ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосува= ння лікарського засобу

<= /span>

ПЕНТАЛГІ�= � ІС^®

<= /span>

Склад:

діючі речовини: метамізол натрію моногідрат, парацета= мол, кофеїн-бензоат натрію, фенобарбітал, кодеїну фосфат гемігідрат;=

1 таблетка= містить метамізолу натрію моно�= �ідрату 300 мг, парацетамолу 200 мг, кофеїн-бензоату натрі= ю 50 мг (у перерахунку на кофеїн 20 мг), фенобарбіталу 10 мг, кодеїну фосфату г= емігідрату 9,5 мг (у перерахунку на кодеїну основу 7 мг);

допом�= �жні речовини: крох�= �аль картопляний, желатин, кальцію стеарат.

Лікарська форма.= �= �аблетки.

Ос= новні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або білого з жовтуватим відтінком= кольору, плоскоциліндричної форми, з фаскою. На одній поверхні таблетки нанес�= �ний товарний знак підприємства, на другій поверхні таблетки – риска.

Фармакотерапевт= ична група.

Аналгетики. Інші аналгетики та антипір= етики. Піразолони. Метамізол натрію, комбінації з психолептиками.

Код АТХ N02B B72.

Фармакологічн�= � властивості.

�= �армакодинаміка.

Комбінований лікарськи�= � засіб, який чинить знеболювальну, жарознижувальну та проти�= �апальну дію.

Метамізол натрію ‒ похі= дна речовина піразолону, належить до нестероїдних протизапальних= засобів. Має аналгетичні та антипіретичні властивості, чинить спазм�= �літичну дію на гладку мускулатуру жовчних і сечовивідних шляхів, мускулату= ру матки.

Парацетамол= – ненаркотичний аналгетик, блокує циклооксигеназу (ЦОГ) п= ереважно у центральній нервовій системі (ЦНС), �= �пливає на центри болю та терморегуляції, чинить аналгетичну та жа= рознижувальну дію.

Кофеїн стимулює психомо= торні центри головного мозку, чинить аналептичну дію, полегшує п= роникнення аналгетиків крізь гематоенцефалічний бар’єр, запобігає ко= лапсу, збуджуючи судиноруховий центр, усуває седативні ефекти інших компонент�= �в лікарського засобу.

Фенобарбітал у складі л�= �карського засобу чинить седативну, спазмолітичну та міорелаксую�= �у дію, потенціює активність аналгетичних компонентів.

Кодеїн – нарк�= �тичний аналгетичний засіб, ефекти якого подібні= до ефектів морфіну, проте зі значно сл= абшою аналгетичною дією і більш м’яким седати�= �ним ефектом. Кодеїн є слабким аналге�= �иком центральної дії. Кодеїн чинить свою дію, взаємодіючи з μ-о�= �іоїдними рецепторами, хоча він має з ними низьку спорідненість, знеболювальний еф�= �кт кодеїну обумовлений його перетворенням у мор�= �ін. Показано, що кодеїн, особливо у комбінації з іншими аналгетиками, та�= �ими як парацетамол, ефективний у лікуванні гострого н�= �цицептивного болю. Кодеїн зменшує збудливість кашльового ц�= �нтру. У невеликих дозах не спричиняє пригнічення дихального центру, не порушу= є функцію миготливого епітелію і не зменшує бронхіальну секрецію.

�= �армакокінетика.

Метамізол на= трію добре та швидко абсорбується у шлунково-кишковом�= � тракті (ШКТ). У стінках кишечнику гідролізуєть= ся з утворенням активного метаболіту; незмінений метамізол у крові= відсутній. Зв’язок активного метаболіту з білками плазми крові – 50–60 %. Терапевтична дія роз�= �ивається через 20–40 хвилин після п= рийому внутрішньо та досягає максимуму через 2 години. Мет�= �болізується у печінці, виводиться нирками.

Парацетамол швидко абсо= рбується у ШКТ, зв’язується з білками плазми. Пер�= �од напіввиведення з плазми становить 1= –4 години. Метаболізується у печінці з утворенням глюкуроніду та сульфату парацетамолу. Ви= водиться нирками головним чином у вигляді продуктів ко= н’югації, менш ніж 5 % екскретується у незміненому вигляд�= �.

Кофеїн добре абсорбуєть= ся вздовж усього кишечнику. Метаболізується у печінці. Виводиться з �= �ечею (10 % у незміненому вигляді).

Фенобарбітал повільно, �= �ле практично повністю абсорбується у ШКТ (80 %) та рівномірно розподіляється в органах і тканинах організму. Проникає = крізь гістогематичні бар’єри та в грудне молоко. Добре проникає крізь п= лаценту. Фенобарбітал майже на 45 % зв’язується з білками плазми крові= . Максимальна концентрація в крові спостерігається через 1‒2 години після п�= �ийому. Ефект настає протягом 30‒60 хвилин. Метаболізується у печінці, індукує мікро= сомальні ферменти печінки. З організму виводиться повільно, що створює передумо= ви для кумуляції фенобарбіталу. Період напіввиведення стано= вить 2–4 доби. Виводить�= �я нирками у вигляді неактивних метаболітів, до 25 % дози – у= незміненому вигляді. Екскреція незміненого фенобарбіталу нир= ками залежить від pH сечі і може підвищува= тися у лужному середовищі.

Кодеїн та його солі швид= ко абсорбуються у ШКТ. При застосуванні внутрішньо максимальна= концентрація кодеїну у плазмі крові досягається протягом 1 години. Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко прон�= �кає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у жировій тканині та меншо= ю мірою – у тканинах з високим рівнем перфузії (легенях, пе�= �інці, нирках та селезінці). Періо�= � напіввиведення з плазми крові становить 3–4 години. Співвідношення сили аналгет�= �чного ефекту при пероральному застосуванні / внутрішньом’язовому введ= енні становить приблизно 1 : 1,5. Метаболізується О- і N-деметилю= ванням у печінці з утворенням морфіну та норкодеїну. Кодеїн та його мет= аболіти екскретуються нирками, переважно у вигляді кон’югатів із глюку�= �оновою кислотою. Більшість продуктів екскреції вив�= �диться з сечею протягом 6 годин і до 86 % дози виводитьс= я з організму протягом 24 годин. Близько 70 % дози виводиться у вигляді в= ільного кодеїну, 10 % – у вигляді вільного та кон’югованого �= �орфіну і ще 10 % – у вигляді вільного або кон’югованого= норкодеїну. Тільки сліди продуктів екскреції = виявляються у фекалі�= �х.

Клінічні характ�= �ристики.

Показання.

Виражений больов�= �й синдром різного генезу (біль у суглобах, м’язах, радикулі= т, менструальний біль, невралгії, головний та зубний біль, мігрень). Застуд�= �і та пропасні стани, що супроводжуються больовими симптомами та= запаленнями.

Лік= арський засіб показаний до застосування дітям ві= ком від 12 років для лікування гострого помірного болю, я= кий не полегшується іншими знеболювальними засобами, такими = як парацетамол або ібупрофен (як монопрепаратами).

Протипоказання.

Підвищена чутл= ивість до кодеїну або інших опіоїдних аналгетиків, до кофеїну або інших похідни�= � ксантинів (теофілін, теобромін), до = похідних піразолону або до = будь-якого з компонентів лікарського засобу; період після операції на жовчовивідних шляхах, <= span style=3D'mso-bidi-font-weight:bold'>виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки = у стадії загострення; стани, при яких інгіб�= �вання перистальтики слід уникати чи при яких розвивається зд�= �ття живота; ризик паралітичної непрохідності кишечнику, хронічний запо�= �, виражені порушення функції нирок та/або печінки,= вроджена гіпербілірубінемія (у тому числі синдром Жильбера), гостри�= � панкреатит, цукровий діабет, гіпертиреоз, гостра респіраторна депресія, респіраторні = захворювання із задишкою, обструктивни�= � синдромом, бронхіальна астма (не= слід застосовувати опіоїди під час астматичного нападу); органічні захворювання серцево-судинної системи (у тому числі атеросклероз), деко�= �пенсована серцева недостатність, ішеміч= на хвороба серця, гострий інфаркт міокарда, = порушення серцевого ритму, підвищений артеріальний тиск, виражена артеріальна = гіпотензія, схильність до спазму судин, тромбоз, тромбофлебіт, захворювання кров= і (зокрема агранулоцитоз, лейкопенія, цит= остатична нейтропенія, інфекційна нейтропенія, тро= мбоцитопенія, виражена анемія, гемолітич= на анемія), дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрог= енази, порфірія, міастенія, глаукома, черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються під�= �ищеним внутрішньочерепним тиском (на додаток до ризику респіраторної депресі�= � та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив на зіничн�= � реакцію та інші вітальні реакції при оцінці неврологічного стату�= �у); депресія, депре�= �ивні розлади зі схильністю хворого до суїцидальної пове�= �інки, стани підвищеного збудження, порушення сну (у тому числі безсоння), епі= лепсія; алкогольна, наркотична, медикаме�= �тозна залежність (у тому числі в анамнезі); стан алкогольного сп’яніння<= /span>.

Застосування лікарського за�= �обу протипоказане, якщо є підозра на гостру хірургічну патологію у пацієнта, до встановлення ді�= �гнозу.

Застосува= ння лікарського засобу протипоказане таким �= �рупам пацієнтів:

– дітям віком до 12 років;=

– дітям віком від 12 = до 18 років, яким проводять тонзилектомію та/а�= �о аденоїдектомію задля запобігання виникненню обструктивного апное під час = сну;

– дітям віком від 12 до 18 років зі скомпрометовано= ю дихальною функцією;

– жінкам у період вагітності або годування груддю= ;

– пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6;<= o:p>

– пацієнтам літнього віку.

Не застосовувати супутньо з β-адренобл= окаторами, трициклічними антидепресантами, інгібіторами моноамін= оксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібітор= ів МАО.

Взаємодія з іншими лікарськими засоба�= �и та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з м�= �тамізолом натрію

Не слід застосовувати метамізол натрі�= � одночасно з рентгеноконтрастними речовинами, колоїдними кровозамінниками= та пеніциліном. Метамізол натрію посилює дію пероральних цукрозниж= увальних лікарських засоб= ів, непрямих коагулянтів, глюкокортикостероїдів, інд�= �метацину, фенітоїну, ібупрофену шляхом витісн�= �ння їх зі зв’язку з білками крові. Метамізол = натрію може індукувати ферменти метаболічних шляхів, включаючи CYP2B6 та CYP3A4. О= дночасне застосування метамізолу натрію з б�= �пропіоном, ефавірензом, метадоном, вальпроатом, цик�= �оспорином, такролімусом та сертраліном може= спричинити зменшення плазмової концентра�= �ії цих лікарських засобів, що потенційно може призвести до = послаблення їхнього тера�= �евтичного ефекту. Таким чином, рекомендується бути = обережними у разі �= �дночасного заст�= �сування мета�= �ізолу натрію= з інш= ими лікарськими засобами; клінічну відповідь та/або рівні лік�= �рських засобів у плазм= і крові слід контролювати = у разі необ�= �ідності.

Метамізол натрію посилює седативну ді�= � алкоголю. При одночасн�= �му застосуванні метамізолу натрію з діуретиками (фуросемід) <= span style=3D'mso-fareast-font-family: SimSun;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold;mso-bidi-font-style:i= talic'>можливе зниження діуретичного ефекту. Мієлотоксичні лікарськ�= � засоби спричиняють посилення гематотоксичності. Сарколізин= , тіамазол, лікарські= засоби, які п�= �игнічують активність кісткового мозку (зокрема пре= парати золота), пр= и застосуванні з метамізолом натрію збільшують ймовірність гематотоксич= ності, у тому ч= ислі розвитку лейкопенії. Метамізол натрію у високих дозах мож= е спричинити збільшення концентрації метотрексату у плазмі кров�= � та посилення його токсичних ефектів (насамперед на ШКТ і систему кровотворен�= �я). При супутньому застосуванні метамізолу натрію з іншими нестероїд= ними протизапальними лікарськими засобами (НПЗЗ) потенціюється їх знеболю�= �альна та жарознижувальна дія та збільшується ймовірність адитивних побі= чних ефектів. Побічні реакції, пов’язані із застосуванням метамізолу н= атрію, посилюються при одночасному застосуванні з іншими ненаркотичними ан�= �лгетиками, трициклічними антидепресант�= �ми, гормональними контрацептивами та алопур= инолом. Застосування метамізолу натрію у комбінації з хлорпрома= зином або іншими похідними фенотіазину може призвести до розвитку вираженої гіпотер�= �ії. Знеболювальну дію �= �етамізолу натрію посилюють седативні засоби, транквілізатори (діазепам, триме�= �озин тощо). У разі одночасного застосування ефективніс�= �ь метамізолу натрію зменшують= фенілбутазон, глютетимі= д, барбітурати та інші індуктори мікросомальних ферментів печі= нки, посилюють – кодеїн, блокатори= Н₂-гістамінових рецепторів, пропранолол.

Взаємодії, пов’язані з парац= етамолом

Швидкість абсорбції парацетамолу може= збільшуватися при застосуванні з метокл= опрамідом або домперидоном і зменшуватися при заст= осуванні з холестираміном. Холестирамін не слід застосовувати протягом однієї го= дини після прийому парацетамолу.

Лікарські засоби, які індукують мікрос= омальні ферменти, такі як протисудомні препарати та оральні стеро�= �дні контрацептиви, можуть прискорювати �= �етаболізм парацетамолу і спричиняти зниження конц�= �нтрації парацетамолу в плазмі крові та з= більшення швидкості його елімінації. Барбітурати з= меншують жарознижувальний ефект парацетамолу. Лікарські засоби, які стим�= �люють активність мікросомальних ферментів, зокрема барбітурати, та алког�= �ль можуть підвищувати гепатотоксичність парацетамолу, особлив= о у разі прийому токсичних доз. При одночасному застосуванні парацетамолу з= гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив лікарських засобів на пе= чінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує = ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.

Пробенецид ін�= �ібує зв’язування парацетамолу з глюкуроновою кислотою, що= призводить до зменше�= �ня кліренсу парацетамолу на 50 %, тому при одночасному застосуванні дозу парацетам= олу слід знизити.<= /span>

Парацетамол може знижувати біодоступн= ість ламотриджину зі зменшенням його ефективності через індукцію метаболізму= лікарського засобу в печінці.

При одночасному прийомі парацетамолу �= � зидовудину підвищується ризик розвитку нейтропенії.

Парацетамол може впливати на період на= піввиведення хлорамфеніколу. Клінічна значущість цих даних = не з’ясована. При супутньому застосуванні парацетамолу з �= �лорамфеніколом не потрібно проводит= и рутинний моніторинг стану пацієнта, але �= �лід враховувати цю потенційну взаємодію, особливо у пацієнтів, які недо= статньо харчуються.

Рекомендується з обережністю признача= ти парацетамол одночасно з флуклоксациліном, оскільки такий прийом = асоціюється з метаболічним ацидозом із високою аніонною різницею, особливо у па�= �ієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Антикоагулянтний ефект варфарину та і�= �ших кумаринів може посилитися з підви= щенням ризику кровотечі при довготривалому регулярному щоденному застосуванні з па�= �ацетамолом; періодичний прийом не виявляє значного ефекту.

Парацетамол знижує ефективність діуре= тиків.

Не застосовувати одночасно з алкоголе�= �.

Взаємодії, пов’язані з к�= �феїном

У разі од�= �очасного застосування кофеїну з:

‒ прот= исудомними лікарськими засобами [барбітуратами (у т�= �му числі пентобарбіталом, примідоном), похідними гідантоїну (особливо фенітоїн�= �м)] – прискорення метаболізму та збільшення кліренсу кофеїну;

‒ флув= оксаміном, мексилетином – підвищення концентрації = кофеїну в плазмі крові;

‒ ніко= тином – пришвидшення виведення кофеїну;

‒ кето= коназолом, дисульфірамом, ципрофлоксацином, норфло�= �сацином, еноксацином, піпемідиновою кислотою ‒ уповільнення виведення кофеї= ну та збільшення його концентрації в пла�= �мі крові;

‒ мето= ксаленом – уповільнення виведення кофеїну з можлив�= �м посиленням його ефекту та розвитком токсичної дії;

‒ циме= тидином, гормональними контрацептивами, ізоніази= дом – посилення дії кофеїну;

‒ β-ад�= �еноблокаторами ‒ взаємне зниження терапевтичних ефекті= в лікарських засобів (див. розділ «Протипоказання»);

‒ опіо= їдними аналгетиками, анксіолітиками (у тому числі діазепамом)= , снодійними і седативними засобами – зниження ефекту лікарських з�= �собів;

‒ ерго= таміном – підвищення абсорбції ерготаміну з ШКТ;

‒ клоз= апіном – підвищення концентрації клозапіну в пла�= �мі крові;

‒ преп= аратами кальцію – зниження абсорбції лікарських= засобів;

‒ теоф= іліном та іншими похідними ксантинів – зниження к�= �іренсу лікарських засобів, збільшення ризику адитивних фармакодинамічних і то�= �сичних ефектів;

‒ препаратами літію – підвищення кліренсу літію (одноч= асне застосування не рекомендується);<= /o:p>

‒ α- та β-адреноміметиками (у тому числі фенілпроп= аноламіном), психостимулюючими зас�= �бами, тиреотропними засобами, аналгетиками-антипіретиками –= посилення ефекту лікарських засобів;<= /o:p>

‒ серц= евими глікозидами – посилення дії та підвищен�= �я токсичності серцевих глікозидів;

‒ інгі= біторами МАО, фуразолідоном, прокарбазином і селегілі�= �ом ‒ можливий розвиток небезпечних серцевих аритмій або вираженого підвище�= �ня артеріального тиску.

Кофеїн мо= же посилювати тахікардіальний ефект деяких деконгеста= нтів.

Кофеїн мо= же впливати на ефекти ідроциламіду.

Кофеїн є антагоністом з�= �собів для наркозу, транквілізаторів та інших лікарських за�= �обів, які пригнічують ЦНС, конкурентним антагоністом препарат= ів аденозину.

Одночасн�= � застосування з лікарським засобом Пенталгін ІС^® інших лік�= �рських засобів, які містять кофеїн, чи супутнє вживання кофе�= �новмісних напоїв може призвести до надмірної стимуляції ЦНС. Пацієнтам слід= уникати надмірного вживання кави або чаю.

Взаємодії, пов’язані з ф�= �нобарбіталом

Фенобарбітал індукує ферменти печінки= і таким чином може прискорювати метаболізм деяких лікарських засобів, як= і метаболізуються за участю цих ферменті= в [включаючи парацетамол, саліцилати, непр�= �мі антикоагулянти, серцеві глікозиди (дигітоксин), протимікробні (хлорамфенік�= �л, доксициклін, метронідазол, рифампіцин, сульфаніламід), противірусні= , протигрибкові (гризеофульвін, ітраконазол), протиепілептичні (протисуд= омні), психотропні (трициклічні антидепресанти), гормональні (естрогени, = прогестогени, кортикостероїди, тиреоїдні гормони), імуносупресивні (глю�= �окортикостероїди, циклоспорин, цитостатики), антиаритмічні, антигіперте= нзивні (β-адреноблокатори, блокатори кальцієвих каналів), пероральні цукрозни= жувальні лікарські засоби тощо]. Можливий вплив фенобарбіталу на концентрацію фен�= �тоїну, карбамазепіну та клоназепаму в крові. Фенобарбітал м= оже прискорювати метаболізм пероральних контрацептивів, �= �о призводить до втрати їхнього ефекту. Фенобарбітал підвищує токсичність метотрексату. Ф= енобарбітал посилює дію аналгетиків, анестетиків, нейролептиків, транквіліза�= �орів. У разі супутнього застосування фенобарбіталу з іншими лікарськими засо�= �ами, які пригнічують ЦНС, можлив= е взаємне посилення дії (седативно-снодійного �= �фекту), що може супроводжуватися пригніченням дихання. Алкоголь посилює д= ію фенобарбіталу і може збільшувати його токсичність. Лікарські засоби, які м= ають властивості кислот (аскорбінова кислота, хлорид амонію), та препарати, що �= �істять вальпроєву кислоту, посилюють дію барбітуратів. Стан пацієнтів, які одн= очасно отримують лікування вальпроатом та фенобарбіталом, слід контролювати на �= �аявність ознак гіперамоніємії. У половині зареєстрованих випадків гіпера= моніємія протікала безсимптомно і не обов’язково призводила до енцефалопаті�= �. Інгібітори М�= �О (у тому числі фуразолідон, прокарбазин, сел�= �гілін) пролонгують ефект фенобарбіталу. Рифампіцин може знижу= вати ефект фенобарбіталу. При застосуван= ні у комбінації з препаратами золота зб�= �льшується ризик ураження нирок. При тривалому одночасному застосуванні з НП�= �З існує ризик утворення виразки шлунка та кровотечі. Одночасне застосування фен= обарбіталу разом із зидовудином посилює токсичність обох лікарських засобів.

Взаємодії, пов’язані з к�= �деїном

Повідомляли про випадки серотоніновог= о синдрому (включаючи змінений психічний стан, розлади вегетативної нер= вової системи та нервово-м’язові поруше�= �ня) у пацієнтів, які приймали опіоїди, особли= во при одночасному застосуванні з іншими серотонінергічними лікарськими з= асобами (включаючи селективні інгібітори = зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗ�= �), інгібітори зворотног�= � захоплення серотоніну та норадреналіну= (ІЗЗСН), трициклічні антидепресанти, інгібітори МАО, див. розд= іл «Протипоказання»). Не слід застосовувати кодеїн у комбінації з інгі= біторами МАО або протягом 2 тижнів після припинення їх= застосування. Застосування інгібіт= орів MAO у комбінації з петидином було пов’язане = з тяжким збудженням/пригніченням ЦНС (включаючи артеріальну гіпертензію / = артеріальну гіпотензію). Незважаючи на те, що такі явища не бул= о задокументовано у разі застосування кодеїну, не виключено, що по= дібна взаємодія може відбутися (див. розділ «Особливос�= �і застосування»).

Кодеїн посилює ефекти де= пресантів ЦНС. При одночасному застосуванні кодеїну з алкоголем можлив�= � посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та його пригнічувально�= �о впливу на дихальну діяльність; з анестетиками (у= тому числі натрію окси�= �утиратом), антигістамінними засоб�= �ми із седативними властивостями – можливе посилення де�= �ресії ЦНС та/або пригнічення дихання, та/або посилення ар�= �еріальної гіпотензії; з нейролептиками (у тому числі фенотіазиновими транквілізаторами) – посилення сед�= �тивного та гіпотензивного ефектів; з седативними і снодійними засобами –= посилення седативного ефекту, підвищення ризику пригнічення дихання.

Застосува�= �ня опіоїдів у комбінації із седативними лікарськими з�= �собами, такими як бензодіазепіни або пре= парати з дією, подібною до дії бензодіазепінів, �= �ідвищує ризик седації, пригнічення дихання, ком= и або летального наслідку через посилення пригнічувальної дії на Ц= НС. Дози лікарських засобів та тривалість супутнього лікування слід об�= �ежити (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування кодеїну у к= омбінації з антигіпертензивними засобами може посилити гіпотензивну д�= �ю.

Кодеїн уповільнює абсор�= �цію мексилетину, що призводить до зниження антиаритмічного �= �фекту останнього. При одночасному засто�= �уванні кодеїну та хінідину аналгетична дія коде= їну, ймовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його �= �етаболізм.

При застосуванні кодеїну у великих доз= ах дія серцевих глікозидів (дигоксин та інші) може посилюватися.

При застосуванні кодеїн�= � у комбінації із хлорамфеніколом можливе підвищення концентрації кодеїну= у плазмі крові через інгібування його метаболізму; з ненаркотичними аналгетик�= �ми – посилення аналгетичної дії; із противиразковими лікарськими засобами �= � циметидин= може пригнічувати метаболізм кодеїну, що приз= водить до підвищення концентрації остан�= �ього у плазмі кр�= �ві.=

При одночасному застосу�= �анні кодеїну з протидіарейними засобами, антихолінергічними засобами (н= априклад, атропіном) або лікарськими зас�= �бами з дією, подібною до дії антихолінергічни�= � засобів, підвищується ризик розвитку тя= жкого запору, який може призвести до паралітич�= �ої кишкової непрохідності та/або до затр= имки сечі.

Кодеїн ант�= �гонізує дію цизаприду, метоклопраміду та домперидон�= � на перистальтику ШКТ.

Слід уникати премедикац�= �ї опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксац= ину у плазмі крові.

При застосуванні з ритон= авіром можливе підвищення концентрації опіоїдних аналгетиків (зок�= �ема кодеїну) у плазмі крові.

Трицикліч= ні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти оп�= �оїдних аналгетиків.

Застосування кодеїну у комбінації з оп= іоїдними антагоністами (наприклад, бупренорфіном, налоксоном, налтрексоном)= може приско рити розвиток синдром�= � відміни.

Застосува= ння опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації= вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також �= �епатобіліарній візуалізації при застосуванні Techne= tium Tc 99m Disofenin, оскільки опіоїдна терапія може спри= чинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.=

Особливості застосування.

= Не зас�= �осовувати лікарський засіб для зняття гострого бол= ю у животі (до з’ясування причини).<= /i> Оскільки метамізол натрію має проти= запальні та знеболювальні властивості, він мож�= � маскувати ознаки інфекції, симптоми неінфекційних захвор�= �вань і ускладнень з больовим синдромом, що може ускладнювати їх діагн�= �стику.

Ризик медикаментозного ураження печінки=

Повідомля= ли про випадки гострого гепатиту, = переважно гепатоцелюлярного характеру, у пацієнтів, які приймали метамізол на= трію, прояви якого з’являлися у період від декількох днів до кількох міс�= �ців після початку лікування препаратом. Симптоми включали підвищенн�= � рівнів печінкових ферментів у сироватці крові, з жовтяницею або без неї= , часто в контексті реакцій гіперчутливості до інших лікарських зас�= �бів (наприклад, висипів на шкірі, дискраз= ії крові, лихоманки та еозинофілії) або у су�= �роводі проявів аутоімунного гепатиту. Біль�= �ість пацієнтів одужали після відміни лікуван�= �я метамізолом натрію= ; одна= к відомо = про пооди= нокі випа�= �ки прог�= �есування печінкової недостатності аж до виникнення необхідності трансплантації печі�= �ки.

Механізм розвитку ураження печінки, індукованого = метамізолом натрію, чітко не з’ясований, але наявні дані свідчать про= імуноалергічний механізм.

Пацієнтів потрібно проінструктувати щодо = необхідності повідомити лікаря про появу симптомів, що вказують на ураження пе= чінки. Якщо є підозр�= � на ураження печінки, пацієнтам слід припинити прийом мета= мізолу натрію; у пацієнтів потр�= �бно оцінити показники функціонального стану печінки.=

Випадки ураження печінки під час лікування метам= ізолом натрію є дуже рідкісними, але точн= у частоту розвитку цієї побічної реакції н= еможливо розрахувати. У деяких пацієнтів спостеріга= ли рецидиви ураження печінки після повторного застосування м�= �тамізолу натрію. Якщо у пацієнта раніше вже виникало ураження печінки під час лі�= �ування метамізолом натрію і не було встановлено інших причин ураження печінки, не слід повторно застосов= увати лікарські засоби, що містять метамізол натрію.

&nb= sp;

При застосув�= �нні метамізолу натрію можливий розвиток агранулоцитозу= . У зв’язку з цим пацієнтів слід попередити до початку лікування, що = при появі без видимої причини ознобу, гарячки, болю у = горлі, утрудненого ковтання, кровоточивості ясен, при зблід�= �енні шкірних покривів, астенії, при розвитку вагініту або проктиту, появі ви�= �ипів на шкірі та слизових оболонках слід негайно припинити застосування лік�= �рського засобу та звернутися до лікаря.

У пацієнт�= �в із захворюваннями печінки збільшується ризик гепатотоксич= ної дії парацетамолу. Ризик передозування лікарського засобу вищий �= � пацієнтів з нециротичним алкогольним ураженням печінки.

З особлив�= �ю обережністю слід застосовувати парацета= мол пацієнтам зі зневодненням, дефіцитом глутатіону, хронічною недостатністю хар�= �ування, порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації, ШКФ ≤= 50 мл/хв), порушенням функції печінки (див. розділ «Протипоказ�= �ння»), пацієнтам з масою тіла < 50 к�= �, у разі супутнього застосування лікарськ�= �х засобів, які впливають на функцію печінки.

Відомо про випадки порушення функції п= ечінки / печінкової недостатності у пацієнтів з дефіцитом глутатіону.

У пацієнт�= �в зі зниженим рівнем глутатіону (зокрема з тя�= �кими інфекціями, такими як сепсис) при прийомі парацетамолу підвищується ризик= виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глиб�= �ке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід не�= �айно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.

Рекомендується з обережністю застосов= увати парацетамол одночасно з флуклоксациліном через підвищений ризик= метаболічного ацидозу із високою аніонною різницею, особливо пацієнтам із= сепсисом, недостатністю харчува�= �ня та іншими станами, асоційованими з дефіцитом глутатіону,= а також пацієнтам, які приймають максимальну добову дозу парацетамолу. Сл= ід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, включаючи контроль рівня 5-окс= опроліну у сечі.

Лікарський засіб слід з обережністю пр= изначати пацієнтам з артритами легкої форми, які приймають аналгетики кожен де�= �ь, та пацієнтам, які застосовують варфар= ин або подібні препарати, які мають антикоагуля= нтний ефект.

Застосува= ння лікарського засобу під час гострого напа= ду астми протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). У хворих на атопічну бронхіальну ас�= �му і поліноз існує підвищений ризик роз�= �итку реакцій гіперчутливості. Лікарський засіб слід п= риймати з обережністю при підвищеній чутливості до аналгетиків та НПЗЗ, у разі= наявності алергічних захворювань, у = тому числі в анамнез= і (у зв’язку з підвищеним ризиком розвитку анафілактич= ного шоку у цієї категорії пацієнтів).<= /o:p>

З обережністю слід застосовувати ліка�= �ський засіб при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки у стадії= ремісії, при порушеннях функції печінки та нирок (див. розділ «Протипоказ= ання»), захворюваннях щитовидної залози (у тому числі гіпотиреозі, див. роз= діл «Протипоказання»), захворюваннях сечовивідних шляхів, при гіперкінезах, х�= �онічних інфекціях дихальних шляхів, при пневмонії, порушеннях дихальної функ= ції, гострій інтоксикації лікарськими засобами, при лікуванні цитостатичними л= ікарськими засобами (тільки під контролем л= ікаря). Потрібно �= �низити дозу лікарського засобу ослабленим пацієнтам, пацієнтам з= артеріальною гіпотензією (див. розділ «Протипоказання»), гіпертрофією передмі�= �урової залози, гіпофунк�= �ією/недостатністю надниркових залоз (наприклад, хв= оробою Аддісона), запальними захворюваннями киш= ечника, включаючи неспецифічн�= �й виразковий коліт та хворобу Крона (кодеїн знижує перистал= ьтику, підвищує тонус і сегментацію кишечника та може підвищува�= �и тиск у товстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), зі стриктурою уретри, = судомними станами, пацієнтам у шоковому стані. Слід знизити дозу лікарського зас�= �бу для пацієнтів із нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказан= ня»). Потрібно з обережністю застосовува�= �и лікарський засіб пацієнтам із за�= �ворюваннями нирок в анамнезі (пієлонефрит, гломеруло�= �ефрит), пацієнтам= , які нещодавно перенесли хірургічні втручанн= я на кишечнику (через можливе зниження моторики ШКТ) або сечовивідних шляхах (та= кі пацієнти більш схильні до затримки сеч�= �випускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфін= ктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Слід з обережністю призначати л= ікарський засіб пацієнтам з феохромоц= итомою (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламінів шляхом індукції вивільнен= ня ендогенного гістаміну). Пацієнтам із захворюва= ннями жовчовивідних шляхів (зокрема жовчнокам’ян�= �ю хворобою) слід уникати застосування опіоїдних= аналгетиків або застосовувати їх у комб�= �нації зі спазмолітиками.

Лікарськи= й засіб потрібно призначати з обережністю паціє�= �там, стан яких може погіршитися внаслідок прийому опіоїдів, та пацієнтам= , які приймають депресанти ЦНС.<= /p>
Ризик розвитку серотонінового синдр�= �му

Повідомл= яли про випадки серотонінового синдрому у пацієнтів, які= приймали опіоїди, особливо у разі одноча= сного застосування з іншими серотонінергічним= и лікарськими засобами, включаючи СІЗЗС, ІЗЗСН, трицик= лічні антидепресанти, інгібітори МАО (див. розділ «Протипоказання»). Якщо с= упутнє лікування опіоїдами є клінічно обгрунтованим, рекомен= дується проводити відповідне медичне спо�= �тереження за станом пацієнта. Застосування петидину і= можливо інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інг= ібітори MAO, може бути пов’язане з дуже тяжкими реакціями, іноді з летальним нас�= �ідком. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є = життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні д= о початку лікування кодеїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лік�= �рськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик, пов’язаний із одночас= ним застосуванням седативних лікарських засобів, таких як бензодіазеп= іни або препарати з дією, подібною до дії бензодіазепінів

Супутнє заст= осування кодеїну і седативних лікарських засобів,= таких як бензодіазепіни або препарати з дією, = подібною до дії бензодіазепінів, може призвести до седації, пригнічення д�= �хання, коми та летального наслідку (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськ= ими засобами та інші види взаємодій»). Тому призначення кодеїну у комбінації з �= �едативними засобами можливе лише у разі відсутності альтернативних варіантів лі= кування. Якщо одночасне застосування кодеїну і седативних лікарських засобів = є необхідним, слід застосовувати найнижчі ефективні дози, а тривалість лі�= �ування повинна бути якомога коротшою. Під час супутньої терапії потрібно контр= олювати стан пацієнта. Пацієнтів, які отримуют�= � супутню терапію, та осіб, які за ними доглядають, слід проінформувати про симптоми приг�= �ічення дихання та седації.

Метаболізм за участю CYP2D6

Кодеїн перетворюється у його активний = метаболіт – морфін – у печінці за участю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіц�= �т цього ферменту або якщо у пацієнта CYP2D6 повністю відсутній, а= декватний знеболювальний ефект не буде отриманий. До 7 % кавказького нас�= �лення може мати цю особливість метаболізму. Однак, якщо пацієнт має= надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6, існує підвищений ризик роз= витку побічних ефектів – симптомів опіоїдної токсичності – навіть при заст�= �суванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін = швидко призводить до встановлення більш високого рівня морфіну у сироватці крові= , ніж очікувалося. Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свід�= �мості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, в= ідсутність апетиту. У тяжких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихал�= �ної депресії, які можуть бути небезпечними і дуже рідко летальними.<= /o:p>

Дані про поширеність надшвидких метаболізато= рів за участю CYP2D6 в різних популяціях наведено нижче:

Популяція

Поширення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці

3,4–6,5

Монголоїди

1,2–2

Кавказці

3,6–6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці

1–2

Післяопераційне застосування дітям

Повідомляли про те, що застосування кодеїну дітям піс= ля тонзилектомії та/або аденоїдектомії задля запобігання ви= никненню обструктивного апное під час сну зрідка призводило до жи= ттєво небезпечних несприятливих подій, у тому числі з летальним наслідком= (див. розділ «Протипоказання»). Всі діти отримували дози кодеїну у відповідн= ому діапазоні доз. Однак є докази того, що ці діти були або надшвидкими, або екст�= �нсивними метаболізаторами кодеїну.

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказане дітям, у яких диха�= �ьна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, тяжкими �= �ерцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх диха�= �ьних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручанням= и. Ці фактори можуть посилити симптоми токсичності морфіну.

Тяжкі ш= кірні побічні реакції

Під час лі= кування фенобарбіталом було зареєстровано випад= ки розвитку небезпечних для життя шкірних реакцій, зокрема синдрому Стівен= са ‒ Джонсона та токсичного епідермального некролізу (синдром Лаєлл�= �). При лікуванні метамізоло= м натрію реєстрували тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи синдро= м Стівенса ‒ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та індуковану лікарським за�= �обом реакцію з еозинофілією та системними симпто�= �ами (DRESS-синдром), які можуть загрожувати життю або призвести д= о летального наслідку. Перед початком терапії лікарським засобом = Пенталгін&nb= sp;ІС^® пацієн= тів слід проінформувати про ознаки та симптоми тяжких шкірних ре�= �кцій. Під час лікування необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнт�= �в щодо появи цих характерних симптомів. Ризик розвитку с�= �ндрому Стівенса – �= �жонсона або токсичного епідермального некролізу є найбільш�= �м у перші тижні лікування. У разі �= �ояви симптомів, що вказують на тяжкі шкірні по= бічні реакції (наприклад, прогресуючі шкірні висипи, часто з пухир�= �ми, та ураження слизової оболонки), слід н= егайно припинити прийом лікарського засобу і на= далі ні в якому разі не застосовувати лік= арські засоби, які містять метамізол натрію або = фенобарбітал (див. розділ «Протипоказання»). Рання діагностика та н= егайне припинення застосування лікарського засобу, який мі= г спричинити симптоми синдрому Стівенса ‒ Джонсона або токсичний епідермальний �= �екроліз, дають змогу досягти найкращих результатів у лікуванні.

Слід уникати тривалого застосування л�= �карського засобу у зв’язку з можливістю кумуляції фенобарбіталу та р�= �звитку залежності. Для барбітуратів характерний синдром відміни. У пацієнтів= , які можуть мати фізичну залежність, припинення ліку= вання слід проводити поступово, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів= синдрому відміни.

При трива�= �ому застосуванні кофеїну можливий розвиток психологічної залежності.=

Регулярне= чи тривале застосування кодеїну може призвести до р= озвитку психологічної та фізичної залежності. Кодеїн слід застосовувати з �= �бережністю пацієнтам зі зловживанням психоактивними речовинами (у тому числі �= � анамнезі) або психічними захворюваннями (див. = розділ «Протипоказання»). Неправильне застосув�= �ння кодеїну може призвести до передозування та/або летального насл= ідку (див. розділ «Передозування»). Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділ= ення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболо�= �ки ротової порожнини.

Зас�= �осування лікарського засобу може впливати на резу= льтати аналізів допінг-контролю у спортсменів, на результати лаборато�= �них досліджень щодо вмісту в крові глюкози. Застосуванн= я кофеїну може стати причиною хибного підвищення рівня сечов�= �ї кислоти у крові, що визначається методом Bittner. Кофеїн може підвищувати рів= ні 5-гідроксиіндолоцтової кислоти, ванілілмигдалевої кислоти та катехоламі= нів у сечі, що може призвести до хибноп= озитивних результатів діагностики феохромоцитоми = та нейробластоми.

У період лікування можливе забарвленн�= � сечі у червоний колір (за рахунок виведен�= �я метаболіту метамізолу натрію), що не має кліні�= �ного значення.

Лікарський засіб слід приймати у найнижчій ефективн= ій дозі протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів= .

Не слід пере�= �ищувати рекомендовані дози. У разі передозування= слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пац�= �єнт почуває себе добре, через ризик необоротного ураження печін�= �и (див. розділ «Передозування»).

Не слід зас�= �осовувати лікарський засіб довше встановленого те�= �міну без консультації з лікарем. При застосуванні лікарського засобу більше 3= діб необхідно контролювати морфологічний склад крові (через мієлото= ксичність метамізолу натрію), а також показники функції печінки і нирок.<= /span>

При тривалому застосува= нні, а також при застосуванні лікарського засобу у дозах,= які значно перевищують рекомендовані терапевтичні дози, можливе посилення проявів побічних реакцій.

Якщо симптоми зберігают= ься довше 3 днів або, навпаки, стан здор= ов’я погіршується (виникає гарячка чи ознаки вторинної інфекції), аб= о з’являються небажані явища, необхідно призупинити застосування ліка= рського засобу та звернутися за консультацією до лікаря щодо його подаль= шого застосування.

Не приймати лікарський �= �асіб з іншими препаратами, що містять метамізол натрію, парацетамол= , кофеїн, фенобарбітал або кодеїн.

Під час лікування препаратом забороне�= �о вживати алкогольні напої.

Під час застосування лікарського засо�= �у не рекомендується надмірне вживання напоїв, що містять кофеїн (у тому числі ча= ю, кави), оскільки це може спричинити посилення побічних ефектів кофеїну, таки= х як запаморочення, підвищена збудливість, безсоння, неспокій, почуття = тривоги, роздратованість, головний біль, порушення з боку ШКТ, тахікардія.=

Тривале з�= �стосування будь-якого знеболювального препарату дл�= � лікування головного болю може призвести до посилення головного болю. П�= �цієнтів слід проінформувати, що у такому разі їм потрібно звернутися за ко�= �сультацією до лікаря, а терапію знеболюв= альним лікарським засобом припинити. Розвиток г= оловного болю, спричиненого надмірною медикаментозною терапією, слід запідозр�= �ти у пацієнтів з частим або щоденним головним болем попри регулярне застосув�= �ння препаратів від головного болю (або ч�= �рез регулярне застосування цих засобів).

Під час застосування лі�= �арського засобу дітям потрібно проводити постійний лікарський= контроль (див. розділи «Протипоказання», «Діти»).

1 таблетка лікарського з= асобу Пентал= гін ІС^® містить 1 ммоль (або 23 мг) натрію, що ст= ановить 1,15 % від рекомендованого ВООЗ максимального добового споживання �= �атрію для дорослої людини (2 г). Пацієнтам, як= і дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію, слід з обережністю застосовувати цей лікарський засіб.

За= стосування у період вагітності або годування груддю= .

Період ва= гітності

Застосув�= �ння лікарського засобу у період вагітності п= ротипоказане.

Добове споживання понад= 200 мг кофеїну під час вагітності збільшує ризик спонтанного п�= �реривання вагітності або ризик народжен= ня дитини з малою масою тіла.

Барбітурати збільшують = ймовірність розвитку патології плода. При застосуванні фенобарбіталу у III триместрі вагітності можливе виникн�= �ння фізичної залежності у плода, що призводить до появи синдрому відміни �= � новонародженого, який проявляється судомами, збудженістю, порушенням згорта= ння крові. Застосування фенобарбіталу під час пологів може призвести до пригні�= �ення дихання у новонародженого.

Повідомляли про можлив= ий зв’язок �= �іж виникненням у немовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну у І триместрі вагі= тності. Регуляр�= �е застосування кодеїну у період в�= �гітності може спричинити розвиток фізичної залеж�= �ості у плода, що призводить до симптомів абстиненції у новонародженого. Застосування кодеїну під час пологів може пригнічувати дихання у новонародженого. Застосування опіоїдних= аналгетиків може призвести до шлунко�= �ого стазу під час пологів, підвищення ризику = аспіраційної пневмонії у матері.

Період годування грудд= ю

Застосув�= �ння лікарського засобу у період годування гр= уддю протипоказане.~~<= /span>~~

Парацета�= �ол і кофеїн виділяються у грудне молоко, але у клініч= но незначних кількостях. Хоча виражених проявів �= �оксичних ефектів кофеїну не спостерігали у немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, проте кофеїн �= �оже чинити стимулювальний ефект на немовля.

Фенобарбіта�= � у значній кількості проникає у грудне молоко і може �= �ригнічувати ЦНС у дитини.

При застосуванні у звич�= �йних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть <= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>бути присутніми у грудному молоці у дуже низь�= �их концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив на немовля. Одна�= �, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм за= участю CYP2D6, у грудном�= � молоці може встановлюватися більш високий рівень мо�= �фіну, у дуже рідкісних випадка�= � це може спричинити потенційно летальні симптоми опіоїдної �= �оксичності у немовляти.

Зд= атність впливати на швидкість реакції при керува= нні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лі= кування препаратом слід утримуватися від керува�= �ня автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення= таких ефектів, як сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, г�= �люцинації, розлади зору або судоми. Опіо�= �дні аналгетики посилюють ефекти алкоголю.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб слід прийматив= нутрішньо.

Рекомендована доза для дорослих і діте= й віком від 12 років – 1 таблетка 1–3 рази на добу. Максимальна разова доза – 2 = таблетки, добова – 3 таблетки.

Не слід пе= ревищувати рекомендовану дозу.

Тривалість безперервного застосуванн�= � лікарського засобу – не більше 3 діб. Якщо симптоми не зни�= �ають, слід звернутися до лікаря. У виняткових випадках за реком= ендацією та під наглядом лікаря термін лікування може бути збільшений.

Ді= ти.=

Лікарський засіб показа�= �ий до застосування дітям віком від 12 до 18 років для лікування гост�= �ого помірного болю, який не полегшується і�= �шими знеболювальними засобами, такими як парацетамол або ібуп�= �офен (як монопрепаратами) (див. розділ «Показання»).

Застосування лікарського засобу проти= показане дітям віком до 12 років, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечн= их для життя побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях п�= �ретворення кодеїну у морфін у пацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипок= азання»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком ві= д 12 до 18 років, як= им проводять тонзилектомію та/або аденоїде�= �томію задля запобігання виникненню обструктивного апное під час сну, через р= изик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи �= �Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн не застосовувати дітям віком ві= д 12 до 18 років зі скомпрометованою дихальною функцією= через ризик розвитку с�= �рйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипо�= �азання», «Особливості застосування»).

= Кодеїн не застосовувати дітям = віком від 12 до 18 років, які мають надшвидкий метаболізм за участю CYP2D6 (див. ро= зділи «Протипоказання», «Особливості застосув= ання»).

Передозування.

При перших симптомах пере�= �озування слід негайно звернутися за медичною допомогою.
Передозування метамізолу натрію=

Симптоми: шум у вухах, сонливість,= судомний синдром, марення, порушення свідомості, слабкість= , гіпотермія, виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, відчутт= я серцебиття, гострий агранулоцитоз, геморагічний синдром, гостра ниркова нед= остатність, олігурія, анурія, дисфагія,= нудота, блювання, гастралгія/гастрит,<= span style=3D'mso-ansi-language:UK'> печінкова недостатніст= ь, параліч дихальних м’язів, задишка.

Лікування: індукція блювання, пром= ивання шлунка, застосування сольових проносних засобів= , ентеросорбентів, проведення форсованог= о діурезу, симптоматичної терапії, спрямов= аної на <= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language:AR-SA'>підтримк�= � життєво важливих функцій. У тяжких випадках можл�= �вий гемодіаліз, гемоперфузія, перитонеальний діаліз. У разі розвитку судомного синдрому слід вводити внутрішньовенно діазепам і швидкодіючі б�= �рбітурати.

Передозування парацетамолу

У разі застосування лікарського засоб�= � у дозі, яка перевищує рекомендовану дозу, слід негайно звернутися до лікаря ч= ерез ризик ураження печінки. Передозуван= ня парацетамолу може спричинити печінкову �= �едостатність, що може потребувати трансплантації печінки або мати летальн�= �й наслідок.

Симптоми. Прийом понад 12 г параце�= �амолу або понад 150 мг парацетамолу на кілограм маси тіла (залежно від того, яке числове значення кількості = парацетамолу є меншим) може призвести до тяжкого ураження печінки. Розвито�= � ураження печінки, про яке свідчить підвищення рівня трансаміназ у плазмі кр= ові, клінічно може проявлятися через 8‒36 годин після прийому надмірної дози парац= етамолу. Біохімічні маркери ураження печінки досягають своїх максимальних зн�= �чень тільки через 3‒4 доби після передозування, клінічні симптоми уражен�= �я печінки максимально проявляються чере= з 4–6 діб після передозування. Прийом 5 г аб�= � більше парацетамолу може призвести до ураження печінки у пацієнтів з фактор�= �ми ризику (тривалий прийом карбамазепіну, феноб�= �рбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших лікарськ= их засобів, які індукують ферменти печінки; регулярне вживання над= мірної кількості алкоголю; недостатність глутат= іонової системи, наприклад, розлади харчової поведінки, к�= �стозний фіброз, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія).=

Симптоми передозування парацетамолу в= перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту, абдомінальний �= �іль. Клінічні ознаки передозу= вання можуть не проявлятися. Ура�= �ення печінки виникає, коли підвищена кількість токсич= ного метаболіту парацетамолу (який зазвичай нейтралізується дією глутатіон= у при застосуванні звичайних доз парацетамолу) необоротно зв’язується з �= �канинами печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метабо�= �ічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресува= ти до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та летального наслідк= у. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сил�= �ним болем у попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при ві= дсутності тяжкого ураження печінки. Пові= домляли про серцеву аритмію та панкреатит.<= /span>

При тривалому застосуванні парацетамо= лу у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластич= на анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопені�= �. При прийомі великих доз з боку ЦНС можливі за�= �аморочення, психомоторне збудження, порушення орієн�= �ації; з боку сечовидільної системи − неф= ротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит= , папілярний некроз).

Лі= кування. У разі передозування необхідна швидка медична �= �опомога! Пацієнта слід негайно д= оставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозува�= �ня. Симптоми можуть бути обмежені нудотою і блюванням та можуть не відобра�= �ати тяжкості передозування та ризику ураження органів.= Концентрацію парацетамолу в плазмі к�= �ові слід вимірювати через 4 години після прийому= лікарського засобу або пізніше (більш ранні концентрації є недостовірними). Ефективним є внутрішньовенне введення N-�= �цетилцистеїну протягом 8 годин після прийому надмірної дози парацетамо�= �у. Ефективність антидоту після цього часу різко знижується, проте подальше за�= �тосування N-ацетилцистеїну аж до 24-ї години після передозування, а можливо і д= овше, може бути певною мірою ефективним. При відсутності блювання ефе= ктивним може бути пероральне застосування метіоніну протягом 10‒12 год= ин після передозування. Може бути доцільним лікування активов�= �ним вугіллям у межах 1 годин= и після прийому надмірної дози парацетамолу. Недостатньо доказів щодо ефективності= промивання шлунка у разі передозування, зумовленого тільки парац�= �тамолом.

Передозування кофеїну

Прийом лі= карського засобу Пенталгін ІС^® у кількості, яка спричиняє клінічно вира�= �ені симптоми передозування кофеїну, ймовірно, призведе до ураження печінки, с= причиненого передозуванням парацетамолу.

Симптоми. Передозування кофеїну �= �оже спричинити такі стани, як головний біль, запаморочення, емоційн�= � збудження, неспокій, нервозність, дратівливість, ажитація, почуття тривоги= , психомоторне збудження, незв’язність думок і мовлення, сплутаність свідомості= , делірій, безсоння, підвищена тактильна або больова чутливість, тремор= , м’язові посмикування, судомні напади (при гострому передозуванні – тоніко-кло= нічні судоми), дзвін у вухах, гарячка, прискорене дихання, почервоніння обличч�= �, припливи, аритмія, тахікардія, екстрасистолія, нудота, блювання, іноді з= домішками крові; біль в епігастральній ділянці, гастроінтестинальні порушення, = збільшення частоти сечовипускання, збільшення діурезу, зневоднення.

Лікування.= При передозуванні кофе�= �ну необхідно промити шлунок. Застосування актив�= �ваного вугілля може бути ефективним при його прийомі протягом 1 години після <= span style=3D'letter-spacing:-.1pt'>передозування, проте можливість застосування активован= ого вугілля можна розглядати у межах 4 годин після прийому надмірної дози кофе= їну. Слід підтримувати вентиляцію легенів, баланс рідини та солей, можливий= гемодіаліз; при судомних нападах – ввод�= �ти внутрішньовенно діазепам, фенобарбітал �= �бо фенітоїн. Специфічного антидоту немає, проте як підтримувальний захід мо�= �на застосувати антагоністи β-адренорецепторів для зниження кардіот�= �ксичних ефектів.

Передозування фенобарбіталу

Симптоми �= �острого отруєння барбітуратами легкого або сере�= �нього ступеня тяжкості: запаморочення, підвищена втомлюваність, = навіть глибокий сон, від якого пацієнта неможливо розбудити. Можуть спостерігат�= �ся реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, свербіж, висип (= зокрема кропив’янка).

Симптоми �= �острого тяжкого отруєння барбітуратами: пригніченн= я ЦНС, аж до глибокої = коми, що супроводжується тканинною гіпоксією; по�= �ерхневе дихання, спочатку прискорене, по�= �ім сповільнене дихання; пригн�= �чення дихання, аж до його зупинки; пригнічення �= �ерцево-судинної діяльності, включаючи порушення серцевого ритму, зниження арте= ріального тиску, аж до колаптоїдного стану; зниження температури тіла, зменше�= �ня діурезу, прискорене серцебиття або брадикардія, послаблення або відсутніст�= � рефлексів, ністагм, головний біль, атакс= ія, нудота, слабкість.

Якщо не лікувати отруєння, можливий летальний= наслідок через судинну недостатність, дихальний параліч або набряк легенів.<= /o:p>

Лікування: терапія с= имптоматична (насамперед моні�= �оринг основних життєвих функцій організму: дихання, пул�= �с, артеріальний тиск); інтен= сивна терапія у разі необхідності. Потрібно ст�= �білізувати та нормалізувати дихання і кровообіг. Для лікування дихальної недос= татності необхідно проводити штучне дихання, для купірування шоку ‒ вливати �= �лазму і плазмозамінники. Якщо після прийому надмірної кількості фенобарбіта= лу пройшло небагато часу (не більше 6 годин), слід провести промивання шлунка з= подальшим введенням сорбенту (активоване вугілля) та сульфату натрію. З метою швид�= �ого виведення барбітурату з організму можна проводити форсований діурез лугам�= �, а також гемодіаліз та/або гемоперфузію.

Передозування кодеїну

Симптоми передозування кодеїну можуть= бути замасковані клінічними проявами тяжкого ураження печінки, спричиненого п= ередозуванням парацетамолу. У разі передозуван�= �я необхідна негайна медична допомога, навіть якщо симптоми п�= �редозування відсутні!

Симптоми. Першими проявами перед�= �зування кодеїну є нудота та блювання. Клінічною тріадою передозування опіоїдів вважаєть= ся кома, точкові зіниці (міоз) та респіраторна депресія з подальшим розши�= �енням зіниць при розвитку гіпоксії. Гостра респіраторна депресія може сприч�= �нити ціаноз, уповільнене чи утр= уднене дихання, сонливість, атаксію, рідше – набряк леге�= �ів. Інші симптоми пер= едозування опіоїдів: апное, задишка, гіпотермія, судоми (особливо у = дітей), сплутаність свідомості, сильне запаморочення, вираже= на сонливість; нервозність, неспокій, емоційне збудження, галюцинації, артеріа= льна гіпотензія та тахікардія (можливі, але малоймовірні); брадикардія, недостат�= �ість кровообігу, колапс, затримка сечовиділення, виражена слабкість. Можуть спостерігатися озна= ки вивільнення гістаміну. При передозуванні опіоїд= ів повідомляли про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував = до ниркової недостатності. Передозування посилюється при одноча= сному прийомі алкоголю та психотропних засобів. Тяжка депресія ЦНС, зокрема пригнічення диханн= я, може розвинутися у разі супутнього зас= тосування з кодеїном інших засобів із седативною дією (у тому чи�= �лі алкоголю) чи значного перевищення дози.

Лікування.= Терапія при передозува�= �ні кодеїну включає загальні симптоматич= ні та підтримувальні заходи, у тому числі заходи для забезпече= ння прохідності дихальних шляхів та моніторинг життєво важливих функцій = організму до стабілізації стану пацієнта. Т�= �жке пригнічення функції дихальної системи слід лікувати за допом= огою штучної вентиляції легенів та подачі кисню. = Прийом активованого вугілля є доціль�= �им, якщо минуло не більше 1 години з моменту при�= �ому кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350 мг, дитиною – у дозі, що перевищує 5 мг на кілограм м�= �си тіла. Слід застосувати налоксон у разі розвитку коми або пригні�= �ення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напі= ввиведення, тому може бути необхідним повторне застосування великих доз для па= цієнтів із тяжким отруєнням. Потрібно спосте�= �ігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення нал= оксону або 8 годин у випадках застосування препарату налоксону з пролонгов= аною дією.=

Побічні реакції.

Частіше за все побічні ефекти мають ти�= �часовий характер і зникають після припинення лікування.

Психічні розлад�= �: когнітивні порушення, з= ниження концентрації уваги, галюцинації, кошмарні сновидіння, = підвищена збудливість, психомоторне збудження і порушення орієнтації, почутт= я страху, стан неспокою, дратівливість, нервозність, почуття тривоги, раптові зм�= �ни настрою, ейфорія, дисфорія, депресія, сплутаність свідомості, медика= ментозна залежність (при тривалому застосуванні високих доз), розвиток толе�= �антності.

З боку нервової �= �истеми: підвищення внутрішньоч= ерепного тиску, головний біль, посилення головного болю (при трива= лому застосуванні), запаморочення, посил�= �ння рефлексів, порушення координації рухів, �= �таксія, тремор, судомні напади (о�= �обливо у дітей), гіперкінез (у ді�= �ей), уповільненість реакцій, слабкість, астенія, сонливість, �= �езсоння, парестезія.

З �= �оку органу зору: звуження зіниць, порушення гостроти �= �ору, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння конт�= �рів видимих предметів), міоз, ністагм, кон’юнктивіт<= span style=3D'mso-bidi-font-weight: bold'>.

З �= �оку органу слуху та вестибулярного апарату<= span style=3D'mso-bidi-font-weight: bold'>: вертиго.

З боку шкіри та підшкірної кліткови�= �и: виразки на слизовій обо= лонці ротової порожнини, фотосенсибіліз�= �ція, почервоніння обличчя, гіперемія шкіри, е�= �сфоліативний дерматит, реакції гіперчутливості, такі як вис= ип (зазвичай генералізований висип; ерите= матозний висип, макулопапульозний висип, який розглядають як симптом синдр�= �му гіперчутливості, пов’язаний з пероральним застосуванням кодеїну; кроп�= �в’янка), свербіж, = підвищена пітливість, пурпура, набряк обличчя, ангі= оневротичний набряк; тяжкі шкірні реакції: токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), медикаментозний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса – Джонсона, гострий генералізований ек�= �антематозний пустульоз, індукована лікарським засобом реакція з еозинофілі�= �ю та системними симптомами (DRESS-синдром).

З �= �оку кістково-м’язової системи: неконтрольова= ні м’язові рухи, ригідніст= ь м’язів (при застосуванні великих доз); при = тривалому застосуванні існує ризик порушення осте�= �генезу та розвитку рахіту. Були п= овідомлення про зниження мінеральної щільності кіст�= �ової тканини, остеопенію, остеопороз і переломи у пацієнтів, які отримували три�= �алу терапію фенобарбіталом. Механізм впливу фенобарбіталу на метаболізм кіст�= �ової тканини не встановлено.

З боку серцево-с�= �динної системи: відчуття тиснення у гру= дях, біль у ділянці серця, ортостатична гіпо= тензія, зниження артеріального тиску, колапс, підвищення �= �ртеріального тиску, аритмія, тахікардія, брадикардія, екстрасистолія, пальпітаці�= �, гіперемія шкіри обличчя, набряки.=

З боку системи к�= �ові та лімфатичної системи: збіль�= �ення лімфатичних вузлів, панцитопенія, лейкопенія, гранул�= �цитопенія (при тривалому застосуванні), нейтропенія, лейкоцитоз, агранулоцитоз, �= �імфоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, гемо= літична анемія, мегалобластн= а анемія, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія = (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), кровотечі, синці. Пацієнтам слід п= рипинити застосування лікарського засобу та звернутися до лікаря, якщо виникли ознаки або симптоми незрозу= мілої чи надмірної кровотечі з порізів і ран, у разі появи численних чи г= либоких синців.

= �= � боку імунної системи: ан= афілаксія, анафілактичний шок, спленомегалія і лімф= аденопатія.<= /span>

З боку сечовидільної сист�= �ми: ниркова коліка, спазм сечовивідних шляхів, утруд�= �ене сечовипускання, затримка сечовипускання, олігурія, дизурія, антидіуретичний = ефект, збільшення частоти сеч�= �випускання, асептична піурія, підвищення кліренсу креатиніну, збільше�= �ня екскреції натрію та кальцію, забар= влення сечі у червоний колір; зазвичай у пацієнтів = із порушеннями функцій нирок та/або при застосуванні надмірних доз ‒ анурія,= протеїнурія, інтерстиціальний нефрит.

З �= �оку репродуктивної системи: статева дисфункція,<= span style=3D'mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bold'> еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потен�= �ії.

З боку ендокринн= ої системи: гіпоглікемія, аж до гіп�= �глікемічної коми, гіперглікемія.

Розлади метаболізму та ха= рчування: анорексія.

З бо�= �у шлунково-кишкового тракту: сухість у роті, печія, відчут= тя тяжкості або біль в епігастрії, дискомфорт і біль у жив�= �ті, нудота, блювання, діарея або запор, диспепсія, спазми шлунка, гострий панкреатит у пацієнтів з холецисте�= �томією в анамнезі, загострення виразкової хвороби, розвито�= � паралітичної кишкової непрохідності.

З боку гепатобіл= іарної системи: порушення функції печі�= �ки, печінкова недостатність, некроз печінки, гепатит, ж= овтяниця, спазм жовчовивідних шляхів, підвищення активності печінкових фермен= тів, як правило без розвитку жовтяниці; медикаментозне ураження печінки, включа�= �чи гострий гепатит, жовтяницю, підвищення рівнів печінкових ферментів <= /span>(див. розділ «Особливості застосуван�= �я»).

З бок= у органів дихальної системи, органів грудної клітк= и і середостіння:= закладеність носа, брон= хоспазм (у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти т�= � до інших НПЗЗ), тахіпное, �= �адишка, утруднене дихання, пригніче�= �ня дихання (при застосуванні великих доз лікарського за�= �обу).

Загальні порушення:= відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, = зниження температури ті= ла, гарячка.

Якщо застосува= ння лікарського засобу Пенталгін&= nbsp;ІС^® у рекомендо�= �аних дозах поєднується <= span style=3D'letter-spacing:.25pt;mso-ansi-language:UK;mso-bidi-font-weight:bol= d'>зі споживанням продуктів, які містять кофеї= н, надмірна кількість кофеїну, що потрапляє до організму, збільшує ймо= вірність розвитку побічних ефектів, пов’язаних із кофеїном, таких як безсоння, неспок�= �й, почуття тривоги, дратівливість, головний біль, розлади з б= оку ШКТ, пальпітація.

У разі тривалого застосу= вання кофеїну можливе зниження його ефекту, можливий розвиток �= �едикаментозної залежності.

При тривалому застосуванні фенобарбіт= алу може розвинутися дефіцит фолатів, імпотенція, медикаментозна залежність.

При тривалому застосуванні кодеїну, як прави= ло, розвиваються деякі з найбільш поширених побічних ефектів – сонлив= ість, нудота, блювання, сплутаність свідомості.

Регулярне= тривале застосування кодеїну призводить до розв�= �тку залежності й толерантності та до= виникнення стану неспокою, дратівлив= ості після припинення лікування. Слід пам’= ятати, що толерантність знижується швидко після п�= �ипинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози мо�= �е виявитися летальним.

Тривале застос= ування препарату для лікування головного болю може призвести = до його посилення (див. розділ «�= �собливості застосування»).

При тривалому безконтрольному застосу= ванні високих доз лікарського засобу можливі судомні напади, пригнічення диха= ння, може розвинутися порушення функції печінки, гіпоглікемія, аж до гіпоглікемі�= �ної коми, звикання (послаблення знеболювального ефекту), синдром відміни= .

Си= ндром відміни

У разі різкої відміни прийому кофеїну �= �ожливе посилення гальмування ЦНС з появою відчуття підвищеної втомлюваност= і, розвиток сонливості, м’язового напруження, депресії.

У разі різкого припинення застосуванн�= � фенобарбіталу зазвичай може виникати синдром відміни, який супроводжується ко= шмарними сновидіннями, нервозністю.

Раптове припинення ліку�= �ання кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливі симптоми: тремор, безсоння, стан неспокою, дратівли= вість, почуття тривоги, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, ді= арея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, п�= �лоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, з�= �ільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання та артеріального тиску.

У разі появи бу= дь-яких побічних реакцій необхідно обов’язково звернутися до лік= аря.

&nbs= p;

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції піс= ля реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити = моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лік= арського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також паці= єнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрю= ваних побічних реакцій та відсутності ефективнос�= �і лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатно�= �ті. 3= роки.

Умови зберіганн�= �.

Зберігати в оригінальній упаковці при = температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей міс= ці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру �= � пачці.

По 10 таблеток у блістері.

Категорія відпу�= �ку. За рецептом.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальні= стю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходженн= я виробника та адреса місця провадження його діяльності.=

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й= км. Старокиївської дороги, 40-А.

Популяція	Поширення, %
Африканці/ефіопи	29
Афроамериканці	3,4–6,5
Монголоїди	1,2–2
Кавказці	3,6–6,5
Греки	6
Угорці	1,9
Північні європейці	1–2