ІНСТРУК = 62;ІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЕПІРУБІ = 62;ИН МЕДАК

(EPIRUBICIN MEDAC)

С= 082;лад:

діюча речовина: епірубіцин&= #1091; гідрохлориk= 6;;

1 мл розчину для ін’єкцій мі = 89;тить 2 мг епірубіцинm= 1; гідрохлориk= 6;у;

допоміж = 85;і речовини: натрію хлорид, кислота хлористовоk= 6;нева концентровk= 2;на, вода для ін’= 108;кцій.

= ;

Лікарсь = 82;а форма. Р= 086;зчин для ін’єкці = 81;.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: прозорий розчин червоного кольору, вільний від видимих механічних включень.

= ;

Фармак = 86;терапевтич&#= 1085;а група.

Антине = 86;пластичні засоби. Код АТХ L01D B03.

= ;

Ф= 072;рмакологіч&= #1085;і властивостo= 0;.

Фармако = 76;инаміка.

Механіз = 84; дії. Еп= 110;рубіцин являє собою антибіотик групи антра = 94;иклінів з цитотоксичl= 5;ою активністю. Механізм ді= 11; епірубіцинm= 1; пов’язаний = 79; його здатністю з = 74;’язуватися з ДНК. Дослідженнn= 3; культури кл= 10;тин показали швидке проникненнn= 3; у клітину, локалізаціn= 2; в ядрі, інгібуваннn= 3; синтезу нуклеїновоo= 1; кислоти і мітозу. Доведено, що епірубіцин = 08; активним щодо широкого спектра експерименm= 0;альних пухлин, включаючи лейкемію L1210 і P388, саркоми SA 80 (тверді та асцитні форми), меланому B16, ра= ;к молочної залози, рак легенів Лью= 11;са і рак ободової кишки 38. Також продемонстl= 8;ована активність епірубіцинm= 1; проти пухли = 85; людини, пересадженl= 0;х безтимусниl= 4; голим мишам (меланома, рак молочно= 11; залози, легенів, передміхурl= 6;вої залози та яєчників).

Ф = 72;рмакокінет&#= 1080;ка.

Адсорбц= 10;я. У фармакокінk= 7;тичних дослідженнn= 3;х за участю пацієнтів і = 79; карциномою in situ сеч&#= 1086;вого міхура зазвичай виявляють низькі рівн= 10; епірубіцинm= 1; у плазмі крові після = 074;нутрішньом&= #1110;хурової інстиляції (<= ;10 нг/мл). Таким чином, не можна припустити = 10;снування значної системної резорбції. У пацієнтів і = 79; пошкодженнn= 3;ми слизової об = 86;лонки сечового міхура (наприклад у випадку пухлини, циститу, операції) можна очікувати в = 80;щу швидкіс = 90;ь резорбції.

Р = 86;зподіл. У пацієнтів з нормальною функцією пе = 95;інки і нирок рівн= 110; у плазмі крові після внутрішньоk= 4;енної ін’єкції 60−150 мг/м2 лікар= ського засобу демонструвk= 2;ли модель трьохекспоl= 5;енціальног= 086; зменшення з дуже швидко= 02; першою фазо= 02;, повільною кінцевою фазою та середнім періодом напіввиведk= 7;ння приблизно 40 годин. Вказані доз = 80; знаходятьсn= 3; в межах фармакокінk= 7;тичної лінійності як з точки зору значен= 00; кліренсу у плазмі кров= 10;, так і метаболічнl= 6;го шляху.

Б= 10;отрансформ&#= 1072;ція. О = 89;новні ідентифікоk= 4;ані метаболіти R= 11; епірубіцинl= 6;л (13‑ОН епірубіцин), а також глюкуронідl= 0; епірубіцинm= 1; та епірубіцинl= 6;лу.

4`‑O= ‑глюкуроніk= 6;ація відрізняє епірубіцин від доксорубіцl= 0;ну і може поясн= 102;вати швидшу елімінацію епірубіцинm= 1; та його зменшену то = 82;сичність. Рівні основного метаболіту = 91; плазмі кров= 10;, похідне 13‑ОН (епірубіцин = 86;л), відповідно нижчі і фактично паралельні рівням незміненої = 72;ктивної субстанції.

Виведен = 85;я. Епірубі = 94;ин виводиться = 74; основному печінкою; високі показники кліренсу у плазмі кров= 10; (0,9 л/хв) вказують, що така повільна елімінація відбуваєтьl= 9;я завдяки великому розподілу в = 090;канинах. Виведення і = 79; сечею через 48 годин стано = 74;ить приблизно 9−10 % введеної дози.<= /o:p>

Е= 082;скреція через жовчн= 10; шляхи є головним шл= 03;хом елімінації, приблизно 40 % введеної дози виявляєтьсn= 3; у жовчі через 72 години. Активна субстанція = 85;е проникає крізь гематоенцеm= 2;алічний бар’єр.

Л= 10;нійність/не&= #1083;інійність. В інтервалі між 60 і 120 мг/м2 розташо = 74;аний великий діапазон фармакокінk= 7;тичної лінійності, доза 150 мг/м2 розташо = 74;ана на межі лінійності дози.<= /o:p>

= ;

Клінічн= 10; характерисm= 0;ики.

П= 086;казання.

Е= 087;ірубіцин застосовуюm= 0;ь для лікування р= 03;ду неопластичl= 5;их станів, у тому числі:

- = ра= 082;у молочної залози;

- = ра= 082;у яєчників;=

- = ра= 082;у шлунка;

- = ра= 082;у легенів;

- = зл= 086;якісних лімфом;

- = са= 088;коми м’яких тканин;

- = ра= 082;у печінки;

- = ра= 082;у підшлунковl= 6;ї залози;

- = ра= 082;у прямої кишк = 80;;

- = ра= 082;у шийно‑лицьl= 6;вої ділянки;

- = ле= 081;кемії.

Показан = 86;, що епірубіцин при внутрішньоl= 4;іхуровому введенні ефективний = 76;ля лікування:=

- = па= 087;ілярного перехідно‑l= 2;літинного раку сечового міхура;

- = ка= 088;циноми in situ сечового міхура;

- = вн= 091;трішньоміх&= #1091;рової профілактиl= 2;и рецидивів поверхневоo= 1; карциноми сечового мі = 93;ура після трансуретрk= 2;льної резекції.=

= ;

П= 088;отипоказан&= #1085;я.

- = Пі= 076;вищена чутливість = 76;о епірубіцинm= 1; або до будь‑= 103;кої допоміжної речовини препарату, д= 086; інших антрацикліl= 5;ів та антраценедo= 0;онів;

- = пе= 088;іод годування груддю.

В= 085;утрішньове&= #1085;не введення епірубіцинm= 1; протипоказk= 2;не при таких захворюванl= 5;ях:

- = пе= 088;систуюча мієлосупреl= 9;ія внаслідок п = 86;передньої хіміо‑ або променевої терапії;

- = ак= 090;ивна депресія функції кісткового мозку внаслідок раніше проведених курсів ліку = 74;ання із застосуванl= 5;ям інших протипухлиl= 5;них засобів або радіотерапo= 0;ї;

- = тя= 078;кі порушення функції печінки;

- = ка= 088;діологічні захворюванl= 5;я, у тому числі &#= 1074; анамнезі (зокрема міокардіалn= 0;на недостатніl= 9;ть IV ступеня, гострий інфаркт міокарда аб = 86; інфаркт міокарда в анамнезі, що спричинив міокардіалn= 0;ну недостатніl= 9;ть III або IV ступен= 03;, гострі запальні захворюванl= 5;я серця, аритмії зі серйозними гемодинаміm= 5;ними порушеннямl= 0;);

- = ка= 088;діоміопаті&= #1103;;

- = не= 089;табільна стенокардіn= 3;;

- = от= 088;имання раніше максимальнl= 6;ї кумулятивнl= 6;ї дози інших антрацикліl= 5;ів (наприклад, доксорубіцl= 0;ну або даунору = 73;іцину);

- = го= 089;трі системні (ге= 085;ералізован&= #1110;) інфекції.=

- = тя= 078;ке запалення слизових оболонок ротової порожнини та/або шлунково-ки = 96;кового тракту.

П= 088;отипоказан&= #1085;я для внутрішньоl= 4;іхурового застосуванl= 5;я:

- = ін= 092;екції сечовивіднl= 0;х шляхів;

- = ін= 074;азивні пухлини, що проникають = 91; стінку сечового міхура;

- = пр= 086;блеми катетеризаm= 4;ії (уретральна непрохідніl= 9;ть, спричинена значним внутрішньоl= 4;іхуровим новоутвореl= 5;ням);

- = за= 087;алення сечового міхура;

- = ге= 084;атурія.

О= 089;обливі заходи безпеки.

В = 85;утрішньове&#= 1085;не введення<= /i>

Епірубіцин Медак рекомендовk= 2;но вводити, вик= 086;ристовуючи крапельницn= 2; з безперерв = 85;им потоком фізіологічl= 5;ого розчину. <= /span>Д = 83;я мінімізаціo= 1; ризику тромбозу аб = 86; перивенної екстравазаm= 4;ії інфузія має тривати від 3 до 20 хвилин, залежно від дози та об’єму інфузійногl= 6; розчину. Пря= 084;а з натиском ін’єкція не рекомендовk= 2;на через ризик екстравазаm= 4;ії, яка може вин= 080;кнути навіть при адекватномm= 1; кровонаповl= 5;енні при аспірації голкою.

В = 85;утрішньомі&#= 1093;урове введення<= /i>

Розчин епірубіцинm= 1; слід вводит = 80; за допомого= 02; катетера, розчин повинен залишатися = 91; сечовому міхурі протягом 1 години. Під час процедури пацієнтові необхідно періодично повертатисn= 3; на бік, щоб слизова оболонка сечового міхура мала найбільший контакт із розчином. Дл= 103; того, щоб уникнути розведення розчину сечею, паціє= 085;т має утримуватиl= 9;я від вживанн= 03; будь-якої рідини протягом 12 годин перед інстиляцієn= 2;. Після завершення процедури хворому слі = 76; випорожнит&= #1080; сечовий міх = 91;р.

Спеціал= 00;ні запобіжні заходи при обігу і знищ= 077;нні. Епірубі = 94;ину гідрохлориk= 6; можна додатково розбавляти 5 % розчином глюкози або 0,9= % розчином натрію хлориду і вводити внутрішньоk= 4;енно інфузійно.

Розчин для ін’єкці = 81; не містить консервантo= 0;в; невикористk= 2;ну порцію розчину з флакона необхідно н = 77;гайно знищити відповідно до внутрішніх = 74;имог установи.=

Поради щ= 086;до безпечного обігу і знищення антинеоплаl= 9;тичних засобів

1.       Як= 097;о необхідно приготуватl= 0; розчин для і= 085;фузій, то його повинен готувати кв = 72;ліфіковани&#= 1081; персонал в асептичних умовах.

2.       Пр= 080;готування розчину для інфузій слі = 76; здійснюватl= 0; у спеціально = 87;ризначеном&#= 1091; асептичномm= 1; приміщенні.

3.      Сл= 110;д вдягти відповідні захисні рукавички, захисні окуляри, халат і маску.

4.    Необх= ідно бути обережними, щоб уникнут = 80; випадковогl= 6; контакту лікарськогl= 6; засобу з очима. У разі контакту з очима промити очі великою кіл= 00;кістю води та/або 0,9 % розчину натрію хлор = 80;ду, принаймні п= ротягом 15 хвилин. Потім слід звернутися до лікаря.

5.      У разі контакту зі шкірою ретельно промити уражену ділянку водою з мило= 084; або розчино = 84; натрію бікарбонатm= 1;. Не терти шкіру щітко= 02;. Після знятт= 03; рукавичок завжди слід мити руки.

6.        При розбризкувk= 2;нні або розливанні розчину епірубіцинm= 1;, забруднене місце необхідно обробити розведеним розчином натрію гіпо = 93;лориту (містить 1 % хлору), бажа&= #1085;о через відмочуванl= 5;я даним розчином, а потім водою. &#= 1059;весь використанl= 0;й матеріал по = 90;рібно знищити, як описано нижче.

7.      Ва= 075;ітні жінки не повинні працювати з цитотоксичl= 5;ими лікарськимl= 0; засобами.

8.    Слід вживати відповідні запобіжні заходи при знищенні ма = 90;еріалів (шприци, голки), які застосовувk= 2;ли для розчинення та/або розбавленнn= 3; цитотоксичl= 5;их лікарських засобів. Буд= 100;-який невикористk= 2;ний продукт або використанl= 0;й матеріал повинен бут = 80; знищений відповідно до місцевих вимог щодо знищення цитотоксичl= 5;их препаратів.

= ;

В= 079;аємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Е= 087;ірубіцин застосовуюm= 0;ь в основному = 091; комбінації = 79; іншими цитотоксичl= 5;ими лікарськимl= 0; засобами. Надзвичайнl= 6; важливо нік = 86;ли не змішуват = 80; епірубіцин = 79; цими препар = 72;тами в одному шприці.

М= 086;же розвинутисn= 3; адитивна токсичністn= 0;, особливо по = 74;’язана з дією на кіс&#= 1090;ковий мозок, травний тракт, також &#= 1084;ожливі гематологіm= 5;ні побічні ефекти.

М= 086;же збільшуватl= 0;ся потенційниl= 1; ризик карді = 86;токсичност&#= 1110; у пацієнтів, які одночас = 85;о одержують кардіотоксl= 0;чні засоби (напр= 080;клад, 5‑фторураци = 83;, циклофосфаl= 4;ід, цисплатин, таксани) або супутню (або попередню) променеву т = 77;рапію медіастинаl= 3;ьної ділянки перикарда. При застосуванl= 5;і епірубіцинm= 1; у комбінованo= 0;й хіміотерапo= 0;ї з іншими пот= 077;нційно кардіотоксl= 0;чними лікарськимl= 0; засобами, а також при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інших лікарських засобів, які можуть спричиняти серцеву недостатніl= 9;ть (наприклад, блокатори кальцієвих каналів), необхідно контролюваm= 0;и функцію сер = 94;я впродовж ус= 00;ого періоду лікування.

Е= 087;ірубіцин в основному метаболізуn= 8;ться печінкою. Будь‑який лікарський засіб, що впливає на функцію печінки, при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з епірубіци = 85;ом може також впливати на метаболізм епірубіцинm= 1;, його фармакокінk= 7;тику, терапевтичl= 5;у ефективнісm= 0;ь та/або токсичністn= 0;.

Н= 077; слід застосовувk= 2;ти похідні антрацикліl= 5;у, включаючи епірубіцин, = 091; комбінації = 79; іншими кардіотоксl= 0;чними лікарськимl= 0; засобами, якщо не пров= 077;дено ретельний контроль функції сер = 94;я пацієнта. Пацієнти, як= 110; одержують похідні ант = 88;ацикліну після припинення лікування іншими кардіотоксl= 0;чними лікарськимl= 0; засобами, особливо та = 82;ими, що мають тривалий період напіввиведk= 7;ння, наприклад трастузумаk= 3;ом, також знахо = 76;яться у зоні підвищеногl= 6; ризику розвитку кардіотоксl= 0;чності.

П= 086;відомлялос&= #1103;, що період напіввиведk= 7;ння трастузумаk= 3;у є змінним. Речовина може знаходитисn= 3; у кровообіг = 91; до 7 місяців. Тому лікаря = 84; слід уникат = 80; терапії на основі антрацикліl= 5;ів протягом 7 місяців після припи = 85;ення прийому трастузумаk= 3;у, якщо це можл= 080;во. Якщо до цьог= 086; часу використовm= 1;ються антрацикліl= 5;и, рекомендуєm= 0;ься ретельний моніторинг серцевої функції.

П= 086;трібно уникати вакцинації живими вакцинами пацієнтів, які одержують епірубіцин. = 062;е також стосується 6 місяців після припи = 85;ення хіміотерапo= 0;ї. Можна вводи = 90;и убиті або інактивоваl= 5;і вакцини, одн= 072;к такі вакцин = 80; можуть бути менш ефекти = 74;ними. = Під час лікування епірубіцинl= 6;м пацієнти та = 82;ож повинні уникати контактів з особами, які нещодавно вакцинувалl= 0;ся проти поліо = 84;ієліту. =

Вв= 077;дення дози циметидину призводило до 50 % збільшення площі під кривою (АUС) епірубіцинm= 1;, тому слід припинити прийом циметидину = 87;ід час лікування епірубіцинl= 6;м. П= 088;и введенні епірубіцинm= 1; в дозі 100 мг/м² кожні 3 тижні після терапії циметидиноl= 4; у дозі 400 мг 2 рази на добу було відзначено збільшення = 85;а 50 % AUC епірубіцинm= 1; і збільшенн= 03; на         =           41 % AUC епірубіцин&= #1086;лу (показник р останнього ˂0,05). Оскільки не було виявлено змін AUC 7-дезокl= 9;идоксорубі= 094;инолу аглікону і зниження печінковогl= 6; кровотоку, зазначене я = 74;ище не пояснюєтьсn= 3; зниженням активності = 92;ерментів системи цитохрому P450. Під час ліку= 074;ання епірубіцинl= 6;м слід припинити застосуванl= 5;я циметидину.

П= 088;и застосуванl= 5;і паклітаксеl= 3;у до введення епірубіцинm= 1; паклітаксеl= 3; може спричи = 85;яти підвищення концентрацo= 0;ї у плазмі крові незміненогl= 6; епірубіцинm= 1; і його метаболітіk= 4;, останні є не= 090;оксичними і неактивни = 84;и.

С= 091;путнє введення паклітаксеl= 3;у або доцетакселm= 1; не впливало на фармакокінk= 7;тику епірубіцинm= 1; при введенн= 10; епірубіцинm= 1; перед застосуванl= 5;ям таксолу.

Д= 072;ну комбінацію можна застосовувk= 2;ти при ступінч = 72;стому введенні двох лікарських = 79;асобів. Слід проводити інфузію епірубіцинm= 1; і паклітаксеl= 3;у як мінімум з інтервалом = 91; 24 години між застосуванl= 5;ям даних лікар = 89;ьких засобів.

У &#= 1087;роцесі одного з досліджень виявили, що доцетаксел може збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю метаболітіk= 4; епірубіцинm= 1; в плазмі кро= 074;і при його застосуванl= 5;і відразу після введе = 85;ня епірубіцинm= 1;. Верапам= 10;л (рацемат) може змінювати фармакокінk= 7;тику епірубіцинm= 1;. Дексверапаl= 4;іл (R - енантіомер) може посили = 90;и пригнічуваl= 3;ьну дію на кістковий м = 86;зок. Хінін може прискорюваm= 0;и початковий розподіл епірубіцинm= 1; з крові у тканини і може вплива = 90;и на розподіл епірубіцинm= 1; в еритроцитаm= 3;.

С= 091;путнє введення ά2b‑= ;інтерферон = 91; може спричи = 85;яти скорочення = 90;ермінально&#= 1075;о елімінаційl= 5;ого періоду напіввиведk= 7;ння і зменшення загального кліренсу епірубіцинm= 1;.

С= 083;ід враховуватl= 0; можливість вираженого = 87;орушення гемопоезу при (попередньо = 84;у) лікуванні препаратамl= 0;, що впливають н = 72; кістковий мозок (цитостатич = 85;і засоби, сульфонаміk= 6;и, хлорамфеніl= 2;ол, дифенілгідk= 2;нтоїн, похідні амідопіринm= 1;, антиретровo= 0;русні засоби).

П= 086;силення мієлосупреl= 9;ії може статис= 03; у пацієнтів, які проходили к = 86;мбіновану терапію антрацикліl= 5;ом і дексразок = 89;аном.

Лікарсь = 82;і засоби, які уповільнююm= 0;ь виведення сечової кислоти (наприклад, сульфанілаl= 4;іди, деякі діуретики), можуть призвести д = 86; посилення гіперурикеl= 4;ії при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і епірубіцинm= 1;. Епірубіцин = 79;в’язується з гепарином; може виникнути о = 89;ад і втрата ефективносm= 0;і обох засобі = 74;.

= ;

О= 089;обливості застосуванl= 5;я.

За= 075;альні відомості<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -ansi-language: UK'>. Епірубіцин слід вводит = 80; тільки під наглядом компетентнl= 6;го лікаря, який &#= 1084;ає досвід застосуванl= 5;я хіміотерапk= 7;втичних засобів. Н = 77;обхідна наявність діагностичl= 5;ого устаткуванl= 5;я та створенн= 03; умов для лікування можливих ускладнень внаслідок мієлосупреl= 9;ії, особливо пр = 80; високодозоk= 4;ій терапії епірубіцинl= 6;м.

П= 072;цієнти повинні повністю вилікуватиl= 9;я від гострої токсичностo= 0; (наприклад, стоматиту, м= 091;козиту, нейтропеніo= 1;, тромбоцитоl= 7;енії та генералізо&= #1074;аних інфекційниm= 3; захворюванn= 0;), що виникла = 091; результаті попередньоk= 5;о лікування цитотоксичl= 5;ими засобами, до початку лікування епірубіцинl= 6;м. Лікування високими дозами епірубіцинm= 1; (наприклад, >90 мг/м2 = кожні 3‑4 тижні) спричиняє з = 72;галом такі ж побічні ефекти, які спостерігаl= 3;ися при введенн= 10; стандартниm= 3; доз (<90 мг/м2 к= 086;жні 3‑4 тижні), може збільшитисn= 3; ступінь тяжкості не = 81;тропенії і стоматиту/м = 91;козиту. Лікування високими дозами епірубіцинm= 1; вимагає осо = 73;ливої уважності через можливі клінічні ускладненнn= 3;, пов’язані з вираженою мієлосупреl= 9;ією.

Функція серця. К= 072;рдіотоксич&= #1085;ість являє собою = 088;изик, пов’язаний = 10;з лікуванням = 87;охідними антрацикліl= 5;у, який може виявляти як ранні (тобто гострі), так і пізні (тобто сповільненo= 0;) порушення.

Ранні (го&#= 1089;трі) порушення. Ранні прояв= и кардіотоксl= 0;чності епірубіцинm= 1; полягають в основному = 091; розвитку синусової тахікардії та/або у змін&#= 1072;х кривої елек = 90;рокардіогр&#= 1072;ми (ЕКГ), наприклад неспецифічl= 5;і зміни S‑T сегмента T‑х= 074;илі. Також зареєстровk= 2;ні повідомленl= 5;я про випадки тахікардії, = 074;ключаючи передчасне = 89;корочення шлуночка, шл= 091;ночкову тахікардію = 10; брадикарді&= #1102;, а також передсерднl= 6;‑шлуночков= 091; і міжшлуночкl= 6;ву блокаду. Дан= 110; ефекти зазвичай не = 108; передумовоn= 2; для подальш = 86;го розвитку уп = 86;вільненої кардіотоксl= 0;чності, вони рідко є клінічно значущими і зазвичай короткочасl= 5;і та оборотні, їх не слід розглядати як показанн= 03; для припинення лікування епірубіцинl= 6;м.

Пізні (уп&#= 1086;вільнені) порушення. Уповільнен&= #1072; кардіотоксl= 0;чність зазвичай ро = 79;вивається на завершальнl= 6;му етапі курсу лікування епірубіцинl= 6;м або через 2‑3 місяці післ= 03; завершення терапії, також зареє = 89;тровані повідомленl= 5;я про її пізні= 096;і прояви (чере= 079; кілька міся = 94;ів або років пі= 089;ля завершення лікування). У&#= 1087;овільнена кардіоміопk= 2;тія проявляєтьl= 9;я зменшенням фракції вик = 80;ду лівого шлуночка (LVEF) та/або ознаками і с= 080;мптомами застійної серцевої недостатноl= 9;ті (ЗСН), наприклад задишка, наб= 088;як легенів, орт= 086;статичний набряк, кард= 110;омегалія і гепатомег = 72;лія, олігоурія, а= 089;цит, плевральниl= 1; випіт і ритм галопу. ЗСН і&#= 1079; загрозою дл= 03; життя є найтяжчою формою кардіоміопk= 2;тії, спричиненоn= 2; похідними антрацикліl= 5;у, і являє собо= 102; токсичністn= 0; лікарськогl= 6; засобу, що обмежує кумулятивнm= 1; дозу. Серцева недостатніl= 9;ть, яка не піддається = 89;пецифічном&#= 1091; медикаментl= 6;зному лікуванню, може розвиватисn= 3; через декілька тижнів післ= 03; припинення терапії епірубіцинl= 6;м.

Р= 080;зик розвитку ЗС = 53; швидко збільшуєтьl= 9;я зі збільшенняl= 4; загальних кумулятивнl= 0;х доз епірубіцинm= 1;, які перевищуютn= 0; 900 мг/м2; перевищуваm= 0;и подібну кумулятивнm= 1; дозу слід з особливою обережністn= 2;.

Мо= 085;іторинг функції серця. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>П = 77;ред початком і після закінчення кожного курсу терапії рекомендуєm= 0;ься проводити ЕКГ-дослідж = 77;ння. Такі зміни ЕКГ, як сплощення або інверсі= 03; зубця Т, депресія сегмента S-T або аритмії (зазвичай транзиторнo= 0; та оборотні), не є підставою для припине = 85;ня терапії препаратом.

С= 083;ід оцінювати функцію сер = 94;я пацієнтів д = 86; початку лікування епірубіцинl= 6;м і ретельно ї= 111; контролюваm= 0;и у процесі терапії з метою мінімізаціo= 1; ризику виникнення тяжкої серцевої недостатноl= 9;ті. =

Р= 080;зик тяжкої серцевої недостатноl= 9;ті можна зменшити за допомогою регулярногl= 6; моніторингm= 1; фракції викиду лівого шлуночка (LVEF) у процесі проведення курсу лікування з= 10; швидким припиненняl= 4; введення епірубіцинm= 1; при перших ознаках порушення функції. Нал= 077;жним способом повторної оцінки функції сер = 94;я є оцінка LVEF за допомогою багатоступo= 0;нчатої радіоізотоl= 7;ної коронарогрk= 2;фії (MUGA) або ехокар = 76;іографії (ЕхоКГ). Рекомендуєm= 0;ься базова оцін = 82;а функції серця за допомогою електрокарk= 6;іографії і скануванн= 03; MUGA або ЕхоКГ, особливо дл= 03; пацієнтів і = 79; факторами ризику, що збільшують ймовірністn= 0; кардіотоксl= 0;чності. Слід проводити повторне визначення LVEF за допомого= 02; MUGA або ЕхоКГ, особливо пр = 80; застосуван&= #1085;і більш високих кумулятивнl= 0;х доз антрацикліl= 5;у. Техніка, яку використовm= 1;ють для оцінки при подальшому спостережеl= 5;ні, повинна бут = 80; відповідноn= 2;.

Ка= 088;діотоксичн&= #1110;сть у поєднанні = 079; трастузумаk= 3;ом. Серцева недостатніl= 9;ть (NYHA, клас II‑IV) спостерігаn= 8;ться у пацієнтів, які застосо = 74;ують як монотерапіn= 2; трастузумаk= 3; або комбінованm= 1; терапію з антрацикліl= 5;ами, такими як епірубіцин. Вона може варіювати від помірно= 11; до тяжкої і м&#= 1086;же призвести д = 86; летального наслідку (р&#= 1080;зик особливо пі = 76;вищений у пацієнтів літнього віку).

Т= 088;астузумаб і антрацикліl= 5;и, наприклад епірубіцин, не слід застосовувk= 2;ти у комбінаці= 11;, якщо не проводитьсn= 3; ретельний контроль функції сер = 94;я пацієнта пі = 76; час добре контрольовk= 2;них клінічних випробуванn= 0;. Пацієнти, як= 110; раніше одержували антрацикліl= 5;и, також знаходятьсn= 3; у зоні підвищеногl= 6; ризику розвитку кардіотоксl= 0;чності при застосу = 74;анні трастузумаk= 3;у, хоча ризик м= 077;нший, ніж при одно= 095;асному застосуванl= 5;і трастузумаk= 3;у й антрацикліl= 5;ів.

Повідом = 83;ялося, що період напіввиведk= 7;ння трастузумаk= 3;у є змінним. Речовина може знаходитисn= 3; у кровообіг = 91; до 7 місяців. Тому слід по можливості = 91;никати терапії на основі антрацикліl= 5;ів протягом 7 місяців піс = 83;я припинення прийому трастузумаk= 3;у. Якщо до цьог= 086; часу використовm= 1;ються антрацикліl= 5;и, рекомендуєm= 0;ься ретельний моніторинг серцевої функції. У разі появи симптомів серцевої недостатноl= 9;ті при застосуванl= 5;і трастузумаk= 3;у після лікування епірубіцинl= 6;м необхідно з = 72;стосовуват&#= 1080; стандартні препарати.=

В= 088;аховуючи можливий ри = 79;ик розвитку кардіоміопk= 2;тії, при перевищ = 77;нні кумулятивнl= 6;ї дози епірубіцинm= 1; 900 мг/м2 = слід бути особливо обережним.

К= 072;рдіоміопат&= #1110;я, спричинена похідними а = 85;трацикліну, супроводжуn= 8;ться постійним з = 84;еншенням напруженняl= 4; інтервалу Q–R–S, пролонгаціn= 8;ю понад нормальні межі систол= 10;чного інтервалу (фаза перед вигнанням PEP) і зменшенням фракції викиду (пері= 086;д вигнання з лівого шлуночка LVET). Зміни на ЕКГ можуть вказувати н = 72; кардіоміопk= 2;тію, спричинену похідними антрацикліl= 5;у, але ЕКГ не є чутливим аб = 86; специфічниl= 4; методом для виявлення кардіотоксl= 0;чності, пов’язаної із застосуванl= 5;ям похідних антрацикліl= 5;у.

Ф= 072;ктори ризику кардіотоксl= 0;чності можуть спостерігаm= 0;ися у пацієнтів = 079; активним аб = 86; прихованим серцево‑суk= 6;инним захворюванl= 5;ям, у пацієнтів, які одержували = 86;дночасно з епірубіцинl= 6;м променеву терапію або попередню променеву терапію діл= 03;нки середостінl= 5;я/ділянки перикарда, у пацієнтів, які раніше одержували лікування іншими похідними антрацикліl= 5;у або антраце = 85;діону, а також при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і інших лікар = 89;ьких засобів, здатних пригнічуваm= 0;и скорочувалn= 0;ну здатність серця, або кардіотоксl= 0;чних лікарських засобів, нап= 088;иклад трастузумаk= 3;у (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

У підвищеній зоні ризику знаходятьсn= 3; пацієнти літнього віку.

У &#= 1087;ацієнтів, які одержують високі кумулятивнo= 0; дози препарату, а також у паці= 108;нтів, які входять до групи факторів ризику, слід проводити особливо ретельний моніторинг функції серця. Однак кардіотоксl= 0;чність, пов’язана з епірубіцинl= 6;м, може розвиватисn= 3; і при нижчих кумулятивнl= 0;х дозах, незалежно від того, ная&#= 1074;ні чи відсутні фактори ризику.

Імовірно, токсичністn= 0; епірубіцинm= 1; та інших похідних антрацикліl= 5;у або антрацендіl= 6;ну є адитивною.

Ге= 084;атологічна токсичністn= 0;. Як і інші циm= 0;отоксичні засоби, епірубіцин = 84;оже спричиняти мієлосупреl= 9;ію. Гематологіm= 5;ний профіль слі = 76; оцінювати д = 86; початку лікування і = 074; процесі кож = 85;ого циклу лікування епірубіцинl= 6;м, включаючи д = 80;ференціаль&#= 1085;ий підрахунок = 83;ейкоцитів. Дозозалежнk= 2; оборотна лейкопенія та/або гранулоцитl= 6;пенія (нейтропені= 03;) є переважни = 84; проявом гематологіm= 5;ної токсичностo= 0; епірубіцинm= 1; і являє собо= 102; найпоширенo= 0;ший вид гострої токсичностo= 0; даного лікарськогl= 6; засобу, що обмежує доз = 91;. Зазвичай лейкопенія = 10; нейтропеніn= 3; виявляютьс&#= 1103; у більш тяжкій форм= 10; при застосуванl= 5;і високих доз, досягаючи у більшості випадків найнижчого рівня між 10‑м і 14‑м днями після введення даного ліка = 88;ського засобу; вони &#= 1079;азвичай носять тимч = 72;совий характер, пр= 080;чому рівень форм = 77;них елементів крові у більшості в = 80;падків повертаєтьl= 9;я до норми на 21‑= й день. Також може спостерігаm= 0;ися тромбоцитоl= 7;енія та анемія. Кл&#= 1110;нічні наслідки тя = 78;кої мієлосупреl= 9;ії включають г = 72;рячку, інфекцію, сепсис/септ = 80;цемію, септичний ш = 86;к, крововилив, гіпоксію тканин або л= 077;тальний наслідок.

Вторинн = 80;й лейкоз. Вторинний лейкоз, із передлейкеl= 4;ічною фазою або бе= 079; неї, зареєстровk= 2;ний у пацієнтів, які одержували похідні антрацикліl= 5;у, включаючи епірубіцин. Вторинний лейкоз спос = 90;ерігається частіше, якщ= 086; подібні лікарські засоби заст = 86;совувати у комбінаці= 11; з антинеоплаl= 9;тичними засобами, що руйнують ДН = 50;, у комбінаці= 11; з променево= 02; терапією, як= 097;о проводилосn= 3; інтенсивне попереднє л= 10;кування пацієнтів цитотоксичl= 5;ими лікарськимl= 0; засобами, аб= 086; при підвищених дозах похідних антрацикліl= 5;у.

П= 086;дібним видам лейкозу мож = 77; передувати латентний період тривалістю = 74;ід 1 до 3 років.

Реакції = 079; боку шлунково‑кl= 0;шкового тракту. Епірубіцин являє собою блювальний (еметогенни = 81;) засіб. Зазвичай після введе = 85;ня даного лікарськогl= 6; засобу розвиваєтьl= 9;я мукозит/сто = 84;атит, у тяжкій формі він мо= 078;е прогресуваm= 0;и протягом кількох дні = 74; і призводит = 80; до утворенн= 03; виразок на слизовій оболонці. Пр= 086;тягом 3‑го тижня лікування у більшості пацієнтів д = 72;ний побічний ефект зника= 08;.

Функція печінки. Гепатобілі&= #1072;рна система є основним шляхом виведення епірубіцинm= 1; з організму. &#= 1044;о початку терапії епірубіцинl= 6;м і в процесі лікування слід оцінювати загальні рівні білір = 91;біну й оксалоацетk= 2;ттрансамін= 072;зи у сироватці крові. У пацієнтів з підвищеним рівнем білірубіну або оксалоацетk= 2;ттрансамін= 072;зи зі збільшен = 85;ям загальної токсичностo= 0; може спостерігаm= 0;ися зменшення кліренсу епірубіцинm= 1;. Для таких пацієнтів р = 77;комендуєть&#= 1089;я зменшення дози. Пацієнтам і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки не слід приймати епірубіцин.

Функція нирок. С= 083;ід регулярно перевіряти рівень креатиніну сироватки крові до початку і пі= 076; час лікування. Для пацієнтів з підвищеним рівнем креатиніну сироватки к = 88;ові (>5 мг/дл) необхідна корекція дози.

Реакції = 091; місці введення. Флебосклер&= #1086;з може виникн = 91;ти у результат= 10; ін’єкції у судини невеликого розміру або повторних і = 85;’єкцій в одну і ту ж вену. Дотримання рекомендовk= 2;них методик введення сприяє мінімізаціo= 1; ризику розвитку флебіту/тро = 84;бофлебіту у місці ін’є= 082;ції.

Екстрав = 72;зація. Екстрав = 72;зація епірубіцинm= 1; з вени у процесі ін’= 08;кції може спричиняти місцеві больові від = 95;уття, тяжкі пошкодженнn= 3; (утворення пухирів, виражений целюліт) і некроз тканини. При появі ознак або симптомів екстравазаm= 4;ії під час внут= 088;ішньовенно&= #1075;о введення епірубіцинm= 1; слід негайн = 86; припинити інфузію даного ліка = 88;ського засобу. Побічний ефект екстравазаm= 4;ії можна попередити або зменшит = 80; за допомого= 02; негайного застосуванl= 5;я спеціальноo= 1; терапії, наприклад дексразоксk= 2;ном (див. відповідні інструкції до застосуванl= 5;я). Біль пацієнта можна полег = 96;ити шляхом охолодженнn= 3; місця ін’єк = 94;ії, підтримуючl= 0; охолоджениl= 1; стан, застос= 086;вуючи гіалуроновm= 1; кислоту і в = 80;користовую&#= 1095;и місцево аплікацію диметилсулn= 0;фоксиду. За станом пацієнта слід вести особливо ре = 90;ельне спостережеl= 5;ня і в подальшому, = 086;скільки некроз тканин може розвиватисn= 3; через кілька тижнів. Якщо відбуваєтьl= 9;я екстравазаm= 4;ія, необхідно проконсульm= 0;уватися з пластични = 84; хірургом щодо можлив = 86;ї резекції ураженої ділянки.

Інше. Як і у разі з = 72;стосування інших цитотоксичl= 5;их засобів, при застосуванl= 5;і епірубіцинm= 1; зареєстровk= 2;ні окремі випа = 76;ки розвитку тромбофлебo= 0;ту і тромбоембоl= 3;ії, включаючи легеневу емболію (у деяких випадках – л= 077;тальну).

Е = 87;ірубіцин може забарвлюваm= 0;и сечу в черво= 085;ий колір протягом 1−2 днів після введення.=

Синдром лізису пухлини. Епірубіцин = може спричиняти = 75;іперурикем&#= 1110;ю у результат= 10; обширного катаболізмm= 1; пуринів, що с&#= 1091;проводжуєт= ься швидким лізисом неопластичl= 5;их клітин під впливом даного лікарськогl= 6; засобу (синдром лізису пухлини). Отже, у проце&#= 1089;і лікування слід контролюваm= 0;и рівні сечов = 86;ї кислоти, калію, кальцію фосфату і креатиніну = 74; крові. Гідратація, підлужненнn= 3; сечі та профілактиl= 2;а алопуринолl= 6;м для попередженl= 5;я гіперурикеl= 4;ії можуть міні = 84;ізувати потенційні ускладненнn= 3; синдрому лізису пухлини.

Пригніч = 77;ння імунітету/п= 10;двищена схильність до інфекцій. Введення живих або атенуйованl= 0;х живих вакци = 85; пацієнтам, у яких імунна система ослаблена хіміотерапk= 7;втичними засобами, включаючи епірубіцин, може призве = 89;ти до тяжких аб= 086; летальних інфекцій. Це також стосується 6 місяців після припи = 85;ення хіміотерапo= 0;ї. Пацієнтам, які отримують епірубіцин, слід уникат = 80; вакцинації живими вакцинами. Можна застосовувk= 2;ти інактивоваl= 5;і або вбиті вакцини, але реакція на них може бут= 080; зменшена. . С = 83;ід уникати контактів з особами, які нещодавно щеплені проти поліомієліm= 0;у.

= 042;плив на репродуктиk= 4;ну функцію. Епір= ;убіцин може спричиняти пошкодженнn= 3; хромосом у с= 087;ерматозоїд&= #1072;х людини (генотоксич = 85;ий вплив). Пацієнтам‑m= 5;оловікам, які одержують епірубіцин, не рекоменд = 91;ється зачинати дитину під час лікуван = 85;я і протягом 6 місяців після припинення лікування; слід розглянути питання про консерваціn= 2; сперми до початку лікування е = 87;ірубіцином через вірогіднісm= 0;ь розвитку безпліддя після лікування епірубіцинl= 6;м. Чоловікам і жінкам, які приймають епірубіцин, = 085;еобхідно застосовувk= 2;ти відповідні засоби контрацепцo= 0;ї. Пацієнтам, які бажають мати дітей, після завершення лікування даним лікар = 89;ьким засобом слі = 76;, по можливості, розглянути питання про генетичну консультацo= 0;ю. Епірубіцин може спричиняти аменорею аб = 86; передчасну менопаузу у жінок доклімактеl= 8;ичного віку.

Додаткові попередженl= 5;я і запобіжні засоби при інших способах введення

Внутріш = 85;ьоміхурове введення. Введення епірубіцинm= 1; може призводити до появи симптомів хімічного циститу (наприклад, дизурії, поліурії, ніктурії, странгурії, гематурії, розладу сечовипускk= 2;ння, некрозу стінки сечового міхура) і зморщуваннn= 3; сечового міхура. Особливу ув = 72;гу слід приділяти проблемам, пов’язаним із катетеризаm= 4;ією (наприклад, непрохідніl= 9;ть уретри чере = 79; внутрішньоl= 4;іхурові пухлини вел = 80;кого розміру). Якщ&#= 1086; є рефлюкс сечі з сечового міхура в нир= 082;ову миску (пухирно-нир= 082;овий рефлюкс), необхідний регулярний контроль функції нирок.

Внутріш = 85;ьоартеріал&#= 1100;не введення. Внутрішньо&= #1072;ртеріальне введення епірубіцинm= 1; (черезкатет = 77;рна емболізаціn= 3; артерії для місцевого або регіонарноk= 5;о лікування первинної злоякісної гепатоми аб = 86; метастазів = 91; печінці) може призводити (окрім системної т = 86;ксичності, подібної до токсичностo= 0;, що спостері = 75;ається після внутрішньоk= 4;енного введення епірубіцинm= 1;) до місцевої або регіона = 88;ної дії, включаючи виразки шлунка і два= 085;адцятипало&= #1111; кишки (імові= 088;но, у результат= 10; рефлюксу лікарських засобів до шлункової артерії), і звуження протоку жов = 95;ного міхура у результаті склерозуючl= 6;го холангіту, с= 087;ричиненого лікарським засобом. Даний спосі = 73; введення може призводити до обширног = 86; некрозу перфузованl= 6;ї тканини.

Ц= 077;й лікарський засіб місти = 90;ь 0,154 ммоль (або 3,54 мг) натрію на мілілітр розчину для ін’єкцій, що слід враховуватl= 0; пацієнтам на дієті з контрольовk= 2;ним вмістом нат = 88;ію.

Р= 110;зні упаковки цього лікарськогl= 6; засобу міст= 03;ть такі кількості натрію:

Ф= 083;акон 5 мл містить менше 1 ммоль натрію (23 мг), тобто, по суті, не містить натрію.

Ф= 083;акон 10 мл містить 35,42 мг натрію, що еквівалентl= 5;о 1,77 % рекомендовk= 2;ної ВООЗ максимальнl= 6;ї добової дієтичної норми 2 г натрію для дорослої лю = 76;ини.

Ф= 083;акон 25 мл містить 88,55 мг натрію, що еквівалентl= 5;о 4,43 % рекомендовk= 2;ної ВООЗ максимальнl= 6;ї добової дієтичної норми 2 г натрію для дорослої лю = 76;ини.

Ф= 083;акон 50 мл містить 177,1 мг натрію, що еквівалентl= 5;о 8,86 % рекомендовk= 2;ної ВООЗ максимальнl= 6;ї добової дієтичної норми 2 г натрію для дорослої лю = 76;ини.

Ф= 083;акон 100 мл містить 354,21 мг натрію, що відповідає 17,7= 1 % рекомендовk= 2;ної ВООЗ максимальнl= 6;ї добової дієтичної норми 2 г натрію для дорослої лю = 76;ини.

= ;

Застосу = 74;ання у період вагітності або годування груддю.

Вагітні = 89;ть. Перед початком лікування жінок репродуктиk= 4;ного віку слід виключити м = 86;жливість вагітності, = 072; протягом самого ліку = 74;ання жінки повинні користуватl= 0;ся ефективнимl= 0; методами контрацепцo= 0;ї. Жінкам репродуктиk= 4;ного віку слід рекомендувk= 2;ти уникати вагітності під час ліку= 074;ання та до 6 місяців після лікування.

Е= 082;сперимента&= #1083;ьні дані вказують на те, що введення еп= 10;рубіцину вагітним самкам може завдати шко = 76;и плоду. Жінок &#= 1088;епродуктив= ного віку необхі = 76;но детально проінформуk= 4;ати про потенційниl= 1; ризик для плода, також слід розглянути питання про можливість = 75;енетичної консультацo= 0;ї, якщо під час лікування епірубіцинl= 6;м жінка завагітнілk= 2;. При хіміотерапo= 0;ї онкологічнl= 0;х захворюванn= 0; не слід призначати епірубіцин вагітним жінкам або жінкам репр = 86;дуктивного віку, які можуть завагітнітl= 0;, за винятком = 074;ипадків, коли очікувана користь для матері пере = 74;ажає можливий ризик для плода. До теперішньоk= 5;о часу дослідженнn= 3; з участю вагітних жінок не проводили.

Період годування груддю. Показано, що епірубіцин проникає у молоко щурі = 74;. Невідомо, чи проникає епірубіцин = 91; грудне молоко людини. Оскільки багато ліка = 88;ських засобів, включаючи інші похідн= 10; антрацикліl= 5;у, проникають = 91; грудне моло = 82;о, а також чере= 079; можливий розвиток серйозних побічних реакцій на епірубіцин при годуван = 85;і груддю, годування груддю слід припинити д = 86; початку лікування даним лікар = 89;ьким засобом.

Фертиль = 85;ість. Епірубі = 94;ин може спричи = 85;ити пошкодженнn= 3; хромосом сперматозоo= 1;дів людини. Чоловіки, як= 110; отримують лікування е = 87;ірубіцином, повинні використовm= 1;вати ефективні засоби контрацепцo= 0;ї і до 6 місяців після лікування і, якщо це доречно і мо= 078;ливо, звернутися за порадою щодо збереження сперми у зв’= 103;зку з можливіст= 02; необоротно&= #1075;о безпліддя, с= 087;ричиненого терапією.

Е= 087;ірубіцин може спричи = 85;ити аменорею і передчасне настання менопаузи у жінок.

Здатніс = 90;ь впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Н= 077; зареєстровk= 2;но повідомленn= 0; про системн= 10; побічні ефекти, пов’= 103;зані з впливом на здатність управляти м = 72;шинами або механізмамl= 0;. Епірубіцин може спричиняти = 85;апади нудоти і блювання, як= 110; можуть призводити до тимчасовогl= 6; порушення здатності управляти автомобілеl= 4; або машинам = 80; чи механізмамl= 0;.

= ;

С= 087;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозуван = 85;я

З метою попередженl= 5;я кардіотоксl= 0;чності препарату н = 77; слід перевищуваm= 0;и загальну ку = 84;улятивну дозу 900−1000 мг/м^{2 епірубіцин&=
#1091;.}

Стандар = 90;на доза. При застосуванl= 5;і епірубіцинm= 1; як монотерапіo= 1; рекомендовk= 2;на доза для дор= 086;слих становить 60−90 мг/м² площі поверхні тіла. Епірубіцин слід вводит = 80; внутрішньоk= 4;енно протягом 3−5 хвилин. Введення слід повторюватl= 0; після інтервалу в         =             &nb= sp; 21 день залежн = 86; від гематол = 86;гічних показників пацієнта і ф= 091;нкції кісткового = 84;озку. Якщо спосте = 88;ігаються ознаки токс = 80;чності, включаючи т= 03;жку форму нейтропеніo= 1;/нейтропені&#= 1095;ної гарячки і тромбоцитоl= 7;енії (які можуть зберігатисn= 3; до 21‑го дня), може постат = 80; питання про перегляд до = 79;и або відстро = 95;ення введення подальшої дози.

Висока доза. Епірубіцин як засіб монотерапіo= 1; для лікування раку легені = 74; високими до = 79;ами слід вводит = 80; відповідно до таких схем:

-&nb= sp;       др= 110;бноклітинн&= #1080;й рак легенів (раніше не лі&#= 1082;ований): 120 мг/м2 <= /span>1 день кожні 3 тижні;

-&nb= sp;       не= 076;рібнокліти&= #1085;ний рак легенів (&#= 1077;підермоїдн= ий, сквамозний = 90;а аденокарциl= 5;ома) у пацієнтів, &#= 1103;кі раніше не отримували лікування: 135 мг/ м2 = у 1‑й день аб = 86; 45 мг/м² у 1‑й, 2‑й, 3= ‑й дні, повторення курсу – кожні 3 тижнo= 0;.

П= 088;и лікуванні високими дозами епірубіцин можна вводи = 90;и як внутрішн= 00;овенний болюс протягом 3‑5 хвилин або у вигляді інфузії тривалістю до 30 хвилин.

Рак молочної залози.

При ад’юван= тному лікуванні пацієнтів і = 79; раком молоч = 85;ої залози на ранній стадії рекомендуєm= 0;ься внутрішньоk= 4;енне введення до = 79; епірубіцинm= 1; у межах від 100 мг/м²         =             &nb= sp;     (як одноразова доза в день 1) до 120 мг/м² (дві роздільні дози в дні 1 і 8) кожні 3−4 тижні,         =         у комбінації = 79; внутрішньоk= 4;енним введенням циклофосфаl= 4;іду і 5‑фторурац= 080;лу та пероральниl= 4; застосуванl= 5;ям тамоксифенm= 1;. Курс повторюватl= 0; з періодичніl= 9;тю у 3-4 тижні. При лікуванні високими дозами епірубіцинm= 1; гідрохлориk= 6; вводити шляхом внутрішньоk= 4;енних болюсних ін’єкцій тривалістю 3−5 хвилин або внутрішньоk= 4;енних інфузій три = 74;алістю до 30 хвилин.

Н= 080;жчі дози (60−75 мг/м2 д= 083;я традиційноk= 5;о лікування і 105= −120 мг/м2 = для лікування високими дозами) рекомендуюm= 0;ь пацієнтам, у яких порушена функція кіс = 90;кового мозку в результаті попередньоo= 1; хіміотерап&#= 1110;ї або променевої терапії, зал= 077;жно від віку або неопластичl= 5;ої інфільтрацo= 0;ї кісткового мозку. Загальну дозу на цикл можна розділити н = 72; 2‑3 послідовні доби. Наступ= 085;і дози епірубіцинm= 1; зазвичай застосовуюm= 0;ь як монотера = 87;ію або у складі комбінованl= 6;ї хіміотерапo= 0;ї різних пухл = 80;н (див. таблицю 1= ).

= ;

Таблиця 1

Онкологічн= ;і показання

Доза епірубіцин= 091; (мг/м2)*

Монотерапі= ;я

Комбінован= ;а терапія

Рак яєчників

60−90

50−100

Рак шлунка

60−90

50

Рак сечового міхура

Внутрішньо= ;міхурове введення

50 мг/50 мл або 80 мг/50 мл (карцинома in situ).

Профілакти= ;ка: 50 мг/50 мл на тиждень протягом 4 ти= жнів, потім кожного місяця протягом 11 місяців.

* <= /span>Загальні дози, які зас&#= 1090;осовують першого дня або першого, другого та третього дн= 03; з інтервало = 84; у 21 день.

К = 86;мбіноване лікування. Якщо епірубіцин застосовувk= 2;ти у комбінаці= 11; з іншими цитотоксичl= 5;ими препаратамl= 0;, дозу слід відповідно зменшити. Зазвичай застосовувk= 2;ні дози наведені у таблиці вищ = 77;.

Л= 10;кування пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки. Основ= ний шлях виведе = 85;ня епірубіцинm= 1; з організму = 211; переважно гепатобіліk= 2;рна система. У пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки дозу слід зменшувати залежно від рівня білірубіну = 74; сироватці крові, як вказано нижче:

Рівень білірубіну у сироватці крові

Рівень глютамат‑о= 082;салоацетат&= #8209;трансаміна= ;зи (SGOT) у сироватц= 110; крові

Зменшення дози

1,4‑3 мг/100 мл

більше ніж = 91; 4 рази
перевищує верхню межу норми

50 %

>3 мг/100 мл

75 %

= ;

З= 072;галом, якщо рівень білірубіну перебуває у діапазоні 1,4−3 мг/100 мл, а рівень затримки бромсульфоm= 2;талеїну (БСФ) становить 9−15&= nbsp;%, рекомендовk= 2;но призначеннn= 3; половини зв = 80;чайної дози. Якщо ж рівень білірубіну = 90;а рівень затримки БС = 60; перевищуютn= 0; вищезгаданo= 0;, рекомендов&= #1072;но призначеннn= 3; чверті звич = 72;йної дози.

П= 086;мірне порушення функції нирок не є пр&#= 1080;чиною для зміни рекомендовk= 2;них доз через низький рівень екскреції епірубіцинm= 1; нирками.

Порушен = 85;я функції нирок. У= 088;аження нирок середнього ступеня тяжкості не вимагає зменшення дози з точки зору обмеже = 85;ня кількості епірубіцинm= 1;, що виводиться = 76;аним шляхом. Одна= 082; може знадобитисn= 3; корекція дози для пацієнтів і = 79; рівнем креатиніну = 91; сироватці крові >5 мг/дл.

Спосіб застосуванl= 5;я.

Епірубі = 94;ин застосовувk= 2;ти тільки для внутрішньоk= 4;енного або внутріш = 85;ьоміхурово&#= 1075;о введення. Епірубіцин неефективнl= 0;й при пероральноl= 4;у прийомі, йог= о не слід ввод= 080;ти внутрішньоl= 4;’язово або інтрате = 82;ально.

Внутріш = 85;ьовенне застосуванl= 5;я.

Внутріш = 85;ьовенне введення ма= 08; тривати протягом 5−10 х= вилин через систе = 84;у для внутрішньоk= 4;енних інфузій (нео= 073;хідно переконатиl= 9;ь, що голка правильно введена у вену), причому флакон із 0,9 % розчином натрію хлориду повинен вже бути встано = 74;лений. Ця техніка знижує ризи = 82; екстравазаm= 4;ії препарату т = 72; забезпечує можливість = 87;ромивання вени 0,9 % розчином натрію хлориду наприкінці введення препарату. Витікання епірубіцинm= 1; з вени протягом введення може призвести д = 86; ураження тканин і навіть до некрозу. Венозний склероз мож = 77; мати місце у результаті = 10;н’єкції у тонкі судини або при повторних і = 85;’єкціях в одну і ту саму вену. У разі екстравазаm= 4;ії слід негайн = 86; припинити введення. <= /span>=

Внутріш = 85;ьоміхурове введення. Епірубіцин можна вводити внутрішньоl= 4;іхурово при лікуванні поверхневоk= 5;о раку сечово = 75;о міхура і кар= 094;иноми in situ. Не слід застосовувk= 2;ти даний препарат вн = 91;трішньоміх&#= 1091;рово при лікуванні інвазійних пухлин, що проникають крізь стінк = 91; сечового міхура, у даних ситуаціях більш прийнятним = 08; системне лікування або хірургічне втручання. Е= 087;ірубіцин також успішно зас = 90;осовують внутрішньоl= 4;іхурово як профілак = 90;ичний засіб після трансуретрk= 2;льної резекції поверхневиm= 3; пухлин для попередженl= 5;я рецидивів. Д= 083;я лікування п = 86;верхневої карциноми с = 77;чового міхура реко = 84;ендують наступну сх = 77;му, використовm= 1;ючи таблицю розведення (= 076;ив. таблицю 2).

Інстиля = 94;ії по 50 мг/50 мл щотижня протягом 8 тижнів (препарат розводять фізіологічl= 5;им розчином аб = 86; стерильною дистильоваl= 5;ою водою). При прояві місцевих токсичних ефектів рек = 86;мендується зменшити дозу до 30 мг/50 мл.

Карцино = 84;а in situ: Інстиляції = 87;о 80 мг/50 мл (залежно від індивідуалn= 0;ної переносимоl= 9;ті).

Профіла = 82;тика: Інстиляції по 50 мг/50 мл щотижня протягом 4 тижнів, поті= 084; щомісячні інстиляції = 91; тій самій дозі протягом 11 місяців.

Таблиця 2

Т= 072;блиця розведення для розчині = 74;, які застосо = 74;ують для інстиля = 94;ії сечового міхура

Необхідна доза епірубіцин= 091; (мг)

Об’єм розчину епірубіцин= 091; для ін’єкці&#= 1081; 2 мг/мл (мл)

Об’єм розчинника

(води для ін= 217;єкцій або стерильног= 086; 0,9 % розчину натрію хлориду) (мл)

Загальний об’єм для інстиляції сечового міхура (мл)

30

15

35

50

50

25

25

50

80

40

10

50

= ;

Р= 086;зчин слід вводит = 80; внутрішньоl= 4;іхурово протягом 1‑2 годин. Щоб уникнути невчасного розведення сечею, пацієнта необхідно проінструкm= 0;увати про те, що йому не слід вживати рідину за 12 годин до інстиляції. = 059; процесі інстиляції пацієнта необхідно час від часу перевертатl= 0;, також його слід попередити про те, що слід спорож = 85;ити сечовий міхур після закінчення інстиляції.

Діти.

Д= 086;тепер не встановленk= 2; безпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я епірубіцинm= 1; дітям.

= ;

П= 077;редозуванн&= #1103;.

Г= 086;стре передозуваl= 5;ня епірубіцинm= 1; може спричиняти тяжку мієлосупреl= 9;ію (протягом 10−14 днів, в основному лейкопенію = 10; тромбоцитоl= 7;енію), токсичну ді= 02; на травний тракт (в осно&#= 1074;ному мукозит) і гострі серцеві ускладненнn= 3; (протягом 24 годин). Спостерігаn= 8;ться пізня серце = 74;а недостатніl= 9;ть, пов’язана і = 79; застосуванl= 5;ям похідних антрацикліl= 5;у, у період від кількох місяців до кількох рок= 10;в після завершення лікування.

Л= 110;кування.

П= 088;и появі симптомів інтоксикацo= 0;ї введення епірубіцинm= 1; слід негайн = 86; припинити т = 72; розпочати симптоматиm= 5;ну терапію. У разі ураження серця необхідно звернутися до кардіолога. = 059; разі вираженої мієлосупреl= 9;ії слід розглянути можливість заміщення компонентo= 0;в крові, яких не вистачає та переведеннn= 3; хворого в стерильне приміщення. Специфічниl= 1; антидот не відомий. За п&#= 1072;цієнтами необхідно ретельно спостерігаm= 0;и.

= ;

П= 086;бічні реакції.

П= 086;над 10% пацієнтів, які отримували лікування, можуть очікувати розвитку небажаних е = 92;ектів.

Н= 072;йпоширеніш&= #1080;ми побічними ефектами є м= 110;єлосупресі&= #1103;, реакції з бо= 082;у шлунково‑кl= 0;шкового тракту, анорексія, алопеція, інфекційні захворюванl= 5;я.

П= 110;д час лікування епірубіцинl= 6;м спостерігаl= 3;и та повідомлялl= 0; про наспупн= 10; небажані ефекти з наступною частотою.

Таблиця 3

Си&= #1089;теми органів

Дуже поширені (1/10)

Пош= 080;рені (≥1/100 – <1/10<= /span>)

Неп= 086;ширені (≥ 1/1 000 – <1/100)

Рід= 082;о поширені (≥1/10 000 – <1/1 000)

Частот= а невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних)

Інф = 77;кції та інвазії

Інфекці&#= 1081;ні захворюван= 085;я, кон’юнктив= 110;т

Бактk= 7;ріальний цистит^§

Сепсис*, пневмонія*

Септичний шок, целюліт<= o:p>

Доброя&= #1082;існі, злоякісні новоутворе= 085;ня та утворення невідомої етіології (включаючи кісту і поліпи)

Гострий лімфолейко= 079;, лейкемія, гострий міє&#= 1083;олейкоз (див. розділ “= ;Особлив&#= 1086;сті застосуван-&#= 1085;я”)

З боку системи кровообігу та лімфатично= 111; системи

Мієлос= упресія (лейкопенія, гранулоцит= 086;пенія, нейтропені= 103;, анемія, фебрильна нейтропен= 110;я, тромбоцито= 087;енія)

З боку імунної системи

Анафілакти= ;чні реакції, включаючи шкірний висип, свербіж, лихоманку та озноб,

алергічні реакції після внутрішньо= 084;і-хурового введення, гіперчутли-&#= 1074;ість

Анафілікти= ;чний шок

З боку метаболізм= 091; та харчування

Втрата апетиту, дегідратац= 110;я*

Гіперурике= ;мія (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)

З боку ор= ганів зору

Кератит

З боку серц= 03;

Кардіотокс= ;ичні ефекти (зміни ЕКГ, тахікардія, аритмія, кардіоміоп= 072;тія), ЗСН (з такими проявами, як диспное, набряки, збі&= #1083;ьшення печінки, асцит, набряк легень, плев&= #1088;альний випіт, ритм галопу), шлуночкова &#= 1090;ахікардія, брадикарді= 103;, атріовентр= 080;кулярна блокада, блокада пучка Гіса (д= ив. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 103;»).

З боку судинн&#= 1086;ї системи

Припли= ви, флебіт*

Кровl= 6;теча*, Почервонін= 085;я*

Ембоl= 3;ія, емболія судин, тромбофле-б&#= 1110;т*

Шок*, флебосклер= 086;з, тромбоембо= 083;ія

З боку дихальної системи, орг&= #1072;нів грудної клітки та сере = 76;остіння

Легене= ва емболія*

Гіпокс= ія в результаті мієлосупре= 089;ії

З боку травної системи

Мукозит, стоматит, блювота, діарея, нудота, що може призвести до втрати апетиту та болю в животі

Езофаг= іт,

шлунко= во-кишковий біль*, біль у животі, ерозія шлунково-ки&#= 1096;кового тракту*,

шлунко= во-кишкові кровотечі *,

виразк= а шлунково-ки&#= 1096;кового тракту*,

ерозія слизової оболонки порожнини рота,

біль у роті, відчуття печіння слизової

Пігмk= 7;нтація ротової порожнини*

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Алопец= 110;я, припинення росту бороди у чоловіків, токсичніст= 100; для шкіри

Висип, свербіж, гіперпігме= 085;тація нігтів *,

шкірні розлади, гіперпігме= 085;тація шкіри *,

місцева токсичніст= 100; тканин

Кропив= янка*,

еритем= а*

Фотосе= нсибілізацo= 0;я*

З боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи

Хромат= 091;рія (червоне забарвленн= 103; сечі протяг&#= 1086;м 1-2 днів після прийому)

дізуl= 8;ія^§,

гемаm= 0;урія^§, полакіурія§

Аменор= 077;я

Азооспермі= ;я

Загальн&#= 1110; розлади та порушення у місці введення

Нездуж= 072;ння, Пірексія

Озноб *, = 077;ритема у місці інфузії

Астені&= #1103;

Місцев= ий біль, паравенозн= 077; введення мо&#= 1078;е спричинити некроз м’яких тканин

З боку нервової системи

Головний біль

Запамороче= ;ння

Лабора&= #1090;орні показники

Зміни рівня трансаміна= 079;

Безсим= птомне зменшення фракції викиду ліво&#= 1075;о шлуночка

Тра = 74;ми, отруєння та ускладненн= 103; процедур

Хімічн= 080;й цистит, іноді геморагічн= 080;й, спостеріга= 074;ся після внутр&#= 1110;шньоміхуро= вого введення (ди&= #1074;. розділ «Осо&#= 1073;ливості застосуван= 085;я»)

Підвищ= ена чутливість опромінено= 111; шкіри (реакц&= #1110;я побічних явищ променевої &#= 1090;ерапії)

^§При внутр= ішньоміхурl= 6;вому введенні.=

   *По= 073;ічні реакції зареєстровk= 2;ні у постмаркетl= 0;нговий період.

Доброяк= 10;сні, злоякісні новоутвореl= 5;ня та утворенн= 03; невідомої етіології (включаючи кісту і поліпи).=

В= 090;оринна гостра мієлоїдна лейкемія з попередньоn= 2; лейкемічноn= 2; фазою або бе= 079; неї у пацієн= 090;ів, які одержують епірубіцин = 91; комбінації = 79; антинеоплаl= 9;тичними засобами, що руйнують ДН = 50;. Такі види лейкемії де = 84;онструють короткий період латентностo= 0; (1−3 роки).

Розлади крові і лімфатичноo= 1; системи. Високі дози епірубіцинm= 1; безпечно вводили великій кількості пацієнтів, які не прийм= 072;ли лікарські засоби і мал= 080; різні солідні пух = 83;ини. Застосуванl= 5;я високих доз призводило до виникнен = 85;я побічних ефектів, які не відрізнялиl= 9;я від побічни = 93; ефектів при застосуванl= 5;і традиційниm= 3; доз, за винятком оборотної т= 03;жкої нейтропеніo= 1; (<500 нейтрофільl= 5;их гранулоцитo= 0;в/мм3 <7 днів), яка спостерігаl= 3;ася у більшості пацієнтів. Тільки для кількох пацієнтів виникла необхіднісm= 0;ь у госпіталізk= 2;ції і підтримую = 95;ій терапії вна = 89;лідок тяжких інфекційниm= 3; ускладнень при застосуванl= 5;і високих доз.

Розлади шкіри і підшкірних = 90;канин. Алопеці= 03;, зазвичай оборотна, з’= 103;вляється у 60−90 % випадкі = 74; при лікуван = 85;і даним лікарським засобом, вон= 072; супроводжуn= 8;ться відсутністn= 2; росту бород = 80; у чоловіків.

Загальн= 10; розлади і реакції у місці введення. Через 5−10 дні= 074; після початку лікування може розвин = 91;тися мукозит, яки= 081; зазвичай супроводжуn= 8;ться стоматитом = 10;з болісними ділянками ерозій, утворенням виразок і кр= 086;вотечею, в основному уздовж язик = 72; і сублінгва = 83;ьної слизової оболонки. Можуть спос = 90;ерігатися локальний біль і некро= 079; тканини (після випадкової паравенознl= 6;ї ін’єкції).

Внутріш = 85;ьоміхурове введення. Оскільки після внутрішньоl= 4;іхурового введення реабсорбуєm= 0;ься тільки невелика кі = 83;ькість активної речовини, тяжкі систе = 84;ні побічні реакції, а також алергічні реакції на даний лікарський засіб зустрічаютn= 0;ся рідко. Зазвичай спостерігаn= 2;ться місцеві реакції, так= 110; як відчуття печіння і прискорене сечовипускk= 2;ння (полакіурія). Іноді спост = 77;рігається бактеріальl= 5;ий або хімічни = 81; цистит. Дані побічні реа = 82;ції є в основном= 091; оборотними.

Звіти пр= 086; небажані лікарські реакції.

З= 074;іти про небажан= 10; лікарські реакції піс = 83;я реєстрації лікарськогl= 6; засобу дуже важливі. Вон= 080; дозволяють продовжуваm= 0;и моніторинг балансу користь/риз = 80;к лікарськогl= 6; засобу. У випадку виникнення будь‑яких лікарських реакцій слі = 76; повідомити = 87;рацівників охорони здоров’я.

= ;

Т= 077;рмін придатностo= 0;. 2,5 роки.

= ;

Умови зберігання.

Зберіг = 72;ти в холодильниl= 2;у (2−8 °С). Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей мі= 089;ці. Зберігати флакон у картонній коробці в за= 093;ищеному від світла місці.

У = 84;ови зберігання після розведення. При застосуванl= 5;і розчин преп = 72;рату можна додатково розбавляти = 74; асептичних = 91;мовах 5 % розчином глюкози або 0,9= % розчином натрію хлориду і вводити внутрішньоk= 4;енно інфузійно. Хімічна і фізична стабільнісm= 0;ь розведеногl= 6; розчину продемонстl= 8;ована протягом 48 го&= #1076;ин в умовах збе= 088;ігання при 25 °С в захищеному від світла місці.

Однак з м&#= 1110;кробіологі= чної точки зору даний розчи = 85; слід використатl= 0; негайно. Якщо його не використатl= 0; негайно, то споживач відповідає за триваліс = 90;ь зберігання при застосуванl= 5;і і умови заст= 086;сування, що зазвичай не повинно становити більше 24 годин при 2−8 °С, якщо тільки розведення не виконуют= 00; у контрольо = 74;аних і валідованиm= 3; асептичних умовах.

= ;

= Несумісніс&= #1090;ь.        &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;            &= nbsp;           &nbs= p;          =

С= 083;ід уникати тривалого контакту даного ліка = 88;ського засобу з розчинами і = 79; лужним знач = 77;нням pH (включаючи розчини натрію бікарбонатm= 1;), оскільки по = 76;ібний контакт буд = 77; призводити до гідроліз = 91; (розкладу) активної речовини. Не= 086;бхідно застосовувk= 2;ти як розчинники тільки 5 % розчин глюкози або 0,9= % розчин натрію хлориду.

З= 072;реєстрован&= #1110; повідомленl= 5;я про фізичну = 085;есумісніст&= #1100; даного лікарськогl= 6; засобу з геп= 072;рином. Не слід змішувати епірубіцин = 79; гепарином. Даний лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськимl= 0; засобами в одному шприці, окрі= 084; описаних вище.

Упаковк = 72;.

Е= 087;ірубіцин медак 10 мг/5 мл = 91; прозорому скляному флаконі місткістю 5 мл. По 1 флакону у ка= 088;тонній коробці.

Е= 087;ірубіцин медак 20 мг/10 мл = 091; прозорому скляному флаконі місткістю 10 мл. По 1 флакону у ка= 088;тонній коробці.

Е= 087;ірубіцин медак 50 мг/25 мл = 091; прозорому скляному флаконі місткістю 25 мл. По 1 флакон= у у картонній коробці.

Е= 087;ірубіцин медак 100 мг/50 мл у прозорому скляному флаконі місткістю 50 мл. По 1 флакону у ка= 088;тонній коробці.

Е= 087;ірубіцин медак 200 мг/100 мл у прозорому скляному флаконі місткістю 100 мл. По 1 флакону у ка= 088;тонній коробці.

Категор= 10;я відпуску. За рецептом= .

Виробни = 82;. Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрk= 7;парате мбХ. =

Місцезн = 72;ходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Т= 077;атерштрасс&= #1077;, 6, 22880 Ведель, Німеччина.

Онкологічн= ;і показання	Доза епірубіцин= 091; (мг/м2)*
Монотерапі= ;я	Комбінован= ;а терапія
Рак яєчників	60−90	50−100
Рак шлунка	60−90	50
Рак сечового міхура	Внутрішньо= ;міхурове введення 50 мг/50 мл або 80 мг/50 мл (карцинома in situ). Профілакти= ;ка: 50 мг/50 мл на тиждень протягом 4 ти= жнів, потім кожного місяця протягом 11 місяців.

Рівень білірубіну у сироватці крові	Рівень глютамат‑о= 082;салоацетат&= #8209;трансаміна= ;зи (SGOT) у сироватц= 110; крові	Зменшення дози
1,4‑3 мг/100 мл	більше ніж = 91; 4 рази перевищує верхню межу норми	50 %
>3 мг/100 мл	75 %

Необхідна доза епірубіцин= 091; (мг)	Об’єм розчину епірубіцин= 091; для ін’єкці&#= 1081; 2 мг/мл (мл)	Об’єм розчинника (води для ін= 217;єкцій або стерильног= 086; 0,9 % розчину натрію хлориду) (мл)	Загальний об’єм для інстиляції сечового міхура (мл)
30	15	35	50
50	25	25	50
80	40	10	50

Си&= #1089;теми органів	Дуже поширені (1/10)	Пош= 080;рені (≥1/100 – <1/10<= /span>)	Неп= 086;ширені (≥ 1/1 000 – <1/100)	Рід= 082;о поширені (≥1/10 000 – <1/1 000)	Частот= а невідома (не може бути оцінена на основі доступних даних)
Інф = 77;кції та інвазії	Інфекці&#= 1081;ні захворюван= 085;я, кон’юнктив= 110;т	Бактk= 7;ріальний цистит^§	Сепсис, пневмонія		Септичний шок, целюліт<= o:p>
Доброя&= #1082;існі, злоякісні новоутворе= 085;ня та утворення невідомої етіології (включаючи кісту і поліпи)			Гострий лімфолейко= 079;, лейкемія, гострий міє&#= 1083;олейкоз (див. розділ “= ;Особлив&#= 1086;сті застосуван-&#= 1085;я”)
З боку системи кровообігу та лімфатично= 111; системи	Мієлос= упресія (лейкопенія, гранулоцит= 086;пенія, нейтропені= 103;, анемія, фебрильна нейтропен= 110;я, тромбоцито= 087;енія)
З боку імунної системи				Анафілакти= ;чні реакції, включаючи шкірний висип, свербіж, лихоманку та озноб, алергічні реакції після внутрішньо= 084;і-хурового введення, гіперчутли-&#= 1074;ість	Анафілікти= ;чний шок
З боку метаболізм= 091; та харчування		Втрата апетиту, дегідратац= 110;я*		Гіперурике= ;мія (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»)
З боку ор= ганів зору	Кератит
З боку серц= 03;		Кардіотокс= ;ичні ефекти (зміни ЕКГ, тахікардія, аритмія, кардіоміоп= 072;тія), ЗСН (з такими проявами, як диспное, набряки, збі&= #1083;ьшення печінки, асцит, набряк легень, плев&= #1088;альний випіт, ритм галопу), шлуночкова &#= 1090;ахікардія, брадикарді= 103;, атріовентр= 080;кулярна блокада, блокада пучка Гіса (д= ив. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 103;»).
З боку судинн&#= 1086;ї системи	Припли= ви, флебіт*	Кровl= 6;теча, Почервонін= 085;я	Ембоl= 3;ія, емболія судин, тромбофле-б&#= 1110;т*		Шок*, флебосклер= 086;з, тромбоембо= 083;ія
З боку дихальної системи, орг&= #1072;нів грудної клітки та сере = 76;остіння			Легене= ва емболія*		Гіпокс= ія в результаті мієлосупре= 089;ії
З боку травної системи	Мукозит, стоматит, блювота, діарея, нудота, що може призвести до втрати апетиту та болю в животі	Езофаг= іт, шлунко= во-кишковий біль, біль у животі, ерозія шлунково-ки&#= 1096;кового тракту, шлунко= во-кишкові кровотечі , виразк= а шлунково-ки&#= 1096;кового тракту, ерозія слизової оболонки порожнини рота, біль у роті, відчуття печіння слизової			Пігмk= 7;нтація ротової порожнини*
З боку шкіри та підшкірної клітковини	Алопец= 110;я, припинення росту бороди у чоловіків, токсичніст= 100; для шкіри	Висип, свербіж, гіперпігме= 085;тація нігтів , шкірні розлади, гіперпігме= 085;тація шкіри , місцева токсичніст= 100; тканин	Кропив= янка, еритем= а		Фотосе= нсибілізацo= 0;я*
З боку нирок та сечовиділь= 085;ої системи	Хромат= 091;рія (червоне забарвленн= 103; сечі протяг&#= 1086;м 1-2 днів після прийому)	дізуl= 8;ія^§, гемаm= 0;урія^§, полакіурія§
Аменор= 077;я			Азооспермі= ;я
Загальн&#= 1110; розлади та порушення у місці введення	Нездуж= 072;ння, Пірексія	Озноб *, = 077;ритема у місці інфузії	Астені&= #1103;		Місцев= ий біль, паравенозн= 077; введення мо&#= 1078;е спричинити некроз м’яких тканин
З боку нервової системи			Головний біль	Запамороче= ;ння
Лабора&= #1090;орні показники	Зміни рівня трансаміна= 079;	Безсим= птомне зменшення фракції викиду ліво&#= 1075;о шлуночка
Тра = 74;ми, отруєння та ускладненн= 103; процедур	Хімічн= 080;й цистит, іноді геморагічн= 080;й, спостеріга= 074;ся після внутр&#= 1110;шньоміхуро= вого введення (ди&= #1074;. розділ «Осо&#= 1073;ливості застосуван= 085;я»)				Підвищ= ена чутливість опромінено= 111; шкіри (реакц&= #1110;я побічних явищ променевої &#= 1090;ерапії)