ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>

АБІРАТЕРОН-ВІСТА

(ABIRATERONVISTA)

Склад:

діюча речовина: абіратерону ацетат;

1 таблетка містить абіратерону ацетату 250 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; натрію = кроскармелоза; повідон; н= атрію лаурилсульфат; целюлоза мікрокристалічна; кремнію діо= ксид колоїдний безводний; магнію стеарат.=

<= /p>

Лікарська форма. Таблетки.

овальна таблетка від білого до майже білого кольору з гравіюва= нням ATN з одного боку та 250 з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Засоби, що застосовуються для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інші антагоністи гормонів і подібні засоби. Абіратерон. Код АТХ L02B X03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Абіратерону ацетат in vivo метаболізується до абірате= рону, який є інгібітором біосинтезу андрогену. Зокрема, абір= атерон селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17). Даний фермент необхідний для біосинтезу андрогену у тканинах яєчок, кори надниркових залоз та пухлини простати. CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону до попередників тестостерону, ДГЕА та андростендіону відповідно через 17α-гідроксилювання та розщеплення зв’язку C17,20. Пригнічення CYP17 також призводить до підвищення продукування мінералокортикоїдів наднирковими залозами (див. розділ «Особливості застосування»).

Андрогенчутливий рак передміхурової залози відповідає на лікування, яке знижує рівень андрогенів. Однак терапія, спрямована на зниже= ння рівня андрогенів, зокрема застосування агоністів агоністів лютеїнізуючого = гормону рилізинг гормону (ЛГРГ) або проведення орхіектомії, знижують продукування андрогенів у яєчках, але не впливають на продукування андрогенів наднирковими залозами або тканинами пухлини. Лікування із застосуванням препарату Абіратерон-Віста знижує сироватковий рівень тестостерону до невизначуваних показників при одночасно= му застосуванні з агоністами ЛГРГ (або проведення = орхіектомії).

Фар= макодинаміка

Абіратерон-Віста зменшує рівні сироваткового тестостерону та інших андрогенів сильніше, ніж агоністи ЛГРГ аб= о орхіектомія. Це є результатом селективного пригнічення CYP17, необхідного для біосинтезу андрогенів. Cпецифіч= ний антиген передміхурової залози (ПСА) є біологічним маркером у пацієнтів з ра= ком передміхурової залози. У ході клінічного дослідження ІІІ фази у пацієнтів після невдало проведеної хіміотерапії із застосуванням таксанів, у пацієнтів, які прийма= ли Абіратерон-Вісту (38 %), порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10 %), відзначалося зниження рівня ПСА не менше ніж на 50= % початкового рівня.

Фар= макокінетика.

Фармакокінетику абіратерону та абіратерону ацетату досліджували у здорових доброволь= ців, пацієнтів з метастазуючим раком передміхурової = залози та пацієнтів без раку з печінковою або нирковою недостатністю. Абіратерону ацетат швидко метабо= лізується in vivo до абіратерону, = який є інгібітором біосинтезу андрогену.

Всмоктування.

Після перорального застосування абіратерону ацетату натще максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години.

Застосування абіратерону ацетату разом з = їжею порівняно з прийомом препарату натще призводить до 10-кратного підвищення <= /span>AUC та майже до 17-кратного підвищення C_max абіратерону від середнього системного впливу абіратерону залежн= о від вмісту жирів у їжі. Тому прийом абіратерону аце= татупід час їжі потенційно може призвести до варіювання системної дії препарату. Отже, Абіратерон-Віста не можна прий= мати з їжею. Препарат слід застосовувати щонайменше за 1 годину до або через 2 год= ини після їди. Таблетки потрібно ковтати не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.<= /span>

Зв’язування ¹⁴C-абіратерону з білками плазми людини станов= ить 99,8 %. Об’єм розподілу дорівнює 5630 л, вказуючи на те, що абіратерон широко розподіляється в периферичних тканинах.

Біо= трансформація.

Після перорального застосування ¹⁴C-абіратерону ацетату у вигляді капсул абіратерону ацетат гідролізуєтьс= я до абіратерону, який далі піддається реакціям сульфуванн= я, гідроксилювання та окислення переважно печінкою. Біль= ша частина циркулюючого радіоактивного препарату (приблизно 92 %) виявляється у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, які можливо виявити, на два основні метаболіти – абіратерону сульфат та N-о= ксид абіратерону сульфат – припадає приблизно по 43 % зага= льної радіоактивності.

Виведення.=

Середній період напіввиведення абіратерону з плазми крові становить приблизно 15 годин, з огляду на дані, отри= мані у здорових добровольців. Після перорального застосування 1000 мг ¹⁴⁼C-абіратерону ацетату приблизно 88 % радіоактивної дози виявлялося у калі та приблиз= но 5 % – у сечі. Основними компонентами= , які виділяються з калом, є незмінений абіратерону а= цетат та абіратерон (приблизно 55 % та 22 % від призн= аченої дози відповідно).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату оціню= вали у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього сту= пеня (клас A і В за класифікацією Чайлда-П’ю, відповідно) і у контрольної групи здоров= их добровольців. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування препарату в дозі 1000 мг підвищувався приблизно на 11 % та 260 % у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня відповідно. Середній період напіввиведення абіратерону подовжувався приблизно до 18 годин у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня і приблизно до 19 годин у пацієнтів з печінковою недостатні= стю середнього ступеня.

У ще одному дослідженні фармакокінетику абіратер= ону оцінювали у 8 пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю тяжкого ступ= еня (клас С за класифікацією Чайлда- П’ю) та 8 здорових добровольців з нормальною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з тяжким порушенням функцій печінки системний вплив (AUC) абіра= терону збільшувався на 600 %, а фракція незв’язаної діючої речовини – на 80 %.

Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня підбір дози не потрібен.

Слід з обережністю застосовувати препарат Абіратерон-Віста пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості і лише у р= азі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та д= ози» та «Особливості застосування»).

Препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»= та «Особливості застосування»).

Пацієнтам, у яких розвивається гепатотоксичність у ході лікування із застосуванням Абіратерону-Вісти, може бути потр= ібне призупинення лікування та корекція дози (див. розділи «Спосіб застосування = та дози» та «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату порів= нювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на постійному гемодіалізі та контрольною групою пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування препарату в дозі 1000 мг не підвищувався у пацієн= тів з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалі= зі. При застосуванні препарату Абіратерон-Віста пац= ієнтам з нирковою недостатністю, включаючи тяжку ниркову недостатність, у зниженні дози немає потреби. Однак слід з обережністю призначати Абіратерон-Вісту хворим на рак передміхурової залози з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосув= ання Абіратерону-Вісти таким пацієнтам відсутні.

Клінічні характеристики. Показання. метастазуючого кастрац= ійно-резистентного раку передміхурової залози з безсимптомним або = м’яким перебігом у дорослих чоловіків після незадовільного результату андрогенної блокади та яким хіміотерапія клінічно не показана;

· метастазуючого кастрац= ійно-резистентного раку передміхурової залози у дорослих чоловіків, захворювання яких прогресує під час або після попередньої хіміотерапії із застосуванням доцетакселу.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин.

- Лікарський засіб Абіратерон-Віста протипоказаний вагітним та жі= нкам репродуктивного віку.

- Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлда-П’ю) (див. розділи «Спосіб застосування то дози», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

- = Лікарський засіб Абіратерон-Віста з предні= зоном або преднізолоном протипоказаний у комбінації з Ra-223.

Особливі заходи безпеки.<= /b>

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Абіратерону-Вісти з їжею значною мірою підвищує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність = та безпека застосування препарату з їжею не встановлені, тому Абіратерон-Вісту не можна застосовувати разом з їжею (див. розділи «Спосіб застосування та д= ози» та «Фармакокінетика»).

Абіратерон є інгібітором печінкових ферментів CYP2D6 та CYP2C8, за допомогою яких відбувається метаболізм лікарських засобів. У ході дослідження, яке проводили з метою визначення ефектів абіратерону ацетату (з преднізоном) на одноразову дозу субстрату декстрометорфану CYP2D6, системна експозиція (AUC) декстрометорфану підвищувалася приблизно у 2,9 раза. Значення AUC24 для декстро= рфану, активного метаболіту декстрометорфану, підвищув= алося на 33 %.

Абіратерон-Вісту з лікарськими засобами, що активуються або метабо= лізуються CYP2D6, зокрема з лікарськими засобами, які мають вузький терапевтичний індекс. Тому слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу, який метаболізується CYP2D6 та має вузький терапевтичний і= ндекс. Такими лікарськими засобами, зокрема, є метопролол, пропранолол, дезипрамін, = венлафаксин, галоперидол,= рисперидон, пропафенон, <= span class=3DSpellE>флекаїнід, кодеїн, оксикодон, трамадол (трьом останнім необхідний CYP2D6 для утворення активних аналгезуючих метаболітів).
Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Абіратерон-Вісту з лікарськими засобами, що можуть подовжувати інтервал QT, або препаратами, що можуть спричиняти шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід,= ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні препарати (див. розділ «Особливості застосування»).

Спіронолактон зв’язується з рецепторами андрогену, що може призвести до підвищення рівня специфічного антигену передміхурової залози (ПСА). Одночасне застосування з Абіратероном-Вістою не рекомендується= . =
Особливості застосування.

Артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія та затримка рідини і серцева недостатність через надлишок мінералокортикоїдів.

Абіратерону= ацетат може спричинити артеріальну гіпертензію, г= іпокаліємію та затримку рідини в організмі (ди= в. розділ «Побічні реакції») внаслідок підвищення рівня м= інералокортикоїдів, що є результатом пригнічення CYP17. Одночасне застосування кортикостероїдів= пригнічує активність адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та ступеня тяжкості цих побічних ефектів. Слід з обережністю застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів, у яких загострення основного захворювання може проявлятися підвищенням артеріального тиску, гіпокаліємією (на тлі прийому серцевих глікозидів) або затримкою рідини, наприклад при серцевій недостатності, тяжкій або нестабільній стенокардії, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда або шлуно= чковій аритмії, та пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Абіратерон-= Вісту слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. З досліджень ІІІ фази із застосуванням препарату Абіратерон-Віста⁼виключали пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, про що свідчать інфаркт міокарда або артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка = або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка = ˂ 50 %. З досліджень з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана, виключали пацієнтів з фібриляцією передсердь та іншими видами серцевих арит= мій, що потребували медичного втручання. Безпека застосування препарату Абіратерон-Віста⁼для пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка ˂ 50 % або серцевою недостатністю ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) чи серцевою недостатністю від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше= діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана) не встановлена (див. розділ «Побічні реакції»).

QT. При клінічно значущих відхиленнях функції серця слід проводити відповідну терапію та у разі необхідності розглянути доцільність припинення лікування препаратом Абіратерон-Віста^{(див.
розділ «Спосіб застосування та дози»).}

Гепатотоксичність та печінкова недостатність.

(див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

-П’ю). Слід з обережністю застосовувати препарат Абіратерон-Віста пацієнтам з помірною печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь в= ід лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»). Не слід застосовувати Абіратерон-Вісту пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» та «Фармакокінетика= »).

Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;line-height:115%;font-family:"Times New= Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Щільність кісток.

Попереднє застосування кетоконазолу.=

Гіперглікемія.Застосування з хіміотерапією.

Непереносимість допоміжних речовин.

Потенційні ризики.

Вплив на скелетно-м’язову систему.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Комбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.

Ra-223 протипоказане (див. розділ «Протипоказання») через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної летальності у пацієнтів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами, що спостерігається у клінічних дослідженнях.

Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 менше ніж через 5 днів після останнього прийому препарату Абіратерону-Віста<= /span> у комбінації з преднізоном /преднізо-лоном.

протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Контрацепці= я у чоловіків та жінок

Абіратер= он впливав на фертильність тварин під час досліджень, але цей вплив б= ув оборотним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом іншими механізмами.

Абіратерон-= Віста не впливає або проявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

4,0 мМ. =

-П’ю в анамнезі коригування дози не потрібне.

- П’ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що застосовували перорально у дозі 1000 мг 1 раз на добу, у 4 рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлд= а-П’ю). Не можна передбачити коригування дози. Слід ретельно зважити можливість застосування препарату Абіратерон-Віста пацієнт= ам із середньою печінковою недостатністю: користь від лікування повинна значно переважати над потенційним ризиком. Абіратерон-Вісту не можна застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Діти.

Передозування.

Абіратерон-Віста о= бмежений.

Абіратерону= -Вісти слід призупинити і призначити симптоматичне лікування та моніторинг на випадок аритмії, гіпокаліємії та симптомів затр= имки рідини. Також слід провести оцінку функції печінки.

Побічні реакції.

ІІІ фази при прийомі абіратерону з частотою X= 05; 10 %, були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовидільної системи, підвищення рівнів аланін амінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотран= сферази (АСТ). Інші важливі побічні реакції включали розлади серця, гепатотоксичність, переломи кісток та алергічний альвеоліт.

Абіратерон<= /span> може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокалі= ємію та затримку рідини як фармакодинамічний наслідок механізму дії. Під час клінічних досліджень очікувані = мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостерігались у пацієнтів, які приймали абіратерон, порівнюючи з тими, хто приймав плацебо: <= span class=3DSpellE>гіпокаліємія 18 % проти 8 %, артеріальна гіпертензія 22 % проти 16 % та затримка рідини (периферичний набряк) 23 % проти 17 % відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування абіратероном, гіпокаліємія та артеріальна гіпертензія III та IV рівня за шкалою токсичності побічних реакцій С= ТС спостерігалися у 6 % проти 1 % пацієнтів відповідно, артеріальна гіпертензія – у 7 % проти 5 % пацієнтів відповідно та затримка рідини (периферичний набряк) – у 1 % проти 1 % пацієнтів відповідно. Мінералокортикоїдні реакції, як правило, можна успішно коригувати за допомогою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

≥&nbs= p;1/10); часто ( 1/100, < 1/10); нечасто (= ≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/1000= 0) та невідомо (частота не може бути встановлена з доступних даних).

Таблиця 1

Системи органів	Побічні реакції та частота<= /p>
Інфекції та інвазії	Дуже часто: інфекції сечовидільної системи
Часто: сепсис
З боку ендокринної системи	Нечасто: порушення функції надниркових залоз
З боку метаболізму та травлення	Дуже часто: гіпокаліємія
Часто: гіпертригліцеридемія
З боку серця	Часто: серцева недостатність*, стенокардія, аритмія, мигот-лива аритмія, тахікардія
Невідомо: інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»)
З боку судинної системи	Дуже часто: артеріа= льна гіпертензія
З боку дихальної системи	Рідко: алергічний альвеоліт^а
З боку шлунково-кишкової системи	Дуже часто: діарея
Часто: диспепсія=
З боку гепатобіліарної системи	Дуже часто: підвище= ння рівня аланін амінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ)^b Рідко: фульмінантний гепатит, гостра печі= нкова недостат-ність
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Часто: висипання=
З боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини	Нечасто: міопатія, рабдоміоліз
З боку сечовидільної системи	Часто: гематурія=
Загальні розлади та реакції у місці введення	Дуже часто: периферичний набряк
Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення	Часто: переломи**

а Спонтанні повідомлення постмаркетингового періоду.

^bAЛT, підвищення ACT, порушення функції печінки

III ступеня за шкалою СТС= AE, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали <= span class=3DSpellE>абіратерон: гіпокаліємі= я (5 %); інфекції сечовидільної системи (2 %), = підвищення рівня АЛТ та/або АСТ (4 %), артеріальна гіпертензія (6 %), периферичний набряк, серцева недостатність, миготлива аритмія (1 %). Побічні реакції III ступеня за шкалою СТСАЕ, такі як гіпертриглі= церидемія та стенокардія, спостерігалися у < 1 % пацієнтів. Побічні реакції IV ступеня за шкалою СТСAE, такі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня АЛТ та/або АСТ, гіпокаліємія, серцева недостат= ність, миготлива аритмія та переломи, <= /span>спостерігалися у < 1 % пацієнтів.

артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серце= ва недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 5= 0 %. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, які приймали абіратерон, та ті, які отримували плацебо), одночасно отримували лікування, яке знижує = рівень андрогенів, із застосуванням агоністів ЛГРГ, що= було асоційовано з виникненням діабету, інфаркту міокарда, інсульту та раптовою серцевою смертю. Частота серцево-судинних побічних реакцій під час фази ІІІ досліджень серед пацієнтів, які отримували абіратерон<= /span>, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь - 2,6 % проти 2,0, тахікардія - 1,9 % проти 1,0 %, стенокардія - 1,7 % проти 0,8 %, серцева недостатність - 0,7 % проти 0,2 %, аритмія - 0,7 % проти 0,5 %. Гепатотоксичність.

= ІІІ фази клінічних досліджень показали, що гепатотоксичність ІІІ та І= V рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше ніж у 5 разів від верхньої межі норми та білірубіну більше ніж у 1,5 раза від верхньої межі норми) спостерігалося у близько 6 % пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом пер= ших трьох місяців лікування.

V ступеня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували лікарський за= сіб Абіратерон-Віста. Застосування А= біратерон-Віста було припинено 10 пацієнтам через гепатотоксичність; з них 2 пацієнти мали гепатотоксичність ІІ ступеня, 6 &#= 8209; мали гепатотоксичність ІІІ ступеня, а 2 ‑‑ гепатотоксичність І<= /span>V ступеня без летальних наслідків. У клінічних дослідженнях ІІІ фази порушення печінкової функції частіше спостерігалося у пацієнтів, у яких рів= ень АЛТ або АСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальн= ими значеннями АЛТ та АСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ біль= ше ніж у 5 разів або підвищенні рівня загального білірубіну більше ніж у 3 рази від верхньої межі норми лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випадках відбулося значне підвищення показників функціональних печінкових проб. У цих пацієнтів з нормальною печ= інковою функцією до лікування мало місце підвищення АЛТ або АСТ на тлі лікування у 15–40 разів від верхньої межі норми та підвищення рівня білірубіну у 2₋6 разів від верхньої межі норми.

V рівня з підвищенням рівня АЛТ або AСТ спостерігалась у 35 (6,5 %) пацієнтів, які отримували = абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфераз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастазами у печінку та 1 з підвищенням АСТ приблизно че= рез 3 тижні після останньої дози абіратерону ацетат= у). У клінічних дослідженнях ІІІ фази про припинення лікування через підвищення АЛТ та АСТ або порушення функції печінки повідомляли в 1,1 % пацієнтів, які отримували= абіратерону ацетат, та у 0,6 % пацієнтів, які отримув= али плацебо. Летальних наслідків не зафіксовано.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступно= му для дітей місці.

Упаковка. По 120 таблеток у пластиково= му контейнері; по 1 контейнеру у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Хіспанія, С. Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. К/<= span class=3DSpellE>Кастелло, n^o1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія.