MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2D86E.49252920" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2D86E.49252920 Content-Location: file:///C:/68124866/UA114290101_C0AF.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>для медичного
застосування лікарського засобу
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>ГРИПЕКС АКТИВ МАК=
С
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>(<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-langua=
ge:EN-US'>GRIPEX<=
sup>®<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'> <=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-langua=
ge:EN-US'>ACTIVE<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'> =
span><=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-langua=
ge:EN-US'>MAX<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>)
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif"'>
Склад<=
/b>:
діючі
речовини: парацетамол, кофеїн, феніл=
ефрину
гідрохлорид, хлорфеніраміну малеат, декстрометорфану гідробромід;
1 таблетка містит=
ь:
парацетамолу 500 мг, кофеїну 30 мг, фенілефрину гідрохлориду 10 мг,
хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 10 мг;
допоміжні речовин=
и:
крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеарат,
тальк, натрію крохмальгліколят (тип А), натрію кроскармелоза, барвник зелене
яблуко (тартразин (Е 102), діамантовий блакитний (Е 133)).
Лікарська
форма. Таблетки.
Основні
фізико-хімічні властивості: таблетки без обол=
онки
зеленого кольору з вкрапленнями, овальної форми, з рискою, мають відбитки «=
G» та «R» з того боку, де=
риска.
Фармакотерапевтична
група. Аналгетики та антипіретики=
. Аніліди. Парацетамол,
комбінації без психолептиків. Код АТХ N02B Е51.
Фармакологічні властивості.
Фармакологічний е=
фект
зумовлений дією всіх компонентів препарату.
Фар=
макодинаміка.
Парацетамол діє як
знеболювальний та жарознижувальний засіб. Аналгетична та жарознижувальна дія
парацетамолу пов’язана з впливом препарату на центр терморегуляції у
гіпоталамусі та здатності інгібувати синтез простагландинів.
Кофеїн – централь=
ний
стимулятор нервової системи. Стимулює дихальний центр, який збільшує швидкі=
сть
і глибину насичення легенів киснем, збільшує тонус скелетних м’язів, зменшує
поріг гіперкапнії. Для отримання такої ж реакції від аналгезуючого засобу б=
ез
кофеїну необхідна його доза, яка приблизно на 40 % вища, ніж одна доза у
поєднанні з кофеїном. Таким чином, кофеїн застосовують як ад’ювант
парацетамолу.
Фенілефрину гідро=
хлорид
стимулює постсинаптичні альфа-адренорецептори. Він звужує судини легенів і
підвищує тиск у легеневій артерії. Як вазоконстриктор чинить антиконгестивну
дію: зменшує набряк і гіперемію слизової оболонки носа, вираженість
ексудативних проявів, відновлює вільне дихання.
Хлорфеніраміну малеат є Н1-блокатором= , що затримує реакцію гладкої мускулатури на гістамін. Він має протиалергічну ді= ю, зменшує сльозотечу, свербіж у носі.
Декстрометор=
фану
гідробромід є засобом проти кашлю центральної дії. Він пригнічує кашльовий
центр, безпосередньо діючи на нього і підвищуючи поріг кашльового центру до
подразнюючих агентів.
Фармакокінетика.
Парацетамол швидко всмоктується з травного
тракту, зв’язується з білками плазми крові. Період напіввиведення з плазми становить 1-4 годи=
ни.
Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату парацетамолу.
Виводиться нирками головним чином у вигляді продуктів кон’югації, менше 5 % екскретується у
незміненому вигляді.
Кофеїн і його водорозчинні солі швидко
всмоктуються у кишечнику (у т. ч. у товстому). Період напіввиведення з плаз=
ми
становить близько 5 годин, у деяких осіб – до 10 годин. Основна частина
деметилюється та окиснюється. Близько 10 % виділяється нирками у незміненому
вигляді.
Фенілефрину гідрохлорид має низьку біодоступність унаслі=
док
нерівномірної абсорбції і впливу моноамінооксидази у шлунково-кишковому тра=
кті
і печінці при першому проходженні. Виводиться нирками у вигляді метаболітів.
Підкислення сечі прискорює виведення із організму.
Хлорфеніраміну малеат – компонент, який зменшує характ=
ерні
ефекти гістамінів, що особливо важливо для запобігання і полегшення багатьох
алергічних симптомів. Він всмоктується порівняно повільно з шлунково-кишков=
ого
тракту, максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2,5-6 год=
ин
після застосування перорально. Біодоступність низька і становить від 25 % д=
о 50
% від прийнятої кількості. Хлорфенірамін піддається метаболізму при першому
проходженні у печінці. Хлорфеніраміну малеат значною мірою метаболізується у
печінці з утворенням метаболітів дезметил- і дидезметилхлорфенірамін. Близь=
ко
70 % його зв’язується у плазмі з білками крові. Хлорфенірамін розподіляєтьс=
я в
усіх органах і тканинах, проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Компоне=
нт у
незміненому вигляді та метаболіти виводяться переважно із сечею, виведення
залежить від рН сечі та ступеня виділення; лише сліди виявлені у калі.
Тривалість дії становить від 4 до 6 годин.
Декстрометорфану гідробромід швидко всмоктується з травного
тракту. Він метаболізується у печінці і виводиться із сечею у незміненому
вигляді і у вигляді деметильованих метаболітів, включаючи декстрорфан, який
пригнічує кашель. Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду стано=
вить
4 години.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Лікування симптом=
ів грипу
та ГРВІ (гіпертермії, головного болю, нежитю, кашлю) у дорослих та дітей ві=
ком
від 12 років.
Протипоказання. <= o:p>
Препарат протипок=
азаний
пацієнтам із підвищеною чутливістю до будь-якого його компонента.
Алкоголізм, гіпер=
плазія
передміхурової залози, тяжкі форми атеросклерозу, артеріальної гіпертензії,
гострий панкреатит і гепатит, тромбоз периферичних артерій, декомпенсована
серцева недостатність; тяжкі форми ішемічної хвороби серця, порушення серце=
вої
провідності, шлуночкова тахікардія, закритокутова глаукома, виражені поруше=
ння
функції нирок та печінки, бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворюв=
ання
легень, феохромоцитома, гіпертиреоз, недостатність
глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, виражена лейкопенія, ане=
мія,
вроджена гіпербілірубінемія, синдром Дубіна-Джонсона, цукровий діабет,
підвищений внутрішньоочний тиск. Схильність до спазму судин, утруднене
сечовипускання, обструкція шийки сечового міхура. Стенозуюча виразка шлунка=
та
дванадцятипалої кишки, пілородуоденальна обструкція; епілепсія, підвищена
збудливість, порушення сну, емфізема, гострий інфаркт міокарда. Вік понад 60
років. Одночасне застосування з трициклічними антидепресантами,
β-блокаторами. Не застосовувати разом з інгібіторами моноамінооксидази
(МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.
Особливі заходи б=
езпеки.
Перед
призначенням препарату необхідно переконатися, що основна причина кашлю
визначена і що зниження інтенсивності кашлю не збільшить ризик клінічних або
фізіологічних ускладнень. З
обережністю застосовувати при персистуючому або хронічному кашлі, який вини=
кає
внаслідок куріння чи емфіземи легень, коли кашель супроводжується надлишков=
ою
секрецією харкотиння, пацієнтам з вродженим подовженим інтервалом =
span>QT або у випадках тривалого прийому препарат=
ів,
що можуть подовжувати =
QT інтервал.
Необхідно порадитися з
лікарем стосовно можливості застосування препарату пацієнтам із порушеннями
функції нирок і печінки.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт
застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект=
.
Під час лікуван=
ня
виключити вживання алкоголю, який посилює седативний ефект хлорфеніраміну
малеату і гепатотоксичність парацетамолу.
Необхідно
враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик
гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати
лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
У пацієнтів з
тяжкими інфекціями, такими як сепсис, що супроводжуються зниженням рівня
глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення
метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискоре=
не
чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно зверну=
тися
до лікаря у разі появи цих симптомів.
Пацієнтам, які
приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно
проконсультуватися з лікарем.
Не перевищувати
зазначених доз.
Не приймати
препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.
Якщо симптоми не
зникають, слід звернутися до лікаря.
Якщо головний б=
іль
стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Кофеїн послаблює
дію снодійних та наркотичних засобів. Під час лікування препаратом не
рекомендується вживати надмірну кількість напоїв, що містять кофеїн (таких =
як
кава, чай). Це може призвести до проблеми зі сном, до тремору, неприємного
відчуття за грудиною через серцебиття.
Фенілефрин може
спричинити прискорення пульсу, запаморочення або сильне серцебиття; пацієнти
мають бути про це попереджені.
З обережністю застосовувати при
захворюваннях печінки та нирок, артеріальній гіпертензії та компенсованій
серцевій недостатності.
Застосування препарату може зумов=
ити
позитивний аналітичний результат допінг-контролю.
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід
уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що
містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату
Грипекс Актив Макс.
Особливості
взаємодії препарату зумовлені властивостями його складових.
Грипекс
Актив Макс потенціює ефект інгібіто=
рів
МАО, седативних
препаратів та етанолу. Крім того, інгібітори МАО і фуразолідон при
поєднаному застосуванні з препаратом Грипекс Актив Макс можуть спричинити
збуджений стан, гіпертонічний криз та гіперпірексію (за рахунок хлорфенірам=
іну
малеату). При одночасному прийомі з антидепресантами,
протипаркінсонічними препаратами, нейролептиками може виявлятися
атропіноподібний ефект (проявляється сухістю у роті, затримкою сечі, запоро=
м).
Ризик
розвитку глаукоми збільшується при сумісному прийомі препарату Грипекс Актив
Макс з глюкокортикоїдами.
Парацетамол, що входить до складу препарату, зменшує ефективність діуретиків, а також збільшує ризик
гепатотоксичних реакцій при сумісному прийомі з барбітуратами, дифенілом, карбамазепіном, рифампіцином та іншим=
и індукторами мікросомальних печінкових
ферментів, а також протисудомни=
ми
засобами. Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при
сумісному застосуванні з метоклопра=
мідом
та домперидоном і зменшуватися =
при
сумісному застосуванні з холестирам=
іном.
Одночасне застосування=
парацетамолу з азидотимідином м=
оже
призвести до розвитку нейтропенії. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів посилюється при тривалому регулярн=
ому
застосуванні парацетамолу. Підвищується ризик кровотечі. Прийом разових доз=
не
виявляє значного ефекту. Паралельне застосування парацетамолу з нестероїдними протизапальними засобами=
збільшує
ризик виникнення ускладнень з боку нирок. При одночасному застосуванні
парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив
препаратів на печінку.
Барбітурати
зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу. Антисудомні препарати (включ=
аючи
фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомаль=
них
ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку
внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні
метаболіти.
Одночасне
застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку
гепатотоксичного синдрому.
Одна зі складових частин препарату – фенілефрину гідрохло=
рид
– проявляє адреноміметичний ефект при застосу=
ванні з трициклічними антидепресантами; од=
ночасне
застосування з галоманом збільш=
ує
ризик вентрикулярної аритмії. Грипекс Актив Макс зменшує гіпотензивний ефек=
т гуанетидину, який, у свою чергу, <=
/span>посилює α-адрености=
мулюючу
активність фенілефрину гідрохлориду. Фенілефрин може спричиняти небажані ре=
акції
при поєднанні з індометацином та
бромокрептином (тяжка артеріальна гіпертензія). Застосування
фенілефрину гідрохлориду з симпатоміметичними амінами, дигоксином і серцеви=
ми
глікозидами підвищує ризик аритмій та інфаркту міокарда. Алкалоїди раувольф=
ії
зменшують терапевтичний ефект фенілефрину гідрохлориду; β-адреноблокатори (фентоламін), фенотіазини, фуросе=
мід
та інші діуретики перешкоджають вазоконстрикції. Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів та
інших антигіпертензивних препаратів (резерпіну, метилдопи тощо) з підвищенн=
ям
ризику виникнення артеріальної гіпертензії та інших побічних реакцій з боку
серцево-судинної системи.
Хлорфенірамін
посилює антихолінергічну дію атропі=
ну,
спазмолітиків, трициклічних антидепресантів, інгібіторів МАО, протипаркінсо=
нічних
препаратів. Хлорфеніраміну малеат посилює дію засобів, що
пригнічують центральну нервову систему (транквілізатори, барбітурати),
протипаркінсонічних препаратів.
Не застосовувати
одночасно з алкоголем. Хлорфеніраміну малеат при одночасному застосуванні з
алкоголем потенціюють дію один одного.
Одночасне
застосування зі снодійними засобами, барбітуратами, заспокійливими засобами,
нейролептиками, транквілізаторами, анестетиками, наркотичними анальгетиками,
алкоголем посилює дію хлорфеніраміну малеату.
Мапротилін
(чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: мо=
же
посилитись антихолінергічна дія цих препаратів або таких антигістамінних
засобів, як хлорфенірамін.=
Кофеїн
підвищує ефект (покращує біодоступність) аналгетиків-антипіретиків, потенці=
ює
ефекти похідних ксантину, альфа- та
бета-адреноміметиків, психостимулюючих засобів. Циметидин, гормональні контрацептиви, ізоніазид посилюють дію
кофеїну. Кофеїн знижує ефект опіоїд=
них
аналгетиків, анксіолітиків, снодійних та седативних засобів, є антагоні=
стом
засобів для наркозу та інших препар=
атів,
що пригнічують центральну нервову систему, конкурентним антагоністом препаратів аденозину, АТФ. При одн=
очасному
застосуванні кофеїну з ерготаміном<=
/i>
покращується всмоктування ерготаміну з травного тракту, з тирео=
тропними засобами=
– підвищується тиреоїдний ефект. Кофеїн знижує концентрацію літію в крові.<=
o:p>
Декстрометорфану гідробромід. Застосування
декстрометорфану гідроброміду з інгібіторами ферментів, включаючи аміодарон,
флуоксетин, галоперидол, пароксетин, пропафенон та тіоридазин, може впливат=
и на
розумові здібності. Ототоксичні та фотосенсибілізуючі препарати при одночас=
ному
застосуванні можуть підсилювати побічні ефекти.
Особливості засто=
сування.
Зас=
тосування
у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у п=
еріод
вагітності або годування груддю.
Здатність впливат=
и на
швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Враховуючи, що пр=
епарат у
чутливих хворих може знижувати швидкість психомоторних реакцій, необхідних =
при
виконанні потенційно небезпечних робіт, на час прийому препарату краще
утриматися від керування транспортними засобами, роботи з механізмами, виконання інших робіт, що
потребують концентрації уваги.
Спосіб застосуван=
ня та
дози.
Препарат
призначений для перорального прийому.
Дорослим і дітям =
віком
від 12 років – 1 таблетка до 4 разів на добу. Інтервал між
прийомами становить не менше 4 годин. Тривалість лікування визначає лікар.
Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні. Не
перевищувати рекомендовану дозу. Не приймати разом з іншими лікарськими
засобами, що містять парацетамол.
Діти.
Препарат не призначати дітям
віком до 12 років.
Передозування.
Ознаки і симптоми передозування
окремих компонентів препарату Грипекс Актив Макс можна розподілити таким чи=
ном:
=
Симптоми
передозування парацетамолу. =
Передозування,
як правило, зумовлене парацетамолом і проявляється блідістю шкіри, анорексі=
єю,
нудотою, блюванням, абдомінальним болем, гепатонекрозом, підвищенням активн=
ості
печінкових трансаміназ, збільшенням протромбінового індексу. =
У разі
передозування можуть спостерігатися підвищене потовиділення, психомоторне
збудження або пригнічення центральної нервової системи, сонливість, порушен=
ня
свідомості, порушення серцевого ритму, тахікардія, екстрасистолія, тремор,
гіперрефлексія, судоми. Ураження печінки може проявитися через 12-48 годин
після передозування. <=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";color:windowtext'>=
Можуть
виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому
отруєнні печінкова недостатність може прогресувати і призвести до розвитку
токсичної енцефалопатії з порушенням свідомості, в окремих випадках – з
летальним наслідком. <=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";mso-bidi-font-fami=
ly:"Courier New";
mso-fareast-language:RU'>Гостре порушення функцій нирок з гострим некрозом канальців може проявлятися
сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при
відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалася також серцева аритмія та панкреатит=
span>. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г і більше парацета=
молу, та
у дітей, які прийняли парацетамолу понад 150 мг/кг маси тіла. Прийняття 5 г а=
бо
більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з фактор=
ами
ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примі=
доном,
рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферме=
нти
печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахек=
сія
(розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голод, кахексія).
Симптоми передозування кофеїну. Великі дози коф=
еїну
можуть спричинити головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання,
діурез, прискорене дихання, екстрасистолію, тахікардію або серцеву аритмію,
впливати на центральну нервову систему (запаморочення, безсоння, нервове зб=
удження,
дратівливість, стан афекту, тривожність, тремор, судоми). Клінічно важливі
симптоми передозування кофеїном пов=
’язані також із
ураженням печінки парацетамолом.
Симптоми передозування, пов’язані з потенціюванн=
ям
парасимпатолітичної дії антигістамінного компонента та симпатоміметичної дії
фенілефрину. Сонливість, після як=
ої
можливе збудження (особливо у дітей); порушення зору; нудота, блювання,
головний біль; порушення кровообігу; коматозний стан; зміна поведінки;
артеріальна гіпертензія; брадикардія; атропіноподібний психоз. Передозування,
зумовлене дією фенілефрину, може спричинити підвищене потовиділення,
психомоторне збудження або пригнічення центральної нервової системи, блідіс=
ть,
запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардію, екстрасисто=
лію,
тремор, гіперрефлексію, дратівливість, неспокій. У тяжких випадках можливе
виникнення порушення свідомості, галюцинацій, судом та аритмій.
При передозуванні хлорфеніраміну малеату<=
/i> стан
може варіюватися від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). При передозуван=
ні
хлорфеніраміну малеату можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми,
включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення
температури тіла, атонію кишечнику; пригнічення ЦНС супроводжується розлада=
ми дихання
та порушеннями роботи серцево-судинної системи.
Симптоми передозування декстрометорфану
нетипові: нудота та блювання, сонливість або надмірне збудження, запамороче=
ння,
летаргія, атаксія, ністагм, дихальна депресія.
Лікування.=
При передозуван=
ні
необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарн=
ю,
навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути
обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозув=
ання
або ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям,
якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята в межах 1 години. Концентрація
парацетамолу у плазмі крові повинна вимірюватися через 4 години або пізніше
після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано впродовж 24
годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при
його застосуванні впродовж 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різ=
ко
знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно ввод=
ити N-ацетилцистеїн
згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання може бути застосований
метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза
лікарнею. =
Для
відвернення токсичного впливу декстрометорфану на центральну нервову систему
застосовують налоксон.
Побічні
реакції.
У більшості випадків препарат переноситься добре. Побічні
дії, зумовлені складовими препарату, відзначалися зрідка, як правило, внасл=
ідок
тривалого застосування препарату у великих дозах.
=
Парацетамол.
=
З боку
травного тракту:=
рідко –
нудота, блювання, зниження апетиту, запор, діарея або метеоризм, дискомфорт=
в
епігастрії. При
довготривалому прийомі значних доз препарату – біль в епігастральній ділянц=
і,
гепатотоксична дія; гепатонекроз (при застосуванні високих доз).
=
З боку
системи крові та лімфатичної системи:=
дуже
рідко – гемолітична анемія, синці чи кровотечі, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), тромбоцитопенія; у поодиноких випадках – апластична ане=
мія,
панцитопенiя, сульфгемоглобінемія, нейтропенія, агранулоцитоз, лейкопенія.<=
o:p>
З боку дихальної системи: бронхоспазм у
пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ.
=
З боку
сечовидільної системи:=
ниркова
коліка, асептична піурія, інтерстиціальний гломерулонефрит; дуже рідко –
нефротоксична дія, папілярний некроз, порушення сечовипускання, дизурія.
З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висип на шкірі і слизо=
вих
оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна
ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний
епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку гепатобіліарної системи:<=
span
style=3D'mso-bookmark:bookmark0'> порушення функ=
ції
печінки, підвищення активності
печінкових ферментів, як правило, без розвитку жовтяниці.
=
Інші: у поодиноких випадках – гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми, =
загальна
слабкість, посилене потовиділення,
=
Кофеїн.
=
З боку
центральної нервової системи: =
рідко –
головний біль, відчуття страху, загальна слабкість, запаморочення; у поодин=
оких
випадках – психомоторне збудження і порушення орієнтації, безсоння,
занепокоєння, дратівливість або знервованість, тремор, сплутаність свідомос=
ті,
депресивні стани, відчуття поколювання і тяжкості в кінцівках, шум у вухах,
епілептичні напади, кома, тривога, галюцинації, дискінезія.
=
З боку
серцево-судинної системи: у
поодиноких випадках – відчуття серцебиття, тахікардія, аритмія, підвищення
артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальної гіпертензією).
=
З боку
травного тракту: <=
span
lang=3DUK style=3D'font-family:"Times New Roman","serif";color:windowtext'>=
рідко –
нудота, блювання, загострення виразкової хвороби.
=
Фенілефрину
гідрохлорид.
=
З боку
нервової системи: =
=
рідко –
головний біль, безсоння, запаморочення, сплутаність свідомості.
=
З боку
серцево-судинної системи:=
у
поодиноких випадках – тахікардія, рефлекторна брадикардія, задишка, біль у
серці, підвищення артеріального тиску (особливо у пацієнтів з артеріальною
гіпертензією), аритмія.
=
З боку
травного тракту:=
нудота,
діарея.
=
Хлорфеніраміну
малеат.
=
З боку
травного тракту:=
нудота,
блювання, епігастральній біль, сухість в роті або горлі.<=
/span>
=
З боку
органів зору:=
дуже
рідко – мідріаз, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску.
=
З боку
серцево-судинної системи:=
у
поодиноких випадках – тахікардія.
=
З боку
центральної нервової системи:=
рідко –
сонливість, головний біль, тремор.
=
З боку
сечовидільної системи:=
дуже
рідко – затримка сечі та странгурія (утруднене сечовиділення)=
.
Допоміжн=
a речовинa барвник жовтий захід FCF (Е 110) може спричинити
алергічні реакції.=
Небажані ефекти з декстрометорфаном
поодинокі, але іноді повідомлялось про шлунково-кишкові розлади та
запаморочення.
Термін придатності.
4 роки.
Умови
зберігання.
Зберігати в оригінальній уп=
аковці
при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для
дітей місці.
Упаковка.
4 таблетки=
у
блістері; в картонній коробці.
10 таблето=
к у
блістері; в картонній коробці.
12 таблето=
к у
блістері, в картонній коробці.
20 (10&tim=
es;2)
таблеток у блістерах, у картонній коробці.
24 (12&tim=
es;2)
таблеток у блістерах, у картонній коробці.
Категорія
відпуску. Без рецепта.
Виробник.
Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед/<= o:p>
Evertogen Life Sciences Limited.<= o:p>
Місцезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Плот № Ес-8, Ес-9, Ес-13 та
Ес-14, Ей Пі Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (ВI),
Єдчерла (ЕM), Махабубнагар, ІH - 509 301, Індія/
Plo=
t No
S-8, S-9, S-13 & S-14, APIIC, Pharma Sez, Green Industrial Park, Polepa=
lly
(V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, In-509 301, India.
Заявник.
Юнілаб, ЛП, США/
Unilab, LP, <=
span
style=3D'mso-bookmark:bookmark0'>USA.
Місцезнаходження
заявника та/або представника заявника.
966 Хангерфорд Драйв, офіс =
ЗБ,
Роквіль, Меріленд 20850, США/
966 Hungerford Drive, Suite ЗВ Rockville=
, Maryland 20850, USA.