ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

для медично= го застосування лікарського засобу

СAГІЛІЯ^®

(SAGILIA)

=

Склад:=

діюча речовина: разагілін;

= 1 таблетка містить разагіліну (у вигляді разагіліну тартрату) 1 мг;

= допомiжнi речовини: целюлоза мікрокристалічна (РН 200), целюлоза мікрокристалічна    = (РН 101), крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізован= ий, тальк, натрію стеарилфумарат.=

=

Лікарська форма. Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже бі= лого кольору, круглі, плоскі, зі скошеними краями.

=

Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази тип= у В. Код АТХ N04В D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодина= міка

Разагілін є потужним= і необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази В (МАО-В), що може спричинити підвищення позаклітинного рівня дофаміну в мозку. На моделях допамінергічної моторної дисфункції показаний підвищений рівень допаміну та додатково підвищена допамінергічна активніст= ь, яка, ймовірно, сприяє терапевтичним ефектам разагіліну= . 1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і не є інгібітором МАО= -В.

Клінічні дослідження. Ефективність разагіліну була встановлена у = трьох дослідженнях: як монотерапевтичне лікування в дослідженні I та як додаткова терапія леводопи в дослідженнях II та III.

Монотерапія= . У досліджен= ні I 404 пацієнти були рандомним чином розподілені на групи: група з призначенням плацебо препарату (138 пацієнтів), група з призначенням разагіліну по 1 мг на добу (134 па= цієнти) або разагіліну по 2 мг на добу (132 пацієнти) протягом 26 тижнів без активного препарату порівняння. У цьому дослідженні основним показником ефективності була зміна підсумкової суми балів Уніфіков= аної шкали оцінки хвороби Паркінсона (УШОХП, частини I–III) від початкового рівн= я. Різниця між середніми змінами від початкового рівня до 26 тижня / припинення (ПДОС – метод перенесення даних останнього спостереження) була статистично значущою (УШОХП, частини I–III: для 1 мг разагіліну порівняно з плацебо -4,2, довірчий інтервал (ДІ) 95 % [-5,7; -2,7]; ймовірність помил= ки (р) < 0,0001; для 2 мг разагіліну порівняно з плацебо -3,6, 95 % ДІ [-5,0; -2,1 ]; p < 0,0001, УШОХП – рухова активніс= ть, частина II: для 1 мг разагіліну порівняно з пла= цебо -2,7, 95 % ДІ [-3,87; -1,55], р < 0,0001; для 2 мг = разагіліну порівняно з плацебо -1,68, 95 % ДІ [-2,85; -0,51], р =3D 0,0050). Результат= був очевидним, хоча його величина була незначною для даної групи пацієнтів з ле= гким перебігом хвороби. Було відзначено значний і позитивний вплив на якість жит= тя (за шкалою

PD-QUALIF).=

Ад’ювантна<= /span> терапія. У дослідже= нні II пацієнтам було рандомно призначено прийом пл= ацебо препарату (229 пацієнтам), група з призначення разагіліну= по 1 мг на добу (231 пацієнтові) або 200 мг ентакапону – інгібітора катехол-О-метилтрансферази (КОМТ) разом із плановими дозами леводопи (ЛД) / інгібітора декарбоксилази (227 пацієнтам) протягом 18 тижнів. У дослідженні III пацієн= там було рандомно призначено прийом плацебо препарату (1= 59 пацієнтам), група з призначення разагіліну по 0= ,5 мг на добу (164 пацієнтам) або разагіліну по 1 мг на = добу (149 пацієнтам) протягом 26 тижнів. В обох дослідженнях основними показника= ми ефективності була зміна середньої кількості годин, проведених у період «виключення» протягом дня (згідно цілодобових дом= ашніх щоденників, записи у яких здійснювалися протягом 3 днів перед кожним оціноч= ним обстеженням) від початкового рівня до завершення лікування. У дослідженні II середня різниця в кількості годин, проведених у період «виключення», порівн= яно з плацебо, була -0,78 години, 95 % ДІ [-1,18; -0,39], p =3D 0,000= 1. Середнє загальнодобове зниження часу «виключенн= я» було подібним у групі, що приймала ентакапон (-= 0,80 години, 95 % ДІ [-1,20; -0,41], p <0,0001), із рівнем, який спостерігавс= я у групі, що приймала по 1 мг разагіліну. У дослід= женні III середня різниця порівняно з плацебо становила -0,94 години, 95 % ДІ [-1= ,36; -0,51], р <0,0001. Також спостерігалося статистично значуще поліпшення п= орівняно з плацебо у групі, що приймала по 0,5 мг разагіліну, проте величина поліпшення була нижче. Надійність результатів для основного показника ефективності була підтверджена в комплексі додаткових статистичних моделей і продемонстрована у трьох групах (вибірки – почали проходити лікування, які виконали вимоги протоколу та завершили курс лікування). Другорядні показники ефективності включали загальну оцінку поліпшення, на д= умку фахівця, показники активності у повсякденному житті (АПЖ) під час «виключен= ня» – періоди і показники рухової активності по УШОХП під час «включення» – періо= ди. Разагілін показав статистично значущу перевагу порівн= яно з плацебо.

Фармакокінетика

Всмоктуванн= я. Разагілін швидко всмоктується, максима= льна концентрація у плазмі крові (С_max) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біод= оступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі С_maxта площа під кривою «конце= нтрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 2= 0 % відповідно. Hазагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.<= /span>

Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введенн= я разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками пла= зми крові після перорального прийому однократної дози ¹⁴C-міченого <= span class=3DSpellE>разагіліну коливається від 60 до 70 %. =

Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболізм здійснюється д= вома головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/аб= о гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноінда= ну, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану та 3-гідрокси-1-аміноіндану. Досліджен= ня in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються з участю ізоферменту = CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів. =

Виведення. Після перорального прийому ¹⁴C-міченого разагіліну його виведення здійснюється переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менш= е 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.=

Лінійність / нелінійність. Разагіліну<= /span> властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5‒2 мг. Пе= ріод напіввиведення становить 0,6‒2 години.

Фармакокінетика в окремих гру= пах пацієнтів

Пацієнти з печінковою недостатністю. У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалося підвищення значень С_=
max та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недо= статністю спостерігалося підвищення значень С_max та АUC на 568 % та 83 % відповідно.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практи= чно не змінюються у хворих із легким та середнім ступенем ниркової недостатності.<= o:p>

Клінічні ха= рактеристики

Показання

Монотерапія (без застосування леводопи) при ідіопатичному паркінсонізмі або як ад’ювантна терапія (із застосуванням леводопи) з коливаннями кінцевої = дози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату. Супутня терапія іншими інгібіторами= МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими,= що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком те= рапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів). Тяжка печінкова недостатність.

Взаємодiя з iншим= и лiкарськими засобами та інші види взаємодій

Інгібітори = МАО. Протипоказ= ано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами= , що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.

Петидин. Повідомляли про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селек= тивних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.
Симпатоміме= тики. Повідомлял= ося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активність р= азагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпат= оміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування або та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин.

Декстромето= рфан. Повідомля= лося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, не рекомендуєть= ся його одночасне застосування з декстрометорфаном= .=

СІЗЗС / СІЗЗН, трициклічні / = тетрациклічні антидепресанти. Слід уника= ти одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про розвиток серйоз= них побічних реакцій при одночасному застосуванні разагілі= ну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селе= ктивними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадр= еналіну (СІЗЗН), трициклічними / тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО (див. розділ «Побічні реакції»). Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, = слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.

Препарати, що впливають на активність CYP1А2. In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну.

Інгібітори CYP1А2<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'>. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітори ізоферменту CYP1А2) підвищують AUC разагіл= іну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (ізофермент CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, інгібі= тори ізоферменту можуть змінити рівень разагіліну у = плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.
Індуктори CYP1A2.<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman",serif;mso= -fareast-font-family: "Times New Roman";mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:RU'> Існує ризи= к того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A= 2 в курців може зменшитися концентрація разагіліну у плазмі крові.

Інші <= u>ізоферменти цитохрому Р450. In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в= 160 раз середню C_max (5,9‒8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгіб= ує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це може свідчити про те, що разагілін<= /span> у терапевтичних концентраціях не може впливати на метаболізм цих ізофермент= ів та проявляти клінічно значущі ефекти.

Леводопа та інші протипаркінсонічні препарати. при одночасному застосуванні = з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не вия= вляла клінічно значущого = впливу на кліренс разагіліну. При одночасному пероральному застосуванні разагілі= ну та ентакапону= збільшується кліренс разагіліну на 28 %.

Ти= рамін / разагілін-взаємодії. 5 клінічних досліджень з участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди =

(464 пацієнти застосовували 0,5‒1 мг/добу разагіліну або плацебо як додатко= ву терапію до леводопи протягом 6 місяців без обме= ження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та ти= раміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти= без обмеження прийому тираміну.

=

Особливості застосування=

Одночасне застосування разагіліну з іншими лікарськими засобами. Слід уникати супутнього застосування разагіліну та флуоксетину= або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з iншими <= span class=3DSpellE>лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком те= рапії разагіліном повинна становити не менше                 5 тижнів. Перерва між ві= дміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14= днів. Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну та декстрометорфану або симпатоміме= тиків, наприклад тих, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужува= льних лікарських засобів або протизастудних лікарських засобів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (= див. розділ «Взаємодiя з iншими= лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Одночасне застосування = разагіліну та леводопи. Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи= , а також загострення існуючої дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можливо шляхом зменшення дози леводопи. Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, що спостерігалася під час одночасного при= йому разагіліну та леводопи. П= ацієнти із хворобою Паркінсона є особливо вразливими до побічних реакцій у вигляді = артеріальної гіпоте= нзії через існуючі проблеми із ходою.

Дофамінергі= чні ефекти

Надмірна денна сонливість (НД= С) та епізоди раптового настання сну (РНС). Разагілін може спричиняти сонливість у денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами= , – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієн= тів потрібно поінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватися від керування автотранспортом= та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакц= ії при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Розлади контролю над спонукан= ням. Розлади контролю над спонуканням можуть виникати у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у = постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та осіб, які доглядають за ними, необхі= дно поінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканнями, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії= , нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, <= span class=3DSpellE>гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічний потяг до витрачання грошей або придбання речей.

Меланома. За даними ретроспек= тивного когортного дослідження припускається можливе підвищення ризику розвитку меланоми при застосуванні р= азагіліну, особливо у разі тривалого застосування та/або застосування високої кумуляти= вної дози разагіліну. Будь-які підозрілі ураження шк= іри повинні бути обстежені фахівцем. Пацієнтам слід рекомендувати при появі будь-якого нового чи зміні вже існуючого порушення з боку шкіри звернутися = за консультацією до дерматолога.

Печінкова недостатність. Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем ураження печінки. Необхідно уникати застосуванн= я разагіліну пацієнтам з ураженням печінки середнього с= тупеня тяжкості. У разі прогресування печінкового ураження від легкого до середньо= го ступеня лікування разагіліном слід припинити.

<= /b>

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого та непрямого шкідливо= го впливу на репродуктивну токсичність. Як запобіжний захід бажано уникати застосування разагіліну у період вагітності.

Період годування груддю. Доклінічні дані свідчать, щ= о разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок,= пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін у гру= дне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін= у період годування груддю.

Фертильність= . Немає даних щодо впливу разагіліну на фертильність у людей.= Доклінічні дані вказують на те, що разагілін не впливає на фертильність.

=

Здатність впливати на швидкіс= ть реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами=

Разагілін може вплив= ати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами у пацієнтів, які відчувають сонливість / раптові епізоди сну. Пацієнтам слід бути обережними при керува= нні автотранспортом або роботі зі складними механізмами, поки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу= .

Пацієнти, я= кі лікуються разагіліном та у яких виникла сонливі= сть та/або раптові епізоди сну, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйоз= ної травми або летального наслідку (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), поки вони не набули достатнього досвіду лікування разагіліном та іншими дофамінерг= ічними засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову та/або рухову активність. Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад, перег= ляду телевізора, поїздці в автомобілі в якості пасажира) будь-коли під час лікування, то пацієнтам не слід керувати автотранспортом або брати участь у потенційно небезпечних видах діяльності. Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість та/або раптові напади засинання без попередження перед застосуванням разагіл= іну. Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлок= сацин) (див. розділ «Особливості застосування»).

Спосiб<= b> застосування та дози

Режим дозування. Разагілін призначают= ь перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього ві= ку. Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієн= там із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати тер= апію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У випадку прогресуван= ня печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікуван= ня разагіліном слід припинити.<= /p>
Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнт= ів з порушенням функції нирок корекц= ія дози не потрібна.=

=

Діти

Через недос= татність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Cагілію^® даній категорії пацієнтів.

=

Передозування

Симптоми. Симптоми передозування Сагілії^® при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія,= гіпертензивний криз та серотонін= овий синдром. Передозування може бути пов’язане зі значним = інгібуванням МАО-А та МАО-В. Проводили дослідже= ння одноразового застосування лікарського засобу з участю здорових добровольців, які отримув= али 20 мг на добу, та 10-денне дослідження з участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого а= бо помірного ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути внаслідок лікування разагіліном. Під час дос= лідження із застосуванням високих доз разагіліну у паціє= нтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побі= чні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію = та постуральну гіпотензію), = що минали після відміни лікування. Ці симптоми схожі з тими, які спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.

Лікування. Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія = симптоматична та підтримувальна.

=

=

Побiчнi реакцiї

Резюме профілю безпеки= . Відомо, що у клінічних дослідженнях у пацієнтів із хворобою Паркінсона найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: головний біль, депресія, запамороче= ння та грипоподібні симптоми (грип та риніт) при монотерап= ії; дискінезія, ортостатична г= іпотензія, падіння, біль у животі, нудота, блювання та сухість у роті як доповнення до терапії леводопою; кістково-м’язовий біль, таки= й як біль у спині та шиї, артралгія в обох схемах. Ці побічні реакції не були пов’язані з підвищеною швидкістю відміни препарату. Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто (= = ³ 1/10), час= то (= ³ 1/100 до <= /span>= < 1/10), неч= асто (³ 1/1000 до = = < 1/100), рідко                  (= ³ 1/10000 до= = < 1/1000), д= уже рідко (< 1/10000),<= /span> частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними).

Монотерапія= . Нижче навед= ено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою у процесі плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували разагілін у дозі 1 мг на добу.

Інфекції та інвазії. Часто: грип.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Часто: карцинома шкіри.<= /span>

З боку кровоносної та лімфатичної системи. Часто: лейкопенія.=

З боку імун= ної системи. Часто: алергія.

Порушення обміну речовин та харчування. Нечасто= : зниження апе= титу.

Психічні розлади. Часто: депресія, галюцинації*. Частота невідома: порушення контролю імпульсів*.=

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: головний біль. Нечасто: цереброваскулярн= і порушення. Частота невідома: серотоніновий синдром*, надмірна денна сонливість та епізоди раптового настання сну*.=

З боку орга= нів зору. Часто: кон’юнктивіт.

З боку орга= нів слуху та лабіринту. Часто: запаморочення.

З боку серц= я. Часто: стенокардія. Нечасто: інфаркт міокарда.=

Судинні розлади. Частота невідома: артеріальна гіпертензія*.

З боку дихальної системи, органів грудної кліт= ки та середостіння. Часто:<= /span> риніт.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: мете= оризм.

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: дерматит. Нечасто: везикулобульозний висип.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тка= нини. Часто: біль у кістках та м’язах, біль у шиї, артрит.

З боку нирок та сечовидільної системи. = Часто: потяги до сечовипускання.

Загальні порушення та розлади у місці введ= ення. Часто: гарячка, стомлюваність.

* Див. розділ з описом вибраних побічних реакцій= .

Ад’ювантна= терапія

Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну.

Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи). = Нечасто: меланома шкіри*.=

Порушення обміну речовин та харчування. Часто:<= /span> зниження апетиту.

Психічні розлади. Часто: галюцинації*, патологічні сновидіння. Нечасто: сплутаність свідомості. Частота невідома: розлади контролю над спонуканням*.

З боку нерв= ової системи. Дуже часто: дискіне= зія. Часто: дистонія, синдром зап’ястного каналу, порушення рівноваги. Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу. Частота невідома: серотонінов= ий синдром, надмірна сонливість та епізоди раптового засинання*.

З боку серц= я. Нечасто: стенокардія.

З боку судинної системи. Часто: ортостатична гіпотензія*. Частота невідома: артеріальна гіпертензія*.

З боку шлунково-кишкового тракту. Часто: біль у животі, запор, нудота та блювання, сухість у роті.=

З боку шкіри і підшкірної клітковини. <= /span>Часто: висипання.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тк= анини. Часто: артралгія, біль у шиї.

Дослідження= . Часто: зниження маси тіла.=

Травми, отруєння = та процедурні ускладнення. Часто: падіння.
* Див. розділ з описом вибраних побічних реакцій= .=

Опис окремих побічних реакцій=

Ортостатична гіпотензія. У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях тяжка ортостатична гіпотензія була зареєстрована в одного пацієнта (0,3 %) у групі разагіліну (допоміжні дослідження), у групі плацебо – жодного. Дані клінічних досліджень також свідчать про те, що ортостатична гіпотензія вин= икає найчастіше в перші два місяці прийому разагіліну і має тенденцію до зниження з часом.

Артеріальна гіпертензія. Разагілін селективно інгібує= МАО-В та не пов’язаний із підвищенням чутливості до тираміну= у зазначеній дозі (1 мг на добу). У сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях (монотерапія та допоміжна терапія)= не повідомлялося про тяжку артеріальну гіпертензію у жодного пацієнта, який отримував разагілін. У пос= тмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’яз= аного із вживанням їжі, багатої на тирамін, у пацієнт= ів, які застосовували разагілін. У постмаркетинговий період повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.

Розлади контролю над спонуканням. У плацебо-контрольованому дослідженні монотерапії= було зареєстровано один випадок гіперсексуальності. = Під час постмаркетингового впливу з невідомою часто= тою повідомлялося про наступне: компульсії, компульсивне бажання здійснювати покупки, дерматиломанія, синдром порушення дофамінової регуляції, порушення контролю над імпульсами, імпульсивна поведінка, клептоманія, крадіжка, нав’язливі думки, обсесивно-ком= пульсивний розлад, стереотипність, азартні ігри, патологічна азартність, посилення ліб= ідо, гіперсексуальність, психосексуальні розлади, сексуально неадекватна поведінка. Половина зареєстрованих випадків розладів контролю над спонуканням були оцінені як серйозні. Лише поодинокі випадки, = про які повідомлялося, не відновилися на момент повідомлення.

Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання. Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість,= седація, напади сну, сонливість та раптові засинання)= може виникати у пацієнтів, які застосовують агоністи= допаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомляли= у постмаркетинговий період із раза= гіліном. Повідомляли про випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності= у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хт= о з цих пацієнтів повідомили про сонливість у той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічн= ими засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше, ніж через рік після початку лікування.

Галюцинації. Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. П= ід час постмаркетингових досліджень дані симптоми = спостерігались у хворих на паркінсонізм, які застосовували разагілін<= /span>.

Серотонінов= ий синдром. Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуокс= етин або флувоксамін із разагіл= іном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу (див. розд= іл «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У процес= і постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляє= ться у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та= міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти, меперидин, трамадол, метадон або пропоксифен одночасно з разагіліном.

Злоякісна меланома= . Захворювані= сть меланомою шкіри у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях становила 2= /380 (0,5 %) при застосуванні разагіліну 1 = ;мг одночасно з групою лікування леводопою порівнян= о з групою плацебо 1/388 (0,3 %). Протягом постмаркет= ингового періоду повідомлялося про додаткові випадки злоякісної меланоми. У всіх зві= тах ці випадки вважалися серйозними.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції. Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу = має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення<= /span> користь / ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та= відсутності ефективності = лікарського засобу через = Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.=

Термін придатності. = 3 роки.

=

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.=

<= /p>
Упаковка. <= /span>По 10 табле= ток у блістері; по 3 блістери у картон= ній коробці.

<= /p>
Категорія відпуску. За рецептом= .

=

Виробник. <= /span>= Медокемі Лімітед / Medochemie Limited.=



Місцезнаход= ження виробника та адреса місця провадження його діяльності =

Ажиос Атанассіос Індустріальна Зона, Міхаіл Іраклеус 2, Ажиос <= span class=3DSpellE>Атанассіос, Лімассол, 410= 1, Кіпр / Agios= Athanassios Industrial Area, Michail Irakleous 2, Agios Athanassios, Limassol, 4101, Cyprus.