Реєстраціl= 1;не посвідченнn= 3;

ІНСТРУКЦІЯ<= o:p>

дл= 103; медичного застосуванl= 5;я лікарськогl= 6; засобу

Аміокоl= 8;дин®

(Amiokordin®)<= /span>

&= nbsp;

Склад:

діюча речовина: аміодарону гідрохлориk= 6;;

1 ампула (3 мл розчину) містить 150 мг аміодарону = 75;ідрохлорид&#= 1091;;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, полісорбат 80, вода для ін’= 108;кцій.

Ліка= ;рська форма. Ро&#= 1079;чин для ін’єкці = 81;.

&= #1054;сновні фізико-хімі = 95;ні властивост= ;і: = 087;розорий, злегка жовтуватий розчин без в= 080;димих механічних домішок.

Фармак&#= 1086;терапе&#= 1074;тична група. Антиаритмі= чні препарати ІІІ класу. Ко&#= 1076; АТХ С01В D01.

Фарм&#= 1072;кологічні властивостo= 0;.

Фарl= 4;акодинамік= 072;.

= 040;міодарон чинить антиаритміm= 5;ну та антиангі = 85;альну дію та є антиаритміm= 5;ним препаратом ІІІ класу за класифікацo= 0;єю Воган-Вілья = 84;са.

= 040;нтиаритміч&= #1085;і властивостo= 0;.

= 047;більшення третьої фаз = 80; потенціалу дії без впливу на рівень або частоту підйому.

= 030;зольоване збільшення третьої фаз = 80; потенціалу дії відбуваєтьl= 9;я за рахунок зниження проходженнn= 3; калію через калієвий ка = 85;ал, при цьому жодних змін не відбуваєтьl= 9;я у роботі натрієвого та кальцієвогl= 6; каналу.

= 041;радикардич&= #1085;а дія шляхом зменшення автоматизмm= 1; синусового вузла. Атропін не виступає антагоністl= 6;м цієї дії.

= 053;еконкурент&= #1085;о блокує альф = 72;- та бета-адре= 085;орецептори.=

= 059;повільнює синотріальl= 5;у, передсерднm= 1; та вузликов = 91; провідністn= 0;, що відбуваєтьl= 9;я інтенсивніm= 6;е при наявності високої частоти сер = 94;евих скорочень.=

= 053;е впливає на шлуночкову провідністn= 0;.

= 047;більшує рефрактернl= 0;й період та зменшує збу = 76;ливість міокарда на передсерднl= 6;му, вузликовомm= 1; та шлуночковоl= 4;у рівні.

= 059;повільнює провідністn= 0; та подовжує рефрактернl= 0;й період додаткових = 87;ередсердно-&= #1096;луночкових шляхів.

= 042;ідсутній негативний інотропний ефект.

= Серцево-лег = 77;нева реанімація = 91; разі зупинк = 80; серця, пов’язана з фібриляцієn= 2; шлуночків, резистентнl= 6;ю до електроімпm= 1;льсної терапії. Безпеку та ефективнісm= 0;ь внутрішньоk= 4;енного введення аміодарону пацієнтам, у яких поза ме= 078;ами стаціонару виникала зупинка серця через шлуночкову фібриляцію, резистентнm= 1; до електроімпm= 1;льсної терапії, вивчали у дв= 086;х подвійних-с = 83;іпих дослідженнn= 3;х: дослідженнo= 0; ARREST, у якому аміодарон порівнювалl= 0; з плацебо, та дослідженнo= 0; ALIVE, у якому аміодарон порівнювалl= 0; з лідокаїно = 84;.

= Первинною кінцевою точкою обох досліджень була кількість пацієнтів, які вижили д= 086; моменту госпіталізk= 2;ції для стаціонарнl= 6;го лікування.=

= Під час дослідженнn= 3; ARREST 504 пацієнти, які перенес = 83;и зупинку серця поза межами стаціонару внаслідок фібриляції шлуночків або шлуночк = 86;вої тахікардії без пульсу, резистентнl= 6;ї до трьох і більше дефібриляцo= 0;й та введення адреналіну, були рандомізовk= 2;ні у 2 групи, в одній з яких пацієнтам швидко вводили у периферичнm= 1; вену аміодарон у дозі 300 мг, розведений = 91; 20 мл 5 % розчину глюкози (246 пацієнтів), а в іншій – пл&= #1072;цебо (258 пацієнтів). Аміодарон статистичнl= 6; значущо збільшував шанси на успішне проведення реанімаційl= 5;их заходів та госпіталізk= 2;цію: серед 197 пацієнтів (39 %), які були жив= 110; на момент госпіталізk= 2;ції, було 44 % пацієнтів і = 79; групи аміодарону порівняно з 34 % пацієнтів і = 79; групи плацебо (р=3D0,03).

= Після поправки на інші прогно = 89;тичні фактори результату лікування скоригованk= 7; відношення шансів для показника виживання д = 86; моменту надходженнn= 3; до лікарні для групи аміодарону порівняно з групою плацебо становило 1,6 (95 % довірчий інтервал: 1,1–2,4; р=3D0,02). У групі аміодарону порівняно з групою плацебо спостерігаl= 3;ась вища частот = 72; виникнення артеріальнl= 6;ї гіпотензії (59 % порівняно з 48 = %, р=3D0,04) та брадикардіo= 1; (41 % порівняно k= 9; 25 %, р=3D0,004).

= Під час дослідженнn= 3; ALIVE 347 пацієнтів з фібриляці= 08;ю шлуночків, резистентнl= 6;ю до трьох і бі&#= 1083;ьше дефібриляцo= 0;й, введення адреналіну та ще однієї дефібриляцo= 0;ї, або з рецидивом фібриляції шлуночків після початково успішної дефібриляцo= 0;ї рандомізувk= 2;ли в групу отри= 084;ання аміодарону (= 091; дозі 5 мг/кг розрахункоk= 4;ої маси тіла, розведених = 91; 30 мл 5 % розчину = 075;люкози) та відповідноk= 5;о плацебо, що імітувало лідокаїн, аб= 086; в групу отримання лідокаїну (1,5 мг/кг у концентрацo= 0;ї 10 мг/мл) та відповідноk= 5;о плацебо, що імітувало аміодарон т = 72; містило той самий розчинник (полісорбат 80)= .

= Аміодарон статистичнl= 6; значущо збільшував шанси на успішне проведення реанімаційl= 5;их заходів та госпіталізk= 2;цію у 347 пацієнтів, включених у дослідженнn= 3;: 22,8 % у групі амі= 086;дарону (41 пацієнт із 180) порівняно з 12 % у групі лідо= 082;аїну (20 пацієнтів із 167), p=3D0,009. Після поправки на інші прогно = 89;тичні фактори, що впливали на виживання, с= 082;ориговане відношення шансів для показника виживаностo= 0; до моменту надходженнn= 3; до лікарні для групи аміодарону порівняно з групою лідокаїну становило 2,49 (95&nb= sp;% довірчий інтервал: 1,28–4,85; р=3D0,007). Між двома групами лікування н = 77; виявлено жодних відмінностk= 7;й стосовно кількості пацієнтів, які потребу = 74;али терапевтичl= 5;их заходів з пр= 080;воду брадикардіo= 1; із застосуванl= 5;ям атропіну аб = 86; з приводу зниженого артеріальнl= 6;го тиску із застосуванl= 5;ям допаміну, а також відмі = 85;ностей стосовно кількості пацієнтів, які отримув = 72;ли лідокаїн (додатково д= 086; лікування, призначеноk= 5;о у межах дослідженнn= 3;). Кількість пацієнтів, у &#= 1103;ких після дефібриляцo= 0;ї та введення досліджуваl= 5;ого препарату виникала зупинка сер = 94;я, в групі лідокаїну (28,9 = %) була статис = 90;ично значущо більшою, ніж &#= 1091; групі аміодарону (18,4 %), р=3D0,04.

Фармакокіl= 5;етика.

= Абсорбція<= /span>

= Після внутрішньоk= 4;енних ін’єкцій ко = 85;центрація аміодарону стрімко досягає максимуму у плазмі кров= 10;.

Біl= 6;доступніст= 100; становить приблизно 30-60 %.

= Розподіл<= /u>

= 064;видкий ріст концентрацo= 0;ї у плазмі крові досягаєтьсn= 3; переважно завдяки розподілу у периферичнo= 0; тканини. Об’= 108;м розподілу змінюється від 40 до 130 л/кг. У серцевому м’язі максимальнk= 2; концентрацo= 0;я досягаєтьсn= 3; вже через кілька хвилин післ= 03; внутрішньоk= 4;енної ін’єкції. Рі= 074;ні аміодарону = 91; серцевому м’язі вищі, ніж у плазмі крові.

= 052;етаболізм

= 052;етаболізм аміодарону відбуваєтьl= 9;я так само, як і після пероральноk= 5;о прийому. Пер= 110;од напіввиведk= 7;ння аміодарону після разов = 86;ї внутрішньоk= 4;енної ін’єкції в середньому = ;становить 3,2-2= 0,7 години, а після п = 86;вторного введення в середньому R= 11; 50 днів.

= 040;міодарон метаболізуn= 8;ться переважно у печінці за допомогою цитохрому Р450 (ізоензим CYP3A4), та CYP2С8, а також частково у слизовій оболонці кишечнику. О= 089;новними шляхами трансформаm= 4;ії є дейодинув = 72;ння, гідроксилюk= 4;ання, O- та N-деалкілу= ;вання (деетилюван = 85;я). У процесі N-деалкілува= 085;ня утворюєтьсn= 3; основний активний метаболіт N-д&#= 1077;зетиламіод= арон (на думку деяких, саме у кишечнику), який має подібні до а= 084;іодарону фармакодинk= 2;мічні та фармакокінk= 7;тичні властивостo= 0;. Інші (дейодинова = 85;і) метаболіти також були в= 080;явлені, проте їх ефекти не були повністю до = 89;ліджені.

= 042;иведення

= 040;міодарон виводиться разом із жовчю (калом) та сечею. = Оскільки він майже повністю метаболізуn= 8;ться, його фіксують у фекаліях та сечі у дуже незначних кількостях. Період напіввиведk= 7;ння аміодарону після разової внутрішньоk= 4;енної ін’єкції в середньому становить 3,2–20,7 години, а після продовженнn= 3; введення період напі = 74;виведення аміодарону = 08; дуже тривалим, а саме: 13-103 дні (в середньому 53&n= bsp;± 24 дні).

= Протягом перших декількох днів лікування аміодарон накопичуєтn= 0;ся в організмі. Процес виведення розпочинаєm= 0;ься тільки чере = 79; кілька днів. Концентрацo= 0;ї у плазмі у стабільномm= 1; стані досягаютьсn= 3; поступово, з= 072; кілька тижнів чи місяців. Після припи = 85;ення лікування виведення аміодарону триває ще декілька місяців. Через вищезазначk= 7;ні характерисm= 0;ики аміодарону лікування слід розпоч = 80;нати з великих (ударних) доз з метою якнайшвидшk= 7; досягти у тканинах концентрацo= 0;й, необхідних для терапев = 90;ичного ефекту.

&= #1040;міодарон в основному метаболізуn= 8;ться цитохромом CYP3= A4, а також цитохромом CYP2= C8. Аміодарон і його метаболіт, десетиламіl= 6;дарон, є потенційниl= 4;и інгібітораl= 4;и in vitro цитохрому CYP1A1, CYP= 1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4, CYP2A6, CYP2C8 і CYP2B6. Аміодарон і десетиламіl= 6;дарон можуть тако = 78; пригнічуваm= 0;и транспортнo= 0; білки, такі як P-GP і органічний катіонний транспортеl= 8; 2 (OCT2). Одне дослідженнn= 3; показало підвищення концентрацo= 0;ї креатиніну = 85;а 1,1 % (OCT2 субстрат).=

&= #1044;ані in vivo вка&#= 1079;ують на взаємоді= 02; між аміодароноl= 4; і CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та Р-GP субстратамl= 0;.

<= o:p>

Клінічl= 5;і характерисm= 0;ики.

Показа = 85;ня.

Лікува = 85;ня препаратом слід розпочинатl= 0; і, як правило, контролюваm= 0;и лише в умова= 093; стаціонару або під наглядом спеціалістk= 2;.

Лікува = 85;ня тяжких порушень серцевого ритму, які не відповід = 72;ють на інші засоби лікування, або у випадк= 091;, коли інші засоби лікування н = 77; можуть бути використанo= 0;.

Тахі= ;аритмії, пов’язані з синдромом передчасноk= 5;о збудження шлуночків (синдром Вол= 100;фа-Паркінсо= на-Уайта).

Тахі= ;аритмії всіх типів, у тому числі надшлуночкl= 6;ві, вузликові т = 72; шлуночкові тахікардії; тріпотіння та фібриляція передсердь; фібрил= 03;ція шлуночків; у випадку кол = 80; інші лікарс= 00;кі засоби не можуть бути використанo= 0;.

Аміо= ;кордин® для внутрішньоk= 4;енного введення застосовувk= 2;ти у випадку, = 82;оли потрібна швидка відповідь н = 72; лікування або неможливий пероральниl= 1; прийом Аміокординm= 1;®.

Протипо= казання.

= 042;ідома підвищена чутливість до йод= 091;, аміод = 72;рону або до інших компонентіk= 4; препарату.

Синусова брадик= 072;рдія, сино = 72;тріальна блокада серця при відсутностo= 0; ендокардіа&#= 1083;ьного кардіостимm= 1;лятора (штучного водія ритму). <= o:p>

= 057;индром слабкості синусового вузла при ві= 076;сутності ендокардіаl= 3;ьного кардіостимm= 1;лятора (ризик зупинки синусового вузла).

= 055;орушення атріовентрl= 0;кулярної провідностo= 0; високого ступеня при відсутностo= 0; ендокардіаl= 3;ьного кардіостимm= 1;лятора.

= 043;іпертиреоз – оскільки можливе загостреннn= 3; захворюванl= 5;я на тлі прийому аміодарону.

= 057;удинна недостатніl= 9;ть (судинний колапс).

= 058;яжка артеріальнk= 2; гіпотензія.

Дитячиl= 1; вік до 3 років (через наявність у складі бензиловогl= 6; спирту).

ІІ та ІІІ триме= 089;три вагітності.

= 055;еріод годування груддю.

Одноча&#= 1089;не з= 072;стосування з препаратамl= 0;, які можуть спричи= 085;яти пароксизмаl= 3;ьну тахік = 72;рдію типу torsades de pointes (за винятком протипаразl= 0;тарних препаратів, нейролептиl= 2;ів і метадону):

-&nb= sp; антиаритмo= 0;чні препарати Iа класу (хінідин, гідрохінідl= 0;н, дизопіраміk= 6;);

-&nb= sp; антиаритмo= 0;чні препарати III класу (соталол, доф&#= 1077;тилід, ібутилід);

-&nb= sp; інші препарати, такі як сполуки миш’яку, беп= 088;идил, цизаприд, ци= 090;алопрам, есциталопрk= 2;м, дифеманіл, доласетрон для внутрішньоk= 4;енного введення, до= 084;перидон, дронедарон, еритроміциl= 5; для внутрішньоk= 4;енного введення, ле= 074;офлоксацин, меквітазин, мізоластин, моксифлоксk= 2;цин, прукалоприk= 6;, спіраміцин для внутрішньоk= 4;енного введення, тореміфен, вінкамін дл= 03; внутрішньоk= 4;енного введення (ди= 074;. розділ «Взаємодія = 79; іншими ліка = 88;ськими засобами та інші види взаємодій»);

-&nb= sp; телапревіl= 8;;

-&nb= sp; кобіцистаm= 0;.

= 062;і протипоказk= 2;ння не стосуються застосуванl= 5;я аміодарону для серцево-лег = 77;невої реанімації при зупинці серця, що виникала вн = 72;слідок фібриляції шлуночків т = 72; є резистент = 85;ою до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії.

Взаємо&#= 1076;ія з іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій.

Ант= иаритмічні препарати. <= /u>

Баг= ато антиаритміm= 5;них препаратів пригнічуютn= 0; серцевий автоматизм, провідністn= 0; та скоротливіl= 9;ть міокарда.

Одн= очасне застосуванl= 5;я антиаритміm= 5;них засобів, які належать до різних класів, може забезпечитl= 0; досягнення сприятливоk= 5;о терапевтичl= 5;ого ефекту, але найчастіше лікування такою комбінацієn= 2; потребує ретельного клінічного моніторингm= 1; та контролю ЕКГ. Одночасне застосуванl= 5;я антиаритміm= 5;них засобів, які можуть спричинити пароксизмаl= 3;ьну тахікардію типу torsades de pointes (аміодарон, дизопіраміk= 6;, хінідинові сполуки, соталол, бепридил), протипоказk= 2;не.

Одночас&= #1085;е застосуванl= 5;я антиаритміm= 5;них засобів одного клас = 91; не рекомендовk= 2;не, окрім деяки = 93; випадків, ос= 082;ільки таке лікування збільшує ризик карді = 72;льних побічних ефектів.

Одночас&= #1085;е застосуванl= 5;я з лікарськимl= 0; засобами, які мають негативну і = 85;отропну дію, сприяют= 100; сповільненl= 5;ю серцевого ритму та/або сповільнююm= 0;ь атріовентрl= 0;кулярну провідністn= 0;, потребує ретельного клінічного моніторингm= 1; та контролю = 045;КГ.

Лік= арські засоби, які можуть спричиняти = 87;ароксизмал&#= 1100;ну тахікардію типу torsades de pointes.

Дан= ий серйозний тип аритмії може бути сп= 088;ичинений лікарськимl= 0; засобами незалежно від того, чи м&= #1072;ють вони антиаритміm= 5;ну дію. Сприятливиl= 4;и факторами для її виникнення = 08; гіпокаліємo= 0;я (див. підроз = 76;іл «Засоби, що можуть спричиняти = 75;іпокаліємі&#= 1102;»), брадикардіn= 3; (див. підрозділ « = 55;репарати, що сповільнююm= 0;ь серцевий ри = 90;м») або вроджен = 77; чи набуте подовження інтервалу QT.

Лік= арські засоби, застосуванl= 5;я яких може спричинити = 87;ароксизмал&#= 1100;ну тахікардію типу torsade de pointes: антиар= 080;тмічні препарати Iа класу, антиаритміm= 5;ні препарати III класу та деякі нейролептиl= 2;и. Для доласетронm= 1;, еритроміциl= 5;у, спіраміцинm= 1; та вінкамін = 91; ця взаємоді= 03; активуєтьсn= 3; лише при застосуванl= 5;і їх внутрішн= 00;овенних форм.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я лікарських засобів, кожен з яких сприяє виникненню шлуночковоo= 1; тах= ікардії типу torsade de pointes, протипоказk= 2;не. Пр&#= 1086;те це не стосується деяких з таких препа = 88;атів, які розцінюютьl= 9;я як абсолютн = 86; необхідні, тому заміст= 00; того, щоб бути протипоказk= 2;ними, вони просто = 085;е рекомендуюm= 0;ься до застосуванl= 5;я у комбінаці= 11; з іншими засобами, що сприяють виникненню шлуночковоo= 1; тахікардії типу torsade de point= es. = 044;о них належать:

-&nb= sp;      мета&= #1076;он;

-&nb= sp;      прот&= #1080;паразитарн= ;і препарати (галофантри = 85;, люмефантриl= 5;, пентамідин);

-&nb= sp;      нейр&= #1086;лептики.

Препарати, що сповільнююm= 0;ь серцевий ритм.

= 041;ільшість лікарських засобів можуть спри = 95;иняти брадикардіn= 2;. Це стосується антиаритміm= 5;них засобів класу Іа, бета-блокат = 86;рів, деяких антиаритміm= 5;них засобів класу ІІІ, деяких блокаторів кальцієвих каналів, препаратів наперстянкl= 0;, пілокарпінm= 1; та антихолінеl= 9;теразних засобів.

Впл= ив аміодарону на інші лікарські засоби. Аміодарон т = 72;/або його метаболіт, дезетиламіl= 6;дарон, пригнічує CYP1A1, CYP= 1A2, CYP3A4, CYP2C9, CYP2D6 та P-глікопроте= 111;н і може збільшити вплив їх субстратів.

У зв’язку з тривалим пе = 88;іодом напіввиведk= 7;ння аміодарону взаємодії можуть спостерігаm= 0;ися протягом кількох місяців після припинення прийому аміодарону.

Впл= ив інших лікарських засобів на аміодарон<= span lang=3DUK style=3D'font-size:12.0pt;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-langua= ge:UK; mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:italic'>. Інгібіт= 086;ри CYP3A4 і CYP2C8 можуть пригнічуваm= 0;и метаболізм аміодарону = 10; збільшуватl= 0; його вплив. Під час лікування аміодароноl= 4; рекомендуєm= 0;ься уникати застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; CYP3A4 (наприклад грейпфрутоk= 4;ого соку та деяк= 080;х лікарських засобів).

Про= типоказані комбінації.

= 051;ікарські засоби, які можуть спричиняти = 87;ароксизмал&#= 1100;ну шлуночкову тахікардію типу torsad= es de pointes (за винятком протипаразl= 0;тарних препаратів, нейролептиl= 2;ів і метадону):

антиаритм= 110;чні засоби класу Іа (хінідин, гі = 76;рохінідин, дизопірамі= д);

антиаl= 8;итмічні засоби класу ІІІ (дофетилід, ібутилід, соталол); =

інші лікарські засоби, такo= 0; як: сполуки миш’яку, бепридил, цl= 0;заприд, циталопрам, есциталопр= ам, дифеманіл, доласетрон= для внутрішньо= венного застосуван= ня, домперидон= , дронедарон, еритроміци= н для внутрішньо= венного застосуван= ня, левофлокса= цин, меквітазин= , мізоластин, моксифлокс= ацин, прукалопри= д, вінкамін для внутрішньо= венного застосуван= ня, спіраміцин для внутрішньо= венного застосуван= ня, тореміфен.<= /o:p>

= 042;исокий ризик розвитку шлуночковиm= 3; аритмій, зокрема пароксизмаl= 3;ьної шлуночковоo= 1; тахікардії типу torsad= es de pointes.

Телапревір<= /span>. Порушення автоматизмm= 1; та провідностo= 0; міокарда з ризиком надмірної брадикардіo= 1;.

Кобіцистат<= /span>. Ризик посилення небажаних реакцій, спр= 080;чинених аміодароноl= 4;, через сповільненl= 5;я метаболізмm= 1; аміодарону.

Ком= бінації, які не рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти.

Софосб= 091;вір. Лише у пацієнтів, які отримують подвійну те = 88;апію даклатасвіl= 8;ом/софосбув&#= 1110;ром або ледипас = 74;іром/софосб&= #1091;віром: брадикардіn= 3;, яка може бут= 080; симптомною або навіть летальною. Якщо застосуванl= 5;я такої комбінації не можна уникнути, необхідний ретельний моніторинг клінічного стану пацієнта та показників ЕКГ, особлив= 086; протягом кількох пер = 96;их тижнів подвійної терапії.

Субстр= 072;ти CYP3A4. Аміодарон є інгібітороl= 4; ферменту CYP3A4 і збільшує концентрацo= 0;ї субстратів CYP3= A4 у плазмі кров= 10;, що може посилювати прояви токс = 80;чності цих субстратів.

Циклос= 087;орин. Підвище&= #1085;ня концентрацo= 0;ї циклоспориl= 5;у у крові чере= 079; зниження його метаболізмm= 1; у печінці з ризиком розвитку нефротоксиm= 5;ності. Визначення = 82;онцентраці&#= 1111; циклоспориl= 5;у у крові, контроль функції нирок та коригуваннn= 3; дози під час лікування аміодароноl= 4;.

Дилтіа= 079;ем, ін’єкційн= 072; форма.

= 056;изик розвитку брадикардіo= 1; та атріовен = 90;рикулярної блокади. Якщ= 086; немає можливості уникнути цієї комбінації, необхідно в = 89;тановити клінічне спостережеl= 5;ня та постійни = 81; контроль ЕК = 43;.

Фінголімод.= Потенціювk= 2;ння ефектів сповільненl= 5;я серцевого ритму з можливим летальним клінічним наслідком. Ц= 077; особливо актуально для бета-бло= 082;аторів, які пригнічуютn= 0; адренергічl= 5;і компенсатоl= 8;ні механізми. Необхідний ретельний клінічний нагляд та безперервнl= 0;й контроль ЕК = 43; протягом 24 г= 086;дин після введення першої дози.

Верапа= 084;іл, ін’єкційна форма.

= 056;изик розвитку брадикардіo= 1; та атріовен = 90;рикулярної блокади. Якщ= 086; немає можливості уникнути цієї комбінації, необхідно встановити клінічний нагляд та по= 089;тійний контроль ЕК = 43;.

Протип= 072;разитні препарати, які можуть спричиняти пароксизмаl= 3;ьну шлуночкову тахікардію типу torsades de pointes (галофантри = 85;, люмефантриl= 5;, пентамідин).

= 055;ідвищений ризик шлуночковоo= 1; аритмії, зок= 088;ема типу пірует torsades de pointes. Якщо можлив = 86;, відмінити антимікотиm= 5;ні засоби груп = 80; азолів. Якщо немає можливості уникнути цієї комбін = 72;ції, необхідно попередньо оцінити тривалість інтервалу QT та контролю = 74;ати показники ЕКГ під час лікування.

Нейрол= 077;птики, які можуть спричиняти пароксизмаl= 3;ьну шлуночкову тахікардію типу torsades de pointes: = 072;місульприд,= хлорl= 7;ромазин, ціамемазин, = 076;роперидол, флупентиксl= 6;л, флуфеназин, галоперидоl= 3;, левопромаз&= #1080;н, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульприд, сультоприд, тіаприд, зуклопентиl= 2;сол. Існує п= 110;двищений ризик шлуночковиm= 3; аритмій, зок= 088;ема типу пірует torsades de pointes.

Метадо= 085;.

= 055;ідвищений ризик шлуночковиm= 3; аритмій, зок= 088;ема типу torsad= es de pointes. Необхідний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

Фторхіноло&= #1085;и, окрім левофлоксаm= 4;ину та моксифлоксk= 2;цину (протипоказ = 72;ні комбінації). Підвищениl= 1; ризик шлуночковиm= 3; аритмій, зок= 088;ема типу torsad= e de pointes.

Стимулюючі проносні засоби. Підвищений ризик шлуночковиm= 3; аритмій, осо= 073;ливо torsades de pointes (гіпокалієм= 10;я є сприятлив = 80;м фактором). Перед призначеннn= 3;м лікарськогl= 6; засобу необхідно відкоригувk= 2;ти гіпокаліємo= 0;ю, а під час лікування забезпечитl= 0; контроль показників ЕКГ і клінічного стану паціє = 85;та, разом з контролем рівня електролітo= 0;в.

Фідаксоміц&= #1080;н. Збільшення концентрацo= 0;й фідаксоміцl= 0;ну у плазмі крові.

Ком= бінації, які вимагають запобіжних заходів під час застосуванl= 5;я.

Субстрати Р-глікопрот = 77;їну.

= 040;міодарон є інгібітороl= 4; Р-глікопрот = 77;їну. Очікується, що при одночасномm= 1; застосуванl= 5;і з субстратамl= 0; Р-глікопрот = 77;їну буде збільш = 91;ватись їх концентрацo= 0;я в крові.

З препаратамl= 0; наперстянкl= 0;.

= 055;огіршення автоматизмm= 1; (виражена брадикардіn= 3;) та порушенн= 03; передсерднl= 6;-шлуночково&#= 1111; провідностo= 0;. Якщо застосовувk= 2;ти дигоксин, відбуваєтьl= 9;я підвищення його рівня у крові з подальшим зниження кліренсу дигоксину. Необхідний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; моніторинг, контроль рівня дигоксину в = 082;рові та у разі необхідносm= 0;і – коригув&= #1072;ння доз дигоксину.=

З дабігатранl= 6;м.

= 055;ідвищені концентрацo= 0;ї дабігатранm= 1; у плазмі крові з підвищеним ризиком кровотечі. Клінічний моніторинг та коригуваннn= 3; дози дабігатранm= 1; у разі необхідносm= 0;і, але не вище 150 мг/добу.

= 054;скільки аміодарон має тривали = 81; період напі = 74;виведення, виникнення взаємодій може спостерігаm= 0;ися впродовж декількох місяців після припинення лікування аміодароноl= 4;.

Субстрати С= YP 2С9.=

= 040;міодарон збільшує концентрацo= 0;ю речовин, які є субстратамl= 0; СYP 2С9, таких як ант= 072;гоністи вітаміну К або фенітої = 85;, за рахунок пригніченнn= 3; ферментів цитохрому Р450 2С9.

Антаго= 085;істи вітаміну K.

Збільше= ;ння ефекту антагоністk= 2; вітаміну К і підвищений = 88;изик кровотечі. Необхідно частіше контролюваm= 0;и міжнародне нормалізовk= 2;не відношення (МНВ). Необхідно коригувати дозу антаго = 85;іста вітаміну К під час лікування аміодароноl= 4; і протягом 8 днів після його відмін = 80;.

З фенітоїном (поширюєтьс= 03; на фосфенітоїl= 5;).

= 055;ідвищення рівня фенітоїну у плазмі кров= 10; одночасно з ознаками передозуваl= 5;ня, зокрема нев = 88;ологічними проявами (зменшення метаболізмm= 1; фенітоїну у = 087;ечінці). Необхідний клінічний контроль, ко= 085;троль рівня фенітоїну у плазмі кров= 10; та можливе коригуваннn= 3; дози.

З флекаїнід= ом.

= 040;міодарон підвищує плазмові концентрацo= 0;ї флекаїніду внаслідок інгібуваннn= 3; цитохрому СYP 2D6. Тому дозу флекаїніду необхідно корегувати.

Субстрати цитохрому Р450 3А4.

= 055;ризначення зазначених лікарських засобів на тлі застосуванl= 5;я аміодарону, який є інгібітороl= 4; цитохрому СYP 3А4, може з&#= 1091;мовити більш висок= 10; плазмові концентрацo= 0;ї цих препаратів та, як наслідок, можливе зро = 89;тання їхньої токсичностo= 0;.

Статини (симвастати = 85;, аторвастатl= 0;н та ловастат = 80;н). При одночасномm= 1; застосуванl= 5;і аміодарону зростає ризик проявів м’язової токсичностo= 0; (наприклад, р&#= 1072;бдоміолізу= ), оскільки статини мож = 91;ть метаболізуk= 4;атися CYP3A4. У разі необхідносm= 0;і застосуванl= 5;я статинів ра = 79;ом з аміодароноl= 4; рекомендуєm= 0;ься призначати статини, які не метаболізуn= 2;ться CYP 3A4.

Інші препарати, щ= 086; метаболізуn= 2;ться під дією СYP 3А4: лідокаїн, такролімус, силденафіл, мідазолам, дигід= роерготаміl= 5;, ерготамін, колхіцин, тр= 080;азолам. Аміодар&= #1086;н є інгібітороl= 4; ферменту CYP3A4 і збільшує концентрацo= 0;ї цих молекул = 091; плазмі кров= 10;, що може посилювати прояви токс = 80;чності цих речовин.

З лідокаїном.

= 056;изик підвищення рівня лідокаїну у плазмі кров= 10;, що може спричиняти неврологічl= 5;і та кардіологіm= 5;ні побічні ефекти, чере= 079; пригніченнn= 3; аміодароноl= 4; його метабо = 83;ізму у печінці. Необхідний клінічний контроль та контроль ЕК = 43;, при необхід = 85;ості – контроль рівня лідокаїну у плазмі кров= 10; та коригуваннn= 3; дози лідока= 11;ну під час лікування аміодароноl= 4; та після йог= 086; відміни.

З такролімусl= 6;м.

= 055;ідвищений рівень такролімусm= 1; в крові чере= 079; пригніченнn= 3; аміодароноl= 4; його метабо = 83;ізму. Необхідне визначення рівня такролімусm= 1; в крові, контроль функції нирок та коригуваннn= 3; дози такролімусm= 1; протягом одночасногl= 6; застосуванl= 5;я з аміодарон = 86;м та після відміни аміодарону.

З бета-блокат = 86;рами, крім соталолу (протипоказ = 72;на комбінація) та есмололу (комбінація, яка вимагає запобіжних заходів під час застосуванl= 5;я).

= 055;орушення скорочувалn= 0;ної здатності серця, автоматизмm= 1; та провідностo= 0; (пригніченн= 03; симпатичниm= 3; компенсатоl= 8;них механізмів). Необхідний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

З бета-блокат = 86;рами, які застосовуюm= 0;ься при серцеві = 81; недостатноl= 9;ті (бісопролол, карведилол, метопролол, небіволол). Порушення автоматизмm= 1; та провідностo= 0; міокарда з ризиком розвитку вираженої брадикардіo= 1;. Підвищений ризик розвитку шл = 91;ночкової аритмії, зокрема тип = 91; torsades de pointes. Не= ;обхідний регулярний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; нагляд.

З есмололом.=

= 055;орушення скоротливоl= 9;ті, автоматизмm= 1; та провідно = 89;ті (пригніченн= 03; симпатичниm= 3; компенсатоl= 8;них механізмів). Необхідний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

З дилтіаземоl= 4; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

= 056;изик брадикардіo= 1; або атріовентрl= 0;кулярної блокади, зокрема у хворих літнього віку. Необхі= 076;ний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

З верапамілоl= 4; для пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я.

= 056;изик брадикардіo= 1; або атріовентрl= 0;кулярної блокади, зокрема у хворих літнього ві = 82;у. Необхідний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

З деякими макролідамl= 0; (азитроміци = 85;, кларитроміm= 4;ин, рокситроміm= 4;ин).

= 055;ідвищений ризик розвитку шлуночковоo= 1; аритмії, зокрема тип = 91; torsades de pointes. Необхідний регулярний контроль ЕК = 43; та клінічни = 81; контроль.=

Із засобами, що можуть спричиняти гіпокаліємo= 0;ю.

Діурети= ;ки (що спричиняютn= 0; гіпокаліємo= 0;ю самі по собі або в комбінації = 79; іншими препаратамl= 0;), амфотерициl= 5; В (для внутрішньоk= 4;енного застосуванl= 5;я), глюкокортиl= 2;оїди (для системн= 086;го застосуванl= 5;я), тетракозакm= 0;ид. Підвищений ризик розвитку шлуночковоo= 1; аритмії, зокрема тип = 91; torsades de pointes (гі= ;покаліємія є сприятливиl= 4; фактором). Перед призначеннn= 3;м лікарськогl= 6; засобу необ = 93;ідно проводити корекцію гіпокаліємo= 0;ї, а під час лікування с = 83;ід забезпечитl= 0; контроль ЕКГ, вмісту електролітo= 0;в та клінічни = 81; контроль.

Засоби, що спричиняютn= 0; брадикардіn= 2;.

= 055;ідвищений ризик розвитку шлуночковоo= 1; аритмії, зокрема тип = 91; torsades de pointes; необхідно проводити к = 83;інічний моніторинг та контроль ЕКГ.

З орлістатом.

= 056;изик зниження рівня аміодарону та його акти= 074;них метаболітіk= 4; у плазмі крові. Необх= 110;дний клінічний контроль та при необхід = 85;ості – контроль ЕКГ.

Тамсулозин.= Ризик посилення небажаних реакцій, спр= 080;чинених тамсулозинl= 6;м, через пригніченнn= 3; його метабо = 83;ізму у печінці. Під час лікування цим інгібітороl= 4; ферменту та після його відміни, у разі потреб = 80;, необхідний клінічний моніторинг = 10; коригуваннn= 3; дози тамсулозинm= 1;.

Вориконазо&= #1083;. Збільшення ризику розвитку шлуночковиm= 3; аритмій, особливо torsades de pointes, оскільки може знижуватисn= 3; метаболізм аміодарону. Необхідний клінічний моніторинг та моніторинг показників ЕКГ і, за потреби, коригуваннn= 3; дози аміодарону.

= 050;омбінації, що потребують особливої уваги.

З пілокарпінl= 6;м.

= 056;изик надмірної брадикардіo= 1; (адитивні ефекти преп = 72;ратів, що спричиня= 02;ть брадикардіn= 2;).

= 055;ід час лікування аміодароноl= 4; рекомендовk= 2;но уникати застосуванl= 5;я інгібіторіk= 4; СYP 3А4 (наприклад грейпфрутоk= 4;ого соку та деяк= 080;х лікарських засобів).

Особли= 074;ості застосуванl= 5;я.

Інфm= 1;зію через центральні вени проводl= 0;ти у випадку тяжких порушень ри = 90;му, коли лікування шляхом пероральноk= 5;о застосуванl= 5;я неможливе, з= 072; винятком се = 88;цево-легене&= #1074;ої реанімації при зупинці серця, яка виникала внаслідок фібриляції шлуночків т = 72; є резистентнl= 6;ю до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії.

Ін’єкційн&#= 1080;й аміодарон слід вводит = 80; через центральні вени, оскільки введення через периферичнo= 0; вени може спричинити місцеві реакції, так= 110; як поверхневиl= 1; флебіт. Аміо= 076;арон, розчин для ін’єкцій необхідно вводити тільки у вигляді інфузії, оскільки навіть дуже повільна ін’єкція препарату може загострити артеріальнm= 1; гіпотензію, серцеву недостатніl= 9;ть або тяжку дихальну недостатніl= 9;ть (див. розділ «Побічні реакції»).

Доза становить приблизно 5 мг/кг маси тіла, за винятком ви = 87;адків проведення серцево-лег = 77;невої реанімації при зупинці серця, яка виникала вн = 72;слідок фібриляції шлуночків т = 72; є резистент = 85;ою до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії, аміодарон слід вводит = 80; протягом що = 85;айменше 3 хвилин. Через можливий колапс з необоротниl= 4;и наслідками наступну внутрішньоk= 4;енну ін’єкцію можна проводити н = 77; раніше ніж через 15 хвили&= #1085;, навіть якщо була введен = 72; лише 1 ампула. =

Не можна змішувати аміодарон і = 79; іншими преп = 72;ратами в одному шприці та одночасно вводити інш= 10; препарати з = 72; допомогою однієї інфузійної системи. При необхідносm= 0;і продовженнn= 3; лікування аміодароноl= 4; слід його вводити шляхом внутрішньоk= 4;енної інфузії.=

У випадку серцево-лег = 77;невої реанімації = 87;ри зупинці серця, яка виникала внаслідок ф= 10;бриляції шлуночків т = 72; є резистентнl= 6;ю до зовнішнь = 86;ї електроімпm= 1;льсної терапії, вводити розчин чере = 79; периферичнo= 0; вени зазвич = 72;й не рекомендуєm= 0;ься, оскільки існує ризик виникнення гемодинаміm= 5;них порушень (тяжка артеріальнk= 2; гіпотензія, судинна нед = 86;статність); інфузію через центральні = 74;ени слід проводити завжди, коли це можливо. Рекомендуєm= 0;ься використовm= 1;вати центральниl= 1; венозний катетер, за умови його наявності т = 72; готовності; інакше препарат можна вводити через периферичнo= 0; вени – найбільшу периферичнm= 1; вену з якомо= 075;а більшим кровотоком.

Нагляд у відділенн= 10; інтенсивноo= 1; терапії з постійним спостережеl= 5;ням за артеріальнl= 0;м тиском та ЕК= 043; необхідна якомога швидше.

Якщо терапію аміодароноl= 4; потрібно продовжуваm= 0;и, його слід вв= 086;дити у вигляді інфузії через центральні вени з пості= 081;ним спостережеl= 5;ням за артеріальнl= 0;м тиском та ЕКГ.

= 054;дночасне застосуванl= 5;я аміодарону = 79; наступними лікарськимl= 0; засобами не рекомендуєm= 0;ься: циклоспориl= 5;, дилтіазем (ін’єкційни = 81;) або верапаміл (ін’єкційни = 81;), певні протипаразl= 0;тарні засоби (гало= 092;антрин, люмефантріl= 5; і пентамідин), деякі нейролептиl= 2;и (амісульпри = 76;, хлорпромазl= 0;н, ціамемазин, дроперидол, флупентиксl= 6;л, флуфеназин, галоперидоl= 3;, левомепромk= 2;зин, пімозид, піпамперон, піпотіазин, сертиндол, сульпірид, сультоприд, тіаприд, зуклопентиl= 2;сол), фторхінолоl= 5;и (окрім левоф= 083;оксацину та моксифлоксk= 2;цину), стимулюючі проносні засоби, метадон або фінголімод.

Серцеві ефекти, пов’язані з застосуванl= 5;ям аміодарону.

Спостеріг&#= 1072;лися випадки нової або загостреннn= 3; існуючої аритмії (іноді – з летальним наслідком), що піддається лікуванню.=

Проаритмо&#= 1075;енний ефект аміодарону зазвичай виникає під впливом чинників, як= 110; призводять до подовження інтервалу QT, таких як взаємоді= 03; з іншими лікарськимl= 0; засобами та = 075;іпокаліємі&= #1103;.

= 056;изик виникнення індукованоo= 1; лікуванням шлуночковоo= 1; аритмії torsades de pointes при застосуванl= 5;і аміодарону = 08; нижчим порівняно з таким ризиком при застосуванl= 5;і інших антиа = 88;итмічних препаратів = 91; пацієнтів з аналогічниl= 4; ступенем подовження інтервалу QT.

= 058;яжкі шкірні реакції. = 052;ожуть виникати небезпечні для життя аб= 086; навіть летальні шкірні реакції, так= 110; як синдром С= 090;івенса-Джон= сона або токсичний епідермальl= 5;ий некроліз. Якщо у пацієнтів спостерігаn= 2;ться ознаки або симптоми, як= 110; вказують на розвиток ци = 93; станів (наприклад, прогресуючk= 7; шкірне висипання з пухирями аб = 86; ураженням слизових оболонок), необхідно негайно відмінити лікування аміодароноl= 4;.

= 058;яжка брадикардіn= 3;. Повідомляl= 3;и про випадки розвитку важкої, потенційно = 85;ебезпечної для життя брадикардіo= 1; та тяжких порушень провідностo= 0; у пацієнтів, які приймал = 80; аміодарон у комбінації = 79; софосбувірl= 6;м окремо або разом з інши= 084; противірусl= 5;им препаратом прямої дії (ПВПД) для лік&= #1091;вання гепатиту С, таким як даклатасвіl= 8;, симепревір або ледипасвір. Тому одночасне застосуванl= 5;я цих препаратів = 79; аміодароноl= 4; не рекомендовk= 2;не.

= 071;кщо одночасногl= 6; застосуванl= 5;я цих препара = 90;ів з аміодароноl= 4; не можна уникнути, необхідно здійснюватl= 0; ретельний моніторинг пацієнтів н = 72; початку лікування софосбувірl= 6;м окремо або разом з інши= 084; ПВПД. У пацієнтів, для яких відомий високий ризик розвитку брадиаритмo= 0;ї, необхідно з = 76;ійснювати належний безперервнl= 0;й моніторинг протягом щонайменше 48 годин після початку лікування софосбувірl= 6;м.

= 047; огляду на тривалий ча = 89; напіввиведk= 7;ння аміодарону належний моніторинг також слід з= 076;ійснювати у пацієнтів, які припинили п = 88;ийом препарату в останні декілька місяців до початку лік = 91;вання софосбувірl= 6;м окремо або разом з інши= 084; ПВПД.

= 055;ацієнтів, які отримують ц= 10; препарати для лікуван = 85;я гепатиту С у комбінації = 79; аміодароноl= 4;, разом з іншими лікарськимl= 0; засобами, як= 110; сповільнююm= 0;ь серцевий ритм, або без &= #1085;их, необхідно застерегти щодо симптомів, з= 091;мовлених брадикардіn= 8;ю та тяжкими порушеннямl= 0; провідностo= 0;, та проінструкm= 0;увати їх про необх= 110;дність звернення з = 72; медичною допомогою у невідкладнl= 6;му порядку у разі виникн = 77;ння таких симптомів.=

Легеневі ефекти, пов’язані з застосуванl= 5;ям аміодарону.

Спостеріг&#= 1072;лося кілька випадків інтерстиціk= 2;льної пневмопатіo= 1; при застосуванl= 5;і ін’єкційноk= 5;о аміодарону. Поява диспное або сухого кашл= 02;, окремих або = 079; погіршенняl= 4; загального стану, вказу= 108; на можливість легеневої токсичностo= 0;, наприклад, інтерстиціk= 2;льної пневмопатіo= 1;, та потребує контролю за станом пацієнта за допомогою радіологічl= 5;их методів обстеження.

Крім того, спостерігаl= 3;ися поодинокі випадки гострого респіраторl= 5;ого дистрес-син = 76;рому, іноді летальні, у пацієнтів, які лікувал = 80;ся аміодароноl= 4;, у період безпосередl= 5;ьо після хірургічноo= 1; операції, які, можливо, спричинені взаємодією = 79; високими концентрацo= 0;ями кисню. Тому рекомендуєm= 0;ься ретельно спостерігаm= 0;и за станом таких пацієнтів під час штуч= 085;ої вентиляції легенів.

Печінкові ефекти, пов’язані з застосуванl= 5;ям аміодарону.

При застосуванl= 5;і аміодарону, = 072; також упродовж перших 24 годин після внутрішньоk= 4;енного введення пр = 77;парату можуть розвиватисn= 3; гострі печі = 85;кові розлади (у т.ч. тяжка гепатоцелюl= 3;ярна недостатніl= 9;ть або повна відмова функції печінки) та хронічні печінкові розлади. Тяж= 082;а гепатоцелюl= 3;ярна недостатніl= 9;ть, іноді з лета= 083;ьним наслідком, може розвинутисn= 3; протягом 24 годин після початку застосуванl= 5;я ін’єкційноk= 5;о аміодарону.

Рекоменду&#= 1108;ться регулярний контроль за = 092;ункцією печінки на початку лікування т = 72; постійно пі = 76; час усього курсу лікув = 72;ння аміодароноl= 4;. Необхідно зменшити до = 79;у аміодарону або відмінити цей препара = 90;, якщо рівні трансамінаk= 9; зростають більш як у 3 рази порівняно з нормою.

= 044;опоміжні речовини. Пре= 087;арат містить бензиловий спирт, який = 084;оже спричинити токсичність та алергічн= 10; реакції у немовлят і дітей віком = 076;о 3-х років.

= 042;ведення лікарських засобів, що містять бен = 79;иловий спирт, новонароджk= 7;ним або недоношениl= 4; новонароджk= 7;ним призводило до летальни = 93; випадків си = 85;дрому задишки (гаспінг-син= 076;рому/gasping syndrome (симптоми включають раптову появу задишки, гіпотензію, брадикардіn= 2; і серцево-суд = 80;нний колапс).

Порушення електролітl= 5;ого балансу, особливо гіпокаліємo= 0;я.

Важливо брати до уваги ситуації, що можуть асоц= 10;юватися з гіпокаліємo= 0;єю і можуть спр= 086;вокувати появу проаритмогk= 7;нних ефектів. Гіпокаліємo= 0;ю слід усунут = 80; до застосуванl= 5;я аміодарону.

За винятком екстрених ситуацій, ін’єкційниl= 1; аміодарон необхідно застосовувk= 2;ти тільки у спеціалізоk= 4;аних відділенняm= 3; інтенсивноo= 1; терапії за умови постійного моніторингm= 1; (ЕКГ, артеріальнl= 0;й тиск).

Анестезія.

Перед хірургічниl= 4; втручанням необхідно п = 86;інформуват&#= 1080; анестезіолl= 6;га про те, що хво&= #1088;ий отримує аміодарон.=

Постійне лікування аміодароноl= 4; може підвищ = 80;ти ризик розвитку гемодинаміm= 5;них побічних ефектів, пов’язаних із загально= 02; або місцево= 02; анестезією, таких як: брадикардіn= 3;, артеріальнk= 2; гіпот= ;ензія, зниження хвилинногl= 6; об’єму серцевого викиду та порушення провідностo= 0;.

= 050;омбінації<= /u> (див. розділ «Взаємодія = 79; іншими лікарськимl= 0; засобами та інші види взаємодій») = 079; бета-блокат = 86;рами, крім соталолу (протипоказ = 72;на комбінація) та есмололу (комбінація потребує застереженn= 0; при застосуванl= 5;і), верапамілоl= 4; та дилтіаземоl= 4; слід розглядати лише для запобіганнn= 3; шлуночковиl= 4; аритміям, що загрожують життю, і для серцево-лег = 77;невої реанімації при зупинці серця внаслідок ф= 10;бриляції шлуночків, яка є резистентнl= 6;ю до зовнішнь = 86;ї електроімпm= 1;льсної терапії.

Заl= 9;тосування у період вагітності або годуван = 85;я груддю.

Вагітність<= /span>

= 044;ослідження на тваринах не показали жодних тератогеннl= 0;х ефектів препарату, у зв’язку з чи= 084; не передбачаюm= 0;ься будь-які ефекти виникнення вад розвитк = 91; у людей. На да&= #1085;ий час речовин = 80;, які спричин= 03;ють вади розвитку у людини, продемонстl= 8;ували тератогеннo= 0;сть у тварин у належним чином контрольовk= 2;них дослідженнn= 3;х у двох біологічниm= 3; видів дослідних т = 74;арин.

= 047; клінічної точки зору наразі нема= 08; достатньої кількості відповідниm= 3; даних для оцінки можливої тератогеннl= 6;ї дії аміодарону при його застосуванl= 5;і під час І триместру вагітності.

= 054;скільки щитовидна залоза плод = 72; починає зв’язувати йод з 14-го тижня вагітності, = 091; разі застосуванl= 5;я препарату д = 86; цього терміну не слід очікув = 72;ти жодного негативногl= 6; впливу на щитовидну залозу плод = 72;. Надмірне навантаженl= 5;я йодом при застосуванl= 5;і аміодарону пізніше цьо = 75;о періоду мож = 77; спричинити гіпотиреоз = 91; плода, який може бути виявлений з = 72; допомогою лабораторнl= 0;х аналізів аб = 86; навіть проявлятисn= 3; клінічно у вигляді зоб = 91;.

= 058;аким чином, застосуванl= 5;я цього лікарськогl= 6; засобу у період вагітності протипоказk= 2;не, починаючи з ІІ триместр= ;у.

= 054;скільки бензиловий спирт проникає через плацентарнl= 0;й бар’єр, вагітним жінкам слід = 079; обережністn= 2; застосовувk= 2;ти розчини для ін’єкцій.=

&= #1043;одування груддю.

Аміодаро = 85; проникає у грудне молоко у зна= 095;них концентрацo= 0;ях; годування груддю протипоказk= 2;не під час ліку= 074;ання аміодароноl= 4;.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспl= 6;ртом або іншими механізмамl= 0;.

= Не застосовне.

Спо = 89;іб застосуванl= 5;я та дози.

= 047; причин, пов’= 103;заних із лікарською формою препарату, А= 084;іокордин® слід застосовувk= 2;ти в концентрацo= 0;ї не менше 300 мг (2 ампули) на 500 мl= 3; 5 % розчину декстрози (глюкози). Аміокордин®, розчин для ін’єкцій, можна вводи = 90;и тільки на ізотонічноl= 4;у (5 %) розчині деl= 2;стрози (глюкози).

Не розводити препарат ізотонічниl= 4; розчином натрію хлориду, оскільки можливе утв = 86;рення осаду, та не змішувати з іншими препаратамl= 0; в одній інфу= 079;ійній системі!

= 040;міокордин®, розчин для ін’єкцій слід вводит = 80; лише тоді, коли є необхідне обладнання для контрол= 02; функції серця, дефібриляцo= 0;ї та кардіост = 80;муляції.

= 040;міокордин®, розчин для ін’єкцій можна засто = 89;овувати перед проведенняl= 4; кардіоверсo= 0;ї постійним струмом.

= 040;міодарон слід вводит = 80; через центральні = 74;ени, крім випадків, що потребують застосуванl= 5;я серцево-лег = 77;невої реанімації при зупинці серця внаслідок фібриляції шлуночків, яка є резистентнl= 6;ю до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії. У разі, якщо введення через центр = 72;льні вени неможливе, можна вводити пре = 87;арат через периферичнo= 0; вени (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

При тяжких порушеннях ритму, коли пероральне застосуванl= 5;я препарату неможливе<= /i>, крім серцево-лег = 77;невої реанімації при зупинці серця, яка виникала внаслідок фібриляції шлуночків т = 72; є резистент = 85;ою до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії, проводити інфуз= ію через центральні вени.

= 053;авантажува&= #1083;ьна доза &#= 1079;азвичай становить 5 мг/кг маси тіла хворого і вводиться тільки на із= 086;тонічному (5 %) розчині деl= 2;стрози (глюкози), бажано за допомогою електричноk= 5;о інфузійногl= 6; насоса, протягом ін = 90;ервалу часу від 20 хвилин до 2 годин. Введення можна повторюватl= 0; 2-3 рази протягом 24 годин. У зв’я&#= 1079;ку з короткочасl= 5;ою дією препарату н = 77;обхідна його підтримуючk= 2; інфуз= 10;я.

Підт&= #1088;имуюча доза: 10-20 мг/кг на добу (в середньому від 600-800 м&#= 1075; до 1,2 г на добу) = 074; 250 мл 5 % розчину дек = 89;трози (глюкози) протягом кілько= 093; днів. З першого дня інфузі= 111; необхідно розпо = 95;ати перехід на пероральниl= 1; прийом препарату (п= 086; 200 мг 3 рази &#= 1085;а добу). При необхідносm= 0;і цю дозу можн= 072; збільшити д = 86; 1200 мг на добу.

У випадку серцево-лег = 77;невої реанімації = 87;ри зупинці серця, яка виникал = 72; внаслідок фібриляції шлуночків т = 72; є резистентнl= 6;ю до зовнішньої електроімпm= 1;льсної терапії, рекомендуєm= 0;ься застосовувk= 2;ти центральниl= 1; венозний катетер, за умови його наявності т = 72; готовності; інакше препарат можна вводи = 90;и через найбільшу периферичнm= 1; вену з найбільшим кровотоком.

Початкова внутрішньоk= 4;енна доза становить 300 мг (або 5 мг/кг), розчинена у 20 мл 5 % розчину д= ;екстрози (глюкози), ін’єкцію слід проводити швидко.

= 052;ожливе додаткове внутрішньоk= 4;енне введення 150 мг аміодарону (або 2,5 мг/кг), якщо фібрил= 03;ція шлуночків з = 73;ерігається.

= 053;е змішувати з іншими препаратамl= 0; в одному шприці.

= 055;едіатрична популяція.

Без&= #1087;ека та ефективнісm= 0;ь аміодарону = 91; дітей не визначені. Через вміст бензиловогl= 6; спирту аміодарон для внутріш = 85;ьовенного введення протипоказk= 2;ний у недоношениm= 3; та доношени = 93; новонароджk= 7;них дітей, немовлят та дітей віком до 3 років (див. розділи «Протипокаk= 9;ання» та «Особлив = 86;сті застосуванl= 5;я»).

Діти.= <= /span>

= 041;езпека та ефективнісm= 0;ь аміодарону для дітей на сьогодні не оцінювалисn= 3;, тому застос = 91;вання цього препарату дітям не рекомендуєm= 0;ься. Ампули аміодарону для ін’єкці = 81;ного введення містять бензиловий спирт. Існую= 090;ь повідомленl= 5;я про випадки = 083;етального синдрому задишки (гаспінг-син= 076;рому/gasping syndrome) у новонароджk= 7;них після внутрішньоk= 4;енного введення розчинів, як= 110; містять цей консервант. Симптоми цього ускладненнn= 3; включають раптову появу задишки, артеріальнl= 6;ї гіпотензії, брадикардіo= 1; та розвиток серцево-суд = 80;нного колапсу.

П= ;ередозуван = 85;я.

Не існує інформації щодо передозуваl= 5;ня аміодарону при внутрішньоk= 4;енному введе = 85;ні.

= 044;уже рідко повідомлялl= 0; про виникнення синусо= 074;ої бради = 82;ардії, шлуночковоo= 1; аритмії, особливо парокс= 080;змальної тахік = 72;рдії типу torsades de pointes = та ураження печінки.

Лікування повинне бут = 80; симптоматиm= 5;ним. З огляду на кінетичні властивостo= 0; препарату, рекомендуєm= 0;ься контроль функції серця протягом тривалого часу. А&#= 1084;іодарон і його метаболіти= не під= 076;аються діалізу.=

Побі= 095;ні реакції.

З боку імунної системи: = 072;нафілактич&= #1085;ий шок, кропив’янкk= 2;, існують повідомленl= 5;я щодо виникнення ангіоневроm= 0;ичного набряку (набряку Квінке).

З боку ендокринноo= 1; системи:

-      = порушеl= 5;ня з боку щитовидної залози: у разі відсутностo= 0; будь-яких клінічних ознак дисфункції щитовидної залози певн = 72; невідповідl= 5;ість рівнів гормонів щи = 90;овидної залози (підвищений рівень Т4, нормальний або дещо зменшений рівень Т3) не вимагає відміни препарату;=

-      = порушеl= 5;ня з боку щитов= 080;дної залози:

·      = &#= 1075;іпотиреоз проявляєтьl= 9;я класичними симптомами збільшення маси тіла, підвищеної чутливості до холоду, апатії, сонливості. Чітко вираж = 77;не підвищення рівня ТТГ підтверджуn= 8; цей діагноз. Нормальна функція щит = 86;видної залози зазвичай відновлюєтn= 0;ся поступово протягом 1-3 місяців після припинення лікування; відміна препарату н = 77; обов’язковk= 2;: якщо застос = 91;вання аміодарону має обґрунтоваl= 5;і показання, лікування можна продовжуваm= 0;и у комбінаці= 11; з замісною терапією гормонами щ = 80;товидної залози з використанl= 5;ям L-тироксину, підбираючи дозу залежн = 86; від рівня ТТГ;

·      = &#= 1075;іпертиреоз діагностувk= 2;ти значно важч = 77;, оскільки йо = 75;о симптоматиl= 2;а є менш вираженою (невелике бе= 079;причинне зменшення маси тіла, зниження ефективносm= 0;і антиангінаl= 3;ьної та/або антиа= 088;итмічної терапії). У пацієнтів літнього віку можуть виникати психічні симптоми аб = 86; прояви у вигляді тиреотоксиl= 2;озу. Діагноз підтверджуn= 8;ться вираженим зниженням рівня висок = 86;чутливого ТТГ. У цьому разі слід обов’язковl= 6; відмінити аміодарон, через 3-4 тижні після чого зазвичай починаєтьсn= 3; клінічне од = 91;жання. Потенційно летальні серйозні ви = 87;адки потребують невідкладнl= 6;го початку належного лікування.=

Якщо причиною дл= 03; занепокоєнl= 5;я є тиреотокс = 80;коз (як сам по собі, так і через його вплив на вразливу рівновагу міокарда), то з огляду на мінливу ефективнісm= 0;ь синтетичниm= 3; антитиреоїk= 6;них препаратів можна одноз = 85;ачно рекомендувk= 2;ти лікування кортикостеl= 8;оїдами (1 мг/кг) упродовж досить тривалого періоду (3 місяці). Повідомлялl= 0; про випадки гіпертиреоk= 9;у, що виникали упродовж кількох міс= 03;ців після відміни аміодарону;

-      = синдром неадекватнl= 6;ї секреції антидіуретl= 0;чного гормону (СНАДГ).

З боку нервової системи: = 076;оброякісна внутрішньоm= 5;ерепна гіпертензіn= 3; (псевдопухл = 80;на мозку), головний біль.

З боку серця= ;: брадикардo= 0;я; в окремих випадках повідомлялl= 0; про виражен = 91; брадикардіn= 2; та, у поодино&#= 1082;их випадках, пр= 086; зупинку синусового вузла, особливо у пацієнтів л= 10;тнього віку. Проаритмічl= 5;ий ефект. Пароксиk= 9;мальна шлуночкова тахіка= 088;дія типу torsades de pointes.<= /span>

З боку судин= ;: зазвичай помірна та нетривала артеріальнk= 2; гіпотензія; тя= 078;ка артеріальнk= 2; гіпотензія або судинни = 81; колапс можуть виникнути п = 88;и передозуваl= 5;ні або після надто швидк = 86;го введення; припливи.=

З боку дихальної системи, органів грудної клі = 90;ки та середостінl= 5;я: бронхос&= #1087;азм та/або апное у пацієнтів із тяжкою дихальною недостатніl= 9;тю, особливо у х= 074;орих на бронхіальнm= 1; астму; інтерстиціk= 2;льна пневмопатіn= 3;; гострий респіраторl= 5;ий дистрес-син = 76;ром, в окремих випадках із летальним наслідком, і= 085;оді у ранньому післяопераm= 4;ійному періоді (можлива взаємодія з високими дозами кисн= 02;). У разі виникнення цієї побічної реакції слі = 76; розглянути можливість відміни аміодарону та з’ясуват = 80; доцільністn= 0; призначеннn= 3; кортикостеl= 8;оїдів (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»).

З боку печінки та жовчовивідl= 5;их шляхів:

-&nb= sp;      зазв&= #1080;чай помірне та ізольоване підвищення рівнів трансамінаk= 9; (у 1,5–3 рази вищ = 77; норми) на початку лікування, яке зникало після зменшення дози препар = 72;ту або навіть спонтанно;

-&nb= sp;      гост&= #1088;е ураження печінки зі значним підвищенняl= 4; рівня трансамінаk= 9; у сироватці крові та/або з жовтянице= 02;, включаючи печінкову недостатніl= 9;ть, іноді летальну (див. розділ «Особливосm= 0;і застосуванl= 5;я»), що вимагає відміни препарату;

-&nb= sp;      хрон&= #1110;чне ураження печінки, яке вимагає три = 74;алого лікування. Гістологічl= 5;і зміни відпо = 74;ідають картині псевдоалкоk= 5;ольного гепатиту аб = 86; цирозу печінки. Оскільки кл= 10;нічні та лабораторнo= 0; ознаки не чітко вираж = 77;ні (варіабельн = 72; гепатомегаl= 3;ія, підвищення рівнів тран = 89;аміназ в крові у 1,5-5 разів від норми), показаний регулярний моніторинг печінки.

= 059; разі підвищення рівнів трансамінаk= 9; у крові, навіть помірного, щ= 086; виникає після прийо = 84;у препарату протягом більш ніж 6 місяців, нео= 073;хідно запідозритl= 0; розвиток хронічного = 91;раження печінки. Ці клінічні та біологічні порушення зазвичай зникають після припи = 85;ення лікування. Повідомлялl= 0; про декільк = 72; необоротниm= 3; випадків таких змін.

З боку шлунково-ки = 96;кового тракту: нудота, панк= 088;еатит/гостр= ий панкреатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: = 085;адмірне потовиділеl= 5;ня, ало&= #1087;еція, екзема; тяжк= 110;, іноді летальні шкірні реакції, так= 110; як токсични = 81; епідермальl= 5;ий некроліз (синдром Лайєлла) та синдром Стівенса-Дж = 86;нсона; бульозний дерматит; DRESS-с = 80;ндром (медикамент = 86;зне висипання з еозинофіліn= 8;ю та системни = 84;и симптомами).

З боку скелетно-мя = 79;ової та сполучно= 11; тканин: біль у спині, біль у ділянці попереку.

Загальні розлади та порушення у місці введення: можлива запальна ре = 72;кція, зокрема флебіт поверхневиm= 3; вен, у разі введення безпосередl= 5;ьо у периферичнm= 1; вену; реакці= 111; у місці введення, включаючи біль, еритему, некроз, набряк, екст= 088;авазацію, утворення інфільтратm= 1;, запалення, ф= 083;ебіт, тромбофлебo= 0;т.

З боку крові та лімфатичноo= 1; системи: = 085;ейтропенія, агранулоциm= 0;оз.

З боку психіки: = 089;тан сплутаностo= 0; свідомості, марення, гал= 102;цинація.

З боку репродуктиk= 4;ної системи та молочних за = 83;оз: втрата лібідо.

При виникненні тяжких побічних ефектів лік = 91;вання слід припинити.=

Термін придатностo= 0;.

2 роки.

У= мови зберігання.

= 047;берігати при температурo= 0; не вище 25 °= 057; в оригінальнo= 0;й упаковці дл= 03; захисту від = 076;ії світла.

Збер= ;ігати в недоступноl= 4;у для дітей місці.

Несумісні&#= 1089;ть.

Не розводити препарат ізотонічниl= 4; розчином натрію хлориду, оскільки можливе утв = 86;рення преципітатm= 1;. Не змішуват = 80; з іншими препаратамl= 0;, крім зазначених = 91; розділі «Спосіб застосуванl= 5;я та дози».

Упаковl= 2;а.

По 3 мл розчину для ін’єкцій в ампулі, 5 ампул у картонній коробці.

Категоl= 8;ія відпуску.

За рецептом.=

Виl= 8;обник.

КРКА, д.д., Ново место/KRKA, d.d., Novo mesto.

= 052;ісцезнаход&= #1078;ення виробника т = 72; адреса місц= 03; провадженнn= 3; його діяльності.

= 064;мар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.