MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D2FFBD.E93F3060" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D2FFBD.E93F3060 Content-Location: file:///C:/6A0CEC96/UA67960102_89C6.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МАКОКС 150, МАКОКС 300
(MACOX 150, MACOX 300)
Склад:
діюча речовина: rifamp=
icin;
1 капс=
ула
містить рифампіцину 150 мг або 300 мг;
допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна, повідон К-30, крохмаль кукурудзяний, натр=
ію
лаурилсульфат, тальк, магнію стеарат;
оболонка капсула по 150 мг місти=
ть: желатин, кармоїзин (Е 122), пон=
со
4R (Е 124), жовтий захід FCF (Е 110), титану діоксид (Е 171), натрію
лаурилсульфат, метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат =
(Е
216);
оболонка капсула по 300 мг місти=
ть: желатин, метилпарагідроксибензо=
ат
(Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), кремнію діоксид колоїдний
безводний, натрію лаурилсульфат, гліцерин,
титану діоксид (Е 171), понсо 4R (Е 124), кармоїзин (Е 122).
Лікарська форма.
Капсули.
Основні фізико-хімічні властивос=
ті:
капсули по 150 мг:
капсули по 300 мг:
Фармакотерапевтична
група.
Протитуберкульозні
засоби. Антибіотики. Код АТХ
J04А B02.
=
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Рифамп=
іцин
є напівсинтетичним антибіотиком групи рифаміцину, протитуберкульозним
препаратом I ряду. Чинить бактерицидну дію, механізм якої обумовлений
інгібуванням активності ДНК-залежної РНК-полімерази шляхом утворення з нею
комплексів, що призводить до зниження синтезу РНК мікроорганізмів.
Рифамп=
іцин
– антибіотик широкого спектра дії з найбільш вираженою активністю відносно
мікобактерій туберкульозу.
Препар=
ат
активний відносно атипових мікобактерій різних видів (за винятком M. fortuitum), грампозитивних коків
(стафілококів, стрептококів), паличок сибірської виразки, клостридій тощо.
Грамнегативні коки – N. meningitidi=
s
і N. g=
onorrhoeae (у тому числі
β-лактамазотвірні) чутливі, однак швидко набувають стійкості. Активний
відносно H. influenzae (у тому =
числі
стійких до ампіциліну та хлорамфеніколу), H.
ducreyi, B. pertussis, B. antracis, L. monocytogenes, F. tular=
ensis,
Legionella pneumoph=
ila, Ricketts=
ia
prowazekii, Mycobact=
erium
leprae. Рифампіцин має віруліцидну дію відносно вірусу сказу,
пригнічує розвиток рабічного енцефаліту.
Предст=
авники
сімейства Enterobacteriaceae та
неферментуючі грамнегативні бактерії (Pseudomonas
spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonas spp. тощо) ͨ=
2;
нечутливі. Не діє на анаеробні мікроорганізми та гриби.
Стійкість
до рифампіцину розвивається швидко. Перехресної стійкості до інших
протитуберкульозних засобів (за винятком інших рифаміцинів) не виявлено.
Фармакокінетика.
Рифампіцин добре всмоктується у
травному тракті, біодоступність при прийомі натще становить 95 %. При прийо=
мі
під час їжі біодоступність знижується. Створює ефективні концентрації у
мокротинні, слині, назальному секреті, легенях, плевральному та перитонеаль=
ному
ексудатах, нирках, печінці. Добре проникає всередину клітин. Проникає крізь
гематоенцефалічний бар’єр, при туберкульозному менінгіті виявляється у
спинномозковій рідині в ефективних концентраціях. Проникає крізь плаценту та
грудне молоко. Зв’язується з білками плазми на 60-90 %, розчиняється в ліпі=
дах.
Максимальна концентрація в крові спостерігається через 2 години після прийо=
му
натще, через 4 години – після їжі. Терапевтична концентрація препарату в
організмі підтримується 8-12 годин (для високочутливих мікроорганізмів – 24
години). Рифампіцин здатний накопичуватися у легеневій тканині та тривалий =
час
зберігати концентрацію в кавернах. Метаболізується у печінці з утворенням
активного метаболіту. Період напіввиведення – 3-5 годин. З організму виводи=
ться
переважно з жовчю та сечею, у незначній кількості – з фекаліями.
Клінічні характеристики.
Показання.
У комплексній терапії:
· туберкульозу різної локалізації,
туберкульозного менінгіту, а також атипових мікобактеріозів;
· інфекційно-запальних захворювань
нетуберкульозної природи, спричинених чутливими до препарату збудниками (у =
тому
числі тяжких форм стафілококової інфекції, лепри, легіонельозу, бруцельозу)=
;
· безсимптомного носійства N. meningitidis для елімінації
менінгококів з носоглотки і профілактики менінгококового менінгіту.
Протипоказання.
Гіперчутливість до рифампіцину, інших рифаміцинів =
або
до інших компонентів препарату; тяжкі порушення функцій печінки та нирок; ж=
овтяниця
(у тому числі механічна); нещодавно перенесений (менше 1 року) інфекційний
гепатит; тяжка легенево-серцева недостатність; одночасне застосування
саквінавіру/ритонавіру.
Взаємодія
з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Рифамп=
іцин
є потужним індуктором мікросомальних ферментів печінки (цитохрому Р450) та =
може
спричинити потенційно небезпечні лікарські взаємодії. Сумісне застосування
рифампіцину з препаратами, які також метаболізуються цією ферментною систем=
ою,
може прискорити метаболізм і зменшити активність цих препаратів, тому підтримка їх оптимальної терапевтич=
ної
концентрації в крові потребує зміни дозування цих лікарських засобів на поч=
атку
застосування рифампіцину та після його відміни.
Рифамп=
іцин
прискорює метаболізм:
· антиаритмічних препаратів (напри=
клад
дизопірамід, мексилетин, хінідин, пропафенон, токаїнід);
· бета-блокаторів (наприклад
бісопролол, пропранолол);
· блокаторів кальцієвих каналів
(наприклад дилтіазем, ніфедипін, верапаміл, німодипін, ісрадипін, нікардипі=
н,
нисолпідин);
· серцевих глікозидів (дигітоксин,
дигоксин);
· протиепілептичних, протисудомних
препаратів (наприклад фенітоїн, карбамазепін);
· психотропних препаратів −
антипсихотичних засобів (наприклад галоперидол, арипіпразол), трициклічних
антидепресантів (наприклад амітриптилін, нортриптилін), анксіолітиків і
снодійних засобів (наприклад діазепам, бензодіазепіни, зопіклон, золпідем),
барбітуратів;
· антитромботичних засобів
(антагоністів вітаміну К), непрямих антикоагулянтів; рекомендується контрол=
ювати
протромбіновий час щодня або так часто, як це необхідно для визначення
необхідної дози антикоагулянта.
· протигрибкових препаратів (напри=
клад
тербінафін<=
/span>, флуконазол, ітраконазол,
кетоконазол, вориконазол);
· противірусних препаратів (наприк=
лад
саквінавір, індинавір, ефавіренц, ампренавір, нелфінавір, атазанавір,
лопінавір, невірапін);
· антибактеріальних препаратів
(наприклад хлорамфенікол, кларитроміцин, дапсон, доксициклін, фторхінолони,
телітроміцин);
· глюкокортикостероїдів
· антиестрогенів (наприклад
тамоксифен, тореміфен, гестринон), системних гормональних контрацептивів,
естрогенів, гестагенів; пацієнткам, які застосовують пероральні контрацепти=
ви,
слід рекомендувати альтернативні негормональні методи контрацепції під час =
терапії
рифампіцином;
· тиреоїдних гормонів (наприклад левотирок=
син);
· клофібрату;
· пероральних протидіабетичних зас=
обів
(сульфонілсечовина та її похідні, наприклад хлорпропамід, толбутамід,
тіазолідиндіони);
· імуносупресивних препаратів
(наприклад циклоспорин, сиролімус, такролімус);
· цитостатиків (наприклад іматиніб,
ерлотиніб, іринотекан);
· лозартану;
· метадону, наркотичних аналгетикі=
в;
· празиквантелу;
· хініну;
· рилузолу;
· селективних антагоністів 5-НТ3
рецепторів (наприклад ондансетрон);
· статинів, що метаболізуються CYP=
3A4
(наприклад симвастатин);
· теофіліну;
· сечогінних засобів (наприклад
еплеренон).
Інші взаємодії.
При
сумісному застосуванні рифампіцину з:
· атоваквоном − знижується
концентрація атоваквону та підвищується концентрація рифампіцину в сироватці
крові;
· кетоконазолом − знижуються
концентрації в сироватці крові обох препаратів;
· еналаприлом − знижується
концентрація в крові еналаприлату, активного метаболіту еналаприлу. Залежно=
від
клінічного стану можлива корекція дози еналаприлу;
· антацидами − можливе зниже=
ння
абсорбції рифампіцину. Рифампіцин слід приймати щонайменше за 1 годину до
прийому антацидів;
· пробенецидом і ко-тримоксазолом
− збільшення в крові рівня рифампіцину;
· саквінавіром/ритонавіром −
збільшується ризик гепатотоксичності. Така комбінація протипоказана;
· сульфасалазином − знижуєть=
ся
плазмова концентрація сульфапіридину, що може бути результатом порушення
бактеріальної флори кишечнику, відповідальної за перетворення сульфасалазин=
у в
сульфапіридин та мезаламін;
· галотаном, ізоніазидом −
збільшується ризик гепатотоксичності. Одночасного застосування рифампіцину і
галотану слід уникати. У пацієнтів, які отримують рифампіцин та ізоніазид, =
слід
ретельно стежити за функцією печінки;
· піразинамідом − повідомлял=
ося
про тяжкі ушкодження печінки, у тому числі з летальними наслідками, у
пацієнтів, які отримували протягом 2 місяців щоденно рифампіцин і піразинам=
ід;
така комбінація можлива тільки при ретельному моніторингу та якщо потенційна
користь переважає ризик гепатотоксичності і летальності;
· клозапіном, флекаїнідом −
збільшується токсична дія на кістковий мозок;
· препаратами парааміносаліцилової
кислоти, що містять бентоніт (ал=
юмінію
гідросилікат) − для забезпечення задовільних концентрацій цих
препаратів у крові інтервал між їх прийомом має бути не менше 4 годин;
· ципрофлоксацином, кларитроміцином
− можливе підвищення концентрації рифампіцину в крові; повідомлялося =
про
випадки люпусподібного синдрому при одночасному прийомі з рифампіцином.
Лабораторні та діагностичні тест=
и.
У пері=
од
лікування рифампіцином не слід застосовувати бромсульфалеїновий тест, оскіл=
ьки
рифампіцин змінює параметри виведення бромсульфалеїну, що може призвести до
помилкових уявлень про порушення цього показника. Не слід також застосовува=
ти
мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти і вітаміну =
B12
у сироватці крові.
Можлива
перехресна реактивність та хибнопозитивні результати при проведенні
скринінг-тестів на опіати, які проводять з використанням KIMS-методу, методом кількісного іму=
нологічного
аналізу; рекомендується застосування контрольних тестів (наприклад газова
хроматографія/мас-спектрометрія).
Особливості
застосування.
Моноте=
рапія
туберкульозу рифампіцином часто супроводжується розвитком стійкості збудник=
а до
антибіотика, тому його слід поєднувати з іншими протитуберкульозними засоба=
ми.
При лікуванні нетуберкульозних інфекцій можливий швидкий розвиток
резистентності мікроорганізмів; цей процес можна попередити, якщо комбінува=
ти
рифампіцин з іншими хіміотерапевтичними засобами.
У випа=
дку
рецидиву не рекомендується призначати препарат без попередніх бактеріологіч=
них
тестів.
При
лікуванні неспецифічних легеневих уражень з підозрою на туберкульоз не слід
призначати препарат до встановлення остаточного діагнозу.
При
гонореї рифампіцин, на відміну від пеніциліну, не маскує сифіліс у разі
змішаної інфекції, сироваткові тести на сифіліс залишаються позитивними.
При
тривалому застосуваннi показаний систематичний щомісячний контроль функцій<=
span
style=3D'mso-spacerun:yes'> печiнки i показників периферичної кровi=
.
Слiд з=
обережнiстю
застосувати препарат пацієнтам літнього віку через можливiсть вiкових змiн функцiй печiнки.
Пацієн=
там
з порушеннями функцій печінки помірного та середнього ступеня тяжкості можна
приймати рифампіцин тільки у крайньому випадку і під постійним медичним
контролем. У таких пацієнтів проводити контроль необхідно щотижня протягом
перших двох тижнів і потім кожні 2
тижні протягом ще 6 тижнів. У разі проявів гепатотоксичності препарат слід
відмінити.
При
вживанні алкоголю у період лікування також зростає ризик гепатотоксичностi.=
У деяк=
их
пацієнтів можливе підвищення білірубіну у перші дні лікування рифампіцином.
Рифампіцин спричиняє індукцію ферментів, які прискорюють метаболізм ендоген=
них
субстратів, таких як гормони надниркових залоз, тиреоїдних гормонів і вітам=
іну
D.
Пiд час лiкування рифампiцином жiнкам репродуктивного вiку слiд
застосувати надiйнi методи контрацепцiї (пероральнi гормональнi контрацепти=
ви i
додатковi негормональнi методи контрацепцiї).
З
обережністю призначати виснаженим хворим; пацієнтам, які зловживають алкого=
лем;
при порфірії.
Застосування в період вагітності=
або
годування груддю.
Застосування в період вагітності можливе у виняткових випадках за життє=
вими
показаннями, якщо очікувана користь для жінки перевищує потенційний ризик д=
ля
плода. Прийом рифампіцину в останні тижні вагітності підвищує ризик розвитку
кровотеч у новонароджених та матерів у післяпологовому періоді.
Рифампіцин проникає в груд=
не
молоко. При необхідності застосування
препарату годування груддю слід припинити.
Здатність впливати на швидкість
реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.
=
Під час
лікування рифампіцином можливе виникнення порушення координації рухів,
порушення зору, тому у разі виникнення таких реакцій слід утримуватися від =
керування
автотранспортом або роботи зі складними механізмами.
Спосіб
застосування та дози.
Рифамп=
іцин
застосовувати внутрішньо за 30 хвилин до або через 2 години після прийому ї=
жі,
запиваючи достатньою кількістю води.
Туберкульоз: дорослим призначати у дозі 8–12
мг/кг маси тіла на добу. Пацієнтам з масою тіла менше 50
кг – 450 мг/добу,
=
Триваліс=
ть
протитуберкульозної терапії індивідуальна, обумовлена терапевтичним ефектом=
та
може становити 1 рік і більше. Щоб уникнути розвитку стійкості мікобактерій=
до
рифампіцину, препарат слід призначати, як правило, разом з іншими
протитуберкульозними препаратами І та II ряду у їхній звичайних дозах.=
Інфекційно-запальні захворювання
нетуберкульозної природи, спричинені чутливими до препарату збудниками − бруцельоз, легіонельоз,
тяжкі форми стафілококової інфекції (разом з іншим відповідним антибіотиком=
для
запобігання появи резистентних штамів): дорослим призначати у дозі 900–1200=
мг
на добу за 2–3 прийоми, максимальна добова доза – 1200 мг. Після зникнення
симптомів захворювання препарат слід приймати ще протягом 2–3 днів.
Лепра: препарат (у комплексі з імуностимулюючими
засобами) призначати внутрішньо у дозі 600 мг на добу за 1–2 прийоми протяг=
ом 3–6
місяців (можливі повторні курси з інтервалом в 1 місяць). За іншою схемою (=
на
тлі комбінованої протилепрозної терапії) препарат призначати у добовій дозі=
450
мг, розподіленій на 3 прийоми протягом 2–3 тижнів з інтервалом 2–3 місяці
протягом 1–2 років.
Носійство N. meningitidis: рифампіцин призначати протягом 4
діб. Добова доза для дорослих – 600 мг; для дітей –&nbs=
p;10–12
мг/кг маси тіла.
Порушення функції печінки: добова доза не має перевищувати=
8
мг/кг для пацієнтів із порушеннями функції печінки.
Застосування пацієнтам літнього
віку: у пацієнтів літнього віку нирко=
ва
екскреція рифампіцину зменшується пропорційно до зменшення фізіологічної
функції нирок, у зв’язку з чим компенсаторно збільшується печінкова екскрец=
ія
препарату. Слід проявляти обережність при призначенні рифампіцину пацієнтам
цього віку, особливо якщо є ознаки порушення функції печінки.
Діти.
Препар=
ат у
даній лікарській формі дітям віком до 6 років не застосовувати.
Передозування.
Симптоми: нудота, блювання, діарея, біль у ділянці живота, пiдвищена
стомлюванiсть, сонливість, збільшення печінки,
жовтяниця, підвищення рівня білірубіну і печінкових трансаміназ у плазмі кр=
ові;
забарвлення у коричнево-червоний або оранжевий колір шкіри, слизової оболон=
ки
порожнини рота, ск=
лери, сечі, слини, поту, слизу і фека=
лій
пропорційно до прийнятої дози препарату, алергiчнi реакцiї, пiдвищення температури тiла,
задишка, гарячка, лейкопенiя, тромбоцитопенiя, гостра гемолітична анемія,
ниркова недостатність, набряк у ділянці очей або обличчя, свербіж, <=
span
lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";
mso-fareast-font-family:"Times New Roman"'>сплутаність свідомості, набряк
легень, судоми.
Лікування: вiдмiна препарату. Симптоматична терапія. У тяжких випа=
дках
– форсований діурез. Специфічного антидоту немає.
Побічні
реакції.
З боку травного тракту:=
i> нудота, блювання, діарея, біль у
животі, зниження апетиту, анорексiя, ерозивний гастрит, псевдомембранозний
коліт, відчуття дискомфорту.
З боку гепатобіліарної системи: =
підвищення активності печінкових
трансаміназ у сироватці крові, гіпербілірубінемія, гепатит, дискомфорт у
правому підребер’ї.
З боку шкіри:
припливи, свербіж, висипанн=
я,
кропив’янка, екзантема, ексфоліативний дерматит, пемфігоїдна (пухирчаста)
реакція, мультиформна еритема, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, синдром
Лайєлла і васкуліт.
З боку імунної системи:=
i> реакції гіперчутливості, включа=
ючи ангіоневротичний
набряк, бронхоспазм, анафілактичний шок, анафілаксію.
Інші: артралгія, гарячка, герпес, сльозотеча.
З боку системи крові: лейкопенія,
нейтропенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія з/без пурпури (частіше при
інтермітуючій терапії), еозинофілія; дуже рідко – агранулоцитоз, си=
ндром
внутрішньосудинної коагуляції. При перших проявах пурпури терапію рифампіци=
ном
слід припинити, оскільки були повідомлення про церебральні крововиливи та
летальні наслідки при продовженні або поновленні терапії рифампіцином після
розвитку пурпури.
З боку нервової системи:<=
/i> головний біль, запаморочення,
зниження гостроти зору, атаксія, дезорієнтація, психози.
З боку
ендокринної системи: порушення менструального циклу, недостатнiсть
надниркових залоз у хворих із порушенням функцiї
наднирко=
вих
залоз.
З боку
сечовидільної системи: нефронекроз, інтерстиціальний нефрит, гостра нирк=
ова
недостатнiсть (оборотна), гiперурикемiя.
Інші: забарвл=
ення
в оранжево-червоний колір сечі, калу, слини, мокротиння, слізної рідини, по=
ту,
слизу, індукція порфірії, міастенія, міопатія, загострення подагри, задишка i свистяче дихання,
крововиливи у мозок, зниження артерiального тиску.
При нерегулярному прийомі або при відновленні лікування
після перерви можливі грипоподібні симптоми (головний біль, запаморочення, епізоди гарячк=
и,
озноб, артралгія).
За рах=
унок
вмісту допоміжних речовин можливий розвиток алергічних реакцій, у тому числі
відстрочених.
Термін
придатності. 3 роки=
.
Умови зберігання.
Зберіг=
ати
в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.
Зберіг=
ати
в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 капсул у блістері; по 10 блістерів у картонній коробці=
.
По 10 капсул у стрипі; по 10 стрип=
ів у
картонній коробці.
Категорія відпуску=
. За рецептом.
Виробник.
МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛC ЛІМІТЕД.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження
діяльності.
Плот № 25-27, Сюрв=
ей №366,
Прем’єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман – 396210 (Фаза II), Індія.