ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

ЛЕРКАМЕН^®10

Склад:

діюча речовина: lercanidipine;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лерканідипіну гідрохлор= иду 10 мг, що еквівалентно лерканідипіну 9,4 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип = А), повідон K30, магнію стеарат, оболонка: гото= ва суміш для плівкового покриття, до складу якої входять: гіпромелоза, тальк, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, заліза оксид (Е 172).=

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: жовті круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рис= кою для поділу з одного боку. Риска для поділу призначена лише для розламування= з метою полегшення ковтання таблетки, вона не призначена для поділу таблетки = на рівні дози.

Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з = основною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТХ С08С А13.

Фармакологічні властивості.

Ф= армакодинаміка.

М= еханізм дії

Лерк= анідипін – це антагоніст кальцію дигідропіридинової групи, що пригнічує трансмембранний приплив кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів. Механізм його антигіп= ертензивної дії зумовлений прямою релаксуючою дією на гладкі м’язи судин, внаслідок чого знижується загальний периферичний опір.

Ф= армакодинамічні ефекти

Незв= ажаючи на короткий період напіввиведення лерканідипіну, він має пролонговану антигіпертензивну дію за рахунок високого коефіцієнта мембранного розподілу= і позбавлений негативної інотропної дії завдяки його високій судинній селективності. Оскільки вазодилатація, спричинена лерканідипіну гідрохлорид= ом, відбувається поступово, то гостра гіпотензія з рефлекторною тахікардією у хворих на артеріальну гіпертензію спостерігається рідко.

Як і= в інших асиметричних 1,4-дигідропіридинів, антигіпертензивна дія лерканідипіну зумо= влена головним чином його (S)-енантіомером.

К= лінічна ефективність та безпека

Клін= ічна ефективність і безпека лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг один раз на добу була оцінена під час подвійно сліпих плацебо-контрольованих клінічних досліджень (за участю 1200 пацієнтів, які отримували лерканідипін, і 603 пацієнтів, які приймали плацебо) і в ході довгострокових неконтрольованих клінічних досліджень з активним препаратом порівняння за участю 3676 пацієн= тів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Біль= шість клінічних досліджень були проведені за участю пацієнтів з есенціальною гіпе= ртензією від легкого до середнього ступеня тяжкості (включаючи пацієнтів літнього ві= ку та пацієнтів з цукровим діабетом), які отримували лерканідипін у вигляді монотерапії або у комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками або бета-блокаторами.

У до= повнення до клінічних досліджень, проведених для підтвердження терапевтичних показан= ь, було проведено ще одне невелике неконтрольоване, але рандомізоване дослідження з участю пацієнтів з тяжким ступенем гіпертензії (середнє значення ± станда= ртне відхилення діастолічного тиску крові становило 114,5 ± 3,7 мм= рт. ст.). У ході цього дослідження артеріальний тиск нормалізувався у 40 % з 25 пацієнтів при застосуванні дози лерканідипіну гідрохлориду 20 = мг 1 раз на добу і у 56 % з 25 пацієнтів при застосуванні 2 рази на добу 10= мг лерканідипіну гідрохлориду. У подвійному сліпому рандомізованому контрольов= аному дослідженні у пацієнтів із систолічною гіпертензією лерканідипіну гідрохлор= ид ефективно знижував систолічний артеріальний тиск від середнього значення 172,6 <= /span>± 5= ,6 мм рт. ст. до значення 140,2 ±<= /span> 8,7 мм рт. ст.

Педіатрична група пацієнтів

Клін= ічні дослідження за участю дітей не проводилися.

Ф= армакокінетика.

А= бсорбція

Лерк= анідипіну гідрохлорид повністю всмоктується після перорального застосування 10-20&nbs= p;мг, а максимальна концентрація у плазмі крові, яка становить 3,30 нг/мл = ± 2,09 стандартного відхилення та 7,66 нг/мл ± 5,90 стандартного відхилення відпові= дно, досягається через 1,5-3 години після прийому.

Два енантіомери лерканідипіну демонструють схожий профіль концентрації у плазмі крові: час досягнення максимальної концентрації у плазмі крові є однаковим, максимальна концентрація у плазмі та AUC у середньому в 1,2 раза вище у (S)= -енантіомера, а період напіввиведення двох енантіомерів в основному однаковий. Взаємопере= творення енантіомерів у дослідженнях in vivo= не спостерігалось.

Внаслідок високого метаболізму при першому проходженні абсолютна біодос= тупність лерканідипіну гідрохлориду, прийнятого пацієнтом після їди, становить прибл= изно 10 %, при цьому вона зменшувалась до ¹/₃ цього значен= ня, якщо препарат застосовували здорові добровольці натще.
Біодоступність лерканідипіну гідрохлориду після перорального прийому збільшується в   4 рази, якщо його приймати не пізніше як через 2 години після вживання дуже жирної їжі, тому = лерканідипіну гідрохлориду слід приймати перед прийомом їжі.

Розподіл

Розподіл з плазми у тканини та органи є швидким та обширним.=

Ступінь зв’язування лерканідипіну з білками сироватки крові перевищує 9= 8 %. Оскільки вміст білків плазми у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок або печінки зменшений, то вільна фракція лікарського засобу може бути збільшена.

Б= іотрансформація

Лерк= анідипіну гідрохлорид активно метаболізується ферментом CYP3A4; незмінений препарат у сечі та калі не виявляється. Він перетворюється головним чином у неактивні метаболіти, і близько 50 % прийнятої дози виводиться з організму з сечею.

Експерименти in vitro з людськими мікр= осомами печінки продемонстрували, що лерканідипін дещо пригнічує CYP3A4 та CYP2D6 п= ри концентраціях у 160 і 40 разів відповідно вищих, ніж його пікові концентрац= ії у плазмі крові, які досягаються після застосування дози 20 мг. Крім цього, вивчення взаємодії у людей довело, що лерканідипін не модифікує рівень міда= золаму, типового субстрату CYP3A4, у плазмі крові або метопрололу, типового субстра= ту CYP2D6; таким чином, при застосуванні лерканідипіну гідрохлориду у терапевтичних дозах пригнічення біотрансформації препаратів, що метаболізую= ться CYP3A4 або CYP2D6, очікувати не слід.

Елімінація

Елімінація відбувається головним чином через біотрансформацію.

Середній час термінальної елімінації, за розрахунками, становить 8-10 годин; через високу спорідненість з ліпідними мембранами терапевтична активність триває 24 годин. Після повторного застосування кумуляції не спостерігалося.

Лінійність/нелінійність

При пероральному застосуванні лерканідипіну гідрохлориду його концентра= ція у плазмі крові не є прямо пропорційною до прийнятої дози (нелінійна кінетик= а). Після прийому 10, 20 і 40 мг максимальні концентрації у плазмі крові, які спостерігалися, мали співвідношення 1:3:8, а площі під кривими залежності концентрації від часу у плазмі мали співвідношення 1:4:18, що вказує на поступове насичення метаболізму при першому проходженні. Таким чином, біодоступність збільшується з підвищенням дози.

Особливі групи пацієнтів

Було показано, що фармакокінетика лерканідипіну у пацієнтів літнього ві= ку та у пацієнтів зі зниженими показниками функції нирок або печінки легкого а= бо помірного ступеня тяжкості подібна до такої, що спостерігається у загальній популяції= . У хворих із тяжким ступенем дисфункції нирок або у хворих, яким проводяться сеанси гемодіалізу, концентрації ліків були вищими (приблизно 70 %). У хвор= их із помірним або тяжким ступенем порушення функції печінки системна біодоступність лерканідипіну, імовірно, збільшується, оскільки зазвичай він= екстенсивно метаболізується у печінці.

Доклінічні дані безпеки

Дані, отримані у ході доклінічних стандартних фармакологічних досліджень з безпек= и, досліджень з токсичності багаторазових доз, генотоксичності, канцерогенного потенціалу, а також репродуктивної токсичності, вказують на відсутність особливої небезпеки лікарського засобу для людей.

Фарм= акологічні дослідження з безпеки, які проводили на тваринах, показали відсутність впли= ву на вегетативну нервову систему, на центральну нервову систему або на шлунково-кишкову функцію при антигіпертензивних дозах.

Значні е= фекти, які спостерігалися у тривалих дослідженнях на щурах і собаках, прямо або побічно були пов’язані з відомим впливом високих доз антагоністів кальцію, тобто були наслідком надмірно високої фармакодинамічної активності.

Лерк= анідипін не є генотоксичним та не проявляє канцерогенної небезпеки.

На фертильність і загальну репродуктивну здатність у щурів лерканідипін не впливав.

Лікування лерканідипіном не мало ніякого тератогенного впливу у щурів та кролів, проте введення високих доз у щурів призводило до загибелі потомства у перед- і постімплантаційний період, а також до уповільнення внутрішньоутробного розвитку.

Застосув= ання високих доз лерканідипіну гідрохлориду (12 мг/кг/добу) під час пологів може призводити до дистоції. Процес розподілу лерканідипіну та/або його метаболі= тів в організмі вагітних тварин та їх проникнення у грудне молоко не вивчали.<= o:p>

Оцінку метаболітів у токсикологічних дослідженнях окремо не проводили.<= /span>

=

= Клінічні характеристики.

Показання.=

Есенціальна гіпертензія легкого або помірного ступеня тяжкості.

Протипоказання.

-      = Підвищена чутливість до діючої реч= овини або до будь-якої, допоміжної речовини лікарського засобу (див. розділ «Склад»).

-      = Обструкція судин, що виходять із л= івого шлуночка.

-      = Нелікована застійна серцева недост= атність.

-      = Нестабільна стенокардія або нещода= вно (протягом 1 місяця) перенесений інфаркт міокарда.

-      = Тяжке порушення функції печінки.

-      = Тяжке порушення функції нирок (ШКФ= < 30 мл/хв), у тому числі у пацієнтів, які знаходяться на діалізі.

-      = Одночасне застосування із: сильними інгібіторами СYР3А4, циклоспорином, грейпфрутом або соком грейпфрута (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказання= до одночасного застосування

Інгібітори CYP3А4<= o:p>

Відомо, що лерканідипін метаболізується під впливом ферменту CYP3А4, і тому інгібітори ферменту CYP3А4, що застосовують= ся разом із лерканідипіном, можуть впливати на процес його метаболізму та елімінації.

Дослідження взаємодії з сильним інгібітором C= YP3А4 кетоконазолом показало значне підвищення у плазмі крові концентрації леркан= ідипіну (15-разове збільшення значення AUC (площі під кривою) та 8-разове збільшення значення С_{maxеутомера S-леркан=
ідипіну).}

Слід уникати одночасного застосування леркані= дипіну з інгібіторами CYP3А4 (наприклад кетоконазолом, ітраконазолом, ритонавіром, еритроміцином, тролеандоміцином, кларитроміцином) (див. розділ «Протипоказання»).

Циклоспорин

Як для лерканідипіну, так і для циклоспорину спостерігалося збільшення їх концентрації в плазмі в результаті сумісного застосування. Дослідження, що проводили на молодих здорових добровольцях, показало, що якщо прийом циклоспорину здійснювався через 3 години після прийому лерканідипіну, то концентрація лерканідипіну у плазмі не змінювалас= я, тоді як значення AUC для циклоспорину збільшувалося на 27 %. Однак сумісний прийом лерканідипіну з циклоспорином спричиняє триразове збільшення концентрації лерканідипіну у плазмі крові і збільшення значення AUC циклоспорину на 2= 1 %.

Циклоспорин і лерканідипін не слід застосовув= ати разом (див. розділ «Протипоказання»= ).

Грейпфрут або сік грейпфрута

Як і в інших дигідропіридинів, метаболізм лер= канідипіну уповільнюється під впливом грейпфрута або соку грейпфрута з подальшим підвищенням системної доступності лерканідипіну та посиленням гіпотензивної= дії. Лерканідипін не слід приймати з грейпфрутом або соком грейпфрута (див. розд= іл «Протипоказання»).

Одночасне застосу= вання не рекомендується

Індуктори CYP3А4

До одночасного застосування лерканідипіну з індукторами CYP3А4, такими як протисудомні засоби (наприклад фенітоїн, фено= барбітал, карбамазепін) і рифампіцин, слід підходити з обережністю, оскільки може зменшитись антигіпертензивна дія, а артеріальний тиск слід контролювати час= тіше, ніж зазвичай (див. розділ «Особливості застосування»).

Алкоголь

Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він = може посилювати дію судинорозширювальних антигіпертензивних лікарських засобів (= див. розділ «Особливості застосування»).

Заходи безпеки, у= тому числі коригування дози

Субстрати CYP3А4

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні лерканідипіну з іншими субстратами CYP3А4, такими як терфенади= н, астемізол, з антиаритмічними засобами ІІІ класу, такими як аміодарон, хінід= ин, соталол.

Мідазолам

Одночасне застосування мідазоламу та лерканідипіну у дозі 20 мг у добровольців літнього віку призводило до збільшення приблизно на 40 % всмоктування лерканідипіну та зменшення швидко= сті його всмоктування (3 години замість 1,75 години до досягнення максимальної концентрації). Концентрація мідазоламу не змінювалась.

Метопролол

Одночасне застосування лерканідипіну та метоп= рололу (β-блокатор, що виводиться з організму переважно через печінку) не вия= вило зміни біодоступності метопрололу, тоді як біодоступність лерканідипіну зниж= увалася на 50 %. Цей ефект може бути пов’язаний зі зменшенням печінкового кровотоку= , що спричиняється β-адреноблокаторами та може виникати при застосуванні ін= ших препаратів цього класу. Отже, лерканідипін можна без застережень застосовув= ати із β-адреноблокаторами, але при цьому може потребуватися коригування й= ого дози.

Дигоксин

Одночасне застосування лерканідипіну у дозі 2= 0 мг пацієнтам, які постійно приймали β-метилдигоксин, не виявило фармакокінетичної взаємодії. Однак спостерігалося підвищення С_{max дигоксину
в середньому на 33 %, тоді як AUC і нирковий кліренс значно не змінилися. Хворі,
які одночасно застосовують лерканідипін і дигоксин, повинні перебувати під
суворим контролем щодо можливої появи ознак інтоксикації дигоксином.}

Одночасне застосу= вання з іншими лікарськими засобами=

Флуоксетин

Дослідження щодо взаємодії з флуоксетином, інгібітором CYP2D6 та CYP3А4, яке проводили з участю здорових добровольців віком 65 ± 7 років (середнє значення ± стандартне відхилення) не виявило клінічно значущої модифікації фармакокінетики лерканідипіну.

Циметидин

Одночасне застосування циметидину у добовій д= озі 800 мг не спричиняє суттєвих змін концентрації лерканідипіну в крові, але при б= ільшій дозі треба бути обережним, оскільки може збільшитися біодоступність і антигіпертензивна дія лерканідипіну.

Симвастатин

Коли лерканідипіну гідрохлорид у дозі 20 мг повторно одночасно застосов= ували із симвастатином у дозі 40 мг, показник AUC лерканідипіну змінювався незнач= но, тоді як показник AUC симвастатину збільшувався на 56 %, а показник <= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US'>AUC активного метаболіту = b-гідроксикислоти – на 28 %. Малойм= овірно, що такі зміни є клінічно значущими. Не очікується взаємодії, якщо лерканіди= пін приймати вранці, а симвастатин увечері, як це показано для цього лікарського засобу.

Діуретики та інгіб= ітори АПФ

Лерканідипін можна безпечно застосовувати раз= ом з діуретиками і з інгібіторами АПФ.

Інші лікарські зас= оби, що впливають на артеріальний тиск

Як і при застосуванні інших гіпотензивних лікарських засобів, посилення гіпотензивної дії може спостерігатися при зас= тосуванні лерканідипіну з іншими лікарськими засобами, що впливають на артеріальний т= иск, такими як альфа-блокатори для купірування симптомів з боку сечовивідних шля= хів, трициклічні антидепресанти, нейролептики. З іншого боку, ослаблення гіпотензивної дії може спостерігатися при сумісному застосуванні з кортикостероїдами.

Особливості засто= сування.

Синдром слабкості синусового вузла

Лерканідипін слід застосовувати з обере= жністю хворим із синдромом слабкості синусового вузла, яким не імплантований кардіостимулятор.=

Дисфункція лівого шлуночка=

З об= ережністю призначати при дисфункції лівого шлуночка серця, незважаючи на те, що гемодинамічно контрольовані дослідження не виявили жодних порушень функції шлуночків.

І= шемічна хвороба серця

Прип= ускається, що деякі дигідропіридини короткочасної дії асоціюються з підвищеним серцево-судинним ризиком у пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Незважаючи= на те, що лерканідипін є препаратом довготривалої дії, таким хворим лікарський зас= іб слід застосовувати з обережністю.

Деякі дигідропіридини можуть у поодиноких випадках спричинити виникнення болю у д= ілянці серця або стенокардії. Дуже рідко пацієнти з уже наявною стенокардією можуть відзначати збільшення частоти, тривалості та тяжкості її нападів. В окремих випадках може спостерігатися інфаркт міокарда (див. розділ «Побічні реакції»).

З= астосування при порушенні функції нирок або печінки

При = лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок слабкого чи помірного ступеня слід виявляти особливу обережність. Хоча звичайна рекомендована доза 10 мг = на добу може нормально переноситися, до збільшення дози до 20 мг на добу слід підходити з обережністю.

Гіпо= тензивна дія може посилюватися у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки; от= же, в таких випадках може потребуватися коригування дози.

Лерк= анідипін протипоказаний пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки або нирок (ШКФ <&nbs= p;30 мл/хв), у тому числі пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Протипоказання»).

П= еритонеальний діаліз

Заст= осування лерканідипіну пов’язане з розвитком помутніння перитонеального відтоку у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі. Помутніння пов’язане= з підвищеною концентрацією тригліцеридів перитонеального відтоку. Хоча механізм розвитку= невідомий, помутніння зникає невдовзі після відміни лерканідипіну. Необхідно враховува= ти цей взаємозв’язок, оскільки помутніння перитонеального відтоку може бути помилк= ово прийнято за інфекційний перитоніт, що може призвести до непотрібної госпіталізації й емпіричного призначення антибіотиків.

І= ндуктори CYP3A4

Індуктори CYP3A4, такі як протисудомні засоби (наприклад фенітоїн, карбамазепін) і рифампіцин, можуть знижувати концентрацію лерканідипіну у плазмі крові, і тому ефективність дії лерканідипіну може виявитися нижче очікуваної (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій»).

Алкоголь

Слід уникати одночасного вживання алкоголю, тому що це може призвести до посилення судинорозширювальної антигіпертензивної дії лікарських засобів (д= ив. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лактоза

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, загальним дефіцитом лактази або глюкозо-галактоз= ною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.

1 таблетка 10 мг, вкрита = плівковою оболонкою, містить 30 мг лактози моногідрату.

Натрій

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/таблетку натрію, тобто практично «вільний від нат= рію».

Педіатрична популяція

Безпеку та ефективність застосування лерканідипіну у дітей не було доведено.

Застосування у період вагітності або лактаці= ї.

Вагітність

Даних щодо застосування лерканідипіну вагітним жінкам немає. Дослідження на тваринах не виявили тератогенних ефектів (див. доклінічні дані з безпеки), однак вони спостерігалися при застосуванні інших похідних дигідропіридину. ЛЕРКАМЕН® не рекомендується протягом вагітності або жінкам= репродуктивного віку, які не застосовують контрацепцію.

Годування груддю=

Невідомо, чи виділяються лерканідипін/метаболіти у грудне молоко людини. Ризик для новонароджених/немовлят не може бути виключений. ЛЕРКАМЕН® не слід застосовувати під час годування груддю.

Фертильність

Клінічні дані стосовно лерканідипіну відсутн= і. У деяких пацієнтів, яких лікували блокаторами каналів, повідомлялося про обор= отні біохімічні зміни в голівці сперматозоїда, здатні негативно впливати на запліднення. При повторних невдалих спробах екстракорпорального запліднення= та при відсутності інших пояснень слід взяти до уваги можливість того, що прич= иною цих невдач можуть бути блокатори кальцієвих каналів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

ЛЕРКАМЕН® має незначний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Проте слід бути обережним, оскільки можуть виникати запаморочення, астенія, втомлюваність, а в рідкісних випадках – сонливість.

Спосіб застосуван= ня та дози.

Спосіб застосування

Заходи безпеки, яких слід дотримуватися при прийомі лікарського засобу або при поводженні з ним:

-   &nb= sp;            =    лікарський засіб слід= приймати переважно вранці, принаймні за 15 хвилин до сніданку.=

-   &nb= sp;            =    Цей лікарський засіб не слід приймати з соком грейпфрута (див. розділи «Протипока= зання», «Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій»).

Дозування

Рекомендована доза становить 10 мг перорально 1 раз на добу принаймні за 15 хвилин до їди; дозу можна підвищити до 20 мг залежно в= ід індивідуальної чутливості пацієнта. Підбір дози має бути поступовим, оскіль= ки максимальна антигіпертензивна дія може проявитися через 2 тижні після почат= ку лікування.

Для деяких осіб, у яких не вдається адекватно контролювати рівень тиску одним антигіпертензивним препаратом, може бути доцільним лікування лерканідипіну гідрохлоридом разом з блокатором β-а= дренорецепторів (атенолол), діуретиком (гідрохлоротіазид) або інгібітором ангіотензинперетв= орювального ферменту (каптоприл або еналаприл).

Оскільки крива залежності «доза-= відповідь» крута та має плато при дозах 20-30 = мг, малоймовірно, що ефективність буде вища при застосуванні більш високих доз; у той час як частота побічних ефектів може збільшуватися.

Пац= ієнти літнього віку: хоча фармакокінетичні дані і клінічний досвід свідчать, що коригування добової дози не потрібне, слід проявляти особливу увагу та обережність на початку лікування пацієнтів літнього віку.

Пац= ієнти з нирковою або печінковою недостатністю: слід бути = особливо обережним на початку лікування пацієнтів з порушенням функції нирок або печ= інки від легкого до помірного ступеня тяжкості. Незважаючи на те, що, як правило= , ці пацієнти переносять препарат нормально, збільшення добової дози до 20 мг сл= ід проводити з обережністю. Антигіпертензивний ефект може бути посилений у пацієнтів з порушенням функції печінки, отже в таких випадках необхідне коригування доз= и.

Лерканідипіну гідрохлорид протипоказаний пацієн= там із тяжким порушенням функції печінки або з тяжким порушенням функції нирок (ШКФ < 30 мл/хв), у том= у числі пацієнтам, які знаходяться на діалізі (див. розділи «Протипоказання» і «Особливості застосування»).

Діти.<= /span>

Застосування лерканідипіну дітям (віком до 18 років) не рекомендується, оскільки відсутній клінічний досвід.

Передозування.

З післяреєстраційного досвіду застосування лерканідипіну відомо про декілька випадків передозування (діапазон доз від 30–40 мг до 800 = ;мг, у тому числі повідомлення про спробу самогубства).

Симптоми

Як і у випадку інших дигідропіридинів, передозув= ання лерканідипіном призводить до надмірної периферичної вазодилатації із вираженою артеріальною гіпотензією та рефлекторною тахікардією. Однак при застосуванні препарату в дуже високих дозах можлива втрата периферичної вибірковості, що викликає брадикардію і негативний інотропний ефект. Найбільш частими побічними реакц= іями, викликаними передозуванням, були артеріальна гіпотензія, запаморочення, головний біль і відчуття серцебиття.

Лікування

Пацієнти з клінічно значущою артеріальною гіпоте= нзією потребує активної кардіоваскулярної підтримки, що включає частий контроль с= ерцевої та дихальної функції, горизонтальне положення з припіднятими нижніми кінців= ками, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Враховуючи пролонговану фармакологічну дію лерканідипіну, важливо спостерігати за станом серцево-судинної системи пацієнта принаймні протягом 24 годин. Оскільки лік= арський засіб має високий ступінь зв’язування з білками, діаліз, імовірно, не буде ефективним. У разі підозри на отруєння середнього або тяжкого ступеня спостереження за станом пацієнтів слід проводити у відділенні інтенсивної терапії.

Побічні реакції.<= /span>

Загальний профіль безпеки

Безпека застосування лерканідипіну в дозі від= 10 до 20 мг один раз на добу була оцінена під час подвійно сліпого плацебо-контрольованого клінічного дослідження (за участю 1200 пацієнтів, я= кі отримували лерканідипін, і 603 пацієнтів, які приймали плацебо), а також у ході довгострокових неконтрольованих клінічних досліджень з активним препаратом порівняння за участю 3676 пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертен= зію і отримували лерканідипін.

Побічні реакції, повідомлення про які найчаст= іше отримували в ході клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду: периферичні набряки, головний біль, приплив крові до обличчя, тахікардія і = посилене серцебиття.

Таблиця побічних р= еакцій

У нижченаведеній таблиці представлено побічні реакції, повідомлення про які отримано в ході клінічних досліджень і досвіду післяреєстраційного нагляду в усьому світі і щодо яких існує обґрунтований причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату; вони розподілені <= /span> за частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо = (). У кожній групі за = частотою побічні реакції, що виникали, зазначені у порядку зменшення ступеня тяжкост= і.

Класифікація MedDRA щодо впливу на системи= і органи

Часто

Нечасто

Рідко

Невідомо

Розлади з боку імунної системи

Гіперчутливість

Розлади з боку нервової системи

Головний біль

Запаморочення

Сонливість,

непритомність

Розлади з боку серця

Тахікардія,

посилене серцебиття

Стенокардія

Розлади з боку судин

Приплив крові до обличчя<= /p>

Гіпотензія

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Диспепсія, нудота, біль у верхній частині живота

Блювання, діарея

Гіпертрофія ясен¹, помутніння перитонеального відтоку1

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Підвищення концентрації сироваткової трансамінази¹<= /o:p>

Розлади з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини

Висипання,

свербіж

Кропив’янка

Ангіонабряк¹

Розлади з боку сполучної тканини, м’язової та кісткової систем=

Міалгія

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Поліурія

Полакіурія

Загальні порушення і порушення у місці застосування

Периферичний набряк

Астенія, втомлюваність

Біль у грудях

¹ Побічні реакції, отримані спонтанно у ході післяреєстраційного нагляду в усьому сві= ті.

Опис окремих побіч= них реакцій

У ході плацебо-контрольованих клінічних досліджень частота виникнення периферичного набряку становила 0,9 % при застосуванні лерканідипіну в дозі від 10 до 20 мг і 0,83 % при застосуванні плацебо. У сумарній дослідницькій популяції, включаючи довгострокові клінічні дослідження, частота виникнення становила 2 %.

Лерканідипін не має побічного впливу на рівень цукру у крові або ліпідів у сироватці крові.

Деякі дигідропіридини рідко можуть призводити= до болю у ділянці серця або стенокардії. Дуже рідко у хворих з уже наявною стенокардією може збільшуватися частота, тривалість= або тяжкість цих нападів. Можуть спостерігатися поодинокі випадки інфаркту міокарда.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дозволяє продовжувати моніторинг відношення користь/ризик лікарського засобу. Медичн= им та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представни= кам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням:

https://aisf.dec.gov= .ua або чер= ез веб-сайт компанії https://www.berlin= -chemie.ua

=

Термін придатност= і. 3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначе= ного на упаковці!

Умови зберігання. Спеціальні умови зберіганн= я не вимагаються. Лікарський засіб зберігат= и в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!=

Упаковка.= По 7, або по 14, або по 15 таблет= ок у блістері; 1 блістер по 7 таблеток, або 1 чи 2 блістери по 14 таблеток, або = 4 чи 6 блістерів по 15 таблеток у картонній коробці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник.

БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.<= /span>

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Глінікер Вег 125, 12489 Бер= лін, Німеччина.

= Заявник.

= Менаріні Інтернешонал Оперейшонс Люксембург С.А., Люксембург= .

Місцезнаходження заявника.=

1, Авеню де ла Гар, Л-1611, Люксембург.<= span lang=3DUK style=3D'font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:bold'>

Класифікація MedDRA щодо впливу на системи= і органи	Часто	Нечасто	Рідко	Невідомо
Розлади з боку імунної системи			Гіперчутливість
Розлади з боку нервової системи	Головний біль	Запаморочення	Сонливість, непритомність
Розлади з боку серця	Тахікардія, посилене серцебиття		Стенокардія
Розлади з боку судин	Приплив крові до обличчя<= /p>	Гіпотензія
Розлади з боку шлунково-кишкового тракту		Диспепсія, нудота, біль у верхній частині живота	Блювання, діарея	Гіпертрофія ясен¹, помутніння перитонеального відтоку1
Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів				Підвищення концентрації сироваткової трансамінази¹<= /o:p>
Розлади з боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини		Висипання, свербіж	Кропив’янка	Ангіонабряк¹
Розлади з боку сполучної тканини, м’язової та кісткової систем=		Міалгія
Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів		Поліурія	Полакіурія
Загальні порушення і порушення у місці застосування	Периферичний набряк	Астенія, втомлюваність	Біль у грудях