ЗАТВЕРДЖЕНО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застос= ування лікарського засобу

Флоксейф 400

(Floxsafe 400)

Склад:

діюча речовина: моксифлоксацин;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить моксифлоксацину гідрохлориду = 436,33 мг, що еквівалентно 400 мг моксифлоксацину;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; повідон; ла= ктоза безводна; натрію кроскармелоза; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію= стеарат; опадрі коричневий [гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, заліза оксид червоний (Е 172)].<= o:p>

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, капсулоподібної= форми, червоного кольору, гладкі з обох боків.

<= o:p>

Фармакотерапевтична група.<= /span> Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Код АТХ J01M A14.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії<= /o:p>

In vitro мокс= ифлоксацин ефективний щодо багатьох грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів. = Бактерицидна дія моксифлоксацину обумовлена інгібуванням обох типів ІІ топоізомерази (ДНК-гіраза та топоізомераза IV), необхідних для реплікації, транскрипції та відновлення бактеріальної ДНК. =

Вважають, що залишок С8-метокси сприяє активності та послаблює селекцію резистентних мутантів грампозитивних бактерій порівняно = із залишком С8-Н. Наявність великого дициклоамінового залишку в положенні С-7 запобігає активному відтоку, пов’язаному з генами norA або pmrA, які виявлено у деяких грампозитивних бактерій.

Фармакодинамічні дослідження вказують на те, що моксифлоксацин має зале= жну від концентрації бактерицидну активність. Мінімальні бактерицидні концентра= ції (МБК), як правило, відповідають мінімальним інгібуючим концентраціям (МІК).=

Вплив на кишкову ф= лору у людини

У двох дослідженнях з= а участю добровольців після перорального застосування моксифлоксацину відзначалися нижченаведені зміни у кишковій флорі. Знижувалась кількість E.coli, Bacillus spp., Enterococc<= /span>us та Klebsiella spp., а також анаеробів= Bacteroides vulgatus, Bifidobacterium spp., Eubacterium та = Peptostreptococcus. Спостерігалося підвищення кількості Bacteroides fragilis. Кількість вказаних вище мікроорганізмів поверталася у межі но= рми упродовж двох тижнів.

Механізм резистент= ності

Механізми резистентності, за рахунок яких інактивуються пеніциліни, цефалоспор= ини, аміноглікозиди, макроліди і тетрацикліни, не впливають на антибактеріальну ефективність моксифлоксацину. Інші механізми резистентності, такі як бар’єри проникнення (поширені у Pseudomonas aeruginosa) та механізми відтоку, можуть впливати на чутливість до моксифлоксацину.

Формування резистентності до моксифлоксацину in vitr= o спостерігали як поступовий процес, який полягає в точкових мутаціях обох ти= пів ІІ топоізомерази, ДНК-гірази та топоізомерази IV. Моксифлоксацин є слабким субстратом для механі= змів активного відтоку у грампозитивних мікроорганізмів.<= /p>

Спостерігається перехресна резистентність з інш= ими фторхінолонами. Однак, оскільки моксифлоксацин інгібує обидві топоізомерази= ІІ та IV зі схожою активністю деяких грампозитивних бактерій, ці бактерії можу= ть бути резистентними до інших хінолонів, але чутливими до моксифлоксацину.

Контрольні точки

Таблиця 1.

Клінічні МІК та контрольні точки дискової дифузії для моксифлоксацину (01.01.2012) за даними EUCAST (Європ= ейський комітет з тестування антимікробної чутливості )

Мікроорганізм	Чутливий	Резистентний
Staphylococcus <= i>spp.	≤ 0,5 мг/л ³ 24 мм	> 1 мг/л < 21 мм
S. pneumoniae	≤ 0,5 мг/л ³ 22 мм	> 0,5 мг/л < 22 мм
Streptococ= cus групи A, B, C, G	≤ 0,5 мг/л ³ 18 мм	> 1 мг/л < 15 мм
H. influenzae	≤ 0,5 мг/л ³ 25 мм	> 0,5 мг/л < 25 мм
M. catarrhalis	≤ 0,5 мг/л ³ 23 мм	> 0,5 мг/л < 23 мм
Enterobacteriaceae	≤ 0,5 мг/л ³ 20 мм	> 1 мг/л < 17 мм
Контрольні точки, не пов’язані з видом*	≤ 0,5 мг/л	> 1 мг/л
* Контрольні точк= и, не пов’язані з видом, були визначені головним чином на підставі даних фармак= окінетики/фармакодинаміки та не залежать від поширення МІК специфічних видів. Ці дані використовують тільки щодо видів, яким не надавали контрольних точок за окремими видами,= та не використовують щодо видів, у яких інтерпретаційні критерії підлягають визначенню.

Мікробіологічна чутливість

Частота набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного розташува= ння регіону та протягом часу, визначеного для певних видів мікроорганізмів. Баж= ано мати доступ до інформації щодо локальної резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності слід звертатися= за консультацією до експерта з питань антибіотикорезистентності, коли місцеве домінування резистентності виявляється настільки сильним, що вплив лікарськ= ого засобу щонайменше на деякі види інфекційних збудників залишається під сумні= вом.

Чутливі види

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Gardnerella vaginalis

Staphylococcus aureus* (чутливий до метициліну)

Streptococcus agalactiae (група B)

Streptococcus milleri group* (S. anginosus, S. constellatus та = S. intermedius= )

Streptococcus pneumoniae*=

Streptococcus pyogenes* (група A)

Streptococcus viridans група (S. viridans, S. mutans, S. mitis, S. sanguinis, S. salivarius, S. thermophilus)<= /p>

Аеробні грамнегативні мікроорганізми <= /u>

Acinetobacter baum= anii<= /i>

Haemophilus influenzae*

Haemophilus parainfluenzae*

Legionella pneumophila

Moraxella (Branhamella) catarrhalis*

Анаеробні мікроорганізми

Fusobacterium spp.

Prevotella spp.

Інші мікроорганізми

Chlamydophila (Chlamydia) pneumoniae*

Chlamydia trachomatis*

Coxiella burnetii

Mycoplasma genitalium

Mycoplasma hominis

Mycoplasma pneumoniae*

Види, які можуть набувати резистентності

Аеробні грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus faecalis*

Enterococcus faecium*

Staphylococcus aureus (метицилінорезистентний)⁺

Аеробні грамнегативні мікроорганізми

Enterobacter cloacae*

Escherichia coli*#

Klebsiella pneumoniae*#

Klebsiella oxytoca

Neisseria gonorrhoeae*+

Proteus mirabilis*

Анаеробні мікроорган= ізми

Bacteroides fragilis*

Peptostreptococcus spp.*

Резистентні види

Аеробні грамнегативні мікроорганізми<= /u>

Pseudomonas aeruginosa<= /p>
*

^#ESBL, є зазвичай резистентними до фторхінолонів.

⁺ > 50 % в одній чи більше краї= н.

                              <= /span>

Фармакокінетика.

Всмокт= ування та біодоступність

При пероральному прийомі моксифлоксацин швидко= та майже повністю всмоктується. Абсолютна біодоступність досягає майже 91 = ;%.

У разі застосування одноразових доз 50<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>–800 мг та добових доз 600 мг протяго= м 10 діб фармакокінетика є лінійною. Рівноважний стан досягається протягом трьох днів. Після прийому пероральної дози 400 мг пікова концентрація в крові досягається протягом 0,5–4 годин і становить 3,1 мг/л. Максимальна та мінімальна плазмові концентрації в рівноважному стані (400 мг 1 раз на добу) становлять 3,2 та 0,6 м= г/л відповідно. У рівноважному стані експозиція у межах інтервалу дозування май= же на 30 % вища, ніж після застосування першої дози.
Розподіл

Моксифло= ксацин швидко розподіляється в екстраваскулярному просторі, після застосування дози 400 мг AUC становить 35 мкг/л. Об’єм розподілу в рівноважному стані дорівнює 2 л/кг. Як встановл= ено в експериментах in vitro та ex vivo, зв’язування з білками кро= ві становить приблизно 40–42 % та не залежить від концентрації препарату.=

&nb= sp;

Пікова концентрація= (середнє геометричне) після перорального прийому одноразової дози моксифлоксацину 400 мг.

Тканина

Концентраці= я

М= ісцевий рівень – = рівень у плазмі крові

Плазма

3,1 мг/л

-

Слина

3,6 мг/л=

0,75–1,3

Вміст пухиря

1,6¹ мг/л=

1,7¹

Слизова оболонка бронхів

5,4 мг/кг<= /o:p>

1,7–2,1

Альвеолярні макрофаги

56,7 мг/кг<= /o:p>

18,6–70,0

Рідина епітеліальної вистілки

20,7 мг/л=

5–7

Гайморова порожнина

7,5 мг/кг<= /o:p>

2,0

Етмоїдальні пазухи

8,2 мг/кг

2,1

Назальні поліпи

9,1 мг/кг

2,6

Інтерстиціальна рідина

1,0² мг/л=

0,8–1,4^2,3

Жіночі статеві органи*

10,2⁴ мг/кг

1,72⁴=

* Внутрішньовенне застосування одноразової дози 400 мг.

¹ 10 годин після введення.

² Вільна концентрація.<= /o:p>

³ Від 3 до 36 годин після вв= едення дози.

⁴ В кінці інфузії.

Метаболізм<= /u>

Моксифлоксацин підлягає біотрансфо= рмації II фази і виводиться з організму нирками, а також із фекаліями/жовчю як у незміненому стані, так і у вигляді неактивних метаболітів: сульфосполук (М1= ) і глюкуронідів (М2). М1 та М2 мікробіологічно неактивні. Під час досліджень in vitro та клінічних досліджень ф= ази І не спостерігалося метаболічної фармакокінетичної взаємодії з іншими препара= тами, задіяними у біотрансформації фази І за участю ферментів системи цитохрому Р= 450. Ознаки окислювального метаболізму відсутні.

Виведення з органі= зму

Період напіввиведення препарату становить приблизно 12 годин. Середній загальний кліренс після введення 400 мг становить від 179 до 246 = мл/хв. Нирковий кліренс становить приблизно 24–53 мл/хв та свідчить про частк= ову канальцеву реабсорбцію препарату з нирок. Після прийому дози 400 мг виведення із сечею (близько 19 % – лікарський засіб у незміненому виг= ляді, близько 2,5 % – М1 та близько 14 % – М2) та калом (близько 25 % – лікарський засі= б в незміненому вигляді, близько 36 % – = М1 та відсутність виведення у вигляді М2) загалом становило близько 96 %. Супутнє застосування ранітидину та пробенециду не змінює нирковий кліренс препарату.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку та пацієнти= з низькою масою тіла

У здорових добровольців із низькою масою тіла (зокрема у жінок) та у здорових добровольців літнього віку спостерігали вищу концентрацію препарату в плазмі крові.

Ниркова недостатність.<= /i>

Не виявлено істотних змін фармакок= інетики моксифлоксацину у пацієнтів із порушенням функції нирок (включаючи пацієнті= в з кліренсом креатиніну ˃ 20 мл/хв/1,73 м²). Оскільки функція нирок знижується, концентрація метаболіту М2 (глюкороніду) збільшується до показн= ика 2,5 (у пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м^2).

Порушення функції печінки.<= /u>

За даними досліджень фармакокінетики, які проводили за участю пацієнтів= з печінковою недостатністю (клас А–С за класифікацією Чайлда – П’ю), неможливо визначити, чи є рі= зниця порівняно зі здоровими добровольцями. Порушення функції печінки було пов’яз= ане з більшою дією М1 у плазмі крові, тоді як дія вихідної лікарської речовини = була порівнянною з дією у здорових добровольців. Достатнього досвіду клінічного застосування моксифлоксацину для лікування пацієнтів із порушенням функції печінки немає.

&nb= sp;

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижченаведених бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими = до препарату мікроорганізмами (див. розділи «Особливості застосування», «Побіч= ні реакції», «Фармакологічні властивості»), у пацієнтів віком від 18 років. Мо= ксифлоксацин слід призначати тільки тоді, коли застосування антибактеріальних засобів, я= кі зазвичай рекомендують для початкового лікування нижченаведених інфекцій, є недоцільним або коли вказане лікування було неефективним.=

= Гострий бактеріальний синусит (діагностований з високим ступенем вірогідності)= .

= Загострення хронічного бронхіту (діагностоване з високим ступенем вірогідності).

= Негоспітальна пневмонія, за винятком негоспітальної пневмонії з тяжким перебігом.

= Запальні захворювання органів малого таза помірного та середнього ступеня тяжко= сті (включаючи інфекційне ураження верхнього відділу статевої системи у жі= нок, у тому числі сальпінгіт та ендометрит), не асоційовані з тубооваріальн= им абсцесом чи абсцесами органів малого таза. Таблетована форма лікарсько= го засобу Флоксейф 400 не рекомендується для застосування як монотерапія = при запальних захворюваннях органів малого таза помірного та середнього ст= упеня, але може застосовуватися в комбінації з відповідними антибактеріальними засобами (наприклад цефалоспоринами) через зростання резистентності моксифлоксацину до Neisseria gonorrhoeae (за винятком моксифлоксацинорезистентних штамів N. gonorrhoeae) (див. розділи «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).<= /span>

Таблетовану форму лікарського засобу Флоксейф 400 можна застосовувати д= ля закінчення курсу лікування, в якому стартова терапія парентеральною формою = моксифлоксацину була ефективною при таких показаннях:

- н= егоспітальна пневмонія;

- у= складнені інфекції шкіри та підшкірних структур.

Таблетована форма лікарського засобу Флоксейф 400 не рекомендується для стартового лікування будь-яких інфекцій шкіри та підшкірних структур чи у р= азі тяжкого перебігу негоспітальних пневмоній.

Слід дотримуватися офіційних інструкцій з належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

-      = Відома гіперчутливість до моксифлоксацину, до інших хінолонів чи будь-якої з допоміжних         речовин препарат= у.

-      = Вік до 18 років.

-      = Вагітність або період годування груддю (див. = розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).=

-      = Наявність в анамнезі захворювань сухожиль, пов’язаних= з лікуванням хінолонами.

У ході доклінічних і клінічних досліджень після застосування моксифлоксацину спостерігалися зміни в електрофізіології серця у вигляді подовження інтер= валу QT. Тому з міркувань безпеки препарат протипо= казано пацієнтам з:

- вродженим або діагностованим набутим подовженням інтервалу QT;<= /span>

- порушеннями електролітного балансу, зокрема при нескоригованій гіпокаліємії;

- клінічно значущою брадикардією;

- клінічно значущою серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка;

- симптоматичними аритміями в анамнезі.

Препарат не слід застосовувати одночасно з іншими препаратами, які подовжують інтервал QT (див. розділ «Взаємоді= я з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Через обмеженість клінічних даних застосування препарату також протипоказано пацієнтам з порушенням функції печінки (клас = C за класифікацією Чайлда – П’ю) та пацієнтам з підвищеним рівнем трансаміназ (у 5 разів вище верхньої межі но= рми).=

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не можна виключити адитивний ефект моксифлоксацину та інших лікарських засобів, які можуть спричинити подовження інтервалу QT. Вказана взаємодія з= більшує ризик розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікар= дію (torsade de pointes). З цієї пр= ичини застосування моксифлоксацину в комбінації з будь-яким із нижчезазначених лікарських засобів протипоказане (див. також розділ «Протипоказання»):=

-    = антиаритмічні препарати класу ІА (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);

-    = антиаритмічні препарати класу ІІІ (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);

-<= span style=3D'mso-tab-count:1'>    антипсихотичні препарати (наприклад фенотіазини, пімозид, сертиндол, галоперидол, сультоприд);

-    = трициклічні антидепресанти;

-<= span style=3D'mso-tab-count:1'>    деякі протимікробні засоби (саквінавір, спарфлоксацин, еритроміцин для внутрішньовенного введення, пентамідин, протималярійні препарати, зокрема галофантрин);

-    = деякі антигістаміни (терфенадин, астемізол, мізоластин);

-    = інші (цизаприд, вінкамін IV, бепридил, дифеманіл).

Моксифлоксацин слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають препарати, що можуть знижувати рівень калію (наприклад петльові та тіазидні діуретики, клізми та проносні засоби (у високих дозах), кортикостероїди, амфотерицин В), або препарати, дія яких пов’язана з клінічно значущою брадикардією.

Між прийомом препаратів, які містять біваленті або тривалентні катіони (таких як антациди, що містять магній чи алюміній, диданозин у таблетках, сукралфат та засоби, що містять залізо чи цинк), та моксифлоксацином необхі= дний інтервал близько 6 годин.

При одночасному застосуванні активованого вугілля і моксифлоксацину перорально у дозі 400 мг системна біодоступність препарату знижується більш ніж на 80 % внаслідок пригнічення його абсорбції. У зв’язку з цим одночасне застосування цих двох препаратів не рекомендоване (за винятком випадків передозування, див. також розділ «Передозування»).

Після багаторазового застосування = моксифлоксацину у здорових добровольців спостерігалося збільшення С_max дигоксину приблизно на 30 % у рівноваж= ному стані без впливу на AUC (площа під кривою співвідношення «концентрація = ;– час»). Отже, потреби у запобіжн= их заходах при супутньому прийомі дигоксину немає.

Під час досліджень за участю добровольців, хворих на діабет, одночасне застосування моксифлоксацину перорально та глібенкламіду призводило до зниж= ення концентрації глібенкламіду на піковому рівні приблизно на 21 %. Комбін= ація глібенкламіду з моксифлоксацином теоретично може призвести до незначної короткотривалої гіперглікемії. Однак зміни у фармакокінетиці, які спостерігалися, не призводили до змін фармакодинамічних параметрів (рівень глюкози в крові, рівень інсуліну). Таким чином, клінічно релевантної взаємо= дії між моксифлоксацином та глібенкламідом не виявлено.

Зміна значення міжна= родного нормалізованого відношення (МНВ)

У пацієнтів, які отримували пероральні антикоагулянти у поєднанні з антибактеріальними препаратами, в тому числі з фторхінолонами, макролідами, тетрациклінами, котримоксазолом та деякими цефалоспоринами, відзначалися численні випадки підвищення антикоагулянтної активності. Факторами ризику є інфекційні захворювання (і супутній запальний процес), похилий вік та загал= ьний стан пацієнта. У зв’язку з цими обставинами важко оцінити, що спричиняє від= хилення показника міжнародного нормалізо= ваного відношення (МНВ): інфікування чи лікування. Доцільним може бути част= іший контроль МНВ. У разі необхідності слід провести належне коригування дози пе= рорального коагулянта.
Речовини, для яких була доведена відсутність клінічно вагомої взаємодії= з моксифлоксацином: ранітидин, кальцієві добавки, теофілін, пероральні контрацептиви, циклоспорин, ітраконазол, морфін при парентеральному введенн= і, пробенецид. Дослідження in vitro ферментів цитохрому Р450 у людини підтвердили вищезазначене. Отже, метаболі= чна взаємодія через ферменти цитохрому Р450 є малоймовірною.<= /p>
Абсорбція моксифлоксацину не залежить від вживання їжі (включаючи молоч= ні продукти). Зважаючи на це, моксифлоксацин можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Особливості засто= сування.

Переваги лікування моксифлоксацином, особливо у випадку нетяжких інфекц= ій, необхідно оцінювати, беручи до уваги інформацію, яка міститься у цьому розд= ілі.

Подовження інтервалу QT_c<= /span> та клін= ічні умови, за яких можливе подовження інтервалу QT_c<= /span>

При застосуванні моксифлоксацину в деяких пацієнтів можливе збільшення інтервалу QT на елект= рокардіограмі. Аналіз результатів ЕКГ показав, що подовження інтервалу QT_c при застосу= ванні моксифлоксацину становило 6 мс ± 26 мс (1,4 % порівняно з вихідним рівнем). Оск= ільки у жінок порівняно з чоловіками відзначається довший інтервал QT, вони можуть = бути більш чутливими до препаратів, які подовжують інтервал QT. Пацієнти літнього віку також можуть бути більш сприйнятливими до асоційованих з препаратом ефектів щодо інтервалу QT.

Пацієнт= ам, які приймають моксифлоксацин, с= лід з обережністю застосовувати препарат= и, що можуть призвести до зниження рівнів калію (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Слід з обережніст= ю = призначати моксифлоксацин пац= ієнтам з триваючими проаритмогенними станами (особливо жінкам та пацієнтам літнього віку), такими як гостра міокардіальна ішемія або подовження інтервалу QT, оскільки це підвищує = ризик розвитку шлуночкових аритмій, включаючи «піруетну» шлуночкову тахікардію (torsade de pointes), і зупинк= и серця (див. розділ «Протипоказання»). Ступінь подовження інтервалу QT може підвищуватись із підвищенням конце= нтрації препарату. Тому не слід пе= ревищувати рекомендовану дозу.

Якщо під час лікування препаратом виникають симптоми аритмії, слід припинити лікування та зробити ЕКГ.

Підвищена чутливість / алергічні реакції

Повідомлялось про випадки розвитку гіперчутливості й алергічних реакцій після першого застосування фторхінолонів, включаючи моксифлоксацин. Анафілактичні реакції можуть набувати форми небезпечного для життя шоку, навіть після пер= шого застосування препарату. У випадках клінічного прояву тяжких реакцій гіперчутливості необх= ідно припинити застосування моксифлоксацину та розпочати відповідну терапію (наприклад протишокову).

Тяжкі порушення функції печінки=

При застосуванні моксифлоксацину повідомлялося про випадки фульмінантн<= /span>ого гепатиту, що потенційно призводить до печінкової недостатності (у т. ч. з летальним наслід= ком) (див. = розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення симптомів фульмінантного гепатиту, та= ких як астенія, що швидко розвивається та супроводжується жовтяницею, темною се= чею, схильністю до кровотеч або печінковою енцефалопатією, пацієнтам рекомен= дується проконсу= льтуватися з лікарем перед тим, як продовжувати лікування.

У разі виникнення симптомів дисфункції печінки необхідно провести аналізи функції печiнки / обстеження.

Тяжкі бульозні шкірні реакції
Повідомлялося про бульозні реакції шкіри при застосуванні моксифлоксацину, такі як синдром Стівенса – Джонсона<= /em> або токсичний епідер= мальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо виникають р= еакції з боку шкіри та/або слизової оболонки, пацієнту слід негайно звернути= ся до лікаря, перш ніж продовжувати лікування.

Пацієнти, схильні до розвитку судом=

Відомо, що хінолони можуть спровокувати розвиток судомних нападі= в. Моксифлоксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам із розладами центральної нервової сист= еми (ЦНС) або з іншими факторами ризику, що можуть спричинити судомні напади або знизити судомний поріг. У разі виникнення судом необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів.

Периферична невропатія

У пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи моксифлоксацин, спостеріг= алися випадки сенсорної або <= /i>сенсорно<= /em>-рухової полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. Пацієнтам, які отримують лікува= ння моксифлоксацином, рекомендується п= овідомити лікаря про розвиток таких симптомів невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, перш ніж продовжувати лікування, для попередження розви= тку необоротних станів (див. розділ «Побічні реакції»).

Реакції з боку психіки

Реакції з боку психіки можуть розвиватися навіть після першого застосув= ання хінолонів, включаючи моксифлоксацин. У рідкісних випадках депресія або психотичні реакції призводили до виникнення суїцидальних думок та розвитку самоагресії, зокрема спроб самогубства (див. розділ «Побічні реакції»). У р= азі виникнення у пацієнта таких реакцій необхідно припинити застосування моксифлоксацину та вжити відповідних заходів. Рекомендовано з обережністю призначати моксифлоксацин пацієнтам, які страждають психозами, та пацієнтам, які мають в анамнезі психічні захворювання.

Діарея, асоційована із застосуванням антибіотиків, включаючи коліт

У зв’язку із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії, в тому чи= слі моксифлоксацину, повідомлялося про= виникнення антибіотикасоційованої діареї<= /em> (ААД) та= антибіотикасоцій= ованого коліту (ААК), включаючи <= /span>псевдомембранозн= ий коліт і діарею= , асоційовану з Clostridium difficile, які за ступенем тяжкості варіюють від помір= ної діареї до коліту з <= em>летальним= наслідком. Тому важливо зва= жати на можливість такого діагнозу в пацієнтів, у яких під час або після застосування моксифлоксацину спостерігається тяжка діарея. Якщо підозрюється чи підтверджується<= /em> ААД або = ААК, лікування протимікробними засобами, включаючи мокси= флоксацин, слід п= рипинити та негайно розпочати відповідні терапевтичні заходи. Крім цього, необхідно вжити належних санітарно-епідемічних заходів з метою зменшення ризику перед= ачі інфекції. Препарати, що пригнічують перистальтику, протипоказані пацієнтам= , у яких спостерігається серйозна діарея.

Пацієнти з тяжкою міастені= єю

Моксифл= оксацин слід застосовувати з обережністю пацієнтам з міастенією гравіс у зв’язку з можливістю загострення симптомів.

Запалення сухожиль, розрив сухожиль=

Запален= ня та розрив сухожиль (особливо ахіллового сухожилля), іноді білатеральні, можуть= спостерігатися в разі лікування із застосуванням хінолонів, включаючи моксифлоксацин, наві= ть протягом перших 48 годин від початку лікування. Повідомлялося також про такі випадки, що спостерігалися через декілька місяців після припинення лікуванн= я. Під час терапії хінолонами, в тому числі моксифлоксацином, існує підвищений ризик розвитку запалення та розриву сухожиль, зокрем= а у пацієнтів літнього віку і хворих, які отримують супутню терапію кортикостероїдами. При перших симптомах запалення або болю пацієнтам слід припинити лікування моксифлоксацином, забезпечити спокій ураженій(им) кінцівці(кам) та нега= йно звернутися до лікаря для отримання відповідного лікування (наприклад наклад= ення шини) ураженого сухожилля (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції»= ).

Паці= єнти з порушенням функції нирок

Слід з обережністю застосувати моксифлоксацин пацієнтам похилого= віку з розладами функцій нирок, якщо вони не спроможні підтримувати належний обс= яг рідини в організмі, оскільки зневоднення підвищує ризик виникнення ниркової недостатності.

Порушення з боку о= рганів зору

Якщо спостерігається погіршення зору або інший вплив на органи зору, слід негайно звернутися до лікаря-офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспорт= ом або роботі з іншими механізмами», «Побічні реакції»).

Дисг= лікемія

Як і при застосуванні всіх фторхінолонів, при застосуванні моксифлоксац= ину спостерігалися відхилення від норми показників глюкози в крові, включаючи гіпоглікемію та гіперглікемію. Серед пацієнтів, які застосовували моксифлоксацин, дисглікемія розвивалася переважно у пацієнтів літнього віку, хворих на діабет, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічн= ими лікарськими засобами (наприклад сульфонілсечовина) або інсуліном. Для паціє= нтів з діабетом рекомендоване ретельне спостереження рівнів глюкози в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика реак= цій фотосесибілізації

При застосуванні хінолонів у пацієнтів відзначаються реакції фотосенсиб= ілізації. Проте = дослідження показали, що моксифло= ксацин відрізняється нижчим ризиком виникнення фотосенсибілізації. Незважаючи на це= , слід рекомендувати пацієнтам уникати як ультрафіолетового опромінення, так і тривалої та/або інтенсивної дії<= em> сонячног= о світла під час лікування мок= сифлоксацином.

Пацієнти, які стра= ждають на дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з недоста= тньою активністю глюкозо-6-фосфатдегідроген= ази у сімейному або особистому анамнезі під час лікування хінолонами мають схильність до гемолітичних реакцій. Тому таким пацієнтам слід з обережністю застосувати моксифлоксацин.

Паці= єнти з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази = Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози=

Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіциту лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози та галактози не слід прий= мати цей препарат. Якщо у Вас встановлено непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб. <= /o:p>

Пацієнти із запальними захворюваннями органів малого таза

Пацієнтам з ускладненим запальним захворюванням органів малого таза (наприклад асоційованим з трубно-яєчниковим абсцесом або абсцесом малого та= за), для яких вважається необхідним проведення внутрішньовенної терапії, лікуван= ня препаратом Флоксейф 400 у формі таблеток, вкритих оболонкою, по 400 мг не рекомендується.

Запальне захворювання органів малого таза може бути спричинено бактеріє= ю Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ю до фторхінолонів. Тому в таких випадках емпіричне застосування моксифлоксацину необхідно призначати одночасно з іншим відповідним антибіотиком (наприклад цефалоспорином), якщо неможливо повністю виключити наявність Neisseria gonorrhoeae, резистентно= ї до моксифлоксацину. Якщо після 3 днів лікування не відбувається покращання клінічного стану, терапію слід переглянути.

Пацієнти зі специфічними ускладненими інфекц= іями шкіри та підшкірної клітковини

Клінічна ефективність внутрішньовенного застосування моксифлоксацину в = разі лікування тяжкої інфекції, пов’язаної з опіками, фасцитом та діабетичною стопою, що супроводжується остеомієлітом, не встановлена.=

Вплив на біологічні тести<= /u>

Лікування із застосуванням моксифлоксацину може перешкоджати проведенню= культурального аналізу щодо виявлення Mycobacteriu= m spp. у зв’язку з пригніченням мікробіологічного росту, що, у свою чергу, мож= е спричинити хибнонегативні результати.

Пацієнти з інфекціями, викликаними метицилінорезистентним золотистим стафілококом (МРЗС)=

Моксифлоксацин не рекомендується для лікування інфекцій, спричинених метициліно-резистентним золотистим стафілококом (МРЗС). У випадку підозрюва= ної або підтвердженої інфекції, спричиненої МРЗС, необхідно розпочати лікування відповідним антибактеріальним засобом (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Діти

Моксифлоксацин спричиняє ураження хрящів у молодих тварин (див. розділ «Фармакологічні властивості»), тому застосування препарату дітям (віком до = 18 років) протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Застосування у період вагітності або годуван= ня груддю.

Вагітність

Безпека застосування моксифлоксацину у період вагітності не встановлена. Результати досліджень на тваринах вказують на репродуктивну токсичність (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Потенційний ризик для людини не встановлений.

У зв’язку з виявленим= ризиком пошкодження фторхінолонами опорних суглобів у молодих тварин (за експериментальними даними) та з випадками оборотних уражень суглобів у діте= й, які отримували лікування деякими фторхінолонами, моксифлоксацин протипоказа= но призначати вагітним жінкам (див. розділ «Протипоказання»).

Годування груддю

Моксифлоксацин, як і = інші хінолони, як показано, спричиняє ураження хрящів суглобів молодих тварин. Результати доклінічних досліджень свідчать, що невелика кількість моксифлоксацину може потрапляти у грудне молоко. Немає даних щодо застосува= ння препарату жінкам, які годують груддю. Тому в період годування груддю застосування моксифлоксацину протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).<= o:p>

Фертильність

Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

= Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими меха= нізмами.

Досліджень впливу моксифлоксацину на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими= механізмами не проводили. Однак фторхінолони, включаючи моксифлоксацин, можуть погіршув= ати здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами через= виникнення реакцій з боку центральної нервової системи (наприклад запаморочення, гостра тимчасова втрата зору або гостра короткотривала втрата свідомості, непритомність) (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати спостерігати за своєю реакцією на моксифлоксацин перед тим, як керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Рекомендується приймати по 1 таблетці (400 мг) моксифлоксацину на добу.=

Спосіб застосування

Таблетки слід приймати не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю во= ди. Лікарський засіб можна приймати незалежно від часу вживання їжі.

Триваліс= ть терапії

Тривалість терапії таблетованою формою моксифлоксацину залежить від типу інфекції і становить:

- загострення хронічного бронх= іту – 5–10 днів;

- нег= оспітальна пневмонія – 10 днів;

- гос= трий бактеріальний синусит= – 7 днів;

- зап= альні захворювання органів малого таза помірного та серед= нього ступеня – 14 днів.

Ступінчаста (внутрішньовенна / пероральна) терапія

Під час досліджень ступінчастої терапії більшість пацієнтів переходила з внутрішньовенного на пероральний шлях введення моксифлоксацину протягом 4 д= нів (негоспітальна пневмонія) або 6 днів (ускладнені інфекції шкіри та підшкірн= их тканин). Рекомендована загальна тривалість лікування моксифлоксацином у фор= мі розчину і таблеток становить 7–14 днів при негоспітальних пневмоніях та 7–21 день при ускладнених інфекціях шкіри та підшкірних тканин.

Перевищувати вказану дозу (400 мг 1 раз на добу) та тривалість лікування для будь-якого показання не рекомендується.

Порушення функції нирок/печінки

Для пацієнтів із нирковою недостат= ністю помірного та середнього ступеня тяжкості (у тому числі при кліренсі креатиніну < 30 мл/хв= /1,73 м²), а також для пацієнтів, які перебувають на безперервному гемодіалізі та довготривалому амбулаторному перитонеальному діалізі, корекція дози не потр= ібна (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Пацієнтам із порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна (див. також розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку/ пацієнти з низькою масою тіла

Корекція дози = для пацієнтів літнього віку / пацієнтів з низькою масою тіла не потрібна.<= /o:p>

Діти.

= Моксифлоксацин протипоказаний дітям (віком до 18 років). Ефективність та безпека застосува= ння моксифлоксацину дітям не встановлені (див. також розділ «Протипоказання»).<= o:p>

&= nbsp;

Передозування. =

У разі випадкового передозування жодні специфічні заходи не потрібні. У разі передозування слід орієнтуватися на клінічну картину і проводити симптоматичну підтримувальну терапію та ЕКГ-моніторинг, зважаючи на можливі= сть подовження інтервалу QT.

Одночасне застосування активованого вугілля з дозою моксифлоксацину 400= мг перорально призведе до скорочення системної доступності лікарського засобу більше ніж на 80 %. У разі передозування в результаті перорального прийому лікарського засобу застосування активованого вугілля на початковій стадії абсорбції може бути ефективним для запобігання збільшенню системної дії моксифлоксацину.

Побічні реакції.

В кожній групі небажані явища наведені у порядку зменшення їхньої тяжко= сті. Частота визначена таким чином: часті (≥ 1/100, < 1/10); нечас= ті (≥ 1/1000, < 1/100); поодинокі (≥ 1/10000, < 1/= 1000); рідкісні (< 1/10000).

Усі побічні реакції спостерігалися з частотою менше 3 %, за винятком ну= доти та діареї.

Класи систем органів (MedDRA)<= /p>

Часті

Нечасті

Поодинокі

Рідкісні

Інфекційні ускладнення

Суперінфекція, що виникла внаслідок бактер= іальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози

<= /span>

З боку кровоносної та лімфатичної систем

<= /span>

Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія,

тромб= оцитемія,

еозин= офілія,

подов= ження протромбінового часу/ збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого віднош= ення)

Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МН= В,

агранулоцитоз

З боку імунної системи

<= /span>

Алерг= ічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)

Анафі= лаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю),

алерг= ічний набряк/

ангіо= невротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. роз= діл «Особливості застосування»)=

<= /span>

Порушення метаболізму та харчування

<= /span>

Гіпер= ліпідемія

Гіпер= глікемія, гіперурикемія

Гіперглікемія

Психічні розлади

<= /span>

Реакц= ії тривожності,

підви= щення психомоторної активності/

збудж= ення

Лабіл= ьність настрою, депресія (у рідкісних випадках із самоагресією, такою як суїцидальні ідеї= /думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»),

галюц= инації

Деперсоналізація,

психотичні реакції (інколи із самоагресією= , такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливо= сті застосування»)

<= /span>

З боку нервової системи

Головний біль, запаморочення

Парестезії/

дизестезії, порушення смаку (включаючи аге= взію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади= сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість

Гіпес= тезія, порушення нюху

(вклю= чаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи ро= злад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними кліні= чними проявами (у тому числі напади grand mal [див. розділ «Особливості застосування»]), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія

Гіперестезія

З боку органів зору

Поруш= ення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦН= С [див. розділ «Особливості застосування»])

=

Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС [див. розділи «Особливості застосування» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими ме= ханізмами»])

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

=

Дзвін= у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)<= /p>

З боку серця

Подовження QT-інтервалу у хворих з гіпокаліємією (див. розділи «Особливості застос= ування» та «Проти-показання»)

Подов= ження QT-інтервалу (див. розділ «Особливості засто= сування»), посилене серцебиття,

тахік= ардія, фібриляція передсердь, стенокардія

Шлуно= чкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)=

=

Неспецифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes [див. розділ «Особливості застосування»]) =

зупинка серця (див. розділ «Особливості за= стосування»)

З боку судинної системи<= /p>

Вазод= илатація

Артер= іальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія

Васкуліт

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Задиш= ка (включаючи астматичний стан)

=

<= /p>

З боку травного тракту

Нудота, блювання, біль у животі, діарея

Зниже= ння апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія,

флату= ленція, гастрит, підвищення рівня амілази

Дисфа= гія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдо-мембран= озний коліт, у рідкісних випадках із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розділ «Особливості застосування»)

<= /p>

Гепатобіліарні порушення=

Підвищення рівня трансаміназ

Поруш= ення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ [лактатдегідро-генази]), підвищен= ня рівня білірубіну, підвищення рівня ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази),<= o:p>

підви= щення в крові рівня лужної фосфатази

Жовтя= ниця, гепатит (переважно холестатичний)

Фульмінантний гепатит, що може призвести д= о розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслід= ком [див. розділ «Особливості застосу= вання»])

З боку шкіри та підшкірної клітковини=

Сверб= іж,

висип= ання, кропив’янка,

сухіс= ть шкіри

=

Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса= –= Джонсо= на або токсичний епідермальний некроліз (що загрожують життю [див. розділ «Особливості застосування»])

З боку опорно-рухової системи

Артра= лгія,

міалг= ія

Тенди= ніт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість

Розрив сухожиль = (див. розділ «Особливості застос= ування»), артрити, ригідність м’язів, = загострення симптомів myasthenia gravis= (див. розділ «Особливості застос= ування»)

З боку нирок та сечовидільного тракту=

Дегід= ратація

Поруш= ення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини та креатиніну плазми кро= ві), ниркова недостатність

<= /p>

Загальні розлади

Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість),

відчу= ття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз

Набря= к

<= /p>

У рідкісних випадках після лікування іншими фторхінолонами було зареєстровано такі побічні реакції, які могли б також спостерігатися при застосуванні моксифлоксацину: гіпернатріємія, гіперкальціємія, гемолітична анемія, рабдоміоліз, реакції фотосенсибілізації (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції=

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації препарату= є важливими. Вони дозволяють проводити безперервний моніторинг співвідношення= між користю та ризиками застосування лікарського засобу. Працівники системи охо= рони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.=

Термін придатності. = 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці<= span lang=3DUK style=3D'font-weight:normal;mso-bidi-font-weight:bold'> при темпе= ратурі не вище 25 °C.

Упаковка.=

По 5 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

По 7 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній пачці.

По 5 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. МСН Лабораторіс Прайвіт Лімітед / MSN Labora= tories Private Limited<= /span>

Місцезнаходження виробника та адре= са місця провадження його діяльності.

Дільниц= я № 42, промислова зона Анріч, Боларам, округ Сангаредді-502 325, штат Теланга= на, Індія / Plot No. 42, Anrich Industrial Estate, Bollaram, Sangareddy Distr= ict - 502&= nbsp;325, Telangana State, India= .

Заявник. МСН Лабораторіс Пвт. Лтд. / MSN Laboratories Private Ltd

Місцезнаходження заявника.

МСН Хаус= , Плот № С-24, Індастріал Естет, Санатх Нагар, Хайдрабад-500 018, Телангана, Ін= дія / MSN House, Plot No. C-24, Industrial Estate, Sanath Nagar, Hyderabad-500 018, Telangana, India.

&nb= sp;

Тканина	Концентраці= я	М= ісцевий рівень – = рівень у плазмі крові
Плазма	3,1 мг/л	-
Слина	3,6 мг/л=	0,75–1,3
Вміст пухиря	1,6¹ мг/л=	1,7¹
Слизова оболонка бронхів	5,4 мг/кг<= /o:p>	1,7–2,1
Альвеолярні макрофаги	56,7 мг/кг<= /o:p>	18,6–70,0
Рідина епітеліальної вистілки	20,7 мг/л=	5–7
Гайморова порожнина	7,5 мг/кг<= /o:p>	2,0
Етмоїдальні пазухи	8,2 мг/кг	2,1
Назальні поліпи	9,1 мг/кг	2,6
Інтерстиціальна рідина	1,0² мг/л=	0,8–1,4^2,3
Жіночі статеві органи*	10,2⁴ мг/кг	1,72⁴=

Класи систем органів (MedDRA)<= /p>	Часті	Нечасті	Поодинокі	Рідкісні
Інфекційні ускладнення	Суперінфекція, що виникла внаслідок бактер= іальної чи грибкової резистентності, наприклад оральний чи вагінальний кандидози			<= /span>
З боку кровоносної та лімфатичної систем	<= /span>	Анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, тромб= оцитемія, еозин= офілія, подов= ження протромбінового часу/ збільшення МНВ (міжнародного нормалізованого віднош= ення)		Підвищення рівня протромбіну/ зменшення МН= В, агранулоцитоз
З боку імунної системи	<= /span>	Алерг= ічні реакції (див. розділ «Особливості застосування»)	Анафі= лаксія, включаючи рідкісні випадки шоку (що загрожує життю), алерг= ічний набряк/ ангіо= невротичний набряк, включаючи набряк гортані (що потенційно загрожує життю) (див. роз= діл «Особливості застосування»)=	<= /span>
Порушення метаболізму та харчування	<= /span>	Гіпер= ліпідемія	Гіпер= глікемія, гіперурикемія	Гіперглікемія
Психічні розлади	<= /span>	Реакц= ії тривожності, підви= щення психомоторної активності/ збудж= ення	Лабіл= ьність настрою, депресія (у рідкісних випадках із самоагресією, такою як суїцидальні ідеї= /думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюц= инації	Деперсоналізація, психотичні реакції (інколи із самоагресією= , такою як суїцидальні ідеї/ думки або спроби самогубства) (див. розділ «Особливо= сті застосування») <= /span>
З боку нервової системи	Головний біль, запаморочення	Парестезії/ дизестезії, порушення смаку (включаючи аге= взію у рідкісних випадках), сплутаність свідомості та втрата орієнтації, розлади= сну (переважно безсоння), тремор, вертиго, сонливість	Гіпес= тезія, порушення нюху (вклю= чаючи втрату нюху), патологічні сновидіння, порушення координації (включаючи ро= злад ходи внаслідок запаморочення або вертиго), судомні напади з різними кліні= чними проявами (у тому числі напади grand mal [див. розділ «Особливості застосування»]), порушення уваги, розлади мовлення, амнезія, периферична нейропатія та полінейропатія	Гіперестезія
З боку органів зору		Поруш= ення зору, включаючи диплопію та нечіткість зору (особливо під час реакцій з боку ЦН= С [див. розділ «Особливості застосування»])	=	Транзиторна втрата зору (особливо під час реакцій з боку ЦНС [див. розділи «Особливості застосування» та «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими ме= ханізмами»])
З боку органів слуху та вестибулярного апарату		=	Дзвін= у вухах, порушення слуху, включаючи глухоту (зазвичай оборотну)<= /p>
З боку серця	Подовження QT-інтервалу у хворих з гіпокаліємією (див. розділи «Особливості застос= ування» та «Проти-показання»)	Подов= ження QT-інтервалу (див. розділ «Особливості засто= сування»), посилене серцебиття, тахік= ардія, фібриляція передсердь, стенокардія	Шлуно= чкові тахіаритмії, непритомність (тобто гостра та короткочасна втрата свідомості)= =	Неспецифічні аритмії, «піруетна» шлуночкова тахікардія (torsade de pointes [див. розділ «Особливості застосування»]) = зупинка серця (див. розділ «Особливості за= стосування»)
З боку судинної системи<= /p>		Вазод= илатація	Артер= іальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія	Васкуліт
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння		Задиш= ка (включаючи астматичний стан)	=	<= /p>
З боку травного тракту	Нудота, блювання, біль у животі, діарея	Зниже= ння апетиту та зменшення вживання їжі, запор, диспепсія, флату= ленція, гастрит, підвищення рівня амілази	Дисфа= гія, стоматит, асоційований із застосуванням антибіотика коліт (включаючи псевдо-мембран= озний коліт, у рідкісних випадках із загрозливими для життя ускладненнями) (див. розділ «Особливості застосування»)	<= /p>
Гепатобіліарні порушення=	Підвищення рівня трансаміназ	Поруш= ення функції печінки (включаючи підвищення рівня ЛДГ [лактатдегідро-генази]), підвищен= ня рівня білірубіну, підвищення рівня ГГТП (гамма-глутаміл-транспептидази),<= o:p> підви= щення в крові рівня лужної фосфатази	Жовтя= ниця, гепатит (переважно холестатичний)	Фульмінантний гепатит, що може призвести д= о розвитку небезпечної для життя печінкової недостатності (у т.ч. з летальним наслід= ком [див. розділ «Особливості застосу= вання»])
З боку шкіри та підшкірної клітковини=		Сверб= іж, висип= ання, кропив’янка, сухіс= ть шкіри	=	Бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса= –= Джонсо= на або токсичний епідермальний некроліз (що загрожують життю [див. розділ «Особливості застосування»])
З боку опорно-рухової системи		Артра= лгія, міалг= ія	Тенди= ніт (див. розділ «Особливості застосування»), посмикування м’язів, судоми м’язів, м’язова слабкість	Розрив сухожиль = (див. розділ «Особливості застос= ування»), артрити, ригідність м’язів, = загострення симптомів myasthenia gravis= (див. розділ «Особливості застос= ування»)
З боку нирок та сечовидільного тракту=		Дегід= ратація	Поруш= ення функції нирок (включаючи збільшення рівня азоту сечовини та креатиніну плазми кро= ві), ниркова недостатність	<= /p>
Загальні розлади		Загальна слабкість (в основному астенія чи втомленість), відчу= ття болю (включаючи біль у попереку, грудній клітці, біль у кінцівках, болючість у проекції малого таза), гіпергідроз	Набря= к	<= /p>