ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІН= 057;ТРУКЦІЯ=

дл= 103; медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЛІНОЗИД=

(LYNOZID)

Склад:

діюча речовина: лінезоl= 3;ід;

1 мл розчину містить лінезолiду 2 мг;

до= 087;оміжні речовини: глюк= ;оза, моногідрат; натрію цитрат; кислота лимонна безводна; натрію гідроксид*; кислота хлористовоk= 6;нева розведена*; вода для ін’= 108;кцій.

* – для коригуваннn= 3; рН використовm= 1;ється 10 % розчин натрію гідроксиду або 10 % розчин кислоти хло = 88;истоводнев&#= 1086;ї.

Лі= 082;арська форма. Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: проз&= #1086;рий безбарвний розчин.

Фармакотер&= #1072;певтична група.

h= 0;нтибактері= 072;льні засоби для системного застосуванl= 5;я. Код АТХ J01X X08.

Фармаколог&= #1110;чні властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

Ліне&= #1079;олід – синтетичниl= 1; антибактерo= 0;альний засіб, що належить до нового клас = 91; антимікробl= 5;их препаратів R= 11; оксазолідиl= 5;онів. Проявляє активність in vitro проти аероб = 85;их грампозитиk= 4;них та анаеробних мікроорганo= 0;змів. Лінезолід вибірково пригнічує синтез білків бактерій через уніка = 83;ьний механізм ді= 11;. Безпосередl= 5;ьо зв’язуєтьсn= 3; із рибосомами бактерій (23S з 50S субодиниць) та перешкоджаn= 8; утворенню функціоналn= 0;ного ініціюючогl= 6; комплексу 70S (важливого компонента процесу трансляції).

Поши&= #1088;еність набутої резистентнl= 6;сті може змінюватисn= 3; географічнl= 6; та у часі для окремих видів, тому бажано спиратися н = 72; місцеву інформацію стосовно резистентнl= 6;сті мікроорганo= 0;змів, особливо пр = 80; лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідносm= 0;і, коли рівень поширеностo= 0; резистентнl= 6;сті мікроорганo= 0;змів на місцевом = 91; рівні є таки= 084;, що користь від застосуванl= 5;я лінезоліду, принаймні п = 86; відношенню до деяких ви= 076;ів інфекцій, викликає сумніви, слі= 076; звернутися за консульт = 72;цією до експерта.=

&#= 1063;утливі мікроорганo= 0;зми: грампозитиk= 4;ні аеробні мікроорганo= 0;зми: Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium^*, = Staphylococcus aureus^*, коаk= 5;улазонегат= 080;вні стафілококl= 0;, Streptococ= cus agalactiae^*, Streptococcus pneumoniae^*, = Streptococcus pyogenes^*, = Group C streptococci= , Group G streptococci= ;

&#= 1075;рампозитив= ні анаеробні мікроорганo= 0;зми: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus anaerobius, = Peptostreptococcus species= ;

Рези&= #1089;тентні мікроорганo= 0;зми: Haemophilus influenza, = Moraxella catarrh= alis, Neisseria species, Enterobacteriaceae<= /i>, Pseudomonas species= .

* Клінічна ефективнісm= 0;ь була продемонстl= 8;ована для чутливи = 93; штамів згідно з затвердженl= 0;ми показаннямl= 0;.

Хоча лінезолід демонструє деяку активність in vitro проти Legionella, Chlamydia pneumoniae та Mycoplasma <= span lang=3DEN-GB style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif; mso-ansi-language:EN-GB'>pneumoniae, не= 076;остатньо даних для підтверджеl= 5;ня клінічної ефективносm= 0;і в цих випадках.=

Пе= 088;ехресна резистентнo= 0;сть

Меха&= #1085;ізм дії лінезоліду відрізняєтn= 0;ся від такого інших класі = 74; антибіотикo= 0;в. Дослідженнn= 3; клінічних штамів (метицилінр = 77;зистентних стафілококo= 0;в, ванкоміцинl= 8;езистентни= 093; ентерококіk= 4;, а також пеніцилін- і еритроміциl= 5;резистентн= 080;х стрептококo= 0;в) іn vitro показують, що лінезолі = 76; зазвичай активний відносно мікроорганo= 0;змів, стійких до о= 076;ного чи декілько = 93; інших класі = 74; антимікробl= 5;их агентів.

Стійкіс&= #1090;ь до лінезоліду пов’язана з точковими м = 91;таціями в 23S рРНК.

Фармак= 086;кінетика.

Абсорбція.

&#= 1052;аксимальна (С_mах) та мінімальна (= 057;_mіn) концентрацo= 0;ї лінезоліду = 74; плазмі кров= 10; (середнє значення та [стандартне відхилення]) у рівноважноl= 4;у стані після внутрішньоk= 4;енного введення двічі на доб= 091; в дозі 600 мг становлять 15,1 [2,5] мг/л та 3,68 [2,68] мг/ = 83;, відповідно.

Розподіл.

Досл&= #1110;дження фармакокінk= 7;тики показали, що лінезолід швидко розподіляєm= 0;ься у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10;, і це не залежить ві = 76; його концентрацo= 0;ї. Об’єм розподілу в рівноважноl= 4;у стані у здорових дорослих добровольцo= 0;в становить у середньому 40–50 л.

Конц&= #1077;нтрації лінезоліду визначали в різних рідинах з участю обмеженої кількості у = 95;асників у досліджен = 85;ях фази 1 після багатократl= 5;ого введення. Відношення концентрацo= 0;ї лінезоліду = 91; слині до концентрацo= 0;ї у плазмі крові стано = 74;ило 1,2:1, а відношення концентрацo= 0;ї лінезоліду = 74; поті до концентрацo= 0;ї у плазмі кро= 074;і ― 0,55:1.

Метаболізм.=

Ліне&= #1079;олід переважно метаболізуn= 8;ться шляхом окислення морфоліновl= 6;го кільця з утворенням двох неакти = 74;них похідних карбонової кислоти з розімкнениl= 4; кільцем: метаболіту аміноетоксo= 0;оцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетl= 0;лгліцину (В). Передбачаєm= 0;ься, що метаболі = 90; А утворюєтьсn= 3; ферментатиk= 4;ним шляхом, тоді як утворенн= 03; метаболіту = 42; опосередкоk= 4;ується неферментаm= 0;ивним механізмом, що включає хімічне окислення в умовах in vitro. Дослідженнn= 3; in vitro продемонстl= 8;ували, що лінезолі = 76; мінімально метаболізуn= 8;ться з можливою участю у цьо= 084;у процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічнo= 0; шляхи для лінезоліду до кінця не вивчені.

Виведення.

Нени&= #1088;ковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. = 059; рівноважноl= 4;у стані приблизно 30 % введеної до = 79;и виявляєтьсn= 3; в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % ― у вигляді метаболіту = 42; і 10 % ― у вигляді метаболіту = 40;. Середній нирковий кліренс лінезоліду становить 40 мл/хв, що складає чисту канальцеву реабсорбціn= 2;. Лінезолід у калі практично н = 77; визначаєтьl= 9;я, тоді як приблизно 6 % введеної дози виявляєтьсn= 3; в калі у вигляді мет = 72;боліту В і 3 % ― у вигляді метаболіту = 40;.

Незн&= #1072;чна нелінійнісm= 0;ь кліренсу спостерігаl= 3;ася при підвищенні дози лінезоліду, = 097;о, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і ненирковогl= 6; кліренсу пр = 80; його вищих концентрацo= 0;ях. Проте ця різниця у кліренсі була незнач = 85;а і не впливал= 072; на уявний період напіввиведk= 7;ння.

Пацієн&#= 1090;и з нирковою недостатніl= 9;тю.

&#= 1060;армакокіне= тика лінезоліду не змінюєть = 89;я у пацієнтів = 079; будь-яким ступенем ниркової недостатноl= 9;ті; проте два його основн= 10; метаболіти кумулюютьсn= 3; у пацієнтів = 079; нирковою не = 76;остатністю, а збільшуютьl= 9;я їх накопиченнn= 3; у пацієнтів = 079; більшим ступенем тяжкості ни = 88;кової дисфункції. Фармакокінk= 7;тика лінезоліду та двох його метаболітіk= 4; також була досліджена = 91; пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією нир = 82;ової недостатноl= 9;ті (ТСНН), які знаходятьсn= 3; на гемодіалізo= 0;. У досліджен= 10; ТСНН 14 паціє= 085;тів отримували 600 мг лінезоліду кожні 12 годи= 085; протягом 14,5 дня. Оскільки незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрацo= 0;ї лінезоліду = 91; плазмі кров= 10;, для пацієнт= 10;в з нирковою недостатніl= 9;тю не рекоменд = 91;ється проводити корекцію дози. Проте, враховуючи відсутністn= 0; інформації про клінічн = 91; значущість накопиченнn= 3; основних метаболітіk= 4;, слід зважит = 80; доцільністn= 0; застосуванl= 5;я лінезоліду пацієнтам при наявнос = 90;і ниркової недостатноl= 9;ті і потенційниm= 3; ризиків нак = 86;пичення таких метаболітіk= 4;. І лінезолід, &#= 1110; два метаболіти виводяться за допомого= 02; гемодіаліз&= #1091;. Інформація про вплив перитонеалn= 0;ного діалізу на фармакокінk= 7;тику лінезоліду відсутня.

Пацієн&#= 1090;и з печінково= 02; недостатніl= 9;тю.

&#= 1060;армакокіне= тика лінезоліду не змінювал = 72;ся у 7 пацієнті = 74; із порушенням функції печ= 10;нки від легкого до середнього ступеня тяж = 82;ості (клас А або Б за шкалою Чайлда‒П’ю). &#= 1053;а підставі наявних даних для пацієнтів з = 091;раженням функції печінки від легкого до с= 077;реднього ступеня тяжкості коригуваннn= 3; дози не рекомендовk= 2;не. Фармакокінk= 7;тику у пацієнтів = 079; ураженням функції печінки тяжкого ступеня не оцінювали.=

Кл= 110;нічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинениm= 3; чутливими штамами визначених мікроорганo= 0;змів, при таких станах:

нозокоміал= ьна пневмонія;

нег&= #1086;спітальна пневмонія;

уск&= #1083;аднені інфекції шкіри та її структур, зl= 6;крема інфекції на тлі діабетично= ї стопи без супутнього остеомієлі= ту, спричинені= Staphylococcus aureus (метицилінч= ;утливими та метицилінр= езистентниl= 4;и ізолятами), Streptococcus pyogenes або Streptoc= occus agalactiae; л= 10;незолiд не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів;

неу&= #1089;кладнені інфекції шкіри та її структур, спричинені= Staphylococcus aureus (тільки метицилінч= утливими ізолятами) або Streptoc= occus pyogenes;

резисте= ;нтні до ванкоміцин= у інфекції, спричинені штами Enterococcus faecium, включаючи інфекції, щl= 6; супроводжу= ються бактеріємі= єю.

Ліне&= #1079;олід не показани = 81; для лікування інфекцій, спричинениm= 3; грамнегатиk= 4;ними мікроорганo= 0;змами. У разі підоз= 088;и або виявлення грамнегатиk= 4;ного збудника потрібно негайно розпочати специфічну грамнегатиk= 4;ну терапію.

Пр= 086;типоказанн&= #1103;.

Відома гіперчутли= вість до діючої речовини та/або до інших допоміжних речовин лікарськог= о засобу.

Одночас= ;не застосуван= ня з лікарськи= ;ми засобами, щl= 6; пригнічуют= ь моноамінок= сидазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбокс= азид, селегілін, моклобемід= ), або протягом дв= ;ох тижнів після їх прийому. <= /li>
Застосува= 085;ня пацієнтам з такими одночасним= и клінічними станами (за винятком випадків, коли є можлl= 0;вість ретельного спостереже= ння та монітори= ;нгу артеріальн= ого тиску): неконтроль= ована артеріальн= а гіпертензі= я, феохромоци= тома, карциноїд, тиреотокси= коз, біполярна депресія, шизоафекти= вний розлад, гострі епіз= ;оди запамороче= ння.

Одночас= ;не застосуван= ня з наступним= ;и засобами (зk= 2; винятком випадків, коли є можлl= 0;вість ретельного спостереже= ння та монітори= ;нгу артеріальн= ого тиску): інгібітори зворотного захоплення серотоніну= , трицикліч= ні антидепрес= анти, агоністи 5-Н = 58;₁рецепторі&= #1074; серотоніну (триптани), прямі та неl= 7;рямі симпатомім= етики (включаючи адренергіч= ні бронходила= татори, псевдоефед= рин, фенілпропа= ноламін), вазопресор= и (епінефрин, норепінефр= ин), допамінерг= ічні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон. <= /span>

Слід припинити годування груддю у період заст = 86;сування лікарськогl= 6; засобу (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Інгібіторl= 0; моноамінокl= 9;идази.

&#= 1051;інезолід є неселективl= 5;им інгібітороl= 4; моноамінокl= 9;идази (МАО) зворотної д= 10;ї. У дослідженнn= 3;х взаємодії лікарських засобів та дослідженнn= 3;х безпеки лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість д = 72;них про його застосуванl= 5;я для лікування п = 72;цієнтів, які отримують одночасно засоби, що створюють певні ризик = 80; внаслідок пригніченнn= 3; МАО. Тому застосуванl= 5;я лінезоліду = 74; таких обста = 74;инах не рекомендуєm= 0;ься, якщо неможливо проводити ретельний нагляд та моніторинг стану пацієнта (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Потенційнo= 0; взаємодії, щ= 086; призводять до підвищен = 85;я артеріальнl= 6;го тиску.

&#= 1059; здорових добровольцo= 0;в з нормальни = 84; артеріальнl= 0;м тиском лінезолід збільшує пі = 76;вищення артеріальнl= 6;го тиску, спричинене = 87;севдоефедр&#= 1080;ном та фенілпр = 86;паноламіну гідрохлориk= 6;ом. Одночасне застосуванl= 5;я лінезоліду та псевдоефедl= 8;ину або фені&= #1083;пропанолам= ;іну гідрохлориk= 6;у призводить до зростанн= 03; систолічноk= 5;о артеріальнl= 6;го тиску в середньому на 30–40 мм. рт. ст. порівняно з= 10; зростанням на 11–15 мм. рт. ст. під впливом винятково л= 10;незоліду, на 14–18 мм. рт. ст. під впливом лише псевдоефедl= 8;ину або фенілпр = 86;паноламіну, та на 8–11 мм. рт. ст. при застосу = 74;анні плацебо. Аналогічниm= 3; досліджень = 79; участю пацієнтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю не проводил = 80;. У разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з лінезолідоl= 4; рекомендуєm= 0;ься ретельно підбирати дози засобі = 74;, які мають ва= 079;опресорний вплив, включаючи дофамінергo= 0;чні препарати.

Потенційнo= 0; серотонінеl= 8;гічні взаємодії.=

Потенцo= 0;йні взаємодії між лінезолідоl= 4; та декстром = 77;торфаном вивчали у дослідженнo= 0; з участю здорових добровольцo= 0;в. Учасники отримували декстрометl= 6;рфан (дві дози по 20 = мг з інтервало = 84; у 4 години) у комбінації = 79; лінезолідоl= 4; або без нього. У здорових добровольцo= 0;в, які отримували лінезолід т = 72; декстрометl= 6;рфан, не спостерігаl= 3;и проявів серотоніноk= 4;ого синдрому (сплутаніст= 00; свідомості, марення, занепокоєнl= 5;я, тремор, патологічнl= 0;й рум’янець, посилене потовиділеl= 5;ня, гіперпірекl= 9;ія).

Досвід післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я: було отримано одне повідомленl= 5;я щодо виникн = 77;ння проявів, подібних до проявів сер = 86;тонінового синдрому, у пацієнта, який прийма = 74; лінезолід т = 72; декстрометl= 6;рфан; ці прояви зникли післ= 03; відміни обо = 93; засобів.

Протягl= 6;м клінічного застосуванl= 5;я лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних препаратів, = 074;ключаючи антидепресk= 2;нти (такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)), повідомлялl= 0; про випадки = 088;озвитку серотоніноk= 4;ого синдрому. Таким чином, хоча одночасне з = 72;стосування цих засобів протипоказk= 2;не (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»), лікування п = 72;цієнтів, для яких лікування я = 82; лінезолідоl= 4;, так і серотонінеl= 8;гічними препаратамl= 0; має вирішальне значення, описано у розділі «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я».

Застосуваl= 5;ня одночасно з насиченими тираміном продуктами.

У пацієнтів, які отримували лінезолід т = 72; тирамін у кількості менше 100 мг, не спостерігаl= 3;и значного вазопресорl= 5;ого ефекту. Це св&#= 1110;дчить про необхіднісm= 0;ь уникати лиш = 77; надлишковоk= 5;о споживання продуктів т = 72; напоїв з великим вмістом тираміну (а саме - зрілих сирів, дріжд= 078;ових екстрактів, недистильоk= 4;аних алкогольниm= 3; напоїв та ферментоваl= 5;их продуктів і = 79; соєвих бобі = 74;, таких як соєвий соус).

За= 089;оби, які метаболізуn= 2;ться за допомого= 02; цитохрому P450.

Лінезоl= 3;ід не зазнає метаболічнl= 0;х перетворенn= 0; під впливом ферментатиk= 4;ної системи цитохромів Р450 та не пригнічує функції жод = 85;ого з клінічно значущих ізоформ цитохрому Р450 людини (1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 3A4). Аналогічно, лінезолід н = 77; спричиняє і = 85;дукції ізоферментo= 0;в цитохромів Р450 у щурів. Тому не очікується впливу лінезоліду = 85;а фармакокінk= 7;тику інших лікарських засобів, які метаболізуn= 2;ться СYP450.

Вплив рифампіцинm= 1; на фармакокінk= 7;тику лінезоліду вивчали у 16 здорових дорослих добровольцo= 0;в чоловічої статі, яким вводили лінезолід (600 мг двічі на добу протягом 2,5 дня), у комбінації = 79; рифампіцинl= 6;м (600 мг 1 раз на добу протягом 8 днів) та без. Рифампіцин знижував показники C_{max
та AUC (площа піk=
6;
фармакокінk=
7;тичною
кривою «кон
=
94;ентрація-ча&=
#1089;»)
лінезоліду
=
74;
середньому
на 21 % та у
середньому
на 32 % відпові&=
#1076;но.
Механізм
такої
взаємодії т
=
72;
її клінічне
значення
невідомі.}=

При однl= 6;часному застосуванl= 5;і варфарину з лінезолідоl= 4; у рівноважноl= 4;у стані спост = 77;рігали 10 % зниження середнього максимальнl= 6;го МНС (Міжнаро= 076;не нормалізовk= 2;не співвідношk= 7;ння) при одночас = 85;ому застосуванl= 5;і, при цьому AUC МНС знижува = 83;ася на 5 %. Даних про пацієнтів, які одночас = 85;о отримували варфарин та лінезолід, недостатньl= 6; для оцінки клінічного значення, якщо воно є, цих результатіk= 4;.

Антибіо = 90;ики.

Ф= 072;рмакокінет&= #1080;ка лінезоліду або азтреон = 72;му не змінюється при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих засобів.

Ф= 072;рмакокінет&= #1080;ка лінезоліду або гентамі = 94;ину не змінюється при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і цих засобів.

Д= 086;слідження in vitro продемо = 85;стрували адитивністn= 0; або індифер = 77;нтність між лінезолідоl= 4; та ванкоміц = 80;ном, гентаміцинl= 6;м, рифампіном, іміпенем-ци = 83;астатином, азтреонамоl= 4;, ампіциліноl= 4;, стрептоміц&= #1080;ном.

Антиокс = 80;данти.

П= 088;и одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лінезоліду = 79; вітаміном С або вітаміном Е проводити к = 86;рекцію дози лінезоліду не рекомендуєm= 0;ься.

=

Особливос = 90;і застосуванl= 5;я.

Ри= 079;ик мієлосупреl= 9;ії.

Повo= 0;домляли про виникнення мієлосупреl= 9;ії у пацієнтів (зокрема анемію, лейкопенію, = 087;анцитопені&= #1102; та тромбоцитоl= 7;енію) під час заст= 086;сування лінезоліду. У таких випадках після припинення його застос = 91;вання порушені гематологіm= 5;ні показники поверталисn= 3; до рівня, який спосте = 88;ігався до початку лікування. Імовір&#= 1085;о, що ризик розвитку ци = 93; ефектів повR= 17;язаний з триваліст= 02; лікування. У пацієнтів літнього віку застосуванl= 5;я лінезоліду може супроводжуk= 4;атися більш високим ризиком виникнення патологічнl= 0;х змін крові порівняно з молодшими п = 72;цієнтами. У пацієнтів із тяжкою нирковою не = 76;остатністю (незалежно від того, чи проходять вони процедури діалізу) можливе під = 74;ищення частоти розвитку тромбоцитоl= 7;енії.

Такl= 0;м чином, під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу необхідний ретельний моніторинг формули крові таким пацієнтам: пацієнти з уже існуючо= 02; анемією, гранулоцитl= 6;пенією або тромбоц = 80;топенією; пацієнти, як= 110; отримують супутні препарати, здатні знижувати рівні гемоглобінm= 1;, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість ч = 80; функціоналn= 0;ну активність тромбоцитіk= 4;; пацієнти з тяжкою формою ниркової не = 76;остатності; пацієнти, курс лікування я = 82;их триває біль = 96; ніж 10–14 днів. Лікарський засіб бажан = 86; застосовувk= 2;ти таким пацієнтам лише у поєдн= 072;нні з ретельним контролем рівня гемог = 83;обіну, загального аналізу крові та, у ра&= #1079;і можливості, кількості тромбоцитіk= 4;.

Якщl= 6; застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу розв = 80;вається значна мієлосупреl= 9;ія, лікування необхідно з = 91;пинити. Винятком є випадки, кол= 080; продовженнn= 3; лікування визнане абсолютно необхідним. = 059; таких ситуаціях необхідно проводити р = 77;тельний моніторинг показників загального аналізу крові та впроваджувk= 2;ти відповідні стратегії лікування.

&#= 1050;рім того, під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу рекомендуєm= 0;ься щотиж = 85;я проводити моніторинг показників загального аналізу крові (включаючи визначення = 88;івнів гемоглобінm= 1;, кількості тромбоцитіk= 4;, загальної кількості лейкоцитів та розгорну = 90;ої лейкоцитарl= 5;ої формули) у пацієнтів, які проходя = 90;ь лікування лінезолідоl= 4;, незалежно від початкових показників аналізу кро = 74;і.

&#= 1059; дослідженнn= 3;х із застосуванl= 5;ям неза= ;реєстрован = 86;го лінезоліду по гуманітарнo= 0;й програмі (compassionate ) у групі пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 дні= 074; (максимальн = 72; рекомендовk= 2;на тривалість = 83;ікування), спостерігаl= 3;и підвищення частоти виникнення тяжкої анемії. Такі пацієнти частіше потребувалl= 0; переливаннn= 3; крові. Про випадки анемії з потребою у переливаннo= 0; крові також повідомлялl= 0; у післяре= 08;страційном&#= 1091; період&= #1110;. Така анемія частіше виникала у пацієнтів, які отримували лінезолід протягом бі = 83;ьше 28 днів.

Повo= 0;домляли про випадки сидеробласm= 0;ної анемії у післяреєст&= #1088;аційному періоді. Серед випадків, дл= 103; яких був відомий час виникнення анемії, більшість пацієнтів о = 90;римувала лінезолід протягом більше 28 дні= 074;. Після припинення застосуванl= 5;я лінезоліду більшість пацієнтів повністю аб = 86; частково одужували внаслідок проведення лікування анемії або навіть без лікування.

Дисk= 3;аланс показників летальностo= 0; у клінічном = 91; дослідженнo= 0; з участю пацієнтів з інфекціями кровотоку, пов’язанимl= 0; з використанl= 5;ям катетерів т = 72; спричинениl= 4;и грампозитиk= 4;ними збудниками.

У ході відкритого дослідженнn= 3; з участю пац= 110;єнтів із серйозними внутрішньоl= 9;удинними інфекціями, спричинениl= 4;и використанl= 5;ям катетерів, спостерігаl= 3;и зростання летальностo= 0; у групі пацієнтів, яким застосовувk= 2;ли лінезолід, порівняно з групами лікування ванкоміцинl= 6;м/диклоксац&#= 1080;ліном/оксац= ;иліном (78 з 363 (21,5 %) проти 58 з 363 (16,0 %)). Основним фактором впливу на показник летальностo= 0; була наявність грампозитиk= 4;ної інфекції на = 087;очаткому рівні.

Покk= 2;зники летальностo= 0; у пацієнтів = 079; інфекціями, спричинениl= 4;и винятково грампозитиk= 4;ними організмамl= 0;, були схожі (переважне співвідношk= 7;ння 0,96), але у групі лікування л= 10;незолідом частота летальних випадків була значно вищою (p=3D0,0162) у пацієнтів з будь-яким додатковим збудником або відсутністn= 2; збудників н = 72; початковомm= 1; рівні (переважне співвідношk= 7;ння 2,48). Найбільшиl= 1; дисбаланс спостерігаk= 4;ся під час лікування т = 72; протягом 7 днів з моменту від = 84;іни лінезоліду. Більшість пацієнтів у групі лікування лінезолідоl= 4;, набули грамнегатиk= 4;ні інфекції протягом дослідженнn= 3; та померли в= 110;д інфекцій, спричинениm= 3; грамнегатиk= 4;ними збудниками, та від полімікробl= 5;их інфекцій. Таким чином, при ускладнениm= 3; інфекціях ш = 82;іри та м’яких тканин у пацієнтів з= 10; встановленl= 6;ю або підозрю = 74;аною супутньою інфекцією, спричиненоn= 2; грамнегатиk= 4;ними збудниками, лікарський засіб слід застосовувk= 2;ти лише у разі відсутностo= 0; інших варіантів лікування (див. розділ «Показання&raqu= o;). За таких обставин необхідно розпочинатl= 0; паралельне лікування грамнегатиk= 4;ної інфекції.=

Ризик діареї та коліту, пов’язаних із застосув = 72;нням антибіотикo= 0;в.

При застосуванl= 5;і майже усіх антибіотикo= 0;в, включаючи лінезолід, повідомлялl= 0; про виникне = 85;ня діареї та коліту, пов’язаних із застосув = 72;нням антибіотикo= 0;в, включаючи псевдомембl= 8;анозний коліт, та пов’язану з = Clostridium difficile діарею (CDAD), тяжкість проявів яки = 93; може варіюв = 72;ти від помірно= 11; діареї до коліту з летальним наслідком. Таким чином, важливо враховуватl= 0; можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуванl= 5;я лінезоліду розвиваєтьl= 9;я діарея. У раз&#= 1110; наявності підозри на діарею чи коліт, що пов’язані з застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в, або підтверджеl= 5;ня цього діагнозу необхідно припинити поточне лікування антибактерo= 0;альними препаратамl= 0; (включаючи лінезолід) т= 072; негайно розпочати відповідні терапевтичl= 5;і заходи. У таких ситуаціях протипоказk= 2;не застосуванl= 5;я препаратів, які пригніч = 91;ють перистальтl= 0;ку.

Ризик лактl= 6;ацидозу.

Повo= 0;домляли про розвито = 82; лактоацидоk= 9;у при застосуванl= 5;і лінезоліду. Пацієнти, у яких під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу виникають симптоми та прояви метаболічнl= 6;го ацидозу, вкл= 102;чаючи рецидивуючm= 1; нудоту або блювання, бі= 083;ь у животі, низький рівень бікарбонатo= 0;в або гіпервентиl= 3;яцію, повинні негайно зве = 88;нутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокисl= 3;ого ацидозу необхідно зважити кор = 80;сть подальшого лікування лінезолідоl= 4; та потенційні ризики.

Ризик дисфm= 1;нкції мітохондріl= 1;.

Лінk= 7;золід пригнічує мітохондріk= 2;льний синтез білків. У результаті цього пригніченнn= 3; можуть розвиватисn= 3; такі побічн= 10; реакції як л= 072;ктоацидоз, анемія та нейропатія (периферичн = 72; та зорового нерва). Ці явища більш поширені пр = 80; застосуванl= 5;і лінезоліду протягом більш ніж 28 днів.

По= 090;енційні взаємодії, щ= 086; спричиняютn= 0; підвищення артеріальнl= 6;го тиску.

За винятком випадків, коли можлив = 77; спостережеl= 5;ня за пацієнтами стосовно можливого підвищення артеріальнl= 6;го тиску, лікар= 089;ький засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти пацієнтам і = 79; неконтрольl= 6;ваною артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, феохромоциm= 0;омою, тиреотоксиl= 2;озом та/або супут= 085;ім прийомом таких типів лікарських засобів як: прямої та непрямої ді= 11; симпатомімk= 7;тики (наприклад псевдоефедl= 8;ин), вазопресорl= 0; (наприклад епінефрин, норепінефрl= 0;н), дофамінергo= 0;чні засоби (наприклад дофамін, доб= 091;тамін).

Ризик серотоніноk= 4;ого синдрому.=

Надходи = 83;и спонтанні повідомленl= 5;я про розвито = 82; серотоніноk= 4;ого синдрому, пов’язаногl= 6; з одночасни = 84; застосуванl= 5;ям лінезоліду та серотоні = 85;ергічних препаратів, включаючи а = 85;тидепресан&#= 1090;и (такі як селе&#= 1082;тивні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)). Тому одночасне з = 72;стосування лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних препаратів протипоказk= 2;не (див. «Протип&#= 1086;казання»), за винятком випадків, коли застос = 91;вання як лінезоліду, так і одночасне з ним застосу = 74;ання серотонінеl= 8;гічних препаратів = 84;ає вирішальне значення. У таких випадках па = 94;ієнт повинен знаходитисn= 0; під пильним = 089;постережен&= #1085;ям з метою виявлення симптомів серотоніноk= 4;ого синдрому, таких як пор= 091;шення когнітивноo= 1; функції, гіперпірекl= 9;ія, гіперрефлеl= 2;сія та порушенн= 03; координаціo= 1; рухів. У разі виникнення таких симптомів лікар повинен роз = 75;лянути можливість відміни тог = 86; чи іншого препарату. Після відміни серотонінеl= 8;гічного препарату можливе виникнення симптоматиl= 2;и відміни.

Ризик периферичнl= 6;ї нейропатії та нейропат= 10;ї зорового нерва.

Повo= 0;домляли про розвито = 82; периферичнl= 6;ї нейропатії, = 072; також нейропатії зорового не = 88;ва, та невр= ;ит зорового нерва, які іноді прогресуваl= 3;и до втрати зору, під час застосуванl= 5;я лінезоліду. Такі повідо = 84;лення у першу черг= 091; стосувалисn= 3; пацієнтів, які отримували лікування протягом більше 28 дні= 074; (максимальн = 72; рекомендовk= 2;на тривалість лікування).

У разі застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу паці= 08;нтам необхідно рекомендувk= 2;ти повідомлятl= 0; про виникнення симптомів порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольоровогl= 6; сприйняття, нечіткість зору або випадання частини пол= 03; зору. У подібних випадках рекомендовk= 2;но терміново провести огляд з направленнn= 3;м до офтальмо = 83;ога, якщо необхідно. Якщо пацієн = 90; приймає лінезолід протягом більше рекомендовk= 2;них 28 днів, необхідно регулярно перевіряти зір.

У разі розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії = 72;бо нейропатії зорового нерва необхідно з = 74;ажити користь подальшого лікування л= 10;незолідом та потенційні ризики.

Можl= 3;иве підвищення ризику розвитку нейропатій при застосуванl= 5;і лінезоліду пацієнтам, які отримують або нещодав = 85;о отримували терапію антибактерo= 0;альними препаратамl= 0; для лікування туберкульоk= 9;у.

Ризик судом.

Повo= 0;домляли про випадки судом у пацієнтів, які отримували лінезолід. У більшості в = 80;падків повідомлялl= 0; про такий фа= 082;тор ризику як судоми в анамнезі. Пацієнтам необхідно повідомлятl= 0; лікарів, якщ= 086; у них раніше виникали судоми.

Одночасне застосуванl= 5;я з інгібітораl= 4;и моноамінокl= 9;идази.

Ліне&= #1079;олід є неселективl= 5;им інгібітороl= 4; моноамінокl= 9;идази (МАО) зворотної дії. Проте в дозах, які застосовуюm= 0;ь для антибактерo= 0;альної терапії, він не проявляє антидепресl= 0;вний ефект. У дослідженнn= 3;х взаємодії лікарських препаратів та дослідженнn= 3;х безпеки зас = 90;осування лінезоліду було отримано ду = 78;е обмежену кількість даних про застосуванl= 5;я лінезоліду = 76;ля лікування основного захворюванl= 5;я та/або одночасногl= 6; лікування препаратамl= 0;, які можуть нести певні ризики, внаслідок п = 88;игнічення МАО. Тому застосуванl= 5;я лінезоліду за таких обставин не рекомендовk= 2;не, якщо неможливо проводити пильне спостережеl= 5;ня та монітори = 85;г стану пацієнта (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Застосуван&= #1085;я у поєднанні = 079; насиченими тираміном продуктами.

Під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу паці= 08;нтам слід рекомендувk= 2;ти уникати споживання великої кількості продуктів, збагачених тираміном (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»).

Ризик гіпоглікемo= 0;ї.

Повo= 0;домлення, отримані у післяреєстl= 8;аційний період, свідчать пр = 86; випадки симптоматиm= 5;ної гіпоглікемo= 0;ї при застосуванl= 5;і лінезоліду, = 085;еселективн&= #1086;го інгібітору МАО зворотн = 86;ї дії, у пацієнтів з цукровим діабетом, як= 110; приймають інсулін або пероральні гіпоглікемo= 0;чні препарати. Застосуванl= 5;я деяких інгі = 73;іторів МАО пов’язане з гіпоглікемo= 0;чними епізодами у хворих на цукровий діабет, які отримують і = 85;сулін або гіпоглікемo= 0;чні засоби. Хоча причинного зв’язку між лінезолідоl= 4; і гіпогліке = 84;ією не встановленl= 6;, пацієнтів з цукровим діабетом слід попереджатl= 0; про потенці = 81;ну гіпоглікемo= 0;чну реакцію під час застосу = 74;ання лікарськогl= 6; засобу.

У разі виникнення гіпоглікемo= 0;ї може бути по= 090;рібне зменшення дози інсуліну аб = 86; пероральноk= 5;о гіпоглікемo= 0;чного засобу або п= 088;ипинення застосуванl= 5;я пероральноk= 5;о гіпоглікемo= 0;чного засобу, інсуліну чи лінезоліду.

Ризик суперінфекm= 4;ії.

Вплив лінезоліду на нормальн = 91; мікрофлору не вивчали під час клінічних випробуванn= 0;.

Застосу = 74;ання антибіотикo= 0;в іноді може п= 088;изводити до надмірного росту нечутливих = 86;рганізмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендовk= 2;них дозах, протя= 075;ом клінічних досліджень спостерігаl= 3;и виникнення кандидозу, пов’язаногl= 6; із його заст= 086;суванням. У разі виникнення суперінфекm= 4;ій під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу слід вживат = 80; відповідниm= 3; заходів.

Ри = 79;ик гіпонатрієl= 4;ії та/або синдрому неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чного гормону (СНC= АД = 43;).

У пацієнтів, які застосо = 74;ували лінезолід у постмаркетl= 0;нговий період, спос= 090;ерігались випадки гіпонатрієl= 4;ії та/або синдрому неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чного гормону. У з = 72;значених випадках ознаки та симптоми вк = 83;ючали сплутаністn= 0; свідомості, сонливість, загальну слабкість, а у тяжких випадках призводили до дихально= 11; недостатноl= 9;ті і навіть смерті. Під час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу реко = 84;ендується регулярний контроль рівня натрі= 02; в плазмі крові у літніх люде = 81;, у пацієнтів, які приймають діуретики, т= 072; в інших пацієнтів і = 79; ризиком гіпонатрієl= 4;ії та/або СНCАД = 43;. У разі розвитку ознак та симптомів гіпонатрієl= 4;ії та/або СНCАД = 43;, слід припинити застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу і вжити відповідниm= 3; підтримуваl= 3;ьних заходів.

Застосуван&= #1085;я в особливих групах пацієнтів.=

Застосо = 74;увати лікарський засіб пацієнтам і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю слід з обережністn= 2; та лише у ситуаціях, коли очікув = 72;на користь є більшою за теоретичниl= 1; ризик (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Застосо = 74;увати лікарський засіб пацієнтам і = 79; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю рекомендуєm= 0;ься лише у ситуаціях, коли очікувана к = 86;ристь є більшою за теоретичниl= 1; ризик (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Нема&= #1108; необхідносm= 0;і в корекції дози лікарс= 00;кого засобу залежно від статі пацієнта.=

Ризl= 0;к порушення фертильної функції.

Лінk= 7;золід знижував фертильнісm= 0;ь та спричиня = 74; відхилення морфологічl= 5;их показників якості сперми у здорових дорослих са = 84;ців щурів при рівнях експозиції, приблизно таких, що очікуються = 91; людей. Ці зміни мали оборотний характер. Можливий вплив лінезоліду на репродуктиk= 4;ну функцію чоловіків невідомий.

Кліl= 5;ічні випробуванl= 5;я.

Безl= 7;ека та ефективнісm= 0;ь лінезоліду при застосу = 74;анні його протягом більше 28 дні= 074; не встановленo= 0;.

У контрольовk= 2;них клінічних в = 80;пробування&#= 1093; не брали участь пацієнти з п= 088;олежнями або ішемічними ураженнями, тяжкими опіками чи гангреною. Відповідно, досвід застосуванl= 5;я лінезоліду для лікуван = 85;я таких стані = 74; обмежений.

Застережеl= 5;я пов’язані з допоміжнимl= 0; речовинами.

&#= 1051;ікарський засіб місти = 90;ь 15,072 г глюкози моногідратm= 1; на дозу (300 мл), т&#= 1086;му його слід з обережністn= 2; застосовуюm= 0;ь хворим на цукровий діабет.

&#= 1051;ікарський засіб містить 114 мг/дозу натрію. Слід бути обережним при його зас= 090;осуванні пацієнтам, які застосовуюm= 0;ь натрій-конт = 88;ольовану дієту.

Застосуван= ;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю.<= /span>

Ва= 075;ітність.

Дані щодо застосуванl= 5;я лінезоліду вагітним жінкам обмежені. Результати досліджень на тваринах продемонстl= 8;ували наявність репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;. Існує потен = 94;ійний ризик для лю= 076;ини. Лікарський засіб не слі= 076; застосовувk= 2;ти у період вагітності, окрім випадків, ко= 083;и очікувана користь перевищує потенційниl= 1; ризик.

Пе= 088;іод годування груддю.

Резу&= #1083;ьтати досліджень на тваринах показали, що лінезолід т = 72; його метаболіти можуть проникати в = 075;рудне молоко. Отже, слід припинити годування груддю протягом за = 89;тосування лікарсь = 82;ого засобу. <= /o:p>

Здатні= ;сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Під час застосуванl= 5;я лінезоліду можливий розвиток запаморочеl= 5;ня або симптомів порушення зору (див. розділ «Осо = 73;ливості застосуванl= 5;я» та «Побічні реакції»). У разі розвитку таких реакцій слі = 76; утриматися від керування автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

<= /span>

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Дозування.=

= Рекомендацo= 0;ї щодо дозува = 85;ня відповідно до показань наведено в таблиці нижче.

Доза та спосіб застосуван= 085;я

Рекомендо= 074;ана тривалість лікування (діб поспіль)=

Пац= 110;єнти дитячого віку^†(від народження до 11 років)

Дор= 086;слі та діти

(віком від 12 років)

= Нозокоміалn= 0;на пневмонія

10 мг/&= #1082;г внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 8 годин

600 мг внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 12 годин

= 10–14

Нег= 086;спітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю)

Уск= 083;аднені інфекції шкіри та її структур

Інф= 077;кції, спричинені Enterococcus faecium, резистентн= 080;м до ванкоміцин= 091;, зокр&#= 1077;ма інфекції, які супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю

10 мг/кг внутрішньо= 074;енно

або перорально‡ кожні 8 годин=

600 мг внутрішньо= 074;енно

або перорально‡ кожні 12 годин= ;

14–28

=

Неу= 089;кладнені інфекції шкіри та її структур

Діти віком менше <= br> 5 років: 10 мг/к = 75; перорально‡ кожні 8 годин.

діти віком

5–11 рокo= 0;в: 10 мг/кг перорально‡ кожні 12 годин

Доросл= і: 400 мг перорально‡ кожні

12 годин= ;.

Діт= 080; віком від

12 років: 600 мг перорально‡ кожні 12 годин

10–14

^†Новонародk= 8;ені <7 днів. Більшість недоношениm= 3; новонароджk= 7;них у віці < 7 днів (< 34 тижнів гестації) мають нижчі показники системного кліренсу лінезоліду та вищі показники AUC, ніж більшість доношених новонароджk= 7;них та дітей до 1 року. Лікува= 085;ня таких новонароджk= 7;них слід починати з дози 10 мг/кг кожні 12 годин. Для новонароджk= 7;них із недостатньl= 6;ю клінічною відповіддю на препарат можна розгл= 03;нути можливість застосуванl= 5;я дози 10 мг/кг кожні 8 годи = 85;. Усі пацієнт = 80; віком до 7 днів повин = 85;і отримувати дозу 10 мг/кг кожні 8 годи = 85;.

^‡З&= #1072;стосовуват= ;и препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідноk= 5;о дозування.

Тривалі = 89;ть лікування залежить ві = 76; збудника, локалізаціo= 1; та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту.

Рекоме= 085;дації щодо тривалості терапії, які наведено ви = 97;е, були застосованo= 0; у клінічних дослідженнn= 3;х. Для деяких видів інфекцій може бути до= 088;ечна коротша тривалість лікування, але це не було оцінен = 86; у клінічних дослідженнn= 3;х.

Максим= 072;льна тривалість лікування – 28 днів. Безпек= 072; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лінезоліду довше 28 днів не були вивчені.

Не потрібне підвищення рекомендовk= 2;них доз або тривалості лікування у випадках ін = 92;екцій, які супроводжуn= 2;ться бактерієміn= 8;ю.

Паці&= #1108;нти, лікування яких було розпочато з = 087;ризначення лінезоліду для внутрішньоk= 4;енних інфузій, мож= 091;ть бути переведені на лікуванн= 03; лінезолідоl= 4; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. У такому раз= 110; підбір дози не потрібен, оскільки біодоступнo= 0;сть лінезоліду при прийомі внутрішньо становить майже 100 %.

Застос= 091;вання пацієнтам літнього віку.

Немає потреби в ко= 088;екції дози таким пацієнтам.=

Застосуван= ;ня пацієнтам із нирковою недостатніl= 9;тю.

Нема&= #1108; потреби в корекції дози таким пацієнтам. Оскільки приблизно 30 % дози виводиться протягом тригодинноk= 5;о сеансу гемодіалізm= 1; розпочатогl= 6; через 3 години після введе = 85;ня препарату, пацієнтам, які отримували подібне лік = 91;вання, лінезолід слід призначати після гемод= 10;алізу. (див. р. «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Застос= 091;вання пацієнтам і = 79; печінковою недостатніl= 9;тю.

Немає потреби в корекції дози таким пацієнтам (див. р. «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;. Фармакокінk= 7;тика»).

Діти.

У новонароджk= 7;них віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (із розрахун= 082;у на 1 кг маси тіла) швидко зростає протягом першого тижня життя. Таким чином = 091; новонароджk= 7;них, які отримують препарат у д= 086;зі 10 мг/кг кожні 8 годин щодобово, спостерігаn= 8;ться більш висок = 72; системна експозиція препарату у перший день після народження. Проте не очікується надмірної кумуляції препарату в організмі при такому дозуванні протягом першого тижня життя немовляти (внаслідок швидко зростаючогl= 6; кліренсу препарату протягом перших 7 дні = 74; життя) (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

У дітей віком від 1 тижня до 12 років застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу у доз= 110; 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближа= 08;ться до такої, що досягаєтьсn= 3; у дорослих при призначеннo= 0; препарату в дозі 600 мг дві&= #1095;і на добу.

У дітей віком від 12 до 17 років фармакокінk= 7;тика лінезоліду подібна до т= 072;кої у дорослих при застосуванl= 5;і препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які отримують лікарський засіб у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буд= 077; спостерігаm= 0;ися така ж сама експозиція, як і у дорослих па = 94;ієнтів при прийомі препарату = 74; тій самій дозі.

Спосіб застосуванl= 5;я.

Лікарсn= 0;кий засіб призначениl= 1; для внутріш = 85;ьовенного введення.=

Внутрі= 096;ньовенна інфузія здійснюєтьl= 9;я протягом 30–120 хвилин.

Безпосеред&= #1085;ьо перед використанl= 5;ям слід провес = 90;и візуальну перевірку лікарськогl= 6; засобу на наявність механічних домішок.

Залишки невикористk= 2;ного розчину слі = 76; утилізуватl= 0; згідно з діючими вим = 86;гами.

Не можна підключати інфузійні пакети посл= 10;довно! Не слід додавати інші препарати д = 86; цього розчи = 85;у.

П= 088;и одночасномm= 1; введенні цього лікарского засобу з іншими засобами кожен препарат слід вводит = 80; окремо відповідно до рекоменд = 86;ваної дози і способу зас = 90;осування кожного лікарськогl= 6; засобу.

П= 088;и використанl= 5;і однієї внутрішньоk= 4;енної системи для послідовноk= 5;о введення де = 82;ількох препаратів цю систему д= 086; і після введ= 077;ння цього лікарськогl= 6; засобу слід промити інфузійним розчином, сумісним з цим лікарсь = 82;им засобом та з іншим препаратом, який вводиться через цю систему.

Сумісні розчини для інфузій: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчин декстрози для ін’єкці = 81;, розчин Рінгера лактатний для ін’єкцій.

Основні випадки несумісносm= 0;і.

В= 080;никала фізична нес = 91;місність, коли лінезолід для внутріш = 85;ьовенних ін’єкцій вводили через Y-подібний з’єднувач разом з такими препаратамl= 0;: амфотерициl= 5; В, хлорпромазl= 0;ну гідрохлориk= 6;, діазепам, пентамідинm= 1; ізотіонат, еритроміциl= 5;у лактобіонаm= 0;, фенітоїн натрію і триметоприl= 4;/сульфамето&#= 1082;сазол. Крім того, лінезолід для внутріш = 85;ьовенних ін’єкцій бу = 74; хімічно нес = 91;місний з цефтріаксоl= 5;ом натрію.

Діти.

Ліка&= #1088;ський засіб можна застосовувk= 2;ти з перших дні= 074; життя.

=

Передозува&= #1085;ня.

Не було зареєстровk= 2;но випадків передозуваl= 5;ня.

У разі передозуваl= 5;ня показане симптоматиm= 5;не лікування р = 72;зом із проведенняl= 4; заходів щод = 86; підтримки рівня клубочковоo= 1; фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату виводиться протягом 3 годин гемодіалізm= 1;, але немає да= 085;их щодо виведення лінезоліду під час проц= 077;дур перитонеалn= 0;ного діалізу або гемоперфузo= 0;ї. Два основни = 93; метаболіти лінезоліду також вивод= 03;ться шляхом гемодіалізm= 1;. Специфічноk= 5;о антидоту немає.

Побічні реакції.

= 047;азначена інформація ґрунтуєтьсn= 3; на даних, отриманих у ході клінічних досліджень, = 087;ід час яких біл= 100;ше 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовk= 2;ні дози лінезоліду протягом періоду до 28 днів.

= 053;айчастіше повідомлялl= 0; про діарею (8,4 = %), головний біль (6,5 %), нудоту (6,3 %) та блювання (4,0 %). Найчастішиl= 4;и побічними реакціями, які призвод = 80;ли до відміни лінезоліду, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зу = 84;овлених лінезолідоl= 4; побічних реакцій.

Побічні реакції, про які повідомлялl= 0; у післяреєс = 90;раційний період, вказані із зазначенняl= 4; частоти виникнення як «частота невідома», оскільки частоту виникнення не можна вст= 072;новити за наявними даними.

Побічні реакції, про які повідомлялl= 0; протягом лікування, наведено нижче за такою класи = 92;ікацією частоти: дуж= 077; часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома – н= 077; можна встановити частоту за наявними даними.

Інфекції та інвазії:
част&= #1086; – кандидоз, оральний кандидоз, вагінальниl= 1; кандидоз, гр= 080;бкові інфекції; нечасто – вагініт; рідко – антибіотик= ;асоційован = 80;й коліт, включаючи псевдомембl= 8;анозний коліт^*.
З боку системи крові та лімфатичноo= 1; системи:
част&= #1086; – ане = 84;ія^*†; нечасто –л = 77;йкопенія^*, нейтропеніn= 3;, тромбоцитоl= 7;енія^*, еозинофіліn= 3;; рідко – панцитопен= ;ія^*; частота невідома – м= 10;єлосупресі&#= 1103;^*, сидеробласm= 0;на анемія^*.

З боку імунної системи:
част&= #1086;та невідома – анафілаксіn= 3;.

З боку метаболізмm= 1; та харчування:

неча&= #1089;то – гіпонатріє= ;мія; частота невідома – лактоацидоk= 9;^*.

З боку психіки:
= 095;асто – <= /i>безсон= 085;я.

З боку нервової системи:
= 095;асто – головний біль, перверсії смаку (металічний присмак), запаморочеl= 5;ня; нечасто – судом = 80;^*, гіпестезіn= 3;, парестезія; частота невідома – серот = 86;ніновий синдром^**, периферичнk= 2; нейропатія^=
*.

З боку органів зор = 91;:

= 085;ечасто – затуманеннn= 3; зору^*; рідкl= 6; – дефект поля зору^*; часm= 0;ота невідома – зорова нейропатія^=
*, неврит зорового нерва^*, втрата зору*, зміна зорового відчуття^*, зміна сприйняття кольорів^*.<= /o:p>

З боку органів слуху та рівноваги:

нечасто – дзвін у вухах.

З боку серця= ;:

= 085;ечасто – = 072;ритмія (тахікардія).

З боку судин= ;:

част&= #1086; – артеріальн&= #1072; = 075;іпертензія; нечасто – транзиторн&#= 1072; ішемічна атака, флебіт, тром= 073;офлебіт.

З боку травного тракту:

&#= 1095;асто – діарея, нудота, блювання, локальний або генерал= 10;зований біль у животі, запор, диспе= 087;сія; нечасто – панкреатит, гастрит, здуття живота, сухість у ро= 090;і, глосит, част= 110; рідкі випорожненl= 5;я, стоматит, розлади або зміна кольору язика; рідко &#= 8211; знебk= 2;рвлення поверхні зубів.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи:
&#= 1095;асто – відхилення від норм показників функціоналn= 0;них печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужн= 086;ї фосфатази; нечасто – підвищення загального білірубіну.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

&#= 1095;асто – свербіж, висип; нечасто – кропив’янкk= 2;, дерматит, надмірне потовиділеl= 5;ня; частота нев= 10;дома – бул= 00;озні ураження шкіри, такі як синдром Стівенса–Джонс = 86;на та токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз, ангіоневроm= 0;ичний набряк, алопеція.=

З боку нирок і сечовидільl= 5;ої системи:
часто – підвищення азоту сечовини плазми кров= 10;; нечасто – нирко = 74;а недостатніl= 9;ть, підвищення креатиніну, поліурія.

З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних залоз:

&#= 1085;ечасто – вульвовагіl= 5;альні порушення.=

Загаль&#= 1085;і розлади та порушення у місці введе = 85;ня: <= /p>
часто – гарячкk= 2;, локалізоваl= 5;ий біль; нечаст= 086; – озноб, втома, біль у місці ін’єкції, спрага.

Лабораторн&= #1110; дослідженнn= 3;:

част&= #1086; – біохімія: підвищення лактатдегіk= 6;рогенази, креатинінкo= 0;нази, ліпази, амілази або постпрандіk= 2;льного (не натще) рівня глюко = 79;и, зниження загального білка, альбуміну, натрію та кальцію, підвищення або зниженн= 03; калію або бікарбонатm= 1;; гематологіn= 3;: підвищення кількості нейтрофіліk= 4; або еозинофіліk= 4;, зниження гемоглобінm= 1;, гематокритm= 1; або кількості еритроцитіk= 4;, підвищення або зниженн= 03; кількості тромбоцитіk= 4; або лейкоцитів; нечасто – біохімія: підвищення натрію або кальцію, зниження глюкози без голодуваннn= 3;, підвищення або зниженн= 03; хлоридів; ге= 084;атологія: підвищення кількості ретикулоциm= 0;ів, зниження кількості нейтрофіліk= 4;.

* Див. розділ «Особли&#= 1074;ості застосуванl= 5;я».

** Див. розділи «Протипокаk= 9;ання» і «Взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій».

† Під ча = 89; контрольовk= 2;них клінічних досліджень, = 074; яких лінезолід застосовувk= 2;ли у період до 28 днів, у 2,0 % пацієнтів відзначалаl= 9;я анемія. У гуманітарнo= 0;й програмі із застос&#= 1091;ванням незаl= 8;еєстровано= 075;о лікарськогl= 6; засобу (compassionate ) з участю пац= 110;єнтів з інфекціям = 80;, що загрожують життю, та супутніми захворюванl= 5;ями, відсоток па = 94;ієнтів, у яких виникла анемія післ= 03; прийому лінезоліду протягом ≤ 28 днів, становив 2,5 % (33 = 079; 1326) порівняно k= 9; 12,3 % (53 з 430), які лікувалися >= 28 д= 085;ів. Співвідношk= 7;ння зафіксованl= 0;х випадків тяжкої анемії, спри= 095;иненої застосуванl= 5;ям лікарськогl= 6; засобу, що потребувалl= 6; переливаннn= 3; крові, стано= 074;ило 9 % (3 з 33) у пацієнтів, які лікувалися = 87;ротягом ≤ 28 днів, та 15 % (8 з 53) у тих, хто лікувався п = 88;отягом > 28 днів.

Побічні реакції, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям лінезоліду, які були оцінені в рідких випадках як реакції тяжкого ступеня: локалізоваl= 5;ий абдомінальl= 5;ий біль, транзиторнl= 0;й ішемічний напад та артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;.

У постмаркетl= 0;нговий період повідомлялl= 0; про випадки си = 84;птоматично&#= 1111; гіпоглікемo= 0;ї при застосу = 74;анні лінезоліду, неселективl= 5;ого інгібітору МАО зворотної дії, пацієнтам з цукровим діабетом, як= 110; приймають інсулін або пероральні гіпоглікемo= 0;чні препарати. Прийом деяких інгібіторіk= 4; МАО пов’язаний = 79; гіпоглікемo= 0;чними епізодами у хворих на цукровий діабет, які о&#= 1090;римують інсулін або гіпоглікемo= 0;чні засоби.

У пацієнтів, які отримували лінезолід у постмаркетl= 0;нговий період, спостерігаl= 3;ись випадки гіпонатрієl= 4;ії та/або синдр= 086;му неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чного гормону. У зазначених випадках ознаки та симптоми вк = 83;ючали сплутаністn= 0; свідомості, сонливість, загальну слабкість, а у тяжких випадках призводили до дихально= 11; недостатноl= 9;ті і навіть смерті.

Повідомлен&= #1085;я про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції.

Пові&= #1076;омлення про підозрюванo= 0; побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарськогl= 6; засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігаm= 0;и за співвідн = 86;шенням користі/риз = 80;ку при застосуванl= 5;і лікарськогl= 6; засобу. Працівники системи охо = 88;они здоров’я повинні повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції через національнm= 1; систему фармаконагl= 3;яду.

Те= 088;мін придатностo= 0;.

5 років.

Умови зберігання.<= /i>

Збер&= #1110;гати при температурo= 0; не вище 25 ºС &#= 1091; недоступноl= 4;у для дітей місці.

Не заморожуваm= 0;и.

Розч&= #1080;н для інфузій необхідно використатl= 0; одразу післ= 03; відкриття.=

Несумісніс&= #1090;ь.

Д= 080;в. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

= ;

Упаковка.

300 мл розчину у безбарвномm= 1; скляному флаконі з гумовою пробкою з тефлоновим покриттям і комбінованl= 0;м алюмінієвиl= 4; ковпачком т = 80;пу Flip off; 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

З= 072; рецептом.=

Виробник.

Мефа&= #1088; Ілач Сан. А.Ш., Туреччина/

Mefar Ilac San. A.S., Turkey.=

= ;

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Ра = 84;азаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой – Пе= 085;дик/Стамбул, Туреччина/ Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy – Pendik/Istanbul, Turkey.

Заявни = 82;.

УОР= ЛД МЕДИЦИН ІЛА = 63; САН. ВЕ ТІДЖ. A.j= 4;., Туреччина/

WORLD MEDICINE ILAC S= AN. VE TIC. A.S., Turkey.

Доза та спосіб застосуван= 085;я	Рекомендо= 074;ана тривалість лікування (діб поспіль)=
Пац= 110;єнти дитячого віку^†(від народження до 11 років)	Дор= 086;слі та діти (віком від 12 років)
= Нозокоміалn= 0;на пневмонія	10 мг/&= #1082;г внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 8 годин	600 мг внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 12 годин	= 10–14
Нег= 086;спітальна пневмонія (зокрема форми, що супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю)
Уск= 083;аднені інфекції шкіри та її структур
Інф= 077;кції, спричинені Enterococcus faecium, резистентн= 080;м до ванкоміцин= 091;, зокр&#= 1077;ма інфекції, які супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю	10 мг/кг внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 8 годин=	600 мг внутрішньо= 074;енно або перорально‡ кожні 12 годин= ;	14–28 =
Неу= 089;кладнені інфекції шкіри та її структур	Діти віком менше <= br> 5 років: 10 мг/к = 75; перорально‡ кожні 8 годин. діти віком 5–11 рокo= 0;в: 10 мг/кг перорально‡ кожні 12 годин	Доросл= і: 400 мг перорально‡ кожні 12 годин= ;. Діт= 080; віком від 12 років: 600 мг перорально‡ кожні 12 годин	10–14