ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУК&= #1062;ІЯ

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ДІАФОРМІН^&=
reg; SR

(DIAFORMIN^®SR<= /b>)

Склад:

дію= 095;а речовина: мetformin;

1 таблетка містить метформіну гідрохлориk= 6;у 500 мг або 1000 мг;

допоміж = 85;і речовини: ки= 089;лота стеаринова, шелак, повідон (К-30), кремнію діо = 82;сид колоїдний безводний, магнію стеарат;

скла= ;д плівкової оболонки: гіпромелозk= 2;, гідроксипрl= 6;пілцелюлоз= 072;, титану діоксид (Е 171), п= 088;опіленглік&= #1086;ль, макрогол 6000, тальк.

Лік= 072;рська форма. Таблетки пролонговаl= 5;ої дії.

Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: табле&#= 1090;ки пролонговаl= 5;ої дії по 500 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плів = 82;овою оболонкою, майже білог = 86; кольору, гла= 076;кі з обох сторі= 085;;

табле= 090;ки пролонговаl= 5;ої дії по 1000 мг: таблетки овальної форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою о = 73;олонкою, майже білог = 86; кольору, з рискою з одного боку = 110; гладкі з іншого боку.

Фар= 084;акотерапев&= #1090;ична група. Пероральні гіпоглікемo= 0;чні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Код АТХ А10В А02.

=

Фа= рмакологічl= 5;і властивостo= 0;.

Фарма= 082;одинаміка.=

Метфор&= #1084;ін – бігуанід з антигіпергl= 3;ікемічним ефектом. Зни= 078;ує рівень глюкози у плазмі кров= 10; як натще, так &= #1110; після їди. Не стимулює секрецію інсуліну і н= 077; спричиняє гіпоглікемo= 0;чного ефекту, опосере&= #1076;кованого цим механізмом.

Метфор&= #1084;ін діє трьома шляхами:

– призводить до зниження продукуванl= 5;я глюкози у печінці за рахунок інгібуваннn= 3; глюконеогеl= 5;езу та глікоген = 86;лізу;

– покращує чутливість до інсуліну = 091; м’язах, що призводить до поліпшення = 87;ериферично&#= 1075;о захоплення та утилізації глюкози;

– затримує всмоктуванl= 5;я глюкози у кишечнику.

Метфор&= #1084;іну гідрохлориk= 6; стимулює внутрішньоl= 2;літинний синтез глік = 86;гену, впливаючи н = 72; глікогенсиl= 5;тетазу. Збільшує транспортнm= 1; здібність усіх відоми = 93; типів мембранних переносникo= 0;в глюкози (GLUT).

Фар= 084;акодинаміч&= #1085;і ефекти.

Клініч&= #1085;і дослідженнn= 3; показали, що &#= 1086;сновним неглікемічl= 5;им ефектом метформіну = 08; стабілізацo= 0;я або незначн = 72; втрата маси = 090;іла.

Незале&= #1078;но від своєї ді= 111; на глікемію, &#= 1090;аблетки метформіну із негайним вивільненнn= 3;м проявляють позитивний ефект на метаболізм ліпідів. Цей ефект був доведений при застосуванl= 5;і терапевтичl= 5;их дозувань у контрольовk= 2;них середньо- аб= 086; довготриваl= 3;их клінічних дослідженнn= 3;х: таблетки метформіну = 79; негайним вивільненнn= 3;м знижують вміст загального холестеринm= 1;, ліпопротеїl= 5;ів низької щільності т = 72; тригліцериk= 6;ів. Подібний ефект не спостерігаk= 4;ся при застосуванl= 5;і таблеток пролонговаl= 5;ої дії, ймовірн= 086; у зв’язку із застосуванl= 5;ям препарату ввечері, том= 091; може спостерігаm= 0;ися підвищення вмісту тригліцериk= 6;ів.

Кл= інічна ефективнісm= 0;ь.

Зн= иження ризику або затримка початку цук = 88;ового діабету 2 типу.

Пр= ограма профілактиl= 2;и діабету (DPP) у дорослих була багато = 94;ентровим рандомізовk= 2;ним контрольовk= 2;ним клінічним дослідженнn= 3;м, в якому оцін= 102;вали ефективнісm= 0;ь впровадженl= 5;я активного способу життя або застосуванl= 5;я метформіну для попередженl= 5;я, або затримк = 80; розвитку цукрового діабету 2 типу. Критеріями включення б = 91;ли вік ≥ 25 років, ІМТ ≥ 24 кг/м² (≥= ; 22 кг/м² для американціk= 4; азійського походження) = 090;а порушення толерантноl= 9;ті до глюкози плюс рівень глюкози натще 95–125 мг/д = 83; (або ≤ 125 мг/дл д= 083;я американсьl= 2;их індіанців). Пацієнтам був призначениl= 1; активний спосіб житт= 03;, 2 × 850 мг метформіну плюс стандартні зміни способу життя або плацебо плю = 89; стандартні зміни способу життя.

Се= редні початкові значення дл= 03; учасників DPP (n=3D3,= 234 протягом 2,8 року) були наступними R= 11; вік 50,6 ± 10,7 року, рівень глюкози у плазмі кров= 10; натще 106,5 ± 8,3 мг/дл, рівень глюкози у плазмі кров= 10; через 2 години післ= 03; прийому глюкози перорально 164,6 ± 17,0 мг/дл та 34,0 ± 6,7 кг/м² ІМТ. Впровадженl= 5;я активного способу жит = 90;я разом із застосуванl= 5;ям метформіну здатні значно зменшити ризик розвитку цу = 82;рового діабету порівняно з плацебо, 58 % (95 % ДІ 48–66 %) та 31 % (95 % ДІ 17–43 %) відповідно.

Пе= ревага впровадженl= 5;я змін способ = 91; життя над застосуванl= 5;ям метформіну була більшо= 02; у пацієнтів літнього віку.

Па= цієнти, які отримал = 80; найбільшу користь від лікування метформіноl= 4;, були віком від 45 років з ІМТ ≥ 35 кг/м², у яких базови = 81; рівень глюкози через 2 годин&#= 1080; становив 9,6–11,0 ммоль/л, базовий HbA1C ≥ 6,0 % або пацієнт = 80; з гестаційниl= 4; діабетом. Дл= 103; запобіганнn= 3; розвитку цукрового діабету протягом 3 років із уча= 089;ників DPP – 6,9 пацієнта були у групі активного способу життя та 13,9 – у групі метформіну. = 058;очка досягнення кумулятивнl= 6;ї частоти вин = 80;кнення цукрового діабету, яка становить 50 %, була відстроченk= 2; приблизно н = 72; 3 роки у групі метформіну порівняно з плацебо.

Д = 86;слідження оцінки результатіk= 4; програми профілактиl= 2;и діабету (DPPOS) – це довготриваl= 3;е спостережеl= 5;ня DPP, що включає k= 4; себе більш ніж 87 % початкових DPP пацієнтів для подальшого довготриваl= 3;ого спостережеl= 5;ня.

Се= ред учасників DPPOS (n =3D 2776) кумулятивнk= 2; частота вин = 80;кнення цукрового діабету на 15-му році с&= #1090;ановить 62 % у групі плацебо, 56 % у групі метфо = 88;міну та 55 % у групі впровадженl= 5;я активного с = 87;особу життя. Загальні коефіцієнтl= 0; становлять 7,0,= 5,7 та 5,2 випадку діабету на 100 пацієнто-років у групах плацебо, метформіну та активног = 86; способу життя відповідно. Порів= ;няно із групою плацебо у групі метформіну ризик діабету був зменшений н = 72; 18 % (коефіцієнт ризику (КР) 0,82, 95 % ДІ 0,72–0,93; р =3D 0,001) та н&#= 1072; 27 % (КР 0,73, 95 % ДІ 0,65–0,83; p < 0,00= 01) – у групі активного способу жит = 90;я. Щодо сукупної мікроциркуl= 3;яторної кінцевої точки нефропатії, ретинопатіo= 1; та нейропат= 10;ї результати не відрізнялиl= 9;я значно між групами, але для учасників, у яких не розвинувся цукровий діабет протягом DPP/DPPOS, поширеністn= 0; мікросудинl= 5;их ускладнень була на 28 % нижчою, ніж у &= #1090;их, у кого розвинувся діабет (коефіцієнт = 088;изику 0,72, 95 % ДІ 0,63–0,83; р < 0,0001). Немає жодни = 93; порівняльнl= 0;х даних щодо впливу метформіну на макросуд = 80;нні ускладненнn= 3; у пацієнтів із ПТГ та/або ПГН, та/або підвищеним HbA1= c.

Фа= ктори ризику діабету 2 типу, про які відомо з публікацій, включають: монголоїднk= 7; чи негроїдн = 77; походження, вік понад 40 років, дислі= 087;ідемія, гіпертензіn= 3;, ожиріння аб = 86; надмірна маса тіла, родин= ;ний анамнез (1 ступінь сімейної спорідненоl= 9;ті із хворим на цукровий діабет), гест&#= 1072;ційний цукровий діабет в анамнезі та синдром полікістозl= 5;их яєчників (СПКЯ).

Л= 10;кування цукрового діабету 2 типу.

П = 88;оспективне рандомізовk= 2;не (UKPDS) досліджен = 85;я встановило = 87;еревагу поглибленоk= 5;о контролю рівня глюко = 79;и в крові у хворих на цукровий діабет 2 типу з надмірною масою тіла, які отримували метформіну гідрохлориk= 6; негайного вивільненнn= 3; як терапію першої лініo= 1; після того, як дієта виявилась недієвою. Аналіз результатіk= 4; дослідженнn= 3; показав:

· = ; значне зниження абсолютногl= 6; ризику будь-= 103;кого ускладненнn= 3;, пов’язаногl= 6; з цукровим діабетом, у групі метформіну гідрохлориk= 6;у (29,8 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів) порівняно з = 075;рупою пацієнтів н = 72; дієті (43,3 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів), p =3D 0,0023, та порівняно з групами комбінованl= 6;ї терапії із сульфонілсk= 7;човиною та монотера = 87;ії інсуліном (40,1 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів), p =3D 0,0034.

· = ; значне зниження абсолютногl= 6; ризику пов’= 03;заної з цукровим діабетом летальностo= 0;: метформіну гідрохлориk= 6; – 7,5 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів, лише дієта – 12= ,7 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів, p =3D 0,017;

· = ; значне зниження абсолютногl= 6; ризику зага = 83;ьної летальностo= 0;: у групі метформіну гідрохлориk= 6;у 13,5 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів порівняно з 20,6 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів (p=3D0,011), у групі пацієнтів н = 72; дієті, та порівняно у групі комбінованl= 6;ї терапії із сульфонілсk= 7;човиною та монотерапіo= 1; інсуліном; 18,9 випадку/1000 пацієнто-ро = 82;ів (p =3D 0,021);

· = ; значне зниження абсолютногl= 6; ризику інфа = 88;кту міокарда: метформіну гідрохлориk= 6; 11 випадків/1000 пацієнто-ро = 82;ів, лише дієта – 18 випадків/1000 пацієнто-ро = 82;ів (p=3D0,01)

Дл= я метформіну гідрохлориk= 6;у, що застосов = 91;ється як терапія другої ліні= 11;, у комбінаці= 11; з сульфонілсk= 7;човиною, перевага щодо клініч = 85;их результатіk= 4; не була показана.=

Пр= и цукровому діабеті 1 типу комбінацію метформіну гідрохлориk= 6;у та інсуліну застосовувk= 2;ли окремим пацієнтам, але клінічн = 72; перевага ці= 08;ї комбінації не була офіційно встановленk= 2;.

Фарма= 082;окінетика.=

= Всмоктуванl= 5;я. Після пероральноk= 5;о прийому мет = 92;орміну із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м, абсорбція метформіну значно уповільнюєm= 0;ься порівняно і = 79; таблетками метформіну = 10;з негайним вивільненнn= 3;м.

Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я 1 таблетки метформіну із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м 1000 мг пацієнтами після їди та натще макси = 84;альна плазмова концентрацo= 0;я становить 1214 нг/мл і досягаєтьсn= 3; в середньом = 91; за 5 годин (від= 4 до 10 годин).

При рівноважноl= 4;у стані, як і при застосу = 74;анні таблеток із негайним вивільненнn= 3;м, максимальнk= 2; концентрацo= 0;я (С_max) та площk= 2; під кривою AUC збільшуютьl= 9;я непропорціl= 1;но до введеної внутрішньо дози. AUC після одноразовоk= 5;о прийому внутрішньо 2000 мг метформі = 85;у гідрохлориk= 6;у у вигляді таблеток із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м аналогічне AUC, що спостерігаn= 8;ться після прийому 1000 мг метформіну = 75;ідрохлорид&#= 1091; у вигляді таблеток із негайним вивіл= ьненням 2 рази на добу.=

Колива&= #1085;ня С_max та AUC в окремих субR= 17;єктів у випадку прийому таблеток метформіну = 75;ідрохлорид&#= 1091; з пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м у порівнянн= 10; з коливаннямl= 0;, які спостерігаn= 2;ться у випадку прийому таблеток метформіну = 75;ідрохлорид&#= 1091; із негайним вивільненнn= 3;м, зіставні.=

Після застосуванl= 5;я таблеток із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м 1000 мг після прl= 0;йому їжі спостерігаl= 3;ося збільшення AUC на 77 % (С_max підвищувалl= 6;ся на 26 % і &= #1058;_max подовжувалl= 6;ся до 1 години).

Всмокт&= #1091;вання метформіну = 79; таблеток із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м не змінюється залежно від = cкл= аду їжі. Не спостерігаn= 8;ться кумуляції п = 88;и багаторазоk= 4;ому прийомі до 2000 мг метформі = 85;у гідрохлориk= 6;у у вигляді таблеток із пролонговаl= 5;им вивільненнn= 3;м.

= Розподіл. Зв’язуванн&#= 1103; з білками плазми кров= 10; незначне. Метформін проникає в еритроцити. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у крові нижча, ніж максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові, і досягаєтьсn= 3; приблизно через той самий час. Еритроцити, імовірніше за все, представляn= 2;ть другу камер = 91; розподілу. С= 077;редній об’єм розподілу (Vd) коливаєтьсn= 3; у діапазоні 63-= 276 л.

= Метаболізм. Метформін виводиться = 91; незміненомm= 1; вигляді з сечею. Метаболітіk= 4; у людини не виявлено.

= Виведення. Нирковий кліренс метформіну становить > 400 &#= 1084;л/хв. Це вказує на те, що метформін виводиться за рахунок клубочковоo= 1; фільтрації = 90;а канальцевоo= 1; секреції. Після пероральноk= 5;о прийому доз = 80; період напіввиведk= 7;ння становить близько 6,5 години. При порушенні ф = 91;нкції нирок нирковий кліренс знижується = 87;ропорційно до кліренсу креатиніну = 10; тому період напіввиведk= 7;ння збільшуєтьl= 9;я, що призводить = 76;о збільшення рівня метформіну = 91; плазмі кров= 10;.

Осо= 073;ливі групи пацієнтів.=

Нир= 082;ова недостатніl= 9;ть.

Наявні обмежені дані щодо пацієнтів і = 79; помірним ступенем ниркової недостатноl= 9;ті, тому неможливо точно оцінити системну ек = 89;позицію метформіну = 74; цій групі пацієнтів порівняно і = 79; пацієнтами із нормальною = 92;ункцією нирок. Тому необхідне коригуваннn= 3; дози згідно із клінічно= 02; ефективнісm= 0;ю/переносим&#= 1110;стю (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.

· &n= bsp; Зниженн&= #1103; ризику або затримка початку цук = 88;ового діабету 2 типу у дорослих пацієнтів і = 79; надмірною масою тіла т= 072; з ПТГ* та/або ПГН*, та/або підвищеним рівнем HbA1C, які мають:

- &nb= sp; високий ризик розвитку явного (маніфестно = 75;о) цукрового діабету 2 типу (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка»);

- &nb= sp; прогрес&= #1091;ючі порушення вуглеводноk= 5;о обміну незважаючи на модифікаціn= 2; активного с = 87;особу життя протягом ві = 76; 3 до 6 місяців.<= /o:p>

Лі= кування препаратом Діаформін^®SR повинно бут = 80; засноване н = 72; оцінці ризику, що включає відповідні заходи контролю глікемії та свідчення високого ризику з бок= 091; серцево-суд = 80;нної системи.

Па= ралельно з початком застосуванl= 5;я метформіну потрібно продовжуваm= 0;и зміни спосо = 73;у життя за винятком ти = 93; випадків, коли пацієн = 90; неспроможнl= 0;й до таких змі= 085; з медичних причин.

*ПТ= ;Г: порушена толерантніl= 9;ть до глюкози; ПГН: порушен= 072; глікемія натще.

· &n= bsp; Лікуван&= #1085;я цукрового діабету 2 типу у дорослих, ос= 086;бливо у хворих з надмірною масою тіла, к&#= 1086;ли лише дієтот = 77;рапія та фізичні навантаженl= 5;я не забезпечуюm= 0;ь адекватний глікемічниl= 1; контроль. Діаформін^®SR можна застосовувk= 2;ти як монотерапіn= 2; або у комбінації = 79; іншими пероральниl= 4;и протидіабеm= 0;ичними засобами, аб= 086; сумісно з ін= 089;уліном.

Проти= 087;оказання.

– Підвищена чутливість до метформіну або до будь-як= 086;го іншого компонента препарату;=

– будь-який тип гострог = 86; метаболічнl= 6;го ацидозу (наприклад, лактоацидоk= 9;, діабетичниl= 1; кетоацидоз);

– діабети&= #1095;на прекома;

– ниркова недостатніl= 9;ть тяжкого ступеня (шви= 076;кість клубочковоo= 1; фільтрації (= 064;КФ) < 30 мл/хв);

– гострі стани, що протікають = 79; ризиком роз = 74;итку порушень функції нир = 86;к, такі як зневодненнn= 3; організму, тяжкі інфекційні захворюванl= 5;я, шок;

– захворюва = 85;ня, що можуть призводити до розвитку гіпоксії тканин (особливо гострі захв = 86;рювання або загостреннn= 3; хронічної х = 74;ороби): декомпенсоk= 4;ана серцева недостатніl= 9;ть, дихальна недостатніl= 9;ть, нещодавно перенесениl= 1; інфаркт міокарда, шок;

– печін= кова недостатніl= 9;ть, гостре отруєння алкоголем, алкоголізм.

Взає&= #1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.= = Комбінації, які не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти.

= Алкоголь. Алкогольна інтоксикацo= 0;я асоціюєтьсn= 3; з підвищени = 84; ризиком лактоацидоk= 9;у, особливо у випадках голодуваннn= 3; або дотримання низькокалоl= 8;ійної дієти, а також при печінковій недостатноl= 9;ті.

= Йодовмісні рентгенокоl= 5;трастні речовини. Паціє= 085;там слід припинити з = 72;стосування метформіну = 76;о або під час проведення дослідженнn= 3; та поновлюв = 72;ти не раніше ні= 078; через 48 годин після дослідженнn= 3; за умов отримання нормальногl= 6; результату функції нирок (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= Комбінації, що слід заст= 086;совувати з обережністn= 2;.

Деякі лікарські засоби, наприклад нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні препарати (НПЗП), включа&= #1102;чи селективні інгібітори циклооксигk= 7;нази (ЦОГ) II, інгібітори ангіотензиl= 5;перетворюв= 072;льного ферменту (АПФ), антагоністl= 0; рецепторів ангіотензиl= 5;у II і діуретики, особливо петльові діуретики, можуть негативно вплинути на функцію нир = 86;к, що може збільшити ризик виникнення лактоацидоk= 9;у. На початку лікування вищезазначk= 7;ними лікарськимl= 0; засобами аб = 86; їх застосув = 72;нні у комбінаці= 11; з метформіноl= 4; необхідно здійснюватl= 0; ретельний контроль функції нир = 86;к.

= Лікарські засоби, що чинять гіперглікеl= 4;ічну дію (глюкокорти = 82;остероїди системної т = 72; місцевої ді= 11;, симпатомімk= 7;тики). Необхідно частіше контролюваm= 0;и рівень глюкози у крові, особл= 080;во на початку лікування. Під час і піс&#= 1083;я припинення такої сумісної терапії нео = 73;хідно коригувати = 76;озу препарату Д= 10;аформіну^® SR.

Тр= анспортери органічних катіонів (OCT). = Ме= тформін є субстрато = 84; обох транспортеl= 8;ів OCT1 і OCT2.

Су= путнє застосуванl= 5;я метформіну = 79;:

- інгібітораl= 4;и OCT1 (такими як верапаміл) може зменшити ефективнісm= 0;ь метформіну;

- індукторамl= 0; OCT1 (такими як рифампіцин) може збільш = 80;ти шлунково-ки = 96;кове всмоктуванl= 5;я та ефективнісm= 0;ь метформіну;

- інгібіторам&= #1080; OCT2 (такими як циметидин, долутегравo= 0;р, ранолазин, триметоприl= 4;, вандетаніб, ізавуконазl= 6;л) може зменшити ниркове виведення метформіну = 79; наступним збільшенняl= 4; концентрацo= 0;ї метформіну = 91; плазмі кров= 10;;

- інгібітораl= 4;и обох OCT1 і OCT2 (такими як кризотиніб, олапа = 88;иб) може вплинути на ефективнісm= 0;ь та ниркове в= 080;ведення метформіну.

Тому рекомендуєm= 0;ься проявляти особливу обережністn= 0; при супутньому застосуванl= 5;і цих препара = 90;ів з метформіноl= 4;, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, оскільки концентрацo= 0;я метформіну = 91; плазмі кров= 10; може зрости. При необхідносm= 0;і слід зважит = 80; можливість коригуваннn= 3; дози метформіну, оскільки інгібітори/= 10;ндуктори OCT можуть вплинути на ефективнісm= 0;ь метформіну.

Особливос = 90;і застосуванl= 5;я.

Лак= 090;оацидоз є ду= ;же рідкісним, але тяжким метаболічнl= 0;м ускладненнn= 3;м, що найчастіше<= /span> виникає при гострому погіршенні функції нирок, серцево-лег = 77;невому захворюванl= 5;і або сепсисі. При гострому погіршенні функції нир = 86;к відбуваєтьl= 9;я накопиченнn= 3; метформіну, що збільшує ризик розвитку лактоацидоk= 9;у. У разі зневодненнn= 3; (сильної діареї або блювання, гарячки або зменшення вживання рі = 76;ини) рекомен&= #1076;ується тимчасово припинити застосуванl= 5;я метформіну = 10; звернутися за медичною допомогою.

Якщо пацієнт отримує метформін, слід з обере= 078;ністю розпочинатl= 0; лікування засобами, що можуть гостро погіршити функцію нир = 86;к (наприклад, гіпотензивl= 5;ими препаратамl= 0;, сечогіннимl= 0; засобами та НПЗП).

Інші факто= 088;и ризику вини = 82;нення лактоацидоk= 9;у включають: н= 072;дмірне вживання алкоголю, печінкову н = 77;достатніст&#= 1100;, недостатньl= 6; контрольовk= 2;ний цукровий діабет, кетоз, тривале голодуваннn= 3; і будь-які стани, пов’язані з гіпоксією, а також супутнє застосуванl= 5;я лікарських = 79;асобів, що можуть призвести д = 86; лактоацидоk= 9;у (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та = 110;нші види взаємодій»).

Пацієн&= #1090;и та/або особи, які здійснюють догляд за ними, мають бути поінфо = 88;мовані про ризик розвитку лактоацидоk= 9;у.

Характ&= #1077;рними ознаками лактоацидоk= 9;у є аци = 76;отична задишка, біл= 100; у животі, м’язові судоми, астенія та гіпотермія = 79; можливим подальшим розвитком коми. У разі появи будь-якого симптому виникнення лактоацидоk= 9;у пацієнт повинен припинити застосуванl= 5;я метформіну = 10; негайно звернутися до лікаря.

Діагно&= #1089;тичні результати лабораторнl= 0;х досліджень R= 11; зниження pH крові (< 7,35), підвищення = 88;івня лактату в сироватці крові (> 5 ммоль/л) і збільшення аніонного проміжку та співвідношk= 7;ння лактат/піру = 74;ат.

Нир= 082;ова недостатніl= 9;ть. ШКФ слід оцінювати д = 86; початку лікування і = 088;егулярно після його завершення (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Застосуванl= 5;я метформіну протипоказk= 2;не пацієнтам з ШКФ < 30 мл/хв і має бути тимчасово припинене при наявності захворюванn= 0;, що змінюють ниркову функцію (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Сер= 094;ева функція. Пацієнти із серцевою недостатніl= 9;тю мають більш високий ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатноl= 9;ті. Пацієнтам з= 10; стабільною хронічною серцевою недостатніl= 9;тю метформін можна застосовувk= 2;ти при регулярномm= 1; моніторингm= 1; серцевої та ниркової функції. Метформін протипоказk= 2;ний пацієнтам і = 79; гострою та нестабільнl= 6;ю серцевою недостатніl= 9;тю (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»).

Пац= 110;єнти літнього віку.

Через обме= 078;ені дані щодо терапевтичl= 5;ої ефективносm= 0;і для зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початк = 91; у пацієнтів віком від 75 років призначеннn= 3; метформіну не рекомендовk= 2;не.

Йод= 086;вмісні рентгенокоl= 5;трастні засоби. Внутрішньоl= 9;удинне введення йо = 76;овмісних контрастниm= 3; речовин мож = 77; спричиняти контраст індуковану нефропатію, що призводить до на= копичення метформіну = 10; збільшення ризику розвитку лактоацидоk= 9;у. Пацієнтам с = 83;ід припинити з = 72;стосування метформіну = 76;о або під час проведення дослідженнn= 3; і поновити не = 088;аніше ніж через 48 годин після дослідженнn= 3; за умов отримання нормальногl= 6; результату функції нирок (див. розділи «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» і «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Хірургічні втручання<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt'>. Необхідно припинити застосуванl= 5;я Діаформіну^=
®SR під час хірургічноk= 5;о втручання і = 79; застосуванl= 5;ям загальної, спінальної або епідура = 83;ьної анестезії і поновлюватl= 0; не раніше ні= 078; через 48 годин після проведення = 86;перації або відновленнn= 3; пероральноk= 5;о харчування за умов отрима = 85;ня нормальногl= 6; результату функції нир = 86;к.

Інші застережні заходи. Пацієнтам необхідно дотримуватl= 0;ся дієти, рівномірноk= 5;о прийому вуглеводів протягом до = 73;и. Пацієнтам і = 79; надмірною масою тіла слід продов = 78;увати дотримуватl= 0;ся низькокалоl= 8;ійної дієти. Необхідно регулярно контролюваm= 0;и лабораторнo= 0; показ= 085;ики рівня глюкози в крові.

Метфо= 088;мін зазвичай може знижувати рівень вітаміну B12 у сироватці крові, що може призвести д = 86; його дефіциту. Ризик низького рівня вітаміну B12 зростає зі збільшенняl= 4; дози метформіну, збільшенняl= 4; тривалості лікування т = 72; у пацієнтів із факторам = 80; ризику, які, як відомо, сп&#= 1088;ичиняють дефіцит вітаміну B12. Слід контро = 83;ювати рівень вітаміну B12 у сироватці крові у разі підозри на дефіцит (наприклад, у пацієнтів з мегалобласm= 0;ною анемією або недавно виниклою невропатієn= 2;) та дотримуватl= 0;сь поточних клінічних рекомендацo= 0;й щодо дослід = 78;ень та лікуванн= 03; дефіциту вітаміну В12. У пацієнтів і = 79; факторами ризику дефі = 94;иту вітаміну В12 <= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU'>пр= 086;водити пер= 10;одичний моніторинг рівня вітаміну В12. Т= ерапію метформіноl= 4; слід продовжуваm= 0;и до тих пір, поки вона переноситьl= 9;я і не має протипоказk= 2;нь, а також пров= 086;дити відповідне коригувальl= 5;е лікування дефіциту вітаміну В12 відповідно до поточних клінічних рекомендацo= 0;й.

Монот= 077;рапія метформіноl= 4; не спричиня= 08; гіпоглікемo= 0;ї, &= #1086;днак слід бути обережним при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і Діаформіну^=
®SR з інсуліном або іншими пероральниl= 4;и гіпоглікемo= 0;чними засобами (наприклад, похідними сульфонілсk= 7;човини або меглітинідk= 2;ми).

Можлив&= #1072; наявність фрагментів оболонки та = 73;леток у фекаліях. Це є нормаль= 085;им явищем і не має клінічного значення.=

Застосуван= ня у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітність=

Не = 82;онтрольова&#= 1085;ий діабет у період вагітності (гестаційни = 81; або постійний) збільшує ри = 79;ик розвитку вроджених аномалій, втрати вагітності, гіпертензіo= 1;, спричинено&= #1111; вагітністю, прееклампсo= 0;ї та перинаталn= 0;ної летальностo= 0;. Важли= 074;о підтримуваm= 0;и рівень глюкози в кр= 086;ві якомога ближче до норми протягом всієї вагітності, щоб зменшит = 80; ризик несприятлиk= 4;их наслідків, пов’язаних = 79; гіперглікеl= 4;ією, для матері т= 072; її дитини.

Метфо= 088;мін проникає через плаценту в рівнях, які можуть бути такими ж високими, як і концентра = 94;ії у матері.

Велик= 072; кількість даних про вагітних жінок (понад 10= 00 результатіk= 4;) з когортног = 86; дослідженнn= 3; на основі реєстру та опубліковаl= 5;их даних (метааналіз = 80;, клінічні дослідженнn= 3; та реєстри) вказує на відсутністn= 0; підвищеногl= 6; ризику врод = 78;ених аномалій аб = 86; фето/неонат = 72;льної токсичностo= 0; після вплив = 91; до метформіну = 74; периконцепm= 4;ійну фазу та/або під час вагітності.

Існую= 090;ь обмежені та непереконлl= 0;ві докази впливу метф = 86;рміну на довгострокl= 6;ві результати = 74;аги дітей, які отримували внутрішньоm= 1;тробний вплив. Схожk= 7;, що метформі = 85; не впливає н= 072; руховий і соціальний розвиток дітей віком до 4 років, які отримували його під час вагітності, хоча дані пр= 086; віддалені результати обмежені.=

У разі клінічної необхідносm= 0;і можна розгл= 03;дати застосуванl= 5;я метформіну під час вагі= 090;ності та в периконцепm= 4;ійній фазі як допо= 074;нення або альтернатиk= 4;и інсуліну.=

Годування груддю. = 52;етформін екскретуєтn= 0;ся у грудне молоко, але у новонароджk= 7;них/немовля&#= 1090;, які знаходилисn= 0; на грудному годуванні, п= 086;бічні ефекти не спостерігаl= 3;ися. Однак, оскільки нед= 086;статньо даних щодо безпеки застосуванl= 5;я препарату, годування груддю не рекомендуєm= 0;ься протягом терапії мет = 92;орміном. Рішен = 85;я щодо припинення годування груддю необхідно приймати з урахуванняl= 4; переваг грудного годування т = 72; потенційноk= 5;о ризику побі = 95;них ефектів для дитини.

= Фертильнісm= 0;ь. Метформін н = 77; впливав на фертильнісm= 0;ь тварин при з= 072;стосуванні у дозі 600 мг/кг= /добу, що майже в три рази перевищуваl= 3;а максимальнm= 1; рекомендов&#= 1072;ну добову дозу для людини з розрахунку на площу поверхні тіла.

Зда= 090;ність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими м= 077;ханізмами.=

Ді= 072;формін^® SR не впливає на швидкість реакцій при керуванні автотранспl= 6;ртом або роботі з іншими механізмамl= 0;, оскільки монотерапіn= 3; препаратом не спричиня= 08; гіпоглікемo= 0;ї.

Од= 085;ак слід з обережністn= 2; застосовувk= 2;ти метформін у комбінації = 79; іншими гіпоглікемo= 0;чними засобами (похідні сульфонілсk= 7;човини, інсулін, мег= 083;ітиніди) у зв’язку з ризиком розвитку гіпоглікемo= 0;ї.

С = 87;осіб застосуванl= 5;я та дози.

Табле= 090;ки слід ковтат = 80; цілими, не розжовуючи.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією ни = 88;ок (ШКФ ≥ 90 мл/хв)

Зни= 078;ення ризику або затримка початку цук = 88;ового діабету 2 типу.

Метфор&= #1084;ін слід призначати лише тоді, коли зміни у способі життя протягом 3–6 місяців не з= 072;безпечують адекватногl= 6; глікемічноk= 5;о контролю.=

Лікува&= #1085;ня слід розпочинатl= 0; з 1 таблетки препарату Діаформін^®SR 500 мг 1 раз на добу під час їди ввечері.

Через 10̵= 1;15 днів проведеногl= 6; лікування дозу необхі = 76;но відкоригувk= 2;ти відповідно до результатіk= 4; вимірювань рівня глюкози в крові (значення ОГ= 058;Т (оральний глюкозотолk= 7;рантний тест) і/або вм&= #1110;ст глюкози у плазмі кров= 10; натще, і/або HbA1c повинні бут = 80; в нормі). Повільне збільшення = 76;ози може покращити переносиміl= 9;ть з боку травн= 086;го тракту. Максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза становить 2000 мг 1 раз на добу під час їди ввечері.

Рекоме&= #1085;дується регулярно контролюваm= 0;и (кожні 3–6 місяців) глікемічниl= 1; статус (знач= 077;ння ОГТТ і/або вмісту глюкози у плазмі кров= 10; натще, і/або HbA1c), а також фактори ризику для прийняття рішення щод = 86; необхідносm= 0;і продовженнn= 3;, зміни або пр= 080;пинення лікування.=

Також необхідно проводити повторну оцінку лікування, якщо пацієн = 90; згодом впроваджує покращення харчування та/або фізичні нав = 72;нтаження, або якщо зміни стану здоров’я пацієнта дозволяють змінити спо = 89;іб життя.

Мо = 85;отерапія або комбінованk= 2; терапія у по= 108;днанні з іншими пероральниl= 4;и гіпоглікемo= 0;чними засобами.=

Рекомендов&= #1072;на початкова доза – 500 мг на добm= 1;.

Через 10-15 днів проведеногl= 6; лікування дозу необхі = 76;но відкоригувk= 2;ти відповідно до результатіk= 4; вимірювань рівня глюкози в крові. Повільне зб= 10;льшення дози сприяє зниженню побічних еф = 77;ктів з боку травного тракту. Максимальнk= 2; рекомендов&#= 1072;на доза становить 200= 0 мг на добу.

Діа= 092;ормін^® SR за= стосовуватl= 0; 1 раз на добу під час їди ввечері, збільшуючи на 500 мг кожні 10&nb= sp;–= 15 днів до 2000 мг= ;. Якщо необхідногl= 6; рівня гліке = 84;ії не можна досягти при застосуванl= 5;і Діаформіну^=
® SR у максимальнo= 0;й дозі 2000 мг, яку = 087;ацієнт приймає 1 раз на добу, пац= 110;єнту слід застосовувk= 2;ти Діаформін^®SR у дозі 1000 мг 2 рази на добу під час їди. Якщо необхідногl= 6; рівня глікемії не досягнуто, можна застосовувk= 2;ти табл&= #1077;тки Діаформ&= #1110;н^® у максимальнo= 0;й рекомендовk= 2;ній дозі 3000 мг на добу.

До= за Діаформін^{®
SR
повинна бут
=
80;
еквівалентl=
5;а
добовій доз=
10;
метформіну
(пролонгова
=
85;ого
або
негайного
вивільненнn=
3;)
до максимал=
00;ної
дози 2000 мг під
час їди
ввечері.}

Ко = 84;бінована терапія з інсуліном<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Calibri;mso-far= east-language: UK'>.

Для досягнення кращого контролю за рівнем глюкози в крові метформін т = 72; інсулін мож = 85;а застосовувk= 2;ти у вигляді комбінованl= 6;ї терапії. Заз= 074;ичай початкова доза препар = 72;ту Діаформін^{®SR становить 500
мг на добу
під час прий=
086;му
їжі ввечері,
тоді як дозу
інсуліну
необхідно п=
10;дбирати
відповідно
до
результатіk=
4;
вимірюваннn=
3;
рівня
глюкози в
крові.}

Для пацієнтів, які вже отримували метформін т = 72; інсулін у комбінованo= 0;й терапії, доз= 072; препарату Діаформін^{®SR
повинна бут
=
80;
еквівалентl=
5;а
добовій доз=
10;
метформіну,
максимум 2000 мг=
;,
під час
прийому їжі
ввечері, тод=
110;
як дозуванн=
03;
інсуліну
регулюєтьсn=
3;
на основі
вимірювань
глюкози в кр=
086;ві.}

У пацієнтів літнього віку можливе погіршення функції нирок, тому дозу метфор = 84;іну необхідно підбирати н = 72; основі оцін = 82;и функції нирок, яку слід проводити р = 77;гулярно (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пе= ревага зменшення ризику виникнення цукрового діабету 2 типу або затримки його початк = 91; не була встановленk= 2; у пацієнтів віком від 75 років (див. розділ «Фа = 88;макодинамі&#= 1082;а»), тому таким пацієнтам н = 77; рекомендовk= 2;не призначеннn= 3; метформіну (= 076;ив. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Нир= 082;ова недостатніl= 9;ть. ШКФ слід оцінювати д = 86; початку лікування л= 10;карськими засобами, що містять метформін, т= 072; після початку лікування принаймні щ = 86;річно. У пацієнтів = 079; підвищеним ризиком под = 72;льшого прогресуваl= 5;ня ниркової недостатноl= 9;ті та у пацієнтів літнього віку слід проводити ретельний контроль функції нир = 86;к якомога час = 90;іше, наприклад кожні 3= -6 місяців.

= 64;КФ (мл/хв)	Загалn= 0;на максимальн= 072; добовk= 2; доза	Додаткові рекомендац= 110;ї
60–89=	2000 мг	У разі зниження функції нирок рекомендує= 090;ься розглянути можливість зменшення дози.
45–59	2000 мг	Слід проаналізу= 074;ати фактори, які можуть збільшити ризик розвитку лактоацидо= 079;у (див. розділ «Особливос= 090;і застосуван= 085;я»), до початку лікування метформіно= 084;. Початкова доза становить не більше половини максимальн= 086;ї дози.
30–44	1000 м&#= 1075;
< <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-fareast-font-family:Calibri'>30	-	Засто&= #1089;ування метформіну протипоказ= 072;не.

= Діти. Препарат не застосовувk= 2;ти дітям, оскільки не = 84;ає клінічних даних стосовно цієї віково= 11; групи пацієнтів.

Перед= ;озування.

При застосуванl= 5;і препарату у дозі 85 г розвитку гі = 87;оглікемії не спостерігаl= 3;ося. Однак у цьому випадку спо= 089;терігався розвиток лактоацидоk= 9;у. Зна = 95;не перевищеннn= 3; дози метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти = 74;иникнення лактоацидоk= 9;у. Лактоацидоk= 9; є невідклад = 85;им станом. У випадку розвитку ла = 82;тоацидозу лікування п = 88;епаратом Діаформіноl= 4;^®= SR необхідно припинити і терміново госпіталізm= 1;вати хворого. Найефективl= 5;ішим заходом для виведення з організму лактату і метформіну = 08; гемодіаліз.

Побіч= ;ні реакції.

Згі= 076;но з даними постмаркетl= 0;нгових та контроль = 86;ваних клінічних досліджень побічні реакції у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли метформіну гідрохлориk= 6; пролонговаl= 5;ого вивільненнn= 3;, були подібн = 80;ми за природою та ступенем тяжкості до = 090;аких у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли метформін і = 79; негайним вивільненнn= 3;м активної ре = 95;овини.

Най= 095;астішими небажаними реакціями н = 72; початку лікування є нудоm= 0;а, блювання, діарея, біль у животі, відсутністn= 0; апетиту. Ці симптоми у більшості випадків минають самостійно.

Неб= 072;жані ефекти за частотою виникнення = 82;ласифікуют&#= 1100; за такими категоріямl= 0;: дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 o= 0; < 1/100), рідко (> 1/10000 o= 0; < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

= Порушення обміну речовин.

Ча= сто: зниження/де = 92;іцит вітаміну B12.

Дуж&= #1077; рідко: лактоа&= #1094;идоз (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

При тривалому застосуванl= 5;і препарату м = 86;же знижуватисn= 3; всмоктуванl= 5;я вітаміну В_{12,
що супровод
=
78;ується
зниженням
його рівня у
сироватці
крові.
Рекомендуєm=
0;ься
враховуватl=
0;
таку можлив
=
91;
причину
гіповітаміl=
5;озу
В₁₂, якщо у
пацієнта
наявна
мегалобласm=
0;на
анемія.}

= З боку нервової системи.

Часто: порушення смаку.

= З боку травного тракту.

Дуже часто: нудот= 072;, блювання, діарея, біль у животі, відсутністn= 0; апетиту. Найчастіше ці побічні явища виник = 72;ють на початку лікування т = 72; у більшості випадків спонтанно зникають. Дл= 103; попередженl= 5;я виникнення побічних явищ з боку травного тр = 72;кту рекомендуєm= 0;ься повільне збільшення дози препарату.

= З боку гепатобіліk= 2;рної системи.

Дуже рідко: окрем= 110; повідомленl= 5;я щодо поруше = 85;ня показників функції печінки або гепатити, як= 110; повністю зникають після відмі = 85;и метформіну.

= З боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини.

Дуже рідко: шкірні алергічні реакції, включаючи еритему, свербіж, кро= 087;ив’янку.

Пов= 110;домлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідомле = 85;ня про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Меди= 095;ним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також пацієнтам або іх законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки під = 86;зрюваних побічних реакції та відсутністn= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фармаконагl= 3;яду за посиланням: https//aisf.dec.gov.ua.

Термін придатностo= 0;. 3 роки.

Не застосовувk= 2;ти препарат після закінчення терміну придатностo= 0;, вказаного н = 72; упаковці.

Умови зберігання. Зберігати при температурo= 0; не вище 30 °С.

Збері= 075;ати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упа= 082;овка. По 10 таблеток в блістері. По 3,= 6 або 10 блістерів у пачці (пакування і= 079; форми in = bulk фірми-виро = 73;ника «USV<= /span> Private Limited», Індія).

К= атегорія відпуску. За рецептом.

В= иробник. АТ «= ;Фармак».

Місц= 077;знаходженн&= #1103; виробника та його адреса = 084;і= сця провадженнn= 3; діяльності.

Уl= 2;раїна, 04080, м= ;. Київ, вул. Кири= ;лівсь= 082;а, 74.