MIME-Version: 1.0 Content-Location: file:///C:/681298A4/UA180060101_CDCD.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251" ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ =

для медичного застосування лікарського засобу

 <= /p>

ЗИТРОКС

(ZITHROX= )

 <= /p>

Склад:=

діюча речовина: azithromycin;

1 флакон містить азитром= іцину дигідрату еквівалентно ази= троміцину 500 мг;

допомі= жні речовини: кислота ли= монна, моногідрат; натрію гідроксид.

 

Лікарськ= а форма. Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована маса або порошок від білого до майже білого кольору= .

 

Фармакотера= певтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Азитроміцин. Код АТX J01F A10.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Азитроміцин є= макролідним антибіотиком, який належить до групи азалідів. Молекула утворюється в результаті введ= ення атома азоту в лактонове кільце еритроміцину А. Механізм дії азитроміцину полягає в інгібуванні синтезу бактеріального білка за рахунок зв’язування з    50 S-субодиницею рибосом і пригнічення транслокації пептидів.

Механізм резистентності.=

Резистентність до азитроміцину може бути спадковою або набутою. Повна перехресна резистентність існує серед Streptococcus= pneumoniae, бета-гемолітичного стрептокока групи А, <= i>Enterococcus faecalis та Staphyl= ococcus aureus, включаючи метициліно-резистентний золотистий стафілокок (MRSA), до еритроміцину, азитроміцину, інших макролідів і лінкозамідів.

Макроліди, які вводяться внутрішньовенно, є активними щодо Legionella<= /span> pneumophila. Макрол= іди застосовують для лікування інфекцій, спричинених Ca= mpylobacter jejuni. Азитроміцин призначений для лікування інфекцій, спричинених S. = typhi  і Shig= ella spp.

Поширеність набутої резистентності виділених видів може бути різною залежно від місцевості і ча= су, тому локальна інформація про резистентність необхідна, особливо при лікуван= ні тяжких інфекцій. У разі необхідності можна звернутися за кваліфікованою порадою, якщо місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату при лікуванні принаймні деяких типів інфекцій є сумнівною.

 

Спектр антимікробної дії азитроміцину<= /o:p>

Зазвичай чутливі види=

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphyloc= occus aureus метицилін= чутливий

Streptococcus pneumoniae пеніцилін= чутливий

 Streptococcus pyogenes = (Група А)

Аеробні грамнегативні бактерії

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Legionella pneumophila

Moraxella= catarrhalis

Pasteurella multocida

Neisse= ria gonorrhoeae

Анаеробні бактерії

Clostridium perfringens

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Porphyriomonas spp.

Інші мікроорганізми

Chlam= ydia trachomatis

Chlamy= dia pneumoniae

Chlam= ydia psittaci

Mycop= lasma pneumoniae

Mycoplasma hominis

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні бактерії

Streptococcus pneumoniae з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентний

Резистентні організми

Аеробні <= span class=3DSpellE>грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis

Стафілококи MRSA, MRSE*

Анаеробні бактерії

Група бактероїдів Bacteroides fragi= lis

*Метицилінорезистентний золотистий стафілокок має дуже високу поширеність набутої стійкості до макролідів і був зазначений тут через рідкісну чутливість до азит= роміцину.

 

Фармакокінетика.

У пацієнтів з негоспітальною пневмонією, які щоденно отримували внутрішньовенні інфузії 500 = мг азитроміцину протягом 1 години в концентрації 2 мг/мл, середня  максимальна концентрація <= span class=3DSpellE>Cmax ± СВ (стандартне відхилення) становил= а 3,63 ± 1,60 мкг/мл, тоді як найнижча концентрація (24 години) становила 0,2 ± 0,15 мкг/мл, а AUC= 24 була 9,6 ±
4,80 мкг-год/мл.

У здорових добровольців, які отримували внутрішньовенну інфузію 500 мг азитроміцину протягом 3 годин у концентрації 1 мг/мл, середня Cmax ± СВ, найнижча концентрація
(24 години) і AUC24 становили 1,14 ± 0,14 м= кг/мл, 0,18 ± 0,02 мкг/мл і 8,03 = мкг-год/мл відповідно.

Після перорального застосуван= ня значно вищі рівні азитроміцину були виявлені в = різних тканинах, наприклад у легенях, мигдаликах  або простаті, де концентрації азитроміцину до 50 разів вищі, ніж у плазмі крові. Високі концентрації азитроміцину були зареєстровані у  тканині геніталій через 96 годин після застосування 500 мг перорального азитроміцину у вигляді одноразової= дози.

Середній об’єм розподілу становить приблизно 30 л/кг. Період напіввиведення становить
2–4 дні як у плазмі крові, так і в тканинах.

Метаболізм здійснюється за допомогою деметилювання, г= ідроксилювання і гідролізу.

Плазмовий кліренс становить приблизно 600 мл/хв. Основний шлях виведення азитроміц= ину – через печінку. Високі концентрації незміненої речовини були виявлені в жо= вчі разом з численними мікробіологічними неактивними метаболітами. Приблизно 12= % внутрішньовенно введеної дози виводились у незміненому стані з сечею протяг= ом 3 днів після введення, основна частина – протягом перших 24 годин.

У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидкість клубочкової фільтрації = < 10 мл/= хв) спостерігалося збільшення системної експозиції  азитроміцину на 33 %. Не було виявлено відмінностей у фармакокінетиці при дисфункції п= ечінки легкого або помірного ступеня. <= o:p>

&nb= sp;

Клінічні= характеристики.

Показання<= b>.

Інфекції, які потребу= ють початкової інфузійної терапії, спричинені мікроорганізмами, чутливими = до азитроміцину:

− негоспітальна пневмонія;

= 722; запальні захворювання органів малого таза.

Щоб зменшити ризик розвитку антибіотико= резистентності та підтримувати ефективність<= /span> азитроміцину та інших антибактеріальних <= span class=3DSpellE>препаратів, слід застосовув= ати Зитрокс лише для лікува= ння інфекцій спричинених чутливими<= /span> до препарату мікроорганізмами.

 

Протипоказання.

Азитроміцин протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до = азитроміцину, еритроміцину, до будь-якого макролідного чи кетолідного антибіотика або до будь-якого іншого компонента препарату.

Пацієнти з холестатичною жовтяницею/печінко= вою дисфункцією в анамнезі, пов’язаною з попереднім застосуванням азитроміцину.

Через теоретичну можливість ерготизму азитроміцин<= /span> не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

 

Взаємодія з  іншими  лікарськими засобами= та інші види взаємодій.

Слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам разом з іншими лікарськими засо= бами, які можуть подовжувати інтервал-QT.

Антациди= . При вивченні впливу одночасного застосування антаци= дів на фармакокінетику азитроміцину загалом не спостерігалося змін у біодоступності, хоча плаз= мові пікові концентрації азитроміцину зменшувалися приблизно на 25 %. Пацієнтам не слід приймати азитромі= цин та антацид одночасно. Застосування антацидну перорально не має впливу на розподіл азитроміцину, що застосовується внутрішньовенно.

Цетиризин. У здорових добровольців при одночасному застосуванні азитроміцину= упродовж 5 днів з цетиризином по 20 мг у рівнов= ажному стані не спостерігались явища фармакокінетичної взаємодії або суттєві зміни інтервалу QT.

Диданозин. При одночас= ному застосуванні добових доз в 1200 мг азитроміцину= з диданозином  = не було виявлено впливу на фармакокінетику диданозину порівняно з плацебо.

Дигоксин= і колхіцин. П<= /span>овідомляли,= що супутнє застосування макролідних антибіотиків, = включаючи азитроміцин, та субстратів Р-глікопротеїну, таких як дигоксин і колхіц= ин, призводить до підвищення рівня субстрату Р-глікопротеї= ну в сироватці крові. Отже, при супутньому застосуванні а= зитроміцину та дигоксину, колхіцину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Зидовудин. Одноразові дози 1000 мг та 1200 мг або багаторазові дози 600 мг азитроміцину не впливали на плазмову фармакокінетику = або виділення з сечею зидовудину або його глюкуронідних метаболітів. Однак прийом азитроміцину підвищував концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту, в мононуклеарах у периферичному кровообігу. Клінічна значущість цих даних неясна.

Ріжки. з огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму одночасне введення азитроміцину з похідними ріжків не рекомендується.

Азитроміцин не має суттєвої взаємодії з печінковою системою цитохрому Р450. Вважається, що препарат не має фармакокінетичної лікарської взаємодії, що спостерігається з еритроміцином та іншими макролідами. Азитроміцин не спричиняє індукцію або інактивац= ію печінкового цитохрому Р450 через цитохром-метаболітний= комплекс.

Були проведені фармакокінетичні дослідження застосування азитроміцину і нижченаведених препаратів, метаболізм яких значною мірою відбувається з участю цитохрому Р= 450.

= Аторвастати= н. одночасне застосування аторвастатину (10 мг на добу) та азитроміцину
(500 мг на добу) не спричиняло зміни концентрацій атор= вастатину у плазмі крові (на основі аналізу інгібування Г= МГ КoA-редуктази).

Карбамазепін. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців азитроміцин не виявив зна= чного впливу на плазмові рівні карбамазепіну або на й= ого активні метаболіти.

Циметидин. У фармакокінетичному дослідженні впливу однократної доз= и циметидину, прийнятої за 2 години до прийому азитроміцину, на фармакокінетику азитроміцину жодних змін у фармакокінетиці азитроміцину не спостерігалось.

Пероральні антикоагулянти типу кумарину. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії азит= роміцин не змінював антикоагулянтний ефект одноразової<= span style=3D'mso-spacerun:yes'>  дози 15 мг варфари= ну, призначеного здоровим добровольцям. У постмаркетингови= й період були отримані повідомлення про потенціювання ан= тикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і пероральних антикоагулянтів типу кумарину. Хоча причинний зв’язок встановле= ний не був, слід враховувати необхідність проведення частого контролю протромбінового часу при призначенні азитроміцину пацієнтам, які отримують пероральні антикоагулянти типу кумарину.

Циклоспорин= . Деякі зі споріднених макролідних антибіотиків впливають на метаболізм циклоспорину. Оскільки = не було проведено фармакокінетичних і клінічних досліджень можливої взаємодії азитроміцину і циклоспорину, слід ретельно зважити терапевтичну ситу= ацію до призначення одночасного прийому цих ліків. Якщо комбіноване лікування вважається виправданим, необхідно проводити ретельний моніторинг рівнів циклоспорину і відповідно регулювати дозування.<= /o:p>

Ефавіренз. Одночасне застосування однократної дози азитроміцину 600 мг і 400 мг <= span class=3DSpellE>ефавірензу щоденно протягом 7 днів не спричиняло жодн= ої клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємодії. =

Флуконазол<= /span>. одночасне застосування одноразово= ї дози азитроміцину 1200 мг не призводить до зміни фармакокінетики одноразової дози флуконазолу 80= 0 мг. Загальна експозиція і період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосува= нні флуконазолу, проте спостерігалося клінічно незначне зниження Cmах (18 %) азитроміцину.

Індинавір. одночасне застосування одноразово= ї дози азитроміцину 1200 мг не спричиняє статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру, який приймають у дозі
800 мг тричі на добу протягом 5 днів.

Метилпреднізолон. У дослідженні фармакокінетичної взаємодії у здорових добровольців <= span class=3DSpellE>азитроміцин суттєво не впливав на фармакокінетику метилпреднізолону.

Мідазолам. У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг на д= обу протягом 3 днів не спричиняло клінічно значущими змін фармакокінетики і фармакодинаміки  мідазоламу.

Нелфінавір. одночасне застосування азитроміцину<= /span> (1200 мг) і нелфінавіру в рівноважних концентра= ціях (750 мг тричі на добу) спричиняє підвищення концентрації азитроміцину. Клінічно значущих побічних явищ не спостерігалося, отже, немає потреби у регулюванні дози.

Рифабутин. Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливало на концентрації цих препаратів у сироватці крові. Нейтропенія спостерігалась у суб’єктів, які приймали одночасно азитроміцин і ри= фабутин. Хоча нейтропенія була пов’язана із застосування= м рифабутину, причинний зв’язок= з одночасн= им прийомом  азит= роміцину не був встановлений.

Силденафіл<= /span>. У здорових добровольців чоловічої статі не було виявлено доказів впливу азитроміцину (500 мг на добу протягом 3 днів) на знач= ення AUC і Cmax силд= енафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Терфенадин<= i>. У фармакокінетичних дослідженнях не повідомлялося про взаємодію між азитроміцином і терфенадином. У деяких випадках  не можна виключи= ти можливість такої взаємодії повністю; однак немає спеціальних даних про наявність такої взаємодії. =

Теофілін. Відсутні да= ні щодо клінічно суттєвої фармакокінетичної взаємо= дії при одночасному застосуванні азитроміцину і теофіліну.

Тріазолам. Одночасне застосування азитроміцину 500 мг в перший день  і 250 мг другого дня з 0,125 мг тріазоламу  с= уттєво не впливало на фармакокінетичні показники тріазоламу порівняно із застосуванням тріазоламу і плацебо.

Триметоприм/сульфаметоксазол. одночасне застосування триметоприму<= /span>/сульфаметоксазолу подвійна концентрація (160 мг/800 м= г) протягом 7 днів з азитроміцином 1200 мг на добу= 7 не виявляло суттєвого впливу на максимальні концентрації, загальну експозицію = або екскрецію з сечею триметоприму або сульфаметоксазолу. Значення концентрацій азитроміцину в сироватці крові відповідали таким, які спостерігалися в інших дослідженнях.

 

Особливості=   застосування.=

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-font-kerning:16.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-fon= t-weight: bold'>Алергічні реакції. Пов= ідомляли про серйозні алергічні реакції, включаючи ангіоневроти= чний набряк, анафілаксію та дерматологічні реакції, включаючи гострий генералізований екзантематозний<= /span> пустульоз (AGEP), синдром Стівен= са–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз у пацієнтів= при лікуванні азитроміцином (див. розділ «Протипоказання»)

Повідомляли про летальні випадки. Також зафіксовані випадки реакції на препарат з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). Незважаючи на успішне симптоматичне лікування алергічної симптомат= ики, у деяких пацієнтів при припиненні даної терапії з’являлися рецидив= ні симптоми без подальшого впливу а= зитроміцину. Ці пацієнти потребували більш тривалого спостереження і симптоматичного лікування. Наразі звʼязок цих епізодів з тривалим періодом напіввиведення азитроміцину та тривалим впливом антигену невідомий.

Якщо виникає алергічна реакція, препарат слід відмінити і призначити відповідну терапію. Лікарі повинні знати, що алергічна симптоматика може з’явитися знову після припинення симптоматичної терапії.<= /p>

Порушення функції печінки. Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, слід обережно призначати азитроміцин пацієн= там із серйозними захворюваннями печінки. Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту при прийомі азитроміцину, що спричиняє небезпечну для життя печінкову недостатність. Можливо, деякі пацієнти в анамнезі мали захворювання печінки або застосовували інші гепатотоксичні лікарські засоби.

Необхідно проводити аналізи/п= роби функції печінки у випадку розвитку симптомів дисфункці= ї печінки, наприклад астенії, що швидко розвивається і супроводжується жовтяницею, темною сечею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією.

У разі виявлення порушення функції печінки застосування азитроміцину слід припинити. 

Ріжки. У пацієнтів, які приймають похідні ріжків, одночасне застосування деяких макролідних антибіотиків сприяє швидкому розвитку ерготизму. Відсутні дані щодо можливої взаємодії між ріжками та азитроміцином. Проте через теорет= ичну можливість ерготизму  азитроміцин не слід призначати одночасно з похідними ріжків.

Суперінфекції. Як і у випадку з іншими антибіотиками, рекомендується проводити спостереження щодо ознак суперінфекції, спричин= еної нечутливими організмами, включаючи грибки.

При прийомі майже всіх антибактеріальних препаратів, включаючи азитроміцин, повідомляли = про діарею, асоційовану з Clostridium difficile (CDAD), серйозність якої варіювалася від слабо вираженої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибактеріальними препаратами змінює нормальну флору у товстій кишці, що призводить до надмірного росту C. diffici= le.

C. diffi= cile продукує токсини А і В, які сприяють розвитк= у CDAD. Штами= C. difficile, що продукують гіпертоксини, є причиною підвищен= ого рівня захворюваності і летальності, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії і потребувати проведення колектомії. Необхідно розглянути можливість розвитку = CDAD у всіх пацієнтів з діареєю, спричиненою застосуванням антибіотиків. Потрібне ретельне ведення історії хвороби, оскільки, як повідомлялось, CDAD може мати місце протягом двох місяців після прийому антибактеріальних препаратів.

Порушення функції нирок. У пацієнтів із серйозною дисфункцією нирок (швидк= ість клубочкової фільтрації < 10 мл/= хв) спостерігалося збільшення системної експозиції  азитроміцину на 33 %.

Подовження серцевої реполяризації та інтерв= алу QT, які підвищували ризик розвитку серцевої аритмії та тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), спостерігалися при лікуванні іншими макролідни= ми антибіотиками, включаючи азитроміцин. Оскільки стани, які супроводжуються підвищеним ризиком виникнення шлуночкових аритмій (включаючи тріпотіння-мерехтіння шлуночків), можуть призвести до зупинки серця, азитроміцин слід з обережністю призначати пацієнтам, = які мають фактори ризику виникнення аритмії (особливо жінки та пацієнти літнього віку), а саме:

- пацієнтам із вродженою або зареєстрованою пролонгацією інтервалу QT;

- пацієнтам, які наразі проходять лікування із застосуванням інших активних речовин, які подовжують інтервал = QT, наприклад антиаритмічні препарати класів IA (квінідин та прокаїнамід) = і III (дофетилід, аміодарон та <= span class=3DSpellE>соталол), цисаприд і терфенадин, нейролептичні засоби, такі як пімозид; антидепресанти (такі як циталопрам та фторхінолони, наприклад моксифлоксацин і левофлоксацин);

- пацієнтам із порушенням електрол= ітного обміну, особливо у випадку гіпокаліємії і гіпомагніємії;

- пацієнтам із клінічно релевантною брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю.

Міастенія гравіс. Повідомляли про загострення симптомів міастенії гравіс або про нов= ий розвиток міастенічного синдрому у пацієнтів, які отримують терапію азитроміцином.

Стрептококові інфекції. Азитроміцин загалом ефективний у лікуванні стрептококової інфекції у ротоглотці. Стосовно профілактики ревматичної атаки немає жодних даних, які демонструють ефективність азитроміцину. Антимікробний препарат з анаеробною активністю необхідно приймати в комбінації з азитроміцином, якщо припускається, що анаеробні мікроорганізми зумовлюють розвиток інфекції.

Безпечність та ефективність лікарського засобу = для профілактики або лікування Mycobacterium Avium Complex у дітей не встановлені.<= /o:p>

Без= пека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину оцінювалась лише в часових межах, описаних у клінічних дослідженнях із застосуванням препарату пацієнтам з негоспітальною пневмонією і запаленням органів малого таза.

Азитроміцин для ін’єкцій необхідно відновлювати і розводити згідно з інструкцією і застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом щонайменше 60 хвилин. не можна застосовувати препарат у вигляді внутрішньовенного болюса або внутрішньом’язової ін’єкції.

Цей лікарський засіб містить приблизно 188 мг натрію (у вигляді гідроксиду) у кожному флаконі. Це слід брати до уваги, призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти= з контрольованим вмістом натрію.

 

 

 

 

Застосування у період вагітності  або  годування груддю.=

Вагітність<= o:p>

Відсутні адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок. Під час досліджень репродуктивної токсичності= на тваринах було виявлено здатність азитроміцину проникати через плацентарний бар’єр, проте тератогенних ефектів не спостерігалося. Безпечність <= span class=3DSpellE>азитроміцину у разі застосування у період вагітності = не підтверджена. Тому азитроміцин слід призначати у період вагітності лише якщо очікувана користь для матері перевищує потенцій= ний ризик для плода.

годування груддю

Повідомляли, що азитроміци= н проникає у молоко людини, але відповідних та належним чином контрольованих клінічних досліджень, які давали б можливість охарактеризувати фармакокінет= ику екскреції азитроміцину у грудне молоко людини, = не проводили. Тому застосування азитроміцину у пер= іод годування груддю можливе, = якщо очікувана користь для мате= рі перевищує потенційний ризик для дитини.<= /o:p>

Фер= тильність

Дослідження фертильно= сті на щурах продемонстрували зниження показника вагітності після застосування = азитроміцину. Релевантність цих даних для людини невідома.<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-fareast-font-fa= mily: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

 

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Докази того, що азитроміцин може погіршувати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами, відсутні, але слід враховувати можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення, сонливість, порушення зору.

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Нег= оспітальна пневмонія: 500 мг внутрішньовенно 1 раз на добу щонайменше протягом         2 днів, далі терапія продовжуєть= ся перорально по 500 мг азитроміцин= у у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування − 7−10 днів. Перехід на пероральну терапію слід проводити за призначенням лікаря та відповідно до клінічної <= span class=3DSpellE>реакції.

Зап= альні захворювання органів малого таза, включаючи сечостатеві інфекції, такі як ендометрит та сальпінгіт: 500 мг внутрішньовенно 1 раз = на добу, протягом 1−2 днів, далі терапію продовжувати перорально по 250 мг азитроміцину 1 раз на добу у вигляді одноразової добової дози. Загальна тривалість лікування 7 днів. Перехід<= /span> на перорал= ьну терапію слід проводити за призначенням= лікаря та відповідно до <= span class=3DSpellE>клінічної реакції.

Пацієнти літнього ві= ку.

Призначення препарату пацієнтам літнього віку не потребує корекції дози.

Оскільки пацієнти літнього віку можуть мати порушення електричної провідності серця, рекомендовано дотримуватися обережності при застосуванні азитроміцину у зв’= язку з ризиком розвитку серцевої аритмії та аритмії = torsade de pointes= .=

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Для пацієнтів з незначними порушеннями функцій нирок (швидкість клубочкової фільтрації                          10−80 мл/= хв) можна застосовувати те ж саме дозування, що і для пацієнтів із нормальною функцією нирок. Азитроміцин необхідно з обережн= істю призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 10 мл/хв).

Па= цієнти з порушенням функції печінки.

Оскільки азитроміцин метаболізується у печінці та виводиться з жовчю, препарат не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінк= и. Досліджень, пов’язаних із лікуванням таких пацієнтів а= зитроміцином, не проводили.

Спосіб застосування

Цей лікарський засіб слід застосовувати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом
3 годин з концентрацією 1 мг/мл або протягом 1 години з концентрацією 2 мг/= мл. Слід уникати застосування вищих концентрацій, оскільки у всіх суб’єктів клінічних досліджень, які отримували інфузії з концентрацією вище 2 мг/мл, спостерігалася місцева реакція у місці інфузії.

Тривалість інфузії а= зитроміцину повинна становити не менше 60 хвилин.

Препарат не можна застосовувати болюсно або = внутрішньом’язово.

= ПРИГОТУВАННЯ ІНФУЗІЙНОГО РОЗЧИНУ

Етап 1=

Підготувати первинний концентрат для інфузійного розчину шляхом введення 4,8 мл стерилізов= аної води для ін’єкцій у флакон з поро= шком Зитрокс. Струшувати флакон до повного розчинення порошку. 1 мл відновленого концентрату для інфузійного розчину містить 100 мг азитроміцину. Отриманий розчин повинен бути прозорим та безбарвним. 

Етап 2=

Розвести отримані 5 мл концентрату для інфузій сумісним розчином для ін= фузій для отримання кінцевого розчину для інфузії, що містить азитроміцин у концентрації 1 мг/мл або 2 мг/мл (див. таблицю 1 нижче).

 

Таблиця 1. =

Підготовка кінцевого розчину для інфузій=

 

Конце= нтрація кінцевого розчину для інфузій (мг/мл)<= o:p>

Кількість розчинника

1 мг/мл

500 мл

2 мг/мл

250  мл

&nb= sp;

Концентрат = для розчину для інфузій можна розводити за допомого= ю:

0,9 % розчину натрію хлориду;

0,45 % розчину натрію хлориду;

5 % водного розчину d-глюкози;

розчину Рінгера;

5 % розчину d-глюкози у 0,= 3 % розчині натрію хлориду= ;

5 % розчину d-глюкози у 0,= 45 % розчині натрію хлориду= .

До введення відновлений і розведений розчини необхідно візуально перевірити на наявність часток. Можна використовувати л= ише прозорі розчини без часток. Якщо розчин містить частки, його необхідно викинути. Невикористаний препарат необхідно знищити. Невикористаний препарат або залишки слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

 

Діт= и.

Безпека та ефективність внутрішньовенного застосування азитроміцину у лікуванні інфекцій у дітей не встановлені.

 

Передозування.

Досвід клінічного застосування азитроміцину свідчить про те, що побічні прояви, які розвиваються при прийомі вищих, ніж рекомендовано, доз препарату, подібні до таких, що спостерігаються при заст= осуванні звичайних терапевтичних доз, а саме: вони можуть включати діарею, нудоту, блювання, оборотну втрату слуху.

У разі передозування рекомендується прийом активованого вугілля та проведення  загальних симптоматични= х і підтримувальних лікувальних заходів.

 

Побічні реакції.

При застосуванні азитроміцину внутрішньовенно або перорально у лікуванні негоспітальної пневмонії найчастішими зареєстрованими небажаними явищами були діарея/рідкі випорожнення, нудота, біль у шлунку, блювання. У = разі внутрішньовенного введення азитроміцину повідом= ляли про місцеве запалення/біль. Частота і тяжкість цих реакцій були подібними  до тих, що  спостерігалися  при  інфузії  500 мг  азитроміцину протягом 1 години (2 мг/мл у вигляді 250 мл інфузії) або 3 годин (1 мг/мл у = вигляді 500 мл інфузії).

У дорослих жінок при застосув= анні азитроміцину внутрішньовенно або перорально у лікуванні запалення тазових орг= анів найчастішими зареєстрованими небажаними явищами були діарея, нудота, вагініт, біль у шлу= нку, анорексія, висипання та свербіж. При одночасному застосуванні азитроміцину і метронідазолу у більшої частини жінок спостерігалися такі небажані явища як нудота, біль у шлунку, блювання, подразнення у місці інфузії, стоматит, запаморочення або задишка.

У нижченаведеній таблиці прив= едені побічні реакції, визначені за допомогою клінічних досліджень і в період постмаркетингового= спостереження при застосуванні = всіх лікарських форм азитроміцину відповідно до сист= ем органів та частоти. Небажані реакції, зареєстровані у період постмаркетингового= спостереження виділені курсивом. Групи за частотою визначалися за допомогою так= ої шкали: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 д= о
< 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 = до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна визначити з ная= вних даних). У межах кожної групи за частотою небажані явища представлені= у порядку зменшення їх проявів.

 =

Небажані реакції, які можуть бути пов’язані з азитроміцином, на основі даних, отриманих у ході клінічних досліджень і в період постмаркетингового= спостереження=

 

Система органів

Небажана реакція

Частота

Інфекції та інвазії

Кандидоз, оральний кандидоз, піхвові інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, порушення функції дихання, риніт

Нечасто

Псевдомембранозний коліт

Невідомо<= o:p>

З боку кровоносної і лімфатичної систем

Лейкопені= я, нейтропенія, еозинофілія

Нечасто

Тромбоцитопенія, гемолітична анемія

Невідомо<= o:p>

З боку імунної системи

Ангіоневротичний набряк, реакції підвищеної чутливості

Нечасто

Анафілактична реакція, бронхоспазм

Невідомо<= o:p>

З боку  обміну речовин

Анорексія=

Нечасто

З боку  психіки

Нервозніс= ть, безсоння

Нечасто

Ажитація<= o:p>

Рідко

Агресивність, неспокій, делірій, галюцинації

Невідомо<= o:p>

З боку нервової системи<= /span>

Головний = біль

Часто

Запамороч= ення, сонливість, парестезія, дисгевзія =

Нечасто

Непритомність, судоми, психомоторна підвищена активність, аносмія= , паросмія, агевзія, міастенія гравіс, гіпестезія

Невідомо<= o:p>

З боку органів зору=

Порушення зору

Часто

З боку органів слуху

Розлади з боку органів слуху, вертиго

Нечасто

Погіршення слуху, включаючи глухоту та/або дзвін у вухах

Невідомо<= o:p>

З боку серця

Пальпітац= ія

Нечасто

Тріпотінн= я-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія, включаючи шлуночкову тахікард= ію, подовження QT-інтервал= у на ЕКГ

Невідомо<= o:p>

З боку судин

Припливи =

Нечасто

Артеріальна гіпотензія

Невідомо<= o:p>

З боку респіраторної системи

Диспное, носова кровотеча

Нечасто

З боку травного тракту

Діарея

Дуже част= о

Блювання, біль у животі, нудота

Часто

Гастрит, запор, метеоризм, диспепсія, дисфагія, сухіст= ь у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини

Нечасто

Панкреатит, зміна кольору язика, порушення смакового сприйняття, пілоростеноз

Невідомо<= o:p>

З боку гепатобіліарної системи

Порушення функції печінки, холестатична жовтяниця<= /o:p>

Рідко

Печінкова недостатність, (рідко призводила до летальн= ого наслідку), фульмінантний гепатит, некротичний гепатит

Невідомо<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висип, свербіж, кропив’янка, дер= матит, сухість шкіри, гіпергідроз

Нечасто

Фоточутливість, гострий генералізований екзематозний пустульоз

Рідко

&= nbsp;

Синдром <= span class=3DSpellE>Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз= , мультиформна еритема, реакція на лікарський засіб з= еозинофілією та системними симптомами

Невідомо<= o:p>

З боку скелетно-м’язової системи

Остеоартрит, міал= гія, біль у спині, біль у шиї

Нечасто

Артралгія=

Невідомо<= o:p>

З боку сечовидільної системи

Дизурія, = біль у нирках

Нечасто

Гостра ниркова недостатність, інтерстиціальн= ий нефрит

Невідомо<= o:p>

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Маткова кровотеча, тестикулярні порушення

Нечасто

Загальні порушення та місцеві реакції

Біль у мі= сці ін’єкції, запалення у місці ін’єкції

Часто

Біль у грудях, набряк, нездужання, астенія, підвищена втомлюваність, набряк обличчя, гіпертермія, біль, периферичний набряк<= /p>

Нечасто

Лаборатор= ні показники

Знижена кількість лімфоцитів, підвищена кількість еозинофілів, знижений рівень бікарбонату крові, підвищення рівня базофілів, підвищення рівня моноцитів, підвищення рівня нейтрофілів

Часто

Підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підв= ищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини в крові, підвищення р= івня креатиніну в крові, відхилення рівня калію в крові, підвищення рівня лужн= ої фосфатази, підвищення рівня хлориду, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбона= ту, відхилення рівня натрію

Нечасто

Невідомо<= o:p>

Ураження = та отруєння

Ускладнен= ня після процедури

Нечасто

 

Інформація = про небажані реакції, які можуть бути пов’язані з профілактикою та лікуванням <= /span>Mycobacterium Avium Complex, базується= на даних клінічних досліджень та спостережень у постмарке= тинговий період. Ці небажані реакції відрізняються за типом або за частотою від тих,= про які повідомляли при застосуванні швидкодіючих лікарських форм та лікарських форм тривалої дії:

 

Система органів

Небажана реакція

Частота

З боку  обміну речовин

Анорексія

Часто

З боку психіки

Запамороч= ення, головний біль, парестезія, дисгевзія

Часто

Гіпестезія<= /p>

Нечасто

З боку органів зору

Погіршення зору

Часто

З боку органів слуху

Глухота

Часто

Погіршення слуху, дзвін у вухах

Нечасто

З боку серця

Пальпітація

Н= ечасто

 

З боку травного тракту

Діарея, біль у животі, нудо= та, метеоризм, шлунково-кишковий дискомфорт, часті рідкі випорожнення

Д= уже часто

 

З боку гепатобіліарної системи

Гепатит

Н= ечасто

 

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висип, свербіж

Ч= асто

 

Синдром Стівенса–Джонсона, фоточутливість

Н= ечасто

 

З боку скелетно-м’язової системи

Артралгія=

Часто

Загальні порушення та місцеві реакції

Підвищена втомлюваність

Часто

Астенія, нездужання

Нечасто

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання= .<= /o:p>

= Зберігат= и при темпер= атурі не вище 25°С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці. <= /span>

Відновлений розчин можна зберігати протягом = 24 годин при температурі не <= span class=3DSpellE>вище 25 °С.

 

Несумісність.

Застосовувати лише зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози» розчинники.

 

Упаковка.

По 1 або 10 флаконів з препаратом у картонній= упаковці.

 

Категорі= я відпуску.

За рецептом.

 <= /p>

Виробник.

Іммакул Лайфсайєнсиз Приват Лімітед. 

 

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Селище Тантевал, Ропар= Роуд, Налагарх, округ Солан, 174101, Індія.