ІНСТ= РУКЦІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

РАМІМЕД КОМБІ

(RAMIMED COMBI)<= /b>

Скл= ;ад:

діючі речов= ини: 1 таблетка містить 2,5 мг раміприлу/12,5 мг гідрохло = 88;отіазиду або 5 мг раміприлу/25 мг гідрохлороm= 0;іазиду;

доп= ;оміжні речовини: крохм= ;аль прежелатинo= 0;зований; натрію стеарил фумарат; натрію гідрокарбоl= 5;ат; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелl= 6;за.

Лікарсь&#= 1082;а форма. Т = 72;блетки.

Основ= ;ні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таблет= 082;и по 2,5 мг/12,5 мг &#= 8211; білі або майже білі капсулоподo= 0;бні непокриті п = 83;оскі таблетки зі скошеними краями, з рис&#= 1082;ою з одного бок= 091;, розмірами приблизно 4,0 х= 8,0 мм. Маркован= 110; 12.5.

таблет= 082;и по 5 мг/25 мг &#= 8211; білі або майже білі капсулоподo= 0;бні непокриті плоскі таблетки зі скошеними краями, з рискою з одного боку та на бокови= 093; поверхнях, розмірами приблизно 5,0 х= 10,0 мм. Маркован= 110; 25.

= 60;армакотера&#= 1087;евтична група. Комбінован&= #1110; лікарські засоби інгі = 73;іторів ангіотензиl= 5;перетворю-в&#= 1072;льного ферменту (АПФ). Раміпри&= #1083; і діуретики. i= 0;од АТХ C09B A05.

Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;.

Механіз&= #1084; дії.

Раміпри&= #1083;. Раміпр = 80;лат, активний метаболіт п = 88;оліків-рамі&= #1087;рилу, є інгібітороl= 4; дипептидилl= 2;арбоксипеп= 090;идази І (також відо&#= 1084;ий як АПФ або кіназа ІІ). У плазмі кров= 10; та тканинах цей фермент = 082;аталізує перетворенl= 5;я ангіотензиl= 5;у І на ангіоте= 085;зин ІІ, активну судинозвужm= 1;вальну речовину, та розщепленнn= 3; брадикінінm= 1;, який є активним вазодилатаm= 0;ором. Зм = 77;ншення утворення ангіотензиl= 5;у ІІ і пригніченнn= 3; розщепл&= #1077;ння брадикіні = 85;у призводить до розширення = 89;удин.

Оскі = 83;ьки ангіотензиl= 5; ІІ також стимулює вивільнеl= 5;ня альдостероl= 5;у, раміприлат спричи = 85;яє зм = 77;ншення секреції альдостероl= 5;у. У пацієнтів = 085;егроїдної раси (афро-карибськогl= 6; походжk= 7;ння) з арт= ;еріальною гіпертензіn= 8;ю (популяція, для якої зазвичай характерниl= 1; низький рівень активності = 88;еніну) реакція на монотерапіn= 2; інгібітораl= 4;и АПФ у середньому = 73;ула менш вираженою, ніж у пацієнтів, які є представниl= 2;ами інших рас. <= o:p>

Гідрохлоро = 90;іазид. Гідрохлоро = 90;іазид – це тіазидний діуретик. Що стосується тіазидних діуретиків, то механізм<= /span> їх антигіпертk= 7;нзивної дії поки що остаточн = 86; не з’ясований. Вони пригнічують реабсорбціn= 2; іонів натрію та хлору у дистальни = 93; канальцях. Посилена ниркова екскреція цих іонів супроводжуn= 8;ться збіл&= #1100;шенням сечоутвореl= 5;ня (внас&= #1083;ідок осмотичного зв’язуваннn= 3; води). В = 80;ведення калію та магнію також збільшуєтьl= 9;я, тоді як виведенн= 03; сечової кислоти зменшується. Можливі механізми гіпотензивної дії гідрохлороm= 0;іазиду полягають у зміні натрієвого балансу, зменшенні об’єму позаклітин = 85;ої рідини і плазми, зміні опор= 091; ниркових судин або зниженні реакцій на норадреналo= 0;н та ангіотензиl= 5; ІІ.

Фармакодин = 72;міка.

Раміприл. Застосуванl= 5;я раміприлу призвоk= 6;ить до значного зниження периферичнl= 6;го артеріальнl= 6;го опор<= /span>у. Зазв&= #1080;чай значних змі = 85; ниркового плазмотоку або швидкості клубочковl= 6;ї фільтрації (ШКФ) не відбуваєтьl= 9;я. У пацієнтів з артеріаль = 85;ою гіпертензією заст = 86;сування раміприлу призводит= 00; до зниження артеріk= 2;льного тиску як= у горизон&= #1090;альному, так і у верт&= #1080;кальному положен&= #1085;і, що не супроводжуn= 8;ться компенс&= #1072;торним підвищk= 7;нням частоти серцевих скорочень.

У більшості пацієнтів антигіпертk= 7;нзивний ефект н = 72;стає приблизно чере&= #1079; 1-2 години після пероральноk= 5;о прийому разовоo= 1; дози п = 88;епарату. Максималь= 085;ий ефект після пероральноk= 5;о прий&= #1086;му разової доз = 80; зазвичай настає чере = 79; 3-6 годин. Антигіперте = 85;зивний ефект після прийомm= 1; разової доз = 80; зберігаєтьl= 9;я протягом 24 годин.

При тривалому лікуванні із застосуванl= 5;ям раміпри&= #1083;у максимальнl= 0;й антигіпертk= 7;нзивний ефект р = 86;звивається через 3-4 тижні. Дове&= #1076;ено, що при довготриваl= 3;ій терапії ант = 80;гіпертензи&#= 1074;ний ефект зберігаєтьl= 9;я протягом 2 років.

Раптове<= span lang=3DRU style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu= age: UG-CN'> припиненн= 03; прийому раміприлу н = 77; спричиняє швидкого та надмірного підвищення артеріальнl= 6;го тиску (феномен рикошету).

Гідрохлоро = 90;іазид. Що стосується гідрохлорl= 6;тіазиду, то початок діурет = 80;чного ефекту настає приблизно через 2 години і триває протягом 6-12 годин, а максимальнl= 0;й ефект досягаєтьсn= 3; через 4 години. Анти = 75;іпертензив&#= 1085;ий ефект досягаєтьсn= 3; через 3-4 дні лікування і може тривати протягом 1 тижня післ= 103; завершення лікуваl= 5;ня.

Анти = 75;іпертензив&#= 1085;ий ефект супроводжуn= 8;ться незначним збільшk= 7;нням ШКФ, судинного опору нирко = 74;ого русла та активності реніну у плазмі крові.
Немеланомн = 80;й рак шкіри. На підставі наявних даних епідеміолоk= 5;ічних досліджень спостерігаn= 8;ться зв’язок між розвитком немеланомнl= 6;го раку шкіри т= 072; застосуванl= 5;ям високих сумарних до = 79; гідрохлороm= 0;іазиду. Одне дослідженнn= 3; включало в себе 71533 випадl= 2;и базальноклo= 0;тинного раку та 8629 випадків плоскоклітl= 0;нного раку відповідно у 1430833 та 172= 462 осіб. Застос= 091;вання високих доз гідрохлороm= 0;іазиду (≥50,000 мг сумарн= 086;) було пов’яз = 72;но зі скоригованl= 0;м OR від 1,29= (95 % CI: 1,23-1,35) для базальн = 86;клітинного раку та 3,98 (95 % CI: 3,68-4,31) для пл = 86;скоклітинн&#= 1086;го раку. Чіткий зв’язок реакції сум = 72;рних доз спостер= 10;гався як для базальнокl= 3;ітинного раку, так і для= плоск= 086;клітинного раку. Інше дослідженнn= 3; показало мо = 78;ливий зв’язок між раком губ та &#= 1074;пливом = гідрохлороm= 0;іазиду: 633 випадки раку губ бул= 086; порівняно з 630= 67 контрольниl= 4;и групами населення, використовm= 1;ючи стратегію в= 10;дбору зразків ризику. Сума= 088;не співвідношk= 7;ння доза-відпов= 10;дь було продем = 86;нстровано зі скоригованl= 0;м OR 2,1 (95 % CI: 1,7-2,6), збільшуючиl= 9;ь до OR<= span lang=3DUK style=3D'background:white;mso-ansi-language:UK'> 3,9 (3,0-4,9) для застосуванl= 5;я високих доз (~ = 25 мг) і O= R 7,7 (5,7-10,5) для найвищо= 11; сумарної дози (~ 100 мг) (див. розділ «Ос = 86;бливості застосуванl= 5;я»).

Одночас&= #1085;е застосуванl= 5;я раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду. Застосування цієї комбінації призвоk= 6;ить до більшого зниження артеріальнl= 6;го тиску, ніж <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu= age: UK;mso-bidi-language:UG-CN'>застосm= 1;вання кожн&= #1086;ї з діючих речовин окремо. Одно&= #1095;асне застосуванl= 5;я раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду зменшує втр = 72;ту калію, яка супроводжуn= 8; діуретичниl= 1; ефект, імовірно, внаслідок п = 88;игнічення активності ренін-ангіо = 90;ензин-альдостер = 86;нової системи (РААС). Комбінування інгібітора АПФ з тіазидним діуретиком виявляn= 8; сине&= #1088;гічний ефект, а також зменш<= /span>ує ризик виникнення гіпокаліємo= 0;ї, спри&= #1095;иненої заст&= #1086;суванням самого діуретика.

Фармакокін = 77;тика.

Раміприл. =

Всмокту&= #1074;ання. Після пероральноk= 5;о прийому раміприл шв = 80;дко всмоктуєтьl= 9;я зі шлунково-ки = 96;кового тракту. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я раміприлу у плазмі кров= 10; досягаєтьсn= 3; протягом       1 години. З огляду на кількість речовини, ви= 103;вленої у сечі, всмок&#= 1090;ування становить щонайменше 56 %, і на нього суттєво не впливає наявність ї = 78;і у шлунково-ки = 96;ковому тракті. Біодоступнo= 0;сть активного метаболіту раміприлатm= 1; після пероральноk= 5;о прийому препарату у = 076;озі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %.<= /o:p>

М = 72;ксимальна концентрацo= 0;я у плазмі крові раміприлатm= 1;, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягаєтьсn= 3; через 2-4 години післ= 03; прийому раміприлу. Після застосуванl= 5;я звичайних д = 86;з раміприлу 1 раз на добу рівноважна концентрацo= 0;я раміприлатm= 1; у плазмі крові досяг = 72;ється приблизно через 4 дні лікування.=

Розподі&= #1083;. Зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10; становить приблизно 73 % для раміприлу т = 72; 56 % для раміприлатm= 1;.

Метабол&= #1110;зм. Раміприл ма = 81;же повністю метаболізуn= 8;ться до раміприл = 72;ту та до дикетопіпеl= 8;азинового ефіру, дикет= 086;піперазино&= #1074;ої кислоти і глюкуронідo= 0;в раміприлу й раміприлатm= 1;.

Виведен&= #1085;я. Виведення метаболітіk= 4; відбуваєтьl= 9;я переважно шляхом ниркової екскреції. Зниження концентрацo= 0;ї раміприлатm= 1; у плазмі крові багат = 86;фазне. Через потужне нас = 80;чувальне зв’язуваннn= 3; з АПФ і повільну дисоціацію зі зв’язку з ферментом раміприлат має пролонговаl= 5;у термінальнm= 1; фазу виведе = 85;ня при дуже низьких концентрацo= 0;ях у плазмі крові. Ефективний період напіввиведk= 7;ння раміприлу після прийому повторних д = 86;з 5-10 мг раміприлу 1 раз на добу становить 13-17 годин і довший – при застосуванl= 5;і нижчих доз (1,25-2,5 мг). Різниця з&= #1091;мовлена тим, що здатність ферменту до зв’язуваннn= 3; з раміприлатl= 6;м насичувальl= 5;а. Після пероральноk= 5;о прийому разової доз = 80; раміприлу ані раміпри = 83;, ані його метаболіт н = 77; виявлялися = 91; грудному молоці. Прот= 077; невідомо, який ефект м= 072;є прийом повторних доз.

Пацієнт&= #1080; з порушення = 84;и функції нирок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок ниркова екскреція раміприлатm= 1; знижена, а нирковий кліренс раміприлатm= 1; пропорційнl= 0;й до кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищен = 85;я концентрацo= 0;й раміприлатm= 1; у плазмі, які знижуються повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок.

Пацієнт&= #1080; з порушення = 84; функції печінки (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки пер = 77;творення раміприлу н = 72; раміприлат відбуваєтьl= 9;я повільніше через зниження ак = 90;ивності печінкових естераз. У таких паціє = 85;тів спостерігаn= 8;ться збільшення рівня раміприлу у плазмі кров= 10;. Однак, максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї раміприлатm= 1; у плазмі крові цих пацієнтів н = 77; відрізнялиl= 9;я від таких в осіб із нормальною функцією пе = 95;інки.

Гідрохл&= #1086;ротіазид.

Всмокту&= #1074;ання. Післ&= #1103; пероральноk= 5;о прийому зі ш= 083;унково-кишк= ового тракту всмоктуєтьl= 9;я 70 % гідрохлороm= 0;іазиду. Максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї гідрохлороm= 0;іазиду у плазмі крові досяг = 72;ються протягом 1,5-5 годин.

Розподі&= #1083;. Для гідрохлороm= 0;іазиду зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові становить близько 40 %.
Метабол&= #1110;зм. Гідр&= #1086;хлоротіази= ;д метаболізуn= 8;ться в печінці у дуже незначних кількостях.

Виведен&= #1085;я. Гідрохлороm= 0;іазид виводиться нирками пра = 82;тично повністю (>95 %) у незміненомm= 1; вигляді, 50-70 % разової доз = 80; виводиться впродовж 24 годин. Періо= 076; напіввиведk= 7;ння становить 5-6 г= один.

Пацієнт&= #1080; з порушення = 84;и функції нирок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок ниркова екскреція гідрохлороm= 0;іазиду знижена, а нирковий кліренс гід = 88;охлоротіаз&#= 1080;ду пропорційнl= 0;й до кліренсу креатиніну. Це призводи = 90;ь до підвищення концентрацo= 0;ї гідрохлороm= 0;іазиду у плазмі крові, яка знижується повільніше, ніж в осіб зі здоровими нирками.

Пацієнт&= #1080; з порушення = 84;и функції печінки (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). У пацієнтів і = 79; цирозом печінки фармакокінk= 7;тика гідрохлороm= 0;іазиду не зазнає суттєвих зм= 10;н. Не проводилосn= 3; жодних досліджень = 97;одо вивчення фармакокінk= 7;тики гідрохлороm= 0;іазиду у пацієнтів із серцевою недостатніl= 9;тю.

Раміпри&= #1083; і гідрохлороm= 0;іазид. Одночасне застосуванl= 5;я раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду не впливало на їх біодоступнo= 0;сть. Комбінованl= 0;й препарат мо = 78;на вважати біоеквівалk= 7;нтним до препаратів, = 103;кі містять окремі діюч= 10; речовини.=

Клі= ;нічні характерисm= 0;ики.

Показ= ;ання.

Лікуван = 85;я артеріальнl= 6;ї гіпертензіo= 1;. Застосуванl= 5;я цієї фіксованої комбінації показано пацієнтам, у яких артеріальнl= 0;й тиск не контролюєтn= 0;ся належним чином при монотерапіo= 1; раміприлом або гідрохлороm= 0;іазидом.

Протип = 86;казання.

= 055;ідвищена чутливість до діючої речовини ра = 84;іприлу або до інших &#= 1110;нгібіторів АПФ, гідрохл= 086;ротіазиду, інших тіазидних діуретиків, сульфонамo= 0;дів або до будь-я&#= 1082;ої з допоміжни = 93; речовин, що входять до складу препарату.=

= 056;аміприл не слід застосовувk= 2;ти пацієнтам з артеріальнl= 6;ю гіпотензієn= 2; або гемодин = 72;мічно нестабільнl= 0;м станом.

= 053;аявність в анамнезі ангіоневроm= 0;ичного набряку (спадкового, ідіоматичнl= 6;го або раніше перенесеноk= 5;о на тлі застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ або антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ).=

= 040;нурія, резистентнk= 2; до лікуванн= 03; гіпокаліємo= 0;я або гіперкальцo= 0;ємія, рефрактернk= 2; гіпонатрієl= 4;ія, симптомна гіперурикеl= 4;ія (подагра).

= 047;астосуванн&= #1103; методів екстракорпl= 6;ральної терапії, у результаті чого відбуваєтьl= 9;я контакт кро = 74;і з негативно зарядженимl= 0; поверхнями (= 076;ив. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

= 047;начний двобічний стеноз ниркових артерій або однобічний стеноз ниркової артерії при наявності є = 76;иної функціонуюm= 5;ої нирки.

= 058;яжкі порушення функції нирок (кліренс кре= 072;тиніну < 30 мл/хв) у пацієнтів, яким не пров= 086;диться гемодіаліз.

= 050;лінічно значущі порушення електролітl= 5;ого балансу, перебіг яки = 93; може погірш = 91;ватися під час заст= 086;сування препарату (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 058;яжке порушення функції печінки, печінкова енцефалопаm= 0;ія.

= 042;агітні або жінки, які плануют= 00; завагітнітl= 0; (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період ваг= 110;тності або годування груддю»).

= 055;еріод годування груддю (див. р&= #1086;зділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

&= #1054;дночасне застосуванl= 5;я препарату Ра= 084;імед комбі з препаратамl= 0;, що містять аліскірен, пацієнтам і = 79; цукровим діабетом аб = 86; нирковою дисфункцієn= 2; (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2) (див. розділи &= laquo;Фармакодин= ;аміка» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

&= #1054;дночасне застосуванl= 5;я під час лікування сакубутриl= 3;ом/валсарта&#= 1085;ом (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» = 10; «Ос= ;обливості застосуванl= 5;я»).

&= #1054;дночасне застосуванl= 5;я з препаратамl= 0; антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II пацієнтам і&= #1079; діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

=

Взаєм= ;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Клініч&#= 1085;і дослідженнn= 3; продемонстl= 8;ували, що подвійна = 073;локада РААС шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену асоціюєтьсn= 3; з підвищено= 02; частотою виникнення таких небаж = 72;них явищ, як артеріальнk= 2; гіпотензія, гіперкалієl= 4;ія та погіршення функції нирок (у тому числі розвиток го = 89;трої ниркової недостатноl= 9;ті), порівняно і = 79; застосуванl= 5;ям лише одного засобу, що вп&#= 1083;иває на РААС (див. розділи «Фа = 88;макодинамі&#= 1082;а», «Протипокаk= 9;ання» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

= Їжа. Одночасне вживання їж= 10; не має значного вп = 83;иву на абсорбці= 02; раміприлу.

Протипl= 6;казані комбінації. Одноча = 89;не застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ із сакубітрилl= 6;м/валсартан&#= 1086;м протипоказk= 2;не, оскільки це підвищує ризик виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Лікування раміприлом слід розпочинатl= 0; не раніше ніж через 36 годин після = 087;риймання останньої дози сакубітрилm= 1;/валсартану. Приймання сакубітрилm= 1;/валсартану слід розпочинатl= 0; не раніше ні= 078; через 36 годин після приймання останньої дози препарату РАМІМЕД КОМ = 41;І.

Методи = 77;кстракорпо&#= 1088;альної терапії, у результаті чого відбуваєтьl= 9;я контакт крові з негативно з = 72;рядженими поверхнями, такі як діаліз або г= 077;мофільтрац&= #1110;я із використанl= 5;ям певних мембран з високою інт = 77;нсивністю потоку (наприклад, мембран із поліакрилоl= 5;ітрилу) та аферез ліпопротеїl= 5;ів низької щільності і = 79; застосуванl= 5;ям декстрану с = 91;льфату – з огляду на підвищений ризик розвитку тя = 78;ких анафілактоo= 1;дних реакцій (див. розділ «Про = 90;ипоказання&r= aquo;). Якщо таке лікування необхідне, слід розглянути питання про використанl= 5;я іншого типу діалізної мембрани аб = 86; застосуван&= #1085;я іншого клас = 91; антигіперт&= #1077;нзивних засобів.

Одноч= асне застосуванl= 5;я з препаратамl= 0;, що містять аліскірен, протипоказk= 2;но пацієнтам і = 79; діабетом та пацієнтам і = 79; помірним аб = 86; тяжким порушенням функції нирок (кліре= 085;с креатиніну <60 мл/хв) і не рекомендовk= 2;но для застосуванl= 5;я усім іншим пацієнтам.=

Одноч= асне застосуванl= 5;я з препаратамl= 0; антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II протипоказk= 2;но пацієнтам і = 79; діабетичноn= 2; нефропатієn= 2; і не рекомендовk= 2;но усім іншим пацієнтам.=

Комбінk= 2;ції, що потребують особливої обережностo= 0;.

Солі калію, гепарин, калійзберіk= 5;аючі діуретики т = 72; інші активн= 10; речовини, що &#= 1079;більшують рівень калі= 02; у плазмі крові (включ= 072;ючи антагоністl= 0; ангіотензиl= 5;у ІІ, триметоприl= 4; та його фіксовані комбінації = 79;і сульфаметоl= 2;сазолом, такролімус, циклоспориl= 5;). Може виникнути гіперкалієl= 4;ія, тому <= /span>потрібно ретельн = 86; контролюваm= 0;и рівень калі= 02; у плазмі крові.

Антигіl= 7;ертензивні лікарські засоби (напр= 080;клад, діуретики) т= 072; інші діючі речовини, як= 110; можуть знижувати а = 88;теріальний тиск (наприк= 083;ад, нітрати, трициклічнo= 0; антидепресk= 2;нти, анестетики, алкоголь, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин).

Можливk= 7; збільшення ризику виникнення = 72;ртеріально&#= 1111; гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» щод= 086; діуретиків).

Вазопрk= 7;сорні симпатомімk= 7;тики та інші діюч= 110; речовини (наприклад, епінефрин), я&#= 1082;і можуть зменшити антигіпертk= 7;нзивний ефект раміприлу. Рекомендуn= 8;ться регу&= #1083;ярно контролювати артеріаль = 85;ий тиск. Крім того, гідрохлороm= 0;іазид може послаб = 83;ювати ефект симпатомімk= 7;тиків-вазоп&#= 1088;есорів.

Алопуриноl= 3;, імунодепресанти, кортикостеl= 8;оїди, прокаїнаміk= 6;, цитостатикl= 0; та інші речовин<= /span>и, що можуть <= /span>спричиl= 5;ити змін&= #1080; картини крові. Підв = 80;щена імовірність вини&= #1082;нення гематологіm= 5;них реакцій (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Солі літію. Оскільl= 2;и інгібіто&= #1088;и АПФ здат&= #1085;і зменш&= #1080;ти екскрецію літію, це може п = 88;извести до збільше&= #1085;ня токсичностo= 0; літію. Необхідно регулярно контролюваm= 0;и рівень літі= 02; у плазм= 110; крові. При одночасномm= 1; застосуваl= 5;ні тіазидних діуретиків може підвищуватl= 0;ся ризик в = 80;никнення токси= чності літію, спри&= #1095;инений заст&= #1086;суванням інгібіт&= #1086;рів АПФ, тому не рекомендуєm= 0;ься одно&= #1095;асно застосо&= #1074;увати комбінацію раміприл/гідр = 86;хлоротіази&#= 1076; та літій.

Протидіабетичl= 5;і засо&= #1073;и (перо= ральні цукрознижуk= 4;альні препарати т = 72; інсул= ін). Можуть виникнm= 1;ти гіпоглі&= #1082;емічні реакції. Гідрохлороm= 0;іазид здатен послаблюваm= 0;и дію протидіабеm= 0;ичних препаратів. Тому на початку одночасногl= 6; заст&= #1086;сування цих препаратів необ&= #1093;ідно особливо ретельно контролювати ріве = 85;ь глюк&= #1086;зи у крові. =

Нестероїдl= 5;і протизапалn= 0;ні преп&= #1072;рати (НПЗП) та ацетилсаліm= 4;илова кислота. Очікуєт&= #1100;ся зниження антигіпертk= 7;нзивного ефекту препара&= #1090;у РАМІМЕД КОМБІ. Також одночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ і НПЗП може супроводжуk= 4;атися підвищеним ризиком порушення функції нирок та збільшенняl= 4; рівня калію у крові.

Пероральнo= 0; антикоагулn= 3;нти. При одночасномm= 1; заст&= #1086;суванні з гідрохлороm= 0;іазидом анти&= #1082;оагулянтни= ;й ефект може послаблюваm= 0;ися.

Кортикl= 6;стероїди, адренокортl= 0;котропний гормон, амфотерициl= 5; В, карбеноксоl= 3;он, вживання ве = 83;икої кількості локриці, проносні засоби (при тривалому застосуванl= 5;і) та інші калійуретиm= 5;ні препарати або діючі речовини, як= 110; зменшують кількість калію у плаз= 084;і крові. Підв = 80;щений ризик виникнення гіпокаліємo= 0;ї.

Препарk= 2;ти наперстянкl= 0;, діючі речовини, що &#= 1079;датні збільшуватl= 0; тривалість інтервалу = QT, анти= ;аритмічні засоби. При наявності порушень електролітl= 5;ого балансу (наприклад, гіпокаліємo= 0;ї, гіпомагнієl= 4;ії) проаритмічl= 5;і ефекти можуть посилюватиl= 9;я, а антиаритм= 10;чні ефекти – послаблюваm= 0;ися.

Лікарсn= 0;кі засоби, на ефекти яких впливають зміни рівня калію у сиро= 074;атці крові. Рекомендуєm= 0;ься періодичниl= 1; моніторинг = 88;івня калію в сироватці крові та ЕКГ-обстеже = 85;ня, якщо гідрохлороm= 0;іазид приймати од = 85;очасно з препарата = 84;и, на ефекти яких вплива= 08; рівень калі= 02; в сироватці крові (наприклад, глікозиди наперстянкl= 0; та антиарит = 84;ічні лікарські засоби), та та&= #1082;их препаратів, які спричиняютn= 0; поліморфну = 90;ахікардію піруетного типу (шлуночкову тахікардію) (у тому числі деякі антиаритміm= 5;ні засоби), оскільки гі = 87;окаліємія є фактором, що спричиня= 08; розвиток піруетної тахікардії:

-      =    а = 85;тиаритмічн&#= 1110; засоби клас = 91; Іа (наприкла= 076;, хінідин, гідрохінідl= 0;л, дизопіраміk= 6;);

-      =    а = 85;тиаритмічн&#= 1110; засоби клас = 91; ІІІ (наприкл= 072;д, аміодарон, сотало, дофетилід, ібутилід);

-      =    д = 77;які нейролептиl= 2;и (наприклад, тіоридазин, хлорпромазl= 0;н, левомепромk= 2;зин, трифторперk= 2;зин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульпірl= 0;д, тіаприд, пім= 086;зид, галоперидоl= 3;, дроперидол);

-      =    і = 85;ші лікарські засоби= (наприклад, бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміциl= 5; для внутрішньоk= 4;енного введення, галофантриl= 5;, мізоластин, пентамідин, терфенадин, = 074;інкамін для внутріш = 85;ьовенного введення).

М = 77;тилдопа. Повідомлялl= 0; про окремі випадки виникнення гемолітичнl= 6;ї анемії при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і гідрохлороm= 0;іазиду та метилдоп = 80;.

Холестl= 0;рамін або інші іонообміннo= 0; смоли для застосуванl= 5;я внутрішньо. Порушеl= 5;ня абсорбції гідрохлороm= 0;іазиду. Сульфонаміk= 6;ні діуретики слід прийма = 90;и щона&= #1081;менше за 1 годину до аб= 086; через 4-6 годин після застосm= 1;вання цих препаратів.

Курареподo= 0;бні м’яз&= #1086;ві релакса&= #1085;ти. Можливе посилення т = 72; збільшk= 7;ння трив&= #1072;лості дії м’язових релаксантіk= 4;.

Солі кальцію та препарk= 2;ти, що<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu= age: UG-CN'> збіл&= #1100;шують р= 10;вень кальцію у плазмі кров= 10;. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з гідрохлор = 86;тіазидом можна очікувати збільшення = 82;онцентраці&#= 1111; кальцію = у плазмі крові, тому необхідно ретельно контроl= 3;ювати рівень кальцію у плазм= і.

Карбамазеl= 7;ін. Існу&= #1108; ризик виникне&= #1085;ня гіпонатрієl= 4;ії внас&= #1083;ідок посилення ефекту гідрохлорот= 10;азиду.

Контрастні речовини, що містять йод. У випадку дегідратацo= 0;ї, спричиненоo= 1; застосуванl= 5;ям діуретиків, = 091; тому числі гідрохлороm= 0;іазиду, існує підвищений ризик розви = 90;ку гострої ниркової недостатноl= 9;ті, особливо у випадку, кол= 080; вводяться значні дози контрастноo= 1; речовини, що містить йод.

Пеніциl= 3;ін. Екск&= #1088;еція гідрохлороm= 0;іазиду відбуваєтьl= 9;я у дистальни = 93; канальцях нефрону, через що екскреція пеніциліну знижується.

Хінін. Гідрохl= 3;оротіазид зменшує екскрецію х= 10;ніну.

= Вілдагліпт&= #1080;н. Спостер= 10;галося підвищення частоти роз = 74;итку ангіоневроm= 0;ичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та вілдагліптl= 0;н.

= Інгібітори = mTOR (наприклад, темсиролімm= 1;с). Спостерігаl= 3;ося підвищення частоти роз = 74;итку ангіоневроm= 0;ичного набряку у пацієнтів, які одночасно п = 88;иймали інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (мішень рапаміцину = 91; ссавців).

= Гепарин. Можливе підвищення сироватковl= 0;х концентрацo= 0;й калію.

Інгіб= ітори mTOR або інгібітори ДПП-4. Підвищений ризик розвитку ангіоневроm= 0;ичного набряку можливий у пацієнтів, які одночас = 85;о приймають такі лікарські засоби, як ін&#= 1075;ібітори mTOR (наприклад, темсиролімm= 1;с, еверолімус, сиролімус) або інгібіт = 86;ри ДПП-4 (вілдагліпт = 80;н та, можливо, т&= #1072;кі як саксагліптl= 0;н або лінагліптиl= 5;). Слід дотрим = 91;ватися обережностo= 0; на початку такої терапії (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Саліциl= 3;ати. При застосуванl= 5;і високих доз саліцилатіk= 4; гідрохлороm= 0;іазид може посилювати їх токсични = 81; вплив на центральну нервову сис = 90;ему.

Циклосl= 7;орин. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і циклоспориl= 5;у може посилюватиl= 9;я гіперурикеl= 4;ія та зростати ризик ускладнень на зразок подагри.

А = 83;коголь. Рамі&= #1087;рил може призводити до підвищеної = 74;азодилатац&#= 1110;ї і таким чино= 084; потенціюваm= 0;и ефект алкоголю.=

А = 83;коголь, барбітуратl= 0;, наркотики ч = 80; антидепресk= 2;нти. Можуть = 087;осилювати ортостатичl= 5;у артеріальнm= 1; гіпотензію.

Сіль.= Можлив = 77; ослаблення антигіпертk= 7;нзивного ефекту препарату при збільше = 85;і споживання солі в дієті.

Бета-бл&= #1086;катори та діазокси = 76;. Одночасне застосуванl= 5;я тіазидних діуретиків, = 091; тому числі гідрохлороm= 0;іазиду, з бета-блокат = 86;рами може підвищуватl= 0; ризик гіпер = 75;лікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлороm= 0;іазид, можуть посилювати гіперглікеl= 4;ічний ефект діаксозиду.

Аманта&#= 1076;ин. Тіазиди, у тому числі гідрохлороm= 0;іазид, можуть збіл= 00;шувати ризик побічних ефектів, спр= 080;чинених амантадиноl= 4;.

Пре= ;сорні аміни (наприклад, адреналін). Можливе ослаблення ефекту пресорних амінів, але не тією мірою, яка виключила б їх застосув = 72;ння.

Антипоk= 6;агричні засоби (пробенецид, сульфінпірk= 2;зон та алопуринол). Може виникнути потреба у корекції до = 79;и урикозуричl= 5;их засобів, оскільки гі = 76;рохлоротіа&#= 1079;ид може збільшуватl= 0; рівень сечо = 74;ої кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхіднісm= 0;ь у збільшенн= 10; дози пробенецидm= 1; або сульфінпірk= 2;зону. При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і тіазидів можливе підвищення частоти реакцій під = 74;ищенної чутливості до алопуринолm= 1;.

Антихоl= 3;інергічні засоби (наприклад, атропін, біпериден). Через ослаблення моторики шлунково-ки = 96;кового тракту та зменшення швидкості евакуації з= 10; шлунка біодоступнo= 0;сть діуретиків тіазидного = 90;ипу зростає.

Вплив лікарських засобів на результати лабораторнl= 0;х аналізів. Череk= 9; вплив на обмін кальцію тіазиди мож = 91;ть впливати на результати оцінки функції пар = 72;щитовидних залоз (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пацієнти потребують регідратацo= 0;ї до введення йодовмісниm= 3; препаратів.

Специф&#= 1110;чна гіпосенсибo= 0;лізація. Внаслідок інгібуваннn= 3; АПФ зростає імовірністn= 0; виникнення = 10; тяжкість анафілактиm= 5;них та анафілактоo= 1;дних реакцій на отруту кома = 93;. Вважають, що такий ефект може також спостерігаm= 0;ися і щодо інших алергенів.=

Особл= ;ивості застосуванl= 5;я.

О&= #1089;обливі групи пацієнтів<= /span>

В&= #1072;гітність. Лікування інгібітораl= 4;и АПФ або антагоністk= 2;ми рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ не слід ро&#= 1079;починати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовженнn= 3; лікування і = 85;гібітором АПФ/антагон= 10;стами рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ є абсолютно необхідним, пацієнток, які плануют= 00; завагітнітl= 0;, необхідно перевести н = 72; інший антигіпертk= 7;нзивний препарат, застосуванl= 5;я якого у пері= 086;д вагітності визнано безпечним. Я= 082; тільки буде діагностовk= 2;но вагітність, лікування інгібітораl= 4;и АПФ/антагон= 10;стами рецепторів ангіотензиl= 5;у ІІ слід негайно припинити т = 72;, у разі необх= 110;дності, розпочати лікування іншим препа = 88;атом (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).

Подk= 4;ійна блокада РАА = 57;. = Іс = 85;ують доказові дані на користь тог = 86;, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, антагон= 110;стів рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскір&= #1077;ну підвищує ризик артеріальнl= 6;ї гіпотензії, гіперкалієl= 4;ії та погіршення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової не = 76;остатності). У зв’язку з цим подвійн = 72; блокада РАА = 57; шляхом комбінованl= 6;го застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; АПФ, антагоністo= 0;в рецепторів ангіотензиl= 5;у II або аліскірену не рекоменд = 91;ється (див. розділи &= laquo;Фармаколог= ;ічні властивостo= 0;» та «Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Як = 97;о терапія у вигляді такої подвійної б = 83;окади розцінюєтьl= 9;я як абсолютн = 86; необхідна, ї= 111; слід застосовувk= 2;ти лише під наглядом спеціалістk= 2; та за умови ч&#= 1072;стого і ретельног = 86; контролю функції нир = 86;к, вмісту електролітo= 0;в та рівня арт= 077;ріального тиску.

Ін = 75;ібітори АПФ та антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у II не можна одночасно застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; діабетичноn= 2; нефропатієn= 2;.

Паціє= ;нти, у яких існує високий ризик виник = 85;ення артеріальнl= 6;ї гіпотензії.

Паціє= ;нти з підвищено= 02; активністю РААС. У пацієнтів з підвищено= 02; активністю РААС існує ризик рапто = 74;ого значного зниження ар = 90;еріального тиску та порушення функції нирок внаслідок пригніченнn= 3; АПФ. Це особливо стосується випадків, коли інгібі = 90;ор АПФ або супу= 090;ній діуретик призначаютn= 0; вперше або вперше підвищують дозу. Підвищення активності = 56;ААС, яке потребу= 08; медичного нагляду, у тому числі постійного контролю артеріальнl= 6;го тиску, можна очікувати у пацієнтів:=

– з тяжкою артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю;

– = 079; декомп= ;енсованою застійною серцевою недостатніl= 9;тю;

– = 079; гемодинам&#= 1110;чно значущою обструкцієn= 2; шляхів притоку або = 074;ідтоку крові з лівого шлуночка
(нап= ;риклад, стенозом аортальногl= 6; або мітральногl= 6; клапана);

– з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуюm= 5;ої нирки;

– з вираженою або латентн = 86;ю нестачею рідини або електролітo= 0;в (в&#= 1082;лючаючи тих пацієнтів, які отримують діуретики);

– = 110;з цирозом печінки та/або асцитом;

– = 103;ким виконують обширні хірургічні втручання <= /span>або під час анестезії і = 79; застосуванl= 5;ям пре= паратів, що можуть спричинити артеріальнm= 1; гіпотензію.

Перед початком лікування зазвичай рекомендуєm= 0;ься провести ко = 88;екцію дегідратацo= 0;ї, гіповолеміo= 1; або нестачі еле = 82;тролітів (однак у пацієнтів і = 79; серцевою недостатніl= 9;тю такі корегуючі з = 72;ходи слід ретельно зв = 72;жити з точки зору ризику пере = 74;антаження об’ємом).

У пацієнтів= із порушеннямl= 0; функції печінки відповідь н = 72; лікування препаратом РАМІМЕД КОМБІ може бути або посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів і = 79; тяжким цирозом печінки, яки= 081; супроводжуn= 8;ться набряками та/або асцит= 086;м, активність = 56;ААС може бути істотно підвищеною, тому під час лікування цих хворих необхідно б = 91;ти особливо обережними.

Хірургічне втручання.= Якщо це можливо, то лікуванн= 03; інгібітораl= 4;и АПФ, таки&= #1084;и як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірур= ;гічного втручання.

Пацієнти, у яки= 093; існує ри&#= 1079;ик ви= никнення = 089;ерцевої або цере&#= 1073;ральної ішемії у випадку гострої артеріальнl= 6;ї гіпотензії. У початковій фазі лікування паціє= ;нт потребує ретельного медичного нагляду.

Первинний гіперальдоl= 9;теронізм. Комбінація раміприл + гідрохлороm= 0;іазид не є препаратом вибору при лікуванні первинного гіперальдоl= 9;теронізму. Проте, якщо р&#= 1072;міприл + гідрохлоро= 090;іазид застосовувk= 2;ти пацієнту з первинним гіперальдоl= 9;теронізмом, необхідно р = 77;тельно контролюваm= 0;и рівень калі= 02; у плазмі крові.

Паціє= ;нти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

Паціє= ;нти із захворюв = 72;ннями печінки. У пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями печінки пор = 91;шення електролітl= 5;ого балансу, що виникають внаслідок л= 10;кування діуретикамl= 0;, такими як гідрохло = 88;отіазид, можуть призвести д = 86; розвитку пе = 95;інкової енцефалопаm= 0;ії.

У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки відповідь н = 72; лікування препаратом може бути аб= 086; посиленою, або зменшеною. Крім того, у пацієнтів і = 79; тяжким цирозом печінки, яки= 081; супроводжуn= 8;ться набряками та/або асцитом, активність = 56;ААС може бути істотно підвищеною, тому під час лікування цих хворих необхідно п = 88;оявляти особливу обережністn= 0;.

При печінкових розладах та = 091; пацієнтів, я= 082;і страждають на прогресуючo= 0; захворюванl= 5;я печінки, тіазиди слі = 76; застосовувk= 2;ти з обережніс = 90;ю, оскільки ці препарати можуть викликати внутрішньоl= 7;ечінковий холестаз, а навіть мінімальні зміни водно-сольо = 74;ого балансу здатні спровокуваm= 0;и розвиток печінкової коми. Гідрохлороm= 0;іазид протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Контроль функції нирок. Функці&= #1102; нирок потрібно контролюваm= 0;и до і під ча = 89; проведення лікування та відповід = 85;им чином коригувати доз= у, о&#= 1089;обливо у перші тижні лікування<= span lang=3DRU>. Пацієнти з= ; поруш= ;енями функції &#= 1085;иро = 82; (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози») = потре= ;бують особливо ретельного контролю. Існує ризик порушення нирко= ;вої функції, <= /span>особл= ;иво у &#= 1087;ацієнтів із застійною серцевою недостатніl= 9;тю або після переса&#= 1076;ження нирки, із ураження = 84; ниркових судин, в тому числі у пацієнтів і = 79; гемодинаміm= 5;но значущим однобічним стенозом ниркової артерії.

Паціє= ;нти з порушення = 84;и функції нирок.<= span lang=3DRU style=3D'mso-ansi-language:UK'> У пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями нирок тіазиди можуть спровокуваm= 0;и рап= тову появу уремії. У пацієнтів із порушеннями функції нирок можуть виникати кумулятивнo= 0; ефекти діюч = 80;х речовин. <= /span>Якщо прогресу<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>вання= ; ниркової дисфункції с= 090;ає очевидним, н= 072; що вказує збільшення кількості залишковогl= 6; азоту, то слід рет&#= 1077;льно зва= жити рішення щод = 86; продовженнn= 3; лікування.= Слід розглянути можливість = 87;рипинення лікування діуретином (= 076;ив. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Поруш= ;ення електролітl= 5;ого балансу. Як і в усіх пацієнтів, які отримують лікування діуретикамl= 0;, необхідно регулярно через відповідні проміжки часу вимірю = 74;ати рівень електролітo= 0;в у плазмі крові. Тіазиди, у тому числі г= 110;дрохлороті&= #1072;зид, можуть спричинити = 87;орушення водно-елект = 88;олітного балансу (гіпокалієм= 10;ю, гіпонатрієl= 4;ію та гіпохлоремo= 0;чний алкалоз). Хоч&#= 1072; при застосуванl= 5;і тіазидних діуретиків може розвиватисn= 3; гіпокаліємo= 0;я, одночасне застосуванl= 5;я раміприлу може зменши = 90;и гіпокаліємo= 0;ю, спричинену діуретиком. Ризик виникнення = 75;іпокаліємі&#= 1111; найвищий у пацієнтів і = 79; цирозом печінки, пацієнтів з= 10; збільшеним діурезом, па= 094;ієнтів, які отримують недостатню кількість електролітo= 0;в, а також у пацієнтів, які одночас = 85;о отримують л= 10;кування кортикостеl= 8;оїдами або адреналінкl= 6;ртикотропн= 080;й гормон (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). &#= 1059;продовж першого тижня лікув = 72;ння слід визначити початковий рівень рівн= 10; калію у плазмі кров= 10;. При виявленні зниженого рівня калію необхідно провести корекцію.=

Може виникнути д = 80;люційна гіпонатрієl= 4;ія. Низький рівень натрію спочатку може бути безсимптомl= 5;им, тому дуже важливо рег = 91;лярно визначати його кількість. У пацієнтів літнього віку та пацієнтів і = 79; цирозом печінки так= 10; аналізи слі = 76; проводити значно частіше.

Було продемонстl= 8;овано, що тіазиди збільшують виведення магнію із сечею, що може призвести д = 86; гіпомагнезo= 0;ємії.

Контр= ;оль вмісту електролітo= 0;в: гіперкалієl= 4;ія. У деяких пацієнтів, які отримув = 72;ли інгібітори АПФ, такі як РАМІМЕД КОМБІ, спост= ерігалося виникнення гіперкалієl= 4;ії. До групи ризику виникнення гіперкалієl= 4;ії належать пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю, особи літнього віку (віком від 70 років), пk= 2;цієнти з нелікованиl= 4; або неналежно к = 86;нтрольован&#= 1080;м цукровим діабетом аб = 86; ті, хто прийм&#= 1072;є солі калію, калійзберіk= 5;аючі діуретики, а &#= 1090;акож інші активн= 10; речовини, що підвищують вміст калію = 091; плазмі кров= 10; або пацієнт = 80; з такими станами як дегідратацo= 0;я, гостра серцева декомпенсаm= 4;ія або метаболічнl= 0;й ацидоз. Якщо показане одночасне застосуванl= 5;я зазначених вище препар = 72;тів, реко&= #1084;ендується регулярно контролюваm= 0;и рівень калі= 02; у плазмі кров= 10; (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

К&= #1086;нтроль вмісту електролітo= 0;в: гіпонатрієl= 4;ія. = У окремих пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігаk= 4;ся розвиток синдрому не = 72;декватної секреції антидіуретl= 0;чного гормону (СНСАГ) з подальшим виникненняl= 4; гіпонатрієl= 4;ії. Рекомендуєm= 0;ься регулярно перевіряти рівень натрію в сироватці крові у люде= 081; літнього віку та в інших пацієнтів і = 79; ризиком розвитку гіпонатрієl= 4;ії.

Печін= ;кова енцефалопаm= 0;ія. У пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями печінки пор = 91;шення електролітl= 5;ого балансу, що виникає внаслідок л= 10;кування діуретикамl= 0;, у тому числі гідрохлороm= 0;іазидом, може призвести д = 86; розвитку печінкової енцефалопаm= 0;ії. У випадку ви= 085;икнення печінкової енцефалопаm= 0;ії лікування слід негайн = 86; відмінити.

Гіпер= ;кальціємія. Г= 110;дрохлороті&= #1072;зид стимулює реабсорбціn= 2; кальцію у нирках, що може призвести до виникнення гіперкальцo= 0;ємії. Це може спотво&#= 1088;ювати результати тестів, які провод&#= 1103;ть з метою дослідженнn= 3; функції паращитовиk= 6;них залоз.

Ангіоневр&#= 1086;тичний набряк. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як раміприл, сп= 086;стерігався ангіоневроm= 0;ичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). Це&#= 1081; ризик може бути вищим у пацієнтів, які одночас = 85;о приймають такі лікарські засоби, що здатні викликати ангіоневроm= 0;ичний набряк, як інгібітори mTOR (мішені рапаміцину = 91; ссавців) (наприклад, темсиролімm= 1;с, еверолімус, сиролімус) або інгібіт = 86;ри ДПП-4 (дипептидил = 87;ептидази-4) (вілдагліпт = 80;н та, можливо, такі як саксагліптl= 0;н або лінагліптиl= 5;) або інгібіт = 86;ри неприлізинm= 1; (НЕП), такі як рацекадотрl= 0;л. Комбінованk= 7; лікування раміприлом та сакубутр = 80;лом/валсарт&= #1072;ном протипоказk= 2;не через ризик виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку (див. розділи «Пр = 86;типоказанн&#= 1103;» та «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»).

У разo= 0; виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку лік = 91;вання препаратом = 56;АМІМЕД КОМБІ слід негайно припинити т = 72; розпочати невідкладнm= 1; терапію. &= #1055;ацієнт пов= инен знаходитисn= 3; під медичним наглядом протягом принаймні 12-24 годин і може бути виписаний т= 10;льки після повного зникнення симптомів.

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, такі як РАМІМЕД КОМБІ, спосте&#= 1088;ігалися випадки ангіоневроm= 0;ичного набряку киш = 77;чнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блювk= 2;нням або без них). П= ;ісля припинення прийому інгібітора АПФ симптом = 80; ангіоневроm= 0;ичного набряку киш = 77;чнику зникали.

Анафілакт&#= 1080;чні реакції під час гіпосен= ;сибілізаці= 11;. При застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ імовірн= 10;сть виникнення = 10; тяжкість анафілактиm= 5;них і анафілакт = 86;їдних реакцій на о= 090;руту комах та інш= 110; алергени збільшуєтьl= 9;я. Перед прове = 76;енням гіпосенсибo= 0;лізації слід тимчас = 86;во припинити прийом преп = 72;рату РАМІМЕД КОМБІ.

Нейтр= ;опенія/агра= 085;улоцитоз. Випаk= 6;ки нейтропеніo= 1;/агранулоци&#= 1090;озу спостерігаl= 3;ися рідко. Також повідомлялl= 0; про пригніч = 77;ння функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендуєm= 0;ься контролюваm= 0;и кількість лейкоцитів = 91; крові. Більш частий контроль бажано проводити у пацієнтів н = 72; початку лікування т = 72; в пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції нир = 86;к, пацієнтів і = 79; супутнім колагенозоl= 4; (наприклад, системним ч = 77;рвоним вовчаком аб = 86; склеродермo= 0;єю) та в тих, хто одночасно приймає інш= 10; лікарські засоби, що можуть спри = 95;инити зміну картини крові (див. розділи «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).

Гостра міопія та вторинна гостра закритокутl= 6;ва глаукома. Г= ідрохлоротo= 0;азид, який належить до сульфанілаl= 4;ідів, може обумовлюваm= 0;и ідіосинкраm= 0;ичні реакції, що призводять до гострої т= 088;анзиторної міопії та гострої закритокутl= 6;вої глаукоми. Симптоматиl= 2;а характеризm= 1;ється гострим початком зниження гостроти зору або бол= 102; в очах і у типових випадках розвиваєтьl= 9;я протягом періоду від кількох годин до кількох тижнів від початку зас = 90;осування препарату. Нелікована гостра закритокутl= 6;ва глаукома може призводити до необорот = 85;ої втрати зору. Первинні лікувальні заходи передбачаюm= 0;ь відміну гідрохлороm= 0;іазиду якомога швидше. У випадку якщ = 86; внутрішньоl= 6;чний тиск залишиться після цього неконтрольl= 6;ваним, потребуватl= 0;ся негайне мед = 80;каментозне або хірургі = 95;не втручання. Д= 086; факторів ризику розв = 80;тку гострої закритокутl= 6;вої глаукоми належать застосуванl= 5;я сульфанілаl= 4;ідів в анамнезі або алергія на пеніцилі = 85;.

Етніч= ;ні відмінностo= 0;. Інгіk= 3;ітори АПФ значно ч= 072;стіше спричиняютn= 0; ангіоневроm= 0;ичний набряк у пацієнтів н = 77;гроїдної раси, ніж у пр&= #1077;дставників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотен= 079;ивна дія раміпри = 83;у може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно і = 79; представни&= #1082;ами інших рас. Це може бути зу= 084;овлене тим, що у чорношкіриm= 3; пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю частіше спостерігаn= 8;ться артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3; з низькою активністю реніну.

Спортсмен&#= 1080;. Г= 110;дрохлороті&= #1072;зид може дати позитивний результат при проведенні допінг-тес= ;ту. &n= bsp;

Метаболіч&#= 1085;і та ендокринні ефекти. Лікування тіазидами може спричи = 85;ити порушення толер= антності до глюкози. У деяких випадках пацієнтам і = 79; цукровим ді = 72;бетом може знадоб = 80;тися корекція до = 79;и інсуліну та пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;чних засобів. &= #1055;ри лікуванні тіазидами = латен= ;тна форма цукрового діабету мож = 77; перерости у маніфест<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>н = 91;.

Терапія тіазидними діуретикамl= 0; може супроводжу&= #1074;атися п= 110;двищенням<= span lang=3DRU> рівня холестеринm= 1; та тригліцериk= 6;ів. У деяких хворих з= 072;стосування<= /span> тіазид= ;них діуретиків може спровокуват&= #1080; розвиток гіпер= урикемії або гострого нападу подагри.

Кашель. При застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ повідомлял = 80; про виникн&#= 1077;ння кашлю. Зазвич&#= 1072;й цей кашель= непродукти = 74;ний, трива= ;лий і зникає після припинення лікув= ;ання. При диференціа&= #1083;ьній діагно= ;стиці кашлю слід пам’я= ;тати про можливість виникнення кашлю, спричи&#= 1085;еного інгібітораl= 4;и АПФ.

Інші. У пацo= 0;єнтів, незалежно від наявності в анамнезі ал = 77;ргії або бронхіальнl= 6;ї астми, можут= 100; виникати реакції підвищеної чутливості. Повідомляли про можливість загостреннn= 3; або активізаціo= 1; системного = 95;ервоного вовчака.

П&#= 1088;епарат може впливати на результати таких лабораторнl= 0;х аналізів:=

-&nb= sp; пр = 77;парат може знижувати рівень зв’язаного = 79; білками йод = 91; в плазмі крові;

-&nb= sp; лі = 82;ування препаратом слід припинити перед проведенняl= 4; лабораторнl= 6;го обстеження = 79; метою оцінк = 80; функції паращитовиk= 6;них залоз;

-&nb= sp; пр = 77;парат здатний підвищуватl= 0; концентрацo= 0;ю вільного білірубіну = 74; сироватці крові.

Немеланом= 085;ий рак шкіри. У двох епідеміолоk= 5;ічних дослідженнn= 3;х датського національнl= 6;го реєстру рак = 91; спостерігаk= 4;ся підвl= 0;щений ризик немел = 72;номного раку шкіри (базальнокл= 10;тинний рак та плоскоклітl= 0;нний рак) = 087;ри застосуванl= 5;і високих сумарних до = 79; гідрохлороm= 0;іазиду. Фотосенсибo= 0;лізуюча дія гідрохлороm= 0;іазиду може бути можливим механізмом для немелан = 86;много раку шкіри.

Пацієн= 090;и, які приймають гідрохлороm= 0;іазид, повинні бут = 80; поінформовk= 2;ні про ризик не= 084;еланомного раку шкіри т= 072; регулярно перевіряти = 96;кіру на наявніст= 00; нових уражень і негайно повідомлятl= 0; про будь-які підозрілі ураження шкіри. Можливі профілактиm= 5;ні заходи, такі як обмеженн= 03; впливу сонячних променів і ультрафіолk= 7;тових променів, а також у разі впливу слід = 088;екомендува&= #1090;и пацієнтам відповідниl= 1; захист з метою мінімізаціo= 1; ризику розвитку раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри слід негайно потенційно дослідити, включаючи гістологічl= 5;і дослідженнn= 3; біопсій. Зас= 090;осування гідрохлороm= 0;іазиду також може б= 091;ти переглянутl= 6; у пацієнтів, які поперед = 85;ьо мали немела = 85;омний рак шкіри (див. розділ «&= #1055;обічні реакції»).

Оскільки препарат містить лактозу, пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюванl= 5;ями як непереносиl= 4;ість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбm= 4;ії глюкози-гал = 72;ктози не слід приймати це = 81; препарат.=

За = 89;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

В&= #1072;гітність.<= /i> Лік = 72;рський засіб протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти вагітним аб = 86; жінкам, які планують за = 74;агітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджуn= 8;ться вагітність, його застосуванl= 5;я необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, доз= 074;оленим до застосуванl= 5;я у вагітних.

Періо= д годування груддю. <= /span>Препарат РАМІМЕД КОМБІ протипоказk= 2;но застосовувk= 2;ти у період годування груддю. Кіль= 082;ість раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду, що проникає = 091; грудне молоко, є такою, що при застосуванl= 5;і терапевтичl= 5;их доз раміпри = 83;у та гідрохлороm= 0;іазиду немовля, яке знаходитьсn= 3; на грудному годуванні, може зазнат = 80; їх впливу. Оскільки немає належ = 85;их даних щодо застосуванl= 5;я раміприлу під час году= 074;ання груддю, бажано надавати перевагу ін = 96;им лікарським засобам, застосуванl= 5;я яких у періо= 076; годування груддю є більш безпе = 95;ним, особливо пр = 80; грудному годуванні н = 86;вонароджен&#= 1080;х або недоношениm= 3; немовлят. Гі= 076;рохлоротіа&= #1079;ид проникає у грудне моло = 82;о. Застосуванl= 5;я тіазиду матерям, які годують груддю, супр= 086;воджувалос&= #1103; зменшенням або навіть повним припиненняl= 4; продукуванl= 5;я молока. Може виникати підвищена чутливість до похідних сульфонаміk= 6;у, гіпокаліємo= 0;я та ядерна жо= 074;тяниця. Оскільки застосуванl= 5;я обох діючих речовин мож = 77; призводити до тяжких небажаних ефектів у немовлят, як= 110; знаходятьсn= 3; на грудному годуванні, слід прийняти рішення про припинення або грудног = 86; годування, або лікуван = 85;я, залежно від важливості цієї терапі= 11; для матері.

Зд = 72;тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дослі= джень з вивчення впливу препарату н = 72; здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з іншими механізмамl= 0; не проводил = 86;ся. Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріальнl= 6;го тиску, такі як запаморочеl= 5;ня) можуть пору = 96;увати здатність пацієнта до концентрацo= 0;ї уваги і швидкість його реакці= 11;, що є ризиков= 072;ним у тих ситуаціях, коли ці якості мают= 00; особливо велике значення (наприклад, при керуванні транспортнl= 0;ми засобами аб = 86; роботі з механізмамl= 0;).

Це особливо стосується початку лікування або переход = 91; на застосуванl= 5;я інших препа = 88;атів. Після прийому першої дози або подальш = 86;го підвищення дози небажано керувати транспортнl= 0;м засобом або працювати з іншими механізмамl= 0; протягом кількох год = 80;н.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Препар&#= 1072;т рекомендуєm= 0;ься приймати 1 раз на добу в один і той самий час, бажано вранці.

Препар&#= 1072;т можна приймати до, під час та після їди, оскільки вж = 80;вання їжі не впливає на біодоступнo= 0;сть препарату (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Таблетки слід ковтат = 80; цілими, запиваючи в = 86;дою. Їх не можна розжовуватl= 0; або подрібн= 02;вати.

Доросл&#= 1110;. Дозу слід корегувати індивідуалn= 0;но, залежно від особливостk= 7;й пацієнта (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я») та рівня артеріальнl= 6;го тиску. Застосуванl= 5;я фіксованої комбінації раміприлу т = 72; гідрохлороm= 0;іазиду зазвичай рекомендуєm= 0;ься лише після титрування доз кожного = 079; її окремих компонентіk= 4;.

Розпочинат&= #1080; лікування з найнижчої можливої дози. У разі необхідносm= 0;і дозу можна поступово збільшуватl= 0; до досягенн= 03; цільового показника артеріальнl= 6;го тиску. Максимальнk= 2; дозволена доза становить 10 м&= #1075; раміприлу т = 72; 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду на добу (застосовув = 72;ти комбінацію препаратів = 91; відповідноl= 4;у дозуванні).

Особли&#= 1074;і групи пацієнтів.=

Пацієн&#= 1090;и, які отримують діуретики.= Рекомендуєm= 0;ься виявляти обережністn= 0;, оскільки у пацієнтів, які отримують діуретики, н= 072; початку лікування препаратом може виникати артеріальнk= 2; гіпотензія. Перед тим як &#= 1088;озпочати лікування препаратом, слід зменши = 90;и дозу діуретика або припинити його застосуванl= 5;я. Якщо відмінити діуретик неможливо, рекомендуєm= 0;ься розпочинатl= 0; лікування з найнижчої можливої дози раміприлу (1,25 мг на добу) у вигляді нефіксованl= 6;ї комбінації. = 059; подальшому рекомендуєm= 0;ься перейти на п= 086;чаткову добову дозу, яка не перевищує 2,5 мг раміприлу/12,5 мг гідрохлороm= 0;іазиду.

Пацієн&#= 1090;и з порушення = 84;и функції нирок. Через наявність гідрохлороm= 0;іазидного компонента препарат протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну      <30 = 84;л/хв (див. розділ «Протипокаk= 9;анння»). Пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції нирок можут= 00; бути показані нижчі дози препарату. Пацієнтів і = 79; кліренсом к = 88;еатиніну 30-60 мл/хв слід лікувати лише із заст= 086;суванням найнижчої дози фіксованої комбінації = 88;аміприлу/гі&= #1076;рохлоротіа= ;зиду після монотерапіo= 1; раміприлом. Максимальнk= 2; дозволена добова доза становить 5 мг раміприл = 91; та 25 мг гідрохлороm= 0;іазиду.

Пацієн&#= 1090;и з порушення = 84;и функції печінки. У пацієнтів з легкими та помірними порушеннямl= 0; функції печінки лікування препаратом слід розпочинатl= 0; винятково під ретельним медичним наглядом. Максимальнk= 2; добова доза* у таких випадках становить 2,5 мг раміприл = 91; та 12,5 мг гідрохлороm= 0;іазиду. Препарат протипоказk= 2;ний у випадках тяжкого порушення ф = 91;нкції печінки (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Пацієн&#= 1090;и літнього віку. Початкова доза повинн = 72; бути нижчою, особливо у дуже старих та немічних пацієнтів, а подальше ти = 90;рування дози слід здійснюватl= 0; більш посту = 87;ово, з огляду на вищу імовір = 85;ість виникнення побічних реакцій.

* Для досягнення необхідногl= 6; дозування слід застосовувk= 2;ти комбінацію препаратів = 91; відповідноl= 4;у дозуванні.=

Ді = 90;и. Препарат не рекомендуєm= 0;ься призначати дітям та підліткам, оскільки недостатньl= 6; даних щодо його ефективносm= 0;і та безпеки з= 072;стосування для таких пацієнтів.=

Передо&#= 1079;ування.

Симпт= ;омами передозуваl= 5;ня є стійкий діурез, надмірна периферичнk= 2; вазодилатаm= 4;ія (з вираженою артеріальнl= 6;ю гіпотензієn= 2;, шоком), брадикардіn= 3;, порушення електролітl= 5;ого балансу, ниркова недостатніl= 9;ть, порушення серцевого ритму, порушення свідомості, = 074; тому числі к= 086;ма, епілептичнo= 0; напади, мозк= 086;ві судоми, паре= 079; та паралітичнk= 2; кишкова непрохідніl= 9;ть.

Перед= ;озування гідрохлороm= 0;іазиду може призве = 89;ти до гострої затримки сечі у паціє= 085;тів, схильних до цього (наприклад і= 079; гіперплазіn= 8;ю передміхурl= 6;вої залози), тахі&#= 1082;ардії, слабкості, запаморочеl= 5;ня, спазмів м’язів, полі= 091;рії, олігурії, анурії, гіпокаліємo= 0;ї, гіпонатрієl= 4;ії, гіпохлоремo= 0;ї, алкалозу, підвищення рівня азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатніl= 9;ть).

Необх= ;ідно ретельно спостерігаm= 0;и за станом пацієнта.=

Лікув= ;ання симптоматиm= 5;не та підтримуючk= 7;. До лікуваль = 85;их заходів належать первинна детоксикацo= 0;я (промивання шлунка, введення адсорбентіk= 4;), а також заходи, спрямовані на відновле = 85;ня стабільної гемодинаміl= 2;и, в тому числі відновленнn= 3; об’єму втраченої рідини та солей, введе= 085;ня агоністів альфа-1 адренорецеl= 7;торів або ангіотензиl= 5;у ІІ (ангіотензи = 85;аміду). Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться шляхом гемодіалізm= 1;.

Побічн&#= 1110; реакції.

Профіль безп = 77;ки препарату раміприл + гідр = 86;хлоротіази&#= 1076; м= 10;стить дані про побі = 95;ні е = 92;екти, я = 82;і виника&#= 1102;ть внасl= 3;ідок арте = 88;іальної гіпо = 90;ензії та/або зменшення о = 73;сягу циркулюючоo= 1; крові = внаслідок з = 73;ільшення діур = 77;зу. Діюч = 72; речо = 74;ина рамі = 87;рил може с = 87;ричинити постіни&= #1081; каше = 83;ь, т = 86;ді як діюча речовина гідр = 86;хлоротіази&#= 1076; може порушува<= /span>ти метаболізм глюк = 86;зи, ж = 80;рів та сечової<= /span> кисл = 86;ти. О = 73;идві речовини чинять необоротну дію на р= 10;вень калію у плазмі крові. До тяжких побічних реакцій належать ангіоневроm= 0;ичний набряк або анафілактоїдні реакції, порушення функції печінки<= /span> або<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu= age: UG-CN'> ниро&= #1082;, панкреатит, тяжкі реакції з боку шкіри та нейтропеніn= 3;/агранулоци&#= 1090;оз.

Часто= та виникнення побічних ефектів кла = 89;ифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1= /100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1 000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1 000); дуже рідко (< 1/10 000); часота не&#= 1074;ідома (не може бути розрахованk= 2; за наявними даними). У кожній груп= 10; побічні реакції представлеl= 5;і у порядку зменшення ступеня їх серйозностo= 0;.

Серцевo= 0; розлади: нечасто= - ішемія міокарда, вк= 083;ючаючи стенокардіn= 2;; тахікардія; аритмія; від= 095;уття посиленого серцебиття; периферичнo= 0; набряки; ч = 72;сота невідома - інфар= кт міокарда, о = 88;тостатична артеріальнk= 2; гіпотензія.

З боку крові та лімфатичноo= 1; системи: неч&#= 1072;сто - змен&= #1096;ення кількості лейкоцитів, = 079;меншення кількості еритроцитіk= 4;, зниження рі = 74;ня гемоглобінm= 1;, гемолітичнk= 2; анемія, змен= 096;ення кількості т = 88;омбоцитів;<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> д = 91;же рідко - апластична анемія; часо= 090;а невідома - пригн= ;ічення функції кісткового мозку; нейтропеніn= 3;, у тому числі агранулоциm= 0;оз; панцитопенo= 0;я, еозинофіліn= 3;, гемоконцен&= #1090;рація у випадку затримки рідини.

З боку нервової системи: час&#= 1090;о - голо&= #1074;ний біль, запаморочеl= 5;ня; нечасто - вер&#= 1090;иго, парестезія, тремор, порушення рівноваги, відчуття печіння, диз= 075;евзія, агевзія; час= 086;та невідома - цереб= ;ральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і транзиторнk= 2; ішемічна ат = 72;ка; порушення психомоторl= 5;их функцій, паросмія.

З боку органів зор = 91;: &#= 1085;ечасто - пору&= #1096;ення зору, включа= 102;чи нечіткість зору, кон’юнктивo= 0;т; часота невідома - ксант= ;опсія, зменшення сльозовидіl= 3;ення та вторинна гостра закритокутl= 6;ва глаукома та/= 072;бо гостра міопія внас = 83;ідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.

З боку органів слуху та лабіринту<= i>: неч&#= 1072;сто - дзві&= #1085; у вухах; ч = 72;сота невідома -   порушен&= #1085;я слуху.

Респірk= 2;торні, торакальні та медіастинаl= 3;ьні розлади: часто - непродукти = 74;ний подр&= #1072;знюючий кашель, бронхіт; часота невідома - сину = 89;ит, задишка<= /span>, закладеність носа; неві&#= 1076;омо - брон= ;хоспазм, у тому числі загостреннn= 3; бронхіальнl= 6;ї астми; алергічний альвеоліт; р= 077;спіраторни&= #1081; дистрес, у тому числі пневмоніт т = 72; некардіогеl= 5;ний набряк легень внаслідок д= 10;ї гідрохлороm= 0;іазиду.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: неч&#= 1072;сто - запа&= #1083;ьні явища у шлунково-ки = 96;ковому тракті, &#= 1088;озлади травлення, н= 077;приємні відчуття у животі, диспепсія, гастрит, нудота, запор, гінгівіт вн = 72;слідок дії гідрохлороm= 0;іазиду; дуже рідко - блювання, афтозний стоматит, глосит, діар= 077;я, біль у верхній частині живота, сухість у роті, відчут= 090;я спраги; часота невідома - панкреати= 090; (у поодиноки= 093; випадках повідомлялl= 0; про летальн= 10; наслідки пр = 80; застосуванl= 5;і інгібіторіk= 4; АПФ), підвищення рівня ферментів підшлунковl= 6;ї залози, ангіоневроm= 0;ичний набряк тонк = 86;го кишечнику, сіалоаденіm= 0; внаслідок дії гідрохл = 86;ротіазиду.

З боку нирок і сечовивіднl= 0;х шляхів: нечасто= - порушення функції нирок, включ= 072;ючи гостру ниркову недостатніl= 9;ть; ниркова недостатніl= 9;ть; збільшення сечоутвореl= 5;ня; підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну; = 095;асота невідома - погір= ;шення перебігу фонової протеїнуріo= 1;, інтрестиціk= 2;льний нефрит внас = 83;ідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.

З боку шкіри та підшкірних тканин: неч&#= 1072;сто - ангі&= #1086;невротични= ;й набряк; у дуже виняткових випадках – порушення прохідностo= 0; дихальних шляхів внаслідок ангіоневроm= 0;ичного набряку, яке може мати летальний наслідок; псоріатичнl= 0;й дерматит; гіпергідроk= 9;; висипання; зокрема макулопапуl= 3;ьозне; свербіж; алопеція; ча= 089;ота невідома - токси= ;чний епідермальl= 5;ий некроліз, синдром Стівенса−Дk= 8;онсона, мультиформl= 5;а еритема, пемфігус, загостреннn= 3; перебігу псоріазу, ексфоліатиk= 4;ний дерматит, фоточутливo= 0;сть, оніхолізис, пемфігоїднk= 2; або ліхеноїдна екзантема або енантем = 72;, кропив’янкk= 2;, системний червоний вовчак внаслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.

З боку опорно-рухо = 74;ого апарату та сполучної тканини: неч&#= 1072;сто - міал&= #1075;ія; часо&= #1090;а невідома - артра= лгія, м’язові спа = 79;ми, м’язова слабкість, м’язово-ске = 83;етна скутість, те= 090;анічні судоми внаслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.

З бокm= 1; ендокринноo= 1; системи: ча= 089;ота невідома - синдр= ;ом порушення секреції антидіуретl= 0;чного гормону.

Метабоl= 3;ічні та аліментарнo= 0; розлади: часто - д = 77;компенсаці&#= 1103; цукрового діабету; зме= 085;шення толерантноl= 9;ті до глюкози, підвищення рівня глюкози у крові, підвищення = 88;івня сечової кислоти, загостреннn= 3; подагри, збільшення рівня холестеринm= 1; та/або тригліцериk= 6;ів внаслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду; неча = 89;то - анорексія, зниження апетиту, зменшення р= 10;вня калію у плазмі внаслідок дії гідрохл = 86;ротіазиду; дуже рідко - підвищення рівня калію = 091; плазмі внаслідок дії раміприлу; = 095;асота невідома - зниження рівня натрі= 02; у плазмі крові, глюко= 079;урія, метаболічнl= 0;й алкалоз, гіпохлоремo= 0;я, гіпомагнієl= 4;ія, гіперкальцo= 0;ємія, дегідратацo= 0;я, гіпохлоремo= 0;чний алкалоз, що може індуку = 74;ати печінкову енцефалопаm= 0;ію або печінко = 74;у кому внаслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду.

Судиннo= 0; розлади: нечасто= - артеріальн&#= 1072; гіпотензія, ортостатичl= 5;а гіпотензія, синкопе, припливи; ча= 089;ота невідома - тромб= ;оз внаслідок значного зменшення О = 62;К, судинний стеноз, гіпоперфузo= 0;я, синдром Рейно, васкуліт, не= 082;ротизуючий ангіїт.

Порушеl= 5;ня загального стану: часто - = підви = 97;ена втомлюваніl= 9;ть, астенія; нечасто - біль у грудях, пірексія; часот= а невідома - висна= ;ження.

З боку імунної системи: часота невідома - анаф= 10;лактичні або<= span lang=3DRU style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu= age: UG-CN'> анафілакт = 86;їдні реакції на раміприл або анафілактиm= 5;ні реакції на гідрохлороm= 0;іазид, підв&= #1080;щення р= 10;вня антинукле = 72;рних антитіl= 3;.

Гепатоk= 3;іліарні розлади: нечаст= ;о - холеста&= #1090;ичний або<= span lang=3DRU style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-bidi-langu= age: UG-CN'> цитолітичнl= 0;й гепатит (у дуже виняткових випадках – з летал= ьним наслідком), підвищення рівня печінкови = 93; ферментів і/або кон’югатів білірубіну, калькульозl= 5;ий холецистит = 74;наслідок дії гідрохлороm= 0;іазиду; ч = 72;сота невідома - гост = 88;а печінкова недостатніl= 9;ть, холестатичl= 5;а жовтяниця, пошкодk= 8;ення печінкових клітин.

З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних за = 83;оз: неч&#= 1072;сто - тр = 72;нзиторна ерект = 80;льна імпотенція; часо&= #1090;а невідома - зниж = 77;ння лібі&= #1076;о, гінекомастo= 0;я, статев= 110; розлади.

Розлади з боку психіки: нечаст= ;о - приг&= #1085;ічення настр= ою, апатія, тривожl= 5;ість, нервозність, порушеl= 5;ня сну, включаючи сонливість; = 095;асота невідома - сплут= ;аність свідомості, &nb= sp;порушення уваги, неспокій, зміни настрою.

Неопл= азми доброякіснo= 0;, злоякісні і неуточнені (включаючи кісти і поліпи): немеланомн&= #1080;й рак шкіри (базальнокл= 10;тинний рак та плоскоклітl= 0;нний рак) при заст&#= 1086;суванні гідрохлороm= 0;іазиду.

Опиl= 9; окремих побічних реакцій.

Немелаl= 5;омний рак шкіри: на підставі наявних даних епідеміолоk= 5;ічних досліджень спостерігаn= 8;ться зв’язок між розвитком немеланомнl= 6;го раку шкіри т= 072; застосуванl= 5;ям високих сумарних до = 79; гідрохлортo= 0;азиду (див. розді= ли «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Повідоl= 4;лення про підозрю = 74;ані побічні реакції.

Повідоl= 4;лення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції у період після реєстрації препарату є важливим заходом. Вон= 080; дають змогу продовжуваm= 0;и моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і даного ліка = 88;ського засобу. Медичним працівникаl= 4; необхідно повідомлятl= 0; про випадки будь-яких побічних реакцій за допомогою с = 80;стеми фармаконагl= 3;яду України.

Термін придатностo= 0;. 2 роки.=

<= /span>

Умови зберігання. Збері= ;гати при температур<= /span>і не вище 30<= /span> °С в оригіна= льні = 81; упаковці у недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упаков&#= 1082;а. По 10 таблеток m= 1; блістері. По 3 блістери у картонній коробці.

Катего&#= 1088;ія відпуску. З&= #1072; рецептом.=

Виробн&#= 1080;к.

1. Медокемі ЛТ = 44; (Центральни = 81; Завод)/Medochemie LTD (Central Factory).

2. Актавіс ЛТД/Act= avis LTD.

Місцез&#= 1085;аходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

1.   &n= bsp; 1-10 вул. Константинm= 1;полес, Лімассол, 3011, Кіпр/1-10 Constantinoupoleos Street, Limassol, 3011, Cyprus.

2.   &n= bsp; БЛБ= 015, БЛБ016, Балебел= Індастріал Істейт, Зейтан ЗТН3000, Мальта/BLB015, BLB016, Bulebel Industri= al Estate, Zejtun ZTN3000, Malta.