ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦ= ІЯ

для медичного застосування лікарського засобу<= /p>

БРОНХОРИЛ®

(BRONCHORYL^=
®)

Склад:

діючі речовини: 5 мл сиропу містять сальбутамолу сульфату еквівалентно сальбутамолу 2 мг, бромгексину гідрохлориду 4 мг, фенілефр= ину гідрохлориду 2,5 мг;

допоміжні речовини: цукроза; натрію метилпарабен (E 21= 9); натрію пропілпарабен (Е 217); глюкози розчин; сорбіту розчин, що не кристал= ізується (Е 420); пропіленгліколь; кислота лимонна, моногідрат; натрію дигідрофосфат дигідрат; динатрію едетат; есенція малинова; фруктовий змішаний смак; барвн= ик Понсо 4R (Е 124); вода очищена.

Лікарська форма. Сироп.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: прозора сиропоподібна рідина рожевого кольору, яка має приємний аромат, солодка на смак.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування обструктивних захворювань дихальних шляхів. Адренергічні засоби д= ля системного застосування. Селективні агоністи бета-2-адренорецепторів. Код А= ТХ R03С С.

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Бронхорил^® ─ комбінований препарат, який містить бронхолітичну складову (сальбутамол), відхаркувальний компонент (бромгексину гідрохлорид), а також компонент із судинозвужувально= ю та протинабряковою дією на слизову оболонку носа (фенілефрину гідрохлорид).

Сальбутамол ─ β-адреноміметик з переважаючим впливом на β₂-адренорецептори (локалізовані, зокрема, у бронхах, біометрії, кровоносних судинах). Попереджує і знімає бронхоспазм, зменшує опір у дихальних шляхах, збільшує життєву ємність леге= нь. Попереджує вивільнення медіаторів запалення (гістаміну). Покращує мукоциліа= рний кліренс. Практично не впливає на β₁-адренорецептори серця. Спричиняє розширення коронарних артерій. Майже не знижує артеріальний тиск. Ефект дії сальбутамолу розвивається швидко і триває 3–4 години.

Бромгексин чинить муколітичну (секретолітичну), відхаркувальну і слабку протикашльову дію. Муколітична дія пов’язана зі зменшенням в’язкості бронхіального секрету, що зумовлено деполімеризацією і розрідженням мукопротеїнових і мукополісахаридних волокон секрету. Бромгекс= ин стимулює секреторні клітини слизової оболонки бронхів, які продукують секре= т, що містить нейтральні полісахариди. Бромгексин стимулює утворення сурфактан= та ─ поверхнево-активної речовини ліпідо-білково-мукополісахаридної прир= оди, що синтезується у клітинах альвеол. Біосинтез сурфактанта порушується при різних бронхолегеневих захворюваннях, що призводять до порушення стабільнос= ті альвеолярних клітин, ослаблення їхньої реакції на несприятливі фактори. Терапевтична дія бромгексину проявляється через 24–48 годин від початку лікування.

Фенілефрину гідрохлорид – стимулятор α-адренорецепторів судин, незначною мірою впливає на β-адренорецептори серця. Спричиняє звуження артерій. Завдяки судинозвужувальній дії, а також внаслідок безпосередньої стимуляції α-адренорецепторів кровоносних судин слизової оболонки носа зменшує яв= ища назальної гіперемії, набряк, покращує прохідність дихальних шляхів. Зменшує запальні прояви при вазомоторному і сінному риніті. Завдяки раціональній комбінації сальбутамолу, бромгексину та фенілефрину препарат ефективно та швидко зменшує вираженість функціональних порушень з боку дихальної системи= .

Фармакокіне= тика.

Фармакокінетика Бронхорилу^® зумовлена фармакокінетикою окремих компонентів препарату.

Сальбутамол, що входить до складу препарату, до= бре всмоктується зі шлунково-кишкового тракту (приблизно 85 %). Зв’язування з білками плазми – 10 %. Максимальна концентрація досягається через 2–3 годин= и. Об’єм розподілу становить 3,4 ± 0,6 л/кг маси тіла. Метаболізуєть= ся у печінці. Головний метаболіт — неактивний сульфатний кон’югат. Сальбутамол, = що входить до складу Бронхорилу^®, проходить через плацентарний бар’= єр, проникає у грудне молоко. У плода можуть виникати адреноміметичні ефекти. Період напіввиведення з плазми крові – 2–7 годин. Виводиться головним чином= із сечею у незміненому стані та у вигляді неактивного метаболіту. Незначна кількість виводиться з калом. Більша частина виводиться протягом 72 годин. =

Бромгексин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, метаболізується у печінці. Біодоступність становить 20 %. Максималь= на концентрація у плазмі крові визначається через 1 годину. Широко розподіляється у тканинах організм= у, проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. У невеликих кількостях проникає крізь плацентарний бар’єр та грудне молоко. Близько 85–90 % виводиться з сечею, головним чином у вигляді метаболітів. Метаболітом бромгексину є амброксол. Період напіввиведення незначної кількості амброксо= лу – 6,5 години. Кліренс бромгексину і його метаболітів може зменшуватись у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки і нирок. Фенілефрин після застосування всередину погано всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Ме= таболізується з участю моноаміноксидази у стінці кишечнику при «першому проходженні» через печінку. Біодоступність фенілефрину низька (40 %) через нерівномірність абсорбції. Виводиться переважно з сечею.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматичне лікування застійних явищ у дихальних шляхах при бронхіальній астмі, хронічному обструктивному бронхіті, емфіземі, кашлі та респіраторних вірусн= их інфекціях.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату; гіпертиреоз; гіпокаліємія, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит; тяжкі порушення функції печінки; тяжкі форми цукрового діабету; коронарна недостатність, аритмія, інші тяжкі серцево-судинні захворювання, тяжкі порушення серцевої провідності, декомпе= нсована серцева недостатність; артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз, тяж= кі захворювання коронарних артерій; епілепсія, феохромоцитома; закритокутова глаукома; гіпертрофія передміхурової залози, захворювання уретри та передміхурової залози з утрудненням сечовипускання, обструкція шийки сечово= го міхура; пілородуоденальна обструкція, ниркова недостатність.

Період вагітності або годування груддю, дитячий= вік до 4 років.

Одночасне застосування з інгібіторами МАО, триц= иклічними антидепресантами, β-блокаторами або іншими антигіпертензивними лікарсь= кими засобами, що пригнічують або підвищують апетит, та амфетаміноподібними психостимуляторами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бета-адреноблокатори. Сальбутамол не слід застосовувати р= азом з такими неселективними бета-адреноблокаторами, як пропранолол. β-адре= ноблокатори можуть не лише блокувати бронхорозширювальний ефект β-агоністів, а й спричиняти бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою. Тому пацієнтам з астмою протипоказане застосування β-блокаторів. Однак за певних обстав= ин, наприклад, профілактика після інфаркту міокарда, застосування β-блокат= орів пацієнтам з астмою може бути розглянуто. У таких випадках їх слід застосову= вати з обережністю.

Трициклічні антидепресанти. = Трициклічні антидепресанти (наприкл= ад кломіпрамін, іміпрамін, амітриптилін) можуть змінювати ефекти сальбутамолу.=

Одночасний прийом фенілефрину та трициклічних антидепресантів підвищує ризик аритмій.

Інгібітори МАО. Інгібітори МАО (наприклад разагілін= , селегінін, ізокарбоксазид, фенелзин, транілципромін) можуть змінювати ефекти сальбутам= олу.

Інгібітори МАО та інгібітори МАО зворотної дії можуть посилити ефекти фенілефрину.=

Одночасне застосування з інгібіторами МАО протипоказане.

Лікарські засоби, які знижують ріве= нь калію в крові. Оскільки бета-агоністи, в тому числі сальбутамол, мають гіпокаліємічний ефект, одночасний прийом лікарських засобів, які знижують рівень калію в кр= ові і, відповідно, підвищують ризик гіпокаліємії, таких як діуретики (наприклад= бендрофлуметіазид, індапамід, буметанід, фуросемід), дигоксин, метилксантин (наприклад амінофі= лін) та кортикостероїди (наприклад бетаметазон, преднізолон, тріамцинолон), слід призначати з обережністю після ретельної оцінки користі та ризику, особливо= з огляду на підвищений ризик серцевих аритмій, що виникають внаслідок гіпокаліємії.=

Теофілін. Високий ризик гіпокаліємії виникає, коли високі дози теофіліну призначають одночасно з високими дозами сальбута= молу. Сальбутамо= л, що входить до складу сиропу Бронхорил^®, потенціює токсичні ефекти ефедрину та теофіліну, знижує антиангінальний ефект нітратів. Можливе виникнення артеріальної гіпертензії при одночасному застосуванні з гангліоблокаторами, адреноблокаторами, алкалоїдами раувольфії та метилдопою.

Антибактеріальні засоби. При одночас= ному застосуванні препарату та антибіотиків (амоксициліну, цефуроксиму, еритроміцину, доксицикліну), при комбінованому застосуванні препарату із сульфаніламідними лікарськими засобами підвищуються концентрації антибіотиків та сульфаніламідів у бронхолегеневому секреті та у мокротинні.

Протизапальні засоби. При одночасному застосуванні бромгексину та деяких протизапальних препаратів (наприклад саліцилатів, преднізолону) можливе посилення подразнювальної дії на слизову оболонку шлу= нка.

Протикашльові засоби. Комбіноване застосування бромгексин= у та протикашльових засобів може спричинити небезпечний застій секрету через пригнічення кашльового рефлексу, тому таку комбінацію слід застосовувати з особливою обережністю.

Гіпотензивні препарати. = Гіпертензивна дія фенілефрину може зменшити або нівелювати ефекти багатьох гіпотензивних препаратів.

Антимускаринові засоби. Після одночасного прийому фенілефри= ну та атропіну або інших антимускаринових засобів може розвинутись тяжка гіпертензія.<= /p>
Антиаритмічні засоби. Одночасний прийом фенілефрину та серцевих глікозидів, хінідину підвищує ризик аритмій.=

Препарат не слід призначати разом з таким неселективним β-адреноблокатором, як пропранолол (відзначено зменшення терапевтичного ефекту інсуліну = та пероральних гіпоглікемічних засобів при одночасному застосуванні).

Бромгексин несумісний із лужним середовищем. Одночасне застосування фенілефрину з алкалоїдами ріжків (ерготаміном і метисергідом) може збільшувати ризик розвитку ерготизму.

Одночасне застосування препарату із симпатоміметиками не рекомендується, оскільки спостерігається посилення симпатоміметичного ефекту, підвищується ризик розвитку побічних ефектів з б= оку серцево-судинної системи. Леводопа посилює імовірність виникнення аритмій. =

Не слід одночасно застосовувати сальбутамол з препаратами для інгаляційного наркозу, адреналіном, трициклічними антидепресантами та кортикостероїдами.

Бромгексин не слід призначати одночасно з лікарськими засобами, що містять кодеїн.

Оскільки лікарський зас= іб містить фенілефрину гідрохлорид, препарат не слід застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами, фенотіазидними похідними (наприклад, прометаз= ин), бронходилататорними симпатоміметичними засобами, гуанетидином, препаратами наперстянки, алкалоїдами рауфольвії, індометацином, метилдопою, глюкокортикостероїдами, препаратами, що впливають на апетит, амфетаміноподібними психостимуляторами, анестетиками, алкалоїдами ріжків, іншими препаратами, що стимулюють центральну нервову систему, теофіліном.

Можливе підвищення судинозвужувальної дії препа= рату при одночасному його застосуванні зі стимуляторами пологової діяльності та аритмій при застосуванні з анестетиками. Можливе значне підвищення артеріального тиску при одночасному внутрішньовенному введенні алкалоїдів споришу.

Одночасний прийом фенілефрину з β-адреноблокаторами може приз= вести до артеріальної гіпертензії та надмірної брадикардії з можливою серцевою блокадою. Слід з обережністю застосовувати з гормонами щитовидної залози, препаратами, що впливають на серцеву провідність (серцеві глікозиди, антиаритмічні препарати).

Одночасний прийом фенілефрину та інших симпатоміметиків може призвести до додаткової стимуляції центральної нервов= ої системи, що супроводжується нервозністю, дратівливістю, безсонням. Також імовірні напади судом. Окрім цього, одночасний прийом інших симпатоміметиків разом із фенілефрином може призвести до посилення судинозвужувальної або серцево-судинної дії.

Особливості застосування.

Бромгексин.

Бромгексин слід з обережністю застосовувати ослабленим пацієнтам, хворим на астму.

При порушенні бронхіальної моторики, що супроводжується утворенням вели= кої кількості бронхіального секрету (злоякісний синдром війок), бромгексин слід застосовувати з особливою обережністю через можливий застій секрету. <= /o:p>

Оскільки бромгексин руйнує слизовий бар’єр шлунково-кишкового тракту, препарат слід застосовувати з обережністю пацієн= там із виразковою хворобою в анамнезі.

При порушенні функції нирок слід враховувати можливість накопичення у печінці метаболітів бромгексину, що входить до скл= аду препарату. При тривалому застосуванні препарату рекомендується час від часу контролювати функцію печінки.

При застосуванні муколітичних засобів, таких як бромгексин повідомлялося про дуже рідкісні випадки тяжких шкірних реакцій (наприклад, синдром Стівенса – Джонсона, синдром Лайєлла). Більшість із них може бути пов’язана із тяжкістю захворювання або супутнім прийомом інших лікарських засобів. При появі будь-яких симптомів та ознак ураження шкіри а= бо слизових оболонок необхідно припинити прийом препарату та негайно звернутис= я до лікаря.

Сальбутамол.

При прийомі симпатоміметиків, включаючи сальбутамол, можуть розвиватися серцево-судинні небажані ефекти. Окремі повідомлення у післяреєстраційний період та дані з публікацій свідчать про рідкісні випадки ішемії міокарда, пов’язаної із сальбутамолом. Якщо під час прийому препарату у пацієнтів із серцевими захворюваннями (наприклад з ішемічною хворобою серця, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю) виник= ає біль у грудях або інші симптоми загострення серцевого захворювання, слід припинити прийом препарату та звернутись до лікаря. Слід ретельно оцінити т= акі симптоми, як задишка та біль у грудях, що можуть бути ознаками як захворюва= нь дихальних шляхів, так і серцевих захворювань.

У деяких пацієнтів, як і після застосування будь-яких інших агоністів β-адренорецепторів, можуть спостерігатися клінічно виражені зміни систолічного і діастолічного артеріального тиску. Відомо, що стимулятори β-адренорецепторів можуть спричиняти зміни на Е= КГ, такі як згладжування зубця Т, подовження інтервалу QT, депресія сегмента ST. Тому сальбутамол необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями серцево-судинної системи, особливо при артеріальній гіпертен= зії.

Необхідність підвищення дози сальбутамолу свідч= ить про погіршення контролю над астмою і вимагає перегляду терапії, у разі необхідності – призначення кортикостероїдів.

Препарат не можна застосовувати хворим з гіпертрофічною кардіоміопатією.

Результатом лікування бета-2-агоністами може бути тяжка гіпокаліємія. Головним чином це спостерігається при застосуванні парентеральних або інгаляційних форм. Особливу увагу приділяють хворим на гостру тяжку бронхіа= льну астму, оскільки гіпокаліємія може потенціюватися супутнім застосуванням дериватів ксантинів, стероїдів, діуретиків і гіпоксією. У цій ситуації рекомендується контролювати рівень калію в сироватці крові.

Як і інші агоністи бета-адренорецепторів, сальбутамол може призводити до оборотних метаболічних змін, наприклад до підвищення рівня цукру в крові. <= /span>Повідомляло= ся про розвиток кетоацидозу у пацієнтів з цукровим діабетом, які не могли компенсувати підвищений рівень глюкози в крові. Одночасне застосування кортикостероїдів може посилити цей ефект.

Фенілефрин =

Слід дотримуватись особливої обережності під час застосування препарату пацієнтам з серцево-судинними захворюваннями в анамн= езі, такими як ішемічна хвороба серця, аритмії, оклюзійні захворювання судин, включаючи артеріосклероз, гіпертонію, аневризми судин. У пацієнтів зі стенокардією може посилюватися ангінозний біль.

Фенілефрин може затримувати сечовипускання, особливо у хворих з порушеною функцією простати.

Препарат застосовувати з обережністю пацієнтам = із цукровим діабетом.

Одночасне застосування разом з інгібіторами МАО протипоказане. Застосування препарату у великих дозах може зменшити швидкіс= ть психомоторних реакцій. Ця дія посилюється при одночасному вживанні алкоголю, прийомі транквілізаторів (хлозепід, сибазон). З обережністю слід застосовувати для лікування хворих, які отриму= ють великі дози інших симпатоміметиків.

Амінофіліни можуть спричиняти порушення функцій центральної нервової системи та, як наслідок, призводити до появи судом. Фенілефрин, який є складовою препарату, може проявляти судинозвужувальний ефект, спричиняти серцево-судинну недостатність з проявами артеріальної гіпотензії. У зв’язку з цим препарат потрібно застосовувати з обережністю пацієнтам віком від 70 років та пацієн= там із серцево-судинними захворюваннями.

Під час лікування препаратом не слід застосовув= ати седативні/снодійні лікарські засоби (особливо барбітурати), що підвищують седативну дію антигістамінних препаратів (хлорфеніраміну малеат). З обережн= істю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки та нирок.

Під час приймання препарату забороняється вжива= ти алкоголь!

Допоміжні речовини

Лікарський засіб містить цукрозу, розчин глюкози, розчин сорбіту (Е 420= ). Якщо у вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтесь з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.

Барвник Понсо 4R (Е 124), натрію метилпарабен (E 219) та натрію пропілпарабен (Е 217), що входять до складу лікарського засобу, можуть спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Застосув= ання у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.

&nb= sp;

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. =

При прийомі препарату слід уникати керування автотранспортом та іншої діяльності, яка потребує координації, швидкості реакції та концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати перорально. Дозування проводити за допомогою мірного ковпачка. Дорос= лим та дітям віком від 14 років застосовувати по 10 мл 3 рази на добу.

Дітям віком 4–6 років — по 2,5 мл 3 рази на доб= у; дітям віком 6–8 років — по 5 мл 3 = рази на добу; дітям віком 8–14 років — = по 7,5 мл 3 рази на добу.

Тривалість лікування визначає індивідуально лік= ар відповідно до показань та стану пацієнта. Максимальний термін застосування = без консультації лікаря – 5 діб, подальший прийом – за рекомендацією лікаря.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям віком до 4 років.=

Передозування.

Можливе посилення побічних реакцій. =

Передозування бромгексину

Симптоми: <= /span>запаморочен= ня, нудота, блювання, тахікардія, аритмія, зниження артеріального тиску, гіпокаліємія, збудження, психотичні реакції, диспепсичні розлади, діарея, головний біль, атаксія, диплопія, метаболічний= ацидоз, часте дихання.

Лікування: = викликати блювання, провести промивання шлунка (у перші 1–2 години після прийому). При значному передозуванні слід проводити моніторинг серцево-судинної системи, = а у разі необхідності призначити симптоматичну терапію. Через високий ступінь зв’язування з біл= ками плазми крові, великий об’єм розподілу та повільний зворотний розподіл бромгексину з тканин у кров не слід очікувати прискорення виведення препара= ту при гемодіалізі або форсованому діурезі.

Передозування сальбутамолу

Симптоми: <= /span>найпоширені= шими ознаками та симптомами передозування сальбутамолу є транзиторні зміни, фармакологічно індуковані β2-агоністами, наприклад тахікардія, тремор, гіперактивність та метаболічні порушення, включаючи гіпокаліємію (див. розд= іли «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). У результаті передозування сальбутамолу може виникнути гіпокаліємія, тому необхідно перевіряти рівень калію в сироватці крові. При застосуванні високих терапевтичних доз або передозуванні короткодіючих β₂-агоністів повідомлялося про випадки лактоацидозу, тому слід перевіряти рівень лактату в сироватці крові. Відповідно, слід контролювати метаболічний ацидоз, особливо у випадках стій= кого або прискореного дихання, що посилюється, незважаючи на покращання симптомі= в бронхоспазму. Збудження, сплутаність свідомості, пригнічення дихання, часте дихання, порушення свідомості, атаксія, диплопія, легкий метаболічний ацидоз, аритмі= ї, біль у грудях, гіпотензія аж до шоку, прискорене серцебиття, тахікардія і сильний тремор, особливо в руках. Можливі скарги з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту і блювання; судоми, екстрасистолія, сонливість, головний біль, гіперглікемія, болі у животі, загострення виразкової хвороби шлунка.

Лікування.<= /span> Терапія симптоматична, спостереження за допомогою електрокардіографії показано для контролю функції серця.

Передозування фенілефрину

Симптоми: психомоторне збудження = або пригнічення центральної нервової системи, головний біль, блідість шкіри, запаморочення, безсоння, порушення серцевого ритму, тахікардія, рефлекторна брадикардія, екстрасистолія, тремор, гіперрефлексія, нудота, блювання, драт= івливість, неспокій, підвищення артеріального тиску. Артеріальна гіпотензія, біль і дискомфорт у ділянці серця, відчуття серцебиття, задишка, некардіогенний на= бряк легень, порушення сну, тривожність, нервозність, неадекватна поведінка, пси= хози з галюцинаціями, слабкість, анорексія, олігурія, затримка сечовипускання, болюче або утруднене сечовипускання, почервоніння обличчя, відчуття холоду у кінцівках, парестезія, блідість шкіри, пілоерекція, підвищена пітливість, гіперглікемія, гіпокаліємія, звуження периферичних судин, зменшення притоку крові до життєво важливих органів, що може призвести до погіршення кровопостачання нирок, метаболічного ацидозу, зростання навантаження на сер= це внаслідок збільшення загального опору периферичних судин. Тяжкі наслідки звуження судин частіше можуть спостерігатися у пацієнтів із гіповолемією й тяжкою брадикардією. У тяжких випадках можливе порушення свідомості, виникнення галюцинацій, судом та аритмії.

Лікування.<= /span> Промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія, застосування α-блокаторів, таких як фентоламін (при тяжкій гіпертензії).=

Побічні реакції.

З боку імун= ної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, гарячка, озноб.

З боку обмі= ну речовин, метаболізму: лактоацидоз, гіпокаліємія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, біль у животі, блюва= ння, діарея, анорексія, сухість у роті, диспепсія, загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, транзиторне підвищення активності трансаміназ у сироватці кров= і.

З боку сист= еми дихання: розлади дихання, посилення кашлю, бронхоспазм, задишка, малопродуктивний кашель, посилення кашльового рефлексу, респіраторний дистрес.

З боку шкір= и та її похідних: шкірні висипання, гіперемія, свербіж, кропив’янка, синдром Стівенса – Джонсона, синдром Лайєлла, збільшене потовиділення.

З боку серцево-судинної системи: посилене серцебиття, біль у серці, біль у грудній клітці, тахікардія, підвищення артеріального тиску, артеріальна гіпотензія, колапс, брадикардія, порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію шлуночків, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію; ішемія міокарда (д= ив. розділ «Особливості застосування»).

З боку суди= н: периферична вазодилатація.

З боку нерв= ової системи і психіки: нервове збудження, відчуття страху, відчуття тривожності, неспокій, головний біль, запаморочення, депресія, пропасниця, тремор, загальна слабкість, мідріаз, гіперактивність, м’язові судоми.<= /o:p>

З боку сечовидільної системи: затримка сечі, утруднення сечовиділення. <= /p>
Стосовно бромгексину: гарячка, озноб, минуще підвищення показника АСТ у сироватці крові. У деяких пацієнтів можливе транзиторне підвищення рівня амінотрансфераз у крові, спричинене бромгексин= ом.

Стосовно сальбутамолу: орофарингеальний набряк, рідко при пероральному застосуванні сальбутамолу у дітей можуть виникати мультиформна еритема, набряк обличчя.

З боку трав= ного тракту: біль у животі, загострення виразкової хвороби шлунка/ виразок кишечнику, гастралгія, неприємний присмак у роті.

З боку нерв= ової системи: тремор, міалгія, дисгевзія, безсоння, парестезія ротоглотки.

З боку дихальної системи: сальбутамол може спровокувати парадоксальний бронхоспазм, що є життєво небезпечним станом. У разі його виникнення необхі= дно негайно припинити застосування препарату і призначити альтернативне лікуван= ня.

Інші: міоспазм, відчуття тиску у м’язах, атонія сечового міхура, гіперглікемія, тромбоцитопенія, метаболічні зміни, такі як гіпокаліємія.

Стосовно фенілефрину:

З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тис= ку (особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією), відчуття припливів.

З боку нерв= ової системи і психіки: порушення сну, безсоння, сонливість, тривожніст= ь, збудженість, галюцинації, судоми, епілептичні напади, дискінезія, кома, змі= ни поведінки.
З боку печі= нки і біліарної системи: дискінезія жовчовивідних шлях= ів, гепатит, жовтяниця.

З боку шкір= и та її похідних: блідість шкірних покровів, ексфоліативний дерматит.
З боку орга= нів зору: сухість слизової оболонки очей, зниження гостроти зору, мідріаз, підвищ= ення внутрішньоочного тиску.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи: гемолітична анемія, коливання рівнів глюкози в крові.

Інші= : сухість у носі, слабкість.

Термін п= ридатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= /span>

Зберігати в оригінальній упаковці місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

<= /p>
Упаковка.

По 100 мл у флаконі, по 1 флакону з мірним ковпачком в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

<= /p>
Виробник.

Дженом Біотек Пвт. Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльнос= ті.

Плот номер D-121, 122, 123, ЕмАйДіСі Малегаон, Тал. Сіннар, Насік 422103, штат Махараштра, Індія.