ІНСТРУКЦІЯ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНФЛАМІН

(INFLAMIN)

Скл= ад:

д= іюча речовина: meloxicam;

1 супозиторій містить = мелоксикаму 15 мг;

допоміжна речовин= а: твердий жир.

Лікарська форма. Супозиторії ректальні.

Основні фізико-хіміч= ні властивості: супо= зиторії світло-жовтого з зеленуватим відтінком кольору, кулеподібної форми. Допускається наявність нальоту на поверхні супозиторію= .

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби.

Код ATХ M01A C06.

<= /span>

Фармакологічні власт= ивості.

Фармакодинаміка.

Інфламін – це нестероїдний протизапальний лікарський засіб класу енолієвої кислоти, що чи= нить протизапальну, аналгетичну та жарознижуючу дію. Інфламін має високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм зазначених ефектів може полягати у здатності Інфламіну інгібувати біоси= нтез простагландинів – медіаторів запалення.

Безпечн= іший механізм дії Інфламіну пов’яз= ується із селективним інгібуванням циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) порівняно з циклооксигеназою-1 (ЦОГ-1). Терапевтичний ефект НПЗЗ пов’язаний з інгібуван= ням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до побічних ефектів з б= оку шлунка та нирок.

Селекти= вність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена баг= атьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo. <= /span>Інфламін (15&nb= sp;мг) переважно інгібує ЦОГ-2 ex vivo, що підтверджується більшим інгібуванням продукції PGE₂ у відповідь = на стимуляцію ліпополісахаридом порівняно з продук= цією тромбоксану у згорнутій крові (ЦОГ-1). Ці ефекти – доз= озалежні. = Інфламін не впл= иває на агрегацію тромбоцитів або на час кровотечі при застосуванні рекомендованих = доз ex vivo, тоді як індометаци= н, диклофенак, ібупрофен і на= проксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів і подовжують кровотечу.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок і кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксик= аму порівняно зі стандартними дозами інших НПЗЗ.

Фармакокінетика.

Мелокси= кам добре абсорбується з травного тракту, що відображається у високій абсолютні= й біодоступності (89%).

Було продемонстровано біоеквівалентність супозиторіїв капсулам. При застосуванні одного супозиторію максимальна концентрація мелоксикаму у плазмі крові досягається після 5-6&n= bsp;годин.

Стабіль= ні концентрації досягаються на 3-5-ту добу.

Однораз= овий прийом добової дози зумовлює концентрацію препарату у плазмі крові з віднос= но невеликими коливаннями між піковою і найнижчою її точкою у межах від 0,8-2&= nbsp;мкг/мл для дозування по 15 мг (С_min і = C_max у стабільній рівноважній концентрації).

Максима= льна стабільна рівноважна концентрація у плазмі крові після застосування супозиторіїв досягається після приблизно 5 годин.

Безпере= рвне лікування протягом тривалого періоду (наприклад 6 місяців) не призводи= ло до змін фармакокінетичних параметрів порівняно з параметрами після 2 тижнів застосування мелоксикаму по 15 мг на д= обу. Будь-які зміни є також малоймовірними і при тривалості лікування більше 6 місяців.

Розподіл. У плаз= мі понад 99% зв’язується з білками плазми крові (переважно з альбуміном). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину у концентрації приблизно вдвічі меншій, ніж у плазмі крові.

Об’єм р= озподілу низький, у середньому 11 літрів. Індивідуальні відхилення становлять 3= 0-40%.

Біотрансформація. Мелокс= икам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінц= і. Мелоксикам майже повністю метаболізується до чотирьох фармакологічних інерт= них метаболітів. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60% дози), формуєть= ся шляхом окислення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикам, що також виділяється меншою мірою (9% дози). Дослідження in vitro припускають, що CY= P2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP3А4 ізоензими сприяють меншою мірою. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16% та 4% призначеної дози відповідно.

Виведення. Екскре= ція мелоксикаму – переважно у формі метаболітів – чиниться в однаковій кількост= і із сечею та калом. Менше 5% добової дози виділяється незмінною в кал, тоді як тільки сліди незмінних складових виділяються в сечу. Період напіввиведення становить приблизно 20 годин.

Плазмов= ий кліренс становить 8 мл/хв.

Особливі категорії пацієнтів.

Печінкова та ниркова недостатність. Печінкова або ниркова недостатність суттєво = не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. При термінальній нирковій недостатності зростання об’єму розподілу може призвести до підвищення концентрації вільного мелоксикаму.

Пацієнти літнього віку. Середній плазмовий кліренс у стабільній рівноважній концентрації у людей літнього віку був дещо нижчим, ніж у молодих.

=

Клінічні характерист= ики.

Показання.

Симптоматичне лікування:

– больового синдрому при остеоартритах (артрозах, дегенерат= ивних захворюваннях суглобів);

– ревматоїдних артритів;

– анкілозивних спондилітів.

Протипоказання.

Відома гіперчутливість<= /span> до мелоксикаму або до інших компонентів препарату.

Інфламін не можна призначати пацієнтам, які мають си= мптоми бронхіальної астми, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янк= у, пов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), оскільки можливі реакції перехресної гіперчутливості.

Також протипоказаннями є:

– активна форма або нещодавня поява = виразки у травному тракті / перфорації;

– вагітність= та період грудного годування (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– дитячий ві= к (до 18 років);

– шлунково-к= ишкова кровотеча або перфорація, пов’язана з попередньою терапією НПЗЗ, в анамнезі= ;

– проктит в = анамнезі та ректальна кровотеча;

– активна аб= о рецидивуюча пептична виразка / кровотеча в анамнезі (= два або більше окремі підтверджені випадки виразки або кровотечі);

– запальне захворювання товстого кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразко= вий коліт);

– тяжка печі= нкова недостатність;

– тяжка нирк= ова недостатність без застосування діалізу;

– шлунково-к= ишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згорта= ння крові;

– інші поруш= ення гемостазу або супутня терапія антикоагулянтами;

– тяжка серц= ева недостатність.

Не застосовувати для= лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванн= і.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.<= /i>

Дослідження щодо вза= ємодії проводили лише з участю дорослих.

Ризики, пов’язані з = гіперкаліємією. Деякі лікарські засоби можуть сприяти гіперкаліємії: калієві солі, кал= ійзберігальні діуретики, інгібітори ангі= отензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗЗ, гепарини= (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм.=

Розвиток гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані = з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у ра= зі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовувати супутн= ьо з мелоксикамом.

Фармакодин= амічні взаємодії= .

НПЗЗ та ацетилсаліци= лова кислота. Не рекомендується поєднання з іншими НПЗЗ (див. розділ «Особливості застосування»), зокрема з ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥500 мг за один прийом або ≥3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (нап= риклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або г= епарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати еф= екти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗЗ й антикоагулянтів чи гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних доз= ах (див. розділ «Особливості застосування»).

В інших випадках (наприклад, у разі призначення в профілактичних дозах) застосування гепарину потребує обережності через підвищений ризик кровотеч. Необхідний ретельний контроль МНВ (міжнародного нормалізованого відношення), якщо доведена неможливість уникнення такої комбінації.

Тромболіти= чні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічен= ня функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі.=

Діуретики<= /span>, інгібіто= ри АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших= антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких паціє= нтів з порушенням функції нирок (наприклад, пацієнти з дегідратацією або пацієнти літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ і лікарських засобів, що пригнічують ц= иклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, зокрема до гострої ниркової недостатності, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід засто= совувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отриму= вати адекватну кількість рідини, а також у них слід контролювати ниркову функцію після початку сумісної терапії та періодично надалі (див. розділ «Особливос= ті застосування»).

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад β-адреноблокатори). Можливе з= ниження антигіпертензивного ефекту β-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклосп= орин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗ= З внаслідок медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролюв= ати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Контрацепція<= /i>. Повідомл= ялося, що НПЗЗ зменшують ефективність внутрішньоматкових засобів, але ці дані потребують подальшого підтвердження.=

Деферасірокс.= Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу підвищує ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід виявляти обережність у разі поєднання цих лікарських засобів.

Фармакокін= етична взаємодія= : вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>

Літій. Є дані, щ= о НПЗЗ підвищують концентрацію літію у плазмі крові (внаслідок зниження ниркової екскреції літію), що може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію і НПЗЗ не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у пла= змі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрекса= т. НПЗЗ= можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим= самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендуєть= ся супутньо застосовувати НПЗЗ пацієнтам, які приймають = високу дозу метотрексату (понад 15 мг/тиждень) (д= ив. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗЗ і метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які отримують низьку дозу метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У разі коли потрібне комбінов= ане лікування, необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності, коли прийом НПЗЗ і метотрек= сату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень м= етотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати= , що гематологічна токсичність метотрексату може зро= стати при лікуванні НПЗЗ (див. вище, а також розділ «Побічні реакції»).

Пеметрексе= д. <= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>Коли потрібне супутнє застосування= мелоксикам= у з пеметрекседом пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв), прийом мелоксикаму слід призупинити за= 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і на 2 дні після введення. Я= кщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, стан пацієнтів потрібно ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупрес= ії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

У пацієнтів із норма= льною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл/хв) доза 15 мг мелоксикаму може зменшити елімінацію пеметрекседу, а отже збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із пеметрекседом. Таким чином, слід обережно призначати дозу 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом пацієнтам з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥80 мл= /хв).

Фармакокін= етична взаємодія= : вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:UK'>

Холестирам= ін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму внаслідок порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50% і період напіввиведення знижується до 13±3 год. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Фармакокін= етична взаємодія= : вплив комбінації мелоксикаму та інших лікарських засобів на фармакокінетику.

Пероральні антидіабетичні засоби (похідні с= ульфонілсечовини, натеглінід). Мелоксикам майже пов= ністю виводиться за рахунок метаболізму в печінці, який приблизно на дві третини опосередкований ферментами цитохрому (CYP) Р450 (основний шлях – CYP 2C9 і допоміжний шлях – CYP 3A4) та на одну третину – іншими шляхами, наприклад шляхом пероксидазного окислення. Слід брати до уваги можливість фармакокінет= ичних взаємодій при одночасному введенні мелоксикаму і лікарських засобів, які яв= но пригнічують або метаболізуються CYP 2C9 та/або CYP 3A4. Взаємодії, опосередкованої CYP 2C9, можна очікувати у разі поєднання з такими лікарськ= ими засобами, як пероральні антидіабетичні засоби (похідні сульфонілсечовини, натеглінід); ця взаємодія може призвести до підвищення рівня цих засобів і мелоксикаму в плазмі крові. Стан пацієнтів, які приймають мелоксикам= і препарати сульфонілсечовини або натеглінід, слід ретельно контролювати щодо розвитку гіпоглікемії.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одноча= сному прийомі з антацидами, циме= тидином та дигоксином.

Особливості застосування.

Побічні реакції можна мінімізувати, якщо застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротш= ого часу, потрібного для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижч= е).

Рекомендовану максим= альну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефект= у, також не слід застосовувати додатково НПЗЗ, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗЗ, зокрема із селективними інгібі= торами циклооксигенази-2.

Мелоксикам не підход= ить для лікування пацієнтів, що потребують полегшення гострого болю.=

У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Потрібно звернути ув= агу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі, щоб забезпечити їх по= вне вилікування перед початком терапії мелоксикамом= . Слід зважати на можливість прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамн= езі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні випадки шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без попередніх симптомів чи серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишко= вої кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнті= в з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повин= ні розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів, а т= акож для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину = або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. нижче, а також розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунков= о-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти = про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одноч= асно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, зокрема гепарин як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші НПЗЗ, включно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах ≥500 мг за один при= йом або ≥3 г загальної добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, треба припинити лікування цим препаратом.=

НПЗЗ слід з обережні= стю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печ= інки.

До 15% пацієнтів, які застосовують НПЗЗ (зокрема мелоксикам), можуть = мати підвищені значення одного або кількох печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть зни= кати при продовженні лікування. Помітні підвищення рівня АЛТ [аланінамінот= рансферази] або АСТ [аспартатамінотрансферази (приблизн= о у 3 та більше рази вище норми) спостерігалися у 1% пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗЗ. Додатково повідомлялося про рідкісні випадки тяжкої печ= інкової реакції, включно із жовтяницею та блискавичним летальним гепатитом, некрозом печінки та печінковою недостатністю, часом із летальним наслідком.

Стан пацієнтів із симптомами або підозрою на печінкову дисфункцію, а також пацієнтів, у яких спостерігалися відхилення печінкових тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності впродовж терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми співві= дносні з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання та інші), то застосування мелоксикаму слід припинити.

Серцево-судинні пору= шення. Пацієнтам= із артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю легког= о і помірного ступеня в анамнезі потрібен ретельний нагляд, оскільки під час терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.

Для пацієнтів із фак= торами ризику рекомендується клінічний нагляд за артеріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксика= мом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) дещо підвищує ризик с= удинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда = або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику у разі застосуван= ня мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатніст= ю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюван= ням та/або цереброваскулярним захворюванням слід пр= изначати терапію мелоксикамом лише після ретельного анал= ізу. Подібний аналіз потрібен також до початку довготривалого лікування пацієнті= в з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

НПЗЗ збільшують ризик появи серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслід= ок. Цей ризик збільшується при тривалому застосуванні препарату, а також у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань.

Порушення з боку шкі= ри. Повідомлял= и про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсон= а та токсичний епідермальний некроліз, при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Д= жонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта присутні симптоми або озн= аки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірний висип, що прогресує, часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелок= сикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джо= нсона, токсичний епідермальний некроліз. З цим пов’язаний кращий прогноз при тяжких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при терапії мелоксика= мом, застосування препарату не можна відновлювати будь-коли у майбутньому.

Повідомлялося про ви= падки фіксованого медикаментозного висипу при застосуванні мелоксикаму.

Мелоксикам не слід повторно призначати пацієнтам, які мали в анамнезі фіксований медикаментозн= ий висип, пов’язаний із застосуванням мелоксикаму.

Потенційна перехресна реактивність може виникнути з іншими оксикамами.

Анафілактичні реакці= ї. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, анафілактичні реакції можуть виникати у пацієнтів,= у яких раніше не було реакції на мелоксикам. Мело= ксикам не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких спостерігалися риніти, з назальними поліпами чи без, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно леталь= ний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗЗ. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактоїдної реакції.

Показники печінки та функція нирок. Як і при лікуванні більшістю НПЗЗ, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, підвищення рівня білірубіну в сироватці крові або інших показників функції печінки, підвищення креатиніну в сироват= ці крові, азоту сечовини крові та інші відхилення лабораторних показників. Зде= більшого ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припин= ити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність. НПЗЗ шляхом пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність внасл= ідок зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є = дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельний кон= троль діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:

– літній вік= ;

– супутнє за= стосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретик= ами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємоді= й»);

– гіповолемія (будь-якого генезу);

– застійна с= ерцева недостатність;

– ниркова не= достатність;

– нефротичний синдром;

– вовчакова нефропатія;<= /p>
– тяжкий сту= пінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін <25 г/л або бали Ͱ= 5;10 за класифікацією Чайлда-П’ю).=

У поодиноких випадка= х НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціальних нефритів, гломерулонефритів, ренальних медулярних некрозів або до розвитку нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі= , не повинна перевищувати 7,5 мг (у вигляді таблеток). Для хворих з незначн= ими або помірними ренальними порушеннями дозу можна= не знижувати (рівень кліренсу креатиніну перевищує 25 мл/хв).<= /span>

Затримка натрію, кал= ію та води. НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, можливе = зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Внаслідок цього у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам із такими ризиками рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. розділи «Сп= осіб застосування та дози» та «Протипоказання»).

Гіперкаліє= мія. Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одноча= сне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаєм= одія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівнів калію.

Комбінація з пеметрекседом. Коли потрібне су= путнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом пацієнтам із легкою та помірною нирковою недостатністю, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні за 5 днів до введення пеметрекседу, в д= ень введення і щонайменше на 2 дні після введення (див. розділ «Взаємодія = з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Інші застереження та заходи безпеки.

Побічні реакції часто гірше переносять пацієнти літнього віку, слабкі або ослаблені хворі, які потребують ретельного нагляду. Як і при лікуванні іншими НПЗЗ, потрібно бути обережними щодо хворих літнього віку, в яких більш імовірне зниження функції нирок, печінки та серця. У пацієнтів літнього віку вища частота виникнення побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, що можуть бути летальними (див. розділ «С= посіб застосування та дози»).

Meлоксикам= , як і буд= ь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Застосування мелокси= каму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходя= ть обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийо= му мелоксикаму (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Маскування запалення= та гарячки. Фармакологічна дія мелоксикаму щодо зменшення гарячки та запалення може ускладнити діагностику при підозрюваному неінфекційному больовому стані.

Лікування кортикостероїдами. Інфламін не може бути замісником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.<= o:p>

Гематологічні ефекти= . У пацієнт= ів, які отримують НПЗЗ, зокрема мелоксикам, може спостерігатися анемія. Це може бути пов’язано з затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею як невідомого походження, так і макроскопічною, або не повністю описаним впливом на еритропоез.= У разі довготривалого лікування НПЗЗ, включаючи мелоксик= ам, слід контролювати рівень гемоглобіну або гематокрит, якщо у пацієнта наявні симптоми та ознаки анемії.

НПЗЗ гальмують агрег= ацію тромбоцитів і можуть подовжити час кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну= від аспірину, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менший, короткочасний та оборотний. Слід ретельно контролювати стан пацієнтів, які приймають мелоксикам і у яких можливі побічні ефекти на функцію тромбоцитів, зокрема розлади згортання крові, а також пацієнтів, які отриму= ють антикоагулянти.

Застосування пацієнт= ам з астмою. Пацієнти з астмою можуть мати аспіринову а= стму. Застосування аспірину у пацієнтів з аспіриновою астмою асоційоване з тяжким= бронхоспазмом, який може бути летальним. З огляду на перехресну реакцію, включаючи бронхоспазм, між аспірином і іншими НПЗЗ мелоксикам не слід застосовувати пацієнтам, чутливим = до аспірину, та слід обережно призначати пацієнтам із наявною астмою.

<= /span>

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. <= /i>Мелоксикам протипоказаний у період вагітності.

Застосування мелокси= каму з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон= внаслідок дисфункції нирок плода.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембрі= она і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня, вад серця і гастрошизисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.=

У ІІІ триместрі вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для пло= да ризик:

– серцево-ле= геневої токсичності (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

– порушення = роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з о= лігогідрамніоном.

Можливі ризики в піз= ні терміни вагітності для матері та новонародженого:

– подовження= часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при= дуже низьких дозах;

– пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Хоча конкретних дани= х щодо мелоксикаму немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молок= о, тому мелоксикам протипоказаний жінкам, які году= ють груддю.

Фертильність. Мелоксикам= , як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази/простагландину, = може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування мелоксикаму.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.

Спеціальних дослідже= нь щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з інш= ими механізмами не проводилось. На основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися, можна припустити, що мелок= сикам не впливатиме або матиме незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем та роб= оти з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Пер= ед застосуванням супозиторія необхідно:<= /span>

– по лінії перфорації блістерної упаковки відірвати один супозиторій у первинній упаковці;<= /span>

– далі необхідно потягнути за краї п= лівки, розриваючи її у різні боки, і звільнити супозиторій від первинної упаковки.=

Застосовувати дор= ослим:

Остеоартрити<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Ревматоїдні артрити: 15 мг/добу (1 супозиторій).

Анкілозивні спондиліти: 15 мг/добу (1 супозиторій).<= /o:p>

Максимально рекомендована добова доза мелокс= икаму для дорослих становить 15 мг.

Оскільки зі збільшенням дози і тривалості лікування підвищується ризик виникнення побічних реакцій, необхідно застосовувати найменшу ефективну добову дозу протягом найкоротшого періоду лікування.

При комбінованому призначенні різних форм препаратів мелоксикаму (капсули, таблетки, супозиторії, розчин) загальна до= бова доза не має перевищувати 15 мг.

Діти. Препарат не застосовувати для лікування дітей (віком до 18 років).

<= /span>

Передозування.

Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримува= льній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗЗ, що також можуть спостерігатися при передозуванні.

При передозуванні НП= ЗЗ пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримуючі заходи. Згідно з результатами досліджень, прийом холестираміну <= span class=3DSpellE>перорально по 4 г 3 рази на добу прискорює = виведення мелоксикаму.

=

Побічні реакції.

Більшість побічних е= фектів лікарського засобу шлунково-= кишкового походження. Можуть виникати пептична виразка, перфорація або шлунково-кишко= ва кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування мелоксикаму спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеор= изм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.<= /p>
Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НП= ЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) певною мірою підвищує ризик судинних тромботичних явищ (наприклад інф= аркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).=

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ.

Також при застосуванні НПЗЗ повідомляли про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некрол= із (див. розділ «Особливості застосування»).

Критерії оцінки част= оти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10); час= то (≥1/100 <1/10); нечасто (≥1/1000 <1/100); рідко (≥1/10000 <1/1= 000); дуже рідко (<1/10000); невідомо (не можна визначити за наявними даними).=

З боку системи крові= та лімфатичної системи: нечасто – анемія; рідко – відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількос= ті лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко – агранулоц= итоз (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції» нижче).

З боку імунної систе= ми: нечасто <= /span>– алергічні реакції, окрім анафілактичних або анафіл= актоїдних; невідомо – анафілактична реакція, ан= афілактоїдна реакція, зокрема шок.

Психічні розлади: рідко – зміна настрою, нічні кошмари; невідомо – сплутаніс= ть свідомості, дезорієнтація, безсоння.

З боку нервової сист= еми: часто – головний біль; нечасто – запаморочення, сонливість.

З боку органів зору:= рідко – розлади функції зору, що включають нечіткість зору, кон’юнктивіт.=

З боку органів слуху= та вестибулярного апарату: нечасто – запамороче= ння; рідко – дзвін у вухах.

Кардіальні= порушення= : рідко – відчуття серцебиття. Також повідомлялося про серцеву недостатні= сть, пов’язану з лікуванням НПЗЗ.

Судинні розлади: нечасто <= /span>– підвищення артеріального тиску (див. розділ «Особливості застосування»= ), припливи.

З боку дихальної сис= теми, органів грудної клітки та середостіння: рідко – астма у пацієнтів з алергією на аспірин та інші НПЗЗ; невідомо = – інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.

З боку травного трак= ту: дуже час= то – розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто – прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; рідк= о – коліт, гастродуоденальна виразка, езофагіт; дуже рідко – шлунково-кишкова перфорація. Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та призводити до летального наслідку, особли= во у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»); невідомо = – панкреатит.

З боку гепатобіліарн= ої системи: нечасто – відхилення показників функції печінки (наприкл= ад підвищення рівнів трансаміназ або білірубіну); дуже рідко – гепатит; = невідомо – жовтяниця, печінкова недостатність.=

З боку шкіри і підшк= ірної клітковини: нечасто – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рі= дко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив’ян= ка; дуже рідко – бульозний дерматит, мультиформна еритема; неві= домо – реакції фоточутливості, ексфоліативний дерматит, фіксований медикаментозний висип (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку сечовидільної системи: нечасто – затримка натрію та води, = гіперкаліємія (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), зміни показників функції нирок (підвищен= ня креатиніну та/або сечовини сироватки крові); дуже рідко – гостра ни= ркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особлив= ості застосування»); невідомо – інфекції сечовивідн= их шляхів, порушення частоти сечовипускання.

Загальні розлади та розлади у місці введення: нечасто – набряк, вк= лючно з набряком нижніх кінцівок; невідомо – грипоподібні симпто= ми.

З боку опорно-рухової системи: невідомо — артралгія, біль у спині, ознаки та симптоми, пов’язані з суглобами.

Окремі серйозні та/а= бо часті побічні реакції. Повідомлялося про дуже рідкі випадки агранулоцито= зу у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом та іншими потенційно мієлотоксичними лікарськими засобами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Побічні реакції, які= не спостерігалися під час застосування препарату, але які є характерними для і= нших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої нирков= ої недостатності: дуже рідко повідомлялося про випадки ін= терстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. ро= зділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстр= ації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакці= й та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформацій= ну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати у недоступному для діте= й місці при температурі не вище 25 °C.

Упаковка.= По 5 супозиторіїв у блістері= ; по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску.<= /span> За рецептом.

Виробник.= Приватне акціонерне товариство&nb= sp;«Лекхім-Харків».

Місцезнаходження виробника та його адреса мі= сця провадження діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., м= істо Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.