ГЛИ= МАКС^®

(G= LIMAX^&r=
eg;)

Склад: <= /span>

діюча речовина: глімеп= ірид (glimepiride);

1 таблетка містить глімепіридm= 1; 2 мг або 3 мг, або= ; 4 мг;

до= поміжні речовини (таблетки по 2 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальглo= 0;колят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, магнію стеа = 88;ат, заліз&= #1072; оксид жовти = 81; (Е 172);

до= поміжні речовини (таблетки по 3 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальглo= 0;колят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, магнію стеарат;

до= поміжні речовини (таблетки по 4 мг): лактози моногідрат, натрію крохмальглo= 0;колят (тип А), повідон К-30, целюлоза мікрокристk= 2;лічна, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), заліза окси = 76; жовтий (Е 172).=

&#= 1051;ікарська форма. т= ;&#= 1072;блетки.

&#= 1054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

таблетки пl= 6; 2 мг: сві= 090;ло-жовті круглі плоскі таблетки з лінією розламу з одного боку = 110; гладенькі з іншого;

таблетки пl= 6; 3 мг: білі круглі плоскі таблетки з лінією розл = 72;му з одного бок= 091; і гладенькі = 079; іншого;

таблетки пl= 6; 4 мг: слабо-рожев= 10; круглі плоскі таблетки з лінією розл = 72;му з одного бок= 091; і гладенькі = 079; іншого.

Фарма= 082;отерапевти&= #1095;на група.

Гіпоглі&= #1082;емічні засоби, за винятком інсулінів. Сульфонаміk= 6;и, похідні сечовини.

Код АТХ А10В В12.

&#= 1060;армакологі= чні властивостo= 0;.

&#= 1060;армакодина= міка.

Глімепі&= #1088;ид – це гіпоглікемo= 0;чна речовина, активна при пероральноl= 4;у застосуванl= 5;і, яка належит= 00; до групи сульфонілсk= 7;човини. Його можна застосовувk= 2;ти при цукровому д= 10;абеті II типу.

Глімепі&= #1088;ид діє переважно шляхом стимуляції вивільненнn= 3; інсуліну з бета-клітин підшлунковl= 6;ї залози.

Як і у випадку інш = 80;х препаратів сульфонілсk= 7;човини, такий ефект ґрунтуєтьсn= 3; на підвищенні чутливості клітин підшлунковl= 6;ї залози до фізіологічl= 5;ої стимуляції глюкозою. Крім цього, глімепірид чинить виражену позапанкреk= 2;тичну дію, яка також характерна = 10; для інших пр= 077;паратів сульфонілсk= 7;човини.

&#= 1042;ивільнення інсуліну. Препарати сульфонілсk= 7;човини регулюють с = 77;крецію інсуліну шляхом закриття АТФ-залежно = 75;о калієвого каналу, розташованl= 6;го у мембрані бета-клітин = 80; підшлунковl= 6;ї залози. Закриття калієвого каналу спричиняє д = 77;поляризаці&#= 1102; бета-клітин = 80; і, шляхом відкриття кальцієвих каналів, призводить до збільшення притоку кал= 00;цію в клітину, що, у свою чергу, призводить до вивільненнn= 3; інсуліну шляхом екзоцитозу.

Глімепі&= #1088;ид з високою швидкістю заміщення зв’язуєтьсn= 3; з білком мембрани бета-клітин, пов’язаним = 79; АТФ-залежни = 84; калієвим каналом, однак розташуванl= 5;я його місця зв’язуваннn= 3; відрізняєтn= 0;ся від звичайного місця зв’яз = 91;вання препаратів сульфонілсk= 7;човини.

&#= 1055;озапанкреа= тична активність. До позапанкреk= 2;тичних ефектів належать, на= 087;риклад, покращення чутливості периферичнl= 0;х тканин до інсуліну та зменшення утилізації інсуліну печінкою.=

Утиліза&= #1094;ія глюкози крові периферичнl= 0;ми тканинами (м’язовою та жировою) відбуваєтьl= 9;я за допомого= 02; спеціальниm= 3; транспортнl= 0;х білків, розташованl= 0;х у клітинній мембрані. Транспортуk= 4;ання глюкози в ці тканини є обмеженим ш = 74;идкістю етапу утилізації глюкози. Глімепірид дуже швидко збільшує кількість активних молекул, які транспортуn= 2;ть глюкозу, на плазматичнl= 0;х мембранах клітин м’язової і жирової тканини, що призводить до стимуляц= 10;ї захоплення глюкози.

Глімепі&= #1088;ид збільшує активність глікозилфоl= 9;фатидиліно= 079;итолспециф&= #1110;чної фосфоліпазl= 0; С, з якою в ізольованиm= 3; м’язових та жирових клітинах може корелювати спричинениl= 1; препаратом ліпогенез т = 72; глікогенез.

Глімепі&= #1088;ид пригнічує продукуванl= 5;я глюкози в печінці шляхом збільшення внутрішньоl= 2;літинних концентрацo= 0;й фруктозо-2,6-бі= фосфату, який, у свою чергу, пригнічує глюконеогеl= 5;ез.

&#= 1047;агальні характерисm= 0;ики. &= #1059; здорових осіб мінімальна ефективна пероральна доза становить приблизно 0,6 мг. Вплив глімепіридm= 1; є дозозалеж = 85;им і відтворюваl= 5;им. Фізіологічl= 5;а реакція на гострі фізичні навантаженl= 5;я, тобто зменшення секреції інсуліну, в умовах дії глімепіридm= 1; зберігаєтьl= 9;я.

Не було виявлено достовірноo= 1; різниці у ді= 111; глімепіридm= 1; при застосуванl= 5;і препарату з = 72; 30 хвилин до вж= ивання їжі або безпосередl= 5;ьо перед прийм = 72;нням їжі. У пацієнтів з цукровим діабетом належний метаболічнl= 0;й контроль впродовж 24 годин забезпечувk= 2;вся при застосуванl= 5;і препарату 1 раз на добу.

Хоча гідроксильl= 6;ваний метаболіт спричиняє незначне, ал= 077; достовірне зниження рівня глюкози крові у здорових ос= 10;б, це лише незначна складова загальної д= 10;ї препарату.=

&#= 1047;астосуванн= я у комбінаці= 11; з метформіноl= 4;. &#= 1042; одному дослідженнo= 0; було продемонстl= 8;овано покращення метаболічнl= 6;го контролю пр = 80; супутній терапії глімепіридl= 6;м, порівняно з монотерапіn= 8;ю метформіноl= 4; у пацієнтів, діабет у яки= 093; належним чином не контролюєтn= 0;ся при застосуванl= 5;і максимальнl= 0;х доз метформіну.

&#= 1047;астосуванн= я у комбінаці= 11; з інсуліном. Дані щодо застосуванl= 5;я препарату у комбінації = 79; інсуліном обмежені. Дл= 103; пацієнтів, діабет у яки= 093; належним чином не контролюєтn= 0;ся при застосуванl= 5;і максимальнl= 0;х доз глімепі = 88;иду, можна розпочати супутнє лік = 91;вання інсуліном. У двох дослідженнn= 3;х завдяки цій комбінації вдалося досягти так = 86;го ж покращенн= 03; метаболічнl= 6;го контролю, як і при моноте= 088;апії інсуліном; проте при комбінованo= 0;й терапії вимагаєтьсn= 3; менша середня доз = 72; інсуліну.=

&#= 1060;армакокіне= тика.

&#= 1042;смоктуванн= я. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я глімепірид має 100 % біодоступнo= 0;сть. Приймання їжі не має значного впливу на всмоктуванl= 5;я, а лише дещо уповільнює його швидкість. Максимальнo= 0; концентрацo= 0;ї препарату в сироватці крові (Cmax) досягаютьсn= 3; приблизно через 2,5 години піс&#= 1083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я препарату (середній показник становить 0,3 мкг/мл при прийманні багаторазоk= 4;ої добової доз = 80; 4 мг). Існує лінійне співвідношk= 7;ння між дозою та Cm= ax, а також дозо= 102; та AUC (площа піk= 6; кривою «кон = 94;ентрація – час»).

&#= 1056;озподіл. Глімепірид має дуже низький об’єм розпо = 76;ілу (близько 8,8 л), що приблизн = 86; дорівнює об’єму розподілу а = 83;ьбуміну, високий ступінь зв’язуваннn= 3; з білками плазми (більше 99 %) і низький клі = 88;енс (близько 48 мл/хв).

У тварин глімепірид проникає у грудне моло = 82;о. Глімепірид проникає крізь плаценту. Пр= 086;никнення через гематоенцеm= 2;алічний бар’єр є низьким.

&#= 1041;іотрансфор= мація та виведенн= 03;. Середній ос = 85;овний період напіввиведk= 7;ння при концент = 88;аціях препарату у плазмі кров= 10;, що відповід = 72;ють багаторазоk= 4;ому режиму дозування, становить приблизно від 5 до 8 годин= ;. Після засто = 89;ування великих доз спостерігаl= 3;ося незначне збільшення періоду напіввиведk= 7;ння.

Після пр= иймання одноразовоo= 1; дози глімепіридm= 1;, міченого радіоактивl= 5;им ізотопом, 58 % радіоактивl= 5;ої речовини виявлялось = 91; сечі та 35 % – у к= 072;лі. Незмінена речовина в сечі не виявлялась. = 059; сечі та калі виявляютьсn= 3; два метабол= 10;ти, які, найбіль= 096; імовірно, утворюютьсn= 3; у результат= 10; метаболізмm= 1; в печінці (головний фермент CYP2C9), один з яких є гідроксипоm= 3;ідним, а інший – карбоксипоm= 3;ідним. Після перор = 72;льного застосуванl= 5;я глімепіридm= 1; термінальнo= 0; періоди напіввиведk= 7;ння цих метабол= 10;тів становили від 3 до 6 та віk= 6; 5 до 6 годин відповідно.

Порівня&= #1085;ня фармакокінk= 7;тики після однор = 72;зового застосуванl= 5;я та багаторазоk= 4;ого приймання препарату один раз на добу не вияв= 080;ло достовірниm= 3; відмінностk= 7;й. Міжіндивідm= 1;альна варіабельнo= 0;сть була дуже низькою. Кумуляції, яка б мала важливе значення, не спостерігаl= 3;ося.

Особл= 080;ві категорії пацієнтів.= <= o:p>

Фармако&= #1082;інетичні параметри у чоловіків т = 72; жінок, так само як і у молодих та осіб літньо = 75;о віку (від 65 років), були подібними. У пацієнтів з= 10; зниженим кліренсом креатиніну = 89;постерігал&#= 1072;ся тенденція д = 86; збільшення кліренсу глімепіридm= 1; та зниження = 081;ого середньої концентрацo= 0;ї у плазмі крові, що, найімовірнo= 0;ше, зумовлено швидшим виведенням внаслідок меншого сту = 87;еня зв'язування = 079; білками. Нир= 082;ове виведення обох метаболітіk= 4; порушувалоl= 9;я. Загалом у ци= 093; пацієнтів н = 77; очікується додатковогl= 6; ризику кумуляції препарату.=

Фармако&= #1082;інетичні показники у пацієнтів, я= 082;і перенесли хірургічне втручання н = 72; жовчовивідl= 5;их шляхах, були подібні до таких у здорових добровольцo= 0;в.

&#= 1044;іти, в тому числі підлітки. Дослідженнn= 3;, у якому вивчали фар = 84;акокінетик&#= 1091;, безпеку та переносиміl= 9;ть після одноразовоk= 5;о застосуванl= 5;я 1 мг глімепір&#= 1080;ду у ситому стані у 30 дітей (4 дітей віком 10–12 років та 26 дітей віком 12–17 років) з цукровим діабетом II типу продемонстl= 8;увало, що середні показники AUC(0-last)= , Cmax та t¹/₂ були подібні до тих, що раніше спостерігаl= 3;ися в дорослих.

&#= 1044;оклінічні дані з безпеки. Ефекти, що спостерігаl= 3;ися під час доклінічниm= 3; досліджень, виникали пр = 80; рівнях експ = 86;зиції, які набагат = 86; перевищуваl= 3;и максимальнo= 0; рівні експозиції = 91; людини, що вк&#= 1072;зує на їх незначну цінність дл= 03; клінічної практики, аб= 086; ж були спричинені фармакодинk= 2;мічною дією препарату (гіпоглікем= 10;єю). Ці результати були отримані в межах тради = 94;ійних фармакологo= 0;чних досліджень = 79; безпеки, досліджень токсичностo= 0; при введенн= 10; повторних доз, тестів на генотоксичl= 5;ість, онкогенний потенціал т = 72; репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;. Побічні ефекти, виявлені в ході останн= 10;х (які охоплювали вивчення ембріотоксl= 0;чності, тератогеннl= 6;сті та токсичного впливу на розвиток організму), вважалися наслідком гіпоглікемo= 0;чних ефектів, спричинениm= 3; препаратом = 91; самиць та у дитинчат.=

&#= 1050;лінічні характерисm= 0;ики.

Показ= 072;ння.

Цуl= 2;ровий діабет II типу у дорослих, якщо рівень цукру в кров= 110; не можна підтримуваm= 0;и лише дієтою, фізичними вправами та зниженням маси тіла.

Проти= 087;оказання.

Препара&= #1090; не призначениl= 1; для лікування і = 85;сулінозале&#= 1078;ного цукрового діабету І ти= 087;у, діабетичноk= 5;о кетоацидозm= 1;, діабетичноo= 1; коми. Застосув&#= 1072;ння препарату протипоказk= 2;не хворим з тяжкими порушеннямl= 0; функцій нир = 86;к або печінки. У випадку тяжких порушень фу = 85;кцій нирок або печінки потрібно перевести пацієнта на інсулін.

Препара&= #1090; не можна приймати хворим із підвищеною чутливістю до глімепіридm= 1; або до будь-я&#= 1082;ого допоміжногl= 6; інгредієнтk= 2;, що входить д= 086; складу препарату, д= 086; похідних сульфонілсk= 7;човини або інших сульфанілаl= 4;ідних препаратів (ризик розвитку ре = 72;кцій підвищеної чутливості).

Період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

&#= 1042;заємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;&#= 1108;модій.

Одночас&= #1085;ий прийом препарату Глимакс^® з певними лікарськимl= 0; засобами може спричи = 85;яти як послабленнn= 3;, так і посилення гіпоглікемo= 0;чної дії глімепіридm= 1;. Тому інші пр= 077;парати слід приймати тільки за згодою (або призначеннn= 3;м) лікаря. Глімепірид метаболізуn= 8;ться за допомого= 02; цитохрому P450 2C9 (CYP2C9). Відомо, що внаслідок одночасногl= 6; прийому індукторів (наприклад р= 080;фампіцину) або інгібіторіk= 4; CYP2C9 (наприклад флуконазолm= 1;) цей метаболізм може змінюватисn= 3;. Результати дослідженнn= 3; взаємодії іn vivo показали, що флуконазол, один із найсильнішl= 0;х інгібіторіk= 4; CYP2C9, збільшує AUC глімепіридm= 1; приблизно вдвічі.

Про існування з = 72;значених нижче типів взаємодій свідчить досвід застосуванl= 5;я глімеперидm= 1; та інших похідних сульфонілсk= 7;човини.

Потенці&= #1102;вання ефекту зниження рівня глюко = 79;и в крові, а, отже, в деяких випадках і гіпоглікемo= 0;я може виникати в разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з глімепіридl= 6;м таких препаратів = 03;к: фенілбутазl= 6;н, азапропазоl= 5; та оксифенб = 91;тазон, сульфінпірk= 2;зон, інсулін та пероральні протидіабеm= 0;ичні препарати (т= 072;кі як метформі = 85;), деякі сульфонаміk= 6;и тривалої ді= 11;, тетрацикліl= 5;и, саліцилати та p-аміносаліц= 080;лова кислота, інгібітори MAO, анаболічні стероїди та = 095;оловічі статеві гормони, хінолоновo= 0; антибіотикl= 0; та кларитроміm= 4;ин, хлорамфеніl= 2;ол, пробенецид, кумаринові антикоагулn= 3;нти, міконазол, фенфлураміl= 5;, дизопіраміk= 6;, пентоксифіl= 3;ін (високі дози парентералn= 0;но), фібрати, три= 090;оквалін, інгібітори АПФ, флуконазол, = 092;луоксетин, алопуринол, симпатолітl= 0;ки, цикло-, тро- та іфосфамідl= 0;.

Послабл&= #1077;ння ефекту зниження рівня глюко = 79;и в крові та, відповідно, збільшення цього рівня може спостерігаm= 0;ися, якщо хворий одночасно приймає так= 10; лікарські засоби як: естрогени т = 72; прогестагеl= 5;и; салуретики, тіазидні діуретики; препарати, які стимулюють функцію щитовидної залози, глюкокортиl= 2;оїди; похідні фенотіазинm= 1;, хлорпромазl= 0;н; адреналін т = 72; симпатомімk= 7;тики; нікотиновk= 2; кислота (високі дози) &= #1090;а її похідні; проносні засоби (довготрива = 83;е застосуванl= 5;я); фенітоїн, діазоксид; глюкагон, барбітуратl= 0; та рифампіцин; ацетозоламo= 0;д.

Антагон&= #1110;сти H₂-рецепторo= 0;в, бета-блокат = 86;ри, клонідин та резерпін можуть призводити як до потенц= 110;ювання, так і до послабленнn= 3; ефекту зниж = 77;ння рівня глюкози в крові.

Під впливом симпатолітl= 0;ків, таких як бета-блокат = 86;ри, клонідин, гуанетидин та резерпін, прояви адренергічl= 5;ої контррегулn= 3;ції гіпоглікемo= 0;ї можуть зменшуватиl= 9;я або зникати.

Вживанн&= #1103; алкоголю може посилювати або послабл= 02;вати гіпоглікемo= 0;чну дію глімепі = 88;иду непередбачm= 1;ваним чином.

Глімепі&= #1088;ид може як збільшуватl= 0;, так і зменшу= 074;ати вплив похідних кумарину.=

Кол= 077;севелам зв'язується = 079; глімепіридl= 6;м та зменшує всмоктуванl= 5;я останнього = 79; шлунково-ки = 96;кового тракту. Жl= 6;дних взаємодій н = 77; спостерігаl= 3;ося, якщо глімеп= 10;рид приймався щонайменше за 4 години до застосуванl= 5;я колесевелаl= 4;у. У зв’язку із цим г = 83;імепірид слід приймати щонайменше за 4 години до застосуванl= 5;я колесевелаl= 4;у.

Особл= 080;вості застосуванl= 5;я.

Глимакс<= /span>^=
Ò слід приймати незадовго д = 86; або під час вживання їж= 10;

У перші тижні лікування може існувати пі = 76;вищений ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї, тому необхідно здійснюватl= 0; особливо ретельне спостережеl= 5;ня.

У випадку нерегулярнl= 6;го харчування або пропуск = 91; прийому їжі лікування препаратом Глимакс^® &#= 1084;оже спричиняти гіпоглікемo= 0;ю. До можливих симптомів гіпоглікемo= 0;ї належать головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блюв= 072;ння, втома, апатія, сонливість, розлади сну, підвищення = 88;ухової активності, агресія, порушення концентрацo= 0;ї, тривожністn= 0; і затримка часу реакці= 11;, депресивниl= 1; стан, сплутаністn= 0; свідомості, порушення мовлення та зорові розл = 72;ди, афазія, тремор, парез, сенсорні порушення, запаморочеl= 5;ня, безпомічніl= 9;ть, втрата само = 82;онтролю, делірій, мозкові судоми, сонливість = 90;а втрата свідомості аж до коми, поверхневе дихання і брадикардіn= 3;. Крім того, можуть бути присутні ознаки адренергічl= 5;ої контррегулn= 3;ції, такі як спітніння, холодна і во= 083;ога шкіра, тривожністn= 0;, тахікардія, артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, посилене серцебиття, стенокардіn= 3; та серцеві аритмії.

Клінічн&= #1072; картина тяжкого нападу гіпоглікемo= 0;ї може нагадувати клінічну картину інс = 91;льту.

Симптом&= #1080; гіпоглікемo= 0;ї майже завжд = 80; можна швидк = 86; усунути негайним вживанням вуглеводів (цукор). Штучні підсолоджуk= 4;ачі неефективнo= 0;.

Із досвіду застосуванl= 5;я інших похідних су = 83;ьфонілсечо&#= 1074;ини відомо, що, незважаючи = 85;а початкову ефективнісm= 0;ь заходів з усунення гі = 87;оглікемії, вона може виникнути знову.

Тяжка або тривала гіпоглікемo= 0;я, яка тільки тимчасово усувається звичайними кількостямl= 0; цукру, вимагає негайного лікування, іноді – госпіталізk= 2;ції.

До факторів, що сприяють розвитку гіпоглікемo= 0;ї, належать:=

-         небаж= 072;ння або (особлив= 086; в літньому віці) нездатністn= 0; пацієнта до співпраці з лікарем;

-         недої= 076;ання, нерегулярнk= 7; харчування чи пропуск прийому їжі або період голодуваннn= 3;;

-         поруш= 077;ння дієти;

-         невід= 087;овідність між фізични = 84; навантаженl= 5;ям та споживанняl= 4; вуглеводів;

-         вжива= 085;ня алкоголю, особливо в поєднанні з пропуском п = 88;ийому їжі;

-         поруш= 077;ння функції нирок;

-         тяжке порушення функції печінки;

-         перед= 086;зування препаратом Глимакс^®;=

-         певні декомпенсоk= 4;ані захворюванl= 5;я ендокринноo= 1; системи, які впливають н = 72; вуглеводниl= 1; обмін або контррегулn= 3;цію гіпоглікемo= 0;ї (наприклад, деякі порушення ф = 91;нкції щитовидної залози та недостатніl= 9;ть функції передньої долі гіпофіза аб = 86; кори наднирковиm= 3; залоз);

-         одноч= 072;сне застосуванl= 5;я деяких інши = 93; лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»).

Лікуван&= #1085;я препаратом Глимакс^® вимаг= ає регулярногl= 6; контролю рі = 74;ня глюкози в крові та сечі. Крім того, рекоме= 085;дується визначати вміст глікозильоk= 4;аного гемоглобінm= 1;.

Під час лікування препаратом Глимакс^® &#= 1085;еобхідно регулярно контролюваm= 0;и показники функції печінки та гематологіm= 5;ні показники (особливо кількість лейкоцитів = 10; тромбоцитіk= 4;).

У стресових ситуаціях (наприклад, травма, неза= 087;лановані хірургічні втручання, інфекції, що супроводжуn= 2;ться підвищенняl= 4; температурl= 0; тіла) може бути показане тимчасове переведеннn= 3; пацієнта на інсулін.

Досвід застосуванl= 5;я препарату Глимакс^® пацієнтам і = 79; тяжкими порушеннямl= 0; функцій печінки або пацієнтам, які перебуваютn= 0; на діалізі, відсутній. Пацієнтам і = 79; тяжкими пор = 91;шеннями функцій нирок або печінки пок = 72;зане переведеннn= 3; на інсулін.

Лікуван&= #1085;я пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фос&#= 1092;атдегідрог= енази препаратамl= 0; сульфонілсk= 7;човини може призвести д = 86; розвитку ге = 84;олітичної анемії. Оскільки глімепірид = 85;алежить до класу препаратів сульфонілсk= 7;човини, його слід з обережністn= 2; призначати пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фос&#= 1092;атдегідрог= енази. Їм слід призначати = 72;льтернатив&#= 1085;і препарати, щ= 086; не містять с= 091;льфонілсеч&= #1086;вину.

Глимакс^® містить лактози моногідрат. Якщо у паціє= 085;та встановленk= 2; непереносиl= 4;ість деяких цукр= 10;в, слід проконсульm= 0;уватися з лікарем, перш ніж приймати це = 81; лікарський засіб.

&#= 1047;астосуванн= я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітніст= ь.

Рl= 0;зик, пов’язаний із діабетом. Відхилення від нормальних рівнів глюкози в крові під ча= 089; вагітності можуть бути причиною збільшення = 10;мовірності виникнення вроджених вад розвитк = 91; та перинатальl= 5;ої летальностo= 0;. Тому слід ретельно &#= 1082;онтролюват= и кільк= ість глюкози в крові вагітної жінки для того, щоб уникнути тератогеннl= 6;го ризику. <= /span>

Вагі&= #1090;н&#= 1091; хвору на цукровий діабет нk= 7;обхідно перевести на інсулін. Жінкам, які хворіють на цукровий діабет, сl= 3;ід інформуватl= 0; свого лікар= 03; про запланованm= 1; вагітність для корекці= 11; лікування т = 72; переходу на інсулін.

Ризик, пов’язаний із глімепіридl= 6;м. Немає даних щодо застосуванl= 5;я глімепіридm= 1; вагітним жінкам. Дані доклінічниm= 3; досліджень продемонстl= 8;ували, що препарат має репродуктиk= 4;ну токсичністn= 0;, пов’язану, ймовірно, з фармакологo= 0;чною дією глімеп= 10;риду (гіпоглікем= 10;єю). Тому протягом ус= 00;ого періоду вагітності жінці глімепірид застосовувk= 2;ти не можна (див. розділ «Протипо = 82;азання»).

Якщо пацієнтка, яка приймає глімепірид, планує вагітність або завагітнілk= 2;, її якомога швидше слід перевести н = 72; терапію інсуліном.=

&#= 1055;еріод годування груддю.

Невідом&= #1086;, чи виділяєтьсn= 3; препарат у грудне молоко у людини. У щурів глімепірид виділяєтьсn= 3; у грудне молоко. Оскільки інші похідн= 10; сульфонілсk= 7;човини виділяютьсn= 3; у грудне молоко і враховуючи ризик розвитку гіпоглікемo= 0;ї у дітей, яких годують грудним молоком, на ф&#= 1086;ні лікування глімепіридl= 6;м годування г = 88;уддю не рекомендуєm= 0;ься.

Здатн= 110;сть впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Дl= 6;слідження впливу препарату н = 72; здатність керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з механізмамl= 0; не проводил = 80;.

Зk= 6;атність до концентрацo= 0;ї та швидкіст= 00; реакції можуть знижуватисn= 3; внаслідок гіпоглікемo= 0;ї чи гіперглікеl= 4;ії або, наприкл= 072;д, через погіршення зору. Це може створювати ризик у ситуаціях, коли така здатність є особливо важливою (наприклад, керування автомобілеl= 4; або робота з механізмамl= 0;).

Пk= 2;цієнтів слід застерігатl= 0;, що вони не повинні допускати розвитку в себе гіпоглікемo= 0;ї під час керування транспортнl= 0;м засобом. Це особливо стосується тих осіб, які погано або зовсім не можуть розпізнаваm= 0;и в себе симпт= 086;ми-провісни= ки гіпоглікемo= 0;ї, та тих, у кого напади гіпоглікемo= 0;ї є частими. Необхідно серйозно зважити, чи варто за таких обста = 74;ин сідати за кермо або працювати з механізмамl= 0;.

Сl= 7;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Успішне лікування цукрового діабету зал = 77;жить від дотримання хворим відповідноk= 5;о раціону харчування, регулярної фізичної активності, = 072; також постійного контролю рівня глюкози в крові та сечі. Недотриманl= 5;я хвори= ;м дієти не мож= 077; бути компенсоваl= 5;е прийомом таблеток аб = 86; інсуліну.

Дозуван&= #1085;я залежить ві = 76; результатіk= 4; аналізів вмісту глюкози в крові та сечі.

&#= 1052;онотерапія.

Початко&= #1074;а доза станов = 80;ть 1 мг (½ таблетки по 2 мг) глімепі= ;риду на добу. Якщо така доза да= 108; змогу досягти контролю захворюванl= 5;я, її слід заст= 086;совувати для підтримуючl= 6;ї терапії.

Якщо глікемічниl= 1; контроль не = 108; оптимальниl= 4;, дозу потрібно збільшуватl= 0; до 2 або 3, або 4 м&#= 1075; глімепіридm= 1; на добу поетапно (з інтерваламl= 0; в 1-2 тижні).=

Доза, більша за 4 мг на добу, дає кращі резул= 00;тати тільки в окремих випадках. Максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза – 6 мг препарату Глимакс^® на добу.

Кl= 6;мбінація з метформіноl= 4; <= o:p>

Якщо максимальнk= 2; добова доза метформіну не забезпечує достатньогl= 6; глікемічноk= 5;о контролю, можна розпочати супутню тер = 72;пію пацієнта глімепіридl= 6;м.

Не змінюючи попередньоk= 5;о дозування метформіну, прийом глімепіридm= 1; слід розпочати з низької доз = 80;, яку потім можна поступово п= 10;двищувати до максимальнl= 6;ї добової доз = 80;, орієнтуючиl= 9;ь на бажаний р= 110;вень метаболічнl= 6;го контролю. Ко= мбіновану терапію необхідно проводити під пильним наглядом лікаря.

Кl= 6;мбінація з інсуліном

Якщо максимальнk= 2; добова доза препарату Г = 83;имакс^® не забезпечує достатньогl= 6; глікемічноk= 5;о контролю, у разі необхідносm= 0;і можна розпочати супутню терапію інсуліном. Н= 077; змінюючи по = 87;ереднього дозування глімепіридm= 1;, лікування інсуліном слід розпочати з низької доз = 80;, яку потім можна підвищуватl= 0;, орієнтуючиl= 9;ь на бажаний рівень метаболічнl= 6;го контролю.

Комбі= 085;овану терапію слі = 76; проводити під пильним наглядом лікаря. <= /span>

Зазвича&= #1081; 1 доза глімепіридm= 1; на добу є достатньою. Її рекомендуєm= 0;ься приймати незадовго д = 86; або під час ситного сніданку, аб= 086; – якщо сніданку немає – незадовго перед або пі= 076; час першого основного прийому їжі. Помилки в застосуванl= 5;і препарату, наприклад &#= 1087;ропуск прийоl= 4;у чергової дози, ніколи не можна виправляти шляхом наступного прийому вl= 0;щої дози. Таблетку слід ковтат = 80; не розжовуючи, запиваючи рідиною.

Якщо у хворого спостерігаn= 8;ться гіпоглікемo= 0;чна реакція на прийом глімепіридm= 1; в дозі 1 мг на добу, це означає, що цукровий діабет може бути контрольовk= 2;ний тільки за до= 087;омогою дотримання дієти.

Поліпше&= #1085;ня контролю діабету супроводжуn= 8;ться підвищенняl= 4; чутливості до інсуліну, тому під час курсу лікування потреба в глімепіридo= 0; може зменшуватиl= 9;я. З метою уникнення гіпоглікемo= 0;ї слід поступ = 86;во зменшувати дозу або взагалі перервати терапію. Необхіднісm= 0;ь у перегляді дозування також може виникнути, якщо у хворо= 075;о змінюється маса тіла чи спосіб житт= 03; або діють інші чинники, які підвищують ризик гіпо- або гіперглікеl= 4;ії.

Перех= 110;д з пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;чних засобів на препарат Глимакс^®.

Зазвича&= #1081; можна перевести з інших пероральниm= 3; гіпоглікемo= 0;чних засобів на Глимакс^®. Під час такого переходу слід враховуватl= 0; ефективніс&#= 1090;ь та період напіввиведk= 7;ння попередньоk= 5;о засобу. У деяких випадках, особливо якщо протидіабеm= 0;ичний препарат ма= 08; тривалий період напіввиведk= 7;ння (наприклад х= 083;орпропамід), перед початком застосуванl= 5;я препара = 90;у Гl= 3;имакс^® рекомендуєm= 0;ься почекати декілька днів. Це дозволить зменшити ризик гіпоглікемo= 0;чних реакцій внаслідок адитивної д= 10;ї двох лікарських засобів.

Рекомен&= #1076;ована початкова доза ˗ 1 мг глімепіридm= 1; на добу. Як зазначалосn= 3; вище, доза може бути поетапно збільшена з урахуванняl= 4; реакцій на препарат.

Перех= 110;д з інсуліну н= 072; препарат Глимакс^®.

У виняткових випадках хворим на цукровий ді = 72;бет II тl= 0;пу, які приймають інсулін, мож= 077; бути показа = 85;а заміна його на Глимакс^®. Тk= 2;кий перехід слі = 76; проводити під пильним = 085;аглядом лікаря.

&#= 1044;іти.

Існу&= #1102;чих даних стосовно бе = 79;пеки та ефективносm= 0;і препарату у дітей недостатньl= 6;, тому його не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти цій категорії пацієнтів.

Перед= 086;зування.

Передоз&= #1091;вання може призводити до гіпоглік = 77;мії, яка триває від 12 до 72 годи = 85; і після перш= 086;го полегшення може з’являтися повторно. Симптоми можуть проявитися = 95;ерез 24 години після всмоктуванl= 5;я препарату. Я= 082; правило, для таких хвори = 93; рекомендуєm= 0;ься спостережеl= 5;ня в клініці. Можут= ;ь виникати нудота, блювання та біль в епіга= 089;тральній ділянці. Гіпоглікемo= 0;я часто може супроводжуk= 4;атися неврологічl= 5;ими симптомами, такими як неспокій, тремор, розлади зор = 91;, порушення координаціo= 1;, сонливість, кома та судо= 084;и.

&#= 1051;ікування передозуваl= 5;ня. Лікуванн= 03; полягає, у першу чергу, у перешкодж = 72;нні абсорбції препарату. Для цього не= 086;бхідно викликати б = 83;ювання, а потім випити води або лимонад = 91; з активован = 80;м вугіллям (адсорбент) та сульфато = 84; натрію (проносне). Якщо прийняти велику кіль = 82;ість глімепіридm= 1;, показано промивання шлунка, післ= 103; чого − застосуванl= 5;я активованоk= 5;о вугілля та сульфату натрію. У раз&#= 1110; тяжкого передозуваl= 5;ня необхідна госпіталізk= 2;ція до відділення реанімації. Якомога шви = 76;ше слід розпочати введення глюкози: у ра&#= 1079;і необхідносm= 0;і – спочатку одноразова = 74;нутрішньов&#= 1077;нна ін’єкція 50 мл = 50 % розчину, а по&#= 1090;ім – вливання 10 % розчину, постійно контролюючl= 0; рівень глюкози в крові. Подальше лікування – симптоматиm= 5;не.

При лікуванні гіпоглікемo= 0;ї, спричиненоo= 1; випадковим прийомом препарату Глимакс^=
Ò, = у немовлят і дітей молодшого віку дозу гл= 102;кози потрібно особливо ретельно коригувати = 79; огляду на можливість виникнення небезпечноo= 1; гіперглікеl= 4;ії, а її контрол= 100; здійснюватl= 0; шляхом уважного сп = 86;стереження за рівнем глюкози в крові.

&#= 1055;обічні реакції.

З огляду на досвід застосуванl= 5;я Глимаксу^® та інши= 093; похідних сульфонілсk= 7;човини, під час клінічних досліджень спостерігаl= 3;ися побічні реакції, наведені нижче за кла= 089;ами органів та систем у порядку зменшення частоти виникнення: ті, що виникали дуже часто: = ³ l= /10; часто: ³<= /span> 1= /100 до <1/10; нечасто:= = ³ 1= /1000 до < 1/100; рідко: = ³ 1= /10000 до <1/1000; дуже рідко: <1/10000); частота нев= 10;дома (не можна розрахуватl= 0; за наявними даними).

&#= 1047; боку крові т= 072; лімфатичноo= 1; системи.<= /span>

Рідко: тромбоцитоl= 7;енія, лейкопенія, гранулоцитl= 6;пенія, агранулоциm= 0;оз, еритропеніn= 3;, гемолітичнk= 2; анемія та панцитопенo= 0;я, які, як правило, є зворотними після відміни пре = 87;арату. Частота невідома: тяжка тромбоцитоl= 7;енія із кількіст= 02; тромбоцитіk= 4; менше ніж 10000/мкл &#= 1090;а тромбоцитоl= 7;енічна пурпура.

З боку імунно= 11; системи.

Дуже рідко: лейкопластl= 0;чний васкуліт, п= 086;мірні реакції гіперчутлиk= 4;ості, які можуть прогресуваm= 0;и до тяжких форм, супроводжуn= 2;чись задишкою, падінням артеріальнl= 6;го тиску та іноді шоком.

Частота невідома: мl= 6;жлива перехресна алергія з препаратамl= 0; сульфонілсk= 7;човини, сульфонаміk= 6;ами або споріднениl= 4;и сполуками.=

Мk= 7;таболічні та аліментарнo= 0; розлади. <= /span>

Рідко: гіпоглікемo= 0;я.

Такі гіп= оглікемічнo= 0; реакції переважно виникають негайно, можуть бути тяжкими та н= 077; завжди легк = 86; можуть бути скорегованo= 0;. Виникнення подібних реакцій, як і у разі лікування іншими гіпоглікемo= 0;чними засобами, залежить ві = 76; індивідуалn= 0;них факторів, таких як звички у харчуванні та доза препарату (детальніше = 076;ив. у розділі «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

З боку органі = 74; зору.

Частота невідома: мо= 078;уть виникати транзиторнo= 0; зорові розлади, осо= 073;ливо на початку лікування, зумовлені з = 84;іною рівня глюкози у крові.

З боку шлунко = 74;о-кишкового тракту.

Дуже рідко: нудота, блювання, діарея, здут= 090;я живота, відчуття дискомфортm= 1; у животі, біль у животі, які рідко призводять до необхідносm= 0;і припинення лікування.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи.

Частота невідома: пі= 076;вищення рівня печінкових = 92;ерментів.

Дуже рідко: пl= 6;рушення функції печінки (наприклад, з холестазом або жовтяницею), гепатит, печінкова недостатніl= 9;ть.

З боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини.

Частота невідома: мl= 6;жуть виникнути реакції гіперчутлиk= 4;ості, включаючи свербіж, висипання, к= 088;опив’янку та чутливість до світла.

Лk= 2;бораторні показники:=

Дуже рідко: &#= 1079;ниження рівня натрі= 02; у сироватці крові.

Повідомле = 85;ня про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції.

Пові= 076;омлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікар = 89;ького засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідо = 84;ляти про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та в= 110;дсутності ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua= .

Термі= 085; придатностo= 0;. 3 роки.

&#= 1059;мови зберігання.

Зберіга&= #1090;и при температурo= 0; не вище 25 = °&#= 1057; в оригінальнo= 0;й упаковці.

Зберіга&= #1090;и у недоступноl= 4;у для дітей місці.

&#= 1059;паковка.

l= 7;о 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по= ; 10 блістерів у картонній упаковці.<= /span>

&#= 1050;атегорія відпуску.=

За рецептом.=

Вироб= 085;ик.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif'>&#= 1058;ОВ «КУСУМ ФАРМ&raq= uo;.

Місце= 079;находження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

40020, Україна, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, 54

ГЛИ= МАКС®

ГЛИ= МАКС^®