ЗАТВЕРДЖЕi= 3;О

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ЛАМІВУДИН<= /b>=

(LAMIVUDINE)

Склад:

&= #1076;іюча речовина: ламівудин;=

1 таблетка містить ламівудину 150 мг;

<= span style=3D'color:black;mso-color-alt:windowtext;mso-ansi-language:UK'>д= опоміжні речовини: ц= ;елюлоза мікрокристk= 2;лічна, натрію крох = 84;альгліколя&#= 1090; (тип А), магнію стеарат, гіпромелозk= 2; (гідроксипр = 86;пілметилце&#= 1083;юлоза), титану діоксид (Е 171), полісорбат 80, = поліет&= #1080;ленгліколь 400 (макрогол 400).

Л&#= 1110;карська форма. Таблет = 82;и, вкриті оболонкою.

Осно&#= 1074;ні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: таблет&#= 1082;и ромбовидноo= 1; форми, вкрит= 110; оболонкою, білого або майже білог = 86; кольору з ве= 088;хньою і нижньою опуклими поверхнями, = 079; рискою для поділу на кожній стороні. На розламі під лупою видно ядро, оточен= 077; одним суціл= 00;ним шаром.

Ф= армакотераl= 7;евтична група. Против= ірусні засоби прямої дії. Нуклеозиднo= 0; та нуклеотиднo= 0; інгібітори зворотної т = 88;анскриптаз&#= 1080;. Ламівудин.

К= ;од АТХ J05А F05.

Фар&= #1084;акологічні властивостo= 0;.

Фа = 88;макодинамі&#= 1082;а.

Механі&#= 1079;м дії

Ламівудин є аналогом нуклеозидіk= 4;, який має активність проти вірус = 91; імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ) та вірусу гепатиту В (HBV). Ламівудин внутрішньоl= 2;літинно метаболізуn= 8;ться у свою активну форму - ламівудин-5'- = 90;рифосфат. Його основний механізм ді= 11; полягає у перериваннo= 0; нуклеотиднl= 6;го ланцюга під час вірусно= 11; зворотної транскрипцo= 0;ї. Трифосфат чинить вибіркову інгібуючу дію на реплі= 082;ацію ВІЛ-1 і ВІЛ-2 in vitro, а також активний щодо клінічно ізольованиm= 3; штамів ВІЛ, стійких до зидовудину. = In vitro не було виявлено жодного антагоністl= 0;чного ефекту між ламівудиноl= 4; та іншими ан= 090;иретровіру&= #1089;ними лікарськимl= 0; засобами (досліджува = 85;і лікарські засоби: абакавір, диданозин, невірапін і зидовудин).

= Резистентн&= #1110;сть

Резистентн&= #1110;сть ВІЛ-1 до ламівудину пов’язана з розвитком заміни амінокислоm= 0;и у положенні 184 (мутація M184V), поблизу активного центру вірусної зворотної транскриптk= 2;зи (ЗT). Цей варіант зустрічаєтn= 0;ся як in vitro, так і у ВІЛ-1-= інфікован&#= 1080;х пацієн = 90;ів, які отримують антиретровo= 0;русну терапію, що містить ламівудин. Віруси = 79; мутацією M184V мають дуже знижену чутливість до ламівудину = 90;а in vitro демонструюm= 0;ь знижену здатність д = 86; вірусної реплікації.

Дослідk= 8;ення in vitro свідчать, що ізоляти вірусу, резистентнo= 0; до зидовудину, можуть стат = 80; чутливими д = 86; зидовудину, коли вони одночасно набувають р = 77;зистентнос&#= 1090;і до ламівудину. Однак, кліні= 095;не значення ци = 93; спостережеl= 5;ь залишаєтьсn= 3; недостатньl= 6; визначеним.

Дані in vitro свідчать, що продовженнn= 3; застосуванl= 5;я ламівудину = 91; складі антиретровo= 0;русної терапії, незважаючи на розвиток мутації M184V, мо = 78;е забезпечувk= 2;ти залишкову антиретровo= 0;русну активність (ймовірно, внаслідок утворення зміненої форми вірусу). Клінічне значення ци = 93; даних не встановленl= 6;. У будь-якому випадку, ная= 074;ні клінічні дані є дуже обмеженими = 10; не дозволяю = 90;ь зробити достовірні висновки з ц= 100;ого питання. Водночас, початок терапії нук = 83;еозидними інгібітораl= 4;и зворотної транскриптk= 2;зи (НІЗТ), до яких вірус зберігає чу = 90;ливість, &= #1079;авжди є кращим варіантом, ніж продовженнn= 3; лікування ламівудиноl= 4;. Тому, продовженнn= 3; терапії ламівудиноl= 4;, незважаючи на розвиток мутації M184V, слід розглядати лише у випадках, ко= 083;и відсутні інші активн= 10; НІЗТ-препар = 72;ти.

Перехрk= 7;сна резистентнo= 0;сть, зумовлена м = 91;тацією зворотної транскриптk= 2;зи M184V, обмежуєтьсn= 3; класом нуклеозиднl= 0;х інгібіторіk= 4; антиретровo= 0;русних засобів. Зидовудин і ставудин зберігають свою антиретровo= 0;русну активність проти штамі = 74; ВІЛ-1, резисте&= #1085;тних до ламівудину. Абакавір також збері = 75;ає антиретровo= 0;русну активність щодо штамів ВІЛ-1, резистентнl= 0;х до ламівудину, = 103;кі містять лиш = 77; мутацію M184V. Віруси з мутацією зворотної транскриптk= 2;зи M184V демонструюm= 0;ь знижену приблизно у 4 рази чутливість до диданозину; клінічне значення ци = 93; спостережеl= 5;ь невідоме.=

Тести н = 72; чутливість in vitro не стандартизl= 6;вані, тому результати можуть відрізнятиl= 9;я залежно від методологіm= 5;них факторів.=

In vitro ламівудин проявляє низьку цитотоксичl= 5;ість щодо лімфоцитів периферичнl= 6;ї крові, зріли= 093; лімфоцитарl= 5;их та моноцитарнl= 6;-макрофагал&#= 1100;них клітинних ліній, а також різно = 84;анітних клітин-попе = 88;едників кісткового мозку.

Клінічl= 5;а ефективнісm= 0;ь та безпека=

У клінічних д = 86;слідженнях було показано, що ламівудин у = 082;омбінації із зидовудиноl= 4; знижує вірусне навантаженl= 5;я ВІЛ-1 та збільшує кількість к = 83;ітин CD4. Клінічні результати свідчать, що застосуванl= 5;я ламівудину = 74; поєднанні і = 79; зидовудиноl= 4; призводить до значного зниження ризику прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я та смертнос = 90;і.

Дані клінічних досліджень свідчать, що ламівудин у комбінації із зидовудиноl= 4; затримує появу вірусних штамів, резистентнl= 0;х до зидовудину, = 091; пацієнтів, які раніше н= 077; отримували антиретровo= 0;русну терапію.

Ламівуk= 6;ин широко застосовуєm= 0;ься як компонен = 90; комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії раз = 86;м з іншими антиретровo= 0;русними засобами — я= 082; того самого класу (НІЗТ), так і інших класів (інгібітори протеази, ненуклеозиk= 6;ні інгібітори зворотної транскриптk= 2;зи).

Дані клінічних досліджень за участю дітей, які отримували ламівудин у комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними препаратамl= 0; (абакавір, невірапін/е = 92;авіренз або зидовуд = 80;н), показали, що профіль резистентнl= 6;сті, який спостерігаk= 4;ся у дітей, подібний до того, який спостерігаn= 8;ться у дорослих, як щодо виявлених генотиповиm= 3; заміщень, так і щодо їхньої відносної частоти.

У клінічних дослідженнn= 3;х у дітей, які з&= #1072;стосовувал= ;и ламівудин у формі пероральноk= 5;о розчину одн = 86;часно з іншими антиретровo= 0;русними розчинами, вірусна резистентнo= 0;сть розвиваласn= 3; частіше, ніж у дітей, які з&= #1072;стосовувал= ;и ламівудин у формі таблеток (див. опис клінічного досвіду у педіатричнo= 0;й популяції (дослідженн= 03; ARROW) та розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;» [«Фармакокі = 85;етика»]).

Комбінl= 6;вана антиретровo= 0;русна терапія, що містить ламівудин, продемонстl= 8;увала ефективнісm= 0;ь як у пацієнтів, які раніше н= 077; отримували антиретровo= 0;русного лікування, так і в пацієнтів з вірусами, що містять мутації M184V.<= /p>
Взаємоk= 9;в’язок між чутливістю ВІЛ до ламівудину in vitro та клінічною відповіддю на терапію, що містить ламівудин, залишаєтьсn= 3; предметом п = 86;дальшого спостережеl= 5;ня.

Ламівуk= 6;ин у дозі 100 мг один раз на добу також п= 088;одемонстру&= #1074;ав ефективнісm= 0;ь у лікуванні дорослих пацієнтів і = 79; хронічною інфекцією, спричиненоn= 2; вірусом гепатиту B (HBV). Однак для лікування ВІЛ-інфекці= 11; ефективнісm= 0;ь показала лише добова доза 300 мг ламівудину (= 091; комбінації = 79; іншими антиретровo= 0;русними засобами).

Ламівуk= 6;ин не досліджуваk= 4;ся спеціально = 91; пацієнтів, одночасно інфікованиm= 3; ВІЛ та інфекцією HBV.

Дозуваl= 5;ня один раз на добу (300 мг одиl= 5; раз на добу):<= /i> клінічне дослідженнn= 3; показало, що ефективнісm= 0;ь застосуванl= 5;я ламівудину один раз на добу, не поступаєтьl= 9;я режиму дворазовогl= 6; прийому. Ці результати були отримані в г= 088;упі пацієнтів, які раніше н= 077; отримували = 72;нтиретрові&#= 1088;усну терапію, переважно серед осіб і= 079; безсимптомl= 5;ою ВІЛ-інфекці= 08;ю (класифікац= 10;я CDC: A).

= Пе = 76;іатрична популяція.=

У рандомізовk= 2;ному багатоцентl= 8;овому контрольовk= 2;ному дослідженнo= 0; дітей з ВІЛ-інфекці= 08;ю було проведено рандомізовk= 2;не порівняння схеми лікування, щ= 086; включало застосуванl= 5;я абакавіру т = 72; ламівудину один раз на добу порівн= 03;но з режимом застосуванl= 5;я два рази на добу. У кліні&#= 1095;ному дослідженнo= 0; ARROW (COL105677) взяли участь 1206 діте= ;й віком від 3 місяців до 17 років, а дозування було встановленl= 6; відповідно до рекоменд = 72;цій щодо дозування з = 72; масою тіла, згідно з рекомендацo= 0;ями щодо лікування В = 89;есвітньої організаціo= 1; охорони здоров’я (Антиретров= 10;русна терапія ВІЛ-інфекці= 11; у немовлят та дітей, 2006). Післ= 103; 36 тижнів лікування з = 72; схемою із застосуванl= 5;ям абакавіру т = 72; ламівудину двічі на добу, 669 відповідниm= 3; за критеріями пацієнтів були рандомізовk= 2;ні або на продовженнn= 3; прийому двічі на доб= 091;, або на перехід до прийому оди = 85; раз на добу, протягом щонайменше 96 тижнів. За результатаl= 4;и цього дослідженнn= 3; клінічні дані для дітей віком до одного року відсутні. Результати наведено в таблиці 1.

Та = 73;лиця 1

Ві= русологічнk= 2; відповідь н = 72; основі рівня <= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>РН= К ВІЛ-1 у плазмі крові менше 80 копій/мл на 48-м= ;у та 96-му тижні в= ; до= 089;лідженні ARROW = на прийом абакав= ;іру + ламівудину од= 080;н раз на добу аб= 086; дв= ;а ра= 079;и &= #1085;а = 76;обу (спостережу = 74;аний аналіз)

<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>Двічі на до= бу

<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>n/N (%)

<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>Один раз на добу

<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>n/N (%)

Тиждень 0 (після ≥ 36 тижнів лікування)

РНК ВІЛ-1 у плазмі крові

<80 к/мл

250/331 (76)

237/335 (71)

Різниця ризиків (один= -

два<= /span> рази на добу)

-4,8% (95% ДІ від -11,5% д = 86; +1,9%), р=3D0,16

48 тиждень

РНК ВІЛ-1 у плазмі крові

<80 к/мл

242/331 (73)

236/330 (72)

Різниця ризиків (один= -

два<= /span> рази на добу)

-1,6% (95% ДІ від -8,4% дl= 6; +5,2%), р=3D0,65

96 тиждень

РНК ВІЛ-1 у плазмі крові

<80 к/мл

234/326 (72)

230/331 (69)

Різниця ризиків (один= -

два<= /span> рази на добу)

-2,3% (95% ДІ від -9,3% дl= 6; +4,7%), р=3D0,52

У фармакокінk= 7;тичному дослідженнo= 0; (PENTA 15) четверо дітей віком до 12 місяців, які перебували під вірусологіm= 5;ним контролем, перейшли з режиму абакавір + ламівудин у вигляді орального розчину двічі на доб= 091; на режим оди= 085; раз на добу. У трьох дітей вірусне нав = 72;нтаження не було виявлено, а в одного — 900 копій/мл РНК-ВІЛ на 48-му тижні. Жодни= 093; проблем із безпекою у цих пацієнтів н = 77; спостерігаl= 3;ося.

Група, яка приймал = 72; абакавір + ламівудин о = 76;ин раз на добу, продемонстl= 8;увала не меншу ефе= 082;тивність порівняно з групою, яка приймала препарат двічі на добу, виходячи з попередньо визначеної межі не меншої ефективносm= 0;і -12 % для первинної кінцевої точки ( < 80 копій/мл на 48-му тижні), а також на 96-му тижні (вторинна кінцева точка), та для всіх інших протестоваl= 5;их порогових значень (< 200 копій/мл, < 400 копій/мл, < 1000 копій/мл), всі з яких повністю відповідалl= 0; цій межі не меншої ефективносm= 0;і. Аналіз підг = 88;уп для перевірки гетерогеннl= 6;сті між режимам = 80; прийому оди = 85; раз на добу та двічі на добу на момент рандомізацo= 0;ї не показав з= 085;ачного впливу за статтю, віко= 084; або вірусни = 84; навантаженl= 5;ям. Висновки підтверджуn= 2;ть не нижчу ефективнісm= 0;ь незалежно від методу аналізу.=

На момент рандомізацo= 0;ї щодо дозува = 85;ня один раз на добу або два рази на добу (тиждень 0), пацієнти, як= 110; отримували таблетки, у будь-який момент мали вищий рівен= 00; пригніченн&= #1103; вірусного навантаженl= 5;я порівняно з тими, хто отримував будь-яку форму препа = 88;ату у вигляді ро= 079;чину. Ці відмі&#= 1085;ності спостерігаl= 3;ися в усіх віков= 080;х групах, що вивчалися. Ц= 103; різниця в рівнях пригніченнn= 3; між таблетками та розчинам = 80; зберігалас&= #1103; до 96-го тижня при дозуванні один раз на добу.

Табл= иця 2

Відсоток пацієнтів у рандомізацo= 0;ї «Один раз на добу» проти «Два рази на добу» абакавір + ламівудин у дослідженнo= 0; ARROW з РНК ВІЛ-1 у плазмі кров= 10; < 80 копій/мл: аналіз підгруп за лікарською формою

Дk= 4;ічі на добу

Рi= 3;К ВІЛ-1 у плазмі крові < 80 ц/мл:<= /p>
n/N (%)=

Оk= 6;ин раз на добу<= /span>

Рi= 3;К ВІЛ-1 у плазмі крові < 80 ц/мл:<= /p>
n/N (%)

Тl= 0;ждень 0 (після 36 тижнів лікування)

Бm= 1;дь-яка схема розчину в будь-який час

14/26 (54)

15/30 (50)

Вl= 9;і таблетки пр&= #1086;тягом всього періоду =

236/305 (77)

222/305 (73)

96 тиждень
= <= /td>

Бm= 1;дь-яка схема розчину в будь-який час

13/26 (50)

17/30 (57)

Вl= 9;і таблетки пр&= #1086;тягом всього періоду<= /span>

221/300 (74)

213/301 (71)

= А= налізи генотиповоo= 1; резистентнl= 6;сті проводили н = 72; зразках із ВІЛ-1 РНК плазми кров= 10;
> 1000 копій/мл. Серед пацієнтів, які отримували розчин ламівудину = 74; комбінації = 79; іншими анти = 88;етровірусн&#= 1080;ми препаратамl= 0; у розчині, було виявлено більше випадків резистентнl= 6;сті порівняно з тими, хто отримував а = 85;алогічні дози у формі таблеток. Це узгоджуєтьl= 9;я з більш нижчими показникамl= 0; противірусl= 5;ої супресії, що спостерігаl= 3;ися у цих пацієн= 090;ів.

Фармак&#= 1086;кінетика.

А= ;бсорбція.

Ламі = 74;удин добре всмоктуєтьl= 9;я зі шлунково-ки = 96;кового тракту, його біодоступнo= 0;сть при перорал= 00;ному застосуванl= 5;і у дорослих становить в= 10;д 80 до 85 %. Після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я середній ча = 89; (t_max) досягнення максимальнl= 6;ї концентрацo= 0;ї в сироватці крові (C_max) становить п = 88;иблизно 1 годину. Згідно з даними дослідженнn= 3; за участю зд= 086;рових добровольцo= 0;в, при терапевтичl= 5;ій дозі 150 мг двічі на доб= 091; середні (CV) значення C_max та мінімаль = 85;ої концентрацo= 0;ї в сироватці крові (C_min) ламівудину = 91; плазмі кров= 10; в стані рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї становлять 1,2 мкг/мл (24 %) та 0,09 мкг/мл (27 %) відповідно. Протягом
12-годинного інтервалу дозування середня (CV) пло= ;ща під кривою «= 082;онцентраці&= #1103;-час» (AUC) становить 4,7 мкг • год/мл (18 %). = При терапевтичl= 5;ій дозі 300 мг один раз на добу середн= 10; значення (CV) C_{max,
C_min та AUC за 24
години у
стані
рівноважноo=
1;
концентрацo=
0;ї
становили
відповідно
2,0 мкг/мл (26  %),
0,04 мкг/мл (34  %) та
8,9 мкг·•
год/мл (21  %).}

= Т= аблетка 150 мг є біоеквівалk= 7;нтною та пропорці = 81;ною дозі таблетці 300 мг щодо AUC_∞, C_max та t_max. У дорослих прийом таблеток ла = 84;івудину є біоеквівалk= 7;нтним пероральноl= 4;у розчину лам= 10;вудину щодо AUC_∞ та C_max=. Спостерігаl= 3;ися відмінностo= 0; у всмоктува = 85;ні між дорослими т = 72; дітьми (див. розділ «Осо = 73;ливі популяції»).

Сm= 1;путнє застосуванl= 5;я ламівудину = 79; їжею призво = 76;ить до затримки tmax та зниження Cmax (зменшення н= 072; 47 %), однак ступінь абсорбції ламівудину (розрахован = 80;й на основі AUC) нk= 7; змінюється.

Не очікується, що прийом подрібнениm= 3; таблеток з невеликою кількістю напівтвердl= 6;ї їжі або рідини впли = 85;е на якість препарату, тому не слід очікувати жодної змін = 80; клінічного ефекту. Цей висновок ґрунт= 091;ється на фізико-хімі = 95;них і фармакокінk= 7;тичних даних, при= пускаючи, що пацієнт подрібнює таблетку, повністю (на 10= 0 %) переносить її вміст і одразу ковтає.

Одночаl= 9;ний прийом із зидовудиноl= 4; призводить до збільшення = 77;кспозиції зидовудину на 13  % та підвищення пікової концентрацo= 0;ї у плазмі крові на 28  %. Ц= 10; зміни не вважаються клінічно значущими для безпеки пацієнта, тому корекція до = 79;и не потрібна.

Розпод&#= 1110;л

Дослідk= 8;ення при внутрішньоk= 4;енному введенні по = 82;азали, що середній об’єм розподілу становить 1,3 л/кг. Середній системний кліренс лам= 10;вудину становить приблизно 0,32 л/год/кг: нирк&= #1086;вий кліренс є переважним (>= ; 70 %) і відбуваєтьl= 9;я через систему транспорту = 86;рганічних катіонів.=

Ламівуk= 6;ин у терапевтичl= 5;их дозах демонструє лінійну фармакокінk= 7;тику та обмежене = 079;в’язування з основними білками плазми кров= 10; (< 16–36 % із сироватковl= 0;м альбуміном = 91; дослідженнn= 3;х in vitro).

Обмежені дані показують, щ= 086; ламівудин проникає в центральну нервову систему та досягає спинномозкl= 6;вої рідини. Середнє співвідношk= 7;ння концентрацo= 0;й ламівудину = 74; спинномозкl= 6;вій рідині до сироватки крові через 2–4 години піс&= #1083;я пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я становить приблизно 0,12. Справжній ступінь цього прони = 82;нення та його зв’язок з будь-якою клінічною ефективнісm= 0;ю невідомі.

Б&#= 1110;отрансформ= ація

Пері = 86;д напіввиведk= 7;ння ламівудину = 79; плазми кров= 10; після пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я становить 18–19 годин, а активний ме = 90;аболіт, внутрішньоl= 2;літинний ламівудин трифосфат, має подовжений = 95;ас напіввиведk= 7;ння з клітини (від 16 до 19 годин). У 60 здорових дорослих добровольцo= 0;в застосуванl= 5;я ламівудину 300 мг один раз на добу показало, що в стані рівн= 086;важної концентрацo= 0;ї (steady state) фармакокінk= 7;тика внутрішньоl= 2;літинного трифосфату за AUC₂₄ та C_max є еквівалентl= 5;ою ламівудину 150 мг два рази на добу.

Лk= 2;мівудин виводиться нирками, переважно у незміненомm= 1; вигляді. Вірогіднісm= 0;ь метаболічнl= 0;х взаємодій ламівудину = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами є малою з огляду на ни= 079;ький рівень
(5–10 %) печінковогl= 6; метаболізм&#= 1091; та низький рівень зв’язуваннn= 3; з білками плазми кров= 10;.

Виведе&#= 1085;ня

До= 089;лідження у пацієнтів = 079; порушеннямl= 0; функції нирок показують, щ= 086; на виведенн= 03; ламівудину впливає порушення функції нирок. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 50 мл/хв рекомендовk= 2;на схема дозування, щ= 086; наведена в розділі «Сп= 086;сіб застосуванl= 5;я та дози».

Взаємодія = 079; триметоприl= 4;ом, що входить д= 086; складу ко-тримокса = 79;олу, = 87;ризводить до підвищення експозиції ламівудину на 40 % у терапевтичl= 5;их дозах. Це не потребує корекції дози, якщо у пацієнта також немає порушення функції нирок (див. розділl= 0; «Взаємод= ;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій» та «Сп= 086;сіб застосуванl= 5;я та дози»). У па= 094;ієнтів з порушення = 84; функціo= 1; нирок слід ретельно оцінювати д = 86;цільність одночасногl= 6; застосm= 1;вання ко-тримокса = 79;олу з ламівудиноl= 4;.

Особливі популяції<= /span>

Діти

Абсолютна біодоступнo= 0;сть ламівудину (приблизно 58<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>–66 %) була знижена у дітей віком до
12 років. У дітей прийо = 84; таблеток одночасно з іншими антиретровo= 0;русними таблетками = 79;абезпечува&#= 1074; більші знач = 77;ння AUC_∞ та C_max ламівудину = 74; плазмі кров= 10; порівняно з пероральниl= 4; розчином, який приймали одночасно з іншими пероральниl= 4;и антиретровo= 0;русними розчинами. = 044;іти, які отримували ламівудин у вигляді пер = 86;рального розчину відповідно до рекоменд = 86;ваної схеми дозування, досягали плазмової експозиції ламівудину = 74; межах значе = 85;ь, що спостерігаn= 2;ться у дорослих. Діти, які отримували пероральні таблетки ламівудину, мали вищу плазмову експозицію, ніж ті, хто отримував пероральниl= 1; розчин, чере= 079; більші дози = 091; міліграмах на кілограм (&#= 1084;г/кг) і більшу біодоступнo= 0;сть таблетованl= 6;ї форми (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Дослідженнn= 3; фармакокінk= 7;тики у дітей як з п&= #1077;роральним розчином, та= 082; і з таблетками = 87;оказали, що одноразовиl= 1; прийом на добу забезп = 77;чує AUC₀–₂₄, еквівалентl= 5;у дворазовомm= 1; прийому, при однаковій загальній добовій доз= 10;.

У пацієнтів віком до трьох місяців дан= 10; щодо фармакокінk= 7;тики є обмеженим = 80;. У немовлят віком один тиждень кліренс ламівудину, = 087;рийнятого перорально, був нижчим порівняно з дітьми, ймовірно, через незрілість ниркової функції та варіабельнl= 6;сті абсорбції. Тому для досягнення експозиції, подібної до дорослих та дітей, новон= 072;родженим доцільно призначати дозу 4 мг/кг/до= бу. Оцінка швидкості клубочковоo= 1; фільтрації свідчить пр = 86; те, що для дітей віком від шести тижнів відповідноn= 2; дозою для отримання експозиції, подібної до дорослих і дітей, може бути 8 мг/кг/добу.

Фа= 088;макокінети&= #1095;ні дані були отримані з трьох фармакокінk= 7;тичних досліджень (PEN= TA 13, PENTA 15 та ARROW PK) за уча&= #1089;тю дітей віком до 12 років. Дані наведе = 85;о в таблиці 3.

Та = 73;лиця 3

Зведені дані про показники AUC_(0-=
24) (мкг • год/мл) у плазмі кров= 10; в стані рівноважноo= 1; концентрацo= 0;ї (steady-state) ламівудину та статистичнk= 7; порівняння = 74; дослідженнn= 3;х щодо пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу один = 072;бо два рази на добу

Досліджен= 085;я

Вікова група

Лk= 2;мівудин

8 мг/кг, дозува= 085;ня один раз на добу, с<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>еl= 8;еднє геометричн= 077; (95 % Д= І)=

Лk= 2;мівудин

4 мг/кг, дозування двічі на добу, середн= 08; геоме = 90;ричне (95 % Д= І)=

Поl= 8;івняння &#= 1079;астосуванн= я один аб&= #1086; два рази на = до&= #1073;у, с<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>еl= 8;еднє співвіднош= 077;ння GLS (90 % Дl)

Пo= 0;ддосліджен= 085;я ARROW PK

Чk= 2;стина 1

в<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>іk= 6; 3 до 12 років <= /p>
(N =3D 35) <= o:p>

13,0

(11,4; 14,9)

12,0

(10,7; 13,4)

1,09

(0,979; 1,20) =

PENTA 13

в<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>іk= 6; 2 до 12 років <= /p>
(N =3D 19) <= o:p>

9,80

(8,64; 11,1)

8,88

(7,67; 10,3)

1,12

(1,03; 1,21)

PENTA 15

в<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000;mso-fareast-language:#1000'>іk= 6; 3 до 36 місяців =

(N =3D 17) <= o:p>

8,66

(7,46; 10,1)

9,48

(7,89; 11,40)

0,91

(0,79= ; 1,06) =

У дослідженнo= 0; PENTA 15 середнє геометричнk= 7; значення ламівудину = 91; плазмі кров= 10; AUC_(0-24)
(95 % ДІ) для чотирьох пацієнтів віком до 12 місяців, які перейшли з режиму прийому два рази на добу на режим прийому оди = 85; раз на добу (див. розділ <= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>«Фарма&#= 1082;одинаміка»= ), становило 10,31 (6,26; 17,0) мкг·• год/мл при одноразовоl= 4;у прийомі та 9,24 (4,66; 18,3) мкг·• год/мл при прийомі двічі на добу.

Вагі = 90;ність<= /p>
Післ= 03; пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я фармакокінk= 7;тика ламівудину = 91; пізніх термінах ва = 75;ітності була подібн = 86;ю до такої у невагітних жінок.

Докл= 10;нічні дані з безпеки<= /p>
У токсикологo= 0;чних дослідженнn= 3;х на тваринах застосуванl= 5;я ламівудину = 91; високих доз = 72;х не було пов’язано з будь-якою серйозною токсичністn= 2; для органів. При найвищи = 93; дозах спостерігаk= 4;ся незначний в = 87;лив на показник = 80; функції печінки та нирок, а також епізодичне зменшення маси печінк = 80;. Клінічно значущими ефектами, що спостерігаl= 3;ися, були зниження кількості еритроцитіk= 4; та нейтропеніn= 3;.

Ламі = 74;удин не проявляв мутагенносm= 0;і у бактеріал= 00;них тестах, але, як і багато інших анало = 75;ів нуклеозидіk= 4;, продемонстl= 8;ував активність in vitro в цитогенетиm= 5;ному дослідженнo= 0; та в дослідж= 077;нні лімфоми мишей. Ламівудин н = 77; є генотокси = 95;ним in vivo у дозах, що призводять до концентрацo= 0;й у плазмі кро= 074;і приблизно в 40-= 50 разів вищих за очікуван= 10; клінічні рівні у плазмі кров= 10;. Оскільки мутагенна активність ламівудину in vitro не була підтверджеl= 5;а тестами in vivo, ламівудин н = 77; повинен становити генотоксичl= 5;ий ризик для пацієнтів, які проходять л= 10;кування.

У дослідженнo= 0; трансплацеl= 5;тарної генотоксичl= 5;ості, проведеномm= 1; на мавпах, порівнювалl= 0; монотерапіn= 2; зидовудиноl= 4; з комбінаці= 08;ю зидовудину та ламівудину при рівнях е= 082;спозиції, еквівалентl= 5;ої тим, що досягаютьсn= 3; у людей. Це до&= #1089;лідження продемонстl= 8;увало, що у плодів, я&= #1082;і зазнали внутрішньоm= 1;тробного впливу цієї комбінації, спостерігаk= 4;ся вищий рівен= 00; включення нуклеозиднl= 0;х аналогів у Д= 053;К різних органів та спостерігаl= 3;ися ознаки більшого вкорочення теломерів порівняно з плодами мав = 87;, які отримували лише зидову = 76;ин. Клінічне значення ци = 93; результатіk= 4; невідоме.

Довгосm= 0;рокові дослідженнn= 3; канцерогенl= 5;ості на щурах та мишах не виявили потенційноk= 5;о канцерогенl= 5;ого ефекту для людини.

Дослідk= 8;ення фертильносm= 0;і на щурах показало, що ламівудин н = 77; впливає на фертильнісm= 0;ь самців або с= 072;мок.

К= лінічні характерисm= 0;ики.<= /p>
П&#= 1086;казання.<= /p>
Ламівудин п= оказаний у комбінаці= 11; з іншими антиретровo= 0;русними лікарськимl= 0; засобами дл= 03; лікування д = 86;рослих та дітей, інф&#= 1110;кованих вірусом імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ).

П&#= 1088;отипоказан= ня.

= 055;ідвищена чутливість до ламівудину або до будь-я&#= 1082;их інших компонентіk= 4; лікарськог&#= 1086; засобу.

Вза&= #1108;модія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Дl= 6;слідження взаємодії проводилисn= 3; лише на дорослих.=

Іl= 4;овірність метаболічнl= 6;ї взаємодії низька, враховуючи обмежений метаболізм = 10; низький рівень його зв’язуваннn= 3; з білками пл= 072;зми крові, а також практично повне виведення його ниркам = 80; у незміненомm= 1; стані.

Застосуван&= #1085;я триметоприl= 4;у/сульфамет&#= 1086;ксазолу 160 мг/800 мг призводить до збільшення експозиції ламівудину на 40 % через компонент т = 88;иметоприм; компонент сульфаметоl= 2;сазол не взаємоді= 08;. Однак корекція до = 79;и ламівудину = 85;е потрібна, якщо у пацієнта не = 84;ає порушення ф = 91;нкції нирок (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»). Лам&= #1110;вудин не впливає н= 072; фармакокінk= 7;тику триметоприl= 4;у або сульфаметоl= 2;сазолу. Коли таке одночасне застосуванl= 5;я є виправдан = 80;м, пацієнт повинен перебувати під клінічн = 80;м наглядом. Слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я ламівудину = 79; високими до = 79;ами ко-тримокса = 79;олу для лікування пневмонії, спричиненоo= 1; Pneumocystis jierovecii та токсоплазмl= 6;зу.

Необхідно враховуватl= 0; можливість взаємодії о = 76;ночасного застосуванl= 5;я з іншими лікарськимl= 0; засобами, ос= 085;овним шляхом виведення я = 82;их є активна ниркова секреція за допомогою системи транспортуk= 4;ання органічних катіонів, наприклад з = 090;риметоприм&= #1086;м. Інші лікарс= 00;кі засоби (наприклад, ранітидин, циметидин) тільки частково ви = 74;одяться цією системою, тому вони не взаємодіютn= 0; з ламівудиноl= 4;. Аналоги нуклеозидіk= 4; (наприклад, диданозин), такі як зидовудин, н= 077; виводяться цією систем = 86;ю і малоймовірl= 5;о, що взаємодіютn= 0; з ламівудиноl= 4;.

Нk= 7;значне підвищення Cmax (28 %) зидовудинm= 1; спостерігаl= 3;ося при застосу = 74;анні в комбінаці= 11; з ламівудиноl= 4;, проте загал= 00;на експозиція (AUC) суттєво не змінюваласn= 3;. Зидовудин н = 77; впливає на фармакокінk= 7;тику ламівудину (див. розділ «Фармаколоk= 5;ічні властивостo= 0;» [«Фармакокі = 85;етика»]).

Чk= 7;рез подібність, ламівудин н = 77; слід застос = 86;вувати одночасно з іншими аналогами ц = 80;тидину, такими як емтрицитабo= 0;н. Крім того, ла&#= 1084;івудин не слід приймати з будь-якими іншими лікарськимl= 0; засобами, що містять лам= 10;вудин (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

In vitro<= /span>, ламівудин пригнічує внутрішньоl= 2;літинне фосфорилювk= 2;ння кладрибіну, що в разі клі&#= 1085;ічного застосуванl= 5;я може призвести д = 86; потенційноk= 5;о ризику втрати ефективносm= 0;і кладрибіну. Деякі клінічні повідомленl= 5;я також підтв = 77;рджують можливу взаємодію між ламівуд = 80;ном та кладрибіноl= 4;. Тому слід уникат = 80; одночасногl= 6; застосуванl= 5;я ламівудину = 79; кладрибіноl= 4; (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

Мk= 7;таболізм ламівудину не пов’язаний = 10;з CYP3A, тому взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами, що метаболізуn= 2;ться через цю систему (наприклад, інгібітори протеази), є малоймовірl= 5;ою.

Супутнє застосуванl= 5;я розчину сорбітолу (3,2 г= ;, 10,2 г, 13,4 г) з однор = 72;зовою дозою 300 мг ламівудину = 91; вигляді пероральноk= 5;о розчину призводило до дозозалежнl= 6;го зниження експозиції ламівудину (AUC) на 14 %, 32 % та 36 % та C_max ламівудину на 28 %, 52 % та 55 % у дорослих. По можливості слід уникат = 80; хронічного одночасногl= 6; застосуванl= 5;я ламівудину = 79; лікарськимl= 0; засобами, що містять сор = 73;іт або інші поліспирти = 79; осмотичною дією, або моносахариk= 6;ні спирти (наприклад, ксиліт, маніт, лактит, мальтит). Якщо хронічного одночасногl= 6; застосуванl= 5;я уникнути не = 84;ожливо, слід розглянути можливість більш часті = 96;ого моніторингm= 1; вірусного навантаженl= 5;я ВІЛ-1.

= ;

Осо&= #1073;ливості застосуванl= 5;я.

Ламівудин не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти у вигляді монотерапіo= 1;.

Пору&#= 1096;ення функції нирок. У пацієнтів із помірним = 090;а тяжким ступенем по = 88;ушення функції нир = 86;к збільшуєтьl= 9;я кінцевий період напіввиведk= 7;ння ламівудину = 79; плазми кров= 10; внаслідок зниження кліренсу, тому дозу слід відпов= 10;дно скоригуватl= 0; (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Потрійна нуклеозиднk= 2; терапія. Повідо&= #1084;лялося про випадки високого рівня вірусологіm= 5;ної невдачі та в= 080;никнення резистентнl= 6;сті на ранній стадії, при комбінованl= 6;му застосуванl= 5;і ламівудину = 79; тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; абакавіром або тенофовіру дизопроксиl= 3;у фумаратом т = 72; диданозиноl= 4;, що застосов = 91;валися один раз на д&#= 1086;бу.

Лакт&#= 1086;ацидоз/тяжк= ;а гепатомегаl= 3;ія зі стеатозо = 84;. При лікуванні ВІЛ-інфекці= 11; на тлі застосуванl= 5;я окремих антиретровo= 0;русних аналогів нуклеозидіk= 4; або їх комбінації, включаючи ламівудин, повідомлялl= 6;ся про випадки = 083;актоацидоз&= #1091; і тяжкої гепатомегаl= 3;ії зі стеатозо = 84;, інколи з летальним наслідком. В основному ц= 10; випадки спостерігаl= 3;ись у жінок. Ожиріння та тривалий вплив нуклеозидіk= 4; є факторами ризику. Клінічними ознаками симптоматиm= 5;ної гіперлактаm= 0;емії, що можуть свідчити пр = 86; розвиток лактоацидоk= 9;у, є загальна слабкість, анорексія, нудота, блюв= 072;ння, абдомінальl= 5;ий біль та швидке змен = 96;ення маси тіла, гастроентеl= 8;ологічні симптоми та симптоми з боку дихальної системи (диспное та тахіпное), а також неврологічl= 5;і розлади, включаючи моторні порушення. Т= 086;му необхідно обережно призначати ламівудин, особливо пацієнтам і = 79; факторами ризику захворюванl= 5;я печінки. Лактоацидоk= 9; має високу летальністn= 0; та може бути асоційованl= 0;й з панкреати = 90;ами, пошкодженнn= 3;м печінки або нирок. Лакто= 072;цидоз зазвичай спостерігаn= 8;ться після кільк = 86;х місяців лікування. Якщо у пацієнта ви = 85;икають клінічні аб = 86; лабораторнo= 0; ознаки лактоацидоk= 9;у або гепатотоксl= 0;чності (що можуть включати гепатомегаl= 3;ію та стеатоз, навіть при відсутностo= 0; помітного збільшення трансамінаk= 9;), лікування ламівудиноl= 4; необхідно припинити. Необхідно бути обереж = 85;им при призначеннo= 0; аналогів нуклеозиду будь-якому пацієнту (ос= 086;бливо жінкам з надлишковоn= 2; масою тіла) з гепатомегаl= 3;ією, гепатитом або іншими відомими факторами ризику пошкодженнn= 3; печінки та печінковогl= 6; стеатозу (у тому числі у разі прийом = 91; деяких лікарських засобів та в= 078;ивання алкоголю). Пацієнти, інфіковані гепатитом С, та пацієнти, які отримують лікування альфа-інтер = 92;ероном та рибавіриноl= 4;, належать до групи особливого ризику. За такими пацієнтами необхідний ретельний нагляд.

Опортуніст&= #1080;чні інфекції. У пацієнтів, які отримують л = 72;мівудин або будь-які &#= 1110;нші антиретровo= 0;русні лікарські засоби, тако= 078; можуть розвиватисn= 3; опортуністl= 0;чні інфекції та інші ускладненнn= 3; ВІЛ-інфекці= 11;, тому такі пацієнти повинні залишатися під ретельн = 80;м клінічним наглядом лі = 82;арів, які мають досвід лікування пацієнтів і = 79; захворюванl= 5;ями, пов’язанимl= 0; з ВІЛ.

Панк&#= 1088;еатит. Випадк&#= 1080; панкреатитm= 1; спостерігаl= 3;ися рідко. Однак незрозумілl= 6;, чи були ці випадки повR= 17;язані з антиретровo= 0;русною терапією, чи з основним захворюванl= 5;ям ВІЛ. Лікування л = 72;мівудином слід негайн = 86; припинити п = 88;и виникненні клінічних ознак, симптомів а = 73;о лабораторнl= 0;х відхилень, щ= 086; свідчать про панкреатит.

Міто&#= 1093;ондріальні дисфункції = 87;ісля внутрішньоm= 1;тробного впливу. Аналоги нуклеозидіk= 4; та нуклеотидіk= 4; різною міро= 02; можуть впливати на функцію мітохондріl= 1;, що найбільш виражено пр = 80; застосуванl= 5;і ставудину, диданозину та зидовудину. = 053;адходили повідомленl= 5;я про мітохондріk= 2;льні дисфункції = 91; ВІЛ-негатив = 85;их немовлят, як= 110; зазнали впливу нуклеозиднl= 0;х аналогів вн = 91;трішньоутр&#= 1086;бно та/або у постнатальl= 5;ому періоді; ці випадки переважно стосувалисn= 3; лікування схемами, що містять зидовудин. С= 077;ред побічних ре = 72;кцій, головним чином повідомлялl= 6;ся про гематол = 86;гічні порушення (анемія, нейтропеніn= 3;) та метаболічнo= 0; порушення (гіперлакта = 90;емія, гіперліпідk= 7;мія). Ці явища часто були тимчасовимl= 0;. Рідко повідомлялl= 6;ся про неврологічl= 5;і розлади з пізнім початком (ар= 090;еріальна гіпертензіn= 3;, судоми, аном= 072;льна поведінка). Наразі невідомо, чи є ці неврологічl= 5;і порушення тимчасовимl= 0; чи постійними. = 062;і дані слід враховуватl= 0; для будь-яко= 111; дитини, яка зазнала вну = 90;рішньоутро&#= 1073;ного впливу нуклеозиднl= 0;х та нуклеотиднl= 0;х аналогів, у якої спостерігаn= 2;ться тяжкі кліні = 95;ні прояви невідомої етіології, зокрема нев = 88;ологічні. Ці дані не змінюють чинних національнl= 0;х рекомендацo= 0;й щодо застос = 91;вання антиретровo= 0;русної терапії вагітним жі = 85;кам для запобіганнn= 3; вертикальнo= 0;й передачі ВІ = 51;.

Маса тіла та метаболічнo= 0; параметри.= Під час антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; спостерігаm= 0;ися збільшення = 84;аси тіла, а також рівня ліпідів і глюкози в крові. Такі зміни можут= 00; бути частково по = 74;’язані з контролем = 079;ахворюванн&= #1103; та способом життя. Щодо ліпідів, у деяких випадках є докази ефекту ліку = 74;ання, тоді як щодо збільшення = 84;аси тіла немає переконливl= 0;х доказів, що пов’язують це з будь-яким конкретним лікуванням. Щодо моніторингm= 1; рівня ліпідів і глюкози в кр= 086;ві, слід дотримуватl= 0;ся встановленl= 0;х рекомендацo= 0;й щодо лікування ВІЛ. Лікування порушення ліпідного обміну потр= 10;бно лікувати відповідно до клінічного стану.

Синдро&#= 1084; імунної реактиваціo= 1;. У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів з тяжким імунодефіцl= 0;том на момент початку ком = 73;інованої антиретровo= 0;русної терапії (КАРТ) може виникнути запальна реакція на б= 077;зсимптомні або залишко = 74;і умовно-пато = 75;енні мікроорганo= 0;зми, спричинившl= 0; тяжкі клінічні стани або загостреннn= 3; симптомів. Зазвичай такі реакці= 11; виникають під час перших кіль = 82;ох тижнів або місяців піс = 83;я початку КАР = 58;. Відповідниl= 4;и прикладами = 08; цитомегалоk= 4;ірусний ретиніт, генералізоk= 4;ані та/або вогни= 097;еві мікобактерo= 0;альні інфекції аб = 86; пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci (ч = 72;сто відома як ПЦП). Будь-які запальні си = 84;птоми необхідно о = 94;інити та за необхідносm= 0;і розпочати лікування. У період імунного відновленнn= 3; також спост = 77;рігалося виникнення аутоімунниm= 3; захворюван&#= 1100; (таких як хвороба Грейвса та аутоімунниl= 1; гепатит), одн&#= 1072;к їх початок є більш варіабельнl= 0;м – вони можут= 100; виникати через багат = 86; місяців після почат = 82;у лікування.=

Хвороб&#= 1080; печінки. Якщо ламівудин застосовуєm= 0;ься одночасно д = 83;я лікування ВІЛ та HBV, додаткова інформація щодо застосуванl= 5;я ламівудину = 74; лікуванні інфекції вірусу гепатиту B, доступна в інструкції для медичного застосуванl= 5;я лікарських засобів, що містять ламівудин т = 72; показані дл= 03; лікування гепатиту В.

Пk= 2;цієнти з хронічним гепатитом В або С, які зас&= #1090;осовують комбінованm= 1; антиретровo= 0;русну терапію, маю= 090;ь підвищений ризик розвитку се = 88;йозних та потенційно летальних побічних ефектів з боку печінк = 80;. У разі сумісного застосуванl= 5;я з іншими антивіруснl= 0;ми препаратамl= 0; для лікування гепатиту В і С слід керув= 072;тися відповідноn= 2; інструкцієn= 2; для медичного з = 72;стосування цих лікарсь = 82;их засобів.

Якщо прийом ламівудину припиняєтьl= 9;я у пацієнтів, коінфіковаl= 5;их вірусом гепатиту В, рекомендуєm= 0;ься періодичниl= 1; моніторинг як показників = 92;ункції печінки, так і маркерів реплікації HBV, оскільки припинення прийому ламівудину = 84;оже призвести д = 86; загостреннn= 3; гепатиту.

У пацієнтів з уже існуючими печінковимl= 0; дисфункціяl= 4;и, включаючи хронічний активний гепатит, спо= 089;терігаєтьс&= #1103; підвищена ч = 72;стота порушень функції печінки під час комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії та п= 086;требують медичного к = 86;нтролю відповідно до стандартноo= 1; практики. У разі появи ознак погіршення = 89;тану печінки у таких пацієнтів слід зважит = 80; можливість = 87;ерерви або припинення лікування (д= 080;в. розділ «Побічні реакції»).

П&#= 1077;діатрична популяція.= У дослідженнo= 0;, проведеномm= 1; за участю пацієнтів дитячого віку (див. розділ «Фармакодиl= 5;аміка» дослідженнn= 3; ARROW), у дітей, які отримували пероральниl= 1; розчин ламівудину, повідомлялl= 6;ся про нижчі по= 082;азники вірусологіm= 5;ної супресії та частішу вірусну резистент = 85;ість, порівняно з тими, хто отримував таблетованm= 1; форму.

За можливості, дітям перев = 72;жно слід застосовувk= 2;ти ламівудин у формі таблеток.=

Осте&#= 1086;некроз. Хоча етіологія вважається багатофактl= 6;рною (включаючи застосуванl= 5;я кортикостеl= 8;оїдів, зловживаннn= 3; алкоголем, тяжку імуно = 89;упресію, високий індекс маси тіла), спосте&#= 1088;ігалися випадки остеонекроk= 9;у, особливо у пацієнтів і = 79; прогресуюч&= #1086;ю ВІЛ-інфекці= 08;ю та/або при довготриваl= 3;ому застосуванl= 5;і комбінованl= 6;ї антиретровo= 0;русної терапії (КАР= 058;). Пацієнтам слід рекоме = 85;дувати звернутися за медичною допомогою, я= 082;що вони відчувають = 73;іль у суглобах, с&#= 1082;утість суглобів аб = 86; труднощі з рухами.

Взає&#= 1084;одія з іншими лікарськимl= 0; засобами. Ламіву&#= 1076;ин не можна застосовувk= 2;ти з будь-якими &#= 1110;ншими лікарськимl= 0; засобами, що містять ламівудин або з лікарс= 100;кими засобами, що містять емт = 88;ицитабін (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій»).

<= span style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;color:black; mso-color-alt:windowtext;mso-ansi-language:UK'>Слід= уникати ком= 073;інації ламі= вудину з кла= 076;рибіном (див= ;. розділ «= Взаємодія з = 110;ншими лікар= ськими засо = 73;ами та інші в= ;иди взаємод= 110;й»).Клo= 0;ренс креати&#= 1085;іну (мл/хв)<= /pre>
Початк&= #1086;ва доза

Підтри&= #1084;увальна доk= 9;а

≥ 50

300 мг = або 150 мг

300 мг оди= н раз на добу аб= о
150 мk= 5; двічі н= а добу

30 - <= 50

150 мг<= o:p>

150 мг = один раз на д&#= 1086;бу

< 30, оскіль&= #1082;и поm= 0;рібні дози н&= #1080;жче 150 мг, рекоме= ;ндується ви= 082;ористовува&= #1090;и
перорал&#= 1100;ний розчин<= /o:p>

15 до < 30

150 мг<= /span>

100 мг = один раз на д&#= 1086;бу

5 до &l= t; 15

150 мг<= /span>

50 мг один раз на добу

< 5<= /pre>
50 мг

25 мг один раз на добу

&nbs= p;

Дані щодо застосуванl= 5;я ламівудину дітям із порушенням функції нирок відсутні. Враховуючи, що кліренс креатиніну та кліренс л= 072;мівудину мають подібну кореляцію у дітей та дорослих, рекомендуєm= 0;ься зменшувати = 76;озу дітям з порушенням функції нирок на осн= 086;ві кліренсу креатиніну пропорційнl= 6; до того, як це застосовуєm= 0;ься у дорослих. Пероральниl= 1; розчин ламівудину 10 мг/мл може бути найбільш відповідноn= 2; лікарською формою для досягнення = 88;екомендова&#= 1085;ої дози у дітей з порушення = 84; функції нирок віком = 074;ід 3 місяців та масою тіла менше 25 кг.

Таблиця 5
Рекомендац&= #1110;ї щодо дозування – діти віком в= 110;д 3 місяців та з масою тіла менше 25 кг

Клo= 0;ренс креати&#= 1085;іну (мл/хв)

Початк&= #1086;ва доза

Підтри&= #1084;увальна доk= 9;а

≥ 50

10 мг/кг абl= 6; 5 мг/кг

10 мг/кг, один раз = на добу
або 5 мг/кг, двічі на = добу

30 до < 50

5 мг/кг

5 мг/кг, один раз = на добу

15 до < 30

5 мг/кг

3,3 мг/кг = 86;дин раз на до= ;бу

5 до < 15

5 мг/кг

1,6 мг/кг, один раз = на добу

< 5<= /pre>

1,6 мг/кг

0,9 мг/кг, один раз = на добу

Пору&#= 1096;ення функції печінки. Дані, отримані пр = 80; лікуванні пацієнтів з помірним та тяжким порушенням функції печ= 10;нки, показують, щ= 086; фармакокінk= 7;тика ламівудину суттєво не залежить ві = 76; порушення ф = 91;нкції печінки. Виходя= ;чи з цих даних, пацієнтам з помірними або тяжкими порушеннями функції печінки не потрібна корекція до = 79;и, якщо вони не супроводжуn= 2;ться порушенням функції нирок.

Діти.<= /span> =

Застосовув&= #1072;ти для лікування дітей з масо= 102; тіла від 14 кг. Дітям віком від 3 місяців застосовуюm= 0;ь лікарський засіб у форм= 110; розчину для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

Пер&= #1077;дозування.

Симп&#= 1090;оми. У дослідженнn= 3;х гострої токсичностo= 0; на тваринах введення ламівудину = 91; дуже високи = 93; дозах не призвело до жодної органної то = 82;сичності. Після гострого передозуваl= 5;ня ламівудиноl= 4; не було виявлено жодних спец = 80;фічних ознак чи симптомів, окрім тих, що повідомлялl= 0;ся як побічні реакції.

Ліку&#= 1074;ання. У разі передозуваl= 5;ня за пацієнто = 84; потрібно спостерігаm= 0;и і при необхідносm= 0;і здійснюватl= 0; комплекс стандартноo= 1; підтримуваl= 3;ьної терапії. Оскільки ламівудин діалізуєтьl= 9;я, для лікування передозуваl= 5;ня можна застосовувk= 2;ти безперервнl= 0;й гемодіаліз, хоча цей спосіб недостатньl= 6; вивчений.=

Поб&= #1110;чні реакції.

Під час лікування ВІЛ-інфекці= 11; лікарським засобом Лам= 10;вудин повідомлялl= 6;ся про такі побічні реа = 82;ції.

Побічні реакції, які вважаються принаймні можливими т = 72; пов’язаним&= #1080; з лікування = 84;, перелічені нижче за системами органів, класами органів та абсолютною частотою. Частота визначена я = 82;, дуже часто (≥1/= 10), часто (≥1/100 до <1/10),= нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідкl= 6; (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/100= 00). У кожній групі частоти побічні реакції пре = 76;ставлені в порядку зменшення серйозностo= 0;.

З бок&= #1091; крові та лімфатичноo= 1; системи.

Нечаст&#= 1086;: = нейтро&#= 1087;енія та анемія (об&#= 1080;дві іноді тяжкі), тромбоцитоl= 7;енія.

Дуже рідко: істинна еритроцитаl= 8;на аплазія.

З боку обміну речовин і харчування.

Дm= 1;же рідко: лактоацид= оз.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль, безсоння.=

Дm= 1;же рідко: периферич= на нейропатія (або парестезія).

З боку дихальної системи, орг= 072;нів грудної клітки та середостінl= 5;я.

Часто: кашель, наза= ;льні симптоми.=

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту.

Часто: нудота, блювання, біль або спа= 079;ми в животі, діарея.

Рo= 0;дко: панкреатит, підвищення рівня амілази сир = 86;ватки крові.

З бок&= #1091; печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів.

Нечаст&#= 1086;: тран= 079;иторне підвищення рівня печінкових ферментів (А= 057;Т, АЛТ).

Рідко: гепат= ;ит.

З бок&= #1091; шкіри та підшкірної тканини.

Часто: = висип, алопеція.=

Рідко: ангіо= ;невротични = 81; набряк.

З бок&= #1091; скелетно-м’= 03;зової та сполучно= 11; тканини.

Часто: = артрал&#= 1075;ія, м’язові розлади.

Рідко: рабдо= ;міоліз.

Зага&#= 1083;ьні розлади та реакції у місці введення.=

Часто: = втома, погане самопочуттn= 3;, гарячка.

Пo= 0;д час антиретровo= 0;русної терапії мож = 77; зростати ма = 89;а тіла та рівень ліпідів і глюкози в крові (див. ро&= #1079;діл «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

У ВІЛ-інфіков = 72;них пацієнтів і = 79; тяжким імун = 86;дефіцитом на початку К= 040;РТ можуть виникати запальні реакції на безсимптомl= 5;і та залишков= 10; опортуністl= 0;чні інфекції Та = 82;ож повідомлялl= 6;ся про аутоімунні розлади (так= 110; як хвороба Грейвса та аутоімунниl= 1; гепатит) на тлі імунної реактиваціo= 1;, однак, час до їх виникнення = 08; більш варіабельнl= 0;м, і ці події можуть виникати через багат = 86; місяців після початку лікування (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

Пl= 6;відомляли про випадки остеонекроk= 9;у, головним чином у пацієнтів і = 79; загальнови&= #1079;наними ризик-факто = 88;ами, запущеною ф = 86;рмою ВІЛ-інфекці= 11; та/або у разі довготриваl= 3;ої КАРТ. Частот= 072; цього явища невідома (див. розділ «&= #1054;собливості застосуванl= 5;я»).

П&#= 1077;діатрична популяція<= /span>

У клінічному дослідженнo= 0; ARROW (COL105677) взяли участь 1206 ВІЛ-o= 0;нфікованих дітей віком від 3 місяців до 17 років, 669 з яких отримували абакавір та ламівудин один або два рази на добу (див. розділ «&= #1060;армакологі= ;чні властивостo= 0;» [«Фармакоди = 85;аміка»]). У = дітей, які з&#= 1072;стосовувал= и лікарський засіб у дозуванні один або два рази на добу, не було виявлено жо = 76;них додаткових проблем безпеки порівняно з дорослими.=

<= /o:p>

П&#= 1086;відомлення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Повідоl= 4;лення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу має велике знач = 77;ння. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосу = 74;анні цього лікарськогl= 6; засобу. Медичним та фармацевтиm= 5;ним працівникаl= 4;, а також паці= 108;нтам або їхнім законним представниl= 2;ам слід повідомлятl= 0; про усі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективнос&#= 1090;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему з фа= 088;маконагляд&= #1091; за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Тер&= #1084;ін придатностo= 0;. 3 роки.

Умо= ;ви зберігання.

З= берігати в оригінальнo= 0;й упаковці пр = 80; температурo= 0; не вище 30 ^оС. Зберігати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Упа= ковка.

По 60 таблето = 82; у контейнер= 10;. По 1 контейнеру = 91; пачці з картону.

Кат= егорія відпуску.

З= а рецептом.

Вир= обник.

ПрАТ «Технолог».

Міс= цезнаходжеl= 5;ня виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності. =

У= країна, 20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиц= 103; Стара прорізна, будинок 8.

	<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>Двічі на до= бу <= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>n/N (%)	<= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>Один раз на добу <= span style=3D'mso-ansi-language:#1000'>n/N (%)
Тиждень 0 (після ≥ 36 тижнів лікування)
РНК ВІЛ-1 у плазмі крові <80 к/мл	250/331 (76)	237/335 (71)
Різниця ризиків (один= - два<= /span> рази на добу)	-4,8% (95% ДІ від -11,5% д = 86; +1,9%), р=3D0,16
48 тиждень
РНК ВІЛ-1 у плазмі крові <80 к/мл	242/331 (73)	236/330 (72)
Різниця ризиків (один= - два<= /span> рази на добу)	-1,6% (95% ДІ від -8,4% дl= 6; +5,2%), р=3D0,65
96 тиждень
РНК ВІЛ-1 у плазмі крові <80 к/мл	234/326 (72)	230/331 (69)
Різниця ризиків (один= - два<= /span> рази на добу)	-2,3% (95% ДІ від -9,3% дl= 6; +4,7%), р=3D0,52

	Дk= 4;ічі на добу Рi= 3;К ВІЛ-1 у плазмі крові < 80 ц/мл:<= /p> n/N (%)=	Оk= 6;ин раз на добу<= /span> Рi= 3;К ВІЛ-1 у плазмі крові < 80 ц/мл:<= /p> n/N (%)
Тl= 0;ждень 0 (після 36 тижнів лікування)
Бm= 1;дь-яка схема розчину в будь-який час	14/26 (54)	15/30 (50)
Вl= 9;і таблетки пр&= #1086;тягом всього періоду =	236/305 (77)	222/305 (73)
96 тиждень	=	<= /td>
Бm= 1;дь-яка схема розчину в будь-який час	13/26 (50)	17/30 (57)
Вl= 9;і таблетки пр&= #1086;тягом всього періоду<= /span>	221/300 (74)	213/301 (71)

Клo= 0;ренс креати&#= 1085;іну (мл/хв)	Початк&= #1086;ва доза	Підтри&= #1084;увальна доk= 9;а
≥ 50	10 мг/кг абl= 6; 5 мг/кг	10 мг/кг, один раз = на добу або 5 мг/кг, двічі на = добу
30 до < 50	5 мг/кг	5 мг/кг, один раз = на добу
15 до < 30	5 мг/кг	3,3 мг/кг = 86;дин раз на до= ;бу
5 до < 15	5 мг/кг	1,6 мг/кг, один раз = на добу
< 5<= /pre>	1,6 мг/кг	0,9 мг/кг, один раз = на добу