ІНСТРУК = 62;ІЯ

дл= 103; медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ГЛІМЕРІЯ-М= ^®

(GLIMERI= YA-M)

Склад:

діючі речовини: метфор= ;мін, глімепірид;

1 таблетка містить мет = 92;орміну гідрохлориk= 6;у 500 мг, глімепір= ;иду 2 мг;

допоміk= 8;ні речовини: лак= тоза, моногідрат; ц= 077;люлоза мікрокристk= 2;лічна; на= 090;рію крохмальглo= 0;колят; кр= 086;сповідон; по= 074;ідон; ма= 075;нію стеарат; оболонка: віск карнаубськl= 0;й; суміш для плівкового покриття Opadry White: гі= 087;ромелоза (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза); поліетиленk= 5;ліколь (макрогол); титану діок = 89;ид (Е 171).

&#= 1051;ікарська форма. таблетки, вкриті оболонкою.

&#= 1054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: т&#= 1072;блетки продовгуваm= 0;ої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого або майже білог = 86; кольору.

=

Фармак&#= 1086;терапевтич= на група. Антидіа = 73;етичні препарати. Комбінація пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;зуючих препаратів. Метформін і сульфонаміk= 6;и. Код А = 58;Х А10В D02.

=

Ф= 072;рмакологіч&= #1085;і властивостo= 0;.

Фармакодин= ;аміка.

Глімепірид – це речовина, що має гіпоглікемo= 0;чну активність при пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і та належить до групи похідних сульфонілсk= 7;човини. Його можна застосовувk= 2;ти при інсулін = 86;незалежном&#= 1091; цукровому діабеті.

Вплив глімепіридm= 1; реалізуєтьl= 9;я шляхом стим = 91;ляції вивільненнn= 3; інсуліну з β-клітин підшлунковl= 6;ї залози. Як і інші похідн= 10; сульфонілсk= 7;човини, він підвищу= 08; чутливість β-клітин підшлунковl= 6;ї залози до фізіологічl= 5;ої стимуляції глюкозою. Крім того, глімепірид, як і інші похідні сульфонілсk= 7;човини, ймовірно, чинить виражену позапанкреk= 2;тичну дію.

Вивільн = 77;ння інсуліну

Сульфонілс&= #1077;човина регулює секрецію ін = 89;уліну, закриваючи АТФ-чутливі калієві кан = 72;ли на мембрані β-клітини. Таке закриття призводить до деполяризаm= 4;ії клітинної мембрани, внаслідок чого відкри = 74;аються кальцієві канали і до клітини входить велика кількість кальцію. Це стимулює вивільненнn= 3; інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепірид з високою спорідненіl= 9;тю приєднуєтьl= 9;я на мембрані β-клітин до білка, зв’язаного = 79; АТФ-чутливи = 84; калієвим каналом, але не в тому місці, до яко&#= 1075;о зазвичай пр = 80;єднується сульфонілсk= 7;човина.

Позапан = 82;реатична активність

Позапанкре&= #1072;тична дія полягає, зокрема, у пі&#= 1076;вищенні чутливості периферичнl= 0;х тканин до інсуліну та зменшенні захоплення інсуліну печінкою.=

Перенесенн&= #1103; глюкози з крові до периферичнl= 0;х м’язової та = 078;ирової тканин відбуваєтьl= 9;я через спеці = 72;льні транспортнo= 0; білки, локалізоваl= 5;і на клітинні = 81; мембрані. Саме транспорт глюкози до цих тканин є етапом, який лімітує швидкість засвоєння глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує кількість активних переносникo= 0;в глюкози на плазматичнo= 0;й мембрані м’язових та = 078;ирових клітин, стимулюючи тим самим захоплення глюкози.

Глімепірид підвищує активність фосфоліпазl= 0; С, специфічноo= 1; до глікозилфоl= 9;фатидиліно= 079;и-толу; з цим може бути пов’язане посилення ліпогенезу та глікогенезm= 1;, які спостер= 10;гаються в ізольованиm= 3; жирових і м’= 103;зових клітинах пі = 76; дією даного лікарськогl= 6; засобу.

Глімепірид перешкоджаn= 8; утворенню глюкози в печінці, збільшуючи внутрішньоl= 2;літинну концентрацo= 0;ю фруктозо-2,6-ди= фосфату, який, зі свого боку, інгібує глюконеогеl= 5;ез.

Метформін<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: Batang;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:JA'> – біг&= #1091;анід з гіпоглікемo= 0;чною дією, який проявляєтьl= 9;я у зниженні я= 082; базального рівня глюкози в плазмі кров= 10;, так і її рівня в плазмі кров= 10; після вживання їж= 10;. Віl= 5; не стимулює секрецію інсуліну, том&= #1091; не призводить до розвитку гіпоглікемo= 0;ї.

Дія мет= форміну полягає:

– змk= 7;ншенні вироблення глюкози печінкою шл= 03;хом інгібуваннn= 3; глюконеогеl= 5;езу й глікогено = 83;ізу;

– у м’язах – у збільш&= #1077;нні чутливості до інсуліну, поліпшенні периферичнl= 6;го захоплення = 81; утилізації глюкози;

– заm= 0;римці абсорбції глюкози в кишечнику.=

Метфор&= #1084;ін стимулює внутрішньоl= 2;літинний синтез глікогену, впливаючи н = 72; глікогенсиl= 5;тазу. Мет&= #1092;ормін підвищує транспортнm= 1; здатність специфічниm= 3; мембранних переносникo= 0;в глюкози (GLUT-1 і GLUT-4).

У людей, незалежно від рівня= глюкози в крові, метформін в = 87;ливає на метаболізм ліпідів. Це було показа = 85;о при застосуванl= 5;і препарату в терапевтичl= 5;их дозах під ча= 089; досліджень: метформін знижує загальний рівень холестеринm= 1;, ліпопротеї&= #1085;ів низької щільності (ЛПНЩ) і тригліцериk= 6;ів.

Фармакокін= ;етика.

&#= 1043;лімепірид=

Абсорбція= ;. Біодоступ= ;ність глімепіридm= 1; після перор = 72;льного прийому є повною. Вживання їж= 10; істотно не впливає на абсорбцію, лише дещо зн= 080;жується її швидкіст= 00;. Ма= 082;симальна концентрацo= 0;я (C_max) досягаєтьсn= 3; приблизно через 2,5 години післ= 03; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я (у середньоl= 4;у 0,3 мкг/мл після багаторазово= ;го прийому препарату в добовій доз= 10; 4 мг). Між дозою та C_max і площею під фармакокінk= 7;тичною кривою «кон = 94;ентрація-ча&= #1089;» (AUC) існує лінійна залежність.

Розподіл. Глімепіри= ;д має дуже низький об’єм розподілу (прибли= ;зно 8,8 літра), який приблизно дорівнює об’єму розп = 86;ділу альбуміну, має високий ступінь зв’= 03;зування з білками крові (> 99 %) та низький кліренс (приблизно 48 мл/хв).

= У тварин глімепірид екскретуєтn= 0;ся в молоко. Глімепірид може проходити через плаце = 85;ту. Проникненнn= 3; через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр є незначним.

Біотрансф= ;ормація та елімінація. Середній період= ; напіввиведk= 7;ння, який залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї в сироватці крові, за умови багат = 86;разово= ;го прийому препарату становить 5–8 годин. Після отримання високих доз спостерігався дещо довший період напіввиведk= 7;ння.

Пі= сля за= 089;тосування однор= 072;зової дози міченого радіоактивl= 5;ою міткою глімепіридm= 1; 58 % йо= 075;о виявл= 103;лося в сечі, а 35 % – у фекаліях. У незміненому стані речовина не потрапляє у сечу. Зі сечею та фекаліями виводяться = 76;ва метаболіти, найімовірнo= 0;ше – продукти метаболізмm= 1; в печінці (основний фермент, що забезпечує біотрансфоl= 8;мацію, – цитохром P2C9): гідроксипоm= 3;ідна та карбоксипоm= 3;ідна. Після пероральноk= 5;о прийому глімепіридm= 1; термінальний період напіввиведk= 7;ння цих метаболітіk= 4; становив 3–6 годин та 5–6 годин відповідно.

Порівняння показало відсутністn= 0; істотних відмінностk= 7;й у фармакокінk= 7;тиці після засто = 89;ування одноразовоo= 1; та багаторазоk= 4;их доз, варіабельнo= 0;сть результатіk= 4; для одного індивіда була дуже низькою. Значної кумуляції н = 77; спостерігаl= 3;ося.

Фармакокін&= #1077;тика була подібною у чоловіків т = 72; жінок, а також у молодих пац= 10;єнтів і пацієнтів літнього віку (віком від 65 років). Для пацієнтів з низьким кліренсом к = 88;еатиніну спостерігаl= 3;ася тенденція д = 86; зростання кліренсу та зменшення середньої сироватковl= 6;ї концентрацo= 0;ї глімепіридm= 1;, причиною чого є, найімовірнo= 0;ше, більш швидк = 72; його елімінація внаслідок гіршого зв’язуваннn= 3; з білками. Виведення двох метаболітіk= 4; нирками зме = 85;шувалося. Додатковогl= 6; ризику кумуляції п = 88;епарату в таких пацієнтів загалом не було.

У п’яти пацієнтів, які не мали діабету, піс= 083;я оперативноk= 5;о втручання н = 72; жовчних про = 90;оках фармакокінk= 7;тика була подібною до такої у здорових добровольцo= 0;в.

&#= 1052;етформін=

Абсорбція= ;. Після пероральноk= 5;о прийому метформіну = 95;ас досягнення максимальнl= 6;ї плазмової концентрацo= 0;ї (t_max) становить 2,5 години. Абсолютна біодоступнo= 0;сть метформіну при застосуванl= 5;і дози 500 мг перо= ;рально у здорових добровольцo= 0;в становить приблизно        50−60 %. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я неабсорбовk= 2;на фракція, яка виявлялася = 91; фекаліях, становила 20−30= %.

Абсорб&= #1094;ія метформіну після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я є насичуваноn= 2; і неповною. П&#= 1088;ипускаєтьс= я, що фармакокінk= 7;тика абсорбції м = 77;тформіну має лінійни = 81; характер. За звичайних доз і схем застосуванl= 5;я метформіну рівноважна плазмова ко = 85;центрація досягаєтьсn= 3; через 24−48 годин і зазвичай становить н = 77; більше 1 мкг/мл. Під ча&= #1089; досліджень C_max метформіну в плазмі крові не перевищуваl= 3;а 4 мкг/мл, навіть при застосуванl= 5;і найви= ;щих доз. Вживанl= 5;я їжі зменшує ступінь і дещо подовж = 91;є час абсорбц= 10;ї метформіну. Після прийому доз = 80; 850 мг разом із їжею спостерігаl= 3;ося зниження C_max у плазмі кров= 10; на      40 %, зменшення AUC на 25 % і подовження t_max на 35 хв. Клінічна значущість таких змін невідома.=

Розпод= ;іл. Метфор&= #1084;ін розподіляєm= 0;ься в еритроцитаm= 3;. C_max у крові є меншою, ніж у плазмі крові, та досягаєтьсn= 3; приблизно з = 72; такий самий = 095;ас. Еритроцити = 08;, ймовірно, вторинним депо розпод= 10;лу. Середнє значення         =             &nb= sp;     Vd коливаєтьсn= 3; у межах 63–276 л.

Біотрансф= ;ормація та елімінація. Метфор&= #1084;ін виводиться = 91; незміненомm= 1; вигляді зі сечею. Ніяких метаболітіk= 4; у людей виявлено не було.

Нирковий кліренс метформіну становить >= 400 мл/хв, що свідчить про те, що метформін виводиться шляхом клубочковоo= 1; фільтрації = 10; канальцевоo= 1; секреції. Після прийому доз = 80; лік&= #1072;рського засобу внутрішньо термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння становить приблизно 6,5 години. Якщо функція нирок погіршена, нирковий кліренс зме = 85;шується пропорційнl= 6; до кліренсу креатиніну, внаслідок чого період напіввиведk= 7;ння подовжуєтьl= 9;я, що призводи = 90;ь до збільшення рівня метформіну = 74; плазмі кров= 10;.

Клініч&#= 1085;і характерисm= 0;ики.

Показання.=

Як доповнення до дієти та фізичних вправ для хворих на інсулінонеk= 9;алежний цукровий діабет (ІІ типу):

якщо монотерапі= я глімепірид= ом або метформіно= м не забезпечує належного р= ;івня глікемічно= го контролю;

у разі заміни комбінован= ої терапії глімепірид= ом та метформіно= м.

=

Протипо = 82;азання.

Інсул&= #1110;нозалежний цукровий діабет І типу (наприl= 2;лад, цукровий діабет з кетонемією в анамнезі), = 076;іабетична кетонемія, діабетична кома та прекома, гострий або хронічний метаболічн= ий ацидоз.

Гіпер&= #1095;утливість до будь-якоo= 1; з допоміжни= ;х речовин, що входять до складу лікарськог= о засобу, або = 76;о сульфонілс= ечовини, сульфаніла= мідів або бігуані= ;дів.

Печінков&= #1072; недостатні= сть, тяжкі порушення функції печінки, перебуванн= я на гемодіаліз= і (дl= 6;тепер нема= 08; досвіду застосуван= ня препарату у таких випадках). У разі тяжких розладів функції печінки та нирок для досягнення належного контролю над рівнем цукру в крові паціє= ;нта необхідно перевести на інсулін.=

Вагітніс&= #1090;ь; вірогідна вагітність; період году= ;вання груддю.

Cхильніcть до розвитку лактоацидо= зу, випадки лактоацидо= зу в анамнезі, ниркова недостатні= сть або порушення функції нирок= (про що свідчить= ;, наприклад, показник креатинін= у в плазмі крl= 6;ві 1,5 мг/дл у чоловіків та 1,4 мг/дл у жінок або пl= 6;рушення кліренсу креатиніну= ), що також моk= 8;е бути спричинено такими станами, як серцево-суд= ;инний колапс (шок), гострий інфаркт міо= ;карда та септицемія= .

Рентгено&= #1083;огічні дослідженн= я із внутрішн= ;ьосудинним введенням контрастни= х засобів, що містять йод= ; (внутрішньо&#= 1074;енна урографія, внутрішньо= венна холангіогр= афія, ангіографі= я та комп’ютерн= а томографія= ): йодовмісні контрастні засоби, призначені для внутрішнь= овенного введення пі= ;д час проведення обстежень, можуть спри= ;чинити гостре порушення функції нирок та молочнокис= лий ацидоз у пацієнтів, які приймаю= ;ть ліка= рський засіб. Томm= 1; пацієнти, для яких плануються такі дослід= ;ження, повинні тимчасово припинити з= ;астосуванн= 03; препарату за 48 годин до проведення процедури. При цьому лікування не слід відновлюва= ти доти, доки н = 77; буде здійснено повторної оцінки функ= ;ції нирок і не встановлен= о, що вона є нормальною. Крім цього, препарат протипоказ= аний пацієнтам, які мають гострі симптоми, щl= 6; можуть обумовлюва= ти порушення функції нир= ;ок (дегідратац= ;ія, тяжка інфекція, шок).

Тяжкі інфекції, стани до та після хірургічни= х втручань, серйозна травма. При проведенні будь-якого хірургічно= го втручання необхідно тимчасово відкласти зk= 2;стосування даного ліккарсько= го засобу (за винятком невеликих процедур, щl= 6; не вимагають обмежень у вk= 8;иванні їжі т= 072; рідини). Терапію не можна поновлюват= и доти, доки пацієнт не почне самостійно приймати їжу, а показники функції нирок = не будуть у межах норми= ;.

Недоїдан&= #1085;я, голодуванн= я або виснаження пацієнта.

Гіпофунк&= #1094;ія гіпофіза аk= 3;о надниркови= х залоз.

Порушенн&= #1103; функції печінки (оскільки спостеріга= лися випадки виникнення лактоацидо= зу при порушенні функції печ= ;інки, цей препарат зазвичай не призначаюm= 0;ь пацієнтам із клінічними або лабораторн= ими ознаками захворюван= ня печінки), ін = 92;аркт легенів, тяжке порушення легеневої ф= ;ункції та інші стани, які можуть супроводжу= ватися гіпоксеміє= ю (серцева абl= 6; легенева недостатні= сть, нещодавно перенесени= й інфаркт міокарда, шок), надмірне зловживанн= я алкоголем, дегідратац= ія, шлунково-ки= ;шкові розлади, у тому числі діарея і блювання.

Тяжка нирко&= #1074;а недостатні= сть (швидкість клубочково= ї фільтрації (ШКФ) ˂Тяжкі інфекції.

Застійна серцева недостатні= сть, що вимагає медикамент= озного лікування, та нещодавн= ;о перенесени= й інфаркт міокарда, тяжка серце= ;во-судинна недостатні= сть або порушення д= ;ихання.

=

Особливі заходи безпеки.

Засте= 088;еження

При прийомі лікарськогl= 6; засобу:

– можливий розвиток гіпоглікемo= 0;ї або тяжкого лактоацидоk= 9;у (див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Передозувk= 2;ння»);

– зростає ризик смерт= 10; від серцево-суд = 80;нних ускладнень. =

&#= 1047;ростання ризику смерті від серцево-суд = 80;нних ускладнень=

Призна= 095;ення пероральниm= 3; цукрознижуk= 4;альних засобів порівняно з лікуванням за допомого= 02; лише контролю дієти пацієнтів або дієти з прийомом інсуліну призводить до зростанн= 03; смертності від серцево-суд = 80;нних ускладнень. Це застереженl= 5;я базується н = 72; дослідженнo= 0; Діабетичноo= 1; програми ун= 10;верситетсь&#= 1082;ої групи (UGDP), яке проводилосn= 3; для оцінки ефективносm= 0;і застосуванl= 5;я лікарських засобів, що знижують рівень цукр = 91; в крові, для запобіганнn= 3; або затримання розвитку се = 88;цево-судинн&= #1080;х ускладнень = 91; хворих на ін= 089;улінонезал&= #1077;жний цукровий діабет. За даними цьог = 86; дослідженнn= 3; встановленl= 6;, що у пацієнт= 110;в, яких про= тягом 5−8 років лікували шляхом контролю дієти з прийомом фі = 82;сованої дози толбут = 72;міду (1,5 г на <= /span>добу) або фенформіну (100 мг на <= /span>добу), спостерігаl= 3;ося зростання частоти сме = 88;ті від серцево-суд = 80;нних ускладнень = 91; 2,5 раза порівняно з такою у пацієнтів, які лікувал = 80;ся лише шляхом контролю дієти, що дал&#= 1086; змогу відмінити терапію толбутамідl= 6;м або фенформіноl= 4;. Незважаючи на розбіжно = 89;ті в інтерпретаm= 4;ії цих даних, результати дослідженнn= 3; UGDP дають суттє= ;ве підґрунтя д = 83;я застереженn= 0; з точки зору безпеки та з огляду на подібність механізму дії можуть т= 072;кож стосуватисn= 3; й інших цукрознижуk= 4;альних лі= 082;арських засоб= 110;в цих класів.

Па= цієнта необхідно проінформуk= 4;ати щодо потенц= 10;йної небезпеки т = 72; переваг застосуванl= 5;я глімепіридm= 1; й альтернатиk= 4;них схем лікування.=

Хоча у цьому дослідженнo= 0; вивчався лише один лікарський засіб з клас= 091; похідних сульфонілсk= 7;човини (толбутамід) та один лікарський засіб з клас= 091; бігуанідів (фенформін), з точки зору безпеки доцільно вважати, що це застереженl= 5;я може також стосуватисn= 3; = й інших гіпоглікемo= 0;чних препаратів цього класу через схожість їх механізму дії та хіміч= 085;ої будови.

Функці= я нирок

Не = 86;бхідно оцінювати ШКФ перед початком лі = 82;ування та періодично = 91; подальшому. Метформін протипоказk= 2;ний пац= ієнтам зі ШКФ < 30 мл/хв, його необхідно тимчасово відмінити у випадку наявності стану, який впливає на функцію нирок (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

У осіб літнього віку зниження функції нирок зустрічаєтn= 0;ся часто і є безсимптомl= 5;им. Особливої обережностo= 0; вимагають ситуації, коли можлив = 77; поруше= 085;ня функції нирок, наприклад н = 72; початку застосуванl= 5;я антигіпертk= 7;нзивних препаратів = 72;бо діуретиків та на початк= 091; лікування нестероїднl= 0;ми протизапалn= 0;ними препаратамl= 0; (НПЗП).

Тр = 80;вале лікування метформіноl= 4; асоціюєтьсn= 3; зі зниження = 84; рівня вітаміну В_{12
у сироватці
крові, що
може
обумовити
розвиток
периферичнl=
6;ї
нейропатії.
Рекомендуєm=
0;ься
здійснюватl=
0;
контроль
рівн}я вітамі= ;ну В₁₂.

=

Вз= 072;ємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Якщо пацієнт, яки= 081; приймає цей лікарський засіб, одночасно отримує деякі інші лікарські з = 72;соби або припиня= 08; їх прийом, це може призве = 89;ти як до небажаного посилення, так і до зниж&#= 1077;ння цукрознижуk= 4;альної дії глімепіридm= 1;. Виходячи з досвіду застосуванl= 5;я препарату т = 72; інших похідних сульфонілсk= 7;човини, слід враховуватl= 0; можливість виникнення = 85;ижчезазнач&#= 1077;них взаємодій препарату Гліме = 88;ія-М^® з іншими лікарськимl= 0; засобами.=

Цей препарат метаболізуn= 8;ться під дією цитохрому Р450 2С9 (СYP2C<= /span>9), що необхідно враховуватl= 0; у разі одночасногl= 6; призначеннn= 3; індукторів (наприклад, рифампіцинm= 1;) або інгібіторіk= 4; (наприклад, флуконазолm= 1;) СYP2C9.

Лікарс= ;ькі засоби, що посилюють цукрознижуk= 4;альний ефект: інсулін та перораль = 85;і протидіабеm= 0;ичні препарати, Н= 055;ЗП, інгібітори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АП= 060;), алопуринол, анаболічні стероїди, чоловічі статеві гормони, хлорамфеніl= 2;ол, антикоагулn= 3;нти групи похідних кумарину, циклофосфаl= 4;ід, дизопіраміk= 6;, фенфлураміl= 5;, фенірамідоl= 3;, фібрати, флуоксетин, гуанетидин, ізофосфаміk= 6;, інгібітори = 84;оноамінокс&#= 1080;дази (МАО), міконазол, флуконазол, парааміносk= 2;ліцилова кислота, пентоксифіl= 3;ін (при парентералn= 0;ному введенні у високих дозах), фенілбутазl= 6;н, азапропазоl= 5;, оксифенбутk= 2;зон, пробенецид, хінолонові антибіотикl= 0;, саліцилати, = 089;ульфінпіра&= #1079;он, кларитроміm= 4;ин, сульфанілаl= 4;іди, тетрацикліl= 5;и, тритокваліl= 5;, трофосфаміk= 6;, симпатолітl= 0;ки.

Лікарс= ;ькі засоби, що зменшують цукрознижуk= 4;альний ефект: ацетазо = 83;амід, барбітуратl= 0;, кортикостеl= 8;оїди, діазоксид, д= 110;уретики, епінефрин (адреналін) або симпато = 84;іметики, глюкагон, проносні засоби (при т&#= 1088;ивалому застосуванl= 5;і), нікотинова кислота (у високих дозах), естрогени, прогестагеl= 5;и, пероральні контрацептl= 0;ви, фенотіазинl= 0;, фенітоїн, рифампіцин, гормони щитовидної = 79;алози, хлорпромазl= 0;н, ізоніазид.=

Лікарс= ;ькі засоби, здатні як посилювати, так і зменшувати цукрознижуk= 4;альний ефект: антагон= 10;сти Н₂-рецептор= ;ів, клонідин і резерпін.=

Блокатори= ; β-ад= ренорецептl= 6;рів знижують толерантніl= 9;ть до глюкози. Це може призводити до порушенн= 03; метаболічнl= 6;го контролю у хворих на цукровий діабет. Блокатори         =             &nb= sp;            =      β-адреноре= ;цепторів можуть посилювати ризик виникнення гіпоглікемo= 0;ї (внаслідок порушення к = 86;нтррегуляц&#= 1110;ї).

Лікарські засоби, під впливом яки = 93; спостерігаn= 8;ться послабленнn= 3; або блокування ознак адренергічl= 5;ої контррегулn= 3;ції гіпоглікемo= 0;ї: симпа= 090;олітичні засоби (наприклад, блокатори         =             &nb= sp;β-адреноре= ;цепторів, клонідин, гуанетидин, = 088;езерпін).
Як разове, так і регулярне вживання алкоголю може непередбачm= 1;ваним чином посилювати або послаблюваm= 0;и цукрознижуk= 4;альну дію лікарськогl= 6; засобу.

Лікарський засіб Глімерія-М^&re=
g; може як посилювати, так і послаблюваm= 0;и ефекти антикоагулn= 3;нтів, що є похідними кумарину.=

Секвес= ;транти жовчних кислот. Колесевелаl= 4; зв’язуєтьсn= 3; з глімепіри = 76;ом та зменшує всмоктуванl= 5;я глімепіридm= 1; зі шлунково-ки = 96;кового тракту. Не спостерігаl= 3;ося ніякої взаємодії, коли глімеп= 10;рид застосовувk= 2;вся принаймні з = 72; 4 години до колесевелаl= 4;у. Тому глімепірид = 89;лід застосовувk= 2;ти принаймні з = 72; 4 години до ко&= #1083;есевеламу.

Пр= и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лі= 082;арського засобу Глімерія-М^=
® з деякими лікарс= ;ькими засоб= 072;ми може розвинутисn= 3; лактоацидоk= 9;. Стан пацієнта необхідно ретельно контролюваm= 0;и у разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з такими препаратамl= 0;: водовмісні рентгенокоl= 5;трастні засоби, антибіотикl= 0;, що чинять сильну нефр = 86;токсичну дію (гентаміцин).

Пр= и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з деякими лі= 082;арськими засобами цукрознижуk= 4;альний ефект може я= 082; посилюватиl= 9;я, так і зменшуватиl= 9;я. Ретельне спостережеl= 5;ня за станом па= 094;ієнта та контроль рівня цукру = 074; крові необхідні у = 088;азі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з:

̵= 1; препаратамl= 0;, що посилюют= 00; цукрознижуk= 4;альний ефект: інсулін, сульфанілаl= 4;іди, препарати сульфонілсk= 7;човини, меглітинідl= 0; (репаглінід), інгібітори α-глікозидаз= и (акарбоза), анаболічні стероїди, гуанетидин, = 089;аліцилати (ацетилсалі = 94;илова кислота), блокатори β-адренореце= пторів (пропраноло = 83;), інгібітори МАО, інгібітори АПФ;

̵= 1; препаратамl= 0;, що зменшуют= 00; цукрознижуk= 4;альний ефект: адреналін, симпатомімk= 7;тичні засоби, кортикостеl= 8;оїди, гормони щитовидної залози, естрадіол, естрогени, пероральні контрацептl= 0;ви, тіазиди та інші діуретики, піразинаміk= 6;, ізоніазид, нікотинова кислота, фенотіазинl= 0;, фенітоїн, блокатори кальцієвих каналів, β-2-агоністи (сальбутамо = 83;, формотерол).

Глібур= ;ид. У проц= 077;сі дослідженнn= 3; взаємодій з одноразовиl= 4; введенням дози препарату хворим на цукровий діабет ІІ типу одночасне з = 72;стосування метформіну та глібурид = 91; не призводило до жодних змін ані у фармакокінk= 7;тиці, ані у фармак= 086;динаміці метформіну. Спостерігаl= 3;ося зменшення АUС і С_m_ах глібуриду, яке було досить варіабельнl= 0;м. У зв’язку з тим, що під час дослідж = 77;ння препарат вводився одноразово, = 072; також через відсутністn= 0; кореляції між рівнями метформіну = 74; крові та йог= 086; фармакодинk= 2;мічними ефектами, немає впевненостo= 0; у тому, що ця взаємодія має клінічн = 77; значення.=

Фуросе= ;мід. У проц = 77;сі дослідженнn= 3; взаємодій між метформіноl= 4; та фуросемідоl= 4; з одноразов = 80;м введенням дози препарату здоровим добровольцn= 3;м було продемонстl= 8;овано, що одночасн = 77; застосуван&= #1085;я цих лікарських засобів впливає на ї= 093; фармакокінk= 7;тичні параметри. Фуросемід збільшив Сm_ах метформіну = 74; плазмі кров= 10; на 22 %, а АU<= /span>С кровo= 0; – на 15 % без будь-яких істотних зм= 10;н ниркового кліренсу метформіну. При застосу = 74;анні з метформіноl= 4; показники С_m_ах та АUС фуросеміду знизилися н = 72; 31 % та 12 % відповідно = 87;орівняно з цими показ= 085;иками на тлі монотерапіo= 1; фуросемідоl= 4;, а термінальнl= 0;й період напіввиведk= 7;ння знизився на 32 % без будь-яки= 093; істотних змін у нирковому кліренсі фуросеміду. Інформаці= ;я про взаємодії між метформіноl= 4; та фуросемідоl= 4; при тривалому застосуванl= 5;і відсутня.=

Ніфедипін= ;. У процесі дослідженнn= 3; взаємодій між метформіноl= 4; та ніфедипіноl= 4; з одноразовим введенняl= 4; дози препарату здоровим добровольцn= 3;м було продемонстl= 8;овано, що одночасн = 77; застос= ;ування ніфедипіну підвищує показники Сmах таАUС метформіну = 74; плазмі кров= 10; на 20 % та 9 % відповідно, = 072; також збільшує кількість п = 88;епарату, що виводиться = 79;і сечею. Відсутній вплив на час до досягнен = 85;я максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї (Т_max) та на період напіввиведk= 7;ння метформіну. = 042;становлено, що ніфедипі = 85; посилював абсорбцію метформіну, = 072; метформін м = 72;йже не впливав н= 072; фармакокінk= 7;тику ніфедипіну.

Катіонні препарати.= Катіонні препарати (наприклад, амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнаміk= 6;, хінідин, хінін, ранітидин, тріамтерен, триметоприl= 4;, ванкоміцин), що виводяться нирками шля = 93;ом канальцевоo= 1; секреції, те= 086;ретично здатні до взаємодії з метформіноl= 4; внаслідок конкуруванl= 5;я за спільну к= 072;нальцеву транспортнm= 1; систему нирок. Така взаємодія між метформіноl= 4; та циметиди = 85;ом при пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і спостерігаl= 3;ася під час дослідженn= 0; взаємодій між метформіноl= 4; та циметидиноl= 4; з одноразовим та багаторазови= ;м введенняl= 4; препаратів здоровим добровольцn= 3;м. Ці дослідженнn= 3; продемонстl= 8;ували збільшення на 60 % С_mах метформіну = 91; плазмі кров= 10; та загальної концентрацo= 0;ї у крові, а також збільшення на 40 % АUС метформіну = 91; плазмі та у крові. У <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho";mso-ansi-language:UK'>процес= ;і дослідженнn= 3; із одноразови= ;м введенняl= 4; препарату н = 77; було виявлено зм= 10;н у тривалост= 10; періоду напіввиведk= 7;ння. Метформін н = 77; впливав на фармакокінk= 7;тику циметидину. Незважаючи на те, що такі взаємодії теоретично можливі (за винятком циметидину), слід проводити ретельне спостережеl= 5;ня за пацієнтами та коригувати дози метфор = 84;іну та/або лікарськогl= 6; засобу, що з ним взаємод= 10;є, у разі прийому катіонних препаратів, які виводяться = 79; організму шляхом секр = 77;ції у проксимальl= 5;их канальцях нирок.

Інші. У процесі дослідженнn= 3; взаємодії з одноразовим введенняl= 4; препаратів здоровим добровольцn= 3;м фармакокінk= 7;тика метформіну та пропрано = 83;олу, а також метформіну та ібупрофе = 85;у при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих препаратів не змінилас= 03;.

Ступінь зв’язуваннn= 3; метформіну = 79; білками плазми кров= 10; є незначним, отже, його вз&#= 1072;ємодія з препаратамl= 0;, які мають високий сту = 87;інь зв’язуванl= 5;я з білками пл= 072;зми крові, таким= 080; як саліцилати, сульфанілаl= 4;іди, хлорамфеніl= 2;ол, пробенецид, менш імовір = 85;а порівняно з похідними сульфонілсk= 7;човини, які мають високий ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10;.

Ме= тформін може зменшувати антикоагулn= 3;нтний ефект фенпрокумоl= 5;у. З огляду на це рекоменд = 91;ється ретельний контроль міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного відношення (МНВ).

Ле= вотироксин може зменшувати цукрознижуk= 4;альний ефект метформіну. Рекомендуєm= 0;ься контроль рівня глюкози в крові, особливо на початку або при припиненні лікування гормонами щитовидної залози, за необхідносm= 0;і слід коригувати дозу метфор = 84;іну.

Транспорт= ;ери органічних катіонів (OCT)

Ме= тформін є субстрато = 84; для транспортеl= 8;ів OCT1 і OCT2.

Од= ночасне застосуванl= 5;я метформіну = 79;:

– інгібітораl= 4;и OCT1 (такими як верапаміл) може знижув = 72;ти ефективнісm= 0;ь метформіну;

– індукторамl= 0; OCT1 (такими як рифампіцин) може посилю = 74;ати всмоктуванl= 5;я метформіну = 91; шлунково-ки = 96;ковому тракті та збільшуватl= 0; його ефективнісm= 0;ь;

– інгібітораl= 4;и OCT2 (такими як циметиди = 85;, долутегравo= 0;р, ранолазин, триметоприl= 4;, вандетаніб, ізавуконазl= 6;л) може зменшувати виведення метформіну = 85;ирками і, таким чином, призводити до збільшен = 85;я концентрацo= 0;ї метформіну = 74; плазмі кров= 10;;

– інгібітораl= 4;и як OCT1, так і OCT2 (такими як кризотиніб, олапариб) може змінюв = 72;ти ефективнісm= 0;ь метформіну та його виве= 076;ення нирками.

У зв’язку з цим рекомендуєm= 0;ься дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих препаратів = 79; метформіно&= #1084;, особливо у пацієнтів з порушеннямl= 0; функції нирок, оскільки це може збільшуватl= 0; концентрацo= 0;ю метформіну = 74; плазмі кров= 10;. За необхідносm= 0;і можна розглянути доцільністn= 0; коригуваннn= 3; дози метформіну, оскільки інгібітори/= 10;ндуктори OCT можуть змінювати ефективнісm= 0;ь метформіну.

=

Ос= 086;бливості застосуванl= 5;я.

Особлив= 10; запобіжні заходи

Протягом першого тижня лікування потрібен ретельний моніторинг стану пацієнта че = 88;ез підвищений ризик виникнення гіпоглікемo= 0;ї. Ризик виникнення гіпоглікемo= 0;ї існує у таки= 093; пацієнтів або при таки= 093; станах:

– небажаннn= 3; або нездатністn= 0; пацієнта до співпраці з лікарем (частіше пацієнти літнього віку);

– недоїдання, нерегулярнk= 7; харчування, пропуск прийомів їж= 10;;

– дисбаланl= 9; між фізични = 84; навантаженl= 5;ям та споживан = 85;ям вуглеводів, тяжкий міок= 10;нез;

– вживання алкоголю;=

– &#= 1087;орушення функції нирок (може призвести д = 86; підвищеної чутливості до цукрозни = 78;увального ефекту глімепіридm= 1;);

– тяжке порушення функції печінки;

– передозуваl= 5;ня препарату;=

– деякі декомпенсоk= 4;ані захворюванl= 5;я ендокринноo= 1; системи (нап= 088;иклад, порушення функції щитовидної залози та ад= 077;ногіпофіза&= #1088;на або адренокортl= 0;кальна недостатніl= 9;ть), які можуть впливати на вуглеводниl= 1; обмін та контррегулn= 3;цію гіпоглікемo= 0;ї;

– одночаснk= 7; застосуванl= 5;я деяких інши = 93; лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Пр= и наявності таких факторів, що підвищують ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї, слід скориг = 91;вати дозу лікарськоk= 5;о засобу Гл&= #1110;мерія-М^® або всю схему лікування. Ц= 077; необхідно зробити також у разі будь-якого з= 072;хворювання або зміни способу життя паціє = 85;та. Симптоми гіпоглікемo= 0;ї, спричинені адренергічl= 5;ою контррегулn= 3;цією (див. розділ «Загальні запобіжні заходи»), можуть бути згладжені або зовсім відсутні тоді, коли гіпоглікемo= 0;я розвиваєтьl= 9;я поступово: у &#= 1087;ацієнтів літньог = 86; віку, у хворих на вегетативнm= 1; нейропатію або в тих, хто одночасно отримує лікування симпатолітl= 0;ками.

Загальні запобіжні заходи

Гіпог= 083;ікемія

Із досвіду застосуванl= 5;я інших препаратів сульфонілсk= 7;човини відомо, що, незважаючи на початковий успіх вжити = 93; запобіжних заходів, можливі повторні еп= 10;зоди гіпоглікемo= 0;ї. У зв’язку з цим пацієнт повинен перебувати під ретельним спостережеl= 5;ням.

До можливих симптомів гіпоглікемo= 0;ї належать головний біль, сильне відчуття голоду («вовчий» апетит), нудота, блювання, пі= 076;вищена втомлюваніl= 9;ть, сонливість, апатія, безс= 086;ння, порушення сну, неспокій, агресивнісm= 0;ь, порушення концентрацo= 0;ї уваги, зниже= 085;ня пильності т = 72; швидкості реакції, деп= 088;есія, сплутаністn= 0; свідомості, порушення м = 86;влення, афазія, порушення зору, тремор, парези, пору= 096;ення чутливості, запаморочеl= 5;ня, втрата самоконтроl= 3;ю, делірій, судоми центральноk= 5;о ґенезу, втрата свідомості, кома, поверх= 085;еве дихання та брадикардіn= 3;. Крім того, мо&#= 1078;ливі ознаки адренергічl= 5;ої контррегулn= 3;ції: надмірне потовиділеl= 5;ня, липка шкіра, &#= 1090;ривожність, тахікардія, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, посилене серцебиття, напад стенокардіo= 1; та серцеві аритмії.

Кл= інічна картина тяжкого епізоду гіпоглікемo= 0;ї може нагадувати інсульт. Тяжка гіпог = 83;ікемія вимагає негайного лікування п= 10;д наглядом лікаря, а за певних обст = 72;вин – і госпіталізk= 2;ції пацієнта. Майже завжд = 80; гіпоглікемo= 0;ю можна швидк = 86; усунути, нег= 072;йно прийнявши вуглеводи (глюкозу або цукор, наприклад у вигляді шматочка цукру, фруктового соку із цукром або підсолоджеl= 5;ого чаю). Для цьог&= #1086; хворий повинен завжди мати при собі не менше 20 г цукру. Пацієнти та їх родини мають бути проінформоk= 4;ані про небезпе = 82;у, симптоми, способи лікування т = 72; фактори риз = 80;ку розвитку гіпоглікемo= 0;ї. Для уникнен = 85;я ускладнень пацієнту може бути потрібна допомога сторонніх осіб. Штучні підсолоджуk= 4;ачі не виявляют= 00; жодного ефекту на контроль рівня цукру = 074; крові.

Ла= 082;тоацидоз

Лактоацидо&= #1079; – рідкісне, але серйозн = 77; метаболічнk= 7; ускладненнn= 3;, що розвиваєтьl= 9;я внаслідок кумуляції метформіну під час ліку= 074;ання цим препаратом. Якщо цей стан виника= 08;, то майже у 50 % випадків ві = 85; закінчуєтьl= 9;я летально. Лактоацидоk= 9; також може виникати пр = 80; деяких пато = 92;ізіологічн&#= 1080;х станах, у тому числі при цукрово = 84;у діабеті, а також на тлі значної г= 10;поперфузії тканин і гіпоксемії.

Для лактоацидоk= 9;у характерне підвищення рівня лактату в кр= 086;ві (> 5 ммоль/л), зниження рН крові, порушення електролітl= 5;ого балансу зі збільшенняl= 4; аніонного інтервалу т = 72; збільшення співвідношk= 7;ння лактат/піру = 74;ат. У разі коли лактоацидоk= 9; спричинениl= 1; метформіноl= 4;, рівень метформіну = 91; плазмі кров= 10; зазвичай перевищуn= 8; 5 мкг/мл.

Ча= стота зареєстровk= 2;них випадків лактоацидоk= 9;у у пацієнтів, які приймал = 80; метформіну гідрохлориk= 6;, дуже низька (приблизно 0,03 випадків/1000 пацієнтів н = 72; рік із приблизною кількістю летальних випадків 0,015/1000 пацієнтів н = 72; рік). Зареєстровk= 2;ні випадки виникали переважно у хворих на цукровий ді = 72;бет із виражено= 02; нирковою недостатніl= 9;тю, спричиненоn= 2; як власне ураженням нирок, так і гіпоперфузo= 0;єю нирок, часто – при численній супутній терапевтичl= 5;ій/хірургіч&#= 1085;ій патології т = 72; прийомі великої кіл= 00;кості лікарських засобів.

Ризик виникнення лактоацидоk= 9;у зростає про = 87;орційно до ступеня тяжкості ниркової ди = 89;функції та віку пацієнта. Однак ризик = 074;иникнення лактоацидоk= 9;у у пацієнтів, які приймаю = 90;ь метформін, можна значн = 86; знизити шля = 93;ом постійного спостережеl= 5;ня за функціон = 91;ванням нирок та застосуванl= 5;я мінімальниm= 3; ефективних доз метформіну. Крім того, пр&#= 1080; виникненні будь-якого стану, що супроводжуn= 8;ться гіпоксемієn= 2;, дегідратацo= 0;єю або септице = 84;ією, прийом препарату слід негайн = 86; припинити.=

У зв’язку з тим, що при порушенні ф = 91;нкції пе= 095;інки здатн= 110;сть до виведенн= 03; лактату мож = 77; зменшитися, препарат не слід приймати пацієнтам і = 79; клінічними або лабораторнl= 0;ми ознаками захворюванl= 5;я печінки. Пацієнтів потріб= ;но застерегти від надмірного вживання алкоголю (як разового, та= 082; і ре= 075;улярного) під час лікування цим препаратом, оскільки алкоголь посилює вплив метформіну на метаболі = 79;м лактату. Також прийо = 84; препарату с = 83;ід тимчасово припинити перед проведенняl= 4; будь-яких досліджень із внутрішньоl= 9;удинним введенням рентгенокоl= 5;трастних засобів і перед будь-я= 082;им хірургічниl= 4; втручанням.

До= сить часто лактоацидоk= 9; починаєтьсn= 3; майже непомітно т = 72; супроводжуn= 8;ться тільки несп = 77;цифічними симптомами, такими як за= 075;альне нездужання, міалгія, респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром, посилення сонливості та неспециф= 10;чний абдомінальl= 5;ий дискомфорт. При більш вираженому ацидозі можуть спостерігаm= 0;ися гіпотермія, = 072;ртеріальна гіпотензія та резистентнk= 2; брадіаритмo= 0;я. І пацієнт, і лікар повинні усв= 10;домлювати, наскільки важливими можуть бути такі симптоми. Тому слід проінструкm= 0;увати пацієнта, що= 073; він негайно повідомляв лікаря про появу подібних симптомів.

Для виявлення лактоацидоk= 9;у може бути ко= 088;исним дослідженнn= 3; таких показників, як рівень електролітo= 0;в та кетонови = 93; тіл у плазмі крові, рівен= 100; цукру в крові, рН крові, конце= 085;трація лактату та м= 077;тформіну в крові. Після досягнення стабілізацo= 0;ї при прийомі будь-якої дози лікарс= 00;кого засобу Глімерія-М^=
® шлунково-к = 80;шкова симптоматиl= 2;а, яка часто сп= 086;стерігаєть&= #1089;я на початку терапії мет = 92;орміном, найімовірнo= 0;ше, не буде пов’язана з= 10; застосуванl= 5;ям препарату. Шлунково-ки = 96;кові симптоми, що виникли пізніше, можуть бути спричинені лактоацидоk= 9;ом або іншим се= 088;йозним захворюванl= 5;ям.

Рівень лактату у плазмі венозної крові натще, що перевищу= 08; верхню межу норми, але нижче 5 ммоль/l= 3;, у пацієнтів, які приймають цей препара = 90;, не обов’язковl= 6; означає неминучу появу лактоацидоk= 9;у. Він може пояснюватиl= 9;я іншими механізмамl= 0;, такими як, наприклад, незадовільl= 5;ий контроль цукрового діабету або ожиріння, інтенсивне фізичне навантаженl= 5;я, або ж пробле= 084;ами технічного характеру при проведенні аналізу крові.

Виникнення лактоацидоk= 9;у слід підозрюватl= 0; у будь-якого хворого на цукровий діабет, у якого наявний метаболічнl= 0;й ацидоз, а озн&#= 1072;ки кетоацидозm= 1; (кетонурія т= 072; кетонемія) в= 110;дсутні.

Лактоацидо&= #1079; є невідкладнl= 0;м станом, що вимагає стаціонарнl= 6;го лікування. Пацієнтам з лактоацидоk= 9;ом, які отримують цей препара = 90;, його слід негайно відмінити т = 72; одразу вжит = 80; необхідних загальних підтримуючl= 0;х заходів. У зв’язку з тим, що метформіну гідрохлориk= 6; виводиться шляхом діалізу (при кліренсі до 170 мл/хв за умов належної гемодинаміl= 2;и), рекомендуєm= 0;ься негайно провести гемодіаліз = 79; метою корекції ацидозу та виведення накопиченоk= 5;о метформіну. Такі лікувальні заходи част = 86; призводять = 76;о швидкого зникнення симптомів т = 72; усунення лактоацидоk= 9;у.

– Оптимальl= 5;ий рівень цукр = 91; в крові слід підтримуваm= 0;и шляхом одночасногl= 6; дотримання = 76;ієти та достатньогl= 6; рівня фізичного навантаженl= 5;я, а також, якщо необхідно, шляхом зниж = 77;ння маси тіла та за допомого= 02; регулярногl= 6; прийому лікарськогl= 6; засобу Гл&= #1110;мерія-М^®.

Клінічними симптомами незадовільl= 5;ого контролю рівня цукру = 074; крові є олігурія, сп= 088;ага, полідипсія, сухість шкіри.

̵= 1; На початку лікування пацієнтів слід проінф = 86;рмувати про користь та потенційниl= 1; ризик= ;, пов’язаний із застосуванl= 5;ям лікарськогl= 6; засобу Глімерія-М^=
®, а також про важливість дотримання дієти та рег= 091;лярного фізичного навантаженl= 5;я. Слід наголошуваm= 0;и на важливості позитивної = 89;півпраці пацієнта.=

̵= 1; Необхідно стежити за реакцією пацієнта на всі методи лікування цукрового діабету шля = 93;ом періодичноk= 5;о вимірюваннn= 3; рівня цукру в кров= 110; натще та глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1; з метою досягнення нормальногl= 6; рівня цих показників. Показник глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1; може бути особливо корисним пр = 80; оцінці трив = 72;лого контролю глікемії.=

– Якщо пацієнт лікується в іншого ліка = 88;я (наприклад, під час госпіталізk= 2;ції, внаслідок нещасного випадку, за необхідносm= 0;і звернутися по медичну допомогу у вихідні дні), він повинен обов’язковl= 6; повідомити про чинну ситуацію з контролю цукрового діабету та про лікарські засоби, які прийма= ;в раніше.

̵= 1; У виняткових стресових ситуаціях (наприклад, при травмі, хірургічноl= 4;у втручанні, і= 085;фекційному захворюванl= 5;і з високою температурl= 6;ю) регуляція рівня цукру = 074; крові може погіршуватl= 0;ся, тому для забезпеченl= 5;я належного метаболічнl= 6;го контролю може виникнути н = 77;обхідність у тимчасовомm= 1; переведеннo= 0; пацієнта на інсулін.

̵= 1; Застоl= 9;ування лікарськогl= 6; засобу Глімерія-М^=
® слід розпочинатl= 0; з мінімальниm= 3; доз. Пі= д час лікування цим препаратом необхідно регулярно контролюваm= 0;и рівень глюкози в крові та сечі. Крім цього, реком= 077;ндується визначати рівень глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1;. Необхідно також оціню = 74;ати ефективнісm= 0;ь лікування, і, якщо вона є н&#= 1077;достатньою, слід одразу = 078; перевести пацієнта на іншу терапі= 02;.

– Можливе зниження уваги та швидкості реакції, спричинене гіпо- або гіп&#= 1077;рглікемією, особливо на початку лікування, при переход= 10; з одного лікарськогl= 6; засобу на інший або пр= 080; нерегулярнl= 6;му прийомі препарату Гл&= #1110;мерія-М^®. Це може негативно позначитисn= 3; на здатност= 10; керувати автомобілеl= 4; або працювати з = 110;ншими механізмамl= 0;.

– Контроль функції нирок: відомо, що метформін виводиться переважно нирками, том= 091; ризик його к= 091;муляції та розвитку лактоацидоk= 9;у зростає пропорційнl= 6; до ступеня тяжкості ниркової патології. Через це пацієнтам, у яких рівень креатиніну = 74; сироватці крові перев = 80;щує верхню вікову межу норми, не можна приймати це = 81; препарат. Дл= 103; пацієнтів літнього віку потріб = 85;е обережне титрування дози лікарс= 00;ким засобом Гл&= #1110;мерія-М^® для того, щоб визначити мінімальну дозу, що вияв&#= 1083;яє належний глікемічниl= 1; ефект, оскіл= 100;ки з віком функція нир = 86;к знижується. = 059; пацієнтів літнього віку слід регулярно контролюваm= 0;и функцію нирок, а цей препарат не титрувати д = 86; максимальнl= 6;ї дози. Необхідно оцінювати т = 72; підтверджуk= 4;ати нормальний стан функці= 11; нирок перед початком лікування т = 72; не рідше одного= ; разу на рі = 82; після початку застос= ;ування даного лікарськогl= 6; засобу. Для пацієнтів, у яких очікує = 90;ься розвиток порушень функції нирок, їх стан слід перевіряти частіше та, якщо з’явля= 02;ться докази їх порушень, припиняти застосуванl= 5;я цього препа = 88;ату.

– Одночаснk= 7; застосуванl= 5;я інших лікарських засобів, які можуть нега = 90;ивно позначитисn= 3; на функції нирок або фармакокінk= 7;тиці метформіну: одночасний прийом лікарських засобів, що можуть нега = 90;ивно позначитисn= 3; на функції нирок або спричиняти значні змін = 80; в гемодинам= 10;ці, або ж вплину= 090;и на фармакокінk= 7;тику препарату Гл&= #1110;мерія-М^®, зокрема катіонні препарати, необхідно з = 72;стосовуват&#= 1080; з обережністn= 2;, оскільки їх виведення здійснюєтьl= 9;я нирками шляхом кана = 83;ьцевої секреції. Особлива обережністn= 0; необхідна у ситуаціях, за яких можуть розвинутисn= 3; порушення функції нирок, наприклад н = 72; початку антигіпертk= 7;нзивної терапії або у разі лікування діуретикамl= 0; або НПЗП.<= o:p>

– Діабетоподo= 0;бні симптоми: лікарський засіб Глім= ;ерія-М^® потрі= 073;но призначати лише пацієнтам з діагнозом цукровий діабет ІІ типу. Також слід зверта = 90;и увагу на захворюванl= 5;я, які супрово = 76;жуються діабетоподo= 0;бними симптомами: = 085;иркова глюкозурія, вікові порушення метаболізмm= 1; глюкози, дис= 092;ункція щитовидної залози, включаючи порушення толерантноl= 9;ті до глюкози ч= 080; наявність глюкози у сечі.

– Коригуваннn= 3; дози лікарськогl= 6; засобу Гл&= #1110;мерія-М^®: для окремих пацієнтів може бути необхідним припинення застосуванl= 5;я пероральниm= 3; протидіабе&#= 1090;ичних препаратів або зниженн= 03; їх дози. Для багатьох пацієнтів ефективнісm= 0;ь пероральниm= 3; протидіабеm= 0;ичних препаратів знижується = 79; часом через прогресуваl= 5;ня основного захворюванl= 5;я або виникнення інфекційниm= 3; ускладнень. Таким чином, рішення щод = 86; продовженнn= 3; лікування цим препаратом, вибору його = 076;ози та одночасногl= 6; призначеннn= 3; іншого преп = 72;рату слід приймати на основі таки = 93; факторів, як раціон харчування, зміна маси тіла, рівень цукру в кров= 110;, наявність інфекції.

̵= 1; Гіпоксичні стани: серцево-суд = 80;нний колапс (шок) будь-якого ґенезу, гостра застійна се = 88;цева недостатніl= 9;ть, гострий інфаркт міо = 82;арда та інші стани, для як&#= 1080;х характерна гіпоксемія, = 084;ожуть супроводжуk= 4;атися розвитком лактоацидоk= 9;у, а також можуть спричинити преренальнm= 1; азотемію. Якщо у пацієнтів, які приймаю = 90;ь лікарський засіб Глімерія-М^&re=
g;, виникнуть подібні стани, препарат слід негайн = 86; відмінити.=

– Вживання алкоголю: відомо, що алкоголь посилює дію метформіну на метаболізм лактату. Том= 091; пацієнтів слід застерегти від надмірн = 86;го разового чи регулярногl= 6; вживання алкоголю пі = 76; час прийому лікарськогl= 6; засобу Глімерія-М^=
®.

– Рі&= #1074;ень вітаміну = 42;₁₂ у пацієнтів які приймал = 80; метформін, спостерігаl= 3;ося зниження рівня вітаміну В_{12
у сироватці
крові нижче
норми, яке не
супроводжуk=
4;алося
жодними
клінічними
проявами.
Ймовірно, це
зниження
обумовлено
впливом
комплексу
вітамін В₁₂-
=
74;нутрішній
фактор на
абсорбцію
вітаміну В_{12,
проте воно
дуже рідко
супроводжуn=
8;ться
анемією і пр=
080;
припиненні
прийому
даного
препарату
або при
призначеннo=
0;
вітаміну В_{12
швидко
зникає.
Пацієнтам,
які
приймають л=
10;карський
засіб}}}Глім= ;ерія-М^®, рекомендуєm= 0;ься щорічно робити аналіз кров= 10;, а при виявленні в= 10;дхилень від норми проводити необхідне о = 73;стеження та лікуванн= 03;. У деяких пацієн= ;тів (із недостатніl= 4; рівнем споживання або засвоєн = 85;я вітаміну В₁₂або кальцію) спостерігаn= 8;ться схильність до зниження рівня вітаміну В_{12
нижче норми.
Для таких
пацієнтів
може бути ко=
088;исним
регулярне,
кожні 2−3 роки,
визначення
рівня
вітаміну В₁₂у
сироватці
крові.}

– Зміна клінічного стану пацієнта з раніше конт = 88;ольованим цукровим діабетом: виникнення відхилень лабораторнl= 0;х показників від норми аб= 086; клінічних ознак нездужання (особливо таких, як підвищена втомлюваніl= 9;ть, нечітко виражене захворюванl= 5;я) у пацієнта, в якого раніш = 77; був досягнутий контроль на = 76; перебігом цукрового діабету при застосуванl= 5;і таблеток метформіну, вимагає нег = 72;йного обстеження = 79; метою виключення кетоацидозm= 1; або лактоацидоk= 9;у. Необхідно визначити концентрацo= 0;ю електролітo= 0;в і кетонових тіл у сирова= 090;ці крові, рівен= 100; глюкози в крові, а тако&#= 1078;, якщо є показання, р= 053; крові, рівень лактату, пірувату та метформіну. При виникне = 85;ні будь-якої форми ацидозу прийом ліка = 88;ського засобу         =       Гліме = 88;ія-М^® слід нега = 81;но припинити т = 72; розпочати інші необхі = 76;ні заходи коригуваннn= 3;.

– Втрата контролю за рівнем глюкози в крові: може спостерігаm= 0;ися тимчасова втрата конт = 88;олю за рівнем глюкози в крові, якщо пацієнт у стабільномm= 1; стані на тлі будь-якої схеми лікув = 72;ння зазнає стре = 89;у, наприклад у таких ситуаціях, я= 082; висока температурk= 2; тіла, тремор, інфекція аб = 86; хірургічне втручання. У таких випадках може виникнути необхіднісm= 0;ь відмінити прийом цьог = 86; препарату т = 72; тимчасово призначити інсулін. При повторній втраті контролю пр = 80; лікуванні препаратом Гл&= #1110;мерія-М^® необх= 110;дно розглянути інші схеми лікування, включаючи початок інсулінотеl= 8;апії.

– Пацієнти = 79; особливими умовами роботи: паці= 108;нти, які працюют= 00; на висоті аб= 086; керують авт = 86;мобілем, повинні бут = 80; обережними, оскільки зрідка можуть вини = 82;ати тяжкий лактоацидоk= 9; або тяжка пізня гіпог = 83;ікемія. Такі пацієнти та їхні родини = 087;овинні бути повною мірою попередженo= 0; про небезпеку, пов’язану з лактоацидоk= 9;ом або гіпоглікемo= 0;єю, та бути особ= 083;иво уважними.=

Па= цієнтів слід інформуватl= 0; про безпеку, ефективнісm= 0;ь та альтернатиk= 4;ні способи лікування п = 88;и застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу Гл&= #1110;мерія-М^®. Їх потрібн = 86; також інформуватl= 0; про важливість регулярногl= 6; вживан= ;ня їжі та дотримання дієти, регулярногl= 6; виконання фізичних вправ, а також про необхіднісm= 0;ь здійснюватl= 0; регулярний контроль за рівнем цукр = 91; в крові, глікозильоk= 4;аним гемоглобінl= 6;м, функцією нирок та гематологіm= 5;ними показникамl= 0;. Пацієнти з ожирінням повинні дотримуватl= 0;ся низькокалоl= 8;ійної дієти.

Па= цієнтам слід пояснити, в чому поляга= 08; небезпека виникнення лактоацидоk= 9;у, якими симптомами він супроводжуn= 8;ться і які стани спричи= ;няють його розв = 80;ток, як це зазначено в розділах «Особливі заходи безпеки» та «Загальні запобіжні заходи». Пацієнтам необхідно порадити негайно при = 87;инити прийом цьог = 86; препарату т = 72; одразу звернутися до лікаря у разі виникнення таких симпт = 86;мів, як гіпервентиl= 3;яція нез’ясованl= 6;го походження, міалгія, загальне нездужання, = 085;езвична сонливість або інші неспецифічl= 5;і симптоми, як= 110; не можна пояснити. Після досяг = 85;ення стабілізацo= 0;ї при прийомі будь-якої дози лікарс= 00;кого засобу Гл&= #1110;мерія-М^® шлунк= 086;во-кишкова симптоматиl= 2;а, яка часто сп= 086;стерігаєть&= #1089;я на початку терапії мет = 92;орміном, найімовірнo= 0;ше, не буде пов’язаною із застосуванl= 5;ям препарату. Шлунково-ки = 96;кові симптоми, що виникли пізніше, можуть бути спричинені лактоацидоk= 9;ом або іншим серйозним захворюванl= 5;ям.

Лі= кар повинен пояснити пацієнту та його родині, в чому полягає небезпека виникнення гіпоглікемo= 0;ї, якими симптомами вона супров = 86;джується і які стани спричи= ;няють її появу.<= /span>

Па= цієнтів слід застерегти від надмірного = 74;живання алкоголю, як разового, та= 082; і регулярно = 75;о, під час лікування препаратом Гл&= #1110;мерія-М^®.

Лі= кування пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фос&#= 1092;атдегідрог= енази препаратамl= 0; сульфоніл-&#= 1089;ечовини може призвести до гемолітичнl= 6;ї анемії. Оскільки гл= 10;мепірид належить до = 087;охідних сульфонілсk= 7;човини, слід виявля = 90;и обережністn= 0; щодо таких пацієнтів т = 72; зважити доцільністn= 0; призначеннn= 3; альтернатиk= 4;ного лікування, щ= 086; не містить похідних су = 83;ьфонілсечо&#= 1074;ини.

Ре= комендуєтьl= 9;я регулярно контролюваm= 0;и рівень тиреотропнl= 6;го гормону (ТТГ) у пацієнтів = 079; гіпотиреозl= 6;м.

Застосува= ;ння пацієнтами літнього віку

Бе= ручи до уваги зниження функції нирок у пацієнтів літнього віку, необхідно підбирати дозу метформіну = 79; урахуванняl= 4; стану функції нирок та за необхідносm= 0;і здійснюватl= 0; спостережеl= 5;ня за функцією = 085;ирок. Відомо, що метформін т = 72; глімепірид виводяться переважно нирками. Оскільки ри = 79;ик розвитку тяжких побічних реакцій на лікар = 89;ький засіб Гл&= #1110;мерія-М^® у пацієнтів з порушеннями функції нирок значно вищий, препарат можна застосовувk= 2;ти тільки пацієнтам з нормальною функцією нирок.

Застосуван = 85;я дітям= ;

Безп= ека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям (віком до 18 років) не встановленo= 0;. Дослідженнn= 3; застосуванl= 5;я препарату при цукровому діабеті дорослого типу у молодих не проводилисn= 3;.

Ме&#= 1090;формін як монотерапіn= 3;

До початку лікування метформіноl= 4; необхідно підтвердитl= 0;, що пацієнт страждає на цукровий діабет ІІ типу. Хоча у процесі клінічного дослідженнn= 3; було підтверджеl= 5;о, що метформін я = 82; монотерапіn= 3; не виявляє н= 077;гативного впливу на ріст та статеве дозрівання пацієнтів, дотепер= відсутні результати довгострокl= 6;вих досліджень = 79; оцінки цих специфічниm= 3; аспектів. У зв’язку з ци= 084; рекомендуєm= 0;ься ретельно ко = 85;тролювати вплив метформіну на ці параме= 090;ри, коли препарат призначаєтn= 0;ся дітям, особл= 080;во тим, які не досягли пубертатноk= 5;о віку.

Відо= мо, що у клінічному дослідженнo= 0; застосуванl= 5;я метформіну дітям, які знаходятьсn= 3; у фазі росту, взяли участ= 00; пацієнти віком від 10 до= 12 років. Хоча ефективнісm= 0;ь та безпека метформіну для дітей віком до 12 років не від= 088;ізнялися від таких дл= 103; дітей віком від 12 років, необхідно дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; при призначеннo= 0; метформіну = 76;ітям віком від 10 до= 12 років.

Інші ефекти

Вплив на масу тіла. Препарат Гл&= #1110;мерія-М^® має більше переваг при застосуванl= 5;і порівняно з іншими лікарськимl= 0; засобами (похідні сул= 100;фонілсечов&= #1080;ни, тіазоліндіl= 6;ни), які зазвича = 81; призначаютn= 0; для зниженн= 03; рівня глюкози, оскільки це = 81; препарат не призводить до збільшення маси тіла у пацієнтів, які хворіют= 00; на цукровий діабет ІІ типу. Стабіл= 110;зація або зниженн= 03; маси тіла пр= 080; застосуванl= 5;і цього препарату обмежують несприятлиk= 4;ий вплив інших факторів ризику, пов’язаних зі збільшен = 85;ям маси тіла. При тривалому застосуванl= 5;і препарату досягаєтьсn= 3; більш стабі = 83;ьний глікемічниl= 1; контроль та зниження ри = 79;ику діабетичниm= 3; ускладнень. Препарат пр = 86;демонструв&#= 1072;в покращання глікемічноk= 5;о контролю бе = 79; збільшення маси тіла аб= 086; навіть із невеликим зменшенням маси тіла пацієнтів.=

Зловживан= ;ня препаратом або розвито = 82; залежності

Ме= тформіну гідрохлориk= 6; не має ані первинних, ані вторинних фармакодинk= 2;мічних властивостk= 7;й, які могли б призводити до його немедичногl= 6; застосуванl= 5;я як рекреаційнl= 6;го наркотику або до виникнення залежності.

Лаборатор= ;ні аналізи

Необхідно періодично контролюваm= 0;и показники крові (наприклад, гемоглобін/ = 75;ематокрит і еритроцитаl= 8;ні показники) т= 072; функцію нир = 86;к (креатинін плазми крові), принаймні щорічно. При застосуванl= 5;і метформіну мегалобласm= 0;на анемія спостерігаn= 8;ться рідко, однак якщо є підозра на ї= 111; виникнення, необхідно виключити можливий дефіцит вітаміну В_12.

Допомі= ;жна речовина<= /i>

Ліка&= #1088;ський засіб містить лак = 90;озу, тому пацієнтам з такими рідкими спа = 76;ковими хворобами, я= 082; непереносиl= 4;ість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбm= 4;ії глюкози-гал = 72;ктози, не слід його застосовувk= 2;ти.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Ва&= #1075;ітність

Лікарс= 100;кий засіб Г= 083;імерія-М^® не можна приймати пі = 76; час вагітності через існуючий ризик шкідливого впливу на ро= 079;виток дитини. Вагітні пацієнтки т = 72; пацієнтки, які плануют= 00; вагітність, повинні пов= 10;домляти про це лікар= 103; для зменшення ризику вроджених вад розвитк = 91; плода, спричиненоk= 5;о надмірним рівнем глюк = 86;зи у крові. Таких пацієнток п = 86; можливості необхідно п = 77;ревести на інсулін для підтриманнn= 3; нормальногl= 6; рівня глюкози в крові.

Період годування груддю

Що= б уникнути потрапляннn= 3; глімепіридm= 1; і метформін = 91; разом із гру= 076;ним молоком в організм дитини, його не слід прий= 084;ати жінкам у період годування груддю. За необхідносm= 0;і пацієнтку слід перевести н = 72; інсулін або вона повинна повністю відмовитисn= 3; від годування груддю.

Канцероге= ;нез, мутагенез, порушення фертильносm= 0;і

&#= 1043;лімепірид

– Дослідженнn= 3; на щурах із застосуванl= 5;ям глімепіридm= 1; в дозах до 5000 мільйонних частин (що приблизно у 340 разів вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози для людини в перерахуванні на площу поверхні тіла) при повноцінноl= 4;у харчуванні протягом 30 місяців не в= 080;явили підтверджеl= 5;ь канцерогенl= 5;ості препарату. У мишей застосуванl= 5;я глімепіридm= 1; протягом 24 місяців призвело до зростання ч = 72;стоти розвитку доброякіснl= 6;ї аденоми під = 96;лункової залози. Цей ефект є дозозалежнl= 0;м та вважається наслідком хронічного стимулюванl= 5;я підшлунковl= 6;ї залози. Максимальнk= 2; доза, яка не п&= #1088;изводить до жодних спостережуk= 4;аних ефектів (NOEL), у цьому дослідженнo= 0; розвитку аденоми у мишей була 320 мільйонних частин при п= 086;вноцінному харчуванні, або 46−54 мг/кг маси тіла &#= 1085;а добу. Це приблизно у 35 разів вище максимальнl= 6;ї рекомендовk= 2;ної дози для людини (8 мг 1 раз на добу) в перерахуванні на площу поверхні тіла.

– У дослідженнn= 3;х мутагенезу in vitro та= in vivo глімепірид не виявив мутагенної дії.

– Вплив на фертильнісm= 0;ь самців мише = 81; при застосу = 74;анні доз до 2500 мг/кг маси тіла (>1700 максимальнl= 0;х рекомендовk= 2;них доз для людини в перерахуванні на площу поверхні тіла) був відсутнім. Глімепірид не впливав н= 072; фертильнісm= 0;ь самців та самок щурів при застосуванl= 5;і доз до 4000 мг/кг маси тіла (приблизно 4000 максимальнl= 0;х рекомендовk= 2;них доз для людини в перерахуванні на площу поверхні тіла).

&#= 1052;етформін=

– Довгострокl= 6;ві дослідженнn= 3; канцерогенl= 5;ості метформіну були проведені н = 72; щурах і миша= 093; із тривалістю застосуванl= 5;я препарату 104 тижні та 91 тиждень відповідно. При цьому за= 089;тосовували&= #1089;я дози до 900 мг/кг/добу та 1= 500 мг/кг/добу відповідно. Обидві дози майже втрич= 10; перевищуваl= 3;и максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну добову дозу для людини в перерахуванні на площу поверхні тіла. Ані у самців, ані у самок мишей ознаки канцерогенl= 5;ої дії метформ= 10;ну не були виявлені. Аналогічно = 91; самців щурі = 74; не був виявлений туморогеннl= 0;й потенціал метформіну. Однак у само= 082; щурів при застосуванl= 5;і доз 900 мг/кг/добу спостерігаl= 3;ося зростання частоти виникнення доброякіснl= 0;х поліпів строми матк = 80;.

– Ознак мутагенносm= 0;і метформіну не було виявлено пі = 76; час жодного = 079; таких тесті = 74;: тесту Еймса (S. typhimurium), тесту на генну мутацію (клітини лімфоми миш= 10;), тесту на хромосомні аберації (лімфоцити людини) та мікроядернl= 6;го тесту in vivo (червоний кістковий мозок мишей).

– Метформіl= 5; не впливав н= 072; фертильнісm= 0;ь самців і самок щурів = 091; дозах, що досягали 600 мг/кг/добу, тобто у дозах, що приблизно вдвічі пере = 74;ищували максимальнm= 1; рекомендовk= 2;ну добову дозу для людини в перерахуванні на площу поверхні тіла.

Здатність впливати на = 096;видкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Па= цієнтів слід попередити про необхіднісm= 0;ь бути обережними при керуванні транспортнl= 0;м засобом та під час роботи з іншими меха = 85;ізмами.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дози протидіабеm= 0;ичних лікарських засобів потрібно визначати в індивідуалn= 0;ному порядку, залежно від = 088;івня глюкози в крові пацієнта.=

Лікування рекомендуєm= 0;ься починати з найменшої ефективної дози та збільшуватl= 0; дозу з урахуванняl= 4; препаратів, які наразі отримує пацієнт, а також залеж = 85;о від рівня глюкози в крові пацієнта. Для цього необхідно проводити регулярне с = 87;остереженн&#= 1103; за рівнем глюкози в крові.

Поча&= #1090;кова доза препарату у дослідженнo= 0; становила 2 мг глімепіридm= 1;/500 мг метформіну, = 103;ка поступово збільшувалk= 2;ся до 8 мг глімепіридm= 1;/2000 мг метформіну, залежно ві = 76; результатіk= 4; контролю рівня цукру = 091; крові. Хоча при монотерапіo= 1; глімепіридl= 6;м додаткові ефекти зазвичай були мінімальниl= 4;и, коли препарат застосовувk= 2;вся у дозах 4 мг на добу або вище, у деяки&#= 1093; пацієнтів спостерігаl= 3;ося поліпшення метаболічнl= 6;го контролю пр = 80; збільшенні дози до 6 мг (або 8 мг).

Пр= епарат застосовуюm= 0;ь виключно дорос= ;лим пацієнтам.=

Пр= епарат слід застосовувk= 2;ти 1 або 2 рази на k= 6;обу до або під час вживання їжі.

У разі переходу з комбінованl= 6;ї терапії глі = 84;епіридом та метформі = 85;ом у вигляді окремих таблеток лікарс= ;ький засіб Глімерія-М^&re=
g; призн= 072;чають з огляду на ті дози та спосіб введення глімепіридm= 1; та метформі = 85;у гідрохлориk= 6;у,= які вже отримує пацієнт.

У випадку пропуску попередньоo= 1; дози не слід збільшуватl= 0; чергову доз = 91; цього препа = 88;ату.

Діти.
Бе= зпека та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я препарату дітям не встановленo= 0;. Дослідженнn= 3; з вивчення лікування препаратом = 10;нсулінонез&#= 1072;лежного діабету дорослого т = 80;пу у молодих не проводилисn= 3;.

= ;

П= 077;редозуванн&= #1103;.

Ос= кільки препарат Гл&= #1110;мерія-М^® місти= 090;ь гліме= пірид, передозуваl= 5;ня може призвести д = 86; гіпог= 083;ікемії. Необхідно невідкладнl= 6; звернутися до лікаря одразу ж після виявлення передозуваl= 5;ня глімепіридl= 6;м. Пацієнт повинен негайно при = 81;няти цукор, за можливості W= 22; у формі глюк= 086;зи, за винятком випадків, коли лікар сам бере на себе відповідалn= 0;ність за лікуванн= 03; передозуваl= 5;ня. Легку гіпоглікемo= 0;ю без втрати свідомості та неврологічl= 5;их порушень необхідно активно лікувати за допомогою пероральноk= 5;о прийому глюкози та корекції дози препарату та/або дієти. Дуже важлив = 86; продовжува&= #1090;и ретельне спостережеl= 5;ня безпосередl= 5;ьо до того моменту, кол= 080; лікар впевн = 80;ться, що пацієнт знаходитьсn= 3; поза небезп = 77;кою. Лікування полягає головним чином у запобіганнo= 0; адсорбції препарату шляхом індукції блювання з подальшим прийомом солодких неалкогольl= 5;их напоїв або води, що містять акт = 80;воване вугілля (адсорбент) і сульфат натрію (проносне). У разі абсорбції досить великої кількості препарату необхідно провести промивання шлунка з подальшим прийомом ак = 90;ивованого вугілля і сульфату натрію.

Ви= падки значного передозуваl= 5;ня та тяжких реакцій з такими ознаками, як втрата свідомості = 90;а інші серйозні неврологічl= 5;і порушення, є &#= 1085;евідкладни= ми медичними станами, які потребують негайного лікування і госпіталізk= 2;ції пацієнта. Якщо діагностовk= 2;на або підозрю= 08;ться гіпоглікемo= 0;чна кома, пацієнту необхідно в = 74;ести у вигляді швидкої внутрішньоk= 4;енної ін’єкції концентровk= 2;ний (50 %) розчин глюкози або 40 мл 20 % розчину глюкози, а потім проводити тривале інфузійне введення менш концен = 90;рованого (10 %) розчину глюкози зі швидкістю, яка забезпечує підтриманнn= 3; стабільногl= 6; рівня глюкози в крові вище 100 мг/дл. Як альт&= #1077;рнативу дорослим можна призначати внутрі= ;шньовенно, внутр= 110;шньом’язов&= #1086; або підшкірно<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "MS Mincho"'> глюкагон, наприклад у дозах 0,5−1,0 мг шляхом внут = 88;ішньовенно&#= 1111; або внутрішньоl= 4;’язової, або підшкірної ін’єкції. За пацієнтом н = 77;обхідно ретельно спостерігаm= 0;и протягом не менше 24−48 годин, оскільки після явног = 86; клінічного покращання стану пацієнта гі = 87;оглікемія може з’явитися знову.

У разі розвитку гіпоглікемo= 0;ї внаслідок в = 80;падкового прийому глімепіридm= 1; немовлятамl= 0; та дітьми мо= 083;одшого віку необхідний дуже ретельний п= 10;дбір дози глюкоз = 80;, що вводитьс= 03;, та уважне сп= 086;стереження за рівнем глюкози в крові.

Че= рез наявність у цьому препараті метфо= 088;міну можливий розвиток лактоацид = 86;зу. Після прийому мет = 92;орміну гідрохлориk= 6;у у дозах до 85 г гіпоглікемo= 0;я не спостерігаn= 8;ться. Метформін виводитьсn= 3; шляхом діалізу (при кліренсі до 170 мл/хв за умов задовільноo= 1; гемодинаміl= 2;и). Тому при підозрі на передозуваl= 5;ня метформіноl= 4; проведення гемодіалізm= 1; є найбільш ефективним заходом для виведення з організму н = 72;копиченого препарату.

При передозуваl= 5;ні метформіну може розвин = 91;тися панкреатит.

=

По= 073;ічні реакції.

Лактатаци= ;доз: <= /span>див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Передозувk= 2;ння».

Гіпогліке= ;мія:<= /span> див. розділи «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Передозувk= 2;ння».

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: шлунково-ки = 96;кові симптоми (діарея, нудота, блюв= 072;ння, здуття живота, відсутністn= 0; апетиту, диспепсія, запор, біль у животі) є найбільш частими реакціями н = 72; прийом метформіну та на тлі монотераl= 7;ії метформіноl= 4; зустрічалиl= 9;я частіше, ніж у пацієнтів, які приймал = 80; плацебо, особливо на початку лікування. Ц= 110; симптоми переважно є транзиторнl= 0;ми та минають самостійно при продовженнo= 0; лікування. В окремих вип = 72;дках може бути корисним тимчасове зниження до = 79;и. Відомо, що під час клінічних досліджень = 84;етформін довелося відмінити через виник = 85;ення реакцій з боку шлунково-ки = 96;кового тракту приблизно у 4 % пацієнтів.

Оскільки симптоми з боку шлунково-ки = 96;кового тракту на початку лікування є дозозалежнl= 0;ми, їх прояви мо= 078;на зменшити шляхом поступовогl= 6; підвищення дози та прийому препарату під час вжив= 072;ння їжі. Оскільк= 080; значуща діарея та/аб= 086; блювання можуть призводити до дегідрат = 72;ції організму т = 72; преренальнl= 6;ї азотемії, у т&#= 1072;кій ситуації прийом препарату слід тимчас = 86;во припинити.=

Виникнення неспецифічl= 5;их шлунково-ки = 96;кових симптомів у пацієнтів, які приймають с = 90;абільні дози лікарськогl= 6; засобу Глімерія-М^=
®, може бути пов’язано і = 79; супутніми захворюванl= 5;ями або лактоацидоk= 9;ом, а не із застосуванl= 5;ям препарату.=

Лікування глімепіридl= 6;м інколи може спричинити нудоту, блювання, ві= 076;чуття здуття або напруженосm= 0;і в епігастра = 83;ьній ділянці, біл= 100; у животі та діарею.

З боку органів чуття: на початку лікування метформіноl= 4; пацієнти можуть скаржитися на неприємний або металев = 80;й присмак у роті, який зазвичай зникає самостійно. На початку л= 110;кування можуть спостерігаm= 0;ися транзиторнo= 0; порушення зору, зумовлені зміною рівн= 03; глюкози в крові, особливо на початку лік = 91;вання. Відомо про виникнення дисгевзії п= 10;сля приймання глімепіридm= 1; (частота невідома).

Реакції з боку шкіри т= 072; гіперчутлиk= 4;ість: іноді можуть спостерігаm= 0;ися алергічні а = 73;о псевдоалерk= 5;ічні реакції (наприклад, легка еритема (&= #1076;уже &#= 1088;ідко−˂ 0,= 01 %), свербіж, кропив’янкk= 2; або висипання). Більшість таких реакцій легкі, але можуть прог = 88;есувати до серйозни = 93; та супроводжуk= 4;атися задишкою та падінням артеріальнl= 6;го тиску, іноді до розвитку = 096;оку. При виникненні кропив’янкl= 0; слід негайн = 86; звернутися до лікаря. Можливі перехресні алергічні реакції зі сульфонілсk= 7;човиною або сульфанілаl= 4;ідом чи їх похідними.

З боку пок = 72;зників крові: рідко можлива тромбоцитоl= 7;енія, в окремих ви= 087;адках – лейкоцитопk= 7;нія або гемолітичнk= 2; анемія, еритроцитоl= 7;енія, гранулоцитl= 6;пенія, агранулоциm= 0;оз, панцитопенo= 0;я. Потрібен ретельний контроль за станом пацієнта, ос= 082;ільки під час лікування препаратом = 88;азом з іншими препаратамl= 0; сульфонілсk= 7;човини зареєстровk= 2;ні випадки апластичноo= 1; анемії. При виникненні цих явищ прийом преп = 72;рату слід припинити т = 72; розпочати відповідне лікування. Відомі випадки тяжкої тром = 73;оцитопенії з кількістю тромбоцитіk= 4; < 10 000/мкл та тр= ;омбоцитопе = 85;ічної пурпури (частота нев= 110;дома).

У пацієнтів, які тривали = 81; час приймал = 80; метформін, спостерігаl= 3;ось зменшення всмоктуванl= 5;я вітаміну В_{12
та зниження
=
84;
його рівн}я у сироватцo= 0; крові, загалом це явище є клінічно незначущим (<= ; 0,= 01 %)= . Повідомляl= 3;ося про випадки розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії = 91; пацієнтів з дефіцитом вітаміну B₁₂ (частота невідома). Рівень фолієвої кислоти в плазмі кров= 10; істотно не знижувався. Була зареєстровk= 2;на мегалобласm= 0;на анемія без збільшення частоти симптомів невропатії. = 059; зв’язку з ци= 084; необхідно ретельно контролюваm= 0;и рівень вітаміну В_{12
у сироватці
крові або
періодично
додатково
вводити
парентералn=
0;но
вітамін В₁₂.}

З боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів: в окремих випадках можливе підвищення активності печінкових ферментів т = 72; порушення функції печінки (наприклад, холестаз і жовтяниця), а також гепатит, яки= 081; може прогресуваm= 0;и до печінкової недостатноl= 9;ті. При застосуванl= 5;і метформіну надходили повідомленl= 5;я про відхилення від норми показників функції печінки або випадки гепатиту, що минали післ= 03; відміни метформіну.

Інші реакції: в окремих випадках можуть спостерігаm= 0;ися алергічний васкуліт, гіперчутлиk= 4;ість шкіри до світла та зниження рівня натрі= 02; в сироватці крові.

Кр= ім цього, виникали й інші побічн= 10; явища, часто= 090;а яких була невідома:=

– з= ;ниження рівня тиротропінm= 1; у пацієнтів = 079; гіпотиреозl= 6;м;

– гіпомагнезk= 7;мія на тл= 110; діареї;=

– енцефалопаm= 0;ія;

– алопеція, збільшення маси тіла (після прийм= 072;ння глімепіридm= 1;).

Побічні реакції у дітей при застосуванl= 5;і метформіну як монотерапіo= 1;

В= ідомо, що побі= ;чні реакції, які спостерігаl= 3;ися у процесі клінічного дослідженнn= 3; у невеликої = 075;рупи дітей віком від 10 до 16 рокі = 74;, які отримували = 84;етформін протягом одного року, а також побі= 095;ні реакції, про які повідомлялl= 6;ся у публікаціяm= 3; та й у період постмаркетl= 0;нгового нагляду, бул= 080; подібними з = 72; своїми характерисm= 0;иками та ступенем тяжкості по = 73;ічних реакцій, зареєстровk= 2;них у дорослих.

Неба = 78;ані явища за результатаl= 4;и посмаркетиl= 5;гового нагляду=

За літературнl= 0;ми даними постмаркетl= 0;нгових досліджень = 82;омбінації метформіну гідрохлориk= 6; та глімепірид, незалежно від причинно-на = 89;лідкового зв’язку із застосуванl= 5;ям досліджуваl= 5;ого препарату, з= 072; участю пацієнтів з інсулінонеk= 9;алежним цукровим діабетом (ІІ типу), були зафіксованo= 0; небажані явища, такі, як: гіпоглікемo= 0;я, біль у животі, здуття живо = 90;а, блювання та диспепсія, гіпертрофіn= 3; передміхурl= 6;вої залози, посилене серцебиття, запаморочеl= 5;ня, діарея, нудота, набряк нижніх кінц= 10;вок, запинка серця, рак прямої кишк = 80;.

Виникнеl= 5;ня небажаних реакцій на лікарський засіб, для яких причинно-на = 89;лідковий зв’язок із застосуванl= 5;ям досліджуваl= 5;ого препарату н = 77; може бути виключений, = 074;ключала наступне: гіпог&#= 1083;ікемія, здуття живота та біль у живот= 110;, кожна реакція, посилене серцебиття, блювання, диспепсія т = 72; запаморочеl= 5;ня. Серйозні небажані явища включали зупинку серця та рак прямої кишк = 80;, жодн = 77; з яких не мало причинно-на = 89;лідкового зв’язку із застосуванl= 5;ям досліджуваl= 5;ого препарату. <= span style=3D'mso-no-proof:yes'>Неочіку= ;вані небажані явища включали диспепсію, гіпертрофіn= 2; передміхурl= 6;вої залози, набр= 103;к нижніх кінцівок та рак прямої кишки. = 47; них небажаною лікарською реакцією, дл= 103; якої не можн= 072; виключити причинно-на = 89;лідковий зв’язок із застосуванl= 5;ям цього лікарськогl= 6; засобу, була диспепсія

Небажанo= 0; явища при застосуванl= 5;і глімепіридm= 1; (для пероральноk= 5;о прийому) як монотерапіo= 1; за результатаl= 4;и постмаркетl= 0;нгового нагляду

За літературнl= 0;ми даними постмаркетl= 0;нгового дослідженнn= 3; використанl= 5;я лікарських засобів із активною речовиною глімепірид, було зафіксованl= 6; виникнення небажаних явищ, незалежно від причинн = 86;-наслідково&= #1075;о зв’язку з застосуванl= 5;ям досліджуваl= 5;ого препарату. Найча&#= 1089;тіше серед небажаних явищ спосте = 88;ігалася гіпоглікемo= 0;я вертиго (запамороче = 85;ня), дисфункція печінки, біл= 100; у животі. З них новими небажаними явищами, які раніше не спостерігаl= 3;ися в ході клінічних досліджень, проведених = 74; дореєстрацo= 0;йний період, були артралгія, диспепсія, набряк обличчя, імп= 086;тенція, алопеція, гіперемія т = 72; гастрит (по 1 випадку для кожного явища).

У разі виникнення вищевказанl= 0;х побічних ре = 72;кцій або інших по= 073;ічних реакцій чи неочікуванl= 0;х змін стану пацієнт повинен негайно повідомити про це лікаря. Певн= 110; небажані реакції, у то&#= 1084;у числі тяжка гіпоглікемo= 0;я, деякі зміни = 087;оказників крові, тяжкі алергічні або псевдоа = 83;ергічні реакції та печінкова недостатніl= 9;ть, за певних умов можуть становити з = 72;грозу для життя пацієнта. У разі виникнення таких реакцій пацієнт повинен негайно повідомити про це лікар= 103; та припинит = 80; подальший прийом лікарськогl= 6; засобу до отримання і = 85;струкцій від лікаря.

=

Те= 088;мін придатностo= 0;. 2 роки.

Ум= 086;ви зберігання.

= 047;берігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 25 °&= #1057;.

Збер&= #1110;гати у недоступноl= 4;у для дітей місці.

=

Уп= 072;ковка.

По 10 табл = 77;ток у блістері; по 3 блістери <= /span>у пачці.

По 10 таблеток у блістері; по 6 блістерів у пачці.

Категорія відпуску. &#= 1047;а рецептом.

Виробн&#= 1080;к. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

Місцез&#= 1085;аходження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівськk= 2;, 38.

Web-сайт: www.vitamin.com.ua