ІНСТРУКЦІЯ=

для медично= го застосування лікарського засобу

ФУРОСЕМІД

(FUROSEMI= DE)

Склад:

діюча речовина: fur= osemide;

1 таблетка містить фуросеміду у перерахуванні на 100 % речовину – 40 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; магнію стеа= рат; крохмаль картопляний.

Лікарська форма.= Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого, майже білого або білого з кремуватим відтінком кольору, круглої форми з плоскою поверхнею, з фаскою.

=

Фармакотера= певтична група.

Високоактивні діуретики. Пр= ості препарати сульфамідів. Фуросемід. Код АТХ C03C A01.

Фармакологі= чні властивості.

Фармакодинаміка.

Фуросемід є петльовим діуре= тиком швидкої дії. Він чинить відносно сильний та короткочасний діуретичний ефект. Фуросемід блокує котранспортер Na⁺K⁺2CI^-, розташований у базальних мембранах клітин товстого сегмента висхідної частини петлі Генле: ефективність салуретичної дії фуросеміду, таким чином, залежить від того, чи потрапляє лікарський засіб до канальців у місцях просвітів шляхом аніоно-транспортного механізму. Діуретичний ефект виникає у результаті реабсорбції натрію хлориду у цьому сегменті петлі Генле. Внаслід= ок цього фракційна екскреція натрію може досягати 35 % гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв’язаній воді) та у збільшен= ій дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Фуросемід спричиняє дозозал= ежну стимуляцію системи ренін–ангіотензин–альдостерон. При серцевій недостатності фуросемід призводить до гострого зменшення серцевого перенавантаження (шляхом звуження ємкісних венозних судин). Цей ранній судинний ефект є простагландинопосередкованим та припускає адекватну функцію нирок з активац= ією системи ренін–ангіотензин і неушкодженим синтезом простагландинів. Окрім ць= ого, завдяки притаманному йому натрійуретичному ефекту фуросемід знижує реактивн= ість судин щодо до катехоламінів, яка збільшена у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Антигіпертензивна ефективні= сть фуросеміду пояснюється збільшеною екскрецією натрію, зниженим об’ємом крові= та зменшеною відповіддю гладких м’язів судин на стимуляцію вазоконстрикторами = або судинозвужувальними засобами.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 1 години після перорального прийому лікарського засобу.

Дозозалежне збільшення діур= езу та натрійурезу спостерігалося у здорових пацієнтів, які отримували фуросемі= д у дозах 10-100 мг. Тривалість = дії у здорових людей становить приблизно 3= -6 годин після перорального прийому 40 мг фуросеміду.

Ефект фуросеміду зменшуєтьс= я, якщо спостерігається знижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетика= .

Фуросемід швидко абсорбуєть= ся зі шлунково-кишкового тракту. Максимальний час абсорбції - від 1 до 1,5 години. Абсорбція лікарського засобу свідчить про значну індивідуальну варіабельність.

Біодоступність фуросеміду у таблетках у здорових добровольців становить приблизно    50= -70 %. У пацієнтів на біодоступність лікарського засобу впливають різні факт= ори, включаючи наявні захворювання, біодоступність може зменшуватися до <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif"; mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>30 % (наприклад, при нефротичному синдромі).

У разі вживання їжі одночас= но з прийомом фуросеміду можливий вплив на абсорбцію фуросеміду.

Об’єм розподілу фуросеміду становить від 0,1 до 0,2 літра на 1 кг маси тіла. Об’єм розподілу може бути вищим залежно від захворювання.=

Фуросемід (більше 98 %) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.=

Фуросемід виводиться головн= им чином у вигляді невидозміненого лікарського засобу шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду – глюкуронід – становить 10–20 % речовин, що містяться у сечі. Залишкова доза виводить= ся з фекаліями, імовірно шляхом біліарної секреції.

Фуросемід проникає у грудне молоко; проникає крізь плацентарний бар’єр та повільно потрапляє до плода. Фуросемід визначається у плода чи у новонароджених у тих же самих концентраціях, що й у матері.

• Захворювання нирок.

При нирковій недостатності виведення фуросеміду уповільнене, а період напіввиведення – подовжений; кінцевий період напіввиведення може тривати до 24 годин у пацієнт= ів із тяжкою нирковою недостатністю.

При нефротичному синдромі зменшення концентрації білків плазми крові призводить до підвищення концентрацій незв’язаного (вільного) фуросеміду. З іншого боку, ефективність фуросеміду у цих пацієнтів зменшена через зв’язування з інтратубулярним альбуміном та занижену канальцеву секрецію.

Фуросемід погано піддається діалізу у пацієнтів, яким проводять гемодіаліз, перитонеальний діаліз та хронічний перитонеальний діаліз в амбулаторних умовах.

• Печінкова недостатність.

При печінковій недостатності період напіввиведення фуросеміду збільшується на 30–90 %, головним чином завдяки більшому об’єму розподілу. Слід також відзначити, що у даній групі пацієнтів фармакокінетичні параметри можуть значно відрізнятися.

• Застійна серцева недостатність, тяжка артеріальна гіпертензія, пацієнти літнього віку.

Виведення фуросеміду уповільнене через зменшену функцію нирок у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, тяжкою артеріальною гіпертензією та у пацієнтів літнього вік= у.

• Недоношені та доношені немовлята.

Залежно від рів= ня сформованості нирок виведення фуросеміду може бути уповільненим. Метаболізм лікарського засобу також зменшується, якщо у немовлят порушена здатність до глюкуронізації. Кінцевий період напіввиведення триває менше 12 годин у плода віком від 33 тижнів після запліднення яйцеклітини. У немовлят віком від 2 місяців кінцевий кліренс такий самий, як у дорослих пацієнтів.

Клінічні характеристики.

Показання.

·      = Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків).

·      = Набряки при хронічній нирковій недостатності.

·      = Гостра нирк= ова недостатність (у тому числі у вагітних або під час пологів).

·      = Набряки при нефротичному синдромі (якщо необхідне лікування із застосуванням діуретиків= ).

·      = Набряки при= захворюваннях печінки (у разі необхідності, для доповнення лікування із застосуванням антагоністів альдостерону).=

·      = Артеріальна гіпертензія.

=

Протипоказання.

·      =    Гіперчутлив= ість до фуросеміду або до інших компонентів лікарського засобу.

·      =    Алергія на сульфонаміди (наприклад, на сульфонамідні антибіотики або сульфанілсечовину= ) – можлива перехресна чутливість до фуросеміду.

·      =    Ниркова недостатність у вигляді анурії, якщо у пацієнта не спостерігається терапевт= ична відповідь на фуросемід.=

·      =    Ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами.

·      =    Гіповолемія= або зневоднення організму.

·      =    Тяжка гіпокаліємія.

·      =    Тяжка гіпонатріємія.

·      =    Прекоматозн= ий та коматозний стани, що асоціюються з печінковою енцефалопатією.

=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нереком= ендовані комбінації.

В окрем= их випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може сприч= инити припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, збільшення артеріального тиску та тахікардію. Отже= , не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросем= ід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має необоротний харак= тер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.
Комбіна= ції, що потребують запобіжних заходів.=

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, може посилюватися нефротоксичність циспл= атину, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад, 40 мг пацієнтам= із нормальною функцією нирок та з позитивним балансом рідини), коли застосовує= ться для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином.

Фуросем= ід для перорального прийому та сукральфат не слід застосовувати з інтервалом менше= 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто послаблює його дію.

Фуросем= ід зменшує виведення солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію у сиров= атці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи біл= ьший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чин= ом, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують дану комбіновану терапію.

Пацієнт= и, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (інгібітор АПФ) чи антагоніста рецептора ангіотензину ІІ або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно тимчасово припинити застосування фуросеміду чи принаймні зменшити дозу фуросеміду за = 3 дні до початку лікування або ж збільшити дозу інгібітора АПФ чи антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід ретельно зважувати ризик та користь пе= ред тим, як прийняти рішення про одночасне застосування рисперидону з фуросемід= ом або іншими потужними діуретиками.

Левотироксин: високі дози фуросеміду можуть пригнічувати зв’язування гормонів щитовидної залози з білком-носієм, а отже призводити спочатку до тимчасового зростання рівнів вільних фракцій гормонів щитовидної залози з наступним абсолютним зниженням рівнів загальних фракцій гормонів щитовидної залози.

Слід контролювати рівень гормонів щитовидної залози.

Взаємоді= ї, які слід брати до уваги.

Одночас= не застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може послаблювати дію фуросеміду. У пацієнтів зі зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарсь= кі засоби можуть призвести до гострої ниркової недостатності. Під дією фуросеміду = може збільшуватися токсичність саліцилату.

Зменшен= ня ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування з фенітоїном.

Застосу= вання кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосування проносних засобів збільшує ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі п= орушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищу= вати токсичність інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що спричиняють синдром подовження інтервалу QT).=

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемі= дом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску.

Пробене= цид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, як і фуросемід, підлягають значн= ій канальцевій секреції у нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками= . Лікування із застосуванням високих доз як фуросеміду, так і інших лікарських засобів = може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених прийомом фуросеміду або застосуванням супутнь= ої терапії.

Може зм= еншуватися ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що маю= ть властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад епінефрину, норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних м’язових релаксантів а= бо теофіліну.

Можливе= посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушен= ня функції нирок може розвинутися у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемід= ом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного щодо гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспори= ном.

У паціє= нтів, які належали до групи високого ризику розвитку нефропатії внаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася біль= ша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин п= орівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньове= нну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Особливості застосування.

Під час лікування препаратом Фуросемід слід забезпечити постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Лікування із застосуванням Фуросеміду потребує медичного нагляду.

Особливо ретельного спостереження потребують:

– пацієнти з артеріальною гіпотензією;

– пацієнти, які потрапляють до групи особливого ризику через значне зниження артеріального тиску, наприкла= д, пацієнти із вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин, що постачають кров до головного мозку;

– пацієнти із латентною або вираженою формою цукрового діабету;

– пацієнти з подагрою;=

– пацієнти із гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;

– пацієнти із гіпопротеїнеміє= ю, яка асоціюється, наприклад, з нефротичним синдромом (ефект фуросеміду може послаблюватися одночасно з потенціюванням ототоксичності). Необхідне обереж= не титрування дози.

Регулярний контроль рівня натрію, калію та креа= тиніну сироватки крові загалом рекомендується під час терапії фуросемідом. Особливо ретельного нагляду потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів та пацієнти зі значною додатковою втратою рідини (наприклад, у результаті блювання, діареї або інтенсивного виділення поту). Гіповолемію або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід усунути. Для цього може пот= ребуватися тимчасове припинення терапії фуросемідом.

На електролітний баланс впливають такі фактори,= як наявність захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобів і харчування. Наприклад, у результаті блюва= ння або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні лікарського засобу Фуросемід п= отрібно рекомендувати пацієнту вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам’ятати, що при застосуванні Фуросеміду може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту ка= лію.

Одночасне застосування із рисперидоном.

У плацебо-контрольованих д= ослідженнях рисперидону серед пацієнтів літнього віку з деменцією більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували фуросемід та рисперид= он, порівняно із пацієнтами, = які отримували лише рисперидон або тільки фуросемід.

Слід ретельно зважувати ризики та користь перед тим, як прийняти рішення про застосування комбінації фуроскеміду і рисперидону або одночасне застосування інших потужних діурет= иків. Слід уникати зневоднення.

Пре= парат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати Фуросемід.

При застосуванні препарату і<= /span>снує імовірність загострення або активації системного червоного вовчака.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар’єр. Його не слід призначати у період вагітн= ості.

Фуросемід проникає у грудне молоко і може пригнічувати лактацію. Жінкам слід припинити годування груддю під час лікування фуросемідом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (неочіку= ване значне зниження артеріального тиску) можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або роботи з механізмами.=

Спосіб застосування та дози.

Дозування встановлює лікар індивідуально, залежно від вираженості розла= дів водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості ста= ну пацієнта. У процесі застосування препарату слід корегувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального ст= ану пацієнта. Препарат слід застосовувати натщесерце.

Рекомендована максимальна добова доза фуросеміду для дорослих – 1500 мг= .

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності.

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому становить 20–50 мг. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендуєтьс= я розподіляти добову дозу на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності.

Натрійуретична дія фуросеміду залежить від певнихфакторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступ= овості початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування та= кої дози, що приводить до добового зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 мм= оль Na⁺).

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому станови= ть 40–80 мг. Добову дозу можна приймати в один або два прийоми. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, загальна добова до= за становить 250–1500 мг.

Гостра ниркова недостатність.=

Перед початком прийому лікарського засобу необхідно усунути гіповолемію, артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний і кислотно-лужний дисбалан= с. Рекомендовано якнайшвидше перейти від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичному синдромі.=

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому − 40= –80 мг. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна приймати одноразово або розд= ілити на кілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки.

Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерон= у у випадках, коли застосування антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного чи кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щ= об забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що приводить до добового зменшення маси ті= ла приблизно на 0,5 кг.

Рекомендована початкова добова доза для перорального прийому − 20= –80 мг. Добову дозу можна приймати в 1 або 2 прийоми. У разі необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20–40 мг.

&nb= sp;

Діти.=

Препарат у даній лікарській формі слід призначати дітям з масою тіла більше 10 кг. Для дітей рекомендована добова доза фуросеміду для перорального прийому – 2 мг/кг маси тіла. Максимальна добова доза для дітей не повинна перевищувати 40 мг.=

Для дітей, які не можуть приймати лікарську форму для перорального застосування, наприклад недоношених дітей і новонароджених, слід розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Передозування.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"= Times New Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-= language: RU'>

Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини та включає такі ознаки, як гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії (включаючи атріовентрикулярну блокаду та фібриляцію шлуночків). До симптомів цих порушень належать тяжка артеріальна гіпотензія (що прогресує = до шоку), гостра ниркова недостатність, тромбоз, марення, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Терапія симптоматична. Специфічного антидоту не існує.

&nb= sp;

Побічні реакції.

Метаболічні та аліментарні розлади: порушення електролітного балансу (в тому числі з клінічними проявами), зневоднення і гіповолемія, особливо у пацієнт= ів літнього віку, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину в крові, підвищення рівня сечової кислоти у крові, напади подагри, порушення толерантності до глюкози. Цукровий діабет може перейти із латентної форми у виражену. Гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення рівня сечовини у крові, метаболічний алкалоз, псевдо-синдром Барттера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

З боку нирок та сечовивідного тракту: збільшення об’єму сечі, тубуло-інтерстиційний нефрит, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, затримка сеч= і (у пацієнтів з частковою обструкцією відтоку сечі), нефрокальциноз/нефролітіаз= у недоношених немовлят, ниркова недостатність.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея або гострий панкреатит.=

Гепатобіліарні розлади: холестаз, підвищення рівнів трансаміназ.<= /span>

З боку органів слуху та рівноваги: порушення слуху (зазвичай є минущі), особливо у паціє= нтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду. Повідомлялося про випадки глухоти, іноді необоротної, після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду, дзвін у вухах.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, кропив’янка, висипання, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, реакція фоточутливості, синдром Стівенса–Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP) і DRESS-синдром (медикаментозне висипання з еозинофілією і системною симптоматикою).<= o:p>

З боку імунної системи: тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (зокр= ема такі, що супроводжуються шоком), загострення або активація системного черво= ного вовчака.

З боку нервової системи: парестезія, печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю.

З боку крові та лімфатичної системи: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія; агран= улоцитоз, апластична анемія або гемолітична анемія.

З боку опорно-рухового апа= рату та сполучної тканини: рабдоміоліз, часто на тлі= тяжкої гіпокаліємії (див. розділ «Протипоказання»).<= /p>
Вроджені та спадкові/генетичні порушення: підвищений ризик незарощення артеріальної протоки, якщо фуросемід застосовувати недоношеним немовлятам протягом перших тижнів життя.

Термін придатності. 2 роки.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Зберігати у недоступному для дітей місці.=

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, п= о 5 блістерів у пачці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.

=

Виробник. <= /span>ПАТ «Київмедпрепарат».

=

Місцезнаход= ження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Україна, 01032, м. Київ, ву= л. Саксаганського, 139.

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

&nb= sp;

ИНСТРУКЦИЯ=

по медицинскому применению лекарственного средства

ФУРОСЕМИД

(FUROSEMIDE)

Состав:

действующее вещество: furosemide;

1 таблетка содержит фуросемида в перерасчете на 100 % вещество – 40 мг;

вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; магния стеарат; крахмал картофельный.

Лекарств= енная форма. Таблетки.

Основные физико-химические свойства: таблетки белого, почти белого или белого с кремова= тым оттенком цвета, круглой формы с плоской поверхностью, с фаской.<= /span>

&nb= sp;

Фармакот= ерапевтическая группа.

Высоко= активные диуретики. Простые препараты сульфамидов. Фуросемид. <= /o:p>

Код АТХ С03C = А01.

=

Фармакол= огические свойства.

Фармакодинамика.

Фуросемид является петлевым диур= етиком быстрого действия. Он оказывает относительно сильный и кратковременный диуретический эффекта. Фуросемид блокирует котранспортер Na⁺K+2CI^-, расположенный в базальных мембранах клеток толстого сегмента восходящей час= ти петли Генле: эффективность салуретического действия фуросемида, таким образ= ом, зависит от того, попадает ли лекарственное средство к канальцам в местах просветов путем анионо-транспортного механизма. Диуретический эффект возник= ает в результате реабсорбции натрия хлорида в этом сегменте петли Генле. Вследс= твие этого фракционная экскреция натрия может достигать 35 % гломерулярной фильтрации натрия. Вторичные эффекты увеличенной экскреции натрия заключают= ся в повышенном выведении мочи (благодаря осмотически связанной воде) и в увеличенной дистальной канальцевой секреции калия. Также повышается экскрец= ия ионов кальция и магния.

Фуросемид вызывает дозозависимую стимуляцию системы ренин–ангиотензин–альдостерон. При сердечной недостаточн= ости фуросемид приводит к острому уменьшению сердечной перегрузки (путем сужения емкостных венозных сосудов). Этот ранний сосудистый эффект является простагландинопосредованным и предполагает адекватную функцию почек с активацией системы ренин–ангиотензин и не нарушенным синтезом простагландин= ов. Кроме этого, благодаря присущему ему натрийуретическому эффекту фуросемид с= нижает реактивность сосудов по отношению к катехоламинам, которая увеличена у пациентов с артериальной гипертензией.

Антигипертензивная эффективность фуросемида объясняется увеличенной экскрецией натрия, сниженным объемом кро= ви и уменьшенным ответом гладких мышц сосудов на стимуляцию вазоконстрикторами и= ли сосудосуживающими средствами.

Начало диуретического эффекта наблюдается в течение 1 часа после перорального приема лекарственного средс= тва.

Дозозависимое увеличение диуреза= и натрийуреза наблюдалось у здоровых пациентов, получавших фуросемид в дозах = 10–100 мг. Продолжительность действия у здоровых людей составляет примерно= 3–6 часов после перорального приема 40 мг фуросемида.
Эффект фуросемида уменьшается, е= сли наблюдается заниженная канальцевая секреция или взаимодействие лекарственно= го средства с альбумином внутри канальцев.

Фармакокинетика.

Фуросемид быстро абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Максимальное время абсорбции – от 1 до = 1,5 часа. = Абсорбция лекарственного средства свидетельствует о значительной индивидуальной вариабельности.

Биодоступность фуросемида в таблетка= х у здоровых добровольцев составляет примерно 50-70 %. У пацие= нтов на биодоступность лекарственного средства влияют различные факторы, включая имеющиеся заболевания, биодоступность может уменьшаться до 30 % (например, при нефротическом синдроме).

В случае употребления пищи однов= ременно с приемом фуросемида возможно влияние на абсорбцию фуросемида.

Объем распределения фуросемида составляет от 0,1 до 0,2 литра на 1 кг массы тела. Объем распределения может быть выше в зависимости от заболевания.

Фуросемид (более 98 %) образует прочные соединения с протеинами плазмы крови, особенно с альбумином.

Фуросемид выводится главным обра= зом в виде неизмененного лекарственного средства путем секреции в проксимальный каналец. Метаболит фуросемида – глюкуронид – составля= ет 10–20 % веществ, содержащихся в моче. Остаточная доза выводится с калом, веро= ятно путем билиарной секреции.

Фуросемид проникает в грудное молоко; проникает через плацентарный барьер и медленно попадает в плод. Фуросемид определяется у плода или у новорожденных в тех же концентрациях, = что и у матери.

• Заболевания почек.

При почечной недостаточности выведение фуросемида замедленное, а период полувыведения – удлиненный; коне= чный период полувыведения может длиться до 24 часов у пациентов с тяжелой почечной недостаточнос= тью.

При нефротическом синдроме умень= шение концентрации белков плазмы крови приводит к повышению концентрации несвязан= ного (свободного) фуросемида. С другой стороны, эффективность фуросемида у этих пациентов уменьшена из-за связывания с интратубулярным альбумином и сниженн= ой канальцевой секреции.

Фуросемид плохо поддается диализ= у у пациентов, которым проводят гемодиализ, перитонеальный диализ и хронический перитонеальный диализ в амбулаторных условиях.

• Печено= чная недостаточность.

При печеночной недостаточности период полувыведения фуросемида увеличивается на          30–90 %, главным образом благодаря большему объему распределения. Следует также отметить, что в данной группе пациентов фармакокинетические параметры могут значительно отличаться.

• Застой= ная сердечная недостаточность, тяжелая артериальная гипертензия, пациенты пожил= ого возраста.

Выведение фуросемида замедлено и= з-за уменьшенной функции почек у пациентов с застойной сердечной недостаточность= ю, тяжелой артериальной гипертензией и у пациентов пожилого возраста.

• Недоношенные и доношенные дети.

В зависимости от уровня сформированности почек выведение фуросемида может быть замедленным. Метабол= изм лекарственного средства также уменьшается, если у младенцев нарушена способность к глюкуронизации. Конечный период полувыведения длится менее 12= часов у плода старше 33 недель после оплодотворения яйцеклетки. У младенцев старш= е 2 месяцев конечный клиренс такой же, как у взрослых пациентов.

=

=

=

Клинические характеристики.=

Показания.

·   &nb= sp;    Отеки при хронической застойной сердечной недостаточности (если необходимо лечение с применением диуретиков).

·   &nb= sp;    Отеки при хронической почечной недостаточности.

·   &nb= sp;    Острая почечная недостаточность (в том числе у беременных или во время родов).

·   &nb= sp;    Отеки при нефротическом синдроме (если необходимо лечение с применением диуретиков).<= o:p>

·   &nb= sp;    Отеки при заболеваниях печени (в случае необходимости, для дополнения лечения с применением антагонистов альдостерона).

·&nb= sp;       Артериал= ьная гипертензия.

=

Противопоказания.=

·      =    Гиперчув= ствительность к фуросемиду или к другим компонентам лекарственного средства.

·      =    Аллергие= й на сульфонамиды (например, на сульфонамидные антибиотики или сульфонилмочевину= ) – возможна перекрестная чувствительность к фуросемиду.

·      =    Почечная недостаточность в виде анурии, если у пациента не наблюдается терапевтическ= ий ответ на фуросемид.

·      =    Почечная недостаточность вследствие отравления нефротоксическими или гепатотоксическ= ими препаратами.

·      =    Гиповоле= мия или обезвоживание организма.

·      =    Тяжелая гипокалиемия.

·      =    Тяжелая гипонатриемия.

·      =    Прекомат= озное и коматозноесостояниях, которые ассоциируются с печеночной энцефалопатией.<= o:p>

Взаимоде= йствие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Нерекоме= ндованные комбинации.

В отдельных случаях прием фуросе= мида в течение 24 часов после хлоралгидрата может привести к приливам, повышенно= му потоотделению, возбужденному состоянию, тошноте, повышению артериального давления и тахикардии. Таким образом, не рекомендуется одновременное примен= ение фуросемида и хлоралгидрата.

Фуросемид может потенцировать ототоксичность аминогликозидов и других ототоксичных лекарственных средств.= Поскольку это может привести к повреждению, имеющему необратимый характер, эти лекарственные средства не следует применять одновременно с фуросемидом.

Комбинац= ии, требующие предупредительных мер.

В случае одновременного применен= ия цисплатина и фуросемида существует риск возникновения ототоксических эффект= ов. Кроме этого, может усиливаться нефротоксичность цисплатина, если фуросемид = не назначается в низких дозах (например, 40 мг пациентам с нормальной функци= ей почек и с положительным балансом жидкости), когда применяется для достижения эффекта форсированного диуреза во время терапии цисплатином.

Фуросемид для перорального приема внутрь и сукральфат не следует применять с интервалом менее 2 часов, поскол= ьку сукральфат снижает абсорбцию фуросемида из кишечника, т. е. ослабляет его действие.

Фуросемид уменьшает выведение со= лей лития и может приводить к повышению уровней лития в сыворотке крови, результатом чего является повышенный риск токсичности лития, включая больший риск возникновения кардиотоксических и нейротоксических эффектов лития. Так= им образом, рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня лития у пацие= нтов, получающих данную комбинированную терапию.

Пациенты, получающие диуретики, могут страдать от тяжелой артериальной гипотензии и ухудшения функции почек, включая случаи почечной недостаточности, особенно при первом применении ингибитора ангиотензинпревращающего фермента (ингибитор АПФ) или антагониста рецептора ангиотензина II, либо при первом применении этих лекарственных средств в увеличенной дозе. Нужно временно прекратить применение фуросемида= или по крайней мере уменьшить дозу фуросемида за 3 дня до начала лечения либо у= величить дозу ингибитора АПФ или антагониста рецептора ангиотензина II.

Рисперидон: следует тщательно взвешивать риск и пользу перед тем, как принять решение об одновременном применении рисперидона с фуросемид= ом или другими мощными диуретиками.

Левотирокс= ин: высокие дозы фуросемида могут подавлять связывание гормонов щитовидной желе= зы с белком-носителем, а значит приводить сначала к временному росту уровней свободных фракций гормонов щитовидной железы с последующим абсолютным сниже= нием уровней общих фракций гормонов щитовидной железы.

Следует контролировать уровень гормонов щитовидной железы.

Взаимоде= йствия, которые следует учитывать.

Одновременное применение нестероидных противовоспалительных лекарственных средств, включая ацетилсал= ициловую кислоту, может ослаблять действие фуросемида. У пациентов с обезвоживанием организма или с гиповолемией нестероидные противовоспалительные лекарственн= ые средства могут привести к острой сердечной недостаточности. Под действием фуросемида может увеличиваться токсичность салицилата.

Уменьшение эффективности фуросем= ида может возникнуть после сопутствующего применения с фенитоином.

Применение кортикостероидов, карбеноксолона, корня солодки в больших дозах и длительное применение слабительных средств увеличивает риск развития гипокалиемии.

Некоторые нарушения электролитно= го баланса (такие как гипокалиемия, гипомагниемия) могут повышать токсичность других лекарственных средств (например, препаратов дигиталиса и лекарственн= ых средств, вызывающих синдром удлинения интервала QT).

Если антигипертензивные препарат= ы, диуретики или другие лекарственные средства, которые имеют свойство снижать артериальное давление, применять одновременно с фуросемидом, следует ожидать еще большего снижения артериального давления.

Пробенецид, метотрексат и другие лекарственные средства, которые, как и фуросемид, подлежат значительной канальцевой секреции в почках, могут снижать эффективность фуросемида. И наоборот, фуросемид может уменьшать выведение этих лекарственных средств по= чками. Лечения с применением высоких доз как фуросемида, так и других лекарственных средств может привести к увеличению их уровней в сыворотке крови и повышению риска побочных эффектов, вызванных приемом фуросемида или применением сопутствующей терапии.

Может уменьшаться эффективность противодиабетических лекарственных средств и симпатомиметиков, обладающих свойством повышать артериальное давление (например, эпинефрина, норэпинефри= на). Может усиливаться действие курареподобных миорелаксантов или теофиллина.

Возможно усиление вредного воздействия нефротоксических лекарственных средств на почки.

Нарушение функции почек может развиться у пациентов, получающих сопутствующую терапию фуросемидом и высок= ие дозы отдельных цефалоспоринов.

Одновременное применение циклосп= орина А и фуросемида ассоциируется с увеличенным риском возникновения подагрическ= ого артрита, вторичного в отношении гиперурикемии, вызванной фуросемидом, и нарушения почечной экскреции уратов, вызванной циклоспорином.

У пациентов, которые принадлежал= и к группе высокого риска развития нефропатии вследствие терапии радиоконтрастн= ыми веществами, при лечении фуросемидом наблюдалась большая частота ухудшения функции почек после получения радиоконтрастных веществ по сравнению с таков= ой у пациентов группы высокого риска, которым проводили только внутривенную гидратацию до назначения радиоконтрастных веществ.

Особенно= сти применения.

Во время лечения препаратом Фуросемид следует обеспечивать постоянный отток мочи. Пациенты с частичной обструкцией оттока мочи требуют пристального внимания, особенно на начальных этапах лечения.

Лечение с применением Фуросемида требует медицинского наблюдения.
Особенно тщательного наблюден= ия требуют:

- пациен= ты с артериальной гипотензией;

- пациен= ты, которые попадают в группу особого риска вследствие значительного снижения а= ртериального давления, например пациенты с выраженным стенозом коронарных артерий или кровеносных сосудов, снабжающих кровью головной мозг;

- пациен= ты с латентной или выраженной формой сахарного диабета;

- пациен= ты с подагрой;

- пациен= ты с гепаторенальным синдромом, то есть с функциональной почечной недостаточност= ью, которая ассоциируется с тяжелым заболеванием печени;

- пациен= ты с гипопротеинемией, которая ассоциируется, например, с нефротическим синдромом (эффект фуросемида может ослабляться одновременно с потенцированием ототоксичности). Необходимо осторожное титрование дозы.
Регулярн= ый контроль уровня натрия, калия и креатинина сыворотки крови в целом рекомендуется во время терапии фуросемидом. В особенно тщательном наблюдении нуждаются пацие= нты группы высокого риска развития электролитных дисбалансов и пациенты со значительной дополнительной потерей жидкости (например, в результате рвоты, диареи или интенсивного потоотделения). Гиповолемию или обезвоживание орган= изма, а также любые существенные нарушения электролитного и кислотно-щелочного баланса следует устранить. Для этого может потребоваться временное прекраще= ние терапии фуросемидом.

На электролитный баланс влияют такие факторы, как наличие заболевания (наприме= р, цирроз печени, сердечная недостаточность), одновременное применение лекарственных средств и питание. Например, в результате рвоты или диареи может возникнуть нехватка калия.

При применении лекарственного средства Фуросемид следует рекомендовать пациенту= употреблять пищу с высоким содержанием калия (печеный картофель, бананы, томаты, шпинат, сухофрукты). Следует помнить, что при применении Фуросемида может потребова= ться медикаментозная компенсация дефицита калия.

Одновремен= ное применение с рисперидоном.

В плацебо = контролируемых исследованиях рисперидона среди пациентов пожилого возраста с деменцией бол= ее высокий уровень летальности наблюдался у пациентов, получавших фуросемид и = рисперидон, по сравнению с пациентами, получавшими только рисперидон или только фуросем= ид.

Следует тщательно взвешивать риски и пользу перед тем, как принять решение о примен= ении комбинации фуросемида и рисперидона или одновременного применения других мо= щных диуретиков. Следует избегать обезвоживания.

Препарат содержит лактозу, поэтому пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не следует применять Фуросемид.

При примен= ении препарата существует вероятность обострения или активации системной красной волчанки.

Примен= ение в период беременности или кормления грудью.

Фуросемид проникает через плацентарный барьер. Его не следует назначать в период беременности.

Фуросемид проникает в грудное мо= локо и может подавлять лактацию. Женщинам следует прекратить кормление грудью во время лечения фуросемидом.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом= или другими механизмами.

Некоторые побочные эффекты (неожиданное значительное снижение артериального давления) могут нарушать с= пособность пациента к концентрации внимания и скорость его реакции, поэтому на период лечения следует воздерживаться от управления транспортными средствами или работы с механизмами.

Способ применения и дозы.=

Дозировку устанавливает врач индивидуально, в зави= симости от выраженности расстройств водно-электролитного баланса, величины клубочко= вой фильтрации, тяжести состояния пациента. В процессе применения препарата сле= дует корректировать показатели водно-электролитного баланса с учетом диуреза и динамики общего состояния пациента. Препарат следует применять натощак.

Рекомендованная максимальная суточная доза фуросем= ида для взрослых – 1500 мг.

Отеки при хронической застойной сердечной недостаточности.

Рекомендованная начальная cуточная доза для перорального приема составляет 20–50 мг. В случае необходимости можно регулировать дозу в зависимости от терапевтического ответа пациента. Рекомендуется распределять суточную дозу, на 2 или 3 приема.

Отеки при хронической почечной недостаточности.

Натрийуретическое действие фуросемида зависит от р= яда факторов, включая степень тяжести почечной недостаточности и баланса натрия. Таким образом, невозможно точно предсказать эффективность дозы. Для пациент= ов с хронической почечной недостаточностью следует осторожно титровать дозу для обеспечения постепенной начальной потери жидкости. Для взрослых пациентов э= то означает применение такой дозы, которая приводит к суточному уменьшению мас= сы тела примерно на 2 кг (примерно 280 ммоль Na⁺).

Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема составляет 40–80 мг. Суточную дозу можно принимать в один или два приема. В случае необходимости можно корригировать дозу в зависимости от терапевтического от= вета пациента. Для пациентов, которые находятся на гемодиализе, общая суточная д= оза составляет 250–1500 мг.

Острая почечная недостаточность.

Перед началом приема лекарственн= ого средства, необходимо устранить гиповолемию, артериальную гипотензию и существенный электролитный и кислотно-щелочной дисбаланс. Рекомендуется как можно быстрее перейти от внутривенного введения к пероральному приему.=

Отеки при нефротическом синдроме= .

Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема – 40–80 мг. В случае необходимости можно корригировать = дозу в зависимости от терапевтического ответа пациента. Общую суточную дозу можн= о принимать однократно или разделить на несколько приемов.

Отеки при заболеваниях печени.

Фуросемид назначать как дополнение к терапии антагонистами альдостерона в случаях, когда применения антагонистов альдостерона недостаточно. Для предотвращения осложнений, таких как ортостатическая гипотензия или нарушения электролитного или кислотно-щелочн= ого баланса, дозу следует осторожно титровать, чтобы обеспечить постепенную начальную потерю жидкости. Для взрослых пациентов это означает применение т= акой дозы, которая приводит к суточному уменьшение массы тела примерно на 0,5 кг. <= /span>

Рекомендованная начальная суточная доза для перорального приема – 20–80 мг. Суточную дозу можно принимать в 1 или 2 при= ема. В случае необходимости можно корригировать дозу в зависимости от терапевтического ответа пациента. Если внутривенное введение является абсол= ютно необходимым, начальная разовая доза составляет 20–40 мг.<= /p>

Дети.

Препар= ат в данной лекарственной форме следует назначать детям с массой тела больше 10&= nbsp;кг. Для детей рекомендованная суточная доза фуросемида для перорального приема = – 2 мг/кг массы тела. Максимальная суточная доза для детей не должна превышать 40 мг.=

Для де= тей, которые не могут принимать лекарственную форму для перорального применения, например недоношенных детей и новорожденных, следует рассматривать возможно= сть применения формы для парентерального введения.

Передозировка. =

Клинич= еская картина острой или хронической передозировки зависит главным образом от сте= пени и последствий потери электролитов и жидкости и включает такие признаки, как гиповолемия, обезвоживание организма, гемоконцентрация, сердечные аритмии (включая атриовентрикулярную блокаду и фибрилляцию желудочков). К симптомам этих нарушений относятся тяжелая артериальная гипотензия (прогрессирующая до шока), острая почечная недостаточность, тромбоз, бред, периферический парал= ич, апатия и спутанность сознания.=

Терапия симптоматическая. Специфического антидота не существует.<= /p>
&= nbsp;

Побочные реакции.

Метаболические и алиментарные расстройства: н= арушения э= лектроли= тного баланса= (в том числе= с кл<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>иническими проявлениями), <= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>обезвоживание и гиповолемия, особенно у пациентов пожилого возраста, повышение уровня креатинина в крови, п<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>овышение уровня тригли= церидо= в в= крови= , ги= понатриеми= я, ги= похлореми= я, ги= покалиеми= я, повышение= уровня холестерин= а в крови, п<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>овышение уровня мочевой кислоты в крови, приступы подагры, с= нижение толерантности к глюкозе= . Сахарный диабет может перейти из латентной формы в выраженную. Гипокальциемия, г= ипомагниемия, п= овышение уровня = мочевины в крови, метаболический алкалоз, псевдо синдром Барттера на фоне неправильного и= /или длительного применения фуросеми= да.<= /o:p>

Со сторо= ны почек и мочевыводящего тракта: увеличение об<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Times New = Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>ъема мочи, тубуло-и= нтерстициальный нефрит, п<= /span>о= вышение у= ровня натрия в моче, п<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-bidi-font-size:10.0pt;font-family:"Times New = Roman","serif"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>о= вышение у= ровня хлора= в моче, за= держка мочи (у пациентов с= частичной обструкцией оттока= мочи), нефрокальциноз/нефролитиаз у недоношенных новорожде= нных, почечная недостаточность.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, диарея или острый панкреатит.

Гепатобилиарные нарушения: холестаз, повышение уровней трансаминаз.

Со стороны органов слуха и равновесия: нарушен= ия слуха, (обычно преходящие), особен= но у пациентов с почечной недостаточностью, гипопротеинемией (например, при нефротическом синдроме) и в случае слишком быстрого внутривенного введения фуросемида. Сообщалось о случаях глухоты, иногда необратимой, после перорального приема или внутривенного введения фуросемида, звон в ушах.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, крапивница, сыпь, буллезный дерматит, мультиформная эритема, пемфигоид, эксфолиативный дерматит, пурпура, реакция фоточувствительности, синдром Стивенса–Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, острый генерализован= ный экзантематозный пустулез (AGEP) и= DRESS-синдром (медикаментозные высы= пания с= эозинофи= лией и системной симптомати= кой).

Со стороны иммунной системы: тяжелые анафилактические или анафилактоидные реакции (например, сопровождающиеся шоком), обострение= или активация системной красной волчанки.

Со стороны нервной системы: парестезии, печеночная энцефалопатия у пациентов с гепатоцеллюлярной недостаточностью.<= /span>

Со стороны крови и лимфатической системы: гемоконцентрация, тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения; агранулоцитоз, апластическая анемия или гемолитическая анемия.

Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: рабдомиол= из, часто на фоне тяжелой гипокалиемии (см. раздел «Противопоказания»).<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-fareast= -font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Врожденные и наследственные/генетические нарушения: повышенный риск незаращения артериального протока, если фуросемид применять для лечения недоношенных младенцев в первые недели жизни.

&nb= sp;

Срок годности. 2 года.<= o:p>

&nb= sp;

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ºС. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 10 таблеток в блистере, по 5 блистеров в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ПАО «Киевмедпрепарат».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.