ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

Левіцитам 250

(Levicitam 250)

Левіцитам 500

(Levicitam 500)

Склад:

діюча речов= ина:= леветирацет= ам;=

1 таблетка містить леветирацетаму 250 мг або 500 мг; <= /span>

допоміжні речовини: це= люлоза мікрокристалічна, коповідон, кросповідон, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, магнію стеарат, покриття для нанесення оболонки Opadry ІІ White (поліетиленгліколь, спирт полівініловий, тал= ьк, титану діоксид (Е 171)).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою об= олонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Леветирацетам. Код ATХ N03A Х14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Леветирацетам є похідним піролідону (S-енантіомер альфа-етил-2-оксо-1-піролідин-ацетаміду), за хімічною структурою відрізняєт= ься від відомих протиепілептичних лікарських засобів.

Механізм дії.

Механізм дії леветирацетаму недостатньо вивчений. На підставі проведених досліджень in vitro і in vivo припускають, що леветираце= там не змінює основні характеристики нервової клітини і нормальну нейротрансмісію. Дослідження іn vitro показали, = що леветирацетам впливає на внутрішньонейрональні рівні Са²⁺ шляхом часткового пригнічення току через Са²⁺ канали N-типу та зниження вивільнення Ca²⁺ з інтранейрональних депо. Він також частково нівелює пригнічення ГАМК- та гліцин-регульованого току, зумовлене дією цинк= у та β-карболінами. Крім того, у ході досліджень in vitro леветирацетам зв’<= /span>язувався зі специфічними ділянками у тканинах мозку гризунів. Місцем зв’язування є білок синаптичних везикул 2А, що бере участь у злитті везику= л та вивільненні нейротрансмітерів. Спорідненість (у ранговому порядку) леветирацет= аму та відповідних аналогів з білком синаптичних везикул 2А корелювала із потужністю їх протисудомної дії у моделях аудіогенної епілепсії у мишей. Ці результати дають змогу припустити, що взаємодія між леветирацетамом та білк= ом синаптичних везикул 2А може частково пояснювати механізм протиепілептичної = дії препарату.

Фа= рмакодинамічні ефекти.

Ле= ветирацетам перешкоджає виникненню судом у широкому спектрі моделей парціальних та первинногенералізованих нападів у тварин, не спричиняючи просудомного ефект= у. Основний метаболіт неактивний.

У людини активність препарату підтвердж= ена як щодо парціальних, так і генералізованих епілептичних нападів (епілептифо= рмні прояви/фотопароксизмальна реакція), що свідчить про широкий спектр фармакологічного профілю леветирацетаму.

Фар= макокінетика.<= /o:p>

Ле= ветирацетам характеризується високою розчинністю та проникністю. Фармакокінетика має лінійний характер, не залежить від часу та характеризується низькою між- та інтрасуб’єктною мінливістю. Після повторного застосування препарату кліренс= не змінюється. Ознак впливу статі, раси або циркадного ритму на фармакокінетик= у не відзначалося. Профіль фармакокінетики був подібним у здорових добровольців = та хворих на епілепсію.

За= вдяки повному та лінійному всмоктуванню рівні препарату у плазмі можна передбачит= и, виходячи з пероральної дози леветирацетаму, вираженої у мг/кг маси тіла. То= му відстежувати плазмові рівні леветирацетаму немає потреби.=

У дорослих та дітей відзначалася значна кореляція між концентрацією препарату= у слині та плазмі крові (співвідношення концентрацій у слині/плазмі коливалося від 1 до 1,7 після прийому таблеток для перорального застосування та через 4 години після прийому орального розчину).

Дорослі та підлітки.

Всмоктування.

Ле= ветирацетам швидко всмоктується після перорального застосування. Абсолютна пероральна біодоступність близька до 100 %. Пікові концентрації у плазмі крові (C_=
max) досягаються через 1,3 години після прийому препарату. Рівноважний стан досягається через 2 дні застосування препарату двічі на добу. Пікові концентрації (C_max) зазвичай становлять 31 та 43 мкг/мл після разової дози 1000 мг та повторної дози 1000 мг двічі на добу відповідно. Ступінь всмоктування не залежить від дози та не змінюється під дією їжі.

Розподіл.

Да= них щодо розподілу препарату у тканинах людини немає. Ні леветирацетам, ні його основний метаболіт значним чином не зв’язуються з білками плазми крові (<= ; 10 %). Об’єм розподілу леветирацетаму становить від 0,5 до 0,7 л/кг, що прибли= зно дорівнює загальному об’єму води в організмі.

Метаболізм.=

Ме= таболізм леветирацетаму у людини незначний. Основним шляхом метаболізму (24 % дози) є ферментний гідроліз ацетамідної групи. Ізоформи печінкового цитохрому Р450 = не беруть участі в утворенні основного метаболіту – ucb L057. Гідроліз ацетамі= дної групи спостерігався у великій кількості тканин, включаючи клітини крові. Метаболіт ucb L057 фармакологічно неактивний.

Та= кож були визначені два другорядних метаболіти. Один утворювався внаслідок гідроксилювання піролідонового кільця (1,6 % від дози), другий – внаслідок розімкнення піролідонового кільця (0,9 % від дози).

Ін= ші невизначені компоненти становили лише 0,6 % від дози.=

Вз= аємного перетворення енантіомерів леветирацетаму чи його основного метаболіту в умо= вах in vivo не спостерігалос= я.

У = ході досліджень іn vitro леветирацетам та його основний метаболіт не пригнічували активність основних ізоформ печінкового цитохрому Р450 людини (CYP3A4, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 та 1A2), глюкуронілтрансферази (UGT1A1 та UGT1A6) та епоксидгідроксилази. Також леветирацетам не пригнічує глюкуронідацію вальпроєвої кислоти in vitro.

У культурі гепатоцитів людини леветирацетам виявляв слабкий вплив або ж зовсі= м не впливав на кон’югацію CYP1A1/2, SULT1E1 або UGT1A1. Леветирацетам спричиняв сла= бку індукцію CYP2B6 та CYP3A4. Дані in vitro= та дані in vivo щодо взаємодії з пероральними контрацептивами, дигоксином і варфарином вказують на те, що в умовах in vivo значущої індукції ферментів не очікується. Тому взаємодія леветирацетаму= з іншими речовинами малоймовірна.<= o:p>

Виведення.

Пе= ріод напіввиведення препарату з плазми у дорослих становив 7±1 годину і не залеж= ав від дози, шляху введення чи повторного застосування. Середній загальний клі= ренс становив 0,96 мл/хв/кг.

Ос= новна кількість препарату, в середньому 95 % дози, виводилася нирками (приблизно 93 % дози виводилося протягом 48 годин). З калом виводиться лише 0,3 % дози.

Ку= мулятивне виведення з сечею леветирацетаму та його основного метаболіту становило 66 = % та 24 % від дози відповідно в перші 48 годин. Нирковий кліренс леветирацетаму = та ucb L057 становить 0,6 та 4,2 мл/хв/кг відповідно, що свідчить про виведення леветирацетаму шляхом гломерулярної фільтрації з подальшою реабсорбцією у канальцях і що основний метаболіт також виводиться шляхом активної канальце= вої секреції на додачу до гломерулярної фільтрації. Виведення леветирацетаму корелює з кліренсом креатиніну.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку період напіввиведення зростає приблизно на 40= % (10-11 годин). Це пов’язано з погіршенням функцій нирок у даної популяції (див. розділ «Спосіб застосуван= ня та дози»).

Порушення функції нирок.

Видимий загальний кліренс леветирацетаму та його основного метаболіту корелює із кліренсом креатиніну. Тому пацієнтам із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок рекомендується коригувати підтримуючу добову дозу леветирацетаму відповідно до кліренсу креатиніну (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У пацієнтів з анурією у термінальній стадії хвороби нирок період напіввиведення становив приблизно 25 та 3,1 години відповідно у період між сеансами діалізу та під час його проведення. Протягом фракційного 4-годинно= го сеансу діалізу виводилося 51 % леветирацетаму.

Порушення функції печінки.

У пацієнтів із легким та помірним порушенням функції печінки відповідних змін кліренсу леветирацетаму не спостерігалося. У більшості пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс леветирацетаму знижувався на понад 50 % через супутнє порушення функц= ії нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Педіатрична популяція.

Діти віком = 4-12 років.

Після застосування разової дози (20 мг/кг) дітям, хворим на епілепсію (від 6 до 12 років), період напіввиведення леветирацетаму становив 6 годин. Видимий клір= енс, відкоригова= ний з урахуванням маси тіла, був приблизно на 30 % вищим, ніж у дорослих пацієн= тів з епілепсією. Після повторного перорального застосування (20-60 мг/кг/добу) у хвори= х на епілепсію дітей (4-12 років) леветирацетам всмоктувався швидко. Пікові концентрації у плазмі крові досягалися через 0,5-1 годину після прийому доз= и. Пікові концентрації та площа зони під кривою залежності концентрації від ча= су зростали лінійно і залежали від дози. Період напіввиведення становив приблизно 5 год= ин; видимий загальний кліренс –

1,1 мл/хв/кг.

=

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія (препарат першого вибору) при лікуванні:

-     парціальних нападів із вторинною гене= ралізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 16 років, у яких вперше діагностовано епілепсію.

Як додаткова терапія при лікуванні:

-      =     парціальних нападів із вторин= ною генералізацією або без такої у дорослих і дітей віком від 6 років, хворих на епілепсію;

-&nb= sp;         міоклонічних судом у дорослих= і дітей віком від 12 років, хворих на ювенільну міоклонічну епілепсію;

-&nb= sp;         первинно генералізованих судо= мних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і дітей віком від 12 років, хворих на ідіопатичну генералізовану епілепсію.

<= /b>

Протипоказа= ння.

Підвищена чутливість до леветирацетаму або до інших похідних піролідону= , а також до будь-яких компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Протиепілеп= тичні препарати.

Передреєстраційні дані, отримані у ході клінічних досліджень, проведених з участю дорослих пацієнтів, вказують на те, що леветирацетам не чинить впливу на сироваткові концентрації інших протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, фенобарбітал, ламотриджин, габапентин і примідон), а вони у свою чергу не впливають на фа= рмакокінетику леветирацетаму.

Відсутні дані щодо клінічно значущої взаємодії лікарського засобу у пацієнтів дитячого віку, я= к і у дорослих, які отримували до 60 мг/кг/добу леветирацетаму.

Ретроспективна оцінка фармакокінетичної взаємодії у д= ітей і підлітків з епілепсією (від

4 до 17 років) підтвердила, що додаткова терапія з пероральним застосуванням леветирацетаму не впливала на рівноважні сироватк= ові концентрації одночасно застосованих карбамазепіну та вальпроату. Однак дані свідчать, що кліренс леветирацетаму на 20 % вищий у дітей, які приймають ферментінд= уковані протиепілептичні засоби. Ко= рекція дози не потрібна.

Пробенецид<= /span>.

Пробенецид (500 мг 4 рази на добу) – препарат, що блокує секрецію нирко= вих канальців, пригнічує нирковий кліренс основного метаболіту, але не самого леветирацетаму. Однак концентрації цього метаболіту залишаються низькими. <= o:p>

Метотрексат= .

Повідомляли, що одночасне застосува= ння леветирацетаму і метотрексату знижує кліренс метотрексату, що призводить до збільшення/подовження концентрації метотрексату в крові до потенційно токси= чних рівнів. Рівні метотрексату і леветирацетаму в крові слід ретельно контролюв= ати у пацієнтів, які отримують лікування двома препаратами одночасно.

Пероральні контрацептиви та фармакокінетичні взаємодії з іншими препаратами.

Леветирацетам у добовій дозі = 1000 мг не змінює фармакокінетику пероральних протизаплідних засобів (етинілестрадіолу і левоноргестрелу); ендокринні показники (рівні ЛГ та прогестерону) не змінювалися. Леветирацет= ам у добовій дозі 2000 мг не змінює фармакокінетику дигоксину і варфарину= ; значення протромбінового часу залишалися незміненими. Дигоксин, пероральні протизаплідні засоби і варфарин, у свою чергу, не впливають на фармакокінетику леветирацетаму при одночасному застосуванні.

Проносні засоби.

В окремих випадках повідомляли про зниження ефективності леветирацетаму при одночасному застосуванні осмотично= го проносного засобу макроголу з пероральним леветирацетамом. Тому не слід при= ймати макрогол перорально протягом 1 години до та протягом 1 години після прийому леветирацетаму.

Їжа та алкоголь.

Ступінь всмоктування леветирацетаму не залежить від п= рийому їжі, але швидкість всмоктування дещо знижена у разі прийому разом з їжею. Немає даних про взаємодію леветирацетаму з алкоголем.=

Особливості застосування.

Ниркова недостатність.

Пацієнти із нирковою недостатністю можуть потребувати корекції дози леветирацетаму. Пацієнтам із тяжкими порушеннями печінкової функції рекомендується провести оцінку функції нирок перед тим, як визначати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Гостре ураж= ення нирок.

Застосування леветирацетаму дуже рі= дко супроводжувалося гострим ураженням нирок, час до виникнення якого коливався= від декількох днів до декількох місяців.

Загальний аналіз крові.

Були описані рідкі випадки зниження кількості клітин крові (нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитоп= енія і панцитопенія) у зв’язку із застосуванням леветирацетаму – як правило, на початку лікування. Рекомендується проводити повний аналіз крові пацієнтам, у яких спостерігається значна слабкість, гарячка, рецидивні інфекції або порушення згортання крові (розділ «Побічні реакції»).

Суїцид.

У пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами (у= т. ч. леветирацетамом), відзначалися випадки суїциду, спроб суїциду, суїцидаль= них думок та поведінки. Мета-аналіз результатів рандомізованих плацебо-контрольованих випробувань протиепілептичних лікарських засобів пок= азав деяке збільшення ризику виникнення суїцидальних думок та поведінки. Механізм виникнення такого ризику не вивчений. У зв’язку з наявністю такого ризику с= тан пацієнтів слід контролювати щодо ознак депресії, суїцидальних думок та поведінки і при необхідності коригувати лікування. Пацієнтів (або їх опікун= ів) слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які симптоми депресії, суїцидальних думок та поведінки своєму лікарю.

Ненормальна= та агресивна поведінка.

Леветирацетам може спричинити психотичні симптоми та порушення поведінк= и, включаючи дратівливість та агресивність. Пацієнтів, які отримують лікування леветирацетамом, слід контролювати на предмет розвитку психічних ознак, що свідчать про важливі зміни настрою та/або особистості. Якщо така поведінка помічена, слід розглянути можливість коригування лікування або поступову відміну лікування. Якщо розглядають питання про припинення, див. розділ «Сп= осіб застосування та дози».

Посилення судом.

Як і при застосуванні будь-яких протиепілептичних засобів, леветирацетам може призво= дити до посилення частоти і тяжкості судом. Про цей парадоксальний ефект здебіль= шого повідомляли протягом першого місяця після початку застосування леветирацета= му або збільшення дози, та він був оборотним після відміни препарату або зменш= ення дози. Пацієнтам необхідно рекомендувати негайно звернутися до свого лікаря у разі посилення судом.

Подовження інтервалу QT на ЕКГ.

Відомо, що = під час постмаркетингового спостереження повідомляли про рідкісні випадки подовження інтервалу QT на ЕКГ. Леветирацетам слід застосовувати з обережні= стю пацієнтам з подовженням інтервалу QTc, пацієнтам, які одночасно отримували ліки, що впливають на інтервал QTc, або пацієнтам з уже наявними серцевими захворюваннями або електролітними порушеннями.

Діти.<= /o:p>

Препарат у формі таблеток не придат= ний для застосування немовлятам і дітям віком до

6 років.

Наявні дані стосовно дітей не свідч= ать про існування впливу на розвиток і статеве дозрівання. Однак довгостроковий вплив на здатність до навчання, інтелект, розвиток, ендокринні функції, ста= теве дозрівання і репродуктивну функцію у дітей залишається невідомим.

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку.

Спеціальні рекомендації слід надати жінкам репродуктивного віку. Лікування леветирацетамом слід переглянути, як= що жінка планує вагітність. Як і при застосуванні всіх протиепілептичних засоб= ів, слід уникати раптової відміни леветирацетаму, оскільки це може призвести до нападу судом, що може мати серйозні наслідки для жінки та ненародженої дити= ни. У разі можливості слід віддавати перевагу монотерапії, оскільки лікування декількома протиепілептичними засобами може бути пов’язане з вищим ризиком вроджених вад, ніж при застосуванні монотерапії, залежно від комбінації препаратів.

Вагітність.
Ві= домо, що велика кількість постмаркетингових даних, одержаних від вагітних жінок, = які застосовували леветирацетам (більше 1800 жінок, серед яких 1500 жінок застосовували препарат протягом І триместру), не свідчить про підвищений ри= зик значних вроджених вад. Існує тільки обмежена кількість даних про розвиток нервової системи дітей, які зазнали впливу монотерапії препарату Левіцитам^{in utero. Однак існуючі епідеміологічні дослідження (близько 100
дітей) не свідчать про підвищений ризик розладів або затримки розвитку нерв=
ової
системи. Леветирацетам можна застосовувати протягом вагітності, якщо після
ретельної оцінки це вважається клінічно необхідним. У такому разі
рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.}

Фі= зіологічні зміни у період вагітності можуть змінювати концентрацію леветирацетаму. У період вагітності спостерігалося = зниження плазмової концентрації леветирацетаму. Таке зниження на= йбільш виражене в ІІІ триместрі (до 60 % від початкової концентрації до вагітності= ). Слід забезпечити належний клінічний нагляд за вагітними жінками, які отримують леветирацетам.

Годування груддю.=

Леветирацетам проникає у грудне молоко, тому годування груддю не рекомендовано. Якщо ж леветирацетам необхідно застосовувати у період годува= ння груддю, необхідно зважити користь і ризик лікування, а також важливість годування груддю.

Вплив на репродуктивну функцію.

Не виявлено впливу на репродуктивну функцію у дослідженнях на тваринах.=

Потенційний ризик для людини невідомий, тому що немає доступних клінічн= их даних.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

Леветирацет= ам незначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Через можливу індивідуальну чутливість деякі пацієнти можуть відзначати сонливість, запаморочен= ня та інші симптоми, пов’язані з впливом на центральну нервову систему, особливо на початку лікування або в процесі збільшення дози. Тому таким пацієнтам слід = бути обережними при виконанні робіт, що вимагають підвищеної концентрації уваги, наприклад при керуванні автомобілем або роботі з механізмами. Пацієнтам рекомендується утримуват= ися від керування автотранспортними засобами та роботи з іншими механізмами, по= ки не буде встановлено, що їхня здатність займатися такою діяльністю не поруше= на.=

Спосіб застосування та дози.=

Таблетки приймати внутрішньо, запиваючи їх достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. Добову дозу розподілити на 2 однакових прийоми.

Парціальні напади<= /span>

Рекомендована доза для монотерапії (пацієнти віком від 16 років) та додаткової терапії є однаковою= та зазначена нижче.

Усі показан= ня

Дорослі (≥ 18 років) та підлітки (віком від 12= до 17 років) з масою тіла від 50 кг.

Початкова терапевтична доза становить 500 мг 2 р= ази на добу. Це початкова доза, що призначається у перший день лікування. Однак нижча початкова доза 250 мг 2 рази на добу може бути застосована лікарем на основі оцінки зменшення частоти судом порівняно з потенційними побічними ефектами. Ця доза може бути збільшена до 500 мг 2 рази на добу через 2 тижн= і.

Залежно від клінічної картини і переносимості препарату добову дозу можна збільшити до максимальної 1500 мг 2 рази на добу. Змінювати дозу на 250 мг або 500 мг 2 рази на добу можна = кожні 2−4 тижні.

Діти віком від 6 років та підлітки (віком від 12 до 17 років) з масою т= іла менше 50 кг.

Лікар повин= ен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування та форму випуску залежно від маси тіла, віку та дози. Інформацію щодо корекції дозування зал= ежно від маси тіла див. у розділі «Діти».

Припинення лікування.

У разі необхідності припинення прийому препарату відміну рекомендується проводити поступово (наприклад, для дорослих та підлітків з масою тіла 50 к= г та більше – зменшувати дозу 500 мг 2 рази на добу кожні 2−4 тижні; для д= ітей та підлітків з масою тіла менше 50 кг – зменшувати разову дозу слід не біль= ше ніж на 10 мг/кг 2 рази на добу кожні 2 тижні).

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (від 65 років).

Корекція дози рекомендується пацієн= там літнього віку з порушеною функцією нирок (див. розділ «Ниркова недостатність»).

Ниркова недостатність.

Добова доза повинна бути індивідуально скоригована відповідно до стану функціонування нирок.

Для коригув= ання дози дорослим використовувати наведену нижче таблицю.

Для коригув= ання дози за таблицею необхідно визначити рівень кліренсу креатиніну (КК) у мл/х= в.

КК для доро= слих та підлітків з масою тіла більше 50 кг можна розрахувати, виходячи з концентрації сироваткового креатиніну, за формулою:

=

                        [140 ─ вік (у роках)] × маса тіла (кг)

КК (мл/хв) = =3D ^{________________________________________________________}&tim= es; 0,85 (для жінок)

                           72 × кре= атинін сироватки крові (мг/дл)

=

Потім КК коригувати відповідно до площі поверхні тіла (ППТ), як показано далі:

                                       =         КК (мл/хв)

КК = (мл/хв/1,73= м²) =3D ^{___________________________} × 1,73
                                     ППТ пацієнта (м²)

Таблиця 1

Режим дозування для дорослих та підлітків з нирковою недостатністю з ма= сою тіла більше 50 кг.

Ступінь тяжкості нирково= ї недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)<= /o:p>

Режим дозування

Нормальна функція нирок

≥80

від 500 = до 1 500 мг 2 рази на добу

Легкий ступінь

50-79

від 500 = до 1000 мг 2 рази на добу=

Середній ступінь

30-49

від 250 = до 750 мг 2 рази на добу

Тяжкий ступінь

<30

від 250 = до 500 мг 2 рази на добу

Термінал= ьна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі*)

-

від 500 до 1000 мг 1 раз на добу**

* У перший день лікування рекомендується прийом навантажувальної дози 7= 50 мг.

** Після діалізу рекомендується прийом додаткової дози 250-500 мг.=

Для дітей з нирковою недостатністю дозу леветирацетаму необхідно коригувати відповідно до ниркової функції, оскільки кліренс леветирацетаму пов’язаний з нирковою функцією. Ця рекоменд= ація ґрунтується на дослідженні з участю дорослих пацієнтів з порушенням ниркової функції.

Для підлітк= ів, дітей та немовлят КК у мл/хв/1,73 м²можна розрахувати, виходячи= з концентрації креатиніну у сироватці крові (мг/дл), застосовуючи таку формулу (формула Шварца):

                                                               Зріст (см) × ks=

КК (мл/хв/1,73 м²)= =3D -----------------------------------= ------- .

                                   креати= нін сироватки крові (мг/дл)

У дітей віком до 13 років та підлітків-дівчаток= ks =3D 0,55; у підлітків-хлопчиків ks =3D 0,7.

Таблиця 2
Рекомендації щодо корекції дози для дітей та підлітків із порушенням функції нирок з масою тіла менше 50 кг

Ступінь тяжкості ниркової недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)

Діти віком від 6 років та підлітки з масою тіла менше 50 кг⁽¹⁾

Нормальна= функція нирок

≥ 80

10-30 мг/кг (0,10-0,30 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>

Легкий ступінь

50-79

10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>

Середній ступінь

30-49

5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>

Тяжкий ступінь

< 30

5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>

Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться = на діалізі)

–

10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 1 раз на добу ⁽²⁾⁽³⁾

^{(1)<=
/sup> Для дозува=
ння
до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозування неможли=
во
отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які не можуть
проковтнути таблетки, слід застосовувати оральний розчин Левіцитам.=}

⁽²⁾ У перший день лікування рекомендується застосувати навантажувальну дозу леветирацетаму 15 мг/кг (0,15 мл/кг).

⁽³⁾ Після діалізу рекомендується застосувати додаткову дозу 5-10 мг/кг (0,05–0,10 мл/кг).

Печінкова недостатність.

Для пацієнтів зі слабким та помірним порушенням функції печінки коре= кція дози не потрібна. У пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки кліренс креатиніну може не повною мірою відображати ступінь ниркової недостатності. Тому для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 60 мл/хв/1,73 м² добову підтримуючу дозу рекомендовано зменшити на 50 %.
Діти.<= /o:p>

Лікар повинен призначати найбільш відповідну лікарську форму, дозування і форму випуску, залежно від віку, ма= си тіла і дози.

Препарат у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. <= /span>Цій групі пацієнтів бажано застосовувати препарат Левіцитам у формі орального розчину. Крім тог= о, наявні дозування таблеток не підходять для початкового лікування дітей з ма= сою тіла до 25 кг, для пацієнтів, які не можуть проковтнути таблетки, або для застосування доз до 250 мг. У всіх вищенаведених випадках лікування слід розпочинати препаратом Левіцитам, оральний розчин.

Монотерапія.

Безпека та ефективність застосування препарату Л<= /span>евіцитам дітям і підліткам до 16 років як монотерапії не встановлені.

Дані відсутні.

Підлітки (в= іком 16–17 років) із масою тіла від 50 кг із парціальними нападами з вторинною генералізацією або без такої, у яких вперше діагностовано епілепсію

Див. вище розділ «Дорослі (≥ 18 років) та підлітки (12–17 років) з масою тіла в= ід 50 кг».

Додаткова терапія дітям віком від 6 років та підліткам (віком від 12 до 17 років) з м= асою тіла менше 50 кг.

Немовлятам і дітям віком до 6 років бажано застосовувати препарат Левіцитам у формі орального розчину.

Дітям віком від 6 років оральний розчин Левіцитам слід застосовувати для дозування препарату до 250 мг, для доз, не кратних 250 мг, коли рекомендоване дозува= ння неможливо отримати прийомом декількох таблеток, а також для пацієнтів, які = не можуть проковтнути таблетки.

Для усіх показань слід застосовувати найменшу ефектив= ну дозу. Початкова доза для дитини або підлітка з масою тіла 25 кг повинна становити 250 мг двічі на добу, максимальна доза – 750 мг двічі на добу.

Дітям з масою тіла більше 50 = кг дозування призначати за схемою, наведеною для дорослих.
Див. вище розділ «Дорослі (≥ 18 років) та підлітки (12–17 років) з масою тіла від 50 кг» для усіх показань.

Допоміжна терапія немовлятам віком від 1 до 6 місяців.

Немовлятам застосовувати препарат у формі орального розчину.

Діти.

Препарат у формі таблеток не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років. Препарат Левіцитам, оральний розчин, слід застосовувати немовлятам віком від 1 місяця і дітям віком до 6 років.<= /o:p>

Передозування.=

Симптоми.

При передозуванні препаратом спостерігалися сонливість, збудження, агресія, пригнічення дихання, сплутаність свідомості, кома.=

Лікування.

У випадку гострого передозування необхідно промити шлунок або викликати блювання. Спеціального антидоту немає. Якщо необхідно, проводиться симптоматичне лікування

у т. ч. з використанням гемодіалізу (виводиться до 60 % леветирацет= аму та 74 % первинного метаболіту).

<= /p>
Побічні реакції.=

Найчастіше повідомляли про такі побічні реакції як назофарингіт, сонливість, головний біль, підвищену втомлюваність і запаморочення. Профіль побічних явищ, що наводиться, ґрунтується на узагальнюючому аналізі даних плацебо-контрольованих клінічних випробувань, у яких загалом взяло участь 3= 416 пацієнтів, які отримували леветирацетам. Ці дані доповнюються використанням леветирацетаму у відповідних розширених відкритих дослідженнях, а також постмаркетинговим досвідом. Профіль безпеки леветирацетаму, як правило, схо= жий у різних вікових групах (дорослі і діти) при застосуванні за різними встановленими показаннями.

Побічні реакції, про які повідомляли в клінічних дослідженнях (стосовно дорослих, підлітків, дітей і немовлят віком від 1 місяця) і протягом постмаркетингового періоду, зазначені в наступній таблиці по системі класифікації органів і систем з визначенням їх частоти. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/10= 00) і дуже рідко (< 1/10000).

Таблиця 3

Класи систем органів за MedDRA

Групи за частотою

Дуже часто

Часто

Нечасто

Рідко

Інфекції та інвазії

Назофарингіт

Інфекція

З боку крові та лімфатичної систе= ми

Тромбоцитопенія лейкопенія

Панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз

З боку імунної системи=

Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS),

гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк і анафілаксію)

З боку метаболізму

Анорексія

Зниження маси тіла, збільшення ма= си тіла

Гіпонатріємія <= /p>

Психічні розлади

Депресія, ворожість/ агресія, тривожність, безсоння, нервозність/ дратівливість

Спроби самогубства, суїцидальні думки,психотичні розлади, аномальна поведінка, галюцинації, г= нів, сплутаність свідомості, панічні атаки, афективна лабільність/зміни настро= ю, збудженість

Суїцид, розлади особистості, порушення мислення, делірій

З боку нервової системи

Сонливість, головний біль

Судоми, порушення рівноваги, запаморочен-ня, летаргія, тремор

Амнезія, порушення пам’яті, поруш= ення координації/ атаксія, парестезія, розлади уваги

Хореоатетоз, дискінезія, гіперкін= езія,

порушення ходи, енцефалопатія, по= силення судом, злоякісний нейролептичний синдром

З боку органів зору

Диплопія, розмитість зору

З боку органів слуху та рівноваги=

Вертиго

З боку серця

Подовження інтервалу QT на ЕКГ

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння

Кашель

З боку шлунково-кишкового тракту<= o:p>

Біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота

Панкреатит

Гепатобіліарні порушення

Відхилення від норми результатів печінкових проб

Печінкова недостатність, гепатит<= o:p>

З боку нирок і сечовидільної сист= еми

Гостре ураження нирок<= /span>

З боку шкіри та підшкірної клітко= вини

Висипання

Алопеція, екзема, свербіж

Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема=

З боку кістково-м’язової системи = та сполучної тканини

М’язова слабкість, міалгія

Рабдоміоліз і підвищення рівня креатинфосфокіна-зи в крові*

Загальні порушення і реакції у мі= сці введення

Астенія/ підвищена втомлювані

сть

Травми, отруєння та ускладнення процедур

Травми

* Поширеніс= ть значно вища у японців порівняно з пацієнтами не японського походження.=

Опис окремих побічних реакцій.

Ризик анорексії зростає при одночасному застосуванні леветирацетаму з топіраматом. При проявах алопеції у деяких= випадках відзначалося відновлення волосяного покриву після припинення застосування леветирацетаму.

При проявах панцитопенії у деяких випадках спостерігалося пригнічення кісткового мозку.=

Випадки енцефалопатії, зазвичай, спостерігал= ися на початку лікування (від декількох днів до кількох місяців) і були оборотними після припинення лікування.

Діти.

Відомо, що серед пацієнтів віком ві= д 1 місяця до 4 років загалом 190 пацієнтів отримували лікування леветирацетамо= м у ході плацебо-контрольованих та відкритих додаткових досліджень. 60 із цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом у ході плацебо-контрольованих досліджень. Серед пацієнтів віком 4−16 років загалом 645 пацієнтів отримували лікування леветирацетамом у ході плацебо-контрольованих і відкри= тих додаткових досліджень. 233 із цих пацієнтів отримували лікування леветирацетамом у ході плацебо-контрольованих досліджень. В обох зазначених вікових групах ці дані доповнені даними щодо застосування леветирацетаму у післяреєстраційний період.

Крім того, у ході післяреєстраційно= го дослідження безпеки лікування леветирацетамом отримувало 101 немовля віком = до 12 місяців. Нових даних з безпеки застосування леветирацетаму немовлятам з епілепсією віком до 12 місяців отримано не було.

Профіль побічних реакцій леветираце= таму загалом схожий у різних вікових групах та при всіх затверджених показаннях епілепсії. Результати щодо безпеки застосування препарату дітям, отримані у ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень, відповідали профілю безпе= ки леветирацетаму у дорослих, окрім побічних реакцій з боку поведінки та психі= ки, які у дітей були частішими, ніж у дорослих. У дітей та підлітків віком від = 4 до 16 років блювання (дуже часто, 11,2 %), збудженість (часто, 3,4 %), зміна настрою (часто, 2,1 %), афективна лабільність (часто, 1,7 %), агресія (част= о, 8,2 %), аномальна поведінка (часто,

5,6 %) і летаргія (часто, 3,9 %) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальн= ому профілі з безпеки. У немовлят і дітей віком від 1 місяця до 4 років дратівливість (дуже часто, 11,7 %) та порушення координації (часто, 3,3 %) спостерігалися з більшою частотою, ніж в інших вікових групах або у загальн= ому профілі з безпеки.

Відомо, що в дослідженні з безпеки = для дітей, яке проводилося з метою довести не нижчу ефективність препарату порівняно з активним контролем, оцінювався вплив леветирацетаму на когнітив= ні та нейропсихологічні показники у дітей віком від 4 до

16 років з парціальними нападами. <= /span>Леветирацет= ам не відрізнявся (не був менш ефекти= вним) від плацебо щодо зміни від початкового рівня уваги і пам’яті за шкалою Leiter-R, сумарного показника перевірки пам’яті у популяції відповідно до протоколу. Результати, пов’язані з поведінковими та емоційними функціями, вказували на посилення у пацієнтів, яких лікували леветирацетамом, агресивн= ої поведінки, що визначалася стандартизовано і систематично, з використанням валідизованих засобів (СВСL – Achenbach Child Behavior Checklist – <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:11.0pt;font-family:"= Times New Roman",serif; mso-ansi-language:UK'>Контрольний список дитячої поведінки Ахенбаха). Повідомляли, що у пацієн= тів, які отримували леветирацетам у ході дослідження подальшого спостереження, у середньому не спостерігалося погіршення поведінкових та емоційних функцій; зокрема показники агресивної поведінки не були гіршими за початковий рівень= .

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій

Звітність щодо підозрюваних побічних реакцій після затвердження лікарського засобу важлива. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик застосування лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему звітності.

Термін придатності. 3 роки.

=

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Зберігати у недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не ви= ще 25 °С.

=

Упаковка. По 10 табле= ток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній пачці.

=

Категорія відпуску. За рецепто= м.

=

Виробник. ТОВ «Фарма Старт».

<= /p>
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8.

Ступінь тяжкості нирково= ї недостатності	Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)<= /o:p>	Режим дозування
Нормальна функція нирок	≥80	від 500 = до 1 500 мг 2 рази на добу
Легкий ступінь	50-79	від 500 = до 1000 мг 2 рази на добу=
Середній ступінь	30-49	від 250 = до 750 мг 2 рази на добу
Тяжкий ступінь	<30	від 250 = до 500 мг 2 рази на добу
Термінал= ьна стадія (пацієнти, які перебувають на діалізі*)	-	від 500 до 1000 мг 1 раз на добу**

Ступінь тяжкості ниркової недостатності	Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²)	Діти віком від 6 років та підлітки з масою тіла менше 50 кг⁽¹⁾
Нормальна= функція нирок	≥ 80	10-30 мг/кг (0,10-0,30 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>
Легкий ступінь	50-79	10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>
Середній ступінь	30-49	5-15 мг/кг (0,05-0,15 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>
Тяжкий ступінь	< 30	5-10 мг/кг (0,05-0,10 мл/кг) 2 рази на добу<= /o:p>
Термінальна стадія (пацієнти, що знаходяться = на діалізі)	–	10-20 мг/кг (0,10-0,20 мл/кг) 1 раз на добу ⁽²⁾⁽³⁾

Класи систем органів за MedDRA	Групи за частотою
Дуже часто	Часто	Нечасто	Рідко
Інфекції та інвазії	Назофарингіт			Інфекція
З боку крові та лімфатичної систе= ми			Тромбоцитопенія лейкопенія	Панцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз
З боку імунної системи=				Реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними проявами (DRESS), гіперчутливість (включаючи ангіоневротичний набряк і анафілаксію)
З боку метаболізму		Анорексія	Зниження маси тіла, збільшення ма= си тіла	Гіпонатріємія <= /p>
Психічні розлади		Депресія, ворожість/ агресія, тривожність, безсоння, нервозність/ дратівливість	Спроби самогубства, суїцидальні думки,психотичні розлади, аномальна поведінка, галюцинації, г= нів, сплутаність свідомості, панічні атаки, афективна лабільність/зміни настро= ю, збудженість	Суїцид, розлади особистості, порушення мислення, делірій
З боку нервової системи	Сонливість, головний біль	Судоми, порушення рівноваги, запаморочен-ня, летаргія, тремор	Амнезія, порушення пам’яті, поруш= ення координації/ атаксія, парестезія, розлади уваги	Хореоатетоз, дискінезія, гіперкін= езія, порушення ходи, енцефалопатія, по= силення судом, злоякісний нейролептичний синдром
З боку органів зору			Диплопія, розмитість зору
З боку органів слуху та рівноваги=		Вертиго
З боку серця				Подовження інтервалу QT на ЕКГ
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння		Кашель
З боку шлунково-кишкового тракту<= o:p>		Біль у животі, діарея, диспепсія, блювання, нудота		Панкреатит
Гепатобіліарні порушення			Відхилення від норми результатів печінкових проб	Печінкова недостатність, гепатит<= o:p>
З боку нирок і сечовидільної сист= еми				Гостре ураження нирок<= /span>
З боку шкіри та підшкірної клітко= вини		Висипання	Алопеція, екзема, свербіж	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема=
З боку кістково-м’язової системи = та сполучної тканини			М’язова слабкість, міалгія	Рабдоміоліз і підвищення рівня креатинфосфокіна-зи в крові*
Загальні порушення і реакції у мі= сці введення		Астенія/ підвищена втомлювані сть
Травми, отруєння та ускладнення процедур			Травми