MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01CEF0D8.1D511BA0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01CEF0D8.1D511BA0 Content-Location: file:///C:/6C08D0D6/UA65630103_02E6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="us-ascii"
для
медичного
застосуванl=
5;я
препарату
ЕФА=
;ВІРЕНЗ
(EFAVIRENZ)
Склад=
;:
діюча
речовина: 1
капсула
містить
ефавірензу 50
мг або 200 мг;
допоміжні
речовини: н=
;атрію
крохмальглo=
0;колят (тип С);
натрію
лаурилсульm=
2;ат;
вода очищен
=
72;;
лактоз=
072;,
моногідрат;
магнію
стеарат.
Фармак
=
86;терапевтич=
1085;а
група. Против=
10;русні
засоби для
системного
застосуванl=
5;я.
Н&=
#1077;нуклеозидн=
;і
інгібітори
зворотної
транскриптk=
2;зи.
Код АТС J05A G03.
Кліні=
;чні
характерисm=
0;ики.
Пока&=
#1079;ання. =
1059;
складі
комбінованl=
6;ї
терапії ВІЛ-=
110;нфекції
типу І
у дорослих
та дітей.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>
Про=
;типоказанн=
03;.
Підвищ=
077;на
чутливість
до активної
речовини аб
=
86;
інших
компонентіk=
4;,
що входять д=
086;
складу
препарату.
Ефавір=
077;нз
не слід
призначати
пацієнтам з =
090;яжкою
печінковою
недостатніl=
9;тю
(рівень С за
шкалою Child-Pugh).
Ефавіренз
не слід
приймати
разом з
терфенадинl=
6;м,
астемізолоl=
4;,
цизапридом,
мідазоламоl=
4;,
триазоламоl=
4;,
пімозидом,
бепридилом
або
алкалоїдамl=
0;
ріжків
(наприклад
ерготаміноl=
4;,
дигідроергl=
6;таміном,
ергоновіноl=
4;
і метилерго
=
85;овіном)
у зв’язку з
конкуренціn=
2;
ефавірензу
за CYP3А4 (він мож=
077;
призвести д
=
86;
гальмуваннn=
3;
метаболізмm=
1;
цих
лікарських
засобів або
до
виникнення
можливостo=
0;
серйозних
та/чи тяжких
ускладнень:
серцевих
аритмій,
довготриваl=
3;ого
седативногl=
6;
ефекту, приг=
085;ічення
дихання) чи з
алкалоїдамl=
0; SekaleCornutum
(наприклад
ерготамінl=
6;м,
дигідроергl=
6;таміном,
ергоновіноl=
4;метилергот=
072;міном).
Одночасний
прийом із
препаратамl=
0;
рослинного
походження,
що містять
звіробій (Hypericumperforatum), через
можливе
зниження
концентрацo=
0;ї
у плазмі
крові й
зменшення
клінічної
ефективносm=
0;і
Ефавірензу.
Спос&=
#1110;б
застосуванl=
5;я
та дози.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Ліку&=
#1074;ання
повинен
проводити
лікар, який м=
1072;є
досвід
терапії
ВІЛ-інфекці=
11;.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Преп&=
#1072;рат
приймають
разом з
інгібітораl=
4;и
протеаз (ІП)
чи/або
нуклеозиднl=
0;ми
інгібітораl=
4;и
зворотної
транскриптk=
2;зи
(НІЗТ).
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Реко&=
#1084;ендовано
приймати
Ефавіренз
натще.
Встановленl=
6;
зростання
концентрацo=
0;ї
ефавірензу
=
74;
плазмі кров=
10;
при
призначеннo=
0;
препарату з
їжею, що може
призвести д
=
86;
збільшення
частоти вин
=
80;кнення
побічних
ефектів.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Для
поліпшення
переносимоl=
9;ті
небажаних я
=
74;ищ
з боку
нервової
системи рек
=
86;мендується
приймати
препарат
перед сном.
Дорослі. Реко&=
#1084;ендована
доза
препарату
становить 600 м=
г
на добу.
Корекція
дози при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
вориконазоl=
3;ом.
Підтримуючm=
1;
дозу вориконазо
=
83;у
потрібно
збільшити д
=
86;
400 мг кожні 12
годин, а дозу <=
/span>Ефав&=
#1110;рензузмен&=
#1096;ити
на 50 %, тобто до 300
мг один раз
на день. Якщо
лікування
вориконазоl=
3;ом
припинено,
початкову
дозу Ефавірензу=
;потр&=
#1110;бно
відновити.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Якщо
Ефавіренз
призначаютn=
0;
разом з рифампіци=
085;ом,
дозу
ефавірензу
потрібно
збільшити д
=
86;
800 мг/добу (у
дорослих).
Діти та
підлітки
віком від 3 до =
17
років.
Рекомендовk=
2;ну
дозу
препарату
визначають
=
79;
урахуванняl=
4;
маси тіла
пацієнта
згідно з
таблицею.
Ефавіренз,
капсули, можна
давати
тільки тим
дітям, яким
не важко
ковтати
тверду
желатинову
=
82;апсулу.
=
052;аса
тіла
пацієнта |
=
056;екомендова&=
#1085;а
доза |
Більше |
600 мг одиl=
5;
раз на день |
Від 32,5
до |
400 мг |
Від 25
до |
350 мг |
Від 20
до |
300 мг |
Від 15
до |
250 мг |
Від 13 до |
200 мг |
Альтернат
=
80;вний
метод для
дітей від 3
років
або
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Можл&=
#1080;во
застосуванl=
5;я
вмісту
капсули з не=
074;еликою
кількістю
їжі, вміст
капсули змі
=
96;ують
з яблучним
пюре,
виноградниl=
4;
желе, йогурт=
086;м
або дитячим
харчуванняl=
4;.
Капсулу
потрібно об
=
77;режно
розкрити, що=
073;
частки
вмісту не
потрапили у
повітря.
Рекомендовk=
2;но
тримати кап
=
89;улу
кришечкою
вертикальнl=
6;
вверх, відді=
083;ити
кришечку ві
=
76;
самої
капсули та
змішати вміст
капсули з
їжею у
невеликій
ємності. Засто
=
89;увати
потрібно як
можна
скоріше, не біl=
3;ьше,
ніж протягом 30
хвилин післ=
03;
змішування.
Після засто
=
89;ування
суміші з
ефаврензом
необхідно
додатково
невелику кі
=
83;ькість
(приблизно 2
чайні ложки)
їжі додати в
пусту ємніс
=
90;ь
в якій була
приготованk=
2;
суміш,
для того що=
073;
залишки
лікарськогl=
6;
засобу були
отримані
пацієнтом. П=
110;сля
застосуванl=
5;я
суміші з
ефавірензоl=
4; не
можна їсти
протягом
двох годин,
як мінімум.
Ниркова
недостатніl=
9;ть.
Фk=
2;рмакокінет=
080;ка
ефавірензу
=
91;
пацієнтів з
нирковою
недостатніl=
9;тю
не вивчалас=
00;,
однак у зв’я=
079;ку
з тим, що в
незміненомm=
1;
вигляді з се=
095;ею
виділяєтьсn=
3;
менше 1% дози
ефавірензу,
порушення
функції
нирок не
повинно
істотно впл
=
80;вати
на процес
елімінації
препарату.
Захворюва
=
85;ня
печінки.
Пацієнти з
захворюванl=
5;ям
печінки
легкого та
середнього
ступеня тяж
=
82;ості
можуть
одержувати
стандартну
рекомендовk=
2;ну
дозу
ефавірензу.
Пацієнтів с
=
83;ід
ретельно
обстежити
щодо
небажаних
явищ,
пов’язаних
=
79;
прийомом
препарату,
особливо
симптомів з
боку
нервової
системи.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>
Побічні
реакції.
На
=
81;більш
поширеними
побічними
ефектами пр
=
80;
прийомі
препарату
ефавіренз
були висипи,
нудота,
головний
біль та
втома.
У
пацієнтів,
які приймал
=
80;
препарат,
були зафікс
=
86;вані
сильні
психічні
відхилення
=
91;
вигляді
депресивноk=
5;о
стану, появи
думок про
самогубствl=
6;,
маячні,
агресивної
поведінки,
параноїдалn=
0;них
та
маніакальнl=
0;х
реакцій.
Потрібно зв
=
77;ртати
увагу на те,
що психічні
відхилення
частіше
спостерігаn=
2;ться
у тих
пацієнтів,
які мали
раніше
депресії чи
будь-які від=
093;илення
психічного
стану.
З
боку
нервової
системи.
Церебр=
1072;льні
порушення,
запаморочеl=
5;ня,
головний
біль,
порушення
сну
(безсоння,
сонливість),
Симпто=
1084;и
з боку
нервової
системи
звичайно
спостерігаn=
2;ться
протягом
першого або =
076;ругого
дня терапії
та у
більшості
випадків
зникають
після 2-4
тижнів.
Симптоми з
боку нервов
=
86;ї
системи
можуть
зустрічатиl=
9;я
частіше, якщ=
086;
препарат
приймають
разом з їжею,
можливо,
внаслідок
підвищених
концентрацo=
0;й
ефавірензу
=
74;
плазмі кров=
10;.
Для того щоб
поліпшити
переносимo=
0;сть
цих симптом=
10;в,
протягом
перших
тижнів
терапії рек
=
86;мендується
приймати
препарат
перед сном.
Цей режим
прийому рек
=
86;мендують
і тим
пацієнтам, у
яких продов
=
78;ують
спостерігаm=
0;ися
ці симптоми.
Зниження
дози або
дробний
прийом
добової доз
=
80;,
зазвичай не
дають
сприятливоk=
5;о
ефекту.
З
боку
психіки.
Патоло=
075;ічні
сновидіння,
сильна депр
=
77;сія,
неспокій,
агресивна
поведінка,
суїцидальнo=
0; думки/спроб&=
#1080;,
параноїдалn=
0;ні
та маніакал=
00;ні
реакції,
галюцинаціo=
1;,
марення,
психози, нес=
084;ертельні
спроби
самогубствk=
2;,
ейфорія, впл=
080;в
на
лабільністn=
0;,
сплутаний
стан, розлад=
080;
уваги,
амнезія,
атаксія,
порушення
координаціo=
1;,
омана,
невроз,
завершене
самогубствl=
6;.
Пацієн=
090;и,
що мають в
анамнезі
психічні ро
=
79;лади,
перебуваютn=
0;
у групі
підвищеногl=
6;
ризику щодо
розвитку
даних
серйозних
небажаних
явищ з боку
психіки із
частотою
виникнення
кожного із
зазначених
вище явищ ві=
076;
0,3 % для
маніакальнl=
0;х
реакцій до 2 %
для тяжкої
депресії й
суїцидальнl=
6;го
мислення.
Також є
постмаркетl=
0;нгові
дані про
самогубствk=
2;, маячні
ідеї та
психозоподo=
0;бну
поведінку.
З
боку імунно=
11;
системи.
Алергія.
З
боку органі
=
74;
зору.
Затума=
085;ення
зору.
З
боку репрод
=
91;ктивної
системи та
молочних
залоз.
Гіне&=
#1082;омастія.
Шкіра та
підшкірні
тканини.
Висl=
0;п,
свербіж,
ексудативнk=
2;
мультиформl=
5;а
еритема,
синдром
Стівенса-Дж
=
86;нсона,
фотоалергіm=
5;ний
дерматит.
Звичайн
=
86;
спостерігаn=
2;ться
макулопапуl=
3;ьозні
шкірні
висипання
легкого й се=
088;еднього
ступеня
тяжкості, що
виникають п
=
88;отягом
перших двох
тижнів післ=
03;
початку тер
=
72;пії
ефавірензоl=
4;.
У більшості
пацієнтів
висип зника=
08;
при
продовженнo=
0;
прийому пре
=
87;арату
протягом
одного
місяця.
Можливе пов
=
90;орне
призначеннn=
3;
препарату
пацієнтам,
які припини
=
83;и
його прийом
через появу
висипань. Пр=
080;
повторному
призначеннo=
0;
препарату
рекомендуєm=
0;ься
також
призначати
=
81;
відповідні
=
72;нтигістамі=
1085;ні
та/або
кортикостеl=
8;оїдні
препарати.
Гас=
;троінтести
=
85;альна
система.
Біль у
животі,
діарея,
нудота,
блювання, панкре=
1072;тит.
З
боку органі
=
74;
слуху.
Дзвін у
вухах,
запаморочеl=
5;ня.
Сер=
;цево-судинн=
072;
система.
Тахікардія.=
Геп=
;атобіліарн
=
72;
система.
Гострий
гепатит,
печінкова
недостатніl=
9;ть.
Заг=
;альні
розлади.
<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-bidi-font-size:12.0pt'>Втом&=
#1072;.
Синдром
реактиваціo=
1;
імунної
системи. У
пацієнтів,
інфікованиm=
3;
ВІЛ, з тяжким
імунодефіцl=
0;том
під час
призначеннn=
3;
комбінованl=
6;ї
антиретровo=
0;русної
терапії
(КАРТ) можуть
почастішатl=
0;
запальні
реакції на б=
077;зсимптомни&=
#1081;
та
залишковий
опортуністl=
0;чний
патоген.
Ліподистро=
;фія
та
метаболічнo=
0;
порушення.=
Вважається,
що КАРТ
призводить
до перерозп
=
86;ділу
у жирових
відкладень
(ліподистро
=
92;ії)
в інфікован
=
80;х
ВІЛ
пацієнтів, щ=
086;
включає втр
=
72;ту
периферичнl=
6;ї
та лицьової
підшкірножl=
0;рової
клітковини,
збільшення
інтраабдомo=
0;нального
та
вісцеральнl=
6;го
жирового ша
=
88;у,
гіпертрофіn=
2;
молочних
залоз та
накопиченнn=
3;
жиру в спинн=
086;-шийному
відділі (гор=
073;
буйвола).
КАРТ
пов’язують
із такими
метаболічнl=
0;ми
порушеннямl=
0;,
як
гіпертриглo=
0;церидемія,
гіперхолесm=
0;еринемія,
інсулінореk=
9;истентніст=
100;,
гіперглікеl=
4;ія
та
гіперлактаm=
0;емія.
Остеонекро=
;з. Є
повідомленl=
5;я
про випадки
остеонекроk=
9;у,
особливо у
пацієнтів і
=
79;
загальновіk=
6;омими
факторами
ризику,
СНІДом або у
тих, хто
тривалий ча
=
89;
знаходитьсn=
3;
на КАРТ.
Частота
виникнення
=
94;их
випадків
невідома.
Ві
=
76;хилення
лабораторнl=
0;х
показників.
Пе
=
95;інкові
ферменти.
=
1055;ідвищ
=
77;ння
рівня АЛТ та AC=
T,
гамаглутамo=
0;лтрансфера=
079;и
(ГГТ).
Ізольоване
підвищення
ГГТ може бут=
080;
ознакою
індукції
ферментів.
Ам=
10;лаза.
Безсимптом=
;не
підвищення
концентрацo=
0;й
амілази в
сироватці
крові. Клінічне
значення
асимптоматl=
0;чного
підвищення
концентрацo=
0;й
амілази в
сироватці
крові
невідоме.
Лі
=
87;іди.
=
1055;ідвищ
=
77;ння
рівнів
загального
холестеринm=
1;,
холестеринm=
1;ліпопротеї=
085;ів
високої
щільності (Л=
055;ВЩ)
та
тригліцериk=
6;ів.
Розміри змі
=
85;
рівня ліпід=
10;в
можуть
піддаватисn=
3;
впливу таки
=
93; факторів,
як
тривалість
лікування, й
інших компо
=
85;ентів
антиретровo=
0;русної
терапії.
Вз = 72;ємодія з тестом на канабіноїдl= 0;. Еф = 72;віренз не зв’язуєтьсn= 3; з канабіноїдl= 5;ими рецепторамl= 0;, однак є повідомленl= 5;я про хибнопо = 79;итивні результати аналізу сеч= 10; на канабіноїдl= 0; у пацієнтів, які одержували = 77;фавіренз. Хибнопозитl= 0;вні результати тестування спостерігаl= 3;ися тільки при проведенні аналізу СЕDІ= 040; DФU Мultі-Lеvеl ТНС, що використ = 86;вується для скинінг = 91;, і не спостер= 110;галися при проведенні інших аналізів на канабіноїдl= 0;, включаючи тести, що застосовуюm= 0;ься для підтверджеl= 5;ня позитивних = 88;езультатів.<= o:p>
По
=
89;тмаркетинг=
1086;ве
спостережеl=
5;ня
виявило
додаткові
небажані
явища, що
зустрічалиl=
9;я
в пацієнтів,
які
одержували
антиретровo=
0;русну
терапію, що
включала
ефавіренз:
маячні ідеї,
печінкову
недостатніl=
9;ть,
невроз,
фотоалергіm=
5;ний
дерматит,
психоз і вда=
083;а
спроба
самогубствk=
2;.
Ді
=
90;и.
Небажані
явища у діте=
081;
у більшості
випадків
аналогічні
таким, які
спостерігаn=
2;ться
у дорослих. У
дітей
висипання
зустрічаютn=
0;ся
частіше, ніж
у дорослих, і
частіше
бувають
вищого
ступеня тяж
=
82;ості.
Призначеннn=
3;
відповідниm=
3;
антигістамo=
0;нних
препаратів
до початку
терапії
Ефавірензоl=
4;
з метою
профілактиl=
2;и
висипань
може бути
доцільним.
Незважаючи
на те, що
маленьким
дітям важко
описувати
симптоми з
боку нервов
=
86;ї
системи, так=
110;
симптоми
зустрічаютn=
0;ся
в дітей рідш=
077;
та у
більшості
випадків по
=
84;ірного
ступеня.
Спостерігаl=
3;ись
симптоми з
боку
нервової
системи
помірної
інтенсивноl=
9;ті,
головним
чином –
запаморочеl=
5;ня.
Виражені
симптоми не
були
відзначені
=
74;
жодної
дитини, і
жодна з них
не була
змушена при
=
87;инити
прийом
препарату
через
розвиток
симптоматиl=
2;и
з боку
нервової
системи.
Пер=
;едозування.
У
пацієнтів,
які
помилково
прийняли 600 мг
Ефавірензу
двічі на
день,
виникали
симптоми по
=
88;ушення
нервової
системи (оди=
085;
пацієнт мав
скорочення
м’язів, які
відбувалисn=
3;
не з його
волі).
Оскільки
Ефавіренз
легко
зв’язуєтьсn=
3;
з білками,
діаліз не
ефективний.
Лік&= #1091;вання. Складає= ;ться з моніторингm= 1; основних показників життєдіяльl= 5;ості та загальни = 93; заходів підтримки пацієнта. Дл= 103; швидшого ви = 74;едення Ефавірензу можна застосовувk= 2;ти активоване вугілля.
<= span lang=3DUK>Специфічн= 1086;го антидоту немає.
<=
span
lang=3DUK>
За = 89;тосування в період вагітності або годуван = 85;я груддю.
Вагітність
повинна бут
=
80;
виключена
під час
комплексноo=
1;
терапії, до
якої входит=
00;
Ефавіренз
(під час
дослідів на
приматах
препарат
проявляв
тератогеннm=
1;
та
ембріотоксl=
0;чну
дії). Перед
початком
лікування
жінки репро
=
76;уктивного
віку повинн=
10;
тестуватисn=
3;
на
вагітність.
Під час
терапії вон
=
80; повинні
застосовувk=
2;ти
методи
бар’єрної к
=
86;нтрацепції
разом з
іншими
методами ко
=
85;трацепції.
Під час
вагітності
лікування
ефавірензоl=
4;
у складі
комплексноo=
1;
терапії
допустиме т=
10;льки
у тих
випадках,
коли можлив
=
72;
користь
виправдовуn=
8;
потенційниl=
1;
ризик.
Адекватних
і добре
контрольовk=
2;них
досліджень
застосуванl=
5;я
ефавірензу
вагітними
жінками не
проводилосn=
0;.
Постмаркетl=
0;нгові
дані взяті з
журналу
спостережеl=
5;ь
за вагітнос
=
90;ями
на тлі
антиретровo=
0;русної
терапії,
говорять пр
=
86;
те що у більш ніж 200
вагітних не
було відзна
=
95;ено
будь-яких ва=
076;
розвитку
плода. Ретро=
089;пективно
в журнал
спостережеl=
5;ь
було занесе
=
85;і
відомості
про одиничн=
10;
випадки вад =
088;озвитку
нервової
трубки, одна=
082;
зв'язок із пр=
1080;йомом
препарату
довелений н
=
77;
був.
Грудне
вигодовуваl=
5;ня
не
рекомендовk=
2;не
у зв’язку з
потенційниl=
4;
ризиком
передачі
вірусу від
матері до
дитини. До
того ж,
досліди на
щурах проде
=
84;онстрували,
що
ефавірензеl=
2;скретуєтьс=
103;
з грудним
молоком.
Жінкам, які
застосовуюm=
0;ь
препарат у
період
лактації,
необхідно
припинити
годування
груддю.
Під час
лікування
необхідно
інформуватl=
0; пацієнта,
що прийом
препарату н
=
77;
запобігає
зараженню
вірусом
імунодефіцl=
0;ту
людини чере
=
79;
статевий
контакт або
через зараж
=
77;ну
кров і не
виліковує
від
ВІЛ-інфекці=
11;,
тому у
пацієнтів
зберігаєтьl=
9;я
ризик
розвитку
розгорнутоo=
1;
картини
хвороби з пр=
080;гніченням
імунітету т
=
72;
виникненняl=
4;
опортуністl=
0;чних
інфекцій і
злоякісних
новоутвореl=
5;ь.
Діти.
Протипоказ&=
#1072;ний
дітям віком
до 3 років або
з масою тіла
менше
<=
b>
Особливост&=
#1110;
застосуванl=
5;я.
Немає
достатніх
клінічних
даних про
застосуванl=
5;я
Ефавірензу
хворим на
вираженій
стадії
ВІЛ-інфекці=
11;,
а саме: в
пацієнтів і
=
79;
кількістю CD
4-клітин < 50 в 1 мl=
4;3,
а також при
неефективнl=
6;сті
терапії
інгібітороl=
4;
протеази.
Перехресна
резистентнo=
0;сть
між
ефавірензоl=
4;
та
інгібітораl=
4;и
протеази не
відзначалаl=
9;я,
однак на
сьогодні не
=
84;ає
достатніх
даних про
ефективнісm=
0;ь
комбінованl=
6;ї
терапії на
основі
інгібітору
=
87;ротеази
після
відсутностo=
0;
клінічного
=
77;фекту
від
застосуванl=
5;я
комбінованl=
6;ї
терапії, що
містить
ефавіренз.
У
пацієнтів,
які
приймають Е
=
92;авіренз,
потрібно
перевіряти:
- р&=
#1110;вень
холестеринm=
1;;
- р&=
#1110;вень
ліпідів
сироватки т
=
72;
глюкози кро
=
74;і
(бо
комбінованk=
2;
противірусl=
5;а
терапія мож
=
77;
призвести д
=
86;
перерозподo=
0;лу
жирів – ліпо=
072;трофії);
- п&=
#1086;казники
печінкових
проб.
Ефаві=
;ренз
не слід
застосовувk=
2;ти
як єдиний за=
089;іб
для
лікування
ВІЛ-інфекці=
11;,
а також цей п=
1088;епарат
не потрібно
додавати як
єдиний засі
=
73;
до
неефективнl=
6;ї
терапії. Як і
у випадку ін=
096;их
ненуклеозиk=
6;них
інгібіторіk=
4;
зворотної
транскриптk=
2;зи,
резистентнl=
0;й
вірус прояв
=
83;яється
дуже швидко,
коли
ефавіренз з
=
72;стосовують
як
монотерапіn=
2;.
При виборі
нового анти
=
88;етровірусн=
1086;го
засобу для
застосуванl=
5;я
в комбінаці=
11;
з
ефавірензоl=
4;
необхідно
враховуватl=
0;
можливість
перехресноo=
1;
резистентнl=
6;сті
вірусу.
При
призначеннo=
0;
препаратів
одночасно з =
045;фавірензом
лікарі
повинні
звернутися
до інструкц=
10;ї
для
застосуванl=
5;я
цих препара
=
90;ів.
Одноч=
;асне
застосуванl=
5;я
ефавірензу
=
79;
фіксованою
комбінацієn=
2;
емтрицитабo=
0;ну
та тенофові
=
88;у
дезопроксиl=
3; фуматату
не
рекомендовk=
2;не.
Паціє=
;нтів
необхідно
попередити
про те, що отр&=
#1080;мувана
ними
антиретровo=
0;русна
терапія, що
включає
ефавіренз, н=
077;
запобігає
ризику пере
=
76;ачі
ВІЛ через
сексуальні
контакти аб
=
86; кров.
Пацієнти
повинні
продовжуваm=
0;и
вживати
відповідниm=
3;
запобіжних
заходів.
У разo=
0;
якщо прийом
якого-небуд=
00;
антиретровo=
0;русного
препарату в
складі
комбінованl=
6;ї
терапії
відміняєтьl=
9;я
у зв’язку з
підозрою на
непереносиl=
4;ість,
необхідно
серйозно
розглянути
можливість
одночасної
відміни всі
=
93;
антиретровo=
0;русних
препаратів.
Прийом всіх
відмінених
антиретровo=
0;русних
препаратів
потрібно
відновити
відразу
після зникн
=
77;ння
симптомів
непереносиl=
4;ості.
Імунотерапo=
0;я
із частими
перервами т
=
72;
подальшими
повторними
прийомами а
=
85;тиретровір=
1091;сних
препаратів
не рекоменд
=
91;ється
через
підвищену
ймовірністn=
0;
виникнення
мутантних
вірусів,
стійких до
терапії.
Висип.
У
клінічних
дослідженнn=
3;х
ефавірензу
повідомлялl=
0;
про випадки
легкого або
помірного
висипу, яких
зазвичай
минає по мір=
110;
продовженнn=
3;
терапії.
Відповідні
антигістамo=
0;нні
препарати
та/або
кортикостеl=
8;оїди
можуть покр
=
72;щити
непереносиl=
4;ість
і прискорит
=
80;
лікування
висипу. У
дуже
невеликої
кількості п
=
72;цієнтів,
як
повідомлялl=
6;сь,
були висипи
важкого сту
=
87;еню
– з
утворенням
пухирів,
вологим
лущенням
шкіри або
появою
виразок.
Випадки
поліморфноo=
1;
еритеми або
синдрому
Стівена-Джо
=
85;сона
виникали у
приблизно у 0,1%
пацієнтів. З=
072;стосування
ефавірензу
слід
одмінити пр
=
80; виникненні
важкого
висипу з
утворенням
пухирів,
лущенням
шкіри,
ураженням
слизової
оболонки аб
=
86;
появою
лихоманки.
Якщо
лікування е
=
92;авірензом
припинено,
також має
бути прийня
=
90;о
рішення про
до
припинення
лікування
іншими
препаратамl=
0;,
які входили =
074;
антиретровo=
0;русну
схему, це
необхідно
зробити
задля запоб=
10;гання
виникнення
вірусів
стійких до
терапії.
Досві=
;д
застосуванl=
5;я
ефавірензу
пацієнтами,
які
припинили
лікування
іншими нену
=
82;леозидними
інгібітораl=
4;и
зворотної
траскриптаk=
9;и,
у зв’язку з
проявами
висипу важк
=
86;го
ступеню, яка
становила
загрозу для
життя
пацієнта
(наприклад,
синдром
Стівена-Джо
=
85;сона)
– обмежений.
Але прийом
ефавірензу
=
91;
вищеназванl=
0;х
випадках не
рекомендуєm=
0;ься.
Ви
=
89;ипання
були
зафіксованo=
0;
при прийомі =
087;репарату
дітьми, тому
варто
розглядати
варіант
профілактиl=
2;и
відповідниl=
4;и
антигістамo=
0;нними
препаратамl=
0;
ще до початк=
091;
лікування
Ефавірензоl=
4;.
Пси=
;хіатричні
симптоми. Особл=
;иву
увагу слід
звернути на
пацієнтів,
які мають
схильність
до депресії
чи інших
психічних
розладів, а
також на тих,
хто приймає
проти
судомні лік
=
80;.
Зокрема,
важка
депресія
виникала
частіше у
пацієнтів з
цим
діагнозом в
анамнезі.
Зважаючи на
те, що одним із
поширених
проявів
побічної ді=
11;
є розлад
психічного
стану,
потрібно
повідомлятl=
0;
пацієнтам, щ=
086;
при
виникненні
суїцидальнl=
0;х
думок, галюц=
080;націй,
психозу тощ
=
86;
їм потрібно
негайно
повідомити
про це
лікаря, щоб
він міг
визначити
співвідношk=
7;ння
очікуваногl=
6;
терапевтичl=
5;ого
ефекту/можл
=
80;вого
ризику
проявів
побічної ді=
11;
при
подальшій
терапії
препаратом
Симптоми
з боку
нервової
системи. У
клінічних
дослідженнn=
3;х,
стосовно
прийому
пацієнтами
ефавірензу
=
91;
дозі 600 мг на
добу,
повідомлялl=
6;сь
про симптом
=
80;,
що включали,
проте не
обмежувалиl=
9;ь
– запамороч
=
77;нням,
безсонням,
сонливістю,
порушенням
концентрацo=
0;ї
та атиповим
=
80;
сновидінняl=
4;и.
Пацієнтам
слід
повідомлятl=
0;,
що це пошире=
085;і
симптоми, та
вони скоріш
=
77;
за все зменш=
072;ться
при
продовженнo=
0;
лікування, т=
072;
не є передві=
089;никами
розвитку
буд-яких мен=
096;
поширених
психіатричl=
5;их
симптомів.
Суд=
;оми. У
пацієнтів,
які
одержують
ефавіренз,
судоми
спостерігаl=
3;ися
вкрай рідко,
причому в бі=
083;ьшості
випадків пр
=
80;
наявності
судом в
анамнезі. У
пацієнтів,
які
одержують
супутні про
=
90;исудомні
препарати з
переважним
метаболізмl=
6;м
у печінці,
такі як
фенітоїн,
карбамазепo=
0;н
і
фенобарбітk=
2;л,
необхідно
здійснюватl=
0;
періодичниl=
1;
контроль їх
концентрацo=
0;й
у плазмі кро=
074;і.
У ході
дослідженнn=
3;
лікарської
взаємодії
концентрацo=
0;ї
карбамазепo=
0;ну
в плазмі
знижувалисn=
3;
при
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
з
ефавірензоl=
4;.
Слід з
обережністn=
2;
призначати
препарат
пацієнтам і
=
79;
судомами в а=
085;амнезі.
Зах=
;ворювання
печінки.
Існує
невелика
кількість
повідомленn=
0;
на етапі
постреєстрk=
2;ціного
застосуванl=
5;я
препарату
про випадки
печінкової
недостатноl=
9;ті
у пацієнтів
без захворю
=
74;ання
печінки в
анамнезі чи
інших ідент
=
80;фікованих
факторів
ризику.
Необхіднісm=
0;ь
контролю
ферментів
печінки
також слід
розглянути
=
91;
пацієнтів
без
порушення
функції
печінки в ан=
072;мнезі
чи інших
факторів
ризику.
При=
;йом
їжі. Призна=
1095;ення
ефавірензу
під час
прийому їжі
може
призвести д
=
86;
збільшення
часу виведе
=
85;ня
препарату, щ=
086;
в свою чергу,
може призве
=
89;ти
до
збільшення
частоти
виникнення
небажаних
ефектів.
Рекомендуєm=
0;ься
приймати еф
=
72;віренз,
натще, бажан=
086;
перед сном.
Син=
;дром
відновленнn=
3;
імунітету. У
ВІЛ-інфіков
=
72;них
хворих із
тяжким
імунодефіцl=
0;том
на початку
лікування
комбінацієn=
2;
антиретровo=
0;русних
препаратів
може виникн
=
91;ти
запальна
реакція на
асимптоматl=
0;чну
або
резидуальнm=
1;
опортуністl=
0;чну
інфекцію, як=
072;
може
призвести д
=
86;
тяжкого
клінічного
стану або
загостреннn=
3;
симптомів.
Зазвичай
такі реакці=
11;
виникають
протягом
перших
тижнів або
місяців
лікування
антиретровo=
0;русними
препаратамl=
0;.
Відповідниl=
4;и
прикладами
цього є
ретиніт,
спричинениl=
1;
цитомегалоk=
4;ірусом,
генералізоk=
4;ані
або фокальн=
10;
інфекції,
спричинені
мікобактерo=
0;ями
або Pneumocystisjiroveci (P. Carinii) pneumonia.
Будь-які
запальні
явища
необхідно б
=
77;з
затримки
дослідити та
розпочати ї
=
93;
лікування
при необхід
=
85;ості.
Ліп=
;одистрофія
та порушенн=
03;
метаболізмm=
1;. Комбі=
;нована
антиретровo=
0;русна
терапія асо
=
94;іюється
з
перерозподo=
0;лом
жирових від
=
82;ладень
на тілі
(ліподистро
=
92;ії)
у ВІЛ пацієн=
090;ів.
Довготриваl=
3;і
наслідки ци
=
93;
явищ на тепе=
088;ішній
час невідом=
10;.
Механізм
вивчений не
=
76;остатньо.
Зв’язок між
вісцеральнl=
0;м
ліпоматозоl=
4;
та
інгібітораl=
4;и
протеаз та
ліпоатрофіn=
8;ю
та
інгібітораl=
4;и
оберненої
транскриптk=
2;зинуклеози=
076;ів
є
гіпотетичнl=
0;м.
Збільшений
ризик
ліподистроm=
2;ії
асоціюєтьсn=
3; з
індивідуалn=
0;ними
факторами,
такими як ст=
072;рший
вік та медик=
072;ментозно
залежними
факторами,
такими як тр=
080;валіше
антиретровo=
0;русне
лікування т
=
72;
асоційованo=
0;
метаболічнo=
0;
порушення.
Клінічне
обстеження
повинно
включати
виявлення
фізичних
ознак
жирового
перерозподo=
0;лу.
Слід
вимірювати
натщесерце
рівень сиро
=
74;аткових
ліпідів та
глюкозу
крові.
Ліпідні
порушення
слід корегу
=
74;ати
відповідно
до
клінічного
стану.
Ост=
;еонекроз.
Хо=
095;а
його
етіологія
вважається
багатофактl=
6;рною
(включаючи
застосуванl=
5;я
кортикостеl=
8;оїдів,
вживання
алкоголю,
тяжка імуно
=
89;упресія,
збільшений
індекс маси
тіла) були
повідомленl=
5;я
про випадки
остеонекроk=
9;у
у пацієнтів =
079;
прогресуючl=
6;ю
ВІЛ-хворобо=
02;
та тривалим
застосуванl=
5;ям
комбінованl=
6;ї
антиретровo=
0;русної
терапії.
Пацієнти по
=
74;инні
бути
проінструкm=
0;овані,
що у р=
;азі
появи у них
болю в
суглобах,
ригідності
суглобів аб
=
86;
труднощів
при русі їм
слід
звернутися
за порадою д=
086;
лікаря.
Спе=
;ціальні
групи.
Зах=
;ворювання
печінки.
Оскільки
метаболізм
ефавірензу
відбуваєтьl=
9;я
переважно з
=
72;
участі
системи
цитохрому Р450,
а також у
зв’язку з
тим, що є
тільки обме
=
78;ений
клінічний
досвід
застосуванl=
5;я
препарату у
таких
пацієнтів,
слід з обере=
078;ністю
призначати
препарат
пацієнтам і
=
79;
захворюванl=
5;ям
печінки
легкого та с=
077;реднього
ступеня
тяжкості.
Пацієнтів
слід
ретельно
обстежуватl=
0;
для
виявлення
небажаних
явищ,
пов’язаних
=
79;
прийомом
препарату, т=
072;
періодично
проводити
лабораторнo=
0;
дослідженнn=
3;
стану
печінки.
Безпека та
ефективнісm=
0;ь
ефавірензу
для пацієнт=
10;в
із
серйозними
порушеннямl=
0;
функції
печінки не
всановлениl=
1;.
Ефавіренз
протипоказk=
2;ний
пацієнтам з
тяжким
порушенням
функції
печінки,
особливо із
хронічним г
=
77;патитом
В або С. У
пацієнтів,
які мають в а=
1085;амнезі
порушення
функції
печінки, у
тому числі
хронічний
активний
гепатит,
частота
виникнення
порушень пі
=
76;
час
отримання К
=
40;РТ
істотно
підвищуєтьl=
9;я,
тому слід
спостерігаm=
0;и
за такими
пацієнтами
відповідно
=
76;о
існуючої
практики.
Якщо
спостерігаn=
2;ться
ознаки
погіршення
при
захворюванl=
5;ях
печінки або
активність
сироватковl=
0;х
трансамінаk=
9;
постійно
перевищує
верхню межу
норми більш
=
77;
ніж у 5 разів,
необхідно
зважити
можливу
користь від
продовженнn=
3;
терапії
препаратом
та потенцій
=
85;ий
ризик
серйозного
токсичного
ураження
печінки. Щод=
086;
таких
пацієнтів
необхідно
розглянути
питання про
перериваннn=
3;
або
припинення
лікування.
У пацієнтів,
які
одержують
інші
препарати, щ=
086;
чинять
токсичну ді=
02;
на печінку,
також реком
=
77;ндується
контролюваm=
0;и
рівень
активності
печінкових
ферментів. У
разі
супутньої
терапії з
приводу
гепатиту В
або С
необхідно
звернутися
до відповід
=
85;ої
інформації
про ці
препарати.
Нир=
;кова
недостатніl=
9;ть.
Фармакокінk=
7;тика
препарату в
пацієнтів з =
085;ирковою
недостатніl=
9;тю
не вивчалас=
00;,
однак у
зв’язку з
тим, що в
незміненомm=
1;
стані в сечу
виділяєтьсn=
3;
менше 1%
кількості
ефавірензу,
порушення
функції
нирок не
повинно
істотно
впливати на
процес
елімінації
=
77;фавірензу.
Досвіду
застосуванl=
5;я
препарату
пацієнтам і
=
79;
тяжкою
нирковою
недостатніl=
9;тю
немає, тому
для таких
пацієнтів
рекомендуєm=
0;ься
проводити
ретельну
оцінку
безпеки.
Паціє=
;нти
літнього
віку. Сказати про
те, чи
відрізняєтn=
0;ся
реакція пац=
10;єнтів
літнього
віку на
препарат ві
=
76;
реакції
молодих
пацієнтів,
неможливо,
оскільки
досліджень
за участю до=
089;татньої
кількості
пацієнтів
відповідноk=
5;о
віку не
проводилосn=
3;.
Ефавіренз
не
застосовуюm=
0;ь
пацієнтам і
=
79;
рідкісними
спадковими
захворюванl=
5;ями:
галактоземo=
0;єю
або
синдромом
мальабсорбm=
4;ії
глюкози/гал
=
72;ктози
(хвороба
Лаппа).
Пацієнти з
такими
захворюванl=
5;ями
можуть
приймати
розчин
ефавірензу
для перорал=
00;ного
застосуванl=
5;я,
що не містит=
100;
лактози.
=
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспl=
6;ртом
або роботі з
іншими
механізмамl=
0;.
Ефавіренз
може
спричинити
сонливість,
розсіюваннn=
3;
уваги і/або
запаморочеl=
5;ня,
тому під час
застосуванl=
5;я
препарату
слід
утримуватиl=
9;я
від
керування
автотранспl=
6;ртом
або роботи з
іншими
механізмамl=
0;.
Взаємодія з
іншими
лікарськимl=
0;
засобами та
інші види
взаємодій.
Ефа&=
#1074;іренз
є індукторо
=
84;
CYP3A4,CYP2В6 та UGТ1А1. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
ефавірензу
=
79;
іншими преп
=
72;ратами,
які є
субстратамl=
0;
для цих
ензимів, мож=
077;
спостерігаm=
0;ися
зниження
їхніх конце
=
85;трацій
у плазмі
крові. Зміна
дії ефавіре
=
85;зу
також може
відбуватисn=
3;
при його
застосуванl=
5;і
одночасно з
лікарськимl=
0;
засобами аб
=
86;
продуктами
харчування,
які
впливають н
=
72;
активність CYP3=
A4
та
CYP2В6(наприклад
з
грейпфрутоk=
4;им
соком).
Ефа&=
#1074;іренз
може бути
індуктором
CYP2С19 та CYP2С9; одна
=
82;
інгібуваннn=
3;
спостерігаl=
3;ось
іn-vitrо та загал=
00;ний
ефект
сумісного
застосуванl=
5;я
з субстрата
=
84;и
цих ензимів =
085;е
визначений.
Діти.Дослідженн&=
#1103;
взаємодії
проводилосn=
0;
тільки у
дорослих.
Протипоказ&=
#1072;ння
для
сумісного
застосуванl=
5;я.
Ефа&=
#1074;іренз
не слід
застосовувk=
2;ти
одночасно з
терфенадинl=
6;м,
астемізолоl=
4;,
цизапридом,
мідазоламоl=
4;,
триазоламоl=
4;,
пімозидом,
бепридилом
або алкалої
=
76;ами
ріжків
(наприклад з
Зві=
;робій
(St.Jоhn’swort) – (Hypericumperforatum=
i>).
При
спільному п
=
88;ийомі
препаратіk=
4;
виготовленl=
0;х
з трави
звіробою (Hypericumperforatum)
може
зменшуватиl=
9;ь
рівень
концентрацo=
0;ї
Ефавірензу
=
74;
плазмі. Це
відбуваєтьl=
9;я
через
індукцію
метаболічнl=
0;х
ферментів т
=
72;
транспортнl=
0;х
білків
травою
звіробою. Пр=
077;парати
із трав, що
містять зві
=
88;обій,
не слід
приймати
одночасно з
Ефавірензоl=
4;.
Якщо пацієн
=
90;
вже приймає
звіробій,
перервіть
лікування,
перевірте
рівні
вірусів та,
якщо можлив
=
86;,
рівні
Ефавірензу.
Рівні
Ефавірензу
можуть
збільшитисn=
0;
при відмові
від звіробо=
02;,
і може
знадобитисn=
0;
корекція
дозування
таблеток
Ефавірензу.
Стимулююча
дія звіробо=
02;
може триват
=
80;
як мінімум 2
тижні після
відміни
лікування.
Ант=
;идепресант
=
80;. При
комбінованl=
6;му
прийомі
Ефавірензу
та пароксет
=
80;ну
ніяких
клінічно
суттєвих вп
=
83;ивів
на
фармакокінk=
7;тичні
параметри
помічено не
було. Ніяких
коригувань
дози ні для
Ефавірензу,
ні для
пароксетинm=
1;
при комбіно
=
74;аному
прийомі не
потрібно.
Інші
взаємодії.
Антиретров&=
#1110;русні
засоби.
Інгібітори
протеаз.
Атазанаві=
088;/ритонавір.
Одночасне
застосуванl=
5;я
ефавірензу
та атазанав=
10;ру/ритонаві&=
#1088;у
не
рекомендуєm=
0;ься.
Якщо
атазанавір
потрібно
застосовувk=
2;ти
разом із
ненуклеозиk=
6;ними
інгібітораl=
4;и
зворотної
транскриптk=
2;зи,
то в
комбінації
=
79;
ефавірензоl=
4; рекомендує=
1090;ься
збільшити
дозу як
азатанавірm=
1;,
так і ритона
віру
відповідно
до 400 мг і 200 мг, і
при цьому
потрібно
забезпечитl=
0;
ретельний
клінічний
контроль
Дарунавір/=
1088;итонавір. При
застосуванl=
5;і
дарунавіру
=
91;
дозі 300 мг на дl=
6;бу
(тобто нижче,
ніж рекомен
=
76;ована
доза, схожі
результати
очікуються
при
рекомендовk=
2;них
дозах) відбу=
074;алось
зниження
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
та Сmax
(індукція CYP3A4) у
дарунавіру
та
збільшення
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
та Сmaxm=
1;
ефавірензу
(гальмуванн=
03;
CYP3A4). Ефавіренз
у комбінаці=
11;
з дарунавір
=
86;м/ритонавір&=
#1086;м
у дозі 800/100 мг
один раз на
добу може
призводити
до
субоптималn=
0;ної
Сmin=
даруна=
1074;іру.
У разі, якщо
потрібно
застосовувk=
2;ти
таку
комбінацію,
доза
дуранавір/р
=
80;тона
вір повинна
становити 600/100
мг на добу,
але її
необхідно
використовm=
1;вати
з
обережністn=
2;.
Фосампрен=
072;вір/ритонав=
ір.
Пр=
080;
застосуванl=
5;і
даної схеми =
091;
дозах: Фосам=
087;ренавір/рит=
онавір700/100
мг – двічі на
день, ефавір=
077;нз
600 мг один раз
на день не
було клініч
=
85;о
значущих
взаємодій. К=
086;рекція
дози не
потрібна.
Фосампрен=
072;вір/нелфіна=
вір.
Вз=
072;ємодія
у даній
комбінації
не вивчалас=
00;,
у будь-якому
випадку
корекція до
=
79;
для цієї
комбінації
непотрібна.
Фосампрен=
072;вір/саквіна=
вір.
Вз=
072;ємодія
у даній
комбінації
не вивчалас=
00;.
Не
рекомендуєm=
0;ься,
оскільки
системна ді=
03;
для обох
інгібіторіk=
4;
протеази
може значно
зменшуватиl=
9;я.
Індинавір.=
span>
Корекція
дози
ефавірензу
при
призначеннo=
0;
індинавіру
або
індинавіру/
=
88;итонавіру
не потрібна.
Для
призначеннn=
3;
разом з
ефавірензоl=
4;
низьких доз
ритонавіру
=
74;
комбінації
=
79;
інгібітораl=
4;и
протеази ди
=
74;.
розділ
відносно
ритоновіру
нижче.
Лопінавір/=
1088;итонавір. При
застосуванl=
5;і
комбінації
ефавірензу
=
81;
двох
нуклеозиднl=
0;х
інгібіторіk=
4;
зворотної
транскриптk=
2;зи
дозування
лопінавіру/
=
88;итонавіруу
вигляді
желатиновиm=
3;
капсул у
дозі 533/133 мг два
рази на добу
показали
аналогічні
концентрацo=
0;ї
лопінавіру
=
74;
плазмі кров=
10;
порівняно з
дозуванням
лопінавіру/
=
88;итонавіруу
вигляді
таблеток по
400/100 мг два рази
на добу без
ефавірензу
(історичні
дані). При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
ефавірензоl=
4;
може бути
необхідним
збільшення
дозування
лопінавіру/
=
88;итонавіру
на 33 % (4 капсули/6,5
мл два рази
на добу замі=
089;ть
=
3
капсули /5 мл
два рази на
добу або 1
таблетка по 500=
/125
мг два рази
на добу.
Корекцію
дози
потрібно
проводити
=
79;
особливою
обережністn=
2;,
оскільки
деяким
пацієнтам
збільшення
дози може
бути протип
=
86;казане.
Для
призначеннn=
3;
разом з ефав=
110;рензом
низьких доз
ритонавіру
=
74;
комбінації
=
79;
інгібітораl=
4;и
протеази ди
=
74;.
розділ відн
=
86;сно
ритоновіру
нижче.
Нелфінавір.=
При
застосуванl=
5;і
у комбінаці=
11;
з ефавіренз
=
86;м
площа під кр=
080;вою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmax нелфіна=
1074;іру
збільшилисn=
3;
на 20 % і 21
%,відповідно.
У більшості
випадків
така
комбінація
переносилаl=
9;я
добре. При
призначеннo=
0;
ефавірензу
=
74;
комбінації
=
79;
нелфінавірl=
6;м
корекція
дози не
потрібна.
Ритонавір.=
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
ефавірензу
=
81;
ритонавіру
=
91;
дозі 500 мг або 600
мг два рази
на добу
відзначалаl=
9;я
погана
переносиміl=
9;ть
даної
комбінації
(спостеріга
=
83;ися
запаморочеl=
5;ня,нудота,
парестезії
=
81;
підвищення
активності
печінкових
ферментів).
Дані щодо
переносимоl=
9;ті
комбінації
ефавірензу
=
79;
низькою
дозою
ритонавіру (100
мг два рази
на добу)
відсутні. Пр=
080;
застосуванl=
5;і
ефавірензу
за схемою, що
включає
низькі дози
ритонавір,
слід брати д=
086;
уваги
можливість
збільшення
відсотка
небажаних
явищ, пов’яз=
072;них із
прийомом
ефавірензу, =
074;наслідок
можливої
фармакодинk=
2;мічної
взаємодії.
Саквінаві=
088;/ритонавір. Дані
про можливу
взаємодію
ефавірензу
=
81;
комбінації
саквінавір/
=
88;итонавір
відсутні. Дл=
103;
призначеннn=
3;
разом з
ефавірензоl=
4;
низьких доз
ритонавіру
=
74;
комбінації
=
79;
інгібітораl=
4;и
протеази ди
=
74;.
розділ відн
=
86;сно
ритоновіру
вище.
Використанl=
5;я
ефавірензу
=
91;
комбінації
=
79;
саквінавірl=
6;м,
як единим
інгібітороl=
4;
протеази, не
рекомендуєm=
0;ься.
Антагоніст
хемокіновоk=
5;о
рецептора
ССR5.
Маравірок
.Пр=
1080;
застосуванl=
5;і
маравірока
=
91;
дозі 100 мг двіч=
;і
на добу разо=
084;
з
ефавірензоl=
4;,
площа під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
та Сmax зменш=
;увалась
у середньом
=
91;
на 45% та 51%
відповідно.
Концентрацo=
0;ю
ефавірензу
не вивчали,
жодні ефект
=
80;
не очікують
=
89;я.
Додаткову
інформацію
про лікарсь
=
82;і
засоби, які
містять
маравірок
дивись у
«Короткій
характерисm=
0;иці
лікарськогl=
6;
засобу».
Інгібітор
переносу
ланцюга
інтергразоn=
2;.
Ралтеграв=
110;р.
Корекція
дози
препаратів
не потрібна.
Нуклеозиди<=
span
style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>–
інгібітори
зворотної
транскриптk=
2;зи.
Дос&=
#1083;ідження
взаємодії
між
ефавірензоl=
4;
і комбінаці=
08;ю
зидовудин/л
=
72;мівудинта
тенофовіру
=
76;езопроксил=
1091;
фумарату пр
=
86;водили
за участю
ВІЛ-інфіков
=
72;них
пацієнтів. Будь-яких=
a>
клінічно
значимих
фармакокінk=
7;тичних
взаємодій н
=
77;
спостерігаl=
3;ося.
Спеціальні
дослідженнn=
3;
з оцінки
взаємодій
між ефавіре
=
85;зом
та іншими
нуклеозиднl=
0;ми
інгібітораl=
4;и
зворотної
транскриптk=
2;зи
не
проводилисn=
3;.
Будь-яких
клінічно
значущих фа
=
88;макокінети=
1095;них
взаємодій
очікувати н
=
77;
доводиться,
оскільки
шлях
метаболізмm=
1; нуклеозидн=
1080;ми
інгібітораl=
4;и
зворотної т
=
88;анскриптаз=
1080;
відрізняєтn=
0;ся
від метабол=
10;зму
ефавірензу, =
110;
тому
конкуренціn=
3;
за ті самі
метаболічнo=
0; ферменти
й шляхи
виведення
навряд чи
можлива.
Ненуклеози&=
#1076;и–<=
/span>
інгібітори
зворотної
транскриптk=
2;зи.
До=
089;лідження
застосуванl=
5;я
ефавірензу
=
74;
комбінації
=
79;
іншими
ненуклеозиk=
6;ними
інгібітораl=
4;и
зворотної
транскриптk=
2;зи
не проводил
=
80;ся,
тому що
застосуванl=
5;я
двох ненукл
=
77;озидних
інгібіторіk=
4;
зворотної
транскриптk=
2;зи
виявилось н
=
77;
корисним
стосовно еф
=
77;ктивності
та безпеки.
Одночасне
застосуванl=
5;я
не
рекомендовk=
2;но.
Препарати
для
лікування
гепатиту С.
Боцепреві=
088;:при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
боцепревірk=
2;
у дозі 800 мг трl=
0;
рази на день
разом з
ефавірензоl=
4;
600 мг один раз k=
4;
день, показн=
080;ки
– площа під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
та Сmax
змінюваласn=
0;
у обох
препаратів,
але не більш=
077;
ніж на 20% в бік
зменшення, т=
072;
не більше ні=
078;
на 25% в бік
зростання.
Тому при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
корекція
дози для обо=
093;
препаратів
не вимагаєт=
00;ся.
Телапреві=
088;: при
застосуванl=
5;і
телапревірm=
1;
(у дозі 750 мг ко
=
78;ні
вісім годин)
площа під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
у обох
препаратів
знизилась н
=
72;
18%, телапревір=
у
знизилась н
=
72;
14% та
ефавірензу
на 24% у зв’язку
з конкуренц=
10;єю
за
зв’язуваннn=
3;
з ферментом CYP=
450.
Тому при
одночасномm=
1;
прийомі
рекомендовk=
2;но
підвищити
дозу
телапревірm=
1;
до 1,125 мг кожні
вісім годин.
Макро=
;лідні
антибіотикl=
0;.
Азитроміци&=
#1085;:
одночасне
призначеннn=
3;
одноразовиm=
3;
доз азитром=
10;цину
та
багаторазоk=
4;их
доз
ефавірензу
=
74;
неінфіковаl=
5;их
добровольцo=
0;в
не призвело
до будь-якої
клінічно
значущої
фармакокінk=
7;тичної
взаємодії.
При признач
=
77;нні
азитроміциl=
5;у
в комбінаці=
11;
з ефавіренз
=
86;м
коректуванl=
5;я
дози не
потрібне.
Кларитромі&=
#1094;ин: при
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
кларитроміm=
4;ину
корекція
дози
ефавірензу
непотрібна.
Можливе
застосуванl=
5;я
препаратів,
альтернатиk=
4;них
кларитроміm=
4;ину.
Зас&=
#1090;осування
інших
макролідниm=
3;
антибіотикo=
0;в,
таких як
еритроміциl=
5;,
у комбінаці=
11;
з ефавіренз
=
86;м
не
досліджуваl=
3;ося.
Антимікоба=
;ктеріальні
засоби.
Рифабутин.=
В ход=
10;
одного
дослідженнn=
3;
за участю
неінфіковаl=
5;их
добровольцo=
0;в
ефавіренз
спричиняв
зменшення
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmaxрифабут=
080;ну
на 32 % і 38 %
відповідно.
Рифабутин б
=
91;дь-якого
істотного
впливу на
фармакокінk=
7;тику
ефавірензу
не виявив. На
підставі ци
=
93;
даних можна
зробити
висновок пр
=
86;
те, що добову
дозу
рифабутину
потрібно зб=
10;льшити
на 50 % при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
з
ефавірензоl=
4;
і дозу
рифабутину
можна подво=
11;ти
для режимів
терапії, кол=
080;
рифабутин
приймають
два або три
рази на
тиждень у ко=
084;бінації
з
ефавірензоl=
4;.
Рифампіцин.=
У
неінфіковаl=
5;их
добровольцo=
0;в
рифампіцин
зменшив
площу під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
ефавіренцу
на 26 % і Cmax– на 20 %. При
призначеннo=
0;
одночасно з
рифампіцинl=
6;м
дозу
ефавірензу
потрібно
збільшити д
=
86;
800 мг/добу. При
призначеннo=
0;
одночасно з
ефавірензоl=
4;
корекція
дози
рифампіцинm=
1;
не потрібна.
Пр=
086;тигрибкові
засоби
Ітраконазо&=
#1083;.
Одночасне
призначеннn=
3;
ефавірензу (600
мг на добу
перорально) =
079;
ітраконазоl=
3;ом
(200 мг перораль=
;но
кожні 12 годин)
неінфіковаl=
5;им
добровольцn=
3;м
призводило
до зниження
площі під кр=
1080;вою
«концентраm=
4;ія-час»,
Cmax і Cmin ітрак=
оназолу
на 39 %, 37 % і 44 %
відповідно, =
110;
гідроксіітl=
8;аконазолу
на 37 %, 35 % і 43 %
відповідно
порівняно з
такими
показникамl=
0;
при признач
=
77;нні
тільки
ітраконазоl=
3;у.
Фармакокінk=
7;тика
ефавірензу
не
змінюваласn=
3;,
оскільки не
були розроб
=
83;ені
рекомендацo=
0;ї
з дозування
ітраконазоl=
3;у,
потрібно
розглядати
можливість
альтернатиk=
4;ного
лікування.
Посаконазо&=
#1083;.
Потрібно
уникати
супутнього
застосуванl=
5;я
посаконазоl=
3;у
та
ефавірензу
=
91;
зв’язку з ін=
076;укцією
UDР-G. При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
суттєво зни
=
78;уються
фармакокінk=
7;тичні
показники
посаконазоl=
3;у.
Вориконазо&=
#1083;.
Одночасне
призначеннn=
3;
ефавірензу (400
мг на добу
перорально)
та
вориконазоl=
3;у
(200 мг двічі на
день
перорально)
неінфіковаl=
5;им
добровольцn=
3;м
призвело до
двох типів
взаємодії.
Площа під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmax ворикон=
1072;золу
знизилися в
середньому
на 77 % і 61 %
відповідно,
тоді як у
другому
випадку пло
=
97;а
під кривою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmax ефавіре=
1085;зу
підвищилисn=
3;
в середньом
=
91;
на 44 % і 38 %
відповідно.
Одночасне
призначеннn=
3;
ефавірензу
та стандарт
=
85;их
доз
вориконазоl=
3;у
протипоказk=
2;не.
Над&=
#1072;лі
сумісне
застосуванl=
5;я
ефавірензу (300=
мг
на добу
перорально)
та
вориконазоl=
3;у
(200 мг двічі на
день
перорально)
неінфіковаl=
5;ими
добровольцn=
3;ми
призвело до
зниження
площі під кр=
080;вою
«концентраm=
4;ія-час»
вориконазоl=
3;у
на 7 % і
підвищення C
При
призначеннo=
0;
ефавірензу
=
79;
вориконазоl=
3;ом
підтримуючm=
1;
дозу
вориконазоl=
3;у
потрібно
збільшити
до 400 мг двічі
на добу, а доз&=
#1072;
ефавірензу
=
79;низити
на 50 %, тобто 300 мг
на добу. При
припиненні
лікування
вориконазоl=
3;ом
потрібно ві
=
76;новити
первинну
дозу
ефавірензу.
Інші
протигрибкl=
6;ві
препарати.=
При
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
флуконазолm=
1;
та
ефавірензу
неінфіковаl=
5;им
добровольцn=
3;м
будь-яких
клінічно зн
=
72;чимих
фармакокінk=
7;тичних
взаємодій н
=
77;
відзначалоl=
9;я.
Мож&=
#1083;иві
взаємодії
між
ефавірензоl=
4;
і іншими
протигрибкl=
6;вими
засобами із
групи іміда
=
79;олу,
наприклад
кетоконазоl=
3;ом,
не досліджу
=
74;алися.
Протималяр&=
#1110;йні
засоби.
Атоваквон
або
прогуанілуk=
5;ідрохлорид.
У
разі необхі
=
76;ності
застосуванl=
5;я
протималярo=
0;йних
засобів
суттєво
знижуються
фармакокінk=
7;тичні
показники
останніх,
тому
потрібно ун
=
80;кати
їх сумісног
=
86;
застосуванl=
5;я.
Антациди/фа=
мотидин. Антаm=
4;иди,
що містять
гідроксид
алюмінію аб
=
86;
магнію, і
фамотидин н
=
77;
змінили
всмоктуванl=
5;я
ефавірензу
=
74;
неінфіковаl=
5;их
добровольцo=
0;в.
На підставі
цих даних
можна
зробити при
=
87;ущення
про те, що
зміна
шлункового
рН у зв'язку
із прийомом
інших
лікарських
засобів,
швидше за
все, не вплин=
1077;
на
всмоктуванl=
5;я
ефавірензу.
Седативні
засоби.
Лоразепам. Ефаві=
;ренз
збільшує Cmax і
площу під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
лоразепаму
на 16,3 % і 7,3 %
відповідно.
Ці зміни не
мають кліні
=
95;ного
значення. Пр=
080;
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
ефавірензу
=
81;
лоразепаму
корекція до
=
79;и
цих
препаратів
не потрібна.
Антикоагул&=
#1103;нти.
Варфарін
або
аценокоумаl=
8;ол.
Вз=
072;ємодія
не вивчалас=
00;.
Ефавіренз
може
збільшуватl=
0;
або
зменшувати
концентрацo=
0;ю
у плазмі та
ефекти
варфаріну
або аценоко
=
91;маролу,
тому може
знадобитисn=
3;
корекція до
=
79;и
для них.
Протисудом&=
#1085;і
засоби.
Карбамазеп&=
#1110;н. Немаn=
8;
даних щодо
одночасногl=
6;
застосуванl=
5;я
високих доз
цього медич
=
85;ого
препарату.
Таким чином,
немає реком
=
77;ндацій
щодо
дозування й
потрібно ро
=
79;глядати
можливість
альтернатиk=
4;ного
лікування.
Потрібно
періодично
визначати к
=
86;нцентрацію
карбамазепo=
0;ну
у плазмі.
Фенітоїн,
фенобарбітk=
2;л
та інші прот=
080;
судомні
засоби,які є
субстратамl=
0;
для
ферментів CYP450. Дані
про можливу
взаємодію
між
ефавірензоl=
4;
та
фенітоїном,
фенобарбітk=
2;лом
або іншими
протисудомl=
5;ими
засобами, у
метаболізмo=
0;
яких бере
участь
фермент CYP450,
відсутні. Пр=
080;
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
цих
препаратів
та
ефавірензу
існує
ймовірністn=
0;
зниження аб
=
86;
підвищення
=
82;онцентраці=
1081;
кожного
препарату в
плазмі кров=
10;,
тому
необхідно
здійснюватl=
0;
періодичниl=
1;
контроль
концентрацo=
0;й
у плазмі кро=
074;і.
Вальпроєва
кислота. Обмеже=
1085;і
дані
свідчать пр
=
86;
відсутністn=
0;
клінічно
значущого
впливу ефав=
10;рензу
на
фармакокінk=
7;тику
вальпроєвоo=
1;
кислоти, та
зворотного
впливу.
Корекція
дози ефавір
=
77;нзу
не потрібна.
За
пацієнтами
потрібно
проводити
спостережеl=
5;ня
для контрол=
02;
припадків.
Вігабартин
або
габапентин. Спеці=
;альні
вивчення
взаємодії
ефавірензу
=
81;
вігабартин
або
габапентинm=
1;
не
проводилисn=
3;.
Не передбач
=
72;ються
клінічно
значимі
взаємодії,
оскільки ві
=
75;абартин
і габапенти
=
85;
виводяться
=
74;
незміненомm=
1;
стані із
сечею і
малоймовірl=
5;о,
що вони мают=
100;
ті ж шляхи
виведення, щ=
086;
й ефавіренз.
Антидепрес&=
#1072;нти.
Сертралін. Сертр=
;алін,
що є
субстратом
СYР3А4, не
чинить істо
=
90;ного
впливу на
фармакокінk=
7;тику
ефавірензу.
Ефавіренз, у
свою чергу,
зменшує Cmax, С24 і
площу під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
сертраліну
на діапазон
від 28,6 до 46,3%.
Збільшення
дози
сертраліну
слід
проводити
під контрол
=
77;м
клінічної
відповіді.
Для
ефавірензу
корекція
дози не
потрібна.
Пароксетин.=
При
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і
пароксетинm=
1;
та
ефавірензу
будь-яких
клінічно
значущих
змін
фармакокінk=
7;тичних
параметрів
=
85;е
відзначалоl=
9;я.
При
застосуванl=
5;і
пароксетинm=
1;
в комбінаці=
11;
з
ефавірензоl=
4;
корекція
дози цих
препаратів
не потрібна.
Флуоксетин.=
Флуок=
;сетин
має
аналогічниl=
1;
пароксетинm=
1;
метаболічнl=
0;й
профіль, а
саме є
сильним
інгібітороl=
4;
СYР2D6, тому
взаємодія
між
флуоксетинl=
6;м
та ефавірен
=
79;ом
малоймовірl=
5;а.
Корекція
дози не
потрібна.
Неопінефрі&=
#1085;
та
інгібітори
повторного
захвату
дофаміну.
Бупропіон
та
гідроксибуl=
7;ропіон.
Зб=
110;льшувати
дози
бупропіону, =
091;
зв’язку із с=
091;ттєвим
зниженням
фармакокінk=
7;тичних
параметрів
останнього,
потрібно в
залежності
від клінічн
=
86;ї
реакції, але
не потрібно
перевищуваm=
0;и
максимальнm=
1;
рекомендовk=
2;ну
дозу бупроп=
10;ону.
Антигістам&=
#1110;нні
засоби.
Цетиризин.=
Блокатор Н-1
гістаміновl=
0;х
рецепторів
не чинить
клінічно
значущого
впливу на
фармакокінk=
7;тичні
параметри
ефавірензу.
Ефавіренз
знижує Cmax це=
1090;иризину
в середньом
=
91;
на 24 %, але не
змінює площ
=
91;
під кривою
«концентраm=
4;ія-час»
цетиризину.
Ці зміни не
мають
клінічного
значення. Пр=
080;
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
ефавірензу
=
81;
цетиризину
корекція
дози цих
препаратів
не потрібна.
Серцево-суд=
инні
засоби.Блок
=
72;тори
кальцієвих
каналів.
Дилтіазем.
Пр=
080;
одночасномm=
1;
призначеннo=
0;
ефавірензу (600=
мг
перорально 1
раз на добу)
та
дилтіазему (240
мг
перорально 1
раз на добу)
неінфіковаl=
5;им
добровольцn=
3;м
знижувалисn=
3;
показники
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»,
Cmax і Cmin дилті=
азему
на 69 %, 60 % і 63 %
відповідно;
знижувалисn=
3;
показники
«концентраm=
4;ія-час»,
Cmax і Cmin дизац=
етелдилтіаk=
9;ему
на 75 %, 64 % і 62 %
відповідно; =
079;нижувалися
показники
площі під
кривою «кон
=
94;ентрація-ча&=
#1089;»,
Cmax і Cmin N-димеm=
0;илдилтіазе=
084;у
на 37 %, 28 % і 37 %
відповідно
порівняно з
такими
показникамl=
0;
при
призначеннo=
0;
тільки
дилтіазему. =
061;оча
фармакокінk=
7;тичні
параметри
ефавірензу
були трохи
знижені (11-16 %), ці
зміни не
вважаються
клінічно
значущими й,
таким чином,
немає
потреби в
корекції
дози ефавір
=
77;нзу
при
призначеннo=
0;
разом з
дилтіаземоl=
4;.
При
корекції
дози
дилтіазему
потрібно ке
=
88;уватися
клінічною
відповіддю
(див. інструк=
1094;ію
для
застосуванl=
5;я
дилтіазему).
Верап=
;аміл,
фелодипін,
ніфедипін,
нікардипін. Немає
даних про
можливу
взаємодію
ефавірензу
=
79;
іншими
блокаторамl=
0;
кальцієвих
каналів, у
метаболізмo=
0;
яких бере
участь
фермент CYP3A4
(наприклад
верапаміл,
фелодипін,
ніфедипін,
нікардипін).
При
призначеннo=
0;
ефавірензу
разом з одни=
084;
із цих
препаратів
можливе
зниження пл
=
72;змових
концентрацo=
0;й
блокаторів
кальцієвих
каналів. При
корекції
дози
дилтіазему
потрібно
керуватися
клінічною
відповіддю (=
076;ив.
Інструкцію
для
застосуванl=
5;я
блокаторів
кальцієвих
каналів).
Препарати,
що знижують
рівень
ліпідів
Одноч=
;асне
призначеннn=
3;
ефавірензу
=
81;
інгібіторіk=
4;
ГАМК-КоА-ред=
091;ктази–ато
=
88;вастатину,
правастатиl=
5;у
або
симвастатиl=
5;у
–
призводило
до зниження
плазмових
концентрацo=
0;й
статинів у
здорових
добровольцo=
0;в.
Рівень
холестеринm=
1;
потрібно
періодично
=
87;еревіряти.
Може бути
рекомендовk=
2;на
корекція
дози
статинів
(див.
інструкцію
для застосу
=
74;ання
цих
препаратів).
Аторваста=
090;ин.
Одночасне
призначеннn=
3;
ефавірензу (600
мг перораль
=
85;о
1 раз на добу) і
аторвастатl=
0;ну
(10 мг перораль=
но
1 раз на добу) у
здорових
добровольцo=
0;в
призвело до
зниження
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmax аторвас=
1090;атину
на 43 % і 12 %
відповідно,
Парвастат=
080;н.
Одночасне
призначеннn=
3;
ефавірензу (600
мг перораль
=
85;о
1 раз на добу) і
парвастатиl=
5;у
(40 мг перораль=
но
1 раз на добу) у
здорових
добровольцo=
0;в
призвело до
зниження
площі під
кривою «кон
=
94;ентрація-ча&=
#1089;»
і Cmax аторвас=
1090;атину
на 40 % і 18 %
відповідно
порівняно з =
090;акими
показникамl=
0;
при прийомі
тільки парв
=
72;статину.
Симвастат=
080;н.
Спільне
призначеннn=
3;
ефавірензу (600
мг перораль
=
85;о
1 раз на добу) і
симвастатиl=
5;у
(40 мг перораль=
но
1 раз на добу) у
здорових
добровольцo=
0;в
призвело до
зниження
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
і Cmax аторвас=
1090;атину
на 69 % і 76 %
відповідно,
симвастатиl=
5;ової
кислоти – на 58 % і 51 %
відповідно =
10;
загальної
активності =
10;нгібіторів
ГАМК-КоА-ред=
091;ктази
на 60 % і 70 % відпов=
ідно
у порівнянн=
10;
з такими пок=
072;зниками
при прийомо
=
84;
тільки
симвастатиl=
5;у.
Розувастат&=
#1080;н.
Вз=
072;ємодія
не вивчалас=
00;.
Розувастатl=
0;н
у значній
мірі
виводиться
=
79;
калом, тому
взаємодія з
ефавірензоl=
4;
мало
ймовірна.
Корекція до
=
79;и
для обох
препаратів
не потрібна.
Гормональн&=
#1110;
контрацептl=
0;ви.
Пероральні
–
етнілестраk=
6;іол
+
норгестімаm=
0;. Ніяког=
1086;
ефекту на Cmax
або площу пі=
076;
кривою
«концентраm=
4;ія-час»
ефавірензу
від прийому
одноразовоo=
1;
дози етиніл
=
77;страдіолу
не
спостерігаl=
3;ась,
на
фармакокінk=
7;тику
активних
метаболітіk=
4;
норгестімаm=
0;у
(норелгестр
=
86;мін
та левонорг
=
77;стрел)
ефавіренз
мав вплив до
суттєвого з
=
85;иження
показників.
Можлива
взаємодія
між ефавіре
=
85;зом
і
пероральниl=
4;и
протизапліk=
6;ними
засобами
вивчена
недостатньl=
6;,
тому, крім
пероральниm=
3;
протизапліk=
6;них
засобів, пац=
110;єнти
повинні
використовm=
1;вати
інші надійн=
10;
бар'єрні
методи
контрацепцo=
0;ї.
Ін’єкційні
– медроксип
=
88;огестерона=
1094;етат.
Че=
088;ез
наявність
обмеженої
інформації
стосовно
взаємодії
при
одночасномm=
1;
застосуванl=
5;і,
слід крім
ін’єкційноk=
5;о
протизапліk=
6;ного
засобу,
пацієнти
повинні
використовm=
1;вати
інші надійн=
10;
бар'єрні
методи
контрацепцo=
0;ї.
Імплантат –
етоногестрk=
7;л.
Вз=
072;ємодія
не вивчалас=
00;.
Можливо, що
системна ді=
03;
етоногестрk=
7;лу
буде
зменшуватиl=
9;ь
(були
поодинокі
повідомленl=
5;я
про не
ефективнісm=
0;ь
контрацепцo=
0;ї
імплантатоl=
4;).
Тому, слід
крім
ін’єкційноk=
5;о
протизапліk=
6;ного
засобу, паці=
108;нти
повинні
використовm=
1;вати
інші надійн=
10;
бар'єрні
методи
контрацепцo=
0;ї.
Імунодепре&=
#1089;анти.
Для
імунодепреl=
9;антів,
метаболічнl=
0;й
розпад яких
здійснюєтьl=
9;я
за допомого=
02; CYP3A4
– цикл=
;оспорин,
такролімус,
сиролімус, м=
;оже
бути знижен
=
72;
їх системна
дія та може з=
1085;адобитися
корекція
доза. На
початку та
після припи
=
85;ення
лікування е
=
92;авірензом
рекомендуєm=
0;ься
проводити р
=
77;тельне
контролюваl=
5;ня
концентрацo=
0;ї
імунодепреl=
9;анту
протягом
мінімум 2-х
тижнів, для
досягнення
стабільної
концентрацo=
0;ї
останнього.
Опоїдні
засоби.
Мет=
;адон. При
дослідженнo=
0;
ВІЛ-інфіков
=
72;них
наркозалежl=
5;их
людей було
виявлено, що
спільний пр
=
80;йом
Ефавірензу
та метадону
спричинюваk=
4;
зниження
рівнів
метадону в
плазмі та
ознаки
опіатної
абстиненціo=
1;.
Для послабл
=
77;ння
цих
симптомів
було
збільшено
дозу метадо
=
85;у
в середньом
=
91;
на 22 %.
Пацієнтів
потрібно
перевіряти
на ознаки
абстиненціo=
1;
та
збільшуватl=
0;
дозу метадо
=
85;у
для
послабленнn=
3;
даного
синдрому.
Буп=
;ренорфін/на=
083;оксон.
Хо=
095;а
системна ді=
03;
бупренорфіl=
5;у
зменшувалаl=
9;ь,
клінічно
значуща
фармакокінk=
7;тична
взаємодія н
=
77;
відзначалаl=
9;ь,
ознаки
синдрому
відміни не
було.
Корекція до
=
79;и
не потрібна.
Фарма=
;кологічні
властивостo=
0;.
Фарма=
;кодинаміка.
Противірус&=
#1085;ий
засіб,
ненуклеозиk=
6;ний
інгібітор
зворотної
транскриптk=
2;зи
вірусу імун
=
86;дефіциту
людини типу =
030;
(ВІЛ-1). Дія
ефавірензу
не пов'язана
із конкурен
=
90;ним
впливом щод
=
86;
нуклеозидіk=
4;і
трифосфатіk=
4;нуклеозиді=
074;.
Пригнічує
активність
немутованоk=
5;о
типу
або стійко
=
75;о
до
зидовудину
лабораторнl=
6;го
чи клінічно
=
75;о
штаму вірус
=
91;.
Препарат не
впливає на
зворотну
транскриптk=
2;зу
вірусу імун
=
86;дефіциту
людини типу II
(ВІЛ-2), а також
неактивний
відносно
ДНК-полімер
=
72;зи
людини (α, β, γ
та δ).
Неефективнl=
0;й
при застосу
=
74;анні
як
монотерапіo=
1;
у зв’язку зі
швидкою
(протягом
декількох
тижнів)
появою мута
=
85;тних
вірусів та
розвитком
перехресноo=
1;
резистентl=
5;ості
до вірусу.
Перехре
=
89;на
резистентнo=
0;сть. Профілі
перехресноo=
1;
резистентнl=
6;сті
ефавіренцу,
невіра піну
та
делавірдинm=
1;
на клітинни
=
93;
культурах
показали, що
заміщення К 103=
N призводить
до втрати
сприйнятлиk=
4;ості
до всіх трьо=
093;
ненуклеозиk=
6;них
інгібіторіk=
4;
зворотної
транскриптk=
2;зи.
Два із трьох
досліджуваl=
5;их
делавірдин-
=
89;тійких
клінічних
ізолятів
мали
перехресну
резистентнo=
0;сть
з
ефавіренцоl=
4;
та містили
заміщення К 103=
N. Третій
ізолят, що
має
заміщення у
зворотній
транскриптk=
2;зі
на позиції 236, не
мав перехре
=
89;ної
резистентнl=
6;сті
із ефавірен
=
94;ом.
Вір=
1091;сні
ізоляти,
виділені з
мононуклеаl=
8;ів
периферичнl=
6;ї
крові
пацієнтів,
включених у
клінічне
дослідженнn=
3;
ефавіренцу, =
074;
яких спосте
=
88;ігалися
ознаки
неефективнl=
6;сті
терапії, (стр=
1080;бок
вірусного
навантаженl=
5;я)
були дослід
=
78;ені
на предмет
чутливості
до ненуклео
=
79;идних
інгібіторіk=
4;
зворотної
транскриптk=
2;зи.
Тринадцять
ізолятів, як=
110;
попередньо
характеризm=
1;валися
стійкістю д
=
86;
ефавіренцу,
виявилися
також
стійкими до
невіра піну
та делавірд
=
80;ну.
Виявилося, щ=
086;
п'ять з цих
стійких до н=
077;нуклеозидн&=
#1080;х
інгібіторіk=
4;
зворотної т
=
88;анскриптаз=
1080;
ізолятів
містили
заміщення K103N
або заміщен
=
85;я
валіну на
ізолейцин у
позиції 108 (V108I) у
зворотної
транскриптk=
2;зи.
Серед
протестоваl=
5;их
ізолятів
після
неефективнl=
6;ї
терапії ефа
=
74;іренцом
три ізоляти
залишилися
чутливими д
=
86;
ефавіренцу
на клітинни
=
93;
культурах, а
також мали
чутливість
до невіра
піну й делав=
110;рдину.
Пер=
1077;хресна
резистентнo=
0;сть
між ефавіре
=
85;цом
і
інгібітораl=
4;и
протеази ма=
08;
низьку ймов=
10;рність
внаслідок
різних
ферментів-м=
10;шеней.
Перехресна
резистентнo=
0;сть
між ефавіре
=
85;цом
і NRTIs має також
низьку
ймовірністn=
0;
внаслідок
різних
ділянок
зв'язування
на мішені та
різного
механізму
дії.
Фармак=
1086;кінетика.Всмоктува=
085;ня.Макси=
;мальна
концентрацo=
0;я
ефавірензу
на рівні 1,6-9,1 µМ
у сироватці
крові &=
#1076;осягається=
;
приблизно чере=
з 5
години
після
внутрішньl=
6;го
прийому препа=
рату в
одноразовіl=
1;
дозі від 100 мг
до 1 600 мг.
Збільшення
максимальнl=
6;ї
концентрацo=
0;ї
(Сmax) та&nbs=
p;
площі під
кривою
«концентраm=
4;ія–час»
(AUC), пов’язане
з
розміром дози=
,
спостерігk=
2;ється до 1 600 мг=
;,
збільшення
=
57;max
та AUC
при
підвищенні
дози від 200 мг
до 400 мг та 600 мг –
пропорційнk=
7;;
при прийомі =
076;ози
більше ніж 600
мг на добу
збільшення
не є пропорц=
110;йним,
що говорить
про зниженн=
03;
рівня
поглинання.
Час
досягнення
максимальнl=
0;х
концентрацo=
0;й
(3-5 годин) не
змінюється при
багаторазоk=
4;ому
прийомі. Ста=
073;ільні
концентрацo=
0;ї
в плазмі
спостерігаn=
2;ться після
прийому
препарату
протягом 6-7
діб.
При
прийомі будь
якої дози
ефавірензу
разом з
жирною їжею Сmax
та AUC
більші, ніж
для такої ж
дози за умов=
080;
прийому
натще .
Роз&=
#1087;оділ. Зk=
4;'язування
з білками пл=
072;зми
крові
(здебільшог
=
86;
з альбуміно
=
84;)
становить 99,5-99,75 =
%.
В основному
метаболізуn=
8;ться
системою
цитохрому Р450
до
гідроксильl=
6;ваних
метаболітіk=
4;
з подальшою їх
глюкуронізk=
2;цією.
Головними
ізоферментk=
2;ми,
відповідалn=
0;ними
за
метаболізм =
08; CYP3А4 та CYP2B=
6. Препарат
виявляє
спрямовану
дію на ізофе=
088;менти
цитохрому Р450:
інгібує 2С9, 2С19,
3А4, а в
концентрацo=
0;ях,
значно біль
=
96;их
за
терапевтичl=
5;і,
інгібує CYP2D6, CYPIA2,
стимулює
індукцію CYP2E1, CYP3A4,
що, в свою
чергу, призв=
086;дить
до
прискореннn=
3;
власного
метаболізмm=
1;.
Вив=
;едення. У
ефавірензу
порівняно
довгий
період напі
=
74;виведення
– 52-76 годин
після
прийому
одноразовоo=
1;
дози та 40-50
годин після
багаторазоk=
4;ого
прийому.
Приблизно 14-34%
виводиться
=
79;
сечею у
вигляді
метаболітіk=
4;
(1% у
незміненомm=
1;
вигляді) та 16-61%
з калом.
У пацієнтів
зі складним
=
80;
ураженнями
печінки
період
напіввиведk=
7;ння
подовжуєтьl=
9;я,
що означає
можливість
більшого
накопиченнn=
3;.
У пацієнтів
дитячого
віку
фармакокінk=
7;тика
ефавірензу
подібна
фармакокінk=
7;тиці
у дорослих. У
дітей, які
отримували
дозу препар
=
72;ту,
еквівалентl=
5;у
600 мг для
дорослих
(коригуванн=
03;
дози було
проведено
залежно від
маси тіла
дитини),
стабільне Сmax
було 14,1 µМ, Сmin 5,6 µМ, AUC 216 µМ.
Ф=
072;рмацевтичн&=
#1110;
характерисm=
0;ики.=
Основні
фізико-хімі
=
95;ні
властивостo=
0;:
тверді
желатинові
капсули:
–
«OEL»
жовтого/жов
=
90;ого
кольору з
відбитком «D&ra=
quo;
на кришечці
та «36» на
корпусі =
для дози 200 мг=
;;
–
№
4
жовтого/біл
=
86;го
кольору з
відбитком «D&ra=
quo; на
кришечці та
«72» на
корпусі =
для дози 50 мг=
;
Термін
придатностo=
0;.=
2 роки.
Умови
зберігання. Збері=
;гати
в сухому, зах=
1080;щеному
від світла,
недоступноl=
4;у
для дітей
місці при
температурo=
0;
не вище 30 °С, в
оригінальнo=
0;й
упаковці.
Упаковка. По 90
капсул з
дозуванням 200
мг; по 30 капсул=
; з
дозуванням 50
мг у
пластиковоl=
4;у
контейнері
=
79;
кришечкою т
=
72;
з контролем
першого
розкриття. П=
086;
1
пластиковоl=
4;у
контейнеру
=
74;
картонній п
=
72;чці.
Категор=
10;я
відпуску. За рецептом=
;.
=
1042;иробник.
=
1040;уробіндо
Фарма Ліміт
=
77;д
(Aurobindo Pharma Limited, India).
Місцезн
=
72;ходження.
Юніт III, Сарвей № 313,
Бачупалі Ві
=
83;адж,
Кутубуллапm=
1;р
Мандал,
Ранджа Реді =
044;істрікт
(А.Р.), Індія (Unit III, Survey
№ 313, Bachupally Village, Quthubullapur Mandal, Ranga Reddy District
(A.P.), India).