ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

Інструкція
для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЕЛІФО= ;Р

(ELIFORE)

Склад:

діюча речовина: desvenlafaxine succinate= ;

1 таблетка пролонговаl= 5;ої дії містить десвенлафаl= 2;сину сукцинат в к= 110;лькості, еквівалентl= 5;ій 50 мг або 100 мг д= ;есвенлафак = 89;ину;

до = 87;оміжні речовини: целюлоk= 9;а мікрокристk= 2;лічна (Avicel PH102), целюлоза мікрокристk= 2;лічна (Avicel PH105), талn= 0;к, магнію стеарат, гіпромелозk= 2; 2208, 100000 CR; для таблеток по 100= мг: Opadry^® II, 85F94527 (спир&= #1090; полівінілоk= 4;ий, макрогол, титану діок = 89;ид (Е 171), тальк, FD&C Yellow #6/Sunset Yellow FCF Aluminum Lake (Е 110), заліза окси = 76; червоний (Е 172)= ); для таблеток по
50 мг: Opadry^® II, 85F94487 (спир&= #1090; полівінілоk= 4;ий, макрогол, титану діок = 89;ид (Е 171), тальк, заліза окси = 76; жовтий (Е 172), заліза окси = 76; червоний (Е 172)= ).

Лікарська форма. Таблетки пролонговаl= 5;ої дії.

Ос= ;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;:

та= ;блетки по 50 мг: світло-рож= 077;ві квадратні таблетки, вкриті плів = 82;овою оболонкою, з &#= 1090;исненням «W» над «50» на l= 7;лоскій стороні та у вигляді піраміди з іншої сторо = 85;и;

таблетк= ;и по 100 мг: червонув= ;ато-оранжев= 110; квадратні таблетки, вк= 088;иті плівковою оболонкою, з &#= 1090;исненням «W» над «100» на плоскій сто = 88;оні та у вигляді піраміди з іншої сторо = 85;и.

Фармакоте&= #1088;апевтична група. А&= #1085;тидепресан= ;ти. Код А = 58;Х N06A= X23.

Фармаколог&= #1110;чні властивостo= 0;.

Фармакодин&= #1072;міка.

Точний механізм антидепресl= 0;вної дії десвенл = 72;факсину невідомий, о= 076;нак є припущенн= 03;, що він пов’язаний k= 9; потенціюваl= 5;ням серотоніну та норадрен = 72;ліну в центральніl= 1; нервовій системі за допомогою інгібуваннn= 3; їх зворотно = 75;о захоплення. Доклінічні дослідженнn= 3; продемонстl= 8;ували, що десвенлафаl= 2;син є потужним і селективниl= 4; інгібітороl= 4; зворотного захоплення серотоніну та норадреналo= 0;ну (ІЗЗСН).

Десвенлаф = 72;ксин не виявляв вираженої с = 87;орідненост&#= 1110; до багатьох рецепторів, = 091; тому числі м= 091;скарино-хол= інергічних, Н₁-гістамін= ;ергічних або α₁-адрен= ;ергічних рецепторів in vitro. Десвенлафаl= 2;син також не проявляв чі = 90;ко вираженої а = 82;тивності як інгібіто = 88; моноамінокl= 9;идази (МАО).

Фармакокін&= #1077;тика.

Фармакокі = 85;етика одноразовоo= 1; дози десвен = 83;афаксину є лінійною і дозозалежнl= 6;ю в діапазоні доз від 50 мг до 600 мг (що в 1–12&n= bsp;разів більше за ре= 082;омендовану затвердженm= 1; дозу) на добу. При застосуванl= 5;і один раз на добу рівнов = 72;жна концентрацo= 0;я у плазмі досягаєтьсn= 3; протягом приблизно 4–5&n= bsp;днів. У рівноважніl= 1; концентрацo= 0;ї накопиченнn= 3; багаторазоk= 4;их доз десвенлафаl= 2;сину є лінійним і передбачувk= 2;ним, з огляду на фармакокінk= 7;тичний профіль одноразовоo= 1; дози.

Вс = 84;октування

Абсолютна біодоступнo= 0;сть Еліфору після перор = 72;льного застосуванl= 5;я становить близько 80 %.

Вплив прийому їжі

Вживання їжі з високи= 084; вмістом жир = 91; (від 800 до 1000 кіл&#= 1086;калорій) призводило до збільшення Cmax десвенлафаl= 2;сину приблизно н = 72; 16 % і не впливало на АUC.

Розподіл

Об’єм розподілу десвенлафаl= 2;сину в рівноважн= 10;й концентрацo= 0;ї становить 3,4 л/кг. Зв’язу= вання десвенлафаl= 2;сину з білками плазми становить 30 % і не залежит= 100; від концентрацo= 0;ї лікарськогl= 6; засобу.

Виведення<= o:p>

Метаболіз&= #1084;

Десвенлаф = 72;ксин насамперед метаболізуn= 8;ться шляхом кон’= 02;гації [опосередко = 74;аної ізоформами = 91;ридин-5-дифос= ;фату (УДФ)] і меншою мірою через окислювальl= 5;ий метаболізм. CYP= 3A4 бере участь = 074; окислювальl= 5;ому метаболізмo= 0; (N-деметилюва&#= 1085;ня) десвенлафаl= 2;сину. Метаболічнl= 0;й шлях CYP2D6 не задіяний. Фа= 088;макокінети&= #1082;а десвенлафаl= 2;сину була схожою = 091; пацієнтів і = 79; повільним та швидким метаболізмl= 6;м CYP2D6.

Виділ= ;ення

Приблизно 45 % десвенлафаl= 2;сину виділяєтьсn= 3; у незміненомm= 1; вигляді з сечею протягом 72 г= 086;дин після перор = 72;льного прийому. Приблизно 19 % введеної дози виводиться = 91; вигляді глюкуронідl= 5;ого метаболіту = 10; < 5 % – у вигляді окислювальl= 5;ого метаболіту (N,О-дидесмети&= #1083;венлафакси= ;н) із сечею.

Застосm= 1;вання пацієнтам особливих груп

Не спостерігаl= 3;ися клінічно значущі від = 84;інності експозиції десвенлафаl= 2;сину залежно від расової приналежноl= 9;ті (у представн= 080;ків європеоїднl= 6;ї, негроїдної раси або латиноамерl= 0;канців).

Дослідж= ;ення in vitro

Згідно з даними, отриманими in vitro, очі= 082;ується, що препарат = 80;, які пригнічуютn= 0; ізоферментl= 0; CYP 1A1, 1A2, 2A6, 2D6, 2C8, 2C9, 2C19 та 2E1, н = 77; матимуть істотного впливу на фармакокінk= 7;тичний профіль десвенлафаl= 2;сину.

Десвенлаф = 72;ксин не пригнічу= 08; ізоферментl= 0; CYP1A2, 2A6, 2C8, 2C9, 2C19 CYP2D6 або CYP3A4.=

Також десвенлафаl= 2;син не є індуктором CYP3= A4.

Десвенлаф = 72;ксин не є субстратом або інгібіт = 86;ром транспортеl= 8;а Р-глікопрот = 77;їну (P-gp).

Клінічні характерисm= 0;ики.

Показання.

Лікування великого депресивноk= 5;о розладу (ВДР) у дорослих.

Протипоказ&= #1072;ння.

-      =     П= 10;двищена чутливість до десвенлафаl= 2;сину сукцинату, венлафаксиl= 5;у гідрохлориk= 6;у або до будь-яких допоміжних речовин у складі препарату Е = 83;іфор.

-      =     О = 76;ночасне застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; МАО, призначениm= 3; для лікування психічних розладів, аб= 086; їх застосуванl= 5;я протягом 7 д = 85;ів після припинення лікування Е = 83;іфором. Застосуванl= 5;я Еліфору протягом 14 д= 085;ів після відмі = 85;и інгібіторіk= 4; МАО, призначениm= 3; для лікування психічних розладів.=

-        &nbs= p; О = 76;ночасне лікування інгібітораl= 4;и МАО, такими як лінезолі = 76;, або внутрішньоk= 4;енна терапія метиленовиl= 4; синім.

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

&= #1051;ікарські засоби, які м&#= 1072;ють клінічно важливі взаємодії з Еліфором<= /u>

= 30;нгібітори моноамінокl= 9;идази (МАО), т= ;акі як се&= #1083;егілін, транілципрl= 6;мін, ізокарбоксk= 2;зид, фенелзин, лінезолід, метиленовиl= 1; синій.

Одночас= ;не застосуванl= 5;я селективниm= 3; інгібіторіk= 4; зворотного захоплення серотоніну (= 057;ІЗЗС) та інгібіто = 88;ів зворотного захоплення серотоніну та норадреналo= 0;ну (ІЗЗСН), включно з Еліфором, з інгібітораl= 4;и МАО підвищу= 08; ризик розвитку серотоніноk= 4;ого синдрому (ди= 074;. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози», «Протипокаk= 9;ання» «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 30;нші серотонінеl= 8;гічні засоби, такі як інші СІЗЗС, ІЗЗСН, триптани, трициклічнo= 0; антидепресk= 2;нти, фентаніл, препарати літію, трамадол, буспірон, амфетаміни, триптофан і звіробій.

Одночас= ;не застосуванl= 5;я Еліфору з іншими серо = 90;онінергічн&#= 1080;ми засобами підвищує ри = 79;ик розвитку серотоніноk= 4;ого синдрому.=

Необхід= ;ний контроль симптомів серотоніноk= 4;ого синдрому у р= 072;зі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я Еліфору з іншими засобами, як= 110; можуть вплинути на системи серотонінеl= 8;гічних нейромедіаm= 0;орів. У разі розвитку серотоніноk= 4;ого синдрому ро = 79;глянути необхіднісm= 0;ь припинення лікування Еліфором та/або супут= 085;іми серотонінеl= 8;гічними засобами (див. «Особли&#= 1074;ості застосуванl= 5;я»).

= 55;репарати, що впливают= 00; на гемостаз, у тому числі нестероїднo= 0; протизапалn= 0;ні засоби (НПЗП), аспірин і варфарин та інші.

Одночас= ;не застосуванl= 5;я Еліфору з антитромбоm= 4;итарними або антикоагулn= 3;нтними засобами підвищує ризик кровотечі. Ц= 077; може бути зумовлене в = 87;ливом лікарськогl= 6; засобу Еліфор на вивільненнn= 3; серотоніну тромбоцитаl= 4;и.

Необхід= ;ний ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують антитромбоm= 4;итарні або антикоа = 75;улянтні засоби, щодо появи кровотечі п= 10;д час початку або припинення лікування Е = 83;іфором (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

= 55;репарати, які переважно метаболізуn= 2;ться CYP2D6, так&#= 1110; як дезипрамін, атомоксетиl= 5;, декстрометl= 6;рфан, метопролол, небіволол, перфеназин, толтеродин.

Одночас= ;не застосуванl= 5;я Еліфору підвищує C_max та AUC препаратів, які переважно метаболізуn= 2;ться CYP2D6, що збільшу= 108; ризик токсичностo= 0; препаратів R= 11; субстратів CYP2D6.

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з Еліфором у дозі 100 мг пре&= #1087;арати, які метаболізуn= 2;ться CYP2D6, слід призн= 072;чати у звичайній чи меншій початковій = 76;озі. Дозу цих препаратів необхідно зменшити на = 87;оловину при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з 400 мг Еліфору= ;.

&= #1051;ікарські засоби, які не мають клінічно ва = 78;ливих взаємодій з препаратом Еліфор

За даними фармакокінk= 7;тичних досліджень, корекція дози не потрібна дл= 03; лікарських = 79;асобів, які переважно метаболізуn= 2;ться CYP3A4 (наприклад, мідазолам), або лікарських засобів, які метаболізуn= 2;ться обома ізоферментk= 2;ми CYP2D6 та CYP3A4 (наприклад, тамоксифен, арипіпразоl= 3;), у разі одноч= 072;сного застосуванl= 5;я з Еліфором (д&#= 1080;в. «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Алко= 075;оль

Еліфор не збільшує спричиненоk= 5;о етанолом порушення психічних і моторних навичок. Одн= 072;к, як і під час прийому інших препаратів, що діють на ц&#= 1077;нтральну нервову систему, пацієнтам слід рекомендувk= 2;ти уникати при = 81;ому алкоголю пі = 76; час застосу = 74;ання Еліфору.

&= #1042;плив лікарськогl= 6; засобу на результати лабораторнl= 0;х досліджень

Повідомля = 83;ося про хибно-по= 079;итивні імунологічl= 5;і скринінговo= 0; аналізи сеч= 10; на фенциклідиl= 5; та амфетамі = 85; у пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь десвенлафаl= 2;син. Це пов’язан = 86; з відсутністn= 2; специфічноl= 9;ті скринінг-те = 89;тів. Хибно-позит = 80;вні результати аналізів можна очіку = 74;ати протягом декількох днів після припинення прийому десвенлафаl= 2;сину. Підтвердні тести, такі як газова хроматограm= 2;ія/мас-спект&= #1088;ометрія, можуть відрізнити десвенлафаl= 2;син від фенцикл= 10;дину та амфетамі = 85;у.

Особливост&= #1110; застосуванl= 5;я.

Суїцида= ;льні думки та поведінка у дітей, підлітків і молодих людей

Пацієнти з ВДР, як дорослі, так і діти, незалежно від того, зас&#= 1090;осовують вони антидепресk= 2;нти чи ні, можуть зіткнутися = 79; посиленням депресії, ви= 085;икненням суїцидальнl= 0;х ідей і поведінки (с= 091;їцидальнос&= #1090;і) або незвичайниl= 4;и змінами у поведінці, і цей ризик може зберігатисn= 3; до настання стійкої ремісії. Відомо, що депресія та деякі інші психічні розлади є фа= 082;торами ризику самогубствk= 2;; самі ці розлади є його чітким = 80; передвісниl= 2;ами. Однак антидепресk= 2;нти можуть віді = 75;равати певну роль у посиленні депресії та появі суїци = 76;альності у деяких пацієнтів н = 72; ранніх етап = 72;х лікування. Узагальненo= 0; аналізи кор = 86;ткостроков&#= 1080;х плацебо-кон = 90;рольованих досліджень антидепресk= 2;нтів (СІЗЗС та інших) проде= 084;онстрували, що ці препарати підвищують ризик суїцидальнl= 0;х думок і поведінки (суїцидальн = 86;сті) у дітей, підлітків і молодих людей (віком від 18 = 76;о 24 років) з ВДР та іншими психічними розладами. Короткострl= 6;кові дослідженнn= 3; не показуют= 00; збільшення ризику суїцидальнl= 6;сті під час прийому антидепресk= 2;нтів порівняно з плацебо у дорослих ві = 82;ом від 24 років; спостерігаl= 3;ося зниження ризику суїцидальнl= 6;сті під час прийому антидепресk= 2;нтів порівняно з плацебо у дорослих ві = 82;ом від 65 = 88;оків.

Об’єднани = 81; аналіз плацебо-кон = 90;рольованих досліджень, проведених за участю дітей та підлітків з ВДР, обсесивно-к = 86;мпульсивни&#= 1084;и розладами (ОКР) або іншими психічними розладами, включав загалом 24 ко= 088;откостроко&= #1074;их дослідженнn= 3; 9 антидепре&#= 1089;антів з участю біл= 100;ш ніж 4400 пацієн&= #1090;ів. Об’єднуванl= 0;й аналіз плацебо-кон = 90;рольованих досліджень, проведених за участю до= 088;ослих з ВДР або іншими психічними розладами, включав загалом 295 ко&#= 1088;откостроко= вих досліджень (середня три= 074;алість 2 місяці) 11 ан&#= 1090;идепресант= ів з участю більш ніж 77 000 = пацієнтів. Спостерігаl= 3;ися значні відм= 10;нності щодо ризику суїцидальнl= 6;сті між препаратамl= 0;, однак з тенд= 077;нцією до збільшення = 91; більш молодих пацієнтів п = 88;и застосуванl= 5;і майже усіх досліджуваl= 5;их препаратів. Спостерігаl= 3;ися відмінностo= 0; абсолютногl= 6; ризику суїцидальнl= 6;сті при застосуванl= 5;і за різними показаннямl= 0;; найвищий рівень спостерігаk= 4;ся при ВДР. Прот&#= 1077; відмінностo= 0; у ризику (препарати порівняно з плацебо) бул= 080; відносно стабільнимl= 0; у вікових групах і при різних пока = 79;аннях.

Ці відмінностo= 0; у ризику (різниця між препаратамl= 0; та плацебо в кількості випадків су= 11;цидальност&#= 1110; на 1000 пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування) наведено в таблиці ниж = 95;е.

= 042;іковий діапазон

= 056;ізниця між препаратам= 080; і плацебо за кількістю випадків суїцидальн= 086;сті на 1000 пацієнтів, я&= #1082;і отримували лікування

&nb= sp;

= 055;ідвищення порівняно з плацебо

<= ; 18

14 додаткових випадків

18-= 24

5 додаткових випадків

&nb= sp;

= 047;ниження порівняно з плацебо

25-= 64

= 053;а 1 випадок менше

= 805; 65

= 053;а 6 випадків менше

У жодному з педіатричнl= 0;х досліджень самогубств не сталося. Спостерігаl= 3;ися самогубствk= 2; у дослідженнn= 3;х за участю дорослих, ал= 077; кількість була недостатньl= 6;ю для будь-якого висновку пр = 86; вплив препа = 88;атів на самогубствk= 2;.

Невідомо, чи поширюєтьсn= 3; ризик суїцидальнl= 6;сті на тривале з= 072;стосування, тобто довше за кілька місяців. Однак, згідн= 086; з даними плацебо-кон = 90;рольованих досліджень = 79; участю доро = 89;лих пацієнтів з депресією, є істотні докази того, що застосуванl= 5;я антидепресk= 2;нтів може відкласти рецидив депресії. Стан усіх пацієнтів, які проходять лікування а = 85;тидепресан&#= 1090;ами за будь-яким= 080; показаннямl= 0;, слід належним чином контролюваm= 0;и та спостері = 75;ати за клінічни = 84; погіршенняl= 4;, суїцидальнo= 0;стю та незвичними змінами у поведінці, особливо пі = 76; час перших кількох місяців курсу лікув = 72;ння або під час зміни дози (збільшення або зниженн= 03;).

Тривожніс = 90;ь, збудження, панічні атаки, безсо= 085;ня, дратівливіl= 9;ть, ворожість, агресивнісm= 0;ь, імпульсивнo= 0;сть, акатизія (психомотор = 85;е занепокоєнl= 5;я), гіпоманія т = 72; манія були з= 072;реєстрован&= #1110; у дорослих т= 072; дітей, які застосовувk= 2;ли антидепресk= 2;нти для лікування ВДР, а також за іншими показаннямl= 0;, психіатричl= 5;ими та непсихіатрl= 0;чними. Хоча причинно-на = 89;лідкового зв’язку між появою таки = 93; симптомів і посиленням депресії та/або виникненняl= 4; суїцидальнl= 0;х імпульсів встановленl= 6; не було, існу&#= 1102;ть побоювання, що такі симптоми можуть бути передумовоn= 2; виникнення суїцидальнl= 6;сті.

Слід розглядати зміну терапевтичl= 5;ої схеми, включаючи можливу від = 84;іну застосуванl= 5;я препарату, д= 083;я пацієнтів, депресія яких постійно по = 89;илюється або у яких виникає суїцидальнo= 0;сть чи симптоми, які можуть бути передвісниl= 2;ами посилення депресії аб = 86; суїцидальнl= 6;сті, особливо якщо ці симптоми є тяжкими, з різким поча = 90;ком або не спост= 077;рігалися у пацієнта д= 086; лікування.=

Якщо було прийнято рішення припинити лікування, препарат слід відміняти поступово, знижуючи дозу так швидко, як це можливо, але враховуючи, що різке припинення може бути по= 074;’язано з певними симптомами (див. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози» та «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Слід попереджатl= 0; сім’ї та піклувальнl= 0;ків пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь антидепресk= 2;нти та проходят= 00; лікування ВДР або інши= 093; захворюванn= 0;, психічних т = 72; непсихічниm= 3;, про необхіднісm= 0;ь спостерігаm= 0;и за пацієнта = 84;и щодо появи збудження, дратівливоl= 9;ті, незвичних змін у поведінці т = 72; інших симптомів, описаних ви = 97;е, а також появ= 080; суїцидальнl= 6;сті і негайно по= 074;ідомляти про такі симптоми медичних пр = 72;цівників.

Рецепти на Еліфор слід видавати на найменшу кількість таблеток, необхідну для належно = 75;о лікування пацієнта, що= 073; зменшити ри = 79;ик передозуваl= 5;ня.

Об = 89;теження пацієнтів з метою виявлення біполярногl= 6; розладу<= /p>
Епізод ВДР може бут= 080; первісним симптомом біполярногl= 6; розладу. Вважається (хоча це не встановленl= 6; в контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х), що лікуванн= 03; такого епізоду тільки антидепресk= 2;нтами може підвищ = 91;вати імовірністn= 0; прискоренн&#= 1103; змішаного/м = 72;ніакальног&#= 1086; епізоду у пацієнтів з ризиком розвитку біполярногl= 6; розладу. Невідомо, чи &#= 1076;емонструют= ь описані вищ = 77; симптоми ім = 86;вірність цього прискореннn= 3;. Однак до початку лікування антидепресk= 2;нтами слід проводити належне обс = 90;еження пацієнтів з симптомами депресії дл= 03; визначення, = 095;и є у них ризик біполярногl= 6; розладу; так= 077; обстеження = 87;овинно включати докладний психіатричl= 5;ий анамнез, зок= 088;ема наявність самогубств = 91; сім’ї, біпол= 103;рних розладів і депресії. Еліфор не сл= 110;д застосовувk= 2;ти для лікування біполярної депресії.=

Серотонін&= #1086;вий синдром

Селективн= 10; інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інг&= #1110;бітори зворотного захоплення серотоніну = 90;а норадреналo= 0;ну (ІЗЗСН), у тому числі Еліфо = 88;, здатні спри = 95;инити серотоніноk= 4;ий синдром, потенційно небезпечниl= 1; для життя. Ризик підвищуєтьl= 9;я у разі одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з іншими серотонінеl= 8;гічними препаратамl= 0; (у тому числі з триптанами, трициклічнl= 0;ми антидепресk= 2;нтами, фентанілом, літієм, трам= 072;долом, триптофаноl= 4;, буспіроном, амфетаміноl= 4; і препаратамl= 0; звіробою) і препаратамl= 0;, які знижуют= 00; метаболізм серотоніну, зокрема з інгібітораl= 4;и МАО (див. «Протипокаk= 9;ання», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»). Серотоніноk= 4;ий синдром також може виникати пі = 76; час застосуванl= 5;я цих препаратів = 86;кремо.

Симптоми серотоніноk= 4;ого синдрому можуть включати зміни психічного стану (напри= 082;лад, збудження, галюцинаціo= 1;, марення і кома), вегетативнm= 1; нестабільнo= 0;сть (наприклад, т&#= 1072;хікардія, коливання артеріальнl= 6;го тиску, запаморочеl= 5;ня, потовиділеl= 5;ня, припливи, гі= 087;ертермія), нервово-м’я = 79;ові прояви (наприклад, тремор, ригідність, міоклонус, г= 110;перрефлекс&= #1110;я, порушення координаціo= 1;), судоми та шлунково-ки = 96;кові прояви (наприклад, нудота, блювання, діарея).

Одночасне застосуванl= 5;я Еліфору з інгібітораl= 4;и МАО протипоказk= 2;не. Не слід приз= 085;ачати Еліфор пацієнтам, які проходя = 90;ь лікування інгібітораl= 4;и МАО, такими як лінезолі = 76; або метилен = 86;вий синій для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я. Повідомленl= 5;я про застосуванl= 5;я метиленовоk= 5;о синього іншими способами (наприклад, п&#= 1077;роральні таблетки аб = 86; місцеві ін’= 08;кції) відсутні. Якщо є необхіднісm= 0;ь почати лікування інгібітораl= 4;и МАО, такими як лінезолі = 76; або внутрішньоk= 4;енний метиленовиl= 1; синій, пацієнт повинен припинити застосуванl= 5;я Еліфору до початку лікування інгібітораl= 4;и МАО (див. «Протипокаk= 9;ання», «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Необхідне спостережеl= 5;ня за всіма пацієнтами, які приймають Еліфор, щодо виникнення серотоніноk= 4;ого синдрому. У разі появи вищезгаданl= 0;х симптомів слід негайн = 86; припинити лікування Еліфором і б= 091;дь-якими супутніми серотонінеl= 8;гічними засобами та розпочати в= 10;дповідне симптоматиm= 5;не лікування. Якщо одноча = 89;не застосуванl= 5;я Еліфору з іншими серотонінеl= 8;гічними засобами клінічно виправдане, пацієнтів слід проінформуk= 4;ати про підвище = 85;ня ризику серотоніноk= 4;ого синдрому та = 074;ідстежуват&= #1080; стан пацієнтів д = 83;я своєчасногl= 6; виявлення ознак серотоніноk= 4;ого синдрому.=

Підвищени&= #1081; артеріальнl= 0;й тиск

Пацієнти, які отримують Е = 83;іфор, повинні регулярно контролюваm= 0;и артеріальнl= 0;й тиск, оскільки пі = 76;вищення артеріальнl= 6;го тиску спостерігаl= 3;ося у клінічних дослідженнn= 3;х (див. «Побічн&#= 1110; реакції»). До початку лікування Еліфором слід встано = 74;ити контроль на = 76; показникамl= 0; артеріальнl= 6;го тиску у паці= 108;нтів з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю в анамнезі. С&#= 1083;ід дотримуватl= 0;сь обережностo= 0; при лікуванні хворих з уже &#= 1085;аявною артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, серцево-суд = 80;нними та церебровасl= 2;улярними розладами, які можуть п= 086;силюватися з підвищенн= 03;м артеріальнl= 6;го тиску. Повідомлялl= 6;ся про випадки підвищеногl= 6; артеріальнl= 6;го тиску, що вимагали негайного лікування, під час застосуванl= 5;я Еліфору.

Стійке підвищення = 72;ртеріально&#= 1075;о тиску може мати несприятлиk= 4;і наслідки. Дл= 103; пацієнтів, у &#= 1103;ких виникає сті = 81;ке підвищення = 72;ртеріально&#= 1075;о тиску під ча= 089; прийому Елі = 92;ору, слід розглянути = 76;оцільність зниження дози або припинення терапії (див. &= laquo;Побічні реакції»).

Пі = 76;вищений ризик кровотечі<= /span>

Препарати, які перешкоджаn= 2;ть пригніченнn= 2; зворотного захоплення серотоніну, = 091; тому числі

Еліфор, збільшують ризик кровотеч. СІ= 047;ЗС та ІЗЗСН можуть збільшити ризик після = 87;ологових кровотеч (див. «Застосуваl= 5;ня у період вагітності або годування груддю» та «Побічні реакції»). Су&#= 1087;утнє застосуванl= 5;я аспірину, нестероїднl= 0;х протизапалn= 0;них препаратів, варфарину т = 72; інших антикоагулn= 3;нтів може збільш = 91;вати цю небезпек = 91;. Опис клінічних випадків та епідеміолоk= 5;ічні дослідженнn= 3; («випадок-ко= нтроль» і когортні дослідженнn= 3;) продемонстl= 8;ували зв’язок між = 079;астосуванн&= #1103;м препаратів, які впливають н = 72; зворотне за = 93;оплення серотоніну, = 110; виникненняl= 4; шлунково-ки = 96;кової кровотечі. Випадки кровотечі, пов’язані з = 057;ІЗЗС та СІЗЗCН, варіювалисn= 3; від екхімоз = 91;, гематоми, носової кровотечі і петехії до кровотечі, небезпечноo= 1; для життя.

Пацієнтів необхідно проінформуk= 4;ати про ризик кровотечі, пов’язаний = 10;з супутнім застосуванl= 5;ям Еліфору та антитромбоm= 4;итарних або антикоагулn= 3;нтних препаратів. = 071;кщо пацієнт приймає варфарин, необхідно з = 76;ійснювати ретельне сп = 86;стереження за показникамl= 0; коагуляції під час початку лікування, титрування або відміни Еліфору.

Закрито= ;кутова глаукома<= /u>

Розширенн= 03; зіниць, яке виникає під час застосу = 74;ання багатьох антидепресk= 2;нтів, включаючи Еліфор, може &#= 1089;причинити гострий напад закритокутl= 6;вої глаукоми у пацієнта з анатомічно вузькими кутами, яком= 091; не проводил = 80; класичну іридектоміn= 2;. Слід уникат = 80; застосуванl= 5;я антидепресk= 2;нтів, у тому числі Еліфору, пацієнтам з нелікованиl= 4;и анатомічно вузькими кутами.

Активац= ;ія манії/гіпом = 72;нії

У всіх дослідженнn= 3;х фази 2 і фази 3 ВДР манії сп= 086;стерігалис&= #1103; приблизно у 0,0= 2 % пацієнтів, які отримували Еліфор. Акти= 074;ація манії/гіпом = 72;нії спостерігаl= 3;ася також у невеликої кількості пацієнтів з = 074;еликим афективним розладом, як= 110; отримували інші зареєстровk= 2;ні антидепресk= 2;нти. Як і всі інші антидепресk= 2;нти, Еліфор слід застосовувk= 2;ти з обережністn= 2; пацієнтам з манією або гіпоманією = 74; особистому або сімейному анамнезі.=

Синдром відміни

Побічні реакції після відміни серотонінеl= 8;гічних антидепресk= 2;нтів, особливо ра = 87;тової відміни, включають: нудоту, пітливість, дисфоричниl= 1; настрій, дратівливіl= 9;ть, збудження, запаморочеl= 5;ня, розлади чутливості (наприклад парестезії, такі як відчуття електричноk= 5;о струму), трем&#= 1086;р, тривожністn= 0;, сплутаністn= 0; свідомості, головний біль, млявість, емоційну лабільністn= 0;, безсоння, гіпоманію, шум у вухах і судоми (див. р&= #1086;зділ «Побічні реакції»).

Під час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я Еліфору надходи= ;ли повідомленl= 5;я про серйозн= 10; симптоми відміни, які можуть бути затяжними т = 72; тяжкими. Під час зменшення дози Еліфор = 91;, у тому числі під час припинення лікування, у пацієнтів спостерігаl= 3;ося завершене с = 72;могубство, суїцидальнo= 0; думки та серйозна аг = 88;есія (включаючи ворожість, розлюченісm= 0;ь та гоміцидальl= 5;і думки). Інші повідомленl= 5;я під час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я описують зміни зору (такі як порушення чіткості зору або проблеми з фокусуваннn= 3;м) та підвищен = 85;я артеріальнl= 6;го тиску після припинення терапії або зменшення дози Еліфор = 91;.

Під час припинення застосуванl= 5;я Еліфору слі = 76; спостерігаm= 0;и за станом пацієнтів. Р= ;екомендуєт= 00;ся поступове зниження дози, а не раптове припинення прийому препарату. Якщо після зменшення дози або після припи = 85;ення лікування виникають непереносиl= 4;і симптоми, мо= 078;на розглянути доцільністn= 0; відновленнn= 3; прийому Еліфору у раніше призначеніl= 1; дозі. Зго= ;дом лікар може продовжуваm= 0;и знижувати дозу, але більш поступово. Д= ;еяким пацієнтам слід припиняти лікування протягом кількох місяців (д= ;ив. «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Судомні напади

Випадки судом були зареєстровk= 2;ні у передреєс = 90;раційних клінічних дослідженнn= 3;х Еліфору. Системний аналіз дії Е= 083;іфору не проводил = 80; у пацієнтів з епілепсією. Пацієнти з с= 091;домами в анамнезі б= 091;ли виключені з передреєстl= 8;аційних клінічних досліджень. = 045;ліфор слід призначати = 79; обережністn= 2; пацієнтам з епілепсіє= 02;.

Гіпонат= ;ріємія

Гіпонатрі= 08;мія може виника = 90;и в результат= 10; лікування СІЗЗС і ІЗЗСН, у тому числі Еліфо = 88;ом. У багатьох випадках гіпонатрієl= 4;ія є результат = 86;м синдрому невідповідl= 5;ої секреції антидіуретl= 0;чного гормону. Випадки кол = 80; рівень натрію сироватки крові був нижче 110 ммоль/л, не зареєстровk= 2;ні. Пацієнти літнього віку мають б= 110;льший ризик розвитку гіпонатрієl= 4;ії під час ліку= 074;ання СІЗЗС і ІЗЗСН. Крім того, у пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь сечогінні засоби, або при дегідратацo= 0;ї з інших причин ризи = 82; виникнення гіпонатрієl= 4;ії також підви = 97;ений (див. розділи &= laquo;Сl= 7;осіб застосуванl= 5;я та дози» підрозділ = 47;астосуванн&#= 1103; пацієнтам особливих груп) та «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»). Для пацієнт= 10;в із симптомами гіпонатрієl= 4;ії можуть бути потрібні відміна Еліфору та проведення відповідниm= 3; медичних заходів.

Симптоми гіпонатрієl= 4;ії включають: головний біль, труднощі з концентрацo= 0;єю уваги, погіршення пам'яті, сплутаністn= 0; свідомості, слабкість і = 074;трату рівноваги, щ= 086; може призвести д = 86; падінь. У більш тяжки = 93; та/або гострих випадках сп = 86;стерігалис&#= 1103; галюцинаціo= 1;, непритомніl= 9;ть, судоми, кома, зупинка дихання та летальний н = 72;слідок.

Інтерстиц&= #1110;йна хвороба легенів та еозинофільl= 5;а пневмонія<= /span>

Рідко повідомлялl= 6;ся про виникне = 85;ня інтерстиціl= 1;ної хвороби легенів та еозинофільl= 5;ої пневмонії, щ= 086; були пов'яза= 085;і із застосуванl= 5;ям венлафаксиl= 5;ом (вихідна реч= 086;вина Еліфору). Можливість цих побічни = 93; реакцій слі = 76; розглядати = 91; пацієнтів, які застосовуюm= 0;ь Еліфор та звертаютьсn= 3; з прогресуючl= 6;ю задишкою, ка= 096;лем або дискомфортl= 6;м у грудях. Такі пацієн = 90;и мають проходити негайне медичне обстеження, також слід розглянути припинення лікування Е = 83;іфором.

= Статева дисфункція=

Застосm= 1;вання ІЗЗСН симптоми статевої дисфункції (див. розділ «Побічні реакції»). У чоловіків застосуван= ня ІЗЗСН може спричинити затримку аб = 86; неможливісm= 0;ь еякуляції, зниження лібідо та еректильну дисфункцію. = 059; жінок засто = 89;ування ІЗЗСН може призвести д = 86; зниження лібідо та затримки аб = 86; відсутностo= 0; оргазму.=

= Важли = 74;о, щоб лікарі, які призначаютn= 0; лікарський засіб, поцікавилиl= 9;ь станом стат = 77;вої функції пацієнта до початку прийому Елі = 92;ору і, зокрема, змінами ста = 90;евої функції під час лікування, оскільки спонтанні повідомленl= 5;я про статеву функцію можуть бути відсутні. Пі= 076; час оцінки змін статевої функції важливо отримати детальний анамнез (включаючи час початку симптомів), оскільки симптоми з боку статев = 86;ї системи мож = 91;ть мати інші причини, включаючи основний психічний розлад. Слід обговорити потенційні стратегії лікування для підтримки пацієнтів у прийнятті інформованl= 6;го рішення щод = 86; лікування.=

Засто= ;сування пацієнтам літнього віку

З 4158 пацієнт= ;ів, які брали участь у передреєстl= 8;аційних клінічних дослідженнn= 3;х Еліфору, 6 % були віком від 65 років. З&= #1072;галом не спостерігаl= 3;ося відмінностk= 7;й у показника = 93; безпеки та ефективносm= 0;і між цими пац= 110;єнтами та пацієнтами молодшого віку, проте в короткострl= 6;кових плацебо-кон = 90;рольованих дослідженнn= 3;х відзначавсn= 3; вищий рівен= 00; систолічноo= 1; ортостатичl= 5;ої гіпотензії = 91; пацієнтів віком ≥ 65 років порівняно з пацієнтами віком < 65 років, які отримували Еліфор. Для пацієнтів літнього віку слід враховуватl= 0; можливий обмежений нирковий кліренс Еліфору при = 074;изначенні дози.

СІЗЗС та ІЗЗСН, у тому числі Еліфор, були пов’язані з випадками клінічно значущої гіпонатрієl= 4;ії у пацієнтів літнього віку, які, мож&= #1083;иво, мали підвищений ризик виник = 85;ення цих побічни = 93; реакцій.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Рез= юме ризиків

Не існує опубліковаl= 5;их досліджень = 79;астосуванн&#= 1103; Еліфору вагітним жі = 85;кам. Проте в опубліковаl= 5;их епідеміолоk= 5;ічних дослідженнn= 3;х впливу вихідної сполуки – ве= 085;лафаксину ‑ на вагітни= 093; жінок не повідомлялl= 6;ся про чіткий з= 074;’язок з небажаним впливом на розвиток ва = 75;ітності. Існують ризики, пов’язані з нелікованоn= 2; депресією у вагітних, а також із впливом ІЗЗ = 57;Н та СІЗЗС, включаючи Еліфор, під час вагітно = 89;ті.

Розрахунк = 86;вий фоновий ризик виникнення = 89;ерйозних вроджених дефектів та невиношуваl= 5;ня вагітності для популяції невідомий. Усі вагітності мають фоновий ризик вродж = 77;них дефектів, невиношуваl= 5;ня або інших не= 073;ажаних результатіk= 4;.

Матер= ;инський та/або ембріофетаl= 3;ьний ризик, пов’язаний із захворюванl= 5;ям

Проспекти = 74;не довготриваl= 3;е дослідженнn= 3; з участю 201 жінки з = 74;еликим депресивниl= 4; розладом (ВД= 056;) в анамнезі, в &= #1077;утимічному стані на початку вагітності продемонстl= 8;увало, що жінки, які припинили прийом антидепресk= 2;нтів у період ваг= 110;тності, частіше страждали від рецидив = 91; великої депресії, ні= 078; жінки, які продовжуваl= 3;и застосовувk= 2;ти антидепресk= 2;нти.

Інфор= ;мація про вплив препарату на організм матері і плода/новон = 72;родженого

Дія ІЗЗСН на середніх та пізніх стро = 82;ах вагітності = 87;ідвишує ризик прееклампсo= 0;ї, а дія ІЗЗСН незадовго д = 86; пологів збільшує ризик післяпологl= 6;вої кровотечі.

= Дані спостережеl= 5;ь вказують на підвищений ризик (менше ніж у 2 рази) післяпологl= 6;вої кровотечі після засто = 89;ування СІЗЗС/ІЗЗСН протягом місяця до пологів (див. <= /span>«Особли= ;вості застосуванl= 5;я» та «Побічні = 088;еакції»).
Необхідно спостерігаm= 0;и за станом новонароджk= 7;них, матері яких приймали Еліфор у ІІІ триместрі вагітності, = 076;ля виявлення ознак синдрому відміни препарату. З= 072;стосування ІЗЗСН або СІЗЗС на пізніх строках ваг= 10;тності підвищує у новонароджk= 7;них ризик ускладнень, які потребують тривалої госпіталізk= 2;ції, штучної вентиляції = 83;егень та зондовог = 86; харчування. = 058;акі ускладненнn= 3; можуть виникнути відразу після пологів. Повідомлялl= 6;ся про пригніч = 77;ння дихання, ціаноз, апное, судоми, темп= 077;ратурну нестабільнo= 0;сть, труднощі у годуванні, блювання, гіпоглікемo= 0;ю, гіпотонію, гіпертонію, гіперрефлеl= 2;сію, тремор, нервозністn= 0;, дратівливіl= 9;ть і постійний плач. Ці особ&#= 1083;ивості відповідаюm= 0;ь або прямій токсичній дії СІЗЗС і ІЗЗСН або, можливо, синдрому ві = 76;міни препарату. Слід зазначити, щ= 086; в деяких випадках клінічна картина відповідає серотоніноk= 4;ому синдрому (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

В опубліковаl= 5;их епідеміолоk= 5;ічних дослідженнn= 3;х впливу вихідної сполуки ‑ венлафаксиl= 5;у ‑ на вагітни= 093; жінок не повідомлялl= 6;ся про чіткий зв’язок із серйозними вродженими дефектами або невиношуваl= 5;ням вагітності. = 040;ле ці дослідженнn= 3; не дають змоги встановити або виключити будь-який ризик, пов’язаний із прийомом препарату під час вагітності.

При пероральноl= 4;у введенні десвенлафаl= 2;сину сукцинату вагітним щурам і крол= 103;м у період органогенеk= 9;у в дозах до 300 м= г/кг/добу і 75 мг/кг/добу відповідно тератогеннo= 0; ефекти не спостерігаl= 3;ися. Ці дози асоціювалиl= 9;я з підвищенн= 03;м концентрацo= 0;ї діючої речовини в плазмі (AUC) у 19 р= 072;зів (щури) та 0,5 раз= ;а (кролі) порівняно з = 082;онцентраці&= #1108;ю при дозі 100 мг = на добу для дорослої людини. Одна= 082; спостерігаl= 3;ося зменшення маси плодів та затримка осифікації скелета у щурів, що було пов’язано з материнськl= 6;ю токсичністn= 2; при найвищій дозі. При цьому AUC при дозі, що не викликає то = 82;сичних ефектів, в 4,5 раза перевищуваl= 3;а AUC при дозі 100 м = 75; на добу у дорослої людини.

При пероральноl= 4;у введенні десвенлафаl= 2;сину сукцинату вагітним щурам протягом пе = 88;іоду гестації та лактації спостерігаl= 3;ося зменшення маси тіла по= 090;омства та підвищення летальностo= 0; в перші чотири дні лактації. Причина цих летальних випадків невідома.

Годування груддю=

Доступні обмежені да = 85;і з наукових публікацій вказують на низькі рівн= 10; десвенлафаl= 2;сину в грудному молоці та демонструюm= 0;ь відсутністn= 0; побічних реакцій у дітей= ;, які знаходятьсn= 3; на грудному вигодовуваl= 5;ні. Немає відомостей про вплив десвенлафаl= 2;сину на утворенн= 03; грудного молока.

Необ= 093;ідно оцінити переваги грудного ви = 75;одовування для розвитк = 91; та здоров’я дитини, а також клінічну потребу матері в лікуванні Е = 83;іфором, а також будь-який небажаний вплив на дитину, що знаходитьсn= 3; на грудному вигодовуваl= 5;ні, основного захворюванl= 5;я матері та застосуванl= 5;я їй лікарськогl= 6; засобу Еліф = 86;р.

<= /p>
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Пацієнm= 0;ам не слід керувати складними механізмамl= 0;, у тому числі транспортнl= 0;ми засобами, доти, доки вони не впевняться, що Еліфор не впливає на їхню здатність д = 86; такої діяль = 85;ості.

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.

Рекомендо = 74;ана доза препарату Е = 83;іфор становить 50 = 084;г 1 раз на добу незале = 78;но від прийому їжі.

Еліфор слід застосовувk= 2;ти приблизно в один і той же час кожного = 076;ня. Таблетки слід ковтат = 80; цілими, запиваючи р= 10;диною, не розламуватl= 0;, не подрібнюваm= 0;и, не розжовув = 72;ти та не розчиняти.=

У клінічних дослідженнn= 3;х дози від 50 до 400&nb= sp;мг на добу були ефективнимl= 0;, додатковогl= 6; ефекту від застосуванl= 5;я препарату в дозах понад 50&= nbsp;мг на добу не спостерігаl= 3;ось, а побічні реакції та р= 080;зик розвитку синдрому відміни бул = 80; частішими при більш високих дозах. Якщо лікар, базуючись н = 72; результатаm= 3; клінічної оцінки стан = 91; пацієнта, приймає ріш = 77;ння, що збільшення дози понад 50 &#= 1084;г на добу для певного пацієнта є доцільним, м= 072;ксимальна рекомендовk= 2;на доза не повинна перевищуваm= 0;и 100 мг на добу.

Під час припинення терапії рекомендуєm= 0;ься поступове зниження дози, якщо це можливо, з метою мінімізаціo= 1; симптомів в= 10;дміни.

=

=

Засто= ;сування пацієнтам особливих груп

Пацієнти з порушення = 84; функції нирок

Максималь = 85;а рекомендовk= 2;на доза для пац= 110;єнтів з помірною нирковою недостатніl= 9;тю (кліренс креатиніну [КК] за 24 годин= и від 30 до 50 мл/хв за формулою Кокрофта – Голта) становить 50 = 084;г на добу. Максимальнk= 2; рекомендовk= 2;на доза для пац= 110;єнтів з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (КК від 15 до 29 мл/хв за формулою Ко = 82;рофта – Голта) або термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (ТСНН, КК < 15 мл/хв за фl= 6;рмулою Кокрофта – Голта) становить 50 = 084;г через день. Н&#= 1077; слід давати додаткові дози пацієн = 90;ам після діалізу (див. «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;»).

Па = 94;ієнти з порушення = 84; функції печінки

Рекомендо = 74;ана доза для пац= 110;єнтів з помірною т= 072; тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю (від 7 до 15 балів зk= 2; класифікацo= 0;єю Чайлда — П’= ю) становить 50 = 084;г на добу. Підвищення дози понад100 &#= 1084;г на добу не рекомендуєm= 0;ься (див. «Фармак&#= 1086;логічні властивостo= 0;»).

Підтр= ;имувальна терапія

Існує загальна думка, що гострі епізоди ВДР = 074;имагають безперервнl= 6;ї терапії лікарськимl= 0; засобами протягом декількох місяців або довше. Ефект= 080;вність довготриваl= 3;ого застосуванl= 5;я Еліфору (50-400 мk= 5;) було встановленl= 6; у двох дослідженнn= 3;х підтримуючl= 6;ї терапії. Слі= 076; проводити періодичну = 86;цінку стану пацієнта дл= 03; визначення необхідносm= 0;і продовженнn= 3; терапії.

Відмі= ;на лікарськогl= 6; засобу Еліф = 86;р

Після відміни Еліфору можуть виникати по = 73;ічні реакції (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»). Рекомен&= #1076;ується поступове зниження дози Еліфор = 91;, а не раптове припинення застосуванl= 5;я препарату.= Деяким пацієнтам слід припиняти лікування протягом кількох місяців.<= /p>
Перев= ;едення пацієнтів з інших антидепресk= 2;нтів на Еліфор=

Повідомля = 83;ося про симптом = 80; відміни під час переведеннn= 3; пацієнтів з інших антид = 77;пресантів, у тому числі венлафаксиl= 5;у, на Еліфор. Зниження дози початковогl= 6; антидепресk= 2;нту може бути необхідним для мінімізаціo= 1; симптомів в= 10;дміни.

i= 8;ерапія інгібітораl= 4;и МАО для лікування психічних розладів<= /i>

Принаймні 14 днів маn= 8; пройти між п= 088;ипиненням застосуванl= 5;я інгібітора = 52;АО, призначеноk= 5;о для лікування психічних розладів, і початком терапії Елі = 92;ором, і принаймні 7 днів маn= 8; пройти післ= 03; відміни Еліфору до п= 086;чатку терапії інг= 10;бітором MAO, призначени= м для лікування психічних розладів.=

Засто= ;сування Еліфору з іншими інгібітораl= 4;и МАО, такими як лінезолі = 76; або метиленовиl= 1; синій

Не слід розпоч = 80;нати терапію Елі = 92;ором, якщо пацієн = 90; проходить лікування лінезолідоl= 4; або метилен = 86;вим синім для вн= 091;трішньовен&= #1085;ого застосуванl= 5;я, через збіль = 96;ення ризику виникнення серотоніноk= 4;ого синдрому. Дл= 103; пацієнта, який вимага= 08; невідкладн&= #1086;ї терапії психічного стану, слід розглянути інші методи, &#= 1091; тому числі госпіталізk= 2;цію.

У деяких випадках пацієнт, яки= 081; вже отримує = 045;ліфор, може потребуватl= 0; терміновогl= 6; лікування л= 10;незолідом або метилен = 86;вим синім для вн= 091;трішньовен&= #1085;ого застосуванl= 5;я. Якщо немає прийнятної альтернатиk= 4;и лінезоліду або метиленовоl= 4;у синьому і потенційна користь від застосуванl= 5;я цих препаратів перевищує ризики серотоніноk= 4;ого синдрому у конкретногl= 6; пацієнта, Ел= 110;фор слід відмін = 80;ти негайно і почати лікування лінезолідоl= 4; або метиленовиl= 4; синім для вн= 091;трішньовен&= #1085;ого застосуванl= 5;я. Стан пацієнта слід відстежуваm= 0;и на наявніст= 00; симптомів серотоніноk= 4;ого синдрому пр = 86;тягом 7 днів абl= 6; до 24 год&= #1080;н після прийому останньої дози лінезо = 83;іду або метиленовоk= 5;о синього для = 074;нутрішньов&= #1077;нного застосуванl= 5;я залежно від того, що настане раніше. Терапію Елі = 92;ором можна відно = 74;ити через 24 годи= 085;и після засто = 89;ування останньої дози лінезоліду або метилен = 86;вого синього для = 074;нутрішньов&= #1077;нного введення.=

Ризик одночасногl= 6; застосуван&#= 1085;я метиленовоk= 5;о синього для = 074;нутрішньов&= #1077;нного введення аб = 86; в інших форма = 93; (наприклад у формі перо= 088;альних таблеток аб = 86; шляхом місцевої ін'єкції) у дозах, значн= 086; нижчих за 1 м= 075;/кг, невідомий. Л= 110;кар має враховуватl= 0; можливість виникнення симптомів серотоніноk= 4;ого синдрому пі = 76; час такого застосуванl= 5;я.

Діти.=

Безпека та ефективнісm= 0;ь Еліфору для лікування в = 77;ликого депресивноk= 5;о розладу у дітей не бул= 080; встановленo= 0;, тому препарат не застосовуюm= 0;ь цій віковій категорії п = 72;цієнтів.

Ефективні = 89;ть не було продемонстl= 8;овано у двох адекватних = 10; належним чином контрольовk= 2;них 8-тижневих рандомізовk= 2;них, подвійно сліпих, плацебо-кон = 90;рольованих дослідженнn= 3;х у паралельниm= 3; групах за участю 587 пацієнтів (віком від 7 до 17 ро= ;ків), у яких лікув= 072;ли ВДР.

Антидепре = 89;анти, такі як Еліфор, підвищують ризик суїцидальнl= 0;х думок та поведінки у = 076;ітей (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

В плацебо-кон = 90;рольованих дослідженнn= 3;х застосуванl= 5;я Еліфору супроводжуk= 4;алося зниженням маси тіла у дітей з ВДР. Частота втрати маси тіла (≥ 3,5 % від початкової маси) становила 22 %, 14 % і 7 % у пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування низькими дозами Еліф = 86;ру, високими дозами Еліфору та плацебо від = 87;овідно.

Ризик, пов’язаний = 79; довгострокl= 6;вим застосуванl= 5;ям Еліфору, оцінювали в 6-місячних ві&#= 1076;критих додаткових дослідженнn= 3;х за участю дітей віком від 7 до 17 років з ВДР. У дітей віко= 084; від 7 до 17 років спостерігаl= 3;ися середні змі = 85;и маси тіла в межах очікуваних змін на осно= 074;і даних, отриманих від їхніх однолітків тієї ж статі.

У клінічних дослідженнn= 3;х при порівнянні = 79; дорослими пацієнтами, які отримували таку саму дозу Еліфор = 91;, експозиція десвенлафаl= 2;сину була аналогічноn= 2; у підлітків = 074;іком від 12 до 17 років та на 30 % вищою у дітей віком від 7 до 11 років.

Передозува&= #1085;ня.

Досвід клінічних досліджень передозуваl= 5;ня десвенлафаl= 2;сину сукцинату у людини обмежений. Проте десвенлафаl= 2;син (Еліфор) є основним активним метаболітоl= 4; венлафаксиl= 5;у. Нижче зазна = 95;ені повідомленl= 5;я про передозуваl= 5;ня венлафаксиl= 5;у.

Під час післяреєстl= 8;аційного застосуванl= 5;я передозуваl= 5;ня відбувалосn= 3; переважно при поєднанні венлафаксиl= 5;у з алкоголем та/або іншим= 080; препаратамl= 0;. Найчастішиl= 4;и симптомами були тахікардія, зміни рівня свідомості (= 074;ід сонливості до коми), мідріаз, судоми та блювання. Повідомлялl= 6;ся про зміни на електрокарk= 6;іограмі (наприклад, пролонгаціn= 3; інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, пролонгаціn= 3; QRS), синусову тk= 2; шлуночкову тахікардію, брадикардіn= 2;, гіпотонію, гострий некроз скелетних м'язів, запаморочеl= 5;ня, некроз печінки, серотоніноk= 4;ий синдром і ле= 090;альний наслідок.=

Опубліков = 72;ні ретроспектl= 0;вні дослідженнn= 3; свідчать, що передозуваl= 5;ня венлафаксиl= 5;у може бути по= 074;'язане з підвищени = 84; ризиком лет = 72;льних наслідків порівняно з = 090;аким при застосуванl= 5;і антидепреl= 9;антів СІЗЗС, але це&#= 1081; ризик нижчи = 81;, ніж при застосуванl= 5;і трициклічнl= 0;х антидепресk= 2;нтів. Епідеміолоk= 5;ічні дослідженнn= 3; продемонстl= 8;ували, що пацієнти, які отримують венлафаксиl= 5;, мають більш високий рів = 77;нь наявних до лікування факторів ризику суїциду, ніж пацієнти, як= 110; отримують СІЗЗС. Якою мірою підвищений ризик летальних н = 72;слідків можна віднести до токсичностo= 0; венлафаксиl= 5;у при передозуваl= 5;ні, не з’ясован = 86;, на відміну від деяких і= 085;ших показників токсичностo= 0; у пацієнтів, які отримують венлафаксиl= 5;.

Лікуван= ;ня передозуваl= 5;ня. Специфі= ;чні антидоти до = 045;ліфору невідомі. Ре= 082;омендована симптоматиm= 5;на та підтриму= 02;ча терапія, моніторинг серцевого ритму та жит= 090;євих показників.

Побічні реакції.

Безп= ;ека десвенлафаl= 2;сину була встановленk= 2; у клінічних дослідженнn= 3;х з участю 7785 пацієнтів із ВДР, яким застосовувk= 2;ли щонайменше = 86;дну дозу десвенлафаl= 2;сину в діапазоні = 076;оз від 10 до 400 мг/д = 86;бу. Безпека дов = 75;отривалого застосуванl= 5;я була оцінен = 72; у більш ніж 2000 суб’єкт= 10;в із ВДР, яким застосовувk= 2;ли десвенлафаl= 2;син протягом не менше 6 місяців, та у 4= 00 пацієнт= 10;в, які приймал = 80; десвенлафаl= 2;син протягом 1 року.

У більшості випадків по = 73;ічні реакції найчастіше спостерігаl= 3;ися протягом першого тижня лікування т = 72; були від легкого до помірного ступеня тяж = 82;ості. Частота виникнення небажаних реакцій загалом бул = 72; дозозалежнl= 6;ю.

Нижче наведено по = 73;ічні реакції, про які повідомлялl= 6;ся у ході перед= 088;еєстраційн&= #1080;х клінічних досліджень = 79;астосуванн&#= 1103; десвенлафаl= 2;сину у дозах від 10 до 400 мг для лікування В = 44;Р. Частота виникнення небажаних реакцій кла = 89;ифікується за такою шка= 083;ою: дуже часто – ≥ 1/10; часто – ≥ 1/100 o= 0; < 1/10; нечаст= о – ≥ 1/1000 і < 1/100; рідко – ≥ 1/10000 і ≤ 1/1000; дуже рідко – < 1/10000; частота невідом= ;а – не можна встановити частоту на підставі на= 03;вних даних. Побічнo= 0; реакції з частотою < 1 % розраховувk= 2;лися вручну; реакції з частотою ≥ 1 % були к&#= 1083;асифікован= і, як зазна= чено нижче.

У коk= 8;ній групі за частотою побічні реакції заз = 85;ачено у порядку зм= 077;ншення проявів.

З боку імунної системи: &= #1085;ечасто – підвищена чутливість.

З боку м&= #1077;таболізму та харчування: = часто – знижений апетит; рідк= 086; – гіпонатрі= 08;мія.

З боку психіки: &= #1076;уже часто – безс= 086;ння; часто – трив= 086;га, нервозністn= 0;, аноргазмія, зниження статевого потягу, незвичайні сновидіння; = 085;ечасто – деперсона = 83;ізація, незвичайниl= 1; оргазм, синд= 088;ом відміни; рід= 082;о – галюцинац= 10;ї, гіпоманія, манія.

З боку нервової системи: дужk= 7; часто – запа= 084;орочення, головний біль; часто – &= #1089;онливість, тремор, порушення уваги, парес= 090;езія, дисгевзія; н= 077;часто – синкопе; рі&#= 1076;ко – судоми, дистонія; част= ;ота невідома – серот= 086;ніновий синдром**.

З боку органів зор = 91;: нечасто – мідріаз, нечіткий зі = 88;.

З боку органів слуху та вестибулярl= 5;ого апарату: часm= 0;о – дзвін у вухах, вертиго.

З боку серця: часто – &= #1090;ахікардія, відчуття серцебиття, = 095;астота невідома – кардo= 0;оміопатія такоцубо<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:RU;mso-bidi-font-styl= e:italic'>**.

З боку судин: часто – &= #1087;рипливи; нечасто – хо= 083;од у кінцівках, ортостатичl= 5;а гіпотензія.

З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки і середостінl= 5;я: ча&#= 1089;то – по = 79;іхання; нечасто – носова кровотеча.

З боку тр&#= 1072;вної системи: дужk= 7; часто – нудота, сухість у роті, запор; ч&= #1072;сто – бл= 02;вання, діарея; част= 086;та невідома – гострий панкреатит**.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дужk= 7; часто – гіпергідрl= 6;з; часто – висипання; = 085;ечасто – ал = 86;пеція; рідко – ангіоневрl= 6;тичний набряк**, реакція фот = 86;чутливості; частота невідома – син= 076;ром Стівенса — Джо= 085;сона**.

З боку скелетно-м’= 03;зової та сполучно= 11; тканини: нечk= 2;сто – ск = 77;летно-м’язо&= #1074;а ригідність.

З боку нирок та сечовивіднl= 0;х шляхів: нечас&#= 1090;о – протеїнур= 10;я, затримка сечі, утруднений початок сечовипускk= 2;ння.

&#= 1047; боку статевих органів і молочних залоз: часто – еректильн = 72; дисфункція*, відстроченk= 2; еякуляція*, відсутністn= 0; еякуляції*; н&#= 1077;часто – статева ди= 089;функція, порушення еякуляції*, частоm= 0;а невідома – післяпол= огова кровотеча*** .

&#= 1047;агальні порушення: часто – вm= 0;омлюваніст= 100;, астенія, озноб, відчуття тр = 80;вожності, дратівливіl= 9;ть.

Лаб= 086;раторні дослідженнn= 3;: час= 090;о – підвищенн= 03; артеріальнl= 6;го тиску, збільшення маси тіла, зменшення маси тіла; не&#= 1095;асто – відхиленн= 03; від норми показників функціоналn= 0;ної проби печінки, збільшення кількості тригліцериk= 6;ів у крові, підв&#= 1080;щення рівнів пролактину = 74; крові, підви= 097;ення рівнів холестеринm= 1; в крові.

* Частота розрахованk= 2; лише на підставі да = 85;их, отриманих у чоловіків.=

** Побічні реакції, виявлені пі = 76; час застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу післ= 03; реєстрації.

*** Про це явище повідомлялl= 0; для терапевтичl= 5;ого класу СІЗЗС/ІЗЗСН (див. «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Застосу = 74;ання у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

Ішемічні по= бічні реакції з боку серця=

У клінічних дослідженнn= 3;х іноді повідомлялl= 6;ся про ішемічн= 10; побічні реакції з боку серця, що включали ішемію міокарда, інфаркт міокарда та закупорку коронарних судин, яка потребувалk= 2; реваскулярl= 0;зації, у пацієнтів, &#= 1103;кі мали числен = 85;і супутні фактори ризику серцевих захворюванn= 0;. Такі явища спостерігаl= 3;ися у більшої кі= 083;ькості пацієнтів п= 10;д час лікування десвенлафаl= 2;сином порівняно з плацебо.

Реак= ;ції при припиненні прийому препарату<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

Прип= ;инення (особливо ра= 087;тове) прийому СІЗЗС/ІЗЗСН, включаючи десвенлафаl= 2;син, зазвичай призводить до синдрому відміни. Поб= 110;чні реакції, про які повідомлялl= 6;ся у зв’язку з р&#= 1072;птовим припиненняl= 4; прийому препарату, зниженням дози або поступовим зниженням дози у кліні= 095;них дослідженнn= 3;х ВДР з частотою ≥ 2 %, включали: запаморочеl= 5;ня, синдром відміни, нуд= 086;ту і головний біль. Загало= 084; симптоми ві = 76;міни препарату виникали частіше при більш високих дозах та більш тривалому курсі лікування. Ц= 110; реакції бул = 80; легкого або помірного ступеня тяжкості та = 084;инали самостійно, однак у деяких пацієнтів вони могли бути тяжким = 80; та/або тривалими. Таким чином, &#= 1083;ікування десвенлафаl= 2;сином рекомендуєm= 0;ься припиняти поступово шляхом зниження дози.

По= бічні реакції, про які повідомлялl= 6;ся як про причи= 085;и припинення прийому препарату<= span style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'>

У комбінованl= 0;х 8-12-тижневих плацебо-кон = 90;рольованих дослідженнn= 3;х ВДР 8 % з 3335 пацієнтів, які отримували десвенлафаl= 2;син (від 10 до 400 мг), т&= #1072; 4 % з 1873 пацієнт= ;ів, які отримували плацебо, при= 087;инили лікування через побіч = 85;і реакції.

Найб= ;ільш поширеною побічною реакцією, що &#= 1087;ризводила до припинення прийому препарату у щонайменше 2&nb= sp;% пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаl= 2;сином, у нетривали = 93; дослідженнn= 3;х (до 12&nbs= p;тижн= ;ів) була нудота (2&= nbsp;%). У тривалому дослідженнo= 0; (до 11 місяців) у подвійно сліпій фазі = 091; пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаl= 2;сином, побічні реакції виникали з більшою частотою, ні= 078; у пацієнтів, які застосовувk= 2;ли плацебо, проте у щона= 081;менше 2 % пацієнтів жодне явище не призводило до припинен = 85;я прийому препарату.=

При застосуванl= 5;і дози 50 мг десвенлафаl= 2;сину частота припинення прийому препарату ч = 77;рез побічну реакцію (4 %) була подібною до = 090;акої при прийомі = 087;лацебо (4 %). При дозах 100&n= bsp;мг і 200 мг десвенлафаl= 2;сину частота припинення прийому препарату ч = 77;рез побічну реакцію ста = 85;овила відповідно 8&nb= sp;% і 15 %.

Заст= ;осування пацієнтам л= 10;тнього віку

У клінічних дослідженнn= 3;х ВДР із 7785 пацієнтів, які проходили лікування десвенлафаl= 2;сином, 5 % були віком від 65 рокі= ;в. Загалом між цими пацієнтами та молодшим = 80; пацієнтами не спостерігаl= 3;ося жодної різниці щод = 86; безпеки та ефективносm= 0;і. Одн&#= 1072;к у нетривали = 93; плацебо-

конт= ;рольованих дослідженнn= 3;х спостерігаl= 3;ося більше випадків систолічноo= 1; ортостатич&#= 1085;ої гіпотензії, = 072; у нетривали = 93; і тривалих плацебо-кон = 90;рольованих дослідженнn= 3;х відзначалоl= 9;я підвищення систолічноk= 5;о тиску у пацієнтів в= 10;ком > 65 років порівняно з дорослими в= 10;ком ≤ 65 років, як= 110; проходили лікування десвенлафаl= 2;сином.

Побічні реакції, про які повідомлялl= 6;ся при застосуванl= 5;і інших ІЗЗСН

Хоча шлунково-ки = 96;кова кровотеча н = 77; вважається = 87;обічною реакцією на десвенлафаl= 2;син, вона є побіч= 085;ою реакцією на = 110;нші ІЗЗСН і тако= 078; може виникн = 91;ти при застосуванl= 5;і десвенлафаl= 2;сину.

Повідомлен&= #1085;я про підозрюванo= 0; побічні реакції

Повідоl= 4;лення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції у післяреєстl= 8;аційний період є важ= 083;ивим заходом. Це д&#= 1072;є змогу продовжуваm= 0;и моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і препарату. Лікарям пропонуєтьl= 9;я повідомлятl= 0; про будь-які підозрюванo= 0; побічні реакції згі = 76;но з чинними вимогами си = 89;теми звітності.=

Термін придатностo= 0;.

3 роки.

Ум= 086;ви зберігання. Зб&#= 1077;рігати при температурo= 0; не вище 25°С.

Зберігати = 74; недоступноl= 4;у для дітей місці.

Уп= 072;ковка.

Таблетl= 2;и пролонговаl= 5;ої дії по 50 мг №<= span lang=3DEN-US style=3D'mso-ansi-language:EN-US;mso-fareast-language:EN-US'>&= nbsp;28: картонна коробка, що містить 2 <= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>бл= 110;стери; по 14 таблето= 082; у блістері;

таблетl= 2;и пролонговаl= 5;ої дії по 100 мг №= &= nbsp;28: картонна коробка, що містить 2 <= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:EN-US'>бл= 110;стери; по 14 таблето= 082; у блістері.

Ка= 090;егорія відпуску. За рецептом.=

Ви= 088;обник.

Пфа= йзер Менюфекчурl= 0;нг Дойчленд ГмбХ/

Pfizer Manufacturing Deutschland GmbH.

Мі= 089;цезнаходже&= #1085;ня виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.

Мус= вальдаль 1, 79108 Фрайбург Ім Брайсгау, Німеччина/=

Mooswaldallee 1, 79108 Freiburg, Im Breisgau, Germany.


= 042;іковий діапазон	= 056;ізниця між препаратам= 080; і плацебо за кількістю випадків суїцидальн= 086;сті на 1000 пацієнтів, я&= #1082;і отримували лікування
&nb= sp;	= 055;ідвищення порівняно з плацебо
<= ; 18	14 додаткових випадків
18-= 24	5 додаткових випадків
&nb= sp;	= 047;ниження порівняно з плацебо
25-= 64	= 053;а 1 випадок менше
= 805; 65	= 053;а 6 випадків менше

Інструкція для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Інструкція
для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу