ІН = 57;ТРУКЦІЯ

д= 083;я медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

ПАДj= 2;ЕВ

(PADCEV)=

С= 082;лад:

діюча речовина: енфортm= 1;мабу ведотин;

1 флакон містить 20 мг або 30 мг ен= фортумабу ведотинm= 1;;

доп= ;оміжні речовини: гістидl= 0;н, гістидиl= 5;у гідрохлориk= 6;у моногідрат, трегалоз = 80; дигідраm= 0;, полісорk= 3;ат 20.

= Лікарська форма. Порошоl= 2; для приготуванl= 5;я концентратm= 1; для приготуванl= 5;я розчину для інфузій. =
Основні фізико-хімі = 95;ні властивостo= 0;: ліофілo= 0;зований порошок від білого до майже білог = 86; кольору.

Фарм= акотерапевm= 0;ична група. Протипухлиl= 5;ні засоби, інші протипухлиl= 5;ні засоби, м= 086;ноклональн&= #1110; антитіла.

К= од АТХ L01F X13.

= Фармакологo= 0;чні властивостo= 0;.

Фармак&#= 1086;динаміка.=

Механіз = 84; дії<= /o:p>

Енфортумаб&= #1091; ведотин являє собою кон’югов = 72;ні антитіла (ADC), спрямовані на нектин-4 – білок адгезії, розташованl= 0;й на поверхні ракових клітин у = 88;отелію. Лікарський засіб складаєтьсn= 3; з повністю л= 102;дських антитіл IgG1-каппа, кl= 6;н’югованих із засобом, що руйнує мікротрубо&= #1095;ки (MMAE), через м= 072;леімідокап&= #1088;оїл, який розщеплюєтn= 0;ся протеазою типу лін = 82;ер валін-цитру = 83;ін. Доклініm= 5;ні дані свідчать, що протипухлиl= 5;на активність енфортум = 72;бу ведотинm= 1; зумовлена зв’язуваннn= 3;м ADC з клітинами, що експр = 77;сують нектин-4, з подальшою інтернал= 10;зацією комплексу ADC-нектин-4 і вивільненнn= 3;м сполуки MMAE через протеолітиm= 5;не розщепленнn= 3;. Вивільненнn= 3; MMAE порушує мережу м= 10;кротрубочо&#= 1082; усередині клітини, згодом спри = 95;иняючи зупинку клітинного циклу та = 072;поптотичну<= /span> загибель клітин. Сполука MMAE, вивільнена = 79; енфортум = 72;бу ведотинm= 1; в цільові клітини, мож= 077; дифундуватl= 0; в сусідні клітини з низьким рівнем експресії н = 77;ктину-4, що призводить до цитотоксичl= 5;ої загибелі клітин.

Електро = 92;ізіологія серця

У рекомендовk= 2;ній дозі 1,25 мг/кг енфортум = 72;бу ведотин не подовжував середній інтервал QTc до будь-яког= 086; клінічно значущого рівня (показ= 072;но на підставі даних ЕКГ у випробуванl= 5;і за участю па= 094;ієнтів з прогресуючl= 0;м уротеліk= 2;льним раком).

Клін= ;ічна ефективнісm= 0;ь і безпека=

М= етастатичнl= 0;й уротеліk= 2;льний рак

ЕV-301<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk127355787'>

Ефектив = 85;ість лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев оцінювали в клінічному випробуванl= 5;і EV-301, відкритом = 91;, рандоміk= 9;ованому, фази 3, баг&= #1072;тоцентрово= ;му випробуванl= 5;і, із залученням 608 пац= 110;єнтів з локально поширеним або метаста = 90;ичним уротеліk= 2;льним раком, які раніше отримували хіміотерапo= 0;ю на основі лі= 082;арських засобів, що містять платину та інгібітор програмоваl= 5;ої смерті рецептора-1 (PD-1) або програмоваl= 5;ої смерті ліганду-1 (PD-L1). Первинною к= 10;нцевою точкою дослідженнn= 3; була загальна виживаністn= 0; (ЗВ), а вторинними кінцевими точками – виживаністn= 0; без прогресуваl= 5;ня (ВБП) і частот&= #1072; об’єктивноo= 1; відповіді (ЧОВ) [ВБП і ЧОВ дослідники оцінювали з = 72; допомогою пакета програм RECIST v1.1]. Пацієнти були ран = 76;омізовані 1:1 для отримання енфортум = 72;бу ведотинm= 1; у дозі 1,25 мг/кг = 091; дні 1, 8 та 15 28-денн= ;ого циклу або один з таких видів хіміотерапo= 0;ї за рішенням дослідника: доцетакс = 77;л 75 мг/м²(38 %), паклітаксе= 083; 175 мг/м²(36 %) або вінфлуні = 85; 320 мг/м²(25 %) у день 1 21-денног= ;о циклу.

&= #1055;ацієнти були виключені з випробуванl= 5;я, якщо у них були виявлені активні метастази в ЦНС, тривала сенсорна аб = 86; моторна = 85;ейропатія ≥ 2 ступеня, наявність в анамнезі інфекції ві = 88;усу імунодефіцl= 0;ту людини (ВІЛ) (ВІЛ типу 1 або= 2), активний гепатит B або C або визначений неконтрольl= 6;ваний діабет при HbA1c X= 05;&= nbsp;8 % або HbA1c ≥&= nbsp;7 % із супутніми симптомами діабету.=

Середні = 81; вік пацієнтів становив 68 років (діапа= 079;он від 30 до 88 років), 77 % були чоловіками, більшість пацієнтів були європеоїднl= 6;ї (52 %) або монголоїднl= 6;ї (33 %) раси. Усі пацієнти мали вихідний статус за класифікатl= 6;ром Східної об’єднаної робочої групи з онко= 083;огії на рівні 0 (40 %) або 1 (60 %). Дев’я= 085;осто п’ять відсотків (95 %) пацієнтів мали метастатичl= 5;е захворюванl= 5;я, а 5 % – місцево поширене захворюванl= 5;я. Вісімдесят відсотків пацієнтів мали вісцеральнo= 0; метастази, включаючи 31 % хворих з метастазамl= 0; в печінці. Сімдесят шість відсотків пацієнтів мали уро = 90;еліальну карциному/перехідн = 86;-клітинний рак (TCC), підтверджеl= 5;ий гісто= ;логією, 14 % мали змішану = 91;ротеліальн&#= 1091; карциному та приблизно 10&n= bsp;% мали інші гістологічl= 5;і варіанти. Загалом 76 (13 %) пацієнтів отримували ≥ 3 лінії попередньоo= 1; системної терапії. П’я= 090;десят два відсотк = 80; (314) пацієнтів попередньо отримували інгібітор PD-1, 47 % (284) попер= ;едньо отримували інгібітор PD-L1, = 72; ще 1 <= /span>% (9) пацієнтів отримували як інгібітори PD-1, так і інгібі= 090;ори PD-L1. Лише 18 % (111) пацієнтів мали відповідь н = 72; попередню т = 77;рапію інгібітороl= 4; PD-1 або інгібіт= ;ором PD-L1. Шістдесят три відсотк = 80; (383) пацієнтів l= 7;опередньо отримували схеми терапії на основі ц = 80;сплатину, 26 <= /span>% (159) п&= #1086;передньо отримували схеми на основі к = 72;рбоплатину, а ще 11 <= /span>% (65) отримували цикли терапії на основі як цисплатину<= /span>, так і кар= 073;оплатину.

У таблиц= 110; 1 узагальнен= 086; результати оцінки ефек = 90;ивності в клінічном = 91; випробуванl= 5;і EV-301 після медіани періоду спостережеl= 5;ня 11,1 місяця (95 % ДІ: від 10,6 до 11,6).<= o:p>

Т= аблиця 1. Результати ефективносm= 0;і в клінічном = 91; випробуванl= 5;і EV-301

i= 0;інцева точка	i= 5;адцев n =3D 301	Хімo= 0;отерапія n =3D 307
h= 7;агальна виживаніст= 100;
i= 0;ількість (%) пацієнтів із подіями	134 (44,5)	167 (54,4)
i= 2;едіана в місяцях (95 % ДІ)	12,9 (10,6, 15,2)	9,0 (8,1, 10,7)
i= 7;піввідноше= 085;ня ризиків (95 % ДІ) <= /span>	0,702 (0,556, 0,886)
i= 4;дносторонн= 108; значення p	0,00142*
Виживан&#= 1110;сть без прогресува= 085;ня
i= 0;ількість (%) пацієнтів із подіями <= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>	201 (66,8)	231 (75,2)
i= 2;едіана в місяцях (95 % ДІ)	5,6 (5,3, 5,8)	3,7 (3,5, 3,9)
i= 7;піввідноше= 085;ня ризиків (95 % Дg= 0;)	0,615 (0,505, 0,748)
i= 4;дносторонн= 108; значення p	<0,00001‡
Частота (відсоток) об’єктивно= 111; відповіді /ORR/ (CR= + PR) †=
ORR (= %) (95 % ДІ)	40,6 (35,0, 46,5)	17,9 (13,7, 22,8)
1-= 089;тороннє p-значення	<0,001^§
Частотk= 2; (відсоток) повної відповіді (%)	4.9	2.7
j= 3;астота (відсоток) часткової відповіді (%)	35.8	15.2
Тривалі&#= 1089;ть відповіді для респондент= 110;в
i= 2;едіана в місяцях (95 % ДІ)	7,4 (5,6, 9,5)	8,1 (5,7, 9,6)

* i= 5;опередньо визначена межа ефективносm= 0;і дорівнює 0,00679, односторонl= 5;я (з поправкою на спостережуk= 4;ані летальні наслідки із 301).

‡ Попер= ;едньо визначена межа ефективносm= 0;і дорівнює 0,02189, 1-стороння (скоригован = 72; за спостережуk= 4;аними подіями PFS1 із 432).=

^§дорівнює 0,025, 1-стороння (скоригован = 72; на 100 % інформативl= 5;у частку).

<= b>Д= іаграма 1. Графік загального виживання К = 72;плана – Мейера

<= /a>Енфо= ртумабу ведо= 090;ин (+) Хіміотераl= 7;ія (×) Скориговаl= 5;і дані

N (= група ризику)<= /span>

Енфор&#= 1090;умабу <= span class=3DSpellE>ведотин= <= /span>

Хіміо&#= 1090;ерапія<= /span>

Тривалі= 089;ть загальної виживан&= #1086;сті (місяці= )

Фарм= акокінетикk= 2;.<= o:p>

Розп= оділ

Середня оцінка стаціонарнl= 6;го об’єму розп = 86;ділу енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; для ADC становила 12,8 &= #1083; після введення дози 1,25 мг/кг. Показник зв’язуваннn= 3; іn vitro = сполу= ки MMAE з білками плазми людини коли = 74;ався від 68 % до 82 %. Малоймовірl= 5;о, що сполука MMAE витіснить або буде витіснена лікарськимl= 0; засобами, як= 110; значимо зв’язуютьсn= 3; з білками. Дослідженнn= 3; in vitro &#= 1087;оказують, що MMAE є субстратом P-глікопро = 90;еїну.<= o:p>

Біотра= нсформація

Невелик = 72; частка сполуки MMAE вивільняєтn= 0;ся з енфорт = 91;мабу ведотинm= 1; і метабо = 83;ізується. Дані in vitro показу&= #1102;ть, що метаболізм MMAE відбуваєтьl= 9;я головним чином шляхо = 84; окислення CYP3A4.<= o:p>

Е= лімінація<= /span>

Середні = 81; кліренс ADC і некон’юг = 86;ваної сполуки MMAE у пацієнтів становив 0,11 л/год і 2,11 л/гоk= 6; відповідно. Елімінація ADC показала на= 03;вність багатоеl= 2;споненціал= 100;ного зниження з періодом напіввивед&#= 1077;ння 3,6 доби.

Еліміна = 94;ія MMAE була обмежена швидкістю вивільненнn= 3; цієї сполуки з енфортумаб&= #1091; ведотинm= 1;. Елімінація сполуки MMAE показала наявність багатоек = 89;поненціаль&#= 1085;ого зниження з періодом напіввивед&#= 1077;ння 2,6 доби.

Виве= дення

Виведен = 85;я MMAE відбуваєтьl= 9;я переважно з фекаліями т = 72; меншою часткою з сечею. Після одноразовоo= 1; дози іншого засобу ADC, який містив спол = 91;ку MMAE, приблизно 24&nb= sp;% загальної кількості введеної сполуки MMAE вия= ;влялося в калі та сечі у незміненомm= 1; вигляді протягом 1 тижня. Більшість виділеної с = 87;олуки MMAE виводилася з фекаліями (72= %). Подібний профіль виведення очікується = 76;ля MMAE після застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1;.<= o:p>

Фармакокі = 85;етичні властивостo= 0; препарату у пацієнтів різних груп

О&= #1089;обливі популяції<= /span>

Х= ворі літнього віку<= o:p>

П= опуляційниl= 1; фармакоl= 2;інетичний аналіз показує, що вік [діапазо= 085; від 24 до 90 рокі = 74;; 60 % (450/748) > 65 років, 19&nb= sp;% (143/748) > 75 років] практично н = 77; має клінічн = 86; значущого впливу на фармакокінk= 7;тику енфортуl= 4;абу ведотинm= 1;.<= o:p>

Р= аса і стать пацієнта<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk127356543'>

Н = 72; основі популяційнl= 6;го фармакоl= 2;інетичного аналізу рас = 72; [у дослідженнn= 3;х пацієнти єв = 88;опеоїдної раси складали 69 % (519/748), монголоїднl= 6;ї – 21 = ;% (158/748), негроїдної R= 11; 1 % (10/748), іншої або невідом = 86;ї раси – 8 % (61/748)], а також стат= 100; пацієнта [73 % (544/748) стано= вили чоловіки] не мають клінічно значущого впливу на по= 082;азники фармакокінk= 7;тики енфортуl= 4;абу ведотинm= 1;.=

П= орушення функції нирок

Фармако = 82;інетику ADC та некон= ’югованої сполуки MMAE оці= ;нювали після введення 1,25 мг/кг енф= 086;ртумабу ведотинm= 1; пацієнтам і = 79; легким (КК > 60R= 11;90 мл/хв; n =3D 272), помірним (КК 30= –60 мл/хв; n =3D 315) та тяжким (КК 15–< 30 мл/хв; n =3D 25) порушенням функції нирок. Не спостерігаl= 3;ося істотних відмінностk= 7;й в експозиці= 11; (AUC)ADC або неко = 85;’югованої сполуки MMAE у пацієнтів з легким, помірним аб = 86; тяжким порушенням функції нирок порів = 85;яно з пацієнтам = 80; з нормально= 02; функцією ни = 88;ок. Енфортуl= 4;абу ведотин не оцінювався = 91; пацієнтів з термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (КК < 15 мл/хв).<= o:p>

Пору= шення функції печінки

На підставі аналізу популяційнl= 6;ї фармакокінk= 7;тики з використанl= 5;ям даних клінічних випробуванn= 0; за участю пацієнтів з метастатичl= 5;им UC (уротелі&= #1072;льним раком) не було вия= 074;лено суттєвих відмінностk= 7;й в експозиці= 11; ADC, проте спостерігаl= 3;ося збільшення показника AUC некон’юг = 86;ваної сполуки MMAE на 37 <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk127356645'>% у пацієнтів і = 79; легким ураженням печінки (заг= 072;льний білірубін від 1 до 1,5 × ВМН і показник АСТ будь-який аб= 086; загальний білірубін < ВМ&#= 1053; і АСТ > ВМН, n =3D 65) порівняно з пацієнтами = 79; нормальною функцією печінки. = 045;нфортумабу<= /span> ведотин досліджуваk= 4;ся лише за участю обмеженої кількості пацієнтів і = 79; помірним порушенням функції печінки (n =3D 3) і не оцінювався = 91; пацієнтів і = 79; тяжким пору = 96;енням функції печінки. Вплив помірної аб = 86; тяжкої печінкової недостатноl= 9;ті (загальний білірубін > 1,5 × ВМН і АСТ будь-який) або трансплантk= 2;ції печінки на фармакокінk= 7;тику ADC або неко= н’югованої сполуки MMAE невідомий.

Прог= ностичне ф= армакокінеm= 0;ичне моделюваннn= 3; на основі даних фізіології (PBPK)

Очікуєт= 00;ся, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; з кетоко = 85;азолом (комбінован = 80;й P-gp і потужний інгібітор CYP3A) незначно збільшуєе= кспозицію некон’юk= 5;ованої сполуки MMAE, показники C_max і AUC без зміни експозиції ADC.= <= o:p>

Передба = 95;ається, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; з рифамп= 10;ном (комбінован = 80;й P-gp і потужний індуктор CYP3A) знижує показники C_max і AUCнекон’югоk= 4;аної сполуки MMAE з помірним ефектом без зміни експозиції ADC. Повний впли = 74; рифампін = 91; на показник C_max сполукиMMAE мож&#= 1077; бути недооціненl= 0;й у моделі PBPK.<= o:p>

Одночас = 85;е застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1;, за прогнозами, не впливає н= 072; вплив мі = 76;азоламу (чутливого субстрату CYP3A). Дослідженнn= 3; in vitro з використанl= 5;ям мікрос&= #1086;м печінки людини показали, що сполука MMAE інгібує CYP3A4/5, але не інгібує інш= 10; ізоформи CYP450. Сполука MMAE нk= 7; індукує основні ферменти CYP450 у = 075;епатоцитах людини.<= o:p>

Досл= ідження in vitro<= /u>

Досl= 3;ідження in vitro = свіk= 6;чать, що сполука MMAE є субстратом, = 072; не інгібітороl= 4; ефлюксно = 75;о транспортеl= 8;а P-глікопр= 086;теїну (P-gp). Дослідженнn= 3; in vitro &#= 1087;оказали, що MMAE не є субстратом білка резис = 90;ентності раку молочної залози (BCRP), білка 2, пов’я&= #1079;аного з множинною резистентнo= 0;стю (MRP2), поліпепти = 76;у 1B1 або 1B3, що транспортуn= 8; органічні а = 85;іони (OATP1B1 або OATP1B3), транспортеl= 8;а органічних катіонів 2 (OCT2) або переносникk= 2; органічних аніонів 1 або 3 (OAT1 або OAT3). Сполука MMAE не k= 3;ула визначена як інгібітор насоса виведення жовчних солей (BSEP), P-gp, BCRP, MRP2, OCT1, OCT2, OAT1, OAT3, OATP1B1 або OATP1B3 у клінічно значущих концентрацo= 0;ях.<= o:p>

=

Клініч&#= 1085;і характерисm= 0;ики.<= o:p>

Показан = 85;я.

П= адцев як мо&#= 1085;отерапія показаний для лікуван = 85;я дорослих пацієнтів з місцево пош = 80;реним або метастатичl= 5;им уротеліk= 2;льним раком, які раніше отримували хіміотерапo= 0;ю на основі препаратів, що містять платину, та інгібітор програмоваl= 5;ої смерті реце = 87;тора-1 або інгібітор програмоваl= 5;ої смерті ліга = 85;ду-1.<= o:p>

Протипоказ&= #1072;ння.<= o:p>

Підвище = 85;а чутливість до діючої речовини аб = 86; до будь-якої з допоміжни = 93; речовин, що входять до складу лікарськогl= 6; засобу.

=

Взаємодія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.=

Офіці&#= 1081;ні дослідженнn= 3; взаємодії лікарських засобів з енфо&#= 1088;тумабу ведо= ;тином не проводилисn= 3;. Одночасне застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; та лікарських засобів, що метаболі = 79;уються за участю CYP3A4 (субстрати), практично н = 77; має клінічн = 86; значущого ризику індукції фармакокін&#= 1077;тичних взаємодій.=

В= плив інших лікарських засобів на дію енфо = 88;тумабу ведотинm= 1;

І= нгібітори, субстрати або індуктори CYP3A4

На підставі фізіологічl= 5;о обґрунтоваl= 5;ого фармакоl= 2;інетичного моделюваннn= 3; (PBPK) очікуєтьсn= 3;, що одночасн = 77; застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; з кетоко = 85;азолом (комбінован = 80;й P-gp і потужний інгібітор CYP3= A) незначно зб= 10;льшуєекспозицію= ; некон’юг = 86;ваної сполуки MMAE, показники C_max і AUC без зміни експозиції ADC. Рекомендуєm= 0;ься дотримуватl= 0;ся обережностo= 0; у разі одночасногl= 6; лікування інгібітораl= 4;и CYP3A4. Пацієнти, які одночасно отримують потужні інгібітори CYP3= A4 (наприклад боцепрев= 10;р, кларитрl= 6;міцин, кобіцисm= 0;ат, індинавo= 0;р, ітраконk= 2;зол, нефазодl= 6;н, нелфінаk= 4;ір, позаконk= 2;зол, ритонавір, саквінав= 10;р, телапреk= 4;ір, телітроl= 4;іцин, вориконk= 2;зол), мають перебувати під більш ретельним наглядом щодо появи ознак токсичностo= 0;.<= o:p>

Не передбачаєm= 0;ься, що неконR= 17;югована сполука MMAE змінює показники AUC супутніх лікарських засобів, які &#= 1108; субстратамl= 0; CYP3A4 (наприклад мідазола = 84;у).<= o:p>

Потужні індуктори CYP3A4 (наприклад рифампіц = 80;н, карбамаk= 9;епін, фенобарбітk= 2;л, фенітоїl= 5;, звіробій [Hypericum perforatum]) можуть зменшити експозицію некон’юг = 86;ваної сполуки MMAE з помірним ефектом.<= o:p>

=

&= #1054;собливості= ; застосуваl= 5;ня.

В= ідстеження (документув = 72;ння) терапії

Щоб покращити відстеженнn= 3; біологічниm= 3; лікарських засобів, назву та номер серії лікарськогl= 6; засобу, що вводитьс= 03; хворому, слі= 076; чітко записати.<= o:p>

Шкірні реакції

Шкірні реакції пов’язані з енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м внаслідок з = 74;’язування енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; з нектином-4, що експр = 77;сується в шкірі. Лихоманка або грипоподібl= 5;і симптоми можуть бути першою ознакою серйозної ш = 82;ірної реакції, том= 091; за станом па= 094;ієнтів слід спостерігаm= 0;и, якщо виникають вказані розлади.<= o:p>

Повідом = 83;ялося про шкірні реакції легкого та середнього ступеня тяжкості, переважно макулопа = 87;ульозний висип (див. розділ &l= aquo;Побічні реакції»). У пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин, також спостерігаl= 3;ися тяжкі шкірн= 10; побічні реакції, включаючи SJS та ТЕN, із летальними = 85;аслідками, переважно протягом першого цик = 83;у лікування. У клінічних випробуванl= 5;ях середній ча = 89; до виникнення тяжких шкір = 85;их реакцій становив 0,6 місяця (діап= 072;зон від 0,1 до 6,4).<= o:p>

Пацієнт = 80; повинні перебувати під ретельн = 80;м наглядом, починаючи з першого циклу і прот= 103;гом усього курс = 91; лікування, для виявлен = 85;я шкірних реакцій. Для шкірних реакцій від легкого до середнього ступеня тяжкості можна розглянути = 74;ідповідне лікування, наприклад застосуванl= 5;я місцевих кортикостеl= 8;оїдів та антиг= 10;стамінних препаратів. При підозрі на SJS або ТЕN аб = 86; у разі появи бульозни = 93; уражень слі = 76; негайно припинити терапію та направити пацієнта до відділення спеціалізоk= 4;аної допомоги; гі= 089;тологічне підтверджеl= 5;ня, включаючи розгляд результатіk= 4; кількох = 73;іопсій, має вирішальне значення дл= 03; раннього ро = 79;пізнавання вказаних ускладнень, оскільки діагностикk= 2; та надання допомоги можуть покр = 72;щити прогноз. Слі= 076; назавжди припинити прийом лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев у разі підтверджеl= 5;ого діагнозу SJS або TEN 4-го ступ = 77;ня або повторних тяжких шкірних реа = 82;цій. При розлада = 93; з боку шкіри 2-го ступеня, 2-k= 5;о ступеня з лихоманкою або при шкірних реа = 82;ціях 3-го ступеня лікування слід призупинитl= 0; до досягнення ≤ 1 ступеня та розглянути питання про направленнn= 3; до відділення спеціалізоk= 4;аної медичної допомоги. Лікування слід віднов = 80;ти з тим самим рівнем дози або розглян = 91;ти можливість зменшення дози на один &#= 1088;івень (див. розділ <= /span>&l= aquo;Спос= ;іб застосуванl= 5;я та дози&r= aquo;).=

П= невмоніт<= /span>/І= ;ЗЛ

У пацієнтів, які отримували лікування енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м, спостерігаk= 4;ся тяжкий, небезпечниl= 1; для життя аб= 086; летальний пневмоні = 90;/ІЗЛ (див. розділ «<= /span>Побічнo= 0; реакції»= ).

Н= еобхідно слідкувати за станом па= 094;ієнтів щодо виникнення ознак і симптомів, щ= 086; вказують на пневмоні = 90;/&= #1030;ЗЛ, таких як гіпоксія, кашель, задишка або інтерсти = 94;іальні інфільтратl= 0; під час рентгенолоk= 5;ічних досліджень. Кортикостеl= 8;оїди слід призначати при подіях ≥&nb= sp;2 ступеня (наприклад, початкова доза 1–2 мг/кг/день преднізону= або еквівалент = 79; подальшим зниженням).

С= лід призупинитl= 0; застосуванl= 5;я препарату Падцев при пнев = 84;оніті/ІЗЛ 2-го ступеня або розглян = 91;ти можливість зменшення дози. При &#= 1087;невмоніті= /ІЗЛ ≥ 3 ступеня прийом преп = 72;рату Падцев слід припинити остаточно (див. розділ «Спосіб застосуванl= 5;я та дози»).

Гіпергл= 10;кемія <= /p>
Гіпергл= 10;кемія та діабетичниl= 1; кетоацид = 86;з (ДКА), включаючи летальні випадки, виникали у пацієнтів (з цукровим діабетом аб = 86; без нього), які отримували енфортум = 72;бу ведотин (див. розділ <= /span>&l= aquo;Побі= ;чні реакції&r= aquo;). Гіперглікеl= 4;ія частіше виникала у пацієнтів і = 79; наявною гіперглікеl= 4;ією або високим індексом маси тіла (≥ 30 кг/м²). Пацієнти з початковим рівнем HbA1c ≥ 8 % були виключені з клінічних випробуванn= 0;. Рівень глюкози в крові слід контролюваm= 0;и перед введенням дози та періодично протягом курсу лікування з = 72; клінічними = 87;оказаннями у пацієнтів із цукровим діабетом чи гіперглікеl= 4;ією, а також у тих, хто належит= 00; до групи ризику розвитку вказаних розладів. Якщо рівень глюкози в крові підвищений >= 13,9 ммоль/л (> 250 мг/ дл), прийом лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев слід припинити, доки рівень глюкози в крові не досягне ≤ 13,9 &#= 1084;моль/л (≤ 250 мг/ дл), також провести відповідне лікування (див. розділ <= /span>&l= aquo;Спос= ;іб застосуванl= 5;я та дози&r= aquo;).=

Перифер = 80;чна нейропаm= 0;ія

При застосуванl= 5;і енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; спостерігаl= 3;ася периферичнk= 2; нейропат= 10;я, переважно периферичнk= 2; сенсорна нейропатія, включаючи ре&#= 1072;кції ≥ 3 ступеня (див. розділ <= /span>&l= aquo;Побі= ;чні реакції&r= aquo;). Пацієнти з периферичнl= 6;ю нейропаm= 0;ією ≥ 2 ступеня були виключені з клінічних випробуванn= 0;. Пацієнти повинні перебувати під ретельн = 80;м наглядом дл= 03; виявлення симптомів п = 86;яви або погіршення уже наявної периферичнl= 6;ї нейропаm= 0;ії, оскільки та = 82;им пацієнтам може бути потрібна відстрочка терапії, зниження дози або при= 087;инення лікування енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м (див. табл. 2). Терапію лікарським засобом = 55;адцев слід остаточно припинити при периферичнo= 0;й нейропаm= 0;ії ≥ 3 ступеня (див. розділ <= /span>&l= aquo;Спос= ;іб застосуванl= 5;я та дози&r= aquo;).

Розлад&= #1080; з боку зору =

У пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин, спостерігаl= 3;ися розлади зор = 91;, переважно с = 91;хість очей (див. розділ &l= aquo;Побі= ;чні реакції&r= aquo;). Необхід&= #1085;о уважно спостерігаm= 0;и за пацієнтами щодо розлад= 10;в з боку очей. С&= #1083;ід розглянути можливість використанl= 5;я зволожуючиm= 3; засобів («штучних сліз») для профілактиl= 2;и сухості оче = 81; та направленнn= 3; на офтальмолоk= 5;ічне обстеження, якщо симптоми з боку очей не зникають аб = 86; погіршуютьl= 9;я.<= o:p>

Е= кстравазацo= 0;я в= ; місці= інфузії

У = 88;аження шкіри та м’яких тканин післ= 03; введення енфортумаб&#= 1091; ведотинm= 1; спостерігаl= 3;ося при виникненні екстрава = 79;ації (див. розділ <= /span>Поб&#= 1110;чні реакції). Необхі = 76;но забезпечитl= 0; належний венозний до = 89;туп перед початком введення лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев і ретельне спостережеl= 5;ня за можливою екстрава = 79;ацією у місці і= 085;фузії під час введення. Якщо відбуваєтьl= 9;я екстравk= 2;зація, потрібно припинити інфузію та стежити з= 072; станом пацієнта щодо виникнення можливих побічних реакцій.=

Е= мбріофеталn= 0;на токсичністn= 0; і необхіднісm= 0;ь контрацепцo= 0;ї

В = 72;гітних жінок слід поінформувk= 2;ти про потенці = 81;ний ризик для плода (див. розділ «Фер&#= 1090;ильність= )». Жінка = 84; репродуктиk= 4;ного віку слід порадити провести тест на вагітність протягом 7 дн&#= 1110;в до початку лікування енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м; слід використовm= 1;вати ефективні засоби конт = 88;ацепції під час лікування т = 72; протягом щонайменше 12 місяців після припинення лікування. Чоловікам, які отримують лікування енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м, рекомендуєm= 0;ься утриматись від зачаття = 076;итини під час лікування т = 72; протягом 9 місяців після останньої дози лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев.=

=

Застосуван&= #1085;я в період вагітності та годуванн= 03; груддю.

Жінки р&= #1077;продуктивн= ;ого віку/ Контрацепцo= 0;я у чоловіків = 110; жінок

Жo= 0;нкам репродуктиk= 4;ного віку рекомендуєm= 0;ься проводити тест на вагітність протягом
7 днів до початку лікування. Жінкам репродуктиk= 4;ного віку слід рекомендувk= 2;ти використовm= 1;вати ефективні засоби контрацепцo= 0;ї під час лікування т = 72; протягом щонайменше 12 місяців після припинення лікування. Чоловікам, які отримують лікування енфортум = 72;бу ведотинl= 6;м, рекомендуєm= 0;ься утри&#= 1084;атись від зачаття дитини під час лікуван = 85;я та протягом 9 місяців після останньої дози лікарс= 00;кого засобу П = 72;дцев.=

В= агітність<= /span>

Падцев може завдати шкоди плоду при введенн= 10; вагітним жінкам, що було встановленl= 6; на основі результатіk= 4; досліджень = 85;а тваринах. Дослідженнn= 3; ембріофе = 90;ального розвитку на самках щурі = 74; показали, що внутрішньоk= 4;енне введення енфортумаб&#= 1091; ведотинm= 1; призводило до зменшенн= 03; кількості життєздатнl= 0;х плодів, зменшення розміру плаце= нти та збільшення ранньої резорбції. Падцев н= 077; рекомендуєm= 0;ься вагітним та жінкам репр = 86;дуктивного віку, які не використовm= 1;ють ефективну контрацепцo= 0;ю.=

Г= рудне вигодовуваl= 5;ня

Н = 77;відомо, чи енфор = 90;умабу ведотин виділяєтьсn= 3; з грудним молоком. Не можна виклю = 95;ити ризик для дітей, яких годують гру = 76;дю. Грудне вигодовуваl= 5;ня слід припинити п= 10;д час лікування п = 88;епаратом Падцев = 10; принаймні протягом 6 місяців після прийо = 84;у останньої дози.

Ф= ертильністn= 0;

= У щурів повторне введення до = 79; енфортум = 72;бу ведотинm= 1; призводить до токсичного впливу на яєчки і мож= 077; зміни = 90;и фертильнісm= 0;ь самців. Було показано, що сполука MMAE має= ; ан= 077;угенні властивостo= 0;. Тому чоловікам, які плануют= 00; отримати лікування цим лікарським засобом, перед лікуванням рекомендуєm= 0;ься заморожуваm= 0;и та зберігат = 80; зразки сперми. Нема= 108; достовірниm= 3; даних щодо впливу лікарськогl= 6; засобу П = 72;дцев на фертильнісm= 0;ь людини.<= o:p>

<= /span>

Зд = 72;тність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмаl= 4;и.<= o:p>

= Падцев= практично н = 77; впливає або має незначний в = 87;лив на здатніст= 00; керувати транспортнl= 0;ми засобами та працювати з = 110;ншими механізмамl= 0;.=

=

С= посіб застосуванl= 5;я та дози.

Терапія лікарським засобом Падц= ев повинна розпочинатl= 0;ся та контролюваm= 0;ись лікарем, яки= 081; має досвід застосуванl= 5;я протипухлиl= 5;ної терапії. До початку лікування слід забезпечитl= 0; належний венозний до = 89;туп (див. розділ <= /span>&l= aquo;Особливост= і застосуванl= 5;я»).

Д= озування<= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk127357422'>

Рекомен = 76;ована доза енф = 86;ртумабу ведотинm= 1; становить 1,25 мг/кг (до максимуму 125 мг для паціє= 085;тів з масою тіла ≥ 100 кг) у вигляді внутрішньоk= 4;енних інфузій протягом 30 хвилин у дні 1,= 8 та 15 28-денного циклу до прогресуваl= 5;ня захворюванl= 5;я або появи неприйнятнl= 6;ї токсичностo= 0;.

Т= аблиця 2. Рекомендовk= 2;не зниження дози при поя= 074;і побічних реакцій<= o:p>

Рівень дози<= o:p>

Початко&#= 1074;а доза<= o:p>

1,25 мг/кг (до = 125 мг)

Перше зниження дози<= o:p>

1,0 мг/кг (до 1= 00 мг)

Друге зниження дози<= o:p>

0,75 мг/кг (до = 75 мг)

Третє зниження дози<= o:p>

0,5 мг/кг (до 50 мг)

Кори= гування дози

Табл= иця 3. Перериваннn= 3; курсу, зниження дози та припинення терапії у пацієнтів з місцево пош = 80;реним або метастатичl= 5;им = у= ротеліальнl= 0;м раком<= o:p>

Небk= 2;жані

l= 8;еакції

Серйозніст= ;ь*

Коригуванн= ;я дози*

i= 6;еакції з боку шкіри<= /span>

i= 5;ідозрювани= 081; синдром &#= 1057;тівенса – Джонсона (SJS) або токсичний епідермаль= 085;ий некролі= 079; (ТЕN) чи буl= 3;ьозні ураження

i= 3;егайна відміна препарату, забезпечен= 085;я спеціалізо= 074;аної допомоги та догляду

i= 5;ідтверджен= 080;й SJS або TEN;

4 ступінь або повторно 3 ступінь

i= 5;рипинити застосуван= 085;я препарату н&#= 1072;завжди.

i= 6;озлади 2 ступеня,

2 ступеня з лихоманкою, <= /span>

3 ступеня

• Призупинит= 080; терапію, до рівня ≤ 1=

• Слід розглянути можливість направленн= 103; хворого до відділення спеціалізо= 074;аної допомоги

• Відновити терапію з тим самим рівнем дози або розглянути можливість зменшення дози на один рівень (див. т&= #1072;блицю 2)

h= 3;іперглікем= 110;я

i= 6;івень глюкози в крові

><= /span> 13,9 ммоль/л

(>= 250 мг/ дл)=

• Призупинит= 080; до нормалізац= 110;ї рівня

k= 5;люкози (покращення) до <= span style=3D'mso-fareast-font-family:"Times New Roman";color:black;mso-color-= alt: windowtext;mso-ansi-language:UK'>≤ 13,9 ммоль/л (≤ 250 м = 75;/ дл)

• Відновити лікування при тому самому рівн&#= 1110; дози

Пневмо = 85;іт/

Інтерстиці = 72;ль-на хвороба легень (ІХЛ)

i= 7;тупінь 2

• Призупинит= 080; до рівня ≤ 1, потім відновити у тій самій дозі або розглянути можливість зменшення дози на один рівень дози (див. таблицю= 2)

i= 7;тупінь ≥ 3

i= 5;рипинити застосуван= 085;я препарату назавжди=

i= 5;ериферійна

l= 5;европатія

i= 7;тупінь 2

• Призупинит= 080; терапію до рівня ≤ 1=

• При першому виникненні &#= 1089;лід

відноk= 4;ити лікування з тим самим рівнем дози

• При повторенні &#= 8211; призупини= 090;и терапію до рівня ≤ 1, потім віднl= 6;вити лікування, зменшивши дозу на один рівень (див. т= ;аблицю 2)

i= 7;тупінь ≥ 3

i= 5;рипинити застосуван= 085;я препарату назавжди

* Токсичністn= 0; класифікувk= 2;лася відповідно до Загальни = 93; термінологo= 0;чних критеріїв Н = 72;ціональног&#= 1086; інституту раку для побічних явищ, версія 5.0 (NCI-CTCAE v5.0), де 1 ступінь — легкий, 2 — пом= ірний, 3 — серйозний, а 4 — загрозливиl= 1; для життя.

О= собливі популяції<= /span>

Х= ворі літнього віку

Корекці= 03; дози для цих пацієнтів (≥ 65 років) не потрібна= ; (див. розділ <= /span>&l= aquo;Фармакок= 10;нетичні властивостo= 0; препарату у пацієнтів різних груп. &#= 1054;собливі популяції»).=

Порушен = 85;я функції нирок

Пацієнт = 72;м із легким [кліренс креатиніну (= 050;К) > 60–90 мл/мл] помірним (КК 30= –60 мл/хв) або тяжким (КК 15–< 30 мл/хв) порушенням функції нирок корекція до = 79;и не потрібна.

Енфо= ртумабу ведо= 090;ин не оцінювався = 91; пацієнтів і = 79; термінальнl= 6;ю стадією ниркової недостатноl= 9;ті (КК < 15 мл/хв) (див. розділ &l= aquo;Фармакок= 10;нетичні властивостo= 0; препарату у пацієнтів різних груп. Особливі популяції»).

Пору= шення функції печінки

Пацієнт = 72;м із легким порушенням функції печ= 10;нки (загальний білірубін від 1 до 1,5 × верхн= ьої межі норми (ВМН) і рівень АСТ будь-яки= 081; або загальний білірубін ≤ ВМН і АСТ > ВМ = 53;) корекція дози не потрібна. Енфортумаб&= #1091; ведотин оцінювали лише в обмеженій популяції пацієнтів і = 79; помірним порушенням функції печ= 10;нки та не оцінювали у пацієнтів і = 79; тяжким порушенням функції печінки (див. розділ &l= aquo;Фармакок= 10;нетичні властивостo= 0; препарату у пацієнтів різних груп. Особливі популяції»).

Спос= іб застосуванl= 5;я

Пад&#= 1094;ев призначениl= 1; для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я. Рекомендовk= 2;ну дозу слід вводити шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії протягом 30 хвилин. Е= 085;фортумабу ведотин не можна вводити у вигляді внутрішньоk= 4;енної або болю = 89;ної ін’єкції.=

І= нструкція з приготуванl= 5;я розчину та введення лі = 82;арського засобу

В= ідновлення (розведення) в однодо = 79;овому флаконі

1. Дотриму&= #1081;тесь процедур належного поводження = 79; протипухлиl= 5;ними (цитоста = 90;ичними) лікарськимl= 0; засобами та = 111;х утилізації.<= o:p>

2. Використовm= 1;йте відповідну асептичну т = 77;хніку для відновленнn= 3; (розчинення) та приготув = 72;ння дозованих розчинів.<= o:p>

3. Розрахуйте рекомендовk= 2;ну дозу на основі маси тіла пацієн= та, щоб визначити кількість необхідних флаконів, з урахуванняl= 4; дозованих ф = 86;рм (20 мг або 30 мг) <= span style=3D'mso-bookmark:_Hlk127358164'>

4. Розчиніть в = 84;іст кожного флакона, як зазначено нижче, спрям= 086;вуючи струмінь стерильної води для ін’єкцій уз = 76;овж стінок флакона, а не безпосередl= 5;ьо на ліофі = 83;ізований порошок, якщ= 086; можливо:=

a) флакон 20 мг: додайте 2,3 мл стерильної води для ін’= 108;кцій, отримуючи розчин 10 мг/мл= енфортум = 72;бу ведотинm= 1;;<= o:p>

б) флакон 30 мг: додайте 3,3 мл стерильної води для ін’= 108;кцій, отримуючи розчин 10 мг/мл енф= 086;ртумабу ведотинm= 1;.<= o:p>

5. Повільно покрутіть кожен флако = 85;, доки вміст повністю не розчинитьсn= 3;. Дайте відновленоl= 4;у препарату відстоятисn= 3; принаймні 1 хвилину, пок= 080; бульбашки н = 77; зникнуть. Не струшуйте флакон.<= o:p>

6. Візуально перевірте розчин на наявність т = 74;ердих часток і зміну кольору. Відновлениl= 1; розчин має бути прозорим аб = 86; злегка опал = 77;сцентним, безбарвним або світло-жовт = 80;м і не містити видимих часток. Утилізуйте будь-які флакони з препаратом, що містить видимі частинки аб = 86; змінив колі = 88;.<= o:p>

Р= озведення в інфузі = 81;ному пакеті (флаконі)

7. Відберіть розрахованm= 1; дозу відновленоk= 5;о розчину з флакону(-= 110;в) і перемістітn= 0; в інфузі = 81;ний пакет.

8. Розведіть енфортум = 72;бу ведотин розчином декстрози 50 мг/мл (5 %), натрію хлориду 9 мг/= 084;л (0,9 %) або розчином Рінгера лактату дл&#= 1103; ін’єкцій. Інфузійний<= /span> мішок (флакон) має містити достатній обʼєм розчи= нника для досягнення номінальноo= 1; кінцевої концентрацo= 0;ї (від 0,3 <= /span>мг/&= #1084;л до 4 мг/мл е= нфортумабу ведотинm= 1;).

Р = 86;зведений дозований розчин е = 85;фортумабу ведотинm= 1; сумісний з пакетами дл= 03; внутрішньоk= 4;енних інфузій з полівінілхl= 3;ориду (ПВХ), етил&= #1074;інілацетат= ;у, поліолеm= 2;іну, такого як поліпропілk= 7;н (PP), або з 4 флако&#= 1085;ами для внутрішньоk= 4;енних інфузій з поліетиленm= 1; (PE), модифіковаl= 5;ого поліетиl= 3;ентерефтал= 072;ту гліколю, а також з &#= 1110;нфузійними= наборами з ПВХ з пластифікаm= 0;ором (біс(2-етилгек&= #1089;ил) фталат (DEH= P) або трис(2-етилгексил= ;) тримеліm= 0;ат (TOTM)), PE та з фільтруючиl= 4;и мембранами (розмір пор 0,2–= ;1,2 мкм) з поліефір = 89;ульфону, полівінo= 0;лідену дифториду або на основ= 110; змішаних ефірів целю = 83;ози.

9. Перемішайтk= 7; розведений розчин, обережно пе = 88;евертаючи. Не струшуйт = 77; пакет!
10. Перед використанl= 5;ям, візуально перевірте інфузійн = 80;й мішок (флакон) на наявність твердих часток або зміну кольору. Відновлениl= 1; розчин має б= 091;ти прозорим аб = 86; злегка опалесцентl= 5;им, безбарвним або світло-жовт = 80;м і не містити видимих часток. Не використовm= 1;йте пакет (флако= 085;) для інфу = 79;ій, якщо в ньому є тверді частинки аб = 86; спостерігаn= 8;ться зміна кольору.=

11. Утилізуйте будь-яку невикористk= 2;ну частину, що залишилася = 74; однодозо = 74;их флаконах.<= o:p>

В= ведення

12. Введіть = 10;нфузійний розчин протягом 30 хвилин чере = 79; внутрішньоk= 4;енну інфузійl= 5;у систему. Заборонено вводити як ін’єкцію внутрішньоk= 4;енно або болю = 89;но.<= o:p>

Не спостерігаl= 3;ося несумісносm= 0;і розчиненогl= 6; розчину з закритими інфузійн = 80;ми системами з акрилонітрl= 0;л-бутадієн = 89;тиролу (АBS), акрилу, активованоk= 5;о вугілля, = 077;тиленпропі&= #1083;ендієновог= ;о мономера, метакрилат&= #1085;ого АBS, полікарбонk= 2;ту, поліізопреl= 5;у, поліоксl= 0;метилену, поліпропілk= 7;ну (РР), силікону, нержавіючоo= 1; сталі, термопластl= 0;чного еластомk= 7;ра для відновленоk= 5;о розчину. <= o:p>

13. Не вводьте інш= 10; лікарські засоби чере = 79; ту саму і= 085;фузійну лінію.

14. Рекоме= ндується використовm= 1;вати під час введ= 077;ння по= точні фільтри або шприцеві фільтри (розмір пор 0,2–= ;1,2 мкм= , рекомендовk= 2;ні матеріали: поліефір = 89;ульфон, полівінo= 0;ліден дифторид, змішані ефіри целюлози).

Утиліз= ація

Будь-яки= 081; невикористk= 2;ний лікарський засіб або відходи слі = 76; утилізуватl= 0; відповідно до місцевих вимог.

Д= іти.

Немає да= 085;их щодо застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; дітям за показаннямl= 0; місцево пош = 80;рений або метастатичl= 5;ий уротеліk= 2;льний рак.

=

&= #1055;ередозуван= ;ня.

Антидот = 91; при передозуваl= 5;ні = е= нфортумабу ведо= 090;ину немає. У разі передозуваl= 5;ня слід ретельно сп = 86;стерігати за станом па= 094;ієнта для виявлення побічних реакцій, а також призн = 72;чати підтримуючm= 1; терапію, враховуючи періоди = 85;апіввиведе&#= 1085;ня, що становля = 90;ь 3,6 доби (ADC) та 2,6 доби (MMAE).

=

&= #1055;обічні реакції.

Коро= ткий опис профіл= 02; безпеки

Н = 72;йпоширеніш&#= 1080;ми побічними реакціями н = 72; застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; були алопеція (48,8 %), втомлюваніl= 9;ть (46,8 %), зниження апетиту (44,9 %), периферичнk= 2; сенсорна нейропатія (38,7 %), діарея (37,6 %), нудота (36 %), свербіж (33,4 %), дисгевзі= 03; (29,9 %), анемія (26,5 %), зниження маси тіла (23,4 %), макулопа = 87;ульозний висип (22,9 %), сухість шкіри (21,6 %), блювання (18,4 %), підвищення показника аспартат = 72;мінотрансф&#= 1077;рази (15,3 %), гіперглікеl= 4;ія (13,1 %), сухість очей (12,8 %), підвищення показника аланінам= 10;нотрансфер&#= 1072;зи (12,1 %) та висип (10,4 = ;%).

Найчаст= 10;шими серйозними побічними реакціями були діарея (2&= nbsp;%) та гіперглікеl= 4;ія (2 %). Дев’ять відсотків пацієнтів остаточно припинили прийом е = 85;фортумабу ведотинm= 1; при побічни = 93; реакціях; найпоширенo= 0;шою побічною реакцією (> = 2 %), що призвела до припинення курсу терапії, бул= 072; периферичнk= 2; сенсорна нейропатія (4 %). Побічні реакції, що призвели до припинення прийому препарату, спостерігаl= 3;ися у 44 % пацієнтів; найпоширенo= 0;шими побічними р = 77;акціями (> 2 %), що призвели до припинення курсу терапії, бул= 080; периферичнk= 2; сенсорна нейропатія (15 %), втомлюваніl= 9;ть (7 %), макуло= -папульозни = 81; висип (4 %), підвищення рівня ас = 87;артатаміно&#= 1090;рансферази= (4 %), підвищення рівня ал = 72;нінамінотр&#= 1072;нсферази (4 %), анемія (3 %), діарея (3 %) і гіперглікеl= 4;ія (3 %). Тридцять відсотків пацієнтів потребувалl= 0; зменшення дози через побічну реакцію; най= 087;оширенішим&= #1080; побічними реакціями (> 2 %), що призвели до зниження дози, були периферичнk= 2; сенсорна нейропатія (10 %), втомлюваніl= 9;ть (5 %), макуло= -папульозни = 81; висип (4 %) та зниження апетиту (2 %). <= o:p>

З= ведення побічних реакцій у таблиці

Б = 77;зпека застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; (як монот= 077;рапії) оцінюваласn= 0; в клінічних випробуванl= 5;ях за участю 680 пацієнтів з місцево пош = 80;реним або метастатичl= 5;им уротеліk= 2;льним раком, які от&#= 1088;имували 1,25 мг/кг у дні 1, 8 та 15 28-денного циклу (див. та&= #1073;лицю 4). Пацієнти одержували енфортум = 72;бу ведотин протягом циклу терапії, що мала середн= 02; тривалість 4,7 місяця (діапазон ві= 076; 0,3 до 34,8 місяця).= =

Побічні реакції, які спостерігаl= 3;ися під час клінічних випробуванn= 0;, в цьому розділі кла = 89;ифіковано за показникамl= 0; частоти. Категорії частоти визначаютьl= 9;я таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ <= /span>1/100 д= 086; < <= /span>1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рі= ;дко (≥ 1/10000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (неможливо оцінити за н= 072;явними даними). У кожній підгрупі частоти побічні реакції представлеl= 5;о в порядку зменшення серйозностo= 0;.

Т= аблиця 4. Побічні реакції<= o:p>

Розлади з бок= 091; системи крові та лім&= #1092;атичної системи

Дуже часто

Анемія

Частота невідома¹

Нейтрl= 6;пенія, фебрильн&#= 1072; нейтроп= 077;нія, знижена кількість нейтрофі&#= 1083;ів

Розлади обміну речовин і травлення

Дуже часто

Гіпергл&#= 1110;кемія, зниження апетиту

Розлади з боку нервової системи

Дуже часто

Перифер&#= 1080;чна сенсорна нейропатія= , дисгевз= 110;я

Часто

Перифер&#= 1080;чна нейропа= 090;ія, периферичн= 072; моторна &#= 1085;ейропатія, периферичн= 072; сенсомо= 090;орна нейропа= 090;ія, парестезія, <= span class=3DSpellE>гіпестез&#= 1110;я, порушення ходи, м’язов&= #1072; слабкість

Нечасто

Демієl= 3;інізуюча полінейр&#= 1086;патія, полінев= 088;опатія, нейрото= 082;сичність, моторна дисфункція, <= span class=3DSpellE>дизестез&#= 1110;я, атрофія м’язів, невралгія, параліч малогомілк= 086;вого нерва, втрата чутливості, відчуття печіння шкіри, відчуття печіння

Порm= 1;шення з боку органів зору

h= 4;уже часто

i= 7;ухість очей

Рес = 87;іраторні, торакальн= 10; та середостін= 085;і розлади

Часто

пне= ;вмоніт

Нечасm= 0;о

інт= ;ерстиціаль = 85;е = 79;ахворюванн&#= 1103; легень

Шлуl= 5;ково-кишков&#= 1110; розлади

h= 4;уже часто

h= 4;іарея, блювання, нудота

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже часто

Алопеці&#= 1103;, свербіж, висип, ма&= #1082;улопапульо= ;зний висип, сухість шкіри

Часто

Медикам&#= 1077;нтозна висипка, відшаруван= 085;я шкіри, кон’юнктив= 110;т, бульозн= 080;й дерматит, пухирі, стоматит, синдром &#= 1076;олонно-під= ;ошовної еритрод= 080;зестезії, екзема, еритема, &= #1077;ритематозн= ;ий висип, ма&= #1082;улярний висип, па&= #1087;ульозний висип, сверб&= #1083;ячий висип, везикулярн= 080;й висип

Нечасто

Генерk= 2;лізований ексфоліати= 074;ний дерматит, еритема &#= 1084;ультиформн= а, ексфоліати= 074;ний висип, пе&= #1084;фігоїд, плямисто-ве&#= 1079;икулярний висип, дерматит, ал&= #1077;ргічний дерматит, контактний дерматит, по&= #1087;рілості, подразненн= 103; шкіри, ст&= #1072;зний дерматит, кров’яні пухирі

Частота невідома¹

Токсичн&#= 1080;й епідермаль= 085;ий некролі= 079;, синдром &#= 1057;тівенса – Джонсона, епідермаль= 085;ий некроз, симетрична інтертри&#= 1075;інозна та згинальна е&#= 1082;зантема, пов’язана з прийомом лікарськог= 086; засобу

Загальн&#= 1110; розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня

Дуже часто

Втома

Частl= 6;

Екстрk= 2;вазація = 91; місці ін&#= 1092;узії

Лаборат&#= 1086;рні дослідженн= 103; (показники)<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>

Дуже часто

Збільше&#= 1085;ня рівня ал&#= 1072;нінамінотр= ансферази, підвищення &#= 1088;івня аспарта= 090;амінотранс&= #1092;ерази, зниження маси тіла

¹На основі дани = 93; глобальногl= 6; постмарк = 77;тингового досвіду.

Опис окремих побічних реакцій

Імуногенні&= #1089;ть

Загk= 2;лом 590 пацієнтів пройшли тестування на імуно = 75;енність до енфор = 90;умабу ведотинm= 1; (1,25 мг/кг); було підтверджеl= 5;о, що 15 пацієнтів мали позитивний результат на початковомm= 1; рівні на антитіла до = 083;ікарського засобу (ADA), а се= 088;ед пацієнтів, які були негативнимl= 0; на початков = 86;му рівні (N =3D 575), загалом 16 (2,8 %) були позитивнимl= 0; після вихідного рівня (13 тимча= сово та 3 стійк&#= 1086;).<= o:p>

Ч = 77;рез обмежену кількість пацієнтів з антитілами до діючої речовини лі = 82;арського засобу П = 72;дцев неможливо зробити висновки щодо потенц= 10;йного впливу і = 84;уногенност&#= 1110; на ефективнісm= 0;ь, безпеку зас = 90;осування та/або фармакокінk= 7;тику препарату.=

Реак= ції з боку шкіри

У клінічних випробуванl= 5;ях шкірні реакції спостерігаl= 3;ися у 55 % (375) із 680 пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин у дозі 1,25 мг/кг. Тяжкі шкірн= 10; реакції (3 або 4 ступеня) спостерігаl= 3;ися у 13 % (85) пацієнтів, більшість побічних реакцій ста = 85;овили макулопk= 2;пульозний висип, ер= 080;тематозний<= /span> висип, висипання або висипи, пов’язані з прийомом препарату. Середній ча = 89; до виникнен = 85;я тяжких шкірних реакцій становив 0,62 місяця (діапазон ві= 076; 0,1 до 6,4 місяця). Серйозні шкірні реакції спо = 89;терігалися у 3,8 % (26) пацієнт&#= 1110;в.<= o:p>

У клінічному випробуванl= 5;і EV-201 (N =3D 214) у 75 % з усіх &= #1087;ацієнтів, у яких виникли шкірні побі = 95;ні реакції, спостерігаl= 3;ося повне зникнення їхніх симптомів, а у 14 % — часткове покращення (див. розділ <= /span>&l= aquo;Особливост= і застосуванl= 5;я»).

П= невмоніт<= /span>/І= ;ЗЛ

У клінічних дослідженнn= 3;х пневмонo= 0;т виник у 15 (2,2 %), а ІЗЛ — у 2 (0,3 %) із 680 пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин у дозі 1,25 мг/кг. Менше 1 % пацієнтів перенесли тяжкий (3–4 ступеня) = 087;невмоніт або ІЗЛ. П&#= 1085;евмоніт або ІЗЛ призвели до припинення застосуванl= 5;я енфортуl= 4;абу ведотинm= 1; у 0,1 % і 0,3 % пацієнтів відповідно. Смертельниm= 3; випадків вн = 72;слідок ІЗЛ та пн= 077;вмоніту не було. Середній ча = 89; до виникнення пневмоні = 90;у або ІЗЛ будь-якого ступеня становив 3,6 місяця (діапазон ві= 076; 0,8 до 6,0 місяця), а середня тривалість становила 1,4 місяця (діапазон ві= 076; 0,2 до 27,5 місяця). З= ; 17 пацієнтів, які перенесли пневмоні = 90; або ІЗЛ, у 6 (35,3 %) симптоми зникли.

Г= іперглікемo= 0;я <= o:p>

У клінічних випробуванl= 5;ях гіперглікеl= 4;ія (рівень глюкози в крові > 13,9 ммоль/л) спостерігаl= 3;ася у 14 % (98) із 680 пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин (1,25 мг/кг). Серйозні по = 73;ічні реакції, описані як гіперглікk= 7;мія, виникали у 2,2 % пацієнтів, у 7 % пацієнтів розвинуласn= 3; тяжка (3–4 ступеня) гіперглікеl= 4;ія, а у 0,3 % пацієнтів б = 91;ли летальні наслідки (по одному у результаті гіперглікеl= 4;ії та діабетичноk= 5;о кетоациk= 6;озу як побічних реакцій). Частота гіперглікеl= 4;ії 3–4 ступеня постійно зростала у пацієнтів і = 79; вищим індексом маси тіла та у пацієнтів = 110;з вищим початковим рівнем гемоглобінm= 1; A1C (HbA1c). Середній час до виникнення гіперглікеl= 4;ії становив 0,6 місяця (діапазон ві= 076; 0,1 до 20,3).

У клінічному випробуванl= 5;і EV-201 (N =3D 214) на момент останньої оцінки у 61 % пацієнтів було повне одужання (ві= 076; наслідків п = 86;бічних реакцій), а у 19 % пацієнтів спостерігаl= 3;ося часткове покращення (див. розділ <= /span>&l= aquo;Особливост= і застосуванl= 5;я»).

Пери= ферична н= ейропатія<= /span>

У клінічних випробуванl= 5;ях периферичнk= 2; нейропат= 10;я виникала у 52 % (352) із 680 пацієнтів, які отримували енфортум = 72;бу ведотин (1,25 мг/кг). Чотири відс = 86;тки пацієнтів зазнали тяжкої (3–4 ступеня) периферичнl= 6;ї нейропаm= 0;ії, включаючи сенсорні та моторні події. Серед= 085;ій час до появи розладів ≥ 2 ступеня становив 4,6 місяця (діапазон ві= 076; 0,1 до 15,8).

У клінічному випробуванl= 5;і EV-201 (N =3D 214) на момент останньої оцінки у 19 % пацієнтів було повне одужання (ві= 076; наслідків п = 86;бічних реакцій), а у 39 % пацієнтів спостерігаl= 3;ося часткове покращення (див. розділ <= /span>&l= aquo;Особливост= і застосуванl= 5;я»).

Розл= ади з боку органів зор = 91;

У клінічних випробуванl= 5;ях 30 % пацієнтів відчували сухість оче = 81; під час ліку= 074;ання енфортуl= 4;абу ведотинl= 6;м (1,25 мг/кг= ;). Лікування було перервано у 1,3= % пацієнтів, а у 0,1 % пацієнтіk= 4; остаточно припинили терапію чер = 77;з сухість оче = 81;. Серйозна (3 ступеня) сух= 110;сть очей спостерігаl= 3;ася лише у 3 пацієнтів (0,4 %). Середній ча = 89; до появи сухості оче = 81; становив 1,7 місяця (діап= 072;зон від 0 до 19,1 місяця) (див. розділ &l= aquo;Особливост= і застосуванl= 5;я»).

Повідо&#= 1084;лення про підозрюванo= 0; побічні реа = 82;ції

Пов&#= 1110;домлення про побічні реакції після реєст = 88;ації лікарськогl= 6; засобу є важливими. Ц= 077; дає можливість контролюваm= 0;и співвідношk= 7;ння користь/риз = 80;к при застосуванl= 5;і цього лікарськогl= 6; засобу. Медичних та фармацевтиm= 5;них працівникіk= 4;, а також пацієнтів або їхніх законних представниl= 2;ів просять повідомлятl= 0; про всі випадки підозрюванl= 0;х побічних реакцій та відсутностo= 0; ефективносm= 0;і лікарськогl= 6; засобу чере = 79; Автоматизоk= 4;ану інформаційl= 5;у систему = 92;армаконагл&#= 1103;ду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

=

Терм= ін придатностo= 0;.

Неві= дкриті флакони (в упаковці)

4 роки.

Відн= овлений (розв= 077;дений) розчин у флаконі

З мікробіолоk= 5;ічної точки зору, після відно = 74;лення у флаконі(-ах) = розчин слід негайн = 86; ввести до інфузійног&= #1086; пакета (і= 085;фузійного флакона). Якщо лікарс= 00;кий засіб не використалl= 0; негайно, відповідалn= 0;ність за тривалість та умови зберігання відновленоk= 5;о препарату у флаконі перед викор = 80;станням несе користувач; зазвичай термін збер= 10;гання не повинен перевищуваm= 0;и 24 годин при зберіганні = 91; холодильниl= 2;у при темпера = 90;урі від 2 до 8 °C. Н = 77; заморожуваm= 0;и.

Розв= едений розчин в і= нфузійному пакеті (готовий до введення)=

З мікробіолоk= 5;ічної точки зору, після розве = 76;ення препарату т = 72; введення в o= 0;нфузійний пакет (ін= 092;узійний флакон) розведений розчин у пакеті слід негайно ввести пацієнту. <= o:p>

Якщо лікарський засіб не використалl= 0; негайно, відповідалn= 0;ність за тривалість та умови зберігання розведеногl= 6; розчину для введення перед викор = 80;станням несе користувач; зазвичай термін зберігання не повинен перевищуваm= 0;и 16 годин (вк&#= 1083;ючаючи час інфу = 79;ії) при зберіганні розчину в холодильниl= 2;у при температурo= 0; від 2 до 8 °C. Не заморожуваm= 0;и.

Умови зберігання.

Неві= дкриті флакони (в упаковці)

З= берігати в холодильн = 80;ку (при температурo= 0; від 2 до 8 ºC).

Не заморожуваm= 0;и!

Умови зберігання після розчинення та розведен = 85;я лікарськогl= 6; засобу див. у розділі &l= aquo;Терм= ;ін придатностo= 0;&r= aquo;.

Несу= місність. <= o:p>

За відсутностo= 0; досліджень сумісності цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськимl= 0; засобами.<= o:p>

Упаковка.
20 мг або 30 мг порошку для приготуванl= 5;я концентратm= 1; для приготуванl= 5;я розчину для = інфузій у флаконі. По 1 флакону в картонній пачці.

=

Катего&#= 1088;ія відпуску= . За рецептом.

Виробн&#= 1080;к.= Астелл&#= 1072;с = Ірланд К= 086;. Лтд, Ірландія /Astellas Ireland Co. Ltd, Ireland.

Місцез&#= 1085;аходження виробника т = 72; його адреса місця провадженнn= 3; діяльності.=

Кіллор&#= 1075;лін, Ко. Керрі, V93 FC86, Ірла&#= 1085;дія / Killorglin, Co. Kerry, V93 FC86, Ireland.= <= o:p>

= Заявник.

Астеллас<= /span> <= span class=3DSpellE>Фарма Юроп Б.В., Нідерланди /Astellas Pharma Europe B.V., the Netherlands.

=

Місце знаходженнn= 3; заявника. Сильвіусве&= #1075;,= 62, 2333 ВЕ Лейде= ;н, Нідерла = 85;ди / Sylviusweg, 62, 2333 BE = Leiden, the Netherlands.

=

	Рівень дози<= o:p>
Початко&#= 1074;а доза<= o:p>	1,25 мг/кг (до = 125 мг)
Перше зниження дози<= o:p>	1,0 мг/кг (до 1= 00 мг)
Друге зниження дози<= o:p>	0,75 мг/кг (до = 75 мг)
Третє зниження дози<= o:p>	0,5 мг/кг (до 50 мг)

Розлади з бок= 091; системи крові та лім&= #1092;атичної системи
Дуже часто	Анемія
Частота невідома¹	Нейтрl= 6;пенія, фебрильн&#= 1072; нейтроп= 077;нія, знижена кількість нейтрофі&#= 1083;ів
Розлади обміну речовин і травлення
Дуже часто	Гіпергл&#= 1110;кемія, зниження апетиту
Розлади з боку нервової системи
Дуже часто	Перифер&#= 1080;чна сенсорна нейропатія= , дисгевз= 110;я
Часто	Перифер&#= 1080;чна нейропа= 090;ія, периферичн= 072; моторна &#= 1085;ейропатія, периферичн= 072; сенсомо= 090;орна нейропа= 090;ія, парестезія, <= span class=3DSpellE>гіпестез&#= 1110;я, порушення ходи, м’язов&= #1072; слабкість
Нечасто	Демієl= 3;інізуюча полінейр&#= 1086;патія, полінев= 088;опатія, нейрото= 082;сичність, моторна дисфункція, <= span class=3DSpellE>дизестез&#= 1110;я, атрофія м’язів, невралгія, параліч малогомілк= 086;вого нерва, втрата чутливості, відчуття печіння шкіри, відчуття печіння
Порm= 1;шення з боку органів зору
h= 4;уже часто	i= 7;ухість очей
Рес = 87;іраторні, торакальн= 10; та середостін= 085;і розлади
Часто	пне= ;вмоніт
Нечасm= 0;о	інт= ;ерстиціаль = 85;е = 79;ахворюванн&#= 1103; легень
Шлуl= 5;ково-кишков&#= 1110; розлади
h= 4;уже часто	h= 4;іарея, блювання, нудота
Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини
Дуже часто	Алопеці&#= 1103;, свербіж, висип, ма&= #1082;улопапульо= ;зний висип, сухість шкіри
Часто	Медикам&#= 1077;нтозна висипка, відшаруван= 085;я шкіри, кон’юнктив= 110;т, бульозн= 080;й дерматит, пухирі, стоматит, синдром &#= 1076;олонно-під= ;ошовної еритрод= 080;зестезії, екзема, еритема, &= #1077;ритематозн= ;ий висип, ма&= #1082;улярний висип, па&= #1087;ульозний висип, сверб&= #1083;ячий висип, везикулярн= 080;й висип
Нечасто	Генерk= 2;лізований ексфоліати= 074;ний дерматит, еритема &#= 1084;ультиформн= а, ексфоліати= 074;ний висип, пе&= #1084;фігоїд, плямисто-ве&#= 1079;икулярний висип, дерматит, ал&= #1077;ргічний дерматит, контактний дерматит, по&= #1087;рілості, подразненн= 103; шкіри, ст&= #1072;зний дерматит, кров’яні пухирі
Частота невідома¹	Токсичн&#= 1080;й епідермаль= 085;ий некролі= 079;, синдром &#= 1057;тівенса – Джонсона, епідермаль= 085;ий некроз, симетрична інтертри&#= 1075;інозна та згинальна е&#= 1082;зантема, пов’язана з прийомом лікарськог= 086; засобу
Загальн&#= 1110; розлади та реакції у місці введе&#= 1085;ня
Дуже часто	Втома
Частl= 6;	Екстрk= 2;вазація = 91; місці ін&#= 1092;узії
Лаборат&#= 1086;рні дослідженн= 103; (показники)<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'>
Дуже часто	Збільше&#= 1085;ня рівня ал&#= 1072;нінамінотр= ансферази, підвищення &#= 1088;івня аспарта= 090;амінотранс&= #1092;ерази, зниження маси тіла

= Фармакологo= 0;чні властивостo= 0;.

Фармакокі = 85;етичні властивостo= 0; препарату у пацієнтів різних груп

О&= #1089;обливі популяції<= /span>

Показан = 85;я.

Упаковка. 20 мг або 30 мг порошку для приготуванl= 5;я концентратm= 1; для приготуванl= 5;я розчину для = інфузій у флаконі. По 1 флакону в картонній пачці.

Упаковка.
20 мг або 30 мг порошку для приготуванl= 5;я концентратm= 1; для приготуванl= 5;я розчину для = інфузій у флаконі. По 1 флакону в картонній пачці.