ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

Кетилепт®
(KETILEPT®)

Склад:<= /i>

діюча речовина: кветіапін;

1 таблетка містить 28,78 мг, 115,13 мг та 230,26 мг кветіапіну фумарату, що відповідає 25 мг, або 100 мг або 200 мг кветіапіну;=

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідра= т, натрію крохмальгліколят (тип А), повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний;

склад оболонки: Opadry II 33G28523 білий (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, макрогол, триацетин); Opadry II 33G24283 рожевий = (для таблеток 200 мг) (гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), лактози моногідрат, макрогол, триацетин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172)).

Лікарська форма. Таблетки, = вкриті плівковою оболонкою.<= /span>

Основні фізико-хім= ічні властивості:

таблетки 25 мг: білого або майже білого кольору круглі дво= опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням стилізованої літери «E= » з одного боку та числа «201» – з іншого боку таблетки, без або майже без запа= ху;

таблетки 100 мг: білого або майже білого кольору круглі двооп= уклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням стилізованої літери «E= » та числа «202» з одного боку таблетки, без або майже без запаху;

таблетки 200 мг: темно-рожевого кольору круглі двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із гравіюванням стилізованої літери «= E» і числа «204» з одного боку таблетки, без або майже без запаху.

=

Фармакотерапевтич= на група. Антипсихот= ичні засоби. Кветіапін. Код АТХ. N05A H04.

Фармакологічні властивості.

Механізм дії.

Кветіапін є атиповим антипсихотичним препаратом, який чинить антагоністичну дію відносно рецепто= рів нейротрансмітерів головного мозку. Кветіапін та активний метаболіт плазми людини норкветіапін взаємодіють з різними типами нейромедіаторних рецепторів.

Кветіапін і норкветіапін ма= ють спорідненість із серотоніновими (5HT_1A і 5HT₂), дофам= іновими (D₁ і D₂), гістаміновими (H₁) та адренергічними (α₁ і α₂ ) рецепторами; він = має більшу спорідненість до 5HT₂-рецепторів, ніж до D₁ і = D₂ рецепторів. Саме ця комбінація рецепторного антагонізму з більшою селективністю до 5-НТ₂ рецепторів відносно рецепторів D_{2
вважається такою, що сприяє клінічним антипсихотичним ефектам та низькій
схильності до екстрапірамідних побічних симптомів препарату}Кетилепт® порівняно з типовими антипсихотичними препаратами.

Кветіапін і норкветіапін та= кож мають високу спорідненість із гістамінергічними (H₁) та
α₁-адренергічними рецепторами, нижчу спорідненість з α= ₂-рецепторами, але не має помітної спорідненості з мускариновими холінергічними або бензодіазепіновими рецепторами, тоді як норкветіапін має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів, що може поясню= вати антихолінергічні (мускаринові) ефекти.

Інгібування норкветіапіном (NET), а також часткова агоністична дія на 5= HT₁A-рецептори може сприяти терапевтичній ефективності препарату Кетилепт® в якості антидепресанта.

Механізм дії кветіапіну, як і інших антипсихотичних засобів, невідомий.=

Сонливість при дії кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю= із гістаміновими (H₁) рецепторами.

Аналогічно, ортостатичну гіпотензію під час прийому кветіапіну можна пояснити його високою спорідненістю з α₁-адренергічними рецепторами.

Фармакодинаміка.

Відомо, що кв= етіапін активний у тестах на антипсихотичну активність, таку як умовно-рефлекторне уникнення.

Кветіапін блокує агоністичний вплив на допамін,= що підтверджується результатами оцінки поведінкових реакцій або електрофізіологічних досліджень, а також збільшує концентрацію метаболітів допаміну, нейрохімічну експресію блокування рецепторів D₂.<= /o:p>

Відомо, що у ході доклінічних досліджень, під ч= ас яких перевірялась тенденція до розвитку екстрапірамідних симптомів, кветіап= ін мав атиповий профіль активності та відрізнявся від стандартних антипсихотич= них препаратів.

Кветіапін після тривалого застосування не призв= одив до надмірної чутливості допамінових D₂-рецепторів.

Відомо, що кветіапін у дозах, ефективних для блокади допамінових D₂-рецепторів, спричиняв лише слабку каталеп= сію.

Для кветіапіну після його тривалого введення бу= ла продемонстрована селективність для лімбічної системи, яка проявлялася здатн= істю блокувати деполяризацію в А10 мезолімбічних нейронах, але не в А9 нігростріарних нейронах, у яких міститься допамін.

Клінічна безпека

Відомо, що при лікув= анні кветіапіном можливе зниження рівня гормонів щитовидної залози, даний ефект являється до= зозалежним.

Катаракта

Відомо, що у<= span class=3DArial> клінічному дослідженні з оцінки катарактогенного потенціалу кветіапіну
(200-800 мг/добу) проти рисперидону (2-8 мг/добу) у пацієнтів з шизофренією= або шизоафективним розладом, відсоток пацієнтів з підвищеним помутнінням кришта= лика був не вищим у групі пацієнтів, які приймали кветіапін (4 %), порівняно з т= ими, хто отримував рисперидон (10 %) при застосуванні препарату принаймні 21 міс= яць.

Існують дані, що у плацебо-контрольованих дослідженнях з участю пацієнтів літнього віку, які страждають на психоз, пов’язаний із деменцією, частота виникнення небажаних явищ з боку серцево-судинної системи на 100 пацієнто-років у групі кветіапі= ну була не вище, ніж у пацієнтів, які одержували плацебо.

Фармакокінетика.

Абсорбці= я

Після прийому внутрішньо кветіапін швидко всмоктується у шлунково-кишко= вому тракті. Максимальна концентрація у плазмі крові відзначається через 1,5 год= ини. Прийом їжі впливає на біодоступність кветіапіну.

При рівноважному стані максимальна молярна концентрація активного метаболіту норкветіапін становить 35 % концентрації кветіапіну.

Фармакокін= етика кветіапіну та норкветіапіну у межах схваленого діапазону доз є лінійною.

Розподіл

З білками плазми зв'язується приблизно 83 % препарату.

Метаболізм

Кветіапін значною мірою метаболізується у печінці; основними шляхами йо= го біотрансформації є сульфоокислення і окислення. Використання радіоактивно міченого кветіапіну виявило, що менше 5 % кветіапіну не метаболізується і виводиться у незміненому вигляді з сечею або фекаліями.
У ході досліджень= в умовах in vitro було встановлено, що основним ферментом метаболізму кветіапіну, опосередкованого цитохромом P450= , є CYP3A4. Основні метаболіти, що утворюються в організмі, не мають істотної фармакологічної активності.

Виведення

Клінічні дослідження показали, що кветіапін ефективний при застосуванні його два рази на добу. Незважаючи на те, що час напіввиведення кветіапіну становить майже 7 годин, дані позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) показую= ть, що зайнятість 5HT₂ і D_2-рецепторів підтримується до 12 годин після одноразового прийому кветіапіну.

Після прийому внутрішньо разової дози ¹⁴C-міченого кветіапіну менше 5 % прийнятої кількості виводиться у незмінному стані; це свідчить про активний метаболізм кветіапіну у печінці. Приблизно 73 % радіоактивної мітки виводиться із сечею і 21 % з калом.

Особливі популяції.<= o:p>

Стать

Фармакокінетика кветіапіну у жінок та чоловіків не відрізняється.<= /o:p>

Фармакокінетика кветіапіну лінійна у терапевтичному діапазоні доз і іст= отно не залежить від статі або раси.

Пацієнти літнього віку

В осіб літнього віку середній кліренс кветіапіну приблизно на 30-50 % нижчий, ніж у дорослих пацієнтів віком від 18-65 років. <= /p>
Пацієнти з порушенням функції нирок

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв на 1,73 м²) і печінковій недостатності (алкогольний цироз) середній кліренс кветіапіну у плазмі крові знижений приблизно на 25 %.

Пацієнти з порушенням функції печінки

У пацієнтів з ураженням печінки (компенсований алкогольний цироз) середній <= /span>кліренс кветіапіну у плазмі крові знижується приблизно на 25 %. Оскільки у печінці відбувається широкий метаболічний розпад кветіапіну, то у пацієнтів з порушенням функції печінки може збільшуватися концентрація кветіапіну у плазмі крові, і тому для паціє= нтів цієї групи може бути потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Діти

Відомо, що існують фармакокінетичні дані, отримані у дітей, які приймали 400 мг кветіапіну двічі на добу. При отриманні терапевтичної дози рівні початової сполуки кветіапіну у дітей та підлітків (10–17 років) були загалом подібним= и до дорослих, хоча C_max у дітей була на більш високому рівні, ніж у дорослих. AUC і C_max для норкетіапіну були вищими, приблизно 62 = % та 49 % у дітей (10–12 років), та 28 % та 14 % у підлітків (13–17 років) відповідно порівняно з дорослими.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування шизофренії.

Лікування біполярних розладів, включаючи:

- маніакальні епізоди від помірного до тяжкого ступеня, пов’язані з біполярними розладами= ;

- великі депресивні епізоди, пов’язані з біполярними розладами.

= Профілактика рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами, у яких маніакальні напади піддавалися лікуванню кветіапіном.

=

Протипоказання. =

– Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;

– одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450 3А4, таких як інгібітори= ВІЛ-прот= еази, азолвмісних протигрибкових препа= ратів, еритроміцину, кларитроміцину та нефазодону
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Зважаючи на те, що кветіапін у першу чергу д= іє на центральну нервову систему, Кетилепт® слід з обережністю застосовувати у комбінаці= ї з іншими препаратами, що мають подібну дію, та з алкоголем.

Кветіапін слід з обережністю застосовувати р= азом із серотонінергічними лікарськими засобами, такими як інгібітори МАО, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗСіН) або трициклічні антидепресанти, оскільки підвищується ризик розвитку серотонінового синдром= у, потенційно небезпечного для життя стану (див. розділ «Особливості застосування»).=

Препарат слід з обережністю призначати паціє= нтам, які отримують інші ліки, що мають антихолінергічні (мускаринові) ефекти (ди= в. розділ « Особливості застосування»).

Цитохром Р450 (CYP) 3А4 є ферментом, що голо= вним чином відповідає за метаболізм кветіапіну. При дослідженні взаємодії у здор= ових добровольців супутнє застосування кветіапіну (25 мг) з кетоконазолом (інгібітором CYP 3А4) спричиняло підвищення AUC

кветіапіну у 5-8 разів. Таким чином, супутнє застосування кветіапіну з інгібіторами CYP 3А4 протипоказане. Також не рекомендується вживати грейпфрутовий сік протягом періоду лікування кветіап= іном.

Під час дослідження багаторазового застосува= ння дози з метою оцінки фармакокінетики кветіапіну, який призначали до та під ч= ас лікування карбамазепіном (індуктором печінкового ферменту), супутнє застосування карбамазепіну суттєво підвищувало кліренс кветіапіну. Це підвищення кліренсу знижувало системну експозицію кветіапіну (що вимірювало= ся за площею AUC) до рівня, який становив у середньому 13 % від експозиції під= час застосування самого кветіапіну, хоча у деяких пацієнтів спостерігався більш= ий ефект. Внаслідок цієї взаємодії можуть створюватися нижчі концентрації у пл= азмі крові, що може вплинути на ефективність терапії Кетилепту®. Одночасне застосування кветіапіну та фенітоїну (ще одного індуктора мікросомального ферменту) спричиняло підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 450 %. Розпочинати терапію Кетилептом® пацієнтам, які одержують індуктор печінкового ферменту, можна лише у тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування Кетилепту® переважає ризики, пов’язані з відм= іною індуктора печінкового ферменту. Важливо, що будь-які зміни у прийомі індукт= ора мають бути поступовими. Якщо необхідно, його слід замінити неіндуктором (наприклад, натрію вальпроатом) (див. розділ «Особливості застосування»). <= o:p>

Фармакокінетика кветіапіну суттєво не змінюється при супутньому застосуванні таких антидепресантів як іміпрамін (відомий інгібітор CYP 2D6)= або флуоксетин (відомий інгібітор CYP 3А4 та CYP 2D6).

Фармакокін= етика кветіапіну суттєво не змінюється при одночасному застосуванні з рисперидоном або галоперидолом. Одночасне застосування кветіапіну та тіоридазину призвод= ить до підвищення кліренсу кветіапіну приблизно на 70 %.

При одночасному застосуванні з циметидином фармакокінетика кветіапіну не змінювалась.

Фармакокінетика літію не змінювалася при його одночасному застосуванні з кветіапіном.

Існують дані, що у рандомізованому дослідженні тривалістю 6 тижнів при порівнянні комбінації літію з кветіапіном та плацебо з кветіапіном у доросл= их пацієнтів, які страждають на гостру манію, підвищення частоти випадків виникнення екстрапірамідних явищ (особливо тремор), сонливості та збільшення маси тіла спостерігали у групі з додаванням літію порівняно з групою з додаванням плацебо.

У фармакокінетиці натрію вальпроату та кветіапіну не відзначалося кліні= чно значущих змін при їх одночасному застосуванні. У ретроспективному досліджен= ні з участю дітей та підлітків, які отримували натрію вальпроат, кветіапін або комбінацію цих препаратів, збільшення кількості випадків лейкопенії та нейтропенії спостерігали у групі, що приймала обидва препарати, порівняно з групами, що одержували ці лікарські засоби окремо.

Дослідження щодо взаємодії із серцево-судинними препаратами не проводил= и.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кветіапіну з лікарськими засобами, що порушують електролітний баланс або подовжують інте= рвал QT.

У пацієнтів, які застосовували кветіапін, відзначалися випадки помилков= их позитивних результатів ферментного імуноаналізу на наявність метадону та трициклічних антидепресантів. Рекомендується перевіряти сумнівні результати скринінгового імуноаналізу за допомогою відповідного хроматографічного мето= ду.

Особливості застосув= ання.

Оскільки= Кетилепт® показани= й для лікування шизофренії, біполярного розладу та супутнього лікування депресивн= их епізодів у пацієнтів з ТДР, слід ретельно розглянути профіль безпеки препар= ату з огляду на встановлений конкретному пацієнту діагноз та дозу, яку він прий= має.

Діти

Кетилепт® не рекомендується для застосування дітям та підліткам віком до 18 років через відсутність даних, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі. Клінічні дослідження кветіапіну показали, що, окрім відомого профілю безпеки, визначеного для дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), частота деяких небажаних явищ є вищою у дітей, ніж у дорослих (підвищений апетит, зростання рівня пролактину в сироватці крові та екстрапірамідні симптоми), а також виявлено одне явище, що раніше не спостерігалось у ході досліджень з участю дорослих пацієнтів (підвищення артеріального тиску). Крім цього, у д= ітей і підлітків спостерігалися зміни показників функції щитовидної залози.

Слід так= ож зазначити, що відстрочений вплив лікування Кетилепту® на ріст та статеве дозрівання не вивчали протягом періоду понад 26 тижнів. Довготривалий вплив= на когнітивний та поведінковий розвиток невідомий.

Відомо, що під час плацебо-контрольованих клінічних досліджень з участю пацієнтів дитячого та підліткового віку лікування кветіапіном супроводжувалося підвищеною порівняно з плацебо частотою екстрапірамідних симптомів (ЕПС) у пацієнтів, яких лікували з приводу шизофренії та біполярної манії (див. розділ « Побічні реакції»).

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршан= ня стану

Депресія при біполярному розладі, асоційована з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, самоушкоджень і суїциду (подій, пов’язаних із суїцидом). Такий ризик зберігається до встановлення вираженої ремісії. Оскільки покращення може не спостерігатися протягом перш= их тижнів лікування або довше, за станом пацієнтів слід ретельно спостерігати = до часу появи такого покращення. Згідно з загальним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах покращення.

Крім того, необхід= но враховувати потенційний ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, піс= ля різкого припинення лікування кветіапіном з причини відомих факторів ризику = при захворюванні, стосовно якого проводиться лікування.

Інші пси= хічні захворювання, з приводу яких призначається Кетилепт®, можуть також асоціюватися з підвищеним ризик= ом пов’язаних із суїцидом явищ. Крім того, ці захворювання можуть протікати одночасно з депресивними епізодами.

При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід проводити та= кі самі запобіжні заходи, яких дотримуються при лікуванні пацієнтів із тяжкими депресивними епізодами.

Пацієнти, в анамнезі яких спостерігалися події, пов’язані з суїцидом, а= бо які демонструють значний рівень суїцидального мислення до початку терапії, мають вищий ризик виникнення суїцидних думок або спроби суїциду та повинні знаходитися під ретельним наглядом протягом лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів із психічними розладами показав підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років.

Ретельни= й нагляд за пацієнтами і зокрема тими, хто має високий ризик, має супроводжуватися медикаментозною терапією, особливо на початку лікування та при подальших зм= інах дози. Пацієнтів (та доглядачів за пацієнтами) потрібно попередити про необхідність у моніторингу щодо клінічного погіршення, суїцидальної поведін= ки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайного звернення за медичною допомогою при появі симптомів.

У короткотривалих плацебо-контрольованих дослідженнях з участю пацієнті= в із тяжкими депресивними епізодами при біполярних розладах підвищений ризик виникнення подій, пов’язаних із суїцидом, спостерігали у молодих пацієнтів (віком до 25 років), яких лікували кветіапіном, порівняно з тими, яких лікували плацебо (3,0 % проти 0 % відповідно).

Екстрапірамідні симптоми=

У ході плацебо-контрольованих досліджень кветіапін асоціювався зі зростанням частоти виникнення екстрапірамідних симптомів (ЕПС) порівняно з плацебо у пацієнтів, які отримували лікування при епізодах великої депресії, пов’язаної з біполярним розладом та тяжким депресивним розладом (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування кветіапіну асоціювалося з розвитком акатизії, що характеризувалася суб’єктивно неприємним чи таким, що спричиняє дистрес неспокоєм та потребою рухатися, що нерідко супроводжувалася нездатн= істю нерухомо сидіти або стояти. Ці явища з вищою імовірністю спостерігаються протягом перших кількох тижнів лікування. Збільшення дози пацієнтам, у яких розвиваються такі симптоми, може їм зашкодити.

Тардитивна дискінезія

При появі ознак та симптомів тардитивної дискінезії слід розглянути пит= ання про необхідність зниження дози або припинення застосування Кетилепту®. Симп= томи тардитивної дискенезії можуть погіршуватися, і навіть виникати після припин= ення терапії (див. розділ «Побічні реакції»).

Сонливість та запаморочення=

Лікування кветіапіном асоційоване з сонливістю і подібними симптомами, такими як седація (див. розділ «Побічні дії»). У ході клінічних досліджень лікування пацієнтів із біполярною депресією такі симпт= оми виникали, як правило, протягом перших 3 днів лікування і були переважно від легких до помірних за інтенсивністю. Стосовно пацієнтів з біполярною депрес= ією та пацієнтів з депресивними епізодами при ТДР, у яких виникає сонливість, м= оже знадобитися спостереження протягом 2 тижнів після появи сонливості або до т= ого часу, поки зникнуть симптоми, або може бути необхідним розгляд питання про припинення лікування.

Ортостат= ична гіпотензія

Лікування кветіапіном супроводжувалось ортостатичною гіпотензією та супутнім запамороченням у деяких пацієнтів (див. розділ «Поб= ічні реакції») що, подібно до сонливості, зазвичай виникають під час періоду титрування дози. Ці явища можуть сприяти зростанню частоти випадкових травм (падіння), особливо серед пацієнтів літного віку. Тому пацієнтам слід радити бути обережними, поки вони не звикнуть до можливих ефектів лікарського засо= бу.

Синдром нічного апно= е

Були повідомлення про виникнення синдрому ні= чного апное у пацієнтів, які приймали кветіапін, тому слід з обережністю застосовувати Кетилепт® пацієнтам з надмірною масою тіла/ожирінням, пацієнтам чоловічої статі, пацієнтам, які отримують супутню терапію антидепресантами.

Серцево-судинні захворювання

Кетилепт® слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими серцево-судинними та цереброваскулярними захворюваннями або іншими станами, що можуть призвести = до артеріальної гіпотензії.

Кветіапін може спричиняти ортостатичну гіпотензію, особливо на початку титрування дози, тому у таких випадках необхідне зниження дози або більш тривале її титрування.

Кардіоміопатія та міокардит

Про кардіоміопатію та міокардит повідомлялося в клінічних дослідженнях і під час післяреєстраційного дослідження (див. розд= іл «Побічні реакції»). Якщо є підозра на кардіоміопатію або міокардит у пацієн= та, слід розглянути питання про припинення лікування кветіапіном.
Судоми

В ході досліджень не виявлено різниці в частоті виникнення судом у пацієнтів, які приймали кветіапін, та пацієнтів із групи плацебо. Відсутні = дані про частоту виникнення судом у пацієнтів з епілепсією в анамнезі. Як і при лікуванні іншими антипсихотичними препаратами, рекомендується з обережністю призначати препарат для лікування пацієнтів з нападами епілепсії в анамнезі (див. розділ «Побічні реакції»).

Злоякісний нейролептичний синдром=

Злоякісний нейролептичний синдром може бути пов’язаний з лікуванням антипсихотиками, включаючи кветіапін. Клінічні прояви включають гіпертермію, зміни психічного стану, ригідність м’язів, вегетативну нестабільність та підвищення рівня креатинфосфокінази. У такому випадку слід припинити заст= осування Кетилепту® та розпочати відповідне лікування.

Серотоніновий синдром<= /p>
Одночасне застосування Кетилепту® та інших серотонінергічних лікарських засобів, таких як інгібітори моноаміноксидази (МАО), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норепінефрину (СІЗЗСіН)) або трициклічні антидепресанти, може призвести до серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя ст= ану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»).

Якщо супутнє лікування іншими серотонінергічними лікарськими засобами є клінічно виправданим, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та при підвищенні дози. Симптоми серотоніново= го синдрому можуть включати зміни психічного стану, нестабільність вегетативної нервової системи, нервово-м’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптом= и.

При підозрі на серотоніно= вий синдром слід розглянути питання про зниження дози або припинення терапії залежно від тяжкості симптомів.

Тяжка нейтропенія та агранулоцитоз

Тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів <0,5х10⁹/л) неча= сто спостерігалася у клінічних дослідженнях кветіапіну. Повідомляли про агранулоцитоз (тяжку нейтропенію з інфекцією) рідко серед пацієнтів, які отримували кветіапін під час клінічних випробувань, а також при застосуванн= і у постмаркетинговий період (у тому числі випадки з летальним наслідком). Більшість випадків тяжкої нейтропенії виникали у межах двох місяців від поч= атку терапії кветіапіном. Явного зв’язку з дозою не було встановлено. Протягом постмаркетингового періоду нормалізація лейкопенії та/або нейтропенії відбувалася після припинення терапії кветіапіном. Можливі фактори ризику виникнення нейтропенії включають попередньо існуюче зниження кількості лейкоцитів (Л) та нейропенію, викликану лікарськими засобами, в анамнезі. П= роте деякі випадки спостерігалися у пацієнтів без попередньо існуючих факторів ризику. Рекомендовано припинити лікування кветіапіном при рівні нейтрофілів= у крові <1,0х10⁹/л. Слід спостерігати за ознаками та симптомами інфекції та контролювати рівень нейтрофілів (поки вони не перевищать рівень <1,5×10⁹/л) (див. розділ «Побічні реакції»).

Слід зважати на можливість розвитку нейтропенії у пацієнтів з наявною інфекцією, незважаючи на відсутність факторів ризику, а також у пацієнтів з лихоманкою нез’ясованого генезу, та застосовувати відповідні клінічні заход= и.

Необхідно порадити пацієнтам негайно повідомляти про появу ознак/симпто= мів, що вказують на агранулоцитоз або інфекцію (таких як лихоманка, слабкість, загальмованість або біль у горлі) в будь-який час під час лікування препара= том Кетилепт®. Таким пацієнтам необхідно своєчасно проводити визначення кількос= ті лейкоцитів та абсолютної кількості нейрофілів (АКН), особливо за відсутності сприяючих факторів.

Антихолінергічний (мускариновий) синдром

Норкветіапін, активний метаболіт кветіапіну, має помірну або високу спорідненість до декількох підтипів мускаринових рецепторів, що може поясню= вати антихолінергічний (мускариновий) синдром. Це сприяє виникненню побічних реакцій, що відображає антихолінергічні ефекти при одночасному застосуванні кветіапіну та інших препаратів, що мають антихолінергічні ефекти в умовах передозування. Кветіапін слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують ліки, що мають антихолинергічні (мускаринові) ефекти. Кветіапін с= лід з обережністю застосовувати паціентам з патологією сечовипускання (затримка сечі), значною гіпертрофією передміхурової залози, кишковою непрохідністю, підвищеним внутрішньоочним тиском або закритокутовою глаукомою (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції», «Фармакодин= амічні властивості», «Передозування»).

Взаємодії=

Див. також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій».

Супутнє застосування кветіапіну з потужним індуктором печінкового ферме= нту, таким як карбамазепін або фенітоїн, суттєво знижує концентрацію кветіапіну у плазмі крові, що може зашкодити ефективності терапії кветіапіном. Лікування Кетилептом® пацієнтів, які отримують індуктор печінкового ферменту, можна розпочинати лише в тому випадку, якщо лікар вважає, що користь від застосування препарату Кетилепт®= переважає ризики від відміни індук= тора печінкового ферменту. Важливо, щоб будь-які зміни застосування індуктора відбувалися поступово. Якщо потрібно, слід замінити його на неіндуктор (наприклад натрію вальпроат).

Вплив на масу тіла

Під час лікування кветіапіном повідомляли про збільшення маси тіла, яку при застосуванні антипсихотичних препаратів слід контролювати та клінічно корегуват= и.

Гіперглікемія

Гіперглікемія та/або розвиток або загострення цукрового діабету іноді б= ули пов’язані з кетоацидозом чи комою, що рідко повідомляли, включаючи декілька випадків із летальними наслідками (див. розділ «Побічні дії»). Були повідомлення про декілька випадків з попереднім збільшенням маси тіла, що м= оже бути сприятливим фактором. Відповідний клінічний моніторинг бажано проводити згідно з існуючими інструкціями щодо застосування антипсихотичних засобів. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотичними лікарськими засобами, в тому числі кветіапіном, повинні бути під наглядом щодо виникнення ознак та симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти, які страждають на цукровий діабет, або з факторами ризику цукрового діабету повинні регулярно перевірятися стосовно погіршення контролю рівня глюкози. Масу тіла слід постійно контролювати.

Ліпіди

Підвищення рівня тригліцеридів, ЛПНЩ та загального холестерину, та зниж= ення рівня холестерину ЛПВЩ спостерігали у клінічних дослідженнях кветіапіну (ди= в. розділ «Побічні реакції»). При зміні рівня ліпідів слід призначати відповід= не лікування.

Метаболічний ризик

З огляду на виявлений ризик погіршення метаболічного профілю, в т. ч. зі змінами маси тіла, рівня глюкози (див. «Гіперглікемія») та ліпідів у крові,= що спостерігалися під час клінічних досліджень, необхідно оцінювати метаболічні показники пацієнта на початку лікування, а зміни цих показників лід регуляр= но контролювати протягом курсу лікування. Погіршення цих показників слід коригувати з огляду на клінічну доцільність.

Подовження інтервалу QT=

У ході клінічних досліджень та під час застосування згідно з Інструкцією для медичного застосування кветіапін не спричиняв стійкого збільшення абсолютних QT-інтервалів. Проте при передозуванні спостерігалося подовження інтервалу QT. Як і у випадку з іншими антипсихотиками, слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями або пацієнтам з подовженим інтервалом QT у сімейному анамнез= і. Також слід дотримуватися обережності при призначенні кветіапіну з іншими лікарськими засобами, що, як відомо, подовжують інтервал QT або при одночас= ному застосуванні з нейролептиками, особливо пацієнтам літнього віку, пацієнтам = із вродженим синдромом подовження інтервалу QT, застійною серцевою недостатніс= тю, гіпертрофією серця, гіпокаліємією або гіпомагніємією (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами»).

Кардіоміопатія і міо= кардит

При проведенні клінічних досліджень, а також протягом постмаркетингового періоду повідомляли про кардіоміопатію та міокардит однак, причинно-наслідк= овий зв’язок із застосуванням кветіапіну не було встановлено. Слід повторно оцін= ити доцільність застосування кветіапіну пацієнтам з підозрою на кардіоміопатію = або міокардит.

Важкі шкірні побічні реакції

Дуже рідко повідомляли про важкі шкірні побі= чні реакції (SCARs), включаючи синдром Стівенса-Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та реакцію на лікарський засіб з еозинофілією = та системними симптомами (DRESS), які можуть бути небезпечними для життя або летальними при лікуванні кветіапіном. SCARs зазвичай представлені як поєдна= ння таких симптомів: обширний шкірний висип або ексфоліативний дерматит, гарячк= а, лімфаденопатія та можлива еозинофілія. Якщо з’являються ознаки та симптоми,= що вказують на ці важкі шкірні реакції, слід негайно відмінити кветіапін та розглянути альтернативне лікування.

Відміна прийому преп= арату

Гострі симптоми відміни прийому препарату, т= акі як безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та роздратованість, були описані після раптової відміни кветіапіну. Тому рекомендована поступова відміна прийому препарату протягом періоду щонаймен= ше від одного до двох тижнів (див. розділ «Побічні дії»).

Пацієнти літнього віку з хворобою Паркінсона (XII)/паркінсонизмом

Популярний ретроспективний аналіз застосування кветіапіну для лікування пацієнтів з ВДР показав підвищений ризик смерті під час застосування кветіа= піну у пацієнтів віком > 65 років. Ці дані не підтвердились, коли дані пацієн= тів з хворобою Паркінсона не враховували у результатах аналізу. Слід проявляти обережність, якщо кветіапін призначається пацієнтам літнього віку з ХП.

Кетилепт® не рекомендується для лікування психозу, пов’язаного з деменцією.

У ході рандомізованих плацебоконтрольованих досліджень у хворих на деме= нцію при застосуванні деяких атипових антипсихотиків спостерігали підвищення приблизно в 3 рази ризику виникнення серцево-судинних небажаних явищ. Механ= ізм такого підвищення ризику невідомий. Підвищений ризик не може бути виключений для інших антипсихотиків або для інших категорій пацієнтів. Кетилепт® слід застосовувати з обережністю п= ацієнтам з факторами ризику інсульту.

За даними метааналізу атипових антипсихотиків відомо, що пацієнти літнь= ого віку, які страждають на психоз, пов’язаний з деменцією, становлять групу підвищеного ризику летального наслідку порівняно з плацебо. Однак за даними двох 10-тижневих плацебо- контрольованих досліджень застосування кветіапіну= в однакових популяціях (n=3D710, вік
83 роки, діапазон 56-= 99 років) летальність у пацієнтів, які лікувалися кветіапіном, становила 5,5 % порівняно з 3,2 % у плацебо-групі. Летальність пацієнтів під час досліджень була з різних причин, що є очікуваними для цієї популяції пацієнтів. Ці дан= і не встановили причинно-наслідковий зв’язок між лікуванням кветіапіном і леталь= ністю пацієнтів із деменцією.

Дисфагія<= /span>

При застосуванні кветіапіну відзначалася дисфагія. Слід з обережністю застосовувати кветіапін пацієнтам, яким загрожує ризик аспіраційної пневмон= ії (див. розділ «Побічні реакції»).=

Запори та непрохідність кишечнику

Запор фактор ризику розвитку кишкової непрохідності. При застосуванні кветіапіну були зареєстровані випадки запор= у та непрохідності кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці повідомлення включають у себе повідомлення про летальні випадки у пацієнтів, які мають б= ільш високий ризик розвитку кишкової непрохідності, включаючи тих пацієнтів, які отримують одночасно декілька лікарських засобів, що знижують перистальтику кишечнику, та/або лікарських засобів, стосовно яких могли бути не зареєстро= вані повідомлення про те, що вони спричиняють симптоми запору.=

Венозна тромбоемболія (ВТЕ)

На тлі застосування нейролептичних засобів відзначалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ). Оскільки у пацієнтів, які застосовують нейролептики, ч= асто наявні набуті фактори ризику розвитку ВТЕ, всі можливі фактори ризику появи= ВТЕ слід визначити до та під час терапії кветіапіном та вжити запобіжних заході= в.

Панкреатит

Повідомляли про випадки панкреатиту у клінічних випробуваннях та протяг= ом пост- маркетингового застосування, але взаємозв’язок не був встановленний. У повідомленнях протягом пост-маркетингового застосування багато пацієнтів мали фактори, відомі як такі, що асоціюються з панкреатитом, як збільшення тригліцеридів (див. розділ «Особливості застосування», підрозділ «Ліпіди»), жовчні камені та споживання алкоголю.

Додаткова інформація=

Дані щодо застосування кветіапіну у комбінації з дивалпроексом або літі= єм при маніакальних епізодах помірного або тяжкого ступеня є обмеженими; проте комбінована терапія переносилася добре (див. розділи «Побічні реакції» та «Фармакодинамічні властивості»). Ці дані показали адитивний ефект на третьо= му тижні лікування.

Лактоза

Таблетки Кетилепт® містять лактозу. Пацієнтам з рідкі= сною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактози Лаппа або мальабсорб= цією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Кетилепт® 25 мг містить 4 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Кетилепт® 100 мг містить 16 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Кетилепт® 200 мг містить 32 мг лактози моногідрат в 1 таблетці.

Неправильне застосув= ання та зловживання

Повідомляли про випадки неправильного застос= ування та зловживання препаратом. Слід з обережністю призначати кветіапін пацієнта= м, які в анамнезі мають зловживання алкоголем та наркотиками.

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Вагітність

І триместр

Безпека та ефективність застосування кветіап= іну для лікування вагітних жінок не встановлені. На цей час немає доказів негативного впливу, отриманих у ході досліджень на тваринах. Можливий вплив= на органи зору плода не вивчали. Згідно з інформацією щодо декількох вагітност= ей, протягом яких застосовували кветіапін, повідомляли про розвиток симптомів неонатальної абстиненції у новонароджених. Тому у період вагітності Кетилеп= т® можна призначати, лише якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик= . У новонароджених, матері яких приймали кветіапін у період вагітності, спостерігалися симптоми відміни препарату.

ІІІ триместр

Новонароджені, матері яких у ІІІ триместрі приймали антипсихотичні препарати (у тому числі кветіапін), мають ризик виникнення побічних реакцій, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або симп= томи відміни, що можуть змінюватися за рівнем тяжкості та тривалістю після полог= ів. Спостерігалися наступні побічні реакції – збудження, артеріальна гіпертензі= я, гіпотензія, тремор, сонливість, розлади дихання або розлади харчування. Так= им чином, новонароджені повинні перебувати під ретельним наглядом.<= /span>

Году= вання груддю

Існують опубліковані повідомлення, що кветіа= пін проникає у грудне молоко людини, хоча ступінь проникнення препарату у молоко невідомий. Жінкам, які годують груддю, бажано припинити годування протягом лікування кветіапіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

З огляду на = те, що препарат головним чином діє на центральну нервову систему, кветіапін може негативно впливати на види діяльності, що вимагають розумової пильності. То= му пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або іншими механізмами, по= ки не буде визначено індивідуальної чутливості то такого впливу.

<= /o:p>

Спосіб застосування та дози.<= i>

Для кожного показання існують різні схеми дозування. Слід переконатися,= що пацієнту призначене дозування, що відповідає його стану. Дозу препарату і тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально для кожного пацієнта залежно від показань та ступеня тяжкості захворювання. Для перорального застосування. Кетилепт® можна приймати незалежно від прийому їжі. Таблетки = слід ковтати цілими, не розламуючи, не розжовуючи та не подрібнюючи їх.

Дорослі

Лікування шизофренії

Препарат Кетилепт® слід приймати двічі на добу. У перші 4 дні терапії добова доза становить: 1-й день – 50 мг, 2-й день – 100 мг, 3-й день – 200 = мг, 4-й день – 300 мг. Починаючи з 4-ої доби, дозу підвищувати до досягнення необхідного клінічного ефекту (у межах від 300 до
450 мг/добу). Залежно= від клінічної ефективності та переносимості препарату добова доза препарату Кетилепт® може становити від 150 мг до 750 мг. Максимальна добова доза препарату Кетилепт® для лікування шизофренії – 750 мг.

Лікування маніакальних епізодів, пов’язаних з біполяр= ними розладами

Препарат Кетиле= пт® слід приймати двічі на добу. Добова доза в перші 4 доби лікування становить: 1-й день – 1= 00 мг, 2-й день – 200 мг, 3-й день – 300 мг, 4-й день – 400 мг. У подальшому д= озу підвищувати (але не більше ніж на 200 мг щодня) до 800 мг/добу, починаючи з 6-го дня лікування. Залежно від клінічної ефективності та переносимості препарату доза може становити від 200 до 800 мг/добу. Звичайна ефективна до= за знаходиться у межах від 400 до 800 мг на добу. Максимальна добова доза препарату Кетиле= пт® для лікування маніакальних епізодів – 800 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних з біполярними розладами

Препарат Кетиле= пт® слід застосовувати 1 раз на добу перед сном. Загальна добова доза для перших чотирьох днів лікування становить 50 мг (в 1-й день), 100 мг (на 2-й день), 200 мг
(на 3-й день) і 300 мг (на 4-й день). Рекомендована добова доза – 300 мг. У клінічних дослідженнях не спостерігалось додаткової= переваги у групі застосування 600 мг порівняно з групою 300 мг (див. розділ «= Фармакологічні властивості»). Доза 60= 0 мг може бути ефективною для окремих пацієнтів. Дози вище 300 мг повинен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу. Клінічні дослідж= ення показують, що для окремих пацієнтів у випадку виникнення проблем, пов’язани= х з непереносимістю препарату, слід розглянути питання про зниження дози до мінімальної – 200 мг.

Лікування депресивних епізодів, пов’язаних із біполярним розладом, пови= нен призначати лікар з досвідом лікування біполярного розладу.

Профілактика рецидивів у пацієнтів з біполярними розладами =

Для попередження наступних маніакальних, зміш= аних або депресивних епізодів при біполярному розладі пацієнти, у яких була відповідь на застосування Кетилепту® при невідкладному лікуванні біполярного розладу, повинні продовжувати лікування препаратом Кетилепт® у= тій самій призначеній дозі перед сном. Дозу Кетилепту® можна коригува= ти у межах діапазону доз від 300 мг до 800 мг/добу, залежно від клінічної відповіді і переносимості кожного окремого пацієнта (2 рази на добу). Важливо, щоб для підтримуючої терапії застосовували найнижчі ефективні дози.

Пацієнти літнього віку

Як і інші антипсихотики та антидепресанти, Кетилепт® слід з обережністю= застосовувати пацієнтам літнього віку, особливо на початку лікування та підбору дози. Може знадобитися більш повільне титрування дози препарату Кетилепт®, а добова терапевтична доза може бути нижчою, ніж та, що застосовують молодшим пацієн= там. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був знижений на 30-50 % в осіб літньо= го віку порівняно з молодшими пацієнтами.

У пацієнтів віком понад 65 років з депресивними епізодами при біполярно= му розладі безпеку та ефективність не досліджували.

Порушення функції нирок=

Немає необхідності у коригуванні дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки=

Кветіапін активно метаболізуєть= ся у печінці. Тому препарат Кетилепт® слід застосовувати з обережністю пацієнтам з відомими порушеннями функції печінк= и, особливо протягом початкового періоду підбору дози. Лікування пацієнтів з порушеннями функції печінки слід починати з дози 25 мг/добу. Дозу можна збільшувати щоденно на 25-50 мг/добу до досягнення ефективної дози, залежно= від клінічної відповіді та переносимості кожного окремого пацієнта.<= /span>

Діти.

Кетилепт® не рекомендується для застосування дітям через відсутність да= них, що свідчили б на користь його застосування цій віковій групі.

Передозування.

Симптоми

Дані про передозування кветіапіном у клінічн= их дослідженнях обмежені. Прояви та симптоми передозування були наслідком посилення відомих фармакологічних ефектів препарату, таких як сонливість та седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія. Передозування може призвести= до пролонгації інтервалу QT, судом, епілептичного статусу, рабдоміолізу, пригнічення дихання, затримки сечі, сплутаної свідомості, марення та/або збудження, коми та летального наслідку. Пацієнти з існуючим тяжким серцево-судинним захворюванням можуть мати збільшений ризик появи ефектів п= ередозування (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування

Специфічного антидоту до кветіапіну немає. У випадках вираженої інтоксикації слід розглянути необхідність застосування різноспрямованих зах= одів та інтенсивної терапії, включаючи відновлення та підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції легень, моніторинг та підтримку діяльності серцево-судинної системи. Стосовно цієї ситуації в опублікованих повідомленнях описуються випадки усунення серйозних реакцій з боку ЦНС, включаючи кому і делірій, при внутрішньовенному введенні фізостигміну (1-2 мг) під безперервним ЕКГ-моніторингом. Не можна використовувати фізостигмін у разі наявності аритмії, блокади серця будь-як= ого ступеня або розширення комплексу QRS.

У випадках стійкої артеріальної гіпотензії при передозуванні кветіапіну слід застосовувати відповідні заходи, такі як внутрішньовенне введення ріди= ни та/або симпатоміметики (слід уникати застосування адреналіну і допаміну, оскільки стимуляція бета-адренорецепторів може ускладнити гіпотонію в умовах блокування альфа-адренорецепторів, спричиненого кветіапіном).

Оскільки профілактику абсорбції при передозуванні не вивчали, слід враховувати необхідність промивання шлунка, яке за можливості слід провести протягом 1 години після застосування препарату (після інтубації, якщо пацієнт знепритомнів), але не пізніше ніж через 1 годину після прийому препарату, а також застосування активованого вугілля разом з проносним засобом.

Ретельн= ий медичний контроль та моніторинг повинні тривати до повного одужання пацієнт= а.

Побічні реакції.

При прийомі кветіапіну найчастіше повідомляли про такі небажані реак= ції (10 %): сонливість, запаморочення, сухість у роті, головний біль, симптоми відміни (припинення застосування) препарату, підвищення рівнів тригліцериді= в у сироватці крові, підвищення рівня загального холестерину (особливо холестер= ину ЛПНЩ), зниження рівня холестерину ЛПВЩ, збільшення маси тіла, зниження гемоглобіну та екстрапірамідні симптоми.

Як і при терапії іншими антипсихотичними препаратами, під час прийому кветіапіну відзначали втрата свідомості, злоякісний нейролептичний синдром, лейкопенія, нейтропенія і периферичні набряки.

Частота виникнення небажаних явищ при лікуванні кветіапіном наведена ни= жче (Табл. 1) за такою класифікацією: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100, < 1/10), нечасто (> 1/1000, <1/100), рідкісні (> 1/10000, <1/1000), поодинокі (< 1/10000) та невідомої частоти (неможливо оціни= ти, виходячи з існуючих даних).

Таблиця 1=

<= o:p>

Дуже часто<= o:p>

Часто

Нечасто

Рідкісні

Дуже рідкісні<= o:p>

Невідомої частоти<= o:p>

З боку крові та лімфатичної системи=

Зниження рівня гемоглобіну²²

Лейкопенія^{1=
, 28}, зменшення кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів²⁷

Тромбоцитопенія¹³, анемія, нейтропенія¹,

зниження кілько= сті тромбоцитів¹³

Агранулоцитоз26

З боку імунної системи

Гіперчутливість (у тому числі алергічні реакції шкіри)

Анафілактична реакція⁵<= o:p>

З боку ендокринної системи

Гіперпролактинемія¹⁵, зниження загального Т₄24, зниження вільного Т₄²⁴, зниження загального Т₃₌²⁴, підвищення ТТГ²⁴

Зниження вільного Т₃²⁴, гіпотиреоз-дизм^21<=
o:p>

Неадекватна секреція антидіуретичного гормону

З боку метаболізму та харчування

Підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові^{10, 30}_, підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ)^{11, 30}, зниження холестеринуЛПВЩ17, 30_, підвищення маси тіла^{8, 30}

Посилення апетиту, підвищення рівня глюкоз= и у крові до рівнів гіперглікемії^6,30<= o:p>

Гіпонатріємія¹⁹, цукровий діабе= т^1,5,6, Загострення раніше існуючого

діабету

Метаболічний синдром²⁹<= o:p>

= З боку психіки<= /span>

Незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка²⁰

Сомнамбулізм та пов’язані з цим явища, такі як розмови уві сні та розлади харчової поведі= нки у сні

З боку нервової системи

Запаморочен-ня^4,16_, сонливість^2,16, головний біль, екстрапірамід-ні симптоми^1=
,21

Дизартрія

Судоми¹, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінезія= ^1,5_, непритом-ність^4,16

З боку серця<= o:p>

Тахікардія⁴, пальпітація²³

Пролонгація інтервалу QT^1,12,18, брадикардія³²

Кардіоміопатія та міокардит=

З боку органів = дихання, грудної клітки та середостіння

Задишка²³

Риніт

З боку органів зору<= o:p>

Нечіткість зору

= З боку судин<= o:p>

Ортостатична гіпотензія^4,16=

Венозна тромбоем-болія¹, інсульт³³

З боку нирок та сечовивідних шляхів=

Затримка сечовипускання

З боку шлунково-кишкового тракту

Сухість у роті

Запор, диспепсія, блювання²⁵

Дисфагія⁷

Панкреатит¹, кишкова непрохідність/ілеус

З боку гепатобіліарної системи<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: UK'>

Підвищення рівня аланінамінотрансферази (А= ЛT) у сироватці крові³, підвищення рівнів гамма-ГТ³

Підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ= )³ у сироватці крові

Жовтяниця⁵, гепатит

З боку шкіри та підшкірної тканини<= /i>

Ангіоневротичний набряк⁵, синдром Стівенса — Джонсона⁵

Токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема,

реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), шкірний васкуліт

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Рабдоміоліз

Вагітність, післяпологовий період та перина тальні стани

Синдром відміни препарату у новонароджених³¹, неонатальна абстиненція

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Статева дисфункція

Приапізм, галакторея набряки молочних залоз, порушення менструальн= ого циклу

= Загальні порушення та реакції у місці введ= ення препарату

Симптоми відміни (припинення застосування)1,9

Легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, пірексія

Злоякісний нейролептичний синдром¹, гіпотермія

= Зміни лабораторних показників

Підвищення рівня креатинін-фосфокінази у крові¹⁴=

Див. розділ «Особливості застосування».

Сонливість може виникати, як правило, прот= ягом перших 2-х тижнів лікування і зазвичай зникає при подовженні застосува= ння кветіапіном.

Безсимптомне підвищення (зсув від норми до >3ХВМН у будь-який час) рівнів трансаміназ (АЛТ, АСТ) або гамма-ГТ (глютамілтрансферази) спостерігали= у деяких пацієнтів при застосуванні кветіапіном. Такі підвищення були зазвичай оборотними при продовженні лікування кветіапіном.<= /span>

Як і інші антипсихотичні лікарські засоби,= що блокують альфа₁-адренергічні рецептори, кветіапін часто може спричиняти ортостатичну гіпотензію, що супроводжується запамороченням, тахікардією та у деяких пацієнтів непритомністю, особливо протягом пер= іоду підбору початкової дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Підрахунок частоти цих побічних реакцій пр= оводили лише на постмаркетингових даних застосування кветіапіну, у лікарській формі зі швидким вивільненням.

Рівень глюкози у крові натще ≥126 мг= /дл (≥7,0 ммоль/л) або рівень глюкози у крові після їди ≥200 м= г/дл (≥11,1 ммоль/л) як мінімум в одному випадку.
Зростання частоти виникнення дисфагії при застосуванні кветіапіну порівняно з плацебо спостерігалося тільки у хо= ді клінічних досліджень біполярної депресії.

Засноване на >7 % збільшенні маси тіла порівняно з початковим. Виникає переважно протягом перших тижнів терап= ії у дорослих.

Симптоми відміни, які спостерігалися найчастіше у ході короткочасних плацебо-контрольованих клінічних досліджень монотерапії, в яких оцінювали симптоми відміни: безсоння, нудота, головний біль, діарея, блювання, запаморочення та дратівливіст= ь. Частота цих реакцій суттєво знижувалася через тиждень припинення лікування.

10.&= nbsp; Рівень тригліцеридів ≥200 мг/дл (≥2,258 ммоль/л) (пацієн= ти віком ≥18 років) або
≥150 мг/дл (≥1,694 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) як мінімум в одному випадку.

11.&= nbsp; Рівень холестерину ≥240 мг/дл (≥6,2064 ммоль/л) (пацієнти віком ≥18 років) або
≥200 мг/дл (≥5,172 ммоль/л) (пацієнти віком <18 років) як мінімум в одному випадку. Підвищення рівня холестерину ЛПНЩ ≥30 мг/дл (≥0,769 ммоль/л) виникає дуже часто. Середнє значення серед пацієнтів з таким підвищенням було 41,7 мг/дл (1,07 ммоль/л).

Див. текст нижче.

Кількість тромбоцити ≤100х109/л як мінімум в одному випадку.<= /o:p>

Згідно з повідомленнями клінічних дослідже= нь про побічні реакції, підвищення рівня креатинфосфокінази у крові не пов’язані зі злоякісним нейролептичним синдромом.
Рівень пролактину (пацієнти віком >18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) чоловіки; >30 мкг/л (>1304,34 пкмоль/л) жінки – у будь-який час.

Може призвести до падіння.

Холестерин ЛПВЩ: <40 мг/дл (1,025 ммоль= /л) чоловіки; <50 мг/дл (1,282 ммоль/л) жінки у будь-який час.

Кількість пацієнтів, у яких змінювалася тривалість інтервалу QTC від <450 мсек до ≥450 мсек з підвище= нням на ≥30 мсек. У плацебо-контрольованих дослідженнях кветіапіну середня зміна та кількість пацієнтів, які мали зсув до клінічно значущ= ого рівня, подібні у групах кветіапіну та плацебо.

Зсув від >132 ммоль/л до ≤132 ммо= ль/л принаймні при одному обстеженні.

Припадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки повідомляли під час терапії кветіапіном або одразу після припинення лікування препаратом (див. розділи «Особливості застосуванн= я» та « Фармакологічні властивості»).

Див. розділ «Фармакологічні властивості».<= o:p>

22.&= nbsp; Зниження рівня гемоглобіну до ≤13 г/дл (8,07 ммоль/л) у чолові= ків, ≤12 г/дл
(7,45 ммоль/л) у жінок, принаймні при одному обстеженні спостерігалось у 11= % пацієнтів, яких лікували кветіапіном, у всіх дослідженнях, включаючи відкри= ті. Для цих пацієнтів середнє максимальне зменшення рівня гемоглобіну у будь-як= ий час становило -1,50 г/дл.

Ці події часто траплялися на тлі тахікарді= ї, запаморочення, ортостатичної гіпотензії та/або головних серцевих/респіраторних захворювань.

На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час = після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення загального Т₄, вільного Т₄, загального Т₃ та вільного Т_{3
становило <0,8х НМН (пкмоль/л) та відхилення ТТГ становить >5 мМ=
О/л
у будь-який час.}

Згідно зі збільшенням частоти випадків блювання у пацієнтів літнього віку

(≥65 років).

На підставі відхилень у кільк= ості нейтрофілів від ≥ 1,5×10⁹/л спочатку до < 0,5×10⁹/л у будь-який час протягом лікування та на ос= нові наявності пацієнтів із тяжкою нейропенією (< 0,5×10^{9)
та інфекцією протягом усіх клінічних досліджень кветіапіну.}

На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення еозинофілів становило >1х10⁹клітин/л у будь-який час.

На основі відхилення від нормального початкового до потенційно клінічно важливого значення у будь-який час після початкового в усіх дослідженнях. Відхилення лейкоцитів становило ≤3х10⁹клітин/л у будь-який час.
Згідно з повідомленнями побічних реакцій щ= одо метаболічного синдрому з усіх клінічних досліджень кветіапіну.

Під час клінічних досліджень у деяких пацієнтів спостерігали посилення більше одного разу метаболічних факто= рів, що негативно впливають на масу тіла, рівень глюкози у крові та ліпіди (див. розділ «Особливості застосування»).

Див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю».
Може виникнути під час або близько від поч= атку терапії та асоціюватися з гіпотензією та/або непритомністю. Частота виникнення ґрунтується на повідомленнях щодо побічних реакцій брадикар= дії та пов’язаних із цим явищ, які спостерігалися у всіх клінічних дослідженнях кветіапіну.

На основі одного ретроспективного нерандомізованого епідеміологічного дослідження.

Випадки подовженого інтервалу QT, шлуночкової аритмії, раптового нез’ясованого летального наслідку, зупинки серця та арит= мії типу «torsade de pointes», були повідомлені при застосуванні нейролептичних лікарських засобів та вважаються специфічними до цього класу препаратів.

Повідомляли про тяжкі шкірні небажані реакції (SCAR), включаючи синдром Стівенса — Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN), реакцію = на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), у зв’язку= з лікуванням кветіапіном.

Діти.

Зазначені вище побічні реакції, які спостерігал= ися у дорослих, мають місце і у пацієнтів дитячого та підліткового віку (10-17 років).

Побічні реакції спостерігалися під час проведення клінічних досліджень кветіапіном у дітей та підлітків.

У Таблиці 2 нижче зібрано побічні реакції з вищ= ою частотою виникнення у= пацієнтів дитячого та підліткового віку (10-17 років) або які не спостеріг= али у дорослих хворих.

Побічні реакції розташовані залежно від їх частоти виникнення з використанням наступних категорій: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); неча= сто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).

Таблиця 2=

Системи органів

Дуже часто<= /i>

Часто

З боку ендокринної= системи

Підвищення рівня пролактину¹,

З боку обміну речовин та харчування

Посилення апетиту<= /i>

З боку нервової системи=

екстрапірамідні симптоми^3,4

Непритомність (син= копе)

З боку судин

підвищення артеріа= льного тиску²

З боку дихальної системи, органів грудної клі= тки та середостіння

Риніт

З боку шлунково-кишкового тракту

Блювання

Загальні розлади та реакції у місці введення = препарату

Дратівливість^=
3

¹ Рівні пролактину (пацієнти <18 років): >20 мкг/л (>869,56 пкмоль/л) у пацієнтів чоловічої статі; >26 мкг/л (>1130,428 пкмоль/л)= у пацієнтів жіночої статі у будь-який час. Менше 1 % пацієнтів мали зростання рівеня пролактину >100 мкг/л.

² На підставі відхилень вище клінічно значущих значень (на основі критер= іїв Національного інституту охорони здоров’я) або підвищення >20 мм рт. ст. = для систолічного або на >10 мм рт. ст. для діастолічного кров’яного тиску в будь-який час у двох короткотривалих (3–6 тижнів) плацебо-контрольованих досліджень за участю дітей та підлітків.

³ Примітка: частота відповідає такій, що спостерігалася у дорослих, але дратівливість може бути пов’язана з різними клінічними проявами у дітей та підлітків порівняно з дорослими.

⁴ Див. розділ «Фармакодинаміка».

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Медичн= им та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представни= кам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутнос= ті ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

=

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 6 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. = За рецептом.

Виробник. ЗАТ Фармацевтичний завод Егіс, Угорщин= а.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

1165, м. Будапешт, вул. Бекеньфелді, 118-120, Уго= рщина.

<= o:p>

<= o:p>	Дуже часто<= o:p>	Часто	Нечасто	Рідкісні	Дуже рідкісні<= o:p>	Невідомої частоти<= o:p>
З боку крові та лімфатичної системи=	Зниження рівня гемоглобіну²²	Лейкопенія^{1= , 28}, зменшення кількості нейтрофілів, підвищення рівня еозинофілів²⁷	Тромбоцитопенія¹³, анемія, нейтропенія¹, зниження кілько= сті тромбоцитів¹³	Агранулоцитоз26
З боку імунної системи			Гіперчутливість (у тому числі алергічні реакції шкіри)		Анафілактична реакція⁵<= o:p>
З боку ендокринної системи		Гіперпролактинемія¹⁵, зниження загального Т₄24, зниження вільного Т₄²⁴, зниження загального Т₃₌²⁴, підвищення ТТГ²⁴	Зниження вільного Т₃²⁴, гіпотиреоз-дизм^21<= o:p>		Неадекватна секреція антидіуретичного гормону
З боку метаболізму та харчування	Підвищення рівнів тригліцеридів у сироватці крові^{10, 30}_, підвищення загального холестерину (особливо холестерину ЛПНЩ)^{11, 30}, зниження холестеринуЛПВЩ17, 30_, підвищення маси тіла^{8, 30}	Посилення апетиту, підвищення рівня глюкоз= и у крові до рівнів гіперглікемії^6,30<= o:p>	Гіпонатріємія¹⁹, цукровий діабе= т^1,5,6, Загострення раніше існуючого діабету	Метаболічний синдром²⁹<= o:p>
= З боку психіки<= /span>		Незвичайні сни та нічні кошмари, суїцидальні думки та суїцидальна поведінка²⁰		Сомнамбулізм та пов’язані з цим явища, такі як розмови уві сні та розлади харчової поведі= нки у сні
З боку нервової системи	Запаморочен-ня^4,16_, сонливість^2,16, головний біль, екстрапірамід-ні симптоми^1= ,21	Дизартрія	Судоми¹, синдром неспокійних ніг, тардитивна дискінезія= ^1,5_, непритом-ність^4,16
З боку серця<= o:p>		Тахікардія⁴, пальпітація²³	Пролонгація інтервалу QT^1,12,18, брадикардія³²			Кардіоміопатія та міокардит=
З боку органів = дихання, грудної клітки та середостіння		Задишка²³	Риніт
З боку органів зору<= o:p>		Нечіткість зору
= З боку судин<= o:p>		Ортостатична гіпотензія^4,16=		Венозна тромбоем-болія¹, інсульт³³
З боку нирок та сечовивідних шляхів=		Затримка сечовипускання
З боку шлунково-кишкового тракту	Сухість у роті	Запор, диспепсія, блювання²⁵	Дисфагія⁷	Панкреатит¹, кишкова непрохідність/ілеус
З боку гепатобіліарної системи<= span lang=3DUK style=3D'font-size:11.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-lang= uage: UK'>		Підвищення рівня аланінамінотрансферази (А= ЛT) у сироватці крові³, підвищення рівнів гамма-ГТ³	Підвищення рівня аспартаттрансамінази (АСТ= )³ у сироватці крові	Жовтяниця⁵, гепатит
З боку шкіри та підшкірної тканини<= /i>					Ангіоневротичний набряк⁵, синдром Стівенса — Джонсона⁵	Токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, реакція на лікарський засіб з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), шкірний васкуліт
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини					Рабдоміоліз
Вагітність, післяпологовий період та перина тальні стани						Синдром відміни препарату у новонароджених³¹, неонатальна абстиненція
З боку репродуктивної системи та молочних залоз			Статева дисфункція	Приапізм, галакторея набряки молочних залоз, порушення менструальн= ого циклу
= Загальні порушення та реакції у місці введ= ення препарату	Симптоми відміни (припинення застосування)1,9	Легка астенія, периферичний набряк, дратівливість, пірексія		Злоякісний нейролептичний синдром¹, гіпотермія
= Зміни лабораторних показників				Підвищення рівня креатинін-фосфокінази у крові¹⁴=

Системи органів	Дуже часто<= /i>	Часто
З боку ендокринної= системи	Підвищення рівня пролактину¹,
З боку обміну речовин та харчування	Посилення апетиту<= /i>
З боку нервової системи=	екстрапірамідні симптоми^3,4	Непритомність (син= копе)
З боку судин		підвищення артеріа= льного тиску²
З боку дихальної системи, органів грудної клі= тки та середостіння		Риніт
З боку шлунково-кишкового тракту	Блювання
Загальні розлади та реакції у місці введення = препарату		Дратівливість^= 3