MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D262A4.12791750" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D262A4.12791750 Content-Location: file:///C:/680B5D03/UA57510101_55FC.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для
медичного застосування лікарського засобу
Скл=
ад:
дію=
ча
речовина: digoxin;
1
таблетка містить дигоксину у перерахуванні на 100 % вміст основної речовини 0,1 мг;
доп=
оміжні
речовини: цукор, крохмаль картопляний, глюкоза, олія мінеральна, тальк, магнію
стеарат.
Лік=
арська
форма.
Таблетки.
Осн=
овнi
фiзико-хiмiчні властивостi: таблетки білого кольору.
Фар=
макотерапевтична
група.
Кардіологічні препарати. Серцеві глікозиди. Глікозиди наперстянки. Код АТХ =
C01A
A05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка=
.
Високоліпофільний серцевий глікозид середньої тривалості дії, який
одержують із листя наперстянки шерстистої. Проявляє позитивну інотропну дію=
за
допомогою утворення комплексу з Na+-K+=
-АТФази і порушення
транспортування іонів натрію і калію через мембрани кардіоміоцитів. У
результаті збільшується трансмембранне транспортування іонів кальцію і подс=
илюється
їхнє вивільнення всередині кардіоміоцитів, і як наслідок – підвищується
активність міофібрил. Сповільнює AV-провідність, подовжує ефективний
рефрактерний період і уповільнює частоту серцевих скорочень переважно за
рахунок підвищення тонусу парасимпатичної і зниження тонусу симпатичної час=
тини
вегетативної нервової системи.
Фар=
макокінетика.
Препарат добре всмоктується з травного тракту.
Біодоступність препарату становить 50-80 % залежно від кислотності шлунково=
го
соку, моторики кишечнику, кровопостачання шлунка і кишечнику. Дигоксин
зв’язується з білками плазми крові на 20-40 %, співвідношення концентрації
дигоксину у сироватці крові і міокарді відповідає 1:67. 80-85 % препарату у
незміненому вигляді виводиться нирками (фільтрація і секреція), решта –
піддається біотрансформації у печінці і виводиться у вигляді неактивних
метаболітів з калом. У дітей до 12 років дигоксин практично не піддається
біотрансформації. При прийомі внутрішньо початковий ефект спостерігається ч=
ерез
1,5-3 години із досягненням максимуму через 4-6 годин. Період напіввиведення
дигоксину становить 30-40 годин і залежить від стану здоров’я і віку пацієн=
та
(при підвищенні співвідношення сполучної тканини до маси тіла період
напіввиведення препарату подовжується). При порушенні фільтраційної і
секреторної функції нирок застосування дигоксину небезпечне через кумуляцію
препарату (період напіввиведення досягає
такого дигітоксину і
становить
6-8 діб). Зниження кліренсу ендогенного креатиніну до=
50
мл/хв вимагає зниження підтримуючої дози препарату на 1/=
3-1/2.
Чутливість у дітей віком до 10-12 років до серцевих глікозидів і зокрема до
дигоксину знижена, що вимагає застосування більш високих доз препарату
порівняно з підлітками і дорослими для досягнення терапевтичного ефекту.
Клінічні
характеристики.
Показання. Застійна серцева недостатність, мерехті=
ння та
тріпотіння передсердь (для регуляції частоти серцевих скорочень),
суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія.
Протипоказання.
· Підвищена чутливість до компонентів препарату/інших
серцевих глікозидів;
· інтоксикація препаратами наперстянки, що
застосовувалися раніше;
· аритмії, спричинені глікозидною інтоксикацією, в
анамнезі;
· виражена синусова брадикардія, AV-блокада ІІ-ІІІ
ступеня, синдром Адамса-Стокса-Морганьї;
· синдром каротидного синуса;
· гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
· суправентрикулярні аритмії, асоційовані з додаткови=
ми AV-шляхами провідно=
сті, у
т. ч. синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта;
· шлуночкова пароксизмальна тахікардія/фібриляція
шлуночків;
· аневризма грудного відділу аорти;
· гіпертрофічний субаортальний стеноз;
· ізольований мітральний стеноз;
· ендокардит, міокардит, нестабільна стенокардія, гос=
трий
інфаркт міокарда, констриктивний перикардит, тампонада серця;
· гіперкальціємія, гіпокаліємія.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види
взаємодій. Засоби, що спричиняють
гіпокаліємію, можуть збільшити чутливість до дигоксину (деякі діуретики, со=
лі
літію, глюкокортикостероїди).
Концентрації дигоксину у сироватці крові можуть зрост=
ати
при одночасному застосуванні таких препаратів: аміодарон, празозин, пропафе=
нон,
хінідин, спіронолактон, тетрациклін, еритроміцин, гентаміцин, індометацин,
хінін, триметоприм, інтраконазол, альпразолам, верапаміл, фелодипін, ніфеди=
пін.
Концентрації дигоксину у сироватці крові можуть
знижуватися при одночасному застосуванні таких препаратів як антациди,
каолін-пектин, деякі проносні препарати, холестирамін, сульфасалазин, неомі=
цин,
рифампіцин, деякі цитостатики, пеніциламін, метоклопрамід, адреналін, сальб=
утамол.
Адр=
еноміметичні
засоби.
Одночасне застосування ефедрину гідрохлориду, адреналіну гідрохлориду або
норадреналіну гідротартрату, а також селективних бета-адреноміметичних засо=
бів
із серцевими глікозидами може спричинити виникнення аритмії серця.
Амі=
назин та
інші фенотіазинові похідні. Дія серцевих глікозидів зменшується.
Ант=
ихолінестеразні
препарати. При одночасному застосуванні антихолінестеразних препаратів із серцеви=
ми
глікозидами брадикардія посилюється. У разі необхідності її можна усунути а=
бо
послабити введенням атропіну сульфату.
Глю=
кокортикостероїди.
=
При
виникненні гіпокаліємії внаслідок тривалого лікування глюкокортикостероїдами
можливе збільшення небажаних ефектів серцевих глікозидів.
Діу=
ретичні
засоби. При поєднанні діуретичних засобів (спричиняють гіпокаліємію і
гіпомагніємію, але збільшують концентрацію іонів кальцію у крові) із серцев=
ими
глікозидами дія останніх посилюється. При одночасному їх застосуванні слід
дотримуватися оптимального дозування. Можна періодично призначати калійзбер=
ігаючі
діуретики (спіронолактон, триамтерен), що усувають гіпокаліємію та аритмію.
Однак при цьому може розвинутись гіпонатріємія.
Пре=
парати
калію.
Під впливом препаратів калію небажані ефекти серцевих глікозидів зменшуютьс=
я.
Пре=
парати
кальцію. При лікуванні серцевими глікозидами парентеральне застосування препара=
тів
кальцію небезпечне, оскільки кардіотоксичні ефекти (аритмії) посилюються.
Кис=
лоти
етилендіамінтетраоцтової динатрієвої солі. Спостерігається зниження
ефективності та токсичності серцевих глікозидів.
Пре=
парати
кортикотропіну. Дія серцевих глікозидів під впливом кортикотропіну може посилюватися.
Пох=
ідні
ксантину. Препарати кофеїну або теофіліну інколи спричиняють виникнення аритмії
серця.
Нат=
рію
аденозинотрифосфат. Не слід призначати натрію аденозинотрифосфат одночасно з серцевими
Вуг=
ілля
активоване. У зв’язку зі зменшенням засвоєння у травному тракті дія серцевих глікоз=
идів
часто послаблюється.
Ерг=
окальциферол.
=
При
гіпервітамінозі, спричиненому ергокальциферолом, можливе посилення дії серц=
евих
глікозидів, зумовлене розвитком гіперкальціємії.
Нар=
котичні
аналгетики. Комбінація фентанілу та серцевих глікозидів може спричинити артеріальну
гіпотензію.
Нап=
роксен. У здорових людей
поєднання серцевих глікозидів з напроксеном не впливає на результати
психологічного тестування.
Пар=
ацетамол. Клiнiчне значенн=
я цiєї
взаємодiї вивчено недостатньо, але є данi про зменшення видiлення нирками
серцевих глікозидів пiд впливом парацетамолу.
Дофетилід: підвищується ризик аритмії=
типу
«torsades de pointes».
Морацизин: можливі додаткові ефекти на
серцеву провідність, значне подовження інтервалу QT, що може призвести до
AV-блокади.
Міорелаксанти (едрофоній, суксаметоній,
панкуроній, тизанідин): можливе посилення артеріальної гіпотензії, надмірна
брадикардія та AV-блокада
через швидке виведення калію з клітин міокарда. Одночасного застосування сл=
ід
уникати.
β-адреноблокатори, у т. ч. соталол, та
блокатори кальцієвих каналів: підвищується ризик проаритмічних подій, адитивний впл=
ив
на провідність AV-вузла може привести до брадикардії та повної блокади серц=
я.
Фенітоїн: внутрішньовенне введення
фенітоїну не слід застосовувати для лікування дигоксин-індукованої аритмії
через ризик зупинки серця.
Колхіцин: можливе підвищення ризику
розвитку міопатії.
Мефлохін: можливе підвищення ризику
розвитку брадикардії.
Еторикоксиб, кетопрофен, мелоксикам, піроксика=
м і
рофекоксиб не підвищують рівень дигоксину у плазмі крові.
Особливості застосування. При лікуванні дигоксином х=
ворий
має перебувати під контролем лікаря. При тривалій терапії оптимальну
індивідуальну дозу препарату зазвичай підбирає лікар протягом 7-10 днів.
Підбирати дози не=
обхідно
особливо ретельно для пацієнтів літнього віку та/або ослаблених пацієнтів,
пацієнтів із порушеннями функції нирок, імплантованим кардіостимулятором,
оскільки у них токсичні ефекти можуть проявлятися при застосуванні доз, які
зазвичай добре переносяться іншими пацієнтами.
Ризик виникнення дигіталісної інтоксикації
підвищений у пацієнтів з гіпокаліємією, гіпомагніємією, гіперкальціємією,
гіпернатріємією, гіпотиреозом, «легеневим» серцем. Таким хворим слід уникати
застосування дигоксину у високих разових дозах.
Препарат протипоказаний для застосування при
гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, його можна з обережністю
застосовувати при супутній фібриляції передсердь та серцевій недостатності.=
З обережністю застосовувати препарат пацієнтам=
із
захворюваннями щитовидної залози. При зниженій функції щитовидної залози
початкова та підтримуючі дози дигоксину мають бути знижені. При гіпертиреозі
існує відносна резистентність до дигоксину, внаслідок чого дози препарату
можуть бути збільшені. При проведенні курсу лікування тиреотоксикозу слід
зменшити дози дигоксину при переведенні тиреотоксикозу у контрольований ста=
н.
Пацієнтам із синдромом короткої кишки або з
синдромом мальабсорбції внаслідок порушення всмоктування дигоксину можуть
знадобитися більш високі дози препарату.
У період лікування
дигоксином слід регулярно проводити контроль ЕКГ та концентрації електроліт=
ів
(калію, кальцію, магнію) у сироватці крові. Потрібна корекція електролітного
балансу, оскільки гіпокаліємія та гіпомагніємія посилюють токсичність
глікозидів наперстянки.
З особливою обережністю застосовувати препарат
пацієнтам літнього віку. Враховуючи те, що у пацієнтів літнього віку
подовжується період напіввиведення, існує підвищений ризик виникнення побіч=
них
ефектів та імовірність передозування.
У разі необхідності застосування строфантину й=
ого
слід призначати не раніше ніж чере=
з 24 години після відміни
дигоксину.
Під час лікування слід обмежити вживання їжі, =
яка
важко перетравлюється, та продуктів, що містять пектини.
Якщо
у па=
цієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися=
з
лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагіт=
ності
або годування груддю. Інформація щодо можливості тератогенної дії дигоксину
відсутня. Слід враховувати, що дигоксин проникає крізь плаценту та його клі=
ренс
у період вагітності подовжується.
У період вагітності препарат можна застосовува=
ти
тільки тоді, коли, на думку лікаря, очікувана користь для матері перевищує
потенційний ризик для плода.
Дигоксин проникає у грудне молоко у кількості,=
що
не впливає негативно на дитину (концентрація дигоксину у грудному молоці
становить 0,6-0,9 % від концентрації у плазмі крові матері). При застосуван=
ні
дигоксину жінкам, які годують груддю, слід контролювати частоту серцевих
скорочень у дитини.
Здатність впливати на швидк=
ість
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. =
b>Зазвичай не впливає. Однак, враховуючи можливі
побічні ефекти з боку нервової системи, пацієнтам під час лікування препара=
том
рекомендується утримуватися від =
керування
автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дор=
ослим для швидкої
дигіталізації внутрішньо призначати 0,5-1 мг, а потім кожні 6 годин по
0,25-0,75 мг протягом 2-3 днів; після поліпшення стану хворого слід перевод=
ити
на підтримуючу дозу (0,125-0,5 мг на добу за 1-2 прийоми). При повільній
дигіталізації лікування одразу розпочинати з підтримуючої дози (0,125-0,5 м=
г на
добу за 1-2 прийоми); насичення у цьому випадку настає приблизно через 1
тиждень після початку терапії. Максимальна добова доза для дорослих станови=
ть
1,5 мг.
Діти.
До=
зу
препарату для дітей визначати індивідуально з урахуванням обраної схеми
дигіталізації, віку і маси тіла дитини.
Вік дитини= h2> |
Доза насичення, мкг/кг |
Доб=
ова
підтримуюча доза, яку призначають у 2 прийоми на добу |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Недоношені |
20-=
30 |
5-7=
,5 |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Доношені новона=
роджені |
25-=
40 |
6-1=
0 |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>1 місяць – 2 ро=
ки |
35-=
60 |
10-=
15 |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Від 2 років і с=
тарше |
30-=
40 |
7,5=
-15 |
<=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>Максимальна доб=
ова доза |
0,7=
5-1,5 мг |
0,1=
25-0,5
мг |
Діти. Препарат можна
застосовувати дітям.
Передозування.
Симптоми:
з боку серцево-судинної системи: аритмії, у тому числі брадикардія, атріовентрикулярна
блокада, шлуночкові тахікардії або екстрасистолія, фібриляція шлуночків;
з боку травного тракту: анорексія, нудота, блювання, діарея;
з боку центральної нервової системи та органів чуття:=
головний біль, підвищена втомлюваність, запамороченн=
я,
рідко – порушення сприйняття кольорів, зниження гостроти зору, скотома, мак=
ро-
і мікропсія, дуже рідко – сплутаність свідомості, синкопальні стани.
Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля,
колестиполу або колестираміну. При виникнен=
ні
аритмії внутрішньовенно краплинно вводити 2-2,4 г калію хлориду з 10 ОД
інсуліну у 500 мл 5 % розчину глюкози (введення припиняти при концентрації
калію у сироватці крові 5 мEq/л). Засоби, що містять калій, протипоказані п=
ри
порушенні передсердно-шлуночкової провідності. При вираженій брадикардії
призначати розчин атропіну сульфату. Показана оксигенотерапія. Як дезінтокс=
икаційний
засіб призначати також унітіол, етилендіамінтетраацетат. Терапія симптомати=
чна.
При розвитку гіпокаліємії у ви=
падку
відсутності повної блокади серця слід вводити препарати калію. При повній
блокаді серця проводити електрокардіостимуляцію. При аритміях застосовувати
лідокаїн, прокаїнамід, фенітоїн.
При передозуванні дигоксину, що становить загр=
озу
для життя, показане введення через мембранний фільтр фрагментів овечих анти=
тіл,
які зв’язують дигоксин (Digoxin imm=
une
Fab, Digitalis-Antidote BM); 40 мг антидоту зв’язують приблизно 0,6 мг
дигоксину.
Діаліз та обмінне переливання крові при отруєнні глікозидами наперстянки
малоефективні.
Побічні реакції.
З боку
серцево-судинної системи: порушення ритму та провідності (синусова брадикардія,
екстрасистолія, атріовентрикулярна блокада, пароксизмальна передсердна
тахікардія, фібриляція шлуночків, шлуночкові аритмії).
З б=
оку
системи крові: рідко – еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: реакції гіперчутл=
ивості,
включаючи свербіж, гіперемію, висипання, у=
т. ч. еритематозне, папульозне, макулопапульозне, везикульозне;
кропив’янку, набряк Квінке.
З боку ендокринної системи:=
дигоксин має естр=
огенну
активність, тому можлива гінекомастія у чоловіків при тривалому застосуванн=
і.
Психічні порушення: =
дезорієнтація,
сплутаність свідомості, амнезія, депресія, можливі гострий психоз, марення,
зорові і слухові галюцинації, особливо у пацієнтів літнього віку, повідомля=
лося
про випадки судом.
З боку нервової системи: головний біль, невралгія,
підвищена втомлюваність, слабкість, запаморочення, сонливість, погані
сновидіння, неспокій, нервозність, збудження, апатія.
З б=
оку
органів зору: нечіткість зору, світлобоязнь, ефект ореолу, порушення зорового сприйняття (сприйняття навколишніх предметі=
в у
зеленому, білому або жовтому кольорах).
З боку травного тракту: анорексія, нудот=
а,
блювання, абдомінальний біль, діарея, порушення вісцерального кровообігу,
ішемія та некроз кишечнику.
По=
бічні
реакції дигоксину є дозозалежними і зазвичай розвиваються при дозах, які
перевищують необхідні для досягнення терапевтичного ефекту. Дози препарату =
слід
ретельно підбирати і коригувати залежно від клінічного стану пацієнта.
Термін придатності. 4 роки.
Умо=
ви
зберiгання. При температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. =
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упа=
ковка. Таблетки № 50 у б=
анках
або контейнерах; № 50 у банках або контейнерах у пачці; № 25 у блістерах; № 25х2 у блістера=
х у
пачці; № 10х5 у блістерах у пачці.
Кат=
егорія
відпуску. За рецептом.
Вир=
обник.
Товариство з обмеженою
відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС», або
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП», або
Товарис=
тво з
обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
Міс=
цезнаходження
виробника та його адреса місця провадження діяльності.
=
(Товариство
з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)
=
(Товариство
з обмеженою відповідальністю «ФАРМЕКС ГРУП»)
=
(Товариство
з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Здоров'я»)