ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуван= ня лікарського засобу

ДИКЛОБЕРЛ^®N75

(DICLOBERL^® N75)

&nbs= p;

Склад:

діюча речовина: диклофенак = натрію;

1 мл розчину для ін’єкцій містить 25 мг диклофенаку натрію (1 ампула містить 3 мл розчину для ін’єкцій, що дорівнює= 75 мг диклофенаку натрію);

допоміжні речовини: пропіленгліколь, спирт бензиловий, ацетилцистеї= н, маніт (E 421), натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

&nbs= p;

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий розчин від безбарвного до майже безбарв= ного, не містить видимих часток.

pH: 8.0 –= 9.0.

&nbs= p;

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні зас= оби. Похідні оцтової кислоти та споріднені сполуки. Код АТХ M01A B05.=

&nbs= p;

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Диклоберл^® N75 – нестероїдний препара= т з вираженими знеболювальними/ протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландинсинтетази (циклооксигенази). Диклофенак натрію in vitro в концентраціях, еквівале= нтних тим, які були досягнуті у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині. Якщо лікарський засіб застосовувати одночасно з опіоїдами= для зняття післяопераційного болю, Диклоберл^® N75 часто зменшує потр= ебу в опіоїдах.

Фармакокінетика.<= /i>

Абсорбція.

Після вве= дення 75 мг диклофенаку шляхом внутрішньом’язової ін’єкції абсорбція розпочинається негайно, в середньому максимальна концентрація у плазмі, що становить прибл= изно 2,558 ± 0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл приблизно дорівнює 8 мкмоль/л) досягається через 20 хвилин. Об’єм абсорбції лінійно пропорційний до величини дози.

На відмін= у від відповідних результатів перорального застосування, у разі застосування лікарського засобу у вигляді супозиторіїв або внутрішньом’язового введення концентрація у плазмі крові швидко знижується одразу після досягнення максимальних рівнів.

Біодоступність.

Площа під= кривою концентрації (AUC) після внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення приблизно удвічі більша, ніж після перорального або ректального введення, т= ому що цей шлях дає змогу уникнути метаболізму першого проходження через печінк= у.

Розподіл.

99,7 % диклофенаку зв’язується з протеїнами, головним чином з альбуміном (99,4 %).=

Диклофенак потрапляє до синовіальної рідини, де максимальна концентрація встановлюється через 2–4 години після досягнення пікового значення у плазмі. Очікуваний пе= ріод напіввиведення з синовіальної рідини становить від 3 до 6 годин. Через 2 го= дини після досягнення рівня пікового значення у плазмі концентрація діючої речов= ини у синовіальній рідині перевищує цей показник у плазмі і залишається вищою протягом періоду до 12 годин.

Диклофена= к був виявлений у низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї жін= ки, яка годувала груддю. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в орга= нізм немовляти з грудним молоком, еквівалентна 0,03 мг/кг/добу.

Метаболізм.

Біотрансф= ормація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронідації інтактної молекули,= але головним чином шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюється у кон’югати глюкуроніду. Два фенольних метаболіти є біологічно активними, однак їхня дія виражена значно менше, ніж дія диклофенаку.

Виведення.

Загальний системний кліренс диклофенаку у плазмі крові становить 263 ± 56 мл/хв (сере= днє значення ± SD). Кінцевий період напіввиведення у плазмі становить 1–2 годин= и. Чотири метаболіти, включаючи два активних, також мають короткий період напіввиведення з плазми – 1–3 години.

Приблизно= 60 % введенної дози виводиться з сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату інтактної молеку= ли та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон’югати. Менш ніж 1= % виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигля= ді метаболітів через жовч з фекаліями.

Спеціальні групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Ніякої різниці залежно від віку хворого в абсорб= ції, метаболізмі або екскреції препарату не спостерігалося. Окрім того, що у п’яти пацієнтів літнього віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до вищої на 50 % концентрації у плазмі, ні= ж це спостерігалося у молодих здорових добровольців.

Пацієнти з порушенням функції нирок.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'> У пацієнтів із порушенням функції нир= ок при дотриманні режиму звичайного дозування можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, = виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. При кліренсі креатині= ну менше ніж 10 мл/хв рівні гідроксиметаболітів у плазмі приблизно у 4 ра= зи вищі, ніж у здорових добровольців.

Однак мет= аболіти остаточно виводяться з жовчю.

Пацієнти із захворюванням печінки. У пацієнтів із хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки кінетика та метаболізм диклофенаку є такими ж= , як і у пацієнтів без захворювання печінки.

&nbs= p;

Клінічні характеристики.

Показання.

Препарат = при внутрішньом’язовому введенні призначений для лікування:

·      з= апальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спо= ндиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобо= вого ревматизму;

·      г= острих нападів подагри;

·      н= иркової та біліарної колік;

·      б= олю та набряку після травм і операцій;

·      т= яжких нападів мігрені.

Диклоберл= ® N 75 показаний дорослим.

Протипоказання.

·      Г= іперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших допоміжних речовин, вказаних у розділі «Склад»;

·      к= ровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ);=

·      а= ктивна форма шлункової або кишкової виразки, кровотеча або перфорація;<= /span>

·      в= ідомі реакції в анамнезі бронхоспазму, астми, риніту або кропив’янки після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ;

·      невизначені порушення кровотворення;

·      а= ктивна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивна виразкова хвороба/кровотеч= а в анамнезі (два або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі= );

·      III триместр вагітності;

·      я= к і інші НПЗЗ, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних= засобів провокує напади бронхіальної астми, ангіонабряку, кропив’янки або гострого риніту;

·      з= апальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт);=

·      п= ечінкова недостатність;

·      н= иркова недостатність (кліренс креатиніну < 15 мл/хв/1,73 м²);

·      з= ахворювання периферичних артерій;

·      ц= ереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзитор= них ішемічних атак;

·      і= шемічна хвороба серця у пацієнтів, які мають стенокардію або перенесли інфаркт міокарда;

·      з= астійна серцева недостатність (NYHA II–IV);

·      в= исокий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч;

·      л= ікування післяопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або застосування апарату штучного кровообігу);

·      з= астосування у дітей та підлітків до 18 років, оскільки вміст діючої речовини занадто високий.

&nbs= p;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче нав= едено взаємодії, що спостерігалися під час застосування Диклоберлу^® N7= 5, розчину для ін’єкцій, та/або інших лікарських форм диклофенаку.<= /span>

Літій. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літ= ію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів літію у сироватці крові.

Дигоксин. За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації дигоксину у плазмі. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину= в сироватці.

Фенітоїн. За умов одночасного застосування фенітоїну з диклофенаком, рекомен= дується моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі у зв’язку з очікуваним збільшенн= ям експозиції фенітоїну.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. НПЗЗ можуть знижувати антигіпертензивн= у ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів (таких як бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ)) чер= ез інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, поді= бну комбінацію слід застосовувати із обережністю, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніто= ринг функції нирок після початку супутньої терапії та на періодичній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, з огляду на збільшення ри= зику нефротоксичності.

Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліє= мію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’яз= ане зі збільшенням рівнів калію у сироватці крові, тому їхній контроль слід проводити частіше.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити запобіжних заході= в, оскільки супутнє введення підвищує ризик кровотечі. Хоча клінічні досліджен= ня не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують да= ні про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому = для того щоб упевнитись, що жодних змін у дозуванні антикоагулянтів не потрібно= , рекомендовано ретельний моніторинг стану таких пацієнтів.

Як і інші= НПЗЗ, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів= .

Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори цикло= оксигенази-2, та кортикостероїди. С= упутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серо= тоніну (СІЗЗС). Супутнє введ= ення системних НПЗЗ та СІЗЗС підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Антидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак мож= на застосовувати разом з пероральними антидіабетичними засобами (наприклад, похідні сульфонілсечовини) без впливу на = їх клінічну дію. Однак відомі окремі повідомлення як гіпоглікемічного, так і гіперглікемічного впливу, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофе= наком. З цих причин необхідний моніторинг рівня глюкози у крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.

Також ная= вні окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів з уже існуючими порушення= ми функції нирок.

Пробенецид. Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть затримувати виведен= ня диклофенаку.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексат= у в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. При вве= денні НПЗЗ, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 години до лікування метотрексат= ом рекомендується бути обережними, оскільки може зростати концентрація метотрексату у крові і збільшуватися токсичність цієї речовини. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗЗ, включ= аючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 годин. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення нирков= ої екскреції у присутності НПЗЗ.

Циклоспорин. Нестероїдні протизапальні засоби (такі як диклофенак натрію) можуть збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нир= ок. У зв’язку з цим його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж для хворих, які циклоспорин не отримують.

Такролімус. При застосуванні НПЗЗ з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності. Це може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗЗ та інгібітору кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗЗ. Це може відбуватися у пацієнтів з або без епілепсії або судом в анамнезі. Таким чином, слід зваже= но підходити до призначення хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗЗ.<= /o:p>

Колестипол та холестирамін. Ці п= репарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чи= ном, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4–6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗЗ у пацієнтів може посилити серцеву недостатність, зменшити швидкість клубочкової фільтрації і підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.

Потужні інгібітори CYP2C9. Необхідна обережність рекомендується при сумісн= ому призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP2C9 (такими як сульфінпіразон та вориконазол), що може призвести до значного збільшення максимальної у плазмі крові концентрації та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.

Індуктори CYP2C9. Необхідна обережність при одночасному призначенні диклофенаку з індукторами CYP2C9 (такими як рифампіцин), що може призвести = до значного збільшення у плазмі крові концентрації та експозиції диклофенаку.<= o:p>

Тенофовір. Одночасне застосування з НПЗЗ може призвести до підвищення рівня аз= оту сечовини плазми крові та креатиніну, слід контролювати функцію нирок з метою контролю потенційного синергічного впливу на ниркову функцію.

Деферазирокс. Одночасне застосування з НПЗЗ може підвищити ри= зик шлунково-кишкової токсичності. Необхідний ретельний клінічний моніторинг при одночасному застосуванні деферазироксу з цими речовинами.

Міфепристон. Через теоретичний ризик того, що інгібітори простагландин синтетази можуть змінювати ефективність міфепристону, НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після прийому міфепристону.

Обмежені = дані свідчать про те, що одночасне застосування НПЗЗ у день прийому простагланди= нів не виявляє негативного ефекту на вплив міфепристону або самого простагланди= ну на дозрівання шийки матки або скорочувальну здатність матки і не знижує клінічну ефективність медикаментозного переривання вагітності. <= /span>

Пеметрексед. Одночасне застосування з НПЗЗ може зменшити елім= інацію пеметрекседу, тому слід дотримуватися обережності при призначенні високих д= оз НПЗЗ. Пацієнтам з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв) слід уникати одночасного застосуван= ня пеметрекседу з НПЗЗ протягом 2 днів до та 2 днів після прийому пеметрекседу= .

&nbs= p;

Особливості застосування.

Загальні

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застос= ування мінімальної ефективної дози протягом найменшого терміну, необхідного для контролю симптомів. (див. розділ "Спосіб застосування та дози", а також шлунково-кишкові та серцево-судинні ризики нижче).<= /p>
Слід уникати застосування Диклоберлу^® N75 із системними НПЗЗ, включаю= чи селективні інгібітори циклооксигенази-2, через відсутність будь-якої синергічної користі і можливості розвитку додаткових побічних ефектів.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, без попередньої експозиції диклофенаку можуть також виникнути алергічні реакції= , в тому числі анафілактичні/анафілактоїдні.

Як і інші= НПЗЗ, Диклоберл^® N75 завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції. Дуже рідко описували випадки загостре= ння запальних процесів інфекційного походження (наприклад, розвиток некротизуюч= ого фасциїту), що пов’язано з системним застосуванням НПЗЗ. Можливо, це пов’яза= но з механізмом дії нестероїдних протизапальних засобів.

Якщо озна= ки інфекції з’являються або погіршуються під час застосування Диклоберлу^®= N75, пацієнтові рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно дослідити, чи існують показання для протиінфекційної/антибактеріальної тера= пії.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

При засто= суванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишков= их кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, інкол= и з летальними наслідками. Такі явища могли виникати у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозних явищ з боку шлунково-кишкового тракту. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у пацієнтів, = які отримують диклофенак, спостерігаються шлунково-кишкові кровотечі або утворе= ння виразки, застосування препарату необхідно відмінити. У випадку сильного бол= ю у верхній частині живота, при появі мелени або кривавого блювання пацієнту сл= ід припинити прийом лікарського засобу і негайно звернутися до лікаря.

При засто= суванні всіх НПЗЗ, включаючи диклофенак, необхідним є ретельний медичний нагляд; особливу обережність слід проявляти при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку шлунково-кишкового тракту, чи з наявністю виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації в анамнезі. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорацій вищий при збільшенні дози НПЗЗ, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів із наявніст= ю в анамнезі виразки, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорац= ії.

НПЗЗ, у т= ому числі й диклофенак, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком неспроможності шлунково-кишкових анастомозів. При застосуванні диклофенаку після шлунково-кишкових операцій рекомендується пильний медичний нагляд та обережність.

Пацієнти літнього віку

З обережн= істю призначають людям похилого віку через супутні захворювання. Зокрема, для па= цієнтів літнього віку в ослабленому стані або з низькою масою тіла рекомендується застосування найнижчої ефективної дози.

У пацієнт= ів літнього віку частіше виникають небажані реакції у разі застосування НПЗЗ, особливо таких як шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, що можуть бути летальними.

Щоб зменш= ити ризик токсичного впливу на травну систему у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів літнього віку, лікування слід розпочинати та підтримувати найнижчими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК) або інших лікарських засобів, які підвищують ризик небажаної дії на травну систему, с= лід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних лікарс= ьких засобів (наприклад інгібіторів протонного насоса або мізопростолу).

Пацієнтам= зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, необхідно повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі). Також рекомендована обережність у лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).<= /span>

Вплив на печінку

Необхідно проявити обережність перед тим, як розпочинати лікування у пацієнтів з пору= шенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися на тлі терапії диклофена= ком.

Як і при = застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного або більше печінкових ферме= нтів може підвищуватися. При тривалому лікуванні диклофенаком або при його повторному введенні слід проводити регулярний контроль функції печінки у як= ості застережного заходу.

При появі клінічних ознак патології печінки диклофенак необхідно негайно відмінити. <= o:p>

При засто= суванні диклофенаку може виникнути гепатит без попередніх симптомів. Обережність необхідна у разі, якщо диклофенак застосовувати пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокації нападу.

Вплив на нирки

Оскільки = при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, повідомляли про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, паціє= нтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво вплив= ають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції при застосуванні диклофенаку. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру

У зв’язку= з застосуванням диклофенаку дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, дея= кі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Дж= онсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та генералізований бульо= зний фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку курсу терапії, у більшості випадків – протягом першого місяця лікування. Застосув= ання Диклоберлу^® N75 необхідно припинити при першій появі шкірних висипів, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості. У таких випадках пацієнтам рекомендується негайно звернутися до лікаря і більше не приймати Диклоберлу^® N75.
Системний червоний вовчак (СЧВ) і змішані захвор= ювання сполучної тканини

Пацієнтам= з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини, Диклоберл® N75 слід застосовува= ти після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, оскільки пацієнти мають схильність до розвитку певних побічних ефектів, наприклад асептичного менін= гіту (див. розділ "Побічні реакції").

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти=

Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, курін= ня) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризи= ки диклофенаку можуть зростати зі збільшенням дози та тривалості лікування, йо= го необхідно застосовувати якомога коротший період та у найнижчій ефективній д= обовій дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта у застосуванні диклофена= ку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовува= ти пацієнтам віком від 65 років.

Для паціє= нтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку з застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затрим= ки рідини та набряків.

Дані клін= ічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу збільшує р= изик розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам= з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатніст= ю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі = необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Лікування диклофенаком пацієнтів із вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет та паління) слід п= роводити лише після ретельної оцінки. Пацієнти повинні бути проінформовані щодо озна= к та симптомів серйозних антитромботичних випадків (наприклад, біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть виникнути без попередже= ння. У таких випадках пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.

Реакції підвищеної чутливості також можуть розвинутися до синдрому Коуніса, серйозн= ої алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда. Наявні симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудній клітці, що виникає при алергіч= ній реакції на диклофенак.

Реакції в місці ін’єкції
Повідомлялося про реакції у місці ін’є= кції після введення диклофенаку внутрішньом’язово, включаючи некроз у місці ін’є= кції та медикаментозну емболію, також відому як синдром Ніколау (особливо після ненавмисного підшкірного введення). При внутрішньом’язовому введенні диклофенаку слід обирати відповідну голку та техніку ін’єкцій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на гематологічні показники

При трива= лому застосуванні препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг показник= ів крові.

Як і інші= НПЗЗ, Диклоберл^® N75 може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагіч= ним діатезом або гематологічними порушеннями.

Астма в анамнезі=

У пацієнт= ів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, пацієнтів з набряком слиз= ової оболонки носа (назальні поліпи), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов’язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами), реакції на НПЗЗ, схожі на загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка виникають частіше, ніж в інших пацієнтів. У зв’язку з цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні запобіжні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнті= в з алергією на інші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак нат= рію та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, або у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі.

Фертильність у жінок

Застосува= ння Диклоберлу^® N75 може призвести до порушення фертильності у жінок= і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Якщо жінка має труднощі= з зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути пита= ння про відміну Диклоберлу^® N75.

Інші застереження

Бензилови= й спирт може спричинити токсичні реакції та анафілактичні реакції у немовлят віком = до 3 років.

Цей лікар= ський засіб містить 105 мг бензилового спирту на одну ін'єкцію. Бензиловий спирт = може викликати алергічні реакції.

Цей лікар= ський засіб містить 200 мг пропіленгліколю в кожному мл, що еквівалентно 600 мг на ін'єкцію.

Цей лікар= ський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на ін'єкцію, тобто практично не містить натрію.

Слід чітко дотримуватися інструкції стосовно внутрішньом’язового введення для уникнення побічних реакцій у місці введення, що можуть призвести до слабкості м’язів, паралічу м’язів, гіпестезії, медикаментозної емболії (синдрому Ніколау) та некрозу в місці введення.

При трива= лому застосуванні диклофенаку необхідно регулярно перевіряти функції печінки та нирок, а також картину крові.

&nbs= p;

Застосування у період вагітності або годування г= руддю.

Вагітність

Починаючи= з 20-го тижня вагітності, застосування диклофенаку може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це порушення може виникнути невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім т= ого, є повідомлення про звуження артеріальної протоки у плода після лікування НП= ЗЗ у другому триместрі вагітності, яке у більшості випадків зникало після припин= ення лікування. Тому у І і ІІ триместрах вагітності Диклоберл^® N= 75 не слід застосовувати, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У таких випадках рекомендується застосовувати його лише в мінімальній ефективній дозі, при цьому тривалість лікування повинна бути настільки короткою, наскільки це можливо. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки, якщо мав місце вплив диклофенаку протягом декількох днів, починаюч= и з 20-го гестаційного тижня. Застосування диклофенаку слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки. Як і інші НПЗЗ, препарат протипоказани= й у ІІІ триместрі вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки і передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібуван= ня синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад збільшився з менш ніж 1 %= до приблизно 1,5 %. Не виключено, що ризик збільшується зі збільшенням дози і тривалості лікування.

Було пока= зано, що у тварин введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшен= ня пре- і постімплантаційних втрат і летального наслідку для ембріона/плода.

Крім того= , у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органоген= езу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з бо= ку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл^® N75 застосовувати жінк= ам, які прагнуть завагітніти, або у І триместрі вагітності, доза препарату пови= нна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшою. =

Під час І= ІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати= на плід таким чином:

- серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної про= токи та легенева гіпертензія);

- порушен= ня функцій нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном (див. вище);

вплив на = матір наприкінці вагітності і новонародженого:

- можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;

- гальмув= ання скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, дик= лофенак протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання»).

Період годування груддю

Як і інші= НПЗЗ, диклофенак проникає у грудне молоко у невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, диклофенак не слід застосовувати у період годування груддю.

Фертильність

Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, застосування Диклоберлу^® N75 м= оже вплинути на фертильність жінки, тому не є рекомендованим жінкам, які планую= ть завагітніти. Жінки, які мають труднощі із зачаттям, або ті, хто проходить обстеження з приводу безпліддя, повинні припинити застосування Диклоберлу® N75.

&nbs= p;

Здатність впливати на швидкість реакції при керу= ванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнти,= у яких під час лікування Диклоберлом^® N75 спостерігаються порушення зор= у, запаморочення, головокружіння, сонливість або інші порушення з боку централ= ьної нервової системи, повинні утримуватися від керування автотранспортом та роб= оти з іншими механізмами. Особливо це стосується одночасного застосування з алкоголем.

Застер= еження

Пропіленг= ліколь, що входить до складу Диклоберлу^® N75, може спричиняти симптоми, = що нагадують такі, як після вживання алкоголю.

&nbs= p;

Спосіб застосування та дози.

Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застос= ування мінімальної ефективної дози протягом найменшого можливого терміну, достатнь= ого для контролю симптомів.

=

Дорослі

Лікування= Диклоберлом^® N75 слід здійснювати у вигляді однократної ін’єкції (75 мг диклофенаку натр= ію). У разі необхідності лікування можна продовжити, застосовуючи лікарські форми для перорального або ректального введення. Загальна доза не повинна перевищувати 150 мг, навіть у день ін’єкції.

Внутрішньом’язова ін’єкція

З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці внутрішньом’язов= ої ін’єкції потрібно дотримуватися наступних інструкцій. Оскільки такі пошкодж= ення можуть призводити до м’язової слабкості, паралічу м’язів та парестезії.

Доза зазв= ичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку слід вводити шляхом глибокої ін’єкц= ії у верхній зовнішній сектор великого сідничного м’яза, використовуючи асептичну техніку. У тяжких випадках (наприк= лад, коліки) добову дозу можна збільшити до двох ін’єкцій по     75 мг, між якими дотримуються інтерва= лу у кілька годин (по одній ін’єкції в кожну сідницю). Як альтернативу 75 мг роз= чину для ін’єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Дикло= берл^® (наприклад таблетками або супозиторіями) до максимальної сумарної добової д= ози 150 мг диклофенаку натрію.

В умовах = нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 75 = мг диклофенаку; дозу вводити при можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (у разі необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день.

Немає дос= тупних даних щодо застосування Диклоберлу^® N75 для лікування нападів мігрені більш ніж один день.

Особли= ві групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Хоча у па= цієнтів літнього віку фармакокінетика Диклоберлу^® N75 не погіршується до= будь-якого клінічно значущого ступеня, нестероїдні протизапальні засоби слід застосову= вати з особливою обережністю таким пацієнтам, які, як правило, більш схильні до розвитку побічних реакцій. Зокрема, для ослаблених пацієнтів літнього віку = або для пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. також розділ «Особливості застосування»); також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗЗ.

Рекомендована максимальна добова доза Диклоберлу^® N75 становить 150 мг.

Порушення функції нирок

При порушенні функції нирок від легког= о до середнього ступеня зменшення дози не потрібне (для пацієнтів із тяжкою нирк= овою недостатністю див. розділ «Особливо= сті застосування»). =

Порушення функції печінки<= /o:p>

При порушенні функції печінки від легк= ого до середнього ступеня зменшення дози не потрібне (для пацієнтів із тяжким порушенням функції печінки див. розділ «Особливості застосування»). =

Поводження з ампулами системи OPC (one-point cut)

Надпилювання ампули не потрібне!

<= /span>

Кольоровою крапкою повернути догори.

Дозволити розчину стекти зверху ампули донизу шляхом постукування або струшування.

Кольоровою крапкою повернути догори.

Надламати наконечник ампули донизу.

Препарат слід використати одразу після= першого відкриття ампули.

Діти.

Диклоберл= ^® N75у лікарській формі розчину для ін’єкцій протипоказаний для застосування дітям.

&nbs= p;

Передозування.

Симптоми передозування.

Типова кл= інічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігаст= рії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. До того ж мо= же бути гіпотензія, утруднене дихання і ціаноз. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.

Терапевтичні заходи при передозуванні.

Протягом = 1 години після випадкового застосування потенційно токсичної кількості препарату може бути доцільним застосування активованого вугілля. Як альтернатива, для доро= слих може бути необхідним промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно внутрішньовенно ввести діазепам. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

&nbs= p;

Побічні реакції.

При оцінці побічних реакцій застосовують такі критерії частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/100, < 1/1000); рідко (≥ 1/1000, < 1/10000); дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не можна оцін= ити за наявними даними).

Що стосує= ться наведених нижче побічних реакцій, то необхідно враховувати, що вони переваж= но залежать від дози та варіюються в індивідуальному порядку. Нижчезазначені п= обічні реакції включають такі, що пов’язані із введенням Диклоберлу^® N7= 5 за умов короткострокового або довготривалого застосування.

Інфекції та паразитарні захворювання

Дуже рідко:

загострення запальних процесів інфекційного походження;

симптоми асептичного менінгіту, такі = як скутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або помутніння свідомості;

абсцес у місці ін’єкції

З боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко:

порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз), гемолітична та апластична анемія.

Першими ознаками можуть бути гарячка, біль у горлі, поверхневі ранки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, носові кровотечі та шкірні крововиливи

З боку імунної системи

Часто:

реакції гіперчутливості, такі як шкір= ний висип і свербіж

Нечасто:

кропив’янка

Рідко:

реакції гіперчутливості, анафілактичн= і та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, респіраторний дистрес-синдром, пришвидшене серцебиття, гіпотензію і шок)

Дуже рідко:

ангіонабряк (включаючи і набряк облич= чя);

алергічний васкуліт і пневмоніт<= /o:p>

Психіатричні розлади

Дуже рідко:

дезорієнтація, депресія, безсоння, ні= чні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади

З боку нервової системи

Часто:

порушення з боку центральної нервової системи, такі як: головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, збудження або сонливість

Рідко:

слабкість

Дуже рідко:

парестезія, порушення відчуття смаку, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, гост= ре порушення мозкового кровообігу

Частота невідома:

сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання

З боку органів зору

Дуже рідко:

розлад зору (затуманення зору та диплопія)

Частота невідома:

неврит зорового нерва

З боку органів слуху та лабіринту

Часто:

вертиго

Дуже рідко:

дзвін у вухах, порушення слуху

З боку серця

Дуже рідко:

відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда

Частота невідома:

синдром Коуніса

З боку судин

Дуже рідко:

артері= альна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Cambria;mso-f= areast-language: EN-US'>

Рідко:

астма (включаючи диспное)<= /span>

Дуже рідко:

пневмоніт

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто:

шлунково-кишкові скарги, такі як: нуд= ота, блювання та діарея, а також незначні шлунково-кишкові кровотечі, у рідкіс= них випадках з розвитком анемії, диспепсія, метеоризм, біль у шлунку, анорекс= ія

Рідко:

криваве блювання, геморагічна діарея, мелена, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразки шлунка або кишечнику= з кровотечею, гастроінтестинальний стеноз з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту

Дуже рідко:

стоматит (включаючи виразковий стомат= ит), глосит, ураження стравоходу, коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічн= ий коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто:

збільшення рівня трансаміназ

Нечасто:

порушення функції печінки, особливо п= ри тривалій терапії, гепатит з або без жовтяниці (у рідкісних випадках можлив= ий миттєвий гепатит навіть без попередніх симптомів)

Рідко:

розлади печінки

Дуже рідко:

миттєвий гепатит, гепатонекроз, печін= кова недостатність

З боку шкіри та підшкірних тканин

Часто:

шкірні висипання

Нечасто:

втрата волосся

Рідко:

кропив’янка

Дуже рідко

екзантема, екзема, еритема, мультифор= мна еритема, реакції фоточутливості, пурпура (включаючи алергічну пурпуру), бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, свербі= ж

Частота невідома:

фіксований медикаментозний висип, генералізований бульозний фіксований медикаментозний висип

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто:

утворення набряків, особливо у хворих= на артеріальну гіпертензію або із нирковою недостатністю

Дуже рідко:

гостре ушкодження нирок (гостра нирко= ва недостатність), гематурія, протеїнурія (інтерстиціальний нефрит, папілярн= ий некроз нирок). Нефротичний синдром.

Загальні порушення та порушення у місці введення

Часто:

реакції у місці ін’єкції, біль у місц= і ін’єкції, затвердіння у місці ін’єкції

Рідко:

набряк, некроз у місці ін’єкції<= /o:p>

Дуже рідко:

абсцес у місці ін’єкції

Частота невідома:

медикаментозна емболія (синдром Нікол= ау)

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Дуже рідко:

імпотенція

Інші можливі побічні реакції

Рідко:

реакції гіперчутливості на бензиловий спирт

З боку імунної системи

При розви= тку хоча б одного з указаних симптомів, які можуть з’явитися навіть при першому застосуванні, Диклоберл^® N75 слід відмінити і забезпечити пацієн= ту негайну медичну допомогу.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз<= o:p>

Дані клін= ічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик артеріальн= их тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Зорові порушення

Такі зорові порушення, як погіршення зору, затуманення зору і диплопія, є ефекта= ми класу НПЗЗ і, як правило, є оборотними після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик стосовно даного лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічн= их реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

<= span style=3D'text-decoration:none'>

Термін придатності. 3 ро= ки.

&nbs= p;

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °C!

Для захис= ту від дії світла ампули зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступно= му для дітей місці!

Несумісність.

Як правил= о, Диклоберл^® N75, розчин для ін’єкцій, не слід змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій.

&nbs= p;

Упаковка. По 3 мл в ампулі із безбарвного скла, по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці в картонній коробці.

&nbs= p;

Категорія відпуску. За рецептом.

&nbs= p;

Виробник.

А. Менарі= ні Мануфактурінг Логістікс енд Сервісеc С.р.Л.

&nbs= p;

Місцезнаходження виробника та адреса місця прова= дження його діяльності.

Віа Сете = Санті 3, 50131 Флоренція (ФІ), Італія.

&nbs= p;

Інфекції та паразитарні захворювання
Дуже рідко:	загострення запальних процесів інфекційного походження; симптоми асептичного менінгіту, такі = як скутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або помутніння свідомості; абсцес у місці ін’єкції
З боку крові та лімфатичної системи
Дуже рідко:	порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз), гемолітична та апластична анемія. Першими ознаками можуть бути гарячка, біль у горлі, поверхневі ранки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, носові кровотечі та шкірні крововиливи
З боку імунної системи
Часто:	реакції гіперчутливості, такі як шкір= ний висип і свербіж
Нечасто:	кропив’янка
Рідко:	реакції гіперчутливості, анафілактичн= і та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, респіраторний дистрес-синдром, пришвидшене серцебиття, гіпотензію і шок)
Дуже рідко:	ангіонабряк (включаючи і набряк облич= чя); алергічний васкуліт і пневмоніт<= /o:p>
Психіатричні розлади
Дуже рідко:	дезорієнтація, депресія, безсоння, ні= чні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади
З боку нервової системи
Часто:	порушення з боку центральної нервової системи, такі як: головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, збудження або сонливість
Рідко:	слабкість
Дуже рідко:	парестезія, порушення відчуття смаку, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, гост= ре порушення мозкового кровообігу
Частота невідома:	сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання
З боку органів зору
Дуже рідко:	розлад зору (затуманення зору та диплопія)
Частота невідома:	неврит зорового нерва
З боку органів слуху та лабіринту
Часто:	вертиго
Дуже рідко:	дзвін у вухах, порушення слуху
З боку серця
Дуже рідко:	відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда
Частота невідома:	синдром Коуніса
З боку судин
Дуже рідко:	артері= альна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Cambria;mso-f= areast-language: EN-US'>
Рідко:	астма (включаючи диспное)<= /span>
Дуже рідко:	пневмоніт
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто:	шлунково-кишкові скарги, такі як: нуд= ота, блювання та діарея, а також незначні шлунково-кишкові кровотечі, у рідкіс= них випадках з розвитком анемії, диспепсія, метеоризм, біль у шлунку, анорекс= ія
Рідко:	криваве блювання, геморагічна діарея, мелена, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразки шлунка або кишечнику= з кровотечею, гастроінтестинальний стеноз з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту
Дуже рідко:	стоматит (включаючи виразковий стомат= ит), глосит, ураження стравоходу, коліт (включаючи геморагічний коліт, ішемічн= ий коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит
З боку печінки та жовчовивідних шляхів
Часто:	збільшення рівня трансаміназ
Нечасто:	порушення функції печінки, особливо п= ри тривалій терапії, гепатит з або без жовтяниці (у рідкісних випадках можлив= ий миттєвий гепатит навіть без попередніх симптомів)
Рідко:	розлади печінки
Дуже рідко:	миттєвий гепатит, гепатонекроз, печін= кова недостатність
З боку шкіри та підшкірних тканин
Часто:	шкірні висипання
Нечасто:	втрата волосся
Рідко:	кропив’янка
Дуже рідко	екзантема, екзема, еритема, мультифор= мна еритема, реакції фоточутливості, пурпура (включаючи алергічну пурпуру), бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, свербі= ж
Частота невідома:	фіксований медикаментозний висип, генералізований бульозний фіксований медикаментозний висип
З боку нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто:	утворення набряків, особливо у хворих= на артеріальну гіпертензію або із нирковою недостатністю
Дуже рідко:	гостре ушкодження нирок (гостра нирко= ва недостатність), гематурія, протеїнурія (інтерстиціальний нефрит, папілярн= ий некроз нирок). Нефротичний синдром.
Загальні порушення та порушення у місці введення
Часто:	реакції у місці ін’єкції, біль у місц= і ін’єкції, затвердіння у місці ін’єкції
Рідко:	набряк, некроз у місці ін’єкції<= /o:p>
Дуже рідко:	абсцес у місці ін’єкції
Частота невідома:	медикаментозна емболія (синдром Нікол= ау)
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже рідко:	імпотенція
Інші можливі побічні реакції
Рідко:	реакції гіперчутливості на бензиловий спирт