009

ІНСТР= УКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЕМОТО= Н

(EMOTON)

Склад:

діюча речовина: sertraline;

1 таблетка, вкрита плівк= овою оболонкою, містить сертраліну гідрохлориду 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, ц= елюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний безвод= ний, магнію стеарат;

плівкова оболонка містить: спирт полівініловий, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 300, тальк.

Лікар= ська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основ= ні фізико-хімічні властивості: білі округлі, випуклі таблетки з рискою.

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Код АТХ N06A B06.

Фармакологічні властивості.=

Фармакодинаміка.

Сертралін є потужним та специфічним інгібітором нейронального захоплення серотоніну (5-НТ) in vitro, яке в організмі тварин п= ризводить до потенціювання ефектів 5-НТ. Сертралін має лише дуже слабкий вплив на про= цеси зворотного нейронального захоплення норадреналіну та допаміну. У клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну у тромбоцитах людини. Препарат= не чинить стимулюючої, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. Під час застосування препарату сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. Згідно з властивим йо= му селективним інгібуванням зворотного захоплення серотоніну, сертралін не стимулює катехоламінергічну активність. Лікарський засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепінових рецепторів. Три= вале застосування сертраліну у тварин асоціювалося зі зменшенням кількості норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні ін= ших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.<= o:p>

Сертралін не призводить = до розвитку медикаментозної залежності. У процесі порівняльного дослідження потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом та d-амфетаміном у людини сертралін не спричиняв позитивних суб’єктивних ефектів, що свідчили б про т= енденцію до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які приймали як алпразолам, = так і d-амфетамін, порівняно з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значущо вищі показники схильності до зловживання, ейфорії та потенційної медикаментозної залежності. Сертралін не виявляє стимулюючого ефекту та не викликає відчуття тривожності, характерних для d-амфетаміну, а= бо седативної дії та психомоторних порушень, характерних для алпразоламу.=

Сертралін не призводить до виникнення позитивн= ого стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і= не є замісником розпізнавального стимулу як щодо d-амфетаміну, так і пентобарбіталу у макак-резус.

Клінічна ефективність та безпечність

Вел= икий депресивний розлад

Проводили дослідження оригінального препарату з участю амбулаторних пацієнтів з депресією, у яких відзначалася відповідь на терапію до завершення початкової 8-тижневої відкритої фази терапії сертралі= ном у дозі 50–200 мг/добу. Ці пацієнти (n=3D295) були рандомізовані у груп= и або для продовження прийому сертраліну у дозі 50–200 мг/добу, або для прий= ому плацебо протягом 44 тижнів відповідно до подвійного сліпого дослідженн= я. Частота рецидивів у групі пацієнтів, які приймали сертралін, була статистич= но значущо нижчою порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо. Середня доза в учасників, які завершили участь у дослідженні, становила 70 мг/добу. Відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію (що визначалися як пацієнти, в яких не спостерігався рецидив) у групах прийому сертраліну і плацебо станов= ив 83,4 % і 60,8 % відповідно.

Пос= ттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Об’єднані дані загальної кількості пацієнтів з ПТСР, які брали участь у 3 дослідженнях оригінального сертраліну, свід= чать про нижчий відсоток відповіді на терапію серед чоловіків порівняно з жінкам= и. У двох клінічних дослідженнях із загальною популяцією з позитивними результат= ами відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію, серед жінок і чоловіків у гру= пах пацієнтів, які приймали сертралін, був подібним порівняно з плацебо (жінки: 57,2 % порівняно з 34,5 %; чоловіки: 53,9 % порівняно з 38,2 %). Кількість чоловіків і жінок серед пацієнтів загальної об’єдна= ної кількості досліджень становила 184 і 430 відповідно, при цьому результати у жінок були більш постійними, а у чоловіків на початковому рівні спостерігал= ися інші змінні параметри (більше зловживання речовинами, більша тривалість захворювання, причина травми тощо), що корелювали з меншою ефективністю препарату.

Еле= ктрофізіологія серця

У ґрунтовному дослідженні інтервалу QTc в рівноважному стані за умови надтерапевтичних експозицій у здорових добровол= ьців (які отримували дозу оригінального сертраліну 400 мг/добу, що вдвічі перевищувала максимальну рекомендовану добову дозу) верхня межа 2-сторонньо= го 90 % ДІ для відповідної за часом середньої різниці QTcF між сертраліно= м і плацебо, отриманої методом найменших квадратів (11,666 мс), перевищува= ла попередньо встановлене граничне значення 10 мс у часовій точці через 4 години після застосування препарату. Аналіз залежності відповіді від експозиції вказував на слабкий позитивний зв’язок між QTcF та концентрацією сертраліну в плазмі [0,036 мс/(нг/мл); p < 0,0001]. З огл= яду на модель залежності відповіді від експозиції, граничне значення клінічно значущого подовження інтервалу QTcF (тобто більше 10 мс для спрогнозованого= 90 % ДІ) збільшувалося щонайменше в 2,6 рази, ніж при середній Cmax (86 нг/мл) після застосування найвищої рекомендованої дози сертраліну (200 мг/добу) (д= ив. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій», «Побічні реакції» і «Передозування»).

Обс= есивно-компульсивний розлад (ОКР) у пацієнтів дитячого віку

Безпека та ефективність сертраліну (50–200 мг/добу) вивчалися при лікуванні дітей (6–12 років) і підлітків (13–17 років), які не мали депресії та перебували на амбулат= орному лікуванні з приводу обсесивно-компульсивного розладу (ОКР). Через 1 тиждень початкового періоду разового сліпого прийому плацебо пацієнт= ів рандомізували у групи прийому оригінального сертраліну або плацебо протягом 12 тижнів з гнучким дозуванням препарату. Діти (віком 6–12 років) розпочинали застосування препарату з дози 25 мг. У пацієнтів, які були рандомізовані у групу прийому сертраліну, спостерігалося значно більше покращання, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, відповідно до оцінки за Дитячою обсесивно-компульсивною шкалою Йеля–Брауна CY-BOCS (p=3D0,005), Глобальною обсесивно-компульсивною шкалою Національного інституту психічного здоров’я (NIMH) (p=3D0,019) та шкалою «Загальна клінічна оцінка – покращенн= я» (p=3D0,002). Крім того, у пацієнтів у групі прийому сертраліну порівняно з = групою прийому плацебо спостерігалася тенденція до більшого покращення за шкалою «Загальна клінічна оцінка – тяжкість захворювання» (p=3D0,089). Середня кіл= ькість балів за шкалою CY-BOCS на початковому рівні та середня зміна кількості бал= ів порівняно з початковим рівнем у групі пацієнтів, які отримували плацебо, становили 22,25 ± 6,15 і -3,4 ± 0,82 відповідно, у той = час як у групі пацієнтів, які отримували сертралін, середня кількість балів на = початковому рівні та середня зміна кількості балів порівняно з початковим рівнем станов= или 23,36 ± 4,56 і -6,8 ± 0,87 відповідно. У post-hoc аналі= зі відсоток пацієнтів, які відповіли на терапію та визначалися як пацієнти зі зниженням на 25 % (чи більше) кількості балів за шкалою CY-BOCS (перви= нний параметр ефективності) від показників початкового рівня до кінцевої точки, становив 53 % у групі прийому сертраліну порівняно з 37 % у групі плацебо (р=3D0,03).

Дані щодо довгострокових клінічних досліджень ефективності застосування препарату педіатричним пацієнтам відсутні. <= /o:p>

Діт= и

Дані про застосування сертраліну дітям віком до 6 років відсутні.

Постмаркетингове дослідження безпеки оригіналь= ного сертраліну SPRITES.

Було проведено обсерваційне постмаркетингове дослідження за участю 941 пацієнта віком від 6 до 16 років, в якому оцінюва= лась довготривала безпека терапії сертраліном (із психотерапією і без неї) в порівнянні із психотерапією стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрівання, тривалістю до 3 років. Це дослідження проведено в умовах клінічної практики у дітей та підлітків з первинними діагнозами обсесивно-компульсивного розладу, депресії або інших тривожних розладів та оцінки когнітивності (оцінюється за тестом Trails B та індексом BRIEF), поведінкової/емоційної регуляції (оцінюється за поведінковим індексом регуляції BRIEF) та фізичного/пубертат= ного дозрівання (оцінюється за стандартизованим індексом зріст/вага/індекс маси = тіла (ІМТ) та стадією Таннера). Сертралін затверджений для застосування в педіатричній практиці лише для пацієнтів віком від 6 років з ОКР (див. розд= іл «Показання»). Стандартизація кожного первинного показника результату на осн= ові статево-вікових норм показала, що загальні результати відповідали нормально= му розвитку. Не спостерігалося статистично значущих відмінностей від початкових показників, за винятком показника маси тіла. В порівняльних аналізах спостерігалися статистично значущі резу= льтати щодо маси тіла, однак величина їхн= ьої зміни була незначною.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Протягом 14-денного перо= рального прийому сертраліну у дозуванні 50-200 мг 1 раз на добу максимальна концентр= ація у плазмі крові досягається через 4,5-8,4 години після щоденного застосуванн= я. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну у формі таблеток.

Розподіл

Приблизно 98 % циркулююч= ого сертраліну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Сертралін зазнає інтенсивного пресистемного метаболізму (ефект першого проходження) у печінц= і.

Базуючись на даних клінічних досліджень та досліджень in vitro оригінально= го лікарського засобу, можна зробити висновок, що сертралін метаболізується багатьма шляхами, у тому числі з участю ферментів CYP3A4, CYP2C19 та CYP2B6 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»). Сертралін т= а його основний метаболіт дезметилсертралін також є субстратами Р-глікопрот= еїну в умовах in vitro.

Елімінація

Середній період напіввиведення сертраліну становить приблизно 26 годин (у діапазоні від 22 = до 36 годин). Відповідно до термінального періоду напіввиведення спостерігається кумуляція препарату (зі збільшенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні рівноважних концентрацій, які спостерігаються після застосування препарату 1 раз на добу протягом 1 тижня. Період напіввиведення для N-дезметилсертраліну становить 62-104 години. Сертралін та N-дезметилсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з кало= м та сечею в однакових кількостях. Тільки дуже незначна частина (<0,2 %) сертраліну виводиться зі сечею у незміненому вигляді.

Лін= ійність/нелінійність

Фармакокінетика сертраліну у діапазоні доз від= 50 до 200 мг є дозозалежною.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР)
Фармакокінетика сертралі= ну вивчалася у 29 дітей віком 6-12 років та у 32 підлітків віком 13-17 років. = Пацієнтам поступово збільшували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг прот= ягом 32 днів, починаючи з дози або 25 мг, або 50 мг. При застосуванні препа= рату у дозах 25 мг та 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані п= ри застосуванні препарату у дозі 200 мг концентрація сертраліну у плазмі крові= у дітей віком 6-12 років була приблизно на 35 % вищою порівняно з такою у пацієнтів віком 13-17 років і на 21 % вищою порівняно з концентрацією у реф= ерентній групі дорослих. Не спостерігалося значущих відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків та дівчаток. Таким чином, для застосування препарату дітям, особливо з низькою масою тіла, рекомендується низька початкова доза = і її збільшення при титруванні з кроком у 25 мг. Підліткам можна застосовувати т= акі ж дози, як і дорослим.

Підлітки та пацієнти літнього віку

Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків та в осіб літнього віку значуще не відрізняється від такого у дорослих віком 18-65 років.

Порушення функції печінки

У пацієнтів з ушкодженням печінки період напіввиведення сертраліну подовжується і площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) збільшується втричі.=

Порушення функції нирок

У пацієнтів із порушення= ми функції нирок помірного або тяжкого ступеня не відзначалося значущої кумуля= ції сертраліну.

Фар= макогеноміка

В осіб з повільним метаболізмом CYP2C19 рівні сертраліну у плазмі крові були приблизно на 50 % вищі порівняно з особ= ами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Клінічне значення цього явища не з’ясоване, тому титрування дози потрібне, залежно від клінічної відповіді пацієнта.

Клінічні характеристик= и.

Показання.

– Великі депресивні епіз= оди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів.

– Панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії.

– Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) у дорослих та дітей віком 6-17 років.

– Соціальний тривожний розлад.

– Посттравматичний стрес= овий розлад (ПТСР).

=

Проти= показання.

Підвищена чутливість до сертраліну або до інших компонентів препарату. Тяжкі порушенн= я функції печінки; неконтрольована епілепсія. Протипоказане одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) у зв’язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому з проявами таких симптомів як збудження, тремор та гіпертермія. Розпочинати терапію сертраліном не можна щонайменше протягом 14 днів після припинення курсу лікування інгібітором МАО незворотної д= ії. Застосування сертраліну слід припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО незворотної дії. Протипоказане одночасне застосування сертраліну та пімозиду (див. ро= зділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші в= иди взаємодій.

Проти= показані

Необоротні (неселективні) інгібітори МАО (селегілін)

Сертралін не слід застосовувати у комбінації з необоротними (неселективними) інгібіторами МАО, такими як селегілін. Лікування сертраліном можна розпочати принаймні через = 14 днів після припинення лікування необоротними (неселективними) інгібіторами = МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування необоротними (неселективними) інгібіторами МАО.

Селективні інгібітори МАО оборотної дії (моклобемід)

У зв’язку з тим, що= при одночасному лікуванні сертраліном та оборотними селективними інгібіторами М= АО, такими як моклобемід, існує ризик виникнення серотонінового синдрому, таке = поєднання не рекомендується. Лікування сертраліном можна розпочати принаймні через 14 днів після припинення лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО. Лікування сертраліном слід припинити за 7 днів до лікування оборотними (селективними) інгібіторами МАО.

Неселективні інгібітори МАО оборотної дії (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є слабким неселективним інгібітором МАО оборотної дії, який не слід застосову= вати пацієнтам, які приймають сертралін.

Були зареєстровані тяжкі побічні реакції у пацієнтів, які нещодавно припинили застосування інгібітор= ів МАО (наприклад, метиленового синього) і розпочали прийом сертраліну або які припинили терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів= МАО. Спостерігалися такі побічні реакції як тремор, міоклонус, сильне потовиділення, нудота, блювання, почервоніння обличчя, запаморочення, гіпертермія (особливо схожа на злоякісний нейролептичний синдром), судоми, летальний наслідок.

Пімозид

У дослідженні з одноразо= вим прийомом низької дози пімозиду (2 мг) спостерігалося збільшення рівня пімоз= иду приблизно на 35 %. Таке підвищення не супроводжувалося жодними змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосува= ння сертраліну і пімозиду протипоказане у зв’язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду.

Не рекомендується одночасне застосування зі сертраліном<= /p>
Лікарські засоби, які пригнічують ЦНС, алкоголь=

Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг на добу не потенціювало ефекти алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу чи фенітоїну щодо когнітивних та психомоторних функцій у здорових добровольців, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонінергічні лікарські засоби

Потребує обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (що застосовується переважно = під час загального наркозу та в терапії хронічного болю), з іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі з іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) та іншими опіоїдними засобами.

Особл= иві застережні заходи при застосуванні

Пре= парати, які подовжують інтервал QT

Ризик подовження інтервалу QTc та/або шлуночко= вих аритмій (наприклад шлуночкової тахікардії типу «пірует») може підвищуватися= у разі одночасного застосування з іншими препаратами, які подовжують інтервал= QTc (наприклад деякі антипсихотичні засоби та антибіотики) (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Літій

У дослідженні з участю здорових добровольців одночасний прийом сертраліну та літію значущо не змін= ював фармакокінетику літію, однак призводив до посилення тремору порівняно з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити відповідний контроль.

Фенітоїн

Результати досліджень з участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прий= ом сертраліну в дозі 200 мг на добу не призводить до клінічно значущого інгібування метаболізму фенітоїну. Є дані про високі експозиції фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується моніторинг концентрац= ії фенітоїну у плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном, відомим індуктором CY= P3A4, може призвести до зниження концентрації сертраліну у плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, зокрема фенобарбіт= алу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

Метамізол=

Одночасне застосування сертраліну з метамізолом, який є індуктором метаболізуючих ферментів, включаючи CYP2B6 i CYP3A4, мо= же призвести до зниження концентрації сертраліну в плазмі з потенційним знижен= ням клінічної ефективності. Тому рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні метамізолу та сертраліну; слід контролювати клінічну відповідь та/або рівні препарату в міру необхідності.

Триптани

Надходили поодинокі повідомлення про слабкість, гіперрефлексію, порушення координації, відчуття збентеження, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертралі= ну та суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиват= ися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанів). Якщо одночасне лікування сертраліном та триптанами є необхідним з клінічної точки зору, сл= ід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом.

Варфарин

Одночасне застосування сертраліну в дозі 200 мг на добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що може у деяких рідкісних випадках призвести до порушень міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового = часу на початку лікування сертраліном та при його відміні.

Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином

Одночасне застосування з циметидином призводило до суттєвого зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з’ясоване. Сертралін не впливав на бета-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну у дозі 200 мг/добу та дигоксину не було виявлено ніякої взаємоді= ї.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів

Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарну функцію (наприклад, із нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), ацетилсаліциловою кислотою і тиклопідином)= , або з іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати ризик кровотечі.<= /o:p>

Бло= катори нервово-м’язової передачі

СІЗЗС можуть зменшувати активність холінестера= зи у плазмі крові, що призводить до подовження блокування нервово-м’язової перед= ачі мівакурієм або іншими блокаторами нервово-м’язової передачі.=

Засоби, що метаболізуються з участю цитохрому Р450<= /i>

Серт= ралін може діяти як слабкий чи помірний інгібітор ізоферменту СYР2D6. Тривалий пр= ийом сертраліну в дозі 50 мг на добу призводив до помірного підвищення (у середн= ьому на 23-37 %) рівноважних концентрацій дезипраміну (показника активності ізоферменту СYР2D6) у плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можливі з ін= шими субстратами СYР2D6 з вузьким терапевтичним діапазоном, такими як протиаритм= ічні засоби класу 1С, зокрема пропафеноном і флекаїнідом, трициклічні антидепрес= анти і типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну у в= ищих дозах.

Серт= ралін не є клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2C9, CYP2C19 та CYP1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP2C19 (діазепаму) і субстратів CYP2C9 (толбутаміду, глібенкламі= ду і фенітоїну). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР1А2 або не має його взагалі.

Щоде= нний прийом трьох склянок грейпфрутового соку призводив до підвищення плазмового рівня сертраліну майже на 100 % у перехресному дослідженні у здорових добро= вольців японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP3A4 не була вивчена. Тому слід уникати прийому грейпфрутового соку під час застосування сертраліну.

З ог= ляду на результати дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключи= ти можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP3A4, зокрема з інгібітора= ми протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазолом, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином та нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP3A4 – апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу та дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP3A4 під час терапії сертраліном.

Не м= ожна виключити можливість зниження рівнів сертраліну у плазмі крові під впливом інших індукторів ферменту CYP3A4, наприклад фенобарбіталу, карбамазепіну, препаратів звіробою та рифампіцину.

В ос= іб з повільним метаболізмом CYP2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50= % порівняно з особами зі швидким метаболізмом CYP2C19. Не можна виключити можливість лікарської взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP2C19, як омепразол, ланзопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Особливості застосування.=

Такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторний неспокій, гіпоманія та манія, спостерігалися у дорослих та ді= тей, які лікувалися антидепресантами. Ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. Слід розглянути можливість зміни терапевтичного режиму або відміни препарату Емотон, якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з’являється суїцидальність або симптоми погіршення суїцидальності. Якщо буде прийняте рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово так швидко, як тільки можна, але слід пам’ятати про те, що раптове припинен= ня лікування може супроводжуватися синдромом відміни. Перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. Для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, я= кий включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів та депресії. Емотон = не призначений для лікування біполярної депресії.

Сер= отоніновий синдром (СС) або злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)<= /i>

При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, що можуть бути небезпечн= ими для життя, таких як СС чи ЗНС. Ризик розвитку СС чи ЗНС при застосуванні СІ= ЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонінергічні антидепресанти, триптани та фентаніл) із лікарськими засоб= ами, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи інгібітори МАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофам= іну та опіатами. Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м’язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) та/або порушення з боку травного тракту (нудота, блювання, діарея). Деякі прояви серотонінового синдрому, включаючи гіпертермію, ригідність м`язів, зміни з = боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану, подібні до проявів= ЗНС. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність симптомів СС чи ЗНС.

Пер= ехід із СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів =

Існують обмежені дані щодо вивчення оптимально= го часу переходу з СІЗЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід бути обережними при змінах лікування, особливо при переході= на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.=

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамін та 5-НТ-агоністи<= o:p>

Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що посилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлураміну, фентанілу, 5-НТ-агоністів чи рослинних препаратів, які містять звіробій (Hypericum perforatum)= , потрібно проводити з обережністю, і такої комбінованої терапії слід (у разі можливос= ті) уникати через можливу фармакодинамічну взаємодію.

Пос= илення гіпоманії або манії

Повідомлялося про посилення симптомів манії/гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстрова= ні антидепресанти та антиобсесивні препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін пацієнтам із манією/гіпоманією в анамне= зі. Необхідне ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальної ф= ази застосування сертраліну слід припинити.

Шиз= офренія

На тлі прийому препарату у пацієнтів із шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.

Суд= оми

При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралін не слід призначати хворим із нестабільною епілепсією; застосування сертраліну хворим із контрольованою епілепсією потребує ретельного нагляду. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суї= циди/суїцидальні думки/суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення

Хворі з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, завдавання собі ушкоджень та спроб суїциду (суїцидальних дій та проявів). Цей ризик існує безпосередньо до досягнення значної ремісії. Оскільки покращання стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів чи більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під ретельним наглядом до настання цього покращання. Клінічний досвід свідч= ить про те, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може збільшуватися.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначається сертралін, також можуть бути пов’язані з ризиком розвитку суїцидальних дій та проявів. Крім того, ці захворювання можуть бути супутні= ми з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні застережні заходи щодо лікування хворих з великим депресивним розладом необхідні і при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що у пацієнтів із суїцидальними діями = та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії значною мір= ою виявляється суїцидальне мислення, існує більший ризик виникнення суїцидальн= их думок чи суїцидальних спроб під час лікування, у зв’язку з цим їм слід знаходитися під ретельним наглядом під час прийому препарату. Метааналіз да= них, отриманих у результаті досліджень застосування антидепресантів дорослим пац= ієнтам із психічними розладами, показав підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років при застосуванні антидепресантів порівняно з та= ким при застосуванні плацебо.

Протягом застосування препарату Емотон показан= ий ретельний нагляд за пацієнтами з високим ризиком суїциду, особливо на почат= ку терапії та після будь-яких змін дозування препарату. Пацієнтів (та осіб, як= і за ними доглядають) необхідно попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки чи суїцидал= ьних думок, а також будь-яких незвичних змін поведінки і негайно звертатися за медичною допомогою при виникненні цих симптомів.

Под= овження інтервалу QTc/шлуночкова тахікардія типу «пірует»

Протягом періоду післяреєстраційного застосува= ння сертраліну повідомлялося про випадки подовження інтервалу QTc і шлуночкової тахікардії типу «пірует». Більшість випадків спостерігалася у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження інтервалу QTc/шлуночкової тахікардії типу «пірует». Вплив на подовження інтервалу QTc був підтверджений у дослідженні= QTc у здорових добровольців із статистично значущим позитивним співвідношенням експозиція-відповідь. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін паціє= нтам із додатковими факторами ризику подовження інтервалу QTc, такими як серцеві захворювання, гіпокаліємія або гіпомагніємія, подовження інтервалу QTc у родинному анамнезі, брадикардія та одночасне застосування лікарських засобі= в, що подовжують інтервал QTc (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Ста= тева дисфункція

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) можуть викликати симптоми статевої дисфункції (див. розд= іл «Побічні реакції»). Були повідомлення про тривалу статеву дисфункцію, де симптоми продовжувалися, незважаючи на припинення прийому СІЗЗС.

Зас= тосування дітям

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з ОКР віком 6-17 років. У процесі досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, = які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальна поведінка (суїцидаль= ні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, з огляду на клінічну потребу, рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо суїцидальних симптомів, особливо на початку лікування. Довг= острокова безпека стосовно когнітивного, емоційного, фізичного та пубертатного дозрів= ання дітей та підлітків віком від 6 до 16 років оцінювалася в довгостроковому оглядовому дослідженні оригінального сертраліну тривалістю до 3 років (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Були зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого росту та статевого дозрівання. Клінічна значущість та причинний зв’язок поки що не з’ясовані. При довготривалій тер= апії пацієнтів дитячого віку необхідний контроль лікаря щодо виявлення відхилень= від норми процесу росту та розвитку організму.

Ано= мальні кровотечі/крововиливи

При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випад= ки патологічних геморагічних явищ, у тому числі про шкірні геморагічні явища (екхімоз і пурпуру), та інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові = чи гінекологічні кровотечі, в тому числі кровотечі з летальним наслідком. Рекомендується з обережністю застосовувати СІЗЗС пацієнтам, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають = на тромбоцитарну функцію (наприклад, з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами і фенотіазинами, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та НПЗЗ), як і пацієнтам з геморагічними порушеннями в анамнезі.

Застосування СІЗЗС та СІЗЗНС (селективних інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну) може збільшити ризик післяпологових кровотеч (див. розділи «Застосування у період вагітнос= ті та годування груддю» і «Побічні реакції»).

Гіп= онатріємія

У результаті терапії СІЗЗС або інгібіторами зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІЗЗНС), включаючи сертрал= ін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результ= атом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівні натрію у сироватці крові нижче 110 ммоль/л. У пацієнтів літнього віку можливий більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС та ІЗЗ= НС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймаю= ть діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження. Для пацієнтів із симптомною гіпонатріємією слід розглянути припинення терапії сертраліном і призначити відповідне лікування. До симптомів гіпонатріємії належать головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам’яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичної рівноваги, що може призвести до падінь. Симптоми, асоційовані з більш тяжкими та/або гострими епізодами гіпонатріємії, включають галюцинації, синкопе, судоми, кому, зупи= нку дихання та летальний наслідок.

Сим= птоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо у разі раптової відміни препарату. За даними досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реа= кцій відміни становила 23 % порівняно з 12 % у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому від= міни може залежати від кількох факторів, зокрема від тривалості терапії, дозуван= ня та швидкості зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та яскраві сновидіння), збудження чи відчуття тривоги, нудота та/чи блювання, тремор і головний біль. Загалом ці симптоми були лег= кого або помірного ступеня, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терап= ії, у дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, які випад= ково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми минають самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати д= овше (2-3 місяці або більше). Таким чином, рекомендується поступово зменшувати д= озу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду у кілька тижн= ів чи місяців відповідно до потреб пацієнта.

Ака= тизія/психомоторний неспокій

Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується суб’єктивно неприємним або невгамовним неспок= оєм та потребою рухатися, що часто супроводжується нездатністю сидіти чи стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень найбільший протягом перших двох тижнів терапії. Для пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, збільшення = дози може бути шкідливим.

Печ= інкова недостатність

Сертралін інтенсивно метаболізується у печінці= . За результатами фармакокінетичного дослідження з багаторазовим прийомом препар= ату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC та C_max приблизно втричі порівняно з такими показниками в осіб із нормальною функцією печінки. Значу= щих відмінностей у ступені зв’язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід бути обережними при застосуванні сертраліну пацієнтам із патологією печінки. У разі призначення сертраліну пацієнтам із порушеннями функції печінки необхідно зважити доцільність зменшення дози або частоти прийому препарату. Сертралін не застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю.

Нир= кова недостатність

Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненої сполуки зі сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях= за участю пацієнтів із порушеннями функції нирок від легкого до середнього сту= пеня (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) або від середнього до тяжкого ступеня (клі= ренс креатиніну 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC_0-24та C= _max) при багаторазовому прийомі препарату були без статистично значущих відмінно= стей від таких показників у групі контролю. Немає необхідності у коригуванні дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Пац= ієнти літнього віку

У дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів літнього віку (віком >65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібними до таких, що спостерігалис= ь у молодших пацієнтів.

Однак застосування СІЗЗС та СІЗЗНС, включаючи сертралін, було пов’язане з випадками клінічно значущої гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких можливий більший ризик розвитку цього побіч= ного явища (див. «Гіпонатріємія» у розділі «Особливості застосування»).

Цук= ровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом застосування С= ІЗЗС може впливати на показники глікемічного контролю. Дозування інсуліну та/або перорального гіпоглікемічного засобу може потребувати коригування.

Еле= ктрошокова терапія (ЕШТ)

Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування ЕШТ та сертраліну, не проводилися.

Грейпфрутовий сік

Одночасне застосу= вання сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендоване.

Вплив на результати скринінгового аналізу сечі

Отримано повідомл= ення щодо хибнопозитивних імунологічних тестів сечі на визначення вмісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, які приймали сертралін. Хибнопозитивні результати зумовлені низькою специфічністю вказаного лабораторного тесту та можуть спостерігатися впродовж кількох діб після припинення лікування сертраліном. Диференціювати сертралін від похідних бензодіазепіну в сечі можна шляхом проведення уточнювальних тестів – газової хроматографії/масс-спектрометрії.

Закритокутова глаукома

Препарати класу С= ІЗЗС, у тому числі сертралін, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мідріазу. Такий ефект може призводити до звуження кута ока з подальшим підвищенням вн= утрішньоочного тиску та розвитком закритокутової глаукоми, особливо у пацієнтів з відповід= ною схильністю. Сертралін слід з обережністю застосовувати пацієнтам із закритокутовою глаукомою та глаукомою в анамнезі.

Сексуальна дисфункція

СІЗЗС та СІЗЗСН можуть викликати сексуальну дисфункцію. Є повідомлення про тривалу сексуальну дисфункцію, при якій симптоми продовжувались, не дивлячись на відміну СІЗЗС/СІЗЗСН.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Не і= снує добре контрольованих досліджень препарату з участю вагітних жінок. Однак суттєва кількість даних не виявляє доказів виникнення вроджених вад розвитку плода через застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах = було виявлено вплив на репродуктивну функцію, вірогідно, у зв’язку з токсичною д= ією препарату на організм матері, спричинене фармакодинамічною дією препарату та/або прямою фармакодинамічною дією препарату на плід. Повідомлялося, що застосування сертраліну= у період вагітності спричиняє у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні до реакцій відміни. Цей феномен також спостерігався при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін= не рекомендується застосовувати у період вагітності, крім випадків, коли кліні= чний стан жінки такий, що очікувані переваги від застосування препарату перевищу= ють потенційний ризик.

Жінк= ам репродуктивного віку при прийомі сертраліну слід використовувати відповідні засоби контрацепції.

Необ= хідно проводити спостереження за новонародженими, матері яких застосовували сертр= алін на пізніх термінах вагітності, особливо у ІІІ триместрі, оскільки у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, труднощі під час годува= ння, блювання, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синд= ром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, дратівливість, млявість/апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути зумовлені іншими серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У більшості випадків такі ускладнення розвиваються одра= зу ж після пологів чи найближчим часом (протягом менш ніж 24 годин).<= /span>

Згід= но з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СІЗЗС у пері= од вагітності, особливо на пізніх термінах вагітності, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик = на тлі прийому препарату спостерігається з частотою приблизно 5 випадків на 10= 00 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1-2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.=

Дані спостережень вказують на підвищений ризик (менш ніж у 2 рази) післяпологової кровотечі після застосування СІЗЗС та СІЗЗНС протягом місяця до народження (див. розділи «Особливі застосування» і «Побічні реакції»).

Період годування груддю<= o:p>

Опуб= ліковані дані щодо рівня сертраліну у грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметилсертралін екскретуються у грудне молоко у малій кі= лькості. Загалом у сироватці крові немовлят виявляли незначну концентрацію препарату= чи концентрацію препарату, недоступну для визначення, за винятком одного випад= ку, коли концентрація препарату у сироватці крові немовляти становила приблизно 50 % від концентрації препарату у сироватці крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров’я цього немовляти). Дотепер не повідомлялося про побічну дію препарату на здоров’я дітей, яких годували гр= уддю жінки, що застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату у період годування груддю не рекомендоване, за винят= ком випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Фер= тильність

Дані, отримані під час досліджень на тваринах,= не виявили впливу сертраліну на параметри фертильності. Звіти досліджень із застосування деяких СІЗЗС з участю людей свідчать= , що вплив на якість сперми є оборотним. Станом на даний час не було виявлено вп= ливу на фертильність людини.

Здат= ність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки лікарський засіб може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автотранспортом або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Емотон приймають 1 раз на добу (вранці або ввечері).

Таблетки можна приймати незалежно від вживання їжі.

Початок лікування

Депресія та ОКР

Лікування сертраліном слід розпочинати з дози 50 мг на добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціал= ьний тривожний розлад

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг на добу. Через 1 тиждень дозу слід підвищити = до 50 мг 1 раз на добу. Було показано, що такий режим дозування знижує частоту розвитку на початковому етапі лікування побічних ефектів, характерних для панічних розладів.

Титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, соціальний тривожний розлад та ПТСР

У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози = слід розпочинати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, збільшуючи її поступов= о по 50 мг з інтервалами принаймні 1 тиждень. Максимальна доза не має перевищува= ти 200 мг на добу. Корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тижден= ь, зважаючи на період напіввиведення сертраліну, що становить 24 години.<= /o:p>

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікуванн= я. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібен довший період часу, особливо у хворих з ОКР.

Підтримуюча доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на найнижчому ефективному рі= вні з подальшим коригуванням залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія<= /p>
Довготривалу терапію можна також застосовувати для запобігання рецидиву великих депресив= них епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву ВДЕ є такою ж, як доза, що застосовувалася протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше протягом 6 місяців, щоб упевнитися у повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР

При тривалому застосуванні пацієнтам з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки не було продемонстровано ефективності препарату для запобігання рецидивів таких розладів.

Застосування дітям=

Діти з ОКР

Безпека та ефективність = застосування сертраліну встановлені для дітей віком від 6 років.

Підлітки віком 13–17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти віком 6–12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу.

Через 1 тиждень дозу можна збільшити до 50 мг 1 раз на добу. При необхідності, у випадку недостатнього ефекту, можливе подальше підвищення дози зі збільшенням на 50 мг за 1 раз протягом періоду в кілька тижнів. Максимальна доза становить 200 мг/добу. Однак при підвищенні дози понад 50 мг слід враховува= ти загалом нижчу масу тіла дітей порівняно з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність препарату для дітей з великим депресивним розладом продемонстрована не була= .

Дані щодо застосування препарату дітям віком до 6 років відсутні.

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку препарат слід застосовувати з обережністю з огляду на підвище= ний ризик розвитку гіпонатріємії.

Печінкова недостатність<= /u>

Слід бути обережними при застосуванні сертраліну хворим з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно зменшити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату таким хво= рим відсутні.

Ниркова недостатність

При порушеннях функції нирок коригування дози препарату не потрібне.=

Симптоми відміни, які спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікуван= ня сертраліном, щоб зменшити ризик розвитку синдрому відміни, дозу слід поступ= ово зменшувати щонайменше протягом 1-2 тижнів. Якщо після зменшення дози препар= ату або припинення його застосування з’являються нестерпні симптоми, можна розглянути доцільність відновлення застосування препарату у раніше призначе= ній дозі. У подальшому лікар може продовжувати зменшувати дозу, але більш посту= пово.

Діти.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK'> <= /o:p>

Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з обсесивно-компульсивними розладами віком від 6 років.

= Передозування.

Ток= сичність

Сертралін має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів та/або супутнього застосування лікарських засобів. Повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліном як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і у комбінації з іншими лікарсь= кими засобами та/або алкоголем. У зв’язку з цим кожен випадок передозування потр= ебує інтенсивної терапії.

Сим= птоми

Симптоми передозування включають серотонінопосередковані побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові порушення (у тому числі такі, як нудота та блювання), тахікардія, тремор, з= будження і запаморочення. Рідше повідомлялося про кому.

Тер= апія

Специфічних антидотів сертраліну не існує. Необхідно забезпечити і підтримувати прохідність дихальних шляхів та достат= ній рівень оксигенації і вентиляції. Прийом активованого вугілля, що може засто= совуватися разом із проносним засобом, може бути не менш ефективним за промивання шлун= ка, що необхідно враховувати у разі терапії передозування. Індукція блювання не рекомендована. Рекомендований моніторинг серцевої діяльності та інших основ= них життєвих показників разом із симптоматичною та підтримуючою терапією. З огл= яду на значний об’єм розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замінна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути ефек= тивними.

Після передозуван= ня сертраліном повідомлялося про подовження інтервалу QTc/шлуночкову тахікардію типу «пірует», тому в усіх випадках передозування сертраліном рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємод= ія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).<= o:p>

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігається такий побічний ефек= т, як нудота. При лікуванні соціального тривожного розладу у 14 % чоловік= ів, які застосовували оригінальний сертралін, відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) порівняно з 0 % пацієнтів, які отримували плацеб= о. Ці побічні ефекти є дозозалежними і вони часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Профіль побічних ефектів, що часто спостерігал= ися у ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень з учас= тю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розлад= ами, був подібним до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Нижче = наведено дані про побічні реакції, що спостерігалися у період післяреєстраційного нагляду (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (у яких у цілому взяли участь 2542 пацієнти, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які от= римували плацебо) з участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Деякі з нижче наведених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю та частотою за умови тривалого лікування та зазвичай не призводять до припинення терапії.

Нижче наведена частота розвитку побічних реакц= ій, що спостерігалися у ході проведення плацебо-контрольованих клінічних дослід= жень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об’єднані дані досліджень і післяреєстраційн= ого нагляду (частота невідома).

Частота побічних реакцій відображена як: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); = частота невідома (частоту не можна встановити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: часто – фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; нечаст= о – гастроентерит, середній отит; рідко – дивертикуліт¹.

Пухлини доброякісні, злоякісні та неуточнені (у тому числі кісти та поліпи): нечасто – новоутворення.=

З боку системи крові: рідко – лімфаденопатія, лейкопенія^1,2, тромбоцитопенія<= sup>1,2.

З боку імунної системи: нечасто – підвищена чутливість², сезонна алергія^{2<=
/sup>;
рідко – анафілактоїдна реакція².}

З боку ендокринної системи: нечасто – гіпотиреоз²; рідко – гіперпролактинемія^1=
,2, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону^1,2.<= /o:p>

Метаболічні та аліментарні розлади: часто – зниження апетиту, посилення апетиту²⁼; рідко – цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія², гіпонатріємія^1,2, гіперглікемія^1,2.=

Психічні порушення: дуже часто – безсоння; часто – відчуття тривоги², депре= сія², деперсоналізація, нічні жахи, збудження², нервозність, зниження лібідо², бруксизм²; нечасто – галюцинації², агресія², ейфоричний настрій², апатія, патологічне мислення, психотичний розлад², параноя, суїцидальне мислення/суїцидальна поведінка; рідко – конверсійний розлад^1,2, = лунатизм, передчасна еякуляція, залежність від ліків, паронірія^1,2. <= /o:p>

З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення, сонливість, головний біль²; часто – парестезії², гіпертонус², тремор, рухові розл= ади (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи), дисгевзія, порушення уваги; нечасто = ;– судоми², мимовільні м’язові скорочення², порушення координації рухів, гіперкінезія², амнезія, гіпестезія², порушення мовлен= ня, постуральне запаморочення, синкопе², мігрень²; рідко = – кома², хореоатетоз¹, акатизія (див. розділ «Особливості застосування»),= дискінезія, гіперестезія, психомоторне збудження^1,2(див. розділ «Особливості застосування»), сенсорні порушення, спазм церебральних судин (у тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла-Флемінг= а)^1,2. Також були зареєстровані симптоми серотонінового синдрому² або з= лоякісного нейролептичного синдрому, у деяких випадках пов’язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: збудження, сплутаність свідомості, посил= ене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, артеріальна гіпертензія, ригідність, тахікардія¹.

З боку органів зору: часто – порушення зору²; нечасто – мідріаз²;= рідко – глаукома, розлади сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, крововил= ив у передню камеру ока^1,2, розлади зору¹, зіниці різного = розміру^1,2; частота невідома – макулопатія.

З боку органів слуху та рівноваги: часто – дзвін у вухах²; нечасто – біль= у вухах.

З боку серця: часто – відчуття серцебиття²; нечасто – тахікардія²⁼, порушення серцевої діяльності; рідко – інфаркт міокарда^1,2, шлуночкова тахікардія типу «пірует»^1,2 (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»), брадикардія, подовження інтервалу QTc²⁼ (див. розділи «Особливості застосування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобам= и та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

З боку судин: часто – припливи²; нечасто – патологічні геморагічні яви= ща (такі як шлунково-кишкова кровотеча)², артеріальна гіпертензія2, артеріальна гіпертензія², гіперемія, гематурія²; рідк= о – периферична ішемія.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостінн= я: часто – позіхання²; нечасто – брон= хоспазм², диспное, носова кровотеча²; рідко – ларингоспазм, гіпервентиляці= я, гіповентиляція, стридор^1,2, дисфонія, гикавка, еозинофільна пневмонія^1,2, інтерстиціальне захворювання легенів^1,2= .

З боку травного тракту: дуже часто – діарея, нудота, сухість у роті; часто – біль у животі= ², блювання², запор², диспепсія, метеоризм; нечасто – езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни язика, відрижка, мелена,= патології з боку зубів, глосит; рідко – гематохезія, стоматит, виразки на язиці, вира= зки на слизовій оболонці рота, панкреатит^1,2; частота невідома – мікроскопічний коліт^2.

З боку гепатобіліарної системи: рідко – порушення функції печінки, серйозні поруш= ення функції печінки (включаючи гепатит, жовтяницю та печінкову недостатність).<= o:p>

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання², гіпергідроз; нечас= то – періорбітальний набряк², набряк обличчя, пурпура², ал= опеція², холодний піт, сухість шкіри, кропив’янка², свербіж², дерматит; рідко – бульозний дерматит, везикульозне висипання, патологічні з= міни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри, зареєстровані рідкісні випа= дки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса–Джонсона2 та токсичний епідермальний некроліз^1,2, ангіоневротичний набряк, реакції фоточутливості¹, шкірні реакції^1,2.

З боку кістково-м’язової системи: артралгія, міалгія, остеоартрит, м’язова слабкіст= ь, біль у спині, посмикування м’язів, ураження кісток, м’язові спазми.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – ніктурія, порушення сечовипускання, зат= римка сечі, поліурія, полакіурія, нетримання сечі²; рідко – порушення сечовипускання², олігурія.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто – порушення еякуляції; часто – еректил= ьна дисфункція, нерегулярний менструальний цикл²; нечасто – вагіналь= на кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, менорагія; рідко= – атрофічний вульвовагініт, баланопостит^1,2, виділення зі статевих органів, пріапізм², галакторея², гінекомастія²; час= тота невідома – післяпологова кровотеча^2,3.

Загальні порушення: дуже часто – підвищена втомлюваність²; часто – біль у грудній клітці², загальне нездужання², пірексія²⁼, астенія²; нечасто – периферичний набряк², озноб, порушення ходи², спрага; рідко – грижа, зниження переносимості препарату.

Дослідження: часто – збільшення маси тіла²; нечасто – підвищення рів= ня аланінамінотрасферази², підвищення рівня аспартатамінотрансфераз= и², зниження маси тіла²; рідко – підвищення рівня холестерину в кров= і², відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, порушення якості сперми, зміна функції тромбоцитів^1,2.
Травми, отруєння та ускладнення процедур: часто – травма.

Хірургічні втручання та медичні процедури: рідко – процедура вазодилатації.

^{___________________________=
___________________________________________________________________________=
________________}

¹ Частота побічних реакцій представлена за розрахунковою верхньою межею 9= 5% довірчого інтервалу із застосуванням «правила трьох»;

² Побічні реакції, які були зареєстровані у післяреєстраційний період;

³ Ця побічна реакція зареєстрована для терапевтичної групи <= /span>СІЗЗС/СІЗЗСН (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування в період вагітності або годування груддю»).

Син= дроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном

Припинення терапії сертраліном (особливо у разі раптового припинення прийому препарату) зазвич= ай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження чи відчу= ття тривоги, нудота та/чи блювання, тремор і головний біль. Зазвичай ці побічні явища були легкого або помірного ступеня та минали самостійно, однак у деяк= их пацієнтів вони можуть бути тяжкими та/або тривалими. У зв’язку з цим у разі відсутності потреб у подальшій терапії сертраліном рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження.

Зас= тосування пацієнтам літнього віку

Застосування СІЗЗС або СІЗЗНС, включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гіпонатріємії у пацієнтів літнього віку, в яких може спостерігатися підвищений ризик розвит= ку цього побічного явища.

Зас= тосування дітям

У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був у цілому подібний до такого, що спостерігався у дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. У процесі дослід= жень були зареєстровані такі побічні реакції: головний біль, безсоння, діарея, нудота, біль у грудній клітці, манія, пірексія, блювання, відсутність апети= ту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні жахи, підвищена втомлюваність, нетримання сечі, висипання, акне, носова кровотеча, метеоризм, подовження інтервалу QT= на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідний розлад, парестезія, депре= сія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функції печінки, підвищення рівня аланінамінотрансферази, цистит, простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозне висипання, риніт, травма, зниження маси тіла, посмикування м’язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, полакіурі= я, поліурія, біль у молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив’янка, бруксизм, гіперемія, енурез.

Ефе= кти, характерні для цього класу лікарських засобів

У результаті проведення епідеміологічних досліджень, які переважно проводили за участю пацієнтів віком від 50 років,= був виявлений підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які отримували СІЗ= ЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм, що обумовлює підвищення цього ризи= ку, невідомий.

Пов= ідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційний період є важливим заходом. Це дає змогу продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні препарату. Медичним працівникам слід повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через систему національної звітності.

=

Термін придатності. 3 рок= и.

Умови зберігання.

Збер= ігати при температурі не вище 30 °<= /span>С.

Збер= ігати у недоступному для дітей місці.

Упако= вка.

По 10 таблеток у блістер= і. По 3 блістери у картонній пачці.

=

Категорія відпуску. За рецептом.=

Виробник.

Атлантік Фарма – Продусо= еш Фармасеутікаш, С.А.

Місце= знаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Тапада Гранде, 2, Абрунейра, Сінтра, 2710-089, Португалія.<= /span>

=

Заявн= ик.

ТОВ «Ерсель Фарма Україн= а».

=

Місцезнаходження заявника.

21027, м. Вінниця, вул. К. Василенка, 20, Україна.

=

У разі виникнення небажа= них проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Ерсель Фарма Україна», 21027= , м. Вінниця, вул. К. Василенка, 20, тел./факс (0432) 65-78= -78, електронна адреса office@er= sel.com.ua