MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D222F3.F6066FE0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный обозреватель или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите обозреватель, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D222F3.F6066FE0 Content-Location: file:///C:/680A8C62/UA42790101_3AAB.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
КО-РЕНІТЕК®
(CO-RENITEC®)
Склад:
діючі речовини:
enalapril; hydrochlorothiazide;
1 таблетка містить 20 мг еналаприлу малеату та =
12,5
мг гідрохлоротіазиду;
допоміжні речовини: <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
letter-spacing:-.1pt;mso-ansi-language:UK'>натрію гідрокарбонат, лактози
моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмал прежелатинізований, заліза оксид
жовтий (Е 172), магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: =
жовті, круглі, рифлені таблетки,=
з
маркуванням MSD 718 з одного боку та лінією розлому з іншого.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту і діуретики. Код АТХ С=
09В
А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
КО-РЕНІТЕК® є комбінацією інгібітора
ангіотензинперетворювального ферменту (еналаприлу малеат) і діуретика
(гідрохлортіазид).
Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) – це
пептидилова дипептидаза, що каталізує перетворення ангіотензину І у пресорну
субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до
еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення р=
івня
у плазмі крові ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну пла=
зми
крові (через пригнічення негативного оборотного зв’язку при вивільненні рен=
іну)
і зменшення секреції альдостерону. Гідрохлоротіазид – діуретичний та
антигіпертензивний засіб, який збільшує активність реніну плазми. Механізм
антигіпертензивної дії тіазидів невідомий. Зазвичай гідрохлоротіазід не впл=
иває
на нормальний артеріальний тиск. АПФ ідентичний кініназі ІІ. Еналаприл може
також блокувати розпад брадикініну, який є потужним вазодепресорним пептидо=
м.
Однак роль цього факту у терапевтичних ефектах еналаприлу залишається
невідомою. У той час як механізм, за допомогою якого еналаприл знижує
артеріальний тиск, передусім пов’язують із пригніченням активності
ренін-ангіотензин-альдостеринової системи, що відіграє основну роль у регул=
яції
артеріального тиску, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіт=
ь у
пацієнтів із низькореніновою гіпертензією.
Гідрохлортіазид – це сечогінний і антигіпертензивний
засіб, що підвищує активність реніну плазми крові. Антигіпертензивні ефекти
двох компонентів є адитивними і, як правило, тривають 24 години. Хоча один
еналаприл проявляє гіпотензивну дію навіть у пацієнтів із низькореніновою
гіпертензією, одночасне застосування з гідрохлортіазидом у таких пацієнтів
призводить до більшого зниження артеріального тиску. Компонент еналаприлу у
препараті, як правило, послабляє зменшення калію, спричинене прийомом
гідрохлоротіазиду.
Фармакокінетика.
Всмоктування
Після перорального застосування еналаприл швидко
абсорбується, досягаючи максимальних концентрацій у сироватці крові протяго=
м 1
години. Базуючись на показнику виведення з сечею, об’єм абсорбції еналаприлу
при пероральному застосуванні становить приблизно 60%. Після абсорбції
еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується до еналаприлату – потужного
інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту. Максимальні концентрації
еналаприлату у сироватці крові досягаються через 3-4 години після пероральн=
ого
застосування еналаприлу малеату. Виводиться еналаприл головним чином ниркам=
и.
Основними компонентами у сечі є еналаприлат, що становить приблизно 40 % від
дози, та еналаприл у незміненому вигляді. За винятком перетворення в еналап=
рилат
ознак істотного метаболізму еналаприлу немає. Профіль концентрації еналапри=
лату
у сироватці крові характеризується пролонгованою термінальною фазою, що,
ймовірно, пов’язано зі зв’язуванням АПФ. В осіб із нормальною функцією нирок
рівноважний стан концентрацій еналаприлату у сироватці крові досягається на=
4-й
день перорального застосування еналаприлу. Ефективний напівперіод кумуляції
еналаприлату після багатократного перорального застосування еналаприлу
становить 11 годин. Прийом їжі не впливає на абсорбцію еналаприлу у
шлунково-кишковому тракті. Об’єм абсорбції і гідроліз еналаприлу є подібними
при прийомі різних доз у межах рекомендованого терапевтичного діапазону.
Розподіл
У межах усього діапазону терапевтичн=
их
концентрацій 60 % еналаприлату зв’язується з білками сироватки крові=
.
Біотрансформація=
За винятком перетворення в еналаприлат ознак істотного
метаболізму еналаприлу немає. Гідрохлоротіазид не піддається метаболізму і
швидко виводиться нирками.
Виведення
Еналаприлат виводиться переважно нир=
ками. Основними компонентами
препарату в сечі є еналаприлат, що становить близько 40 % від дози, і
незмінений еналаприл (близько 20 %). Гідрохлоротіазид не піддається метабол=
ізму
і швидко виводиться нирками. При
пероральному застосуванні як мінімум 61 % дози виводиться у незміненому виг=
ляді
протягом 24 годин.
Ниркова
недостатність
У пацієнті=
в з
нирковою недостатністю збільшується експозиція до еналаприлу та еналаприлат=
у. У пацієнтів з легк=
ою та
середньою формами ниркової недостатності (кліренс креатиніну 40-60 мл/хв) A=
UC
еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більшою, ніж у
пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5 мг 1 раз на добу.
При тяжкій формі ниркової недостатності (к=
ліренс
креатиніну ≤ 30 мл/хв), AUC
збільшилась приблизно у 8 разів. При
цьому рівні ниркової недостатності ефективний період напіввиведення
еналаприлату подовжується, а час до стабільного стану затримується (див. ро=
зділ
«Спосіб застосування та дози»). =
Еналаприлат можна вивести із загальн=
ого
кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі стано=
вить
62 мл/хв.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування артеріальної
гіпертензії у пацієнтів, яким показана комбінована терапія.
Протипоказання.
·&nb=
sp;
Підвищена
чутливість до активної речовини або будь-якого іншого компонента
препарату.
·&nb=
sp;
Порушення
функції нирок тяжкого ступеня (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв)<=
/span>.
·&nb=
sp;
Резистентна до
лікування гіпокаліємія.
·&nb=
sp;
Симптомна
гіперурикемія (подагра).
·&nb=
sp;
Анурія.
·&nb=
sp;
Ангіоневротичний
набряк, пов’язаний з призначенням раніше інгібіторів АПФ, в
·&nb=
sp;
анамнезі.
·&nb=
sp;
Спадковий або
ідіопатичний ангіоневротичний набряк.
·&nb=
sp;
Гіперчутливість=
до
препаратів, які є похідними сульфонаміду.
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій.
Подвійна
блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
У клінічних дослідженнях було
продемонстровано, що подвійна блокада ренін-ангіотензин- альдостеронової системи (РААС) при
одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотенз=
ину
II або аліскірену пов'язана з підвищеним ризиком побічних явищ (гіпотензії,
гіперкаліємії і погіршення функції нирок, у тому числі гострої ниркової нед=
остатністю)
порівнянно з використанням одного препарату РААС =
(див.
розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).
Інші
антигіпертензивні засоби
Одночасне застосування цих препаратів
може посилювати гіпотензивний ефект еналаприлу та гідрохлоротіазиду<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-ansi-language:UK'>. Одночасне застосув=
ання з
нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилататорами може додатково
знижувати артеріальний тиск.
Літій
Повідомлялося про зворотне підвищення
концентрації літію у сироватці крові та токсичності при одночасному
застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може
додатково підвищувати рівень літію та збільшувати ризик токсичної дії літію,
якщо застосовувати інгібітор АПФ. Застосування препарату КО-РЕНІТЕК
одночасно з препаратами літію не рекомендовано, але якщо така комбінація є
необхідною, потрібно ретельно контролювати рівні літію у сироватці кро=
ві (див. розділ «Особливості застосування»).=
=
=
Нестероїдні
протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори
циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).
Нестероїдні протизапальні препарати
(НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (інгібітори
ЦОГ-2), можуть послаблювати антигіпертензивні ефекти інгібіторів АПФ,
ефекти діуретиків та/або інших антигіпертензивних препаратів.=
З цієї причини антигіпер=
тензивний
ефект антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, інгібіторів АПФ або діуретик=
ів
може бути ослаблений при застосуванні НПЗП, включаючи селективні інгібітори
ЦОГ-2. Одночасне застосуванн=
я НПЗП
(включаючи інгібітори ЦОГ-2) та антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або
інгібіторів АПФ демонструє додатковий ефект відносно збільшення рівня калію=
у
сироватці крові та може призводити до порушення функції нирок. Ці ефекти, як правило, зворотні. Рідко може розвинутись ниркова недостатність, зо=
крема
у пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, у пацієнтів літнього віку
або пацієнтів з дегідратацією, включаючи пацієнтів, які отримують лікування
діуретиками). Тому таку комбінацію
препаратів слід з обережністю застосовувати пацієнтам з ослабленою функцією
нирок.
Калійзберігаючі діуретики або добавки
калію
Інгібітори АПФ знижують втрати калію,
індуковані застосуванням діуретиків. Калійзберігаючі діуретики (такі як спіронолактон,
еплеренон, тріамтерен або амілорид), добавки калію або замінники солі, які
містять калій, можуть призводити до значного підвищення рівня калію у сиров=
атці
крові. Якщо показане одночасне
застосування таких препаратів через гіпокаліємію, лікування необхідно прово=
дити
з обережністю та часто контролювати рівень калію у сироватці крові (див. ро=
зділ
«Особливості застосування»).
Діуретики (тіазидні або петльові
діуретики)
Попереднє лікування діуретиками у
великих дозах може призводити до дегідратації та ризику розвитку гіпотензії=
на
початку лікування еналаприлом. Гіпотензивний ефект можливо послабити шляхом
відміни діуретика, збільшенням об’єму рідини в організмі або збільшенням
споживання солі.
Трициклічні
антидепресанти/нейролептики/анестетики
Супутній прийом певних анестетиків,
трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призв=
ести
до додаткового зниження артеріального тиску (див. розділ «Особливості
застосування»).
Симпатоміметики=
Симпатоміметики можуть зменшити
антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Антидіабетичні препарати<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-ansi-language:UK'>
Результати епідеміологічних дослідже=
нь
вказують на те, що супутнє застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних
засобів (інсуліни, пероральні гіпоглікемічні засоби) може призвести до зниж=
ення
рівня глюкози у крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Такий ефект, імовірно, матиме місце
протягом перших тижнів супутнього лікування та у пацієнтів з порушенням фун=
кції
нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Алкоголь
Алкоголь потенціює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Ацетилсаліцилова кислота, тромболіти=
чні
препарати та β-блокатори
Еналаприл можна з обережністю
застосовувати разом з ацетилсаліциловою кислотою (у кардіологічних дозах),
тромболітичними засобами та β-адреноблокаторами.
Препарати золот=
а
Повідомлялося про виникнення нітроїд=
них
реакцій (почервоніння обличчя, нудота, блювання та артеріальна гіпотензія) у
пацієнтів, які лікувалися ін’єкційними препаратами золота (натрію ауротіома=
лат)
одночасно з інгібітором АПФ, у тому числі еналаприлом.
Інгібітори mTOR
Супутній
прийом з інгібіторами mTOR (такими як темсіролімус, сіролімус, еверолімус) може підвищувати ризик
виникнення ангіоневротичного набряку (див. «Особливості застосування»).
Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом
рецепторів ангіотензину
Повідомл=
ялося,
що у пацієнтів з підтвердженою атеросклеротичною хворобою, серцевою
недостатністю або з цукровим діабетом з ураженням кінцевого органа супутня
терапія інгібітором АПФ та антагоністом рецепторів ангіотензину асоціюється=
з
вищою частотою появи артеріальної гіпотензії, синкопе, гіперкаліємії та пог=
іршення
функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з такою при
застосуванні тільки препарату ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
Подвійна блокада (наприклад, комбінуванням інгібітору АПФ з антагоністом
рецепторів ангіотензину ІІ) повинна обмежуватись індивідуально визначеними
випадками та супроводжуватись ретельним моніторингом функції нирок, рівнів
калію та артеріального тиску.
=
=
Недеполяризуючі
м’язові релаксанти
Тіазиди можуть посилювати
сприйнятливість до тубокурарину.
Алкоголь,
барбітурати або наркотичні аналгетики
Можуть потенціювати розвиток
ортостатичної гіпотензії
=
=
Антидіабетичні
препарати (пероральні засоби та інсулін)
Може бути необхідним коригування дози
антидіабетичного препарату (див.
розділ «Особливості застосування»).
=
=
Смоли
колестираміну та колестиполу
Абсорбція гідрохлоротіазиду зменшуєт=
ься
у присутності аніонно-обмінних смол. Разова доза препарату колестирамінової або
колестиполової смоли зв’язується з гідрохлоротіазидом і знижує його абсорбц=
ію
зі шлунково-кишкового тракту на 85 % і 43 % відповідно.
=
=
Збільшення
інтервалу QT (хінідин, прокаїнамід, аміодарон, соталол)
Підвищений ризик виникнення тріпотіння-мерехтіння
шлуночків.
Глікозиди
наперстянки
Гіпокаліємія може активізувати або
посилювати реакцію з боку серця на токсичні ефекти наперстянки (наприклад,
підвищення вентрикулярної збудливості).
Кортикос=
тероїди,
АКТГ
Посилюється електролітний дисбаланс,
зокрема, гіпокаліємія.
Калійуретичні діуретики (наприклад, фуросемід), карбеноксолон або
зловживання проносними засобами
Гідрохлоротіазид може збільшувати вт=
рати
калію та/або магнію.
Пресорні аміни (наприклад, адреналін)
Ефект пресорних амінів може бути знижений (див. розді=
л «Взаємодія з іншими лікарськими
засобами та інші види взаємодій»).
Цитотоксичні препарати (наприклад, циклофосфамід, метотрексат)=
i>
Тіазиди можуть зменшити виведення
цитотоксичних лікарських засобів через нирки та посилити їхні мієлосупресив=
ні
ефекти.
Діти=
Дослідження лікарських взаємодій проводили тільки за
участю дорослих пацієнтів.
Особливості застосування.
Гіпотензія та порушення водно-електролітного балансу
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у
пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Серед пацієнтів, які
застосовують КО-РЕНІТЕК, симптоматична гіпотензія частіше виникає у пацієнт=
ів з
порушенням водного балансу, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, дієти=
з
обмеженим споживанням солі, діареї або блювання. У таких пацієнтів слід
регулярно, через певні інтервали часу, визначати рівні електролітів у сиров=
атці
крові. Особливо уважним повинен бути підхід до лікування пацієнтів з ішеміч=
ною
хворобою серця або цереброваскулярними захворюваннями, оскільки надмірне
зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсуль=
ту.
Симптоматична гіпотензія спостерігалася у пацієнтів з артеріальною гіпертен=
зією
і серцевою недостатністю з порушеннями функції нирок і без них. При розвитку
гіпотензії слід покласти пацієнта в ліжко у разі необхідності використовува=
ти
внутрішньовенне введення фізіологічного розчину. Минуща гіпотензія при
призначенні препарату не є протипоказанням для подальшого його застосування.
Якщо після нормалізації об'єму циркулюючої крові виникає підвищення
артеріального тиску, терапія може бути відновлена у звичайних дозах.
=
=
Порушення
функції нирок
КО-РЕНІТЕК не слід призначати пацієнтам з порушенням
функції нирок (кліренс креатиніну =
<80
мл/хв та > 30 мл/хв), доки титрування окремих
компонентів препарату не досягне доз препарату в даній лікарс=
ькій
формі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
При терапії еналаприлом у поєднанні з
діуретиком у деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією без будь-яких озн=
ак
захворювання нирок до початку лікування виникало підвищення вмісту сечовини=
і
креатиніну в крові. У таких випадках лікування
препаратом КО-РЕНІТЕК потрібно припинити. Така ситуація має вказувати на
можливість існування стенозу ниркових артерій.
Подвійна
блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Є свідчення, що у пацієнтів при одночасному застосуванні інгібіторів АП=
Ф,
антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищується ризик
розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушень функції нирок
(включаючи гостру ниркову недостатність). У зв'язку з цим, подвійна блокада
РААС (одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів
ангіотензину II або аліскірену) не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо подвійна
блокада вважається за абсолютно необхідну, вона має проводитися під наглядом лікаря з ретельним регуляр=
ним
моніторингом функції нирок, водно-електролітного балансу, артеріального тис=
ку.
Не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів анг=
іотензину
II пацієнтам з діабетичною нефропа=
тією.
Гіперкал=
іємія
При комбінованому застосуванні еналаприлу і
низькодозового діуретика не можна виключити можливість розвитку гіперкалієм=
ії.
Літій
Як правило, не рекомендовано застосовувати літій в комбінації з еналапр=
илом
і діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій»).
Лактоза<= o:p>
До складу 1 таблетки препарату КО-РЕНІТЕК входить =
менше
200 мг лактози. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюванн=
ями
як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсор=
бції
глюкози-галактози не слід приймати цей препарат.
Супутня терапія інгібітором АПФ та антагоністом
рецепторів ангіотензину
Комбінув=
ання
інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II слід обмежити
індивідуально визначеними випадками які супроводжуються ретельним моніторин=
гом
функції нирок, рівнів калію та артеріального тиску (див. розділ «Взаємодія з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Аортальний
стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і всі інші вазодилататори, інгібітори АПФ слід
застосовувати з обережністю пацієнтам з обструкцією шляхів відтоку з лівого
шлуночка. Застосування таких препаратів слід уникати в разі кардіогенного ш=
оку
і гемодинамічно значущої обструкції.
Ниркова
недостатність
Повідомлялося про розвиток ниркової
недостатності, пов’язаної з застосуванням еналаприлу, що спостерігалася
переважно у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю або основним
захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії. При своєчасній діагности=
ці
та відповідному лікуванні ниркова недостатність, пов’язана з застосуванням
еналаприлу, як правило, оборотна (див. «Спосіб застосування та
дози»).
=
=
Реноваскулярна
гіпертензія
Існує підвищений ризик виникнення гіпотензії і поруше=
ння
функції нирок, якщо пацієнт з двостороннім стенозом ниркових артерій або
стенозом артерії єдиної нирки отримує лікування інгібіторами АПФ. Ослаблення
функції нирок може виникати навіть при легких змінах рівня сироваткового
креатиніну. У таких пацієнтів лікування слід починати з низьких доз і під
наглядом лікаря, з обережністю збільшувати дозу і контролювати функцію ниро=
к.
Транспла=
нтація
нирки
Немає досвіду щодо застосування
препарату пацієнтам, які нещодавно перенесли операцію з трансплантації нирк=
и.
Тому цим пацієнтам не рекомендовано лікування еналаприлом.
Пацієнти на гемодіалізі
Застосування еналаприлу протипоказано пацієнтам, яким
необхідне проведення діалізу при нирковій недостатності. Анафілактоїдні реа=
кції
спостерігалися у пацієнтів, які знаходились на діалізі з використанням мемб=
ран
з високою пропускною здатністю (AN 69®) і отримували одночасно лікування
інгібіторами АПФ. Для таких пацієнтів необхідно використовувати діалізні
мембрани іншого типу або гіпотензивні препарати інших класів.
Печінкова
недостатність
Рідко застосування інгібіторів АПФ
супроводжувалося синдромом, який починається з холестатичної жовтяниці або
гепатиту та прогресує до фульмінантного некротичного гепатиту, іноді з
летальним наслідком. Механізм цього синдрому невідомий. Пацієнтам, які
лікуються інгібіторами АПФ і у яких виникла жовтяниця або значне збільшення
рівнів ферментів печінки, слід відмінити інгібітор АПФ та встановити
відповідний медичний нагляд.
Нейтропенія/агранулоцитоз
Серед пацієнтів, які приймали інгібі=
тори
АПФ, повідомлялося про появу нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та
анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших
ускладнюючих факторів нейтропенія виникала рідко. Еналаприл слід призначати дуже обереж=
но
пацієнтам з колагенозом судин, які проходять імуносупресантну терапію,
лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих ускладнююч=
их
факторів, особливо якщо вже існує порушення функції нирок. У деяких пацієнт=
ів розвивалися
серйозні інфекції, які у деяких випадках не відповідали на інтенсивну терап=
ію
антибіотиками. При призначенні еналаприлу таким пацієнтам рекомендується
періодичний моніторинг кількості лейкоцитів, і пацієнти повинні повідомляти=
про
будь-який прояв інфекції.
Гіперкаліємія
У деяких пацієнтів, які отримували лікування інгібіто=
рами
АПФ, в тому числі еналаприл, спостерігалося підвищення рівня калію в сирова=
тці
крові. До факторів розвитку гіперкаліємії
належать ниркова недостатність, цукровий діабет, пацієнти віком >70 рокі=
в,
інтеркурентні стани, зокрема зневоднення, гостра серцева декомпенсація,
метаболічний ацидоз і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (так=
их
як спіронолактон, еплеренон, тріамтерен або амілорид), харчових добавок або=
сольових
замінників, що містять калій, а також застосування інших препаратів,
асоційованих із підвищенням рівня калію в сироватці крові (наприклад, гепар=
ин).
Застосування добавок калію, калійзберігаюч=
их
діуретиків та замінників солі, які містять калій, зокрема пацієнтам з
порушеннями функції нирок, може призводити до значного підвищення рівня кал=
ію в
сироватці крові.
Гіперкаліємія може стати причиною серйозної і навіть
летальної аритмії. Якщо
одночасне призначення препарату КО-РЕНІТЕК і будь-якого з вищезгаданих преп=
аратів
є необхідним, ці препарати слід застосовувати з обережністю і часто
контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій»).
Гіпоглік=
емія
Пацієнтам з цукровим діабетом, які приймають перораль=
ні
антидіабетичні препарати або інсулін та починають приймати інгібітор АПФ, с=
лід
рекомендувати ретельно перевіряти рівень цукру в крові, особливо протя=
гом
першого місяця комбінованої терапії (див. розділ «Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіперчутливість /ангіоневротичний набряк
При лікуванні інгібіторами АПФ‚
включаючи еналаприлу малеат‚ були описані випадки ангіоневротичного набряку
обличчя‚ кінцівок‚ губ‚ язика‚ голосової щілини та/або гортані. Ці реакції =
можуть
виникати в будь-який час у ході лікування. У таких випадках необхідно негайно
припинити лікування препаратом КО-РЕНІТЕК і встановити ретельний нагляд за
станом пацієнта з метою контролю клінічних симптомів. Навіть у випадках, коли спостерігається лише наб=
ряк
язика без респіраторного дистресу, необхідний тривалий нагляд стану пацієнт=
а,
оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бу=
ти
недостатнім.
Дуже рідко повідомлялося про летальні
випадки внаслідок ангіоневротичного набряку, який супроводжувався набряком
гортані або язика. У
пацієнтів з набряком язика, голосової щілини або гортані можливе виникнення
обструкції дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічним лікуванням
дихальних шляхів в анамнезі. У випа=
дках‚
коли набряк локалізується у ділянці язика‚ голосової щілини або гортані‚ що
може призвести до обструкції дихальних шляхів‚ слід негайно ввести підшкірно
розчин адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) та/або здійснити інші відповідні
лікувальні заходи. У представників негроїдної раси, які застосовували АПФ,
частіше виникав ангіоневротичний набряк порівняно з пацієнтами європеоїдної
раси. Проте в цілому вважається, що=
у
представників негроїдної раси підвищений ризик виникнення ангіоневротичного
набряку. Пацієнти‚ у яких раніше виникав ангіоневротичний набряк‚ не пов’яз=
аний
з прийомом інгібіторів АПФ‚ можуть бути більшою мірою схильні до виникнення
ангіоневротичного набряку на тлі терапії інгібіторами АПФ (див. розділ
«Протипоказання»).
Сумісний прийом інгібіторів АПФ з інгібітори <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif=
";
mso-fareast-language:EN-US'>mTOR (наприклад темсіролімус, сіролімус, еверолімус) може підвищувати ри=
зик
виникнення ангіоневротичного набряку.
Анафілактоїдні реакції під час проведення десенсибілізації
отрутою перетинчастокрилих
Зрідка у пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, розвивалися тяжкі
анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з от=
рути
перетинчастокрилих. Подібних
реакцій можна уникнути, якщо до початку проведення гіпосенсибілізації тимча=
сово
припинити прийом інгібітору АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час
проведення аферезу ЛПНЩ<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";background:=
white;
mso-ansi-language:RU'>
У пацієнтів, які застосовували
інгібітори АПФ під час проведення аферезу ліпопротеїнів низької щільно=
сті
(ЛПНЩ) з декстрану сульфатом, рідко виникали загрозливі для
життя анафілактоїдні реакції. Подібних реакцій можна уникнути, тимчасово припи=
нивши
застосування інгібітору АПФ перед проведенням кожного сеансу аферезу.
Кашель
Спостерігалися випадки кашлю на тлі терапії інгібітор=
ами
АПФ. Зазвичай кашель носить непродуктивний,
постійний характер і припиняється після відміни препарату. Кашель, що виникає внаслідок застосування інгібі=
торів
АПФ, слід враховувати при диференційному діагнозі кашлю.
Хірургія/анесте=
зія
Під час великих хірургічних втручань або під час анестезії із застосува=
нням
засобів, які спричиняють гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензин=
у II
вторинно до компенсаторного вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається
гіпотензія, яка пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати
збільшенням об’єму рідини (див. розділ «=
span>Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій»).
Вагітність
Не слід розпочинати прийом інгібітор=
ів
АПФ у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не
вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на
альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль без=
пеки
застосування у період вагітності. <=
span
style=3D'mso-ansi-font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:12.0pt;color:windowte=
xt'>Якщо
вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити т=
а,
якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію.
Етнічні відмінн=
ості
Як і при застосуванні інших інгібіто=
рів
АПФ, еналаприл є менш ефективним щодо зниження
артеріального тиску у пацієнтів негроїдн=
ої
раси порівняно з пацієнтами інших рас. Можливо, це пояснюється більш високим
показником превалювання низькоактивної ренінової системи серед пацієнт=
ів
негроїдної раси, хворих на гіпертензію.
Порушення
функції нирок
Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними
діуретиками для пацієнтів з порушенням функції нирок і неефективні при рівні
кліренсу креатиніну 30 мл/хв. і нижче (тобто помірній або вираженій нирковій
недостатності) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Захворюв=
ання
печінки
Пацієнтам з порушенням або прогресую=
чим
порушенням функції печінки тіазиди слід призначати з обережністю, оскільки
навіть при незначних порушення водно-електролітного балансу може виникнути
печінкова кома.
Метаболічні та ендокринні ефекти
Терапія тіазидами може змінювати
толерантність до глюкози. У деяких випадках може бути потрібною корекція д=
оз
антидіабетичних препаратів, включаючи інсулін.
Підвищення рівнів холестерину та
тригліцеридів може асоціюватися з терапією тіазидними діуретиками; проте при
застосуванні гідрохлоротіазиду в дозі 12,5 мг повідомлялося про мінімальні
ефекти або їх відсутність. Терапія тіазидними діуретиками може спричиняти
гіперурикемію та/або загострення подагри у деяких пацієнтів. Однак еналапр=
ил
може підвищувати рівень сечової кислоти у сечі та таким чином може послабити
гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду. Для
пацієнтів, які отримують діуретичну терапію, слід регулярно вимірювати рівні
електролітів у сироватці крові через відповідні інтервали часу.
Тіазиди (включаючи гідрохлоротіазид)
можуть спричиняти порушення водно-електролітного балансу (гіпокаліємія,
гіпонатріємія і гіпохлоремічний алкалоз). Небезпечними ознаками порушення водно-електроліт=
ного
балансу є ксеростомія, спрага, слабкість, летаргічний сон, сонливість,
підвищена втомлюваність, м’язовий біль або судоми, м’язова слабкість,
артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія, порушення з боку шлунково-киш=
кового
тракту (нудота, блювання). Хоча протягом застосування тіазидних діуретиків =
може
виникнути гіпокаліємія, сумісна терапія з еналаприлом може зменшити
гіпокаліємію, спричинену застосуванням діуретика. Ризик гіпокаліємії може підвищуватися у пацієнті=
в із
цирозом печінки, у пацієнтів з підвищеним діурезом, з недостатнім пероральн=
им
вживанням електролітів та у пацієнтів, які одночасно отримують терапію
кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном (див. розділ
Підвищена чутливість=
Під час прийому тіазидів реакції
підвищеної чутливості можуть виникати у пацієнтів, з алергічною або бронхіальною астмою в =
анамнезі
або без таких. Повідомлялося про випадки загострення або реактивації систем=
ного
червоного вовчака.
Застосування у
період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Лікарський засіб не повинен
застосовуватися вагітними або жінками, які планують завагітніти. Якщо під ч=
ас
лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхід=
но
негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до
застосування у вагітних.
Годування груддю. Еналап=
рил
і тіазидні діуретики проникають у грудне молоко. Застосування препарату КО-РЕНІТЕК у період годування
груддю не рекомендовано.
Здатність вплив=
ати
на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.<=
/span> Деякі з небажаних ефектів, вказаних у розділі
«Побічні реакції», можуть впливати на здатність керувати автотранспортом та=
/або
механізмами.
Спосіб застосув=
ання
та дози.
Артеріальна гіпертензія
Звичайна доза – ½ таблетки, при необхідності можна підвищити до
1 таблетки 1 раз на добу. Максимальна доза становить 2 табле=
тки
на добу.
Попереднє лікування діуретиками =
Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникати на початку лікування
препаратом КО-РЕНІТЕК®<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>; частіше артеріальна гіпотен=
зія
спостерігається у пацієнтів із порушенням водного або сольового балансу
внаслідок попереднього застосування діуретиків. Терапію діуретиками слід
припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату
КО-РЕНІТЕК® (див. розділ «Особливості застосування»).
Дозування при порушенні функції нирок
Тіазиди можуть виявитися недостатньо ефективними діуретиками для пацієн=
тів
із порушеннями функції нирок і є неефективними при кліренсі
креатиніну 30 мл/хв і нижче (тобто при помірному або виражен=
ому
порушенні функції нирок). Пацієнтам із кліренсом креатиніну
у діапазоні від > 30 до < 80 мл/хв препарат КО-РЕНІТЕК
Діти. Безпека та ефективність
застосування препарату дітям не встановлені.
Передозування.
Лікування
симптоматичне і підтримуюче. Застосування препарату слід припинити і ретель=
но
обстежити пацієнта. Запропоновані заходи включають: провокування блювання, =
прийом активованого вугілля і застосування проно=
сних
засобів, якщо препарат було прийнято нещодавно, а також корекцію
дегідратації, електролітного дисбалансу та артеріальної гіпотензії за допом=
огою
загальноприйнятих заходів.
Еналаприлу малеат. Основним проя=
вом
передозування є виражена артеріальна гіпотензія, що виникає протягом 6 годин
після прийому препарату і супроводжується блокадою ренин-ангіотензинової си=
стеми
та ступором. Симптоми, пов'язані з передозуванням
інгібіторів АПФ, можуть включати циркуляторний шок, порушення електролітного
балансу, ниркову недостатність, гіпервентиляцію, тахікардію, прискорене
серцебиття, брадикардію, запаморочення, тривожність та кашель. Повідомлялося, що після прийому еналаприлу малеату у дозах 300 мг і 440=
мг
рівні енелаприлату у сироватці крові були відповідно у 100 і 200 разів вищи=
ми
за рівні при застосуванні терапевтичних доз препарату. Рекомендованим
лікуванням при передозуванні є внутрішньовенне введення 0,9 % розчину натрію
хлориду. Якщо виникає артеріальна гіпотенз=
ія,
пацієнта слід покласти горизонтально з піднятими вгору ногами. Якщо не=
обхідно,
можливо розглянути питання про інфузійне введення ангіотензину
ІІ та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід пров=
одити
заходи, спрямовані на виведення еналаприлу малеату з організму (провокування
блювання, промивання шлунка, застосування абсорбентів та натрію сульфату).<=
/span>
Еналаприл може бути видалений із системного
кровообігу за допомогою гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При брадикардії, резистентній до проведеної терапії,
показане застосування кардіостимулятора. Слід постійно контролювати основні показники жит=
тєдіяльності
організму, рівні електролітів та креатиніну в сироватці крові.
Гідрохло=
ротіазид. Найчастішими ознаками та симптомами є прояви
гіпокаліємії, гіпохлоремії, гіпонатріємії і дегідратації внаслідок надмірно=
го
діурезу. При одночасному прийомі препара=
тів
наперстянки гіпокаліємія може посилювати перебіг аритмій.
Побічні реакції.
КО-РЕНІТЕК® за=
звичай добре переноситься. У клінічних дослідженнях
побічні ефекти були легкими, мали минущий характер і не
вимагали припинення терапії.
Найпоширенішими побічними ефектами, виявленими під час
клінічних досліджень препарату КО-РЕНІТЕК®, були головний біль та кашель.
Про наступні побічні реакції
повідомлялося при застосуванні препарату КО-РЕНІТЕК, тільки еналаприлу або
тільки гідрохлоротіазиду в ході клінічних досліджень або постмаркетингового
застосування:
|
|
|
|
|
|
=
д=
аними) |
Інфекції та інвазії |
|
|
Сіалоаденіт |
|
|
|
З боку к=
рові
та лімфатичної системи |
|
|
Анемія
(включаючи апластичну та гемолітичну анемію) |
Нейтропе=
нія,
зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцито-пенія,
агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, лейкопенія,
панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання |
|
|
З боку імунної системи |
|
|
|
Анафілактичні реакції |
|
|
Порушення
функції ендокринної системи |
|
|
|
|
|
Синдром неадекватної секреції антидіуре-тичного гор=
мону
(SIADH) |
Метаболі=
чні
порушення |
|
Гіпокалі=
ємія,
підвищення рівня холестерину, підвищення рівня тригліцеридів, гіперурикем=
ія |
Гіпоглік=
емія,
гіпомагніємія, подагра **, порушення водно-електролітного балансу (у тому числі
гіпонатріємія) |
Гіперглікемія |
Гіпер-ка=
льціємія |
|
З боку
нервової системи/ психічні порушення |
|
Головний=
біль,
депресія, синкопе, зміна смакових відчуттів |
Сплутані=
сть
свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго,
послаблення лібідо**, занепокоєння |
Патологі=
чні
сни, порушення сну, парез (внаслідок гіпокаліємії) |
|
|
З боку о=
рганів
зору |
Втрата
гостро-ти зору |
|
Минуща в=
трата
гостроти зору, ксантопсія |
|
|
|
Порушення
функції слуху і рівноваги |
|
|
Шум у вухах |
|
|
|
З боку
серцево-судинної системи |
Запаморочен-ня |
Гіпотенз=
ія,
ортостатична гіпотензія, порушення ритму, стенокардія, тахікардія<=
/span> |
Припливи,
серцебиття, інфаркт міокарду або інсульт*, можливо, внаслідок надмірної
гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику |
Синдром Рейно |
|
|
З боку о=
рганів
дихання, грудної клітки та органів середостіння |
Кашель |
Задишка |
Ринорея,=
біль
у горлі та охриплість голосу, бронхоспазм, астма |
Легеневі
інфільтрати, респіраторний дистрес (включаючи пневмоніт і набряк легенів),
риніт, алергічний альвеоліт/ еозинофі=
льна
пневмонія. |
|
|
З боку
шлунково-кишкового тракту |
Нудота <=
/span> |
Діарея, =
біль у
животі |
Ілеус,
панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунка,
сухість у роті, пептичні виразки, метеоризм** |
Стоматит=
/ афтозні
виразки, глосит |
Ангіо-не=
вротичний
набряк кишечнику |
|
З боку г=
епатобіліарної
системи |
|
|
|
Печінкова
недостатність, некроз печінки (може бути летальним), гепатит
(гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, холецистит (зокрема у
пацієнтів з уже існуючою жовчно-кам’яною хворобою) |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини=
|
|
Висип
(екзантема), гіперчутливість, ангіоневротичний набряк: <=
span
class=3DFontStyle21>повідомля-лося про ангіоневротичний набряк
обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані |
Діафорез,
свербіж, кропив'янка, алопеція, фоточутливість |
Мультифо=
рмна
еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний
епідермальний некроліз, пурпура, шкірний червоний вовчак, пухирчатка,
еритродермія |
|
Повідомл=
ялося
про комплекс симптомів, який міг включати деякі або всі з наступних
симптомів: гарячку,
серозит, васкуліт, міалгію/ міозит,
артралгію/ артрит,
позитивний результат аналізу на антинуклеарний фактор, підвищену ШОЕ,
еозинофілію та лейкоцитоз. Можуть
виникати висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви |
З боку
кістково-м’язової системи та сполучної тканини |
|
М'язові
судоми*** |
М'язові
спазми, артралгія** |
|
|
|
З боку н=
ирок
та сечовидільної системи |
|
|
Порушення
функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія, глікозурія |
Олігурія,
інтерстиціаль-ний нефрит |
|
|
З боку
репродуктивної системи і молочних залоз |
|
|
Імпотенція |
Гінекома=
стія |
|
|
Розлади
загального стану та з боку місця введення |
Асте-нія |
Біль у г=
рудях,
підвищена втомлюваність |
Відчуття
дискомфорту, гарячка |
|
|
|
Лаборато=
рні
дослідження |
|
Гіперкал=
іємія,
підвищення рівня креатиніну в сироватці крові |
Підвищен=
ня рівня азоту сечовини крові, гіпонатрі=
ємія |
Підвищен=
ня
рівня печінкових ферментів, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові=
|
|
|
* Показник частоти б=
ув
порівнянний з таким у групах плацебо і активного контролю в клінічних
дослідженнях.
** Спостерігалися ті=
льки
при застосуванні гідрохлоротіазиду в дозах 12,5 і 25 мг.
*** Частота реакції «м'язові
судоми» визначена як «часто» для гідрохлоротіазиду в дозах 12,5 і 25 мг, хо=
ча
частота цієї реакції для гідрохлоротіазиду в дозі 6 мг визначена як «нечаст=
о».
Дослідження лікарських взаємодій проводилися тільки у
дорослих.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати препарат після завершення терм=
іну
придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей
місці.
Упаковка. По 14 таблеток у
блістері, по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди/Merck Sharp & Dohme B.=
V., the Netherlands.
Місцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди/