0; 006 виявили під= вищення рівня АСТ більш ніж у п’ять разів = 074;ище верхньої межі нормальногl= 6; діапазону у 13 = % пацієнтів, які приймал = 80; ефавіренз т = 72; у 7 % пацієнтів, які отримували контр = 86;льний курс лікування, = 110; підвищення рівня= ; AЛТ більш ніж у п'ять разів в&#= 1080;ще верх&= #1085;ьої межі нормальногl= 6; діапазону у 20 % і 7 %, відповідно. Серед коінф= 10;кованих паціn= 8;нтів 3 % з групи пацієнтів, я= 082;і отримували ефавіренз і 2 %= з контрольноo= 1; групи припинили лікування через порушення функції печінки (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я»).

Терм= 110;н придатностo= 0;.

3 роки.

= ;

У= 084;ови зберігання.

Зберігати в оригінальнo= 0;й упаковці при температурo= 0; не вище 25 °С.

Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

У= 087;аковка.

Д= 083;я дозування 200 мг: по 90 таблеток у контейнері = 79; поліетиленm= 1; високої щільності, з пластиковоn= 2; кришкою, спорядженоn= 2; системою ко = 85;тролю першого відкриття, з маркуванняl= 4; українськоn= 2; мовою.

= ;

= ;

Для дозування 600 мг: по 30 таблеток у контейнері = 79; поліетиленm= 1; високої щільності, з пластиковоn= 2; кришкою, спорядженоn= 2; системою контролю першого відкриття, з маркуванняl= 4; українськоn= 2; мовою.

П= 086; 1 контейнеру у пачці з картону, з маркуванняl= 4; українськоn= 2; мовою.

К= 072;тегорія відпуску. За рецептом.=

= ;

В= 080;робник.

С= 058;РАЙДС ФАРМА САЙЕН = 57; ЛІМІТЕД.

= ;

Місцезl= 5;аходження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

№ 36/7, Сурагаджакl= 2;анахаллі, Індлаваді Кросс, Анека= 083; Талук, Бангалор, Карнатака 562106, Індія.

Заявник.

Страйдс СіАйЕс Лімітед.

=

Місцезнахо&= #1076;ження заявника.=

Джулія Хауk= 9;, 3 Термістоклk= 7;с Дервіс Стрі = 90;, CY-1066, Нікосія, Кіпр.

<= /p>	Кур = 89; лікування ефавірензо= 084; (n =3D 1,008)<= /span>	Кон = 90;рольний курс лікування (n =3D 63= 5)
Важ = 82;а депресія	1,6 %	0,6 %
Дум = 82;и про самогубств= 086;	0,6 %	0,3 %
Нел = 77;тальні спроби суїциду	0,4 %	0 %
Агр = 77;сивна поведінка	0,4 %	0,3 %
Пар = 72;ноїдальні реакції	0,4 %	0,3 %
Ман= 10;акальні реакції	0,1 %	0 %

Дигідроар = 90;емізінін