НСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ДЕНІЦЕФ

(DENICEF)

Склад:

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону (у формі цефтриак= сону натрію) 1 г;

допоміжні речовини: відсутні.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: слабко гігроскопічний кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору.

Фармакотера= певтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього поколі= ння. Цефтриаксон. Код АТХ J01D D04.=

Фармакологічні властивості.

Фармакодина= міка.

Механізм дії

Цефтриаксон пригнічує синтез клітинної стінки бактерій після приєднання до пеніцилінзв’язуючих білків. У результаті припиняється біосинтез клітинної стінки (пептидоглікану), що зі свого боку призводить до лізису бактеріальної клітини та її загибелі.

Резистентні= сть

Бактеріальна резистентність до цефтриаксону може розвиватися внаслідок дії одного або декількох механізмів:

• Гідр= олізу бета-лактамазами, включаючи бета-лактамази розширеного спектра, карбапенема= зи і ферменти Amp C, які можуть бути індуковані або стійко пригнічені у деяких аеробних грамнегативних бактерій.

• Зниж= еної афінності пеніцилінзв’язуючих білків до цефтриаксону.

• Непр= оникності зовнішньої мембрани у грамнегативних бактерій.

• Бакт= еріального ефлюксного насоса.

Граничні значення при визначе= нні чутливості

Граничні значення мінімальної інгібуючої концентрації визначені Європейським комітетом із тестування антимікробної чутливості (EUCAST):

Патоген<= /p>	Метод розведень (мінімальна інгібуюча концентрація, мг/л)
Чутливий=	Резистентний
Enterobacteriaceae	≤ 1	> 2
Staphylococcus spp.	^a<= /p>	^a<= /p>
Streptococcus spp. (групи A, B, C і G)<= o:p>	^b<= /p>	^b<= /p>
Streptococcus pneumoniae	≤ 0,5^c	> 2
Streptococci групи Viridans	≤ 0,5	>0,5<= /p>
Haemophilus influenzae	≤ 0,12^c	> 0,12
Moraxella catarrhalis	≤ 1	> 2
Neisseria gonorrhoeae	≤ 0,12	> 0,12
Neisseria meningitidis	≤ 0,12^c<= o:p>	> 0,12
Не пов’язані з видом<= /o:p>	≤ 1^d=	> 2

^a Висновок про чутливість зроб= лено на основі чутливості до цефокситину.

^b Висновок про чутливість зроб= лено на основі чутливості до пеніциліну.

^c Рідко зустрічаються ізоляти з мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості; якщо таке спостерігається, слід провести повторне тестування, а= у разі підтвердження – відправити у референтну лабораторію.=

^d Граничні значення стосуються добової внутрішньовенної дози 1 г × 1 і високої дози, щонайменше 2&nb= sp;г × 1.

Загалом чутливі види

Грампозитив= ні аероби

Staphylococcus aureus (метициліночутливий)^&pou=
nd;, коагулазонегативні стафілококи (метициліночутливі)^£, Streptococcus pyogenes (групи А), = Streptococcus agalactiae (групи В)= , Streptococcus pneumoniae, Streptococci групи Viridans.

Грамнегатив= ні аероби

Borrelia burgdorferi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenza= e, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Prote= us mirabilis, Providencia spp., Treponema pallidum.

Види, для яких набута резистентність може бути проблемою

Грампозитив= ні аероби

Staphylococcus epidermidis⁺, Staphylococcus haemolyticus+, Staphylococcus hominis⁺.

Грамнегатив= ні аероби

Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli^%, Klebsiella pneumoniae^%, Klebsiella oxytoca^%, Morganella morganii, Proteus vulgaris, Serratia marcescens.

Aнаероби

Bacteroides spp., Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp., Clostrid= ium perfringens.

Початково резистентні мікроорганізми

Грампозитив= ні аероби

Enterococcus spp., Listeria monocytogenes.=

Грамнегатив= ні аероби

Acinetobact= er baumannii, Pseudomonas aeruginosa, Stenotrophomonas maltophilia.=

Aнаероби

Clostridium difficile.

Інші

Chlamydia s= pp., Chlamydophila spp., Mycoplasma spp., Legionella spp., Ureaplasma urealyticum.

£ Всі метицилінорезистентні стафілококи резистентні до цефтриаксо= ну.

⁺Частота резистентності >50= % щонайменше в одному регіоні.

^%Штами, що продукують бета-лактамазу розширеного спектра, завжди резистентні.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Внутрішньом’язове введення

Після внутрішньом’язової ін’єкції середній піковий рівень цефтриаксону у плазмі к= рові становить приблизно половину від такого, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація у плазмі крові (C_max) після одноразового внутрішньом’язового введе= ння 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається через 2–3 години після введе= ння. Площа під кривою «концентрація–час» (AUC) у плазмі крові після внутрішньом’язового введення дорівнює такій після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Внутрішньовенне введення

Після внутрішньовенного болюсного введення цефтриаксону в дозі 1 г середній піков= ий рівень цефтриаксону у плазмі крові становить приблизно 200 мг/л. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону в дозі 1 г рівень цефтриаксону у плаз= мі крові становить приблизно 150 мг/л.

Розподіл

Об’єм розподілу цефтриаксону становить 7–12 л. Концентрації, що набагато перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації для більшості значимих збудників інфекцій, виявляються у тканинах, включаючи легені, серце, жовчовивідні шляхи, печінк= у, мигдалики, середнє вухо та слизову носа, кістки, а також спинномозкову, плевральну та синовіальну рідини, секрет простати. Збільшення середньої Cmax на 8–15 % спостерігалося при повторному введенні; рівноважний стан досягавс= я у більшості випадків протягом 48–72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини<= o:p>

Цефтриаксон проникає в оболонки головного мозку. Пенетрація більш виражена при запаленні оболонок головного мозку. Середня пікова концентрація цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становить до 25 % від такої у плазмі крові порівня= но з       2 % у пацієнтів без запален= ня оболонок головного мозку. Пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягаються приблизно через 4–6 годин після внутрішньовенної ін’єкці= ї. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар’єр, його наявність очікується в малих концентраціях у грудному молоці (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв’язування= з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язуєт= ься з альбуміном. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 95 % при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л. Зв’язування насичуване, ступінь= зв’язування зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі к= рові 300 мг/л).

Метаболізм<= o:p>

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється у неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону (зв’язаного і незв’язаного) становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв. 50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді нирками, насамперед шляхом гломерулярної фільтрації, 40–50 % – у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону у дорослих становить приблизно 8 годин.

Пацієнти із нирковою або печінковою недостатністю

У хворих із порушеннями функції нирок або печін= ки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначною мірою, відзначається лише= незначне збільшення періоду напіввиведення (менше ніж у 2 рази), навіть у пацієнтів = із тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно помірне збільшення періоду напіввиведе= ння при порушенні функції нирок пояснюється компенсаторним збільшенням позаниркового кліренсу у результаті зменшення зв’язування з білками і відповідним збільшенням позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки пері= од напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв’язку з компенсаторним збільшенням ниркового кліренсу. Це відбувається також у результаті збільшен= ня вільної фракції цефтриаксону у плазмі крові, що сприяє видимому парадоксаль= ному збільшенню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно такому загального кліренсу.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів віком від 75 років середній період напіввиведення зазвичай у 2–3 рази вищий, ніж у дорослих молодшого віку.

Діти

Період напіввиведення цефтриаксону подовжений у новонароджених віком до 14 днів. Рівень вільного цефтриаксону може надалі зростати у результаті дії таких факторів, як зменшення клубочкової фільтрац= ії і порушення зв’язування з білками. У дітей період напіввиведення менший, ніж у новонароджених або дорослих.

Плазмовий кліренс і об’єм розподілу загального = цефтриаксону вище у новонароджених, немовлят і дітей, ніж у дорослих.<= /p>
Лінійність/нелінійність<= /o:p>

Фармакокінетика цефтриаксону є нелінійною, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, залежать від дози, що базується на загальній концентрації препарату, зменшуючись менше ніж пропорційно дозі. Нелінійність спостерігається у результаті насичення зв’язування з білками плазми крові, тому для загального цефтриаксону це спостерігається у плазмі крові, а для вільного (незв’язаног= о) – ні.

Фармакокінетичний/фармакодина= мічний взаємозв’язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний/фармакодинамічний індекс, який демонструє найкращу кореля= цію з ефективністю in vivo, є відсо= ток інтервалу дозування, при якому незв’язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто % T > мінімальної інгібуючої концентрації).

=

Клінічні характеристики.

Показання.<= /i>

Цефтриаксон застосовувати для лікування нижчеперелічених інфекцій у дорослих і дітей, у тому числі доношених новонароджених (від народження):

-&nb= sp;         бактеріальний менінгіт;

-&nb= sp;         позалікарняна пневмонія;

-&nb= sp;         госпітальна пневмонія;

-&nb= sp;         гострий середній отит;

-&nb= sp;         внутрішньочеревні інфекції;

-&nb= sp;         ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит);

-&nb= sp;         інфекції кісток і суглобів;

-&nb= sp;         ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин;=

-&nb= sp;         гонорея;

-&nb= sp;         сифіліс;

-&nb= sp;         бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон можна застосовувати для:

-&nb= sp;         лікування гострого ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень у дорослих;

-&nb= sp;         лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (ІІ стадія) і пізнього (ІІІ стадія)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджен= их віком від 15 днів;

-&nb= sp;         передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання;

-&nb= sp;         ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвивалася гарячка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

-&nb= sp;         лікування пацієнтів з бактеріємією, яка виникла у зв’= язку з будь-якою з вищезазначених інфекцій, або якщо є підозра на будь-яку із вищезазначених інфекцій.

Цефтриаксон потрібно призначати разом з іншими антибактеріальними препаратами у випадку, якщо можливий діапазон бактеріаль= них збудників не підпадає під спектр дії цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Слід враховувати офіційні рекомендації щодо відповідн= ого застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказа= ння.

= Підвищена чутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину. Наявніст= ь в анамнезі тяжких реакцій підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого і= ншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

= Цефтриаксон протипоказаний:

= недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тиждень з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*;

= доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

-із гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, імовірно, порушене*;=

-які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальційвмісних розчинів, оскільки і= снує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

= *У дослідже= ннях іn vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки кров= і, що призводить до ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієн= тів.

= Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявні= сть протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник (див. розділ «Особливості застосування»), див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо протипоказання.

= Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.<= o:p>

Особливі заходи безпеки.=

Надходження лікарського засобу у навколишнє середовище слід звести до мінімуму. Запобігати потраплянню лікарського засо= бу у каналізаційну систему або побутові відходи.

<= /b>

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Розчинники, що містять кальцій, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для відновлення препар= ату Деніцеф у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворити= ся преципітат. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону також можуть утворюват= ися при змішуванні цефтриаксону із кальційвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не можна вводити одночасно з розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, у тому числі із кальційвміс= ними розчинами для тривалих інфузій, такими як розчини для парентерального харчування, за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, крім новонароджених, цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідов= но, один після одного, якщо між інфузіями ретельно промити систему сумісною рідиною. У дослідженнях іn vitro із використанням плазми пуповинної крові за участю дорослих та новонароджених = було показано, що у новонароджених існує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози», «Побічні реакції» та «Несумісність»= ).

Сумісне застосування препарату із пероральними антикоагулянтами може посилювати ефект антагоніста вітаміну К та ризик кровотечі. Рекомендується часто перевіряти міжнародне нормалізоване відношення (МНВ) та належним чином корегув= ати дозу антагоністів вітаміну К як під час, так і після терапії цефтриаксоном (див. розділ «Побічні реакції»).

Існують суперечливі дані щодо потенційного поси= лення токсичного впливу аміноглікозидів на нирки при їх застосуванні разом із цефалоспоринами. В таких випадках слід ретельно дотримуватися рекомендацій = щодо моніторингу рівня аміноглікозидів (та функції нирок) у клінічній практиці.<= /span>

У дослідженні in vitro при застосуванні хлорамфеніколу у комбінації з цефтриаксоном спостерігалися антагоністичні ефекти. Клінічна значущість цих даних невідом= а.

Не було зареєстровано випадків взаємодії між цефтриаксоном та кальційвмісними препаратами для перорального застосування = або взаємодії між цефтриаксоном для внутрішньом’язового введення та кальційвміс= ними препаратами (для внутрішньовенного або перорального застосування).

У пацієнтів, які застосовують цефтриаксон, можл= иві хибнопозитивні результати тесту Кумбса.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричи= няти хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію.

Так само при визначенні глюкози у сечі за допом= огою неферментних методів результати можуть бути хибнопозитивними. З цієї причин= и в період застосування цефтриаксону слід визначати рівень глюкози у сечі за допомогою ферментних методів.

Порушень функції нирок = не спостерігалося після супутнього застосування великих доз цефтриаксону та потужних діуретиків (наприклад, фуросеміду).

Одночасне застосування пробенециду не знижує виведення цефтриаксону.

=

Особливості застосування.

Реакції підвищеної чутливості<= /o:p>

Як і при застосуванні всіх бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося п= ро випадки серйозних реакцій підвищеної чутливості, іноді з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»). Реакції гіперчутливості можуть також прогресувати до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, що може призвести до інфаркту міокарда (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку тяжких реакцій підвищеної чутливості застосування цефтриаксону слід негайно припинити та вжити належних невідкладних заходів. Перед початком лікування = слід встановити, чи є у пацієнта в анамнезі тяжкі реакції підвищеної чутливості = до цефтриаксону, до інших цефалоспоринів або до інших типів бета-лактамних зас= обів. З обережністю застосовувати цефтриаксон пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжкої підвищеної чутливості до інших бета-лактамних препаратів.

Зареєстровані випадки тяжких небажаних реакцій з боку шкіри (синдром Стівенса ‒ Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз та лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром)), які можуть бути небезпечними для життя або летальними, про які повідомлялося при лікуванні цефтриаксоном, однак частота цих явищ невідома (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з лікарськими засобами, що містять кальцій

У недоношених та доношених немовлят віком до 1 місяця описані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях та нирках із летальним наслідком. Щонайменше одному із цих пацієнтів цефтриаксон та каль= цій вводили у різний час та через різні внутрішньовенні інфузійні системи. Згід= но з наявними науковими даними, не зареєстровано підтверджених випадків утворенн= я у пацієнтів внутрішньосудинних преципітатів, окрім новонароджених, яким вводи= ли цефтриаксон та кальційвмісні розчини або будь-які інші кальційвмісні препар= ати. У дослідженнях іn vitro було показано, що новонародженим загрожує підвищений ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону порівняно з пацієнтами інших вікових груп.

При застосуванні цефтриаксону пацієнтам будь-якого віку препарат не мож= на змішувати або вводити одночасно з будь-якими розчинами для внутрішньовенного введення, що містять кальцій, навіть при використанні різних інфузійних сис= тем або введенні препаратів у різні інфузійні ділянки. Проте пацієнтам віком ві= д 28 днів цефтриаксон та кальційвмісні розчини можна вводити послідовно, один пі= сля одного, за умови введення препаратів через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла або заміни чи ретельного промивання інфузійної системи між введенням цих засобів фізіологічним сольовим розчином, щоб запобігти утворе= нню преципітату. Пацієнтам, які потребують постійних інфузій кальційвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичні працівники можуть призначити альтернативні антибактеріальні засоби, застосування яких = не пов’язане з подібним ризиком утворення преципітатів. Якщо застосування цефтриаксону пацієнтам, які потребують постійного парентерального харчуванн= я, визнано необхідним, розчини для ППХ та цефтриаксон можна вводити одночасно, хоча і через різні інфузійні системи та у різні ділянки тіла. Також введення розчинів для ППХ можна призупинити на час інфузії цефтриаксону та промити інфузійні системи між введенням розчинів (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції» та «Несумісність»).

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Деніцеф у новонароджених, немовлят та дітей були встановлені при застосуванні доз, описаних у розділі «Спосіб застосування та дози». У дослідженнях було показано, що цефтриаксон= , як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові.

Деніцеф протипоказаний недоношеним та доношеним новонародженим, яким загрожує ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»).

Імуноопосередкована гемолітична ане= мія

Випадки імуноопосередкованої гемолітичної анемії спостерігалися у пацієнтів, які отримували антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, у т= ому числі препарат Деніцеф (див. розділ «Побічні реакції»). Тяжкі випадки гемолітичної анемії, в тому числі з летальним наслідком, були зареєстровані= в період лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо під час застосування цефтриаксону у пацієнта виникає анемія, слід розглянути діагноз анемії, асоційованої із застосуванням цефалоспорину, та припинити застосування цефтриаксону до встановлення етіології захворювання.=

Довготривале лікування

При довготривалому лікуванні слід регулярно проводити розгорнутий аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Випадки коліту та псевдомембранозного коліту, асоційованих із застосува= нням антибактеріальних засобів, були зареєстровані на тлі застосування майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі цефтриаксону. Тяжкість цих захворюв= ань може коливатися від легкої до загрозливої для життя. Тому важливо враховува= ти можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосуван= ня цефтриаксону виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід обміркува= ти припинення терапії цефтриаксоном та застосування відповідних засобів проти = Clostridium difficile. Лікарські з= асоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, можуть виникати суперінфекції, спричинені нечутливими до препарату мікроорганізмами.

Тяжка ниркова та печінкова недостатність=

У разі тяжкої ниркової та печінкової недостатності рекомендований ретел= ьний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вплив на результати серологічних досліджень=

При застосуванні препарату Деніцеф тест Кумбса може давати хибнопозитив= ні результати. Також препарат Деніцеф може спричиняти хибнопозитивні результати аналізу на наявність галактоземії (див. розділ «Побічні реакції»).

При визначенні глюкози у сечі неферментними методами можуть бути отрима= ні хибнопозитивні результати. Протягом застосування препарату Деніцеф рівень глюкози у сечі слід визначати за допомогою ферментних методів аналізу (див. розділ «Побічні реакції»).

= Натрій=

= 1 грам препарату Деніцеф містить 3,6 ммол= ь (83 мг) натрію. Це слід взяти до уваги пацієнтам, які дотримуються дієти із контрольованим вмістом натрію.

= Спектр антибактеріальної активності

= Цефтриаксон= має обмежений спектр антибактеріальної активності і може бути непридатним для застосування як монотерапії при лікуванні певних типів інфекції, крім випад= ків, коли збудник вже підтверджений (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).= У разі полімікробних інфекцій, коли серед підозрюваних збудників є резистентн= і до цефтриаксону мікроорганізми, слід розглянути застосування додаткових антибіотиків.

= Застосування лідокаїну= =

= Якщо як розчинник застосовують розчин лідокаїну, цефтриаксон можна вводити лише внутрішньом’язово. Перед введенням препарату слід обов’язково врахувати протипоказання до застосування лідокаїну, застереження та іншу відповідну інформацію, наведену в інструкції для медичного застосування лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Розчин лідокаїну у жодному випадку не можна вводи= ти внутрішньовенно.

= Жовчнокам’яна хвороба<= /i>=

= У разі наявності на сонограмі тіней слід зважити на можливість утворення преципіта= тів кальцієвої солі цефтриаксону. Затінення, що помилково вважалися жовчними каменями, спостерігалися на сонограмах жовчного міхура, і частота їх виникн= ення зростала при застосуванні цефтриаксону у дозі 1 г на добу та вище. Особливої обережності слід дотримуватися при застосуванні препарату дітям. Такі преципітати зникають після припинення терапії цефтриаксоном. Рідко утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону супроводжувалося симптоматикою. П= ри наявності симптомів рекомендується консервативне нехірургічне лікування. Лі= кар має прийняти рішення про припинення застосування препарату, зважаючи на результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку (див. розділ «Побічні реакції»).

= Жовчний стаз

= Випадки панкреатиту, можливо, спричинені непрохідністю жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких пацієнтів мали фактори ризику розвитку холестазу= та утворення біліарного сладжу, такі як лікування в анамнезі, тяжкі захворюван= ня та повне парентеральне харчування. Не можна виключати, що ініціюючим або додатковим фактором розвитку цього порушення може бути утворення у жовчних шляхах преципітатів внаслідок застосування препарату Деніцеф.

= Нирковокам’яна хвороба

= Зареєстрова= ні випадки утворення ниркових каменів, що зникали після припинення застосування цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»). У разі наявності симптомів сл= ід зробити ультразвукове обстеження. Рішення щодо застосування препарату паціє= нтам із наявністю в анамнезі ниркових каменів або гіперкальціурії приймає лікар, беручи до уваги результати оцінки користі-ризику у конкретному випадку.

Реакція Яриша-Герксгеймера (JHR)

У деяких пацієнтів зі спірохетовими інфекціями може виникнути реакція Яриша-Герксгеймера (JHR) невдовзі після початку лікування цефтриаксоном. JHR зазвичай є станом, який проходить без лікування, або його можна усунути за допомогою симптоматичної терапії. Лікування антибіотиком не слід припиняти, якщо виникає JHR.

Енцефалопатія

Повідомлялося про енцефалопат= ію при застосуванні цефтриаксону (див. розділ «Побічні реакції»), особливо у пацієнтів літнього віку з тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози») або розладами центральної нервової системи. Якщо підозрюється енцефалопатія, пов’язана із застосуванням цефтриаксону (наприк= лад, зниження рівня свідомості, зміна психічного стану, міоклонія, судоми), слід розглянути питання про припинення застосування цефтриаксону.

= =

Застосуванн= я у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар’єр. Існують обмежені дані щ= одо застосування цефтриаксону вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не свідч= ать про безпосередній або опосередкований шкідливий вплив на ембріон/плід, пери= - та постнатальний розвиток. У період вагітності, зокрема у І триместрі, цефтриа= ксон можна застосовувати, лише якщо користь перевищує ризик.
Період годування груддю

Цефтриаксон проникає у грудне молоко у низьких концентраціях, але при застосуванні препарату у терапевтичних дозах не очікується жодного впливу на грудних немовлят. Проте не можна виключати ризик розвитку діареї та грибков= ої інфекції слизових оболонок. Слід враховувати можливість сенсибілізації. Потрібно прийняти рішення щодо припинення годування груддю або припинення/відмови від застосування цефтриаксону із врахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі від терапії для жінки.

Фертильність

У дослідженнях репродуктивної функції не було виявлено ознак небажаного впливу на чоловічу або жіночу фертильність.

=

Здатність в= пливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.<= o:p>

Під час лікування цефтриаксоном можуть виникати такі побічні реакції, як запаморочення, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами або працювати зі складними механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.<= o:p>

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку і функції печінки та нирок пацієнта.<= /span>

Нижче наведені рекомендовані дози для показань. В особливо тяжких випад= ках слід застосовувати найвищу дозу із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥50 кг)

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

1–2 г

1 раз на добу

Позалікарняна пневмонія.

Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.=

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).=

2 г

1 раз на добу

Госпітальна пневмонія.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів.

2–4 г

1 раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підо= зра на бактеріальну інфекцію.

Бактеріальний ендокардит.

Бактеріальний менінгіт.

*При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

**У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, слід розглянути питання про введення препарату 2 р= ази на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у дорослих і дітей віком від 12 років (X= 05; 50 кг), що потребують застосування особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Можна застосовувати одноразову внутрішньом’язову дозу 1–2 г препарату Деніцеф.

Деякі дані свідчать, що у випадку, коли стан пацієнта тяжкий або попере= дня терапія була неефективною, Деніцеф може бути ефективним при внутрішньом’язо= вому введенні у дозі 1–2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання

2 г одноразово перед операцією.

Гонорея

Одноразова доза 500 мг внутрішньом’язово.

Сифіліс

Рекомендована доза ‒ 500 мг–1 г 1 раз на добу зі збільшенням дози= до 2 г один раз на добу при нейросифілісі протягом 10–14 днів. Рекомендації що= до дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на обмежених дани= х. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]

По 2 г 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікув= ання варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Діти

Новонароджені, немовлята та діти ві= ком від 15 днів до 12 років (˂50 кг)

Дітям з масою тіла ≥ 50 кг слід застосовувати звичайні дози для дорослих.

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

50–80 мг/кг

1 раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія.

50–100 мг/кг

(максимально 4 г)

1 раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Інфекції кісток і суглобів. Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підозра на бактеріальну інфекцію.

80–100 мг/кг

(максимально 4 г)

1 раз на добу

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг

(максимально 4 г)

1 раз на добу

Бактеріальний ендокардит

*При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

**У разі застосування доз, що перевищують 2 г на добу, розглянути питання про введення препарату 2 рази на добу (з 12-годинним інтервалом).

Показання у новонароджених, немовлят та дітей віком в= ід 15 днів до 12 років (˂ 50 кг), що потребують застосування особливих сх= ем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом’язову ін’єкцію препарату Деніцеф у дозі 50 мг/кг. Де= які дані свідчать, що у випадку, коли стан дитини тяжкий або попередня терапія = була неефективною, Деніцеф може бути ефективним при внутрішньом’язовому введені в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання

50–80 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендовані дози ‒ 75–100 мг/кг (максимально 4 г) 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекомендації.

Дисемінований бореліоз Лайма [ранній (ІІ стадія) і пізній (ІІІ стадія)]

50–80 мг/кг 1 раз на добу протягом 14–21 дня. Рекомендована тривалість лікування варіює, слід також враховувати національні або місцеві рекомендац= ії.

Новонароджені віком 0–14 днів<= /o:p>

Деніцеф протипоказаний для застосування недоношеним новонародженим із постменструальним віком до 41 тижня (гестаційний вік + календарний вік).

Доза цефтриаксону*

Частота введення**

Показання

20–50 мг/кг

1 раз на добу

Внутрішньочеревні інфекції.

Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит). Позалікарняна пневмонія.

Госпітальна пневмонія.

Інфекції кісток і суглобів.

Ведення пацієнтів із нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є під= озра на бактеріальну інфекцію.

50 мг/кг

1 раз на добу

Бактеріальний менінгіт. Бактеріальний ендокардит.

*При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання у новонароджених віком 0–14 днів, що потреб= ують застосування особливих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту можна застосовувати одноразову внутрішньом’яз= ову ін’єкцію Деніцефу в дозі 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекц= ій у місці хірургічного втручання

20–50 мг/кг одноразово перед операцією.

Сифіліс

Рекомендована доза ‒ 50 мг/кг 1 раз на добу протягом 10–14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, включаючи нейросифіліс, базуються= на дуже обмежених даних. Слід також враховувати національні або місцеві рекоме= ндації.

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Враховуючи загальні рекомендації щодо антибіотикотерапії, застосування цефтриаксону потрібно продовжувати протягом 48–72 годин після зникнення гарячки або підтвердження досягнення ерадикації бактеріальної інфекції.

Пацієнти літнього віку

За умови задовільної функції нирок і печінки корекція дози пацієнтам літнього віку не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю=

Наявні дані свідчать про відсутність необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою чи помірною печінковою недостатністю в тому випадку, якщо функція нирок не порушена.

Немає даних досліджень щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок немає необхідності знижувати дозу цефтриаксону в тому випадку, якщо функція нирок не порушена. Лише у ра= зі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше= 10 мл/хв) добова доза цефтриаксону не має перевищувати 2 г. =

Немає потреби в додатковому введенні препарату пацієнтам, які знаходять= ся на діалізі, після діалізу. Цефтриаксон не видаляється з організму шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Пацієнти з тяжкими порушенням функц= ії печінки та нирок

При одночасному тяжкому порушенні функції печінки та нирок рекомендуєть= ся ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності застосування препара= ту.

Спосіб введення

Внутрішньом’язове введення

Деніцеф можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язову ін’єкцію слід робити у центр відносно великого м’яза. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну ділянку.

Якщо лідокаїн застосовують як розчинник, отриманий розчин ніколи не вво= дити внутрішньовенно (див. розділ «Протипоказання»). Для отримання детальної інформації рекомендується ознайомитися з інструкцією для медичного застосув= ання лідокаїну.

Внутрішньовенне введення=

Деніцеф можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії тривалістю не мен= ше 30 хвилин (шлях, якому віддається перевага) або шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції тривалістю не більше 5 хвилин. Внутрішньовенне переривчасте введення слід здійснювати протягом 5 хвилин, переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози по 50 мг/кг або більше вводити шляхом інфуз= ії немовлятам і дітям віком до 12 років. Новонародженим внутрішньовенні дози с= лід вводити протягом 60 хвилин з метою зменшення потенційного ризику білірубіно= вої енцефалопатії (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Питання про внутрішньом’язове введення слід розглядати, коли внутрішньовенн= ий шлях введення неможливий або менш прийнятний для пацієнта. Дози, що перевищ= ують 2 г, потрібно вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо їм потрібне (або очікується, що буде потрібне) лікування кальційвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи інфузійні розчини, які містять кальц= ій, такі як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону (див. розділ «Протипоказання»).

Не можна використовувати розчинники, які містять кальцій, такі як розчин Рінгера чи розчин Гартмана, для розчинення цефтриаксону у флаконах або для подальшого розведення відновленого розчину для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися преципітат. Виникнення преципітатів кальцієвих сол= ей цефтриаксону також може відбуватися при змішуванні цефтриаксону з розчинами, які містять кальцій, в одній інфузійній системі для внутрішньовенного введе= ння. Тому не можна змішувати або одночасно вводити цефтриаксон із розчинами, які містять кальцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» = та «Несумісність»).

З метою передопераційної профілактики інфекцій у місці хірургічного втручання цефтриаксон слід вводити за 30–90 хвилин до хірургічного втручанн= я.

Правила приготування розчину<= o:p>

Для внутрішньом’язової ін’єкції розчинити:=

1 г у = 3,5 мл розчину лідокаїну 1 %.

Для внутрішньовенної ін’єкції розчинити:

1 г у = 10 мл води для ін’єкцій.

Рекомендується використовувати свіжоприготований розчин для ін’єкцій. Приготований розчин (із розчинником лідокаїну гідрохло= риду 1 %) стабільний протягом 24 годин при зберіганні при температурі 2–8 °С або протягом 6 годин при зберіганні при температурі 15–25 °С.

Не змішувати розчин цефтриаксону в одному і том= у ж шприці з будь-якими іншими препаратами, крім 1 % розчину лідокаїну гідрохло= риду (тільки для внутрішньом’язових ін’єкцій).

Необхідно промивати інфузійну лінію після кожно= го застосування.

=

=

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

У разі передозування гемодіаліз або перитонеаль= ний діаліз не зменшать надмірну концентрацію препарату у плазмі крові. У разі передозування можливі нудота, блювання, діарея. Специфічного антидоту не іс= нує. Лікування передозування симптоматичне.

Побічні реакції.

Побічними реакціями, що найчастіше спостерігалися при застосуванні цефтриаксону, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висипання= та підвищення рівня печінкових ферментів.

Частоту виникнення небажаних реакцій на цефтриаксон визначали за даними клінічних досліджень.

За частотою явища класифіковані таким чином:

дуже поширені          (≥ = 1/10);

поширені                   (≥ 1/100, < 1/10);

непоширені               (≥ 1/1000, < 1/100);

рідко поширені         (≥ 1/10000, < 1/1000);

частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії: непоширені – грибкові інфекції статевих органів; рідко поширені – псевдомембранний коліт^b; част= ота невідома^а – суперінфекції^b.

З боку системи крові та лімфатичної системи: поширені – еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія; непоширені – гранулоцитопенія, анемія, розлади коагуляції; частота невідома^а – гемолітична анем= ія^b, агранулоцитоз.

З боку серця: частота невідома^а– Синд= ром Коуніса^b=.

З боку імунної системи:<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK'> частота невідома – анафілактичний = шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, реакції підвищеної чутливост= і^b, реакція Яриша – Герксгеймера^b.

З боку нервової системи: непоширені – головний біль, запаморочення; рідко поширені – енцефалопатія; частота невідома^{а –
судоми.}

З боку органів слуху і рівноваги: <= /span>частота невідома^а – вертиго.

З боку органів дихання, грудної клі= тки та середостіння: рідко поширені – бронхоспазм.<= o:p>

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені – діарея^b, рід= кі випорожнення; непоширені – нудота, блювання; частота невідома^а – панкреатит^b, стоматит, глосит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені – підвищення рівня печінк= ових ферментів; частота невідома ^а – преципітати у жовчному міхуріb, ядерна жовтяниця, гепатит^с, холестатичний гепатит^{b с}= .

З боку шкіри і підшкірної клітковин= и: поширені – висипання; непоширені – свербіж; рідко поширені – кропив’янка; частота невідома^а – синдр= ом Стівенса – Джонсона^b, токсичний епідермальний некроліз^{b,
мультиформна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз,
лікарська реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром)^b.}

З боку нирок та сечовидільної систе= ми: рідко поширені – гематурія, глюкозурія; частота невідома^а – олігурія, утворення преципітаті= в у нирках (оборотні).

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату: непоширені – флебіт, біль у місці інʼєкції, гарячка; рідко пошире= ні – набряк, озноб.

Дані лабораторних аналізів: = непоширені – підвищення рівня креатиніну у крові; частота невідома^а – хибнопозитивні результати тесту Кумбса^b, хибнопозитивні результати аналізу на галактоземію= ^b, хибнопозитивні результати неферментних методів визначення глюкози^b.

^а На основі постмаркетингових звітів. Оскільки інформа= цію про ці реакції надають добровільно і вона стосується невизначеної кількості пацієнтів, неможливо достовірно оцінити частоту виникнення реакцій, у зв’яз= ку з цим вона характеризується як невідома.

^b Див. розділ «Особливості застосування».

^сЗазвичай має оборотний характер при припиненні прийому цефтриаксону.

Інфекції та інвазії

Випадки діареї після застосування цефтриаксону можуть бути пов’язані із= Clostridium difficile. Слід призна= чити відповідну кількість рідини та електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону

Рідкісні випадки тяжких небажаних реакцій, іноді з летальним наслідком, зареєстровані у недоношених та доношених новонароджених (віком <28 днів), яким внутрішньовенно вводили цефтриаксон та препарати кальцію. При аутопсії= у легенях та нирках були виявлені преципітати кальцієвої солі цефтриаксону. Високий ризик утворення преципітатів у новонароджених є наслідком їх малого об’єму крові та довшого, ніж у дорослих, періоду напіввиведення цефтриаксону (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів у нирках, переважно у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (наприклад, ≥ 80 мг/кг/добу) або загальні дози понад 10 грамів, а також мали додаткові фактори ризику (наприклад, обмежене споживання рідини або постіль= ний режим). Ризик утворення преципітатів зростає у пацієнтів, позбавлених рухливості, або у хворих у стані зневоднення. Преципітати можуть супроводжу= ватися симптомами або бути асимптоматичними, можуть призводити до ниркової недостатності та анурії і зникають після припинення застосування цефтриаксо= ну (див. розділ «Особливості застосуван= ня»).

Зареєстровані випадки утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксо= ну у жовчному міхурі, переважно у пацієнтів, яким препарат вводили у дозах, вищи= х за стандартну рекомендовану дозу. У дітей, за даними проспективних досліджень, частота утворення преципітатів при внутрішньовенному введенні препарату була різною, у деяких дослідженнях – понад 30 %. При повільному введенні препара= ту (протягом 20–30 хвилин) частота утворення преципітатів нижча. Утворення преципітатів зазвичай не супроводжується симптомами, але у рідкісних випадк= ах виникали такі клінічні симптоми, як біль, нудота і блювання. В таких випадк= ах рекомендується симптоматичне лікування. Після припинення застосування цефтриаксону преципітати зазвичай зникають (див. розділ «Особливості застосування»).

=

Повідомлення про підозрювані побічні реакц= ії

Повідомлення про підозрювані побічні реакції пі= сля реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дає змогу продовжити моніторинг співвідношення користь/ризик для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.<= /span>

Термін придатності. <= /o:p>

3 роки.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.<= /p>
<= /p>
Умови зберігання. =

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Приготовлений розчин зберігати не більше 6 годин при кімнатній температ= урі і не більше

24 годин при температурі від 2 до 8 °С.

Несумісність.

Деніцеф несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати або додавати до інших препаратів, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Деніцеф не змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера або розчин Гартмана, у зв’язку з тим, що можуть утворюватися преципітати. Деніцеф не слід змішувати або вводити одночасно з розчинами, які містять кальцій, включаючи розчини для парентерального харчування (див. розділи «Особливості застосування», «Спосіб застосування та дози» та «Побічні реакції»).

Для комбіна= цій з іншими антибіотиками використовувати окремі шприци або розчини.=

<= /p>
Упаковка. <= /b>

По 1 г порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі № 1 у коробці з картону.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ананта Медікеар Лімітед.=

Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Чак 17 МЛ, Агро фуд парк Роуд, РІІКО Індастріал Еріа, Удіог Віхар, Шріганганагар-335002 (Раджастан), Індія.

=

Заявник.=

Ананта Медікеар Лтд.

<= /p>
Місцезнаходження заявника та/= або представника заявника.

Сьют 1, 2 Стейшн Корт, Імперіал Варф, Таунмед Роад, Фулхам, Лондон, Вел= ика Британія.

Доза цефтриаксону*	Частота введення**	Показання
1–2 г	1 раз на добу	Позалікарняна пневмонія. Гостре ускладнення хронічної обструктивної хвороби легень.= Внутрішньочеревні інфекції. Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит).=
2 г	1 раз на добу	Госпітальна пневмонія. Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин. Інфекції кісток і суглобів.
2–4 г	1 раз на добу	Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвинулася гарячка і є підо= зра на бактеріальну інфекцію. Бактеріальний ендокардит. Бактеріальний менінгіт.