ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Есциталопрам-Тева

(Escitalopram-Teva)<= span style=3D'text-transform:uppercase'>

Склад:

діюча речовина: есциталопрам;

1 таблетка містить есциталопраму 5 мг, 10 мг, 15 мг, = 20 мг;

допоміжні речовини: ядро: целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, кислота стеаринова, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, тита= ну діоксид (E 171), макрогол 400.=

Лікарська форма. = Таблетки, вкриті плівковою оболонк= ою.

Основні фізико-хімічні властивості:

Есциталопрам-Тева, 5 мг: білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «5» з одного боку таблетки та гладкі з іншого боку таблетки. Тріщини або ск= оли не спостерігаються.

Есциталопрам-Тева, 10 мг: білі, круглі, двоопуклі, вк= риті плівковою оболонкою таблетки з тисненням «10» з одного боку таблетки та лінією розлому з іншого боку таблетки. Тріщини або сколи не спостерігаються= .

Есциталопрам-Тева, 15 мг: білі, круглі, двоопуклі, вк= риті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому на одному з боків, тисненням = «S» зліва та «C» справа від лінії розлому. На другому боці наявне тиснення «15», без видимих тріщин або сколів.

Поділка призначена не для розламування таблетки на дві однакові дози, а для полегшення ковтання.

Есциталопрам-Тева, 20 мг: білі, круглі, двоопуклі, вк= риті плівковою оболонкою таблетки з лінією розлому на одному з боків, тисненням = «9» зліва та «3» справа від лінії розлому. На другому боці наявне тиснення «746= 3», без видимих тріщин або сколів. Таблетку можна розділити по поділці на дві однакові частини.

Фармакотерапевтична група. Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Код АТX N06A B10.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Есциталопрам є антидепресантом, СІЗЗС (5-HT) з високою спорідненістю з первинною ділянкою зв’язування. Він також зв’язується з алостеричною ділянк= ою переносника серотоніну з меншою у 1000 разів спорідненістю.=

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатні= сть зв’язуватися з низкою рецепторів, включаючи 5-HT_1A-, 5-HT_{2<=
/sub>-,
дофамінові D₁- і D₂- рецептори, α₁-,
α₂-, β-адренергічні рецептори, гістамінові H_{1-,
мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.}}

Пригнічення зворотного захоплення серотоніну (5-HT) є лише ймовірним механізмом дії, що може пояснити фармакологічні та клінічні ефекти есциталопраму.

Фармакокінетика.<= /span>

Всмоктування майже повне і не залежить від прийому їж= і. Середній час досягнення максимальної концентрації (середнє T_max) становить приблизно 4 години. Абсолютна біодоступність есциталопраму очікує= ться на рівні 80 %.

Уявний об’єм розподілу (Vd, β/F) після пероральн= ого застосування становить від 12–26 л/кг. Зв’язування есциталопраму та його основних метаболітів із білками плазми крові – менше 80 %.

Есциталопрам метаболізується у печінці до деметильова= ного та дидеметильованого метаболітів. Обидва вони є фармакологічно активними. А= зот також може окиснюватися до форми N-оксидного метаболіту. Як метаболіти, так= і вихідна сполука частково виводяться у формі глюкуронідів. Після багаторазов= ого застосування середня концентрація деметил- та дидеметилметаболітів зазвичай становить відповідно 28–31 % та <5 % від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму у деметильований метаболіт відбувається, головним чином, за допомогою цитохрому CYP2C19. Можлива певна участь і ферментів CYP3A4 та CYP2D6.

Період напіввиведення (t_1/2) після багаторазового застосування становить приблизно 30 годин. Плазмовий кліренс при пероральному застосуванні становить 0,6 л/хв. В основних метаболітів есциталопраму період напіввиведення більш тривалий. Вважається,= що есциталопрам та його основні метаболіти виводяться через печінку (метаболіч= ний шлях) та нирками. Більшість виводиться у формі метаболітів зі сечею. <= /o:p>

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрац= ія досягається приблизно за 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

У пацієнтів літнього віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться у = системному кровообігу, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC), у пацієнтів літнього віку на 50 % вища, ніж у молодих здорових добровольців.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із легкою або помірною печінковою недостатністю (класи А і В за критеріями Чайлда – П’ю) період напіввиведенняесциталопраму збільшувався майже вдвічі, а експоз= иція була на 60 % вища, ніж у осіб із нормальною функцією печінки.

Порушення функції нирок

У пацієнтів зі зниженою функцією нирок (CLcr 10–53 мл= /хв) спостерігалося збільшення період напіввиведення рацемічного циталопраму та незначне зростання експозиції. Концентрація метаболітів у плазмі крові не досліджувалася, але можна припустити її зростання.

При недостатній активності ізоферменту CYP2C19 відміч= алася подвійна концентрація препарату в плазмі крові порівняно з такою у пацієнті= в з нормальним метаболізмом есциталопраму.

При недостатності ізоферменту CYP2D6 суттєвих змін експозиції не відзначалося.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікуван= ня:

Ø великих депресивних епізодів;

Ø панічних розладів із/без агорафобії;

Ø соціальних тривожних розладів (соціальна фобія);

Ø генералізованих тривожних розладів;=

Ø обсесивно-компульсивних розладів.

Протипоказання.

Під= вищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого компонента лікарсько= го засобу. Супутнє лікування неселективними необоротними інгібіторами моноаміноксидази (ІMАО) у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдром= у, який проявляється збудженням, тремором, гіпертермією.

Ком= біноване лікування із застосуванням есциталопраму та оборотних ІМАО типу А (наприкла= д, моклобемід) або оборотних неселективних ІМАО (наприклад, лінезолід), у зв’я= зку з ризиком розвитку серотонінового синдрому.

Якщ= о відомо про наявність у пацієнта подовження інтервалу QT або вродженого синдрому по= довженого інтервалу QT, протипоказано застосовувати разом із лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT.

Одн= очасне лікування пімозидом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і= нші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії.

Протипоказані комбінації

Продовження інтервал= у QT

Фармакокінетичні та фармакодинамічні дослідження есциталопраму в комбін= ації з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, не проводились. = Не можна виключати адитивного ефекту есциталопраму і цих лікарських засобів. Т= ому одночасне застосування есциталопраму з лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT, такими як антиаритмічні препарати класу ІА і ІІІ, антипсихотики (наприклад, похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні препарати (наприклад, спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного застосуван= ня, пентамідин, протималярійні засоби, зокрема галофантрин), певні антигістамін= ні препарати (астемізол, мізоластин) протипоказане.

Неселективні необоротні ІМАО

Повідомлялося про в= ипадки серйозних реакцій у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС у комбінації з неселективними необоротними IMAO, та у пацієнтів, які нещодавно припинили приймати СІЗЗС і перейшли на терапію подібними IMAO. Інколи у пацієнтів вин= икав серотоніновий синдром. Комбінація есциталопраму з неселективними необоротни= ми ІМАО протипоказана. Лікування есциталопрамом можна починати не раніше ніж через = 14 днів після останнього застосування необоротного IMAO. У свою чергу, лікуван= ня ІМАО можна починати лише через 7 діб після закінчення лікування есциталопра= мом.

Комбінація пімозиду і рацем= ічного циталопраму призводила до подовження інтервалу QT приблизно на 10 мсек. У зв’язку зі взаємодією есциталопраму з низькими дозами пімозиду та посиленням побічної дії останнього одночасне застосування цих препаратів протипоказане= .

Оборотний неселективний ІМАО (лінезолід)

Антибіотик лі= незолід не рекомендується призначати пацієнтам, які перебувають на терапії есциталопрамом. Якщо така комбінація необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою дозою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом.

Оборотний селективни= й ІМАО типу А (моклобемід)

Одночасне застосування есциталопраму з оборотним селективним ІMAO типу&= nbsp;A (моклобемідoм) не рекомендується через ризик виникнення серотонінового синдрому. Якщо така комбінація необхідна, лікування розпочинають мінімальною рекомендованою доз= ою з обов’язковим ретельним клінічним моніторингом. Лікування есциталопрамом мож= на розпочинати не раніше ніж через 1 добу після припинення прийому оборотного = ІМАО моклобеміду.

Необоротний селективний інг= ібітор МАО типу Б (селегілін)

Через ризик виникнення серотонінового синдрому необхі= дна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму зі селегіліном. Для = одночасного застосування із рацемічним циталопрамом безпечними є дози селегіліну до 10&= nbsp;мг на добу.

Комбінації, які вимагають обережності

Серотонінергічні лікарські засоби

Одночасне застосування зі серотонінергічними лікарськ= ими засобами (наприклад, із опіоїдами, такими як трамадол та бупренорфін; сумат= риптаном та іншими триптанами) може призвести до виникнення серотонінового синдрому.=

Лікарські засоби, які знижують поріг судомної готовно= сті

СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Необхідна обережність при одночасному призначенні есциталопраму з іншими лі= карськими засобами, що можуть знижувати судомний поріг [наприклад, антидепресанти (трицикліни, СІЗЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени і бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол].

Літій, триптофан

Оскільки зафіксовано випадки підсилення серотонінергі= чного ефекту при застосуванні СІЗЗС у комбінації з літієм або триптофаном, рекомендується обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цим= и лікарськими засобами та обов’язковий регулярний моніторинг рівня літію та триптофану.

Звіробій

Одночасне застосування есциталопраму та рослинних зас= обів, які містять звіробій (Hypericum perforatum), може збільшувати частоту побічних реакцій, тому не варто їх призначати одночасно. =

Антикоагулянти та лікарські засоби, що впливають на згортання крові

Можлива зміна ефектів антикоагулянтів унаслідок одночасного застосування з есциталопрамом. Одночасне застосування есциталоп= раму та пероральних антикоагулянтів потребує ретельного моніторингу за показника= ми згортання крові, особливо перед та після завершення застосування есциталопр= аму. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може поси= лити схильність до кровотечі.

Етанол=

Есциталопрам не виявляє фармакодинамічної або фармакокінетичної взаємодії з етанолом, але, як і у разі застосування інших психотропних лікарських засобів, одночасний прийом есциталопраму з лікарськ= ими засобами, що містять етанол, не рекомендується.

Лікарські засоби,= що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію

Необхідна обережність при супутньому застосуванні лікарських засобів, що викликають гіпокаліємію/гіпомагніємію, оскільки це підвищує ризик виникнення злоякісних аритмій.

Фармакокінетичні взаємодії.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму відбувається, головним чином= , за участю CYP2C19, але в метаболізмі також задіяні CYP3A4 і CYP2D6, хоча й мен= шою мірою. Частковим каталізатором метаболізму основного метаболіту S-DCT (деметильованого есциталопраму) вважається ізофермент CYP2D6.

Сумісне застосування есциталопраму та омепразолу 30 м= г 1 раз на добу (інгібітор CYP2C19) спричиняє помірне зростання (приблизно на 5= 0 %) концентрації есциталопраму у плазмі крові.

Одночасне застосування есциталопраму та циметидину 40= 0 мг 2 рази на добу (помірний загальний інгібітор ферментів) спричиняє помірне зростання (приблизно на 70 %) концентрації есциталопраму в плазмі кров= і.

Таким чином, необхідно з обережністю призначати есциталопрам одночасно з інгібіторами цитохрому CYP2C19 (наприклад, з омепр= азолом, езомепразолом, флуоксетином, флуконазолом, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. При одночасному застосуванні з вищезазначени= ми лікарськими засобами побічні ефекти можуть спонукати до зменшення дози есциталопраму. <= o:p>

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарськ= их засобів

Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхі= дна обережність при призначенні есциталопраму одночасно з лікарськими засобами,= які метаболізуються за участю цього ізоферменту і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад із флекаїнідом, пропафеноном, метопрололом (при серцевій недостатності), або з лікарськими засобами, що діють на ЦНС та в основному метаболізуються за участю CYP2D6, наприклад з такими антидепресантами, як дезипрамін, кломіпрамін і нортриптилін, такими антипсихотичними препаратами= , як рисперидон, тіоридазин або галоперидол. У цих випадках може бути потрібне коригування дози.

Одночасне застосування з дезипраміном або метопрололом призводить до дворазового збільшення плазмових рівнів цих двох субстратів CYP2D6. Есциталопрам спричиняє слабке пригнічення CYP2C19 у дослідженнях in vitro, тому рекомендується обережність при сумісному призначенні лікарських засобів, метаболізм яких відбувається за участю CYP2C19.

Особливості застосування.

Наведені нижче особливі попередження та застереження поширюються на весь терапевтичний клас СІЗЗС.

Парадоксальна тривога

Деякі пацієнти з панічними розладами на початку лікув= ання антидепресантами можуть відчувати посилення тривоги. Ця парадоксальна реакц= ія зазвичай зникає протягом перших двох тижнів лікування. Для зменшення ймовірності виникнення анксіогенного ефекту рекомендується низька початкова доза.

Судомні напади

Застосування есциталопраму необхідно припинити, якщо у пацієнта розвину= вся судомний напад вперше або напади частішають (у пацієнтів зі встановленим діагнозом епілепсії). Слід уникати застосування СІЗЗС пацієнтам із нестабіл= ьною епілепсією, а за пацієнтами із контрольованою епілепсією необхідний ретельн= ий нагляд.

Манія

СІЗЗС потрібно з обережністю застосовувати пацієнтам = із манією/гіпоманією в анамнезі. При появі у пацієнта маніакального стану СІЗЗС слід відмінити.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІЗЗС може впливати на глікемічний контроль (гіпоглікемія або гіперглікемія). Доза інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати корек= ції.

Суїцид, суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов’язана з підвищеним ризиком суїциду, суїцидальних думок та завдання собі шкоди (суїцидальні дії). Цей ризик зберігається до досягнення стійкої ремісії. Оскільки покращення стану може = не відбутися протягом перших тижнів лікування або більше, слід ретельно спостерігати за пацієнтами до покращення їхнього стану. Відомо, що ризик суїциду може зростати на ранніх стадіях одужання.

Інші психічні розлади, за яких застосовують есциталопрам, також можуть = бути пов’язані зі зростанням ризику суїцидальних дій. Крім цього, ці стани можут= ь бути коморбідними з великим депресивним розладом. Подібної обережності потрібно дотримуватися і при лікуванні інших психічних розладів. <= /p>

Через високий ризик суїцидальних думок та дій під час лікування необхідне ретельне спостереження за пацієнтами зі суїцидальними думками або поведінкою в анамнезі або зі значним рівнем суїцидального мисле= ння до початку лікування. Метааналіз плацебо контрольованих клінічних досліджень застосування антидепресантів дорослими пацієнтами з психічними розладами показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів= у пацієнтів віком до 25 років, порівняно з плацебо. Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з підвищеним ризиком, зокрема на початку лікування та після зміни дози. =

Пацієнтів (та їх оточення) слід попередити про необхі= дність спостереження щодо будь-якого погіршення стану, суїцидальної поведінки або думок і незвичних змін у поведінці та звернення за невідкладною медичною консультацією при виникненні відповідних симптомів.

Акатизія та психомоторне збудження

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну) пов’язане з розвитком акатизії – стану, який характеризується неприємним виснажливим відчуттям неспокою та потребою рухатися і часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти на одному місці. Такий стан найбільш імовірно може виникати протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози може зашкодити пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми.

Гіпонатріємія

Під час застосування СІЗЗС повідомлялося про поодинокі випадки гіпонатріємії, ймовірно, викликаної порушенням секреції антидіуретичного гормону (SIADH), яка зазвичай минала після відміни терапії. Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів груп ризику (літній = вік, наявність цирозу печінки або одночасне застосування лікарських засобів, що мають гіпонатріємічні властивості).

Крововиливи

При прийомі СІЗЗС можливі шкірні крововиливи, екхімоз= і пурпура. Необхідно з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, які лікуються одноча= сно антикоагулянтами, лікарськими засобами, що впливають на функцію тромбоцитів (наприклад, атиповими антипсихотичними засобами, фенотіазинами, трициклічни= ми антидепресантами, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ, тиклопідином і дипіридамолом), і пацієнтам зі схильністю до кровотеч.

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН може підвищити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»).

Електросудомна терапія (ЕСТ)

Клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та проведенням ЕСТ обмежений, тому рекомендується дотримуватися обережності. <= o:p>

Оборотні селективні ІМАО т= ипу А

Комбінувати есциталопрам та ІМАО типу А протипоказано через ризик виникнення серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Необхідна обережність при одночасному застосуванні есциталопраму із засобами серотонінергічної дії, такими як суматриптан або інші триптани, оп= іоїди (наприклад, трамадол і бупренорфін) та триптофан.

Повідомлялося про поодинокі випадки розвитку серотонінового синдрому у пацієнтів, які застосовували СІЗЗС одночасно з серотонінергічними лікарськи= ми засобами. Ознаками початку розвитку цього стану можуть бути такі симптоми, = як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. У цьому випадку необхідно термі= ново припинити прийом есциталопраму та серотонінергічного лікарського засобу, ро= зпочати симптоматичне лікування.

Звіробій

Одночасне застосування СІЗЗС та рослинних засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може підвищувати частоту побічних реакцій.

Симптоми відміни

При припиненні лікування (особливо раптовому) зазвичай виникають симптоми відміни. Під час клінічних випробувань побічні дії, пов’язані із припиненням лікування, спостерігалися приблизно у 25 % па= цієнтів групи есциталопраму та у 15 % пацієнтів групи плацебо.

Ризик виникнення симпт= омів відміни залежить від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії та до= зи, поступовості зменшення дози. Запаморочення, сенсорні порушення (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зор= у зафіксовані як найбільш часті реакції Загалом ці симптоми слабкої або помірної тяжкості, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяжкими. Вони зазвичай виникають у пер= ші кілька діб після припинення лікування, хоча були поодинокі повідомлення про виникнення таких симптомів після ненавмисного пропуску лише однієї дози. Зазвичай ці симптоми обмеженої тривалості і проходять за 2 тижні, хоча у де= яких пацієнтів можуть набувати тривалого перебігу (2–3 місяці і більше). У цьому випадку рекомендується припиняти застосування есциталопраму шляхом поступов= ого зменшення дози протягом кількох тижнів до кількох місяців залежно від стану пацієнта.

Коронарна хвороба с= ерця

Через обмеженість клін= ічного досвіду необхідна обережність при лікуванні пацієнтів із коронарною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Виявлено, що есциталопрам спричиняє дозозалежне подовження інтервалу QT. Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовження інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або раніше існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Рекомендується з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам зі значною брадикардією або пацієнтам із нещодавно перенесеним гострим інфаркт= ом міокарда чи некомпенсованою серцевою недостатністю.

Електролітні розлади, такі як гіпокаліємія та гіпомагніємія, підвищують ризик виникнення злоякісних аритмій, їх слід коригувати до початку лікування есциталопрамом.

У пацієнтів зі стабільним серцевим захворюванням до початку лікування с= лід провести ЕКГ.

Якщо під час лікування есциталопрамом виникають ознаки серцевої аритмії, слід припинити лікування і зробити ЕКГ.

Під час застосування лікарського засобу Есциталопрам-= Тева не слід вживати алкогольні напої.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на роз= мір зіниці, що проявляється мідріазом. В свою чергу, розширення зіниці може зумовлювати звуження кута ока і, як наслідок, підвищувати внутрішньоочний т= иск та провокувати закритокутову глаукому, особливо у схильних пацієнтів. Тому = есциталопрам слід застосовувати з обережністю пацієнтам із закритокутовою глаукомою або глаукомою в анамнезі.

Статева дисфункція

Застосування СІЗЗС/СІЗЗСН може зумовлювати симптоми сексуальної дисфункції, були повідомлення про довготривалу сексуальну дисфу= нкцію, коли симптоми не зникали навіть після припинення лікування СІЗЗС/СІЗЗСН.=

Застосування у період вагітно= сті або годування груддю.

Вагітність

Дані про застосування есциталопраму під час вагітності обмежені. В дослідженнях репродуктивної токсичності есциталопраму на тварин= ах спостерігали ембріофетотоксичні ефекти, але без підвищення частоти виникнення вад розвит= ку. Есциталопрам протипоказаний вагітним, за винятком випадків, коли після ретельного розгля= ду всіх ризиків і переваг була чітко доведена необхідність призначення лікарсь= кого засобу. Рекомендується ретельне обстеження новонароджених, матері яких прий= мали есциталопрам протягом періоду вагітності, особливо у ІІІ триместрі.

Застосування препарату під час вагітності не потрібно припиняти раптово= .

Зафіксовані такі порушення у новонароджених, матері яких приймали СІЗЗС/СІЗЗСН на кінцевих строках вагітності: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, нестабільність температури, труднощі смоктання, блювання, гіпоглікемія, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, гіперрефлекси, тремор, тремтіння, нервове збудження, дратівливість, сонливі= сть, постійний плач, в’ялість та труднощі засинання. Ці порушення можуть бути проявом серотонінергічних ефектів або синдрому відміни. У більшості випадків ускладнення починалися відразу або через незначний час (<24 годин) після пологів.

Повідомлялося, що застосування СІЗЗС вагітним може підвищувати ризик стійкої легеневої гіпертензії у новонароджених, ризик становив приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей, ризик у загальній популяції складає 1–2 випад= ки стійкої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей. Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менше ніж у 2 рази) післяпологов= ої кровотечі після застосування СІЗЗС/СІЗЗСН протягом місяця до народження (ди= в. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).=

Годування груддю

Оскільки есциталопрам проникає у грудне молоко, протя= гом лікування не рекомендується годування груддю.

Фертильність

Дані досліджень на тваринах показали, що деякі СІЗЗС можуть впливати на якість сперми. Повідомлення про застосування деяких СІЗЗС показали, що вплив на якість сперми у людини є оборотним. Вплив на фертильн= ість людини досі не спостерігався.

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Хоча встановлено, що есциталопрам не впливає на розумові функції та психомоторну активність, будь-який психоактивний засіб може порушувати здатність розсудливо мислити = або навички. Слід попередити пацієнтів про потенційний ризик впливу на керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Безпечне застосування дози понад 20 мг не продемонстроване.

Лікарський засіб Есциталопрам-Тева призначають перора= льно 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Великий депресивн= ий епізод

Зазвичай призначають 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу можна підвищити до максимальної - 20 мг на добу. Антидепреса= нтний ефект зазвичай розвивається через 2–4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії лікування необхідно продовжувати ще мінімум 6 місяців для зміцнення досягнутого ефекту.

Панічні розлади з/без агорафобії

У перший тиждень лікування рекомендується доза 5 мг н= а добу, яку потім збільшують до 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реак= ції пацієнта дозу в подальшому можна підвищувати до максимальної – 20 мг на доб= у.

Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизн= о за 3 місяці. Терапія триває декілька місяців.

Соціальні тривожні розлади

Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Послаблення симптомів зазвичай розвивається
за 2–4 тижні. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна зменшити до 5 мг на добу або підвищити до максимальної – 20 мг на доб= у. Оскільки соціальний тривожний розлад є захворюванням хронічного перебігу, д= ля зміцнення досягнутого ефекту мінімальна рекомендована тривалість лікування становить = 12 тижнів. Для попередження рецидивів захворювання лікарський засіб можна призначати протягом 6 місяців залежно від індивідуальної реакції пацієнтів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування. <= o:p>

Соціальний тривожний розлад має чітко визначену діагностичну термінологію конкретного захворювання, яке не слід плутати з гіпертрофованою сором’язливістю. Фармакотерапія показана виключно для розла= ду, що суттєво впливає на професійну та соціальну активність людини. Ефективніс= ть такого лікування порівняно з когнітивною поведінковою терапією не досліджувалася. Фармакотерапія має бути частиною загальної терапевтичної ст= ратегії.

Генералізовані тривожні розлади

Рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільши= ти до максимальної – 20 мг на добу. Рекомендується продовжувати лікування протягом 3 місяців. Дозволяється тривале застосування лікарського засобу (6 місяців) у дозі 20 мг на добу з м= етою попередження рецидивів. Необхідно регулярно перевіряти терапевтичну користь лікування та дозу.

Обсесивно-компульсивні розлади (ОКР)

Зазвичай призначають дозу 10 мг на добу. Залежно від індивідуальної чутливості дозу можна збільшити до 20 мг на добу. ОКР – хрон= ічне захворювання, лікування має тривати достатній період для забезпечення повно= го зникнення симптомів, який може становити кілька місяців або навіть більше. Необхідно регулярно оцінювати терапевтичну користь лікування та дозу.<= /o:p>

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Початкова доза – 5 мг на добу. Залежно від відповіді конкретного пацієнта дозу можна підвищити до 10 мг на добу. Призначають найменшу ефективну дозу.

Ефективність лікарського засобу Есциталопрам-Тева при соціальному тривожному розладі у пацієнтів літнього віку не досліджувалася.=

Порушення функції нирок

Пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю коригування дози не потрібне. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції ниро= к (CLcr менше 30 мл/хв) лікарський засіб слід призначати з обережністю. =

Порушення функції= печінки

Пацієнтам із легкою та помірною печінковою недостатні= стю рекомендована початкова доза в перші два тижні становить 5 мг на добу. Зале= жно від індивідуальної реакції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10= мг на добу. При тяжкому порушенні функції печінки необхідні обережність у призначенні та ретельне титрування дози лікарського засобу.

Знижена активність ізоферменту CYP2C19

Для пацієнтів із відомою слабкою активністю ізофермен= ту CYP2C19 рекомендована початкова доза лікарського засобу Есциталопрам-Тева в перші два тижні становить 5 мг на добу. Залежно від індивідуальної реа= кції пацієнта дозу в подальшому можна збільшити до 10 мг на добу.

Симптоми відміни після припинення лікування

Слід уникати раптового припинення застосування цього препарату. Дозу есциталопраму слід знижувати поступово протягом 1–2 тижнів,= щоб уникнути можливих симптомів відміни. Якщо під час поступового зменшення дози виникають симптоми відміни, можна відновити прийом у попередній призначеній= дозі. У подальшому лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Антидепресанти протипоказані для лікування дітей (віком до 18 років). Суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресію, опозиційну поведінку та гнів) частіше спостерігали серед дітей та підлітків, які приймали антидепресанти, порівняно з тими, які приймали плац= ебо. Якщо з клінічних міркувань рішення про призначення все ж таки прийнято, має бути забезпечене уважне спостереження за появою суїцидальних симптомів у пацієнта.

Крім того, немає даних про подальшу безпеку для дітей= та підлітків щодо росту, статевого дозрівання та когнітивного й поведінкового розвитку.

Передозування.

Токсичність. Дані про передоз= ування есциталопрамом обмежені та в багатьох випадках пов’язані зі супутнім передозуванням інших лікарських засобів. У більшості випадків симптоми були= легкі або відсутні. При передозуванні есциталопрамом про летальні випадки повідомлялося рідко, у більшості таких випадків відзначалося супутнє передозування іншими лікарськими засобами. Дози одного есциталопраму 400–80= 0 мг не викликали тяжких симптомів.

Симптоми.<= /i> Ознаки передозув= ання есциталопрамом загалом стосувалися ЦНС (від запаморочення, тремору та ажита= ції до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишкової системи (блювання, нудота), серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, тахікардія, пролонгація інтервалу QT, аритмія), а також рівноваги електролітів та рідин (гіпокаліємія, гіпонатріємія). <= /o:p>

Лікування.= Специфічного ант= идоту не існує. Необхідна підтримка та забезпечення прохідності дихальних шляхів, ре= спіраторної функції та адекватна оксигенація. Якомога швидше після перорального прийому лікарського засобу слід провести промивання шлунка, та застосувати активова= не вугілля. Рекомендується постійний моніторинг функцій серцево-судинної системи та основних показників стану організму у поєднанні із загальними симптоматични= ми підтримуючими заходами.

У разі передозування рекомендується ЕКГ-моніторинг у пацієнтів із засті= йною серцевою недостатністю/брадиаритмією, у пацієнтів, які одночасно приймають = лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів із порушенням метаболізм= у, наприклад, при печінковій недостатності.

Побічні реакції.<= o:p>

Побічні реакції найчастіше виникають у перший та другий тиждень лікуван= ня і в подальшому стають менш інтенсивними, а їх частота зменшується при продовж= енні лікування.

Побічні ефекти, характерні для всіх СІЗЗС та есциталопраму, які спостерігалися під час плацебо-контрольованих досліджень та при медичному застосуванні, зазначені нижче за системами органів і частотою проявів.

Класифікація частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 = до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000) або частота невідома (не можна підрахувати за наявними даними).

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Частота невідома: = тромбоцитопенія.

З боку імунної системи. Рідко: анафілактичні реакції.<= /p>
З боку ендокринної системи. Частота невідома: порушення секреції антидіуретичного гормону.

З боку харчування та обміну речовин. Часто: зниження або посилення апетиту, збільше= ння маси тіла. Нечасто: зменшення маси тіла. Частота невідома: гіпонатріємія, анорексія².

З боку психіки. Часто: тривога, неспокій, аномальні сни, зниже= ння лібідо у чоловіків і жінок, аноргазмія у жінок. Нечасто: бруксизм, збудження, нервозність, панічні напади, сплутан= ість свідомості. Рідко: агресія, деперсоналізація, галюцинації. Частота невідома: манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка¹.

З боку нервової системи. = Дуже часто: головний біль. Часто: безсоння, сонливість, запаморочення, парестезія, тремор. Нечасто: порушення смаку, порушення сну, непритомність. Рідко: серотоніновий синдром. Частота невідома: дискінезія, рухові розлади, судоми, психомоторний неспокій/акатизія².

З боку органів зору. Нечасто: мідріаз, затуманення зору.

З боку органів слуху. Нечасто: дзвін у вухах.

З боку серцево-судинної системи. Нечасто: тахікардія. Рідко: брадикардія. Част= ота невідома: шлуночкова аритмія, включаючи аритмію torsade de pointes, подовження інтервалу QT на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.

Респіраторні розлади. Часто: синусити, позіханн= я. Нечасто: носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту. Дуже часто: нудота. Часто: діарея, запор, блюва= ння, сухість у роті. Нечасто: шлунково-кишкові кровотечі (у т.ч. ректальні).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів. Частота невідома: ге= патит, зміни функціональних печінкових тестів.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Часто: посилене потовиділення. Нечасто: висипан= ня на шкірі, облисіння, кропив’янка, свербіж. Частота невідома: синці, ангіоне= вротичний набряк.

Скелетно-м’язові порушення. Часто: артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів. Частота невідома: затримка сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз. <= /span>Часто: чол= овіки: розлади еякуляції, імпотенція. Нечасто: жінки: метрорагія, менорагія. Часто= та невідома: галакторея; чоловіки: пріапізм; жінки: = післяпологова кровотеча³.

Загальні розлади. Часто: втома, пірексія. Нечасто: набряк.
¹Випадки суїцидального мислення або поведінки спостерігалися як під час терапії есциталопрамом, так і відра= зу після припинення лікування.

²Дані побічні реакції повідомлялись для терапевтичного класу препаратів СІЗЗС в цілому.

³Цей прояв зареєстрований для терапевтичного класу СІЗЗС/СІЗЗСН в цілому (див. розділи= «Особливості застосування», «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Подовження інтервалу QT

Упродовж постмаркетингового періоду повідомлялось про випадки подовженн= я
інтервалу QT, зокрема веретеноподібну аритмію, переважно у пацієнтів жіночої статі з гіпокаліємією або попередньо існуючим подовженням інтервалу QT чи іншими серцевими захворюваннями.

Клас-специфічні ефекти препаратів СІЗЗС

Епідеміологічні дослідження, в основному проведені за участю пацієнтів віком від 50 років, виявляють підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримують СІЗЗС і трициклічні антидепресанти. Механізм цього явища невідомий.

Симптоми відміни при раптовому припиненні застосуванн= я

Припинення лікування СІЗЗС/СІЗЗСН (особливо раптове) зазвичай призводить до симптомів відміни. Запаморочення, сенсорні порушення= (у т. ч. парестезія та відчуття удару струмом), розлади сну (у т. ч. безсоння та яскраві сновидіння), збудження або тривога, нудота та/або блюва= ння, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діа= рея, посилене серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість і порушення зору повідомлялися як найбільш часті реакції. Зазвичай ці симптоми є легкими або помірними за тяжкістю та минущими, однак у деяких пацієнтів можуть бути тяж= кими та/або тривалими. Таким чином, рекомендується поступово припиняти застосува= ння есциталопраму шляхом зниження дози протягом декількох тижнів або декількох місяців залежно від стану пацієнта.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в оригінальній упаковці для захисту від світла і вологи та у недоступному для дітей місці.=

Упаковка.

Таблетки по 5 мг або 15 мг: по 14 таблеток у блістері; по 2 бл= істери в коробці.

Таблетки по 10 мг або 20 мг: по 14 таблеток у блістері; по 2 бл= істери в коробці; по 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у коробці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник. ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Вул. Мо= гильська 80, 31-546 Краків, Польща.