ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МУКОЛВАН<= /o:p>

Склад:

діюча речовина: ambroxol;

1 мл розчину містить амброксолу гідрохлориду 7,5 мг;

допоміжні речовини: натрію = хлорид; кислота лимонна, моногідрат; натрію гідрофосфат, додек= агідрат; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкці= й.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.=

Фармакотерапевтична група. = Засоби, що застосовуються при кашл= ю та застудних захворюваннях. Муколітичні засоби. Код АТХ R05C B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амброксолу гідрохлорид, заміщений = бензиламін, є метаболітом бромгексину. Він відрізняєт= ься від бромгексину відсутністю метильної групи та наявністю гідроксильної групи у пара-транс-положенні ц= иклогексилового кільця.

Амброксол чинить секретолітичну і секретомоторну дію у бронхіальному тракті.

У доклінічних дослідженнях він збі= льшував частку серозного компонента бронхіальної секреції. Амброксол сприяє видаленню слизу шляхом зниження в’язкості та активації циліарного епітелію.

Амброксол активує систему сурфактанта за рахунок безпосереднього впливу= на пневмоцити ІІ типу в альвеолах та клітини Клара в ділянці малих дихальних шляхів. Він посилює утворення та виведення поверхнево-активного матеріалу в альвеолах та бронхіальному дереві плода та дорослого організму. Ці ефекти б= ули продемонстровані у різних біологічних видів на культурах клітин та in vivo.<= /span>

Крім того,= в різних доклінічних дослідженнях було продемонстровано антиоксидантні ефекти амброксолу.

Фармакокінетика. При внутрішн= ьовенному застосуванні біодоступність препарату за визначенням становить 100 %. Після внутрішньовенного введення кінетика амброксолу у терапевтичному діапазоні застосування становить 15‑90 мг з лінійною залежністю від дози, при ц= ьому навіть при внутрішньовенному введенні 1,0 г не спостерігається відчутних відхилень від лінійності дози.

Розподіл. Приблизно 85&= nbsp;% (80‑90 %) препарату зв’язується з білками плазми крові. У легене= вій тканині амброксол досягає більш високої концентрації, ніж у плазмі крові, п= ри парентеральному введенні. Амброксол може проникати у цереброспінальну рідин= у, через плацентарний бар’єр та виділяється у грудне молоко.

Біотрансформація. Формування метабо= літів, здатних проникати в нирки (наприклад, дибромантранілов= а кислота, глюкуронід), відбувається у печінці.

Виведення. Майже 90 % п= репарату виводиться нирками у формі метаболітів, що утворюються в печінці. Менше 10&= nbsp;% амброксолу виводиться нирками у незміненому вигляді. Через високий ступінь = зв’язування з білками, великий об’єм розподілу та повільний перерозподіл препарату з тк= анин в кров при діалізі або форсованому діурезі суттєве виведення амброксолу малоймовірне.

Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить 7‑12 годи= н. Період напіввиведення з плазми амброксолу та його метаболітів становить приблизно 22 години.

Після внутрішньовенного введення здоровим пацієнтам, загальний кліренс становить 660 мл/хв, при цьому нирковий кліренс становить приблизно 4,= 5 % від загального кліренсу.

Пацієнти з порушенням функції печінки та нирок. У пацієнтів з тяжкими розладами з боку печінки кліренс амброксолу знижується на 20‑40 %. У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок необхідно враховувати кумуля= цію метаболітів амброксолу. У дорослих пацієнтів із порушенням функції печінки виведення амброксолу гідрохлориду зменшене, що зумовлює в 1,3-2 рази вищу й= ого концентрацію у плазмі крові. Оскільки терапевтичний діапазон амброксолу гідрохлориду достатньо широкий, змінювати дозування не потрібно.=

Діти. У новонароджених, яким повторно внутрішньовенно вводили амброксол, період напіввиведення приблизно подвоюва= вся, що вказує на знижений кліренс.

&n= bsp;

Клінічні характеристики.

Показання. Для підсилення вироблення легеневого сурфактанта у недоношених дітей та новонароджених із синдромом дихальної недостатності.

Протипоказання. Відома гіперчутливість до амброксо= лу гідрохлориду або інших компонентів лікарського засобу.=

Взаємодія з іншими лікарськими зас= обами та інші види взаємодій. До цього часу не встановлено клінічно знач= ущих взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування препарату та засобів, що пригнічують кашель, може призвести до надмірного накопичення слизу внаслідок пригнічення кашльо= вого рефлексу; така комбінація можлива тільки після ретельної оцінки лікарем співвідношення очікуваної користі та можливого ризику від застосування.

Лабораторні аналізи<= o:p>

Одночасне застосування амброксолу й антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, доксицикліну й еритроміцину) призводить до підвищення концентр= ації антибіотиків у бронхолегеневих секретах і мокро= тинні.

Особливості застосування. <= /i>Надходили повідомлення про тяжкі ураження шкіри, такі як: = мультиформна еритема, синдром Стівенса‑Д= жонсона/токсичний епідермальний некроліз та гострий генералізований екзантематозний пустульоз пов’язані із застосуванням амброксолу гідрохлориду. Якщо присутні симптоми прогресування висипання на шкірі (іно= ді пов’язані з появою пухирців або ураженням слизової оболонки), слід негайно припинити лікування= амброксолом гідрохлоридом та звернутися за медичною допомогою.

Якщо внутрішньовенне = введення здійснюється надто швидко, в дуже рідкісних випадках можуть виникати головн= ий біль, підвищена втомлюваність, виснаження і відчуття важкості в ногах.

Оскільки амброксол може посилювати секрецію слизу, препарат слід застосовувати з обережністю при порушенні бронхіальної моторики та посиленій секреції слизу (наприклад при такому рідкісному захворюванні, як первинна циліарна дискінезія).

Препарат= слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушеннями функції нирок або тяжким захворюванням печінки. При застосуванні амброксолу, як і будь-якої діючої речовини, яка метаболізується у печінці, а потім виводиться нирками, накопичення метаболітів, які утворюються у печінці, спостерігається у паціє= нтів з тяжкою нирковою недостатністю.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності а= бо годування груддю. Дані відсутні через відсутність показань.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не стосується, оскільки препарат застосовують недоношеним діт= ям та новонародженим.<= /b>

Спос= іб застосування та дози. Для внутрішньовенної інфузії.

Дозування=

30 мг на 1 к= г маси тіла і на добу, розділені на 4 одиночні дози.
Дозування при нирковій і/або печінковій недостатності. При тяжкій нирковій недостатності або тяжкій печінковій недостатності підтримувальну дозу потрібно відповідно знизити або збільшити інтервал між введенням доз.

Розчин потрібно вводи= ти за допомогою помпового пристрою для інфузій шляхом короткої інфузії протягом щонайменше 5 хвилин. Лікарський зас= іб також можна вводити у вигляді крапельної інфузії. Для цього підходять такі розчини: фізіологічний розчин або розчин Рінгера.

Тривалість лікування – 5 днів.

Вміст 1&= #8209;6 ампул слід розвести у 250‑500 мл фізіологічного розчину або розчину Рінгера. Розчин, розв= едений за допомогою фізіологічного розчину або розчину Рінгера, стабільний з фізико-хімічної точки зору протягом 24 годин при температурі 15‑25 &o= rdm;C. Стабільність готового розчину б= ула підтверджена для діапазону концентрацій від 0,03 мг/мл до 0,34 мг/мл.<= /span> З мікробіологічної точки зору, якщо відкриття ампул і розведення пов’язане з ризиком мікробіологічної контамінації, розчин слід використати одразу після приготування. Якщо цього не сталось, відповідальність за умови= та терміни зберігання несе користувач. Якщо жоден з цих розчинників недоступни= й, розчин глюкози 5 % може бути застосований, як альтернативний. При застосуванні розчину глюкози 5 % вміст ампул слід розводити безпосередньо п= еред використанням. Якщо розчин не було використано негайно після приготування, = його потрібно утилізувати.=

Діти. Застосовувати недоношеним дітям та новонарод= женим за показаннями.

Передозування. Наразі немає повідомлень щодо спец= ифічних симптомів передозування. Симптоми, що спостерігаються у разі випадкового передозування або медичної помилки, аналогічні з відомими побічними реакція= ми при застосуванні в рекомендованих дозах і можуть потребувати симптоматичного лікування.

Побічні реакції.=

Для оцінки частоти по= бічних реакцій було використано таку класифікацію:

дуже часто

≥ 10 %;

часто

≥ 1 – < 10 %;

нечасто

≥ 0,1 – < 1 %;

рідко

≥ 0,01 – < 0,1 %;

дуже рідко

< 0,01 %;

невідомо

неможливо оцінити на основі наявних даних.=

З боку імунної системи:

рі= дко – реакції гіперчутливості;

не= відомо – анафілактичні реакції, включаючи анафілактичний шок, ангіоневротичний набря= к і свербіж.

З боку шкіри та підшкірної жирової клітковин= и:

не= часто – еритема;

рі= дко – висип, кропив’янка;

не= відомо – серйозні шкірні побічні реакції (у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса–Джонсона/токсичний епідермальний некроліз і гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

З боку шлунково-кишкового тракту:

нечасто – сухість у роті, запор, слинотеча, сухість у горлі;

невідомо – нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:<= /o:p>

нечасто – ринорея, дисп= ное (як симптом реакції підвищеної чутливості).

З боку нирок та сечовидільної системи:

нечасто – розлади сечовипускання.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Порушення загального характеру та патологічні явища у місці введення препарату:

нечасто – підвищення температури тіла та озноб, реакції з боку слизової оболонки.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важли= вою процедурою. Це дає змогу продовжувати контролювати співвідношення користь/р= изик для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомля= ти про усі підозрювані побічні реакції у ДП «Державний експертний центр МОЗ України».

Термін придатності. 5 років.=

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 ºС в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.<= i>

Несумісність. Препарат не слід змішувати з іншими розчинами, окр= ім фізіологічного розчину і розчину Рінгера.

Упаковка. По 2 мл в ампулах № 5 в пачці; № 5 у блістері в пачці.=

Категорія відпуску. За рецептом.<= /o:p>

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідн= ий завод «ГНЦЛС».

ТОВАРИСТВО З О= БМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61057, Харківська обл., місто Харків, вулиця Воробйова, будинок 8.

= (Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС»)

Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 22.

= (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРПОРАЦІЯ «ЗДОРОВ’Я»)

дуже часто	≥ 10 %;
часто	≥ 1 – < 10 %;
нечасто	≥ 0,1 – < 1 %;
рідко	≥ 0,01 – < 0,1 %;
дуже рідко	< 0,01 %;
невідомо	неможливо оцінити на основі наявних даних.=