ІН= СТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

БІФОК^® ІС =

(BIFOC ІС)=

<= o:p>

�= �клад:

ді= ючі речовини: ібупрофен, кодеїну фосфат гемігідрат;<= /p>

1 таблетка містить ібупрофену 200 мг (0,2 г), к�= �деїну фосфату гемігідрату (у перер= ахунку на кодеїну основу моногідрат) 10 мг (0,01 г);

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, �= �рохмаль картопляний, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза (гі�= �роксипропілметилцелюлоза), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний б= езводний, тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні в= ластивості: таблетки білого а�= �о майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на од�= �ій поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства, на другій по�= �ерхні таблетки – риска.

Фа= рмакотерапевтична група.

Нес�= �ероїдні протизапальні та протиревматичні засоби= . Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ M01A E51.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен – нестероїдний протиза= пальний засіб, похідне пропіонової кислоти, який чинить аналгез= ивну, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні с= интезу простагландинів – медіаторів болю,= запалення та гіпертермічної реакції. Крім того, ібупрофен зворотно пр= игнічує агрегацію тромбоцитів.

Екс�= �ериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкуре�= �тно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію �= �ромбоцитів при одночасному застосуванні цих лікарських засобів. Деякі дослідженн= я фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 40= 0 мг у межах 8 годин до або у межах 30 хвилин після застосування ац= етилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниж= ення впливу аспірину (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення= тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує невизначеність щодо екстрапо�= �яції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярн= е тривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьк= их доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні іб�= �профену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Ко= деїн – о�= �іоїдний аналгетичний засіб, ефекти якого подібні= до ефектів морфіну, проте зі значно слабшою аналгетичною дією і більш м’яки�= � седативним ефектом. Кодеїн є слабким а�= �алгетиком центральної дії. Кодеїн чинить свою дію, взаємодіючи �= � μ-опіоїдними рецепторами, хоча він має з ними низьку спорідненість, знебо= лювальний ефект кодеїну зумовлений його перетворенням у морфін. Комбінація аналгетика центральної д= ії з аналгетиком периферичної дії, який має добру переносимість, забезпечує= оптимальний рівень знеболення зі зниженим ризиком розвитку побічних реак�= �ій. Показано, що кодеїн, особливо у комбінації з <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>іншими аналгетиками, та�= �ими як парацетамол, ефективний у лікуванні гострого ноцицеп�= �ивного болю. У невисоких дозах не спричиняє пригнічення дихального ц= ентру.

Фармакокінетика.

Ібупрофен після прий�= �му внутрішньо швидко абсорбуєть�= �я зі шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у сиров= атці крові визначається через 45 хвилин після застосування (у разі = прийому натще), у разі застосування під час вживання їжі –&nbs= p;через 1–2 години після прийому. Ібупрофен метаболізується у печ= інці, виводиться нирками (90 %) у незміненому стані та у вигляді метаболіт= ів, а також із жовчю. Період напіввиведення – майже 1,8 години, у пацієнтів і= з захворюваннями печінки та нирок – 1,8‒3,5 години. Ібупрофен активно (99 = ;%) зв’язується з білками плазми крові, повільно прони= кає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, у �= �ой час як концентрація у плазмі крові знижується. У пацієнтів літнього віку не&= nbsp;спостерігається істотних відмінностей у фармакокінетичному профі= лі.

Ко= деїн та й= ого солі швидко всмоктуються зі шлунково-кишково�= �о тракту. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну у плаз�= �і крові досягається протягом 1 години. = Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крі�= �ь гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у жировій тканині та меншо= ю мірою – у тканинах з високим рівнем перфузії (легенях, печінц�= �, нирках та селезінці). Період напіввиведен�= �я з плазми крові становить 3‒= 4 = години. Співвідношення сили аналгетичного ефект= у при пероральному застосуванні/внутрішньом’язовому введе= нні становить приблизно 1 : 1,5. Метаболізується О- і N-деметилю= ванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну, як= і мають власну аналгетичн= у активність. Кодеїн та його метаб= оліти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон’югатів = із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться з сечею протягом 6 годин і до 86 % дози в= иводиться з організму протягом 24 годин. Близько 70 % дози ви= водиться у вигляді вільного кодеїну, 10 % – у вигляді вільного= та кон’югованого морфіну і ще 10 % – у вигляді вільного= або кон’югованого норкодеїну. У фекаліях виявляються тільк= и сліди продуктів екскреції.

Кл= інічні характеристики.

�= �оказання.

Для короткочасного лікування гострого= , помірного болю, який не купірується іншими аналгетиками, такими як парацетам= ол, ібупрофен або ацетилсаліцилова кислота (зокрема головний біль, мігрень, �= �еріодичний біль, зубний біль, невралгія, ревматичний і м’язовий біль, �= �іль у спині).

�= �ротипоказання.

Під�= �ищена чутливість до ібупрофену, кодеїну або до = інших опіоїдних аналгетиків, або �= �о будь-якого з компонентів лікарського засобу.

Реа�= �ції гіперчутливості (у т. ч. бронхоспазм, бронхіальна астма, риніт, ангіоневро= тичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше = після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або= інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Вир�= �зкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки/= кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епі�= �оди підтвердженої виразкової хвороби чи кровотечі).

Еро�= �ивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фаз= і загострення, у т. ч. виразковий коліт, пептична виразка, хвор�= �ба Крона.

Шлу�= �ково-кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунков�= �-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана із застосуванням НПЗЗ.

Цер�= �броваскулярні або інші активні форми кровотечі.

Пор�= �шення кровотворення незрозумілої етіології. Г�= �морагічний діатез або інші розлади згортання крові.

Тяжка серцева недостатність [клас IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської Асо�= �іації Кардіологів)] (див. розділ «Особливості застосува�= �ня»).

Респіраторна депресія, обструктивні �= �ахворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (не слід застосовув�= �ти опіоїди під час астматичного нападу).

Черепно-мозкові травми або стани, що с= упроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до= ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску ко= деїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші життєво важливі показник= и при оцінці неврологічного<= /em> статусу).

Стани, при яких інгібування перисталь= тики слід уникати або при яких розвивається здуття живота.

Ризик паралітичної непрохідності киш= ечнику, хронічні запори.

Акт�= �вне запальне захворювання кишечнику.

Тяжка печінкова недостатність.<= /span>

Тяжка ниркова недостатність.

Тяжка дегідратація, спричинена блюванням, діа�= �еєю або недостатнім вживанням рідини.

Стан алкогольного сп’яніння.

Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори цикло= оксигенази-2 (ЦОГ-2), з інгібіторами моно�= �міноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення зас= тосування інгібіторів МАО.

Застосування лікарського засобу про= типоказане таким групам пацієнтів:=

– дітям віком до 12 років;

– дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилек�= �омію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного а= пное під час сну;

– дітям віком від 12 до 18 р= оків зі скомпрометованою дихальною функцією;

– жінкам у період вагітн�= �сті або годування груддю;

–&nbs= p;пацієнтам будь-якого віку,= які мають �= �адшвидкий метаболізм з участю CYP2D6.<= /span>

&n= bsp;

�= �заємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви�= �и взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з= ібупрофеном

Ібупрофен, як і інші НП�= �З, не слід застосовувати у комбінації з такими лі= карськими засобами:

– ацетилсаліцилов= а кислота (аспірин), оскільки це може збільшити ризик виникне= ння побічних реакцій, крім випадків, коли лікар призначив низькі дози аспірин= у (не вище 75 мг на добу) (див. р�= �зділи «Фармакологічні в�= �астивості», «Особливості застосування= »);

– інші НПЗЗ, у �= �. ч. селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасн= ого застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик по= бічних ефектів (див. розділ «Особливості застосування»).

Ібупрофен слід засто�= �овувати з обережністю у комбінації з такими лікарськими засоба= ми:

– кортикостероїди: може підв= ищуватися ризик утворення виразок та кровотеч у шл�= �нково-кишковому тракті (див. розд= іл «Особливості застосування»);

– антигіпертензив= ні засоби (ін= гібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензин�= � II, блокатори β-адренорецептор= ів) та �= �іуретики: НПЗЗ можуть знижувати терапевтични�= � ефект цих лікарських засобів.<= /p>
У деяких пацієнтів зі с= компрометованою функцією нирок (наприклад, у пацієнтів зі= зневодненням або у пацієнтів літнього віку зі скомпрометованою функцією нирок)= одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензи�= �у ІІ або блокаторів β-адренорецепторів та лікарських засобів, = що інгібують циклооксигеназу, може спричинити подаль�= �е погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що= зазвичай має зворотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обереж= ністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необх= ідності тривалого лікування слід провести адекв�= �тну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функ�= �ії нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичн= істю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефр�= �токсичного впливу НПЗЗ. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретик�= �в з ібупрофеном може призв�= �сти до гіперкаліємії (рекомендується моні= торинг рівня калію у плазмі крові).<= /span>

– пробенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виведен= ня ібупрофену;

– антикоагулянти:<= /i> НПЗЗ можуть посилити терапевтичний ефект таких анти�= �оагулянтів як варфарин (див. розд= іл «Особливості застосування»);

– антитромбоцитар= ні засоби та селективні інгібітори зворотного захопл= ення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кров�= �течі;

– серцеві глікози�= �и: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, з= нижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у= плазмі крові;

– препарати літію, фенітоїн: і= снують докази потенційного підвищення рівнів літію та фенітоїну у&nbs= p;плазмі крові при одночасному застос�= �ванні з ібупрофеном.

При правильному за= стосуванні контроль концентрації літію або фенітоїну у плазм= і крові зазвичай не потрібний.
– метотрексат: і= снує імовірність підвищення рівня метотрексату у плазмі к= рові;

– циклоспорин, такролімус: можливе п= ідвищення ризику нефротоксичності;

– міфепристон: Н= ПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб п= ісля застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефекти= вність;

– зидовудин: від= омо про підвищений ризик гематологічної токсичності при су�= �існому застосуванні зидовудину та НПЗЗ.<= o:p>

Існують докази підвище= ння ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих= пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування з�= �довудином та ібупрофеном.

– антибіотики групи хінолонів: за дан�= �ми досліджень з участю тварин застосування НПЗЗ може п�= �двищувати ризик розвитку судом, пов’язаний із застосуванням антибіотик�= �в групи хінолонів, отже, пацієнти, які приймають НПЗЗ у комбінації з хінолонами= , можуть мати підвищений ризик розвитку судом;

– пероральні гіпоглікемічні засоби:= можливе інгібування метаболізму преп�= �ратів сульфонілсечовини, збільшення періоду напіввиведення, існує підвищени�= � ризик розвитку гіпоглікемії; необхідний контроль рівн�= � глюкози у крові;

– інгібітори цитохрома CYP2C9, такі як вориконазол або фл= уконазол: можливе по= силення дії ібупрофену.

Взаємодії, пов’язані з= кодеїном

Інгібітори моноаміноксидази (МАО): може виникнути пригніче�= �ня або збудження центральної нервової системи (ЦНС) при за= стосуванні кодеїну у комбінації з інгібіторами MAO або протя= гом 2 тижнів після = припинення їх застосування.

Моклобемід:= при застосуванні з кодеїном існує ризик розв= итку гіпертензивного кризу.

Гідроксиз= ин: одночасне застосування гідроксизин�= � (анксіолітичного засобу) з кодеїном може призвести до посилення аналгетично�= � дії, а також до посилення седативного, гіпотензивного ефектів та пригнічувальн= ого впливу на ЦНС.

Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС: = пригнічувальна дія код= еїну на ЦНС посилюється депресантами ЦНС, такими як алкоголь, ане= стетики, снодійні та седативні лікарські засоби, антигістамінні лікарс�= �кі засоби із седативними властивостями, трициклічні антидепресанти та антипсихо= тики (у т. ч. фенотіазини).

Діуретики та антигіпертензивні засо�= �и: гіпотензивна дія діуретиків та анти�= �іпертензивних засобів може посилюватися при супутньому застосуванн= і з опіоїдними аналгетиками.

Хіні= дин: хінідин може блокувати аналгетичну �= �ію кодеїну.

Мекс= илетин: кодеїн може сповільнювати абсорбцію= мексилетину, що призводить до зниження його антиаритмічної дії.

Серц= еві глікозиди: при заст= осуванні кодеїну у великих дозах дія серцевих глі�= �озидів (дигоксин та інші) може посилюватися.

Протидіарейні та антиперистальтичні= засоби: одночасне застосування кодеїну з протидіарейни�= �и та антиперистальтичними засобами, такими як лоперамід та каолін, може підви= щити ризик виникнення тяжкого запору.<= /o:p>

Антимускаринові лікарські засоби: супутнє застосування к= одеїну з антимускариновими лікарськими засобами = або лікарськими засобами з антимускариновою дією, у т. ч. з атропіном= та деякими антидепресантами, може підвищити ризик тяжкого запору, що може п= ризвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовип= ускання.

Нервово-м’язові блокатори: можливе посилення пригнічення дихан= ня.

Метоклопрамід, цизаприд, домперидон:<= /span> кодеїн може антагонізувати вплив ци�= �априду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Циметидин= пригнічує метаболізм опіоїдних анал= гетиків, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові.=

Опіоїдні антагоні�= �ти (наприклад, бупренорфін, налоксон, налтрексон):= застосування кодеїну у комбінації �= � опіоїдними антагоністами може прискорити розвиток синдрому відміни.

Налоксон антагонізує аналг= етичну дію опіоїдних аналгетиків, а також їх пригнічувальний �= �плив на ЦНС та дихальну діяльність.

Налтрексон блокує те= рапевтичний ефект опіоїдів.

Нена= ркотичні аналгетики: пос�= �лення аналгетичної дії.

Хлор= амфенікол: мож�= �иве підвищення концентрації кодеїну у плазм�= � крові через інгібування його метаболізму.

Ципрофлоксацин: слід уникати премедикації опіоїдами, оскільк�= � вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Рито= навір: мож�= �иве підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (= зокрема кодеїну) у плазмі крові.

Вплив на інструментальні дослідження= . Опіоїдні аналгетики вп= ливають на результати лабораторних досліджень, у т. ч. на рівень= білірубіну, на активність амілази, ліпази, лужної фосфатази, лактатдегідрог= енази, аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) у плазмі �= �рові. Застосування опіоїдів може перешкод�= �ати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки вони затримують випорож= нення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спри= чинити звуження сфінктера Одді та підвищення тиску у жовчовивідних шлях= ах.=

�= �собливості застосування.

Мін�= �мізувати потенційний ризик розвитку побічних реакцій можна шляхом засто= сування найнижчої ефективної дози лікарського засобу, необхідної для лікув= ання, протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнти літнього віку мають підвищен�= �й ризик виникнення побічних реакцій п= ри застосуванні НПЗЗ, особливо у вигляді шлунково-кишкової кро= вотечі та перфорації, які можуть мати летальні наслідки (див. розділ «Спосіб застосування та до= зи»).

Через одночасне вживання алкоголю поб�= �чні реакції, пов’язані з застосуванням НПЗЗ, особливо з боку шл= унково-кишкового тракту або ЦНС, можуть посилюватися.

Вплив на органи дихання.
У пацієнтів з бронхіал�= �ною астмою або алергічними захворюваннями, або з такими= захворюваннями в анамнезі може виникнути бронхоспазм.

Вплив на серцево-судинну та цереброва= скулярну систему.

Пацієнтам з артеріальн= ою гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з= обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільк�= � при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомляли про випадки затримки р�= �дини, розвиток артеріальної гіпертензії та набряків.

Клінічні дослідження та епід= еміологічні дані свідчать про те, щ�= � застос= ування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 �= �г на добу) та при довготривалому лікуванні, може = бути пов’язане з н= езначним підвищення�= � ризику артері= альних тромботичних ускладнень (таких як інфаркт міокарда аб�= � інсульт). У цілому дані епідеміологічних досліджень не вказують= на те, що низькі дози ібупрофену (наприклад, ≤1200 мг на добу) пов’язані з �= �ідвищеним ризиком розвитку інфаркту міокарда.

Пацієнтам з неконтроль= ованою артеріальною гіпертензією, застійною серцев= ою недостатністю (= клас ІІ–ІІІ за класифікацію NYHA)= , діагн= остованою ішемічною хворобою серця, захворюванням�= � периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лік�= �вання ібупрофеном може призначати лікар тільки після ретельної оцінки клініч= ної картини. Не слід застосовувати = високі дози (2400 мг на добу).

Пацієнтам з вираженими= факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як а�= �теріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати три�= �але лікування НПЗЗ, особливо якщо потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг на= добу), слід лише після ретельної оцінки співвідношення <= span style=3D'mso-bidi-font-weight: bold;font-style:normal'>користь/ризик.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

НПЗЗ слід з обережніст�= � застосовувати пацієнтам і= з захворюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороб= а Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розд= іл «Побічні реакції»).

Слід дотримуватись обе= режності при лікуванні пацієнтів, які одночасно отримують лікар= ські засоби, що можуть підвищити ризик гастротоксичності, виразки або кровотеч�= �, такі як оральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори з= воротного захоплення серотоніну (СІЗЗС)= або антитромбоцитарні засоби (наприклад, аце= тилсаліцилова кислота) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам�= � та інші види взаємодій»).

Існують повідомлення п= ро випадки шлунково-кишкової кровотечі, виразки або= перфорації, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування Н�= �ЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симптомів або наявност= і тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі (= включаючи виразковий коліт, хворобу Крона).

Ризик шлунково-кишково= ї кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні �= �оз НПЗЗ, у разі наявності виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої= кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів = літнього віку. Цим пацієнтам слід почи�= �ати лікування з найнижчої дози. Слід розглянути доцільність комбінова= ної терапії протективними лікарськими засобами (наприклад, мізопростолом або і�= �гібіторами протонної помпи) для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які пот�= �ебують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших = лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик виникнення побічних р�= �акцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Пац�= �єнтам з наявністю шлунково-кишкової токсичності= в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незви= чайні симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кр�= �вотечу), зокрема на початку лікування.=

У разі шлунково-кишков�= �ї кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, <= /span>лікування слід негайно припинити.

Вплив на печінку

Порушення функції печінки. Необхідно дотримуватис�= � обережності при лікуванні пацієнтів із порушеннями функції печі= нки (див. розділи «Протипо�= �азання», «Побічні реакції»).

Вплив на нирки

Тривалий прийом НПЗЗ може призвести до= дозозалежного зниження синтезу простагландинів та провокувати розвиток= ниркової недостатності. Високий ризик розвитку ниркової недостатності мають п�= �цієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функ�= �ії печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У та�= �их пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок.

У дітей зі зневодненням існу�= � ризик розвитку порушення функції нирок (див. розділи «Протипок= азання», «Побічні реакції»).

Вплив на шкіру та підшкірну клітковин= у

Тяжкі шкірні реакції<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style= :italic'>

Повідомляли про рідкісні сер= йозні реакції з боку шкіри, що можуть призвести до летального наслід= ку, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса−Джонсона та токсичний = епідермальний некроліз, пов’язані з застосуванням НПЗЗ (див. розділ «Побічні = реакції»). Високий ризик виникнення цих реакцій на початку терапії. Початок р= еакції виникає у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Також= повідомляли про випадок гострого генералізованого екзантемального пусту�= �ьозу, що виник після застосування лікарських засобів, які містять ібупрофе= н.

Слід припинити застосування = лікарського засобу при появі перших ознак та симптомів уражень шкіри, = таких як шкірні висипання, ураження слизової або будь-які інші ознаки гіперч�= �тливості.

У виняткових випадках вітрян= а віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м�= ��яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення переб= ігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випад�= �у вітряної віспи.

Маскування симптомів осно= вних інфекцій

Ібупрофен м= оже маскувати симптоми інфекційного захворювання, що м= оже призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускла= днити перебіг захворювання. Це спостерігали при бактеріальній позагосп= італьній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Якщо ібупро= фен застосовують при підвищеній температурі тіла або для полегшення болю= у разі інфекційного захворювання, рекомендується проводити моніторинг пер= ебігу цього інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом = пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюют�= �ся.

Системний червоний вовчак і змішані з= ахворювання сполучної тканини =

З обережністю слід зас�= �осовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та змішани�= � захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного= менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, = що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/�= �ростагландинів, можуть сприч= инити порушення жіночої фертильності через впли�= � на овуляцію. Цей вплив може бути усунено= шляхом припинення застосування ібупрофену.

Три�= �але застосування ібупрофену (у добовій дозі 2= 400 мг при тривалості лікування понад 10 днів) не рекомендується жінкам, які н= амагаються завагітніти, через можливе порушення жіночої фертильності. = Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з = ;причини безпліддя, цей лікарський засіб застосовувати не слід.

Порушення метаболі= зму порфірину

Слід дотримуватися обережності пацієн= там з вродженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гострою переміжною= порфірією).

Алергічні реакції

Слід дотримуватися обережності пацієн= там, які мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки у таких пацієнті�= � також існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості при застосуванн= і ібупрофену.

Хірургічні втручан= ня.

Слід дотримуватися обережності у разі = застосування ібупрофену безпосередньо після обширних хірургічних втручань.

Інші НПЗЗ

Слід уникати одночасного застосування= ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через підвищ= ення ризику розвитку побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Вза�= �модія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування лікарського засобу Біф= ок^® ІС у комбінації з іншими лікарськими засобами, які містя�= �ь кодеїн, протипоказане.

Заст= осування кодеїну потребує регулярної оцінки ліка�= �ем співвідношення користь/ризик.

Ліка= рський засіб слід застосовувати з обережністю пацієн�= �ам з артеріальною гіпотензією, гіпотиреозом, недостатністю надниркових= залоз (наприклад, хворобою Аддісона), гострим абдомінальним �= �индромом (див. розділ «Протипоказання»), міастенією gr= avis, зі зниженою функцією печінки (через можли= ве виникнення коми) або нирок (див. розділ «П= ротипоказання»), судомами або вираз= ковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки в анамнезі (див. ро= зділ «Протипоказання»), пацієнтам у шоковому= стані, пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручанн= я на органах шлунково-кишкового тракту (через можливе зниження моторики шлу�= �ково-кишкового тракту) або на сечовивідних шляхах (такі пацієнти більш= схильні до затримки сечовипускання, сп= ричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внасл�= �док застосування кодеїну), пацієнтам із наявністю в анамнезі зл�= �вживання лікарськими засобами. Кодеїн слід засто= совувати з обережністю при феохромоцитомі (опіоїди можуть стиму= лювати вивільнення катехоламінів шляхом індукції вивільнення ендогенного гістам= іну), пацієн�= �ам літнього віку та ослабленим пацієнтам, оскільки в�= �ни можуть бути більш чутливими до пригнічувального впливу кодеїну на диха�= �ьну діяльність. У пацієнтів літнього віку метаболізм та ел= імінація опіоїдних аналгетиків може відбуватися повільніше, ніж у дорослих п�= �цієнтів молодшого віку, тому може бути доцільним зниження дози кодеїну. Слід змен= шити дозу лікарського засобу пацієнтам з гіпертро�= �ією передміхурової залози, запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує = перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику та може підвищува�= �и тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), стриктурою уретри, па�= �ієнтам літнього віку із п�= �рушеннями функції печінки та/або нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнтам із захворюваннями жовчови�= �ідних шляхів (зокрема з жовчокам’яною хворобою) слід уникати з= астосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмол= ітиками.

Застосування петидину і, можливо, інш= их опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, може бути по�= �’язане з дуже тяжкими реакціями, іноді з летальним наслідком. Якщо застос�= �вання кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід = припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні до початку лікування код= еїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лік�= �рськими засобами та інші види взаємодій»).

У період застосування лікарського з�= �собу слід утримуватися від прийому алкоголю.

Тривале регулярне безконтрольне засто= сування кодеїну може призвести до розвитку фізичної та психологічної зале�= �ності (адикції) та до розвитку симптомів синдрому відміни, таких як ста�= � неспокою та дратівливість, після припинення прийому кодеїну.

Метаболізм з участю = CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт – морфін – у печінц= і з участю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіц�= �т цього ферменту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, а= декватний знеболювальний ефект не буде отриманий. За оцінками до 7 % кав= казького населення можуть мати дефіцит CYP2D6. Однак, в екстенсивних а= бо ультрашвидких метаболізаторів з участю CYP2D6 існує пі�= �вищений ризик розвитку побічних ефектів – симптомів опіоїдної токс= ичності – навіть при застосуванні звичайних доз. У таких паці�= �нтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить до встановлення більш = високого рівня морфіну у сироватці крові, ніж очікувалося.

Загальні симптоми опіо= їдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, пове= рхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У в�= �жких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які= можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані про поширеність у�= �ьтрашвидких метаболізаторів з участю CYP2D6 у різних = популяціях наведені нижче:

Популяція

Поширення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці<= /span>

3,4–6,5

Монголоїди

1,2–2

Кавказці

3,6–6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці=

1–2

<= /span>

Післяопераційне засто�= �ування дітям

В опублікованій літера= турі є повідомлення про те, що застосування кодеїну дітям після т= онзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання виникнення обструктив= ного апное під час сну зрідка призводило до життєво небезпечних побічних явищ, у т= . ч. з летальним наслідком (див. розділ «Протипоказання»). Усі діти отрим�= �вали дози кодеїну у відповідному діапазоні доз; однак є свідчення того, = що ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами коде= їну.

Діти зі скомпрометован= ою дихальною функцією

Застосування кодеїну п= ротипоказано дітям, у яких дихальна функція може бути скомпром= етована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними за�= �ворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитрав= мами або обширними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити �= �имптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слинов= иділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизо�= �ої оболонки ротової порожнини.=

НПЗЗ можуть маскувати симптоми пропас�= �иці.

Не слід застосовувати лікарс= ький засіб протягом більше 3-х діб �= �ез консультації з лікарем.

При довготривалому застосуванні знебо= лювальних засобів у високих дозах може виникнути головний біль, який не можна лі= кувати шляхом підвищення дози лікарського засобу.

Тривале застосування л= ікарського засобу для лікування головного болю може призвести = до його посилення.

Трива= ле та безконтрольне застосування знеболюваль�= �их засобів, особливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може приз= водити до хронічного ураження нирок із ризиком виникнення ниркової недостатнос= ті (аналгетична нефропатія).

У разі тривалого застосування лікарсь�= �ого засобу необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, ни= рок, а також морфологічний склад кро= ві.<= /p>
Припинення лі�= �ування слід проводити поступово у пацієнтів, які мож�= �ть мати фізичну залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів= синдрому відміни.
Не перевищувати за�= �начених доз.

<= /span>

Застосування у період ва= гітності або годування груддю.

Період вагітн�= �сті

Застосування лікарсько�= �о засобу у період вагітності протипоказане.

Пригнічення синтезу простаг�= �андинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток е�= �бріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищення р�= �зику викидня, розвитку вроджених вад серця та гастр= ошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на �= �анніх термінах вагітності. Абсолютний ризик с= ерцево-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизн�= � 1,5 %. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та трив= алості терапії. При застосуванні ібупрофену протягом ІІІ триместру ваг= ітності існує підвищений ризик передчасного закриття артеріальної прот= оки у плода з можливою персистуючою легеневою гіпертензією. У тварин застосу= вання інгібіторів синтезу простагландинів призводило до збільшенн= я випадків перед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плоді�= �. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи в�= �ди з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтез= у простагландинів у період органогенезу.

Можлива затримка полог= ів та пролонгування їх тривалості з підвищенням ризику кровоте�= �і як у матері, так і у дитини.

Повідом�= �яли про можливий зв’язок між виникненням у немовлят в= ад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом І трим= естру вагітності. Регуляр�= �е застосування кодеїну у період вагітності може спри�= �инити розвиток фізичної залежності у плода, що призводить до симптомів абст= иненції у новонародженого. Застосування кодеїну під час пологів мож= е пригнічувати дихання у новонародженого. Застосування опіоїдних= аналгетиків може призвести до шлункового стазу під час пологів, п�= �двищення ризику аспіраційної пневмонії у матері.

Період годування груддю

Застосування �= �ікарського засобу у період годування груддю протипо= казане.

У де= яких дослідженнях ібупрофен було виявлено у г= рудному молоці у дуже низькій концентрації, тому малоймовірно, що він м= оже негативно вплинути на немовля, яке годують груддю.

При застосуванні у звичайних терапев= тичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми у грудн= ому молоці у дуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити н= егативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм= з участю CYP2D6, у г= рудному молоці можуть встановлюватися більш вис�= �кі рівні морфіну, у дуже рідкісних випадках це може спричинити потенційно л= етальні симптоми опіоїдної токсичності у немовляти.

Здатність впливати на швидкість реак�= �ії при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування препара�= �ом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими ме�= �анізмами через можливість виникнення таких ефектів як запаморочення, сонливіс= ть, седація, дезорієнтація, сплутаність свідомості; рідко можливі галюцинації, <= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-langu= age: UK;mso-fareast-language:UK'>нечіткий зір або двоїння �= � очах,<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> ортостатична гіпоте�= �зія або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними �= �налгетиками.

�= �посіб застосування та дози.

Для перорального п= рийому. Таблетки необхідно запивати водою.

Дорослі та діти ві�= �ом від 12 років

Рекомендована доз�= � лікарського засобу становить 1–2 таблетки кожні 4–6 годин.

Діти віком до 12 рок= ів

Застосування прот�= �показане (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання», «Діти»).

Пацієнти літнього = віку

Пацієнтам літньог�= � віку коригувати дозу непотрібно, крім пацієнтів, які мають пор= ушення функції нирок або печінки; у цьому випадку необхідний індивідуальний= підбір дози.

<= /span>

Не застосовувати б= ільше 6 таблеток протягом 24 годин. Мінімальний інтервал часу м= іж прийомами препарату –&n= bsp;4 години. Максимальна добова доза ібупрофену становить 1200 м�= � (еквівалентно 6 таблеткам лікарського засобу).=

Тільки для коротко= тривалого застосування. Лікарський засіб слід застосовувати у мі= німальній ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу, необхідного д= ля полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»), але тривалі= сть лікування не повинна перевищувати 3-х діб. У разі необхідності застосу�= �ання лікарського засобу протягом більше 3-х діб або якщо симптоми не з= никають або погіршуються, слід звернутися до лікаря.

&n= bsp;

Діти.

Застосування ліка�= �ського засобу дітям віком до 12 років протипоказане, оскільки = існує ризик розвитку сер= йозних і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачув�= �ний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (ди= в. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосов= увати дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або �= �деноїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час = сну, через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (�= �ив. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосов= увати дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку с�= �рйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Проти= показання», «Особливості застосування»).=

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 рок= ів, які маю�= �ь надшвидкий метаболізм з участю CYP= 2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання»).

<= o:p>

�= �ередозування.

Пере= дозування посилюється при одночасному прийомі алк�= �голю та психотропних засобів. Застосування ліка�= �ського засобу у дозі, яка перевищує рекомендовану, або застосу= вання лікарського засобу протягом тривалого часу може призвести до фізично= ї або психологічної залежності та до виникнення стану неспокою і дратівливос�= �і після припинення лікування.
Симптоми передозування ібупрофену. Застосування ібупрофену дітям у дозі пон= ад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів передозування. У дорослих ефек= т «доза – реакція» менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні= становить 1,5–3 години.

У більшості пацієн= тів застосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричи�= �яло лише нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діар�= �ю. Також можуть виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково= -кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні спостерігаються токсичні ураже= ння ЦНС, які проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушення зору, іно= ді у вигляді психоемоційного збудження та дезорієнтації або коми. Інколи у па�= �ієнтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні можуть виникати гіперк�= �ліємія з порушенням серцевого �= �итму, метаболічний аци�= �оз та пролонгація протромбінового часу/збільшення значенн= я міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), імовірно, через вплив на= фактори згортання крові, що циркулюють у кров’яному руслі. Може вини= кнути гостра ниркова недостатність, ураження печінки, артеріальна гіпотензі�= �, підвищення температури тіл= а, дихальна недостатність = та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення п�= �ребігу астми. Після тривалого лікування = спорадично можуть спостерігатися гемолітична анемія, гран�= �лоцитопенія та тромбоцитопенія.

Лікування. У випа= дках передозування ібупрофену немає антидоту= і специфічного лікування. Лікування повинно = бути симптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпече= ння прохідності дихальних шляхів та моніторинг життєво важливи= х функцій з вимірюванням артеріального тиску, викон�= �нням ЕКГ, а також інтерпретації симптомів, що вказують на можливу шлунко�= �о-кишкову кровотечу, появу метаболічного ацидозу та порушень з боку= ЦНС. Рекомендовано перораль= не застосування активованого вугілля або промивання шлу�= �ка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози �= �бупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався у шлунково-кишковому тракт�= �, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупр= офену з сечею. При частих або тривалих судомах слід вводити внутрішньовенно ді�= �зепам або лоразепам. У разі бронхіальної астми слід застосовувати бронходилатато= ри.

Симптоми передозування ко= деїну. Тяжка депресія ЦНС, зокрема пригнічення диханн= я, може розвинутися у разі супутнього зас= тосування інших засобів із седативною дією (у т. ч. алкоголю) = або значного перевищення дози. Клінічною тріадою передоз= ування опіоїдів вважається кома, точкові зіниці та респіраторна деп�= �есія (може спричинити ціаноз) з наступним розширенням з= іниць при розвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: сухість у роті, �= �удота, блювання, почервоніння обличчя= , нервозність або стан несп�= �кою, седація або психо= емоційне збудження, галюц�= �нації, сплутаність свідомості, втрата свідомості, судоми (ос= обливо у дітей), тяжке запаморочення, виражена сонливість, артеріальна гіпоте�= �зія та тахікардія (можливі, але малоймовірні), брадикардія, недостатніст= ь кровообігу, сповільнене або утруднене дихання, виражена слабкість, гіпотермія, = підвищена пітливість. Можливе виникнення задишки, апное, колап�= �у, затримки сечовиділення; рідко – набряк легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гіста= міну. При передозува�= �ні опіоїдів повідомляли про випадки розвитку рабдом�= �олізу, який прогресував до ниркової недостатності= .

Ліку= вання: зага= льні симптоматичні та підтримувальні заходи, = включаючи заходи для підтримки дихального центру т= а моніторинг вітальних показників до стабілізації стану. Рекомендовано про= мивання шлунка. Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більш= е 1 години з моменту прийому кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350&nb= sp;мг, дитиною – у дозі, що перевищує 5 мг/кг маси тіл= а. При виникненні тяжкої депресії ЦНС слід застосувати = засо= би штучної підтримки дихання, кисень та парентерально ввести налоксон. Налокс= он є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чи= ном може бути необхідним повторне застосування високих доз для пацієнтів і= з тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4&= nbsp;годин після введення налоксону або 8 годин у випадках застосування пр�= �парату налоксону з пролонгованою дією. Слід контролювати рівень електролі= тів.

&n= bsp;

�= �обічні реакції.

= Тривале застосування лікарського засобу для лік�= �вання головного болю може призводити до його посилення.

= Побічні реакції, пов’язані з застосуванням ібуп�= �офену, які включено до нижченаведеного переліку побічних реакцій, є побічними р�= �акціями, що спостерігалися при короткотривалому лікуванні ібупрофеном = у дозах, які не перевищували 1200 мг на добу. При довготривалому заст�= �суванні ібупрофену для лікування хронічних захворювань можуть виникати д�= �даткові побічні реакції.

При застосуванні і= бупрофену найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шл= унково-кишкового тракту. Побічні реакції мають дозозалежний характер, зок= рема, ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить ві�= � застосовуваних доз та тривалості лікув�= �ння.

Побічні реакції, пов’язані з застосув�= �нням ібупрофену та кодеїну, класифіковано за системами органів та ча= стотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 –&nb= sp;<1/10), нечасто (≥1/1000 – <1/100), рідко (≥1/10000 – &= lt;1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможлив= о оцінити частоту за наявними даними).

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості¹, які включають: не= часто – кропив’янку, свербіж, дуже рідко – тяжкі реакції= гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та = гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, анг= іоневротичний набряк або тяжкий шок); макулопапульозний висип розглядається я= к симптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний з пероральним застосуванням = кодеїну; пропасниця, спленомегалія, лімфаденопатія.

З боку психіки: частота невідома – депресія, галюцинації, с= плутаність свідомості, залежність, емоційна лабільність, стан неспокою, кош�= �арні сновидіння; почуття тривоги, нервозність, дратівливіс�= �ь, ейфорія, дисфорія, розвиток толерантності.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>З боку нервової си�= �теми: нечасто – го�= �овний біль, дуже рідко – асептичний менінгіт²;= частота невідома – запаморочення, сонливіс= ть, судоми, підвищення внутрішньочерепного тиску, дискінезія; б= езсоння, психомоторне збудження, парестезії.

З боку органів зору: = частота невідома –&nbs= p;нечіткість зору, двоїння в �= �чах; порушення зору, неврит �= �орового нерва, токсичне ураження зорово= го нерва, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон’юнктиви = та повік алергічного ґенезу, зву�= �ення зіниць, світлочутливість.

З боку органів слух= у та лабіринту: частота невідома – вертиго; зниження слуху, дзвін або ш�= �м у вухах.

З боку серцево-судинної = системи: частота невідома&nb= sp;– серцева недостатність, набряки, брадикардія, пал�= �пітація³, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія³⁼; артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда або інсульт), артеріальна гіпотензія (при застосуванні високих доз= ), тахікардія, васкуліт, гіперемія шкіри обличчя.

З боку системи крові та лімфатичної систем= и: �= �уже рідко – гемопоетичні порушен= ня⁴ (у т. ч. анемія, лейкопенія, тромб= оцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз).

З боку дихальни�= � шляхів та органів середостіння: частота невідома – реактивність диха�= �ьних шляхів (включаючи брон= хіальну астму, бронхоспазм або задишку), пригнічення ди�= �ання, пригнічення кашлю; алергічний рин�= �т.

З боку шлунково-кишково�= �о тракту: нечасто – бі�= �ь у животі, нудота, диспепсія, рідко – діарея, метеориз= м, запор, блювання, дуже рідко – виразкова хвороба шлунка т�= � дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова перфорація або шлунков�= �-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров’ю, які можуть у деяких випадках при�= �вести до летального наслідку (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий ст= оматит, гастрит, загострення коліту і хвороби Крона (див. розділ «Протипоказан�= �я»), частота невідома – сухість слизової оболонк�= � ротової порожнини; езофа�= �іт, спаз= ми шлунка, печія, панкреатит, дуоден= іт, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

З боку гепатобіліарної �= �истеми: дуже рідко – = порушення функції печінки, частота невідома – печінкова= коліка; гепатит, жовтяниця, особли�= �о при довготривалому застосуванні; спазм жовчовивідних шляхів, який може= бути пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів.

Порушення метаболізму та харчової по= ведінки: частота невідома – зниже�= �ня апетиту.

З боку ендокринної системи: гіперглі�= �емія.

З боку сечовидільної си�= �теми: дуже рідко – = гостра ниркова недостатність, включаю�= �и папілярний некроз5<= /span>, частота невідома – уретральна коліка= , дизурія; нефро�= �оксичність (включаючи інтерстиціальний нефрит та не= фротичний синдром), алергічний нефрит, гломерулонефрит, цистит, олігурія, поліу�= �ія, гематурія, гіпернатріємія, утруднене сечовипускання, затримка = сечі.

З боку реп= родуктивної системи: зменшення лібідо та потенції, статева дисфункція, еректильна дисфункція.

З боку шкіри та підшкірн= ої клітковини: нечасто – рі�= �ні шкірні висипи, дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакці�= �, такі як бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса–Джонсона, му= льтиформну еритему, токсичний епідермальний некроліз, частота невідома – почервоніння обличчя, м�= �дикаментозно зумовлена реакція, що супроводжується еозинофілією та системн= ими симптомами (DRESS-синдр= ом); гострий генераліз�= �ваний екзантематозний пустульоз; алопеція, фоточутливість.

З боку кіс= тково-м’язової системи: частота невідома – ригідність м= ’язів; неконтрольовані м’язові рухи.

Загальні порушення: частота невідома – гіпотермія, підви�= �ене потовиділення, дратівливість, підвищена вто�= �люваність, відчуття нездужання.

Лабораторні дослідження: дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.

¹ До �= �еакцій гіперчутливості можуть належати: (а) неспецифічні алергіч= ні реакції та анафілаксія, (б) реактивність дихальних шляхів, вкл�= �чаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхос�= �азм та задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж, кроп�= �в’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативні та = бульозні дерматози (включаючи токсичний епідермальний некроліз, мульт�= �формну еритему).

² Дуже = рідко повідомляли про поодинокі випадки. Механ= ізм патогенезу НПЗЗ-індукованого асепти�= �ного менінгіту повністю не з’ясований. Проте = наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказ�= �ють на реакцію гіперчутливості (через часовий зв’язок із застосуванням лікарс= ького засобу та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Під = ;час лікування ібупрофеном у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями= (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) = зареєстровано поодинокі випадки виникнення симптомів асептичного менінг= іту (таких як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, �= �ропасниця або дезорієнтація) (див. розділ «Особливості застосування»).

³Випадки побічнихреакцій пов’язані з застосуванням НПЗ= З. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400&n= bsp;мг на добу) та при довготривалому лікуванні, може = бути пов’язане з н= езначним підвищення�= � ризику артері= альних тромботичних ускладнень (таких як інфарк= т міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

⁴ Першим= и ознаками гемопоетичних поруше= нь є пропасниця, біль у горлі, поверхневі виразки у рот�= �вій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, кровот�= �чі та гематоми невідомої етіології.

⁵Особливо при довго= тривалому застосуванні; пов’язана з підвищенням рівня сечовини �= � сироватці крові та появою набряків.

Регулярне довготривале застосування= кодеїну призводить до розвитку залежності і толерантності та до виникне= ння стану неспокою і дратівливості після припинення лікування.

При довготривалому застосуванні код�= �їну, як правило, розвиваються толерантність і деякі з найбільш поши�= �ених побічних ефектів – сонливість, нудота, блюва= ння, сплутаність свідомості. Слі�= � пам’ятати, що толерантність знижується швидко післ�= � припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимо= ї дози може виявитися летальним.

Синд= ром відміни

Рапт= ове припинення лікування кодеїном може спри�= �инити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, �= �езсоння, стан неспокою, дратівливість, почуття тривоги= , депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потов= иділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкіс�= �ь, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, підвищення частоти серцев�= �х скорочень, частоти дихання та артеріал= ьного тиску.

<= o:p>

Термін придатності. 3 роки.=

Ум= ови зберігання.

Збе�= �ігати в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 °С.

Збе�= �ігати в недоступному для дітей місці.

Уп= аковка.

По 10= таблеток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картон�= �.

Ка= тегорія відпуску. За рецептом.

Ви= робник.

Тов�= �риство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».=

Мі= сцезнаходження виробника та адреса місця провадження йо= го діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.

Популяція	Поширення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці<= /span>	3,4–6,5
Монголоїди	1,2–2
Кавказці	3,6–6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці=	1–2