ІНС= ТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МІЛ= ДРОКАРД-Н

(MILDROCARD-N)

Склад:

дію= ча речовина: 3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонату дигідр= ат (мельдоній);

1 мл розчину містить 3-(2,2,2-триметилгідразиній) пропіонату дигідрату (ме= льдонію) 100= мг;

доп= оміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лік= арська форма. Розчин для ін’єкцій.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фар= макотерапевтична група.

Засоби, що впливають на серцево-судинну систему. Інші кардіологічні препарати.
Код АТХ С01Е В22.

Фармакологічні властивості.<= /i>

Фар= макодинаміка.

Мельдоній є попередником карнітину, структурним аналогом гамма-бутиробетаїну (ГББ), в якого один атом вуглецю заміщений на = атом азоту. Його дію на організм можна пояснити двояко.

1. Вплив на біосинтез карнітину.

Мельдоній, оборотно інгібуючи гамма-бутиробетаїнгідроксилазу, знижує біосинтез карнітину і тому перешкодж= ає транспортуванню довголанцюгових жирних кислот крізь оболонки клітин, таким = чином перешкоджаючи накопиченню у клітинах сильного детергенту – активованих форм неокислених жирних кислот. Внаслідок цього попереджається пошкодження кліти= нних мембран.

При зменшенні концентрації карнітину в умовах ішемії затримується бета-оксидація жирних кислот та оптимізується споживання кисню у клітинах, стимулюється окислення глюкози та відновлюється транспортування АТФ від місць його біосинтезу (мітохондрії) до місць спожив= ання (цитозоль). По суті, клітини забезпечуються поживними речовинами та киснем,= а також оптимізується споживання цих речовин.

У свою чергу, при збільшенні біосинтезу попередника карнітину, тобто ГББ, <= /span>активізується NO-синтетаза, у рез= ультаті чого покращуються реологічні властивості крові та зменшується периферичний = опір судин.

При зменшенні концентрації мельдонію біосинтез карнітину знову посилюється і у клітинах поступово збільшується кількість жирних кислот.

Вважається, що основою ефективності мельдонію є підвищення толерантності до клітинного навантаження (при зміні кількості жи= рних кислот).

2. Функція медіатора= у гіпотетичній ГББ-ергічній системі.

Висунуто гіпотезу про те, що в організмі існує система передачі нейрональних сигн= алів – ГББ-ергічна система, яка забезпечує передачу нервового імпульсу між клітина= ми. Медіатором цієї системи є останній попередник карнітину – ГББ-ефір. У результаті дії ГББ-естерази медіатор віддає клітині електрон, таким чином переносячи електричний імпульс, і перетворюється у ГББ. Далі гідролізована = форма ГББ активно транспортується у печінку, нирки та яєчники, де перетворюється у карнітин. У соматичних клітинах у відповідь на подразнення знову синтезують= ся нові молекули ГББ, забезпечуючи поширення сигналу.

При зменшенні концентрації карнітину стимулюєт= ься синтез ГББ, у результаті чого збільшується концентрація ефіру ГББ.

Мельдоній, як зазначено раніше, є структурним аналогом ГББ та може виконувати функції «медіатора». На противагу цьому, ГББ-гідроксилаза «не впізнає» мельдоній, тому концентрація карнітину не збільшується, а зменшується. Таким чином мельдоній, замінюючи «медіатор» і сприяючи приросту концентрації ГББ, призводить до розвитку відповідної реак= ції організму. У результаті зростає загальна метаболічна активність також в інш= их системах, наприклад у центральній нервовій системі (ЦНС).=

Впл= ив на серцево-судинну систему.

Дослідження на тваринах встановили, що мельдон= ій позитивно впливає на скоротливу активність міокарда, йому притаманна міокардіопротекторна дія (у т.ч. проти катехоламінів та алкоголю), він здат= ний попередити порушення ритму серця, зменшити зону інфаркту міокарда.

Іше= мічна хвороба серця (стабільна стенокардія навантаження).
Аналіз клінічних даних про курсове застосування мельдонію при лікуванні стабільної стенокардії навантаження показав, що препарат зменшує частоту та інтенсивність нападів стенокардії, а також кількість гліцерилтринітрату, що застосовується. Препарат проявляє виражену антиаритмічну дію у хворих із ішемічною хворобою серця (ІХС) та шлуночковими екстрасистолами, менша дія спостерігається у пацієнтів із суправентрикулярн= ими екстрасистолами.

Особливо важливою є здатність препарату зменшу= вати споживання кисню у стані спокою, що вважається ефективним критерієм антиангінальної терапії ІХС.

Мельдоній сприятливо впливає на атеросклеротич= ні процеси у коронарних та периферичних судинах, зменшуючи загальний рівень холестерину у сироватці крові та індекс атерогенності.

Хро= нічна серцева недостатність.

У відносно багатьох клінічних дослідженнях аналізувалася роль мельдонію при лікуванні хронічної серцевої недостатності= у результаті ІХС та відзначена його здатність збільшувати толерантність до фізичного навантаження, а також об’єму виконаної роботи пацієнтами із серце= вою недостатністю.

В окремому дослідженні у кардіологічних інстит= утах Латвії та Томська перевірена ефективність мельдонію у випадку серцевої недостатності I–III<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> функціонального = класу за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації (NYHA) середнього ступеня тяжкос= ті. Під впливом терапії мельдонієм 59–78 % пацієнтів, у яких на початку була діагностована серцева недостатність ІІ функціонального класу, були включені= до групи І функціонального класу. Встановлено, що застосування мельдонію покра= щує інотропну функцію міокарда та збільшує толерантність до фізичного навантаже= ння, покращує якість життя пацієнтів, не спричиняючи тяжких побічних ефектів.

У випадку тяжкої серцевої недостатності мельдо= ній необхідно застосовувати у комбінації з іншими традиційними засобами терапії серцевої недостатності.

Впл= ив на ЦНС.

В експериментах на тваринах встановлено антигіпоксичну дію мельдонію та дію на мозковий кровообіг. Препарат оптиміз= ує перерозподіл об’єму мозкового кровообігу на користь ішемічних осередків, підвищує міцність нейронів в умовах гіпоксії.

Препарату притаманна стимулююча дія на ЦНС: підвищення рухової активності та фізичної витривалості, стимуляція поведінк= ових реакцій, а також антистресова дія – стимуляція симпатоадреналової системи, накопичення катехоламінів у головному мозку та надниркових залозах, захист = внутрішніх органів від змін, які спричинені стресом.

Ефе= ктивність при неврологічних захворюваннях.

Доведено, що мельдоній є ефективним засобом у комплексній терапії гострих та хронічних порушень мозкового кровообігу (ішемічний інсульт, хронічна недостатність мозкового кровообігу). Мельдоній нормалізує тонус і опірність капілярів та артеріол головного мозку, відновл= ює їх реактивність.

Вивчено вплив мельдонію на процес реабілітації пацієнтів з порушеннями неврологічного характеру (після перенесених захворю= вань кровоносних судин головного мозку, операцій на головному мозку, травм, перенесеного кліщового енцефаліту).

Результати перевірки терапевтичної активності мельдонію свідчать про його дозозалежну позитивну дію на фізичну витриваліс= ть та відновлення функціональної незалежності у період одужання.

При аналізі змін окремих та сумарних інтелектуальних функцій після застосування препарату встановлено позитивну = дію на відновлюваний процес інтелектуальних функцій у період одужання. Встановл= ено, що мельдоній покращує реконвалесцентну якість життя (головним чином, за рах= унок оновлення фізичної функції організму), до того ж, він усуває психологічні порушення.

Мельдонію притаманний позитивний вплив на функ= цію нервової системи: він зменшує порушення у пацієнтів із неврологічним дефіци= том у період одужання.

Покращується загальний неврологічний стан пацієнтів (зменшення пошкодження нервів головного мозку та патології рефлек= сів, регресія парезів, покращення координації рухів та вегетативних функцій).

Фар= макокінетика.

Фармакокінетику вивчали у здорових добровольців при застосуванні мельдонію внутрішньовенно та перорально.=

Всмоктування

Біодоступність становить 100 %. Максимальна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається одразу ж після введення. Після внутрішньовенного введення багатократних доз С_max досягає 25,5 ± 3= ,63 мкг/мл.

При внутрішньовенному введенні площа під кривою концентрація-час (AUC) після разового та повторного введення доз мельдонію відрізняється, що свідч= ить про можливе накопичення мельдонію у плазмі крові.

Розподіл<= /u>

Мельдоній із кровотоку швидко розподіляється у тканинах із високою серцевою афінністю. Мельдоній та його метаболіти частко= во проходять крізь плацентарний бар’єр. У дослідженнях на тваринах встановлено= , що мельдоній проникає у грудне молоко.

Біотрансформація=

У дослідженнях метаболізму на експериментальних тваринах встановлено, що мельдоній, головним чином, метаболізується у печін= ці.

Виведення=

У виведенні мельдонію та його метаболітів з організму має значення ренальна екскреція. Після разового внутрішньовенного застосування доз мельдонію 250 мг, 500 мг та 1000 мг початковий період напіввиведення мельдонію стано= вить 5,56–6,55 години, кінцевий період напіввиведення становить 15,34 години.

Особливі групи пацієнтів

Пац= ієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції печінки та нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшувати = дозу мельдонію.

Пор= ушення функції нирок

Пацієнтам з порушеннями функції нирок, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшити дозу мельдонію. Існує взаєм= одія ниркової реабсорбції мельдонію або його метаболітів (наприклад 3-гідроксимельдонію) та карнітину, в результаті якої збільшується нирковий кліренс карнітину. Відсутній прямий вплив мельдонію, ГББ та комбінації мельдонію/ГББ на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Пор= ушення функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функції печінки, у яких підвищується біодоступність, необхідно зменшити дозу мельдонію. При дослідженнях токсичності на щурах при застосуванні мельдонію в дозі більше = 100 мг/кг встановлено забарвлення печінки у жовтий колір та денатурація жирів. = При гістопатологічних дослідженнях на тваринах = після застосування= великих доз мельдонію (400 мг/кг та 1600 мг/кг) встановлено накопичення ліпідів у кліти= нах печінки. Зміни показників функції печі= нки у людини після застосування великих доз (400 – 800 мг) не спостерігалося. Не можна виключ= ити можливу інфільтрацію жирів у клітини печінки.

Діт= и

Немає даних про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям (віком до 18 років), тому застосування препара= ту цій категорії пацієнтів протипоказане.

Клінічні характеристики.

Показання.

У комплексній терапії таких захворювань:<= /o:p>

-      =    захворювання серця та судинної системи: стабільна стенокардія навантаження, хронічна серцева недостатність (NYHA= , I-III функціональний клас), кардіоміопатія, функціональні порушення діяльності серця та судинної систем= и;

-      =    гострі та хронічні ішемічні порушення мозкового кровообігу;

-      =    знижена працездатність, фізичне та психоемоційне перенапруження;

-      =    у період одужання після цереброваскулярних порушень, травм голови та енцефаліту.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мельдонію та/або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу; підв= ищення внутрішньочерепного тиску (при порушенні венозного відтоку, внутрішньочереп= них пухлинах); тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (немає достатніх да= них про безпеку застосування).

= Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.=

Мельдоній можна застосовувати разом із нітратами пролонгованої дії та іншими антиангінальними засобами (стабільна стенокардія навантаження), серцевими глікозидами та діуретичними препаратами (серцева недостатність). Також його можна комбінувати з антикоагулянтами, антиагрегантами, антиаритмічними засо= бами та іншими препаратами, що покращують мікроциркуляцію.

Мельдоній може посилювати дію препаратів, які містять гліцерилтринітрат, ніфедипін, бета-адреноблокатори та інші гіпотензивні засоби і периферичні вазодилатато= ри.

У результаті одночасного застосування препаратів заліза і мельдонію у пацієнт= ів з анемією, спричиненою дефіцитом заліза, покращувався склад жирних кислот в еритроцитах.

При застосуванні мельдонію в комбінації з оротовою кислотою для усунення пошкод= жень, спричинених ішемією/реперфузією, спостерігається додатковий фармакологічний ефект.

Мельдоній допомагає усунути патологічні зміни серця, спричинені азидотимідином (АЗТ),= та опосередковано впливає на реакції окисного стресу, спричинені АЗТ, які приз= водять до дисфункції мітохондрій. Застосування мельдонію в комбінації з азидотимід= ином або іншими препаратами для лікування СНІДу має позитивний вплив при лікуван= ні набутого імунодефіциту (СНІД).

У тесті втрати рефлексу рівноваги, спричиненої етанолом, мельдоній зменшував тривалість сну. Під час судом, спричинених пентилентетразолом, встановлено виражену протисудомну дію мельдонію. У свою чергу, при застосуванні перед терапією мельдонієм α₂-адреноблокатора йохімбіну в дозі 2 м= г/кг та інгібітору синтази оксиду азоту (СОА) N-(G)-нітро-L-аргініну в дозі 10 м= г/кг повністю блокується протисудомна дія мельдонію.

Передозування мельдонію може посилити кардіотоксичність, спричинену циклофосфамідом.=

Дефіцит карнітину, який утворюється при застосуванні мельдонію, може посилити кардіотоксичність, спричинену іфосфамідом.

Мельдоній має захисну дію у разі кардіотоксичності, спричиненої індинавіром, та нейротоксичну дію, спричинену ефавірензом.

Не застосовувати разом з іншими препаратами, що містять мельдоній, оскільки мо= же збільшитися ризик виникнення побічних реакцій.

Особливості застосування.

Пацієнтам із порушеннями функцій печінки та/або нирок легкого або середнього ступеня в анамнезі при застосуванні препарату необхідно дотримуватися обережності (слід проводити контроль функцій печінки та/або нирок).

Багаторічний досвід лікування гострого інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії у кардіологічних відділеннях показує, що мельдоній не є препаратом першого ря= ду при гострому коронарному синдромі.

Зас= тосування у період вагітності або годування груддю.

Ваг= ітність.

Для оцінки впливу мельдонію на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та післяпологовий розвиток досліджень на тваринах недостатньо. Потенційний ризик для людини невідомий, тому мельдоній у період вагітності протипоказаний.

Годування груддю.

Доступні дані щодо тва= рин свідчать про проникнення мельдонію у грудне молоко. Невідомо, чи проникає мельдоній у грудне молоко людини. Не можна виключати ризик для новонароджених/немовлят, тому в період годування груддю мельдоній протипоказаний.

Зда= тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень впливу на здатність керувати транспортом та обслуговувати інші механізми не проводили= .

Спосіб застосування та дози.=

Застосовувати внутрішньовенно. Застосування препарату не передбачає спеціального приготування перед введенням. У зв’язк= у з можливим збуджувальним ефектом препарат рекомендується застосовувати у перш= ій половині дня.

Дор= ослі

Доза становить 500 – 1000 мг (5 – 10 мл) внутрішньовенно на добу, дозу вводити за один раз або розподіляючи її на 2 прийоми. Тривалість лікування зазвичай становить 10 – 14 днів, після чого лікування продовжувати у пероральній лікарській формі.

Тривалість курсу лікування – 4 – 6 тижнів. Курс лікування можна повторити 2 – 3 рази на рік.

Пац= ієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функцій печінки та/або нирок може знадобитися зменшення дози мельдонію. =

Пац= ієнти з порушеннями функцій нирок

Оскільки препарат виводиться з організму нирка= ми, пацієнтам з порушеннями функцій нирок від легкого до середнього ступеня слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Пац= ієнти з порушеннями функції печінки

Пацієнтам з порушеннями функцій печінки від легкого до середнього ступеня слід застосовувати меншу дозу мельдонію.

Діт= и.

Відсутні дані про безпеку та ефективність застосування мельдонію дітям (віком до
18 років), тому застосування мельдонію цій категорії пацієнтів протипоказан= е.

Передозування.

Не повідомляли про вип= адки передозування препаратом Мілдрокард-Н. Препарат малотоксичний та не спричин= яє побічних ефектів, що загрожують життю.

У разі зниженого артеріального тиску можливі головні болі, запаморочення, тахікардія, загаль= на слабкість. Лікування симптоматичне.

У разі тяжкого передозування необхідно контролювати функції печінки та нирок.

Гемодіаліз не має суттєвого значення при передозуванні мельдонію у зв’язку з вираженим зв’язуванням з білками крові.

Побічні реакції.

Побічні ефекти класифіковано відповідно за системами органів та частотою виникнення MedDRA: часто (≥ 1/100 до &= lt; 1/10), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000).

Побічні ефекти, які спостерігалися у клінічних дослідженнях та у постмаркетинговий період:=

з боку імунної системи: часто – алергічні реакції; рідко – підвищена чутливість,= включаючи алергічний дерматит, кропив’янку, ангіоневротичний набряк; анафілактичні реакції аж до шоку.

З боку психіки: <= span style=3D'mso-spacerun:yes'> рідко – збудження, почуття страху, нав’язливі думки, порушення сну.

З боку нервової системи: ча= сто – головний біль*; рідко – парестезії, тремор, гіпестезія, шум у вухах, вертиг= о, запаморочення, порушення ходи, переднепритомний стан, непритомність.

З б= оку серця: рідко – зміна ритму серця, серцебиття, тахікардія/синусова тахікардія, фібриляція передсе= рдь, аритмія, відчуття дискомфорту в грудях/болі у грудях.

З боку кровоносної системи: <= /span>рідко – підвищення/зниження артеріального тиску= , гіпертензивний криз, гіперемія, блідість.

З б= оку органів дихання, органів грудної клітки та середостіння: часто – інфекції дихальних шляхів; рідко – запалення у горлі, кашель, диспное, апное.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – диспепсія*; рідко – дисгевзія (м= еталевий присмак у роті), втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм, діарея, біль у животі, сухість у роті, гіперсалівація.

З боку шкіри та підшкірної тканини: рідко – висипання, загальні/макульозні/папульозні висипання, свербіж.

З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: рідко – біль у спині, м’язова слабкість, м’язові спазми.

З боку нирок та сечовидільної системи: рідко – полакіур= ія.

Заг= альні порушення та реакції у місці введення: рідко – загальна слабкість, озноб, астенія, набряк, набряк обличчя, набряк ніг, відчуття жару, відчуття холоду, холодний піт, реакції у місці введення, включаючи біль у місці введення.

Дослідження: часто – дисліпідемія, підвищення рівня С-реактивного білка; рідко – відхиленн= я в електрокардіограмі (ЕКГ), прискорення роботи серця, еозинофілія*.

* Побічні ефекти, які спостерігалися раніше проведених неконтрольованих клінічних випробуваннях

<= o:p>

П= овідомлення про підозрювані побічні реакції<= /p>
Повідомлення про = побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає зм= огу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнт= ам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: = https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.<= /o:p>

Умо= ви зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температ= урі не вище 25 ºС. Не заморожувати. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Невідома. Препарат не слід змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.
По 5 мл в ампулах поліетиленових № 10 у пачці з карто= ну. =

Категорія відпуску. = За рецептом.=

Виробник.

ТОВ «ФАРМАСЕЛ».=

Міс= цезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 07408, Київ= ська обл., Броварський р-н, с. Квітневе, вул. Прорізна, 3