ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського= засобу

ВОМЕ= НДА

(VOMENDA)

&nb= sp;

Склад:

діюча речовина: ондансетрон (оndansetron);

1 мл розчину містить ондансетрону гідрохл= ориду дигідрату, що еквівалентно 2 мг ондансетрону;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислоти лимонної моногідрат, тринатрію цитрат дигідрат, вода для ін’єкцій.

&nb= sp;

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група. Протиблю= вальні засоби і препарати, що усувають нудоту. Антагоністи серотонінових 5НТ₃₌-рецепторів.

Код ATX А04А А01.

&nb= sp;

Фармакол= огічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст рецепторів серотоніну (5НТ3). Механізм дії ондансетрону при нудо= ті та блюванні до кінця не з’ясований. При проведенні променевої терапії та застосуванні цитостатичних препаратів у тонкому кишечнику відбувається вивільнення серотоніну (5НТ) і збудження закінчень аферентних волокон блукаючого нерва шляхом активації 5НТ3-рецепторів, що запускає периферичний механізм реалізації блювального рефлексу. Ондансетрон блокує ініціацію цього рефлексу. Активація аферентних закінчень блукаючого нерва зі свого боку мож= е спричиняти викид 5НТ у задньому полі дна четвертого шлуночка (area postxema), і це може запускати центральний механізм блювального рефлексу. Таким чином, пригнічен= ня ондансетроном хіміо- та радіоіндукованих нудоти і блювання, імовірно, здійснюється завдяки антагоністичному впливу на 5НТ3-рецептори нейронів, розташованих як на периферії, так і в центральній нервовій системі.

Механізм дії препарату при післяопераційних нуд= оті і блюванні не з’ясований, імовірно, він аналогічний такому при цитотоксичній нудоті і блюванні. Ондансетрон не впливає на концентрацію пролактину у плазмі крові.

Роль ондансетрону при блюванні, спричиненому опіатами, до кінця не з’ясована.

Фармакокінетика. =

Розподіл ондансетрону однаковий при застосуванні внутрішньо, внутрішньом’язово та внутрішньовенно у дорослих, подібний до періоду напіввиведення у кінцевій ф= азі 3 години і об’єму розподілу у стані рівноваги 140 л. Еквівалентна системна експозиція досягається після внутрішньом’язового та внутрішньовенного введе= ння ондансетрону.

Максимальна концентрація препарату в крові досягається після внутрішньовенної інфузії 4 мг ондансетрону через 5 хвилин та у межах 10 хви= лин після внутрішньом’язової ін’єкції.

Ондансетрон має помірний ступінь зв’язування з білками плазми крові (70–= 76 %). Ондансетрон виводиться із системного кровотоку в основному за допомогою метаболізму у печінці з участю чисельних ферментних систем. Із сечею у незм= іненому стані виводиться менше 5 % препарату. Відсутність ізоферменту СYР2D6 (полімор= фізм спартеїн-дебризохінового типу) не впливає на фармакокінетику ондансетрону. Фармакокінетичні параметри ондансетрону залишаються незміненими при його багаторазовому застосуванні.

Особливі групи пацієнтів<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'>

= Стать

Фармакокінетика ондансетрону залежить від статі пацієнтів. У жінок відзначається більша швидкість, ступінь абсорбції після перорального прийому і менший системний кліренс, обсяг розподілу (показники скориговані за масою тіла), ніж у чоловіків.

= Діти віком від 1 місяця до 17 років

За результатами дослідження, площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) після прийому внутрішньо і внутрішньовенного введення дітям і підліткам була подібною до такої у дорос= лих, за винятком грудних дітей віком від 1 до 4 місяців. Об’єм розподілу залежав від віку і був нижчим у дорослих порівняно з дітьми. Кліренс креатиніну залежав від маси тіла пацієнта, одна= к не залежав від віку (крім дітей віком від 1 до 4 місяців). Складно зробити остаточний висновок щодо того, чи виникало додаткове зниження кліренсу ондансетрону у дітей віком від 1 до 4 місяців, чи відповідне зниження мало природну варіабельність, пов’язану з невеликою кількістю пацієнтів, які досліджувались у даній віковій гру= пі. Оскільки діти віком до 6 місяців отримували тільки одну дозу препарату при виникненні післяопераційних нудоти та блювання, швидше за все, зниження кліренсу не буде мати клінічного значення.

= Пацієнти літнього віку

На основі отриманих даних про концентрацію ондансетрону у плазмі крові, а також результатів моделювання залежності клінічної відповіді від експозиції передбачається більш виражений вплив на інтервал QTсF у пацієнтів віком від 75 років, ніж у пацієнтів молодшого вік= у. Стосовно пацієнтів віком від 65 років і понад 75 років представлені спеціал= ьні рекомендації з вибору дози для внутрішньовенного введення (див. розділ «Спо= сіб застосування та дози»).

Пацієнти із порушеннями функції нирок <= /span>

У пацієн= тів із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) системний клірен= с і об’єм розподілу знижуються після внутрішньовенного введення ондансетрону, що призводить до невеликого, клінічно незначущого збільшення періоду напіввиведення (5,4 години). Дослідження з участю пацієнтів із тяжкою нирко= вою недостатністю, які потребують регулярного гемодіалізу, не показали зміни фармакокінетики ондансетрону після його внутрішньовенного введення.

Пацієнти із порушеннями функції печінки=

У пацієн= тів з тяжкими порушеннями функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону зі збільшенням періоду напіввиведення до 15–32 годин.

Клінічні характеристики.

Показання.=

Дорос= лі

- Нудота і блювання, спричинені цитотокси= чною хіміотерапією та променевою терапією.

- Профілактика та лікування післяоперацій= них нудоти і блювання.

Діти<= o:p>

- Нудота і блювання, спричинені цитотоксичною хіміотерапією для дітей віком від 6 міся= ців, та профілактика і лікування післяопераційних нудоти і блювання у дітей віком від 1 місяця.

Протипок= азання.

Протипок= азане застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом, оскільки

спостері= галися випадки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час їх одночасного застосування.

Гіперчут= ливість до будь-якого компонента препарату.

&nb= sp;

Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм і= нших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показ= али, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, алфентан= ілом, трамадолом, морфіном, лідокаїном, тіопе= нталом або пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різними ферментами цитохрому Р450 печінки: CYP3A= 4, CYP2= D6 та CYP1= A2. Завдя= ки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2= D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу на загальний кліренс креатиніну або вплив буде незначним.

З обережністю слід застосовувати ондансетрон разом= з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT та/або спричиняють порушення електролітного балансу (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування ондансетрон= у з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, може спричинити додаткове подовження цього інтервалу. Супутнє застосування ондансетрону з кардіотоксичними лікарськими засобами (наприклад, із антрациклінами (доксорубіцин, даунорубіцин) або трастузумабом), антибіотиками (еритроміцин= ), протигрибковими засобами (кетоконазол), антиаритмічними засобами (аміодарон= ) і бета-блокаторами (атенолол або тимолол) збільшує ризик виникнення аритмії (= див. розділ «Особливості застосування»).

Серотонінергетики (наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСН)=

Серотоніновий синдром (включаючи зміни психічного статусу, вегетативної нестабільності і нервово-м’язових порушень) був описаний після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів, у тому числі селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотн= ого захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) (див. розділ «Особливості застосування»).

Апоморфін

Застосування ондансетрону разом з апоморфіну гідрохлоридом протипоказане, оскільки спостерігалися вип= адки сильної артеріальної гіпотензії та втрати свідомості під час сумісного застосування.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин

У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторам= и CYP3= A4 (напри= клад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином), кліренс ондансетрону збільшуєть= ся і його концентрація у крові зменшується.

Трамадол

За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний еф= ект трамадолу.

Особливо= сті застосування.

При лікуванні пацієнтів із проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ₃-ре= цепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Реакції, пов’язані з дихальною системою, лікують симптоматично. Медичні працівники мають звертати на них особливу увагу, оскільки вони є ознаками реакцій підвищеної чутливості на лікарський засіб.

Ондансетрон у дозозалежній формі подовжує інтервал QT (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Додатково за даними постмаркетингового спостереження, були повідомлення про випадки тріпотіння/мерехтіння шлуночкі= в (torsade de pointes) при застосуван= ні ондансетрону. Слід уникати застосування ондансетрону пацієнтам із вродженим синдромом подовження QT. Ондансетрон слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів, які мають або у яких може розвинутися подовження інтер= валу QT, включаючи пацієнтів із порушеннями електролітного балансу, застійною серцевою недостатністю, брадиаритміями або пацієнтів, які лікуються іншими препаратами, що можуть спричинити подовження інтервалу QT або порушення електролітного балансу.

Повідомлялося про випадки ішемії міокарду у пацієнтів, які отримували о= ндансетрон. У деяких пацієнтів, особливо у разі внутрішньовенного введення, симптоми з’явилися одразу після введення ондансетрону. Пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми ішемії міокарда.

Перед початком застосування слід скорегувати гіпокаліємію та гіпомагніє= мію.

Після одночасного застосування ондансетрону та інших серотонінергічних препаратів був описаний серотоніновий синдром, включаючи зміни психічного статусу, вегетативну нестабільність і нервово-м’язові порушення (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо одночасне лікування ондансетроном та іншими серотонінергічними препаратами є клінічно обґрунтованим, рекомендується відповідний нагляд за пацієнтом.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишеч= нику, потрібний ретельний нагляд за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування препарату.

У пацієнтів, яким проводиться хірургічне втручання в аденотонзилярній ділянці, застосування ондансетрону для профілактики нудоти та блювання може маскувати виникнення кровотечі. Тому такі хворі підлягають ретельному нагля= ду після застосування ондансетрону.

Одна ін’єкція препарату містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, т= обто є фактично безнатрієвою.

Діти

У дітей,= які отримують ондансетрон разом із гепатотоксичними хіміотерапевтичними препаратами, потрібно ретельно стежити за можливими порушеннями функції печінки.

Режими дозування

При розрахунку дози згідно з масою тіла і застосуванні трьох доз із 4-годинним інтервалом загальна добова доза буде вищою, ніж при застосуванні однієї доз= и 5 мг/м² і однієї дози препарату перорально. Порівняльна ефективність цих двох режимів дозування не була оцінена у клінічних дослідженнях. Порівняння результатів різних досліджень свідчить про подібну ефективність обох режимів дозування.

Застосування у період вагітності або годування гру= ддю.

Жінки репродуктивного віку

Жінкам репродуктивного в= іку слід використовувати засоби контрацепції.

Вагітність=

На підставі досвіду застосування людині за даними епідеміологічних досліджень є підозри на розвиток дефектів щелепно-лицьової ділянки при застосуванні ондансетрону у І триместрі вагітності. =

В одному когортному дослідженні, що включало 1,8 мільйона вагітностей, застосування ондансетрону у І триместрі вагітності бу= ло пов’язано з підвищеним ризиком розвитку оральних ущелин (3 додаткових випад= ки на 10000 жінок, які отримують лікування; скоригований відносний ризик, 1,24= (95 % ДІ 1,03 – 1,48)).

Проведені епідеміологічні дослідження вроджених вад серця показують суперечливі результати. Результати досліджень на тваринах не вказують на п= рямі або опосередковані шкідливі ефекти щодо репродуктивної токсичності.

Ондансетрон не слід застосовувати протягом І триме= стру вагітності.

Безпека застосування препара= ту у період вагітності для людини не встановлена. Під= час експериментальних досліджень на тваринах ондансетрон не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальн= ий розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, препарат= не рекомендується застосовувати у період вагітност= і.

Годування груддю

В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон проникає у грудне молоко тварин. У разі необхідності застосуван= ня препарату слід припинити годування груддю.

Фертильність

Інформація щодо впливу ондансетрону на фертильніст= ь у людини відсутня.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Психомот= орні тести показали, що ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами= і не чинить седативної дії, але слід мати на увазі профіль побічних дій препарату при вирішенні<= o:p>

питання про здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

&nb= sp;

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання, спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Дорослі

Еметоген= ний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії. Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу. Дозу= препарату (діапазон від 8 до 32 мг на добу) і спосіб застосування обирають відповідно до нижчевказаної інформації.=

Еметогенна хіміотерапія та проме= нева терапія

= Ондансетрон, залежно від лікарської форми, можна застосовувати перорально, внутрішньовен= но або внутрішньом’язово.

Для більшості пацієнтів рекомендована внутрішньове= нна або внутрішньом’язова доза препарату становить 8 мг у вигляді повільної вну= трішньовенної ін’єкції впродовж не менше 30 секунд або внутрішньом’язової ін’єкції безпос= ередньо перед лікуванням, з наступним прийомом 8 мг перорально кожні 12 годин.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 г= один рекомендується пероральне застосування ондансетрону протягом = не більше 5 днів після закінчення курсу лікува= ння.

Високоем= етогенна хіміотерапія (наприклад високі дози цисплатину)

Для таких пацієнтів ондансетрон можна застосовувати перорально, внутріш= ньовенно або внутрішньом’язово. Показано, що ондансетрон однаково ефективний у наступних схемах дозування протягом перших 24 годин хіміотерапії:

·&nb= sp; одноразова доза 8 мг може бути призначена безпосередньо перед проведенням хіміотерапії у вигляді внутрішнь= овенної повільної ін’єкції (не менше 30 секунд) або внутрішньом’язової ін’єкці= ї;

·&nb= sp; для високоеметогенної хіміотерапії 8 мг препа= рату або меншу дозу не потрібно розводити та можна вводити шляхом повільної внутрішньовенної (не менше 30 секунд) або внутрішньом’язової ін’єкції = безпосередньо перед хіміотерапією з подальшим дворазовим внутрішньовенним (не менше 30 секунд) = або внутрішньом’язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/годину протягом 24 годин;

· &nb= sp; початкову максимальну дозу по= над 8 мг (до 16 мг) можна застосовувати лише у вигляді внутрішньовенної інфузії у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчин= ника (див. нижче «Інструкцію для застосування»); інфузія має тривати не менше 15 хвилин безпосередньо перед проведенням хіміотерапії. Початкову дозу препарату 8 мг можна вводити двома додатковими внутрішньовенними (не менше 30 секунд) або внутрішньом’язовими введеннями з інтервалом 4 години між ін’= єкціями.

Одноразову дозу більше 16 мг застосовувати не можна, оскільки зі збільшенням дози збільшується ризик подовження інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу. Ефективність препарату при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату у дозі 20 мг перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блюва= ння після перших 24 годин рекомендується пероральне застосування препарату протягом не більше 5 днів після закі= нчення курсу лікування.

Діти вік= ом від 6 місяців та підлітки

Дозу препарату можна розраховувати за площею повер= хні тіла або маси тіла дитини.

У педіатричній практиці препарат слід вводити шлях= ом внутрішньовенної інфузії у 25–50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Інструкцію для застосування») = протягом= 15 хвилин.

Загальна добова доза, розрахована за масою тіла, більша порівняно із загальною добовою дозою, розрахованою за площею поверхні тіла.

Препарат потрібно розводити 5 % розчин= ом декстрози або 0,9 % розчин= ом натрію хлориду, або іншим відповідним інфузійним розчином і вводити шляхом внутрішньовенної інфузії впродовж не менше 15 хвилин.

Немає жодних даних з контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату для профілактики відтермінованих або тривалих блювання та нудоти, спричинених хіміотерапією. Немає жодних даних з контрольованих клінічних досліджень щодо призначення препарату для лікування нудоти і блювання, спричинених променевою терапією у дітей.<= /o:p>

Розрахун= ок дози згідно з площею поверхні тіла дитини

Препарат слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м². Внутрішньовенна до= за не має перевищувати 8 мг.

Через 12 годин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати до 5 днів. Загальна добова до= за ондансетрону (розподілена на декілька прийомів) не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Площа по= верхні тіла	День 1^(a,b)	День 2-6^(b)
< = 0,6 м²	5 мг/м2 внутрішньовенно, потім <= /o:p> 2 мг сир= опу через 12 годин	2 мг сир= опу кожні 12 годин
Ͱ= 5; 0,6 м²та ≤ 1,2 м2	5 мг/м2 внутрішньовенно, потім 4 мг сир= опу або таблетки через 12 годин	4 мг сир= опу або таблетки кожні 12 годин
> = 1,2 м²	5 мг/м2 або 8 мг внутрішньовенно, потім 8 мг сиропу або таблетки через 12 годин	8 мг сир= опу або таблетки кожні 12 годин

^a= = Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

^b Загальна добова доза, розподілена на декілька прийомів, не повинна перевищу= вати дозу для дорослих (32 мг).

&nb= sp;

Розрахун= ок дози згідно з масою тіла дитини

Загальна добова доза, розрахована за масою тіла, більша порівняно з загальною добовою дозою, розрахованою за площею поверхні тіла.

Препарат слід вводити безпосередньо перед хіміотерапією шляхом разової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 0,15 мг/кг. Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг. У подальшому можливе введення двох внутрішньовенних ін’єкцій з інтервалом 4 години. Через 12 год= ин можна розпочинати пероральне застосування препарату, яке може тривати до 5 днів. Загальна добова доза ондансетрону (розподілена на декілька прийомів) = не повинна перевищувати дозу для дорослих 32 мг.

Маса тіла	День 1^(a,b)	День 2-6^(b)
Ͱ= 4; 10 кг	до 3 доз= по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години	2 мл сир= опу кожні 12 годин
> = 10 кг	до 3 доз= по 0,15 мг/кг внутрішньовенно кожні 4 години	5 мл сир= опу кожні 12 годин

^a= Внутрішньовенна доза не повинна перевищувати 8 мг.

^b Загальна добова доза, розподілена на декілька прийомів, не повинна перевищу= вати дозу для дорослих (32 мг).

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам віком від 65 до 74 років початкова доза ондансетрону становить 8 мг або 16 мг. Усі дози для внутрішньовенних ін’єкцій слід розчиняти у 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Інструкцію для застосування») та вводити протягом 15 хвилин.

Для пацієнтів віком від 75 років початкова внутрішньовенна ін’єкція ондансетрону не повинна перевищувати 8 мг. Всі дози для внутрішньовенних ін’єкцій слід розчиняти в 50–100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або іншого відповідного розчинника (див. нижче «Інструкцію д= ля застосування») та вводити протягом 15 хвилин. Після початкової дози у 8 мг можна продовжити застосування 2 дозами по 8 мг, які слід вводити шляхом інф= узії протягом 15 хвилин з інтервалом між введеннями не менше 4 годин. =

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху введення препарату пацієнтам з порушенням ф= ункції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатні= стю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функ= ції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких пацієнтів максимальна добова доза препарату не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізм= у спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у пацієнтів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів після повторного введення концентрація препарату така ж, як і у хворих з непорушеним метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введенн= я не потрібна.

Післяопераційні нудота і блюванн= я

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза ондансет= рону становить 4 мг у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час введення в наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендована разова доза онда= нсетрону становить 4 мг у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти віком від 1 місяця та підлі= тки

Для профілактики і лікування післяопераційної нудо= ти і блювання у дітей, яких оперують під загальною анестезією, препарат можна вв= одити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально 4 мг) шляхом повільної внутрішньове= нної ін’єкції (не менше 30 секунд) до, під час, після введення у наркоз або після операції.

Відсутні дані досліджень щодо застосування ін’єкці= йної форми ондансетрону дітям віком до 2 років для профілактики та лікува= ння післяопераційних нудоти і блювання.

= Пацієнти літнього віку

Існує обмежений досвід застосування ондансетрону= для профілактики і лікування післяопераційної нудоти і блювання у пацієнтів літнього віку, однак ондансетрон добре переносився пацієнтами віком від 65 років, які отримували хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатніст= ю

Немає необхідності змінювати режим дозування або ш= лях введення препарату для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатні= стю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функ= ції печінки кліренс ондансетрону значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові – зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препара= ту не має перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів після повторного введення концентрація препарату така ж, як і у хворих із неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введе= ння не потрібна.

Інструкція для застосування

Флакон із препаратом не містить консервантів, і ро= зчин необхідно використовувати негайно після відкриття. Не слід застосовувати препарат, якщо розчин не прозорий або утворюється осад. Розчин, що залишивс= я, потрібно знищити. Флакон із препаратом не можна автоклавувати.

Після ро= зведення

Після розведення у сумісних розчинах для внутрішньовенних інфузій препа= рат є стабільним при нормальних кімнатних умовах освітлення або при денному світлі протягом принаймні 24 годин, захист від світла під час інфузій не потрібний.

Сумісніс= ть з іншими рідинами для внутрішньовенних введень

Для приготування розчину Воменди для інфузій можна застосовувати тільки рекомендовані середовища: 0,9 % розчин натрію хлориду; 5 % розчин глюкози; 10 % розчин манітолу; розчин Рінгера; 0,3 % розчин калію хлориду з 0,9 % розчином натрію хлориду; 0,3 % розчин калію хлори= ду з 5 % розчином глюкози.

У разі необхідності тривалого зберігання препар= ату розчинення слід проводити у відповідних асептичних умовах. Розчини для інфузійного введення потрібно готувати безпосередньо перед інфузією<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:UK'> або зберігати у холодильнику при температурі 2–8 °С не більше 24 годин до початку застосування.

Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільніс= ть також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % розчином глюкози, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, = що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

Сумісніс= ть з іншими препаратами

Воменду можна застосовувати у вигляді внутрішньове= нної інфузії зі швидкістю 1 мг/год. Препарат у вигляді інфузійного розчину = при концентрації ондансетрону 16–160 мкг/мл (наприклад, 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити через Y-подібний катетер з такими препаратами:

- цисплати= н у концентрації до 0,48 мг/мл(наприклад, 240 мг/500 мл) протяго= м 1–8 годин;

- 5-фторур= ацил у концентрації до 0,8 мг/мл (наприклад, 2,4 г у 3 л або 400 мг у 500 мл) зі швидкістю не більше 20 мл/год (500 мл за 24 години). Більш висока концентрація 5-фторурац= илу може спричинити преципітацію ондансетрону. Розчин для інфузій 5-фторурацилу= може містити до 0,045 % хлориду магнію на додаток до інших наповнювачів, що= є сумісними;

- карбопла= тин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл (наприклад, від 90 мг в 500 мл до = 990 мг у 100 мл) протягом 10–60 хвилин;

- етопозид= у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл (наприклад, від 72 мг в 500 мл до= 250 мг в 1 л) протягом 30–60 хвилин;

-&nb= sp; цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін’єкцій (наприклад, 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму) у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

-&nb= sp; циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигл= яді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

-&nb= sp; доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін’єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

- дексамет= азон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції протягом 2–5 хвилин = (при одночасному введенні 8 мг або 16 мг ондансетрону, розчиненого у 50–100 = ;мл ін’єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин. Оскільки ці препарати є сумісними, їх можна вводити через одну крапельницю, при цьому в розчині концентрації дексаметазону фосфату (у формі натрієвої солі) будуть становити від 32 мкг до 2,5 мг в 1 мл, а ондансетрону - від 8 мкг до 1 мг в 1 мл= .

Діти.

Застосовувати дітям віком від 6 місяців (при хіміотерапії) та віком від 1 місяця (для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання).

&nb= sp;

Передозування.=

Симптомі= та ознаки. Даних п= ро передозування ондансетрону недостатньо. У більшості випадків симптоми схожі= на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. розділ «Побічні реакції»). Серед проявів передозування повідомляли про такі як зор= ові розлади, запор тяжкого ступеня, гіпотензія, вазовагальні прояви із транзито= рною атріовентрикулярною блокадою ІІ ступеня. У всіх випадках ці явища повністю минали.

Ондансетрон подовжує інтервал QT у дозозалежній формі. У випадку передозування рекомендується проведення ЕКГ-моніторингу.

Діти.= Повідомляли про серотоніновий синдром у немовлят та дітей віком від 12 місяців до 2 років після випадкового передозування препарату для перорального застосування (дози перевищували рекомендований рівень 4 мг/кг)= .

Лікування. Специфічного антидоту не існує, = тому у випадках передозування необхідно застосовувати симптоматичну та підтримую= чу терапію.

Подальше ведення хворих слід проводити за клінічни= ми показаннями або, по можливості, згідно з рекомендаціями національного центру щодо отруєнь.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки її дія не може виявитися через антиеметичний вплив препарату.

Побічні реакції.

Побічна дія, інформація про яку наведена нижче, класифікована за органами і системами та за частотою її виникнення. За част= отою виникнення побічні реакції розподілено на такі категорії: дуже часто (Ͱ= 5; 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000) і невідомо (не можна оцінити за наявними даними).

З боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості негайного типу, інколи тяжкі, аж до анафілаксії.

З боку нервової системи:

дуже час= то: головний біль;

нечасто:= судоми, рухові порушення (включаючи екстрапірамідні реакції, такі як дистонічні реа= кції, окулогірний криз і дискінезія без стійких клінічних наслідків) ^(1);

рідко: запаморочення, переважно під час швидкого внутрішньовенного введення препар= ату.

З боку органів зору:

рідко: скороми= нущі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення;

дуже рід= ко: минуща сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування ^(2).

З боку серця:

нечасто:= аритмії, біль у грудях (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія;=

рідко: подовже= ння інтервалу QT (включа= ючи тремтіння/мерехтіння шлуночків (torsade de = pointes);

невідомо= : ішемія міокарда ⃰ (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку судин:

часто: відчуття тепла або припливів;

нечасто:= гіпотен= зія.

З боку дихальної системи та органів грудної порожнини:

нечасто:= гикавка= .

З боку травного тракту:

часто: запор.<= o:p>

З боку гепатобіліарної системи:

нечасто:= безсимптомне підвищення показників функції печінки ⁽³⁾.

З боку ш= кіри та підшкірної клітковини:

Дуже рідко: токсичні висипи, в тому числі токсичний епідермальний некроліз.

Загальні порушення та місцеві реакції:

часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньовенного введе= ння.

&nb= sp;

¹= У спостереженнях = відсутні остаточні дані щодо стійких клінічних наслідків.

² У більшості випа= дків скороминуча сліпота минала за 20 хвилин. Більшість пацієнтів отримували хіміотерапевтичні засоби, які містять цисплатин. Були зареєстровані деякі випадки скороминущої сліпоти кортикального походження.

³ Ці випадки спост= ерігалися головним чином у пацієнтів, які отримували хіміотерапевтичні засоби, що міс= тять цисплатин.

* Ці типи небажаних реакцій були отр= имані з постмаркетингового досвіду застосування ондансетрону за допомогою спонтан= них повідомлень про клінічні випадки та описані у літературі випадків. Оскільки= про ці реакції повідомляється добровільно з популяції невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту, тому класифікується як невідома.

Під час післяреєстраційного спостереження спостерігалися такі побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: біль та дискомфорт у грудях, екстрасистоли, тахікардія, включаючи шлуночкову та надшлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь, відчуття серцебиття, синкопе, зміни ЕКГ.

Реакції гіперчутливості: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, свербіж, шкірні висипи, кропив’янка.<= /p>

З боку нервової системи: порушення ходи, хорея, міоклонус, невгамовність, відчуття печіння, протрузія язика, диплопія, парестезія.

Загальні= порушення та місцеві реакції: підвищення температури тіла, біль, почервоніння, печіння у місці введе= ння.

Інше: гіпокаліємія.

&nb= sp;

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

= Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище = 25 ºС.

Зберігат= и в недоступному для дітей місці.

&nb= sp;

Несумісність.

Препарат не можна застосовувати в одному шприці або інфузійному розчині разом з іншими лікарськими засобами. Препарат у формі ін’єкцій можна поєднувати лише з рекомендованими розчинами для інфузій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

&nb= sp;

Упаковка= .

По 2 мл (4 мг) або 4 мл (8 мг) у флаконі; по 5 = або по= 10 флаконів у картонній коробці.

&nb= sp;

Категорія відпуску. За рецептом.<= /p>

&nb= sp;

Виробник. Аспіро Фарма Лімітед/= Aspiro Pharma Limited= .

Місц= езнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Сі.№321, Біотех парк, Фейз-ІІІ, Каркапатла Віледж, Маркук Мандал, Сидді= пет Дист-502281, Телангана Стейт, Інд= ія/

Sy.No.321, Biotech park, Phase-III, Karkapatla Village, Markook Mandal, Siddipet Dist-502281, Telangana State, India.