MIME-Version: 1.0 Content-Type: multipart/related; boundary="----=_NextPart_01D3E465.2380A6A0" Данный документ является веб-страницей в одном файле, также называемой файлом веб-архива. Если вы видите это сообщение, значит, данный браузер или редактор не поддерживает файлы веб-архива. Загрузите браузер, поддерживающий веб-архивы, например Windows® Internet Explorer®. ------=_NextPart_01D3E465.2380A6A0 Content-Location: file:///C:/6A0D9051/UA77950102_9BA1.htm Content-Transfer-Encoding: quoted-printable Content-Type: text/html; charset="windows-1251"
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
МЕТФОРМІН-Т=
ЕВА
(METFORMIN-TEVA)
Склад:
діюча речов=
ина:
метформіну
гідрохлорид;
1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 850 мг;
допоміжні
речовини: повідон, та=
льк,
магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні
властивості: таблетки бі=
лого
кольору, продовгуваті, з гладкою поверхнею, без плям та пошкоджень.
=
Фармакотерапевтична група.=
Пероральні
гіпоглікемічні засоби, за винятком інсулінів. Бігуаніди. Ко=
д АТX А10В А02.<=
/span>
Фармакодинаміка.
Метформіну гідрохлорид є протидіабетичним лікарським засобом групи похі=
дних
бігуанідів, які знижують концентрацію глюкози у плазмі крові як натще, так і
після прийому їжі. Не стимулює секрецію інсуліну і не спричиняє гіпоглікемі=
чного
ефекту, опосередкованого цим механізмом.
1. Зменшує продукування глюкози у печінці шляхом гальмування глюконеоге=
незу
і глікогенолізу.
2. Підвищує чутливість до інсуліну у м'язах, посилюючи захоплення та
утилізацію глюкози у периферичних тканинах.
3. Знижує абсорбцію глюкози у кишечнику.
Метформіну гідрохлорид стимулює внутрішньоклітинний синтез глікогену;
збільшує транспортну здатність усіх видів транспортних систем, які перенося=
ть
глюкозу через клітинну мембрану; позитивно впливає на метаболізм ліпідів.
Доведено, що метформін у терапевтичних дозах знижує концентрацію загального
холестерину, ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.
Повідомлялося, що під час застосування метформіну маса тіла пацієнтів
залишалася стабільною або помірно знижувалася.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після перорального прийому метформіну час досягнення
максимальної концентрації (Тmax) становить близько 2,5 години.
Абсолютна біодоступність таблеток
500 мг становить приблизно 50-60 %. Після перорального застосування
фракція, що не всмокталася та виводиться з калом, становить 20-30 %.
Після перорального застосування абсорбція метформіну є насичуваною і
неповною.
Передбачається, що фармакокінетика абсорбції метформіну є нелінійною. П=
ри
застосуванні рекомендованих доз метформіну і режимів дозування стабільні
концентрації у плазмі крові досягаються протягом 24-48 годин і становлять м=
енше
1 мкг/мл. Повідомлялося, що максимальні рівні метформіну у плазмі крові (С<=
sub>mах)
не перевищували 5 мкг/мл навіть при застосуванні максимальних доз.
При одночасному прийомі їжі абсорбція метформіну знижується і злегка
уповільнюється.
Після перорального застосування дози 850 мг спостерігалося зниження
максимальної концентрації у плазмі крові на 40 %, зменшення AUC – на 25 % і
збільшення на 35 хвилин часу досягнення максимальної концентрації у плазмі
крові. Клінічна значущість цих змін невідома.
Розподіл. Метформін у
незначній мірі зв'язується з білками плазми крові. Метформін проникає в
еритроцити. Максимальна концентрація у крові нижча, ніж максимальна
концентрація у плазмі крові, і досягається приблизно через той самий час.
Еритроцити, імовірніше за все, представляють другу камеру розподілу. Середн=
ій
об'єм розподілу (Vd) становить 63-
Метаболізм. Метформін виводиться з сечею у незміненому стані. Ме=
таболітів
у людини не виявлено.
Виведення. Нирковий кліренс метформіну – понад 400 мл/хв. Це вк=
азує
на те, що метформін виводиться завдяки клубочковій фільтрації і канальцевій
секреції. Після перорального прийому період напіввиведення становить прибли=
зно
6,5 години. При порушенні функції нирок нирковий кліренс зменшується
пропорційно до кліренсу креатиніну, у зв'язку з цим період напіврозпаду
подовжується. Це призводить до підвищення концентрації метформіну у плазмі
крові.
Клінічні характеристики.
Показання.
Цукровий діабет ІІ типу при неефективності дієтотерапії та режиму фізич=
них
навантажень, особливо у хворих з надлишковою масою тіла;
− як монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими
пероральними гіпоглікемічними засобами або сумісно з інсуліном для лікування
дорослих;
− як монотерапія або комбінована терапія з інсуліном для лікування
дітей віком від 10 років та підлітків.
Зменшення ускладнень діабету у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом ІІ
типу і надлишковою масою тіла, які застосовували метформін як препарат перш=
ої
лінії після неефективної дієтотерапії.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до метформіну або до будь-якого
іншого компонента препарату.
Будь-який тип гострого метаболічного ацидозу (наприкл=
ад,
лактат-ацидоз, діабетичний кетоацидоз).
Діабетична прекома.
Тяжка ниркова недостатність (ШКФ < 30 мл/хв).
Гострі стани, які протікають з ризиком розвитку поруш=
ень
функції нирок:
− зневоднення організму;
− тяжкі інфекційні захворювання;
− шок.
Захворювання, які можуть призводити до розвитку гіпок=
сії
тканин (особливо гострі захворювання або загострення хронічних хвороб):
декомпенсована серцева недостатність, дихальна недостатність, нещодавно пер=
енесений
інфаркт міокарда, шок.
Печінкова недостатність.
Гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм.
Взаємодія з іншими лікарськ=
ими
засобами та інші види взаємодій.
Нерекомендовані комбінації.
Алкоголь. Гостра алкогольна інтоксикація асоціюється з підвищ=
еним
ризиком лактат-ацидозу, особливо у випадках голодування або дотримання
низькокалорійної дієти, а також при порушеній печінковій функції. При лікув=
анні
метформіном слід уникати прийому алкоголю і лікарських засобів, що містять
спирт.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини. Внутрішн=
ьовенне
застосування йодовмісних рентгеноконтрастних речовин може призводити до
ниркової недостатності і, як наслідок, акумуляції метформіну та підвищення
ризику розвитку лактат-ацидозу.
Застосування метформіну слід припинити до або під час
проведення дослідження та не поновлювати раніше ніж через 48 годин після
дослідження, лише після повторної оцінки функції нирок та визначення її як
стабільної (див. розділ «Особливості застосування»).
Комбінації, що слід застосовувати з обережністю.
Деякі лікарські препарати можуть негативно впливати на
функцію нирок, збільшуючи ризик лактат-ацидозу, наприклад НПЗЗ, включаючи
селективні інгібітори циклооксигенази II (ЦОГ),
інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II<=
span
style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif";mso-ansi-la=
nguage:
RU'> та діуретики, особливо петльові діуретики. На початку терапії одночасне
використання цих лікарських засобів в комбінації з метформіном потребує
ретельного спостереження за нирковою функцією.
Лікарські засоби, що чинять гіперглікемічну дію (глюкокортикостероїди
системної та місцевої дії, симпатоміметики). Необхі=
дно
частіше контролювати рівень глюкози у крові, особливо на початку лікування.=
Під
час і після припинення такої сумісної терапії необхідно коригувати дозу
метформіну.
Діуретичні засоби, особливо петльові діуретики, можуть підвищувати ризик розвитку лактат-ацидозу внаслідок можливого
зниження функції нирок.
Особливості застосування.
Лактат-ацидоз. Виникає у
поодиноких випадках, але є небезпечним метаболічним ускладненням (високий
рівень летальності при відсутності невідкладного лікування), що найчастіше
виникає як наслідок гострого погіршення функції нирок, кардіо-респіраторних
захворювань або сепсису. Гостре погіршення функції нирок призводить до
кумуляції метформіну, підвищуючи тим самим ризик виникнення лактат-ацидозу.
Випадки виникнення лактат-ацидозу реєструвались головним чином у пацієнтів,
хворих на цукровий діабет із значним погіршенням функції нирок. Частота
виникнення лактат-ацидозу може бути зменшена, якщо контролювати та постійно
переоцінювати такі інші фактори ризику, як: недостатній контроль перебігу
цукрового діабету, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю,
печінкова недостатність та будь-які стани, пов’язані з гіпоксією (декомпенс=
ована
серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда) (див. розділ «Протипоказан=
ня»).
У випадках зневоднення (сильна діарея або блювання,
лихоманка або зменшений прийом рідини) необхідно тимчасово припинити
застосування метформіну та звернутись до лікаря.
Лікарські засоби, що можуть спричиняти гостре порушен=
ня
функції нирок (такі, як антигіпертензивні препарати, діуретики або НПЗЗ) сл=
ід
застосовувати з обережністю у пацієнтів, які отримують лікування метформіно=
м.
Лікар має попереджати пацієнтів та доглядаючий за хво=
рим
персонал про ризик виникнення лактат-ацидозу, який може проявлятися такими
ознаками: ацидотичним типом дихання (диханням Куссмауля), болем у животі,
м’язовими судомами, астенією та гіпотермією з наступним розвитком коми. При
виникненні вище вказаних ознак необхідно припинити застосування метформіну =
та терміново
звернутись за медичною допомогою.
До лабораторних маркерів лактат-ацидозу відносять:
зниження рівня рН крові (нижче від 7,35), збільшення рівня сироваткової
концентрації лактату (вище 5 ммоль/л),
збільшення аніонного проміжку та співвідношення лактат/піруват. У випадку
розвитку лактат-ацидозу пацієнта необхідно негайно госпіталізувати (див. ро=
зділ
«Передозування»).
Лактат-ацидоз може проявлятися у вигляді таких
неспецифічних симптомів, як м’язові судоми, порушення травлення, біль у жив=
оті
та тяжка астенія. Пацієнтам слід негайно повідомити лікаря про виникнення т=
аких
реакцій, особливо якщо раніше пацієнти добре переносили застосування
метформіну. У цих випадках необхідно тимчасово припинити застосування
метформіну до зʼясування ситуації. Терапію метформіном можна поновлюва=
ти лише
після оцінки співвідношення користь/ризик у кожному індивідуальному випадку=
та
оцінки функції нирок.
Ниркова
недостатність. Перед початком і регулярно=
під
час лікування метформіном необхідно оцінювати швидкість клубочкової фільтра=
ції
(ШКФ) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Прийом метформіну
протипоказаний пацієнтам зі ШКФ <30 мл/хв та його потрібно тимчасово
припинити у разі наявності станів, які змінюють функцію нирок (див. розділ
«Протипоказання»).
Зниження функції нирок у
пацієнтів літнього віку виникає часто та зазвичай протікає безсимптомно. Cл=
ід
проявляти обережність у випадках, коли може порушуватися функція нирок,
наприклад, на початку лікування гіпотензивними засобами або діуретиками та =
на початку
терапії нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). У таких випадках так=
ож
рекомендується перевіряти функцію нирок перед початком лікування метформіно=
м.
Серцева функція=
. Пацієнти із серцевою недостатністю мають більш висок=
ий
ризик розвитку гіпоксії та ниркової недостатності. Пацієнтам зі стабільною
хронічною серцевою недостатністю метформін можна застосовувати при регулярн=
ому
моніторингу серцевої та ниркової функції. Метформін
протипоказаний пацієнтам із гострою серцевою недостатністю та нестабільною
серцевою функцією.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Внутрішньовенне застосування рентгеноконтрастних йодовмісних засобів м=
оже
спричинити індуковану контрастом нефропатію та призвести до кумуляції
метформіну і, як наслідок, до підвищення ризику розвитку лактат‑ацидо=
зу.
Прийом метформіну необхідно припинити до або під час проведення дослідження=
та
не поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення дослідження, лише після повторної оцінки функції
нирок та визначення її як стабільної (див. розділ «Особливості застосування=
»).
Хірургічні втручання. Необхід=
но
припинити застосування метформіну на час проведення планових хірургічних
втручань під загальною, спінальною або перидуральною анестезією. Терапію
метформіном не слід поновлювати раніше ніж через 48 годин після проведення операції або відновлення перорального харчування=
та
після переоцінки функції нирок та визначення її як стабільної.
Діти та підлітки. До початку
лікування метформіном має бути підтверджений діагноз цукрового діабету ІІ т=
ипу.
За результатами досліджень тривалістю один рік не було виявлено впливу
метформіну на зріст і статеве дозрівання у дітей. Однак немає даних щодо дії
метформіну на зріст і статеве дозрівання при більш тривалому застосуванні, =
тому
слід з особливою обережністю застосовувати препарат дітям у період статевого
дозрівання, особливо віком від 10 до 12 років.
Інші застережні заходи. Пацієнт=
ам
необхідно дотримуватися дієти, рівномірного прийому вуглеводів протягом доб=
и.
Пацієнтам із надмірною масою тіла слід продовжувати дотримуватися
низькокалорійної дієти. Необхідно регулярно контролювати показники вуглевод=
ного
обміну пацієнтів.
Монотерапія метформіном не спричиняє гіпоглікемії, од=
нак
слід бути обережним при одночасному застосуванні метформіну з інсуліном або
іншими пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, похідними
сульфонілсечовини або меглітинідами).
Застосування у період вагітності або годування груддю. <=
/span>
Вагітність.
Неконтр=
ольований
діабет у період вагітності (гестаційний або постійний) збільшує ризик розви=
тку
вроджених аномалій і перинатальної летальності. Наявні обмежені дані про
застосування метформіну вагітним жінкам, що не вказують на підвищений ризик
розвитку вроджених аномалій. Дослідж=
ення
на тваринах не виявили негативного впливу на вагітність, розвиток ембріона =
або
плода, пологи та післяпологовий розвиток. У разі планування вагітності, а т=
акож
у випадку настання вагітності для лікування діабету рекомендовано застосову=
вати
не метформін, а інсулін для підтримки рівня глюкози крові максимально набли=
женим
до нормального, задля зменшення ризику розвитку вад плода.
Годування груддю.
Метформін проникає у грудне молок=
о,
проте у новонароджених/немовлят, =
які
знаходилися на грудному годуванні, побічних ефектів не спостерігалося. Одна=
к,
оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування метформіну
під час годування груддю, його застосування не рекомендоване у цей період. =
Рішення щодо припинення годування груддю необ=
хідно
приймати з урахуванням переваг грудного годування та потенційного ризику
побічних ефектів для дитини.
Фертильність.
Метформін не впливав на фертильність тварин при
застосуванні у дозах 600 мг/кг на
добу, що майже у 3 рази перевищува=
ло
максимальну рекомендовану добову дозу для людини з розрахунку на площу пове=
рхні
тіла.
Здатність
впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Монотерапія метформіном не впливає на швидкіс=
ть
реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, оскі=
льки
препарат не спричиняє гіпоглікемії. Однак слід бути обережним при застосува=
нні
метформіну у комбінації з іншими гіпоглікемічними засобами (похідні
сульфонілсечовини, інсулін або меглітиніди)
через ризик розвитку гіпоглікемії.
<=
i>Спосіб застосування та дози.
Дорослі.
Монотерапія або комбінована терапія сумісно з іншими пероральними
гіпоглікемічними засобами.
Зазвичай початкова доза становить 500 мг (застосовува=
ти у
відповідному дозуванні) або 850=
span> мг метформіну гідрохлориду (1 таблетка) 2‑3 рази на =
добу
під час або після прийому їжі.
Через 10‑15 днів дозу необхідно відкоригувати
відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці крові. Повіл=
ьне
збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку травного тракту.
Максимальна рекомендована доза становить 3000<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif=
"'> мг на добу, розподілена на 3 прийоми.=
У випадку переходу з іншого протидіабетичного засобу
необхідно припинити прийом цього засобу та призначити метформін, як зазначе=
но
вище.
Комбінована терапія сумісно з інсуліном.
Для досягнення кращого контролю рівня глюкози у крові
метформін та інсулін можна застосовувати у вигляді комбінованої терапії.
Зазвичай початкова доза становить 500 мг (застосовувати у відповідному
дозуванні) або 850 мг метформіну
гідрохлориду (1 таблетка) 2‑3 рази на добу, у той час як дозу інсуліну слід підбирати відповідно до
результатів вимірювання рівня глюкози у крові.
Діти.
Монотерапія або комбінована терапія сумісно з інсуліном.
Метформіну гідрохлорид можна застосовувати дітям віком
від 10 років та підліткам. Зазвичай початкова доза становить 500 мг (застосовувати у відповідному дозуванні) або 850 мг метформіну гідрохлориду 1 раз на д=
обу
під час або після прийому їжі. Через 10‑15 днів дозу необхідно
відкоригувати відповідно до результатів вимірювань рівня глюкози у сироватці
крові. Повільне збільшення дози сприяє зниженню побічних ефектів з боку
травного тракту.
Максимальна рекомендована доза становить 2000<=
span
lang=3DEN-US style=3D'font-size:12.0pt;font-family:"Times New Roman","serif=
"'> мг на добу, розподілена на 2‑3 прийоми.
У пацієнтів літнього віку можливе знижен=
ня
функції нирок, тому дозу метформіну необхідно підбирати на основі оцінки
функції нирок, яку необхідно проводити регулярно протягом лікування препара=
том
(див. розділ «Особливості застосування»).
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Перед початком застосування метформіну або
метформінвмісних препаратів слід оцінювати швидкість клубочкової фільтрації=
та,
щонайменше, раз на рік під час лікування. У пацієнтів з підвищеним ризиком
прогресування погіршення ниркової функції у подальшому та у пацієнтів літнь=
ого
віку функція нирок має оцінюватись частіше, щонайменше кожні 3-6 місяців (д=
ив.
таблицю):
ШКФ (мл/хв) |
Максимальна
добова доза (має бути
розділена на 2-3 прийоми) |
Додаткові вказівки |
60-89 |
3000 мг |
У випадку зниження ниркової функції має бути розгля=
нуте
зниження дози |
45-59 |
2000 мг |
Фактори, що підвищують ризик
виникнення лактат-ацидозу (див. розділ «Особливості застосування») слід
оцінювати до початку застосування метформіну. Початкова доза становить не
більше половини від максимальної дози |
30-44 |
1000 мг |
|
< 30 |
− |
Застосування метформіну протипоказ=
ане |
=
Діти.
Метформін застосовувати для лікування дітей віком від=
10
років.
При застосуванні препарату у дозі 85 г розвитку
гіпоглікемії не спостерігалося. Однак у цьому випадку спостерігався розвиток лактат-ацидозу. Значне перевищення дози
метформіну або супутні фактори ризику можуть спричиняти виникнення лактат-ацидозу. Лактат-ацидоз=
span> є невідкладним станом і його слід лікувати у стаціонарі. Найефективнішим заходом для
виведення з організму лактату і метформіну є гемодіаліз.
Найчастішими
небажаними реакціями, особливо на початку лікування, є нудота, блювання, діарея, біль у животі, відсутність апетиту.
З боку шлунково-кишкового тракту: можуть
спостерігатись нудота, блювання, діарея, біль у животі та відсутність апети=
ту.
Найчастіше ці побічні явища виникають на початку лікування і, як правило,
минають самостійно. Для попередження виникнення побічних явищ з боку травної
системи рекомендується повільне збільшення дозування та застосування добової
дози препарату у 2-3 прийоми під час або після прийому їжі.
З боку метаболізму: лактат-ацидоз.
При тривалому застосуванні препарату може знижуватися
всмоктування вітаміну В12, що супроводжується зниженням його рів=
ня у
сироватці крові. Рекомендується враховувати таку можливу причину гіповітамі=
нозу
В12, якщо у пацієнта наявна мегалобластна анемія.
З боку нервової системи: порушення смак=
у.
З боку гепатобіліарної системи: у поодиноких
випадках − зниження показників функції печінки або гепатити, які зазв=
ичай
зникають після відміни метформіну.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: можливе
виникнення таких шкірних реакцій, як еритема, свербіж, кропив'янка.
Повідомлялося, що при застосуванні метформіну протяго=
м 1
року дітям віком від 10 до
16 років, побічні реакції були подібні до таких у дорослих.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище =
25
°С у недоступному для дітей місці.
Упаковка.=
span> По 10 табл=
еток
у блістері; по 3 блістери у коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. <= o:p>
ТОВ Тева Оперейшнз Поланд.
Місцезнаход=
ження
виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Могильська 80, 31-546 Краків,
Польща.