MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D340FF.9952E0A0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D340FF.9952E0A0 Content-Location: file:///C:/6E114F64/UA163390104_A29D.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
для медичного застосування лікарського засобу
ПЕРИНДОПРИЛ/АМЛОДИПІ=
Н-ТЕВА
(PERINDOPRIL/AMLODIPINE-TEVA)
Склад:
діючі речовини: периндоприл (у вигляді периндоприл=
у тозилату)
та амлодипін
(у вигляді
1 таблетка містить периндоприлу тозилату 5 мг (що відповідає 3,4 мг
периндоприлу) та амлодипіну 5 мг (що відповідає 6,935 мг амлодипіну бесилату)
або периндоприлу тозилату 5 мг (що відповідає 3,4 мг периндоприлу) та амлодипіну
10 мг (що відповідає =
13,870 мг
амлодипіну бесилату),
або периндоприлу тозилату 10 мг (що відповідає 6,8 мг периндоприлу) та амлодипіну
5 мг (що відповідає 6=
,935 мг
амлодипіну бесилату),
або периндоприлу тозилату 10 мг (що відповідає 6,8 мг периндоприлу) та амлодипіну
10 мг (<=
/span>що відповідає 13,870 мг
амлодипіну бесилату);=
допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат, пові=
дон К 30, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, натрію
крохмальгліколят (тип A), магнію стеарат, кальцію гідрофосфат безводний.
Лікарська
форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
Таблетки по 5 мг/5 =
мг:
білі овальні двоопуклі таблетки із тисненням «5/5» з
одного боку і гладкі з іншого боку.
Таблетки по 5 мг/10=
мг:
білі квадратні двоопуклі таблетки із тисненням «5/10»=
з
одного боку і гладкі з іншого боку.
Таблетки по 10 мг/5=
мг:
білі круглі двоопуклі таблетки із тисненням «10/5» з
одного боку і гладкі з іншого боку.
Таблетки по 10 мг/10
мг: білі круглі двоопуклі таблетки із тисненням «10/10» з
одного боку і гладкі з іншого боку.
Фармакотерапевтич=
на
група.
Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворювального ферме=
нту.
Інгібітори АПФ
в комбінації з антагоністами
кальцію. Периндоприл та амлодипін. Код АТX С09В В04.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Периндоприл
Периндоприл – інгібітор ферменту, який
перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (ангіотензинперетворювальний ферм=
ент (АПФ)).
Перетворювальний фермент, або кіназа - це екзопептидаза, яка робить можливим
перетворення ангіотензину І у судинозвужувальний ангіотензин ІІ, а також
спричиняє розпад вазодилататора брадикініну до неактивного гептапептиду.
Інгібування АПФ призводить до зменшення концентрації ангіотензину ІІ у плаз=
мі
крові, що підвищує активність реніну у плазмі крові (за рахунок пригнічення
негативного зворотного зв’язку на вивільнення реніну) та знижує секрецію
альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ також приз=
водить
до підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи=
(і,
таким чином, також призводить до активації системи простагландинів). Цей
механізм дії зумовлює зниження артеріального тиску інгібіторами АПФ і частк=
ово
відповідає за появу деяких побічних ефектів (наприклад кашлю).
Периндоприл діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Інші ж
метаболіти не демонструють активності в інгібуванні АПФ в експериментальних
умовах.
Артеріальна гіпертензія.=
Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях арт=
еріальної
гіпертензії (легка, помірна та тяжка). Зниження систолічн=
ого та
діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні пац=
ієнта <=
/span>лежачи, так і у положенні стоячи.
Периндоприл зменшує опір периферичних судин, що призводить до знижен=
ня
артеріального тиску. Внаслідок цього збільшується периферичний кровотік без
впливу на частоту серцевих скорочень.
Як правило, збільшується і нирковий кровотік, тоді як швидкість клубочкової фільтрації <=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> зазвичай не змінюється.
Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4−6 г=
один
після однократного прийому та зберігається щонайменше 24 години: приблизно =
87−100 % пікових ефектів<=
/span>.
Артеріальний тиск знижується швидко. У пацієнтів, які відповіли на
лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця та
зберігається без виникнення тахіфілаксії.
У разі припинення застосування периндоприлу ефекту відміни не виника=
є.
Периндоприл зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.
Доведено, що периндоприл має судинорозширювальні властивості. Він покращує
еластичність великих артерій та зменшує співвідношення товщини стінки до
просвіту судини для малих артерій.
Амлодипін
Амлодипін є інгібітором потоку іонів кальцію, що належить до групи д=
игідропіридинів
(блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію) та бло=
кує
трансмембранний потік іонів кальцію до клітин гладких м’язів міокарда та су=
дин.
Механізм
антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на гла=
дку
мускулатуру судин. Точний
механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує прояви стенокардії, повністю=
не
визначено, але амлодипін зменшує загальну ішемію навантаження завдяки таким
діям:
- Амлодипін розширює периферичні артеріо=
ли і
таким чином знижує загальний периферичний опір (постнавантаження). Оскільки частота серцевих
скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання
енергії міокардом та його потребу у кисні.
- Амлодипін також частково сприяє розшир=
енню
головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і в
ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до
міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія
Принцметала або варіантна стенокардія).
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією
прийом амлодипіну один раз на добу забезпечує клінічно виражене зниження
артеріального тиску протягом 24 годин як у положенні лежачи, так і в положе=
нні
стоячи. Завдяки повільному початку дії амлодипін не спричиняє гострої
гіпотензії.
У пацієнтів зі стенокардією прийом
амлодипіну один раз на день збільшує загальний час фізичного навантаження, =
час
до виникнення нападу стенокардії та час до виникнення депресії сегменту S=
T на 1 мм, знижує частоту нападів стено=
кардії
та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.
З прийомом амлодипіну не пов’язані будь-які негативні метаболічні пр=
ояви
або зміни рівня ліпідів у плазмі крові, тому його можна застосовувати паціє=
нтам
з астмою, цукровим діабетом та подагрою.
Фармакокінетика.
Швидкість та ступінь всмоктування периндопри=
лу
та амлодипіну як монопрепаратів та у складі фіксованої комбінації ПЕРИНДОПР=
ИЛ/АМЛОДИПІН-ТЕВА
достовірно не відрізняються.
Периндо=
прил
Після
перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентра=
ція
у плазмі крові досягається протягом 1 години. Період напіврозпаду периндопр=
илу
у плазмі крові складає 1 годину.
Периндоприл є проліками. 27 % загальної
кількості прийнятого периндоприлу досягає кровотоку у вигляді активного
метаболіту – периндоприлату. Крім активного метаболіту –периндоприлату,
препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація
периндоприлату у плазмі крові досягається через 3−4 години після прий=
ому.
Прийом їжі зменшує перетворення периндоприлу=
у
периндоприлат, отже, зменшується його біодоступність, тому добову дозу
периндоприлу аргініну рекомендується приймати одноразово вранці перед їдою.=
Відзначається лінійна залежність периндоприл=
у та
його концентрації у плазмі крові. Об’єм розподілу незв’язаного периндоприла=
ту
становить приблизно 0,2 л/кг.
Зв’язування периндоприлату з білками плазми
становить 20 %, головним чином з ангіотензинперетворювальним ферментом,
але цей показник є дозозалежним. Периндоприлат виводиться із сечею. Період
остаточного напіввиведення незв’язаної фракції становить приблизно 17 годин.
Стадія рівноважної концентрації у плазмі крові настає через
4 дні від початку лікування.
Виведення периндоприлату уповільнюється у
пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою або нирковою
недостатністю (див. розділ «Особливості застосування»). Тому медичне спостереження повинно включати ч=
астий
моніторинг рівня креатиніну та калію.
Діалізний кліренс периндоприлату – 70 мл/хв.=
Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на
цироз печінки: печінковий кліренс периндоприлу зменшується вдвічі. Однак
кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хвори=
м не
потрібно коригувати дозу (див. розділ «Особливості застосування»).
Амлодип=
ін
Після перорального прийому терапевтичних доз
амлодипіну він добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у кро=
ві
через 6−12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80 %. Об’єм розподілу − приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro продемонстрували, що приблизно 97,5 % циркулюючого в крові амлодипіну
зв’язується з білками плазми.
Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Період напіввиведення із плазми крові становить приблизно 35−50
годин, що дає змогу признача=
ти
препарат один раз на добу.
Амлодипін головним чином метаболізується у печінці з утворенням
неактивних метаболітів. 60 % метаболітів виводиться із сечею та 10 % - у незміненому виг=
ляді.
Застосування пацієнт=
ам літнього віку.
Час
досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові у людей літн=
ього
віку та молодших пацієнтів є однаковим. У пацієнтів літнього віку відзначає=
ться
тенденція до зниження кліренсу амлодипіну та, відповідно, збільшення показн=
ика A=
UC та періоду напіввиведення. Підвищення
показника AUC та часу
напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідало
віковим особливостям досліджуваних пацієнтів.
Застосування пацієнтам
з порушенням функції печінки.
Існує дуже обмежена кількість клінічних даних
щодо призначення амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки. У
пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижується, це
призводить до подовження періоду напіввиведення та підвищення показника A=
UC прибли=
зно на
40−60 %.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Периндоприл/Амлодипін–Тева призначений для
замісної терапії артеріальної гіпертензії та/або стабільної ішемічної хворо=
би
серця у пацієнтів, у яких забезпечується належний контроль захворювання за
допомогою периндоприлу та амлодипіну, що приймаються одночасно у тих же доз=
ах.
Протипоказання.
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
Підвищена
чутливість до периндоприлу (або до будь-яких інших інгібіторів АПФ), до
амлодипіну (або до похідних дигідропіридину) або до будь-якої допоміжної
речовини;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язан=
ий з
попереднім лікуванням інгібіторами АПФ;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
спадковий
або ідіопатичний ангі=
оневротичний
набряк;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
тяжка артеріальна гіпотензія;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
шок, включаючи кардіогенний шок;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
обструкція виходу з лівого шлуночка (наприкл=
ад,
стеноз аорти тяжкого ступеня);
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
серцева недостатність після гострого інфаркту
міокарда з нестабільною гемодинамікою;
<=
span
style=3D'mso-list:Ignore'>-&nb=
sp;
одночасне застосування периндоприлу та
препаратів, що містять аліскірен
пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ <=
60
мл/хв /1,73м2);
- <=
/span>вагітність або планування вагітнос=
ті;
годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годуван=
ня
груддю»);
- <=
/span>дитячий вік (до 18 років);
- <=
/span>нестабільна стенокардія, за винятк=
ом
стенокардії Принцметала.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та і=
нші
види взаємодій.
Для
периндоприлу
Протипоказано
Подвійна блокада системи ренін-ангіотензин-альдостеро=
н
Є
свідчення, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи в
результаті одночасного застосування
інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену
асоціюється із вищим ризиком побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотен=
зія,
гіперкаліємія і зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатні=
сть)
у порівнянні із застосуванням одного засобу, що впливає на
ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.
Не рекомендується одночасне застосування
Калійзберігаючі
діуретики, харчові добавки, що містять калій або замінники солі з калієм =
span>Незважа=
ючи на
те, що зазвичай калій сироватки крові залишається у межах норми, у деяких
пацієнтів при застосуванні периндоприлу можливе виникнення гіперкаліємії. К=
алійзберігаючі
діуретики (наприклад, триамтерен, спіронолактон або амілорид), аліскірен, х=
арчові
добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до
значного підвищення рівня калію у сироватці крові, тому застосування
периндоприлу не рекомендоване з вищезазначеними речовинами (див. розділ
«Особливості застосування»). Якщо одночасний прийом показаний через наявніс=
ть
підтвердженої гіпокаліємії, необхідна обережність при застосуванні та частий
моніторинг рівня калію у сироватці крові.
Літій. Одночасний прийом літію та інгібіторів АПФ не
рекомендується через можливість об=
оротного
збільшення концентрації літію у сироватці крові та, відповідно, підвищення =
його
токсичності (тяжкої нейротоксичності). Однак якщо необхідність такої комбін=
ації
є обґрунтованою, слід ретельно контролювати
концентрацію літію у сироватці крові.
Естрамустин.
Існує
ризик виникнення ангіоневротичного набряку (ангіоедеми).
Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол).=
span> Пацієнти, які одночасно приймають
ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) можуть мати підвищений ризик
гіперкаліємії (див. розділи «Особли=
вості
застосування»).
Імунодепресанти (сир=
олімус,
еверолімус, темсиролімус). Пацієнти, які одночасно приймають імунодепресанти можуть мати підвищений
ризик ангіоневротичного набряку (див. розділи «Особливості застосування»).
Препарати, одночасне призначення з якими
потребує особливої уваги
Нестероїдні протизапальні
засоби (НПЗЗ),
у тому числі аспірин
Протидіабетичні
засоби (інсулін, цукрознижувальні сульфонаміди). У пацієнтів із цукровим діабетом, які
отримують лікування інсуліном або цукрознижувальними сульфонамідами,
застосування інгібіторів АПФ може посилити гіпоглікемічний ефект. Дуже рідко
можливі епізод
Препарати, одночасне
призначення з якими потребує уваги
Діуретики.
У
пацієнтів, особливо із порушенням водно-електролітного обміну, які приймають
діуретики, можливе надмірне зниження артеріального тиску після початку
лікування інгібітором АПФ. Імовірність розвитку гіпотензивного ефекту
знижується завдяки відміні діуретика, підвищенню об’єму циркулюючої крові а=
бо
споживанню солі перед початком терапії периндоприлом. Терапію рекомендовано
починати з низьких доз периндоприлу з поступовим збільшенням дози.
Симпатоміметики можуть
послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ.
Золото. При
одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи периндоприл, та ін’єкці=
йних
препаратів золота (натрію ауротіомалат) рідко можуть виникнути реакції, под=
ібні
до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припл=
иви,
нудота, блювання та гіпотензія).
Для амл=
одипіну
Не рекомендується одночасне застосування
Дантролен
(інфузія). В експериментальних дослідженнях після застосування верапамілу та
дантролену внутрішньовенно спостерігалися фібриляція шлуночків серця з
летальним наслідком та кардіоваскулярний колапс у поєднанні з гіперкалієміє=
ю. З
огляду на можливість виникнення гіперкаліємії рекомендовано уникати одночас=
ного
призначення антагоністів кальцію, таких як амлодипін, пацієнтам зі злоякісн=
ою
гіпертермією та тим, у кого є підозра на злоякісну гіпертермію.
Препарати, одночасне застосування з якими
потребує особливої обережності
Індуктори
CYP3A4. Дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін відсутні. Одночасне застосува=
ння
індукторів CYP3A4, таких як рифампіцин, препарати звіробою, може знизити концентрацію
амлодипіну у плазмі крові. Призначати
амлодипін у комбінації з індукторами CYP3A4 слід з обережні=
стю.
Інгібітори
CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з високоактивними або помірними
інгібіторами CYP3A4 (інгібіторами протеаз, протигрибковими похідними імідазолу та
триазолу, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин, верапамілом=
або
дилтіаземом) може підвищувати концентрацію амлодипіну. Клінічний прояв
вищезазначених фармакокінетичних змін може бути більш вираженим у
пацієнтів літнього віку. У таких випадках необхідно проводити
клінічний моніторинг та коригувати дозу.
Препарати, одночасне =
призначення
з якими потребує уваги
При застосуванні амлодипіну з іншими антигіпертензивними лікарськими
засобами можливий адитивн=
ий ефект.
Інші комбінації
У клінічних дослідженнях щодо взаємодій доведено, що амлодипін не
впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або
циклоспорину.
При одночасному застосуванні амлодипіну та грейпфрутів або
грейпфрутового соку можливе підвищення біодоступності амлодипіну та,
відповідно, у деяких пацієнтів можливе посилення гіпотензивного ефекту.
Симвастатин. Одночасний прийом багаторазових доз амл=
одипіну
10 мг із симвастатином 80 мг призводив до зростання концентрації
симвастатину на 77 % у порівнянні із прийомом одного симвастатину. При
лікуванні амлодипіном дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу.
Спільні
властивості периндоприлу та амлодипіну
Препарати, одночасне
застосування з якими потребує особливої обережності
Баклофен посилює антигіпертензивний ефект. Нео=
бхідно
контролювати артеріальний тиск та функцію нирок, при необхідності – проводи=
ти корекцію
дози.
Препарати, одночасне
призначення з якими потребує уваги
- Антигіпертензивні засоби (такі як
бета-блокатори) та вазодилататори:
Одночасне застосування цих засобів може
посилити гіпотензивний ефект периндоприлу та амлодипіну.
Одночасне застосування з нітрогліцерин=
ом та
іншими нітратами або з іншими вазодилататорами може викликати подальше зниж=
ення
артеріального тиску, тому їх
слід призначати з обережністю.
- Кортикостероїди, тетракозактид: послаб=
лення
антигіпертензивного ефекту (внаслідок затримки води та солей
кортикостероїдами).
- Альфа-блокатори (празозин, алфузозин,
доксазозин, тамсулозин, теразозин): посилення антигіпертензивного
ефекту та підвищ=
ення ризику
виникнення ортостатичної гіпотензії.
- Аміфостин: можливе посилення антигіпертензивного
ефекту амлодипіну.
- Трициклічні антидепресанти/антипсихотичні засоби/анестетики: посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик ортостатичної гіпотензії.
Особливості застосування.
Усі
застереження, пов’язані з кожним з компонентів препарату, стосуються фіксов=
аної
комбінації периндоприлу і амлодипіну.
Для
периндоприлу
Гіперчутливість/ангіоневротичний
набряк. Під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу,
повідомлялося про рідкісні випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінці=
вок,
губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини та/або гортані (див. розділ
«Побічні реакції»). Це мо=
же
статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново
припинити прийом комбінації периндоприлу і амлодипіну і встановити необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнен=
ня
симптомів. Якщо набряк
розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта зазвичай
покращується без лікування, призначення антигістамінних препаратів може бути
корисним для зменшення симптомів.
Ангіоневротичний набряк, пов’язаний з набряком гортані, може призвес=
ти
до летального наслідк=
у. У разі розповсюдж=
ення набряку на язик, голосову щілину або гортань з
імовірним виникненням обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове
проведення невідкладної терапії, яка може включати введення адреналіну та/а=
бо
підтримання прохідності дихальних шляхів. Пацієнт повинен знаходитись під
постійним медичним наглядом до повного та стійкого зникнення симптомів.
У пацієнтів з ангіоневротич=
ним
набряком в анамнезі, що не був пов’язаний з прийомом інгібіторів АПФ, мож=
span>ливий=
span> підвищений ризик виникнення
ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ (див. розділ <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>«Протип=
оказання»).
У пацієнтів під час лікування інгібіторами АПФ повідомлялося про рідкіс=
ні
випадки інтестинальної ангіоедеми. У таких пацієнтів відзначався абдоміналь=
ний
біль (з нудотою та блюванням або без них); іноді попереднього ангіон=
евротичного
набряку обличчя не спостерігалося та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз
інтестинальної ангіоедеми було встановлено під час комп’ютерної томографії =
або
ультразвукового дослідження, або хірургічного втручання. Після відміни
інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного
набряку зникали. Під час проведення диференційного діагнозу абдомінального бол=
ю,
що виникає у пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, необхідно враховувати
можливість виникнення інтестинальної ангіоедеми (див. розділ «Побічні реакції»).
Артеріальна
гіпотензія. Інгібітори АПФ можуть спричинити різке зниження артеріального тиску.
Симптоматична гіпотензія рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою
гіпертензією та частіше виникає у пацієнтів з гіповолемією, наприклад, при
терапії діуретиками, під час безсольової дієти, при гемодіалізі, діареї або
блюванні, або у пацієнтів із тяжкою залежною від рівня реніну гіпертензією
(див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємод=
ій»
та «Побічні реакції»). У пацієнтів з високим ризиком симптоматичної гіпотен=
зії,
а також у пацієнтів з ішемічною хворобою серця або з цереброваскулярними за=
хворюваннями,
в яких надмірне зниження артеріального тиску може спричинити розвиток інфар=
кту
міокарда або інсульту, під час лікування комбінацією периндоприлу і амлодипіну=
span> слід р=
етельно
контролювати артеріальний тиск, функцію нирок, а також концентрацію калію у
сироватці крові.
При виникненні гіпотензії пацієнта необхідно
перевести у горизонтальне положення та у разі необхідності ввести
внутрішньовенно 0,9 % розчин хлориду натрію. Транзиторна гіпотензія на початку лікування н=
е є
протипоказанням для подальшого прийому препарату, який зазвичай можна
продовжувати, після відновлення ОЦК та нормалізації артеріального тиску.
У деяких пацієнтів із застійною серцевою недостатніст=
ю, у
яких артеріальний тиск нормальний або низький, периндоприл може викликати
додаткове зниження тиску. Такий ефект є передбачуваним і звичайно не є прич=
иною
припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, може
бути необхідним зниження дози або припинення застосування периндоприлу.
Стеноз аортального та мітрального
клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ с=
лід
призначати з обережністю пацієнтам зі стенозом мітрального клапана та
обструкцією виходу з лівого шлуночка (аортальний стеноз або гіпертрофічна
кардіоміопатія).
Нейтропенія/агранулоцитоз/тромбоцитопенія/анемія. У паці=
єнтів,
які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки
нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією ниро=
к та
при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл
слід призначати дуже обережно пацієнтам з колагенозами, під час терапії
імуносупресорами, алопуринолом або прокаїнамідом та при поєднанні цих обтяжливих факторів,
особливо якщо є порушення функції нирок. У
деяких таких пацієнтів розвивались тяжкі інфекції, які в небагатьох випадка=
х не
відповідали на інтенсивне лікування антибіотиками. Якщо периндоприл призначають таким пацієнтам, рекомендується періо=
дично
контролювати кількість лейкоцитів у
крові. Також пацієнти м=
ають
знати, що необхідно повідомляти про будь-який прояв інфекційного захворювання (біль у горлі,
лихоманка).
Вагітність.
Не
слід розпочинати лікування інгібіторами АПФ під час вагітності. Якщо
продовження лікування інгібіторами АПФ вважається необхідним, пацієнток, які
планують вагітність, потрібно перевести на альтернативні антигіпертензивні
препарати, що мають підтверджені дані про безпеку при застосуванні в період
вагітності. Якщо в =
період
лікування підтверджується вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негай=
но
припинити і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним =
для
застосування вагітним.
Фетотоксичність.
У дослідженнях хронічної токсичності при
пероральному прийомі тваринам, цільовим органом були нирки, ушкодження були
оборотні. Жодної мутагенності не спостерігалося у дослідженнях in vitro та in vivo. Відтворення токсикологічних досліджень на тваринах не =
продемонстрували
ніяких ознак ембріотоксичності або тератогенності. Проте, було
продемонстровано, що інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, як к=
лас,
здатні викликати несприятливі ефекти на пізніх строках внутрішньоутробного
розвитку, що призводило до загибелі плоду та вроджених аномалій у тварин:
спостерігалися ураження нирок та збільшення пери- і постнатальної смертност=
і.
У
пацієнтів з порушенням функції нирок та у пацієнтів літнього віку =
i>виведен=
ня
периндоприлату знижується, тому під час лікування необхідно проводи=
ти
частий контроль рівня креатиніну і калію.
На тлі прийому інгібіторів АПФ у деяких
пацієнтів з двобічним стенозом нирк=
ових
артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки можливе оборотне
підвищення концентрації сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Це
більш характерно для пацієнтів з нирковою недостатністю. Наявність
реноваскулярної гіпертензії підвищує ризик виникнення тяжкої гіпотензії та
ниркової недостатності.
У деяких пацієнтів з артеріальною
гіпертензією, у яких до початку лікування не було виявлено реноваскулярних
захворювань, розвивалося підвищення сечовини крові та креатиніну сироватки крові,
зазвичай незначне та тимчасове,
особливо коли периндоприл призначали одночасно з діуретиком. =
Це більш
характерно для пацієнтів з уже існуючим порушенням функції нирок. У таких випадках може бути потрібне
зниження дози та/або припинення прийому діуретика та/або периндоприлу.
Порушення функції печінки. Рідко прийом
інгібіторів АПФ був пов’язаний із синдромом, який розпочинається з
холестатичної жовтяниці та розвивається у швидкоплинний некроз печінки, іно=
ді з
летальним наслідком. Механізм виникнення цього синдрому невідомий. Пацієнта=
м, у
яких на тлі прийому інгібітору АПФ розвивається жовтяниця або значно
підвищується рівень печінкових ензимів, потрібно припинити прийом інгібітору
АПФ та пройти відповідне медичне обстеження та отримати необхідне лікування
(див. розділ «Побічні реакції»).
Анафілактоїдні реакції під час плазмаферезу
ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ). Повідомлялося про
рідкісні випадки виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій у
пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення плазмаферезу
ліпопротеїдів низької щільності (ЛНЩ) з використанням декстрасульфату. Розв=
итку
анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного
плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ.
Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізуючої
терапії. Повідомлялося про можливість виникнення анафілактоїдних реакцій у
пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування
препаратами, що містять бджолину отруту. Цих реакцій можна уникнути завдяки
тимчасовому припиненню застосування інгібіторів АПФ, але реакції можуть
виникнути знову при необережному поновленні лікування.
Хірургічне
втручання/анестезія. При хірургічному втручанні або при проведенні
анестезії, особливо під час застосування анестетика, який призводить до
зниження артеріального тиску, комбінація периндоприлу і амлодипіну може б=
локувати
утворення ангіотензину ІІ після компенсаторного вивільнення реніну. Препарат
слід відмінити за один день до хірургічного втручання. Якщо розвилася
гіпотензія і вважається, що вона спричинена саме цим механізмом, стан хворо=
го
можна нормалізувати шляхом збільшення об’єму циркулюючої крові.
Гіперкаліємія.
У
деяких пацієнтів на тлі прийому інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу,
відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів
ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження
функції нирок, гіпоальдостеронізм, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, =
гостра
серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування з
калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, еплеренон, триамтерен або
амілорид), з харчовими добавками, що містять калій, або замінниками солі з
калієм; або прийом інших препаратів, що викликають підвищення концентрації
калію у сироватці крові (гепарин, ко-тримоксазол, відомий також як
триметоприм+сульфаметоксазол). Застосування харчових добавок, що містять ка=
лій,
калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієн=
тів
із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня ка=
лію
в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді
летальної аритмії. Якщо одночасне призначення периндоприлу та будь-якої з
вищезазначених речовин вважається доречним, їх слід застосовувати з обережн=
істю
та часто контролювати рівень калію в сироватці крові (див. розділ «Взаємоді=
я з
іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Расовий
фактор. Інгібітори АПФ частіше призводять до=
виникнення
ангіоневротичного набряку у пацієнтів негроїдної Кашель.
Повідомлялося про
виникнення кашлю під час прийому інгібіторів АПФ. Цей кашель є непродуктивн=
им,
тривалим і припиняється після відміни препарату. Кашель, викликаний прийомом
інгібіторів АПФ, повинен бути частиною диференційного діагнозу кашлю. Пацієнтам, хворим на цук=
ровий
діабет, які приймають
пероральні цукрознижувальні засоби або отримують інсулін, необхідно ретельно
контролювати рівень глікемії протягом першого місяця терапії інгібіторами А=
ПФ
(див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо=
дій»). Трансплантація нирок. Досвід
застосування периндоприлу пацієнтам із недавньою пересадкою нирки відсутній=
. Пацієнти на гемодіалізі. У паці=
єнтів,
які знаходилися на діалізі із високопроникними мембранами та, які одночасно
отримували інгібітор АПФ, відмічалися анафілактоїдні реакції. Для таких
пацієнтів слід зважити застосування іншого типу діалізної мембрани або іншо=
го
класу антигіпертензивного засобу. Стабільна ішемічна хвороба серця. Якщо
протягом першого місяця лікування периндоприлом був епізод нестабільної
стенокардії (тяжкої або ні), перед продовженням лікування слід зважити спів=
відношення
користь/ризик. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової си=
стеми.
Є свідчення того, що одночасний прийом інгібіторів АП=
Ф,
блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотен=
зії,
гіперкаліємії і знижує функцію нирок (включаючи гостру ниркову недостатніст=
ь).
Тому не рекомендується подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової с=
истеми
шляхом комбінованого прийому інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіоте=
нзину
ІІ або аліскірену. Якщо подвійна блокада є життєво необхідною, її слід
проводити тільки під наглядом спеціаліста при регулярному контролі функції
нирок, електролітів і артеріального тиску. Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід
застосовувати одночасно інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину =
ІІ.Для амл=
одипіну
Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі
доведено не було.
Репродуктивна
токсичність.
Репродуктивні дослідження на тваринах продем=
онстрували
затримку строку настання пологів, затяжні пологи та зменшення виживання
дитинчат при дозах приблизно в 50 разів більших за максимально рекомендовані
для людини в мг/кг. Не було виявлено впливу на фертильність тварин, які
отримували амлодипін (самці протягом 64 днів і самки протягом 14 днів до
спарювання) в дозах до 10 мг/кг/день (що перевищувало максимальну рекомендо=
вану
дозу для людини у 8 разів; доза 10 мг на мг/м2). В іншому
дослідженні на щурах, в якому самцям щурів застосовували амлодипін протягом=
30
днів у дозі, порівнянною з дозою для людини на мг/кг, спостерігалось знижен=
ня фолікулостимулюючого
гормону і тестостерону у плазмі крові самців, а також зменшення щільності
сперми та кількості зрілих сперматозоїдів і клітин Сертолі.
Дослідження мутагенності не виявили пов'язан=
ого
з препаратом впливу на генний або хромосомний склад.
Пацієнти
з порушенням функції печінки. У пацієнтів із порушенням функції печінки пе=
ріод
напіввиведення амлодипіну подовжений, а значення AUC ̶=
високе.
Тому лікування амлодипіном необхідно розпочинати з найнижчих доз та з
обережністю як при ініціації лікування, так і під час підвищення доз. Пацієнтам з порушенням функції печінки=
тяжкого
ступеня може бути необхідним поступовий підбір дози та ретельний моніторинг.
Пацієнтам
із серцевою недостатністю призначати амлодипін слід з обережністю. У
довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів із
серцевою недостатністю тяжкого ступеня (ІІІ−IV функці=
ональний
клас за NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку
ангіоневротичного набряку легень була вищою порівняно із застосуванням плац=
ебо
(див. розділ «Фармакодинаміка»). Антагоністи кальцію, включаючи амлодипін,
необхідно призначати з обережністю у разі застійної серцевої недостатності,
тому що вони можуть підвищувати ризик розвитку кардіоваскулярних подій та
летальності у майбутньому.
Пацієнти
літнього віку. Підвищувати дозу пацієнтам літнього віку потрібно з обережністю (див.
розділи «Фармакодинаміка» та «Спосіб застосування та дози»).
Пацієнтам
із нирковою недостатністю амлодипін можна застосовувати у звичайних
дозах. Концентрація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступеня нирко=
вої
недостатності. Амлодипін =
не
виводиться під час діалізу.
Для ком=
бінації
периндоприлу і амлодипіну
Комбінацію периндоприлу і амлодипіну можна
призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну =
span>< 60 мл/хв. Таким
пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з компонентів
препарату окремо.
Не рекомендується одночасний прийом комбінації
периндоприлу і амлодипіну із літієм, калійзберігаючими діуретиками чи каліє=
вими
добавками або дантроленом.
Одночасне застосування периндоприлу і
аліскірену протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функ=
ції
нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).
До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози,
синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не
рекомендовано його призначати.
Застосування у період вагітно=
сті
або годування груддю.
Вагітність. =
Препарат
протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Я=
кщо
вагітність встановлена під час терапії, прийом препарату слід негайно припи=
нити
і, якщо необхідно, замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до
застосування вагітним (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості
застосування»).
Годування груддю.
Невідомо, чи
проникає периндоприл та амлодипін у грудне молоко. У зв’язку з цим не рекоменд=
ується застосовувати препарат жінкам, які годують гру=
ддю.
Рішення про доцільність продовження/припинення грудного вигодовування або
продовження/припинення терапії препаратом необхідно приймати з урахуванням
користі від вигодовування грудним молоком для дитини та користі від
застосування амлодипіну для матері.
Фертильн=
ість.
Периндоприл.
Доступні клінічні дані відсутні. Було показано, що периндоприл не
справляє негативного впливу на сперматогенез або оогенез у тварин.
Амлодипін.
Були повідомлення про оборотні біохімічні зміни в головках
сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які приймали блокатори кальцієвих каналі=
в.
Достатніх клінічних даних стосовно потенційного впливу амлодипіну на
фертильність немає. В одному дослідженні на тваринах були виявлені побічні
ефекти щодо фертильності у самців (див. розділ «Фармакологічні властивості»=
).
Здатність впливати на швидкіс=
ть
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дослідження щодо впливу комбінації
периндоприлу і амлодипіну=
на
здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не
проводились. У пацієнтів, які приймають препарат можливе виникнення запаморочення,
головного болю, слабкості, підвищеної втомлюваності, що може впливати на
швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами. Слід бути
обережними, особливо на початку лікування.
Спосіб застосування та дози.
Ця комбінація не призначена для початкової терапії.
Якщо потрібна зміна дозування, можна змінити або дозу=
комбінованого
препарату або дозу кожного з компонентів препарату окремо.
Для перорального застосування.
Дорослим слід призначати 1 таблетку на день =
одноразово,
бажано вранці перед їдою. Дозу слід підбирати індивідуально для кожного
пацієнта з урахуванням показання для застосування, перебігу захворювання та
показників артеріального тиску. Максимальна добова доза – 1 таблетка препар=
ату Периндоприл/Амлодипін 10 мг/10 мг на
добу.
Пацієнт=
и з групи
ризику – див. розділ «Особливості застосування».
Пацієнти
з порушенням функції нирок та пацієнти літнього віку (див. розділи
«Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Виведення периндоприлату
знижується у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів літнього вік=
у, тому
під час лікування необхідний частий контроль рівня креатиніну і калію.
Комбінацію периндоприлу і амлодипіну можна
призначати пацієнтам з кліренсом креатиніну ≥ 60 мл/хв та не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну =
span>< <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір дози кожного з
компонентів препарату окремо.
За умови доброї переносимості дозування амлодипіну є однаковим для
пацієнтів молодого та літнього віку. Для пацієнтів літнього віку рекомендов=
аний
звичайний режим дозування, але підвищувати дозу необхідно з
обережністю.
Концентрація амлодипіну у плазмі крові не залежить від ступеня поруш=
ення
функції нирок.
Амлодипін не виводиться під час діалізу.
Пацієнтам із розладами нирок (швидкість=
клубочкової
фільтрації <60 мл/хв/1,73 м2) протипоказане одночасне
застосування периндоприлу і аліскірену.
Пацієнти
з порушенням функції печінки (див. розділи «Особливості застосування» та
«Фармакокінетика»). Відсутні
рекомендації щодо дозування для пацієнтів з легким та помірним порушенням
функції печінки; тому підбирати дозу потрібно обережно, розпочинаючи з
найнижчих доз (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»=
).
Для вибору оптимальної початкової та підтримуючої дози лікарського засобу
пацієнтам з порушенням функції печінки необхідно окремо підбирати дозу
амлодипіну та периндоприлу. Дослідження
щодо фармакокінетики амлодипіну у пацієнтів з тяжким порушенням функції печ=
інки
не проводилися. Пацієнтам з
порушенням функції печінки тяжкого ступеня прийом амлодипіну слід розпочина=
ти з
найнижчих доз, поступово підвищувати.
Діти.
Периндоприл/Амлодипін не рекомендує=
ться
призначати дітям (віком до 18 років) через відсутність досліджень з участю =
цієї
групи пацієнтів.
Передозування.
Про випадки передозування комбінації
периндоприлу і амлодипіну не повідомлялося. Дані щодо свідомого
передозування амлодипіну є обмеженими.
Симптоми. Наявні=
дані
припускають, що прийом дуже великих доз може призвести до надмірної
периферичної вазодилатації та, ймовірно, до рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену, можливо, т=
ривалу
системну гіпотензію та шок з лета=
льним
наслідком.
Лікування. Клінічно виражена
гіпотензія, викликана передозуванням амлодипіну, потребує активної
кардіоваскулярної допомоги, зокрема частого моніторингу функції серця та
респіраторної функції, підняття нижніх кінцівок, та потребує уважного спостереження за об’ємом
циркулюючої крові та сечовиділенням.
Призначення вазоконстриктора може бути корисним для відновлення тонусу судин та нормалізації артеріального тиску, якщо відсутні про=
типоказання.
Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може сприяти
У деяких випадках є доречним промивання шлунка. Дослідження <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-GB'>за учас=
тю здорових добровольців
продемонструвало, що прий=
ом
активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижує
швидкість абсорбції амлодипіну в організмі. У системному кровообігу амлодип=
ін
має високий рівень зв’язування з білками крові, тому призначення гемодіаліз=
у не
ефективне.
Інформація про передозування периндоприлу обмежена. При передозуванні інгібіторів АПФ мо=
жливі гіпотензія, циркуляторний шок, поруше=
ння
електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія,
пальпітація, брадикардія, запаморочення, тривога та кашель.
При передозуванні рекомендується внутрішньовенне введення розчину
хлориду натрію 0,9 %. При виникненні гіпотензії пацієнту необхідно над=
ати
горизонтального положення. Слід
розглянути можливість проведення інфузії з ангіотензином ІІ та/або
внутрішньовенного введення катехоламінів. Периндоприл може бути виведений <=
/span>із системного кровообігу за допомогою
гемодіалізу (див. розділ «Особливості застосування»). При виникненні стійкої до лікування
брадикардії може бути рекомендоване застосовування штучного водія ритму.
Необхідно встановити постійний моніторинг за основними показниками
життєдіяльності, рівнем концентрації електролітів та креатиніну у сироватці
крові.
Побічні реакції.<= o:p>
З
боку крові та лімфатичної системи: еозинофілія, лейкопенія/нейтропенія,
агранулоцитоз або панцитопенія, гемолітична анемія у пацієнтів із спадковим
дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, зниження гемоглобіну та гематокрит=
у, тромбоцитопенія.
З
боку імунної системи: алергічні
реакції.
З боку нервової системи: сонливість (особливо на початку лікуван=
ня),
запаморочення (особливо на початку лікування), головний біль (особливо на
початку лікування), дисгевзія, тремор, гіпестезія, парестезія, синкопе, гіп=
ертонія,
периферична нейропатія, вертиго.
Розлади метаболізму: гіперг=
лікемія,
гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперкаліємія, що минає після припинення
лікування.
З боку психіки: інсомнія, зміни настрою (включаючи
тривожність), депресія, розлади сну, сплутаність свідомості.
З
боку органів зору: розлади
зору (включаючи диплопію).
З
боку органів слуху: шум у
вухах.
З боку серцево-судинної системи:<=
span
lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'> пальпітація, стенокардія, інфаркт міока=
рда,
можливо внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику, а=
ритмія
(включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію і фібриляцію передсердь), тах=
ікардія,
припливи крові, гіпотензія (і ефекти, пов’язані із гіпотензією), інсульт,
можливо внаслідок надмірної гіпотензії у пацієнтів групи високого ризику, в=
аскуліт.
З боку респіраторної системи, органів грудної
клітки та середостіння: диспное, риніт, кашель, бронхоспазм, ео=
зинофільна
пневмонія.
З боку травного тракту: гіперплазія ясен, біль у животі, нудота=
, блювання,
диспепсія, зміни ритму дефекації, сухість у роті, діарея, запор, панкреатит=
, гастрит,
дисгевзія.
З боку гепатобіліарної системи: <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:TimesNewRoman;mso-ansi-language:=
UK'>гепатит,
жовтяниця, гепатит цитолітичний або холестатичний, підвищення печінкових ферментів (що в
більшості випадків відповідає холестазу).
З боку шкіри та підшкірних тканин: =
i>набряк
Квінке, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок,
язика, голосової щілини та/або гортані, мультиформна еритема, алопеція, пур=
пура,
знебарвлення шкіри, надмірна пітливість, прурит, висипка, екзантема, кропив=
’янка,
синдром Стівенса−Джонсона, ексфоліативний дерматит, фоточутливість, п=
емфігоїд.
З боку скелетно-м'язової системи: набряк
гомілки, артралгія, міалгія, м’язові судоми, біль у спині.
З боку нирок та сечовидільної системи: розлади сечовипускання, ніктурія, підви=
щена
частота сечовипускання, порушення функції нирок, гостра ниркова недостатніс=
ть.
З боку репродуктивної системи:
Загальні розлади: набряк=
, втомлюваність,
біль у грудях, астенія, біль, погане самопочуття, пірексія.
З боку лабораторних показників: <=
span
lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:TimesNewRoman;mso-ansi-language:=
UK'>збільшення
маси тіла, зниження маси тіла, підвищення білірубіну сироватки і печінкових
ферментів, підвищення сечовини крові і креатиніну сироватки.
Травми, отруєння і
ускладнення при проведенні дослідницьких процедур: падін=
ня.
Додаткова інформація про амлодипін
При прийомі блокаторів кальцієвих каналів відмічали в=
иняткові
випадки екстрапірамідного синдрому.
Термін придатност=
і. 2 роки.=
Умови зберігання.
Зберігати=
у
місцях, недоступних для дітей. Зберігати таблетки у щільно закритому
контейнері.
Упаковка.
По 30 таблеток у контейнері=
для
таблеток. Контейнер з таблетками знаходиться у картонній коробці.
Категорія відпуску. =
За рецептом.
Виробник.
АТ Фармацевтичний завод Т=
ЕВА.
Місцезнаходження виробника та адреса місця
провадження його діяльності.
Дільниц=
я 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.