ІНСТРУКЦІЯ<= /b>

для медичного застосування лікарського засобу

<= /p>
ДЕНІПІМ=

(DENIPIME)<= /o:p>

<= /p>
Склад:

діюча речовина: сеfepime;

1 флакон містить цефепіму<= /span> гідрохлорид, еквівалентно = цефепіму 1000 мг (у вигляді стерильної суміші цефепіму <= span class=3DSpellE>гідрохлориду та L-аргініну);

допоміжна речовина: L-аргінін (у складі стерильної суміші з цефепіму гідрохлоридом).

<= /b>

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фіз= ико-хімічні властивості: порошок від білого до жовтувато-білого кольору.

=

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші β-лактамні антибіотики.= Цефалоспорини четвертого покоління. Код АТХ J01D Е01.=

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини і має широкий спектр дії щодо різних грампозитивних і гр= амнегативних бактерій. Цефепім високост= ійкий до гідролізу більшістю β-лактамаз, має малу спорідненість щодо β-лактамаз, які кодують= ся хромосомними генами, і швидко проникає у грамнегативні= бактеріальні клітини.

Цефепім активний щ= одо таких мікроорганізмів:

грампозитив= ні аероби: Staphylococcus aureus<= /span> та Staphylococcus e= pidermidis (включаючи їх штами, = що продукують β-лактамазу); інші штами стафілококів, включаючи S. hominis, S. saprophyt= icus; Streptococcus pyogenes (стрептококи групи А); Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В); Streptococcus= pneumoniae (включаючи штами зі середньою стійкіст= ю до пеніциліну - МПК від 0,1 до 1 мкг/мл); інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F), S. = bovis (група D), стрептококи групи Viridans. Більшість штамів ентерококів, наприклад Enterecoccu= s faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резис= тентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, вкл= ючаючи цефепім;

грамнегатив= ні аероби: Pseudomonas spp= ., включаючи P. aeruginosa, P. putida, P. stutzeri; Escherichia coli, Klebsiella spp., включаючи K. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae; Enterob= acter spp= ., включаючи E. cloacae, E. aerogenes, E. sakazakii; Proteus= spp= ., включаючи P. mirabilis,          P. vulgaris; Acinetobacter calcoaceticus (subsp. ani= tratus, lwoffi); Aeromonas hydrophila; Capnocytophag= a spp= .; Citrobacter spp., включа= ючи C. diversus, C. freundii; Campyl= obacter jejuni; Gardnerella= vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae (включаючи штами, що продукують       β-<= span class=3DSpellE>лактамазу); H. parainfluenzae= ; Hafnia alvei; Legionella spp.; Morganella <= span class=3DSpellE>morganii; Moraxella catarrhalis (Branhamella catarrhali= s) (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); Neisseria gonorrhoeae<= /span> (включаючи штами, що продукують β-лактамазу); N. <= span class=3DSpellE>meningitidis; Pantoea agglomerans= (відомий як Enterobacter agglome= rans); Providencia spp. (включаючи P. rettgeri,         P. stuartii<= /span>); Salmonella spp.; Serratia (включаюч= и S. marcescens, S. liqu= efaciens); Shigella spp= .; Yersini= a enterocolitica. Цефепі= м неактивний щодо багатьох штамів Xanthomonas maltophilia і Pseudomonas m= altophilia;

анаероби: Bacteroides spp., включаючи B. melaninogenicus<= /i> та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать до = Bacteroides; Clostridium perf= ringens; Fusobacteriu= m spp= .; Mobilun= cus spp.; Peptostreptoc= occus spp.; Veillon= ella spp. Цефепім неактивний щодо Bacte= roides fragilis і Clostrid= ium difficile.

Фармакокінетика.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків= через різний час після одноразового внутрішньовенного та вну= трішньом’язового введення наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в)

та внутрішньом’язовому (в/м) введ= енні

Доза ц= ефепіму

0,5 години

1 година

2 години

4 години

8 годин

12 годин

1 г в/в

78,7

44,5

24,3

10,5

2,4

0,6

1 г в/м

14,8

25,9

26,3

16

4,5

1,4

У сечі, жов= чі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напівв= иведення цефепіму з організму становить приблизно 2 годи= ни.           У здорових добровольців, які одержували дози до 2 г внутрішньовенно з інтервалом 8 годин протягом 9 днів= , не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролід= ин, який швидко перетворюється в оксид                     N-метилпіролідину. Середній загальний кліренс становить 120 мл/хв. Цефепі= м виділяється майже винятково за рахунок ниркових механізмів регуляції, голов= ним чином шляхом гломерулярної фільтрації (середній нирковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі проявляється приблизно 85 % введеної = дози у вигляді незміненого цефепіму, 1 % – N-метилпіролідину, приблизно 6,8 % – оксиду N-метилпіролідину та приблизно 2,5 % – епімеру цефепіму. Зв’язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % = і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Хворим віком від 65 років із нормальною функцією нирок не потрібне коригування дози, незважаючи на меншу величину ниркового кліренсу порівняно з молодими хворими.

Дослідження, проведені за участю хворих із різн= им ступенем ниркової недостатності, продемонстрували збільшення періоду напіввиведення з організму. У середньому період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують діалізу, становить 13 годин при гемодіалізі і 19 годин при перитонеальному діалізі.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеннями функції печінки або муковісцид= озом не змінена. Коригування дози для таких хворих не потрібне.

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Дорослі

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;<= /p>
– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, у тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія хворих із нейтропенічною = гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтрааб= домінальній хірургії.

Діти

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

– інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

– септицемія;

– емпірична терапія хворих із нейтропенічною гарячкою;

– бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до це= фепіму або аргініну, а також до антибіотиків цефалоспориновог= о класу, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків.

Особливі заходи безпеки.=

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище слід звести до мінімуму. Необхідно запобігати потраплянню лікарського засобу у каналізаційну систему або побутові відходи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози а= міноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних<= /span> антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася піс= ля одночасного застосування інших цефалоспоринів з= діуретиками, такими як фуросемід= .

Цефепім концентрац= ією від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 1= 0 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин 6М натрію лактату для ін’єкцій, розчин= 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рі= нгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з ін= шими препаратами, розчини цефепіму (як і більшості і= нших β-лактамних антибіотиків) не вводити одноч= асно з розчинами метронідазолу, в= анкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі признач= ення цефепіму із зазначеними препаратами потрібно вводити = кожен антибіотик окремо.

Вплив на результати лаборат= орних тестів

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на гл= юкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовува= ти тести на глюкозу на основі ферментної реакції окиснення глюкози.=

<= /b>

Особливості застосування.

Для пацієнтів із високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад, у пацієнтів, які мають в анамнезі трансплантацію кісткового моз= ку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) <= span class=3DSpellE>монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися рані= ше у хворого реакції гіперчутливості негайного типу = на цефепім, цефалоспорини, пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики варто з обережністю призначати всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату слід припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапі= ї.

При застосуванні майже всіх антибіотиків широко= го спектра дії повідомлялося про випадки псевдомембранозн= ого коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування цефепімом. Можливий псевдомембранозний коліт від легкої ді= ареї до коліту з летальним наслідком. Легкі форми коліту були оборотні і зникали після припинення застосування цефепіму; помірні= або тяжкі стани можуть потребувати спеціального лікування.

З обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями травного тракту, особливо колітом.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

Пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв) дозу цефепіму слід відкоригувати, щоб компенсувати повільну швидкість ниркового виведення. Оскільки пролонговані концентрації антибіотика у сироватці можливі при звичайних дозах у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршити функції нирок, підтримуючу дозу потрібно знизити при введе= нні цефепіму таким пацієнтам. Ступінь порушення функції н= ирок, тяжкість інфекції і сприйнятливості до організмів, які спричинили інфекцію, слід враховувати при визначенні наступної дози.

При застосуванні цефепіму<= /span>, як і при застосуванні інших препаратів цієї групи, серйозні побічні реакції, такі як оборотна енцефалопатія (сплутаність свідомості, у тому числі затьмарення свідомості), міок= лонія, судоми та/або ниркова недостатність, спостерігалися найчастіше у пацієнтів з нирковою недостатністю, які отримували дози препарату, що перевищували рекомендовані, та у пацієнтів літнього віку з нирковою недостатністю на тлі рекомендованих доз цефепіму. Деякі випадки трап= лялись у пацієнтів, які отримували дози, що були скориговані з урахуванням функції= їх нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності<= /span> були оборотні і зникали після припинення застосування = цефепіму та/або після гемодіалізу.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеннями функції печінки не змінена. Коригування дози для та= ких хворих не потрібне.

Застосування антибактеріальних засобів спричиняє зміну нормальної флори товстої кишки і може спричинити розростання клостридій. Дослідження вказують на те, що токсин, як= ий продукується Clostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозно= го коліту необхідно вжити терапевтичних заходів. Псевдоме= мбранозний коліт помірного ступеня тяжкості може минати після припинення застосування препарату. У разі помірного і тяжкого ступенів необхідно розглянути доцільн= ість застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодо Clos= tridium difficile.

Застереженн= я

Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, але це може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування= цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити пов= торну перевірку стану пацієнта. У разі розвитку суперінфекці= ї необхідно вжити адекватних заходів.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушеннями функ= ції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які приймаю= ть тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і в разі необхідності призначати вітамін К.

У період застосування цефе= піму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних<= /span> процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться = антиглобуліновий тест або у процесі тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, сл= ід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Застосовуючи дітям лідокаї= н як розчинник, слід брати до уваги інформацію з безпеки лідокаїну.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівень калію у сироватці крові при застосуван= ні доз, які у 33 рази перевищують максимальну рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах дотепер неві= домі.

&nb= sp;

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося, тому цефепім у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у дуже невеликій кількості, тому на період лікування препарат= ом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Оскільки під час лікування мо= жуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи, слід утримува= тися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, = яке слід вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервал= ом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Дозування і шлях введення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого.

Рекомендації щодо дозування препарату для дорослих наведені у таблиці 2= .

Таблиця 2

Ступінь тяжкості інфекції

Доза та спосіб введення

Частота

Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості

500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>язово

кожні 12 годин

Інші інфе= кції легкої та середньої тяжкості

1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово

кожні 12 годин

Тяжкі інфекції

2 г внутрішньовенно

кожні 12 годин

Дуже тяжк= і та загрозливі для життя інфекції

2 г внутрішньовенно

кожні 8 годин

Профілактика розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань. За 60 хвил= ин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньове= нно протягом 30 хвилин. Після цього додатково вводять= 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу слід промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози препарату з наступним введенням метронідаз= олу.

Порушення функції нирок. Хворим із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше          30 мл/хв) дозу препарату необхід= но відкоригувати.

Таблиця 3 <= /p>
Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Кліренс креатиніну (мл/хв)<= o:p>

Рекомендовані дози

> 50

Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблиц= ю), коригування дози не потрібне

2 г кожні
8 годин

2 г кожні
12 годин

1 г кожні
12 годин

500 мг кожні

12 годин

30-50

Коригування дози відповідно= до кліренсу креатиніну

2 г кожні

12 годин

2 г кожні
24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

11-29

2 г кожні

24 години

1 г кожні
24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

≤10=

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз*

500 мг кожні
24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

*У день проведення діалізу ін’єкцію необхідно виконувати після сеансу діалізу.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, тоді кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

               маса тіл= а (кг) × (140 - вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D ---------------------------------------------------;

72 × креатинін сирова= тки (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) =3D вищенаведене значення × 0,85.=

При гемодіалізі за 3 години з організму виділяє= ться приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперерв= ному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початк= ових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфе= кції з інтервалом між дозами 48 годин.

Дітям віком 1-2 місяці препарат призначають тіл= ьки за життєвими показаннями. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують <= span class=3DSpellE>цефепім, слід постійно контролювати.

Дітям із порушеннями функції нирок рекомендуєть= ся зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.
Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

  =                           0,55 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ---------------------------------------------

= ;    сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                              =    0,52 × зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м²) =3D ----------------------------------------------- - 3,6

                 сироватковий креатинін (мг/дл)

Діти віком = від 1 до 2 місяців. Цефепім призначають тільки за життєвими показаннями у дозі             30 мг/кг маси тіла кожні 12 а= бо 8 годин залежно від тяжкості інфекції.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не має перевищувати рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікуван= ня фебрильної нейтропенії ст= ановить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт – кожні 8 годин= ). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть вимагати більш тривалого лікування.

Дітям з масою тіла 40 кг і більше цефепім призначати як дорослим.

Введення препарату. Препарат мо= жна вводити внутрішньовенно або за допомогою глибокої внут= рішньом’язової ін'єкції у велику м’язову масу (наприклад, у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза – gluteus maximus).

Внутрішньовенне введення. Внутрішньов= енний шлях введення кращий для хворих із тяжкими або загрозливими для життя інфекціями.

При внутрішньовенному введенні цефепім розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, у 5 % розчині глюкози для ін’єкцій або 0,9 % розчині натрію хлориду, як зазначено у таблиці 4. Вводити внутрішньовенно повільно протягом 3-5 хвилин або через систему для внутрішньовенного введення.

Внутрішньом= ’язове введення. = Препарат мо= жна розчиняти у стерильній воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для = ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим = спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду у концентраціях, що вказані у таблиці 4.

При застосуванні лідокаїну як розчинника пе= ред введенням слід зробити шкірну пробу на його переносимі= сть.

Таблиця 4

Шлях введення

Об’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>єм розчину для розведення (мл)

Приблизний об’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>єм отриманого розчину (мл)

В= нутрішньовенне введення:

1 г/флакон

10

11,4<= /o:p>

Внутрішньом’язове введення:
1 г/флакон

3

4,4

Як і інші лікарські засоби, що застосовуються <= span class=3DSpellE>парентерально, приготовлені розчини препарату перед введенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму= слід зробити відповідні мікробіологічні дослідження. Однак = цефепім можна застосовувати як монотерапію ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У хворих із ризиком змішаної аеробної/анаеробної (включаючи Bacteroides= fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти.

Застосовувати дітям віком від 1 місяця.

<= /b>

Передозування.

Симптоми. У разі знач= ного перевищення рекомендованих доз, особливо у хворих із порушеннями функції ни= рок, посилюються прояви побічних реакцій. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, пору= шенням свідомості, ступором, комою; міоклонію; епілептоформні напади; нейром’яз= ову збудливість.

Лікування. Слід припин= ити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму, перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергічні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.<= /o:p>

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: кандидоз ротової порожнини, вагініт, кандидоз.

З боку крові та лімфатичної систем= и: анемія, еозин= офілія, транзиторна лейкопенія, не= йтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, анафілактични= й шок, ангіоневротичний набряк.

З боку дихальної системи: кашель, бі= ль у горлі, задишка, розлади дихання.

З боку серцево-судинної систе= ми: тахікардія= , вазодилатація.

З боку травного тракту: нудота, блювання, диспепсія, зміна відчуття смаку, діарея, коліт           (у тому числі псевдомембранозний), біль у животі, запор.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, нес= покій, безсоння, парестезії, сплутаність/втрата свідомості, судоми/епілептоформні напади, міоклонія, енцефал= опатія, галюцинації, ступор, кома.

З боку г= епатобіліарної системи: гепатит, холестатична жовтяниця.=

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка.

З боку репродуктивної системи: генітальний свербіж.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність. =

Інші: астенія, пі= двищена пітливість, гарячка, еритема, біль у грудях, біль у спині, периферичні набр= яки.

Локальні реакції у місці введення препарату:

при внутрішньовенному = – флебіт та запалення;

при внут= рішньом’= язовому – біль, запалення.

Постмаркетингові дослідження:

– енцефалопатія (вт= рата свідомості, галюцинації, ступор, кома), епілептоформні= напади, міоклонія, ниркова недостатність;<= /o:p>

– анафілаксія, у тому числі анафілактичний шок,= транзиторна лейкопенія, нейтропе= нія, агранулоцитоз та тромбоцитопенія.

Лабораторні показники: збільшення = рівня аланінамінотрансферази, ас= партатамінотрансферази, лужної фосфатази, загального білірубіну, анемія, еозин= офілія, збільшення протромбінового часу або парціальног= о тромбопластинового часу (ПТТ) і позитивний результат = тесту Кумбса без гемолізу. Тимчасове збільшення азоту сечов= ини крові та/або креатиніну сироватки і транзиторна= тромбоцитопенія відзначалися у менш ніж 0,5 % хворих.= Також відзначалися транзиторна лейкопенія і нейтропенія.

Можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна<= /span> еритема, токсичний епідермальний некроліз, токс= ична нефропатія, апластична анемія, гемолітична анем= ія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз,= панцитопенія.

Термін придатності. 2 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.<= /p>

Умови зберігання. =

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.=

Після приготування розчин має бути використаний негайно після розведення або зберігатися протягом не більше 24 годин при температурі до 25 ºС і 7 діб при температурі від 2 до 8 ºС.

Зміна кольору не впливає на активність препарат= у за умови, якщо препарат зберігається належним чином, як рекомендовано виробник= ом.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємкості з іншими лікарськи= ми засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосуванн= я та дози».

Упаковка. <= /b>

По 1000 мг порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі № 1 у коро= бці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом= .

Виробник.

Ананта Медікеар Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності= .

Чак 17 МЛ, А= гро фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганага= р-335002 (Раджастан), Індія.

<= /p>
Заявник.

Ананта Медікеар Лтд.

<= /p>
Місцезнаходження заявника та/= або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Велика Британія.

&nb= sp;

Доза ц= ефепіму	0,5 години	1 година	2 години	4 години	8 годин	12 годин
1 г в/в	78,7	44,5	24,3	10,5	2,4	0,6
1 г в/м	14,8	25,9	26,3	16	4,5	1,4

Ступінь тяжкості інфекції	Доза та спосіб введення	Частота
Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості	500 мг ̶ 1 г внутрішньовенно або внутрішньом’<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareas= t-language: UK'>язово	кожні 12 годин
Інші інфе= кції легкої та середньої тяжкості	1 г внутрішньовенно або внутрішньом’язово	кожні 12 годин
Тяжкі інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 12 годин
Дуже тяжк= і та загрозливі для життя інфекції	2 г внутрішньовенно	кожні 8 годин

Кліренс креатиніну (мл/хв)<= o:p>	Рекомендовані дози
> 50	Звичайне дозування адекватне тяжкості інфекції (див. попередню таблиц= ю), коригування дози не потрібне
2 г кожні 8 годин	2 г кожні 12 годин	1 г кожні 12 годин	500 мг кожні 12 годин
30-50	Коригування дози відповідно= до кліренсу креатиніну
2 г кожні 12 годин	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
11-29	2 г кожні 24 години	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години
≤10=	1 г кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години	250 мг кожні 24 години
Гемодіаліз*	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години	500 мг кожні 24 години