ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

НОВОКС^®-500, НОВОКС^®-750

(NOVOX^®-500, NOVOX^®= -750)

<= /b>

<= /b>

Склад:<= /b>

діюча речовина: levofloxaci= n;

1 таблетка містить левофлoксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 500 мг або 750 мг;

допоміж= ні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводни= й, повідон, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, тальк, титану діо= ксид (Е 171), заліза оксид червоний (Е 172), поліетиленгліколь 6000, гіпромелоза, вода очищена.

<= /p>
Лікарська форма. <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Осн= овні фізико-хімічні властивості: овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-рожевого до рожевого кольору, з лінією розлому з одного боку та гладенькі з іншого боку.

Фармакотерапевтична група. Код АТХ.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Фторхінолони.

Код АТХ J01M А12.

<= /p>
Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка. Левофлоксацин – антибіотик широкого спектра дії з групи хінолонів. Левофлоксацин, як і інші фторовані хінолони, блокує бактеріальну ДНК-гіразу, внаслідок чого порушує функцію ДНК бактерій. Левофлоксацин активний щодо грампозитивних та грамнегативних патогенних мікроорганізмів, включаючи штам= и, резистентні до пеніцилінів, цефалоспоринів та/або аміноглікозидів. Розвиток резистентності може значно впливати на чутливість до препарату саме місцевих штамів. Таким чином, при призначенні препарату бажано враховувати цю інформацію, особливо у випадку лікування тяжких інфекцій. Левофлоксацин має широкий спектр дії щодо мікроорганізмів як в умовах in vitro, так і in vivo: Enterococcus faecalis, Staphylo= coccus aureus, Staphylococcus epidermi= dis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Viridans group streptococci, Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobact= er sakazakii, Escherichia coli= , Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumopnia, = Moraxella catarrhalis, Proteus mirabilis<= /i>, Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas fluorescens, Chlamy= dophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae, Acinetobacter anitratus, Acinetobacter baumannii, Acinetobacter calcoaceticus, Bordetella pertussis, Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri et stuartii, Serratia marcescens, Cl= ostridium perfringens.

Подібно до інших фторхінолонів, левофлоксацин неактивний щодо спірохет.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо левофлоксацин швидко та майже повністю всмоктується. Пік концентрації його в плазмі крові спостерігається через 1 годину після прийому. Абсолютна біодоступність – майже 100 %. Фармакокінетика левофлоксацину лінійна в діапазоні доз 50-600 мг. Прийом їжі дещо впливає на всмоктування препарату.

Розподіл. Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з білками сироватки крові. Кумуляці= йний ефект левофлоксацину при дозуванні 500 мг 1 раз на добу не має клінічного значення. Існує незначна, але передбачувана його кумуляція при дозуванні 50= 0 мг 2 рази на добу. Стабільні показники розподілу досягаються протягом 3 діб.

Розподіл в тканинах та рідинах організму.

Розподіл у слизовій бронхів і секреті бронхіального епітелію. Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій бронхів та секреті бронхіального епітелію при дозі вище 500 мг per o= s становила 8,3 та 10,8 мг/мл відповідно.

Розподіл у тканині легень. Максимальна концентрація левофлоксацину в ткан= ині легень при дозі понад 500 мг per os= становила приблизно 11,3 мг/мл та досягалась протягом 4‑6 годин після введення. Концентрація в легенях постійно перевищувала таку в плазмі.=

Розподіл у рідині пухирів. Максимальна концентрація левофлоксацину в ріди= ні пухирів після прийому 500 мг 1-2 рази на добу становила 6,7 мг/мл.

Розподіл у спинномозковій рідині. Левофлоксацин у незначній кількості виділяється у спинномозкову рідину.

Розподіл у тканині простати. Після перорального прийому 500 мг левофлоксац= ину 1 раз на добу протягом 3 днів середні концентрації у тканині простати стано= вили 8,7 мг/г, 8,2 мг/г та 2 мг/г через 2, 6 та 24 години відповідно; середнє співвідношення концентрацій у простаті/плазмі – 1,84.

Концентраці= я в сечі. Середня концентрація левофлоксацину протягом 8-12 годин після одноразо= вої дози 150 мг, 300 мг або 500 мг per = os становила 44 мг/мл, 91 мг/мл та 200 мг/мл відповідно.

Метаболізм.= Левофлоксац= ин метаболізується дуже незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин= та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею.

Виведення.<= /span> Після застосування внутрішньо левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення здійснюється переважно нирками (понад 85 % введеної дози). Фармакокінетика левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування суттєво= не відрізняється.

Клінічні характеристики.=

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

–&nb= sp;       гострий синусит;

–&nb= sp;       загострення хронічного обструктивного захворювання легень, включаючи бронхіт;

–&nb= sp;       негоспітальна пневмонія;

–&nb= sp;       неускладнений цистит;

–&nb= sp;       ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

Для лікування вищевказаних інфекцій левофлоксац= ин слід застосовувати тільки тоді, коли вважається недоцільним застосування антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендують для початкового лікува= ння цих інфекцій.

–&nb= sp;       гострий пієлонефрит та усклад= нені інфекції сечовивідних шляхів;

–&nb= sp;       хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.=

Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших фторхінолонів або до будь-якого інгредієнта препарату. Епілепсія. Ушкодження сухожилля, пов’язане з прийомом фторхінолонів. <= o:p>

<= /p>
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин.

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, диданозин.

Всмоктування левофлоксацину значно знижується п= ри застосуванні солей заліза, магнієвих або алюмінієвих антацидів або диданози= ну (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобами) одночасно= із препаратом. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів, що містять цинк, знижує їх абсорбцію після перорального прийому= . Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні чи тривален= тні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магніє- або алюмінієвмісні антаци= ди або диданозин (це стосується лише лікарських форм диданозину з алюмініє- або магнієвмісними буферними засобам= и), протягом 2 годин до або після прийому препарату. Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після його перорального прийому. <= /o:p>

Сукраль= фат.

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату з сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому препарату.

Теофілі= н, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>.

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном та нестероїдними протизапальними препаратами та іншими агентами, які зменшують судомний порі= г. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлокса= цину.

Пробенец= ид і циметидин.

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це тому, що обидва препарати здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Однак при дозах, які випробовувалися у = ході дослідження, малоймовірно щоб статистично значущі кінетичні відмінності мали клінічну значимість. Слід з обережністю ставитися до одночасного прийому левофлоксацину з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, ос= обливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Інша інформація.

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не спричиняють ніякого клінічно значущого впливу такі лікарські засоби: карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.=

Вплив левофлоксацину на інші лікарські засоби.=

Циклоспо= рин. =

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.=

Антагон= істи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, варфарином) повідомлялося про підвищення коагуляційних тестів (протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення) та/або кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжую= ть інтервал QТ.

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відо= мі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби к= ласу ІА та III, трициклічні антидепресанти, макроліди та антипсихотичні лікарські засоби).

Інша значуща інформація.

Не відзначається впли= ву левофлоксацину на фармакокінетику теофіліну (який є субстратом ферменту CYP1A2), що свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші фор= ми взаємодії.

Прийом ї= жі.

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі.

<= /p>
Особливості застосування.

Слід уникати застосування препарату пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при використанні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки у разі відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції.<= /span>

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомляли про тривалі (протягом місяців або рокі= в), інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які вплива= ють на різні, а іноді на декілька одразу систем організму (зокрема опорно-рухов= у, нервову, психіку та органи чуття). Застосування препарату слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічн= ої реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря.

Метицилінрезистентний S. aureus. =
Для метицилінрезистентного S. aureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксаци= ну. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, від= омим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину. <= i>

Левофлоксацин можна застосову= вати для лікування гострого бактеріального синуситу та загострення хронічного бронхіту, якщо ці інфекції було діагностовано відповідним чином.=

Резистентність до фторхінолон= ів у E. coli (найчастішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів) варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів.

Госпітальні інфекції, спричин= ені P. aeruginosa, можуть потребу= вати комбінованої терапії.

Тендиніт і розрив сухожиль.

Тен= диніт і розрив сухожилля (не обмежуючись ахіловим сухожиллям), іноді двосторонній, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та= фторхінолонами і, як повідомляли, навіть упродовж декількох місяців після припинення лікув= ання у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розви= тку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантаціями цілісних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чин= ом, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.
При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом слід припинити, а також слід розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку(и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізац= ія). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.=

Захворювання, спричинені Clostridium difficile. =

Діарея, особливо тяжкого ступ= еня, стійка та/або з домішками крові, яка виникає під час або після лікування левофлоксацином (у тому числі протягом кількох тижнів після лікування), може бути симптомам захворювання, зумов= леного Clostridium difficile. Найтяжчою формою даного захворювання є псевдомембранозний коліт. У зв’язку з цим лікарю слід враховувати можливу наявність захворювання, зумовленого Clostridium difficile, якщо у пацієнта на тлі лікування левофлоксацином або після нього розвивається діарея тяжкого ступеня. При підозрі на захворювання, зумовлен= е Clostridium difficile, левофлоксацин слід негайно відмінити та у невідкладно= му порядку розпочати належне лікування. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечнику, у цьому випадку, - протипоказані.

Пацієнти зі схильністю до судом.

Хі= нолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин= протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, його = слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, та при одночасному лікуванні діючими речовина= ми, що знижують судомний поріг, наприклад, теофіліном. У разі виникнення судомного нападу левофлоксацин слід відмінити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з прихованими або яв= ними порушеннями активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність= до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибіотиками. У зв’язку з = цим у разі необхідності застосування левофлоксацину за цими пацієнтами слід здійснювати нагляд щодо можливого виникнення гемолізу.
Пацієнти з нирков= ою недостатністю.

Ос= кільки левофлоксацин виводиться в основному нирками, потрібна корекція дози для пацієнтів із порушеною функцією нирок (нирковою недостатністю).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості).

Лев= офлоксацин може призвести до серйозних, потенційно летальних реакцій підвищеної чутлив= ості (наприклад, від ангіоневротичного набряку до анафілактичного шоку), в окремих випадках післ= я застосування першої ж дози препарату. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно відмінити прийом левофлоксацину, звернути= ся до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі шкірні побі= чні реакції.

При застосуванні левофлоксаци= ну повідомляли про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермал= ьний некроліз (ТЕН, також відомий як синдром Лаєлла), синдром Стівенса — Джонсона (ССД) та реакцію на лікарський засіб з еозинофілією і системними проявами (= DRESS-синдром), які можуть бути летальними (див. розділ «Побічні реакції»).

У разі призначення лікарського засобу пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми тяжких шкірних реак= цій і ретельно стежити за ними. Якщо з’являються ознаки і симптоми, які свідчать про ці реакції, застосування левофлоксацину слід негайно припинити і розгля= нути альтернативне лікування.

Якщо при застосуванні левофлоксацину у пацієнта розвинулася серйозна реакція, така як ССД, ТЕН або DRESS-синдром, йому більше ніколи не слід призначати лікування левофлоксаци= ном.

Зміна рівня глюко= зи в крові.

Як= і при застосуванні усіх хінолонів, повідомлялося про випадки змін з боку рівня глюкози в крові, серед яких були як випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися, як правило, у пацієнтів із цукровим діабе= том, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози в крові.

Профілактика фотосенсибілізації.

По= відомлялося про випадки фотосенсибілізації на тлі застосування левофлоксацину. Для запобігання фотосенсибілізації рекомендовано, щоб пацієнти не зазнавали без потреби впливу сильного сонячного випромінювання або опромінення штучними джерелами УФ-променів (наприклад, УФ-лампою «штучне сон= це», лампами солярію), під час лікування та протягом 48 годин після припинення прийому левофлоксацину.

Пацієнти, які отримують антагоністи вітаміну K. =

Чер= ез можливе підвищення рівнів показників згортання крові (протромбіновий час, міжнародне нормалізоване відношення) та/або збільшення час= тоти геморагічних ускладнень у пацієнтів, які отримують левофлоксацин у комбінац= ії з антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), при одночасному застосуван= ні цих засобів необхідно контролювати показники зсідання крові.

Психотичні реакції.

Повідомлялося про психотичні реа= кції у пацієнтів, які приймають хіноло= ни, включаючи левофлоксацин. Дуже рідко вони прогресували до суїцидальних думок= та самодеструктивної поведінки, ін= оді лише після прийому єдиної дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксац= ин пацієнтам із психотичними розладами або пацієнтам із психічними захворюванн= ями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

Слід з обережністю відноситис= я до застосування фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

–&nb= sp;       вроджений або наб= утий синдром подовження інтервалу QT;

–&nb= sp;       одночасне застосування лікарських засобів, що мають здатність подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);

–&nb= sp;       порушення балансу електролітів (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–&nb= sp;       захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жін= ки можуть бути більш чутливими до лікарських засобів, що подовжують інтервал Q= T. У зв’язку з цим необхідно з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам цих груп.

Периферична нейропатія.

У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. = У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, онімі= ння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно поінформувати свого лікаря, аби запобігти розвитку потенційно необоротного стану.

Гепатобіліарні порушення.

При застосуванні левофлоксаци= ну (переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад, сепси= сом) повідомлялося про випадки некрозу печінки аж до печінкової недостатності з летальним наслідком. Пацієнтам сл= ід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають т= акі прояви та симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, потемніння сеч= і, свербіж або болі у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів з mya= sthenia gravis. У післяреєстраційному періоді у пацієнтів з myasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційова= ні серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребува= ли заходів з підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з myasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору. <= o:p>

Якщо при прийомі левофлоксаци= ну виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, = слід негайно звернутися до офтальмолога.

Суперінфекція.

За= стосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити = до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Як= що на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Ан= евризма та дисекція аорти і регургітація/недостатність серцевого клапана серця.

Епідеміологічні дослідження свідчать про наявність підвищеного ризику розвитку аневризми та дисекції аорти, особливо у пацієнтів літнього віку, і = регургітації аортального та мітрального клапанів після застосування фторхінолонів. По= відомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаю= чи летальні випадки), і про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів с= ерця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»).

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик= та після розгляду інших варіантів лікування пацієнта= м із аневризмою чи вродженою вадою серцевих клапанів у сімейному анамнезі і пацієнтам <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";color:#212529;letter-spacing:.25pt;mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:RU;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:itali= c'>з діагнозом аневризми та/або дисекції аорти або із захворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику розвитку= :

так і регургітації/недостатності серцевого клапана: захворюван= ня сполучної тканини, такі як синдром Марфанаабо синдром Елерса — Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматої= дний артрит;

Ризик аневризми і дисекції аорти та її розри= ву підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, груд= ях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкла= дної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомог= ою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку живота = або нижніх кінцівок.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердження позити= вних результатів на опіати, отримані при скринінговому тесті, за допомогою більш специфічних методів.

Лев= офлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і у зв’язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Необхідно брати до уваги офіц= ійні настанови щодо доцільного застосування антибактеріальних засобів.

=

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень = та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, препарат протипоказаний вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити ліка= ря.

Лев= офлоксацин не зумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом= або роботі з іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутані= сть свідомості, тому під час його застосування слід утримуватися від керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами, що вимагають підвищеної уваги й швидкості психомоторних реакцій.

=

Спосіб застосуван= ня та дози.

Препарат приймають 1-2 рази на добу. Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Тривалість лікування зале= жить від перебігу хвороби і становить не більше 14 днів. Рекомендовано продовжув= ати лікування принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.=

Таблетки ковтають не розжовую= чи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Застосовують незалежно від прийому ї= жі. На таблетку нанесено розподільчу риску для зручності поділу її на частини у разі необхідності.

Дозування для пацієнтів з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну понад 50 мл/хв:

Показання<= /o:p>

Добова доза, мг=

Кількість прийо= мів на добу

Тривалість лікування

Гострий синусит

500 =

1 раз

10-14 діб<= /o:p>

Загострення хронічного обструктивного захворюван= ня легень, включаючи бронхіт

500 =

1 раз

7-10 діб

Негоспітальні пневмонії

500-1000

1-2 рази

7-14 діб

Неускладнений цистит

250 =

1 раз

3 доби

Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин<= /o:p>

500-1000

1-2 рази

7-14 діб

Гострий пієлонефрит

500<= /span>

1 раз

7-10 діб <= /o:p>

Ускладнені інфе= кції сечовивідних шляхів

500

1 раз

7-14 діб

Хронічний бактеріальний простатит

500 =

1 раз

28 діб

До= зування для пацієнтів з порушеною функ= цією нирок, у яких кліренс креатиніну менше за 50 мл/хв:

Кліренс креатиніну

Режим дозування (залеж= но від тяжкості інфекції)

50 - 20 мл/хв

перша доза – 250 мг

наступні – 125 мг**/
24 год

перша доза – 500 мг

наступні –250 мг/
24 год

перша доза – 500 мг

наступні – 250 мг/12 год

19 - 10 мл/хв

перша доза – 250 мг
наступні – 125 мг**/
48 год

перша доза – 500 мг
наступні – 125 мг**/
24 год

перша доза – 500 мг
наступні – 125** мг/
12 год

<<= /span> 10 мл/хв

(у тому числі при гемодіалізі та ХАПД*)

перша доза – 250 мг

наступні – 125 мг**/
48 год

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг**/
24 год

перша доза – 500 мг

наступні – 125 мг**/
24 год

*          Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

**        При необхідності призначення дози 125 мг, застосовують препарати левофлоксацину у відповідному дозуванні.

Дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки.

Коригування дози не потрібне, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується в печінці та виводит= ься переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку.

Якщо ниркова функція не поруш= ена, немає потреби в коригуванні дози.

Діти.

Дітям (віком до 18 років) не можна застосовувати препарат, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симптоми: сплутаність свідомості, запаморочення, порушення свідомості та судомні напа= ди, галюцинації, тремор, нудота, ерозія слизових оболонок, подовження QT-інтерв= алу.

Лікування:= терапія симптоматична. Беручи до уваги можливе подовження інтервалу QT, пот= рібно здійснювати моніторинг показників ЕКГ. У разі очевидного передозування призначається промивання шлунка. Для захисту слизової оболонки шлунка можна використовувати антацидні засоби. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз та хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, неефективні= для видалення левофлоксацину з організму. Специфічного антидоту не існує.<= /o:p>

<= /b>

Побічні реакції.

Алергічні реакції: іноді – свербіж, висипи, гіпергідроз; рідко – кропив'янка, бронхоспазм/задишка; дуже рідко = – ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок, фотосенсибілізація; в поодиноких випадках – тяжкі бульозні висипи, такі як синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ексудативна мультиформна еритема, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.

Такі реакції іноді можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин п= ісля застосування.

З боку травного тракту, метаболізм: часто – нудота, діарея; <= span style=3D'mso-bidi-font-style:italic'>іноді – анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм, закреп; рідко – діарея з домішками крові, що в поодиноких випадках м= оже вказувати на ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; дуже рідко – гіперглікемія, гіп= оглікемія (можливо, гіпоглікемічна кома), особливо у хворих на цукровий діабет, панкреатит.

З боку центральної нервової системи*: <= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";color:black;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK; mso-bidi-font-style:italic'>іноді – головний біль, запаморочення/вертиго, синкопе; = рідко – парестезія, тремор, судоми; дуже рідко – гіпостезія, порушення або втрата смаку та сприйняття запахів, галюцинації, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, сенсорна або сенсомоторна переферична нейропатія.

З боку органів зору*: рідко – зорові порушення, наприклад, затуманення зору; частота невідо= ма – транзиторна втрата зору, увеїт.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman";mso-farea= st-font-family: "Times New Roman";color:black;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'= >З боку органів слуху*: нечасто – вертиго; рідко – шум у вухах; частота невідома – втрата слу= ху, порушення слуху.

З боку психіки*: часто – безсоння; рідко – тривожність, сплутаність свідомості, нервозність; дуже рідко – психотичні реакції (наприклад, з галюцинаціями, параноєю), депресія, ажитація, порушення сну, кошмари; поодинокі – психотичні розлади із загрозливою для пацієнта поведін= кою, у тому числі суїцидальні думки або спроби самогубства.

З боку серцево-судинної системи: рідко – тахікардія, артеріальна гіпотензія; поодинокі – шлуночкова тахікардія, що може призвести до зупинки серця, шлуночкова аритмія та шлуночкова тахікардія типу «пірует» (спостерігається переважно у хворих з факторами ризику пролонгації інтервалу QT), подовження інтервалу QT, зареєстроване з допомогою ЕКГ.

З боку кістково-м'язової системи*: рідко – артралгія, міалгі= я, пошкодження сухожилля, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля)= ; дуже рідко – розрив сухожилля (наприклад сухожилля плеча, кисті, ахіллового сухожилля; цей небажаний ефект може спостерігатися в межах 48 годин від початку лікування, ризик таких розривів вищий у пацієнтів, які отримують одночасно кортикостероїди, у пацієнтів похилого віку, у разі високих навантажень на ці сухожилля); двобі= чна м’язова слабкість, яка особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; в поодиноких випадках – рабдоміоліз.

З боку печінки, нирок: часто – підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, АЛТ/АСТ); нечасто – підвищення білірубіну, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові; дуже рідко – реакції з боку печінки, такі як гепатит; гостра ниркова недостатніс= ть (наприклад, внаслідок інтерстиційного нефриту).

З боку системи крові: іноді – еозинофілія, лейкопенія; рідко – нейтропенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз; у поодиноких випадках – гемолітична анемія, панцитопенія.
З боку ендокринної системи: рідко – синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: = рідко — реакція на лікарський засіб з еозинофіл= ією та системними проявами (DRESS-синдром), стійка медикаментозна еритема.=

Загальні розлади*: іноді – астенія, кандидоз, розвиток суперінфекції; дуже рідко – алергічний пневмоніт, пропасниця, біль у спині, грудній клітці, кінцівках.<= /span>

Іншими небажаними ефектами, які асоціювалися із введенням фторхінолонів, можуть бути екстрапірамідні симптоми та інші розлади м’язової системи, алергічний васкуліт, напади порф= ірії у пацієнтів, хворих на порфірію.

* Дуже рідкісні випадки тривалих (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючих та потенційно необоротних серйозних реак= цій на лікарські засоби, що зачіпають різні системи організму та органи чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, невропатія, що супроводжується парестезією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, с= маку та відчуття запаху), які пов’язані із застосування хінолонів та фторхінолон= ів, незалежно від існування факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

** У пацієнтів, які отримували фторхінолони, спостерігалися випадки аневризми = та дисекції аорти, інколи ускладнених розривом (включаючи летальні випадки), і регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності. 2 р= оки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці при температурі не в= ище 30 °С.

Упаковка.

По 5 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній упаковці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Евертоджен Лайф Саєнсиз Лімітед/Evertogen Life Sciences Limited.

Місцезнаходження.

Плот №: Ес-8, Ес-9, Ес-13/Пі та Ес-14/Пі Ті Ec Ай Ай Сі, Фарма Ес І Зет, Грін Індастріал Парк, Полепаллі (Ві), Єдчерла (Ем), Махабубнагар, Телангана, ІH-509 301, Індія /

Plot No: S-8, S-9, S-13/P & S-14/P TSIIC, Pharma SEZ, Green Industrial Park, Polepally (V), Jadcherla (M), Mahabubnagar, Telangana, IN-509 301, India.

Показання<= /o:p>	Добова доза, мг=	Кількість прийо= мів на добу	Тривалість лікування
Гострий синусит	500 =	1 раз	10-14 діб<= /o:p>
Загострення хронічного обструктивного захворюван= ня легень, включаючи бронхіт	500 =	1 раз	7-10 діб
Негоспітальні пневмонії	500-1000	1-2 рази	7-14 діб
Неускладнений цистит	250 =	1 раз	3 доби
Ускладнені інфекції шкіри та м'яких тканин<= /o:p>	500-1000	1-2 рази	7-14 діб
Гострий пієлонефрит	500<= /span>	1 раз	7-10 діб <= /o:p>
Ускладнені інфе= кції сечовивідних шляхів	500	1 раз	7-14 діб
Хронічний бактеріальний простатит	500 =	1 раз	28 діб

Кліренс креатиніну	Режим дозування (залеж= но від тяжкості інфекції)
50 - 20 мл/хв	перша доза – 250 мг наступні – 125 мг**/ 24 год	перша доза – 500 мг наступні –250 мг/ 24 год	перша доза – 500 мг наступні – 250 мг/12 год
19 - 10 мл/хв	перша доза – 250 мг наступні – 125 мг**/ 48 год	перша доза – 500 мг наступні – 125 мг**/ 24 год	перша доза – 500 мг наступні – 125** мг/ 12 год
<<= /span> 10 мл/хв (у тому числі при гемодіалізі та ХАПД*)	перша доза – 250 мг наступні – 125 мг**/ 48 год	перша доза – 500 мг наступні – 125 мг**/ 24 год	перша доза – 500 мг наступні – 125 мг**/ 24 год