ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засоб= у

ІНБУТОЛ^®=

= (INBUTOL)

Склад:

діюча речовина: етамбутолу гідрохлорид;

1 мл розчину місти= ть 100 мг етамбутолу гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, вода для ін’єкцій= .

Лікарська форма. Концентра= т для розчину&n= bsp;для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості= : прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин. =

Фармакотерапевтична група. = Протитуб= еркульозні засоби. Код АТX J04A K02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм д= ії

Етамбутол застосовують для лікування туберкульозу, спричиненого мікобактеріями туберкульозного комплексу з Mycobac= terium tuberculosis, як найпоширенішого збудника туберкульозу на додаток до ти= х, що виникають рідше, а саме: Mycobac= terium bovis, Mycobacterium microti та Mycobacterium africani.

Антибактер= іальна ефективність етамбутолу проявляється бактеріостатичною або бактерицидною ді= єю залежно від концентрації препарату. При концентраціях етамбутолу 6= -8 мкг/мл та більше він проявляє бактерицидну дію, при більш низьких концентраціях - бактеріостатичну ефективність.

Етамбутол = діє на проліферацію позаклітинних мікобактерій та на макрофаги з проліферуючими внутрішньоклітинними мікобактеріями. Внутрішньоклітинні концентрації у 7 ра= зів вищі, ніж позаклітинні.

Механізм д= ії етамбутолу недостатньо вивчений, однак, швидше за все, він пов’язаний з інгібуванням арабіносилтрансферази EmbB, яка порушує структуру бактеріальної клітинної стінки. Незважаючи на швидку дифузію етамбутолу у бактеріальну кл= ітину, значне пригнічення росту відбувається лише через 24 години.

Дія ізоніа= зиду та рифампіцину синергічно доповнюється етамбутолом.

Механізм резистентності

У M. tuberculosis резистентність до етамбутолу пов’язана з мутаціями в опероні embCAB, зокрема в гені embB, який кодує арабіносилтрансферазу.

Поширеність набутої резистентності

Поширеніст= ь набутої резистентності до збудників туберкульозу Mycobacterium tuberculosis,= що найчастіше виникає та реєструється з комплексу Mycobacterium tuberculosi= s, відносно етамбутолу варіюєтьс= я залежно від регіону та часу.

За даними звітності, збудники туберкульозу, як правило, чутливі до етамбутолу. Однак = слід завжди звертатися до спеціалістів за порадами з питань лікування.

Навіть при несумісності інших антимікобактеріальних хіміотерапевтичних засобів з боку пацієнтів або осіб, які потребують повторного лікування, що зазвичай вказує= на проблему резистентності, спричинену різними факторами, бажано застосовувати етамбутол із заданою чутливістю.

Етамбутол = не впливає на інші бактерії, віруси чи грибки.

Фармакокінетика.

Концентрац= ії активних компонентів у сироватці крові після внутрішньовенного введення залежать від рівня дозування та часу введення. Таким чином, у середньому концентрація препарату становила близько 4,2 мкг/мл при застосуванні 20 мг/= кг маси тіла через
2 години після внутрішньовенного введення. Концентрація лікарського засобу в сироватці крові (близько 5 мкг/л при застосуванні 25 мг/кг маси тіла) була досягнута приблизно через 2 години після перорального прийому.

Розподіл

Етамбутол швидко виводиться із плазми крові. Етамбутол зв’язується з білками сироватки крові залежно від концентрації і проникає у багато різних тканин та клітин.= Він добре розподіляється у легеневій тканині і накопичується у клітинах, наприк= лад в еритроцитах і макрофагах. В еритроцитах етамбутол залишається зв’язаним протягом більш тривалого періоду часу, що в 2-4 рази перевищує значення відповідної концентрації у плазмі крові. Вважається, що еритроцити представляють собою резервуар, з як= ого етамбутол вивільняється повільно. Концентрація етамбутолу в макрофагах збільшується в 7 разів порівняно з позаклітинним простором.

Етамбутол = проникає через гематоенцефалічний бар’єр у достатній кількості лише у пацієнтів із запальними менінгітами. Етамбутол потрапляє до кровообігу плода. У крові плода концентрація етамбутолу становить приблизно 32 % від концентрації препарату у крові матері.

Зв’язування етамбутолу з білками залежить від його концентрації, наприклад при концентр= ації етамбутолу 0,6 мкг/л зв’язування з білками плазми крові становить 39 %, а п= ри концентрації 4,8 мкг/л - лише 8,3 %.

Метаболізм= та виведення

Період напіввиведення з організму у здорових пацієнтів, що не мають проблем з нирк= ами, становить (2)-4-(6) годин. Етамбутол практично не змінюється протягом перших кількох го= дин після перорального введення і лише 15 % виділяються з сечею у вигляді неакт= ивних метаболітів.

Після внутрішньовенного введення в середньому (5= 0)= -= 70= -= 80 % дози міститься в сечі протягом 24-х годин, приблизно 0,8 % дози виявляється= у фекаліях протягом 48 годин. Етамбутол переважно має клубочкову фільтрацію, = а також секретується у меншому об’ємі тубулярно. Якщо значення кліренсу креатиніну = падають нижче 100 мл/хв, слід очікувати накопичення етамбутолу, за умови, що дозува= ння залишиться незмінним.

Оскільки збереження функції нирок має важливе значення для екскреції, то її порушення підвищує ризик накопичення препарату, що потребує корекції дози (див. розді= л «Спосіб застосування та дози»).

Етамбутол = виводиться при гемодіалізі, меншою мірою - при перитонеальному діалізі.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інбутол^®, концентрат для приготування розчину для інфузії призначається для лікування туберкульозу.

Інбутол® застосовують для лікування дорослих, підлітків та дітей.<= /p>
−      =           Лікування всіх форм і стадій легенев= ого та позалегеневого туберкульозу з чутливістю до етамбутолу і тільки у комбін= ації з іншими протитуберкульозними хіміотерапевтичними засобами.

−      =           Емпірична терапія на початковій фазі стандартного лікування туберкульозу при нечіткому характері резистентності = або у випадках повторного лікування.

−      =           Для застосування у модифікованих терапевтичних схемах лікування туберкульозу з доведеною резистентністю до одного або декількох компонентів стандартного комбінованого лікування.=

Після завершення рекомендованого лікарем терміну лікування інфузійною формою етамбутолу пацієнту слід продовжити лікування пероральними формами препарату.

При застос= уванні препарату Інбутол^® необхідно враховувати офіційні рекомендації щ= одо застосування антимікробних препаратів.

Протипоказання.

-         Підвищена чутливість до діючої речов= ини або до будь-якого компонента допоміжних речовин;

-         неврит зоров= ого нерва, катаракта, діабетична ретинопатія, запальні захворювання о= чей;

-         інші наявні серйозні захворювання оч= ей (наприклад, виражена діабетична ретинопатія);

-         ураження очей, що заважають контролю гостроти зору;

-         пацієнти, у яких надійний контроль гостроти зору неможливий або більше не є можливим з інших причин;

-      =    подагра, тяж= ка ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні препарату з іншими лікарськими засобами можливе:

з протитуберкульозними лікарськими засобами – посилення ефектів протитуберкульозних лікарських засобів. Для лікування туберкульозу у комплексній терапії з етамбутолом можна застосувати ізоніазид, парааміносаліцилову кислоту (ПАСК), стрептоміцин, циклосерин, піразинамід; =

з ципрофлоксацином, аміноглікозидами, аспарагіназою, карбамазепіном, препарат= ами літію, іміпенемом, метотрексатом, хініном – при комбінованому застосуванн= і з етамбутолом посилюються ефекти та підвищується нейротоксичність вищевказаних лікарських засобів;

з дигітоксином – зниже= ння ефективності останнього;

з дисульфірамом – підвищення концентрації етамбутолу та посилення його токсичності;

з піразинамідом – синергічний вплив на виведення сечової кислоти;

з ізоніазидом при одночасному застосуванні циклоспорину А – посил= ення розпаду циклоспорину А з ризиком відторгнення трансплантата;

з етіонамідом – не рекомендується одночасне застосування етамбутолу з етіонамідом внаслідок фармакологічного антагонізму (препарати краще призначати через день).<= /o:p>

Етамбутол змінює метаболізм деяких мікроелементів, головним чином цинку= .

Етиловий спирт посилює негативний вплив етамбутолу на органи зору, тому= під час лікування слід відмовитися від вживання алкоголю.

Хронічні алкоголіки, які отримують дисульфірам, мають підвищений ризик порушення фун= кції зору при використанні етамбутолу.

Вплив на д= ані лабораторних досліджень

Етамбутол = взаємодіє в сироватці крові з фентоламіном і може спричиняти помилкові позитивні результати тестування при діагностиці феохромоцитоми.

= ;

= ;

Особливості застосування.

Основною побічною д= ією етамбутолу є пошкодження зорового нерва. Односторонній або двосторонній аксіальний ретробульбарний неврит зорового нерва проявляється порушенням кольоросприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), зниженням гостроти зору або цент= ральною скотомою, періаксіальним невритом з обмеженням полів зору. Тому слід проводити офтальмологічні огляди (контроль гостроти зору) перед початком лікування та кожні 4 тижні протягом= усієї терапії. Для пацієнтів з порушенням функції нирок офтальмологічний контроль необхідно проводити частіше.

Пацієнти повинні бути поінформовані про можливість порушення зору, слід звертати ува= гу на здатність до читання (читання газет тощо) та негайно повідомляти лікаря = про будь-які відхилення. У таких випадках лікування етамбутолом слід негайно припинити, щоб уникнути незворотних пошкоджень.

−      =           Препарат не призначати дітям віком до 5 років через недостовірність результатів перевірки стану зору.

−      =           При нирковій недостатності рекоменду= ється корегувати дозу препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).=

−      =           У пацієнтів з нирковою недостатністю слід регулярно контролювати концентрацію етамбутолу у плазмі крові.

−      =           Рекомендується з обережністю застосовувати пацієнтам з гіперурикемією та/або подагрою.=

−      =           Для того щоб уникнути високих концен= трацій етамбутолу в сироватці крові, Інбутол^® концентрат для приготуван= ня розчину для інфузії слід розводити у розчиннику та вводити внутрішньовенно = із заданою швидкістю протягом не менше 2 годин.

−      =           Внутрішньовенну форму лікарського за= собу слід з обережністю застосовувати дітям віком від 6 до 12 років, оскільки не= достатньо результатів клінічних досліджень у цій віковій групі. Тому Інбутол^{®
може використовуватися лише для підтримання життєво важливих показників та =
під
контролем концентрації активної речовини в сироватці крові.}

Застосування у період вагітності а= бо годування груддю.

Вагітність=

Етамбутол проникає через плаценту. Обмежена кількість даних не дозволяє зробити висно= вок, про побічний вплив етамбутолу у терапевтичних дозах на вагітність або здоро= в’я плода та новонароджених. Експериментальні дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність етамбутолу у високих дозах. Застосування етамбуто= лу протипоказане у період вагітності.

Період год= ування груддю

Етамбутол = проникає у грудне молоко. Концентрації препарату у грудному молоці відповідають конц= ентраціям в сиворотці крові матері. Застосування етамбутолу протипоказане у період годування груддю.

Фертильність

= Етамбул спричиняє проблеми з фертильністю у самців щурів. Немає даних про вплив = Інбутолу^® на здатність до заплідненн= я у людей.

Здатність впливати на швидкість ре= акції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.=

У період лікування етамбутол може впливати на швидкість реакції, тому не допу= скається керування автотранспортом або іншими механізмами. При наявності порушення з= ору, спричиненого етамбутолом, водіння та експлуатація машин може становити небезпеку для пацієнта та оточуючих.

Спосіб застосування та дози.

Етамбутол належить до стандартних терапевтичних методів лікування туберкульозу (завжд= и у рамках комбінованої терапії).

Вибір схеми лікування туберкульозу та комбінованих препаратів базується на локальних да= них резистентності, на результатах тесту резистентності для кожного окремого пацієнта та готовності пацієнта до співпраці та його відповідальності.=

Стандартне лікування туберкульозу

Етамбутол застосовують у рамках стандартно= го лікування туберкульозу для щоденної терапії на початковій ста= дії разом з ізоніазидом, рифампіцином та піразинамідом протягом 2 місяців.

Дозування<= /span>

Для лікува= ння туберкульозу етамбутолом використовують наступні дози, виходячи з маси тіла= для одноразового щоденного застосування:

Дорослі та підлітки:

15 (15= -20) мг/кг маси тіла;

максимальна добова доза: 1600 мг.

Діти віком= до 12 років:

(де контро= ль гостроти зору може успішно застосовуватись)

20 (15= -25) мг/кг маси тіла.

Будь-який туберкульоз у дитячому віці слід лікувати в тісній співпраці з досвідченими центрами. Внутрішньовенне введення етамбутолу в цій віковій групі відбуваєт= ься лише за життєво важливими показаннями та під контролем концентрації препара= ту в сироватці крові.

Інтермітуюча терапія туберкульозу

Рекомендує= ться щоденне введення препаратів для лікування туберкульозу протягом усього пері= оду лікування, оскільки ця схема гарантує максимальну терапевтичну безпеку.

Якщо щоден= не введення препарату неможливо реалізувати з обґрунтованих причин, інтермітуючу терапі= ю слід проводити лише у фазі безперервності та лише у
ВІЛ-негативних пацієнтів з повною чутливістю до протитуберкульозних препара= тів та в якості контрольованої терапії.

Дорослі:

3 рази на = тиждень: 30 мг/кг маси тіла.

Дозування при нирковій недостатності

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю залежить від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ у мл/хв). Підбір дозуван= ня проводиться шляхом зміни інтервалу дозування та, при необхідності, контролюється визначенням рівня препарату в сироватці крові. Проте, підбір = дозування залежно від визначення рівня препарату в сироватці крові необхідний для пацієнтів із тяжкими порушеннями функції нирок.

&nb= sp;

Інтервал дозування залежно від ШКФ (мл/хв)

Доза (мг= /кг маси тіла)

30–60

10–29

ШКФ <= 10

Примітки=

15 =

24 годин= и

48 годин=

48 годин= *

Уникати = якомога довше.

Ризик вп= ливу на зір збільшився → тести

* Провести визначення рівня препарату в сироватці кров= і: етамбутол: C_max =3D 2-6 мг/л 2 години після прийому (піковий рівень) або &l= t; 1,0 мг/л перед наступною дозою (частковий рівень).

= ;

Етамбутол добре виводиться шляхом діалізу. Швидке виведення при гемодіалізі
(t_1/2 становить 2 години), помірне виведення при перитонеальному діалізі (t _1/2 становить
5 годин).

Етамбутол слід вводити у дні проведення діалізу = за 4= -= 6 годин до самого початку діалізу або одразу після проведення.
Дозування при печінковій недостатності

При тяжких= порушеннях функції печінки підвищується концентрація етамбутолу в сироватці крові, тому необхідний контроль рівня препарату в сироватці крові.
Спосіб застосування

Щоденне введення лікарського засобу Інбутол^®здійснюється шляхом внутрішньовенної інфузії. Для цього необхідну кількість Інбутолу^®(що відповідає вказаній добовій дозі)^{<=
/sup>розчинити
у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або ізотонічного розчину глюко=
зи.
Тривалість інфузії повинна становити не менше 2 годин. Добову дозу вводити
внутрішньовенно краплинно у вигляді разової дози.}

Тривалість застосування

Тривалість внутрішньовенного застосування Інбутолу^® слід розглядати у рамках можливості переведення пацієнта на прийом пероральної форми препарату для подальшого продовження курсу лікування.

Тривалість застосування етамбутолу при туберкульозі загалом залежить від призначеної с= хеми лікування.

У разі резистентності до одного з препаратів, що застосовують при станд= артній терапії (наприклад ізоніазиду або рифампіцину) або при наявності мультирезистентності до різних препаратів (підтвердження резистентності, як мінімум до ізоніазиду та рифампіцину) етамбутол застосовувати з відповідною чутливістю під час усієї розширеної та модифікованої схеми лікування.<= /o:p>

Інфузійний розчин необхідно візуально перевірити перед використанням. Використовуйте л= ише прозорий розчин без видимих частинок.

Невикорист= ані залишки лікарського засобу або відходи повинні бути утилізовані відповідно = до місцевих вимог.

Діти.=

Препарат не призначати дітям віком до 5 років через недостовірність результатів перевірки стану зору.

Внутрішньовенну форму лікарського засобу слід з обережністю застосовува= ти дітям віком від 6 до 12 років, оскільки недостатньо результатів клінічних дослідж= ень у цій віковій групі (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування.

Симптоми інтоксикації

Запаморочення, головний біль, поліневрит, неврит зорового нерва (можливе виникнення сліпоти), погіршення гостроти зору, розвиток неврологічних поруш= ень, сплутаність свідомості, галюцинації, відсутність апетиту, нудота, блювання,= шлунково-кишкові розлади, діарея, гарячка, пригнічення дихання, асистолі= я.

Лікування

Специфічного антидоту немає, у разі виникнення симптомів інтоксикації п= репарат слід відмінити.

Лікування симптоматичне. Внутрішньовенно крап= линно вводити розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводити форсований діуре= з. При виникненні неврологічних або офтальмологічних побічних реакцій рекомендовано призначення вітамінів В1, В₆ і В₁₂, калікреїну та стероїдів. Здійснювати контроль= і заходи щодо підтримки життєво важливих функцій організму, у разі необхіднос= ті проводити реанімаційні заходи.

Показані перитонеаль= ний діаліз або гемодіаліз. При загрозливих станах рекомендовано обмінне перелив= ання крові, оскільки при цьому видаляються також еритроцити, в яких етамбутол накопичується у значній кількості.

Побічні реакції.

Частота наступних побічних реакцій значно відрізняється у загальноприйнятій літерат= урі. Інформативні дослідження з достатньою кількістю пацієнтів недоступні.<= /o:p>

Оцінка побічних реакцій базується на наступній частоті випадків: дуже часто (Ͱ= 5; 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (≥ 1/10000= ), невідомо (частота не може бути визначена з наявних даних).

Дуже часто

(≥ 1/10)

Часто

(≥ 1/100 до
< 1/10)

Нечасто

(від ≥ 1/1000 до < 1/100)=

Рідко

(від ≥ 1/10000 до < 1/100= 0)

Дуже рідко

(< 1/10000) <= /p>

Невідомо (частота не може бути виз= начена з наявних даних)

З боку орг= анів зору

Дозозалежний неврит зорового нерва= з порушенням кольоро-сприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), однобічне або двобічне зниження гостроти зору, центральна= або периферичн= а скотома, обмеження полів зору= *

Ретробульб= арне запалення зорового нерва, незворотні порушення зору (сліпота) у разі несвоєчасного припинення= лікування; крововилив= у сітківку

З боку центральної та периферичної нервової системи

Парестезії (особливо в кінцівках), головний біль, запаморо-чення, тремор пальців

Судоми, периферичні неври= ти – відчуття пощипування, оніміння, парези

Психічні порушення

Сплутаність свідомості, дезорієнта-ція, галюцинації=

Депресія

З боку сечовидільної системи

Нефро-токсичні ефекти

Підвищення рівня креатиніну, інтерстиціальний нефрит

Порушення обміну речовин, метаболізму

Зниження кліренсу сечової кислоти у сироватці крові і підвищення вмісту сечової кисло= ти (особливо у пацієнтів із подагрою)*

Явища сечокислого діатезу, загострення подагри, гіперурикемія

З боку імунної системи

Алергічні реакції, такі як висип, свербіж, гарячка та/або лейкопенія

Тяжкі реакції гострої гіпер-чутлив= ості (анафілакти-чний шок)

Пневмоніт, нейтропенія з = еозинофілією, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), бронхоспазм, васкуліт

Шлунково-кишкові розлади

Метеоризм, здуття живота, дискомфо= рт і біль у животі, диспепсія, відсутність апетиту, металевий при= смак у роті, печія, нудота, блювання, діарея, псевдомембра-нозний коліт (при сумісному застосуван= ні з рифампіцином та ізоніазидом)

З боку кістково-м’язової системи

Біль у суглобах

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Свербіж, висип, лишай

Гіперемія, дерматит

З боку гепатобіліарної системи

Розлади функції печінки (підви-щений рівень транс-амінази, гепатит)*<= o:p>

Жовтяниця<= /span>

З боку серцево-судинної системи

Перикардит, міокардит, артеріальна гіпотензія= , тахікардія

З боку системи крові та лімфатичної системи=

Лейкопенія (як складова алергічних реакцій)

Зміна картини крові, наприклад тромбо-цитопенія

Нейтропенія з еозинофілією (як складова алергічних реакцій), лімфаденопатія

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=

Пневмоніт (як складова алергічних реакцій), інфільтрати у легенях з або без еозинофілії, = посилення кашлю, утруднення відходження мокротиння і підвищення його в’язкості

Загальні порушення

Підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, набряки, зміни у місці введення

*див. опис вибраних побічних реакцій

Виникнення порушень з бо= ку зору залежить від тривалості лікування та попередніх або наявних захворювань органів зору.

Опис вибра= них побічних реакцій

Неврит зорового нерва: симптоми, як правило, мають зворотну силу, якщо були виявлені на ранній стадії, і якщо Інбутол^® відмі= нено одразу.

Підвищення рівня сечової кислоти: приблизно у 50 % хворих, які проходили лікування, осо= бливо у пацієнтів із подагрою, у крові було виявлено підвищений вміст сечової кислоти. Передбачається конкуруючий механізм виведення сечової кислоти у си= стемі канальців. Такий результат може з’явитися вперше через 24 години після застосування однієї дози або навіть після 90 днів лікування, і може бути сп= ричинений супутнім лікуванням ізоніазидом та піридоксином. Також були зафіксовані вип= адки артралгії, пов’язані з 4-лінійною комбінованою терапією (рифампіцин, ізоніа= зид, піразинамід та етамбутол).

Порушення функції печінки: можуть виникнути особливо при високих дозах етамбутолу.

Заходи при виникненні побічних реакцій

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілаксія)

Лікування = лікарським засобом Інбутол^®слід негайно припинити та розпочати необхідні з= аходи (наприклад введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, симпатоміметиків та при необхідності проведення штучної вентиляції легень).=

= ;

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберіга= ти у недоступному для дітей місці.
Не заморожувати.

Упаковка.

По 10 мл або 20 мл у флаконах скляних.

=

= Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ТОВ «Юрія-Фарм».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул.= Кобзарська, 108. Тел.: (044) 281-01-01.

Дуже часто (≥ 1/10)	Часто (≥ 1/100 до < 1/10)	Нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100)=	Рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/100= 0)	Дуже рідко (< 1/10000) <= /p>	Невідомо (частота не може бути виз= начена з наявних даних)
З боку орг= анів зору
Дозозалежний неврит зорового нерва= з порушенням кольоро-сприйняття (переважно зеленого та червоного кольорів), однобічне або двобічне зниження гостроти зору, центральна= або периферичн= а скотома, обмеження полів зору= *					Ретробульб= арне запалення зорового нерва, незворотні порушення зору (сліпота) у разі несвоєчасного припинення= лікування; крововилив= у сітківку
*З боку центральної та периферичної нервової системи*
	Парестезії (особливо в кінцівках), головний біль, запаморо-чення, тремор пальців				Судоми, периферичні неври= ти – відчуття пощипування, оніміння, парези
*Психічні порушення*
	Сплутаність свідомості, дезорієнта-ція, галюцинації=				Депресія
*З боку сечовидільної системи*
		Нефро-токсичні ефекти			Підвищення рівня креатиніну, інтерстиціальний нефрит
*Порушення обміну речовин, метаболізму*
Зниження кліренсу сечової кислоти у сироватці крові і підвищення вмісту сечової кисло= ти (особливо у пацієнтів із подагрою)*					Явища сечокислого діатезу, загострення подагри, гіперурикемія
*З боку імунної системи*
		Алергічні реакції, такі як висип, свербіж, гарячка та/або лейкопенія	Тяжкі реакції гострої гіпер-чутлив= ості (анафілакти-чний шок)		Пневмоніт, нейтропенія з = еозинофілією, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), бронхоспазм, васкуліт
*Шлунково-кишкові розлади*
					Метеоризм, здуття живота, дискомфо= рт і біль у животі, диспепсія, відсутність апетиту, металевий при= смак у роті, печія, нудота, блювання, діарея, псевдомембра-нозний коліт (при сумісному застосуван= ні з рифампіцином та ізоніазидом)
*З боку кістково-м’язової системи*
					Біль у суглобах
*З боку шкіри та підшкірної клітковини*
		Свербіж, висип, лишай			Гіперемія, дерматит
*З боку гепатобіліарної системи*
		Розлади функції печінки (підви-щений рівень транс-амінази, гепатит)*<= o:p>			Жовтяниця<= /span>
*З боку серцево-судинної системи*
					Перикардит, міокардит, артеріальна гіпотензія= , тахікардія
*З боку системи крові та лімфатичної системи*=
		Лейкопенія (як складова алергічних реакцій)	Зміна картини крові, наприклад тромбо-цитопенія		Нейтропенія з еозинофілією (як складова алергічних реакцій), лімфаденопатія
*З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння=*
					Пневмоніт (як складова алергічних реакцій), інфільтрати у легенях з або без еозинофілії, = посилення кашлю, утруднення відходження мокротиння і підвищення його в’язкості
*Загальні порушення*
					Підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, набряки, зміни у місці введення

ІНБУТОЛ®=

ІНБУТОЛ^®=