І&= #1053;СТРУКЦІЯ

д&= #1083;я медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Л&= #1030;ЗОМАК 600

С&= #1082;лад:

д&= #1110;юча речовина: лінk= 7;золід;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить лінезоліду 600 мг;

д&= #1086;поміжні речовини: целn= 2;лоза мікрокристk= 2;лічна; натрію крох = 84;альгліколя&#= 1090; (тип А); повідон; олі= 103; рицинова поліетоксиl= 3;ьована, гідрогенізl= 6;вана; кросповідоl= 5;; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; гідроксипрl= 6;пілметилце= 083;юлоза; тальк; титан= 091; діоксид (Е 171); поліетиленk= 5;ліколь 6000.

Л&= #1110;карська форма. Табл = 77;тки, вкриті плівковою оболонкою.=

О&= #1089;новні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: двоl= 6;пуклі таблетки у формі капсули, вкр= 080;ті плівковою оболонкою, від білого д= 086; майже білог = 86; кольору, гладенькі з обох боків.

Ф&= #1072;рмакотерап= ;евтична група.

А&= #1085;тибактеріа= ;льні засоби для системного = 79;астосуванн&#= 1103;. Код АТХ J01X Х08.

Ф&= #1072;рмакологіч= ;ні властивостo= 0;.

Ф&= #1072;рмакодинам= ;іка.

Л&= #1110;незолід є синтетичниl= 4; антибактерo= 0;альним засобом, яки= 081; належить до нового клас = 91; протимікро&= #1073;них препаратів R= 11; оксазолідиl= 5;онів. In vitro активний проти аеробних грампозитиk= 4;них, деяких грамнегатиk= 4;них бактерій та анаеробних мікроорганo= 0;змів. Лінезолід селективно пригнічує синтез білків у бактеріальl= 5;их клітинах шляхом унікальногl= 6; механізму дії. Зокрема, він зв’язуєтьсn= 3; з ділянкою н= 072; бактеріальl= 5;ій рибосомі (23S субодиниця = 10;з 50S) та перешкоджаn= 8; утворенню функціоналn= 0;ного 70S ініціюючогl= 6; комплексу, який є важли= 074;им компонентоl= 4; процесу трансляції.&nbs= p;In vitro l= 7;остантибіо= 090;ичний ефект (ПAЕ) лінезоліду = 97;одо золотистогl= 6; стафілококk= 2; становить п = 88;иблизно 2 години. Під час досліджень = ;in vivo на моделя = 93; тварин ПAE становив 3,6 і 3,9 години щодо&nbs= p;Staphylococcus aureus і Streptococcus pneumoniae в&#= 1110;дповідно. У дослідженнn= 3;х in vivo ключовим параметром фармакодинk= 2;мічної ефективносm= 0;і був час, протягом якого рівен= 00; лінезоліду = 74; плазмі кров= 10; перевищуваk= 4; мінімальну інгібуючу концентрацo= 0;ю (MIК) для інфіко= ;ваного організму.=

Чутливість<= /span>=

Поширеніст&= #1100; набутої резистентнl= 6;сті окремих видів, особливо пр = 80; лікуванні тяжких інфе = 82;цій, може варіювати географічнl= 6; та з часом. Якщо місцев = 72; поширеністn= 0; резистентнl= 6;сті є такою, що користь лікарськогl= 6; засобу, принаймні при деяких видах інфекцій, за= 083;ишається під питання = 84;, потрібно проконсульm= 0;уватися з експертом.

Чутливі організми<= /o:p>

Грампозити= ;вні аеробні мікроорган= 110;зми:<= /o:p>

Entero= coccus faecalis<= /o:p>

Entero= coccus faecium*<= /o:p>

Staphy= lococcus aureus*=

Ко= ;агулазонег = 72;тив= ;ні = стафіл= ;ококи

Strept= ococcus agalactiae*<= /o:p>

Strept= ococcus pneumoniae*<= /o:p>

Strept= ococcus pyogenes*<= /o:p>

Стрептокок= ;и групи = C

Стрептокок= ;и групи = G

Грампозити= ;вні анаеробні мікроорган= 110;зми:<= /o:p>

Clostridium perfringens

Peptostreptococcus anaerobius<= /o:p>

Peptostreptococcus species<= /o:p>

Резистентн= ;і організми<= /o:p>

Haemophilus influenzae

Moraxella catarrhalis

Neisseria species

Enterobacteriaceae

Pseudomonas species

* Клінічна ефективнісm= 0;ь була продемонстl= 8;ована для чутливи = 93; ізолятів у затвердженl= 0;х клінічних показаннях.

Лінезолід у дослідженнn= 3;х in vitro показав деяку активність проти Legionella, Chlamyd= ia pneumoniae і Mycoplasma pneumoniae, але для підтверджеl= 5;ня клінічної ефективносm= 0;і даних недостатньl= 6;.

Резистентн&= #1110;сть

Перехресна стійкість<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

Механізм дії лінезоліду відрізняєтn= 0;ся від інших класів антибіотикo= 0;в. Дослідженнn= 3; клінічни = 93; ізолятів (метицилінс = 90;ійких стафілококo= 0;в, ванкоміцинl= 9;тійких ентерококіk= 4;, а також пеніцилін- і еритроміциl= 5;резистентн= 080;х стрептококo= 0;в) іn vitro показуют= 00;, що лінезолі = 76; зазвичай активний щодо мікроорганo= 0;змів, стійких до одного чи декількох інших класі = 74; антимікробl= 5;их агентів.

Стійкість до лінезоліду пов’язана з точковими мутаціями в 23S рРНК.

Зниження чутливості до лінезоліду спостерігаn= 8;ться при застосуванl= 5;і препарату п = 72;цієнтам з інфекціям = 80;, що важко піддаються лікуванню, та/або при застосуванl= 5;і його протяг = 86;м тривалого часу. Повідомлялl= 6;сь про резистентнo= 0;сть до лінезоліду ентерококіk= 4;, золотистогl= 6; стафілококk= 2; і коагулазо = 85;егативних стафілококo= 0;в. Зазвичай це було пов’язано з тривалими курсами терапії та наявністю протезних матеріалів або необроб = 83;ених абсцесів. У випадку виникнення = 72;нтибіотико&#= 1088;езистентни= х бактерій в умовах стаціонарнl= 6;го лікування необхідно дотримуватl= 0;ся належних заходів щод = 86; уникнення даних штамі = 74;.

Фармакокін&= #1077;тика.=

Препарат Лізомак 600 містить лінезолід, щ= 086; є біологічн = 86; активною речовиною т = 72; метаболізуn= 8;ться до неактивних похідних.=

Абсорбція<= /u>

Лінезолід інтенсивно всмоктуєтьl= 9;я після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. Максимальнk= 2; концентрацo= 0;я у плазмі крові (C_max) досягаєтьсn= 3; приблизно через 1‑2 год= 080;ни після застосуванl= 5;я, а абсолютна = 073;іодоступні&= #1089;ть препарату становить приблизно 100 %. Тому лінезолід можна застосовувk= 2;ти перорально або внутрішньоk= 4;енно без корекці= 11; дози.

Лінезолід можна застосовувk= 2;ти незалежно від вживанн= 03; їжі. Час до досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї збільшуєтьl= 9;я з 1,5 до 2,2 годин = 80;, а C_max знижує = 90;ься приблизно н = 72; 17 % при застосуванl= 5;і лінезоліду = 79; їжею з високим вмістом жир= 10;в. Проте загальна експозиція, яка оцінюєт= 00;ся за AUC_0‑, подібна в обох випадках.

Розподіл

Дослідженн&= #1103; фармакокінk= 7;тики показали, що лінезолід швидко розподіляєm= 0;ься у тканинах з доброю перфузією. Приблизно 31 % лінезоліду зв’язуєтьсn= 3; з білками плазми кров= 10;, і це не залежить ві = 76; концентрацo= 0;ї препарату. Об’єм розподілу лінезоліду = 74; рівноважноl= 4;у стані у здорових дорослих добровольцo= 0;в становить у середньому 40&#= 8209;50 л.

Після багатократl= 5;ого введення концентрацo= 0;ю лінезоліду визначали в різних ріди = 85;ах в обмеженої кількості учасників-д = 86;бровольців у дослідженнn= 3;х фази 1. Відношення = 82;онцентраці&#= 1111; лінезоліду = 74; слині до концентрацo= 0;ї у плазмі крові становило 1,2:1, = 72; відношення концентрацo= 0;ї лінезоліду = 74; поті до конц= 077;нтрації у плазмі крові – 0,55:1.

Метаболізм<= /span>

Лінезолід переважно метаболізуn= 8;ться шляхом окиснення морфоліновl= 6;го кільця з утв= 086;ренням двох неактивних похідних карбонової кислоти з розімкнениl= 4; кільцем: мет= 072;боліту аміноетоксo= 0;оцтової кислоти (А) і метаболіту гідроксіетl= 0;лгліцину (В). Передбача&= #1108;ться, що метаболі = 90; А утворюєтьсn= 3; ферментатиk= 4;ним шляхом, тоді як утворенн= 03; метаболіту = 42; опосередкоk= 4;ується неферментаm= 0;ивним механізмом, що включає хімічне окиснення в умовах in vitro. Дослідженнn= 3; in vitro продемон = 89;трували, що лінезолі = 76; мінімально метаболізуn= 8;ться з можливою участю у цьому процесі системи цитохрому людини Р450. Проте метаболічнo= 0; шляхи лінез = 86;ліду до кінця не вивчені.

Виведення<= /u>

Ненирковий кліренс становить приблизно 65 % від загального кліренсу лінезоліду. = 059; рівноважноl= 4;у стані приблизно 30 % дози препар = 72;ту виявляєтьсn= 3; в сечі у вигляді лінезоліду, 40 % – у вигляді метаболіту = 42; і 10 % – у вигляді метаболіту = 40;. Середній нирковий кліренс лін = 77;золіду становить 40 мл/хв, що вказує на ка= 085;альцеву реабсорбціn= 2;. Лінезолід у калі майже н= 077; визначаєтьl= 9;я, тоді як приблизно 6 % дози препарату виявляєтьсn= 3; в калі у вигляді мет = 72;боліту В і 3 % – у вигляді метаболіту = 40;.

Незначна нелінійнісm= 0;ь кліренсу спостерігаl= 3;ася при підвищенні дози лінезоліду, = 097;о, очевидно, є наслідком нижчого ниркового і ненирковогl= 6; кліренсу цього препарату п = 88;и його вищих концентрацo= 0;ях. Проте ця різ= 085;иця у кліренсі була незначна і н= 077; впливала на уявний період напіввиведk= 7;ння.

Пацієнти з нирковою недостатніl= 9;тю. Ф = 72;рмакокінет&#= 1080;ка лінезоліду не змінюєть = 89;я у пацієнтів = 079; будь-яким ступенем ниркової недостатноl= 9;ті; проте два основні метаболіти лінезоліду кумулюютьсn= 3; у пацієнтів = 079; нирковою недостатніl= 9;тю зі збільшенняl= 4; їх накопиченнn= 3; у пацієнтів = 079; вищим ступе = 85;ем тяжкості ниркової дисфункції. Фармакокінk= 7;тика лінезоліду та двох його метаболітіk= 4; також була досліджена = 91; пацієнтів з = 090;ермінально&= #1102; стадією ниркової недостатноl= 9;ті (ТСНН), які знаходятьсn= 3; на гемодіалізo= 0;. У досліджен= 10; ТСНН 14 пацієнтів отримували 600 мг лінезоліду кожні 12 годи= 085; протягом 14,5 дня. Оскільки незалежно від функції нирок досягалися однакові концентрацo= 0;ї лінезоліду = 91; плазмі кров= 10;, то для паціє= 085;тів з нирковою недостатніl= 9;тю не рекоменд = 91;ється проводити корекцію дози. Проте, в&= #1088;аховуючи відсутністn= 0; інформації про клінічн = 91; значущість накопиченнn= 3; основних ме = 90;аболітів, слід зважит = 80; доцільністn= 0; застосуванl= 5;я лінезоліду пацієнтам при наявнос = 90;і ниркової недостатноl= 9;ті і потенційн = 80;х ризиків накопиченнn= 3; таких метаболітіk= 4;. І лінезолід, і два метаболіти виводяться за допомого= 02; гемодіалізm= 1;. Інформація про вплив перитонеалn= 0;ного діалізу на фармакокінk= 7;тику лінезоліду відсутня.=

Пацієнти з печінковою недостатніl= 9;тю. Ф = 72;рмакокінет&#= 1080;ка лінезоліду не змінювал = 72;ся у 7 пацієнті = 74; із порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки від легкого до середнього ступеня тяж = 82;ості (клас А або Б за шкалою Чайлда-П’ю). Н&= #1072; підставі наявних даних для пацієнтів і = 79; порушеннямl= 0; функції печінки від легкого до середнього ступеня тяжкості коригуваннn= 3; дози не рекомендовk= 2;не. Фармакокінk= 7;тика у пацієнтів із порушеннямl= 0; функції печ= 10;нки тяжкого ступеня не оцінюваласn= 3;.

Д&= #1110;ти (вік&= #1086;м до 18 років). У дітk= 7;й (віком від 12 до= ; 17 років) фармакокінk= 7;тика лінезоліду була подібн = 72; до такої у дорослих пр = 80; застосуванl= 5;і препарату у дозі 600 мг. Таким чином, у підлітків, які застосовувk= 2;тимуть препарат у дозі 600 мг кожні 12 годин щоденно, буд= 077; спостерігаm= 0;ися така ж сама експозиція, як і у дорослих осіб, які отримуватиl= 4;уть препарат в тій самій дозі.

У дітей віком від 1 тижня до = 12 років заст&= #1086;сування преп = 72;рату у дозі 10 мг/кг кожні 8 годин щоденно забезпечує експозицію, яка наближаєтьl= 9;я до такої, що досягаєтьсn= 3; у дорослих при признач = 77;нні їм препарат = 91; в дозі 600 мг 2 рази на добу.

У новонароджk= 7;них віком до 1 тижня системний кліренс лінезоліду (залежно від маси тіла) швидко підвищуєтьl= 9;я протягом першого тиж = 85;я життя. Тому новонароджk= 7;ні, яким застос = 86;вують лінезолід у&nbs= p;дозі 10 мг/кг кожні 8 годин будут= 00; мати вищу си= 089;темну експозицію = 91; перший день життя. Однак протягом першого тижня життя не очікуєть = 89;я надлишковоo= 1; акумуляції препарату в = 090;акому режимі дозування, оскільки кліренс препарату швидко підвищуєтьl= 9;я протягом означеного періоду.

П&= #1072;цієнти літнього віку. j= 0;арма = 82;окінетика лінезоліду = ;в&nbs= p;осіб віком від 65 років суттєво не змінюється.

Ж&= #1110;нки. h= 4;ля жінок характерниl= 1; н = 80;жчий об’є = 84; розподілу, ніж для чоло = 74;іків, а середній кліренс (скоригован = 80;й за масою тіла) знижений приблизно н = 72; 20 %. Концентрац= ;ія&nbs= p;лінезоліду&nb= sp;в плазмі кров= 10; вища &#= 1091; жінок, що частково може пояснюватиl= 9;я різницею у масі тіла. Проте, оскільки середнє зна = 95;ення періоду напіввиведk= 7;ння у чоловіків та жінок суттєво не відрізняєтn= 0;ся, не очікуєть = 89;я, що концентрацo= 0;я у плазмі кро= 074;і жінок суттєво перевищуваm= 0;име ту, що добре переноситьl= 9;я, отже, корек= ;цію дози провод = 80;ти не потрібно.

К&= #1083;інічні хар= актеристикl= 0;.

Пока = 79;ання.

Л&= #1110;кування інфекцій, спричинениm= 3; чутливими мікроорганo= 0;змами, п = 88;и таких стана = 93;:

–&= nbsp;нозокоміал= ьна пневмон= ;ія;

–&= nbsp;негоспітал= ьна пневмон= ;ія;

–&= nbsp;ускладнені= інфекції ш= кіри та її &= #1089;труктур, зо= ;крема інфеl= 2;ції на т = 83;і діаб = 77;тичної сто= 087;и без l= 9;упутнього = 86;стеомієліт&#= 1091;, спричинен= і Staphylococcus aureus (метицилі&#= 1085;чутливими &= #1090;а метицилі= нрезистентl= 5;ими ізолят = 72;ми), Streptococcus pyogenes або Streptococcus agalactia= (л= 110;карський засіб не був вивчений у лікуванні виразкових пролежнів);

– неускладнеl= 5;і інфекції шкіри та її структур, спричинені = ;Staphylococcus aureus ( = 90;ільки метицилінчm= 1;тливими ізолятами) а= 073;о Streptococcus pyogenes;

– резистентнo= 0; до ванкоміцинm= 1; інфекції, сп= 088;ичинені штамами Enterococcus faecium= , в = 82;лючаючи інфекції, щ= 086; супроводжуn= 2;ться бактерієміn= 8;ю. Лікарський засіб не пок= 072;заний для лікування інфекцій, спричинениm= 3; грамнегатиk= 4;ними мікроорганo= 0;змами. У разі підозри або виявлення грамнегатиk= 4;ного збудника потрібно негайно розпочати специфічну грамнегатиk= 4;ну терапію.

П&= #1088;отипоказан= ;ня.

П&= #1110;двищена чутливість до лінезоліду або до будь-= 103;кого іншого компонента препарату. Лінезолід н = 77; застосовуюm= 0;ь пацієнтам, які приймаю = 90;ь будь-= які лікарські засоби, що пригнічуютn= 0; моноамінок&#= 1089;идазу А та В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксk= 2;зид, селегілін, моклобемід), &#= 1090;а протягом двох тижнів після їх прийому.

За винятком випадків, коли є можливість ретельного спостережеl= 5;ня та моніторингm= 1; артеріальнl= 6;го тиску, лінезолід не слід призначати пацієнтам з такими супу = 90;німи клінічними станами як неконтрольl= 6;вана артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;, феохромоциm= 0;ома, карциноїд, тиреотоксиl= 2;оз, біполярна депресія, шизоафектиk= 4;ний розлад, гост= 088;і епізоди запаморочеl= 5;ня або одночасно з = 087;рийомом нижчезазнаm= 5;ених препаратів:

інгібітори зворотного захоплення серотоніну,&nbs= p; трицикліч = 85;і антидепресk= 2;нти, агоністи 5-НТ1 рецептор= 110;в серотоніну (триптани), прямі та неп= 088;ямі симпатомімk= 7;тики (включаючи адренергічl= 5;і бронходилаm= 0;атори, псевдоефедl= 8;ин, фенілпропаl= 5;оламін), вазопресорl= 0; (епінефрин, норепінефрl= 0;н), допамінергo= 0;чні сполуки (допамін, добутамін), петидин або буспірон.=

Слід припинити  = годування груддю протягом застосуванl= 5;я препарату (див. розділ «Зас= ;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Інгібітори моноамінокl= 9;идази (МАО)

Лінезолід є слабким оборотним неселективl= 5;им інгібітороl= 4; МАО. Дані із досліджень = 74;заємодії між препаратамl= 0; та безпеки лінезоліду при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і  п = 72;цієнтам, які супутнь = 86; приймають препарати, щ= 086; можуть пригнічуваm= 0;и МАО, обмежені. Тому застосуванl= 5;я препарату н = 77; рекомендовk= 2;но, за винятком випадків, коли є можливість ретельного спостережеl= 5;ня за станом па= 094;ієнта.

Потенційні взаємодії, щ= 086; призводять до підвищен = 85;я артеріальнl= 6;го тиску

У нормотензиk= 4;них здорових добровольцo= 0;в, які отримували лінезолід, спостерігаl= 3;ося незначне  м= инуще посилення пресорного = 77;фекту псевдоефедl= 8;ину гідрохлориk= 6;у або фенілпр = 86;паноламіну гідрохлориk= 6;у. Супутнє застосуванl= 5;я лінезоліду та псевдоеф = 77;дрину або фенілпропаl= 5;оламіну  пl= 8;изводить до підвищення середнього систолічноk= 5;о артеріальнl= 6;го тиску на 30-40 мм рт. ст., порівняно з підвищенняl= 4; на 11-     15 мм рт. ст. при застосуванl= 5;і лише лінезоліду, на 14-18 мм рт. ст. - при застосу = 74;анні лише псевдоефедl= 8;ину або фенілпр = 86;паноламіну, на 8-11 мм рт. ст. - при застосуванl= 5;і плацебо. Подібні дослідженнn= 3; в осіб з артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю не проводилисn= 3;. Рекомендо= 074;ано знижувати початкову дозу адрене = 88;гічних засобів, таких як допамін або агоністи допаміну, та поступово титрувати д = 86; досягнення бажаної клінічної відповіді. Дуже рідко повідомлялl= 6;ся про випадки серотоніноk= 4;ого синдрому пр = 80; одночасномm= 1; застосуванl= 5;і лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних засобів.

Потенційні серотонінеl= 8;гічні взаємодії<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

При застосуванl= 5;і декстрометl= 6;рфану (дві дози по 20 мг з інтервалом = 91; 4 години) у комбінації = 79; лінезолідоl= 4; не спостерігаl= 3;ося проявів серотоніноk= 4;ого синдрому (сплутаніст= 00; свідомості, марення, занепокоєнl= 5;я, тремор, патологічнl= 0;й рум’янець, посилене потовиділеl= 5;ня, гіперпірекl= 9;ія). Повідом&#= 1083;ялося про один випадок виникнення проявів, под= 110;бних до серотоніноk= 4;ого синдрому, у пацієнта, який прийма = 74; лінезолід т = 72; декстрометl= 6;рфан,  ці прояви зникли післ= 03; відміни обо = 93; препаратів.

Протягом клінічного застосуванl= 5;я лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних препаратів, = 074;ключаючи антидепресk= 2;нти, такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), були описані випадки роз = 74;итку серотоніноk= 4;ого синдрому. Хоча комбін = 86;ване застосуванl= 5;я цих препаратів протипоказk= 2;не (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»), лікування пацієнтів, для яких лікування я = 82; лінезолідо&= #1084;, так і серотонінеl= 8;гічними препаратамl= 0; має вирішальне значення, описане у розділі «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я».

Застосуван&= #1085;я у поєднанні = 079; насиченими тираміном продуктами

У пацієнтів, які отримували лінезолід т = 72; тирамін у кількості менше ніж 100 мг, не спост= ерігали значного вазопресорl= 5;ого ефекту. Це свідчить пр = 86; необхіднісm= 0;ь уникати лиш = 77; надлишковоk= 5;о споживання продуктів т = 72; напоїв з великим вмістом тираміну (зрілих сирі= 074;, дріжджових екстрактів, недистильоk= 4;аних алкогольниm= 3; напоїв та ферментоваl= 5;их продуктів з= 10; соєвих бобі = 74;, таких як соєвий соус).

Препарати, які метаболізуn= 2;ться за допомого= 02; цитохрому P450=

Лінезолід не є індуктором цитохрому P450 (CYP45= 0). Крім того, лінезолід н = 77; інгібує активність = 82;лінічно значущих ізоформ СYР (наприклад, 1А2= , 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4) у людини. Тому не очікується впливу лінезоліду на фармакокінk= 7;тику інших лікар = 89;ьких засобів, які метаболізуn= 2;ться цими основними ферментами.

Рифампіцин<= /span>=

Вплив рифампіцинm= 1; на фармакокінk= 7;тику лінезоліду вивчали у шістнадцятl= 0; здорових до = 88;ослих добровольцo= 0;в чоловічої статі, яким вводили лінезолід (600 мг 2 рази на добу протяг = 86;м 2,5 дня) у комбінації = 79; рифампіцинl= 6;м (600 мг 1 раз на добу протягом
8 днів) та без. Рифампіцин знижував показники C_{max та
AUC лінезоліду
в середньом
=
91;
на 21 % (90 %, ДІ: 15, 27) та=
32 %
(90 %, ДІ: 27, 37)
відповідно.
Механізм
такої взаєм
=
86;дії
та її
клінічне
значення
невідомі.}=

Варфарин=

При додаванні варфарину д = 86; курсу лікування лінезолідоl= 4; у рівноважноl= 4;у стані спост = 77;рігали 10 % зниження середнього максимальнl= 6;го міжнародноk= 5;о нормалізовk= 2;ного співвідношk= 7;ння (МНС) при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і, при цьому AUC МНС знижуваласn= 3; на 5 %. Даних про пацієнтів, які одночасно отримували = 74;арфарин та лінезолі = 76;, недостатньl= 6; для оцінки клінічного значення, якщо воно є.

Антибіотик&= #1080;: азтр = 77;онам або гентаміцин

Фа&= #1088;макокінети= ;ка лінезоліду не змінювал = 72;ся при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з азтреонам = 86;м або гентаміцинl= 6;м.

Дослідженн&= #1103; in vitro п = 88;одемонстру&#= 1074;али адитивністn= 0; або індифер = 77;нтність між лінезолідоl= 4; та ванкоміц = 80;ном, гентаміцинl= 6;м, рифампіном, іміпенем-ци = 83;астатином, азтреонамоl= 4;, ампіциліноl= 4;, стрептоміцl= 0;ном.

Антиоксида&= #1085;ти

При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і препарату з вітаміном С або Е проводити корекцію до = 79;и лінезоліду не рекомендуєm= 0;ься.

Сильні індуктори CYP 3A4

Рифампін: одночасне застосуванl= 5;я рифампіну і лінезоліду призводило до зниження = 057;_maxл= 10;незоліду на 21 % і зниження AUC лін&#= 1077;золіду на 32 %. Клінічна значущість цієї взаємодії н = 77; встановленk= 2;. Механізм цієї взаємо = 76;ії повністю не вивчений і може бути пов’язаний = 79; індукцією печінкових ферментів.=

=

О&= #1089;обливості = застосуванl= 5;я.

Л&= #1110;незолід є оборотним неселективl= 5;им інгібітороl= 4; МАО, &#= 1087;роте в дозах, що застосовуюm= 0;ься для антибак = 90;еріальної терапії, препарат не&nbs= p;в = 80;явля= 08; антидепресl= 0;вного ефекту. Дані щодо в= заємодії та= ; безпеки пр= ;епарату за = ;умови призl= 5;ачення пац= 10;єнтам із с = 91;путніми за= 093;ворюванням&= #1080; або паціє&= #1085;там, які пр= иймають супутні препарати, які можуть п= 088;игнічувати МАО, обмежені. Тому за описаних обставин застосовувk= 2;ти препарат не рекомендовk= 2;но, окрім випадків, коли є можли= 074;ість ретельного спостережеl= 5;ня за пацієнто = 84;.

П&= #1072;цієнтів слід попередити про необхіднісm= 0;ь утримуватиl= 9;я від вживанl= 5;я їжі, багатої на тирамін.

Мієлосупре&= #1089;ія

Повідомлял&= #1086;ся про випадки мієлосупреl= 9;ії (зокрема анемії, лейкопенії, панцитопенo= 0;ї та тромбоцитоl= 7;енії) у деяких пацієнтів, я= 082;і отримували лінезолід. Після відміни лін = 77;золіду порушені гематологіm= 5;ні показники поверталисn= 3; до рівня, який спостерігаk= 4;ся до початку лікування. У пацієнтів літнього віку застосуванl= 5;я лінезоліду супроводжуn= 8;ться більш високим ризиком виникнення патологічнl= 0;х змін крові, порівняно з = 084;олодшими пацієнтами. = 059; пацієнтів і = 79; тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (незалежно від того, чи проходять вони процед = 91;ри діалізу) і у пацієнтів з середьою та тяжкою формою печі = 85;кової недостатноl= 9;ті можливе підвищення частоти розвитку тр = 86;мбоцитопен&#= 1110;ї. Таким чином, ретельний моніторинг формули крові необхідний = 91; таких група = 93; пацієнтів: пацієнти з уже наявною анемією, гранулоцитl= 6;пенією або тромбоцитоl= 7;енією; пацієнти, як= 110; отримують супутні пре = 87;арати, здатні знижувати рівень гемоглобінm= 1;, зменшувати кількість формених елементів крові або негативно впливати на кількість ч = 80; функціоналn= 0;ну активність тромбоцитіk= 4;; пацієнти з тяжкою формою ниркової недостатноl= 9;ті; або з середьою та тяжкою формою печі = 85;кової недостатноl= 9;ті; пацієнти, курс лікування яких триває більше ніж 10–14 днів. Застосовувk= 2;ти лінезолід д = 83;я лікування таких пацієнтів потрібно у п= 086;єднанні з ретельним контролем рівня гемог = 83;обіну, проведення загального аналізу кро = 74;і та, по можливості, = 079; контролем кількості тромбоцитіk= 4;.

Я = 82;що під час лікування лінезолідоl= 4; розвиваєтьl= 9;я значна мієлосупреl= 9;ія, лікування с = 83;ід зупинити за винятком випадів, кол= 080; продовженнn= 3; лікування визнане абсолютно н = 77;обхідним. У таких ситуаціях потрібно пр = 86;водити ретельний моніторинг показників = 79;агального аналізу крові та застосовувk= 2;ти відповідні стратегії лікування.

Крім того, рекомендовk= 2;но щ = 86;тижня про= 074;одити загальний аналіз кров= 10; (включаючи визначення рівня гемоглобінm= 1;, кількості тромбоцитіk= 4;, загальної кількості л = 77;йкоцитів та розгорнутоo= 1; лейкоцитарl= 5;ої формули) у пацієнтів, які проходять лікування лінезолідоl= 4;, незалежно від початкових = 87;оказників аналізу крові.

С&= #1080;деробластн= ;а анемія

У пацієнтів, які отримували лінезолід протягом більше 28 днів (максимальн = 72; рекомендовk= 2;на тривалість лікування), спостерігаl= 3;и підвищення частоти виникнення тяжкої анем= 10;ї. Такі пацієнти частіше потребувалl= 0; переливаннn= 3; крові. Повідомлялl= 6;ся також про випадки сидеробласm= 0;ної анемії. Післ= 103; припинення застосуванl= 5;я лінезоліду більшість пацієнтів повністю аб = 86; частково од = 91;жували внаслідок проведення лікування а = 85;емії або навіть без лікування.=

Дисбаланс показників летальностo= 0; у клінічном = 91; дослідженнo= 0; з участю пацієнтів з = 110;нфекціями кровотоку, пов’язанимl= 0; з використа = 85;ням катетерів т = 72; спричинениl= 4;и грампозитиk= 4;ними збудниками

У процесі відкритого дослідженнn= 3; з участю пацієнтів і = 79; серйозними внутрішньоl= 9;удинними інфекціями, спричинениl= 4;и використанl= 5;ям катетерів, спостерігаl= 3;и зростання летальностo= 0; у групі пацієнтів, яким застос = 86;вували лінезолід, порівняно з групами лік = 91;вання ванкоміцинl= 6;м/диклоксац&#= 1080;ліном/оксац= ;иліном (78 з 363 (21,5 %) проти 58 з 363 (16,0 %)). Основним фактором впливу на показник летальностo= 0; була наявні = 89;ть грампозитиk= 4;ної інфекції на початковомm= 1; рівні.

Показники летальностo= 0; у пацієнтів = 079; інфекціями, спричинениl= 4;и винятково грампозитиk= 4;ними організмамl= 0;, були схожі (переважне співвідношk= 7;ння 0,96; 95 % довірчий інтервал: 0,58–1,59), але у групі лікування лінезолідоl= 4; частота лет = 72;льних випадків була значно вищою (p=3D0,0162) у па = 94;ієнтів з будь-яким додатковим збудником або відсутністn= 2; збудників н = 72; початковомm= 1; рівні (переважне співвідношk= 7;ння 2,48; 95 % ДІ: 1,38–4,46). Найбільший дисбаланс спостерігаk= 4;ся під час лікування т = 72; протягом 7 днів з момен= 090;у відміни досліджуваl= 5;ого препарату. Більшість пацієнтів у групі лікування лінезолідоl= 4; набули грамнегатиk= 4;ні інфекції пр = 86;тягом дослідженнn= 3; та померли від інфекці = 81;, спричинениm= 3; грамнегатиk= 4;ними збудниками, та від полімікробl= 5;их інфекцій. Таким чином, при ускладнениm= 3; інфекціях шкіри та м’яких тканин у пацієнтів з= 10; встановленl= 6;ю або підозрюванl= 6;ю супутньою інфекцією, спричиненоn= 2; грамнегатиk= 4;ними збудниками, лінезолід слід застос = 86;вувати лише у разі відсутностo= 0; інших варіа = 85;тів лікування (див. розділ «Показання&raqu= o;). За таких обставин необхідно розпочинатl= 0; паралельне лікування грамнегатиk= 4;ної інфекції.=

Д= 10;арея та коліт, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в=

П = 88;и застосуванl= 5;і майже всіх антибактерo= 0;альних препаратів, включаючи лінезолід, б= 091;ли описані випадки розвитку псевдомембl= 8;анозного коліту. Таки= 084; чином, важливо вра = 93;овувати можливість цього діагнозу у пацієнтів, у яких після введення будь-якого а= 085;тибактеріа&= #1083;ьного препарату розвиваєтьl= 9;я діарея. При підозрі на розвиток коліту, пов’= 103;заного із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в, або при підтверджеl= 5;ні цього діагнозу мо = 78;е бути виправданиl= 4; припинення лікування лінезолідоl= 4; і вжиття відповідниm= 3; заходів.

П = 88;и застосуванl= 5;і майже усіх антибактерo= 0;альних препаратів, включаючи лінезолід, п= 086;відомлялос&= #1103; про виникнення діареї та ко= 083;іту, пов’язаних із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в, включаючи псевдомембl= 8;анозний коліт, та діарею, пов’язану з&nbs= p;Clostridium difficile, тяжкіст= 00; проявів яки = 93; може варіювати від помірно= 11; діареї до коліту з летальним наслідком. Таким чином, важливо враховуватl= 0; можливість цього діагнозу в пацієнтів, у яких під час або після застосуванl= 5;я лінезоліду розвиваєтьl= 9;я діарея. У разі наявності п= 10;дозри на діарею чи коліт, пов’язаний із застосуванl= 5;ям антибіотикo= 0;в, або при підтверджеl= 5;ні цього діагнозу необхідно припинити поточне лік = 91;вання антибактерo= 0;альними препаратамl= 0; (включаючи лінезолід) т= 072; негайно розпочати відповідні терапевтичl= 5;і заходи. У так&#= 1080;х ситуаціях протипоказk= 2;не застосуванl= 5;я препаратів, які пригнічуютn= 0; перистальтl= 0;ку.

П = 86;тенційні взаємодії, щ= 086; спричиняютn= 0; підвищення артеріальнl= 6;го тиску

З = 72; винятком випадків, коли можлив = 77; спостережеl= 5;ня за пацієнтами на предмет підвищення артеріальнl= 6;го тиску, лінезолід н = 77; слід призначати пацієнтам і = 79; неконтрольl= 6;ваною артеріальнl= 6;ю гіпертензіn= 8;ю, феохромоциm= 0;омою, тиреотоксиl= 2;озом та/або одночасно з такими лікарськимl= 0; засобами, як прямі та непрямі симпатомімk= 7;тики (наприклад, псевдоефедl= 8;ин), вазопресорl= 0; (наприклад, епінефрин, норепінефрl= 0;н), дофамінергo= 0;чні засоби (наприклад, дофамін, добутамін).

Л = 72;ктатацидоз

П = 88;и застосуванl= 5;і лінезоліду повідомлялl= 0; про розвито = 82; лактатацидl= 6;зу. Пацієнти, у я&#= 1082;их під час застосуванl= 5;я лінезоліду виникають симптоми та прояви метаболічнl= 6;го ацидозу, включаючи рецидивну нудоту або б= 083;ювання, біль у животі, низький рівень біка = 88;бонатів або гіпервентиl= 3;яцію, повинні нег = 72;йно звернутися за медичною допомогою. У разі розвитку молочнокисl= 3;ого ацидозу нео = 73;хідно зважити користь подальшого лікування лінезолідоl= 4; та потенційні ризики.

Д = 80;сфункція мітохондріl= 1;

Л= 10;незолід пригнічує мітохондріk= 2;льний синтез білків. У результаті цього пригніченнn= 3; можуть розвиватисn= 3; такі побічн= 10; реакції, як лактатацидl= 6;з, анемія та нейропатія (= 087;ериферична та зорового нерва). Ці явища більш поширені пр = 80; застосуванl= 5;і препарату п = 88;отягом більше 28 днів.=

С = 77;ротонінови&#= 1081; синдром

Н = 72;дходили спонтанні повідомленl= 5;я про розвито = 82; серотоніноk= 4;ого синдрому, пов’язаногl= 6; з одночасни = 84; застосуванl= 5;ям лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних препаратів, включаючи антидепресk= 2;нти, такі як СІЗЗС. Таким чином, одночасне застосуванl= 5;я лінезоліду та серотонінеl= 8;гічних препаратів протипоказk= 2;не (див. розділ «Протипокаk= 9;ання»), за винятком випадків, коли застосуванl= 5;я як лінезолі = 76;у, так і одночасне з цим застосу = 74;ання серотонінеl= 8;гічних препаратів має вирішал= 00;не значення. У таких випадках пацієнт має знаходитисn= 0; під пильним спостережеl= 5;ням з метою виявлення с = 80;мптомів серотоніноk= 4;ого синдрому, таких як порушення когнітивноo= 1; функції, гіперпірекl= 9;ія, гіперрефлеl= 2;сія та порушенн= 03; координаціo= 1; рухів. У разі виникнення симптомів лікарю слід розглянути можливість відміни тог = 86; чи іншого препарату. Після відмі = 85;и серотонінеl= 8;гічного препарату можливе вин = 80;кнення симптомів відміни.

Гіп&= #1086;натріємія = та SIADH=

Гіпо&= #1085;атріємія та/або синдром порушеної с = 77;креції антидіуретl= 0;чного гормону (SIADH) спостерігаl= 3;ися у деяких пацієнтів, які отримув = 72;ли лікування лінезолідоl= 4;. Рекомендуєm= 0;ься регулярно контролюваm= 0;и рівень натр= 10;ю в сироватці крові у пацієнтів і = 79; ризиком гіп = 86;натріємії, наприклад у пацієнтів літнього віку або пацієнтів, які приймають л= 10;ки, які можуть знизити рівень натрію в кро= 074;і (наприклад, тіазидні діуретики, такі як гідр= 086;хлортіазид)= .

Периферичн&= #1072; нейропатія та нейропатія зорового нерва

У пацієнтів, які отримували лікування лінезолідоl= 4;, спостерігаk= 4;ся розвиток периферичнl= 6;ї нейропатії, = 072; також неври = 90; зорового нерва, що іноді прогресуваl= 3;о до втрати зо= 088;у. Більшість таких пацієнтів отримували = 83;ікування протягом більше 28 днів (максимальн = 72; рекомендовk= 2;на тривалість лікування).

Усім пацієнтам необхідно рекомендувk= 2;ти повідомлятl= 0; про симптом = 80; порушення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольоровогl= 6; сприйняття, нечіткість зору або вип= 072;дання частини пол= 03; зору. У подібних випадках рекомендовk= 2;но терміново провести ог = 83;яд пацієнта в офтальмолоk= 5;а. Якщо пацієн = 90; приймає препарат Лізомак 600 протягом більше ніж 28 днів, йому необхідно регулярно перевіряти зір.

У разі розвитку периферичнl= 6;ї нейропатії = 72;бо нейропатії зорового нерва необхідно з = 74;ажити користь подальшого лікування л= 10;незолідом та потенційні ризики.

М = 86;жливе зростання ризиків розвитку нейропатій при застосуванl= 5;і лінезоліду для лікуван = 85;я пацієнтів, які проходять або нещодав = 85;о проходили лікування антибактерo= 0;альними препаратамl= 0; для лікування туберкульоk= 9;у.

С = 91;доми

П = 86;відомлялос&#= 1103; про випадки судом у пацієнтів, які отримували терапію лінезолідоl= 4;. У більшості випадків такі пацієнти мали  судом= и в анамнезі, тому пацієнтам необхідно повідомлятl= 0; лікарів, якщ= 086; у них раніше виникали судоми.

І = 85;гібітори МАО

Лінезолід є неселективl= 5;им інгібітороl= 4; МАО зворотної дії. Проте в дозах, які застосовуюm= 0;ь для антибактерo= 0;альної терапії, він &#= 1085;е має пригнічуваl= 3;ьного впливу. У дослідженнn= 3;х взаємодії лікарських засобів та д= 086;слідженнях безпеки застосуванl= 5;я лінезоліду було отримано дуже обмежену кількість даних про застосуванl= 5;я лінезоліду пацієнтам з основними захворюванl= 5;ями та/або при супутньому лікуванні препаратамl= 0;, при яких виникають певні ризик = 80; внаслідок п = 88;игнічення МАО. Тому, якщо неможливо проводити пильне спостережеl= 5;ня за пацієнто = 84;, застосуванl= 5;я лінезоліду не рекоменд = 86;ване (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

Застосуван&= #1085;я у поєднанні = 079; насиченими тираміном продуктами

П = 72;цієнтам слід рекомендувk= 2;ти уникати спо = 78;ивання великої кількості продуктів, б= 072;гатих на тирамін (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види вз= 072;ємодій»).

Гіпоглікем&= #1110;я

Повідомлен&= #1085;я, отримані у післяреєстl= 8;аційний період, свідчать пр = 86; випадки симптоматиm= 5;ної гіпоглікемo= 0;ї при застосуванl= 5;і лінезоліду, неселективl= 5;ого інгібітора МАО зворотної дії, у пацієнтів і = 79; цукровим ді = 72;бетом, які приймають інсулін або пероральні гіпоглікемo= 0;чні препарати. Прийом деяк = 80;х інгібіторіk= 4; МАО пов’язаний = 79; гіпоглікемo= 0;чними епізодами у хворих на цукровий ді = 72;бет, які отримують інсулін або гіпоглікемo= 0;чні засоби. Хоча причинний зв’язок між лінезолідоl= 4; і гіпоглікемo= 0;єю не встановл = 77;но, пацієнтів і = 79; цукровим діабетом слід попереджатl= 0; про потенційну гіпоглікемo= 0;чну реакцію під час застосу = 74;ання лінезоліду.

У разі виникнення гіпоглікемo= 0;ї може бути по= 090;рібне зменшення дози інсуліну аб = 86; пероральноk= 5;о гіпоглікемo= 0;чного засобу чи пр= 080;пинення застосуванl= 5;я пероральноk= 5;о гіпоглікемo= 0;чного засобу, інсуліну аб = 86; лінезоліду.

С = 91;перінфекці&#= 1103;

Вплив лінезоліду на нормальн = 91; мікрофлору не вивчали у процесі клінічних випробуванn= 0;. Застосуванl= 5;я антибіотикo= 0;в іноді може призводити до надмірного росту нечутливих організмів. Наприклад, приблизно у 3 % пацієнтів, які отримували лінезолід у рекомендовk= 2;них дозах, протягом клінічних досліджень спостерігаl= 3;и виникнення кандидозу, пов’язаногl= 6; із застосуванl= 5;ям препарату. У разі виникнення суперінфекm= 4;ії під час лікування слід вживат = 80; відповідниm= 3; заходів.

О = 89;обливі групи пацієнтів<= span lang=3DRU style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-fareast-language:RU'>

З = 72;стосовуват&#= 1080; лінезолід для лікування п = 72;цієнтів з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю слід з обережністn= 2; та лише у ситуаціях, к= 086;ли очікувана користь перевищує потенційниl= 1; ризик (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

З = 72;стосовуват&#= 1080; лінезолід для лікування п = 72;цієнтів з тяжкою печінковою недостатніl= 9;тю рекомендовk= 2;но лише у ситуаціях, коли очікув = 72;на користь перевищує потенційниl= 1; ризик (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Стать

Немає необхідносm= 0;і в корекції дози препар = 72;ту залежно від статі.

П = 86;рушення фертильної функції

Лінезолід знижував фертильнісm= 0;ь та спричиня = 74; відхилення морфологічl= 5;их показників якості сперми у здорових дорослих са = 84;ців щурів при рівнях експозиції, приблизно таких, що очікуються = 91; людей. Ці зміни мали оборотний характер.

Про можливість впливу лінезоліду на репродук = 90;ивну функцію чоловіків невідомо.=

Клінічні випробуванl= 5;я

До складу  таб= леток  вход= ить олія рицинова поліетоксиl= 3;ьована, гідрогенізl= 6;вана, що може спричиняти = ;розл = 72;д шлунка та діарею.

З&= #1072;стосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Застосуван&= #1085;я у період вагітності. h= 4;ані щодо застосуванl= 5;я препарату Лізомак 600 вагітним жінкам обмежені. Результати = 76;осліджень на тваринах продемонстl= 8;ували наявність репродуктиk= 4;ної токсичностo= 0;. Потенційни&= #1081; ризик для людини наявний. Ліз= 086;мак 600 не слід застосовувk= 2;ти у період ваг= 110;тності, окрім випадків, коли очікувана користь перевищує потенційниl= 1; ризик.

Застосуван&= #1085;я у період годування груддю. Рез&#= 1091;льтати досліджень на тваринах показали, що лінезолід т = 72; його метаболіти можуть проникати у грудне молоко. Отже, слід припин = 80;ти  годува = 85;ня груддю протягом застосуванl= 5;я препарату.=

Фер&= #1090;ильність

У дослідженнn= 3;х на тваринах лінезолід спричиняв зниження фертильносm= 0;і.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

Н = 77;обхідно попереджатl= 0; пацієнтів про можливі = 89;ть розвитку запаморочеl= 5;ня або симптом= 10;в порушення зору (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я» та «Побічні реакції») пі= 076; час прийому лінезоліду та рекомендувk= 2;ти їм не керувати автомобілеl= 4; і не працюва= 090;и з іншими механізмамl= 0; у разі виникнення цих симптомів. =

=

Спосіб застосуванl= 5;я та дози.=

Тривалість лікування залежить ві = 76; збудника, локалізаціo= 1; та тяжкості інфекції, а також від клінічного ефекту терапії.

Рекомендац&= #1110;ї щодо тривалості лікування, я= 082;і наведено нижче, були застосованo= 0; у клінічних дослідженнn= 3;х. Для деяких видів інфек = 94;ій може бути доречна коротша тривалість лікування, але це не було оцінен = 86; у клінічних дослідженнn= 3;х.

Максимальн&= #1072; тривалість лікування – 28 днів. Безпек= 072; та ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я лінезоліду довше ніж 28 днів не були вивчені.

Не потрібно підвищення рекомендовk= 2;них доз або тривалості лікування у разі інфекц= 10;й, які супроводжуn= 2;ться бактерієміn= 8;ю.

Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування відповідно = 76;о показань наведено в таблиці нижче.

Пацієнти, лікування яких було розпочато з = 087;ризначення лінезоліду для внутрішньоk= 4;енних інфузій, можуть бути переведені на лікуванн= 03; лінезолідоl= 4; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я. У такому раз= 110; підбір дози не потрібни = 81;, оскільки біодоступнo= 0;сть лінезоліду при застосуванl= 5;і перорально складає майже 100 %.

Дози, рекомендовk= 2;ні для дорослих  т= а підлітків (віком від 12 років)

           &nb= sp;            = Показання<= /o:p>

Доза та спосіб застосуван= 085;я<= /o:p>

Р= ;екомендова = 85;а тривалість лікування

(k= 6;іб поспіль)

Дорослі та діти

(віком від 12 років)

Нозокоміал= ;ьна пневмонія<= /o:p>

<= /o:p>

<= /o:p>

600 мг внутрішньо= 074;енно* або перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>

<= /o:p>

           &nb= sp;     10-14<= o:p>

Негоспітал= ;ьна пневмонія (зокрема форми, що супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю)<= /o:p>

Ускладненн= ;і інфекції шкіри та її структур

Інфекції, спричинені&nb= sp;Entero= coccus faecium,<= /i> = 088;езистентни&= #1084;и до ванкоміцин= 091;, зокрема  іl= 5;фекції, які супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю<= /o:p>

600 мг внутрішньо= 074;енно* або перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>

14-28<= o:p>

<= /o:p>

Неускладне= ;нні інфекції шкіри та її структур

Дорослі: 400 мг перорально<= /o:p>

кожні 12 годин*

Діти віком від 12 років: 600 мг перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>

           &nb= sp;       10-14<= o:p>

*- Застосовуюm= 0;ь препарат в іншій лікарській формі з можливістю відповідноk= 5;о дозування.

М&= #1072;ксимальна доза не має перевищуваm= 0;и 600 мг 2 рази на добу.

З&= #1072;стосування= ;  пацієнтам= ;  літнього віку: немає потреби в корекції дози.

З&= #1072;стосування= ;  пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю: немk= 2;є потреби в корекції дози.

П&= #1072;цієнти з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю (зокрема із кліренсом креатиніну <= 30 мл/хв): немає потреби в корекції дози. Через невідоме клінічне значення вищої системної експозиції (до 10 разів) двох основних метаболітіk= 4; лінезоліду = 91; пацієнтів з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю препарат слід призначати = 79; особливою обережністn= 2; цим пацієнтам т = 72; лише у тому разі, коли очікувана користь переважає п = 86;тенційний ризик.

П&= #1088;иблизно 30 % від застосованl= 6;ї дози лінезо = 83;іду виводиться протягом 3-годинного сеансу гемодіалізm= 1;, тому таким пацієнтам препарат призначаютn= 0; після діалізу. Основні мет = 72;боліти&nbs= p;ліне = 79;оліду в певній кількості видаляютьсn= 3; з організму при проведенні гемодіалізm= 1;, проте концентрацo= 0;ї цих метаболітіk= 4; після процедури діалізу все = 078; лишаються значно вищими, ніж ті, що спостерігаn= 2;ться у пацієнтів = 079; нормальною функцією нирок або з незначно чи помірно вираженою нирковою не = 76;остатністю.<= o:p>

Т&= #1072;ким чином, лінезолід слід застосовувk= 2;ти з особливою обережністn= 2;  пацієнтаl= 4; з тяжкою нирковою недостатніl= 9;тю, які перебув = 72;ють на гемодіалізo= 0;, та лише у тому разі, ко&#= 1083;и очікувана користь від терапії переважатиl= 4;е потенційниl= 1; ризик.

На сьогодні немає клінічного досвіду зас = 90;осування лінезоліду пацієнтам, які перебув = 72;ють на постійному амбулаторнl= 6;му перитонеалn= 0;ному діалізі чи альтернатиk= 4;ному лікуванні з приводу ниркової недостатноl= 9;ті (іншому, ніж гемодіаліз).

З&= #1072;стосування= ;  пацієнтам з нирковою недостатніl= 9;тю: корk= 7;кція дози не потрібна.  П= ;роте клінічні дані з цього питання обмежені, тому рекоме = 85;дується застосовувk= 2;ти лінезолід таким пацієнтам лише тоді, коли очікувана користь від лікування переважатиl= 4;е потенційниl= 1; ризик.

Д&= #1110;ти.

П&= #1088;епарат не призначаютn= 0; дітям віком до 12 років.

П&= #1077;редозуванн= ;я.

Н&= #1077; було зареєстровk= 2;но випадків передозуваl= 5;ня.

Л&= #1110;кування. Специфічниl= 1; антидот невідомий.=

У разі передозуваl= 5;ня показане симптоматиm= 5;не лікування з проведенняl= 4; заходів щод = 86; підтримки рівня клубочковоo= 1; фільтрації. Приблизно 30 % прийнятої дози препарату в = 80;водиться протягом 3 годин гемодіалізm= 1;, але немає даних щодо виведення лінезоліду під час процедур перитонеалn= 0;ного діалізу або гемоперфузo= 0;ї. Два первинних метаболіти = ; лінезолідm= 1; також виводяться шляхом гемо = 76;іалізу.

П&= #1086;бічні реакції.

Зазначена інформація ґрунтуєтьсn= 3; на даних, отриманих і = 79; клінічних досліджень, = 074; яких більше 2000 дорослих пацієнтів отримували рекомендовk= 2;ні дози препарату терміном до

28 днів.

Найчастіши&= #1084;и побічними реакціями, про які повідомлялl= 0;, що призводили до відміни п= 088;епарату, були головний біль, діарея, нудота та блювання. Приблизно 3 % пацієнтів припинили лікування через розвиток зумовлених = 87;репаратом побічних реакцій.

Додаткові побічні реакції, про які повідом = 83;ялося після виход = 91; препарату н = 72; ринок, включ= 077;ні до переліку нижче із зазначенняl= 4; частоти виникнення як «частота невідома», оскільки частоту виникнення не можна вст= 072;новити за наявними даними.

Побічні реакції, про які повідомлялl= 0; протягом лікування, наведено нижче за такою класи = 92;ікацією частоти: дуk= 8;е часті (≥ 1/10), часті (> 1/100, < 1/10), нечасті (> 1/1000, < 1/100), поодинокі (> 1/10000, < 1/1000), рідкісні (> 1/10000) і частота невідома (не можна встановити = 85;а підставі наявних даних).

= 030;нфекції та інвазії: часті – кандидоз, оральний кандидоз, вагінальниl= 1; кандидоз, грибкові інфекції; не= 095;асті – антибіотикl= 6;асоційован= 110; коліти, включаючи псевдомембl= 8;анозний коліт*, вагініт.

= 047; боку систем = 80; крові та лімфатичноo= 1; системи: часті ̵= 1; тромбоцито&#= 1087;енія*, анемія*†; нечасті – па= 085;цитопенія*, лейкопенія*, нейтропеніn= 3;, еозинофіліn= 3;; рідкі – сиде= 088;областна анемія*; частота невідома – мієлосупреl= 9;ія*.

= 047; боку імунно= 11; системи: рідкі ̵= 1; анафілаксіn= 3;.

= 047; боку метаболізмm= 1; та харчування: нечаст= і – гіпонатрієl= 4;ія; рідкі – лактоацидоk= 9;*.

З боку психік = 80;: часті – безсоння.=

= 053;еврологічн&= #1110; розлади: часті – головний біль, перверсії смаку (метал= 110;чний присмак), запаморочеl= 5;ня; нечасті – су= 076;оми*, периферичнk= 2; нейропатія*, гіпестезія, парестезія; частота невідома – серотоніноk= 4;ий синдром* .

= 047; боку органі = 74; зору: нечастo= 0; – зорова нейропатія*, затуманеннn= 3; зору*; рідкі – дефект поля зору*; частота невідома – , неврит зорового не = 88;ва*, втрата зору*, зміна зорового відчуття*, зм&#= 1110;на сприйняття кольору*.

З боку органів слуху та рівноваги:= l= 5;ечасті – дзвін у вухах.

З боку серця= ;: l= 5;ечасті – аритмія (тахікардія).

З боку судин= ;: m= 5;асті – артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;; нечасті – транзиторнk= 2; ішемічна атака, флебіт, тром= 073;офлебіт.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: час&#= 1090;і – діарея, нудота, блювання, локальний або генералізоk= 4;аний біль у животі, запор, диспе= 087;сія; нечасті – панкреатит, гастрит, зду= 090;тя живота, сухість у роті, глосит, часті рідкі випорожненl= 5;я, стоматит, розлади або = 079;міна кольору язика; рідкі – знебарвленl= 5;я поверхні зубів.

З боку гепатобіліk= 2;рної системи: m= 5;асті – відхиленн= 03; від норм показників = 92;ункціональ&#= 1085;их печінкових проб, збільшення рівнів АЛТ, АСТ або лужної фосфатази; нечасті – підвищення загального білірубіну.

= 047; боку шкіри т= 072; підшкірної клітковини: = 095;асті – свербіж, висип; нечасті – ан= 075;іоедема, кропив′янкk= 2;, дерматит, бу= 083;ьозні ураження шкіри, надмірне потовиділеl= 5;ня; рідкі –токс = 80;чний епідермальl= 5;ий некроліз,си = 85;дром Стівенса–Дk= 8;онсона, васкуліт підвищеної чутливості; частота невідома - алопеція.=

З боку нирок і сечовидільl= 5;ої системи: m= 5;асті – підвищенн= 03; азоту сечовини крові; нечас= 090;і – ниркова недостатніl= 9;ть, підвищення креатиніну, поліурія.=

З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних залоз: неч&#= 1072;сті – вульвовагіl= 5;альні порушення.

Загальні розлади та порушення у місці введе = 85;ня: m= 5;асті – гарячка, локалізоваl= 5;ий біль; нечаст= 110; – озноб, втома, біль у місці ін’єкції, сп= 088;ага.

Дослідженн&= #1103;. &#= 1041;іохімія: часті – підвищення лактатдегіk= 6;рогенази, креатинінкo= 0;нази, ліпази, амілази або постпрандіk= 2;льного (не натще) рівня глюкози, зни= 078;ення загального білка, альбуміну, натрію та кальцію, підвищення або зниженн= 03; калію або бікарбонатm= 1;; нечасті – підвищення натрію або кальцію, зниження глюкози без голодуваннn= 3;, підвищення або зниженн= 03; хлоридів. Г&#= 1077;матологія:&n= bsp;часті – підвищенн= 03; кількості нейтрофіліk= 4; або еозинофіліk= 4;, зниження гемоглобінm= 1;, гематокрит&= #1091; або кількості еритроцитіk= 4;, підвищення або зниженн= 03; кількості тромбоцитіk= 4; або лейкоцитів; нечасті – підвищення кількості ретикулоциm= 0;ів, зниження кількості нейтрофіліk= 4;.

* Див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я».

** Див. розділ= 080; «Протипокаk= 9;ання» та «Взаємод= 10;я з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій».

† Під час контрольовk= 2;них клінічних досліджень, = 091; яких лінезолід застосовувk= 2;ли у період до 28 днів, у 2,0 % пацієнтів відзначалаl= 9;я анемія. У програмі із застосуванl= 5;ям незареєстрl= 6;ваного лікарськогl= 6; засобу по гуманітарнo= 0;й програмі (compassionate use) з участю пацієнтів з інфекціями, що загрожую = 90;ь життю, та супутніми захворюванl= 5;ями, відсоток пацієнтів, у яких виникл = 72; анемія післ= 03; прийому лінезоліду протягом ≤ 28 днів, станов= 080;в 2,5 % (33 з 1326) порівняно з 12,= 3 % (53 з 430), які лікувалися >= 28 днів. Співвідношk= 7;ння зафіксованl= 0;х випадків тяжкої анем= 10;ї, спричиненоo= 1;  застосувk= 2;нням лікарськогl= 6; засобу, що потребувалl= 6; переливаннn= 3; крові, становило 9 % (3 = 79; 33) у пацієнтів, які лікувал = 80;ся протягом ≤ 28 днів, та 15 % (8 з 53) у тих, хто лікувався протягом > 28 днів.

Побічні реакції, пов’язані і = 79; застосуванl= 5;ям лінезоліду, які були оцінені в рідких випа = 76;ках як реакції тяжкого ступеня: локалізоваl= 5;ий абдомінальl= 5;ий біль, транзиторнl= 0;й ішемічний напад та артеріальнk= 2; гіпертензіn= 3;.

Т&= #1077;рмін придатностo= 0;. 3 роки.

У&= #1084;ови зберігання.

З&= #1073;ерігати при температурo= 0; не вище 30 °С в оригінальнo= 0;й упаковці.=

З&= #1073;ерігати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

У&= #1087;аковка.

П&= #1086; 4  таблетк = 80; у стрипі, по 1 стрипу в карm= 0;онній упаковці;=

по = 10 таблеток у стрипі, по 1 або 6, = 72;бо 10 &#= 1089;трипі = 74; у картонній упаковці.=

К&= #1072;тегорія відпуску. За рецептом.=

Виробник.

МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИi= 0;АЛС ЛІМІТЕД.

Місцезнахо&= #1076;ження виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадд= 10;, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101

І&= #1085;дія.

&nb= sp; = Показання<= /o:p>	Доза та спосіб застосуван= 085;я<= /o:p>	Р= ;екомендова = 85;а тривалість лікування (k= 6;іб поспіль)
Дорослі та діти (віком від 12 років)
Нозокоміал= ;ьна пневмонія<= /o:p>	<= /o:p> <= /o:p> 600 мг внутрішньо= 074;енно* або перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>	<= /o:p> &nb= sp; 10-14<= o:p>
Негоспітал= ;ьна пневмонія (зокрема форми, що супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю)<= /o:p>
Ускладненн= ;і інфекції шкіри та її структур
Інфекції, спричинені&nb= sp;Entero= coccus faecium,<= /i> = 088;езистентни&= #1084;и до ванкоміцин= 091;, зокрема іl= 5;фекції, які супроводжу= 102;ться бактеріємі= 108;ю<= /o:p>	600 мг внутрішньо= 074;енно* або перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>	14-28<= o:p> <= /o:p>
Неускладне= ;нні інфекції шкіри та її структур	Дорослі: 400 мг перорально<= /o:p> кожні 12 годин* Діти віком від 12 років: 600 мг перорально кожні 12 годин= ;<= /o:p>	&nb= sp; 10-14<= o:p>