ІНСТРУКЦІЯ

для медичного за= стосування лікарського засобу

БІФОК^® ІС

(BIFOC ІС)=

Склад:=

діючі р�= �човини: ібупрофен, кодеїну фосф�= �т гемігідрат;

1 таблетка мі�= �тить ібупрофену 200 мг (0,2 г), кодеїну фосфату гемігідрату (у= п= ерерахунку на кодеїну основ�= � моногідрат) 10 мг (0,01 г);

допоміжні речовини:= целюлоза мікрокристалічна, крохмаль к= артопляний, натрію крохмальгліколят (тип А), гіпромелоза (гідроксипропілметил= целюлоза), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, каль�= �ію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Основ= ні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору= , плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товар�= �ий знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

Фармако= терапевтична група.

Нестерої�= �ні протизапальні та протиревматичні засоби= . Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ M01A E51.

�= �армакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен – нестероїдний протизапальний засіб, = похідне пропіонової кислоти, який чинить аналгезивну, жарознижувальну та п= ротизапальну дію. Механізм дії полягає в інгібуванні синтезу простагландинів –= медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Крім того, ібупр�= �фен зворотно пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Експерим�= �нтальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно �= �ригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію �= �ромбоцитів при одночасному застосуванні цих лікарських засобів. Деякі дослідженн= я фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 40= 0 мг у межах 8 годин до або у межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцил= ової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу аспірину= (ацетилсаліцилової кислоти) на утворення тромбоксану або агрегацію тро�= �боцитів. Хоча існує невизначеність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситу= ацію, не можна виключити імовірності, що регулярне тривале застосування ібупр�= �фену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кис�= �оти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефек�= � вважається малоймовірним.

Кодеїн – опіоїд= ний аналгетичний засіб, ефекти якого подібні= до ефектів морфіну, проте зі значно слабшою аналгетичною дією і більш м’яки�= � седативним ефектом. Кодеїн є слабким аналге�= �иком центральної дії. Кодеїн = чинить свою дію, взаємодіючи з μ-опіоїдними рецепторами, �= �оча він має з ними низьку споріднен�= �сть, знеболювальний ефект кодеїну зумовлений його перетворенням у = морфін. Ко�= �бінація аналгетика центральної дії з аналгетико�= � периферичної дії, який має добру переносимість, забезпечує оптимальний р�= �вень знеболення зі зниженим ризиком розвитку побічних реакцій. Показано, = що кодеїн, особливо у комбінації з іншими аналгетиками,= такими як парацетамол, ефективни�= � у лікуванні гострого ноцицептивного болю. У невисоких дозах н�= � спричиняє пригнічення дихального центру.

Фармакокінетика.

Ібупрофен п= ісля прийому внутрішньо швидко абсорбується зі шлунково-кишкового трак�= �у. Максимальна концентрація у сироватці крові визначає�= �ься через 45 хвилин після застосування (у разі прийому натще), у разі застосу�= �ання під час вживання їжі – через 1–2 години після прийому. Ібупрофен метаб= олізується у печінці, виводиться нирками (90 %) у незміненому стані та у в�= �гляді метаболітів, а також із жовчю. Період напіввиведення – майже 1,8 години, у пацієнтів із захворюваннями печінки та ниро= к – 1,8‒3,5 години. Ібупрофен �= �ктивно (99 %) зв’язується з білками плазми крові, повільно проникає у синовіальні порожни�= �и, де його концентрація може залишатися високою, у той час як концентрація у плаз�= �і крові знижується. У пацієнтів літнього віку не спостерігається істо= тних відмінностей у фармакокінетичному профілі.

Кодеїн та його с= олі швидко всмоктуються зі шлунково-кишкового трак�= �у. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну у плаз�= �і крові досягається протягом 1 години. Кодеїн завдяки своїй лі�= �офільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопи= чується у жировій тканині та меншою мірою – у тканинах з високим рівнем перф�= �зії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Періо�= � напіввиведення з плазми крові становить 3‒4 години. Співвідношення сили аналгетичного ефект= у при пероральному застосуванні / внутрі�= �ньом’язовому введенні становить �= �риблизно 1 : 1,5. Метаболізується О- і N-деметилю= ванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну, які мають власну аналгетичну активність. Кодеїн та його метаболіти екскретуються ниркам�= �, переважно у вигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продук�= �ів екскреції виводиться з сечею пр= отягом 6 годин і до 86 % дози виводиться з організму протягом 24 г�= �дин. Близько 70 % дози виводиться у вигляді вільного кодеїну, 10&= nbsp;% – у вигля�= �і вільного та кон’юговано= го морфіну і ще 10 % – у вигляді �= �ільного або кон’югованого норкодеїну. У фекаліях виявляються тільки сліди продуктів екскреції.=

Клінічн= і характеристики.

Показ�= �ння.

Д= ля короткочасного лікування гострого, помі�= �ного болю, який не купірується іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ібу�= �рофен або ацетилсаліцилова кислота (зокрема головний біль, мігрень, періодич= ний біль, зубний біль, невралгія, ревматичний і м’язовий біль, біль у спин�= �).

Проти�= �оказання.

Підвищен�= � чутливість до ібупрофену, кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-як= ого з компонентів лікарського засобу.

Реакції г= іперчутливості (у т. ч. бронхоспазм, бронхіальна астм= а, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янк�= �), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцило= вої кислоти (аспірину) або інших нестероїдних протизапальних засобів (НП�= �З).

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки = / кровотеча в активній формі або рецидиви в анамн�= �зі (два і більше виражених епізоди підтвердженої виразко= вої хвороби чи кровотечі).

Ерозивно-= виразкові ураження шлунково-кишкового тракту у фаз= і загострення, у т. ч. виразковий коліт, пептична виразка, хвор�= �ба Крона.

Шлунково-= кишкова кровотеча або перфорація стінки шлунков�= �-кишкового тракту в анамнезі, пов’язана із застосуванням НПЗЗ.

Церебров�= �скулярні або інші активні форми кровотечі.

Порушенн�= � кровотворення незрозумілої етіології. Геморагічний ді�= �тез або інші розлади згортання крові.<= /o:p>

Тяжка серцева недостатність [клас IV за класифікацією NYHA (Нью= -Йоркської Асоціації Кардіологів)] (див. розділ «Особливості застосування»).

Респіраторна депресія, обструктивні �= �ахворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (не слід застосовувати= опіоїди під час астматичного нападу).<= /o:p>

Черепно-мозкові травми або стани, що с= упроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до= ризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску ко= деїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші життєво важливі показник= и при оці�= �ці неврологічного статусу).

Стани, при яких інгібування перисталь= тики слід уникати або при яких розвивається здуття живота.

Ризик паралітичної непрохідності киш= ечнику, хронічні запори.

Активне з= апальне захворювання кишечнику.

Тяжка печінкова недостатність.<= /span>

Тяжка ниркова недостатність.

Тяжка дегідратація, спричинена блюванням, діареєю або нед= остатнім вживанням рідини.

Стан алкогольного сп’яніння.

Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, включаючи селе= ктивні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижн�= �в після припинення застосування інгібіторів МАО.

Застосування лікарського засобу протипоказане таким �= �рупам пацієнтів:

– дітям віком до 12 років;

– дітям = віком від 12 = до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/а�= �о аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час = сну;

– дітям віком від 12 до 18 рок�= �в зі скомпрометованою дихальною функцією;

– жінкам у період вагітност= і або годування груддю;

– паціє�= �там будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм з участ�= � CYP2D6.<= /span>

Взаєм�= �дія з іншими лікарськими засобами та інші види= взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з= ібупрофеном

Ібупрофен, як і інші НП�= �З, не слід застосовувати у комбінації з такими лі= карськими засобами:

– ацетилсаліцилов= а кислота (аспірин), оскільки це може збільшити ризик виникне= ння побічних реакцій, крім випадків, коли лікар призначив низькі дози аспірин= у (не вище 75 мг на добу) (див. розділи «�= �армакологічні властивості», «Особливості застосування»);

– інші НПЗЗ, у �= �. ч. селективні інгібітори ЦОГ-2: слід уникати одночасн= ого застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це може підвищити ризик по= бічних ефектів (див. розділ «Особливості застосува�= �ня»).

Ібупрофен слід засто�= �овувати з обережністю у комбінації з такими лікарськими засоба= ми:

– кортикостероїди: може підви�= �уватися ризик утворення виразок та кровотеч у шлунково= -кишковому тракті (див. розділ «Особливості застосува�= �ня»);

– антигіпертензив= ні засоби (ін= гібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензин�= � II, блокатори β-адренорецептор= ів) та діуре�= �ики: НПЗЗ можуть знижувати терапевтичний ефе�= �т цих лікарських засобів.

У деяких пацієнтів зі с= компрометованою функцією нирок (наприклад, у пацієнтів зі= зневодненням або у пацієнтів літнього віку зі скомпрометованою функцією нирок)= одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензи�= �у ІІ або блокаторів β-адренорецеп�= �орів та лікарських засобів, що інгібують циклоок= сигеназу, може спричинити подальше погіршення функції нирок, включаючи можл= иву гостру ниркову недостатність, що зазвичай має зворотний характер. Тому та�= �і комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літньог�= � віку. При необхідності трива= лого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта �= �а розглянути питання про проведення моніторингу ф�= �нкції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодич= ністю надалі. Діуретики можуть підвищувати ризик нефр�= �токсичного впливу НПЗЗ. Одночасне застосування калійзберігаючих діуретик�= �в з ібупрофеном може призв�= �сти до гіперкаліємії (рекомендується моніторинг рівня калію у= плазмі крові).

– про= бенецид та сульфінпіразон: можуть затримувати виведення ібупроф�= �ну;=

– антикоагулянти:<= /i> НПЗЗ можуть посилити терапевтичний ефект таких анти�= �оагулянтів як варфарин (див. розділ «Особливості застосува�= �ня»);

– антитромбоцитар= ні засоби та селективні інгібітори зворотного захопл= ення серотоніну: може підвищуватися ризик виникнення шлунково-кишкової кров�= �течі;

– серцеві глікози�= �и: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, з= нижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у= плазмі крові;

– препарати літію, фе= нітоїн: існують докази потенційного підвищення рівнів л�= �тію та фенітоїну у плазмі крові при одноча�= �ному застосуванні з ібупрофеном.

При правильному застосу= ванні контроль концентрації літію або фенітоїну у плазмі крові зазви�= �ай не потрібний.

– метотрексат: і= снує імовірність підвищення рівня метотрексату у плазмі к= рові;

– циклоспорин, такролімус: можливе п= ідвищення ризику нефротоксичності;

– міфепристон: Н= ПЗЗ не слід застосовувати раніше, ніж через 8–12 діб п= ісля застосування міфепристону, оскільки вони можуть знизити його ефекти= вність;

– зидовудин: від= омо про підвищений ризик гематологічної токсичності при су�= �існому застосуванні зидовудину та НПЗЗ.<= o:p>

Існують докази підвище= ння ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих= пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування з�= �довудином та ібупрофеном.

– антибіотики групи хінолонів: за даними досліджень з у= частю тварин застосування НПЗЗ може підвищувати ризик розвитку суд= ом, пов’язаний із застосуванням антибіотиків групи хінолонів, отже, паці�= �нти, які приймають НПЗЗ у комбінації з хінолонами, можуть мати підвищений ризик= розвитку судом;

– пероральні гіпоглікемічні засоби:= можл�= �ве інгібування метаболізму препаратів суль= фонілсечовини, збільшення періоду напіввиведення, існує підвищений ризик р= озвитку гіпоглікемії; необхідний контроль рівн�= � глюкози у крові;

– інг= ібітори цитохрома CYP2C9, такі як вориконазол або фл= уконазол: можливе по= силення дії ібупрофену.

Взаємодії, пов’язані з= кодеїном

Інгібітори моноаміноксидази (МАО): може виникнути пригнічення або збудження цен�= �ральної нервової системи (ЦНС) при застосуван�= �і кодеїну у комбінації з інгібіторами MAO або протягом 2 тижнів після припиненн= я їх застосування.

= Моклобемід: при застосуванні з код= еїном існує ризик розвитку гіпертензивного кризу.

Гідроксизин: одночасне застосування гідроксизин�= � (анксіолітичного засобу) з кодеїном може призвести до посилення аналгетично�= � дії, а також до посилення седативного, гіпотензивного ефектів та пригнічувальн= ого впливу на ЦНС.

= Лікарські засоби, що пригнічують ЦНС: пригнічувальна дія кодеїну на ЦНС по�= �илюється депресантами ЦНС, такими як алкоголь, анестетики, снодійні та седа= тивні лікарські засоби, антигістамінні лікарські засоби із седативними властив�= �стями, трициклічні антидепресанти та антипсихотики (у т. ч. фенотіазини).<= /span>

Діуретики та антигіпертензивні засо�= �и: гіпотенз�= �вна дія діуретиків та антигіпертензивних засобі= в може посилюватися при супутньому застосуванні з опіоїдними аналгетиками.

Хінідин: хінідин може блокувати аналгетичну дію к= одеїну.

Мексилети= н: кодеїн може сповільнювати абсорбцію мексилетин= у, що призводить до зниження його антиаритмічної дії.

Серцеві г�= �ікозиди: при застосуванні кодеїну= у великих дозах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) мо= же посилюватися.<= /span>

Протидіарейні та антиперистальтичні= засоби= : одночасне застосування кодеїну з = протидіарейними та антиперистальтичними засобами, такими я�= � лоперамід та каолін, може підвищити ризик виникнення тяжкого запору.

= Антимускаринові лікарські засоби: супутнє застосування кодеїну з антимуск�= �риновими лікарськими засобами або лікарськими засобами з антимускариновою= дією, у т. ч. з атропіном та деякими антидепресантами, може підвищити ризик т= яжкого запору, що може призвести до па�= �алітичної кишкової непрохідності та/або до затримк= и сечовипускання.

Нервово-м’язові блокатори: можливе посилення пригнічення диха�= �ня.

Метоклопрамід, цизаприд, домперидон:<= /span> кодеїн мо= же антагонізувати вплив цизаприду, метокло�= �раміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Циметидин<= /i> пригнічує метаболізм опіоїдних анал= гетиків, що призводить до підвищення їх концентрації у плазмі крові.=

Опіоїдні антагоністи (н�= �приклад, бупренорфін, налоксон, налтрексон): застосування кодеїну у комбінації з о�= �іоїдними антагоністами може прискорити розвиток синдрому відміни.

Налоксон антагонізує аналгетичну дію опіоїдних а�= �алгетиків, а також їх пригнічувальний вплив на ЦНС та д�= �хальну діяльність.

�= �алтрексон блокує терапевтичний е�= �ект опіоїдів.

Ненаркоти= чні аналгетики: посиленн�= � аналгетичної дії.

Хлорамфен= ікол: можливе п= ідвищення концентрації кодеїну у плазмі крові чере= з інгібування його метаболізму.

Ципрофлоксацин: слід уникати пр= емедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концен= трацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Ритонавір= : можливе п= ідвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема код= еїну) у плазмі крові.

= Вплив на інструментальні дослідження. Опіоїдні аналгетики впливають на рез= ультати лабораторних досліджень, у т. ч. на рівень білірубіну, на активність �= �мілази, ліпази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланінамінотрансф�= �рази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ) у плазмі крові. Застосування �= �піоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вміс= ту шлунка, оскільки вони затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліа= рній візуалізації при застосуванні Technetium Tc 99m&nbs= p;Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спри= чинити звуження сфінктера Одді та підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.=

Особл�= �вості застосування.

Мінімізу�= �ати потенційний ризик розвитку побічних реакцій можна шляхом засто= сування найнижчої ефективної дози лікарського засобу, необхідної для лікув= ання, протягом найкоротшого періоду часу.

Пацієнти літнього віку мають підвищен�= �й ризик виникнення побічних реакцій при за�= �тосуванні НПЗЗ, особливо у вигляді шлунково-кишкової кровотечі та п= ерфорації, які можуть мати летальні наслідки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

Через одночасне вживання а�= �коголю побічні реакції, пов’язані з застосуванням НПЗЗ, особлив�= � з боку шлунково-кишкового тракт�= � або ЦНС, можуть посилюватися.<= /o:p>

Вплив на органи дихання

У пацієнтів з бронхіальною астмою або алер= гічними захворюваннями, або з такими захворюваннями в анамнезі може виникнут�= � бронхоспазм.

Вплив на серцево-судинну та цереброва= скулярну систему

Пацієнтам з= артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатні�= �тю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консульта�= �ія лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлял= и про випадки затримки рідини, розвиток артеріальної гіпертензії та на�= �ряків.

Клінічні дослідження та епід= еміологічні дані свідчать про те, що застосування ібупрофе�= �у, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) та при довготривал�= �му лікуванні, може бути пов’яз= ане з н= езначним підвищенням ризи= ку артері= альних тромботичних ускладнень (таких як інфарк= т міокарда або інсульт). У цілому дані епідеміологічних досліджень не вказують= на те, що низькі дози ібупрофену (наприклад, ≤1200 мг на добу) пов’язані з підвищеним = ризиком р= озвитку інфаркту міокарда.

Пацієнтам з неконтроль= ованою артеріальною гіпертензією, за�= �тійною серцев= ою недостатністю (клас ІІ–ІІІ за класиф�= �кацію NYHA), діагн= остованою ішемічною хворобою серця, захворюванням�= � периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лік�= �вання ібупрофеном може призначати лікар тільки після ретельної оцінки клініч= ної картини. Не слід застосовувати = високі дози (2400 мг на добу).

Пацієнтам з вираженими= факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як а�= �теріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати три�= �але лікування НПЗЗ, особливо якщо потрібні високі дози ібупрофену (2400 мг на= добу), слід лише після ретельно= ї оцінки співвідношення користь/ризик.

Повідомляли про випадки синдрому Ко�= �ніса у пацієнтів, які приймали ібупрофен. Синдром Коуніса визначають як= сукупність серцево-судинних симптомів, які виникають внаслідок алергічної реак�= �ії / реакції гіперчутливості, пов’язаної зі звуженням коронарних арте= рій, що потенційно може призвести до інфаркту міокарда.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

НПЗЗ слід з обережніст�= � застосовувати пацієнтам із зах�= �орюваннями шлунково-кишкового тракту в анамнезі (виразковий коліт, хвороб= а Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ = «Побічні реакції»).

Слід дотримуватись обе= режності при лікуванні пацієнтів, які одночасно отримують лікар= ські засоби, що можуть підвищити ризик гастротоксичності, виразки або кровотеч�= �, такі як оральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), селективні інгібітори з= воротного захоплення серотоніну (СІЗЗС)= або антитромбоцитарні засоби (наприклад, аце= тилсаліцилова кислота) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобам�= � та інші види взаємодій»).

Існують повідомлення п= ро випадки шлунково-кишкової кровотечі, виразки або= перфорації, потенційно летальні, які виникали на будь-якому етапі лікування Н�= �ЗЗ незалежно від наявності попереджувальних симпт�= �мів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракт= у в анамнезі (включаючи виразковий коліт, хворобу Крона).

Ризик шлунково-кишково= ї кровотечі, виразки або перфорації підвищується при збільшенні �= �оз НПЗЗ, у разі наявності виразкової хвороби в анамнезі, особливо ускладненої= кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів = літнього віку. Цим пацієнтам слід почи�= �ати лікування з найнижчої дози. Слід розглянути доцільність комбінованої тер= апії протективними лікарськими засобами (наприклад, мізопростолом або інгібітора= ми протонної помпи) для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які пот�= �ебують тривалого застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших = лікарських засобів, які можуть підвищувати ризик виникнення побічних р�= �акцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнта�= � з наявністю шлунково-кишкової токсичності в анамнез�= �, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні= симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (особливо про шлунково-кишкову кр�= �вотечу), зокрема на початку лікування.=

У разі шлунково-кишков�= �ї кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування с= лід негайно припинити.

Вплив на печінку

Порушення функції печінки. = Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні= пацієнтів із порушеннями функції печінки (див. розділи «Протипоказання», «Побічні = реакції»).<= /span>

Вплив на нирки

М= ожливе погіршення функції нирок та розвиток нир= кової недостатності (див. розділи «Протипоказання», «Побічні реакції»).<= /o:p>

Т= ривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежн= ого зниження синтезу простагландинів та провокувати розвиток ниркової недостатн= ості. Високий ризик розвитку ниркової недостатності мають пацієнти з порушенн�= �ми функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, я�= �і приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхід�= �о контролювати функцію нирок.
У дітей зі зневодненням існу�= � ризик розвитку порушення функції нирок (див. розділи «Протипок= азання», «Побічні реакції»).

Повідомляли про випадки розв= итку гіпокаліємії у тяжкій формі та ниркового тубулярного ацидозу, �= �ов’язані з тривалим прийомом ібупрофену у дозах, які перевищують реко�= �ендовані. Цей ризик підвищується при застосуванні лікарського засобу, який мі= стить комбінацію кодеїну та ібупрофену, оскільки у пацієнтів може розвинутися за= лежність від лікарського засобу через вміст кодеїну (див. розділи «Передозуван�= �я», «Побічні реакції»). Симптоми включали зниження рівня свідомості та за= гальну слабкість. Якщо у пацієнта виявле�= �о гіпокаліємію та метаболічний ацидоз нез�= ��ясованої етіології, слід взяти до уваги вірогідний розвиток ниркового тубулярно= го ацидозу, індукованого ібупрофеном.

Вплив на шкіру та підшкірну клітковин= у

Тяжкі шкірні побічні реакції=

Повідомляли про тяжкі шкірні= побічні реакції (ТШПР), пов’язані із застосуванням ібупрофену. ТШПР включа= ють ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенса – = Джонсона, токсичний епідерма= льний некроліз, індуковану лікарським засобом реакцію з еозинофілі�= �ю та системними симп= томами (DRESS-синдром), гострий генералізован�= �й екзантематозний пустульоз (ГГЕП) та можуть загрожувати = життю або призводити до летального наслідку (див. розділ «Побічн�= � реакції»). Здебільшого ці реакції виник�= �ють протягом першого місяця лікування.=

У разі виникнення ознак та си= мптомів, що вказують на ТШПР, застосування лікарського засобу Біфок^® ІС �= �лід негайно припинити і розглянути альтернативне лі�= �ування (у разі необхідності).

У виняткових випадках вітрян= а віспа може спричинити тяжкі інфекційні ускладнення з боку шкіри та м�= ��яких тканин. На цей час не можна виключати вплив НПЗЗ на погіршення переб= ігу цих інфекцій, тому рекомендується уникати застосування ібупрофену у випад�= �у вітряної віспи.

Маскування симптомів основних інфекц= ій

Ібупрофен може маскува= ти симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затри�= �ки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворюван�= �я. Це спостерігали при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріал= ьних ускладненнях вітряної віспи. Якщо ібупрофен застосовують при підвищеній т�= �мпературі тіла або для полегшення болю у разі інфекційного захворювання, рекоме= ндується проводити моніторинг перебігу �= �ього інфекційного захворювання. В умовах ліку= вання поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симпт�= �ми зберігаються або посилюються.

Системний червоний вовчак і змішані з= ахворювання сполучної тканини

З обережністю слід зас�= �осовувати ібупрофен при системному червоному вовчаку та змішани�= � захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного= менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на фертильність у жінок

Існують обмежені дані, = що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/�= �ростагландинів, можуть спричинити= порушення жіночої фертильності через вплив на овуляц�= �ю. Цей вплив м= оже бути усунено шляхом припинення застосування �= �бупрофену.

Тривале з= астосування ібупрофену (у добовій дозі 2400 мг при трив�= �лості лікування понад 10 днів) не рекомендується жінкам, які намагаються з= авагітніти, через можливе порушення жіночої фертильност�= �. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або прох= одять обстеження з причини безпліддя, цей лікарський засіб застосов= увати не слід.

Порушення метаболізму порфі�= �ину

С= лід дотримуватися обережності пацієнтам з в�= �одженим розладом метаболізму порфірину (наприклад, гострою переміжною порфірією= ).

Алергічні реакції

С= лід дотримуватися обережності пацієнтам, як�= � мають алергічні реакції на інші речовини, оскільки у таких пацієнтів так�= �ж існує підвищений ризик розвитку реакцій гіперчутливості при застосуванн= і ібупрофену.

Хірургічні втручання

С= лід дотримуватися обережності у разі застос�= �вання ібупрофену безпосередньо після обширних хірургічних втручань.=

Інші НПЗЗ

С= лід уникати одночасного застосування ібупро= фену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через підвищення ризику= розвитку побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з&nb= sp;іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Застосування лікарського засобу Біфок^® ІС у к= омбінації з іншими лікарськими засобами, які містять кодеїн, протипоказ�= �не.

Застосува= ння кодеїну потребує регулярної оцінки лікарем спів�= �ідношення користь/ризик.

Лікарськи= й засіб слід застосовувати з обережністю пацієнтам з = артеріальною гіпотензією, гіпотиреозом, недостатністю надниркових залоз (наприкла�= �, хворобою Аддісона), гострим абдомінальним синдромом (див. ро�= �діл «Протипоказання»), міастенією gravis, зі зниженою функц= ією печінки (через можливе виникнення коми) або нирок (див.= розділ «Протипоказання»), судомами або виразковою хворобою шлунка та дванадцят�= �палої кишки в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»), пацієнтам у шоковому стані, пацієнтам, які нещодавно перенесл�= � хірургічні втручання на органах шлунково-кишкового тракту (через мож= ливе зниження моторики шлунково-кишкового тр�= �кту) або на сечовивідних шляхах (такі пацієнти більш с�= �ильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередн= ьо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну)<= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>, пацієнтам із наявністю �= � анамнезі зловживання лікарськими засобами. Кодеїн слід застосовувати з обережністю при феохром�= �цитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламінів шляхом індукц= ії вивільнення ендогенного гістаміну), пацієнтам лі= тнього віку та ослабленим пацієнтам, оскільки вони можу= ть бути більш чутливими до пригнічувального впливу кодеїну на диха�= �ьну діяльність. У пацієнтів літнього віку метаболізм та ел= імінація опіоїдних аналгетиків може відбуватися повільніше, ніж у дорослих п�= �цієнтів молодшого віку, тому може бути доцільним зниження дози кодеїну. Слід змен= шити дозу лікарського засобу пацієнтам з гіпертро�= �ією передміхурової залози, запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує = перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечнику та може підвищува�= �и тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), стриктурою уре= три, пацієнтам літнього віку із пору= шеннями функції печінки та/або нирок (див. розділ «Спос�= �б застосування та дози»).

Пацієнтам із захворюваннями жовчови�= �ідних шляхів (зокрема з жовчнокам’яною хворобою) слід уникати = застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх у комбінації зі спазмол= ітиками.

Застосування петидину і, можливо, інш= их опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, може бути по�= �’язане з дуже тяжкими реакціями, іноді з летальним наслідком. Якщо застос�= �вання кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід = припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні до початку лікування кодеї�= �ом (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші ви�= �и взаємодій»).

У період застосування лікарського засобу �= �лід утримуватися від прийому алкоголю.

Розлад, пов’язаний із вживан= ням опіоїдів (зловживання та залежність)

При повторюваному прийомі опіоїдів, таких як= кодеїн, можуть розвинутися толерантність, фізична й психологічна за= лежність та розлад, пов’язаний із вживанням опіоїдів (РВО).

З= ловживання або навмисне неправильне застосування л�= �карського засобу Біфок^® ІС може призвести до передозування та/або л�= �тального наслідку.

П= ри застосуванні лікарського засобу, який мі= стить комбінацію кодеїну та ібупрофену, особливо при його тривалому прийомі у до�= �ах, які перевищують рекомендовані, повідомляли про серйозні клінічні наслі�= �ки, включаючи летальні випадки, пов’язані зі зловживанням лікарським за= собом та розвитком залежності від нього. А саме, повідомляли про випадки перфорац�= �й шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкових кровотеч, анемії у тяж�= �ій формі, ниркової недостатності, ниркового тубулярно= го ацидозу, гіпокаліємії у тяжкій формі, які були пов’язані із при= йомом ібупрофену у складі комбінованого лікарського засобу.<= /span>

П= еред початком лікування препаратом Біфок^® ІС
слід поінформувати пацієнтів про ризик�= � та ознаки РВО, а також про серйозні клінічні наслід= ки. Слід рекомендувати пацієнтам звернутися до л�= �каря у разі появи таких ознак= .

П= ісля припинення прийому лікарського засобу м�= �жуть виникнути симптоми відміни, такі як неспокій та дратівливість. Припинення лі�= �ування слід проводити поступово у пацієнтів, які мож�= �ть мати фізичну залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів= синдрому відміни.

Метаболізм з участю CYP2D= 6

Кодеїн перетворюєт�= �ся на його активний метаболіт – морфін – у печінці з участю �= �ерменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або я�= �що у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватний знеболювальний еф�= �кт не буде отриманий. За оцінками до 7 % кавказького населення можуть �= �ати дефіцит CYP2D6. Однак, в екстенсивних або = ультрашвидких метаболізаторів з участю CYP2D6 існує підви= щений ризик розвитку побічних ефектів – симптомів опіоїдної токсичнос= ті – навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення коде�= �ну у морфін швидко призводить до встановлення більш високого рівня морфі�= �у у сироватці крові, ніж очікувалося.

Загальні симптоми опіо= їдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, пове= рхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У в�= �жких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які= можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані про поширеність у�= �ьтрашвидких метаболізаторів з участю CYP2D6 у різних по�= �уляціях наведені нижче:

Популяція

Поширення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці<= /span>

3,4–6,5

Монголоїди

1,2–2

Кавказці

3,6–6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці=

1–2

Післяопераційне засто�= �ування дітям

В опублікованій літера= турі є повідомлення про те, що застосування кодеїну дітям після т= онзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання виникнення обструктив= ного апное під час сну зрідка призводило до життєво небезпечних побічних явищ, у т= . ч. з летальним наслідком (див. розділ «Протипоказання»). Усі діти отрим�= �вали дози кодеїну у відповідному діапазоні доз; однак є свідчення того, що = ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними метаболізаторами кодеїну.=

Діти зі скомпрометован= ою дихальною функцією

Застосування кодеїну п= ротипоказано дітям, у яких дихальна функція може бути скомпром= етована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними за�= �ворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитрав= мами або обширними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити �= �имптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що м= оже спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової= порожнини.

НПЗЗ можуть маскувати симптоми пропас�= �иці.=

Не слід застосовувати лікарс= ький засіб протягом більше 3-х діб без консультації з= лікарем.

При довготривалому застосуванні знебо= лювальних засобів у високих дозах може виникнути головний біль, який не можна лі= кувати шляхом підвищення дози лікарського засобу.

Тривале застосування л= ікарського засобу для лікування головного болю може призвести = до його посилення.

Тривале та = безконтрольне застосування знеболювальних засобів, ос�= �бливо поєднання різних знеболювальних діючих речовин, може призводити до хроні�= �ного ураження нирок із ризиком виникнення ниркової недостатності (анал�= �етична нефропатія).

У разі тривалого застосування лікарського= засобу необхідно регулярно перевіряти показники функції печінки, нирок, а також= морфологічний склад крові.

Не перевищувати зазначених д= оз.

Застосування у період вагітності або = годування груддю.

Період вагітн�= �сті

Застосування лікарського= засобу у період вагітності протипоказане.

П= ригнічення синтезу простагландинів може негативно �= �пливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. У= тварин застосування інгібіторів синтезу простагландинів при= зводило до збільшення випадків пер= ед- та післяімплантаційних викиднів та летальності ембріонів/плоді�= �. Крім того, повідомляли про підвищену частоту різних вад розвитку, включаючи в�= �ди з боку серцево-судинної системи, у тварин, які отримували інгібітори синтез= у простагландинів у період органогенезу. Дані епідеміологічних дослі�= �жень вказують на підвищення ризику викид�= �я, розвитку вроджених вад серця та гастроши= зису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх тер= мінах вагітності. Абсолютний ризик серцев= о-судинних вад збільшувався з менш ніж 1 % до приблизно 1,5 %. Вважа�= �ться, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапі= ї. Заст�= �сування лікарських засобів, які пригнічують синт= ез простагландинів, з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамн= іон внаслідок дисфункції нирок плода. Цей патол�= �гічний стан може розвинутися невдовзі після початку = лікування, він зазвичай має оборотний характер та зникає після припинення заст= осування лікарського засобу. Крім того, є повідомлення �= �ро звуження артеріальної протоки у плода після внутрішньоутробно�= �о впливу інгібіторів синтезу простагландинів у ІІ триместрі вагітнос�= �і, яке в більшості випадків зникало після припинення лікування.

Застосування будь-якого і�= �гібітора синтезу простагландинів у ІІІ триместрі вагітно�= �ті може спричинити

у плода:

‒ розвиток серцево-лег�= �невої токсичності (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки �= �а легенева гіпертензія);

‒ дисфункцію нирок (див= . вище);

‒ збільшення часу кров�= �течі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть п�= �и застосуванні лікарського засобу у низьких дозах;

‒ пригнічення скоротли= вої активності матки, що призводить до затримки розвитку пологов�= �ї діяльності або до затяжних пологів.<= /o:p>

Повідомляли про можлив= ий зв’язок �= �іж виникненням у немовлят вад дихальної системи та серц�= � і застосуванням кодеїну протягом І триместру вагітності. Регулярне застосу�= �ання кодеїну у період вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності= у плода, що призводить до симптомів абстиненції у новонарод�= �еного. Застосування кодеїну під час пологів може пригнічувати диханн= я у новонародженого. Застосування опіоїдних аналгетиків може= призвести до шлункового стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної = пневмонії у матері.

Період годування груддю

Під час лікування препаратом слід утр= имуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами �= �ерез можливість виникнення таких ефектів як запаморочення, сонливість, се�= �ація, дезорієнтація, сплутаність свідомості; рідко можливі галюцинації, <= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";mso-ansi-language:UK; mso-fareast-language:UK'>нечіткий зір або двоїння в �= �чах,<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> ортостатична гіпотензія або суд�= �ми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального прийом= у. Таблетки необхідно запивати водою.

Дорослі та діти віком ві= д 12 років

Рекомендована доза ліка= рського засобу становить 1–2 = таблетки кожні 4–6 годин.

Діти віком до 12 років<= /o:p>

Застосування протипока�= �ане (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання», «Діти»).

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку= коригувати дозу непотрібно, крім пацієнтів, які мають пор= ушення функції нирок або печінки; у цьому випадку необхідний індивідуальний= підбір дози.

Не застосовувати більше= 6 таблеток протягом 24 годин. Мінімальний інт�= �рвал часу між прийомами препарату – 4 години.= Максимальна добова доза ібупрофену становить 1200 мг (еквівал�= �нтно 6 таблеткам лікарського засобу).

Тільки для короткотрива= лого застосування. Лікарський засіб слід застосовувати у мі= німальній ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу, необхідного д= ля полегшення симптомів (див. розділ «Особливості зас�= �осування»), але тривалість лікування не повинна перевищувати 3-х діб= . У разі необхідності застосування лікарського засобу протягом більше 3-х ді= б або якщо симптоми не зникають або погіршуються, слід звернутися до лік�= �ря.

=

Діти.

Застосування лікарсько�= �о засобу дітям віком до 12 років протипоказане, оскільки існує ризик розвитку серйо�= �них і небезпечних для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачув�= �ний шлях перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (ди= в. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн не застосовувати= дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/або аденоїде�= �томію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну, через р= изик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи �= �Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати= дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією= через ризик розвитку с�= �рйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипо�= �азання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 рок= ів, які мають= надшвидкий метаболізм з участю CYP2D6 (див. �= �озділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

=

Перед�= �зування.

Передозув= ання посилюється при одночасному прийомі алк�= �голю та психотропних засобів. Застосування лікарсько�= �о засобу у дозі, яка перевищує рекомендовану, або застосуван�= �я лікарського засобу протягом тривалого часу може призвести до фізичної або псих�= �логічної залежності та до виникнення стану неспокою і дратівливості після при= пинення лікування.

�= �имптоми передозування ібупрофену. Застосування ібупрофену дітям у дозі пон= ад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів передозування. У дорослих ефек= т «доза – реакція» менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні= становить 1,5–3 години.

У більшості пацієнтів з�= �стосування клінічно значущої кількості НПЗЗ спричиняло лише = нудоту, блювання, біль в епігастральній ділянці або рідше – діарею. Також можуть = виникати шум у вухах, головний біль, запаморочення та шлунково-кишкова крово�= �еча. При більш тяжкому отруєнні спостерігаються токсичні ураження ЦНС, я= кі проявляються у вигляді сонливості, ністагму, порушення зору, іноді у вигляді= психоемоційного збудження та дезорієнтації або коми. Інколи у паціє= нтів розвиваються судоми. При тяжкому отруєнні можуть виникати гіперк�= �ліємія з п= орушенням серцевого ритму, = метаболічний ацидоз та пролонгація протромбінового часу /&= nbsp;збільшення значення міжнародного нормалізованого відношенн�= � (МНВ), імовірно, через вплив на фактори згортання крові, що циркулюють у кров’ян= ому руслі. Може виникнути гостра ниркова недостатність, ураження печінки,= артеріальна гіпотензія, підвищення температури тіл= а, дихальна недостатність = та ціаноз. Тривале застосування ібупрофену у дозах, які пер�= �вищують рекомендовані, може призвести до розвитку гіпокаліємії у тяжкій формі �= �а ниркового тубулярного ацидозу. Симптоми можуть включати пригнічення св�= �домості та загальну слабкість (див. розділи «Особливості застосування», «По�= �ічні реакції»). У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астм�= �. Після тривалого лікування спорадично можуть с�= �остерігатися гемолітична анемія, гранулоцитопенія та тромбоцитопенія.

�= �ікування. У випадках пере�= �озування ібупрофену немає антидоту і специфічног�= � лікування. Лікування повинно бути �= �имптоматичним і підтримуючим, а також включати забезпече= ння прохідності дихальних шляхів та моніторинг життєво важливи= х функцій з вимірюванням артеріального тиску, викон�= �нням ЕКГ, а також інтерпретації симптомів, що вказують на можливу шлунко�= �о-кишкову кровотечу, появу метаболічного ацидозу та порушень з боку= ЦНС. Рекомендовано пер�= �ральне застосування активованого вугілля або промивання шлу�= �ка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози �= �бупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбувався у шлунково-кишковому тракт�= �, можна вводити лужні речовини для пришвидшення виведення кислотного ібупр= офену з сечею. При частих або тривалих судомах слід вводити внутрішньовенно ді�= �зепам або лоразепам. У разі бронхіальної астми слід застосовувати б�= �онходилататори.

Симптоми передозування ко= деїну. Т= яжка депресія ЦНС, зокрема пригнічення диханн= я, може розвинутися у разі супутнього зас= тосування інших засобів із седативною дією (у т. ч. алкоголю) = або значного перевищення дози. Кліні�= �ною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, = точкові зіниці та респіраторна депресія (може спричинити ціаноз) з наступним розширенням зіниц�= � при розвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: сухість у роті, нудота, блювання, почервоніння обличчя, нервозність або стан неспокою, = седація або психоемоційне збудження, галюцинаці= ї, сплутаність свідомості, втрата свідомості, судоми (особливо у діт= ей), тяжке запаморочення, виражена сонливість, артеріальна гіпотензія та та= хікардія (можливі, але малоймовірні), брадикардія, недостатність кровообігу, с= повільнене або утруднене дихання, виражена слабкість, гіпотермія, підвищена пітливість. Можливе виникнення задишки, апн�= �е, колапсу, затримки сечовиділення; рідко – набряк легень; можуть спостерігати= ся ознаки вивільнення гістаміну. При пе= редозуванні опіоїдів повідомляли про випадки розвит�= �у рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності.

Лікування= : загальні = симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи захо= ди для підтримки дихального центру та мон= іторинг вітальних показників до стабілізації стану. Рекомендовано промивання шлунка. Прийом активованого вугілля є до�= �ільним, якщо минуло не більше 1 години з моменту прийому кодеїну дорослим у = дозі, що перевищує 350 мг, дитиною – у дозі, що перевищує 5 мг/кг маси тіла. При виникн�= �нні тяжкої депресії ЦНС слід застосувати засоби штучно= ї підтримки диханн= я, кисень та парентера�= �ьно ввести налоксон. Налоксон є конкуруючим антагоністом та м= ає короткий період напіввиведення, таким чином може бути необхідним повторн= е застосування високих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спос�= �ерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налокс�= �ну або 8 годин у випадках застосування препарату налоксону з пролонгованою діє�= �. Слід контролювати рівень електролітів.

=

Побіч�= �і реакції.

Тривале з= астосування лікарського засобу для лікування головн�= �го болю може призводити до його посилення.

Побічні р= еакції, пов’язані з застосуванням ібупрофену, я�= �і включено до нижченаведеного переліку побічних реакцій, є побічними реакціями, = що спостерігалися при короткотривалому лікуванні ібупрофеном у дозах, які не пер= евищували 1200 мг на добу. При довготривалому застосуванні ібупрофену = для лікування хронічних захворювань можуть виникати додаткові побічні реакц�= �ї.

При застосуванні ібупро= фену найчастіше спостерігалися побічні реакції з боку шл= унково-кишкового тракту. Побічні реакції мають дозозалежний характер, зок= рема, ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі залежить ві�= � застосовуваних доз та тривалості лікув�= �ння.

Побічні реакції, пов’язані з застосув�= �нням ібупрофену та кодеїну, класифіковано за системами органів та ча= стотою. Частота визначається наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 – <1/1= 0), нечасто (≥1/1000 – <1/100), рідко (≥1/10000 – <1/1000), дуже рідко (<1/10000), = частота невідома (неможливо оцінити частоту за наявними д�= �ними).

�= � боку імунної системи: реакції гіперчутливості¹, які включають: не= часто – кропив’янку, свербіж, дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливо�= �ті, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку= , тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк аб= о тяжкий шок); макулопапульозний висип розглядається як симптом синдрому гіпер�= �утливості, пов’язаний з пероральним застосуванням кодеїну; пропасниця, сплен= омегалія, лімфаденопатія.

�= � боку психіки: часто�= �а невідома – депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, зал= ежність, емоційна лабільність, стан неспокою, кошмарні сновидіння; почуття т�= �ивоги, нерво�= �ність, дратівливість, ейфорія, дисфорія, розвиток = толерантності.=

З боку нервової системи: нечасто – головний біль, дуже рідко – асептичний= менінгіт²; частота невідома – запаморочення, сонливість, судоми, під�= �ищення внутрішньочерепного тиску, дискінезія; безсоння, психомоторне зб= удження, парестезії.

�= � боку органу зору: ча= стота невідома – нечіткість зору, двоїння в �= �чах; порушення зору, неврит �= �орового нерва, токсичне ураження зоровог�= � нерва, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон’юнктиви та = повік алергічного ґенезу, звуження = зіниць, світлочутливість.

З боку органу слу�= �у та лабіринту: частота невідома – вертиго; = зниження слуху, = дзвін або шум у вухах.<= /p>
�= � боку серцево-судинної системи: частота невідома – серцева недостатність, набря�= �и, брадикардія, пальпітація³, артеріальна гіпертензія, ортостатична г�= �потензія³, синдром Коуніса; артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда а= бо інсульт), артеріальна гіпотензія (при застосув�= �нні високих доз), тахікардія, васкуліт, гіперемія шкір= и обличчя.

З боку сист= еми крові та лімфатичної системи: дуже рідко – гем�= �поетичні порушення⁴ (у т. ч. анемія, �= �ейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агрануло�= �итоз).

З боку дихальних шляхів та �= �рганів середостіння: частота невідома – реакт= ивність дихальних шляхів (включаючи брон= хіальну астму, бронхоспазм або задишку), пригнічення ди�= �ання, пригнічення кашлю; алергічний риніт.

�= � боку шлунково-кишкового тракту: нечасто – біль у животі, нудота, диспепсія, рідко = – діарея, метеоризм, запор, блювання, дуже рідко – виразкова хвороба шлунка та= дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова перфорація або шлунков�= �-кишкова кровотеча, мелена, блювання кров’ю, які можуть у деяких випадках при�= �вести до летального наслідку (особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий ст= оматит, гастрит, загострення коліту і хвороби Крона (див. розділ «Протипоказан�= �я»), частота невідома – сухість слизової оболонки �= �отової порожнини; езофагіт, спазми шл�= �нка, печія, панкреатит, дуодені�= �, формування кишкових діафрагмоподібних стриктур.

�= � боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – порушення функції печінки, часто= та невідома – печінкова коліка; гепатит, жовтяниця, особли�= �о при довготривалому застосуванні; спазм жовчовивідних шляхів, який може= бути пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів.

Порушення мет�= �болізму та харчової поведінки: частота невід= ома – зниження апетиту, гіпокалі�= �мія⁵.

З боку ендокри= нної системи: гіперглікемія.

�= � боку сечовидільної системи: дуже рідко – гостра ниркова недостатність, включаю�= �и папілярний некроз⁶, частота невідома – уретрал�= �на коліка, дизурія, нирковий тубулярний ацидоз⁵; нефротоксичність (включаюч= и інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром), алергічний нефрит, = гломерулонефрит, цистит, олігурія, поліурія, гематурія, гіпернатріємія, утруднене сечовипускан�= �я, затримка сечі.

З боку репродуктивної сис�= �еми: зменшенн�= � лібідо та потенції, статева дисфункці= я, еректильна дисфункція.

�= � боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – різні шкірні висипи, дуже рідко – тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, мультиформну еритему, синдром Стівенс�= � – Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, частота невідо= ма – почервоніння обличчя, індукована лікарським засоб�= �м реакція з еозинофілією та с= истемними симптомами (DRESS-синдр= ом), гострий генералізовани�= � екзантематозний пустульоз (ГГЕП); алопеція, фоточутливість.

З боку кістково-м’язової �= �истеми: частота н= евідома – ригідність м’язів; неконтрольовані м’язові= рухи.

Загал= ьні порушення: частота невідома – гіпот= ермія, підвищене потовиділення, д�= �атівливість, підвищена вто�= �люваність, відчуття нездужання.

�= �абораторні дослідження: д�= �же рідко – зниження рівня гемоглобіну.

Опис окремих п= обічних реакцій

¹ До реа= кцій гіперчутливості можуть належати: (а) несп= ецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реактивність дихальни= х шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, б�= �онхоспазм та задишку або (в) різні форми шкірних реакцій, включаючи свербіж= , кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк та рідше – ексф�= �ліативні та бульозні дерматози (включаючи токсичний епідермальний некр�= �ліз, мультиформну еритему).

² Дуже рідко повідомля= ли про поодинокі випадки. Механізм патогенезу НПЗЗ-індуко= ваного асептичного менінгіту повністю не з’ясований. Проте наявні дані щодо ас�= �птичного менінгіту, пов’язаного із застосув= анням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий з= в’язок із застосуванням лікарського засобу та зникнення симптом�= �в після відміни лікарського засобу). Під час лікування ібупрофеном у паціє�= �тів з аутоімунними захворюваннями (такими як системний червоний вовчак, змі= шане захворювання сполучної тканини) зареєстровано поодинокі випадки виникне= ння симптомів асептичного менінгіту (таких як ригідність потиличних м’язів, �= �оловний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація) (див. розді= л «Особливості застосування»).<= /p>
^{3 Випадки побічнихреакцій пов’язані =
з застосуванням НПЗЗ.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать пр�=
� те, що застос=
ування
ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 �=
�г
на добу) та при довготривалому лікува=
нні,
може бути пов’яз=
ане з н=
езначним
підвищенням ризи=
ку артері=
альних
тромботичних ускладнень (таких як інфарк=
т міокарда або інсульт) (див. розділ
«Особливості застосування»).}

⁴ Першими ознаками гемопоетичних порушень є пропасниця, біль у горлі, п= оверхневі виразки у ротовій порожнині, грипоподібн�= � симптоми, тяжка форма виснаження, кровотечі та гематоми невідо= мої етіології.

^{5 Про нирковий тубуляр=
ний ацидоз та
гіпокаліємію повідомляли у післяреєстра=
ційний період, у більшості випадків
‒ після тривалого прийому ібупрофену у склад=
і
комбінованого лікарського засобу у доза�=
�, які перевищують рекомендовані, через
залежність від кодеїнового компонента л�=
�карського засобу.}

^{6 Особливо при довготр=
ивалому застосуванні;
пов’язана з підвищенням рівня сечовини �=
� сироватці крові та появою набряків.}

Регулярне довготривале застосування= кодеїну призводить до розвитку залежності і толерантності та до виникне= ння стану неспокою і дратівливості після припинення лікування.

При довготривалому заст= осуванні кодеїну, як правило, розвиваються толерантність і де= які з найбільш поширених побічних ефектів – сонлив= ість, нудота, блювання, сплутаність свідомості. Слід пам’ятати, що толерантність знижує�= �ься швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування рані= ше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром в�= �дміни

Раптове п�= �ипинення лікування кодеїном може спричинити синд�= �ом відміни. Можливі симптоми: тремор, безсоння, стан н�= �спокою, дратівливість, почуття тривоги, депресія, відсутність апетиту, н= удота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхан�= �я, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м’язові судоми, дегі�= �ратація, підвищення частоти серцевих скорочень, частоти дихання та артеріальн= ого тиску.

Термін придатності. 3 роки.

Умови з�= �ерігання.

Зберігат�= � в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 °С.

Зберігат�= � в недоступному для дітей місці.

Упаковк= а.

По 10 табл�= �ток у блістері; по 1 блістеру в пачці з картону.<= o:p>

Категор= ія відпуску. За рецептом.

Виробни= к.

Товарист�= �о з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезн= аходження виробника та адреса місця провадження йо= го діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.

Популяція	Поширення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці<= /span>	3,4–6,5
Монголоїди	1,2–2
Кавказці	3,6–6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці=	1–2