ІНСТРУКЦІЯ=

для медичн�= �го застосування лікарського засобу

ПАРАКОД ІС^=
Ò

(PARACOD IC)

Склад:

діючі речо�= �ини: 1 таблетка містить= парацетамолу 500 мг (0,500 г) та кодеїну фосфату гемігідрату 8 = ;мг (0,008 г);

допоміжні �= �ечовини: крохмаль кукурудз= яний, целюлоза мікрокристалічна, повідон, магнію стеара= т, натрію метабісульфіт (Е 223).

Лікарська форма. Таблетки.=

Основні ф�= �зико-хімічні властивості: таблетк= и білого кольору, плоскоциліндричної форми, з ф= аскою і рискою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний зн�= �к підприємства.

<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weig= ht:bold'>

<= b>Фармакот�= �рапевтична група.

Аналгетики. Інші аналгетики та антипір= етики. Аніліди. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТХ N02В= Е51.

Фармаколог= ічні властивості.

Фармакодинаміка.

Парацетамол – аналгетик= і антипіретик (знеболювальний і жарознижувальний засі�= �).

Кодеїн – аналгетичний з= асіб, ефекти якого подібні до ефектів морфіну, проте зі знач= но слабшою аналгетичною дією і більш м’яким седативним ефектом. Кодеїн є слабким аналгетиком центральної дії. К�= �деїн чинить свою дію, взаємодіючи з μ-опіоїдними рецепторами, хоча він має до= них низьку спорідненість, знеболювальний ефект кодеїну зумовлений= його перетворенням у морфін. Кодеїн також застосо= вують як протикашльовий та антидіарейний засіб.

Показано, що кодеїн, особливо у комбіна= ції з іншими аналгетиками, такими як парацетамол, ефективний у лікуванні гост= рого ноцицептивного болю.

Фармакокінетика парацетамолу і кодеїну фосфату не змінює= ться при одночасному застосуванні цих компонентів.

Парацетамол після прийому вну�= �рішньо швидко і майже повністю всмоктується у травному тракті.= Максимальна концентрація парацетамолу досягається у плазмі крові через 45‒75 хви= лин після перорального застосування. Парацетамол метаболізується в печінці з = утворенням неактивних сполук з глюкуроновою кислотою та сульфатами. У н�= �значній кількості (менше 4 %) метаболізується шляхо= м окиснення з утворенням цистеїну і меркаптопурової кислоти (за у�= �астю цитохрому Р450). Виводиться із сечею, здебільшого у вигляді метаболітів= . У незміненому стані виводиться приблизно 5 <= /span>% від пр= ийнятої дози. Період напіввиведення становить приблиз= но 3 години.

Метаболізм парацетамол�= � у хворих літнього віку та пацієнтів з печінковою недостатністю не&= nbsp;змінюється.

Кодеїну фосфат шв= идко всмоктується у травному тракті при засто= суванні внутрішньо та широко розподіляється у тканинах і органах. Мак�= �имальна концентрація у плазмі крові досягається через 60 хвилин. Період напіввиведення з плазми крові становить = 3‒4 години. Метаболізується О- і N-деметилюванням у печінці з утворенням м= орфіну та норкодеїну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, перев�= �жно у вигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продук�= �ів екскреції виводиться з сечею пр= отягом 6 годин і до 86&n= bsp;% доз= и виводиться з організму протягом 24 годин. = Близько 70 % доз= и виводиться у вигляді вільного кодеїну, 10 = % – у вигляді = вільного та кон’югованого морфіну і ще 10 % – у вигляді вільного або к�= �н’югованого норкодеїну. Тільки сліди продуктів екскреції виявляються у фекаліях.

У пацієнті�= � літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть = відбуватися повільніше.

Кодеїн і його солі проникають крізь пл�= �центарний бар’єр, а також потрапляють у грудне молоко.

Клінічні характеристик�= �.

Показання.

Для короткочасного лікування гострого= помірного болю, який не полегшується парацетамолом, ібупрофеном або ацетилса�= �іциловою кислотою (головний біль, мігрен= ь, періодичний біль, зубний біль, невралгія,= ревматичний і м’язовий біль, біль у спині).

&n= bsp;

Протипоказ= ання.

Підвищена чутливість до = кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого = з компонентів препарату. Захв�= �рювання печінки, тяжкі порушення функції печінки= або нирок, гостра ре�= �піраторна депресія, обструктивні захворювання дих�= �льних шляхів, бронхіальн= а астма (не&nb= sp;слід застосовувати опіоїди під час астматичн�= �го нападу), дихальна �= �едостатність, вроджені гіпербілірубінемії (у т. ч. синдром Жильбера), дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворюва= ння крові (у т. ч. виражена анемія, лейкопенія), черепно-мозкові трав= ми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику рес= піраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску ко= деїн може чинити вплив на зіничну реакцію та інші вітал= ьні реакції при оцінці невро= логічного ста�= �усу), стан алкогольного сп’яні�= �ня; стани, при яких інгібування перистальтики слід уника= ти або при яких розвивається здуття живота; ризик паралітичної непрохідності кише= чнику.

Препарат протипоказаний наступним групам пацієнт= ів:

дітям віком до 12 років;<= /o:p>

дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять т= онзилектомію та/або аденоїдектомію задля запобігання виникн= ення обструктивного апное під час сну;=

дітям вік�= �м від 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною фу= нкцією;

жінкам у п= еріод вагітності або годування груддю;

пацієнтам будь-якого віку= , які є ультрашвидкими/екстенсивними метаб�= �лізаторами за CYP2D6.

&n= bsp;

Взаємодія �= � іншими лікарськими засобами або інші види взаєм= одій.

Швидкість всмоктування парацетамолу м= оже збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшув�= �тися при застосуванні холестираміну. Барбітурати зменшують жарознижувальний = ефект парацетамолу. Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітура= ти, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печ= інки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підви�= �ення ступеня його перетворення на гепатотоксичні метаболіти. При одночасн�= �му застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшує�= �ься токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих = доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдром= у. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може посилитися з під�= �ищенням ризику кровотечі при одночасному довготривалому регулярному = щоденному застосуванні парацетамолу; періодичний прийом не виявляє значного е= фекту. Парацетамол знижує ефективність діуретикі�= �. Рекомендується з обережністю застосовувати парацетамол у комбінації �= � флуклоксациліном, оскільки такий прийом асоціюється з метаболічним ацидо�= �ом із високою аніонною різницею, особливо у пацієнтів з факторами ризику (= див. розділ «Особливості застосування»). Не застосовувати одночас= но з алкоголем.

Антидепресанти: = трициклічні антидепресанти можуть п�= �силити пригнічув= альні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Застосування інгібіторі= в моноаміноксидази (MAO) у комбінації з петидино�= � було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням цент= ральної нервової системи (ЦНС) (включаючи артеріальну гіпертензію або артеріальну гіпотензію). Нез= важаючи на те, що не було задокументоване подібне= з кодеїном, не виключено= , що подібна взаємодія може відбутися. Отже, кодеїн не слід заст�= �совувати одночасно з інгібіторами МАО або протяго= м 2 тижнів після припинення їх застос= ування.

Алкоголь: мож�= �иве посилення гіпотензивного, седативного е�= �ектів алкоголю та пригнічувального впливу алкоголю на дихальну діяльність.

Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та а�= �тигістамінних препаратів із седативними властивостями може при= звести до посиле�= �ня депресії ЦНС та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії.

Анксіолітики і снодійні= засоби: посилення седативного ефекту, підви�= �ення ризику респіраторної депресії.

Анестетики, натрію оксибутират: мож�= �иве посилення депресії ЦНС та/або респіратор= ної депресії, та/або артеріальної гіпоте�= �зії.

Нейролептики: посилення седативного та гіпотензив= ного ефектів.

Антигіпертензивні засоби: посилення гіпотензивної дії.

Антихолінергетичні засоби (наприклад, атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести до = ;паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечі.=

Антиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мекс�= �летину. При одночасному застосуванні кодеїну та хінідину аналгетична дія коде= їну, ймовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його �= �етаболізм.

Цизаприд, метоклопрамід= , домперидон: кодеїн антагонізує дію цизаприду, ме= токлопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Антидіарейні засоби: підвищення ризику тяжкого запору.=

Опіоїдні антагоністи (наприклад, бупренорфін, налтрексон, �= �алоксон): можливе прискорення розвитку син= дрому відміни. Не застосовувати одночасно з налбуфіном та/або пентазоцин= ом.

Ципрофлоксацин: слі�= � уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони зн= ижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові.

Ритонавір: мож�= �иве підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (= зокрема кодеїну) у плазмі крові.

Мексилетин: при = одночасному застосуванні з кодеїном уповільнюється �= �бсорбція мексилетину.

Противиразкові препара�= �и: циметидин може пригнічувати метабол= ізм кодеїну, що призводить до підвищення концентрації останньог�= � у плазмі.

Вплив на інструментальн= і дослідження: застосування опіоїдів може перешкод= жати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випо= рожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуал�= �зації печінки при застосуванні Technetium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна тера= пія може спричинити звуження сфінктера Одді і збільшення тиску у жовч�= �вивідних шляхах.

&n= bsp;

Особливост= і застосування.

При захворюваннях печінки або нирок пе= ред застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем. Слід враховуват�= �, що у пацієнтів з алкогольними нециротичними ураженнями печінки збільш= ується ризик гепатотоксичної дії параце�= �амолу та небезпека передозування. Пацієнтам з&n= bsp;артритами легкої форми, які приймають аналгетики кожен день, та паці�= �нтам, які застосовують варфарин або подібні препарати, які мають антикоагуля= нтний ефект, перед застосуванням пр= епарату Паракод ІС^=
Ò необхідно проконсульту�= �атися з лікарем.<= /span>

У пацієнтів з тяжк�= �ми інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням= рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникне= ння метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискор= ене або утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно зв= ернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Рекомендується з о= бережністю застосовувати парацетамол одночасно з флуклоксациліно= м через підвищений ризик метаболічного ацидозу із високою аніонною різницею, ос�= �бливо це стосується пацієнтів із сепсис�= �м, нед= остатністю харчування та іншими станами, асоцій�= �ваними із дефіцитом глутатіону, а також пацієнтів, які приймають максималь= ну добову дозу парацетамолу. Слід проводити ретельни= й моніторинг стану пацієнтів, включаючи контроль рівня 5-окс= опроліну у сечі.

Парацетамол може впливати на результа�= �и лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.=

Препарат �= �е рекомендується для застосування пацієнт= ам із гострою астмою. Кодеїн слід застосовувати з обережністю або необхід�= �е зниження дози при лікуванні астми та зниженого респіраторного резерву. Необх�= �дно уникати застосування кодеїну під час гострого нападу астми (див. розділ «П�= �отипоказання»). Препарат слід застосову�= �ати з обережністю пацієнтам зі зниженою функ= цією нирок або печінки, з захворюваннями жовчного міхура (зо= крема жовчнокам’яною хворобою), з наявністю в анамнезі зловживання н= аркотиками ,<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-= font-style: italic'> при порушеннях дихальної функції та= астмі в анамнезі. Слід зменшити дозу препарату пацієн= там літнього віку, ослабленим пацієнтам, пацієнтам з артеріальною гіпо= тензією, гіпотиреозом, гіпертрофією передміхурової залози, наднирковою недо�= �татністю (наприклад, хворобою Аддісона), запальними або обструктивними= захворюваннями кишечника (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та �= �егментацію кишечнику та може підвищувати тиск у товстій кишці), стрикт= урою уретри, судомними станами, міастенією gravis, пацієнтам у шоковому ста�= �і. Препарат слід застосовувати з обережністю пацієнта= м, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишеч�= �ику (через можливе зниження моторики травн= ого тракту) або сечовивідних шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричи�= �еної безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внасл�= �док застосування кодеїну). Кодеїн слід застосовувати з обережністю при феохром�= �цитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламінів шляхом індукц= ії вивільнення ендогенного гістаміну). Припинення лікування слід проводити= поступово у пацієнтів, які можуть мати фізичну= залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому= відміни.

CYP2D6 метаболізм

Кодеїн пе= ретворюється на його активний метаболіт – морфін – у печ= інці під дією ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферме= нту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватний знеболюв�= �льний ефект не буде отриманий. Оцінки показують, що до 7 % кавказьк= ого населення може мати цю особливість CYP2D6 метаболіз= му. Однак, якщо пацієнт є ультрашвидким �= �бо екстенсивним метаболізатором за CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку поб�= �чних ефектів – симптомів опіоїдної токсичності – навіть при застосуванні з�= �ичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко при= зводить до встановлення більш високого рівня морфіну в сироватці крові, ніж очік= увалося.

Загальні симптоми опіоїдної токсичн= ості: сплутаність свідомості, сонливість, звужені зіниці, поверхневе д�= �хання, нудота, блювання, запор, відсутніс= ть апетиту. У тяжких випадках можливі симпт�= �ми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідк�= � – летальними.

Дані про поширеність ультрашвидких �= �етаболізаторів за CYP2D6 у різних популяціях наведено нижче:

= По�= �уляція

= По�= �ирення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці

3,4‒6,5

Монголоїди

1,2‒2

Кавказці

3,6‒6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці

1‒2

Післяопераційне застосування дітям<= o:p>

В опублікованій літературі є повідо�= �лення, що застосування кодеїну дітям після тонзилектомії та/або аденоїд= ектомії задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну зрідка �= �ризводило до життєво небезпечних побічних явищ, у тому числі з летальним н�= �слідком. Усі діти отримували дози кодеїну у відповідному діапазоні доз. Од�= �ак є свідчення того, що ці діти були або ультрашвидкими, або екстенсивними ме= таболізаторами кодеїну.

Діти зі скомпрометованою дихальною �= �ункцією

Кодеїн не рекомендується для застос�= �вання дітям, у яких дихальна функція може бути скомпрометована нерво�= �о-м’язовими порушеннями, тяжкими серцевими або респіраторними захворюван= нями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або м�= �сштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть погіршити симптоми токси�= �ності морфіну.

Застосува= ння опіоїдних аналгетиків слід уникати пацієнтам з зах= ворюваннями жовчовивідних шляхів або застосовувати в комбінації зі спазмоліт�= �ками.

Застосува= ння петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків п= ацієнтам, які приймають інгібітори MAO, може бути пов’язане з дуже тяжкими ре�= �кціями, а іноді з реакціями, які мають летальний наслідок. Якщо застосува= ння кодеїну пацієнтам, які приймають інг�= �бітори MAO, є життєво необхідним, кодеїн слід заст= осовувати з великою обережністю або слід припинити засто�= �ування інгібіторів MAO за 14 днів до початку лікуванням кодеїном = (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємо= дій»).

Слід уник�= �ти застосування алкоголю під час лікування = кодеїном.

Опіоїдні �= �налгетики знижують слиновиділення, що може спричин= ити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

У пацієнт�= �в літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну мо= жуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози препарату.

Застосування кодеїну по�= �ребує регулярної оцінки лікарем співвідношення користь/ризик.=

Довготривале заст�= �сування препарату без консультації лікаря може бути небезпечним.

У разі передозуван= ня слід негайно звернутися до лікаря через ризик ураженн= я печінки, навіть якщо пацієнт почуває себе добре.

Лікарський засіб містить натрію метаб�= �сульфіт (Е 223), який рідко може спричиняти реакції гіперчутливості та б�= �онхоспазм.

Застосува= ння у період вагітності або годування груддю.

Застосува= ння препарату у період вагітності протипоказане.=

Повідомля= ли про можливий зв’язок між в�= �никненням у немовлят вад дихальної системи та серця �= � застосуванням кодеїну протягом І триместру вагітності. Регулярне застосуванн= я кодеїну у період вагітності може спричинити розвиток фіз�= �чної залежності у плода, що призведе до симптомів абстиненції у новонародженого= . Застосування кодеїну під час пологів може спричинити пригнічення = дихання у новонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести до шлунково�= �о стазу під час пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії у матері.

У разі нео= бхідності застосування препарату слід припинити г�= �дування груддю.

При застосуванні у звичайних терапевт�= �чних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми в грудн= ому молоці у дуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити н= егативний вплив на немовля. Однак, якщо пацієнтка є ультрашвидким метаболі�= �атором за CYP2D6, у грудному молоці може встановлюватися більш висок�= �й рівень морфіну, у дуже рідкісних випадках це може призвести до потенційно= летальних симптомів опіоїдної токсичності у немовляти.

<= /span>

Здатність= впливати на швидкість реакції при керуванні автотра�= �спортом або іншими механізмами.

Під час лікування препар= атом слід утримуватися від керування автотранспортом або іншим�= � механізмами через можливість виникнення таких ефектів як сплутаність = свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефе= кти алкоголю підсилюються опіоїдними аналгетиками.

&n= bsp;

Спосіб зас�= �осування та дози.

Таблетки приймати внутрішньо, запиваю�= �и водою.

Дорослі

По 1‒2 таблетки залежно від інтенсивно�= �ті больового синдрому кожні 4‒6 годин у разі необхідності, але не більше 8 таблеток на добу. Інтервал між повторним�= � прийомами повинен бути не менше 4 годин, але більш оптимальним є інтервал 6 годин. = Максимальна добова доза – 8 таблеток.

Діти віко�= � від 12 до 18 років

По 1‒2 таблетки залежно від інтенсивно�= �ті больового синдрому кожні 6 годин у разі необхідності, але не більше 8 табле= ток на добу. Максимальна добова доза – 8 таблеток.

Кодеїн не застосовувати = дітям віком від 12 до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/а�= �о аденоїдектомію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час = сну (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Діти»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком від 12 до 18 рокі= в зі скомпрометованою дихальною функцією (див. розділи «Протипоказання», «Особ�= �ивості застосування», «Діти»).

Діти віко�= � до 12 років

Не застос�= �вувати (див. розділи «Протипоказання», «Діти»).

У разі вираженої ниркової= недостатності інтервал між прийомами препарату повинен бути не �= �енше 8 годин = (див. розділ «Проти�= �оказання»).

Не слід пе= ревищувати рекомендовану дозу.

Триваліст= ь лікування визначає лікар. Лікарський засіб не можна приймати бі= льше ніж 3 доби без консультації лікаря. Якщо симптоми не зникають (зокрема, якщ= о головний біль стає постійним), слід звернутися до лікаря.

Не прийма�= �и разом з іншими лікарськими засобами, що містять �= �арацетамол.

Діти.

Препарат показаний дітя�= � віком від 12 до 18 років для лікування гострого помірного болю, який не полегшується іншими знебол= ювальними засобами, такими як парацетамол або ібупрофен (в якості мо= нопрепаратів).

Дітям віком до 12 років препарат протип�= �казаний через ризик розвитку серйозних і небезпечних для= життя побічних реакцій за рах= унок варіабельного та непередбачуваного шлях= у перетворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ= «Протипоказання»).

Кодеїн не застосовувати дітям <= span lang=3DUK style=3D'background: white;mso-ansi-language:UK'>віком від 12 до 18 років,= як= им проводять тонзилектомію та/або аденоїде�= �томію задля запобігання виникнення обструктивного апное під час сну, через ризик розвитк�= � серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (�= �ив. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати дітям <= span lang=3DUK style=3D'background: white;mso-ansi-language:UK'>віком від 12 до 18 років<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style= :italic'> зі скомпрометованою дихальною функцією �= �ерез ризик розвитку серйозних і небезпечних д= ля життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості �= �астосування»).

Кодеїн не = застосовувати дітям віком від 12 до 18 �= �оків, які є ультрашвидкими/екстенсивними метаб�= �лізаторами за CYP2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання»).

<= /span>

Передозува= ння.

Передозування посилюєть= ся при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.

Симптоми, = спричинені застосуванням парацетамолу.<= /p>
Якщо пацієнт прийн= яв препарат у дозі, яка перевищує рекомендовану дозу, слід негай= но звернутися до лікаря через ризик ураження печінки. Ураження печінки можли= ве у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прий�= �яли парацетамол у дозі більше 150 мг/кг маси тіла. Прийом 5 г або більше пара= цетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з факторами ризику (т= ривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, риф�= �мпіцину, звіробою або інших препаратів, які індукують ферменти печін= ки; регулярне вживання надмірної кількості алкоголю; недостатність глутатіонової системи, наприклад, ро�= �лади харчової поведінки, ВІЛ-інфекція, голо= дування, муковісцидоз, кахексія).

Симптоми передозування у перші 24 годин= и: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ур�= �ження печінки може стати явним через 12‒48 годин після передозування. Можуть ви= никати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отру�= �нні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововил�= �вів, гіпоглікемії, коми та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність з= гострим некрозом канальців може проявлятися сильним бол�= �м у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися н= авіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також сер= цева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні парацетамо= лу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранул= оцитоз, лейкопенія (у т. ч. нейтропенія), тромбоцитопенія. При пр= ийомі великих доз з боку центральної не= рвової системи можливі запаморочення, психомоторне збудження і = порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичніс�= �ь (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).<= /p>
Лікування:<= /span> необхідна швидка �= �едична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарн= ю, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обме= жені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи р�= �зику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 = години після прийому надмірної дози парацетамолу. Концентрацію парацетамолу= у плазмі крові слід вимірювати через 4 го= дини або пізніше після прийому (більш ранні ко= нцентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути за�= �тосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний з= ахисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прий�= �му парацетамолу. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При не= обхідності пацієнту слід вводити N-ацетилцистеїн внутрішньовенно, згідно <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>з чинними рекомендаціями. При відсутно= сті блювання може бути застосований = метіонін перорально як відповідна альтернатива у ві= ддалених районах поза лікарнею.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Симп= томи, спричинені застосуванням кодеїну:<= /span><= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> роз�= �иток депресії центральної нервової системи, з= окрема пригнічення дихання, частіше у випадках одночасного застосування інших= засобів із седативною дією (наприклад, алкоголю) та перевищення дози= . Значне звуження зіниць, сухість у роті, підвищена пітливість, почервон= іння обличчя, зазвичай нудота і блювання. Можливе, але малоймовірне, вини= кнення артеріальної гіпотензії та тахікардії. Високі дози кодеїну можуть п�= �изводити до седації або емоційного збудження, у дітей – до появи судом.

<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'>Ліку= вання:<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> заг�= �льні симптоматичні та підтримуючі заходи, вкл= ючаючи заходи для підтримки дихального центру т= а моніторинг вітальних показників до стабілізації стану. Застосування акти= вованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1 години з моменту прийо�= �у кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350 мг, та дітям у дозі, що переви= щує 5 мг/кг маси тіла. Слід застосувати налоксон при виникненні ком�= � або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має коротки�= � період напіввиведення, таким чином може знадобитися повторне застосування �= �еликих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом п�= �цієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налоксону або 8 годин у ви�= �адках застосування препарату налоксону з пролонгованою дією.

<= /span>

Побічні реакції.

При правильному застосу�= �анні препарату в рекомендованих дозах побічні реакції ви�= �икають вкрай рідко і залежать від дози та тривалості прийому.

Слід припинити застосування препарату= та негайно звернутися до лікаря у випадку виникнення побічних реакцій.

Пов’язан= і з парацетамолом:

з боку імун= ної системи: анафілаксія, реак�= �ії гіперчутливості, включаючи шкірний= свербіж, висип на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізований висип, еритематозний, кропи�= �’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритем�= � (у т.&n= bsp;ч. си= ндром Стівенса ‒ Джонсона), токсичний епідерма= льний некроліз (синдром Лаєлла);

з боку травного тракту: нудота, біль в епігастрії;=

з боку гепа= тобіліарної системи: �= �орушення функції печінки, п= ідвищення активності печінкових ферментів, як правило, без роз= витку жовтяниці;

з боку ендокринної системи: гіпоглікемія, можливий �= �озвиток гіпоглікемічної коми;<= /span>

з боку системи кровотворення та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, агранулоцитоз, анемія (у т. ч. гемолітична анемія), с= ульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль = у ділянці серця), кровотечі, синці;

з боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аце�= �илсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних прот= изапальних засобів (НПЗЗ);

з боку сечо= статевої системи: асептична піурія.

Пов’язан= і з кодеїном:

з боку імунної системи: макулопапульозний висип розглядається як симптом синдрому = гіперчутливості, пов’язаний з пероральн= им застосуванням кодеїну; гарячка, спленоме= галія і лімфаденопатія, утруднене дихання;

психічні розлади:<= span lang=3DUK style=3D'mso-fareast-font-family:Calibri;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-l= anguage: EN-US'> депресія, галюцинації, кошмарні снов= идіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфор�= �я, дисфорія;=

з боку нервової системи: сонливість, запамороченн�= �, судоми (особливо у немовлят і дітей), головний біль, підвищен= ня внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежн= ості;

з боку органа зору: звуження зіниць, порушенн�= � гостроти зору, світлочутливість, міоз, порушення зору (з= окрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів);

з боку органа слуху та лабіринту: запаморочення;

з боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія= , відчуття серцебиття, ортостатична гіпотензія, гіперемія шкір�= � обличчя, артеріальна гіпотензія (при застосуванні великих доз);

з боку дихальної системи: задишка, пригнічення дихання (при застосуванні великих доз);

з боку травного тракту: нудота, блювання, запор, с�= �хість у роті, спазми шлунка, панкреатит;

гепатобіліарні розлади: спазм жовчовивідних шляхів, який мож�= � бути пов’язаний зі зміною рівнів печінкових ферментів);

з боку ендокринної сист�= �ми: гіперглікемія;

розлади метаболізму та �= �арчування: анорексія;

з боку шкіри та підшкірн= ої клітковини: алергічні реакції, такі як висип, кро= пив’янка, свербіж, підвищена пітливість, набряк обличчя;

з боку кістково-м’язової �= �истеми: неконтроль= овані м’язові рухи, ригідність м’язів (при за�= �тосуванні великих доз);

з боку сечовидільної системи: спазм сечовивідних шлях= ів, утруднене сечовипускання, затримка сечі= , дизурія, антидіуретичний ефект;=

з боку репродуктивної системи: статева д�= �сфункція, = еректильна дисфункція, зменшення лібідо та поте= нції;

загальні порушення:<= /i> відчуття нездужання, підвищена втомлювані= сть, гіпотермія.=

Толерантн= ість і деякі з найбільш поширених побічних ефектів – = сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості – як правило, роз= виваються при тривалому застосуванні кодеїну.

Регулярне= тривале застосування кодеїну, як відомо, призвод�= �ть до розвитку залежності, толерантності та до виникнення стану нес= покою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність зни= жується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосува= ння раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром відміни: раптове припинення лікування кодеїн�= �м може спричинити синдром відміни. Можливі симптоми= : тремор, безсоння, стан неспокою, дратівливість, тривожніст= ь, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потов= иділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкіс�= �ь, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, збільшення частоти серцев�= �х скорочень, частоти дихання та артеріального тиску.

Тривале застосування пр�= �парату для лікування головного болю може призводити до його п�= �силення.

=

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.<= span lang=3DUK style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Зб�= �рігати в оригінальній упаковці при температурі н�= � вище 25 °С.

Зб�= �рігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 табле= ток у блістері; по 1 блістеру в пачці.

По 10 табле= ток у блістері.

К= атегорія відпуску. За рецептом.<= /span>

Виробник.

Тов�= �риство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».=

Місцезнаходження<= b style=3D'mso-bidi-font-weight: normal'> виробника = та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиї= вської дороги, 40-А.

= По�= �уляція	= По�= �ирення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці	3,4‒6,5
Монголоїди	1,2‒2
Кавказці	3,6‒6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці	1‒2