ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БРЕНАМ <= /span>500

(BRENUM = 500)

Склад:

діюча речовина: меропене= м;

1 флакон містить меропенему тригідрату у перерахуванні на меропенем 500 мг;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська форма. Порошок = для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристали або кристалічний порошок від безбарвного до білого або світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Протимік= робні засоби для системного застосування. Карбапенеми. Код АТХ J01D H02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Меропенем чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу стінок бактеріальних клітин у грампозитивних і грамнегативних бактерій шляхом зв’язування з білками крові, що зв’язують пеніцилін (PBP).

Як і для інших β-лактамних антибактеріальних засобів, показники ча= су, при яких концентрації меропенему перевищували мінімальні інгібуючі концентр= ації (МІС) (Т>МІС), вказували на високий ступінь кореляції з ефективністю. На доклінічних моделях меропенем продемонстрував активність при концентраціях у плазмі крові, що перевищували МІС для інфікуючих мікроорганізмів приблизно = на 40 % від інтервалу дозування. Це цільове значення не було встановлено клінічно.

Бактеріальна резистентність до меропенему може виникн= ути у результаті:

<= ![if !supportLists]>–&nb= sp; зниження проникності зовнішньої мембрани грамнегативних бактерій (у зв’язку зі зниженням продукування поринів);

<= ![if !supportLists]>–&nb= sp; зниження спорідненост= і з цільовими PBP;

<= ![if !supportLists]>–&nb= sp; підвищення експресії компонентів ефлюксного насоса;

<= ![if !supportLists]>–&nb= sp; продукування β-лактамаз, які можуть гідролізувати карбапенеми.

У Європейському Союзі були зареєстровані вогнища інфекції, спричинені бактеріями, стійкими до карбапенемів.

Перехресна резистентність між меропенемом і лікарськими засобами, що належать до класів хінолонів, аміноглікозидів, макролідів та тетрациклінів,= з урахуванням цільових мікроорганізмів відсутня. Однак бактерії можуть проявл= яти резистентність до більш ніж одного класу антибактеріальних препаратів у випадку, коли залучений до дії механізм включає непроникність мембрани кліт= ин та/або наявність ефлюксного (-их) насоса (-ів).

Граничні значення МІС, визначені у процесі клінічних досліджень Європейським комітетом з визначення чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST), наведені нижче.

Мікроо= рганізм	Чутлив= ий (S), (мг/л)	Резист= ентний (R), (мг/л)
Enterobacteriaceae	≤ 2	> 8
Види Pseudomonas	≤ 2	> 8
Види Acinetobacter	≤ 2	> 8
Streptococcus, групи А, В, C, G	Примітка 6	Примітка 6
Streptococcus pneumoniae¹	≤ 2	> 2
Інші стрептококи²	≤ 2	> 2
Види Enterococcus	–	–
Види Staphylococcus<= /p>	примітка 3	примітка 3
Haemophilus influenzae^1,2<= /i>та Моraxella catarrhalis²	≤ 2	> 2
Neisseria meningitidis^2,4	≤ 0,25	> 0,25
Грампозитивні анаероби, крім Clostridium difficile	≤ 2	> 8
Грамнегативні анаероби	≤ 2	> 8
Listeria monocytogenes	≤ 0,25	> 0,25
Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів⁵	≤ 2	> 8

¹Граничні значення меропенему для Streptococc= us pneumoniae та Haemophilus influenzae при менінгіті становлять 0,= 25/л мг/л (чутливі) та 1 мг/л (резистентні).

²Штами мікроорганізмів зі значеннями МІС, вищими= за граничні значення S/R, є дуже рідкісними або про них дотепер не повідомляли. Аналізи щодо ідентифікації та протимікробної чутливості щодо будь-якого так= ого ізоляту необхідно повторити і, якщо результат підтвердиться, ізолят направи= ти до експертної лабораторії. До того часу, поки є дані про клінічну відповідь= для верифікованих ізолятів з МІС, вищими за поточні граничні значення резистентності (позначено курсивом), ізоляти слід реєструвати як стійкі.

³Чутливість стафілококів до карбапенемів прогнозується, виходячи з даних чутливості до цефокситину.

⁴Граничні значення відносяться тільки до менінгі= ту.

⁵Граничні значення, не пов’язані з видами мікроорганізмів, були визначені в основному, виходячи з даних ФК/ФД, і не залежать від розподілу МІС окремих видів. Вони призначені для використання = щодо видів, не зазначених у таблиці та виносках. Граничні значення, не пов’язані= з видами, базуються на таких дозах: граничні значення EUCAST застосовувати до меропенему по 1000 мг 3 рази на добу внутрішньовенно протягом 30 хвилин як найнижчу дозу. Розглядали дози по 2 г 3 рази на добу при тяжких інфекціях і= при проміжних/резистентних граничних значеннях.

⁶β-лактамна чутливість стрептококових груп = A, B, C і G прогнозується, виходячи з чутливості до пеніциліну.

«–» Проведення аналізу щодо визначення чутливості не рекомендується, оскільки вид є поганою мішенню для застосування лікарського засобу. Ізоляти можуть бути визначені як резистентні без попереднього тестування.

Поширеність набутої резистентності може змінюватися географічно та у ча= сі для окремих видів, тому бажано враховувати місцеву інформацію щодо резистентності мікроорганізмів, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У р= азі необхідності, коли рівень поширеності резистентності мікроорганізмів на місцевому рівні є таким, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, викликає сумніви, слід звернутися за консультацією до експерта.

Нижче зазначені патогенні мікроорганізми, виходячи з клінічного досвіду= і терапевтичних протоколів лікування захворювань.

Зазвичай чутливі види

Грампозитивні аероби

Enterococcus faecalis⁷⁼

Staphylococcus aureus (метици= лінчутливий)⁸

Види Staphylococcus (метицилінчутливий), у тому числі St= aphylococcus epidermidis

Streptococcus agalactiae (група В= )

Група Streptococcus milleri (S. anginosus, S. constellatus та S. intermedius)

Резистентність до Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa та<= i> Acinetobacter

У Європейському Союзі резистентність до пенемів Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa і Acinetobacter варіюється. При призначен= ні препарату рекомендується враховувати місцеву резистентність цих бактерій до пенемів.

Реакції гіперчутливості=

Як і при застосуванні інших β-лактамних антибіотиків, повідомляли = про випадки серйозних, а іноді з летальними наслідками, реакцій підвищеної чутливості (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).=

Пацієнти, у яких в анамнезі зареєстровані випадки підвищеної чутливості= до карбапенемів, пеніцилінів або інших β-лактамних антибіотиків, можуть т= акож мати підвищену чутливість до меропенему. Перед початком терапії меропенемом слід провести ретельне опитування щодо попередніх реакцій підвищеної чутлив= ості до β-лактамних антибіотиків.

При виникненні тяжкої алергічної реакції застосування препарату слід припинити та вдатися до відповідних заходів.

Повідомлялося про тяжкі побічні реакції з боку шкіри, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна алергія= з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), мультиформна еритема = та гострий генералізований екзантематозний пустульоз у пацієнтів, які отримува= ли лікування меропенемом (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи ознак та симптомів, що свідчать про ці реакції, меропенем слід негайно відмінити і розглянути альтернативне лікування.

Коліт, пов’язаний із застосуванням антибіотиків

При застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі меропенему, були зареєстровані випадки коліту, пов’язаного із застосуванням антибіотиків, і випадки псевдомембранозного коліту, ступінь тяжкості яких м= оже варіювати від легкого до такого, що становить загрозу життю. Тому важливо враховувати можливість такого діагнозу у пацієнтів, у яких під час або після застосування меропенему виникла діарея (див. розділ «Побічні реакції»). Слід розглянути питання про припинення лікування меропенемом та проведення специфічного лікування, спрямованого проти Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські засоби, які пригнічують перистальтику кишечнику.<= o:p>

Судоми

Під час лікування карбапенемами, у тому числі меропенемом, рідко повідомляли про судоми (див. розділ «Побічні реакції»).

Контроль функції печінки=

У зв’язку з ризиком розвитку печінкової токсичності (порушення функції печінки з холестазом і цитолізом) під час лікування меропенемом слід ретель= но контролювати функції печінки (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки: під час лікування меропенемом у пацієнтів з уже існуючими захворюваннями печінки сл= ід ретельно контролювати функції печінки. Коригування дози препарату не потріб= не (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Сероконверсія прямого антиглобулінового тесту (реакція Кумбса)

Лікування меропенемом може призвести до виникнення позитивної прямої/непрямої реакції Кумбса.

Одночасне застосування меропенему і вальпроєвої кислоти/вальпроату натрію/вальпроміду не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Препарат містить приблизно 4,0 мЕкв натрію на 1 г дози препарату, = що необхідно враховувати при призначенні препарату пацієнтам, які перебувають = на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування меропенему вагітним жінкам відсутні або їх кільк= ість обмежена.

Дослідження на тваринах не виявили прямих або опосередкованих ефектів репродуктивної токсичності. Як запобіжний захід бажано уникати застосування меропенему у період вагітності.

Годування груддю

Невелика кількість меропенему проникає у грудне молоко людини. Меропенем можна застосовувати у період лактації лише у випадках, якщо очікувана корис= ть для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом а= бо іншими механізмами.=

Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засоба= ми та працювати з механізмами не проводили.

При керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами рекомендується дотримуватися особливої обережності, враховуючи можливість розвитку головного болю, парестезій або судом, про які повідомляли при застосуванні меропенему.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Наведені нижче таблиці містять загальні рекомендації щодо дозування лікарського засобу.

Доза меропенему і тривалість лікування залежать від виду збудника хворо= би, тяжкості захворювання та відповіді на лікування.

Препарат при застосуванні у дозі до 2 г 3 рази на добу у дорослих та ді= тей з масою тіла більше 50 кг та у дозі до 40 мг/кг 3 рази на добу у дітей може бути особливо доцільним при лікуванні деяких видів інфекцій, спричинених ме= нш чутливими видами бактерій (наприклад, види Enterobacteriaceae, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter), або при дуже тяжких інфекціях.<= o:p>

Необхідно дотримуватися додаткових рекомендацій щодо дозування при ліку= ванні пацієнтів із нирковою недостатністю (див. нижче).

Таблиця 1. Рекомендовані дози для дорослих та дітей з масою тіла більше= 50 кг

Інфекц= ія	Однора= зова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госпітальна	500 мг= або 1 г
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	2 г
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /o:p>	500 мг= або 1 г
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	500 мг= або 1 г
Інфекції під час пологів і післяпологові інфе= кції	500 мг= або 1 г
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	500 мг= або 1 г
Гострий бактеріальний менінгіт	2 г
Лікування пацієнтів із фебрильною нейтропеніє= ю	1 г

Препарат зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин.

Крім того, дози препарату до 1 г можна вводити у вигляді внутрішньовенн= ої болюсної ін’єкції протягом приблизно 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтвердж= ують введення дорослим препарату у дозі 2 г у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Порушення функції нирок

Таблиця 2. Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей з масою т= іла більше 50 кг, якщо кліренс креатиніну у пацієнтів становить менше 51 мл/хв<= o:p>

Кліренс креатиніну (мл/хв= )	Однора= зова доза (див. Таблицю 1)	Частот= а
26-50	повна одноразова доза	кожні 12 годин
10-25	половина одноразової дози	кожні 12 годин
<10	половина одноразової дози	кожні 24 години

Дані, що підтверджують застосування вказаних у Таблиці 2 доз препарату, відкоригованих на одиницю дози 2 г, обмежені.

Меропенем виводиться за допомогою гемодіалізу та гемофільтрації, тому необхідну дозу препарату слід вводити після завершення процедури гемодіаліз= у.

Рекомендацій щодо встановленої дози препарату для пацієнтів, які отриму= ють перитонеальний діаліз, немає.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із порушеннями функції печінки коригування дози препарату= не потрібне (див. розділ «Особливості застосування»).

Дозування для пацієнтів літнього віку

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок або зі значення= ми кліренсу креатиніну вище 50 мл/хв коригування дози не потрібне.<= /span>

Діти віком до 3 місяців

Немає даних про безпеку та ефективність застосування меропенему дітям в= іком до 3 місяців, і оптимальний режим дозування не встановлений. Існують обмеже= ні фармакокінетичні дані, які обґрунтовують застосування дози меропенему 20 мг= /кг кожні 8 годин (див. розділ «Фармакокінетика»).

Таблиця 3. Рекомендовані дози препарату для дітей віком від 3 місяців д= о 11 років і з масою тіла до 50 кг

Інфекц= ія	Однора= зова доза для введення кожні 8 годин
Пневмонія, у тому числі негоспітальна та госп= італьна	10 або 20 мг/кг маси тіла
Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі	40 мг/= кг маси тіла
Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів<= /o:p>	10 або= 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інтраабдомінальні інфекції	10 або= 20 мг/кг маси тіла
Ускладнені інфекції шкіри і м’яких тканин	10 або= 20 мг/кг маси тіла
Гострий бактеріальний менінгіт	40 мг/= кг маси тіла
Лікування пацієнтів із фебрильною нейтропенією	20 мг/= кг маси тіла

Діти з масою тіла більше 50 кг

Слід застосовувати дозу, як для дорослих пацієнтів.

Досвіду застосування препарату дітям із порушеннями функції нирок немає= .

Спосіб застосування

Препарат зазвичай застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю від 15 до 30 хвилин. Крім того, дози меропенему до 20 мг/кг можу= ть бути введені у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом приблизн= о 5 хвилин. Дані з безпеки, що підтверджують введення дітям препарату у дозі 40 мг/кг у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції, обмежені.

Проведення внутрішньовенної болюсної ін’єкції

Розчин для болюсної ін’єкції слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у воді для ін’єкцій до отримання концентрації 50 мг/мл.

Проведення внутрішньовенної інфузії

Розчин для інфузії слід готувати шляхом розчинення лікарського засобу у= 0,9 % розчині натрію хлориду для інфузій або у 5 % розчині глюкози (декстрози) = для інфузій до отримання концентрації 1-20 мг/мл.

Приготовані розчини слід використовувати негайно.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 3 місяців.

Передозування.

Відносне передозування можливе у пацієнтів із порушеннями функції нирок= у випадку, якщо доза препарату не коригується, як описано у розділі «Спосіб застосування та дози». Обмежений досвід постмаркетингового застосування препарату вказує на те, що якщо після передозування виникають небажані реак= ції, вони узгоджуються з профілем зазначених побічних реакцій, описаних у розділі «Побічні реакції», зазвичай легкі за тяжкістю проявів та минають після відм= іни препарату або зниження його дози. Слід розглянути необхідність симптоматичн= ого лікування.

В осіб з нормальною функцією нирок відбувається швидке виведення препар= ату нирками.

Гемодіаліз виводить меропенем і його метаболіти з організму.=

Побічні реакції.

У процесі огляду даних 4872 із 5026 пацієнтів щодо впливу лікування меропенемом найчастішими небажаними реакціями, пов’язаними із застосуванням меропенему, були діарея (2,3 %), висипання (1,4 %), нудота/блювання (1,4 %)= та запалення у місці введення ін’єкції (1,1 %). Найчастішими небажаними, пов’язаними із застосуванням меропенему, явищами з боку лабораторних показників, про які повідомлялося, були тромбоцитоз (1,6 %) та підвищення р= івня печінкових ферментів (1,5-4,3 %).

У наведеній нижче таблиці всі побічні реакції зазначені за класом систе= ми органів і частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (від ≥ 1/100 до = < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/100= 00 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не можна оцін= ити на основі наявних даних). У межах кожної групи частот побічні реакції зазна= чені у порядку зменшення проявів.

Інфекції та інвазії: = нечасто – оральний та вагінальний кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи: часто – тромбоцитемія; нечасто – еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкопе= нія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія.

З боку імунної системи:= нечасто – ангіоневротичний набряк, анафілактична реакція (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

З боку психіки:= рідко – делірій.

З боку нервової системи:= часто – головний біль; нечасто – парестезії; рідко – судоми (див. розд= іл «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – діарея, блювання, нудота, біль у живот= і; нечасто – коліт, асоційований із застосуванням антибіотиків (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто – підвищення рівня трансаміназ, підвищен= ня рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази у кров= і; нечасто – підвищення рівня білірубіну в крові.

З боку шкіри та підшкірної тканини: часто – висипання, свербіж; нечасто – кропив’я= нка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема (див. розділ «Особливості застосування»); частота невідома – медика= ментозна алергія з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок і сечовивідних шляхів: нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечови= ни у крові.

Загальні розлади та стан у місці введення препарату: часто – запалення, біль; нечасто – тромбофлебіт, біль у місці ін’єкції= .

Немає ніяких даних, що свідчать про збільшення ризику побічних явищ у д= ітей на підставі обмеженої кількості доступних даних. Усі отримані повідомлення відповідали побічним реакціям, спостережуваним у дорослих пацієнтів.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарсько= го засобу має важливе значення. Це забезпечує постійний моніторинг співвідноше= ння користь/ризик лікарського засобу. Медичним працівникам слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції згідно законодавства.

Термін придатності.2 роки.<= o:p>

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С. Не заморожувати відновлений розчин. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Кожен флакон призначений тільки для одноразового використання.

При приготуванні розчину і під час його застосування слід використовува= ти стандартні асептичні методи роботи.

Розчин слід струсити перед використанням.

Будь-який невикористаний продукт або відходи необхідно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати або додавати до інших лікарських засобів.

Препарат, який буде використовуватися для болюсних внутрішньовенних ін’єкцій, слід відновлювати у стерильній воді для ін’єкцій.

Меропенем у флаконах для внутрішньовенних інфузій можна безпосередньо відновити у 0,9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині глюкози для проведення інфузій.

Упаковка. По 1 флакону у картонній коробці.

<= /p>

Категорія відпуску. За рецептом.

<= /p>

Виробник.

Брукс Стерісайєнс Лімітед=

<= /p>

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Блок № Сюрвей № 61/62, Мангледж Вілледж, Нарешвар Роуд, Карджан Талука, Вадодара, 391243, Індія